14. Учбовою програмою.

15. Матеріальною базою школою.

Обробка результатів. За відповідь "так" начисляється +1бал, за відповідь "не знаю” - 0 балів, за відповідь "ні” начисляється - 1бал. Про ізводиться складання усіх відповідей з врахуванням їх знака [56,57].

Висновки. Ступень задоволеності роботою (по всім 17 позиціям) оцінюється як висока, якщо той кого іспитують набирає +11 балів і вище, середня - якщо набирає від +6 до +10 балів, низька - від +1 до +5 балів. Ступень незадоволеності роботою оцінюється як низька, якщо той кого іспитують набирає від - 1 до - 5 балів, середня, якщо набирає від - 6 до-10 балів і висока - при - 11 балів і вище.

Спостереження за поведінкою та діями тренерів протягом змагальної гри. Як любий метод дослідження, спостереження за поведінкою тренера має свої переваги та недоліки. Основною перевагою спостереження являється можливість фіксації явищ, які об'єктивно відбуваються, по мірі того, як вони виникають і розвиваються, тобто в їх динаміці. При цьому можливо регіструвати сам процес поведінки і діяльності тренера [24].

Схема контролюючого спостереження за поведінкою тренера:

Клас № 1. Реактивна поведінка:

1. Бажані дії:

1) позитивна оцінка;

2) негативна оцінка.

2. Реакція на поведінку спортсменів:

1) на помилки спортсменів;

2) на невиконання дій спортсменів;

3) спокій і вдобрення після помилок;

4) виправлення, корекція;

5) покарання, не вдобрення;

6) виправлення з не вдобренням;

7) ігнорування помилки;

8) підтримка порядку.

Клас № 2. Спонтанна поведінка:

3. Пов'язана з спортивною діяльністю:

1) загальні технічні вказівки та зауваження;

2) загальна підтримка та вдобрення;

3) організація діяльності.

4. Не пов'язана з спортивною діяльністю:

1) зайві розмови.

Як видно з вище приведеної схеми, реактивна поведінка тренера орієнтована на успішні або не успішні дії спортсменів (помилок), а також на порушення дисципліни або порядку у команді. Спонтанна поведінка може бути як пов'язано, так і не пов'язано безпосередньо з спортивною (ігровою) діяльністю учасників команди [50,57].

Щоб скористатися даною схемою у науково-практичній роботі або у дослідженнях, приведемо коротку свідку основних маркерів поведінки і категорій візуально спостерігаємо поведінку тренерів.

1. Реактивна поведінка.

1) Реакція на бажані дії і успішну діяльність:

а) позитивне підкріплення або похвала (R) зі сторони тренера у адресу одного чи багатьох спортсменів у мовній чи немовній формі - позитивна оцінка дії, похлюпування по плечу після успішних дії;

б) відсутність підкріплення (NR) після успішних дії - тренер ніяк не реагував на гол, виграш подачі та інше;

2) Реакція на помилки або не виконування потрібних дій:

а) спокій і вдобрення спортсмена після допускання помилки (EM);

б) виправлення помилки (TIM) - пояснення або показ спортсмену, допустимому помилку, як її виправити і виконати дію або дії правильно. Тут мова їде о конкретних вказівках і зауважень, орієнтувальних учасника на наступну діяльність.

в) покарання (Р) - негативна реакція зі сторони тренера на небажану помилку або дію спортсмена. Можуть бути в мовній і немовній формі, як R + P (зауваження, зухвалі жести та інше).

г) виправлення з вказівками та схваленням (TIM + Р). Іноді TIM і Р спостерігається в одній репліці або зауваження тренера. Наприклад: "скільки разів я повинен тобі говорити, що м'яч потрібно ловити двома руками?". Всякий раз, коли тренер робить конкретне зауваження у дратівливому або підвищеному тоні, це відмічається як корекція з покаранням (TIM + P);

д) ігнорування помилки (IM). Відсутність позитивної або негативної реакції на помилки спортсмена. Це категорія (IM) відмічається, коли тренер не реагує на помилки якоїсь із реакцій, які були розглянуті вище (EM, TIM, P або TIM + P).

3) Реакція на порушення дисципліни і відвернення:

а) підтримка порядку (КС). Різні зауваження, направлені на підтримку порядку та дисципліни. Звичайно ця реакція тренера на спортсменів, порушуючи дисципліну або ті які відволікаються на заняттях, заважають іншим.

2. Спонтанна поведінка.

1) Поведінка тренера, пов'язана безпосередньо зі спортивною діяльністю:

а) загальні техніко-тактичні вказівки та зауваження (TIG). Як і вказівки із категорії TIM, це звернення тренера направлені на те, щоб сприяти оволодінню технікою рухів або рішенню якогось тактичного завдання. У розрізнені від реактивної категорії TIM, мова тут йде про зауваження, не пов'язаних з якоюсь безпосередньою помилкою і не являється реакцією на безпосередню ситуацію, а не викликаних самим тренером (вказівки в перервах о розстановці, зони захисту або нападу, установці на гру та інше);

б) загальна підтримка і схвалення (EG), які не йдуть відразу за помилкою. Це також не реакція на якусь дію, вже зробивши спортсменами, а спонукання до виконання завдання у майбутньому;

в) організація діяльності (О) - всі зауваження і вказівки, які стосуються послідовності виконання діяльності, запропонованих замін, характеру роботи, розподілу функцій та інше. Таким чином, мова йде про організаційні вказівки, які не направлені на те, щоб одразу змінити діяльність спортсменів. Тому повідомлення про заміну відноситься до категорії О, а вказівка гравцю, який вийшов на заміну, взяти на себе опіку відповідного нападаючого із команди противників являється технічною інструкцією.

2) Спонтанна поведінка, не безпосередньо не пов'язане зі спортивною діяльністю:

а) звернення загального характеру і зайві розмови (ОС) - жарти, обміркування питань, не пов'язаних з тренуваннями або змаганнями (бесіди тренера про домашні і навчальні справи спортсменів та інше) [35,60,57].

Методика визначення індивідуальної психології спортсменів. Для спортсменів характерні своєрідні особливості. Вони звичайно володіють достатньо високим інтелектом, емоційно стійкі, проявляють достатню твердість характеру. Особистісні показники важливі у практичній роботі тільки у тому випадку, якщо вони враховуються у контексті в усій програмі тестування разом з результатами об'єктивних спостережень, проективних і інших тестів. Більш того, дослідження стану тривожності і спортсменів в умовах стресу, рівня збудження, і інших питань дозволяють отримати уяву про емоційні характеристики спортивної діяльності [2,7].

Методика "Вимірювання ситуативної тривожності спортсмена”. Особиста тривожність спортсмена характеризує стійку схильність сприйняти велике коло ситуацій як погрожуючу, реагувати на такі ситуації станом тривоги. Виділяють два типа тривожності:

1. Реактивна тривожність - характеризується напругою, неспокійністю, нервовістю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації;

2. Особистісна тривожність, як прояв нейротизма (емоційна нестабільність, психічна лабільність, нерівновага нервово-психічних процесів, лабільність вегетативної нервової системи). Дуже висока особистісна тривожність прямо корелірує з наявністю у особистості невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями.

Для спортсменів тривожність не являється негативною рисою або фактором невдачі у змаганнях. Відповідний рівень тривожності - природна і обов'язкова особливістю підготовки особистості у якоїсь відповідальної діяльності - екзамену, змаганню, принциповому рішенню у житті, ризиковому поступку та інше.

Тривожність в тій чи іншій мірі властива усім людям, які приймають участь в спорті і орієнтовані на успіх або уникнення невдачі у суперництві у змаганнях. При цьому, як це не дивно, існує оптимальний індивідуальний рівень "корисної тривоги" для кожного спортсмена, мобілізує його на досягнення найкращого в даний момент умови результату спортивної діяльності. Рівень переживання людиною стану тривожності можна замірити методом самооцінки, але при цьому потрібно мати на увазі, що у більшості людей існує вроджений фоновий рівень тривожності - особиста тривожність (ЛТ), а у інших людей, наряду з цим, може виникнути особо гострий стан тривожності, зумовлений хвилюванням почуттів відповідальності як реакції пізнання спортсменів на очікувані результати їх дій у конкретних ситуаціях у майбутній спортивній діяльності. Таку тривожність називають реактивною (РТ) або ситуативною, так як вона зникає разом зі спортивною ситуацією, яка її викликала. Спортивні змагання, як правило, збуджують у спортсменах стан реактивної тривожності (РТ), яка, все рівно, може накладатися на особистісну тривожність (ЛТ), ускладнивши тим самим передстартовий стан спортсмена. Тренеру, як і самому спортсмену, корисно вміти ділити у своєму пізнані ці обидва види тривожності з тим, щоб легше справитися з ними і виступити у змаганнях на рівні своїх реальних можливостей [19, 20,62].

Інструкція. Того кого іспитують, повинні прочитати кожне із представлених пропозицій і закреслити відповідну цифру праворуч в залежності від того, як вони себе на дану хвилину почувають. Над питаннями довго не замислюватися, постільку вірних або не вірних відповідей нема.

Обробка та аналіз даних. Показник РТ визначається за формулою РТ=Е (1) - Е (2) +15, де Е (1) - сума викреслених цифр за пунктами 2, 5; Е (2) - сума за пунктами 1, 3,4. Величина показників складає від 5 до 20.

Текст опитувальника

		Ні, це так	Напевно, так	Вірно	Цілком вірно
1	Я почуваю себе вільно	1	2	3	4
2	Я нервуюсь	1	2	3	4
3	Я не відчуваю скованості	1	2	3	4
4	Я задовільний	1	2	3	4
5	Я заклопотаний	1	2	3	4

Основним прикладним смислом вивчені тривожності у спортсменів складається у пробуджені їх до оволодіння більш ефективними методами саморегуляції своїх передстартових змаганнях. У зв'язку з цим по завершенню цього завдання корисно визначити відношення, того кого іспитують, до показників їх тривожності і вплив цих показників на їх стан у змаганнях [1,57,65].

Методика "Визначення характерної для спортсменів потреби в схвалені”. Мета даного завдання - ознайомлення з простим методом діагностики мотивації спортсменів, орієнтованих у своїй спортивної діяльності на схвалення зі сторони тренера. В опиті використовується шкала Д. Марлоу і Д. Крауна.

Порядок роботи. Дослідження може бути груповим або індивідуальним. Того кого іспитують отримують бланки зі школою схвалення і діють стосовно з інструкцією.

Інструкція. Того кого іспитують повинен уважно прочитати кожне із приведених нижче суджень. Якщо воно відповідає особливостям їхньої поведінки, то закреслюють "так”; якщо воно невірне, закреслюєте "ні”.

Текст опитувальника:

1. Я уважно читаю любий документ, ніж його прочитати;

2. Я не відчуваю коливання, коли комусь потрібна моя допомога.

3. Я завжди слідкую за тим, я одягнутий.

4. Дома я себе поводжу так само, як і у ресторані.

5. Я ніколи ні до кого не відчував антипатії.

6. Були випадки, коли я кидав почату справу через те, що не був впевнений у своїх силах.

7. Я люблю іноді позлословити про відсутніх.

8. Я завжди уважно слухаю співрозмовника, хто би він не був.

9. Був випадок, коли я придумав вагому причину, щоб оправдатись.

10. Бували випадки, я користувався помилкою, яку зробила людина.

11. Я завжди охоче признаю свої помилки.

12. Іноді замість того, щоб простити людину, я намагаюсь відплатити йому тим же.

13. Були випадки, коли я наполягав на тому, щоб робили по моєму.

14. В мене не виникає внутрішнього протесту. Коли мене прохають зробити послугу.

15. В мене ніколи не виникає досади, коли хтось заперечував мені.

16. Перед довгою поїздкою я завжди ретельно продумую, що взяти з собою.

17. Були випадки, коли я заздрив вдачі інших.

18. Іноді мене нервують люди, які звертаються до мене з проханням.

19. Коли у людей невдачі, я іноді думаю, що вони отримують по заслузі.

20. Я іноді з умислом не говорив нікому неприємних речей.

Ключ до обробки, аналіз результатів. Відповіді "так" на відповіді 1, 2, 3, 4, 5, 8, 11, 14, 15, 16, 20; відповіді "ні” на питання 6, 7, 9,10, 12, 13, 17, 18, 19. Кожне питання, співпадаюче з ключем, оцінюється у один бал. Після складання отриманих балів підсумок може розполохатися у діапазоні від 0 до 20. Чим він вище, тим вища потреба в схваленні спортсмена зі сторони тренера та облич, які спостерігають за ним протягом спортивної діяльності, тим вище готовність того, кого випробовують до схвалення інших. Подібна методика корисна тренеру для вивчення потреби у схваленні у його спортсменів. Підсумок тестування тренеру корисно обсудити зі спортсменами, процедура групового обміркування сприяє задоволенню потреб спортсменів у схваленні зі сторони їх тренера [12,51,57].

Методика "Оцінка прагнення спортсмена до ефективної взаємодії з тренером”. Один зі способів організації ефективної взаємодії тренера зі спортсменом полягає у тому, щоб постійно підтримувати у спортсменів достатньо високу навчальну мотивацію до освоєння нових вправ і фізичних навантажень у тренуванні. Під "ефективністю взаємодії" спортсмена зі своїм тренером порозумівається, по-перше, достатня увага задоволеності взаємовідношеннями спортсмена з тренером у процесі навчально-тренувальних занять; по-друге, позитивний влив склавшись між ними взаємовідношень на ріст спортивних досягнень спортсмена і накопичування педагогічного опиту тренера. Для поліпшення орієнтирів у мотивації ділової взаємодії у навчально-тренувальному процесі спортсмену пропонується метод тайного голосування шляхом вибору критерій для його оцінювання, викладеного у бюлетені для голосування у формі тверджень [3,10,11].

Інструкція. Того кого іспитують повинен уважно прочитати кожне з приведених тверджень у бюлетені. Вибрати тільки одне твердження, яке найбільш відображає їх потяг до взаємодії з тренером і закреслити його. Тайна голосування гарантоване.

Критерії оцінки взаємодії між тренером і спортсменом у навчально - тренувальному процесі.

А. Прагну до всебічного спілкування з тренером, повністю виконую всі його вказівки, проявляю при цьому елементи творчості і зацікавленості у спілкуванні з тренером.

Б. Із задоволенням підтримую контакти з тренером, виконую його вказівки, але не проявляю при цьому особливої ініціативи.

В. Виконую завдання тренера, не відхиляю цього поради, але зацікавленості у спілкуванні з тренером не проявляю.

Г. До спілкування з тренером відношусь негативно, вказівки виконую формально, іноді проявляю подразливість, шукаю доводи до того, щоб не виконувати вказівок тренера.

Д. Прагну уникати контактів з тренером, не бажаю виконувати його вказівок, намагаюся робити по-своєму, іноді відкрито конфліктую з тренером.

Порядок роботи. Заготовлюється стільки бюлетенів (любої форми), скільки учнів у тренера в групі. Спортсмену видаються бюлетені, він уважно читає критерії оцінки його прагнення до ділового спілкування зі своїм тренером і відмічає (викреслює) номер його критерії у бюлетені, зміст якого відповідає його уявленням про спілкування з тренером, які в нього склалися на даний момент. Опитування проводитися не самим тренером, а нейтральною особою.

Обробка та аналіз даних. Літери, якими відмічені твердження у бюлетенях, які відповідають оцінки взаємодії спортсмена з тренером в балах: А (5); Б (4); В (3); Г (2); Д (1).

У підсумках даного опиту тренер має наступні варіанти використання його результатів:

1. Якщо тренер не впевнений у підсумках голосування в його користь, він може сам підвести підсумок кількості голосів і підкреслити по кожному твердженню (літері).

2. Якщо тренер впевнений у підсумках голосування його користь, він може доручити заповнити протокол результатів голосування спортсмену, але тоді тайна голосування буде відома всій групі.

3. Тренер може доручити заповнити протоколи опиту, тому, хто його проводив і спитати наскільки спортсмени хотіли би дізнатися про результати голосування.

Завершення роботи. У випадку перевищення відповідей В, Г, Д, тренеру корисно обсудити отримані у групі результати тайного голосування зі спортивним психологом і прислухатися до його рекомендацій, до його рекомендацій щодо поліпшення психологічної атмосфери і сплощеності у команді [31,36,57].

Спостереження за поведінкою і діями спортсменів. Метод спостереження представляє собою спеціально організований спосіб візуальної фіксації різних сторін зовнішньої поведінки, дій і спілкування людини. Контролююче і структурне спостереження, у якому є чітко сформована мета дослідження, схема фіксації того, що відбувається і відповідні процедури реєстрації, дозволяє упорядити наші уявлення про особливості спортивної діяльності - інтенсивного спортивного спілкування (кількість звертань за певний проміжок часу - тайм, партію), об'єм спілкування (загальна кількість ініційованих звертань), напрямку спілкування (від кого до того, до одного або декілька партнерів, до команди в цілому), засобів комунікації (мовні, не мовні комунікації) і, на завершення, про зміст спілкування (смислові значення звертань) та інше.

Категорії звертань і взаємодії у грі:

1. Орієнтувальна, містить у собі планування і узгодження дій. Конкретні вказівки на спосіб дій у грі.

2. Стимулююча, характеризується пробудженням, стимуляції без вказівок на способи дій.

3. Оцінювальна-експресивна, оцінка дій і поведінки партнерів, вираження емоційного відношення до того, що відбувається.

4. Ірелевантна, розмови і звертання, які не мають безпосереднього відношення до спортивної діяльності, до завдання, яке вирішується протягом гри.

5. Операційно - маніпулятивна, індивідуальні та групові дії [54,57].

У спортивній практиці давно відомі різні способи візуальних спостережень змагань і ефективності ігрових дій. Широко використовується відео пишуча апаратура. Ці технічні засоби спостереження дозволяють цілісно і у деталях аналізувати нюанси поведінки спортсменів протягом змагань, відтворити цілісну картину і періоди змагальної діяльності, враховувати частоту і результативність використаних окремих тактично-технічні прийомів, напрямків і характер нападаючих ударів, цілісність подач, розміщення гравців при виконані захисних дій, активність спортсменів в окремих ігрових моментів, їх загальну результативність. Але відеокамера буває "сліпою” до багатьох суб'єктивно значущих для спортсменів психологічних особливостей їх поведінки. стану, взаємовідношень, думок, почуттів протягом тренувань і змагань [5,14,40].

Вірне і коректне спостереження фіксує дійсні факти, подій, а на думку, оцінки або враження про них. Запропонована вище схема спостереження зручна і тим, що при вивчені поведінки і спілкування спортсменів тренер не мішає самому процесу їх взаємодії, і не порушує природній хід спільної діяльності. При цьому інформація не залежить від здібностей, зацікавленості учасників, як це не рідко буває при опитувані. Крім цього, протягом опитування респондент далекий від напруження і стресу реальної ситуації взаємовідношень або знаходиться під впливом самої ситуації опитування. Тому діагностична цінність передбаченої поведінки тільки за даними досить відокремлена, і різниця між тим, що говорить людина, і тим, як він діє, можуть бути дуже великі.

Чотири перші категорії у даної вище схемі спостереження відносяться до змістової характеристики між особистісного спілкування і поведінки спортсменів. З них перші три відображають особливості психічної діяльності, тих хто приймає участь, взаємодії у інтелектуальної і емоційній сферах. П'ята категорія характеризує результативність діяльності по відношенню успішних і не успішних дій [48,49,57].

Дана схема дозволяє проводить конвент-аналіз мовних звертань, отримувати якісні і кількісні характеристики взаємодії і різних форм між особистісного спілкування (мовного і немовного, моторні форми). Конкретні прояви спілкування і взаємодії відносять до тієї чи іншої категорії в залежності з їх смисловим навантаженням. Одиницею вимірювання являється закінченні смислові значення вигуку, слова, речення, жесту, поведінки, які несуть інформацію про один фактор, варіанті дій, тощо.

Схема спостереження може використовуватися, по-перше, безпосередньо при спостереженні за груповими процесами. У тому випадку факти поведінки, звертання, дій спортсменів які взаємодіють одним з одним, відносять відразу до відповідних категорій. По-друге, схема може використовуватися для подальшої обробки словесних звіт і звичайних протоколів спостережень. У цьому випадку відмічення дій, звертань, реакцій просто будуть віднесені до певних категорій.

Реєстрування при спостереженні за даною схемою можуть бути використані для закінчення про умови ефективності взаємодії гравців у командах, про включення окремих гравців у групові зв'язки, для розгорнутої соціально-психологічної характеристики групи у аспекті взаємодії і взаємовідношень її членів у процесі діяльності, а також для характеристики поведінки і особливостей спілкування конкретних членів групи.

2.2 Організація дослідження

Дослідження було організовано на базі Комунальних закладів "Загальноосвітньої школи №1", "Загальноосвітньої школи №2" І-ІІІ ступенів с. Волуйське та "Загальноосвітньої школи №1" І-ІІІ ступенів с. Ольхова, Станично-Луганського району, Луганської області.

Дослідження було організовано в декілька етапів:

1 етап. Жовтень 2012 р. Огляд літературних джерел з проблеми магістерського дослідження.

2 етап. Листопад 2012 р. Проводилось психологічне тестування. Тестування було проведене в природних умовах навчально-виховного процесу. Головними завданнями нашого психологічного тестування були: виявлення психології особистості тренерів та юних спортсменів, їх мотивації, емоційного стану у професійній і спортивної діяльності.

3 етап. Березень-квітень 2013 р. Обробка результатів та оформлення магістерської роботи.

Висновки до другого розділу

Психологічні і соціологічні дані в спорті будуть корисні тренеру тільки в той мірі, у якої він зможе правильно прийняти інформацію і застосувати принципи, які безпосередньо відносяться до його виду спорту, конкретної ситуації і до людей, з якими йому приходиться працювати. А стосовно дослідження індивідуальних особливостей спортсменів, то за їх визначенням можна визначити характер внутрішньо групової і між групової взаємодії у малих та великих групах, також як і визначення проблем педагогічного спілкування.

Розділ 3. Експериментальна перевірка ефективності формування особистісних якостей під час спілкування з вихованцями

3.1 Аналіз результатів дослідження

Проблема психолого-педагогічної взаємодії тренера з юними спортсменами існувала завжди, а саме: вміння долати труднощі у педагогічному спілкуванні, взаємодіяти на спортсменів протягом змагальної гри та звичайної спортивної діяльності, вміння сприяти і розуміти інших, тощо. Щоб вирішити цю проблему, насамперед, потрібно знати і розуміти індивідуальну психологію особистості як тренерів, так і спортсменів. Тому що перші основи взаємодії людей залежать, в першу чергу, від їх внутрішнього світу, особистісної індивідуальності поглядів на життя та на певні життєві ситуації. І тому у нашому експерименті були використані методики на визначення індивідуальних особливостей психології тренерів і спортсменів, а саме:

1) діагностика рівня емоційного вигорання;

2) мотивація успіху та боязнь не вдачі;

3) вивчення задоволення тренерів своєю професією;

4) визначення для спортсменів потреби в схвалені;

5) вимірювання ситуативної тривожності спортсмена;

6) оцінка прагнення спортсменів до ефективної взаємодії з тренером [43,59,66].

Також були проведені спостереження за поведінкою та діями тренерів і спортсменів протягом змагальної гри.

Методики та спостереження були використані для того, щоб показати, що психолого-педагогічна взаємодія тренера зі спортсменами - це тяжкий і складний процес, який повинен бути розрахованим за етапами, відбуватися за певними критеріями і відповідати певним нормам.

Результати психологічного тестування індивідуальної психології тренерів, за методикою "діагностика рівня емоційного вигорання”, показали, що більшість вчителів, тренерів не піддаються емоційному вигоранню, тобто не були виявлені симптоми "незадоволеність собою”, "загнаність в клітку”, "емоційна відчуженість”. Тобто не проявлялися тенденції до негативного оцінювання самого себе, своїх професійних досягнень і успіхів, не проявлявся негативізм і песимістичність відносно своїх достоїнств і можливостей подальшого професіонального росту, або редуціювання власного достоїнства у обмежені своїх можливостей і обов'язків по відношенню до інших. Проте відмічена наявність формуючого симптому "редукція професійних обов'язків”, що свідчать про вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на зміст і результат професійної діяльності, до них можна віднести: стомлення, перенапруга, невпевненість, притуплення емоцій. Також паралельно до цього можна віднести проблему усамітнення, яка в одних людей може бути виражена яскраво, а у інших - ледь помітна. Це залежить як від конкретної особи, так і від соціального середовища. І тому можна зробити певні висновки, що на діяльність тренерів все-таки впливають певні фактори, які допомогли виявити симптом "редукції професійних обов'язків”, який склав 80%. А що стосується симптому "особистісної відчуженості”, то він склав 20%, і на нашу думку це пов'язано з проблемами матеріального забезпечення педагогічного процесу тренерів. Так як це дуже вливає на працю і діяльність тренерів, а також на подальшу роботу. А в першу чергу від цього залежить його емоційний стан, бажання працювати, прагнення досягти високих результатів, встановлювати у своїй роботі певні і корисні взаємозв'язки та взаємовідношення, які в подальшому допомогли би у майбутній діяльності.

Стосовно психологічного тестування за методикою "визначення мотивації успіху та боязнь невдачі" маємо наступні результати: вчителі та тренери, в цілому, мотивовані на успіх у своїй професійній діяльності (88,2%), і тільки у незначної кількості (11,8%) виявлений не яскравий мотиваційний полюс бажання досягти успіху. В наслідок цього можна зробити висновки, що тренери помірно орієнтовані на успіх. А це свідчить, що вони віддають перевагу середньому рівню ризику. При цьому мотивація до успіху впливає і на надію на успіх. При сильній мотивації до успіху надія на успіх проявляється звичайно скромніше, ніж при слабкій мотивації до досягнення успіху. І тому мотивованих на успіх і які мають великі надії на це, властиво уникати високого ризику. Ті, хто найбільш прагне до успіху і мають високу готовність до ризику, менше попадають до незвичайних ситуацій, ніж ті, хто має схильність до ризику, але високу мотивацію до уникнення невдач. Коли людина має високу мотивацію до уникнення невдачі (захисна тенденція), то це заважає реалізації мотиву успіху у досягненні мети [43,51].

Проводячи наступну методику "вивчення задоволеності своєю професією”, встановили, що учасники (вчителі, тренери) психологічного тестування задоволені своєю роботою, отриманими спортивними і методичними результатами, взаємовідносинами у колективі. Але проблемою стало питання власного фінансового забезпечення, і це не дивно, тому що на наш час дуже важко проіснувати без певного потрібного заробітку. Це факт дуже часто вливає на якість роботи. На подальші методичні і наукові розробки, які б у свою чергу допомогли у навчально-педагогічному вихованні, а саме підняти його на належний рівень. Допомогти у вдосконалені навчальної програми, для подальшого ефективного залучення дітей та молоді до сфери фізичної культури та спорту.

Також в ході експерименту було проведене спостереження за поведінкою та діями тренерів протягом змагальної гри. У цьому спостережені приймали участь тренери з футболу та волейболу, отже спостереження проводилось як за футбольним матчем, так і за грою у волейбол.

Стосовно спостереження за поведінкою та діями тренерів протягом футбольного матчу, були отримані певні результаті. Отримані дані показали, що у реактивній поведінці тренера супроводжувалися бажані дії (реакція тренера), тобто позитивне підкріплення або похвала зі сторони тренера до одного чи декількох спортсменів, яка виступала у мовній формі - позитивна оцінка дій, поплескування по плечу після успішних дій. Також була помітна реакція на помилки і на невиконання потрібних дій, а саме: помилки виправлялися своєчасно, тобто було повне пояснення спортсмену, який допустився помилці, підказував як саме потрібно виправитися у тій чи іншій ситуації, або виконати ту чи іншу дію; та в момент перерви проводив показ. Надавалися конкретні вказівки і зауваження орієнтуючи учасників на подальші дії.

Стосовно реакції на порушення дисципліни та відхилення, тренером робилися зауваження, направлені на підтримку порядку, стосовно спортсменів які порушували дисципліну або були не уважні протягом змагання і заважали іншим.

Також у поведінці і діях тренера протягом матчу, було виявлена спонтанна поведінка тренера. Яка була пов'язана безпосередньо зі спортивною діяльністю. Надавалися загальні технічно - тактичні вказівки і зауваження; звернення тренера були направлені на те, щоб сприяти оволодінню технікою рухів або рішень якогось тактичного завдання. Надавалися зауваження, які не були пов'язані з якоюсь безпосередньою помилкою і які не являлися реакцією на певну ситуацію, ініційовані самим тренером (наприклад, вказівки у перервах про розстановку, захисту або нападу, на лаштування на гру.

Також просліджувалась загальна підтримка і схвалення, які йшли одразу після виявлення помилки. Ця реакція не на певну дію, що була скоєна спортсменом, а спонукання до виконання завдання у майбутньому.

Стосовно спонтанної поведінки, яка не пов'язана зі спортивною діяльністю, можна сказати, що вона була відсутня, не спостерігалося звернення загального характеру і зайвих розмов (жарти, обговорення питань, не пов'язаних зі змаганнями, також не було проведено бесіди тренера про домашні та учбові справи) [8,22,28].

А при спостереженні за поведінкою і діями тренерів протягом змагання з волейболу були виявлені трохи інші результати. У реактивній поведінці тренерів також були бажані дії, які не були нічим підкріплені - не була виявлення похвала, була відмічена негативна оцінка дій. Але це відбувалося протягом першої партії, а коли рахунок зрівнявся почала переважати позитивна оцінка, тобто частково з'явилося позитивне підкріплення.

Також потрібно віддати належне прояву реакції тренера на поведінку спортсменів, тобто своєчасно надавалися вказівки і зауваження (протягом змагальної гри) на помилки спортсменів, які супроводжувались поясненням, а іноді і демонструванням, у перервах. Але великою помилкою тренера було те, що він не проявляв реакцію на порушення дисципліни та відволікався протягом гри, тобто не надавалися певні зауваження для підтримки порядку. Також потрібно відмітити, що тренер частково проводив корекцію дій спортсменів протягом змагання.

Негативом тренера було те, що в ході гри були виявлені такі реакції: несхвалення, ігнорування помилки, підвищення голосу. А позитивним, в свою чергу, було те, що не спостерігалося спонтанної поведінки безпосередньо не пов'язаною із спортивною діяльністю, тобто не було зайвих розмов та жартів [26,27].

Провівши спостереження за поведінкою та діями тренерів у змаганнях з футболу та волейболу, можна зробити певні висновки: для кожного тренера взаємодія з юними спортсменами ставилась на перше місце. Вони появляли взаєморозуміння, певно і, водночас, тактично спілкувалися з ними, які, в свою чергу, відповідали тим самим.

Але були деякі недоліки зі сторони тренерів протягом змагання з волейболу. Вони в деяких моментах не проявляли себе як педагоги або наставники, їх, в першу чергу, хвилював рахунок, а не дії учасників. Це ми можемо бачити з того, коли перша партія гри була програна і переважала негативна оцінка дій, а коли вони почали вигравати - позитивна. Наслідком цього є те, що тренери не приділяють певної уваги педагогічному спілкуванню та взаємодії зі спортсменами.

При проведенні спостереження за поведінкою та діями тренерів були виявлені недоліки цього методу:

· Неможливість спостерігати деякі події або явища через довго тривалість;

· Недоступність деяких ситуацій для стороннього спостерігача;

· Проблема у відсутності надійності спостереження. Для цього, як правило, ретельно готуються спостерігачі, щоб в їх нотатках не було вагомих розбіжностей.

Але існують переваги, які полягають у можливості фіксації об'єктивно існуючих явищ та подій по мірі їх виникнення та розвитку, тобто в їх динаміці. При цьому можливо реєструвати сам процес поведінки і діяльності тренера.

За результатами цього експерименту можна почати рівність психологічних позицій співрозмовника. Хоча тренер і спортсмен нерівні соціально (різний життєвий досвід, роль у взаємодії), проте для забезпечення активності спортсмена, через яку не можна сподіватися на розвиток його особистості, слід уникати домінування тренера і визнавати право підлеглого на власну думку, позицію, бути готовим самому також змінюватися.

Аналізуючи індивідуальні особливості психології спортсменів, ми прийшли до наступних результатів. Так застосовуючи методику "визначення характерної для спортсменів потреби у схваленні”, ми з'ясували, що для більшість спортсменів існує потреба у схваленні зі сторони тренера та інших осіб, спостерігаючи за ними протягом спортивної діяльності і також готовність до схвалення інших. З цього випливає, що тренер повинен постійно схвалювати певні дії (правильні дії), які відповідають тим чи іншим ситуаціям у змагальної або у звичайної спортивної діяльності. І саме це може вплинути на покращення їх результату, майстерства. Отже тренерам краще всього мотивувати спортсменів, обпиратися на їх почуття достоїнства та потребу у вдосконаленні.

Стосовно психологічного тестування за методикою "вимірювання ситуативної тривоги спортсмена” маємо наступні результати: в учнів та спортсменів не виявлена низька особистісна тривожність, але помірна тривожність складає 66,7%, а висока - 33,3%. Певні дані показують, що у деяких спортсменів все-таки існує відхилення від певного рівня помірної тривоги, тобто перевищує висока тривожність, а це потребує особливу увагу тренера, спортивного лікаря, психолога. Тому що висока тривожність пропонує схилення спортсменів до прояву нав'язливих думок про невдачі у майбутніх змаганнях.

Психологами відмічено, що високий стан тривоги у людини у ситуаціях майбутнього екзамену, викликає у того хто його складає, думки про низьку компетентність і неготовність до екзамену, у нашому випадку до змагальної гри. У цьому випадку тренеру у роботі зі спортсменами корисно знизити суб'єктивну значимість змагальної ситуації і завдань наступної діяльності, тобто перенести акцент на осмислення самого процесу, його майбутньої змагальної діяльності і формування у спортсмена почуття успіху та впевненості, на основі прийнятих варіантів тактичних дій на змаганнях думати не про результат, а про свої дії у змаганнях, що оптимізує рівень його реактивної тривожності (РТ).

Що стосується низької тривожності, то вона навпаки, потребує підвищення уваги до мотивів діяльності і підвищення почуттів відповідальності спортсмена. Але, іноді, потрібно враховувати у роботі зі спортсменами, що низька тривожність у показниках даного тесту являється результатом активного усвідомлення витиснення особистістю того кого іспитують високою тривожністю з метою показати себе у "найкращому світі" у ситуаціях тестування. Цей артефакт діагностичної процедури легко встановити, задав питання: "Якщо би ви вирішили, хотіли би ви перенести дані змагання на більш пізній термін або ні?". У випадку відповіді: "Ні, не хотів би! ” можливо з достатньої мірою вважати, що дані по тесту реактивної тривожності (РТ) репрезентованими [43,62].

Аналізуючи наступну методику "оцінювання прагнення спортсменів до ефективної взаємодії з тренером” отримані результати ми зафіксували у вигляді табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Оцінка прагнення спортсменів до ефективної взаємодії з тренером

Судження	А	Б	В	Г	Д
Подано голосів	63,3%	23,3%	13,4%	0%	0%

Після опрацювання отриманих даних ми прийшли до наступних висновків, що 63,3% (А) склали спортсмени, які прагнуть до всебічного спілкування з тренером, цілком виконують всі його вказівки, проявляючи при цьому елементи творчості і зацікавленість у спілкуванні з тренером; 23,3 (Б) - підтримують контакти з тренером, виконуючи його вказівки, але не мабть прояву ініціативи; 13,4% (В) - виконують завдання тренера, не відмовляються від його порад, але зацікавлення у спілкуванні з тренером не проявляють; 0% (Г) - негативне відношення до спілкування з тренером, іноді проявляється подразливість, не виконання вказівок тренера; 0% (Д) - уникнення контактів з тренером, не виконання вказівок, відкритий конфлікт з тренером. Певні отримані дані показали, що більшість спортсменів прагнуть до взаємодії з тренером, а це свідчить про те, що тренер правильно використовує свої уміння, знання та навички не тільки в галузі фізичної культури, але і у психолого-педагогічної майстерності, а саме у педагогічної майстерності спілкування і взаємодії з юними спортсменами. Так як вони хочуть, і навіть у деяких випадках наполягають, щоб з ними радились, зважали на їхні міркування, і завдання тренера - враховувати цю потребу.

Також до нашого експерименту, визначення психології спортсменів, входило спостереження за їх поведінкою та діями протягом змагальної гри, які в свою чергу були розподілені за видами спорту, а саме: футбол і волейбол.

Так, у табл. 3.2 ми зафіксували кількість негативних і позитивних сторін поведінки і дій футболістів протягом змагання. Результати фіксувалися відносно рахунку і частини гри (тайму).

Таблиця 3.2. Категорії звертання і взаємодії в грі

Оцінка	Орієнтуюча	Стимулююча	Оціночно-експресивна	Ірелевантна	Операційно- маніпулятивна
тайм	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ	І	ІІ
Позитивна (%)	16,9	28,0	15,4	25,6	27,7	17,0	30,8	13,4	9,2	15,9
Негативна (%)	22,8	28,9	10,1	17,8	27,8	11,1	27,1	22,2	15,2	20,0

Аналізуючи таблицю 3.2, можна сказати, що в різних частинах гри, різні показники позитивної і негативної оцінки поведінки та дій учасників. Це, насамперед, пов'язано з рахунком протягом матчу, тобто коли у першому таймі рахунок складав 0: 1, перевішувала негативна оцінка, а другому таймі - 2: 1, то перевішувала позитивна оцінка поведінки спортсменів. Отримані результати було висвітлено у процентному відношенні.

Для того, щоб визначити негативні та позитивні сторони ми використовували категорії звертання і взаємодії спортсменів у змагальній грі, а саме: орієнтувальну, стимулюючу, оціночно-експресивну, ірелевантну та операційно-маніпулятивну. Стосовно орієнтувальної категорії, спостереження виявило, що в ході першого тайму, планування і узгодження з діями були відсутні, також були відсутні конкретні вказівки, що у якоїсь мірі це вплинуло на рахунок, але вже у другому таймі спортсмени показали дії яких не вистачало, тобто надавалися вказівки один одному, були присутнє погодження дій, що в свою чергу покращило стан змагання.

Також була використана стимулююча категорія - пробудження, стимуляція без вказівок на засоби дії. Що стосується оцінювальної експресивної категорії, то була відмічена оцінка дій і поведінка партнерів, вираження емоційного відношення до того, що відбувається, і це у першому таймі було виражено яскравіше, ніж у другому.

Розглядаючи ірелевантну категорію нами було відмічено наявність розмов та ображень, не маючи безпосереднього відношення до спортивної діяльності; до вирішення, протягом гри, якогось певного завдання. Тобто був відмічений прояв уваги.

Стосовно операційно-маніпулятивної категорії, були частково виявлені індивідуальні та групові дії, які і стали вирішальними у ході гри, і в якомусь сенсі допомогли здобути перемогу [9,21,47].

Провівши спостереження за діями волейболістів протягом змагальної гри, ми отримані дані, негативної і позитивної оцінки, зафіксували у вигляді таблиці 3.3 у відсотках.

Аналізуючи таблицю 3.3 також можна сказати, що у різних частинах змагання були різні показники позитивної і негативної оцінки поведінки спортсменів. Це насамперед, залежало від рахунку протягом 1-ої, 2-ої, 3-ої партій. Де позитивною стороною (оцінкою) було планування і узгодження дій, конкретних вказівок, частково індивідуальні та групові дії, а негативною стороною було те, що у першій партії не були використані у певній мірі потрібні категорії, що привило до програшу у першій партії змагальної гри. Отже підкріплення, спонукання і планування дій спортсменів повинно використовуватися незалежно від результату (рахунку) змагання або звичайної спортивної діяльності.

Таблиця 3.3. Категорії звертання і взаємодії в грі

Оцінка	Орієнтуюча	Стимулююча	Оціночно-експресивна	Ірелевантна	Опереціонально- маніпулятивна
партія	І	ІІ	ІІІ	І	ІІ	ІІІ	І	ІІ	ІІІ	І	ІІ	ІІІ	І	ІІ	ІІІ
Позитивна (%)	32,3	22,9	22,5	15,3	26,5	18,8	12,3	20,4	21,3	23,0	18,1	23,8	16,9	12,0	13,8
Негативна (%)	22,0	18,2	25,6	19,7	20,5	13,9	17,44	15,9	16,3	18,3	25,0	23,3	22,0	20,5	20,9

За допомогою нашого спостереження можна зробити певні висновки, що у спортивній діяльності важливе не тільки взаємодія тренера зі спортсменами, але і спілкування спортсменів один з одним. Тому що головними ознаками цього є проникнення у світ почуттів і переживань партнера, готовність стати на позицію співрозмовника. Це спілкування за законами взаємного довір'я, коли партнери прислухаються один до одного, поділяють почуття, співпереживають. І саме це потрібно для того, щоб бути першими [16,18,71].

3.2 Методичні поради фахівцям, щодо педагогічного спілкування з вихованцями

На основі того, що було сказано вище, тренерам можна рекомендувати не тільки уникати, а, навпаки, прагнути отримати кваліфіковані професійні поради (по даним тестуванням) про свої психологічні особливості. Також кожний тренер повинен володіти інформацією, і про особливості своїх учнів. Така інформація допоможе тренеру у роботі.

1. Він зможе виявити у своїй команді спортсменів, з якими йому важко або легко працювати, встановити взаєморозуміння. При інших рівних якостей (а це бува доволі рідко) спортсменів, схожих за своїми особистісними особливостями на тренера, йому буде легше зрозуміти, тоді як з тими, хто відрізняється від нього, можливі утруднення у спілкуванні і взаємодії.

2. Виявити спортсменів, чиї особистісні особливості не співпадають зі особливостями їх тренера, можна прямо або непрямо прикріпити до іншого тренера цієї команди (якщо їх декілька) або направити до тренера іншої команди для консультації і індивідуальної допомоги.

3. До роботи зі спортсменами, можна приволікати тренерів з різними особистими характеристиками. Наприклад, більш спокійний тренер буде працювати у індивідуальних видах спорту, а більш динамічний, емоційний і ініціативний тренер з більшою віддачею буде працювати у ігрових видах спорту.

4. Сильно збуджений тренерів бажано ізолювати від учасників і від команди, коли емоційне перезбудження на змаганнях може помішати виступу спортсменів або команді. Тренеру з недостатнім само володінням і витримкою бажано уникати навіть поверхневих контактів з гравцями. Рівень емоційного збудження такого тренера часто перевішує оптимальний. В цьому випадку контакт спортсменів зі збудженим тренером у складний момент змагальної ситуації може погіршити результати.

5. Тренеру з низьким рівнем емоційного контролю потрібно звернутися за порадою до спортивного психолога, який може рекомендувати заспокійливі препарати, психотерапевтичні методи регуляції емоцій або спеціально складені програми фізичних вправ для того щоб заспокоїти свій стан на час відповідальних змаганнях.

6. Тренера повинні спеціально спостерігати і вивчати особливості поведінки і діяльності найкращих педагогів, щоб удосконалювати свої навики спілкування зі спортсменами. Тренер, як вже вказувалось раніше, покращити ефективність процесу виховання, якщо буде гнучко підходити до своїх вихованців, активно використовувати наглядні посібники і демонстрацію.

7. Тренер може отримати інформацію про свою поведінку зі спілкування з помічниками, адміністраторами, вболівальниками і спортсменами. Узнати, наскільки його поведінка відображає такі важні особистісні якості, як самоконтроль, агресивність, інтелектуальний розвиток, творчості, тощо. Самооцінка тренера і навіть його результати у особистісних тестах можуть бути не настільки показові, як від враження, яке він справляє на інших людей своєю поведінкою і діями.

8. Поведінка тренера повинна бути достатньо гнучкою. Коли це необхідно, він повинен вміти проявляти владу, діяти з позиції сили, іноді використовують авторитарний метод. В інших випадках, наприклад при оцінювані нових методів тренування або при розробці нових тактичних варіантів, доцільно використовувати більш м'які і демократичні методи. Важливу роль відіграють також і такі якості, як сприйняття, творчий підхід, розумна оцінка доцільного і недоцільного. Іноді тренеру приходиться бути і догматичним, особливо коли мають недостатній опит спортсмени оказуються на змаганнях у стресовій ситуації [43,55].

Що стосується мотивів заняттям спортом і успішної активної роботи якогось спортсмену, то тренер повинен за допомогою різних методів зібрати інформацію, яка стосується соціального положення, емоційної структури спортсмена і його відношення до справжньої ситуації. Для отримання такої інформації використовуються наступні засоби:

· тренер проводить зі спортсменами не офіціальні, але добре продумані і заздалегідь сплановані бесіди, протягом яких за допомогою прямих і непрямих питань з'ясовує, як спортсмен почуває себе у команді, підтримують лі батьки його захоплення спортом та інше. Разом з цим тренер може спитати його про відношення до змагань, до життя, а також про особисті і професійні плани;

· почуття і мотиви спортсмена можна також виявити, уважно спостерігати за його поведінкою і позою після поразки і виграшу, придивляється до його жестам і міміці. Інформацію про спортсмена можна отримати із бесіди з іншими членами команди;

· для оцінки емоційно-вольової сфери спортсмена можна використовувати спеціальні об'єктивні і проективні тести;

· перед началом сезону тренер може запропонувати спортсменам написати повну автобіографію з акцентом на те, як вони прийшли у спорт і як складалась їх спортивна кар'єра [43,57].

Також тренеру не слід дивуватися можливим змінам у мотивації спортсмена від сезону до сезону і навіть у недільному циклі. Нові події, люди і новий життєвий опит можуть повіяти на відношення спортсмена до команди, тренеру і заняттям спорту. Тренер повинен відноситися до змін у відношеннях з розумінням справи, уважно і терпляче, старатися бути об'єктивним. Таке відношення тренера допоможе спортсмену перебудуватися і найти мотиви для продовження занять спортом, які відповідали би новим життєвим установкам.

Тренеру слід поводити себе з індивідом як з особою, якщо він прагне залучити його до занять спортом. Вказівки тренера повинні бути аргументовані і звернені до інтелекту спортсмена, а не до його емоцій. Тренеру слід проводити розумні доводи про користь занять спортом як в час активної спортивної діяльності, так і після закінчення спортивної кар'єри. Серед мотивів занять спортом, які можуть бути найбільш привабливими для сьогоднішньої молоді, слід відмінити можливість максимального прояву своїх здібностей, вміння володіти собою і зовнішньою обстановкою, досягнення фізичного вдосконалення.

На основі певних літературних даних тренер може зробити практичні висновки про те, як розуміти, направляти за потрібним руслом і контролювати агресивність спортсменів.

Розвиток агресивності поведінки залежить від характеру спілкування дитини з батьками. Як правило, характер агресивності пов'язана з санкціями батьків - в залежності від того, якою інтенсивністю і направленістю агресивна поведінка заохочується або наказується. Тренер може в цьому розібратися при обговорені зі спортсменом його поведінки, при спостереженні за спілкуванням своїх вихованців з батьками, коли ті приходять на тренування або змагання, і при аналізі автобіографічних даних спортсмена. В першу чергу потрібно навчити спортсменів проявляти агресивність, але у відповідності з правилами змагань і загально прийнятими нормами поведінки, особисто у грі проти більш сильних суперників і якщо вони програють. У деяких видах спорту, потребуючих прояву агресії, окремі спортсмени нуждаються у значної допомозі при оволодінні вмінням проявляти потрібну агресивність, контролювати її і не відчувати розкаяння совісті після подібних дій [43,57,68].

Тренери неповинні піддаватися впливу стереотипів агресивності при оцінці реального рівня агресивності, яким володіє даний спортсмен.

Стосовно ознаки тривожності у спортсменів, тренеру потрібно і це враховувати і у своїй діяльності. Деякі запропоновані нижче рекомендації потребують втручання самого тренера.

1. Тренер повинен вміти розпізнавати ознаки тривожності у спортсменів своєї команди. Ці дані можуть бути більш точними і об'єктивними, якщо використовувати стандартизовані тести тривожності, які у наші роботи були представленні у вигляді анкетування.

2. Тренер повинен готувати всю команду до зустрічі з ситуативним змагальним стресом і тривожністю. Ця підготовка може здійснюватися заздалегідь шляхом орієнтації всієї групи на майбутній стрес з послідовним введенням відповідно підібраних стресорів, аналогічних тем, які можуть виникнути безпосередньо на змаганнях.

3. Тренер може провести ряд групових бесід про тривожність і страх, відмітив, що ознаки тривожності не завжди заважають вдалому виступу. Часто їх відсутність повинна тривожити спортсменів [43,51,65].

Стосовно спортсменів, то їм потрібно пам'ятати, що перед змагальна тривожність може зменшитися протягом змагання. Разом з цим спортсмен повинен бути інформований про те, яким чином у результаті перед змагальної тривожності можуть порушуватися один вид діяльності (тобто знову засвоєнні рухові навички або складні дії, потребуючи меткості), в той час як інші її компоненти можуть покращитись за такою ж причиною.