Методика використання гри на уроках іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

ФАКУЛЬТЕТ СЛОВ'ЯНСЬКИХ ТА ГЕРМАНСЬКИХ МОВ

КАФЕДРА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Курсова робота

Методика використання гри на уроках іноземної мови

Студентки 406б групи

Дьякової Юліани Вікторівни

Науковий керівник:

Старший викладач Бабенков С.І.

Горлівка - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Роль гри на уроці англійської мови у молодших класах

1.1 Особливості початкового етапу навчання

1.2 Місце ігрової діяльності у педагогічному процесі

1.3 Функції ігрової діяльності

РОЗДІЛ ІІ. Використання рольових ігор у навчанні іноземній мові

2.1 Функції рольової гри

2.2 Кваліфікація ігор. Ролі

2.3 Використання рольових ігор на уроках іноземної мови

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Тема даної курсової роботи "Методика використання гри на уроках іноземної мови ". Гра, як відомо, є провідною формою діяльності дитини в молодшому шкільному віці. Не секрет, що багато видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. І це зрозуміло. У грі проявляються особливо повно й, часом, зненацька здатності людини, особливо дитини.

Дана тема надзвичайно важлива для глибокого її вивчення й, особливо, практичного застосування в школах. Її актуальність на сучасному етапі є очевидною, а з урахуванням нових віянь у системі освіти, що дають простір викладачам для новаторства і впровадження в життя власних неоднорідних ідей та рішень. І саме гра, як найбільше не стиснута умовностями й різного роду рамками, знайшла навчання, як і дитяча аудиторія, на яку вона розрахована, найбільш прийнятна, для застосування її в молодших класах, тому що саме тут і існує необмежені можливості для реалізації творчого потенціалу як викладача, так і учнів.

Об'єктом дослідження даної роботи є навчальний процес з іноземної мови на початковому етапі, а предметом дослідження - методика використання гри на уроках іноземної мови.

Ціль даної роботи полягає у висвітленні питання про значення дидактичних ігор і їх використання в молодших класах на уроках англійської мови.

Для реалізації даної мети необхідно розв'язати наступні завдання:

1. Пізнати роль гри на уроці англійської мови в молодших класах.

2. Розглянути яке реальне місце гри в навчальному процесі.

3. Дати визначення поняттю гра й розглянути різні види класифікацій ігор.

4. Проаналізувати фрагмент уроку з використанням ігрової діяльності.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та додатків. У вступі обґрунтовується вибір даної теми, визначається актуальність її дослідження, а також ставляться мета й завдання даної курсової роботи, розглядається її структура.

У першому розділі розглядається поняття гри, її місце в педагогічному процесі й проблема психологічних особливостей дітей молодшого шкільного віку.

Другий розділ присвячений безпосередньо основним функціям сучасних рольових ігор і розглядаються їх різновиди. Також обґрунтовується використання ігрових методик у навчанні англійській мові дослідно-експериментальним шляхом.

У висновку аналізуються й узагальнюються результати отримані в ході дослідження по даній темі, підводять підсумки й робляться висновки на основі отриманих результатів.

У додатках представлені приклади різних видів рольових ігор, розглянутих в даній роботі та фрагмент уроку, аналізований у розділі 2.

РОЗДІЛ І. Роль гри на уроці англійської мови у молодших класах

1.1 Особливості початкового етапу навчання

Під початковим етапом у середній школі розуміється період вивчення іноземної мови, що дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні й достатні для їхнього подальшого розвитку і в курсі вивчення цього предмета. До початкового етапу, як правило, відносять 1-4 класи вдосконалення загальноосвітніх установ. Щоб закласти основи комунікативної компетенції, потрібно досить тривалий строк, тому що учням потрібно з перших кроків ознайомитися з досліджуваною мовою як засобом спілкування. Це значить, що вони повинні вчитися розуміти іноземну мову на слух (аудіювання), виражати свої думки засобами досліджуваної мови (говоріння), читати, тобто розуміти іншомовний текст, прочитаний про себе, і писати, тобто навчитися користуватися графікою й орфографією іноземної мови при виконанні письмових завдань, спрямованих на оволодіння читанням і усним мовленням, або вміти письмово викладати свої думки. Дійсно, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовної діяльності, необхідне нагромадження язикових засобів, що забезпечують функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні, що дозволяє перейти на якісно новий щабель їх розвитку надалі .

Початковий етап важливий ще й тому, що від того, як іде навчання на цьому етапі, залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах. Англійський методист Г.Пальмер, який надавав дуже велике значення початку у вивченні іноземної мови, писав: "Take care of the first two stages and the rest will take care of itself".

Крім того, саме на початковому етапі реалізується методична система, покладена в основу навчання іноземній мові, що з перших кроків дозволяє вчителеві ввійти в цю систему і здійснювати навчально-виховний процес відповідно до її основних положень.

Як відомо, побудова початкового етапу може бути різною відносно мовного матеріалу, його обсягу, організації; послідовності у формуванні і розвитку усної й письмової мови; обліку умов, у яких здійснюється навчально-виховний процес; розкриття потенційних можливостей самого предмета в розв'язку виховних, освітніх і розвиваючих завдань, що стоять перед школою.

Молодший школяр - ще маленька людина, але вже дуже складна, зі своїм внутрішнім світом, зі своїми індивідуально-психологічними особливостями.

Молодший шкільний вік називають вершиною дитинства. Дитина зберігає багато дитячих якостей - легкодумство, наївність, погляд на дорослого знизу нагору. Але вона уже починає втрачати дитячу безпосередність у поведінці, у неї з'являється інша логіка мислення [12].

Початкова школа - найбільш відповідальний період у житті людини. Саме в молодшому шкільному віці починається цілеспрямоване навчання й виховання, основним видом діяльності дитини стає навчальна діяльність, яка відіграє вирішальну роль у формуванні й розвитку всіх його психічних властивостей і якостей.

Навчання для молодшого школяра - значима діяльність. У школі він здобуває не тільки нові знання й уміння, але й певний соціальний статус. Міняються інтереси, цінності дитини, увесь уклад її життя.

У цей період життя у всій своїй різноманітності, не ілюзорне й фантастичне, а справжнє, реальне, завжди нас оточуюче - от що збуджує її діяльність. У цьому періоді дитина потроху залишає ілюзорний світ, у якому вона жила раніше. Дитина тяжіє до реального життя. Вона уже не містик і мрійник. Вона - реаліст.

Цікавість викликає вже й те, що не обов'язково повинно бути дано в особистому, справжньому або минулому досвіді. Інші країни, інші народи і їх діяльність привертають увагу школяра в досить сильному ступені. Відбувається колосальне розширення розумового кругозору.

Безпосередність дитячих реакцій і ненаситна вразливість у цьому віці бувають найбільш помітні в позашкільній обстановці. У ситуаціях, де діти почувають себе досить невимушено, вони майже мимоволі задовольняють свою цікавість: підбігають ближче до того, що їх цікавить; прагнуть усе, що можливо, випробувати самі. Їм подобається застосовувати нові для них найменування, зауважувати вголос, що видасться гарним і що неприємним.

Під час прогулянок і екскурсій у молодших школярів яскраво виражені прагнення й здатність схоплювати незвичайне, нове й запам'ятовувати. Іноді вони починають висловлювати один одному вголос фантастичні судження. Але вони й самі не надають значення своїм зауваженням. Їхня увага скаче: вони не можуть не вдивлятися, не вслухуватися, а їх вигуки й припущення, очевидно, допомагають їм у цьому.

Учні початкових класів нерідко виявляють схильність поговорити: розповісти про все, що читали, що бачили й чули в школі, на прогулянці, по телевізору. При цьому в них звичайно виходить довге оповідання з багатьма згадуваннями, малозрозумілими для сторонніх. Самим їм така розповідь звісно доставляє задоволення, для них очевидна значущість усього, що відбувалося з ними.

Потреба поділитися, знову оживити у свідомості те, що було з ними недавно, може свідчити про силу вражень - діти як би прагнуть із ними освоїтися. Усе це - неповторні внутрішні умови прилучення до навчання. У молодшому шкільному віці гострота сприйняття, наявність необхідних передумов словесного мислення, спрямованість розумової активності на те, щоб повторити, внутрішньо прийняти, створюють сприятливіші умови для збагачення й розвитку психіки. [13]

На думку Якобсона П.М., враження від віршів і розповідей, виконаних у виразній художній формі, від театрального спектаклю, від пісні, від музичної п'єси й кінофільму можуть бути глибокими й стійкими в дітей 10- літнього віку. Почуття жалості, співчуття, обурення, хвилювання за благополуччя улюбленого героя можуть досягати великої інтенсивності. Однак у сприйнятті окремих емоцій людей маленькі школярі допускають серйозні помилки й викривлення. Крім того, маленький школяр може не зрозуміти деяких переживань людей, і тому вони йому нецікаві й недоступні для співпереживання [24].

Як вважає Смирнов А. А., поява широких реалістичних інтересів змушує дитину звертати увагу й на переживання оточуючих людей, розуміти їх "об'єктивно", не розцінюючи їх з погляду тільки того значення, яке вони мають для нього в цей момент. Вона починає розуміти чуже страждання саме як страждання, як неприємне переживання даної людини, наприклад свого товариша або матері, а не тільки як джерело яких-небудь незручностей для себе. Якщо попередню епоху звичайно характеризують як егоїстичну, то новий етап життя можна розглядати як початок альтруїстичних проявів [19].

Зеньковский В.В. відзначає, що молодший шкільний вік є класичним часом оформлення моральних ідей і правил. Дитина типово "слухняна" у ці роки, вона з інтересом і захопленням ухвалює в душі різні правила й закони. Вона не здатна формувати свої власні моральні ідеї й прагне саме до того, щоб зрозуміти, що "потрібно" робити [9].

Слід зазначити, що для молодших школярів характерно підвищена увага до моральної сторони вчинків навколишніх, бажання дати вчинку моральну оцінку. Запозичаючи критерії моральної оцінки в дорослих, молодші школярі починають активно вимагати від інших дітей відповідного поведінки.

Основною діяльністю, яка забезпечує формування психічних властивостей і якостей дитини шкільного віку, є учбово-пізнавальна діяльність. Причому найбільше інтенсивно вона здійснює функцію розвитку особистості тоді, коли тільки складається, тобто в молодшому шкільному віці.

Індивідуальність дитини до цього віку проявляється також і в пізнавальних процесах, або пізнавальних здатностях. Це психічні процеси, за допомогою яких людина пізнає світ, себе й інших людей. До таких здатностей відносяться: відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення й уява. Пізнання неможливе також без мови й уваги.

Молодший школяр з живою цікавістю сприймає навколишнє життя, яке щодня розкриває перед ним щось нове. Розвиток сприйняття не відбувається сам собою, тут дуже велика роль учителя, який повсякденно виховує вміння не просто дивитися, але й розглядати, не просто слухати, але й прислухатися, вчить виявляти істотні ознаки й властивості предметів і явищ, указує, на що слід звернути увагу, привчає дітей планомірно й систематично аналізувати сприймані об'єкти. У ряді досліджень доведене, що найбільш ефективним методом організації сприйняття й виховання спостережливості є порівняння. Сприйняття при цьому стає більш глибоким, кількість помилок зменшується.

У молодшому шкільному віці відбувається значне розширення й поглиблення знань, удосконалюються вміння й навички дитини. Цей процес прогресує й до 3 - 4 класам приводить до того, що в більшості дітей виявляються як загальні, так і спеціальні здатності до різних видів діяльності. Загальні здатності проявляються у швидкості придбання дитиною нових знань, умінь і навичок, а спеціальні - у глибині вивчення окремих шкільних предметів, у спеціальних видах трудової діяльності й у спілкуванні.

Особливе значення для розвитку в цьому віці має стимулювання й максимальне використання мотивації досягнення успіхів у навчальній, трудовій, ігровій діяльності дітей. Посилення такої мотивації, для подальшого розвитку якої молодший шкільний вік являється особливо сприятливим часом життя, приносить двояку користь: по-перше, у дитини закріплюється життєво досить корисна й досить стійка особистісна риса - мотив досягнення успіху, що домінує над мотивом уникнення невдачі; по-друге, це приводить до прискореного розвитку різноманітних інших здатностей дитини.

Дуже великі зміни в процесі навчання перетерплює мислення молодшого школяра. Розвиток творчого мислення приводить до якісної перебудови сприйняття й пам'яті, до перетворення їх у довільні, регульовані процеси. Важливо правильно впливати на процес розвитку, тому що довгий час вважався, що мислення дитини - це як би "недорозвинене" мислення дорослого, що дитина з віком більше довідається, розумніє, стає кмітливим. Дослідження дитячої творчості дозволяють виділити як мінімум 3 стадії розвитку творчого мислення: наочно-діюче, причинне й евристичне.

Так само однією з найважливіших умов формування дитини молодшого шкільного віку є творча уява. Справжнє засвоєння будь-якого навчального предмета неможливо без активної діяльності уяви, без уміння представити, уявити те, про що пишеться в підручнику, про що говорить учитель, без уміння оперувати наочними образами.

Таким чином, можна затверджувати, що молодший школяр - це "маленький дорослий", у якого починаються формуватися найважливіші процеси. І дуже важливо, на наш погляд, щоб діти не почували більше навантаження шкільної програми, а гра - здатна допомогти цьому. У формі ігрової діяльності можна завжди легко й швидко пояснити якийсь новий матеріал, відробити складні моменти, прикрасити нудне рутинне щоденне навчання, і що найголовніше , зацікавити дітей у вивченні англійської мови з дитинства.

1.2 Місце ігрової діяльності у педагогічному процесі

Ігрове навчання має глибоке історичне коріння. Відомо наскільки гра багатогранна, вона навчає, розвиває, виховує, соціалізує, розважає й дає відпочинок. Але історично одне з перших її завдань - навчання. Не викликає сумніву, що гра практично з перших моментів свого виникнення виступає як форма навчання, як первинна школа відтворення реальних практичних ситуацій з метою їх засвоєння. З метою вироблення необхідних людських рис, якостей, навичок і звичок, розвитку здібностей. Ще в давніх Афінах (VI-IV століття до н. э) пафос практики організованого виховання й навчання пронизував принцип змагання (агонистики). Діти, підлітки, юнаки постійно змагалися в гімнастиці, танцях, музиці, словесних суперечках, самостверджуючись і вигострюючи свої кращі якості. Тоді ж зародилися військові ігри - маневри, штабні навчання, розігрування "боїв". У Х столітті в школах серед методів навчання також популярні були змагання школярів, зокрема , у риториці. Рутинне навчання виглядало так: учитель читав, давав зразки тлумачення, відповідав на запитання, організовував дискусії. Учні вчилися цитувати на пам'ять, робити переказ, коментар, описи (экфразы), імпровізації (схеди).

У Західній Європі в епоху Відродження й реформації до використання принципів ігрового навчання кликали Т. Компанелла і Ф. Рабле. Вони прагли, щоб діти без праці і як би відіграючи, знайомилися з усіма науками.

В XVI-XVII століттях Ян Амос Каменський (1592 - 1670) призивав усі "школи - каторги", " школи-майстерні" перетворити в місця ігор. Усяка школа, на його думку, може стати універсальною грою і треба все здійснювати в іграх і змаганнях, відповідаючи віку в школі дитинства, отроцтва, юності і т.д. Джон Локк рекомендував використовувати ігрові форми навчання. Ж.-Ж. Руссо, ставлячи завдання цивільного виховання людини, пропонував програму педагогічних заходів: суспільно корисна праця, спільні ігри, свята. Як педагогічне явище гру одним з перших класифікував Ф. Фребель. Теорія гри була основою його педагогічної теорії. Помітивши дидактичність гри, він довів, що гра здатна вирішувати завдання навчання дитини, давати їй уяву про форму, колір, величину, допомагати опановувати культуру руху. Подальший розвиток ігрових форм навчання і їх вивчення показало, що за допомогою гри вирішуються практично всі педагогічні завдання.

Особливу роль у сучасному становленні ігрового навчання зіграв стихійний розвиток ігротехнічного руху, що опирався в першу чергу на використання ділових ігор, які послужили основою розвитку великої групи методів навчання, що одержали назву методів активного навчання. Теоретично їх використання було обґрунтовано в ряді концепцій, у першу чергу в теорії активного навчання.

Перша ділова гра була розроблена й проведена М.М. Бирштейн у СРСР в 1932 році . Метод був підхоплений і відразу одержав визнання й бурхливий розвиток. Однак в 1938 році ділові ігри в СРСР були заборонені. Їхнє друге народження відбулося тільки в 1960- х рр., після того, як з'явилися перші ділові ігри в США (1956 р., Ч. Абт, К. Гринблат, Ф. Грій, Г. Грем, Г. Дюпюї, Р. Дьюк, Р. Прюдом і інші). Сьогодні в Росії, у США, в інших розвинених країнах немає такого навчального закладу, у якім не використовувалися б ділові ігри або ігрові методи навчання.

Отже, про навчальні можливості використання ігрового методу відомо давно. Багато вчених, що займаються методикою навчання іноземним мовам, справедливо звертали увагу на ефективність використання ігрового методу. Це пояснюється тим, що в грі проявляються особливо повно, а часом і зненацька здатності будь-якої людини, а дитини особливо . Й. Хейзинга відзначав, що людська культура виникла й розгортається як гра.

Однак хочеться відзначити, що використання гри недостатньо добре вивчене у методиці навчання іноземним мовам. Але ж саме гра може виконувати виняткову роль посилення пізнавального інтересу, полегшення складного процесу навчання, створення умов для формування творчої особистості учнів, а також вивести професійну майстерність учителя на рівень сучасних технологій.

Психологічна теорія діяльності в рамках поглядів Л.С. Виготського й А. Н. Леонтьева виділяє три основні види людської діяльності: трудову, ігрову й навчальну. Усі ці види тісно взаємозалежні між собою. Аналіз психолого-педагогічної літератури по теорії виникнення гри в цілому дозволяє представити спектр її призначення для розвитку й самореалізації учнів. Німецький психолог К. Гросс називає ігри початковою школою поведінки. Для нього, якими б зовнішніми або внутрішніми факторами не мотивувалися ігри, зміст їх саме в тому, щоб стати для учнів школою життя. Гра - об'єктивно-первинна стихійна школа, хаос, що надає дитині можливість ознайомлення із традиціями поведінки оточуючих його людей.

У суспільній практиці останніх років в науці поняття гри осмислюється по-новому, як суспільна серйозна категорія. Можливо, тому ігри починають входити в дидактику більш активно.

Слід зазначити, що К.Д. Ушинский, Дж Сеяли, К. Бюллер розглядали гру як прояв уяви або фантазії, а А.І. Сикорский і Дж. Дьюи зв'язували гру з розвитком мислення. Поєднуючи їх погляди, стає ясно, що гра - це ряд певних здатностей, які можна представити в такий спосіб: сприйняття + пам'ять і мислення + уява.

Хочеться навести як приклад відомий вислів К.Д. Ушинского, який характеризує гру таким чином: "Дорослі можуть мати тільки один вплив на гру, не руйнуючи в ній характеру гри, а саме - постачанням матеріалу для будівель, якими вже самостійно займеться сама дитина. Але не варто думати, що цей матеріал увесь можна купити в іграшковій крамниці. Ви купите для дитини світлий і гарний будинок, а він зробить із нього в'язницю; ви купите для нього лялечки селян і селянок, а він вибудує їх у ряд солдатів; ви купите для нього гарненького хлопчика, а Він стане його сікти; він буде переробляти й перебудовувати куплені вами іграшки не за їхнім значенням, а за тими елементами, які будуть вливатися в нього з навколишнього життя,- і от саме про цей матеріал повинні найбільше опікуватися вихователі" [21].

Блискучий дослідник гри Д.Б. Эльконін вважає, що гра соціальна по своїй природі й безпосередньому насиченню й спроектована на відбиття світу дорослих. Називаючи гру "арифметикою соціальних відносин", Д.Б. Эльконін трактує гру як діяльність, що виникає на певному етапі, як одну з найважливіших форм розвитку психічних функцій і способів пізнання дитиною світу дорослих.

За визначенням М.Ф. Строніна, "гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямований на відтворення й засвоєння суспільного досвіду, в якому утворюється і вдосконалюється самоуправління поведінкою". [20]

1.3 Функції ігрової діяльності

Гра - давнє досягнення культури. Вона існує стільки, скільки існує суспільство. І життя кожної окремої людини також супроводжується грою. У наш час гра стала не тільки самостійним видом діяльності, але й універсальним її інструментом практично у всіх сферах суспільного життя: економіці, політиці, керуванні, науці і, без сумніву, у сфері освіти.

Основна функція педагогічної діяльності полягає не просто в передачі знань, а в створенні проблемно-пізнавальних ситуацій і керуванні процесом пізнавальної діяльності учнів з обліком їх індивідуальних особливостей.

У людській практиці ігрова діяльність виконує наступні функції:

· розважальну (це основна функція гри - розважити, зробити приємність, надихнути, розбудити інтерес);

· комунікативну (освоєння діалектики спілкування);

· діагностичну (виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри);

· ігротерапевтичну (подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності);

· самореалізації (прояв здатностей і прихованих можливостей);

· міжнаціональної комунікації (засвоєння єдиних для всіх

людей соціокультурних цінностей);

· соціалізації (включення в систему суспільних відносин);

· естетичну (насолода, яка від гри).

Тут слід додати, що, якщо ми звернемось до досліджень Ф.Шиллера, то саме він говорить про естетичну функцію гри. Для нього гра - насолода, зв'язана зі свободою від зовнішньої потреби прояву надлишку життєвих сил. Він говорить, що "предмет спонукання до гри, представлений у загальній схемі, може бути названий живим образом". Вказівку на естетичну функцію гри ми можемо зустріти й у таких учених, як Г. Спенсер та В. Вундт.

Якщо ж ми говоримо про ігрову діяльність у процесі навчання, то можна виділити наступні функції, представлені у вигляді схеми:

Схема 1.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розглянемо докладніше особливості всіх цих функцій:

Навчальна функція полягає в розвитку пам'яті, уваги, сприйняття інформації, розвитку загальноосвітніх умінь і навичок, а також вона сприяє розвитку навичок володіння іноземною мовою. Це означає, що гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних і розумових сил, а також уміння ухвалити рішення (як зробити, що сказати, як виграти і т.д.). Бажання розв'язати ці питання загострює розумову діяльність учнів, тобто гра таїть у собі багаті навчальні можливості.

Виховна функція полягає у вихованні такої якості як уважне, гуманне відношення до партнера по грі; також розвивається почуття взаємодопомоги й взаємопідтримки. Учнем вводяться фрази- кліше мовного етикету для імпровізації мовного звернення один до одного іноземною мовою, що допомагає вихованню такої якості, як ввічливість.

Розважальна функція полягає в створенні сприятливої атмосфери на уроці, перетворенні уроку в цікаву й незвичайну подію, захоплюючу пригоду, а часом і в казковий світ.

Комунікативна функція полягає в створенні атмосфери іншомовного спілкування, об'єднанні колективу учнів, встановленні нових емоційно-комунікативних відносин, заснованих на спілкуванні іноземною мовою.

Релаксаційна функція - зняття емоційної напруги, викликаного навантаженням на нервову систему при інтенсивному навчанні іноземній мові.

Психологічна функція полягає у формуванні навичок підготовки свого фізіологічного стану для більш ефективної діяльності, а також перебудови психіки для засвоєння більших обсягів інформації. Тут же варто відзначити, що здійснюється психологічний тренінг і психокорекція різних проявів особистості, здійснюваних в ігрових моделях, які можуть бути наближені до життєвих ситуацій (у цьому випадку мова може йти про рольову гру).

Розвиваюча функція спрямована на гармонійний розвиток особистісних якостей для активізації резервних можливостей особистості.

Місце й роль ігрового методу в навчальному процесі, комбінація елементів гри й навчання багато в чому залежать від розуміння вчителем функцій і класифікацій різного роду ігор.

РОЗДІЛ ІІ. Використання рольових ігор у навчанні іноземній мові

2.1 Функції рольової гри

Спробуємо розглянути рольову гру з позицій учнів і вчителя, враховуючи, що рольова гра - це ігрова діяльність, у процесі якої вони виступають у певних ролях. Вона виконує певні функції, які можна побачити нижче:

Схема 2.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розглянемо ці функції детальніше.

Метою рольової гри є здійснювана діяльність, тому що саме мотив гри лежить у змісті діяльності, а не поза нею. Будучи моделлю міжособистісного спілкування, рольова гра викликає потребу в спілкуванні англійською мовою. І саме в цій позиції вона виконує мотиваційно-спонукальну функцію.

Як уже говорилося вище, рольова гра забезпечує навчальну функцію, оскільки вона в значній мірі визначає вибір мовних засобів, сприяє розвитку мовних навичок і вмінь, дозволяє моделювати спілкування учнів у різних мовних ситуаціях.

Виховна функція рольової гри полягає в тому, що саме в рольових іграх виховується дисципліна, взаємодопомога, активність, готовність включатися в різні види діяльності, самостійність, уміння відстояти свою точку зору, виявити ініціативу, знайти оптимальний розв'язок у певних умовах.

Рольова гра формує в школярів здатність відігравати роль іншої людини, побачити себе з позиції партнера по спілкуванню. Вона орієнтує учнів на планування власної мовної поведінки співрозмовника, розвиває вміння контролювати свої вчинки, давати об'єктивну оцінку вчинкам інших. Таким чином, рольова гра виконує й орієнтуючу функцію.

Компенсуюча функція рольової гри проявляється в тому, що саме в грі дозволяється протиріччя між потребою дії в дитини й неможливістю здійснити необхідні операції. Діти прагнуть до спілкування, і рольова гра дає їм можливість реалізувати своє прагнення.

З позиції вчителя рольова гра виступає як форма організації учбового процесу, ціль якої полягає у формуванні й розвитку мовних навичок і вмінь в учнів. У грі вчитель може займати наступні позиції:

Схема 2.2

Размещено на http://www.allbest.ru/

З даної схеми видно, що на уроці вчителеві доводиться програвати численні ситуаційні ролі (під якими розуміються більш або менш її зафіксовані стандарти поведінки діяльності), які не задаються однозначно соціальними відносинами, а встановлюються в ситуаціях педагогічного спілкування й більшою мірою залежать від типу й форми організації уроку; наприклад, роль спостерігача, роль контролера, роль партнера по спілкуванню, роль учасника або організатора діяльності [14].

Рольові відносини між учасниками спілкування є основним параметром, що визначають характер ситуації.

Джон В. Оллер відзначає, що рольова гра робить людину більш гнучким, тобто досягнувши майстерності в мовній поведінці, він з легкістю зможе приміняти отримані навички й уміння в нових ситуаціях [29].

У структуру рольової гри як процесу входять:

· ролі, узяті на себе граючими;

· ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;

· ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

· реальні відносини між граючими;

· сюжет (зміст) - область дійсності, що умовно сприймається в грі.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб відібрати необхідні ситуації- ілюстрації й ситуації - проблеми на конкретному матеріалі, підготувати дидактичний матеріал: картки - завдання для кожного (можна з підказкою про характер його діяльності), підібрати групи учнів і розподілити ролі, поставити завдання, по якому учні повинні висловлювати свою точку зору, продумати передбачувані відповіді й репліки (якщо необхідно, підказати їх певним учням), проявляти до учнів інтерес і увагу під час проведення гри.

2.2 Кваліфікація ігор. Ролі

На уроках іноземної мови проводяться багато завдань, які пов'язані з рольовими іграми. Ігрові завдання, які не потребують створення мовної ситуації і в яких використовується переважно згадування; групові форми роботи, коли вчитель може втручатися та корегувати роботу учнів; опрацюваня діалогів, коли учні ( хором та окремо ) тренуються у правильній, наближеній до носіїв мови, вимові; заповнення пропусків у діалогах за допомогою необхідної лексики ( але при цьому відсутні ролі, які треба зіграти ); вільне складання діалогів у групах у письмовій формі - всі ці види завдань можна розглядати, як підготовчу роботу до проведення рольових ігор.

Стронін М.Ф. пропонує таку класифікацію ігор у відповідності до мовних навичок, формуванню яких вони сприяють:

· граматичні;

· лексичні;

· фонетичні;

· орфографічні;

· аудитивні;

· мовні.

Як бачимо, рольові ігри можуть бути лише лексичними, аудитивними та мовними, тому що саме вони мають можливості для тренування учнів у вживанні лексики в ситуаціях, близьких до реального життя, навчання розуміння учнями зміст висловлювань, розвитку слухової та мовної реакції, навчання учнів послідовно, логічно і творчо використовувати отримані мовні навички, виражати свої думки. Вони в свою чергу поділяються на певні групи за змістом. [20] Мільруд Р.П. пропонує таку класифікацію рольових ігор:

· ігри побутового змісту;

· ігри казкового змісту;

· імітаційні рольові ігри;

· пізнавальні рольові ігри;

· рольові ігри ділового змісту;

· рольові ігри світоглядного змісту.

Рольова гра, згідно з її компонентами, має наступні складові:

· роль, яку виконує учень

· ігрові дії, за допомогою яких ця роль реалізується

Рольові ігри можуть ефективно використовуватись на різних етапах навчання.[16] Щодо віку учнів, доцільність використання різних типів рольових ігор прослідковується за таблицею:

Таблиця 2.1

Учні молодшого шкільного віку	Рольові ігри казкового змісту; Рольові ігри побутового змісту
Учні середнього шкільного віку	Імітаційні рольові ігри пізнавального змісту
Учні старшого шкільного віку	Імітаційні рольові ігри світоглядного змісту; Рольові ігри побутово-соціального змісту (про етикет, культуру поведінки)

Ролі, які виконують учні, також мають свою класифікацію. Про неї важливо пам'ятати тому, що рольові ігри є ефективними лише в умовах правильного відбору та розподілення ролей. Ролі можуть бути:

· соціальні ( лікар, робітник ), які мають виховуючий вплив;

· міжособистісні ( друзі, однокласники, супротивники ), які сприяють особистісній орієнтації спілкування;

· психологічні ( позитивна особистість, нейтральна або негативна особистість ).

"Чим більше рольових позицій, тим ширше буде соціальний досвід учня у спілкуванні."[2]

2.3 Використання рольових ігор на уроках іноземної мови

гра іноземна мова навчання

Використання різних ігор на уроці іноземної мови сприяє оволодінню мовою в цікавій формі, розвиває пам'ять, увагу, кмітливість, підтримує інтерес до іноземної мови.

Ігри на уроках іноземної мови можна і потрібно використовувати також для зняття напруги, монотонності, при відпрацюванні мовного матеріалу, при активізації мовленнєвої діяльності. Звичайно ж, при цьому потрібно враховувати, що кожний віковий період характеризується своїм типом провідної діяльності.

Ігри краще всього використовувати в середині або в кінці уроку, для того, щоб зняти напругу. Важливо, щоб робота з іграми приносила позитивні емоції і користь, і крім того, служила дієвим стимулом у ситуації, коли інтерес або мотивація дітей до вивчення іноземної мови починає слабшати.

При плануванні уроків та підборі до них різних ігор треба враховувати не тільки вікові категорії учнів, але і рівень їх розвитку та інформованості, в деяких випадках - опору на рідну мову.

Використання ігор на уроках іноземної мови допомагає вчителю глибше розкрити особистісний потенціал кожного учня, його позитивні особисті якості (працелюбність, активність, самостійність, ініціативність, вміння працювати в співпрацю і т.д.), зберегти і зміцнити навчальну мотивацію.

Технологія рольової гри складається з наступних етапів:

· Етап підготовки. Підготовка рольової гри починається з розробки сценарію - умовного відображення ситуації та об'єкта. Потім складається план проведення гри. Учитель повинен мати загальний опис процедури гри й чітко представляти характерні риси діючих осіб;

· Етап пояснення. На даному етапі йде вступ в гру, орієнтація учасників, визначення режиму роботи, формулювання головної мети уроку, а також необхідно обґрунтувати учням постановку проблеми й вибір ситуації. Видаються заздалегідь підготовлені пакети необхідних матеріалів, інструкцій, правил. При необхідності, учні звертаються по допомогу до вчителя за додатковими роз'ясненнями. Учитель повинен налаштувати учнів на те, що не можна ставитися пасивно до гри, порушувати регламент і етику поведінки;

· Етап проведення - процес гри. На цьому етапі учні розіграють запропоновану їм ситуацію, виконуючи певні ролі;

· Етап аналізу й узагальнення. По закінченню гри вчитель разом з учнями проводить узагальнення, тобто учні обмінюються думками, що, на їхній погляд, вийшло, а над чим варто попрацювати.

· На закінчення вчитель констатує досягнуті результати, відзначає помилки, формулює остаточний підсумок уроку. При аналізі звертається увага на відповідність використаної імітації з відповідної області реальної ситуації.

Звісно, урок не може починатись безпосередньо з рольової гри. Тому учитель повинен заздалегідь провести підготовку учнів до цієї гри.

Підготовка учнів має декілька етапів.

I етап - традиційна мовна практика - вправи, направлені на засвоєння граматичних структур та лексики. На цьому етапі доцільно використовувати такі види вправ, як:

· виправлення граматично та лексично неправильних речень

· заповнення пропусків

· вибір правильних відповідей

II етап - складання діалогів, застосовуючи такі види вправ, як:

· побудова діалогів, заповнюючи пропуски, коли ситуація чітко окреслена

· складання діалогу усім класом - за зразком

III етап - робота з діалогами, які складають у парах або у групах на основі засвоєного мовного матеріалу.

IV етап - вправляння у техніці розмов, зокрема, використання службових фраз, таких як: "I see..."," You know...", впізнавання та практикування діалогів від носіїв мови.

V етап - використовується техніка заміни невідомих слів синонімами, для чого доцільно застосовувати вправи на пояснення слів іноземною мовою, наприклад: "few"- 'not many', "cause" - 'reason'.

VI етап підготовки до проведення рольової гри - робота в групах, типи якої потрібно варіювати, а завдання доцільніше пояснювати на початку, щоб подальша робота проходила з мінімальним втручанням вчителя.

Надаючи учням свободу в рамках класного приміщення у використанні та експериментуванні з мовленнєвими засобами, ми можемо з'ясувати, що вони вивчили і наскільки вони розуміють доцільність використання цих засобів. Будь-яка помилка може бути проаналізована і використана вчителем як основа для подальших, більш поглиблених вправ.

Рольові ігри можуть мати різну навчальну мету.

Досить часто використовуються ігри з аудіювання (див. Додаток 1). Даний тип гри спрямований на те, щоб навчити учнів розуміти сенс одноразового висловлювання, виділяти головне в потоці інформації, розвивати слухову пам'ять учнів.

Можна проводити ігри на аудіювання тексту, не маючи ані картинок, ані малюнків, ані заздалегідь підготованих питань, ані пунктів тексту, це ігри на розвиток аудитивної пам'яті. Учитель читає текст в нормальному темпі, учні слухають. Після прослуховування тексту вчитель пропонує записати слова, які учасники гри повинні запам'ятати. Потім вчитель читає текст ще раз і дає завдання: виписати групи слів і фрази, що запам'ятались.

Після цього учасники гри відновлюють текст по пам'яті у вигляді невеликого інсценування, користуючись своїми записами.

Ігри, в яких після прослуховування тексту необхідно розіграти сценку за змістом тексту (бажано, з великою кількістю персонажів) викликають неабиякий інтерес. У цих іграх діти демонструють не тільки свої здібності до аудіювання, але і свої артистичні здібності.

Навчання аудіювання доцільно проводити в різноманітних цікавих іграх. У них дитина може проявити себе як особистість, а також як член колективу. Немає універсальних ігор для навчання аудіювання, але можна будь-яку вправу, будь-який текст перетворити на гру. Для цього необхідно підготувати необхідні аксесуари, створити атмосферу змагання, зробити завдання до текстів різноманітними, але в той же час доступними і цікавими.

Тексти можна використовувати з підручників, додаткових книг з англійської мови, придумані самим учителем чи учнями. Головне перетворити елементарний текст в цікаву гру, що до смаку дітям.

Наступний вид рольових ігор - лексичні ігри (див. Додаток 2). Такі ігри використовують в школі для того, щоб тренувати учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки, активізувати мовленнєво - розумову діяльність учнів, розвивати мовну реакцію.

Також існують мовні ігри (див. Додаток 3). Вони призначені для формування вимовних, лексичних, і граматичних навичок та тренування вживання мовних явищ на підготовчому, передкомуникативном етапі оволодіння іноземною мовою.

Основною навчальною метою фонетичних ігор є тренування учнів у проголошенні англійських звуків (див. Додаток 4). Та, звичайно, орфографічні ігри - ігри на розвиток правописних навичок, знання та розпізнавання орфограм (див. Додаток 5).

Англійські автори А. Мейли й А. Дафф пропонують різні рольові ігри, у яких учні можуть спробувати свої сили в акторській майстерності. В ігри вони вносять елементи природності й безпосередності, які супроводжують звичайно реальні ситуації спілкування [27].

Элис О. Хэдли пропонує рольові ігри, засновані на так званій "культурній капсулі", короткому описі, що полягає з 1-2 параграфів різниць між культурними традиціями рідної країни й країни досліджуваної мови, що доповнюється фотографіями, предметами. Дане приймання, з погляду автора, допомагає учням у цікавій формі виявити відмінності й подібності в поведінці в аналогічних ситуаціях у двох культурах. Також такі рольові ігри є ефективним засобом розвитку комунікативних умінь [28]. Автор пропонує наступні варіанти проведення рольових ігор на основі "культурної капсули":

1. Учні представляють рольові ігри, засновані на "капсулі", із ситуаціями або сценарієм, підготовленим учителем.

2. Групи учнів підготовляють рольову гру, базуючись на інформації, даній в "капсулі".

3. Окремі учні або групи пишуть "культурні капсули", на основі яких учитель розробляє рольову гру.

4. Учні самостійно пишуть "культурні капсули" і готують рольові ігри.

Інші дослідники Ф. Дрюків і Є. Ольштайн пропонують засновувати рольові ігри не на порівнянні двох культур, а на використанні двох мов - рідної та іноземної. Ефективність такого підходу вони пояснюють тим, що дитині дуже важко уявити себе представником іншої культури, говорячи іноземною мовою. Набагато простіше учневі бути тим, ким він є, тобто дитина розуміє ситуацію й те, що від нього потрібно, й тільки потім бере участь у грі іноземною мовою.

Автори відзначають, що дане прийняття підвищує мотивацію до спілкування іноземною мовою, тому що можливість спочатку висловитись рідною мовою знімає страх і напругу [14].

Рольова гра може бути використана в якості контрольного завдання.

Учневі пропонується представити себе в певній ролі в певній ситуації й здійснювати спілкування відповідно до даних інструкцій, які в доступній формі пояснюють суть завдання [14]

Причому, як відзначає Хьюз А., ситуації можуть бути детально описані, або учні повинні самостійно їх придумувати залежно від віку, рівня володіння іноземною мовою, досвідом участі в рольових іграх [26]

Рольові ігри використовуються як тестові завдання для перевірки:

· певних функцій спілкування;

· певних структур (наприклад, повідомлення про крадіжку, коли перевіряється використання пасивних конструкцій);

· певних лексичних одиниць з якої-небудь теми, наприклад, замовлення квитків).

Останнім часом вчителі часто використовують рольові ігри, основу яких становлять знання ситуації або їх комплекс.

Джозеф Ф. Каллахан і Леонард X. Кларк [25] пропонують наступну схему проведення такої гри:

· постановка мети гри;

· визначення ігрових ситуацій, що відповідають мету;

· розробка сценарію;

· інструктаж учасників;

· проведення гри;

· аналіз і вироблення рекомендацій на майбутнє.

Рольові ігри із включеними в них "ситуаціями виживання" просто необхідно включати в процес навчання молодших школярів. Для більшої наближеності до реальних умов, при програванні таких ситуацій, як замовлення й вибір блюд у ресторані, покупка новорічних подарунків, школяр почуває себе реальним учасником того або іншого процесу.

Дж. Оллер рекомендує використовувати предмети, наприклад, одяг для ляльок, іграшки, кухонні приналежності для організації рольової гри. Цей набір цілком реально може мати кожний учитель у кабінеті. Також можна використовувати іграшкові кімнати з меблями, пропонуючи учням "заселитися" у нову квартиру й розставити меблі за своїм смаком. Дуже цікавим і ефективним прийманням є використання пальчикових ляльок. Можна поставити невелику ширму, а можна обійтися й без неї. Учні молодших класів дуже люблять подібні ігри, і урок з використанням цих ляльок завжди проходить дуже жваво й цікаво [29]. Але найбільш широко використовуваними варіантами рольових ігор є інтерв'ю й імпровізація. Як вважають С.Д. Фарбований і Т.Дд. Террел інтерв'ю - одна з найпростіших форм проведення рольової гри. Як основа для інтерв'ю може бути використаний будь-який матеріал з іноземнї мови.

Один учасник гри виконує уявлювану роль, попередньо придумавши "історію". Другий учасник готовить цікаві питання, які потім задає в інтерв'ю.

Дж. Річардс й Д. Нунан пропонують записувати інтерв'ю на відеомагнітофон, для подальшого аналізу рольової гри з погляду успішності спілкування.

Що стосується імпровізації, то Л.М. Денисова вважає дане приймання ефективним при навчанні іншомовному спілкуванню, тому що імпровізація передбачає активну роботу уяви школярів.

В інструкціях до даного виду рольової гри дається недостатньо інформації, фактів для проведення реалістичної рольової гри. Учасникам необхідно самостійно додумувати ситуацію й вибирати лінію поведінки.

М.Л. Вайсбурд і Л.Н. Пустосмехова рекомендують використовувати телепередачу як опору для організації рольової гри на уроці іноземної мови й дають технологію проведення даних рольових ігор.

Вибравши телепередачу з навчальними цілями, необхідно розв'язати, який її аспект можна використовувати як основу для рольової гри: зміст передачі, її форму або тільки персонажів. Після аналізу проблем, які будуть обговорюватися, і визначення теми рольової гри, учителеві слід настроїти школярів на уважний перегляд телевізійної програми, намагатись запам'ятати (законспектувати, записати схематично або у вигляді плану) про що піде мова.

Потім учитель разом з учнями намічає загальний хід гри:

1) розподіляються ролі;

2) здійснюється спеціальна мовна підготовка, у ході якої відпрацьовуються нові слова і фрази.

Наступний крок - гра, яка при максимально точному проходженні передачі займає урок. Обговорення помилок і робота над ними, обмін думками, враженнями й аналіз гри - займають частину наступного уроку.

Інші методисти, Е.Д. Матрон і Г.В. Яцковская, пропонують використовувати рольові ігри в роботі з газетою (журналом).

Проведення подібної рольової гри потребує ретельної підготовки, яка повинна включати різні види робіт:

· адаптування самими учнями газетного матеріалу, його аналіз;

· коментування й продукування тексту на дану тему;

· уміння вести діалоги й полілоги (наприклад, репортажі, обговорення).

Автори підкреслюють, що в процесі такої підготовки знання, уміння й навички учнів ведуть до нової єдності - колективним погодженим мовленнєво-розумовим діям, які створюють умови для творчого спілкування й імпровізації.

Треба відмітити, що робота над роллю в різних учнів протікає по-різному. Можна використовувати індивідуальну, парну й групову форми підготовки. Усі вони мають самостійну дидактичну цінність, дозволяють зв'язати разом класну й позакласну, навчальну й виховну роботу.

По завершенню рольової гри випливає мотивована оцінка вчителем участі кожного учня в підготовці й проведенні конкретної рольової гри. Крім мовної правильності вчитель коментує виразність рольової поведінки, а також ініціативність школярів на всіх етапах гри.

Здається, що навчання в процесі рольової гри здійснюється за допомогою організації навчальної діяльності самими учнями, яка за своїм типом є продуктивною й творчою, а за змісту - пізнавальною, практичною та ціннісно-орієнтаційною.

У даній роботі мені хотілося б представити фрагмент уроку "The ABC", з використанням гри, при закінченні вивчення англійського алфавіту (див. Додаток 6).

Ціль даного уроку була - перевірити знання, уміння та навички по темі "Англійський алфавіт".

Завдання, поставлені вчителем, були - перевірити:

· уміння називати букви.

· уміння називати звуки

· знання порядку букв в алфавіті

· знання лексики на деякі букви алфавіту

· навички складання раніше вивчених слів з певного кількості букв

· уміння вставляти пропущені букви, при наявність сусідніх, так, щоб виходили значимі частини мови

· навички написання букв англійського алфавіту

· розпізнавання рядкових і заголовних букв

· розпізнавати голосні й згодні

Як супутні завдання можна відзначити:

· розвиток уміння усного спілкування

· розвиток умінь навчального співробітництва при виконанні колективних завдань

· стимулювання інтересу учнів до вивчення англійської мови

Гра побудована на розбивку класу на дві команди, які надалі виконують ряд завдань, що мають характер змагання. Дана гра також навчає груповим видам роботи, умінню працювати в команді.

В основу гри покладені завдання на перевірку знань учнів алфавіту, написання, вимови букв і звуків, відмінність голосних і приголосних, розпізнаванні слів у ряді букв, тобто практичне використання букв при написанні слів і їх вимові. Дані завдання відповідають віку, знанням і інтересам учнів.

Учні проявляють більшу активність і зацікавленість у ході проведення гри, стають енергійні й задоволені, одержують позитивний настрой, так само як і вчитель. Показують свою креативність і кмітливість. Крім того, можна відзначити, що їх інтерес до іноземної мови стає значно вище.

Дидактичним завданням даного етапу уроку, було, перевірити засвоєння даного матеріалу, а також готовність учнів до подальшого вивчення англійської мови. Зміст даного фрагмента уроку відповідає дидактичному завданню. Методи й прийоми навчання (репродуктивний, усне й письмове опитування) разом з формою організації пізнавальної діяльності учнів (групова) допомагають учителеві прийти до реального результату - учитель виявляє знання й деякі проблеми учнів з даної теми - що дозволяє вчителеві надалі перейти до наступної теми, а також звернути увагу на складних моментах даної теми.

Таким чином, чіткість сформульованості, конкретність і достатня результативність мети й завдань даного уроку дозволяють добитися високого ступеня їх реалізації. Фрагмент уроку з використанням ігрової діяльності являє собою систему в основному високого рівня цілісності, тому що всі етапи логічні й зв'язані між собою.

Ігрову діяльність можна застосовувати не тільки на основному етапі уроку. Можна вводити ігрові елементи й при перевірці домашнього завдання, і на початкових етапах уроку - це допоможе втягнути всіх учнів в роботу, а також різноманітити хід уроку.

Висновок

Вивчення англійської мови може здатися зовсім нудним і нецікавим заняттям, якщо цей процес протікає монотонно, включає один вид діяльності й ніяк не мотивує того, чого навчають, все-таки з інтересом займатися англійським. Завдання вчителя - у такий спосіб піднести навчальний процес, щоб учень захотів учити англійську, прагнув розуміти її й був готовий говорити нею.

Одним з основних стимулів до навчання є гра. Адже в комплексі з дискусіями й дебатами ігри, зокрема , рольові ігри на уроках англійської мови є найбільш інформативними й результативними методами навчання з погляду сприйняття. У процесі гри учень долає свою скутість і тривожність. Використання різних ігор на уроці англійської допомагає опанувати нею у цікавій формі, розвити пам'ять, увагу, кмітливість, підтримувати інтерес до англійської мови як такій.

Включаючись у рольові ігри на уроках англійської мови, учні представляють себе в ролі когось іншого в конкретній ситуації, поводяться належним чином згідно із правилами цієї гри. Соціальні (лікар, продавець), міжособистісні (друзі, однокласники), психологічні (нейтральні, позитивні, негативні персонажі) ролі, які виконують учні, сприяють тому, що вони вчаться спілкуватися й обговорювати питання, розуміти й оцінювати почуття інших людей, вирішувати проблеми. Кінцевою метою будь-якої рольової гри на уроках англійської мови є одержання нових знань і відпрацьовування їх до навичок.

Щоб грати в рольові ігри на уроках англійської мови належним чином, необхідно сформувати в учня потрібні соціальні вміння спілкування й ознайомити їх з діалогічною англійською мовою. У цьому допомагають вправи на тренування виражень етикетного плану, розвиток навичок розмови по телефону, мікродіалоги на задану тему з декількох реплік, створення діалогів англійською мовою за зразком, читання й відтворення цих діалогів напам'ять, програвання діалогу в парах.

Молодший шкільний вік несе в собі більші можливості в пізнанні навколишнього світу, у тому числі й засобами англійської мови. Плідним ґрунтом для цього є пізнавальна діяльність, що реалізується в іграх, повною мірою, що відповідають віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку.