Методика вивчення дисципліни "Загальна екологія" майбутніми техніками-екологами

Контрольні запитання:

1. Дати визначення Екології як науки.

2. Визначити основні завдання, мету та об'єкти екології.

3. Навести класифікацію екології, як науки.

4. Класифікація загальної екології.

5. Охарактеризувати рівні організації живої природи.

2.3 Методика проведення практичного заняття з дисципліни «Загальна екологія»

Значне місце в системі підготовки фахівців посідають практичні заняття. Єдиної методики проведення практичних занять не існує, кожен навчальний заклад використовує власні розробки. Головна мета практичного заняття - щоб студенти розглянули окремі теоретичні положення навчальної дисципліни та сформулювали навички і вміння їх практичного застосування на основі індивідуального виконання завдання.

Практичні заняття проводиться в лабораторіях або аудиторіях, обладнаних необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичне заняття має бути добре підготовлене. Викладач, якому доручено ці заняття, за погодженням з лектором навчальної дисципліни завчасно готує необхідний методичний матеріал - тести для виявлення рівня оволодіння студентами відповідними теоретичними положеннями, набір завдань різного ступеня складності для розв?язання їх студентами[32].

Структура практичного заняття: проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів; постановка викладачем загальної проблеми та її обговорення за участю студентів; розв?язування завдань з їх обговоренням; розв?язування контрольних завдань; їх перевірка й оцінювання. Отримані студентом за окремі практичні заняття оцінки враховуються при виставленні підсумкової оцінки з відповідної навчальної дисципліни.

Кількість годин на практичні заняття з окремої дисципліни визначена навчальним планом. Перелік тем практичних занять міститься в робочій навчальній програмі дисципліни. Робочий план практичного заняття - це частина робочого плану курсу, яку складає викладач. Кількість студентів на практичному занятті не повинна перевищувати половини академічної групи.

У процесі проведення практичних занять використовуються різні методи навчання. Оскільки головним завданням цього виду навчальної роботи є формування умінь і навичок, провідне місце має відводитися різноманітним вправам (підготовчим, пробним, за зразком, тренувальним, творчим, практичним, графічним, усним, письмовим, професійним, технічним таін.).Практичні заняття мають відповідати таким вимогам:

1. Забезпечення розуміння студентами необхідності володіння базовими теоретичними знаннями.

2. Усвідомлення необхідності вироблення вмінь і навичок, що мають професійну спрямованість.

3. Забезпечення оптимальних умов для формування умінь і навичок (санітарно-гігієнічних, дидактичних, виховних).

4. Навчання студентів раціональних методів оволодіння вміннями й навичками.

5. Забезпечення самостійної діяльності кожного студента.

6. Дотримання систематичності й логічної послідовності у формуванні умінь та навичок студентів.

7. Розробка завдань для практичних занять з чіткою професійною спрямованістю.

8. Широке включення в систему практичних занять завдань творчого характеру.

9. Систематичний контроль виконання студентами практичних завдань.

10. Постійне заохочення практичної навчальної діяльності студентів[27].

Іноді доцільно відмовитись від практики, коли практичні заняття мають колективний характер: один студент виконує завдання на дошці, а інші працюють на своїх робочих місцях. Необхідно йти більш доцільним і ефективним шляхом: викладач має чітко визначити завдання, ознайомити студентів з методами самостійної діяльності, допомагати їм усвідомити алгоритм дії. І на далі необхідно організувати самостійну роботу кожного студента[35]. У структурі заняття самостійна робота домінує. Викладач бере участь на стадії постановки завдання, при розробленні методичних вказівок і здійснює контроль. При цьому практична робота може бути організована за допомогою комп'ютерів при виконанні задач на оптимізацію і з використанням спеціалізованих прикладних програм.

Практичне заняття може проводитися у вигляді розрахункової роботи, ділової або дидактичної гри, аналізу виробничих ситуацій, роботи з документами, колоквіуму, дискусії, контрольної роботи.

Практичні роботи, які проводять у вищому навчальному закладі, науковці (Б. Мокін, В. Пап'єв, О. Мокін) поділяють на такі групи:

1. Ознайомчі практичні (лабораторні) роботи. Передбачають вони формування вмінь і навичок користування приладами, пристроями, необхідними для виконання різних видів практичних робіт.

2. Підтверджуючі практичні роботи. Виконуючи їх, студент отримує підтвердження правильності викладених на лекціях теоретичних знань.

3. Частково-пошукові практичні заняття. На таких завданнях студенти мають більше можливостей для творчої роботи. У методичних вказівках до такої роботи зазначено лише мету, наявне лабораторне обладнання, порядок його взаємодії, а також план досліджень та орієнтовний перелік питань. Деталізацію плану дослідження і визначення повного переліку питань, які необхідно дослідити, виконує сам студент.

4. Дослідні практичні роботи. У таких роботах студентам задають лише мету дослідження; усі інші етапи її виконання вони планують самі. Цей вид доручають бригадам під керівництвом студентів з яскраво вираженими творчими здібностями[28].

Практичні заняття незалежно від їх конкретних особливостей значною мірою забезпечують відпрацювання умінь та навичок прийняття практичних рішень у реальних умовах виробництва, що мають в основі теоретичний фундамент[38].

У процесі практичного заняття викладач реалізує й часткові завдання (повторення, закріплення і контроль знань; педагогічне спілкування, безпосередній контакт зі студентами, досягнення взаєморозуміння та творчої співпраці тандему «викладач - студент»[28].

Методика практичних занять може бути різною залежно від досвіду і методичних концепцій викладача. Підготовка до занять здійснюється за рахунок часу, відведеного на самостійну роботу студента. Особливо важливо, щоб студент усвідомив тему і завдання роботи, від чого залежить ступінь зацікавленості нею.

Важливою для успішного проведення практичних занять є підготовка інструкцій, методичних розробок. Інструкція, як правило, містить номер роботи та її назву, мету роботи, короткі теоретичні відомості; опис установки і методику експерименту,робоче завдання (план виконання роботи, методик, оброблення даних); контрольні запитання, список рекомендованої літератури. Інструкційні картки спрощують роботу студента. Тому потрібно розробляти інструкційні картки, які б сприяли формуванню самостійності студента, звичайно під керівництвом викладача.

На побудові та методиці проведення практичних занять теж позначається індивідуальність викладача. Проте практичні заняття можна охарактеризувати загальною схемою, що об'єднує головні їх складові частини у такій послідовності:



Рис. 3.1 Складові частини практичного заняття [39]

Нами розроблена методика проведення практичного заняття на тему «Швидкість зростання чисельності популяції ( на прикладі дріжджів)».

Мета: Набути практичних навичок у дослідженні статистичних параметрів популяції.

Завдання: провести аналіз темпів зростання чисельності популяції залежно від температури, побудувати графік зростання чисельності особин популяції.

Матеріали: дріжджі пекарські, живильне середовище, мікроскоп, піпетки, формалін, йод, термометр ртутний, лабораторні склянки, пробірки.

Теоретична частина

Швидкість зростання чисельності популяції - це кількість організмів, на яку вона збільшується за певний проміжок часу. Середню швидкість змін популяції прийнято виражати у вигляді формули :

V=M/t

Де М - величина популяції, t - час.

На швидкість зростання чисельності популяції впливають як біотичні, так і абіотичні фактори. При сприятливих умовах лімітуючий вплив зовнішніх факторів зведений до мінімуму, спостерігається зростання чисельності популяції.

Експериментальні дослідження зростання чисельності особин популяцій дали змогу виявити наступні три фази: а)- фаза зростання, б) - фаза спаду, в) - фаза рівноваги. В ідеальному випадку (існує тільки теоретично) графік чисельності особин популяцій є прямою паралельною осі ординат. В природі такий стан чисельності особин популяцій не спостерігається. Більш характерним є коливний процес, що характеризується коливанням чисельності особин популяцій - флуктуаціями.

Хід роботи:

Для проведення досліду піпеткою відберіть 1 мл із лабораторної склянки на предметне скельце. Зафіксуйте краплиною формаліну та зафарбуйте йодом. Накрийте покривним скельцем і підрахуйте кількість клітин (особин) дріжджів у полі зору мікроскопу (збільшення у 400 разів). Для більшої статистичної достовірності проведіть підрахунок 5 проб. Результат занотуйте в зошит.

100 мл приготовленого розчину дріжджів розділіть у 2 лабораторні склянки порівну і помістіть у різні температурні умови. Термометром визначте параметри точки початку досліду. Через кожні 15 хв. вимірюйте показники температури і відберіть по 1 мл з обох склянок. Попередньо зафіксувавши формаліном і забарвивши йодом, підрахуйте кількість особин (клітин). Отримані результати зафіксуйте в зошиті, побудуйте графік залежності темпів зростання від температури, відмічаючи на одному графіку температурні показники і залежність кількості особин за визначений період часу. Зробіть висновок.

Питання для самоконтролю

1. Що ми розуміємо під швидкістю зростання чисельності популяції?

2. Що таке народжуваність, смертність?

3. Які фази виділяють під час динаміки чисельності особин популяції?

4. Чим характерні фази зростання, спаду, рівноваги?

5. Яка ідеальна графічна модель існування популяції?

6. Що таке флуктуація?

7. Які фактори впливають на чисельність особин популяції?

Практична робота: Правила відбору проб води на аналіз. Органолептична оцінка якості води.

Мета: Вивчити правила відбору проб води для аналізу. Вивчити органолептичні властивості води, навчитися проводити їх визначення

Об'єкт дослідження: вода водопровідна .

Теоретичні відомості:

Воду, призначену для споживання людиною для лабораторного дослідження відбирають відповідно до вимог, зазначених у стандарті (ГОСТ 24481-80).

Проби води відбираються перед подачею їх у розподільну мережу, а також у самій мережі.

Об'єм проби залежить від кількості інгредієнтів, які потрібно встановити( але не менше 500 мл).

Проби відбирають у хімічно чистий посуд з притертими пробками ( допустимі поліетиленові чи коркові), виготовлений із міцного безколірного скла або в поліетиленовий посуд, дозволений для контакту з питною водою. Проби води, призначені для дослідження на вміст органічних речовин, відбирають лише у скляний посуд з притертими пробками.

Відбір води здійснюють після спуску води із відкритого крану протягом 15хв. Перед відбором проби посуд двічі споліскується водою, яка буде відібрана для дослідження.

Посудина наповнюється водою до верху. Перед закриттям посудини пробкою верхній шар в оди зливається так, щоб під пробкою залишився шар повітря об'ємом 5-10 см3. Визначення залишкового хлору, озону та запаху (без нагрівання) проводиться на місці відбору води.

Для доставки в лабораторію посуд з пробами упаковують у тару, що забезпечує збереження та запобігає різким змінам температур.

Дослідження повинні проводитися в день відбору проб. Якщо це не можливо, то відібрані проби поміщують у холодильник і консервують.

Термін зберігання проб та здійснення аналізу води не повинен перевищувати 72 год. з моменту відбору проб.

Про тривалість зберігання води роблять помітку у протоколі відбору проб. Органолептичні властивості води - це ті ознаки, що сприймаються органами чуття людини і оцінюються за інтенсивністю сприйняття.

До органолептичних ознак води належать запах, смак та присмак, кольоровість, каламутність, прозорість, температура.

Запах - здатність наявних у воді хімічних речовин випаровуватися. За характером розрізняють природні (болотний, гнильний, рибний, трав'яний) та специфічні (аптечний) та невизначені запахи. Інтенсивність запаху води визначають при 20 та 60 0 С , оцінюють за 5 бальною шкалою

Інтенсивність запаху	Характер проявлення запаху	Оцінка інтенсивності запаху в балах
Немає	Запах не відчувається	0
Дуже слабкий	Запах не відчувається споживачем, не виявляється при лабораторному дослідженні	1
Слабкий	Запах відмічається споживачем, якщо на це звертати увагу	2
Помітний	Запах помітний, споживач легко виявляє та негативно реагує	3
Чіткий	Запах привертає увагу , вода не придатна до споживання	4
Дуже сильний	Запах настільки сильний, що робить воду непридатною до споживання.	5

Смак та присмак - здатність хімічних домішок у воді подразнювати смакові рецептори.

За характером розрізняють солоний, гіркий, кислий і солодкий смаки, решта - присмаки. Визначають у 5 балах. Пересічні люди смак та присмак 0 та 1 бали не відчувають. Смак та присмак у 2 бали відчувають лише деякі споживачі( якщо звертати увагу). 3 бали - смак помітний, споживач легко виявляє та негативно реагує; 4 - смак привертає увагу , вода не придатна до споживання; 5 - смак та присмак настільки сильний, що робить воду непридатною до споживання.

Хід роботи:

1. Відібрати проби води в різних точках.

2. Провести дослідження органолептичних властивостей відібраних проб води.

2.1. Визначення запаху

2.1.1. Визначення запаху при 200С

В колбу ємністю 250-350 мл наливають 100 мл води, призначену для дослідження, закривають скляною або корковою пробкою, збовтують, виймають пробку і нюхають, визначаючи характер ( напр.. землянистий) та інтенсивність запаху.

2.1.2. Визначення запаху при температурі 60 0 С.

В колбу відміряють 100 мл досліджуваної води. Горло колби закривають годинниковим склом та підігрівають на водяній бані до 50-60 0 С. Вміст колби декілька раз збовтують. Зсуваючи скло на бік швидко визначають характер та інтенсивність запаху.

2.2. Визначення смаку та присмаку

Смак води визначають при відсутності підозри на її забруднення. Досліджувану воду набирають у рот малими порціями, не ковтаючи її, задержують 3-5 с. інтенсивність смаку та присмаку оцінюють за 5 бальною шкалою. Оцінюючи при цьому присмак.

2.3. Визначення кольоровості.

Кольоровість визначають тільки в прозорій природній воді. Пробірку діаметром 14-16 мм із прозорого скла наповнюють досліджуваною водою на висоту 10-12 см і роздивляються зверху на білому фоні. Якісно відрізняють такі ступені кольоровості: безколірна, слабо-жовта, сітло-жовта, жовта, інтенсивно-жовта.

2.4. Визначення каламутності.

Пробірку діаметром 14-16 мм із прозорого скла наповнюють досліджуваною водою на висоту 10-12 см і роздивляються зверху на чорному фоні. Якісно розрізняють такі ступені каламутності: прозора, слабо опалесцирує, опалесцирує, слабо каламутна, каламутна, дуже каламутна.

3. Порівняти отримані результати із стандартами якості води, зробити висновок про придатність води до споживання.

Питання для самоконтролю.

1. Які розрізняють методи відбору проб води для дослідження?

2. В чому полягають особливості відбору проб води для дослідження?

3. Які показники називаються органолептичними?

4. Як визначити запах води. У яких одиницях вимірюється?

5. Як визначити прозорість води? Одиниці виміру.

6. Як визначається кольоровість води, у яких одиницях ?

Практична робота: Транспортне навантаження населених пунктів.

Мета: Набуття практичних навичок та визначення транспортного навантаження в населених пунктах.

Завдання: На основі проведеного обліку в різних точках населеного пункту зробити розрахунок транспортного навантаження, провести аналіз та розробити практичні рекомендації.

Матеріали: олівець, блокнот.

Теоретичні відомості:

Автотранспорт, чисельність якого на вулицях міст і сіл постійно зростає , негативного впливає на самопочуття їх мешканців, спричиняючи опосередковану та пряму дію: шум, забруднення повітря і грунтів, ущільнення грунтів тощо. Викиди автотранспорту, що містять вуглеводні, оксиди нітрогену, сульфуру, карбону, сажу зумовлюють появу смогів та кислотних дощів, почастішання респіраторних захворювань населення. Особливо значне забруднення спостерігається поблизу перехресть вулиць, де автомобілі змінюють швидкість або двигуни працюють на холостому ходу.

Викиди шкідливих речовин у відпрацьованих газах автотранспортту регламентуються стандартами. Останнім часом з метою зменшення негативного впливу автотранспорту на довкілля і здоров'я людей вживають заходи, серед яких і заборона на використання домішок тетраетиленсвинцю в пальне, перехід на природній газ.

Визначення завантаженості вулиць автотранспортом.

Оцінку завантаженості вулиць автотранспортом визначають за інтенсивністю руху:

- Низька інтенсивність руху - 2,7 - 3,6 тис. автомобілів за добу;

- Середня інтенсивність руху - 8- 17 тис. автомобілів за добу;

- висока інтенсивність руху - 18-27 тис. автомобілів за добу;

Хід роботи:

Студенти розподіляються на групи, які займають спостережні пункти по обидва боки вулиць ( з пожвавленим рухом автотранспорту, з незначним рухом; на ділянках, де багато транспортних розв'язок і світлофорів).

Збирати матеріал можна як упродовж одного практичного заняття, так і в різні години доби протягом тривалого часу.

Інтенсивність руху автотранспорту визначають методом підрахунку автомобілів різних типів - 3 рази по 20 хв. під час кожного терміну вимірювань ( о 8-й, 13-й, 18 год.).

Записи заносять у таблицю:

Тип автомобіля	Кількість автомобілів у різний період доби, шт
	8 год	13 год	18 год
Легкої вантажності
Середньої вантажності
Важкої вантажності
Автобуси
Легкові

Автомобілі поділяють на три категорії: з карбюраторним двигуном, дизельні, автобуси типу «Ікарус».

Здійснити оцінку руху транспорту на окремих вулицях,визначити завантаженість вулиць населених пунктів в певний час доби, побудувати графіки, обговорити способи зменшення негативного впливу транспорту на стан довкілля. Результат оформити у вигляді графіків.

Примітка: при оцінці транспортного навантаження особливу увагу слід звернути на характеристику ділянки, де проводиться облік (кількість зелених насаджень, вологість повітря, температуру, швидкість вітру, тип руху автотранспорту).

Питання для самоконтролю

1. Як визначити інтенсивність автотранспорту в певній точці населеного пункту?

2. Які шляхи зменшення рівня автотранспортного навантаження?

3. Які існують методи зменшення впливу автотранспорту на довкілля?

2.4 Методика організації тестового контролю з дисципліни «Загальна екологія»

З кожної дисципліни складається навчально-методичний комплекс, який містить пакет тестових завдань для оцінювання успішності у продовж навчання (поточне оцінювання) та підсумкове оцінювання навчання. Згідно з психологічними дослідженнями при оцінюванні засвоєння матеріалу студентами, цей процес включає три послідовних етапи: засвоєння знань на рівнях уявлення, впізнавання та відтворення. Кожен з цих етапів є окремим періодом навчання та характеризується певними вимогами до системи його елементів й організації навчального процесу. Одна з цих вимог - створення спеціального інструменту оцінки знань. Протягом кожного етапу навчання потрібно проводити моніторинг якості засвоєння знань студентом, який повинен мати відповідно свою специфічну структуру тесту, що відповідає його завданням[18].

Ми наведемо приклади тестових завдань різних типів і форм, які використовуються для складання тестів з дисципліни «Загальна екологія».

Тестове завдання закритого типу складається з умови завдання, на яку студент повинен дати відповідь, та переліку можливих відповідей або їх елементів, з яких студент повинен вибрати або скласти вірну відповідь. Кожна з пропонованих у завданні відповідей або їх елементів мають цифрову або літерну позначку. Студент вибирає відповіді або елементи, які вважає вірними, і записує або вводить у технічний пристрій їх позначки. Відповідь студента на завдання закритого типу має кодовану форму - набір цифр, літер або їх сполучень, значення яких не можна зрозуміти, не знаючи змісту завдання. Кодована форма відповіді значно спрощує операцію її перевірки та оцінки.

1. Закриті одно алфавітні одно вибіркові - завдання цієї форми складаються з умови завдання та набору відповідей, з яких студент повинен вибрати одну вірну відповідь.

Приклад тестового запитання:

Хто перший і у якому році запропонував термін екологія?

1. Геккель (1896р.);

2. Шелфорд (1902р.);

3. Тенслі (1866р.);

4. Геккель (1866р.).

Відповідь :4

2. Закриті одноалфавітні багато вибіркові - завдання цієї форми складаються з умови завдання та набору елементів відповіді, в яких студент вибирає ті і стільки, які він вважає вірними.

Приклад тестового запитання

Якої групи рослин, в залежності від здатності витримувати без води, не існує?

1. біофіти;

2. ксерофіти;

3. мезофіти;

4. дистрофіти;

5. гідрофіти.

Правильна відповідь: 1,4

3. Закриті на впорядкування - завдання цієї форми складаються з умови та переліку елементів відповіді, з яких студент повинен вибирати ті, що входять до складу вірної відповіді, і розташувати їх у правильній послідовності.

Приклад тестового запитання:

Розташуйте послідовно рівні організації живої матерії:

1. Популяція

2. Вид

3. Угрупування

4. Особина(організм)

5. Біосфера

Правильна відповідь: 4, 2, 1, 3,5

Багатоалфавітні тестові завдання ( завдання на відповідність) - метою розробки тестових завдань цієї форми є те, щоб виявити уміння студента встановлювати відповідність між двома або більшою кількістю множин понять. Такі тестові завдання дозволяють виявити наявність у випускників знань зв'язків між об'єктами та їх функціями, термінами й їх визначеннями тощо. Багатоалфавітні тестові завдання поділяються на перехресні, вибірково-об'єднувальні та матричні.

4. Багатоалфавітні перехресні тестові завдання складаються з умови завдання і з двох або більшої кількості алфавітів, в яких надано перелік об'єктів та їх ознаки й властивості. Під час виконання завдання студент повинен для кожного з об'єктів, наведених у першому алфавіті, вибрати одну ознаку кожного з наступних алфавітів.

Приклад тестового запитання

Зазначте для кожного з термінів його визначення (вкажіть номери які відповідають буквам):

А.Вікова структура	1. Проявляється у степені домінантності особини та функціональних обов'язках, які виконує дана особина
Б.Статева структура	2. Закономірне співвідношення різних вікових груп популяції
В.Ієрархічна структура	3.Закономірний розподіл особин даної групи по статі

Відповідь. А-2, Б-3, В-1

Встановіть зв'язки між поняттями та їх визначеннями:

А. Літопис природи	1. Процес створення резерву особливо цінних природних територій для наступного перспективного заповідання з метою недопущення їх знищення або руйнування.
Б. Резервування природних територій	2. Процес вилучення природної території чи акваторії зі сфери господарського використання для природоохоронних та інших цілей.
В. Заповідання	3. Безперервне ведення наукових досліджень у заповідниках та національних природних парках за спеціальною програмою у формі методичного посібника, результати яких публікуються у щорічних томах.

Відповідь: А-3, Б-1, В- 2

5. Вибірково об'єднувальні тестові завдання - складаються із запитання або умови завдання і двох та більшої кількості алфавітів, де названі об'єкти та їх якості або один і той самий об'єкт представлені в різних формах - словесній, графічній, матеріальній.

Відповідаючи на завдання, студент повинен вибрати з першого алфавіту елементи, що відповідають визначеним в умові завдання вимогам та знайти відповідні елементи в кожному з наведених алфавітів.

Приклад тестового запитання

Впорядкуйте елементи організаційно-економічного механізму соціально-етичного маркетингу:

1. Економічні санкції 2. Організаційно-правові заходи 3. Економічні стимули	А. Підвищені закупівельні ціни Б. Зниження цін на екологічно забруднену продукцію В. Плата за забруднення НПС Г.Пільгове оподаткування кредитування Д. Підвищення плати за землю Е. Контроль якості Є. Створення екологічного інформаційного центру

Відповідь:1 (Б, В, Д), 2. (Е, Є), 3. (А, Г, )

6. Матричні (з множинними відповідями) тестові завдання складаються з питання та двох алфавітів. В першому алфавіті наводять перелік об'єктів, а в другому перелік їх властивостей (устаткування, приладів). Під час виконання завдання студент для кожного з наведених об'єктів повинен вибрати перелік властивостей, які він вважає їм притаманними.

Приклад тестового запитання

7. Відкриті тестові завдання можуть мати вигляд ствердження, вислів, речення, в якому зроблено один або декілька пропусків, які студент під час відповіді повинен заповнювати, вписуючи слова, умовні позначення, цифри або формули. Це завдання на доповнення.

Приклад тестового запитання.

Багаторазове вимірювання для спостереження за змінами будь-якого параметра в певному інтервалі часу; система довготривалих спостережень, оцінювання, контролювання і прогнозування стану і зміни об'єктів називається ______________________________

Відповідь: моніторинг

Угруповання особин, які належать до одного виду і заселяють спільну територію називається - __________________

Відповідь: популяція

За допомогою завдань відкритої форми перевіряють відповіді на питання: Хто?, Де?, Коли? Звідки? Що? Скільки ? Кому? Відповідь студент подає в звичайній, знайомій для нього формі слів, чисел, формул, умовних позначень. Умова тестового завдання повинна бути викладена максимально чітко та коректно і вимагати, щоб відповідь була стислою. Цими завданнями визначають знання понять, визначень, закономірностей, термінологій.

В модульних тестах та тестах іспитових, як правило, найпоширеніші одновибіркові тести, але викладачі нашої циклової комісії намагаються розробляти тести з застосуванням усіх форм тестів. Час на виконання тесту відводиться на протязі навчальної години. Тести доводиться переробляти після проходження курсу навчання, під час якого некоректні тести викидаються, замінюються більш уточненими, які відповідають вимогам, щодо складання тестів.

ВИСНОВОК

У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури нами встановлено, що існують різні трактування поняття «методика навчання», як і синонімічні його назви. Зокрема, у дослідженнях педагогів знаходимо такі терміни: «методика навчання», «методика викладання», «методика вивчення», при цьому їх зміст як правило є однаковим.

До змісту методики як науки належать: вивчення історії методики; визначення пізнавального і виховного значень та завдань навчального предмета, його місця в системі освіти; визначення змісту навчального предмета, наукове обґрунтування програм і підручників; вироблення методів і організаційних форм навчання, які відповідали б його меті та змісту; опрацювання навчального обладнання з дисципліни; визначення вимог до підготовки викладачів певної дисципліни. Методика конкретного навчального предмета - це галузь педагогічної науки, що досліджує зміст навчального предмета і характер навчального процесу, який сприяє засвоєнню студентами необхідного рівня знань, умінь та навичок, розвитку їхнього мислення, формуванню світогляду; виховання якостей громадянина своєї країни. Тобто предметом методики є дослідження теоретичних основ навчання загальноосвітніх і спеціальних дисциплін (у вищій школі, в різних планах навчальних закладів). Методика вивчає закономірності навчання, які випливають з особливостей науки, що вивчається.

Метою викладання є організація ефективного навчання кожного студента в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння. Результативність процесу навчання неабиякою мірою залежить від оптимального вибору методів викладання і логіки їх застосування. Методи навчання - це методи викладання-учення. Метод навчання у дидактиці - це певний спосіб, який спрямований на реалізацію процесу навчання, щоб досягти поставленої мети.

На даний час немає жодної класифікації методів навчання, яка охопила б широкий та різноманітний діапазон традиційних та нетрадиційних методів навчання. Неможливо зупинятися на використанні тих чи інших методів навчання окремо. Лише інтегруючись одна в другій, поєднуючись та взаємодоповнюючись, традиційні та нетрадиційні методи навчання у вищих навчальних закладах можуть привести до очікуваних результатів.

Форми організації процесу навчання розкривають через способи взаємодії педагога зі студентами. Форма організації навчання - певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб'єктів та об'єктів навчання. До основних видів навчальних занять у вищих навчальних закладах належать: лекції; практичні та індивідуальні заняття; консультації.

Проаналізувавши сучасні вимоги до майбутніх екологів, очевидною стає необхідність підготовки фахівців з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості і культури на основі нових критерій оцінки взаємовідносин людського суспільства і природи.

Саме тому, що екологія сьогодні використовує дуже широкий спектр спеціальностей, дати суворе визначення професії «еколог» неможливо. Головне для майбутнього еколога - це розуміння того, що природа для нього невід'ємна частина життя, що важливо зупинити або сповільнити наростаючу деградацію природного навколишнього середовища. Діяльність еколога будь-якої спеціальності спрямована на досягнення гармонійного співіснування людини і природи.

Розроблено та проаналізовано навчально-методичний комплекс з дисципліни "Загальна екологія", зроблено відбір змісту матеріалу згідно діючої програми для вищих навчальних закладів по підготовці молодших спеціалістів зі спеціальності 5.04010602 «Прикладна екологія».

Розроблено методику проведення теоретичного та практичного заняття з даної дисципліни.

Розроблено тестування для перевірки набутих студентами знань. Адже вища школа протягом свого становлення і розвитку пережила досить значну кількість методів, способів і форм оцінки результатів навчання.

Тестовий контроль визнано найбільш уніфікованою і прийнятною у світі формою контролю результатів навчання, який супроводжує студента упродовж всього періоду навчання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А.М. Загальні методи навчання в школі. - Київ, 1981, - 206с.

2. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 560с.

3. Андрейцев В.І. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2 кн. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 250 с.

4. Архангельский С.И. Лекции по теории обучения в высшей школе. - М., 1974

5. Асламов Л., Векслярський Р., Комарський К., Пшеничний С. Проблеми та концептуальні ідеї екологічної освіти і виховання в Україні // Ойкумена. - 1994. - № 1-2. - С. 87-91

6. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань: Підручник.К.: Либідь, 1997. 288 с

7. Бойчук Ю.Д. Основи екології та екологічного права:Навч. посіб. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2004. - 352 с.

8. Бондарчук Л.І. Федорчук Е.І. Методи активного навчання в курсі "Основи педагогічної майстерності." Вища і середня пед. освіта. - Київ, 1993. № І6.- С 51-56.)

9. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход. М., 1991

10. Вергасов В.М. Активизация познавательной деятельности студентов в высшей школе. - К.: Вища школа, 1985. - 175 с

11. Вергасов В.М. К вопросу оценки качества контроля ученого процесса Проблемы высшей школы. - К.: Вища школа. - 1982. - Вып.40. - С.27-32

12. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К., 2003.

13. Володько В.М. Іванова Т.В. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність як один з методів розвитку творчих здібностей студентів. Вища і середня педагогічна освіта . - Київ, 1993. - № І6. С. 62

14. Гапонов П.М. Лекция в высшейшколе. - Воронеж, 1977.

15. Гардашук Т. Екологічна освіта: досвід міжнародних комунікацій // Ойкумена. - 1994. - № 1-2. - С. 184-188.

16. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). - К.: Райдуга, 1994. - 62 с

17. Дьомін А.І. Розвиток пізнавальної діяльності учнів К.: Вища школа, 1978.-72с.

18. Загвязинский В.И. Дидактика высшей школы: текст лекций - Челябинск, 1990.

19. ЗагвязинскийВ.И. Методология и методика дидактического исследования. М.: Педагогика, 1982. - 160 с

20. Закон України “Про вищуосвіту”. - К., 2002. - 27 с.].

21. Закон України “Про освіту” // Освіта. - 1991. - 25 червня

22. Зарецкая Е.Н. Риторика: Теория и практика речевой коммуникации. - М., 1998.

23. Ищенко И.В., Путлеева Н.В. Особенности контроля при проблемномобучении. - М.: Педагогіка, 1986. - 23 с.)

24. Концепція екологічної освіти України / Затверджена рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 13/6-19 від 20.12.2001 р.) - К.: УІДНСіР, 2002. - С.5-25.

25. Костюк Г.С. Развитие и воспитание.// Общие основы педагогики. Под ред. Королева Ф.Ф.)

26. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя. М.: - 1985.

27. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи Навчальний посібник / К.: Знання, 2005.- 486 c.

28. М.М. Фіцула Педагогіка вищої школи :навч. посіб. - 2-ге вид., доп. - К. : Академвидав, 2010. 456с

29. Макаренко А. С. Сочинения: В 7 т. - М., 1957- 1958. - Т. 5. - С. 117

30. Малафіїк І. В.ДидактикаНавчальний посібник К.: Кондор, 2009.- 406 c.

31. Михаличев Е.А. Дидактическая тестология: Научно-методическо епособие. М.: Народное образование, 2001 с.16

32. Навчальний процес у вищій педагогічній школі / За ред. О.Г. Мороза. К.: НПУім. М. Драгоманова, 2001

33. Нагорнюк О.М., Журавська Н.С. Теорія і методика професійного навчання. Курс лекцій

34. Огородников И. Активно разрабатывать вопросы теории // Вестн.высш.шк. - 1986. - №7

35. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: навч.посіб.[для студ.вищ.навч.закл.]/ В.Л.Ортинський - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472с.)

36. Педагогика и психология высшей школы. - Ростов н/Д, 2002.

37. Педагогика. /Под. ред. Ю.К.Бабанского/. - Москва, 1988.- С. 386-412.

38. Педагогіка вишої школи: Навч. посіб. / З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.; За ред. З.Н. Курлянд. - 3-тє вид., перероб. І доп. - К.: Знання, 2007. - 495с.

39. Педагогіка вищої школи / [В.П. Андрущенко, І.Д. Бех, І.С. Волощук Педагогічна думка. - 2009. -256с.])

40. Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / В. А. Сластенин, И. Ф. Исаев, Е. Н. Шиянов; Под ред. В.А. Сластенина. - М.: Издательский центр "Академия", 2002. - 576 с

41. Тихомиров О.К. Психология мышление. М.: - 1997.

42. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри - активна форма підготовки майбутніх вчителів // Вища і середня педагогічна освіта. - Київ, 1993. - №6.- С. 68-73.

ДОДАТКИ

Додаток А

ВП НУБіП України

«Боярський коледж екології і природних ресурсів»

Циклова комісія екологічних дисциплін

«Затверджую»

Заступник директора

з навчальної роботи

_______В.П. Сидорко

«____» _______2012 р.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

з дисципліни «Загальна екологія»

для підготовки фахівців ОКР «Молодший спеціаліст»

галузі знань0401 «Природничі науки»

зі спеціальності 5.04010602 «Прикладна екологія»

для студентів 2 курсу, форма навчання - денна

Укладач: викладач ВП НУБіП України

Боярський коледж екології і природних ресурсів

Р.О. Сябренко

Розглянуто цикловою комісією екологічних дисциплін

Протокол № _____ від « _________2012 р.

Голова комісії __________Т.М. Пузир

Боярка - 2012

ВП НУБіП України

«Боярський коледж екології і природних ресурсів»

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Дисципліни «ЗАГАЛЬНА ЕКОЛОГІЯ»

для підготовки фахівців ОКР «Молодший спеціаліст»

галузі знань0401 «Природничі науки»

зі спеціальності 5.04010602 «Прикладна екологія»

для студентів 2 курсу, форма навчання - денна

Боярка - 2012

Робоча навчальна програма з дисципліни «Загальна екологія» складена викладачем ВП НУБіП України «Боярського коледжу екології і природних ресурсів» - Сябренко Р.О. на основі типової навчальної програми з дисципліни «Загальна екологія» , затвердженої навчально-методичною комісією факультету екології і сталого розвитку НУБіП України

Протокол № від « » 2012р .

Робоча навчальна програма обговорена на засіданні циклової комісії екологічних дисциплін

Протокол № ____ від «_____»_____________2012 року

Голова циклової комісії _________________ Т.М. Пузир

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Навчальна дисципліна «Загальна екологія» є базовою професійною дисципліною для підготовки молодших спеціалістів напряму 0401 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування», спеціальності 5.04010602 «Прикладна екологія», вона входить до циклу природничо-наукової підготовки, що містить основи екологічних знань, найголовніші положення якої є взаємовідносини живих організмів з усіма фізичними, хімічними та біологічними факторами, які в сукупності діють на ці організми.

Метою дисципліни є надання майбутнім фахівцям науково-теоретичних знань і практичних навиків, спрямованих на визначення періодів, задач і перспектив у розвитку взаємовідносин між живими організмами і оточуючою їх природою, а також формування у студентів сучасного екологічного світогляду та його інформаційного забезпечення.

При вивченні курсу «Загальна екологія» студенти повинні набути знань з теоретичних аспектів загальної екології. Після засвоєння матеріалу з теоретичної частини слід перейти до вивчення практичних питань загальної екології, до яких належать: основні джерела антропогенного забруднення довкілля; охорона атмосфери, гідросфери, літосфери; охорона рослинного та тваринного світу.

Ця дисципліна забезпечує формування базових екологічних знань, основ екологічного мислення професійного фахівця, здатного не тільки грамотно, науково обгрунтовано використовувати природу, але і захищати її, здійснювати вагомий внесок у формування масової екологічної свідомості населення, набувати необхідних умінь для прийняття правильних відповідних рішень тощо.

Курс має на меті ознайомлення студентів з основними положеннями екологічної науки, а саме: вчення про біосферу та екосистеми, проблемою джерел та потоків енергії в екосистемах, закономірностями дії екологічних факторів. Передбачається також вивчення біотичних взаємовідносин між окремими організмами та їх популяціями.

Опанувавши курс даної дисципліни, студенти повинні знати: екологічні терміни і визначення, історичні періоди у розвитку взаємовідносин людини з довкіллям, структуру природного середовища, опанувати питання про загальні властивості біосфери, її склад та функціонування; розглянути явища кругообігу речовин та енергії у біосфері; природні ресурси Землі; основи економіки природокористування.

Студенти повинні вміти: знаходити і виокремлювати важливі екологічні аспекти в багатому потоці наукової та суспільної інформації; аналізувати проблеми довкілля, спираючись на знання екологічних процесів, що в ньому відбуваються; конспектувати лекції та навчальну літературу, працювати з різними джерелами екологічної інформації, використовувати ц у роботі над рефератами, при підготовці до семінарів; висловлювати власні думки, робити узагальнення, аргументувати свої твердження та висновки.

Контроль знань та умінь студентів має здійснюватись у формі тестування, виконання контрольних робіт, складання заліку та іспиту.

Програма навчальної дисципліни побудована за модульним принципом. Кожен з модулів є логічно завершеною складовою системи знань та умінь, що визначені необхідні для формування фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст».

Вивчення курсу «Загальна екологія» здійснюється на основі знань, отриманих з дисциплін вища математика, фізика, ботаніка, неорганічна і біонеорганічна хімія, мікробіологія, геологія з основами геоморфології, гідрологія, ґрунтознавство.

Базові знання і практичні навички , набуті під час вивчення дисципліни, використовуються для оволодіння такими курсами, як : екологічний моніторинг, екологічна експертиза, екологія людини, агроекологія, охорона навколишнього середовища, основи хімічної екології та інших прикладних розділів екології.

Структура програми навчальної дисципліни «Загальна екологія»

Курс: (підготовкамолодшогоспеціаліста) Форма навчання: (денна)	Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальноїдисципліни
Кількістькредитів: 2 Модулів: Змістовнихмодулів: 2 Загальнакількість годин: 108 Тижневих годин: 3	спеціальність 5.04010602 «Прикладна екологія» Освітньо-кваліфікаційний рівень Молодшийспеціаліст	Обов'язкова Рік підготовки: 2 Семестр: 4 Лекційнізаняття: (теоретична підготовка): 20 годин Практичні: Лабораторнізаняття: 22 години Самостійна робота: 66 годин Вид контролю: екзамен

Модульна структура дисципліни «Загальна екологія»

Модульна структура дисципліни	Форма контролю
модуль	Змістовний модуль №1.	Т.1.	Вступ. Основні поняття.	Тест
		Т.2.	Природне середовище. Основні закони екології. Методологія і методи екологічних досліджень
		Т.3.	Екологія популяцій
		Т.4.	Класифікація і властивості екосистем. Вчення про біогеоценози
		Т.5.	Енергетичний баланс біосфери. Динаміка і стабільність природних і штучних екосистем
		Т.6.	Циклічні процеси в біосфері
	Змістовний модуль №2.	Т.7.	Сільськогосподарські екосистеми. Сільськогосподарські екосистеми в умовах техногенези су.	Тест
		Т.8.	Екологічні аспекти сільськогосподарського виробництва. Організація сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях
		Т.9.	Екологія селітебних територій
		Т.10.	Економіка природокористування
		Т.11.	Екологія і управління природними ресурсами
		Т.12.	Організація і правова система управління екологічною безпекою довкілля.
		Т.13.	Системний аналіз. Моделювання
		Т.14.	Екологічна безпека людини
Підсумковий контроль знань	Підсумковий тест

Зміст навчальної дисципліни «Загальна екологія»

Змістовний модуль № 1

ТЕМА №1. ВСТУП

Основні відомості про екологію. Класифікація, задачі і об'єкти екології. Сучасні судження про структуру екології. Наукове обґрунтування екології. Місце екології серед інших наук. Характеристика біоекології, геоекології, прикладної екології.

ТЕМА № 2. Природне середовище. Основні закони екології. Методологія і методи екологічних досліджень.

Природне середовище. Водне, грунтове, повітряне середовище. Екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів. Біотичні фактори, їх види. Абіотичні фактори, їх види. Антропогенні фактори, їх види. Спрямованість екологічних факторів. Сукупна дія екологічних факторів. Основні закони екології. Методи екологічних досліджень. Використання математичних методів і моделювання в екологічних дослідженнях

ТЕМА 3. Екологія популяцій

Демекологія. Популяція як загальна біологічна одиниця. Нерівноцінність популяцій. Структура популяцій: статева, вікова, просторова. Основні характеристики популяції: густота і міграція популяцій, розмір популяції, чисельність і щільність популяції , поліморфізм. Взаємодіяорганізмів всередині популяції: конкуренція, хижацтво, паразитизм, алелопатія, моделі Лоткі-Вольтерри, коменсалізм, протокооперація, мутуалізм. Поняття про екологічну нішу.

ТЕМА 4.Класифікація і властивості екологічних систем. Вчення про біогеоценози

Екосистема, її властивості. Продуценти, консументи і редуценти. Вчення про біогеоценози. Співвідношення понять «біогеоценоз» та «екосистема». Принципи класифікації екосистем. Біогеоценоз та його склад. Трофічна, просторова та екологічна структура біогеоценозу. Властивості біоценозів. Динаміка біогеоценозу. Структура біоценозу. Зв'язки в екосистемі. Динаміка і стабільність екосистем у біоценозах. Основні екосистеми біосфери: характеристика біологічних техногенези, оцінка структури і функціонування екосистеми в часі. Класифікації основних екосистем світу. Харчові ланцюги. Харчові мережі та трофічні рівні. Екологічні піраміди. Механізм гомеостазу.

ТЕМА 5. Енергетичний баланс біосфери. Динаміка і стабільність природних і штучних екосистем.

Енергетика біоценозу. Джерела енергії в екосистемі. Енергетична класифікація екосистем. Схема потоків енергії в екосистемах, оцінка кількості та якості енергії. Рух потоку енергії. Класифікація динаміки екосистем. Стратегія розвитку екосистем. Загальні принципи стійкості екосистем. Антропогенні і штучні екосистеми. Розвиток та еволюція екосистем. Фактори еволюції. Сукцесії, фази, типи.

ТЕМА 6. Циклічні процеси в біосфері.

Поняття про біохімічні цикли. Антропогенний вплив на природні цикли. Жива речовина і її енергія. Енергетичні потоки в біосфері. Біологічне продукування в біосфері. Вторинна продукція екосистем. Кругообіг речовин у біосфері. Основні шляхи повернення в кругообіг.

Змістовний модуль №2

ТЕМА 7. Сільськогосподарські екосистеми. Сільськогосподарські екосистеми в умовах техногенезису.

Агроекологія. Сільське господарство як постійно діючий механізм відновлення живих природних багатств. Агроекосистеми, їх особливості типи, структура. Відмінність агроекосистем від природних екосистем. Стійкість агроекосистем. Енергетичний аналіз агроекосистем. Ресурси в агроекосистемах. Співжиття в агроекосистемах. Бур'яни, хвороби та шкідники.

Сільськогосподарські екосистеми в умовах техногенези су. Технологія забруднення екосистем. Наслідки технології забруднення. Забруднення навколишнього середовища при неправильному зберіганні гною. Негативні наслідки забруднень у сільськогосподарському виробництві. Сільськогосподарські відходи. Утилізація та переробка відходів.

ТЕМА 8. Екологічні аспекти інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Організація сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва. Основні напрями негативної дії інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Екологічні аспекти хімізації. Екологічні аспекти тваринництва. Екологічне значення безвідходних і маловідходних технологій в агропромисловому комплексі.

Сільськогосподарська радіоекологія як наука. Джерела радіоактивного забруднення об'єктів навколишнього середовища і сільськогосподарського виробництва. Природні джерела радіоактивного забруднення. Джерела штучних радіонуклідів. Міграція радіонуклідів у навколишньому середовищі та об'єктах сільськогосподарського виробництва. Надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини та організми сільськогосподарських тварин. Прогнозування надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини та в організми тварин. Особливості ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях. Основні принципи організації ведення сільськогосподарського виробництва на радіоактивно забруднених територіях. Заходи щодо зниження надходження радіонуклідів у сільськогосподарські рослини та організми сільськогосподарських тварин.

ТЕМА 9. Екологія селітебних територій.

Екологічне середовище у містах. Рослинний покрив міста, тваринний світ, людина міста. Зростання масштабів виробництва І його вплив на довкілля. Основні джерела антропогенного забруднення, іх класифікація. Радіоактивне забруднення середовища (джерела, розповсюдження, нейтралізація, рівень радіаційного фону на різних ландшафтах і компонентах біосфери). Шум, як забруднення середовища проживання. Дія штучних електромагнітних випромінювань. Проблеми відходів людської діяльності Спроби утилізації та знешкодження побутових відходів. Інфраструктура міста. Міські споруди.

Тема 10. Економіка природокористування.

Основні поняття економіки природокористування: природні ресурси, раціональне природокористування. Взаємозв'язок екології та економіки. Принцип економічної оцінки природних ресурсів. Шкода від забруднення навколишнього середовища. Функції плати за природні ресурси. Види платежів за природні ресурси. Плата за забруднення навколишнього середовища, погіршення стану природних ресурсів.

Тема 11. Екологія і управління природними ресурсами.

Екологія і управління природними ресурсами. Форми управління. Методи управління природоохоронною діяльністю. Органи управління в галузі природокористування та їх функції. Екологічне обґрунтування принципів раціонального природокористування.

Тема 12. Організаційна і правова система управління екологічною безпекою довкілля.

Правова система управління. Організаційна система управління. Екологічна освіта і виховання. Екологічний менеджмент. Екологічний аудит і експертиза. Екологічний маркетинг. Екологічна паспортизація підприємств.

Тема 13. Системний аналіз. Моделювання.

Системний аналіз і його застосування в екології. Метод моделювання. Моделі екологічних систем. Цінність екологічних моделей. Етапи побудови екологічних математичних моделей. Імітаційне моделювання.

Тема 14. Екологічна безпека людини.

Екологія людини. Вплив навколишнього середовища на здоров'я людей. Негативний вплив на людство антропогенних порушень біосфери. Захворювання, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Харчування людини і нормування якості харчових продуктів. Екологічно безпечні продукти харчування

Теми практичних занять дисципліни

«Загальна екологія»

Модуль №1

Практичне заняття № 1. Вивчення впливу екологічних факторів (біотичних, абіотичних, антропогенних) на стійкість біоти території коледжу (2 год).

План

1. Ознайомлення з теоретичними відомостями.

2. Екскурсія по території коледжу.

3. Занотовування власних спостережень.

4. Оформлення звіту досліджень.

Список рекомендованої літератури

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С., Основи загальної екології.-К.: Либідь, 1995.-365с.

2. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник.-К.:Лібра, 1998.-248с.

3. Корсак К. В., Плахотнік О.В., Основи екології.-К.:МАУП,2000.-237с.

4. Кучерявий В.О. Екологія.-Львів:Світ, 2000.-493с.

Лабораторне заняття № 2, Визначення швидкості росту чисельності популяцій (на прикладі дріжджів)(2 год.)

План.

1. Техніка безпеки при виконанні завдання

2. Аналіз темпів зростання чисельності популяції залежно від температури, побудова графіку зростання чисельності особин популяції.

3. Оформлення звіту.

Список рекомендованої літератури

1. Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С., Основи загальної екології.-К.: Либідь, 1995.-365с.

2. Злобін Ю.А. Основи екології. Підручник.-К.:Лібра, 1998.-248с.

3. Корсак К. В., Плахотнік О.В., Основи екології.-К.:МАУП,2000.-237с.

4. Кучерявий В.О. Екологія.-Львів:Світ, 2000.-493с.

Практичне заняття №3. Визначення основних ланцюгів живлення (2год)

План

1. Загальні положення.

2. Побудова ланцюгів живлення

3. Записи та висновки спостережень.

Список рекомендованої літератури

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології: Навчальний посібник, - К.: Либідь, 1997,-160с

2. Білявський Г.О. та ін. Основи екологічних знань.- К: Либідь, 2000,-336 с

3. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г. та ін. Екологія:теоретичні основи і практикум. - Львів: «Новий Світ -- 2000», 2004. --328 с.

4. ДжигирейB.C. Основи екології та охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. 2-е вид., стер. - К: Знання, 2000. - 205 с.

Практична е заняття№ 4 . Дослідження ярусної структури типового листяного лісу (2год)

План

1. Теоретичні відомості.

2. Складання ярусної структури типового листяного лісу.

3. Оформлення звіту, висновки

Список рекомендованої літератури

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Практикум із загальної екології: Навчальний посібник, - К.: Либідь, 1997,-160с

2. Білявський Г.О. та ін. Основи екологічних знань.- К: Либідь, 2000,-336 с

3. Потіш А.Ф., Медвідь В.Г., Гвоздецький О.Г. та ін. Екологія:теоретичні основи і практикум. - Львів: «Новий Світ -- 2000», 2004. --328 с.