Формування комунікативних умінь старших підлітків у процесі використання імітаційно-ігрових технологій навчання на уроках з іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування комунікативних умінь старших підлітків у процесі використання імітаційно-ігрових технологій навчання на уроках з іноземної мови



Зміст

імітаційний ігровий технологія комунікативний

Вступ

1. Теоретичні засади формування комунікативних умінь старших підлітків у процесі використання імітаційно-ігрових технологій навчання

1.1 Аналіз наукових досліджень з питання формування комунікативних умінь учнів

1.2 Характеристика поняття «комунікативні вміння»

1.3 Сутність та особливості імітаційно-ігрових технологій

2. Застосування імітаційно-ігрових технологій навчання на уроці з іноземної мови як засобу формування комунікативних умінь учнів 8 класу

2.1 Конспекти уроків з іноземної мови, спрямованих на формування комунікативних умінь учнів 8 класу засобами імітаційно-ігрових технологій

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Додаток 1

Додаток 2



Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні в освіті відбуваються значні зміни, і вони охоплюють практично всіх учасників педагогічного процесу. Інтерес того, хто навчається, орієнтує фактор всього процесу освіти. Педагог повинен знати, які сторони особистості учня можуть вплинути краще засвоїти знання англійської мови. Учитель, плануючи урок, повинен враховувати педагогічні умови, технологій, які він застосовує на уроці.

На наш погляд, справжній підхід до вивчення англійської (і інших) мов змінився. Людина зазнає найбільших труднощів при іншомовному спілкуванні, коли сприймає мову на слух. Однак, усне спілкування, роль якого в даний час стала особливо значною, неможливе без розуміння мови співрозмовника, оскільки в процесі мовного взаємодії кожен виступає як в ролі мовця, так і в ролі слухача. Одним з найбільш дискусійних аспектів проблеми навчання іноземним мовам є перевірка і облік знань, умінь і навичок, методика їх організації та проведення. Що передбачає навчання говорінню? Оволодіння комунікативними навичками [25, С. 17].

Викладачі використовують в своїй роботі комунікативний метод, спрямований на розвиток комунікативної компетенції. Адже головна мета - навчити говорити іноземною мовою правильно і вільно. Тому необхідно відходити від традиційних методів навчання, авикористовувати такі види вправ, як проекти, комунікативні ігри,імітаційно-ігрове навчання, театралізації, дискусії, тобто розвивати всі мовні навички усного та писемного мовлення. Правила, значення нових слів пояснюються викладачем за допомогою знайомої лексики, граматичних конструкцій і виразів, за допомогою міміки і жестів, малюнків та інших наочних посібників. При нинішньому оснащенні класів можна використовувати Інтернет, ТВ-програми, газети і журнали. Все це пробуджує інтерес до історії, культури, традицій іноземної країни [12, С. 41]. Звідси випливає наступна і головна проблема: які технології використовувати в навчальному процесі, щоб отримати заплановані результати.

Актуальність даної теми визначена тим, що сучасні запити висувають особливі вимоги готовності учнів до життя - дати їм не так знання, скільки способи оволодіння ними. При різкому збільшенні обсягу знань необхідна зміна педагогічних пріоритетів - навчити учнів вчитися. І на наш погляд, імітаційно-ігрові технологій виступають одними з ефективних у позитивному вирішенні цієї проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема сучасних педагогічних технологій отримала широке висвітлення в науковій літературі. Питаннями формування комунікативних вмінь і навичок у процесі навчання іноземної мови займалися відомі педагоги і психологи: В.Артьомов, І. Зиміна, І. Зимня, М. Кларін, С. Ніколаєва, В. Скалкін, Г. Щукіна. Розуміння проблем мовленнєвого спілкування та комунікації є складовою частиною лінгвістичних концепцій М. Бахтіна, Н. Волкової, Н. Хомського.

Необхідність використання імітаційно-ігрових методів у навчальному процесі висвітлюється в науково-методичній літературі та публікаціях багатьох науковців. Розробкою ігрових форм і методів навчання іноземної мови займалися: А. Деркач, С. Щербак, Т. Олійник, Г. Китайгородська, Н. Красовська, О. Вишневський та ін.

Таким чином дослідження імітаційно-ігрових технологій навчання для формування комунікаційних умінь є актуальним.

Мета дослідження -- формування комунікативних умінь старших підлітків з використанням імітаційно-ігрових технологій навчання та розробити зразки використання імітаційно-ігрових технологій на заняттях іноземної мови.

Відповідно до означеної мети слід виконати такі завдання:

· проаналізувати можливості використання імітаційно-ігрових технологій навчання як засобу формування комунікативних умінь учнів.

· Розробити конспекти уроків із застосуванням імітаційно-ігрових технологій навчання з метою формування комунікативних умінь учнів

Об'єкт наукової праці -- використання імітаційно-ігрові технологій навчання на уроках іноземної мови.

Предмет курсової роботи -- процес формування комунікативних умінь старших підлітків на уроках іноземної мови.

Теоретико-методологічне обґрунтування. Активні методи і форми навчання сприяють фoрмуванню в учнів комунікативної компетенції, розвиткові творчих здібностей і вдосконалення практичних навичок. Сучасні інформаційні блага суспільства і швидкі темпи їх оновлення і поповнення і, прийняття нових освітніх стандартів, призводять до перегляду як технологічних рішень, так і методологічних позицій. Виходячи з психолого-педагогічних умов забезпечення ефективного процесу викладання іноземної мови, спираємося на його принципи: особистісно-орієнтованого навчання, колективної взаємодії, концентрації в організації навчального матеріалу і навчального процесу [9, С. 203] Принцип навчання у співпраці був розроблений в університеті штату Міннесота професором Еліотом Аронсоном. Навчання у співпраці - це один з різновидів особистісно-орієнтованого підходу в навчанні [9, С. 202].

Для вирішення поставлених завдань застосовувалися такі методи:

1) теоретичні: аналіз і синтез, аналогія, дедукція.

2) емпіричні: порівняння, спостереження.

Структура роботи: складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.



1. Теоретичні засади формування комунікативних умінь старших підлітків у процесі використання імітаційно-ігрових технологій навчання

1.1 Аналіз наукових досліджень з питання формування комунікативних умінь учнів

Мовна діяльність - явище непросте. Воно пов'язане з поняттями мовного спілкування, мовної системи, мовленнєвої взаємодії, людської діяльності в цілому. Питаннями становлення сутності і складу комунікативної компетенції в педагогічній науці вчені займаються з середини ХХ століття. Вагомий внесок у розвиток вітчизняного наукового погляду про структуру та сутність комунікативної компетенції внесли лінгвісти І. Л. Бім, Н.Д. Гальскова, Н.Хомський, В.В. Сафонова, Е.Н. Соловова, Г.Д. Томахін, В.А. Сластенін, Г.С. Трофимова, О.В. Фадейкіна, А.Н. Шамов, О.В. Шмайлова, С.А. Юсупов. Проблеми комунікації у вітчизняній педагогіці розглядаються в працях О.Вербицького, Б.В. Бєляєва, Є.І. Пассова, А.К. Маркової, B.C. Коростильова, В.В. Краєвського, А.А. Леонтьєва, Е.С. Полат, П.Д. Паригін, Є.І. Пассова, В.Г. Гак, Фаєнової, В.А. Аверіна, Л.А. Бикова, Л.М. Войтюк, І.М. Денисова, Н.В. Самоукіна, І.Ю. Тарасової, Л.А. Філатової, В.П. Конецького, Л Бушиної, Б.А. Іванової, В.Л. Скалкіна, Л.А. Татаринова, Г.П. Щедріної, Е.В. Мусніцкого, Н.А. Якубова та ін. У наукових школах Європи дане питання в своїх дослідженнях розглядали T. Хатчінсон, А. Уотенс, Я. Ван Ека.

Багатогранність і різноманітність досліджень, які присвячені формуванню різних компетенцій, не вирішують питання про формування комунікативної компетенції учнів на уроках іноземної мови через відсутність достатньої усної практики кожного учня на уроці, можливості в створенні реальних ситуацій використання вивченого мовного матеріалу, у вирішенні конкретних для учнів завдань.

Педагогічній практиці необхідне оновлення, щоб досягати кращі результати і підвищувати ефективність навчання. Застосування нових технологій і методів навчання іноземних мов сприятиме вдосконаленню якостей особистості, які будуть корисні для сучасного полікультурного і багатомовного суспільства. Вслід за новим державним освітнім стандартам, учитель повинен мати в своєму інструментарії такі методи і технології навчання іноземним мовам, які будуть допомагати розвивати здатність критичного і творчого мислення, формувати комунікативну компетенцію, здатність до взаємодії в полікультурному просторі, а також допомагати учням вміти самостійно добувати додатковий матеріал, вміти критично осмислювати здобуту інформацію, вміти правильно робити висновки, аргументувати їх, маючи необхідні факти, а також вирішувати актуальні проблеми.

Проблеми теоретичних і практичних підходів до формування комунікативної компетенції продовжують розроблятися в працях сучасних зарубіжних педагогів: Д.Уілкінс (Jennifer, Wilkins), А. Хардінг (A. Harding), П. Хартман (P. Hartman), Д. Джонсон (Johnson), Н.Керр (N. Kerr), Дж. Хілл (J. Hill), М. Лонг (M. Long), П.Потер (P. Potter) і ін. Наявні результати досліджень активно застосовуються на практиці. Наприклад, на одному з сайтів для викладачів коледжів і університетів США відзначається, що викладання мови в США спрямоване на досягнення в учнів комунікативної компетенції: здатності правильно використовувати мову для досягнення комунікативної мети. Декларується 4 компонента комунікативна компетенція: лінгвістична, соціолінгвістичних, дискурсна і стратегічна (Linguistic, sociolinguistic, discourse, and strategic) [27, Р. 146].

1.2 Характеристика поняття «комунікативні вміння»

В умовах розвитку сучасного полікультурного світу переглядається значимість навчального предмету «Іноземна мова». Іншомовна підготовка передбачає формування у випускників таких здібностей, які дозволять їм використовувати іноземну мову як інструмент спілкування в діалозі культур. Європейським співтовариством визнана необхідність формування багатомовної особистості. Україна - це частина європейського простору. Умови зближення культур і сучасна ситуація в нашій країні, вихід на міжнародну арену в майбутній професійній діяльності учнів будуть позначені численними контактами з носіями інших мов. І як наслідок - формування комунікативної компетенції отримує особливу значимість і актуальність в освітньому просторі.

У своїй роботі ми говоримо про комунікативної компетенції, а її відносять до числа основних категорій сучасної теорії і практики навчання іноземної мови і, зокрема, англійської мови, як однієї з домінантних у світі [10, С. 119]. У 13 столітті термін «to communicate» - «спілкуватися» означав «to have a common channel of passage »-« мати щось спільне », в 14 столітті з'явилися слова з таким же коренем «communicaton» - «зв'язок» і «communicative» - «комунікабельний, товариський», в XVI ст. - -to communicate? отримує значення -to give a share of, share in; receive, administer? [28].

В енциклопедії Britannica термін «компетенція» (від лат. Competere - бути здатним до чого-небудь) визначається як знання і вміння, якими володіє людина на противагу безпосередньої реалізації цих знань і умінь в реальному житті. Як відомо, аналізоване поняття було введено або, точніше, повернуто в понятійний апарат лінгвістики, лінгвістом Ноамом Хомським. Раніше воно зустрічалося також у В. Гумбольдта та інших мовознавців, хоча і не отримало в їх роботах достатнього обґрунтування і поширення. У розумінні Н. Хомського термін «компетенція» позначено здатність, необхідну для виконання певної переважно мовної діяльності в рідній мові [11].

Етнолінгвіст Делл Хаймс, розвиваючи теорію соціолінгвістики Хомського, вводить поняття «комунікативна компетенція», пов'язуючи лінгвістичну компетенцію з її соціолінгвістичним застосуванням в різних ситуаціях реального життя. Хаймс визначає комунікативну компетенцію, як внутрішнє знання ситуаційної доречності мови; як здібності, що дозволяють бути учасником мовної діяльності.

У період з 70-х по 90-і роки ХХ століття було розроблено кілька дескриптивних (від дескриптори - характеристики-описи рівнів володіння іноземною мовою) моделей іншомовної комунікативної компетенції [11]. У вітчизняній лінгводидактиці термін «комунікативна компетенція» був введений в науковий обіг у працяях М.Н.Вятютневим.

Обґрунтуємо діяльнісну складову процесу спілкування як значущу умову педагогічного процесу формування комунікативних якостей особистості. Однією з найважливіших методологічних підстав, що визначає сутнісну характеристику комунікативності, виступає діяльнісний підхід в навчанні і розвитку особистості. Даний підхід базується на теоріях цілеспрямованої діяльності і мовної діяльності. Оскільки розвиток учня реалізується через «зони найближчого розвитку», які формуються в процесі його навчання, в спілкуванні. Це положення Л.С. Виготського означає, що нову дію дитина самостійно зможе зробити лише тоді, коли зробить це у взаємодії з іншими [4, С. 53]. Інші дослідники А.А. Леонтьєв і А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн підкреслюють, що в процесі реальних практичних відносин, загальної діяльності людей, мова стає повідомленням (вираз, вплив) про свідомість людини [19, С. 43]. Завдяки мові свідомість однієї людини стає відкритою для іншої. Людина пізнає і усвідомлює дійсність, впливаючи на неї; пізнає предметне значення, що оформляється в слові, впливаючи на предмет і виявляючи його функцію в системі суспільної діяльності.

Є.Е. Сисоєва розглядає поняття комунікативної компетенції з точки зору сформованості. Комунікативну компетентність учня вона характеризує як певний рівень сформованості особистісного і професійного досвіду взаємодії з оточуючими, який потрібно індивіду, щоб у рамках своїх здібностей і соціального статусу успішно функціонувати в соціумі [20, С. 7].

«Ситуативно», «ситуативна доречність», «співпраця» використовується багатьма дослідниками в визначенні поняття комунікативна компетенція. І.М. Зотова описує комунікативну компетентність як систему психологічних знань про себе і про інших, умінь, навичок в спілкуванні, стратегій поведінки в соціальних ситуаціях, що дозволяє будувати ефективне спілкування відповідно до цілей і умовами професійного і міжособистісного взаємодії [8, С. 22]. І.А. Зимова підкреслює, що комунікативна компетенція - це така компетентність, яка поряд з усним, письмовим спілкуванням, монологом, діалогом, породженням і сприйняттям тексту дозволяє вирішувати комунікативні завдання, досвід допомагає реалізувати знання на практиці і готує до спілкування в різних комунікативних ситуаціях, вміння - починати, направляти, здійснювати і контролювати комунікативний процес [7, С. 123]. Л.А. Петровська визначає комунікативну компетентність як знання способів орієнтації в різних ситуаціях, вільне володіння вербальними і невербальними засобами спілкування [16, С. 27]. Ю.Н Ємельянов називає комунікативну компетентність ситуативною адаптивністю і вільним володінням вербальними і невербальними (мовними і немовних) засобами соціальної поведінки [6, С. 150].

На думку І.Л. Бім, оволодіння іноземною мовою полягає в досягненні певного рівня комунікативної компетенції. Таким чином, комунікативна компетенція (як методичне поняття), виступає як шуканий результат навчання, - явище складне, багатокомпонентне. И.Л. Бім підкреслює такі компетенції як складові комунікативної компетенції: лінгвістична компетенція, в т. ч. соціолінгвістичних; тематична компетенція; соціокультурна компетенція (поведінкова, в т. ч. етикетні, знання соціокультурного контексту); компенсаторна компетенція; навчальна компетенція [21, С. 68].

На сьогодні визначення комунікативної компетенції розуміється як сукупність мовленнєвої, мовної та соціокультурної складових. Дане тлумачення міцно закріпилося в діючих державних програмах з іноземних мов та вітчизняній методиці. Воно вдало поєднує існуючі вітчизняні та загальноєвропейські спроби визначити суть даної компетенції.

У сучасній вітчизняній педагогіці М.З. Биболетова пропонує такі компоненти комунікативної компетенції (дивись дод.1):

- мовна компетенція - розвиток комунікативних умінь в чотирьох основних видах мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, листі);

- мовна компетенція - оволодіння новими мовними засобами (Фонетичними, орфографічними, лексичними, граматичними) згідно з темами і ситуаціями спілкування, відібраними для основної школи; освоєння знань про мовні явища, що вивчається, різні способи вираження думки в рідною та іноземною мовами;

- соціокультурна / міжкультурна компетенція - прилучення до культури, традицій, реалій країн / країни, що вивчається в рамках тим, сфер і ситуацій спілкування, що відповідають досвіду, інтересам, психологічним особливостям учнів основної школи на різних її етапах; формування вміння представляти свою країну, її культуру в умовах міжкультурного спілкування;

- компенсаторна компетенція - розвиток умінь виходити з положення в умовах дефіциту мовних засобів при отриманні і передачі інформації [2].

Загальноєвропейська оцінна система знання іноземних мов, або інакше Шкала Ради Європи (Common European Framework, CEF) -- це частина проекту «Language Learning for European Citizenship». Мета даного проекту - сприяти багатомовності в державах Європи, стимулювання її жителів до вивчення мов і прагнення до взаєморозуміння протягом всього життя. Така думка про єдиний документ для всіх європейських держав, який відображав би володіння іноземними мовами за однаковими описаними критеріями, з'явилася в Швейцарії більше 30 років тому. Перші моделі Європейського Мовного Портфелю розробили Франція, Швейцарія, Чехія, Ірландія, Росія і Великобританія [25, С. 57].

Суть даного Мовного Портфеля полягає в тому, що вона стверджує єдині стандарти, що застосовуються в усіх країнах Європи в процесі оцінки рівня комунікативної компетенції. Завдяки формулі «can do» - «можу робити» визначається рівень оволодіння мовами. Рівень володіння мовою можливо визначити обсягом лексичного запасу (кількість слів, фраз і тим, які може використовувати студент) і граматичних структур, а також ступенем розвитку навичок (темп і чистота мови, активний словниковий запас, швидкість читання і легкість розуміння тексту, легкість сприйняття на слух) [25, С. 60].

У ньому існують всього шість рівнів -- як низькі, так і більш високі підрівні в загальній трирівневій системі -- базовий, середній і просунутий рівні.

Ці рівні вказані нижче.

A Елементарне володіння A1 Рівень виживання

(Basic User) (Breakthrough)

A2 Передпороговий рівень

(Waystage)

B Самостійне володіння B1 Граничний рівень

(Independent User) (Threshold)

B2 Пороговий просунутий рівень

(Vantage)

C Вільне володіння C1 Уровень професійного володіння

(Effective Operational Proficiency) (Proficient User)

C2 Уровень досконалого володіння

(Mastery).

Дані рівні більш детально описані в додатку (дивись «Додаток 2»).

У вітчизняній системі освіти можна виділити 3 етапи формування комунікативної компетенції [13]:

1 етап початкова загальна освіта. Відповідає рівню А1. На рівні початкової загальної освіти в результаті вивчення іноземної мови в учнів: сформується «елементарна (початкова) іншомовна комунікативна компетенція», тобто готовність і здатність до спілкування з носіями досліджуваної іноземної мови в усній (аудіювання та говоріння) і письмовій (читання і письмо) формах спілкування з урахуванням мовних можливостей і потреб молодшого школяра; розшириться лінгвістичний кругозір; буде отримано загальне уявлення про мову, яку вивчається і її деякі відмінності від рідної мови. Ви розумієте і можете говорити, використовуючи знайомі вирази і дуже прості фрази для вирішення конкретних завдань в ситуаціях повсякденного спілкування. Ви можете порозумітися в готелі, кафе, магазині, на вулиці, використовуючи знайомі вираження і прості фрази для побутового спілкування. Ви вмієте читати і перекладати нескладні тексти, можете писати прості листи (Наприклад, привітання з святом), заповнювати формуляри. Ви розумієте повільну чітку мову, за умови, що тематика Вам знайома і близька.

2 етап -- основна загальна освіта. Відповідає рівню А2. Освоєння навчального предмета «Іноземна мова» спрямоване на досягнення учнями допорогового рівня іншомовної комунікативної компетенції, що дозволяє спілкуватися іноземною мовою в усній і письмовій формах в межах тематики і мовного матеріалу основної школи як з носіями іноземної мови, так і з представниками інших країн, які використовують іноземну мову як засіб міжособистісного і міжкультурного спілкування. Ви можете розповідати про себе, свою сім'ї, професію, переваги (в музиці, кухні, хобі, час року...). Розумієте тексти реклами, оголошення в аеропорту, магазині, написи на продуктах, листівках, знаєте, як писати особисті і ділові листи. Читати і переказувати не дуже складні тексти.

3 етап середня повна освіта. Відповідає рівню В1. «Іноземна мова» (базовий рівень). Результатами освоєння базового курсу іноземної мови повинні відображати:

1) сформованість комунікативної іншомовної компетенції, необхідної для успішної соціалізації та самореалізації, як інструменту міжкультурного спілкування в сучасному полікультурному світі;

2) володіння знаннями про соціокультурну специфіку країни / країн вивчається і вміння будувати свою мовну і немовну поведінку адекватно цій специфіці; вміння виділяти спільне та відмінне в культурі рідної країни і країни / країн мови, що вивчається;

3) досягнення порогового рівня володіння іноземною мовою, що дозволяє випускникам спілкуватися в усній і письмовій формах як з носіями досліджуваної іноземної мови, так і з представниками інших країн, що використовують цю мову як засіб спілкування [13]. Ви володієте розмовною мовою в різних ситуаціях (від побутових до професійних), можете без підготовки спілкуватися з носієм мови. Ви можете майже ясно і детально висловитися з керівництвом підприємства, пояснити свою точку зору по важливій проблемі, наводячи аргументи за і проти. Ви читаєте неадаптовану літературу іноземною мовою, вмієте переказувати зміст складних текстів.

Отже, в основі комунікативної компетенції лежить діяльнісний підхід. Виходячи з цієї точки зору, ми можемо дати таке визначення комунікативної компетенції -- здатність до послідовної реалізації складових дій, що визначають логіку (алгоритм) комунікації. Діяльнісний компонент визначає здатність особистості до спільної діяльності, співпраці, адекватність зі спілкуванням, ініціативність і передбачає підготовку стратегії спілкування, позиції, вибір стилю, дистанції спілкування.

1.3 Сутність та особливості імітаційно-ігрових технологій

У «Тлумачному словнику сучасної української мови» технологія трактується як сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чогось; навчальний предмет, що викладає ці знання, відомості; сукупність способів обробки або переробки матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних операцій тощо [22, С. 445].

Термін «технологія» використовується не лише у виробництві, а й у медицині, політиці, сфері обслуговування, і, звичайно, в освіті. Водночас із поняттям «освітні технології» застосовуються також «педагогічні технології», «технології навчання», «технології виховання», «соціально-виховні технології», «технології управління». Зазвичай учені вважають, що поняття «освітні технології» ширше, ніж «педагогічні» [3, С. 18-19]. Науковці, зокрема, стверджують, що освітні технології відображають загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору, а педагогічні - втілюють тактику її реалізації. Прикладами освітньої технології є Концепція розвитку освіти, Закон про вищу школу України тощо. Освітні технології включають педагогічні, соціально-виховні та інформаційно-комунікаційні технології. До педагогічних технологій належать навчальні технології, виховні технології та технології управління. За межі педагогічних виходять соціально-виховні технології, оскільки їх суб'єктами є не тільки вчителі шкіл, а й працівники соціальних служб, позашкільних виховних закладів, громадських організацій тощо.

На сьогоднішній день існує більше 300 визначень поняття «освітні (педагогічні) технології». Виокремлено декілька підходів щодо тлумачення цих термінів:

1) освітня технологія як новітній засіб навчання;

2) освітня технологія як відкрита педагогічна система;

3) освітня технологія як сукупність дій (система дій) чи діяльність;

4) освітня технологія як проект (модель) навчально-виховного процесу;

5) освітня технологія як галузь науки або педагогічного знання чи наука [26, С. 12].

Основними критеріями технологічного процесу є системність, ефективність, оптимальність, алгоритмічність, діагностичність, відтворюваність, прогнозованість, ієрархічність тощо. Критерії ще трактують як вимоги. Головними вимогами до освітніх технологій, окрім перерахованих, вважаються: концептуальність і науковість, структурованість, керованість, запланована ефективність, оптимальність витрат, можливість тиражування та перенесення в нові умови.

Освітня технологія - це спосіб спільної діяльності вчителя та учнів, для якого притаманні передусім послідовність у реалізації дій (алгоритмічність), постійне і систематичне вимірювання рівня навчальних досягнень і сформованості виховних якостей (діагностичність), взаємозв'язок основних елементів технології, якими є мета, зміст, форми, методи, засоби взаємодії учасників педагогічного процесу, результат (системність). Освітня технологія є відкритою педагогічною системою, котра складається з концептуально-цільових (мета, що відповідає освітнім концепціям), змістових (зміст технології), процесуальних (технологічний процес: форми, методи, засоби взаємодії суб'єктів та об'єктів технології), результативно-аналітичних (результат та його аналіз) компонентів.

Основними етапами реалізації освітньої технології є:

цілеутворення (точне визначення бажаного результату як сукупності дій учнів);

діагностика (виявлення вихідного рівня спостережуваних дій);

рецептурування (створення програми спільної роботи вчителя та учнів або написання «рецепта дій»);

здійснення технологічного процесу (забезпечення умов для реалізації програми);

оцінка і корекція результатів (зіставлення результатів із визначеним еталоном).

Великого значення для підвищення ефективності навчання набуває й імітаційно-ігровий підхід, з яким пов'язують удосконалення освіти шляхом переводу дидактичної системи із традиційних, інформаційних підходів, на такі, що активізують, стимулюють творчі здібності та нестандартне рішення навчальних проблем. До складових такого підходу відносять імітаційно-ігрове моделювання (розробка ситуацій, імітаційно-ігрових завдань та пошук сприятливих варіантів їх аналізу, прогнозування), рольову перспективу (структурування змісту навчального матеріалу у вигляді імітаційно-ігрової і проблемно-ситуативної моделі, основою якої є завдання - ролі) та сценарну поведінку (система рольових дій із виконання комунікативних функцій, практичних дій у конкретних ситуаціях).

Імітаційно-ігрові методи викладання англійської мови заповнюють ту ланку навчального процесу, яку не можна компенсувати іншими методами, проте не замінюють їх. Ігровий характер навчально-пізнавальної діяльності допомагає учневі ознайомитися зі специфікою та особливостями певної сфери діяльності, а також сприяє розумінню своєї ролі в ній. Окрім того, ці методи значно допомагають поглибленню й закріпленню знань, отриманих під час занять, удосконаленню практичних навичок та вмінь, їх застосуванню, творчому використанню у вирішенні проблем, створенню умов для активного обміну досвідом. Основною функцією таких занять є навчання шляхом імітації реальних дій. Іншими словами, чим більше ігрова діяльність відповідає реальній ситуації, тим вищою є її навчально-пізнавальна ефективність.

Проте перед вчителями часто виникає питання вибору того чи іншого імітаційно-ігрового методу на певному етапі викладання англійської мови, оскільки кожен із них спрямований на вирішення конкретного навчального завдання.

Необхідність використання імітаційно-ігрових методів у навчальному процесі описується в методично-науковій літературі та публікаціях багатьох науковців. Розробкою ігрових форм і методів навчання іноземної мови займалися: О. Вишневський, А. Деркач, Г. Китайгородська, Н. Красовська, Т. Олійник, С. Щербак та ін.

Методичний прийом «гра» користується популярністю при вивченні іноземних мов у вищій школі. Як свідчить аналіз численних психолого- педагогічних досліджень (А. Айламазьян, М. Бірштейн, С. Гідрович, І. Коротяєвої, П. Нечепоренко, В. Платова, В. Рибальського, І. Сироєжина, О. Хоменко, П. Щербаня), ігрова діяльність значно підвищує результативність навчально-виховного процесу вищої школи під час вивчення іноземної мови.

Вагомий внесок у розробку методик вивчення англійської мови, основою яких є ігрова діяльність, зробили такі відомі педагоги і психологи, як В.Артьомов, І. Зиміна, І. Зимня, М. Кларін, С. Ніколаєва, В. Скалкін, Г. Щукіна. Проблемами мовленнєвого спілкування та комунікації займалися М. Бахтіна, Н. Волкова, Н. Хомський. Ю. Вайгманна, X. Ритчера, Г. Шнайдера та ін. присвятили свої роботи проблемі використання імітаційно- ігрового підходу під час викладання іноземної мови.

У сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, імітаційно-ігрова діяльність використовується в таких випадках:

1. Як самостійний метод для освоєння певної теми;

2. Як елемент (іноді досить істотний) якогось іншого методу;

3. Як цілий урок або його частина (вступ, пояснення, закріплення, контроль або вправи);

4. 4. При організації позакласного заходу [23].

При використанні імітаційно-ігрового методу завдання вчителя полягає, перш за все, в тому, щоб організовувати пізнавальну діяльність учнів, в процесі якої розвивалися б їх здібності, особливо творчі. Використання імітаційно-ігрового методу навчання сприяє реалізації важливих методичних завдань, таких як:

- створення психологічної готовності учнів до мовного спілкування;

-забезпечення природної необхідності багаторазового повторення мовного матеріалу;

-тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мови взагалі [14].

Ігрова форма заняття створюється на уроці за допомогою імітаційно-ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів. Ситуація може нагадувати драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і дійовими особами [1]. У ході такого заняття ситуація може програватися кілька разів і при цьому кожен раз в новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри - ситуація в реальному житті. Звідси й назва «імітація гри» -- тобто наслідування життя у формі гри. Реальність її визначається основним конфліктом гри-змагання. Бажання взяти участь в такій грі мобілізує думку й енергію граючих, створює атмосферу емоційної напруженості. Незважаючи на чіткі умови ігрової ситуації і обмеженість використання ігрового матеріалу, в ній обов'язково є елемент несподіванки. Тому для гри в певних межах характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мова, але і жести, міміку та ін., має яскраво виражену цілеспрямованість.

Імітаційно-ігрові форми роботи сприяють створенню на уроці сприятливого психологічного клімату і активізують діяльність учнів [24]. Спроби класифікувати ігри робилися ще в минулому столітті зарубіжними і вітчизняними дослідниками: Н. П. Анікєєва, М. Ф. Стронін, Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн та Д. Б. Ельконін.

Відомо, що гра розвиває прагнення до навчання, збільшує інтерес учнів до теми уроку; вносить елемент змагання, що підвищує активність і збільшує мотивацію учнів. Отже, ми можемо сказати, що гра - традиційний, визнаний метод навчання і виховання, до того ж, вона є додатковим стимулом в разі, якщо інтерес і мотивація дітей до вивчення іноземної мови починають слабшати. Гра має велике значення в житті дитини, практично те саме, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається, перш за все, в грі. Імітаційно-ігровий момент, введений в навчальний процес на заняттях з англійської мови, в якості одного з прийомів навчання, повинен бути цікавим, нескладним, сприяти накопиченню нового мовного матеріалу і закріпленню раніше отриманих знань.

Слід враховувати, що імітаційно-ігровий процес набагато полегшує процес навчальний; більш того, вміло розроблена гра невіддільна від навчання. Ігри підсилюють мотивацію до навчання. Учні дуже активні під час гри, тому що ніхто не хоче, щоб через нього приємне проведення часу швидко закінчилося. Отже, ігри змушують їх боротися. Використання ігор на уроках англійської мови допомагає вчителю глибше розкрити особистісний потенціал кожного учня, його позитивні особисті якості, зберегти і зміцнити навчальну мотивацію.

Ігри доцільно проводити не тільки після повного засвоєння школярами навчального матеріалу теми, але й на певних етапах його вивчення. Під час пояснення нового матеріалу гра може допомогти вчителеві розв'язати два важливі взаємозалежні завдання - зацікавити учнів новою темою і зробити зміст теми зрозумілим [5, С. 155]. Для закріплення матеріалу імітаційно-ігрові технології також є досить ефективними. Молодші школярі відпрацьовують навички під час гри особливо охоче й результативно, саме тоді вони задіють різні види запам'ятовування, моторну пам'ять. Наприклад, для відпрацювання або повторення вивченої лексики на уроці ефективними є такі лексичні ігри, які пропонує педагог О. Мицик:

- «Четвертий зайвий» (викресли «зайве» слово: pencil, book, balloon, pen);

- «Що зникло» (впиши літеру, що зникла: gre_n, bl_e, or_nge);

- «Лото» (учням пропонують картку з 12 надрукованими словами. Кожна команда отримує коробку з ґудзиками. На екрані з'являється зображення. Ті, у кого є таке слово, накривають його ґудзиком. Перемагає той, хто заповнює 4 квадрати (по вертикалі, по горизонталі, або по діагоналі) [15, С. 43].

- «Виправ учителя» (учитель, указуючи на частини тіла, одяг, кольори тощо, навмисне помиляється, учні називають правильне слово).

Гра також є корисною на етапі контролю засвоєння знань. Використання ігор під час перевірки знання учнями лексичних одиниць дозволяє більш творчо підходити до оцінювання, а також залучати до роботи всіх учнів класу.

- «Перевір себе» (учням пропонують тему (school, animals, clothes, weather, character and appearance), на яку упродовж 1,5 - 2 хв. вони повинні написати якомога більше слів. Учні по черзі зачитують слова. Якщо слово повторюється,

то його викреслюють. Перемагає той, у кого залишиться більше слів;

- «Вінегрет» (на дошці написані слова, літери в яких перемішані. Учні повинні розпізнати слова та записати їх у зошити. Перемагає той, хто правильно запише всі слова. Для спрощення завдання вчитель указує тему, до якої можна віднести слова) [15, С. 45].

Чималу роль у цьому зв'язку набуває вміння вчителя встановити контакт з учнями, створити сприятливу, доброзичливу атмосферу на занятті, організувати роботу таким чином, щоб вони могли в активному мовному спілкуванні з максимальною ефективністю використовувати відпрацьований мовний матеріал. При цьому слід пам'ятати, що гра на заняттях іноземної мови не просто колективна розвага, а спосіб досягнення поставлених завдань навчання. Тому викладач, який використовує на занятті імітаційно-ігровий прийом, повинен:

1. чітко уявляти собі, з якою метою він використовує дану гру, який мовний матеріал відпрацьовується на даному занятті;

2. чітко сформулювати ігрові ситуації, які не слід повторювати, кожна з них повинна нести в собі елемент новизни;

3. пояснити правила гри, розповісти про те, що вийде в результаті, тим самим, викликати у тих, хто навчається, позитивні емоції, інтерес, прагнення якомога швидше включитися в гру;

4. постійно поповнювати перелік ігор, вивчати накопичений досвід їх застосування в системі навчання нашої країни і за кордоном.

Крім того, всебічне дослідження імітаційно-ігрових технологій як засобу формування і розвитку комунікативних умінь учнів, аналіз літератури дозволяють зробити висновок, що навчальна гра є засобом оптимізації навчального процесу в цілому та інтелектуальної активності зокрема. Ефективність формування і розвитку комунікативних умінь з іноземної мови багато в чому залежить від доцільності використання їх на занятті, спрямованості їх змісту на вирішення завдань, пов'язаних з оволодінням іноземною мовою, послідовності використання різних видів імітаційно-ігрових прийомів у рамках традиційного навчання. Існує пряма залежність між системою застосування навчальних ігор і прискоренням процесу формування і

розвитку умінь, активністю учнів на занятті. Тому методично грамотне застосування імітаційно-ігорових технологій робить процес навчання більш інтенсивним у порівнянні з традиційною системою навчання.

Однак хотілося б підкреслити, що гра - це лише оболонка, форма, змістом і призначенням якої має бути навчання, в нашому випадку - формування комунікативної компетентності.



2. Застосування імітаційно-ігрових технологій навчання на уроці з інощемної мови як засобу формування комунікативних умінь учнів 8 класу

2.1 Конспекти уроків з іноземної мови, спрямованих на формування комунікативних умінь учнів 8 класу засобами імітаційно-ігрових технологій

Методична розробка уроку англійської мови у 8 класі

Тема уроку: Пасивний стан.

Мета уроку: розвиток компенсаторною компетенції як частини комунікативної компетенції за допомогою застосування передових педагогічних імітаційно-ігрових технологій, впровадження передових педагогічних технологій та інтеграція медіаосвіти в навчально-виховний процес;

Завдання:

навчальні: навчитися трансформувати пропозиції з активного застави в пасивний і навпаки, виявляти пасивні конструкції в неадаптованих тексті науково-публіцистичного стилю, автоматизувати вживання в мові складних граматичних конструкцій, розширити кругозір учнів про структуру та історії англійської мови;

розвивальні: розвивати компенсаторні стратегії як частина комунікативної компетенції, навички командної гри, переглядового читання і говоріння;

виховні: виховувати інтерес до вивчення іноземних мов, інтерес до структури мови, мотивувати на подальше вивчення і використання англійської мови крім навчально-виховного процесу в школі.

Тип уроку: урок систематизації знань;

Вид уроку: заняття з елементами імітаційно-ігрових технологій;

Організація простору: групова робота;

Плановані результати:

Предметні: знати моделі трансформації речень, вміти застосовувати вивчену граматику в англійській мові.

Особистісні: самоорганізація, ціннісне ставлення до спільної пізнавальної діяльності, самооцінка.

Регулятивні: цілеспрямованість, прогнозування;

Комунікативні: вміння (працювати в групах, допомагати один одному);

Пізнавальні: моделювання, вміння структурувати і узагальнювати знання.

Устаткування і ресурси: гра-презентація, картки для гри, граматичне коло, ігрові кістки, скоромовка, прислів'я, смайлики для рефлексії.

Хід уроку

Початок уроку.

1. Організаційний момент. Good morning, children! Nice to see you today!

2. Фонетична розминка.

Хорове і потім індивідуальне повторення скоромовки "Can you imagine in imaginary menagerie manager managing an imaginary menagerie?"

3. Введення в іншомовну атмосферу. На дошці епіграф до уроку "Tastes differ". Учні намагаються перевести прислів'я, підбирають еквіваленти у рідній мові. Обговорюють про що піде мова в ході уроку.

Основна частина уроку.

1. Оголошення теми уроку, мети і завдань. Today we are going to speak about tenses in Passive Voice. We have got a lot of games to play today. So, let us start.

2. Актуалізація раніше отриманих знань. Now, let's check up your home assignment for today. You were given to study the rules and compose your own sentences with new lexical units. Перевірка домашнього завдання (складені речення з новими лексичними одиницями, фронтальне опитування правил освіти і трансформації речень в активному і пасивному стані).

3. Учитель ділить групу учнів на дві команди. Now, please, divide for two teams. Кожна команда отримує граматичний коло. Here both of the teams have got grammar circles. They will help you to transform sentences from Active Voice into Passive Voice and vise versa.

4. Гра. Частина 1. Учитель розкладає картки навколо ігрового сектора, пояснює правила гри. Учням пропонується відгадати загадку. Та команда, яка відгадає її, отримує першочергове право на ігровий хід. "I am round like an apple, flat as a chip, I have eyes, but I can not see one bit". «Я кругла як яблуко, плоска, як монета, маю очі, але не бачу» (A buttom. Гудзик). Визначається черговість виконання завдань в команді. Учні беруть картку, переводять вихідне пропозицію на рідну мову з / без допомоги вчителя і трансформують його, користуючись граматичним сектором, визначають граматичне час.

5. Фізкульт-хвилинка. Лексична розминка. Учні читають і переказують написані на дошці слова: To rub, to pinch, to clap, to tickle, to sneeze, to wink, to wave, to munch. Учитель швидко називає одне з слів, а учні реагують на почуте слово певним рухом. Look at the words. What are their equivalents in your language? Mime them to your partner.

Keys: терти, щипати, плескати, лоскотати, чхати, підморгувати, махати, жувати.

6. Гра. Частина 2. Робота з грою-презентацією. Now we are going to complete different task provided by the following presentation. Try not to look at the grammar circle and use just your own skills and knowledge. Команди учнів вибирають питання, переводять вихідне пропозицію на рідну мову з / без допомоги вчителя і трансформують його, користуючись граматичним сектором, визначають граматичне час. Завдання на логіку, кмітливість і знання пристрою англійської мови припускають відповідь одним словом. Якщо випадає завдання, яке є уривком зі статті науково-публіцистичного стилю, учні шукають пропозицію, що містить пасивні конструкції.

Кінець уроку

1. Організація рефлексії. Учитель просить учнів оцінити критерії їх роботи на уроці. Now, please, appreciate your: - work today as "poor", "fair", "good" or "excellent";

- grammar structures as "I can understand" or "I can understand and use";

- appreciate our lesson today and choose a smile to show it. Учні показують одного з трьох запропонованих чоловічків: усміхнений, нейтральний, сумний.

2. Пояснення домашнього завдання.

3. Оцінка діяльності учнів. Виставляння оцінок в журнал.

Методична розробка уроку англійської мови у 8 класі

на тему «Талісмани. Умовні речення в англійській мові»

Тип уроку: Урок відкриття нових знань із застосуванням імітаційно-ігрових технологій

Мета уроку:

* Навчальна:

- систематизація знань учнів з теми «Спорт. Футбольні клуби Великобританії»

- систематизація знань і вдосконалення навичок учнів з теми «Умовні речення в англійській мові».

* Що розвиває: розвинути комунікативні навички.

* Виховна: сформувати в учнів пізнавальний інтерес і повагу до традицій країн мови, що вивчається; розширити кругозір учнів.

Плановані результати

I Предметні

- учень навчиться сприймати на слух і розуміти потрібну / запитувану інформацію в автентичних текстах, що містять деяку кількість невивчених мовних явищ

- систематизувати і закріплювати вміння читати і слухати нескладні автентичні тексти з повним і точним розумінням і знаходити потрібну / запитувану інформацію

- вміти диференціювати лексичні значення деяких слів і правильно розпізнавати і вживати у мовленні.

- розуміти соціокультурні реалії інших країн світу під час читання і аудіюванні в рамках вивченого матеріалу;

1.Пізнавальні УНД:

- здійснювати прогнозування змісту тексту за невербальними опорами (звук і зображення);

- розвивати навички пошуку і виділення інформації

2. Регулятивні УНД:

- самостійно визначати цілі, планувати шляхи їх досягнення, свідомо обирати найбільш ефективні способи вирішення навчальних і пізнавальних завдань.

- формувати вміння концентрувати увагу.

- закріплювати вміння контролювати і коригувати свою діяльність, самостійно виконувати запропоноване завдання.

3. Комунікативні УНД:

- організувати і планувати навчальне співробітництво з однолітками, визначати цілі і функції учасників, способи взаємодії; цілеспрямовано шукати і використовувати інформаційні ресурси, необхідні для вирішення навчальних та практичних завдань

- формувати вміння працювати в групі

- вчити прийоми представляти результат своєї діяльності і результат діяльності групи

III. Особистісні результати

Формувати позитивну мотивацію до навчання

Створювати позитивний емоційне ставлення учнів до уроку і предмету

Навчальні завдання:

* Розвиток вміння прогнозувати зміст тексту за невербальними опитуваннями

* Уміння розрізняти типи умовних речень

* тренування у вживанні граматичних структур умовних пропозицій

* Розширення словникового запасу та активізація вивченої лексики

Розвиваючі завдання:

* Розвивати навички монологічного та діалогічного мовлення

* Розвивати пошукові навички учнів

* Розвивати творчі здібності та особистий потенціал учнів

Виховні завдання:

* Виховувати вміння партнерського спілкування і вміння працювати в групі

* Виховувати вміння уважно слухати і чути, поважати іншу думку

* Підтримувати інших і бути до них доброзичливими

Наочний матеріал:

* Презентація

* Картки з лексичними одиницями

* Таблиця

Форми роботи:

* Колективна

* Індивідуальна

Хід уроку

* Організаційний момент:

* Привітання

* Позначення теми

2. Робота з текстом підручника

3. Гра:

Повторення правил складання умовних пропозицій

Правила гри

Проведення гри - змагання

3.Підведення підсумків.

Рефлексія.

Виставляння оцінок.

Домашнє завдання.

1.Організаційний момент

Good morning, students! I am glad to see you. How are you? Last lesson we spoke about football clubs in GB and did grammar exercises on the Conditionals. Today we continue to speak about sports and will have a very interesting lesson. It will be a game.

2. Робота з текстом підручника і презентацією.

But first of all I will ask you to open your books at p.. (Учні читають / перекладають завдання, прослуховують запис і відповідають на питання. Називають тему уроку).The topic of our lesson is "Mascots". Each has its own mascots. Lets look at the screen and listen to our students who prepared the reports for you. (Учні слухають доповіді, дивляться на картинки і розповідають про кожен талісман по-російськи)

3.Ігра

1. Повторення правил складання умовних пропозицій, опитування домашнього завдання + презентація.

At first let's remember how we form conditionals and complete the table:

Conditionals If clause Main clause

Zero conditional If + Present Simple Present Simple

Conditional I If + Present Simple Will (shall) + Infinitive

Conditional II If + Past Simple Would + Infinitive

Conditional III If + Past Perfect Would have + Participle II

2. Правила гри

We must divide into three groups.

Listen to our rules carefully:

* Work as a team and always support each other

* Be polite and disciplined

* Never interrupt each other

* Listen carefully

* Speak loudly and clearly

Гра - змагання

Task I. Match the parts of the sentences and write into correct column in the table. It's a group work.

If I see Sarah, I would listen to your mother

If it rains, I grow a lot of flowers

If we heat water, I'll invite her to the party

If I had had a lot of money, you would have assisted in it solving

If I were you, we can have rest

If you had known about this problem, you would not have overslept your interview

If the temperature falls below 0 ° C, I would have bought a car last year

If you finish your work It boils

If I had a big garden we will go for an excursion

If you had gone to bed in time, I'll stay at home

If this museum is open water turns into ice

Zero conditional Conditional I Conditional II Conditional III

If we heat water, it boils If I see Sarah, I'll invite her to the party. If I were you, I would listen to your mother If I had had a lot of money, I would have bought a car last year

Task II. Every member of the group takes a card and translates the sentence into English. Members of other groups can correct mistakes and get additional points.

Card 1. Якби я вчився старанніше, я б здав свій іспит.

Card 2. Якщо йде дощ, вулиці мокро.

Card 3. Якщо я побачу його, я поговорю з ним.

Card 4. Якби я знав номер її телефону, я б подзвонив їй

Card 5. Якби він був тут, він би допоміг нам.

Card 6. Якби ти не забув на роботі ключ, ти б відкрив двері.

Task III. Complete the sentences. A member of the first group says the beginning of the sentence, two other groups discuss the ending this sentence and say their options. We'll choose the best sentences.

Examples:

* If I had a wand,...

* If I had a flying machine,...

* If I were a desert island,

* If you met President of Russia,

* If I got the Nobel Prize,...

* If I had an invisible cloak,...

* If I met Bigfoot,...

Task IV Every groups must continue the sentence "If I were a president of our city,...". It's a group work.

Підведення підсумків. Let's sum up our lesson. Look at the table:

Tasks Group I Group II Group III

Total

Рефлексія.

I knew...

It was interesting / difficult / surprising....

I liked / disliked the lesson...

Виставляння оцінок.

We congratulate the winning team. Your marks for the lesson are the next....

Домашнє завдання.

Your hometask will be to write an interesting story, using our new grammar material.

Thank for your work. Our lesson is over. Goodbye.

Методична розробка уроку англійської мови у 8 класі

на тему "Професії"

Тип уроку: урок систематизації знань.

Вид уроку: урок з елементами імітації гри.

Обладнання: проектор або інтерактивна дошка, картки із завданнями.

Мета уроку: навчити учнів використовувати вивчені слова і вирази з теми для розповіді про професії людей.

Завдання:

навчальні:

Навчити учнів використовувати вивчену лексику з теми «Професії» (job, shift, uniform, deadline, part-time, highly-qualified, accountant, architect, surgeon, designer, programmer, well-paid, desk, freelancer) на рівні слова, словосполучення, надфразової єдності;

Навчити учнів пошуковому читанню і читанню з повним розумінням прочитаного;

Навчити учнів вживати вивчені дієслова в простому теперішньому часі, задавати питання і відповідати на них;

Навчити учнів аудіювання з повним розумінням почутого;

Навчити учнів складати монологічне висловлювання за темою «Професії» з опорою на зразок.

Виховні:

Навчити учнів уважно слухати один одного;

Навчити учнів працювати в команді;

Сприяти шанобливого ставлення до різних професій;

Сприяти розширенню кругозору учнів.

Розвивальні:

Сприяти розвитку фонематичного слуху;

Сприяти розвитку мислення (порівняння, умовивід, узагальнення, аналіз);

Сприяти розвитку уяви і реакції;

Сприяти розвитку вимовних навичок.

Хід уроку

I. Організаційний етап

1) Організаційний момент.