Лексико-граматичні ігри на уроках іноземної мови в ЗОШ

Размещено на http://www.allbest.ru/

БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА

ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ЗОШ

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

1.1 Історія виникнення гри

1.2 Місце гри на уроках іноземної мови

1.3 Цілі лексичних та граматичних ігор

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ІГОР В ЗОШ

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Наш час характеризується пошуком нових форм, методів і прийомів навчання. Сучасна школа потребує методи навчання, які б допомогли не тільки якісно навчити, але в першу чергу, розвинути потенціал особистості. Сучасне навчання спрямовано на те, щоб готувати учнів не тільки пристосовуватися, але й активно освоювати ситуації соціальних змін. На уроці іноземної мови особливе місце займають форми занять, які забезпечують активну участь в уроці кожного учня, стимулюють мовне спілкування, сприяють формуванню інтересу і прагнення вивчати іноземну мову.

Ці завдання можна вирішити за допомогою ігрових методів навчання. У грі здатності будь-якої людини, а особливо дитини проявляються в повній мірі. Гра - особливо організоване заняття, яке вимагає напруги емоційних і розумових сил. Гра передбачає ухвалення рішення - як вчинити, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність учасників гри. А якщо учні при цьому розмовляють на іноземній мові, гра відкриває багаті навчальні можливості. Будучи розвагою, відпочинком, гра здатна перерости в навчання, у творчість, у модель людських відносин. Як відомо, велике значення в організації навчального процесу відіграє мотивація навчання. Вона сприяє активізації мислення, викликає інтерес до того чи іншого виду занять, до виконання тієї чи іншої вправи. В даний час стала очевидною ідея необхідності навчання іноземній мові як комунікації неодмінно у колективній діяльності з урахуванням особистісно - міжособистісних зв'язків: викладач - група, викладач - учень, учень - група, учень - учень і т. д. Позитивний вплив на особистість учня справляє групова діяльність. І успіх у навчанні - це результат колективного використання всіх можливостей для навчання. У грі проявляються особливо повно і часом несподівано здібності людини, дитини в особливості. Вивченням даної теми займалися такі вчені як М. Ф. Стронін, Д. Б. Ельконін, Е. Ю. Шоева, Л. С. Виготський. Наприклад Стронін М.Ф. розкрив поняття гри в загальному і розробив класифікацію ігор.

Мета бакалаврської роботи - показати можливість використання ігрових методів навчання на уроках іноземної мови в загальноосвітніх школах.

Предмет дослідження - граматичні та лексичні ігри на уроках іноземної мови.

Об'єкт дослідження - процес формування комунікативних навичок у учнів шкільного віку при використанні різних ігрових методів навчання іноземної мови.

Завдання даної роботи показати ефективність використання ігрових методів навчання лексики та граматики на уроках іноземної мови. А також, дослідити, які саме ігри можуть використовуватися на уроці.

Актуальність дослідження визначена недостатнім вивченням особливостей уроків з використанням ігрових методів навчання лексиці та граматиці як одиниць навчального процесу. Процес навчання іноземної мови на початковому етапі навчання буде більш успішним, якщо будуть активно використовуватися ігрові методи навчання з метою розвитку комунікативних навичок у учнів.

Матеріалом для дослідження послужили наукові статті, методична література, присвячена даній проблемі.

РОЗДІЛ 1. ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Про навчальні можливості ігор відомо вже давно. Використовуючи ігри, як засіб навчання в учбовому процесі, багато педагогів відзначали, що вони містять великі потенційні можливості. У грі виявляються інколи приховані здатності дитини, які у звичайних умовах важко помітити.

Гра є особливо організованим заняттям, що вимагає напруги емоційних і розумових сил. У грі необхідно приймати рішення - як вчинити, що сказати, як виграти. Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність учасникыв гри. Але якщо дитина при цьому говоритиме на іноземній мові, це допоможе їй легше вивчити іноземну мову і можливо навіть більше зацікавить дитину в її вивченні. Діти, проте, над цим не замислюються. Для них гра, перш за все, захоплююче заняття. Цим-то вона і приваблює вчителів, у тому числі і вчителів іноземної мови. У грі всі рівні. Вона посильна навіть слабким учням. Більш того, слабкий по мовній підготовці учень може стати першим в грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються деколи важливішими, ніж знання предмету. Відчуття рівності, атмосфера захопленості і радості, відчуття посильності завдань - все це дає можливість дітям подолати сором'язливість, що заважає вільно вживати в розмові слова чужої мови, і корисно позначається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом з цим виникає відчуття задоволення - “виявляється, я вже можу говорити нарівні зі всіма”. На думку М. Ф. Строніна, гра на уроці іноземної мови - це ситуативно-варіативна вправа, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах максимально наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками: емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованість мовного впливу. Тобто, в ході гри у учнів формуються вимовні, лексичні, граматичні навики, учні набувають досвіду мовного спілкування [19, 57]. Ігри на уроках іноземної мови можна і потрібно використовувати також для зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при активізації мовної діяльності. Звичайно ж, при цьому потрібно враховувати, що кожен віковий період характеризується своїм типом провідної діяльності.

Ігри сприяють виконанню важливих методичних завдань:

1. створенню психологічної готовності дітей до мовного спілкування;

2. забезпеченню природної необхідності багатократного повторення ними мовного матеріалу;

3. тренуванню учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мови взагалі.

Тому гра повинна не тільки займати важливе місце на уроці іноземної мови, але і бути його стрижнем. Треба прагнути до того, щоб ігровий елемент був присутній на всіх етапах уроку іноземної мови і створював загальну ігрову атмосферу. Наприклад, якщо на уроці потрібно відпрацювати вживання майбутнього часу, то урок можна почати так: “Відгадайте, що ми робитимемо на уроці?” Відповіді учнів: “Ми читатимемо, ми писатимемо. Ви нам прочитаєте нову розповідь”. Тобто на уроці з'ясовується план роботи і тренується майбутній час. Приводи для таких ігрових моментів можна і потрібно знаходити на всіх етапах уроку. Тоді гра, в її закінченому вигляді буде органічно пов'язаною з уроком. І діти можуть навіть не помітити, що вони грають, їм просто буде цікаво. Але справа не в кількості використовуваних ігор на уроці. Відчуття міри важливо дотримувати і тут. Йдеться, скоріше про загальну ігрову атмосферу, що дозволяє вчителеві захопити учнів, емоційно їх настроїти на сприйняття іноземної мови [18, 27]. Головне завдання вчителя - добитися того, щоб у дітей не пропадала зацікавленість до предмету, щоб запропонований учневі матеріал був доступний по складності. Велику допомогу в цьому питанні надають ігри. Їх використання дає гарні результати, підвищує зацікавленість дітей до уроку, дозволяє сконцентрувати їх увагу на головному - сформувати у них вимовні, лексичні, граматичні навики і уміння в процесі природної ситуації спілкування під час гри.

Гра є особливо важливим елементом уроку іноземної мови в 1 - 4 класах. Гра для молодшого школяра є засобом пізнання дійсності. Виходячи з особливостей психологічного розвитку молодшого школяра (переважання емоційної сфери над інтелектуальною, переважання мимовільного запам'ятовування) не можна не оцінювати потенційних можливостей гри.

На уроці ми маємо справу з особливим видом ігор - навчальними іграми. Вони відрізняються від розважальних тим, що мають другий план або вузько методичну мету. Для учнів навчальна гра залишається розвагою, тренування відсовується на другий план. Для вчителя ж будь-яка учбова гра - це перш за все вправи. Вчитель завжди чітко і точно уявляє собі, яку навчальну мету переслідує та або інша гра. Проте, йому у жодному випадку не слід показувати учням, що його більше цікавить другий план. Він повинен сміятися і радіти разом з учнями, підкреслюючи тим самим, що його хвилює ігровий сенс вправи, а не навчальний. Якщо вчитель розкриє учням другий план, то гра перетвориться на звичайну вправу. В процесі гри формування вимовних, лексичних і граматичних навиків відбувається у захоплюючій для дітей формі. Ігри розвивають спостережливість у дітей, пожвавлюють урок, підвищують зацікавленість до вивчення іноземної мови [15, 51].

Правильно підібрані ігри проходять з незмінним успіхом не тільки на початковому і середньому, але і на старшому ступені навчання іноземній мові. Проте слід визнати, що чим старше учень, тим менш він схильний до ігор і тим більше прагне до серйозної самостійної роботи.

Отже, на ранніх ступенях розвитку навчання необхідно проводити більше ігор з метою навчання іноземній мові, поступово зменшуючи їх кількість з класу в клас. При підборі ігор для різних ступенів навчання необхідно проводити більше ігор з метою навчання іноземній мові, поступово зменшуючи їх кількість. При підборі ігор для різних ступенів навчання необхідно враховувати вікові особливості учнів. Наприклад, в 5-6 класах дуже рідко, в старших - часто застосовуються ігри на "перевтілення" в перекладачів і гідів. Це пояснюється тим, що подібні ігри вимагають гарного володіння досить великим мовним матеріалом.

1.1 Історія виникнення гри

Термін "гра" на різних мовах відповідає поняттям про жарту і сміху, легкості і задоволення і вказує на зв'язок цього процесу з позитивними емоціями. Вершиною еволюції ігрової діяльності є сюжетна або рольова гра, за термінологією Л. С. Виготского "уявна ситуація" [3, 15].

Розбіжність змісту ігрової дії та складових його операцій призводить до того, що дитина грає в уявної ситуації, породжуючи і стимулюючи тим самим процес уяви: Робота з образами, яка пронизує всю ігрову діяльність, стимулює процеси мислення.

Згідно М. Ф. Строніну, гра - особливо організоване заняття, яке вимагає напруги емоційних і розумових сил. Гра завжди передбачає ухвалення рішення - як вчинити, що сказати. Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність у учнів [19, 57].

Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої нагадує драматичний твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. В ході гри ситуація грається декілька разів і при цьому кожен раз в новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри - ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри і обмеженість використовуваного мовного матеріалу, в ній обов'язково є елемент несподіваності. Почувши несподіване питання, учень негайно починає думати, як же на нього відповісти. Тому для гри характерна спонтанність мовлення. Мовне спілкування, що включає в себе не тільки власне мову, але й жест, міміку і т.д., має цілеспрямованість і носить обов'язковий характер.

Таким чином, М. Ф. Стронін розглядає гру як ситуативно-варіативну вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з притаманними йому ознаками - емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу [19, 59] .

Д. Б. Ельконін у своїх роботах розглядає історію виникнення рольової гри. На його думку, неможливо точно визначити історичний момент, коли вперше виникає рольова гра. Він може бути різним у різних народів в залежності від умов їхнього існування та форм переходу на більш високу ступінь розвитку. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли продуктивні сили знаходилися ще на примітивному рівні і суспільство не могло прогодувати своїх дітей, а знаряддя праці дозволяли безпосередньо, без будь-якої спеціальної підготовки включати своїх дітей в працю дорослих, не було ні спеціальних вправ в оволодінні знаряддями праці, ні рольової гри. Діти входили в життя дорослих, опановували знаряддями праці та всіма відносинами, беручи безпосередню участь у праці дорослих. На більш високому ступені розвитку включення дітей в найбільш важливі області трудової діяльності вимагало спеціальної підготовки, яка проходила на зменшених за своїми формами знаряддях [23. 149].

На цьому етапі розвитку виникають одночасно дві зміни в характері виховання та процесі формування дитини як члена суспільства. Перша з них полягає в тому, що виділяються деякі загальні здібності, необхідні для оволодіння будь-якими знаряддями (розвиток зорово-рухової координації, дрібних і точних рухів, спритності тощо), і суспільство створює для покращення цих якостей особливі предмети. Друга зміна полягає в появі символічної іграшки. З її допомогою діти відтворюють ті сфери життя і виробництва, в які вони ще не включені, але до яких прагнуть [23, 150].

Таким чином, можна сформулювати найважливіше для теорії рольової гри положення: рольова гра виникає в ході історичного розвитку суспільства в результаті зміни місця дитини в системі суспільних відносин. Вона соціальна за своїм походженням, за своєю природою. Її виникнення пов'язане не з дією будь-яких внутрішніх, вроджених інстинктивних сил, а з цілком певними соціальними умовами життя дитини в суспільстві. Але при вивченні іноземної мови рольові ігри, так само як і будь-які інші, дуже важливі. Таким чином дитину легше навчити іноземній мові, яка дуже відрізняється від рідної, познайомити з культурою та історичним розвитком країни, мова якої вивчається.

1.2 Місце гри на уроках іноземної мови

Застосовувати гру доцільно тоді, коли учнями засвоєно мінімальний мовний матеріал, що дозволяє проводити гру. Не всі типи ігор виявляється можливим застосовувати із самого початку навчання іноземній мові. Гру також краще застосовувати, коли вчитель знає всіх учнів класу по прізвищу і в обличчя. До використання ігор можна приступати, коли в класі налагоджена дисципліна. Найдоцільніше введення нових форм роботи з метою підтримки зацікавлення учнів до вивчення іноземної мови. З перших уроків вчитель широко застосовує наочність: картки з буквами, знаки транскрипцій, картинки, окремі предмети. Але поступово все це стає буденним, і зацікавленість починає падати. Саме в цей час і потрібно починати застосовувати ігри. Ну і звичайно ж, недоцільно проводити цілі уроки у формі гри. На уроці можна відводити для гри від 3-5 хвилин до 25 хвилин. Як правило, якщо вчитель виділяє багато часу для гри, а тим більше вводить ігрові методи навчання практично на кожному уроці, гра втрачає свою ефективність, та і самим учня це починає набридати [2, 51].

Ігри, як говорять методики викладання іноземної мови: недоцільно застосовувати на всіх уроках. Інакше до гри звикають і ефективність її знижується, і врешті-решт учні починають порушувати дисципліну, оскільки безперервне застосування ігор приводить до шаблону в роботі вчителя. Проте можна час від часу застосовувати ігри на ряду послідовних уроків. Але досвід підказує, що частота зміни ігор залежить не тільки від ступеня навчання, але і від складу і рівня знань класу, від стану дисципліни і уміння вчителя володіти нею [18, 28].

Місце гри на уроці залежить, по-перше, від характеру самої гри. Жваві ігри найдоцільніше проводити в кінці уроку, оскільки після них звичайні форми роботи здаються учням нудними. Але краще всього ігри використовувати в середині або в кінці уроку, з тим, щоб зняти напругу. Важливо, щоб робота з іграми приносила позитивні емоції і користь, і крім того, служила дієвим стимулом в ситуації, коли зацікавленість або мотивація дітей до вивчення іноземної мови починає слабшати.

По-друге, місце гри на уроці залежить від її педагогічної цілеспрямованості. Чи може гра застосовуватися на самому початку уроку? Досвід показує, що може. Зокрема багато вчителів проводять на початку уроку гру в "перекладача" учня. Правда, можливості застосування гри на цьому етапі уроку величезні. Майже не використовується гра під час пояснення, оскільки учні втомилися і бачать в грі привід для відпочинку. Існує зв'язок між застосуванням ігор на уроці і під час позакласної роботи. Тут все залежить від вчителя. Деякі вчителі проводять окремі ігри на заняттях кружка, а потім застосовують їх на уроці.

Відповідно до шкільної системи навчання іноземній мові М.Ф.Стронін підрозділяє ігри на:

1. підготовчі

2. творчі

“Підготовчі” ігри включають граматичні, лексичні, фонетичні і орфографічні ігри. Метою цих ігор є формування вимовних, лексичних і граматичних навиків і тренування вживання мовних явищ на підготовчому, предкоммукатівном етапі оволодіння іноземною мовою.

До “творчих” ігор відносяться аудитивні і мовні ігри. Їх мета - подальший розвиток мовних навиків і умінь. Але в даній роботі нас цікавлять ігри пов'язані з вивченням, закріпленням граматики і лексики [19, 49].

Таким чином можна сказати, що вчитель сам повинен вирішити коли саме доцільніше провести гру. Але, все також залежить від того, який тип гри він обере. Наприклад, гру на закріплення матеріалу, краще проводити у кінці уроку, коли вчитель пояснив або опрацьовав матеріал з класом. Також треба мати на увазі, що для проведення гри вчитель повинен добре знати своїх учнів. Важливо також те, з якою ціллю вчитель проводь гру, для того щоб учні трохи відпочили чи для закріплення, повторення матеріалу.

1.3 Цілі лексичних та граматичних ігор

Відомо, що тренування вживання граматичних структур у учнів, що вимагає їх багатократного повторення стомлює дітей своєю одноманітністю, а зусилля, що витрачаються, не приносять швидкого задоволення. Ігри допоможуть зробити нудну і одноманітну роботу цікавішою і більш захопливою.

Граматичні ігри переслідують наступні цілі:

1. навчити учнів вживати мовні зразки, що містять певні граматичні труднощі;

2. створити природну ситуацію для вживання даного мовного зразка;

3. розвинути мовну активність і самостійність учнів.

Так для пояснення граматичних символів можна використовувати прийоми, запропоновані Шоєвою Е. Ю.: «Навчання граматиці також відбувається через гру, оскільки діти ще не знають українською чи російською назви частин мови і членів речення. Тому слово “дієслово” я заміняю словом “дія”, “займенник” - “замість імені” і відпрацьовую їх за допомогою малюнків» [22, 19].

Для пояснення відмінювання дієслова to be Шоева Е.Ю. пропонує розповідати учням казку: “Жив-був король to be і було у нього троє вірних слуг: am, is і are. Самою привілейованою була слуга am, він прислужував лише одному панові I. Is прислужував трьом панам: he, she, it. Are - теж трьом: you, we, they.” Якщо в тому, про що ми говоримо, немає дії, то місце займає слуга короля to be. Після цього доречно провести гру чи “Є дія?” Я говорю українською чи російською ряд пропозицій і прошу хлопнути тоді, коли дії немає» [22, 20].

Перелік ігор, використовуваних на уроках іноземної мови нескінченний і його можна поповнювати постійно. Головне пам'ятати, що гра - лише елемент уроку, і вона повинна служити досягненню мети уроку. Тому необхідно точно знати який саме навик, уміння тренуються в даній грі, що дитина не вміла робити до проведення гри і чому він навчився в процесі гри.

Більшість ігор засновані на змаганні з обов'язковим підрахунком отриманих очків. Але інтерес до ігор може триматися не тільки на змаганні. Так в грі “Who is He (She)?” дітям подобається зображати тварин. Особливо велика роль ведучого, виконувати яку краще всього вчителеві, він повинен бути душею гри, заражати всіх своїм азартом [14, 5].

Лексичні ігри услід за граматичними іграми продовжують будувати фундамент мови, оскільки оволодіння лексичним і граматичним матеріалом створює можливість для переходу до активної мови учнів. Дані ігри переслідують цілі:

1. тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної умов;

2. активізувати мовнорозумову діяльність учнів;

3. розвивати мовну реакцію учнів;

4. познайомити учнів із сполучуваністю слів.

Оволодіння лексичним матеріалом вимагає від учнів багатократного його повторення, що стомлює своєю одноманітністю, а зусилля, що витрачаються, не приносять швидкого задоволення. Застосування ігрового методу навчання сприяє виконанню важливих завдань у навчанні іншомовній лексиці.

Центральною ланкою у всій роботі по вивченню лексики іноземної мови є створення міцних і гнучких лексичних мовних зв'язків. Однією з основних умов успішності формування лексичного навику є виконання вправ з обмеженою кількістю труднощів. Дані вправи можуть приймати форму ігрових вправ або ситуацій, які зроблять процес вивчення лексики цікавим заняттям. Крім того, гра дає можливість використовувати новий матеріал в ситуаціях спілкування, наближених до природних, - в будь-якій грі є елемент несподіванки, а значить, мова буде спонтанною [8, 25].

Існує декілька груп ігор, кожна з них служить певній меті, має власну специфіку. Деякі групи ігор можуть використовуватися на уроці іноземної мови.

1 група - наочні ігри, як маніпуляції з іграшками і предметами.

2 група - творчі ігри, сюжетно-рольові ігри. Застосовуються на уроках іноземної мови. Дані ігри діляться на рольові і симуляції (уявні ситуації). Перші вважають нижчим, а другі - вищим рівнем цього виду учбової діяльності. У рольовій грі про кожну роль дається чітка інформація і певна рольова позиція, а в симуляції дається завдання, яке необхідно вирішити, що нагадує досвід з власного життя. Ситуація може бути і не зовсім реальною, проте передається не рольове, а власне відношення до проблеми. Цей вид ігрової діяльності особливо ефективний на просунутій стадії навчання іноземній мові, оскільки припускає спонтанні вислови в рамках уявної ситуації.

3 група - інтелектуальні ігри. Активізують пізнавальну діяльність школяра, мають проблемний характер вирішення задач. Можуть застосовуватися на уроках іноземної мови.

4 група - технічні, конструкторські ігри.

5 група - дидактичні ігри. Ігри з готовими правилами, які служать для вирішення учбових завдань. У цю групу входять власне лінгвістичні ігри, в які грають на уроках іноземної мови. Лінгвістичні ігри по кількості учасників підрозділяються на індивідуальні, парні і групові. При цьому до індивідуальних відносять кросворди, анаграми, а до парних і групових - гри типу бінго, поєднання аналогічних картинок і їх знаходження за допомогою питань, заповнення плану квартири, диктант «в картинках» [13, 6].

На уроці іноземної мови можна використовувати ігрові елементи через створення проблемних уявних ситуацій, робота з ігровими вправами для повторення лексики по темі.

Для створення ігрових ситуацій широко використовують малюнки, опис ситуацій, інструкції, тексти художніх творів [20, 63].

Більшість авторів вважають за доцільно проводити гру на завершальному етапі роботи з лексикою по даній темі, оскільки гра дає можливість використовувати новий матеріал в ситуації спілкування.

Але існує велика кількість ігор, застосування яких на уроці зробить процес засвоєння нової лексики захоплюючим заняттям. Ігри можна використовувати на будь-якому з етапів роботи над лексикою іноземної мови.

Ряд ігор призначений для тренування окремих частин мови, одиниць, числівників, прикметників, учнів у вживанні. Інші ігри відповідають певним темам. Наприклад, в грі “What can I do for you?” представлена тема “Покупки”, “What colour is my shirt?” - тема “Одяг”.

Таким чином, можна підвести підсумок, що ігри переслідують ціль навчити учнів вживати зразки, які містять певні граматичні труднощі, створити реальну ситуацію для вживання данного мовного зразка, а також розвити активність і самостійність. І головне, треба не забувати, що гра повинна служити досягненню мети уроку. Тому необхідно точно поставити ціль і правильно підібрати гру, яка буде розвивати ті чи інші навики у дітей. Що ж до лексичних ігор, то вони переслідують майже таку ж ціль, а саме тренування лексики в максимально наближеній до реальності ситуації, розвивати мовну реакцію, ознайомлення зі сполучуваністю слів. І для досягнення мети необхідно підбирати ігри з обмеженою кількістю труднощів.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ ІГОР В ЗОШ

Напевно, нема вчителя, який не використовував би гру у своїй роботі. Однак послідовне використання ігрових завдань вимагає певних навиків. Та певна річ рано чи пізно вони сформуються. Рекомендації в даній роботі можуть лише декілька прискорити цей процес і спростити роботу вчителя. Сам принцип гри в навчанні старший, ніж людство: вже дитинчата тварин опановують необхідними їм в подальшому житті уміннями в грі. Отже, схильність до гри і у людини, мабуть, закладена на рівні інстинкту. Відповідно, перше завдання викладача -- розбудити в учнях смак до гри, бажання грати. Друге завдання полягає в тому, аби направити гру в потрібне русло: адже гра нас цікавить не сама по собі, а лише постільки, оскільки вона допомагає учням наблизитися до сповна конкретних цілей навчання. Як відомо, одним з істотних недоліків в навчанні мові дорослих є те, що викладачеві доводиться навчати мові і мовленню як деякій формі, тоді як учень давно вже звикся користуватися мовою і мовленням для змістовних цілей.

Спостереження показують, що в грі, у будь-якому її вигляді, форма і вміст також міняються місцями: наприклад, в грі в шахи поважно перемогти противника не взагалі, а в рамках правил. Тому, коли ми накладаємо структуру гри на схему учбової діяльності, ми як би перетворюємо учбовий процес на процес цільової, а не учбової комунікації. Так, коли ми пропонуємо учням протягом однієї хвилини визначити і назвати всі відмінності між двома картинками, ми ставимо перед ними відволікаючу не навчальну ціль, а мова стає засобом досягнення цієї цілі. У грі, з психологічної точки зору, відбувається згладжування внутрішніх протиріч особи, внутрішнє урівноваження, тому в учнів в умовах ігрового навчання зазвичай покращується актуальний психологічний стан. Гра дозволяє створити між викладачем і групою і між членами групи особливі стосунки довіри, як будь-яка інша форма приємної і корисної діяльності, що вимагає взаєморозуміння і взаємодії учасників і передбачає певні контакти між ними.

Спільна діяльність укріплює положення викладача як організатора учбового процесу і підвищує його професійний авторитет, об'єднує учбову групу, створює в ній невимушені дружні і одночасно ділові стосунки, побудовані на спільності завдання взаємодопомоги. Гра дозволяє зазвичай навіть важкий для учнів матеріал представити в привабливій для них формі. За різноманітністю ігрові завдання не можна порівняти ні з якими іншими прийомами навчання: практично викладач має можливість необмеженого вибору, що дозволяє максимально індивідуалізувати учбовий процес з врахуванням рівня і особливостей особи учнів. Гра дає самому викладачеві величезне професійне задоволення, оскільки завдяки їй сам процес навчання стає процесом безперервної творчості в повному розумінні цього слова. Гра допомагає учневі по-новому побачити себе і партнера, а також предмет навчання, тому використання гри позитивно впливає і на всі останні аспекти учбового процесу. Тож розглянемо ігри, які допоможуть учням різного віку та рівню підготовки краще засвоїти, закріпити чи то вивчити матеріал.

Лексичні ігри.

Ігри початкового рівня.

1. Числівники. Мета: закріплення кількісних і порядкових числівників.

Хід гри: утворюються дві команди. Викладач називає порядковий або кількісний числівник. Перша команда повинна назвати попереднє число, друга - подальше, відповідно порядковий або кількісний числівник. За кожну помилку команда отримує штрафне очко. Виграє команда, що отримала меншу кількість штрафних очок.

2. Заборонений числівник. Мета: закріплення кількісних і порядкових числівників.

Хід гри: викладач називає «заборонений» числівник. Учні хором рахують, спочатку називаються кількісні, потім порядкові числівники. «Заборонений» числівник називати не можна. Той, хто помиляється і вимовляє його, приносить своїй команді штрафне очко. Виграє команда, що отримала меншу кількість штрафних очок.

3. П'ять слів. Мета: закріплення лексики по темі або по одному з пройдених уроків.

Хід гри: поки учень з однієї команди рахує до п'яти, представник другої команди повинен назвати п'ять слів по даній темі. Учасник, що не справився із завданням, вибуває з гри.

4. Озвучування картинки. Мета: активізація лексики по вивченій темі, розвиток навиків діалогічної мови.

Хід гри: гравці утворюють пари. Кожній парі даються картинки, до яких додаються картки з відповідними репліками. З їх допомогою необхідно озвучити картинки. Виграє пара, яка першою підготує діалог і правильно його відтворить.

Ігри середнього рівня

1. Змійка. Мета: гру доцільно проводити для закріплення вивчених слів.

Хід гри: для цієї гри потрібне ігрове поле і гральний кубик. Учнів об'єднують у групи по 3-4 учасники. Учні по черзі кидають кубик і здійснюють ходи по клітинках. Капітан команди записує літери, які випадають учасникам. Коли один учасник дістанеться фінішу, то команди виконують наступне завдання: із зібраних літер складають якомога більше слів. Перемагає команда, яка складе більше слів. Зірочка (*) означає будь-яку літеру, якої не бракує. Зірочкою кожна команда може скористатися лише один раз (див. Додаток 1).

2. Кольори. Мета: закріплення лексики по пройдених темах.

Хід гри: ставиться завдання назвати предмети одного кольору. Виграє команда, яка зуміє назвати більше предметів, тварин і т.д. одного кольору.

3. Більше слів. Мета: активізація лексики по вивчених темах.

Хід гри: утворюються дві команди. Кожна команда повинна назвати якомога більше слів на задану нею букву. Виграє команда, що назвала більшу кількість слів. Гру можна проводити і у письмовій формі. Представники команд записують слова на дошці. В цьому випадку при підбитті підсумків враховується не тільки кількість слів, але і правильність їх написання.

4. Вгадай назву. Мета: активізація лексики по вивченій темі.

Хід гри: кожен учень отримує тематичний малюнок. Він повинен розглянути його і розповісти, що на ньому зображене. Той, хто першим вгадає назву малюнка, отримує наступний і виконує те ж завдання. Виграє той, хто вгадає більше назв.

5. Знайди риму. Мета: розвиток лексичного навику.

Хід гри: один з гравців, називає будь-яке слово, що прийшло йому в голову, бажано коротке. Другий учасник повинен назвати слово, що римується з першим, третій - додати ще слово в риму і т.д. Той, хто не може назвати слово в риму, отримує мінус. Коли у кого-небудь з гравців набереться три мінуса, він виходить з гри. Виграє той, що залишився останнім. Можна вибирати тільки іменники в називному відмінку однини або будь-які інші слова.

6. Морзіко. Мета: активізація лексики по вивченій темі.

Хід гри: Потрібно заповнити тематичну таблицю (див. Додаток 5). Цю гру грають у парах чи невелики групами. Один учень подумки промовляє німецькій алфавіт, інший зупиняє його словом «Стоп!». В усіх колонках пишуть слова, які починаються цією літерою (крім колонки «Punkte»). Перший хто заповнив таблицю, зупиняє інших. Нічого дописувати не можна. Підбивають підсумки: якщо в усіх гравців інші варіанти відповіді, то за заповнену клітинку дають - 10 балів, а якщо відповіді у кількох учнів збігаються, то вони отримують по 5 балів, за відсутності відповіді - 0 балів. Переможця визначають за підсумковим балом.

Ігри високого рівня

1. Доміно. Мета: закріпити вивчену лексику, навчити дітей складати словосполучення, складені слова.

Хід гри: на уроках німецької мови можна використовувати принципи гри в «доміно», замінивши кісточки картками, а позначки на них - словами або частинами слів. Кількість карток залежить від теми, кількості гравців.

Темами «доміно» можуть бути слова та їх переклади, словотвірні префікси та суфікси, частини мови і т.п. Як зразок, в данній грі тема «Словосполучення та складені слова».

Учні заздалегідь ознайомлюються зі словами, отримують домашнє завдання: з 5-6 словами на вибір скласти словосполученя чи складені слова. На уроці учні отримують картки доміно, на яких написані слова. Першу кісточку кладе той, хто першим складе речення, яке містить обидва слова з картки. Наступний гравець повинен дібрати таку картку, що утворює з попередньою складне слово чи словосполучення. Учні по черзі доскладають по одній картці, утворюючи словосполучення. Хто не може дібрати потрібну картку, пропускає хід. Гра триває допоки всі картки розташуються у правильній послідовності, або коли неможливо дібрати жодної картки, яка може продовжити гру. Перемагає той, хто використав усі картки (див. Додаток 6).

2. Асоціації. Мета: активізація вивченої лексики та підбір синонімів до неї.

Хід гри: учням пропонують слова., до яких потрібно дібрати слова-асоціаці, що починаються літерами основного слова.

Наприклад:

Wind

Irdisch

Nordpol

Tannenbaum

Eis

Reif

Інший варіант гри, яку доцільно проводити на початку уроку. Гравець промовляє слово, наступний гравець каже слово, яке асоціюється з попереднім. У грі черзі беруть участь усі учні класу.

Наприклад:

Herbst - gelb - Sonnenblume - Sonne - Wetter - Ernte - Bauer - Feld - Traktor - Technik - Motor - Benzin

Для класів з вищим рівнем підготовки слова можна замінити на речення.

Можна також використати цю гру для закріплення знань з теми «Charakter und Aussehen», узявши за слово-основу імена учнів.

Наприклад: ім'я OSTAP

Optimistisch

Stark

Tuchtig

Artig

Punktlich

3. Ідіоми. Мета: навчити учнів пояснювати вираз, словосполучення, виражати відношення до певної ситуації.

Хід гри: учитель відповідно до кількості учнів у класі готує картки, на яких німецькою мовою написана ідіома та український відповідник. Учень вибирає картку і зачитує переклад. Потім передає зміст ідіоми малюнком на дошці чи пантомімою, а учні відгадують і наводять приклади речень, де вживається ця ідіома. Потім картки можна розрізати, відокремивши німецький варіант від перекладу. Учні повинні відповідним чином з'єднати частини.

Другий варіант цієї гри: учитель заздалегідь готує 2 списки по 6-8 фразеологізмів у кожному. Учнів об'єднують у дві команди. Кожна команда отримує свій список. Спершу учні повинні намалювати малюнки, що відображають «буквальне» значення ідіом і підписати їх. Потім учні обмінюються малюнками. Таким чином кожна команда матиме усі ідіоми. Учитель зачитує значення ідіом, а учні повинні дібрати до них ідіоми. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Ще бал - за український відповідник до фразеологізму або за речення з вдало вжитою ідіомою (див. Додаток 7).

Ігрові методики для роботи на етапі введення нової лексики іноземної мови:

1) Гра-кросворд по темі «Гроші».

Опис: гра у вигляді поля з сітки 14 на 14 кліток, в кожній з яких написана буква алфавіту. Серед букв зашифровані слова по даній темі. Перед початком гри учені разом з вчителем читають і перекладають слова з активного словника. Завдання учнів - самостійно відшукати серед букв дані слова, спираючись на список в низу сторінки (див. Додаток 2).

Мета: ознайомлення учнів з лексикою по темі «Гроші», запам'ятовування графічного образу слова. Учні грають індивідуально або в парах (в даному випадку в гру привноситься азарт).

2) Гра-розрядка (warming-up activity).

Опис: викладач встає на вільне місце і говорить: «I like yoghurt but I don't like cheese.» При цьому він показує рукою направо, кажучи like і наліво, кажучи don't like.Задача учнів - приєднатися до вчителя справа і зліва, запропонувавши свій варіант. Наприклад: I don't like cottage cheese either, but I like margarine.

Дана гра підходить до будь-якої теми. Мета: введення нової лексики, промовляння нових слів в типових ситуаціях, емоційна і фізична розрядка.

3) Гра-вправа «Вставте букву».

Опис: викладач пише на дошці слова з активного словника, пропускає одну або декілька букв. Завдання учнів - вставити пропущені букви.

Мета: повторення графічного образу слова.

Ігрові методики, для роботи на етапі вироблення навику використання лексики під контролем викладача:

1) Гра « Хрестики-нулі ». Опис: викладач малює сітку як для гри в хрестики-нулі і заповнює їх лексичним матеріалом, який хоче обговорити. Завдання учнів - вибрати клітку і пояснити поняття (слово). Якщо гравці всі зробили вірно, вони отримують право поставити хрестик/нуль і продовжують гру. Учні грають в командах або в парах.

Мета: використання нової лексики в мові під контролем викладача.

2) Гра « Змагання ».

Опис: гра складається з двох етапів. Учні грають в парах. На першому етапі учні пишуть максимальну кількість слів по темі. На другому етапі складають діалоги з даними словами.

Мета: використання нової лексики в діалоговій мові.

3) Гра «Групи».

Опис: гра проводиться стоячи, рухаючись. Під керівництвом викладача клас ділиться на дві групи за різними ознаками. Завдання учнів - сказати про переваги знаходження в даній групі.

Мета: міні - монологічний вислів з активною лексикою під контролем викладача.

4) Гра - кросворд «Прикметники для опису людей».

Опис: учні діляться на дві групи - A і B. Викладач пропонує групам бланки з кросвордом по темі, який заповнений тільки на половину. Слова у груп A і B не співпадають, а є продовженням кросворду. Завдання учнів - заповнити кросворд новими словами до кінця, при цьому пояснивши іншій команді значення бракуючих слів.

Мета: використання нової лексики в мові під контролем викладача.

Ігрові методики для самостійного використання що вчаться лексики в ситуації спілкування:

1) Гра - проект « Рецепт блюда».

Опис: учні діляться на групи. Кожна група створює свій «рецепт» і робить його презентацію. «Незалежні експерти по здоровому живленню» оцінюють «рецепти» і висловлюють свою думку. На презентацію відводиться 7 хвилин. Завдання учнів - підготувати монологічний вислів по темі, спонтанно висловити свою думку.

Мета: монологічний вислів з активною лексикою, спонтанний вислів в ситуаціях спілкування.

2) Гра по темі «Здорове харчування».

Опис: малюнок у вигляді ігрового поля із завданнями. Завдання учнів пройти ігрове поле, виконуючи завдання. Кинувши кубик, учасники говорять без зупинки протягом 30 секунд.

Мета: вдосконалення лексичних мовних навиків в ситуаціях усного спілкування.

3) Ролева гра «В супермаркеті».

Опис: викладач заготовлює «товар для продажу» у вигляді карток з написами. Завдання учнів - розіграти діалоги від імені покупця і продавця, використовуючи лексику на картках .

Мета: розвиток лексичних мовних навиків в діалоговому спілкуванні. Форми і прийоми ігрових методів були представлені в даному розділі так, щоб відобразити їх різноманіття. Ігрові методи були підібрані відповідно до етапів вивчення лексики іноземної мови, на кожному з яких можна застосовувати певні ігрові методики.

Граматичні ігри.

Ігри початкового рівня.

1. Опиши свою групу. Мета: гру варто проводити під час вивчення Prasens Indikativ.

Хід гри: учитель об'єднує учнів у групи по 5-6 гравців. Кожен учасник упродовж визначеного часу повинен описати дії, які він виконує щодня, у неділю, лише влітку тощо. У групах учні читають речення вголос, викреслюють ті, що повторюються. Представники груп розповідають про свою групу. Визначаючи групу-переможця, підраховують кількість правильно побудованих речень.

2. Хто виживе. Мета: гру доцільно проводити для закріплення правопису слів.

Хід гри: перед грою вчитель добирає кілька слів, у яких учні зазвичай пропускаються помилок. Учні шикуються в ряд. Учитель промовляє слово. Перший учень промовляє першу літеру (як вона позначається у алфавіті), другий - другу, допоки не буде вимовлено усе слово. Той, хто припускається помилки, вибуває з гри. Учні які залишилися, починають спочатку. Останній учень повинен промовити слово правильно і скласти з ним речення.

3. Луна. Мета: гру доцільно проводити для повторення неправильних слів у формі (Prateritum).

Хід гри: учитель промовляє правильні дієслова, а учні, добавляючи закінчення -te, називають їх другу форму (Prateritum). Якщо вчитель називає неправильне слово, учні повинні промовчати. Той, хто помилково додасть до неправильного дієслова закінчення -te, вибуває. Перемагає той, хто залишився у грі.

Ігри середнього рівня

1. Лото. Мета: повторення чисел.

Хід уроку: учитель для гри в лото заздалегідь готує чисті картки та картки з числами.Ведучий тягне з коробки чи мішечки картку й німецькою мовою називає число. Учасники, які мають картки з такими числами, накривають їх чистими картками. Перемагає той, хто перший закриє будь-які три рядки (див. Додаток 3).

2. Перевертіть автора. Мета: навчити дітей розрізняти частини мови.

Хід уроку: учитель готує заздалегідь невеличке оповідання, пропускаючи слова, що відповідають різним частинам мови для подальшого введення їх в текст. Завдання за потреби можна конкретизувати (Substantive: ein Tier, ein Schriftstellername, eine Sportart). Далі учні вводять записані слова в запропонований учителем текст й уголос зачитують результати У більшості випадків отримують доволі кумедний текст (див. Додаток 4).

3. Поєднай час і дію. Мета: потренувати минулий, майбутній та теперішній час, а також як говориться німецькою/англійською час.

Хід гри: для цієї гри потрібен годинник із циферблатом і малюнок із зображенням сонця та місяця. Учитель об'єднує учнів у 2-3 команди. Учитель демонструє годинник, на якому стрілки показують певний час та один малюнок. Учасник однієї команди каже, котра година і що він робить у цей час. Учитель записує використане у реченні дієслово у формі інфінітива, а команда отримує бал. Учитель змінює час на годиннику і малюнок. Гру продовжує команда-суперниця. Забороняється використовувати слово, записане на дошці. Команда, яка не може скласти речення чи використовує слово, записане на дошці, пропускає хід. Перемагає команда, яка за визначений час отримала більше балів.

Ігри високого рівня

1. Пофантазуй з дієсловами. Мета: розвивати у учнів творче мислення, пам'ять та закріплення вивченої лексики.

Хід гри: на дошці у минулому часі написані дієслова з відомої історії чи казки. Учням за визначений час пропонують скласти невелике оповідання, використовуючи ці дієслова у тому ж порядку, та придумати йому назву. Учні зачитують свої оповідання. Учитель називає правильний варіант, а за його відсутності каже назву оповідання, а учні намагаються його переказати.

Наприклад: War, hatte, ging, kam, rief, sang, kam rein, ging, klopfte, sang, nicht reinliessen, ging weg, kam, ging, kam, sang, machten auf, frass, legte sich, schlief ein, kam, sah, weinte, lag, schnarrchte, lief, holte, schneiden, sprangen raus, fullten, nahte zu, wachte auf, wollte trinken, zogen hinein, fiel. (Der Wolf und die sieben jungen Gei?lein).

Потрібно пам'ятати, що гра міняє взаємини викладача з групою. З одного боку, викладач повинен керувати грою, тобто зберігати своє домінуюче положення в групі. У цьому сенсі його функції схожі на функції режисера або тренера. З іншого боку, він не може керувати грою без тісної взаємодії з групою. Якщо викладач хоче користуватися ігровими завданнями, йому потрібно в першу чергу постаратися зрозуміти, що являє собою кожен учень як особистість, і знайти те, що може викликати його власний інтерес до учнів. Це обов'язкова умова, без якої все інше втрачає сенс.

Якщо викладач не збирається використовувати всі ігрові завдання послідовно, а планує застосовувати їх епізодично, він повинен виробити певну тактику поведінки, яка дозволяла б в потрібний момент перейти до гри. Якщо викладач тримається підкреслено офіційно, то несподіваний перехід до гри бентежитиме учнів, ігрове завдання не дасть позитивного ефекту.

З іншого боку, якщо викладач дуже піддається настроям групи, то ігрове завдання відведе учнів від заняття: вони робитимуть те, що їм цікаво, приємніше, легше, але має мало відношення до завдань учбового процесу. Тому викладачеві слід дотримувати деякі тактичні правила:

- Не бути однозначним в своїй поведінці; робити іноді те, що для учнів несподівано (хоча це може цілком вписуватися в хід заняття з методичної точки зору), наприклад, ставити несподівані питання, висловлювати думки за асоціацією, жартувати (при цьому важливо, щоб жарти не зачіпали нікого з учнів особисто).

- Бути уважним і доброзичливим до учнів. Зокрема, уникати оцінок "Неправільно!". "Погано!", заборонних вказівок "Не можна!" і ніколи не висловлювати (навіть мімікою і жестами) зневаги до їх питань, прохань, міркувань. З цього, звичайно, не витікає, що викладач не повинен підтримувати дисципліну, виправляти помилки і авторитетно управляти учбовим процесом відповідно до своїх функцій, обов'язків і традицій навчання, що склалися. Для підтримки дисципліни можна скористатися формулами: "Даруйте, я відверну вас від вашої розмови"; "Хвилиночку уваги, мені зараз буде потрібно вашу допомогу"; "Те, що ви сказали зараз на своїй рідній мові, напевно, цікаво. Повторите, будь ласка, свою думку німецькою." При виправленні помилок можна сказати: "А, так ви маєте на увазі (хотіли сказати)..." і проговорити правильний варіант фрази, або перепитати "Ви сказали.?" або просто повторити за учнем фразу, але тільки правильно. Якщо вам потрібно, щоб учень повторив правильний варіант, а він відразу після вашого виправлення цього не зробив, перепитаєте ще раз. Викладач не повинен залежати від свого настрою і на те, що все відбувається йому треба реагувати з тактом і гідністю.

- Бути авторитетним і упевненим в своїх методичних вчинках і рішеннях. Все, що робить викладач на занятті, він повинен робити з таким виглядом, неначе інакше і бути не може; при всій доброзичливості він зберігає серйозність; учбова гра для викладача - робота: він спокійно, стримано і серйозно формулює завдання, надає допомогу при їх виконанні, вдумливо аналізує підсумки гри.

Гра починається не тоді, коли учні отримують завдання, а тоді, коли їм стає цікаво грати. Це означає, що в учнів гра викликає приємні емоції і дає їжу їх розуму.

Ігрове завдання може даватися також як відпочинок: "Отже, вправу ми з вами зробили; тепер давайте відпочинемо. Зіграємо в таку гру..." Цей прийом особливо зручний, якщо ігрові завдання використовуються епізодично. Ігрове завдання дається так, як ніби воно і не планувалося викладачем ("Ми говорили про їжу. До речі, а що означає "правильно харчуватися "? Адже звичайне те, що корисно - не дуже смачно, а то, що смачно - не дуже корисно. От як би ви склали меню сніданку, аби було і смачно, і корисно?"). Також ігрове завдання вводиться з прив'язкою до конкретної ситуації, до конкретного учня, але сам перехід до нього несподіваний, наприклад: "Ми з вами зібралися подорожувати, але валізу скласти забули. Давайте швидко упакуємо речі. Отже, що треба покласти у валізу? На збори - одна хвилина" або "Ви говорили, що любите музику. У нас в місті якраз відкрився новий магазин платівок. Так... ось прилавок, пластинки, я буду продавцем. Йдіть сюди, подивіться, який вибір! Викладачу слід постійно підбадьорювати учнів ("Так, так", "Добре".), в кінці гри обов'язково подякувати і похвалити їх ("Чудово. Ви молодці"), а якщо йому треба виправити помилки, то робить це як додавання ("Ви відмінно впоралися. Але лише зверніть увагу: у цій ситуації німець сказав би так"...", або "Мені дуже сподобалося, як ви вирішили своє завдання. Мабуть (Можливо, мені здається), в цьому місці краще було б сказати так..."і тому подібне. У рольових завданнях викладач використовує "престижні" ролі (не треба давати роль інженера, якщо можна дати роль директора заводу) Зміна і різноманітність ролей є самостійним стимулюючим чинником. Тут особливо важливий індивідуальний підхід: у кожної людини є зазвичай бажані ролі, які йому не удалося зіграний, в своєму реальному житті. Практично безвідмовно приймаються зазвичай ролі, пов'язані з творчими професіями (письменник, актор, композитор і т. п.). Якщо викладач знає або передбачає, що якась роль в культурі учнів не вважається престижною, він спочатку програє її сам і таким чином нейтралізує відношення до неї що вчаться. Переможців ігор-змагань краще поздоровити всій групі (наприклад, всі разом, хором виголошують: "Переможцеві, ура!"). Та ще переможців ігор-змагань можна залучати як експертів в інших іграх або при виникненні спірних питань. Гра дозволяє створювати позитивні емоції, але і сама потребує попереднього емоційного настрою учнів. Його можна створювати штучно, наприклад, жартом. Якщо учні в даний момент втомилися, пригнічені, то пропозиція брати участь в грі може викликати у них негативну реакцію. Вчитель повинен бути готовим до негативних ситуацій також. Адже ігрові завдання це не лише користь, задоволення та позитивні емоції, але й деякі непорозуміння, проблеми. Такі як перехід гри до конфліктної ситуації, тобто спір перетворюється на сварку. В таких ситуаціях вчитель повинен все швидко улагодити. Тобто ми повинні пам'ятати, що перш ніж проводити ігрові завдання на уроці, потрібно гру добре продумати, навіть можливо спрогнозувати можливі проблеми та конфліктні ситуації.

ВИСНОВКИ

лексичний граматичний гра іноземний

Ігрові методи є одними з найефективніших методів навчання іноземній мові, оскільки їх психолого-педагогічною основою є ігрова діяльність, яка вносить великий внесок до психічного розвитку особи. Використання ігрових методів на уроках іноземної мови в старшій школі відповідає пізнавальним потребам підлітків. У грі активізуються розумові процеси, і зростає мотивація до вивчення іноземної мови.

Оскільки навчання лексики іноземної мови це процес, який охоплює декілька етапів. На першому етапі здійснюється введення нового слова. На наступному етапі учні тренуються в створенні лексичних мовних зв'язків в однотипних мовних ситуаціях. Результатом навчання є уміння учнів створювати динамічні лексичні мовні зв'язки, тобто вільно використовувати нові слова в спілкуванні і в цьому учням дуже допомагають ігрові методи закріплення лексики.

Ігрові форми і прийоми дуже різноманітні і можуть бути використані на кожному етапі роботи з лексикою або граматикою. На перших етапах доречно використовувати типові ігрові вправи, які зроблять процес запам'ятовування матеріалу цікавим заняттям. Ігрові методи дозволяють створювати цілком реальні ситуації спілкування між учасниками гри. Тому ігри особливо актуальні на завершальних етапах роботи з новою лексикою або граматикою, на яких відбувається вживання слів або нового матеріалу в мові в конкретних ігрових ситуаціях.