Підводячи підсумки, потрібно виділити ряд загальних положень, на які повинні звернути увагу тренери при взаємодії зі спортсменами:

1. Тренер повинен прагнути враховувати індивідуальну різницю у своїх спортсменів. Він повинен зрозуміти, що не всі спортсмени думають, переживають, опановують щось нове і відносяться до спорту і життя так, як він сам. Цю можливість відчувати і розуміти важко виробляти, але вона не обхідна.

2. Тренер повинен прагнути відділяти модну течію і помилку до дійсно цінного.

3. Тренеру необхідно визначити, що саме він може змінити, на що він може тільки реагувати і до чого він може тільки пристосуватися.

4. Тренер повинен розуміти, що у його роботі ніщо не може замінити глибоке розуміння і знання свого виду спорту - його біомеханіки, групової динаміки. Кількість між особистих проблем, виникаючих між спортсменами і тренерами, значно зменшиться, якщо він дійсно знає своє діло. Для отримання цих знань тренеру, потрібно систематично продивлятися різну науково-методичну і спеціальну літературу.

5. Тренер повинен проаналізувати свою позицію і принципові установки відносно використання часу спортсменів, їх можливостей і особистісних особливостей. Спортсмени звичайно реагують на це негативно, але часто цінують у відношеннях з тренером.

3.3 Варіант інструкції з техніки безпеки під час проведення занять з фізичного виховання

ІНСТРУКЦІЯ №_-ОП

ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

1. Загальні положення:

1.1 Правила безпеки під час занять з фізичної культури та спорту поширюються на всіх учасників навчально-виховного процесу під час організації та проведення занять з фізичної культури та спорту (на уроках, у гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки).

1.2 Ці міри безпеки є обов'язковими для виконання керівниками, медичними працівниками, вчителями фізичної культури та особами, які проводять фізкультурно-масову, спортивну, оздоровчу роботу під час навчання та відпочинку в навчальних закладах та оздоровчих таборах тощо, а також усіх учнів навчального закладу.

1.3 Заняття з фізичної культури та спорту у навчальних закладах проводяться відповідно до програми з фізичної культури, затвердженої МОН України. Уроки, заняття в гуртках, секціях повинні проводитися тільки вчителями фізичної культури або особами, які мають належну освіту та кваліфікацію.

1.4 Дозвіл на введення в експлуатацію спортивних споруд та проведення занять з фізкультури і спорту під час прийому навчального закладу до нового навчального року дає комісія, створена відповідно до рішення виконкому райради.

1.5 Переобладнання спортивних споруд та встановлення додаткового обладнання дозволяється тільки за узгодженням з представниками райради, районного управління освіти, пожежного нагляду та районної санепідемстанції.

1.6. Для занять з фізкультури та спорту допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо стану здоров'я.

1.7 Висновок про стан здоров'я медперсонал доводить до відома вчителя фізкультури або особи, яка проводить заняття з фізкультури та сгїЬрту. На підставі цих даних учні розподіляються для занять фізкультурою на основну, підготовчу та спеціальну групи.

1.8 Під час проведення занять з фізкультури та спорту як на уроках, так і в позаурочний час учні навчальних закладів користуються спеціальним спортивним одягом (спортивний костюм) та спортивним взуттям, що визначаються правилами проведення змагань з окремих видів спорту. Проводити заняття без спортивного одягу і спортивного взуття не дозволяється.

1.9 У спортивних залах має бути аптечка (на відкритих спортивних майданчиках - переносна аптечка) з набором медикаментів, перев'язувальних засобів для надання першої долікарської допомоги у разі травм та пошкоджень.

1.10 Під час проведення спортивних змагань у навчальному закладі забезпечувати медичне обслуговування.

1.11 Кількість місць у спортивному залі під час проведення занять встановлюється із розрахунку 2,8 м2 на одного учня. Заповнювати зал понад встановлену норму не дозволяється.

1.12 Підлоги спортивних залів має бути пружними, без щілин і заструпів, мати рівну, горизонтальну і неслизьку поверхню.

1.13. Поверхня підлоги не повинна деформуватися від миття і до початку занять має бути сухою і чистою.

1.14. Приміщення горища спортзалу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від горища зберігати в певному місці. На горищі не дозволяється влаштовувати склади спортивного інвентарю та навчального обладнання.

1.15. Рубильники електромережі мають бути встановлені поза спортзалом. На всіх розетках мають бути зроблені написи про величину напруги та встановлені запобіжні заглушки.

1.16. Температура в роздягальнях для дітей має бути не нижче за 18-20°С; у спортивних залах не нижче за 15°С і у душових - 25°С.

1.17. У спортивному залі на відповідному місці має бути розміщений план евакуації на випадок пожежі.

1.18. Забороняється забивати наглухо і захаращувати двері запасних виходів із спортзалу.

1.19. У кожному спортзалі має бути не менше двох пінних або порошкових вогнегасників.

2. Вимоги безпеки перед початком занять:

2.1 Роздягальні спортзалів мають бути відкриті за 10 хв до занять.

2.2 Черговий по класу приймає роздягальню і відповідає за чистоту і порядок у роздягальні.

2.3 Вхід учнів у спортзал до початку занять забороняється.

2.4 У роздягальні не штовхатися, усі речі розміщувати так, щоб вони не становили загрозу здоров'ю учнів.

2.5 Учні 1-3-х класів роздягаються у своїх класах і в спортзал заводяться вчителем фізкультури.

3. Вимоги безпеки під час проведення занять: 3.1 Загальні вимоги:

Суворо дотримуватись вимог техніки безпеки на уроках фізкультури.

Проводити заняття у спортзалі разом з учителем чи його заступником.

На уроці фізкультури учні повинні бути одягнені тільки у спортивну форму, нігті коротко обрізані, волосся підібране.

Взуття має бути з гумовою підошвою.

У місцях стрибків необхідно мати гімнастичні мати.

Не виконувати вправи на приладах без страхування.

Не стояти поблизу гімнастичного приладу під час виконання учнем вправ.

При виконанні вправ поточним методом слідувати з інтервалом.

При виконанні стрибків приземлення має бути м'яким з поступовим присіданням.

Не виконувати вправи, маючи вологі долоні.

Після занять потрібно мити руки з милом.

Бути уважним при виконанні вправ, переходах від приладу до приладу.

Перед виконанням вправ на приладах перевірити закручення гвинтів.

Спортивна форма завжди має бути чистою.

Взуття має відповідати розміру, що носить учень.

При поганому самопочутті, потертостях, пошкодженнях, запамороченнях, болях в серці, печінці, шлунково-кишкових розладах терміново звертатись до викладача.

Не дозволяється:

Заходити в спортивний зал без спортивною взуття.

Вживати жувальну гумку на уроці.

Носити на уроках фізкультури ланцюжки, обручки та годинники.

Штовхати у спину учня, який біжить попереду.

Підсідати під гравця, який вистрибує.

Робити підніжки, чіплятися за форму.

Переносити важкі прилади без дозволу вчителя.

Змінювати висоту приладів без дозволу вчителя.

Переходити від приладу до приладу без дозволу вчителя.3.2 Під час занять з гімнастики:

Гімнастичні прилади не повинні мати у складальних одиницях і з'єднаннях люфтів, коливань, прогинів. Деталі скріплень мають бути надійно закручені.

Робоча поверхня перекладини, брусів має бути гладенькою. Пластини для скріплення гаків розтяжок мають бути щільно прикручені до підлоги і заглиблені врівень з пологою.

Гімнастичні мати мають впритул укладатися навколо гімнастичного приладу так, щоб вони перекривали площу зіскоку та можливого зриву або падіння.

Гімнастичний місток має бути побитий гумою, щоб запобігти ковзанню під час відштовхування.

До занять гімнастикою допускаються учні, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки.

Можливість отримання травм під час виконання вправ:

на несправних приладах;

без належної страховки;

без застосування гімнастичних матів;

на забруднених спортивних приладах, а також під час виконання вправ на приладах із вологими долонями.

Вимоги безпеки до початку занять:

спортивне взуття має бути з неслизькою підошвою;

протерти жердину перекладини сухою ганчіркою і зачистити наждачним папером;

перевірити надійність кріплення перекладини, коня і козла, стопорних гвинтів на брусах;

у необхідних місцях приготувати гімнастичні мати. Поверхня матів має бути рівною.

Під час проведення занять:

не виконувати вправ на приладах без дозволу вчителя або його помічника, а також без страховки;

враховувати інструкції щодо приземлення під час виконання стрибків через прилади;

не стояти близько до учня, який виконує вправу на приладі;

не виконувати вправи з вологими долонями;

під час виконання вправ поточним методом слідкувати за оптимальністю інтервалів між учнями (з метою запобігання зіткнень).

Дії у разі непередбачених обставин:

у разі появи в учня больових відчуттів у суглобах рук, почервоніння або потертості шкіри на долонях і поганого самопочуття припинити заняття і сповістити про це викладача;

у разі виникнення пожежі у спортзалі негайно припинити заняття і вивести учнів із залу, сповістити про пожежу адміністрацію і відповідальні органи, а самому вчителю безпосередньо почати ліквідацію пожежі;

якщо учень отримав травму, треба негайно надати йому першу медичну допомогу, сповістити про нещасний випадок адміністрацію навчального закладу і батьків, і, у разі необхідності, відвезти потерпілого до лікарні.

Вимоги безпеки після закінчення занять:

прибрати спортивний інвентар у місце його зберігання;

протерти жердину сухою ганчіркою і зачистити наждачним папером;

ретельно вимити руки і обличчя з милом.

Під час занять з легкої атлетики:

бігові доріжки мають бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького грунту, бігова доріжка має продовжуватись не менш як на 15-20 м за лінію фінішу;

ями для стрибків у довжину мають бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20-40 см. Пісок має бути чистим, розрівняним. Перед кожним стрибком пісок слід розрихлювати і вирівнювати;

метання спортивних приладів має проводитися з дотриманням мір безпеки, які унеможливлюють попадання приладів за межі майданчика. Довжина секторів для приземлення спортивних приладів має бути не менш як 60 м.

До занять допускаються учні, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки.

Можливе отримання травм під час занять:

падіння на слизькому грунті або твердому покритті;

знаходження учня в зоні метання у момент кидка;

виконання вправ без розминки. Вимоги безпеки до початку занять:

одягнути спортивний костюм і взуття;

ретельно підготувати пісок у стрибковій ямі, перевірити у ній відсутність сторонніх предметів.

Висновки до третього розділу

Подані поради тренеру у майбутньому допоможуть підняти рівень спілкування з юними спортсменами, відповідно до їх індивідуальних особливостей, на належний рівень. Допоможуть досягти високих результатів, не тільки у спортивній діяльності, але і у житті. Допоможуть підвищити їх знання, уміння і навички у спортивній діяльності.

Розділ 4. Обговорення результатів дослідження

Ефект спілкування забезпечується гармонією двох рівнів: зовнішнього, поведінкового (чудовий оповідач, у стосунках відчутний підтекст сил) і внутрішнього, глибинного, який виявляє особистісні якості (уважність, спостереженість, доброзичливість). Внутрішній, особистісний рівень визначає зовнішній, поведінковий. У педагогічній взаємодії позиція педагога, його професійні якості, в цілому його особистість - найважливіший інструмент впливу [69].

Одним із цікавих досліджень, у ході якого була виявлена роль педагогічного спілкування, став експеримент, що увійшов у історію педагогіки як "ефект Пігмаліона”. Американські психологи Розенисаль і Джекобсон проводили психологічне обстеження школярів, визначаючи рівень їхнього розумового розвитку. По закінченню роботи вони повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і назвали приз: віща цих дітей. Під час експерименту вибір того чи іншого учня відбувався довільно, зі списку, тобто вчителям повідомлялися прізвища дітей, які насправді мали різні успіхи і здібності, але дослідники приписували їм значно вищий, ніж в інших, потенціал розвитку, спираючись на наукові відомості. Минув час, і сталося надзвичайне. Психологи повторно обстежили учнів і виявили певний прогрес в їхньому розвиткові, проте найбільш - саме в тих, на кого було вказано раніше. Поставимо себе на місце вчителів. Дізнавшись про неабиякі можливості своїх вихованців, вони, звичайно, звернули увагу на цих дітей. Навіть, якщо рівень знань дитини був вельми невисокий, учитель замислювався, чому він не помітив у неї здібностей, уважніше придивлявся до неї, а це змінювало його ставлення до учня і характер стосунків в цілому. Вчитель, як Пігмаліон, через атмосферу уваги й піклування, доброзичливої вимогливості й любові, створював умови для ефективного розвитку дитини.

Тож виявилося, що здатність вчителя організовувати спілкування стала підґрунтям продуктивної діяльності учня. Отже, педагогічне спілкування, як професійно-етичний феномен потребує від вчителя спеціальної підготовки не лише для оволодіння технологією взаємодії, а й для набуття морального досвіду, педагогічної мудрості в організації стосунків з учнями, батьками, колегами у різних сферах навчально-виховного процесу [53].

Розглядаючи спортивну діяльність, то вона також має всі ознаки і змістові характеристики спілкування між людьми, побудованого на психомоторному та руховому базисі соціального життя.

Знання соціально-психологічних параметрів спорту може допомогти тренеру працювати з окремими спортсменами і командами більш ефективно. А знання основних емоційних характеристик, в свою чергу, допоможуть краще розуміти спортсменів з вираженими порушеннями в емоційній сфері. Для визначення цих параметрів і характеристик, в першу чергу, потрібно знати індивідуальні особливості психології як тренерів, так і самих спортсменів [6,57].

У більшості розділів експериментальної психології накопичені матеріали, які можуть бути корисні як для тренера, так і вихованців. Дослідження особливостей спортсменів та тренерів, вивчення характеру їх взаємодії у малих і великих групах внесли великий вклад у наше поняття психології тренера і його вихованців в умовах змагальної боротьби.

Стосовно досліджень, які були використані в нашій роботі, також були визначені індивідуальні особливості тренерів та спортсменів. Отримані результати психологічного тестування показали, що більшість тренерів не піддаються емоційному вигоранню, тобто не були виявлені симптоми "незадоволеність собою”, "емоційна відчуженість”, "загнаність у клітку”. Це виявило, що тренери не відчувають себе у своїй професії чужими, а почуваються вільними у своїх діях. Проте, відмічена наявність складаючого симптому "редукція професійних обов'язків”, що свідчить про вплив як зовнішніх, так і внутрішніх факторів на зміст та результат професійної діяльності. До них можна віднести: стомлення, невпевненість, тощо. Але деякі вчені вважають, що це, в першу чергу, залежить від самої людини, від її характеру та вимог до себе. Незначно відзначається симптом "особистісна відчуженість”, що пов'язано, на нашу думку, з проблемою матеріального забезпечення педагогічного процесу тренерів. Тобто тренери, які не мають певних умов для своєї діяльності і не віддають належне своїй роботі, не намагаються покращувати свої результати у своїй професії і вони не бачать в цьому потреби і разом з тим відбувається відчуженість від їхньої праці.

Стосовно психологічного тестування за методикою "визначення мотивації успіху та боязні невдачі" ми визначили, що мотиви можуть формуватися під впливом відносно невдалого досвіду, під впливом подій, які відбулися декілька місяців і навіть багато років тому. Деякі мотивації можуть відображати психологічну або соціологічну природу. Так за допомогою нашого тестування ми визначили, що тренери в цілому мотивовані на успіх у своїй професійній діяльності, але були виявлені і такі, у який неяскраве виражений мотиваційний полюс бажання досягти успіху. Також за допомогою нашого тестування можна зробити певні висновки, що мотивацію можна класифікувати за її першоджерелами - виходять вони від самого індивіда або обумовлені характером виконаної роботи (цікава робота), або соціальними чи матеріальними винагородами. Наша думка з цього приводу співпадає з висловлюваннями деяких вчених, які займались цим питанням, та наголошує на тому, що використання винагороди може впливати на поведінку і діяльність як тренерів, так і самих юних спортсменів. Проводячи заключну методику, ми встановили, що тренери задоволені своєю професією, отриманими спортивними та методичними результатами, взаємовідносинами з колективом. Але багато досліджень і висновків вчених доводять, що більшість людей незадоволені своєю професією і досягнутими результатами. Це, в першу чергу, пов'язано з питанням фінансового забезпечення. Ця проблема дуже вагома і її вплив на спортивну діяльність досить помітний [43,45,57].

Дослідження емоціональних реакцій тренерів під час змагань показують, що фізіологічні коливання у тренерів, які спостерігають за ходом змагальної боротьби, за своєю інтенсивністю схожі з показниками учасників змагань. Великий прояв емоцій, що характеризують відсутність самоконтролю у тренера, може бути небажаним. При цьому не тільки погіршуються результати виступу його вихованців, але й знижується його здатність приймати вірне рішення у складних ситуаціях.

Що стосується дослідження особливостей психології спортсменів, то вони допомогли побачити стан тривожності у спортсменів в умовах стресу, рівень збудження, тобто допомогли отримати уяву про емоціональні характеристики спортивної діяльності. Для спортсменів характерні своєрідні індивідуальні особливості. Так у нашому експерименті ми виявили, що більшість спортсменів емоційно стійкі, проявляють достатню твердість характеру.

Спостереження за поведінкою і діями спортсменів протягом гри, дозволило виявити, що вони потребують більше уваги та емоційної підтримки, також необхідність у спеціальній підготовці до змагань.

Характеристики особистості спортсменів, які були висвітлені у нашій роботі, перш за все важливі при порівнянні з аналогічними показниками самого тренера. Однією із причин непорозумінь і між особистісних проблем у тренера і спортсмена може бути невідповідність їх установок або поведінки саме за параметром спілкування - замкнутість, особливо якщо тренер нетерплячий до того, що з його точки зору, є незвичайним у спортсмена.

Підводячи підсумки, нами були подані певні поради тренерам, які, на нашу думку, допоможуть у подальшій їх роботі, в удосконалення навчальних програм, для подальшого ефективного залучення дітей та молоді до занять фізичною культурою та спортом. А також у формування певних критеріїв та норм у спілкування.

Отже, спілкування тренера та спортсмена - це багатогранний процес, в якому найважливішою основою психології тренерської діяльності є самооцінка тренером своїх педагогічних здібностей, стилі керівництва тренера, індивідуальний стиль його виховної діяльності на спортсменів, а також його психоемоційний стан.

Висновки

Стосовно поставлених завдань, були зроблено наступні висновки:

1. Спілкування як процес безпосереднього встановлення міжіндивідуальних зв'язків і взаємодій людей визначається системою конкретних суспільних відношень. Соціальні і особистісні процеси пов'язані як у структурі, так і у динаміці процесу спілкування самим тісним чином. Взаємодіють у цьому процесі суспільні індивіди, формування яких як особистостей являється конкретним вираженням спілкування і пізнання.

Що стосується взаємодії та спілкування у фізичному вихованні і спорті, то вони для вчителя, тренера є найголовнішою базою його діяльності з учнями та спортсменами, а також людей які його оточують. Також є основою його педагогічної діяльності.

2. Педагогічне спілкування в спорті - це професійне спілкування тренера, перш за все, з юними спортсменами, за допомогою якого передаються знання і вміння, змінюються властивості особистості юних спортсменів, погляди на установки, встановлюється взаєморозуміння. І тому треба зауважити, що вирішальною ланкою цього процесу є педагогічна майстерність тренера, а рушійною силою - його психоемоційний стан, головними критеріями якого є: мотивація та боязнь невдачі, задоволеність тренера своєю професією та роботою, емоційне вигорання.

Головною проблемою на наш час є психолого-педагогічне спілкування в спорті тренера з юними спортсменами, а саме:

· долання труднощів у педагогічному спілкуванні;

· взаємодія тренера зі спортсменами в ході змагальної гри;

· вміння тренера розуміти інших.

І основою цієї проблеми виступає визначення певних норм і критерій взаємодії та спілкування. Для вирішення цієї проблеми потрібно знати індивідуальні особливості психології як тренера, так і самих спортсменів.

3. Дослідження індивідуальних особливостей спортсменів, вивчення характеру внутрішньої групової та міжгрупової взаємодії у малих та великих групах, також як і вивчення проблем педагогічного спілкування, внесли істотній вклад в розуміння психології спортсменів в умовах змагальної боротьби. Більш того, дослідження стану тривожності спортсменів в умовах стресу, рівня збудження, мотивації та інших питань дозволили отримати уяву про емоційні характеристики спортивної діяльності.

4. Дослідження індивідуальних особливостей тренерів та вчителів, вивчення їх мотивації до успіху, задоволеності професійною діяльністю, емоційного вигорання у спортивній діяльності дозволило отримати уяву про вміння володіти певною ситуацією та правильно планувати свої дії, враховуючи індивідуальні особливості спортсменів.

Психологічні та соціологічні дані в спорті будуть корисні тренеру тільки в той мірі, у якої він зможе правильно приймати інформацію і застосовувати принципи, які безпосередньо відносяться до його виду спорту, конкретної ситуації й до людей, з якими йому проходиться працювати.

5. За допомогою спостереження за змагальною грою, вдалося побачити та проаналізувати різні сторони поведінки тренерів і спортсменів в ході змагальної діяльності. Були виявлені як позитивні, так і негативні прояви емоцій. Але на нашу думку, негативний прояв поведінки та дій був виправданий можливістю поразки.

6. Стосовно отриманих даних протягом експерименту, нами було надано певні поради фахівцям з фізичної культури і спорту щодо взаємодій та взаємовідносин, які у майбутньому допоможуть підняти рівень розуміння і спілкування тренерів з юними спортсменами на належний рівень. Допоможуть досягти високі результати, не тільки у спортивній діяльності, але і протягом життя.

Таким чином, спортивна діяльність має всі ознаки і змістові характеристики спілкування між людьми, побудованого на руховому, психомоторному та ідеомоторному базисі соціального життя. У кожного тренера формуються певні стереотипи комунікативної взаємодії, які визначають їх стиль спілкування. На нього відчутно вливають тип поведінки людини, її ставлення до діяльності, соціокультурні особливості взаємодії. І більшість параметрів групової взаємодії мають потенціальне значення для тренера, бажаючого краще зрозуміти механізми спільної діяльності.

Список використаних джерел

1. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. - Екатеринбург: Деловая книга, 1995. - 128 с.

2. Айзенк Г., Вильсон Г. Как измерить личность? - М.: Когнито - Центр, 2010. - 284 с.

3. Андреев В.В., Всеволодов И.В. // Теория и практика физической культуры, 2009, № 10. - С.31.

4. Арестов Ю.М., Годик М.А. Подготовка футболистов высших разрядов. Учебное пособие. - Москва: 1980. - 128 с.

5. Арестов Ю.М., Кириллов А.А. Оценка и управление тренировочными нагрузками: Методические рекомендации. - Москва: 1976. - 18 с.

6. Ашмарин Б.А. Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании. - Москва: Физкультура и спорт, 1978. - 223 с.

7. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. - М.: ФиС, 1978. - 223с.

8. Базилевич О.П., Зеленцов А.М. Моделирование тренировочных занятий футболистов // Управление процесами восстановления в спортивной тренировке. - К.: Издательство КГИФК, 2008. - С.101-108.

9. Базилевич О.П., Зеленцов А.М., Лобановский В.В. Стратегия игры и программа тренировки // Футбол-Хоккей. - 1977. - № 38. - С.12-13; № 39. - С.14-15; № 40. - С.12-13.

10. Бальсевич В.К. // Теорія і практика фізичної культури, 1996, № 11. - С.13.

11. Бальсевич В.К. Физическая культура: молодежь и современность. - М.: ТиПФК, 1995, № 4. - С.41.

12. Бальсевич В.К., Лубышева В.А. Физическая культура: молодежь и современность // Теория и практика физической культуры. - 2008. - №4. - С.9-13.

13. Борисова М.В. Психологические детерминанты психического выгорания у педагогов. Автореферат дис. канд. психол. наук. - Ярославль, 2003. - 18 с.

14. Булатова М.М. Теоретико-методические основы реализации функциональных резервов спортсменов в тренировочной и соревновательной деятельности: Дисс. на соиск. уч. ст. докт. пед. наук. - К.: УГУФВС, 1996. - 356 с.

15. Власенко П.В., Константиновська Л.О., Кириленко О.І. Педагогічний контроль рухової активності - засіб спрямованого впливу на фізичну підготовленість студентів // Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України: Матеріали наук. - метод. конф. - Кіровоград, 1995. - С.69-71.

16. Волейбол /Сост. Ю.Н. Клещев/ - М.: Физкультура и спорт, 1983. - 93 с.

17. Волков Л.В. Основи спортивної підготовки дітей і підлітків: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1993. - 152 с.

18. Волков Л.В. Теория и методика детского и юношеского спорта. - К.: Олимпийская література, 2009. - 296 с.

19. Вяткин Б. А Роль темперамента в спортивной деятельности. Москва: Физкультура и спорт, 1978. - 134 с.

20. Вяткин Б.А. Лекции по психологии интегральной индивидуальности человека. - Пермь, 2000. - с.146

21. Гагаева Г.М. Психологическая характеристика футбола // Психология спорта. - Москва: Физкультура и спорт, 1959. - С.45 - 73.

22. Гагаева Г.М. Психология футбола. - Москва: Физкультура и спорт, 1969. - 127 с.

23. Гагаева Г.М. Тактическое мышление в спорте // Теория и практика физической культуры. - 1951. - №6. - С.12 - 15.

24. Гальперин П.Я. Управление процессом учения // Новые исследования в педагогических науках. Т.4. - Москва: Просвещение, 1965. - С.81 - 86.

25. Гогунов Е.М., Мартьянов П.И. Психология физического воспитания и спорта: Учебн. пособие. - М.: "Академия”, 2010. - 288 с.

26. Демчишин А.П. Волейбол - гра для всіх. - К.: Здоров'я, 1986. - 101 с.

27. Демчишин А.П., Пилипчук Б.С. Підготовка волейболістів. - К.: Здоров'я, 1979. - 104 с.

28. Дмитриев А.П. Управление конфликтами в процессе подготовки квалифицированных футболистов: Автореферат диссертации на соискание уч. ст. канд. пед. наук. - Малаховка, 1987. - 22 с.

29. Драчук А., Галайдюк М., Романенко В. Соціально-психологічні аспекти життя молоді України і питання покращення стану фізичного виховання // Фізична культура, спорт та здоров'я нації: Міжнар. наук. практ. - конф. К.; Вінниця, 2009. - С. 208-212.

30. Дьячков В.М. Педагогические аспекты проблемы формирования и совершенствования техническими действиями спортсменов // Научные труды ВНИИФК за 1970 г. Т.1. - Москва, 1972. - С.47 - 50.

31. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности.2-е изд. - СПб.: Питер, 2002. - 512 с.

32. Заброцький М.М. Педагогічна психологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2008. - 100 с.

33. Завалишина Д.Н. К проблеме формирования стратегии при решении дискретных оперативных задач // Вопросы психологии. - 1965. - № 5. - С.31 - 37.

34. Зимняя И.А. Педагогическая психология. - Ростов н / Д, 1997. - 4. V, VI.

35. Иванов В.В. Комплексный контроль в подготовке спортсменов. - Москва: Физкультура и спорт, 1987. - 256 с.

36. Ильин Е.П. Психология физического воспитания: 2-е изд., испр. и доп. - Спб.: Изд-во РГГУ им.А.И. Гергена, 2000. - 486 с.

37. Исмагилова А.Г. Стиль педагогического общения в исследовании индивидуальности: полисистемный подход. - Автореф. дис. д. психол. наук. - Пермь. - 2008. - 44с

38. Кан - Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. - М., 1987. - 135 с.

39. Кан - Калик В.А., Ковалев В.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и практического исследования // Вопр. Психологии. - 1985 - №4.

40. Келлер В.С., Платонов В.М. Теоретико-методичні основи підготовки спортсменів. - Львів: Українська Спортивна Асоціація, 2008. - 270 с.

41. Козин А.П. Психогигиена спортивной деятельности. - К.: Здоров'я, 1985. - С.5 - 14.

42. Кочунас Р. Основы психологического консультирования. - М.: Академический проект, 1999. - 240 с.

43. Коломинський Я.Л., Риян А.А. Соціально-педагогічна психологія - СПб, 2009. - 237 с.

44. Кретти Брайент Дж. Психология в современном спорте. Пер. с англ. Ханина Ю.Л. - М. "Физкультура и спорт”, 1978. - 222 с.

45. Кутузова Д.А. Организация деятельности и стиль саморегуляции как фактори профессионального вигорания педагога-психолога: Автореф. дис. канд. психол. наук. - М., 2010. - 23 с.

46. Лихачев Л.В. Социально-психологические факторы, влияющие на удовлетворенность занятиями физической культурой и спортом (Психофизиологическое изучение учебной и спортивной деятельности) /Под ред.Е.И. Ильина. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981, с.21-29.

47. Маренков В.П., Васильева О.С. Некоторые аспекты психологической подготовки футболистов к соревнованиям // Психологические проблемы предсоревновательной подготовки квалифицированных спортсменов. - Ленинград: Издательство ЛНИИФК, 1977. - С.77 - 82.

48. Матвеев Л.П. Основы общей теории спорта и системы подготовки спортсменов. - К.: Олимпийская литература. - 1999. - 317 с.

49. Матвеев Л.П. Основы спортивной тренировки. - М.: Физкультура и спорт, 2009. - 310с.

50. Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов. по специальности физическая культура. / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова, - 2-е изд., доп. и испр. - Москва: Просвещение, 1990. - С.151 - 166.

51. Мотивация и мотивы / Е. Ильин. - СПб.: Питер, 2003. - 512 с.: ил. - (серия "Мастер психологии”).

52. Немов Р.С. Методика комплексной, многофакторной оценки социально-психологического климата коллектива // Актуальные проблемы формирования и воспитания активности /Под ред.В. Авотиньш. Рига, 1979, с.137-139.

53. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Крівонос.; За ред.І.А. Зязюна. - 2-ге вид., допов. і переробл. - К.: Вища шк.; 2008. - 422 с.

54. Петровский В.А. Личность в психологии: Парадигма субъективности. г. Ростов-на-Дону, издательство "Феникс", 1996. - 512с.

55. Петровский В.В. Организация спортивной тренировки. - К.: Здоров'я, 1978. - 95 с.

56. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под. ред.А. А. Крылова, С.А. Маничева.2-е изд. - Спб.: Питер, 2000. - 560 с.

57. Практикум по спортивной психологии / Под ред. И.П. Волкова. - СПб.: Питер, 2008. - 288 с.

58. Практические занятия по психологии: Уч. пособие для студентов ИФК. - М.: ФИС, 2009. - 176 с.

59. Психология и современный спорт: Сборник научных работ. - М.: ФиС, 1973. - 328 с.

60. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. - М.: Ин-т прикл. психол., 2001. - 511с.

61. Станкин М.И. Психолого-педагогические основы физического воспитания: пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 224 с.

62. Стресс и тревога в спорте: Международный сб. научных статей / Сост. Ю.Л. Ханин. - М.: ФиС, 1983. - 288 с.

63. Сурков Е.Н. Психология спорта в терминах, понятиях, междисциплинарных связях. - СПб.: СПБГАФК им. П.Ф. Лесгафта, 2008. - 451 с.

64. Тер-Ованесян А.А. Педагогичесике основы физического воспитания. - Москва: Физкультура и спорт, 1978. - 206 с.

65. Уэйнберг Р.С., Гоулд Д. Основы психологии спорта и физической культуры. - К.: Олимпийская литература, 1998. - 333 с.

66. Фимин В.П. Теория и методика юношеского спорта. - М.: Физкультура и спорт, 1987. - 75 с.

67. Форманюк Т.В. Синдром "змоционального сгорания" как показатель профессиональной дезадаптации учителей // Вопроси психологии. 2006. №6. - с.54-67.

68. Футбол: Учебник для студентов институтов физической культуры / Под редакцией П.Н. Казакова. - Москва: Физкультура и спорт, 1978. - 256 с.

69. Хрестоматия по психологии: Учебн. пособие для студентов пед. ин-тов / Сост.В. В. Мироненко; Под ред. А.В. Петровського. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1987. - 447 с.

70. Шавир П.А. Психология профессионального самоопредиления в ранней юнности: Учебное пособие для спецкурса. - Тюмень: ПГУ, 1980. - 87с.

71. Шайхтдинов Р.З. Личность и волевая готовность в спорте. - М.: ФиС, 2007. - 121 с.

72. Шеин С.А. Диалог как основа педагогического общения /Вопросы психологии, № 1, 1991. стр.44-52

73. Эмоционально-волевая подготовка спортсменов / Агишева Н.К., Алексеева А.В., Виш И.М. и др., Под ред. А.Т. Филатова. - К.: Здоровье, 2009. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru