Акція "Запали свічку"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мета: формувати в учнів щирі людські почуття,

співчуття до трагічної долі рідного народу, громадянську відповідальність за його майбутнє.

Стіл, накритий скатертиною, на столі - хлібина, запалена свічка, композиція з колосків, кетягів калини. Звучить тиха сумна мелодія, перед початком виступу музика стихає.

Ведучий.

Не сьогодні це сказано:

Час народжувати і час помирати,

Час руйнувати і час будувати,

Час розкидати каміння і час збирати,

Час мовчати і час говорити.

Пам'яті жертв голодомору 1932-1933 років - геноциду Українського народу - присвячується.

Звучить пісня «Свічка»

Виходять учні зі свічками і стоять поки звучить пісня «Свічка»

На мультимедійні дошці ідуть фото жертв голодомору

На фоні реквієму (на мультимедійній дошці)

Ведучий

Щороку в Україні проходить

акція «Запали свічку» у День пам'яті жертв голодоморів, тобто у 4-ту суботу листопада щороку. Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки, кожен може прийти це зробити. Всі учні нашої школи прийняли участь в цій акції

1-й учень Сьогодні ми вшановуємо пам'ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років. Кожен із нас переосмислює нашу історію, трагічні її сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок - Голодомор , який призвів до небачених безневинних жертв.

2-й учень Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно - надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!

3-й учень Довго мовчала офіційна статистика, відмовчувалися архіви. Та під силою неспростованих фактів і доказів правда почала відроджуватись. І не слід розцінювати сьогоднішнє ушанування всіх безневинно убієнних як запізніле голосіння, як то декому здається.

4-й учень Пам'ять народу наше най достовірніше джерело. Вона жива, це її тривожні дзвони закликають кожного з нас сьогодні перепустити крізь власне серце цей велетенський білль, зробити висновки відповідно до свого розуміння моралі, добра і перед усім - відповідальності.

5-й учень Сьогодні настав час для правди, до неї безмовно закликають мільйони мученицьких жертв тих трагічних для України часів.

Ведучий:

Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки - твердині, не храми -

Скам'янілий чорнозем - потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам'яної гори

Надійшли. Придивляюсь:

«Вкраїна, двадцяте століття»

І не рік, а криваве клеймо:

«Тридцять три»

(Слайд)

Ведучий

Голод 1932 - 1933 років став для українців тим, чим був голокост для євреїв. До цього небаченого за історичними мірилами голоду держава штовхала село, що відмовлялося прийняти колгоспну систему з самого початку колективізації. У 1930 році в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба, у 1931 р. - 380 млн. пудів. Це було досягнуто за рахунок обезкровлення села. У багатьох селян забрали все зерно, в тому числі й посівний фонд. Фізично ослаблене селянство не могло ефективно провести весняну посівну кампанію: у 1932 р. було засіяно трохи більше половини запланованих площ. І все ж не ці чинники стали причиною трагедії українського селянства. Врожай 1932 року лише на 12 % був менший за середній урожай 1926-1930 рр. і міг би забезпечити населення України мінімумом продовольства.

Ведучий

Причинами голодомору в Україні у 1932-1933 роках є:

1. Вивезення зерна з України.

2. Колективізація.

3. Розкуркулювання.

4. Денаціоналізація.

5. Геноцид.

Перегляд фільму Великий злам

Сталін та ВКП(б) намагалися через голод нанести смертельний удар по Україні, по українській нації.

Злочини, здійснені під час голодомору в Україні, беззаперечно були злочином проти людства.

Ведучий

Багато сел. Були занесені на чорні дошки для винищення

Читець:

О, як же ти не вмерла, Україно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей, приречених безвинно, -

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

Петро Біба

Читець:

Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше - діти, і останніми - жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму.

Читець:

Найстрашніше було дивитися на маленьких дітей, висохлі, як у скелета, кінцівки яких звисали з роздутого живота. Голод стер з їхніх облич усі сліди щасливого життя, перетворивши їх на замордованих примар, і лише в очах ще лишився відблиск далекого дитинства.

Читець:

У 1933 році померлих від голоду по селах стало стільки багато, що труни лежали на вулицях, дорогах, в хатах по кілька діб. Влада на місцях призначала окремих людей, котрі збирали трупи і відвозили їх на кладовища возами, одержуючи за свою працю продовольчий пайок. Вони здебільшого ховали людей у неглибоких ямах, земля в яких ще довго ворушилась, бо серед мертвих нерідко траплялись і напівживі!

Читець:

Жагучим болем сповнені вірші Антоніни Листопад, складені на підставі свідчень голодомору 1932-1933 років.

Читець:

Бозю!

Що там у тебе в руці?!

Дай мені, Бозю, хоч соломинку…

Щоб не втонути в Голодній Ріці.

Бачиш, мій Бозю, я ще - дитинка,

Тож підрости хоч би трохи бодай.

Світу не бачив ще білого, Бозю.

Я - пташенятко, прибите в дорозі.

Хоч би одненьку пір'їночку дай.

Тато і мама - холодні мерці.

Бозю, зроби, щоби їсти не хтілось!

Холодно, Бозю,

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?...

Читець:

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів. Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось,

Хоча б за коси верб.

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?!

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній - озеро води.

Я ще не вмер.

…Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу.

Ведучий

Багато сел. Були занесені на чорні дошки для винищення

(Демонстрація Чорних дошок)Ви бачите населені пункти, які Радянська влада поставила за мету винищити і серед них

голодомор український геноцид жертва

Перегляд видиоролика про село Вербки

647556

Ведучий.

Сьогодні поширена думка, що говорити про голод - це озиратися назад, це блукати десь серед могил. А що ми там знайдемо? Ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи треба сьогодні говорити про голод?

Ведуча.

Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу, Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне - щоб зрозуміти.

І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували - все це винищувалося з корінням.

(Звуки метронома) Слайди пам ятників

Пом'янімо мільйонії жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році, що вмерли

І лишились лежать коло хат.

Пам'ять людей про голодомор каралась смертю. Важко було

мовчати, але мовчали. Людську пам'ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам'ять, розверзлись її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

Сьогодні, коли від початку голодомору минуло десятки років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам'ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.

Пом'янімо душі померлих від голоду Хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання.

Звони

Відкрийтесь, небеса,

Зійдіть на землю!

Усі українські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам'яті невигасний собор!

Це 22-й рік.

Це 33-й рік.

Це 46-й рік.

Голодомор... Голодомор... Голодомор...

Пісня Молитва

Презентація до пісні

Размещено на Allbest.ru