Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Вступ

Формування гуманних якостей особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання і саморозвитку трьох взаємопов'язаних компонентів цілісного процесу. Соціалізація, залучаючи особистість до соціокультурних цінностей, зазнає впливу великої кількості обставин (мікрофактори, мезофактори, макрофактори), які динамічно змінюються в умовах НТР. Процес і результати соціалізації містять у собі внутрішній конфлікт, який створює середовище для виховання.

Основними нормативними документами, що регламентують процес гуманізації виховання та освіти виступають «Концептуальні засади гуманітарної освіти», «Концепція позашкільної освіти і виховання», Конституція України, «Закон про освіту» та інші нормативні документи.

Гуманістичний погляд на особистість потребує удосконалення механізму її формування. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічно доцільні стосунки вчителя й учня, які забезпечують розвиток гуманних якостей особистості. Оновлення змісту та методична підготовка такого вчителя повинні здійснюватись на основі принципу гуманізації. В будь-якій професійній діяльності моральний рівень особи, комплекс її ціннісних орієнтацій відіграють провідну роль. Ця думка особливо актуальна стосовно професії вчителя. Вимоги до педагогів у сучасних умовах значно змінилися, адже діти чекають учителя з новим мисленням, орієнтованого на дитину як на найвищу цінність, унікальну людську особистість.

Як свідчать результати емпіричного дослідження, рівень сформованості гуманних якостей в учнів початкових класів низький, незважаючи на вік, сприятливий для формування особистісних пізнавальних потреб, моральної свідомості, позитивних якостей особистості.

Серед класиків педагогічної науки до проблем гуманізації освітньо-виховного процесу, зверталися А. Адлер, Ш. Амонашвілі, С. Васильченко, А.Дістервег, О. Духнович, Е. Еріксон, Л. Занков, Я. Коменський, А. Макаренко, А. Маслоу, С. Миропольський, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський, І. Франко, Т. Шевченко, С. Шацький, та ін.

Проблемі гуманізації стосунків молодших школярів у позаурочній роботі присвячені дослідження В.Білоусової, формуванню гуманних стосунків у позаурочній роботі засобами народної педагогіки - В. Коротєєвої, формуванню гуманних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку під час ігор-драматизацій - Н. Хомич та ін.

Одним з компонентів змісту морального виховання на думку науковців (О. Алексєєвої, Я. Божович, О. Богданової, М. Боришевського, І. Бужинської, І.Вітковської, Б. Габриловець, Н. Гуслякової, О. Ковальова, В. Петрової, А. Тихонової, Н. Трофимової, М. Якобсона та ін.) виступає гуманістичне виховання.

Все вищевикладене вказує на актуальність та недостатню розробленість піднятої нами проблеми. На користь обраної теми дослідження «Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності» вказуєі той факт, що на сучасному етапі становлення української державності проблема формування гуманних якостей в молодших школярів набуває особливого значення.

Об'єкт дослідження - процес формування гуманних якостей у молодших школярів.

Предмет дослідження - шляхи формування гуманних якостей в учнів початкової школи у процесі позаурочної діяльності.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи формування гуманних якостей в молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Мета зумовила коло завдань дослідження:

- вивчити та узагальнити педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів.

- проаналізувати стан виховної роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів на сучасному етапі в психологічній та педагогічній літературі;

- уточнити сутність, структуру і зміст виховання та концептуальну своєрідність поняття «гуманність»;

- перевірити шляхи активізації формування гуманних якостей молодших школярів.

Теоретична значущість полягає в тому, що узагальнено педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів, обґрунтовано шляхи забезпечення формування гуманних якостей молодших школярів, розроблено положення про зміст виховання гуманності.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховній діяльності класоводів і майбутніх учителів, для організації позакласної та позашкільної роботи з учнями молодшого шкільного віку.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювалися та обговорювалися на засіданні проблемної групи при кафедрі теорії та методики початкового навчання, засіданнях лабораторій «В.О. Сухомлинський і школа XXI століття» та «Проблеми сільської початкової школи», звітних науково-практичних конференціях студентів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Публікації. За результатами дослідження опублікована стаття.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

1. Формування гуманних якостей у молодших школярів як педагогічна проблема

1.1 Молодший школяр як об'єкт і суб'єкт формування гуманних якостей

Наукові дослідження фізичного і духовного розвитку дитини довели надзвичайну важливість вікових особливостей розвитку дитини 10. Встановлено, що цей процес проходить не рівномірно, а ривками, що кожному віковому періоду характерні свої особливості розвитку, свої специфічні характеристики. Як показали психолого-педагогічні дослідження О.С. Богданової, Л.І. Божович, Г.О. Ковальова, В.І. Петрової, та інших вчених, молодший шкільний вік є найбільш сензитивним для розвитку моральної свідомості, формування якостей особистості та потреб учнів у процесі навчання і виховання.

З приходом дитини до школи, починається новий етап її життєвого шляху, коли головним суспільно значущим видом діяльності стає навчання. Коли дитина приходить до школи, змінюється середовище її спілкування, виникають обов'язки перед класом, розширюються форми спілкування. У цьому віці вона ознайомлюється з нормами гуманної поведінки, оцінює свої успіхи й невдачі. Навчання приводить у дію цілий ряд внутрішніх процесів розвитку дитини, в результаті чого виникають розумові операції, які впливають на моральну спрямованість дитячих вчинків 98, с. 5.

Шляхи, засоби, методи формування стосунків учнів у процесі навчальної діяльності висвітлені О.С. Богдановою, М.І. Болдиревим, М.А. Вейтом, М.І.Лісіною, І.С. Мар'єнко, А.І. Рувинським. Ними розроблена методика вивчення дитячих уявлень про гуманність, подані рекомендації щодо організації спільної діяльності учнів.

Психологічні дослідження В.І. Божович, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Н.С. Лейтеса, А.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна вказують на необхідність використання навчальної діяльності для вирішення не лише інтелектуальних завдань, але й морального розвитку.

Дослідження Ш.А. Амонашвілі 8, М.І. Болдирева [31], І.С. Мар'єнко, В.І. Петрової, В.О. Сухомлинського 88 та інших підтвердили, що джерелом розвитку особистості виступає діяльність. Тому, для формування в учнів початкової школи гуманних якостей особистості, знання, набуті в процесі учбової діяльності, повинні закріплюватись реальною поведінкою.

Великими можливостями у вирішенні цього завдання наділена позаурочна діяльність, дослідженню якої присвячені праці А.Г. Глущенко, Б.С. Кобзаря 53, О.К. Кутьєва, І.С. Мар'єнко та інших.

Гуманні якості, як і інші якості особистості, виявляються у соціальних зв'язках між людьми. Для характеристики цих зв'язків психологи й педагоги О.О. Бодалєв, О.В. Киричук, Я.Л. Коломинський 56, Г.Є. Коннікова, В.Н. Мясіщев 68, та інші використовували термін стосунки, які у сучасній психолого-педагогічній літературі розрізняють ділові, особисті й гуманістичні 48, с. 37.

Процеси становлення і розвитку внутрішньоколективних стосунків розкриті у дослідженнях В.О.Білоусової 27, А.А. Бодалева, О.В. Киричука 51, Я.Л. Коломинського56, Т.Є Коннікової, Л.І. Новікової, В.І. Петрової. Глибокий аналіз розвитку дитячих почуттів, в тому числі і гуманних, зроблено у працях Т.П. Гаврилової.

Найбільш послідовна педагогічна концепція, на нашу думку, побудована на теорії стосунків І.Я. Яковлевим. Вчений довів, що недооцінка ролі моральних ставлень є головною причиною отримання неправильних результатів. Основним положенням його концепції стосунків є те, що правильна організація навчальної діяльності учнів початкової школи дозволяє формувати гуманістичні стосунки, які б відповідали тим якостям, які ми прагнемо виховати. У процесі її здійснення в учнів молодшого шкільного віку проходить розуміння і переживання цих стосунків як значущих для особистості і колективу. Це сприяє переходу їх в особистісні установки, формуванню на цій основі відповідних уявлень і поглядів, виховання моральних почуттів і звичок.

Під гуманістичними стосунками ми розуміємо систему стійких гуманістичних зв'язків між окремими учнями початкової школи і класними колективами. Для таких стосунків характерним є постійно домінуючий тон виявлення доброзичливості, піклування, уваги, співчуття до всіх членів колективу не лише всередині колективу, а й у міжколективних зв'язках.

Гуманістичні стосунки та їх прояви в учнів молодшого шкільного віку необхідно вивчати крізь призму характеру. Саме він є сукупністю найбільш виражених і відносно стійких рис особистості, типових для даної людини, що визначають її дії і вчинки. Всі сторони особистості виявляються в різних сферах людського буття. Особливості характеру виявляються у стосунках, а здібності - в діяльності.

Особисті стосунки в учнів початкової школи, виникають на основі стосунків, які склалися раніше, в дитячому садку, за місцем проживання, на основі спільних інтересів й уподобань, і виражають потяг дитини молодшого шкільного віку до контактів з іншими дітьми.

Ділові стосунки серед учнів початкової школи відображають зв'язки підпорядкування, взаємного підпорядкування і співпорядкування. Вони виражають систему залежності, що встановлюється вимогами вчителя. Гуманістична роль вчителя виявляється в тому, щоб допомогти кожному учневі молодшого шкільного віку зайняти таку позицію, яка б задовольнила його потреби.

Особисті і ділові стосунки стають засобом виховного впливу на особистість учня молодшого шкільного віку, якщо виступають у поєднанні з тими стосунками, які суб'єктивно переосмислились у свідомості дитини й отримали її позитивну оцінку. Для формування гуманних якостей учнів початкової школи особливе значення має така їх організація, за якої виявлялися б будь-які позитивні риси особистості дитини. Тому, що позитивна якість, що спонукає до дії учня молодшого шкільного віку і неодноразово повторюється ним, викликає цілу гаму інших позитивних якостей. Ці якості, синтезуючись у процесі становлення особистості учня молодшого шкільного віку, виступають як сукупність.

Ділові стосунки у дітей молодшого шкільного віку передують виникненню інших психологічних утворень і безпосередньо пов'язуються з удосконаленням форми і підвищенням якості діяльності. Тому вони, в першу чергу, відчуваються й осмислюються дітьми. Ділові стосунки дітей мають процесуальний характер і виступають своєрідним досягненням мети діяльності, в ході якої вони повністю вичерпуються.

Усі види стосунків мають певну структуру. Зокрема В.М. Мясіщев виділяє такі її компоненти: потреби, емоційні стимули, інтереси, оцінні судження, переконання 68, с. 9. У дорослих людей усі ці компоненти виявляються чітко, а для дітей молодшого шкільного віку характерні певні відмінності.

Спілкування дітей молодшого шкільного віку проходить, насамперед, у спільній навчальній діяльності. Вчитель повинен спостерігати за тим, як задовольняється дитяча потреба у спілкуванні, і всіляко сприяти цьому. Адже, як наголошував Я.А. Коменський 63, незадоволеність потреби в спілкуванні формує в дітей ряд негативних рис особистості і особливостей її поведінки. К.Д. Ушинський, з цього приводу, писав: «Найсильнішими, звичайно, бувають уподобання людини до людини, саме тому, що ніщо так не здатне дати людині таке широке поле діяльності, яке дає інша людина» 93, с115.

Методика виховання колективу В.О. Сухомлинського була спрямована на те, щоб асоціювати особисті переживання дітей з їхніми колективними почуттями й бажаннями, і, на цій основі, розвивати в кожної дитини гуманні потреби, устремління творити добро.

Потреба людини в людині лежить в основі гуманного змісту поведінки і діяльності людей і є, за В.О. Сухомлинським, тією силою, котра забезпечить залучення кожної людини до системи суспільних відношень. В.О. Сухомлинський постійно залучав дітей до такої діяльності, коли дитина з внутрішнього потягу до морального вдосконалення діє за законами добра, краси і людинолюбства, тобто, за гуманістичними законами. Спосіб задоволення учнями своїх потреб, В.О. Сухомлинський вважав важливим показником їхнього ставлення до людей, колективу, суспільства.

У процесі освоєння дійсності дитина вступає у стосунки, які задовольняють її потреби, і об'єкти останніх набувають значення цінності. В моральному аспекті - це якості, які характеризують особистість. У поведінковому - мотиви, якими керується особистість у своїх діях. Гуманні потреби віддзеркалюють прагнення дитини молодшого шкільного віку до гуманної поведінки, до усвідомлення і прийняття гуманних якостей, які виступають мотивами цієї поведінки і спонукають до накопичення гуманістичного досвіду, що не задовольняє, а лише сильніше збуджує гуманістичні потреби.

До гуманних потреб належать потреби в емоційних контактах, залучення до духовного світу іншого, повага оточуючих, турбота про інших людей, співчуття, співпереживання, уважність, доброзичливість та інші. Всі вони характерні для учнів початкових класів. Відсутність однієї з гуманних потреб у дітей молодшого шкільного віку (наприклад, потреби в емоційних контактах), негативно відображається на подальшому розвитку гуманних якостей підростаючої особистості 68, с. 6.

Психологами Л.І. Божович, Л.С. Виготським, Г.Є. Конніковою, О.М. Леонтьєвим, встановлено, що саме мотиви є обґрунтуванням вибору способу поведінки людини і результатом боротьби різноманітних спонукань і переживань особистості. Формування в учнів молодшого шкільного віку гуманних стосунків викликає необхідність піклуватися про те, щоб мотиви, які спонукають їх до діяльності, були гуманістичними. Психолог А.М. Леонтьєв вважав, що керувати діями людини можна тільки керуючи її мотивами.

Гуманна якість, в плані самосвідомості, функціонує як етична норма, цінність, яка стає значущою для особистості, завдяки її емоційному переживанню 68, с. 6. Емоція виступає загальним механізмом гуманних якостей у вчинках і діяльності учнів молодшого шкільного віку, механізмом якої є потреба.

Визначальне значення для виховання гуманних якостей особистості, саме у молодшому шкільному віці, має розвиток емоційної сфери, гуманістичних почуттів. Такий розвиток передбачає переживання дітьми позитивних емоцій, дає імпульс добрим справам і починанням. Молодший шкільний вік - це особливо емоційний період в житті людини. Для виховання гуманності важливою є тенденція до обґрунтування своїх вчинків і оцінювання їх учнями. В межах цього вікового періоду відбуваються дуже серйозні зміни у ставленні дитини до самої себе, змінюється самосвідомість, у тому числі й самооцінка. Тому, саме початкова шкільна ланка покликана створити засади моральної культури і гуманності зокрема.

Психологи та педагоги І.Д. Бех 20, Т.Г. Буняк 35, Н.С.Вітковська 39], К.М. Гуревич 40 та інші молодший шкільний вік характеризують як етап важливих змін у житті дитини, яка приходить до школи з бажанням вчитися, дізнаватися про нове, з великим потягом до знань.

Поступово відбувається перебудова життєвого укладу дитини, зміна соціального середовища, а також провідного роду діяльності. При цьому, інтерес до знань у школярів початкових класів тісно переплетений зі ставленням до навчання як до суспільно корисної діяльності.

Л.І. Божович виділяє такі головні новоутворення, які характерні для молодшого шкільного віку і сприяють формуванню гуманних якостей особистості: розвиток пізнавальної сфери молодшого школяра, яка і визначає перехід до більш складних форм мислення; формування нового рівня ефективнопотребової сфери, яка дозволяє дитині діяти не безпосередньо, а керуючись свідомо поставленими завданнями, моральними вимогами й почуттями; виникнення відносно стійких форм поведінки і діяльності, що складають основу формування характеру дитини; розвиток суспільної спрямованості молодшого школяра, яка змушує його шукати серед однолітків своє місце та засвоювати ті моральні вимоги, які притаманні колективу ровесників 30, с26.

Психологи наголошують, що в цьому віці вчинки інших та власні не лише оцінюються, усвідомлюються, але й емоційно переживаються. Формування гуманних понять супроводжуються емоційними переживаннями різної інтенсивності, в результаті чого, у школярів формуються гуманні якості особистості.

Як стверджує І.Д. Бех, моральна норма перетворюється у відповідну моральну рису, якщо особистість її не лише глибоко зрозуміла, засвоїла знання про неї, а й емоційно оцінила. Саме емоції наділяють цінністю певні способи поведінки. За такої умови моральні норми стають значущими для людини, глибоке емоційне переживання характеризується тенденцією переходу у відповідну дію, завдяки чому, може викликати імпульс до дії, а глибина емоційного переживання залежить від форми подачі певної норми 21, с. 155.

А.Г. Глущенко вважає, що формування гуманності повинно бути спрямоване на розвиток у дітей розуміння гуманних якостей і засвоєння гуманних понять. Це зумовлює конкретні методи і прийоми формування гуманних понять у молодших школярів: воно повинно починатись з тих особливостей, які найчастіше виявляються у стосунках дітей, доступні їхньому розумінню, продовжуватись розширенням кола особливостей школяра у процесі роботи над завданнями гуманного характеру, сюжетними малюнками, художніми оповіданнями і закінчуватись оформленням засвоєних особливостей у загальне поняття.

Проведений теоретичний аналіз дає змогу зробити висновок про те, що молодший шкільний вік є особливим періодом в житті, коли людина поступово переходить від ідей і вчинків запозичених у дорослих до усвідомлення власних бажань, формування власних поглядів, обґрунтування мотивів діяльності, формування переконань, формування та усвідомлення особистої моральної позиції. Саме тоді відбувається інтенсивне формування основних якостей та властивостей особистості.

Під час вивчення дітей молодшого шкільного віку з метою визначення рівня вихованості гуманних якостей, ми дотримувались принципів, які дозволили отримати об'єктивні дані про кожного учня.

Вивчення стану вихованості гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку проходило цілеспрямовано, що забезпечувалося програмою вивчення кожного учня. У програмі було визначено, які особливості учня будуть вивчатися, які конкретні прийоми будуть застосовані і з якою метою отримані відомості будуть використані. Дані про учнів, отримані за допомогою одного методу дослідження, обов'язково перевірялися, за допомогою іншого методу дослідження Це дозволило об'єктивно зробити висновки на основі конкретних матеріалів. Зв'язок між процесом вивчення особистості та її вихованням відбувався постійно. Який би метод вивчення особистості ми не використовували, він є й методом виховання. Отримані дані про поведінку учня під час навчання ми, щоразу, порівнювали з даними про його поведінку вдома, на вулиці. Такий підхід забезпечив повноту й глибину вивчення особистості учня. Особистість учня ми вивчали у взаємозв'язку з вивченням його становища у колективі, оскільки поведінка учня залежить не тільки від його особистих внутрішніх якостей, а й від характеру взаємозв'язку в колективі. Вивчення особистості у розвитку дало можливість виявити основні тенденції виховання гуманності учнів.

Виховання гуманності передбачає діагностичне вивчення рівня її вихованості у молодших школярів. Для цього було встановлено критерії вияву цієї особистісної характеристики; з'ясувано, як їх можна аналізувати; визначено, чи сприяють вони створенню узагальненого уявлення про рівень розвитку гуманних якостей особистості молодшого школяра.

За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на дві групи:

1) пов'язані з явищами, прихованими від очей вихователя - мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями;

2) пов'язані з виявом результатів виховання у судженнях, оцінюваннях, вчинках, діях особистості, характері взаємин з людьми, суспільній спрямованості, поведінці у проблемних ситуаціях тощо.

Вихованість гуманності ми визначали за розвитком усіх її компонентів Спостерігаючи за поведінкою учнів молодшого шкільного віку, ми намагалися одержати інформацію про такі складові гуманності як повнота, сфера, стійкість і рівень прояву. Рівень розвитку гуманних якостей особистості визначався за ступенем виявлення у поведінці і діяльності учня. Особливу увагу ми звертали на те, коли і як учень надає допомогу іншим: хто надає допомогу лише після багаторазових прохань про неї, хто - при вказівці з боку вчителя, хто - за власними спостереженнями без будь-яких прохань пропонує свою допомогу. Важливим було зрозуміти мотиви надання допомоги.

Говорячи про повноту прояву гуманності, ми мали на увазі наявність кожної із згаданих складових гуманності. Кожна з них, важлива сама по собі, не вичерпує такого багатопланового психологічного утворення як гуманність. Несформованість хоча б однієї із складових свідчить про невисоку оцінку гуманних якостей дитини.

Для встановлення сфери прояву гуманності вихованців бралося до уваги те, до яких саме людей учень виявляє гуманність. Якщо сфера прояву гуманності вузька, то учень виявляє здатність діяти гуманно лише до близьких, добре знайомих людей, у ситуаціях, коли його допомога не потребує великих зусиль. Щоб сферу прояву гуманності можна було назвати широкою, дитина повинна виявити гуманну поведінку до всіх людей без винятку, діяти у різних ситуаціях незалежно, ініціативно, творчо.

Щоб з'ясувати стійкість прояву гуманності, ми спостерігали за поведінкою учня у різних ситуаціях: в школі, у дома, на вулиці.

Отже, для визначення рівня вихованості гуманності особистості, ми фіксували такі головні показники:

1. Рівень розуміння значення гуманістичної поведінки:

- дитина розуміє необхідність гуманістичної поведінки, може адекватно визначити всі поняття, якості свої та літературних персонажів; для неї характерні гнучкість застосування знань при аналізі ситуацій;

- дитина може виразити описово більшість понять; орієнтована на гуманну поведінку та розвиток гуманних якостей людини;

- дитина має уявлення про гуманістичні норми, але не може виразити частину понять про гуманність, її визначення тавтологічні;

- дитина взагалі не має уявлення про норми гуманістичної поведінки, не може виразити жодного гуманістичного поняття;

2. Добровільність участі у гуманістичній діяльності, інтерес до неї:

- гуманістична діяльність цікава, дитина завжди прагне брати у ній участь;

- гуманістична діяльність цікава, дитина не відмовляється брати у ній участь;

- гуманістична діяльність не цікава для дитини, але вона не відмовляється брати у ній участь;

- гуманістична діяльність не цікава для дитини, вона уникає її.

3. Ініціативність.

- процес надання допомоги приносить дитині задоволення, вона охоче, за власною ініціативою приходить на допомогу тим, хто її потребує;

- ініціативна часто;

- дитина знає як допомогти людям, але сама не виявляє ініціативи;

- не ініціативна.

4. Рівень потреби у гуманістичній діяльності:

- дитина легко й природно включається у гуманістичну діяльність;

- упевненість в своїх силах, наполегливість, повага до думки іншої людини суттєво відрізняють її від інших учнів;

- дитина не знає як і кому потрібна її допомога, що утруднює процес залучення до гуманістичної діяльності;

- дитина не має бажання надавати будь-яку допомогу, намагається сама отримати допомогу від інших.

5. Рівень розвитку гуманістичних мотивів. Орієнтованість дитини:

- орієнтованість на інтереси іншої людини;

- орієнтованість на особистий престиж (бути кращим за інших);

- орієнтованість на корисність для себе;

- орієнтованість що має епізодичний характер.

6. Форми взаємодії:

- активна гуманістична поведінка, стосовно всіх, незалежно від симпатій;

- гуманістична поведінка, стосовно тих, хто викликає симпатію;

- прагнення уникнути гуманістичної діяльності: нікому не допомагати і не просити допомоги від інших;

Під час констатувального експерименту, який дозволив зафіксувати існуючий стан вихованості гуманності учнів початкових класів, нами були використані такі методи дослідження: вивчення особової справи учня, педагогічне спостереження, анкетування, метод індивідуальних та колективних бесід, аналіз результатів діяльності, збирання опосередкованих даних, метод узагальнення незалежних характеристик.

У процесі індивідуальних бесід, ми намагалися викликати довіру учнів. Це потребує як підготовки вчителя, так і підбору моменту, сприятливого для проведення бесіди. Адже в кожної людини бувають моменти, коли ні з ким не хочеться розмовляти. Сам факт перебування учня молодшого шкільного віку в навчальному закладі, коли поруч немає батьків, нерідко є причиною поганого настрою дитини.

Під час бесід з учнями, ми визначали ступінь усвідомлення учнями своїх стосунків з ровесниками; розуміння необхідності гуманної поведінки. Визначали, чи знають учні молодшого шкільного віку, у чому вона проявляється; чи поважають один одного; кого більше і за що; до кого ставляться без симпатії; чи мають вони рацію. Над цими питаннями важливо замислюватись батькам і педагогам, визначаючи напрями виховної роботи з учнями.

Керуючись показниками гуманності, ми розподілили усіх учнів за групами. До першої групи віднесли учнів з високим рівнем гуманності, до другої - з достатнім рівнем гуманності, до третьої - середнім, до четвертої - з низьким розвитком цієї якості. Учнів з дуже низьким рівнем розвитку гуманності серед дітей, які брали участь у констатувальному експерименті виділено не було.

Як свідчать результати експерименту, відображені в таблиці 1.1, навіть серед учнів четвертого класу високого рівня вихованості гуманності не досяг жоден учень, достатнього - 14,7%, середнього 42,6%, а на низькому рівні залишилось 42,6% опитаних. Достатній рівень вихованості гуманності був характерним для 14,3% учнів третього, 8,3% учнів другого та 7,6 учнів першого класу. Середній рівень вихованості гуманності спостерігався у 34,9% учнів третього 28,3% учнів другого та 5, 4% учнів першого класів. У той час як початковий рівень вихованості гуманності був зафіксований у 50,1% тетьокласників, 63,3% другокласників та 87% першокласників.

Таблиця 1.1. Результати сформованості гуманності молодших школярів

Рівень гуманності	1 клас	2 клас	3 клас	4 клас
	%	%	%	%
Високий	0	0	0	0
Достатній	7,6	8,3	14,3	14,7
Середній	5,4	28,3	34,9	42,6
Початковий	87	63,3	50,1	42,6
Дуже низький	0	0	0	0

Результати діагностики вихованості гуманності показали, що учні першого і другого класів при низькому рівні знань прагнуть до гуманної поведінки. З віком особиста спрямованість мотивів починає переважати, і діти вже в 9-10-річному віці керуються у поведінці негуманними мотивами.

Відродження національної системи виховання, наукової спадщини вітчизняних вчених, освітніх діячів і педагогів, творче застосування кращих здобутків зарубіжної науки створюють умови для уникнення хибних ідей, підходів, нашарувань. Отримані результати виявлення вихованості гуманності у дітей дозволили нам зосередити увагу при плануванні виховної роботи, зібрати об'єктивні дані і уникнути помилок одноразового враження від вчинку дитини.

Підвищення якості формування гуманності учнів молодшого шкільного віку у процесі навчальної та позаурочної діяльності залежить, насамперед, від того, як учитель зуміє організовувати навчально-виховний процес, за допомогою яких методів буде озброювати знаннями своїх вихованців, як буде проводити з ними виховну роботу.

школяр гуманний виховний позаурочний

1.2 Стан виховної роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів сучасної школи

Виховання у молодших школярів гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності зумовлюється об'єктивними факторами кожної школи: педагогічним керівництвом учнями, залученням їх до практичної роботи, гуманної громадської діяльності, діяльності щодо засвоєння основних понять політики незалежної України, рівнем теоретичної і практичної підготовки вчителів.

Тому, ми проаналізували, як ставиться завдання забезпечення виховання гуманних якостей молодших школярів у документах, безпосередньо спрямованих до керівників і вчителів початкових шкіл.

Нами був здійснений аналіз програми з виховної роботи. Як свідчать його результати, автори намагалися визначити головний зміст виховної роботи, який би дозволив успішно формувати всебічно і гармонійно розвинену особистість. Природно очікувати, що саме цей документ повинен знаходити реалізацію у планах вчителів початкових класів. Однак у програмі недостатньо розроблене питання про сутність формування гуманних якостей особистості, а головне - про шляхи вирішення завдань виховання гуманності. Тому вчителі початкової школи ставлять завдання формування окремих якостей особистості. Про це свідчить аналіз планів виховної роботи вчителів-класоводів 1-4 класів. Нами проаналізовано 25 таких планів. У всіх них без винятку виховні завдання визначаються як виховання тих чи інших якостей особистості молодшого школяра.

Разом з тим слід зазначити, що в жодному з планів не обґрунтовано чому вибираються саме ці якості для формування у дітей даного класу, на даний час і у даній послідовності. На нашу думку, питання кожного разу вирішуються вихователями на основі безпосереднього вивчення класу: якщо вихователь вважає, що учні безвідповідально ставляться до навчання - значить треба виховувати відповідальність; якщо вихователь помічає багато порушень дисципліни - треба виховувати дисциплінованість.

На основі аналізу навчальних планів встановлено, що вказане у 18 із 25 проаналізованих нами планів, а виховання дисциплінованості - у 16 із 25. Спільною ознакою у всіх проаналізованих планах роботи вчителів початкових класів є те, що одним із завдань виховної роботи є виховання дружби, товариськості. А от вихованню власної гідності, милосердя, безкорисливості не надається значення у жодному з виховних планів діяльності учителів початкових класів.

Визначаючи причини такого стану роботи з виховання гуманності, ми провели опитування серед вчителів. У опитуванні брали участь 25 учителів-класоводів. Результати опитування показали, що 89,5% вчителів початкових класів не можуть чітко розмежувати гуманних понять, а мають лише уявлення про гуманні якості особистості, хоча 74,6% вчителів вважають ці якості необхідними у сучасному житті. Виховання гуманності у молодшому шкільному віці вважають за доцільне здійснювати 100% вчителів, але приділяють йому увагу у позакласній роботі 44,8% у позашкільній роботі 43,3%, на уроках 25,4%. Основними причинами недостатньої роботи з виховання в учнів гуманності є відсутність критеріїв вихованості гуманності (100%), необізнаність з методикою діагностики цих якостей (97%), зі специфікою роботи по формуванню гуманності учнів у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу (41,8%), зведення уроків, здебільшого, до навчальної діяльності, спрямованість уроків гуманітарного циклу на опанування теоретичними знаннями (22,4%). Учнів початкової школи вчителі самостійно не залучають до благодійної діяльності. Діти надають допомогу лише дітям сиротам у рамках всеукраїнської програми, під час участі у якій один раз у рік здають речі для дітей, що проживають у дитячих будинках, притулках та інтернатах. Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом дитинства, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний і соціальний розвиток. Серед предметів, які найбільш сприяють формування гуманності особистості слід виділити предмети гуманітарного циклу. Їх назвали 100% вчителів.

Як засвідчує практична діяльність, саме дисципліни гуманітарного циклу покликані допомогти дитині з'ясувати психологічні механізми власної поведінки та поведінки інших людей, місце і роль людини в суспільстві, норми соціальної взаємодії, оволодіти надбаннями світової та української культури, збагатитись світовим і вітчизняним соціальним досвідом, навчитись цивілізованого спілкування з навколишнім середовищем, жити в згоді з природою, оберігати й підтримувати її як умову спільного існування та розвитку і, нарешті, навчитись мислити, зрозуміти цілісність і багатомірність світу.

На наш погляд, навчальний матеріал з предметів гуманітарного циклу має великі можливості для ознайомлення із змістом гуманності. Цикл гуманітарних дисциплін є об'єднанням навчальних предметів, об'єктом вивчення яких є суспільство, людина, світ. У початковій школі він включає у себе такі предмети: курс «Українська мова» (навчання грамоти і розвиток мовлення; мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення); курс «Читання» (читання і розвиток мовлення); курс « Я і Україна» (ознайомлення з навколишнім світом; природознавство; людина і світ; народознавство; основи здоров'я; охорона безпеки життєдіяльності).

Зупинимося на кожному з них.

Курс «Українська мова» виступає не лише окремим навчальним предметом, а й засобом опанування усіх інших дисциплін. У пояснювальній записці до програми з української мови зазначено, що «вивчення рідної мови вже у початкових класах створює можливості для розвитку соціальних навичок учнів, насамперед вміння працювати у парах, невеликих групах. Необхідно виховувати в дітей самоповагу і повагу до інших, уміння дати оцінку роботі інших або висловити з цього приводу критичні зауваження»… Програма передбачає таку організацію мовленнєвої діяльності учнів, яка б спонукала до вираження своїх думок і почуттів. При цьому, наголошується на виробленні вміння учнів уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, щоб дати можливість висловитися іншому, умінні сказати йому добре слово, висловити критичне зауваження у такій формі, щоб нікого не образити і тощо. Розвиток мовних вмінь повинен забезпечити орієнтувати мовлення на співрозмовника із врахуванням ситуації, теми і мети повідомлення (поділитися радістю, висловити співчуття, підтримати у складних ситуаціях); навчити активно вживати слова, за допомогою яких виражають прохання, пропозицію, побажання, просять вибачення, розрізняти літературну лексичну норму та ненормативну лексику. Тобто вивчення курсу передбачає виховання таких гуманних якостей особистості як безкорисливість, вимогливість до себе, відвертість, відповідальність, гідність, доброзичливість, дружелюбність, людяність, миролюбність, повага до гідності іншої людини, рефлексія, співпереживання, тактовність, терпимість, толерантність, уважність, чуйність.

Як зазначено у пояснювальній записці до програми вивчення дисципліни «Читання» цей курс у початкових класах спрямований на «формування в учнів першооснов самостійної читацької діяльності, розвиток і виховання молодшого школяра засобами художнього слова». Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої діяльності. Її морально-естетичні ідеали, збагачуються почуття…» Досягнення цілей курсу передбачає вирішення завдань розвитку емоційної й почуттєвої сфери учнів, формування морально-етичних почуттів, збагачення соціального досвіду учнів. Художньо-естетичний принцип побудови програми з читання передбачає відбір для вивчення учнями молодших класів таких творів, які розкривають багатство навколишнього світу і людських взаємин. Спілкування з літературою задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Курс покликаний формувати художньо - образне мислення, основою якого є емоційно-чуттєве сприймання і аналіз учнями прочитаного, а результатом - оцінні судження, почуття, уміння визначати настрій твору, виявити та оцінити емоційний стан його героїв, шляхом формулювання власних оцінних суджень, виявлення особистої позиції, обґрунтування своїх позицій. Тому ми маємо підстави стверджувати, що вивчення курсу передбачає виховання гуманних якостей особистості учнів початкової школи.

Стосовно курсу «Я і Україна», то слід зазначити, що це - інтегрований курс природознавства, суспільствознавства, українознавства, розроблений на основі науково-педагогічної концепції поетапного формування самосвідомості учнів як каталізатора їхньої соціалізації, відповідно до Державного стандарту освітньої галузі «Людина і світ». Головна мета курсу - сприяння самоусвідомленню учнів через пізнання себе як частинки світу. Курс повинен забезпечити знання дитиною правил поведінки у школі й на вулиці, найпростіших прав та обов'язків дитини у сім'ї, школі, основних взаємозв'язків у соціальному житті (між вчинком і наслідком і т.д.), будову тіла людини та умови збереження і зміцнення свого здоров'я, правила особистої гігієни та першої допомоги при травмах, норми і правила поведінки в природі. Виробити вміння учнів дотримуватися правил поведінки у соціальному оточенні, оцінювати приклади позитивного і негативного ставлення, орієнтуватися на народні традиції у ставленні до старших і менших, працювати у колективі, аналізувати свої дії і передбачати їх наслідки, розрізняти свої почуття та почуття інших людей, оцінювати їх, мотивувати власні вчинки та вчинки однолітків, любити мешканців довкілля і поважати людей, аргументувати необхідність охорони довкілля, відповідально ставитись до навколишнього світу, надавати долікарську допомогу, оцінювати поведінку свою і інших людей в природі з позицій природоохоронної доцільності. Дотримуватись правил поведінки в природі, пропагувати знання про охорону природи. Набути таких якостей, як повага і любов до рідного краю, доброта, милосердя, співчуття, справедливість, гордість за досягнення представників рідного краю у різних сферах життя, повага до представників різних народів, рас і культур, прагнення до самовдосконалення, вміння керувати своїми емоціями, бажаннями тощо.

Курс «Громадянська освіта» продовжує суспільствознавчу складову початкової освіти і спрямовується на соціалізацію молодшого школяра. Змістове наповнення курсу зосередить учнів на усвідомленні суті взаємовідносин людини і суспільства, набутті демократичних цінностей, адекватному випробуванні соціальних ролей. Засвоєнні еталонів поведінки. Курс має на меті засвоєння духовних цінностей у різноманітних сферах. У пояснювальній записці до курсу вказано, що найважливішим виховним аспектом є формування у молодших школярів найбільш значущих для українського народу цінностей: патріотизм, державотворчість, соціальна справедливість, первинність духовного щодо матеріального, прородолюбство, людинолюбство, працелюбство. Взаємоповага, виховання в дитини власного «Я», віри у свої сили, талант, здібності, виховання гуманної, творчої, соціально активної особистості, здатної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності на Землі.

На снові проведеного аналізу ми дійшли висновку, що кожен навчальний предмет гуманітарного циклу не включає матеріал, що спрямований на формування гуманності. Зміст усіх курсів об'єднаний між собою, об'єктивно має міжпредметний характер. Формування гуманних якостей особистості може стати ядром виховного впливу на особистість дитини і бути органічно пов'язаним з системою знань, які передбачені кожною конкретною дисципліною, програмою позакласної діяльності, що забезпечить різнобічність та перспективність навчання та розвитку учнів початкової школи. Саме у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу відбувається інтегрування природничих і соціокультурних знань, в результаті якого учні мають отримати цілісне багатомірне уявлення про себе, свій край, свою Батьківщину й Землю як планету людей. Тому, саме матеріали предметів гуманітарного циклу здатні забезпечити виховання гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку в процесі позаурочної діяльності.

Аналіз підручників гуманітарного циклу засвідчив, що найбільш активно сприяють формуванню гуманних якостей особистості матеріали з предметів: охорона безпеки життєдіяльності, громадянська освіта, основи здоров'я, людина і світ, читання та розвиток мовлення.

Потенціал предметів гуманітарного циклу для формування гуманних якостей особистості молодших школярів такий:

матеріали, які безпосередньо формують гуманні якості становлять

– навчання грамоти і розвиток мовлення: 1-й клас - 28,8%;

– читання і розвиток мовлення: 2-й клас - 37,3%; 3-й клас - 25%; 4-й - клас32,3%;

– мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення: 2-й клас - 5%; 3-й клас - 8,4%; 4-й клас - 4,7%;

– ознайомлення з навколишнім світом: 1-й клас - 25%; 2-й клас - 32,8%;

– природознавство: 3-й клас - 7,4%; 4-й клас - 9,2%;

– людина і світ: 1-й клас - 45,2%; 2-й клас - 48,6%; 3-й клас - 40,1%; 4-й клас - 36,9%;

– народознавство: 1-й клас - 26,5%; 2-й клас - 14,8%; 3-й клас - 24,5%; 4-й клас - 36,5%;

– Основи здоров'я:1-й клас - 40,7%; 2-й клас - 38,4%;

– Громадянська освіта: 3-й клас - 43,7%;

– Охорона безпеки життєдіяльності: 3-й клас - 38,9%; 4-й клас - 33,9%. Матеріали, які дотично формують гуманні:

– навчання грамоти і розвиток мовлення: 1-й клас - 34,3%;

– читання і розвиток мовлення: 2-й клас - 625,7%; 3-й клас - 75%; 4-й - клас67,7%;

– мова, мовлення, правопис і розвиток мовлення: 2-й клас - 23,7%; 3-й клас - 32%; 4-й клас - 27,1%;

– ознайомлення з навколишнім світом: 1-й клас - 50%; 2-й клас - 47,3%;

– природознавство: 3-й клас - 89,5%; 4-й клас - 85,7%;

– людина і світ: 1-й клас - 54,8%; 2-й клас - 81,4%; 3-й клас - 59,9%; 4-й клас - 63,1%;

– народознавство: 1-й клас - 73,5%; 2-й клас - 85,2%; 3-й клас - 75,5%; 4-й клас - 63,5%;

– Основи здоров'я:1-й клас - 59,3%; 2-й клас - 40,5%;

– Громадянська освіта: 3-й клас - 28,3%;

– Охорона безпеки життєдіяльності: 3-й клас - 42,47%; 4-й клас - 39,9%.

Проведене дослідження засвідчило, що результати виміру стану вихованості гуманних якостей молодших школярів продемонстрували залежність між гуманістичними поняттями та термінами, описаними у підручниках з предметів гуманітарного циклу і кількістю гуманістичних понять і термінів, що вживаються учнями початкових класів.

У ході дослідження проблеми нами виділено функціональну властивість виховання гуманності молодших школярів у процесі позаурочної діяльності з предметів гуманітарного циклу, а саме: залучення до емоційного світу інших дітей та входження у цей світ через ідентифікацію поведінкових актів.

На нашу думку, найвищим рівнем гуманності виступає функція емоційного розуміння потреб і бажань інших людей, яка за відповідних умов, викликає імпульс внутрішньої взаємодії і якісного протікання дієвих актів, що розглядаються як конкретні вчинкові дії дітей.

Проаналізувавши виховну роботу у початковій школі, ми дійшли висновку, що сам її характер досить інтенсивний, але будується він без врахувань деяких важливих для формування гуманних якостей особистості вимог. У змісті виховної роботи відсутні такі справи, які безпосередньо спрямовують увагу дітей на піклування про людей. Головний зміст спільної діяльності дітей, що організовують вчителі початкової школи, крім навчання, складають конкурси, тематичні ранки і т.д. варто зазначити, що виховання гуманних якостей особистості може відбуватися не лише у справах, зміст яких спрямований на піклування про людей, але й у інших справах при відповідній їх організації. Однак в організації кожної із указаних справ учителі давали завдання окремим дітям і кожний звітувався особисто перед учителем. При цьому мало уваги приділялося змісту предметів гуманітарного циклу та способам колективної роботи дітей, які могли б успішно формувати мотиви і навики гуманного ставлення дітей один до одного, взаємної уваги, взаємодопомоги, що закріплюються у багатогранній колективній діяльності. Тому зміст цих справ та їх організація швидше стимулювали виховання таких якостей особистості як суспільна активність, допитливість, дисциплінованість, ніж гуманних якостей особистості. Увага дітей недостатньо зверталася на цей бік міжособистісних стосунків.

На основі вищевикладеного, ми б хотіли наголосити, що питання виховання гуманних якостей особистості досі розглядається вчителями початкової школи, як розвиток окремих моральних якостей, а виховання кожної з них пропонується, як окрема педагогічна проблема, яка поділяється на розвиток моральних почуттів, моральних понять і моральних звичок. Зрозуміло, виокремлення цих завдань є правомірним, але їх вирішення є можливим лише тоді, якщо вони розглядаються під кутом домінуючих мотивів поведінки. У протилежному випадку процес формування гуманних якостей особистості розпадається на елементи, які не мають жодного відношення до гуманності. Виховання гуманних якостей особистості передбачає становлення в учня молодшого шкільного віку системи домінуючих мотивів поведінки, що відповідають нормам гуманістичного суспільства і визначають його стосунки з оточуючими людьми.

Ми дотримуємося думки науковців про те, що формування гуманності включає утворення навичок і способів поведінки, оскільки саме в них мотиви, що виховуються знаходять свою реалізацію. Постійне домінування гуманістичних мотивів, природно, виключає можливість здійснення вчинків, що порушують гуманістичні норми і забезпечують стійку гуманну поведінку школярів.

У результаті вивчення навчально-виховного процесу сучасної початкової школи ми дійшли думки, що: заходи, спрямовані на виховання тих чи інших якостей не відрізняються одним від одного, шляхи формування не визначаються за їх специфікою; у планах виховної роботи відсутня системність і послідовність у вихованні гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку, перевірка результатів виховної роботи. Все це, відповідно, відбивається на результатах виховання.

Слід зазначити, що спроба вчителів вирішити дидактичні завдання, розширити запас знань учнів з предмета, збагатити їхню пам'ять науковими уявленнями й узагальненнями про навколишній світ, закріпити набуту навичку виконання того чи іншого інтелектуального завдання не залишає в них часу на приділенні уваги тим стосункам, які виникають під час проведення уроку. Особливості навчальної діяльності є такими, що стосунки, які виникають в процесі, складаються незалежно від дидактичних завдань уроку і освітньої мети вчителя. Якщо вони не розуміються вчителем і не використовуються як предмет виховання на уроці, діти нерідко набувають досвіду антигуманної поведінки.

Як зазначає К.Д. Ушинський, тривале спостереження за учнями продемонструвало численні протиріччя у поведінці дітей молодшого шкільного віку, їх ставленнях, судженнях і оцінках. Судження учнів часто не співпадають з їх практичною поведінкою і в спілкування з однолітками 93, с. 23.

Аналіз шкільної практики дав можливість простежити тенденцію до подолання авторитарно-бюрократичного стилю виховання й керівництва виховною роботою та ліквідацію спричинених ним негативних явищ, але на жаль, у практиці шкільного виховання чітко проявилися такі негативні тенденції: відсутня цілісність і системність у вихованні гуманних якостей особистості, яка забезпечується змістом виховання гуманності; виховний потенціал методів навчання з метою виховання гуманних якостей особистості використовується частково; матеріал підручників гуманітарного циклу, спрямований на виховання гуманних якостей особистості молодшого школяра використовується здебільшого з навчально - розвивальною, а не з виховною метою; вчителі не володіють методикою виховання гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку; епізодично забезпечується реалізація принципу особистісного підходу до вихованця врахування при вихованні гуманних якостей учнів та особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль); відсутнє формування ставлення дітей молодшого шкільного віку до людей з вадами психічного і фізичного розвитку як до повноцінних громадян суспільства, хоча цей процес треба починати з дитинства; учнів не залучають до гуманної діяльності, яка підтверджує практичність отриманих знань, відсутня організація взаємодії учнів з дітьми, що мають вади розвитку з метою збагачення досвідом гуманістичної поведінки; стан вихованості гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку не вивчається вчителями і не впливає на оцінку дитини з предметів гуманітарного циклу, а отже виховна функція навчання під час вивчення предметів гуманітарного циклу не відіграє заохочувальної ролі у навчальній і поза навчальній діяльності.

Результати дослідження засвідчують, що у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу відбувається накопичення запасу знань, емоційних переживань, залучення учнів до різних видів діяльності, що допомагає формуванню гуманного ставлення до дійсності. Виховання гуманних якостей особистості потребує демократичних форм викладання та виховання, і можливе лише за умови встановлення партнерських стосунків між учнем і вчителем. Дедалі помітнішою стає інтеграція шкільної і позашкільної форм роботи. Засвоєння гуманних норм поведінки в даних умовах є обмеженим через недостатню увагу до них вчителів. Це відбувається тому, що вчителі не застосовують конкретних методів до всього змісту роботи, використовують їх фрагментарно.

На думку В.Г. Кременя, «на практиці поширені старі підходи до організації виховного процесу як набору заходів масового впливу, натомість треба утверджувати особистісно орієнтовані методики виховання, стрижень яких - гуманні відносини між усіма учасниками навчально-виховного процесу, що сприяють природному становленню розвитку людини» 58, с. 6.