Спільна робота школи та сім’ї у вихованні обдарованих дітей

У індивідуальних бесідах батьки більш відверто і охоче розказують про ті проблеми, які часом можуть бути в сім'ї, про неспокій, який викликає поведінку дитини. Зміст індивідуальних бесід вчителя і батьків може бути самим різноманітним. Але головною їх метою завжди повинно залишатися педагогічна освіта батьків обдарованих дітей [61, 201].

У бесіді з батьками вчитель не стільки стверджує, скільки радиться, домовляється про спільні дії, методи і прийоми впливу на обдаровану дитину. Індивідуальні бесіди з батьками можуть відбуватися з їх ініціативи і з ініціативи педагога.

Не завжди батьки, помітивши щось негативне в поведінці дитини, самі звертаються за допомогою до вчителя. Деякі умовчують, а іноді стараються виправдати будь-який вчинок сина або дочки. У такому разі вчителі повинні самі шукати шляхи зближення з батьками: викликати їх на відверту розмову, старатися допомогти у вирішенні сімейних конфліктів, підказати шляхи впливу на дитину [61, 205].

Вирішивши, що необхідно поговорити з кимсь з батьків, вчитель заздалегідь домовляється про зручний для них час і місце. Коли батьки самі звертаються за порадою, вчитель, якщо не може відповісти на питання відразу, пропонує відкласти бесіду, щоб підготуватися і вже тоді дати кваліфіковану рекомендацію. До таких заздалегідь призначених бесід треба ретельно готуватися. Досвід шкіл показує, що добре визначити консультативний день і годину - раз в тиждень, в місяць. Це зручно батькам і поступово входить в звичку періодично спілкуватися з вчителем.

Розмовляючи з батьками обдарованих дітей про нестачі учня в поведінці, його вчинки, не треба обмежуватися констатацією фактичного становища справ і пропозицією «вжити заходів» або «суворі заходи». З одного боку, це замість користі може шкодити, штовхнувши розгнівану маму і обуреного тата до необдуманого застосування заходів покарання. В.Сухомлинський з цього приводу говорив, що саме в початкових класах треба гострозоро стежити, «щоб у матері не робилося жорстоким серце, а у дитини не потухло бажання бути хорошим». З іншої сторони, такі заяви кажуть про неспроможність вчителя, який як би признається у власній безпорадності. У таких випадках краще в спокійній обстановці разом з батьками обговорити ситуацію, що створилася і постаратися визначити спільну лінію впливу на учня. Не можна просто вказувати батькам на недоліки, проступки їх сина або дочки. Треба при цьому давати конкретні поради, за допомогою яких сім'я зможе вплинути на дитину. Відчуваючи увагу вчителя, його доброзичливість, значення, якого він надає питанням виховання, батьки поступово і самі починають більше приділяти уваги дітям, частіше заходити в школу, охоче розмовляти про навчання і поведінку своєї дитини.

Часто в школах спостерігається практика, коли для бесіди запрошуються тільки ті батьки, діти яких чимось провинилися. Це невірно. У цьому випадку кожна передбачувана зустріч з вчителем викликає неспокій, збентеження, а іноді і роздратовує. Плануючи бесіди, вчитель повинен вийти з того, що спілкування з батьками обдарованих дітей не повинне обмежуватися повчаннями, зауваженнями. Бесіди повинні бути взаємно цікавим, частіше приємним обміном інформацією, природним видом зв'язку батьків і школи.

Не можна розмовляти з батьками в присутності дитини, якщо не упевнені, що ваша похвала або осуд сина або дочки сприйметься правильно.

Часто бесіди з батьками допомагають знайти правильний підхід до обдарованого учня - адже близькі добре знають його і можуть багато що підказати, допомогти визначити причину того або іншого вчинку [61, 207].

Налагодження з батьками доброзичливих контактів відбувається легше, якщо вчитель будує спілкування цілеспрямовано, враховуючи ситуацію, заздалегідь продумує не тільки зміст бесіди, але і її хід, можливі варіації і несподівані повороти. Даючи поради, прагнучи, якщо це необхідно, внести корективи у виховні впливи батьків на дитину, треба пам'ятати, що пряме, нетактовне втручання у внутрішні справи сім'ї може викликати протест і нанести важко поправну шкоду. Адже кожний батько виховує своїх дітей так, як він вважає потрібним, виходячи з своїх знань, умінь, почуттів і переконань. Сторонньому, навіть вчителеві, який звичайно близький батькові, важко протистояти цьому. Та і чи треба? [48, 32].

У спілкуванні з батьками потрібно уникати повчального тону, повчальних зауважень. Це роздратовує батьків, відновлює проти втручання, як їм здається, в їх особисті справи. У роботі з батьками треба враховувати, що більшість батьків знають про свої обов'язки, прагнуть їх виконати, але не завжди уміють зробити це правильно. Обов'язок школи - допомогти їм в цьому.

Любов і повагу батьків вчитель завойовує передусім добросовісною роботою, чуйним відношенням до учнів. Без цього не можна розраховувати на співпрацю.

На нашу думку, вдумливий і серйозний педагог завжди знайде шлях до зближення і встановлення з батьками контактів, необхідних для вироблення загальних заходів впливу на обдаровану дитину. Але, обдумуючи шляхи і форми спілкування з сім'ями своїх учнів, педагог повинен пам'ятати про те, що ні в якому разі не можна йти на поводі у батьків. Не треба боятися робити при необхідності зауваження, треба категорично пред'являти ті або інші вимоги, домагатися виконання даних школою рекомендацій по вихованню дитини. В роботі з батьками школа повинна вийти з того, що основною метою цієї діяльності повинне стати зміцнення і розвиток сім'ї як одного колективу.

Велика соціальна значущість цілеспрямованого спілкування з сім'єю полягає в тому, що, направляючи по потрібному руслу впливи батьків на дітей, вчитель впливає і на перебудову внутрішньо-сімейних відносин, сприяє вдосконаленню особистості самих батьків, тим самим підвищує рівень загальної культури населення.

Вчителька початкових класів ЗОШ І-ІІІ ступенів пропонує таку тематику індивідуальних бесід з батьками обдарованих дітей: «Що таке обдарованість?», «Спілкування з обдарованою дитиною», «Як виявити обдарованість своєї дитини?», «Як розвивати нахили та здібності дитини?», «Розвиток почуття відповідальності в обдарованих дітей».

З досіву вчительки можна побачити також те, що досить ефективними в індивідуальній роботі з батьками обдарованих дітей є пам'ятки, які вручають батькам обдарованих дітей. Часто саме ці пам'ятки допомагають у вихованні обдарованих дітей в сім'ї.

Окрім того, у роботі з батьками обдарованих дітей ми пропонували їм ознайомитись із порадами Д.Льюїса щодо виховання обдарованої дитини.

Ще однією формою вивчення виховного потенціалу сімей, у яких виховуються обдаровані діти є листування з батьками. Ця форма співраці використовується вчителем для встановлення тісного контакту з батьками дитини. Зміст листів може бути присвячений різним темам: подяки, привітання, запитання і відповіді тощо. Лист передають батькам через дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли класний керівник не може зустрітися з батьками у них удома або запросити їх до школи.

Ця форма зв'язку з сім'єю практикується, як правило, в сільських школах, де батьки живуть на великій відстані від школи і підтримувати з ними безпосередній зв'язок важко. Проте й у міських школах листування дає змогу краще вивчити умови житія та домашньої роботи школярів і полегшує виховну роботу з ними. Наприклад, один класний корівник виявив, що кілька учнів майже не читають художньої літератури. Він написав листи батькам з проханням допомогти організувати позакласне читання. У листах класний керівник зазначив, які книжки бажано було б прочитати насамперед, і попросив проконтролювати позакласне читання. Водночас він просив повідомити, як проводять вільний час учні, чим вони цікавляться. Багато які батьки охоче відгукнулися на це прохання. Вони почали стежити за позакласним читанням. Зустрічаючись з класним керівником, а також у листах-відповідях вони розповідали про те, що і як читають їхні діти, в яких видах домашньої праці беруть вони участь, як проводять своє дозвілля.

Іноді в листах можна звернутися до батьків з запитаннями про утруднення в сімейному вихованні, з проханням повідомити, яку літературу вони читають з питань виховання дітей, порекомендувати їм нові книжки про виховання. Усе це дасть змогу краще організувати пропаганду педагогічних знань. З листування з батьками можна дізнатися, як учні додержують домашній режим, як проводять свої канікули, з ким вони дружать. Усе це дає змогу краще вивчити учнів і подати батькам конкретну допомогу у вихованні дітей.

Для листування з батьками використовують і учнівський щоденник. Класні керівники роблять у ньому короткі записи про ставлення учня до навчальних та громадських обов'язків, про порушення дисципліни й порядку. Батьки переглядають і підписують щоденник [61].

Вивчення виховного потенціалу сімей класним керівником здійснюється і під час запрошення батьків до школи доцільно здійснювати ретельно підготувавши інформацію про навчання дитини та особливості її поведінки. Як правило, класний керівник створює в довідній формі педагогічний паспорт в сім'ї учня, в яких занотовує найбільш характерні для кожної сім'ї відомості.

Запрошувати батьків слід не лише після того, як учень порушив дисципліну або почав погано вчитися. Іноді учень поводиться непогано, добре вчиться, але класному керівнику треба домовитися про організацію позакласного читання, про залучення його до якоїсь суспільне корисної роботи, про створення необхідних умов для розвитку обдаровань у певній галузі.

У ряді шкіл є «Куточки батьків». Тут можна переглянути й прочитати останні номери журналу «Сім'я і школа», ознайомитися з «Пам'ятками для батьків», прочитати стінну газету, випущену батьківським комітетом, дістати потрібну консультацію про виховання дітей.

Зустрічі з батьками в школі не лише корисні, а й необхідні. Вони дають змогу встановити тісний контакт між школою та сім'єю і своєчасно вжити заходів, щоб запобігти недолікам у навчанні чи порушенням дисципліни учнів.

На жаль, під час відвідання школи багато батьків цікавляться лише результатами навчальної роботи дітей, їхніми оцінками і поведінкою. А моральні якості їх не хвилюють. Батьки рідко питають про те, яку громадську роботу ведуть їхні діти в школі, які вони як товариші, чи допомагають відстаючим. Класним керівникам необхідно інформувати батьків не лише про навчальні справа дітей, а й про взаємини в класному колективі. Важливо разом з батьками шукати шляхи закріплення у школярів позитивних якостей та подолання недоліків у їхній поведінці [79].

Отже, навчання обдарованих дітей у початкових класах - найбільш сприятливий період як для ефективного впливу школи на сім'ю з метою залучення її до активної участі в розвитку спеціальних здібностей дитини. Для ефективного навчання та виховання обдарованої дитини вчителю необхідно детально вивчити виховний потенціал сім'ї, що допоможе їм у вихованні та навчанні цієї категорії молодших школярів.

2.3 Організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури

Важливе завдання освітнього закладу - допомогти батькам у виконанні ними функції вихователів. Під цими функціями розуміються не тільки створення гармонійним взаємин між батьками та дітьми, але й їхніх передумов, формування певного способу життя, доброзичливих взаємозв'язків осіб - членів родини.

Пріоритетним аспектом у роботі освітнього закладу з батьками є організація педагогічного всеобучу з метою формування їх педагогічної культури.

Педагогічна культура - це оволодіння особистістю педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості [80].

Велика заслуга в розробці питань педагогічної культури належить видатному педагогові сучасності і В.О. Сухомлинському. «Педагогічна культура - це жива, творча педагогіка повсякденної творчої праці, та педагогіка, в якій теоретичні закономірності процесу впливу на духовний світ вихованця ніби зливаються з особистістю вчителя. Педагогічна культура - це, образно кажучи, техніка і технологія взаємодії майстра і об'єкта його праці... Багатогранність, різноманітність, відточеність, зразковий стан інструментів нашої творчості, уміння володіти ними так само тонко, як прекрасний музикант володіє скрипкою, - все це і є педагогічною культурою» [75].

Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства, оскільки послаблення інституту сім'ї - серйозна проблема соціальної політики держави.

Отже, формування педагогічної культури сучасної сім'ї - це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, і який може бути корисним і необхідним і тим батькам, які не відчувають проблем, виховуючи своїх дітей.

Формування педагогічної культури батьків у сучасному закладі освіти здійснюється через такі форми:

- батьківські лекторії;

- батьківські збори;

- участь у тематичних конференціях з обміну досвідом сімейного виховання;

- вечори запитань і відповідей;

- консультації з проблем родинно-сімейного виховання;

- ознайомлення батьків з педагогічною літературою;

- батьківські читання;

- батьківські вечори [66].

З метою пропаганди педагогічних знань проводяться лекції для батьків на педагогічні теми. Зміст їх залежить від запитів та інтересів батьків, від конкретних завдань виховання та навчання. Батькам учнів початкових класів важливо розповісти про організацію домашніх занять, про режим школяра, про залучення дітей до роботи з самообслуговування. Батькам, діти яких відстають у навчанні, корисно розповісти про те, як допомогти дітям у навчальних заняттях, як контролювати виконання домашніх завдань [61, 221].

Лекції досягають своєї мети за умови, якщо вони проводяться регулярно й за певною програмою. У школах, як правило, проводять бесіди з батьками на такі теми: «Про відповідальність батьків за виховання дітей», «Трудове виховання обдарованої дитини», «Привчання обдарованих дітей до ощадливості», «Як допомагати обдарованим дітям у виконанні домашніх завдань», «Виховання старанності в обдарованих дітей у сім'ї», «Про заходи заохочення та покарання», «Виховання поваги до старших», «Про виховання послуху», «Значення режиму в вихованні», «Про виховання характеру», «Як керувати позакласним читанням у сім'ї».

Нами було розроблено та впроваджено у практику роботи вчителя початкової школи план роботи батьківського лекторію «Університет педагогічних знань».

На лекціях батьки не завжди можуть дістати відповіді па питання, що їх цікавлять. У великій аудиторії вони соромляться чи не мають можливості запитати лектора. Тому в школах чи в окремих класах слід провадити систематичні консультації з питань виховання дітей. Під час консультації батьки бесідують з досвідченим педагогом з будь-якого питання, перевіряють свою думку, перекопуються в правильності чи неправильності своїх методів виховання. Батьків, як правило, цікавлять такі питання, як слухняність дітей, подолання вередування та впертості, виховання нервової дитини, боротьба з лінощами та неорганізованістю школяра. Щоб відповісти на ці запитання, консультант з'ясовує особливості характеру дітей та умови сімейного виховання. Це дає змогу дати конкретніші відповіді на запитання батьків [61, 232].

Окрім лекцій, батьківський всеобуч реалізується і під час батьківських зборів.

Класні батьківські збори - це важлива форма зв'язку класного керівника з сім'єю. Збори проводяться на початку навчального року та наприкінці навчальної чверті, щоб ознайомити батьків з завданнями і станом навчально-виховної роботи в класі. На них обговорюють найважливіші питання виховання дітей у школі й у сім'ї. Добре підготовлені та вміло проведені вбори допомагають краще організувати виховання дітей. Класний керівник не може обмежуватися лише інформацією про підсумки успішності та про стан: дисципліни. Важливо ознайомити батьків з передовим досвідом сімейного виховання, допомогти розібратися в складних витаннях виховання дітей. Доцільно ознайомити батьків і з планами класного керівника [43, 15].

У методичному листі «Про роботу класного керівника» зазначається, що «поряд з педагогічною освітою на батьківських зборах відбувається обмін досвідом виховання дітей у школі та в сім'ї, обговорення вдалих і невдалих засобів і прийомів вихований, що їх використовують різні батьки. Досвідчені класні керівники прийшли до висновку, що помилки батьків у вихованні своїх дітей не завжди треба піддавати колективному обговоренню; враховуючи конкретну ситуацію, на них буває доцільно вказати батькам в індивідуальній бесіді».

Нерідко класні керівники проводять і тематичні збори. Мета їх - сприяти оволодінню батьками конкретними педагогічними знаннями, ознайомити з передовим досвідом виховання в сім'ї. Теми зборів намічаються залежно від конкретних виховних завдань та від запитів батьків. Само життя школи, класу підказує теми зборів [43, 19].

Так, вчителька ЗОШ при роботі з батьками обдарованих дітей під час батьківських зборів обговорює такі проблеми: «Як допомагати дітям добре вчитися?», «Привчання обдарованих дітей до посильної праці», «Проблеми виховання обдарованих дітей»

Як переконує досвід, тематичні збори не слід обмежувати доповіддю чи лекцією. Дуже важливо забезпечити обмін досвідом сімейного виховання. Так, на зборах, присвячених організації режиму школярів, батьки можуть розповісти про розпорядок дня дітей, про участь їх у посильній праці, про організацію позакласного читання. Перед зборами про привчання дітей до дисциплінованості класний керівник радить батькам поділитися досвідом про те, як вони привчають дітей до працьовитості, як контролюють їхнє навчання, як виховують у них навички та звички культурної поведінки. Маючи заздалегідь поставлені питання, батьки добре продумують їх і розповідають про свої утруднення у вихованні. Батьки - не лише слухачі, а й пропагандисти досвіду виховання. Вони не завжди можуть пояснити, як добилися успіху у вихованні. Завдання класного керівника - допомогти добре підготуватися до зборів [43, 21].

Готуючись до батьківських зборів, учитель повинен чітко визначити орієнтовний план проведення батьківських зборів:

1. Бесіда на педагогічну тему, яку готує вчитель чи інший спеціаліст (лікар, працівник соціальної служби, психолог).

2. Обмін думками.

3. Повідомлення вчителя про навчально-виховну роботу в класі.

4. Обговорення та вирішення питань, що стосуються життя класу.

5. Різне.

Перед проведенням батьківських зборів класний керівник має потурбуватися, щоб у класі було прибрано, провітрено. Бажано посадити батьків на місця, де сидять їхні діти - таким чином вони побачать робоче місце сина чи доньки, матимуть можливість познайомитися з батьками сусіда по парті.

Можна покласти перед батьками складений аркуш паперу, всередині якого написати індивідуальне звернення до батьків.

Класні батьківські збори мають тривати не більше ніж 1 год - 1 год 30 хв. Невимушене, емоційно забарвлене вступне слово вчителя створює доброзичливу атмосферу.

Після короткого вступу вчитель проводить бесіду на педагогічну тему. Зупиняючись на теоретичних та методичних аспектах проблеми, він обов'язково розкриває її стосовно конкретної ситуації життя даного класу, складу учнів та їхніх батьків. Характеризуючи учнів, потрібно відзначити успіхи тих, чиї батьки прислухалися до порад учителя.

Вчителю дуже важливо продумати проведення тієї частини зборів, що стосується організаційних питань. Якщо не приділити їй належної уваги, то батьки будуть поспішати, записувати тільки те, що безпосередньо стосується Їхньої дитини, намагатимуться уникнути доручень [51, 24].

Батьківські збори за проблемами, що на них вирішуються, поділяються на організаційні, тематичні та підсумкові. Але більш раціональною та дієвою формою цієї роботи є комбіновані збори, які комплексно розв'язують завдання, поставлені перед школою в соціально-педагогічній роботі з батьками.

Для ефективної організації батьківських зборів доцільно періодично проводити анкетування.

З метою налагодження зв'язку із батьками обдарованих учнів та планування роботи, спрямованої на формування педагогічної культури батьків нами було розроблено анкету для батьків, яка містила наступні питання:

1. Яку інформацію Ви хотіли б отримати на батьківських зборах?

2. Які питання виховання Вас особливо хвилюють?

3. Яку пресу Ви читаєте?

4. Чим Ви можете допомогти класному керівнику в роботі з дітьми класу?

5. На що вчителю слід звернути особливу увагу в роботі з Вашою дитиною?

Відповіді батьків на зазначені питання допомагають учителю організувати подальшу співпрацю з батьками обдарованих дітей.

Збори інколи проходять без активної участі батьків. Так бував тоді, коли класний керівник не підтримує контакту з сім'ями своїх учнів. Треба заздалегідь повідомити батькам порядок денний зборів. Корисно іноді порекомендувати їм прочитати з теми зборів статті в журналах «Сімейне виховання», «Батьки і діти». Не слід перетворювати збори на судилище над батьками тих учнів, які не встигають чи порушують дисципліну. На такі збори батьки намагаються не приходити або після них вдаються до тілесних покарань. Дуже погано, коли збори перетворюються на нудний монолог класного керівника з переліком оцінок і пропускні навчальних занять школярами. Треба берегти самолюбство батьків [12, 20].

Ще однією із форм організації всеобучу батьків щодо роботи з обдарованими дітьми є конференції.

Нерідко конференції охоплюють батьків ряду паралельних класів. Іноді їх проводять у масштабі школи. Досвід показує, що класні батьківські конференції мають багато переваг. Вони дають змогу залучити до активного обговорення поставлених питань багатьох батьків. До того ж обговорення на таких конференціях мав досить конкретний і дійовий характер. Батьки можуть тут обмінятися досвідом виховання дітей одного й того самого віку. Класний керівник аналізує досвід виховання тих дітей, яких він добре знає.

На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції на такі теми: «Як привчити обдарованих дітей до праці?», «Про режим дня обдарованої дитини», «Відносини батьків та обдарованих дітей», «Самовиховання обдарованих школярів», «Чи є друзі в обдарованої дитини? Що є основою дружніх стосунків?», «Організація дозвілля обдарованих дітей», «Про літній відпочинок обдарованих дітей».

Конференції проводять орієнтовно за таким планом: вступне слово класного керівника про завдання та порядок проведення конференції, короткі доповіді (повідомлення) батьків з конкретних питань виховання дітей, виступи, підведення підсумків конференції директором школи або класним керівником. Іноді для учасників конференції організовують виставки педагогічної та художньої літератури, присвяченої питанням виховання, готують інструктивні матеріали («Правила для учнів», «Орієнтовний режим школярів у сім'ї» та ін.) [61, 247].

Щоб привернути увагу батьків до активного обговорення, доцільно в запрошенні назвати основні питання, які обговорюватимуться. Наприклад, якщо конференція буде присвячена трудовому вихованню обдарованих школярів у сім'ї, можна назвати такі питання:

1. Які обов'язки виконує школяр удома?

2. Як він їх виконує?

3. Як виховується звичка до фізичної праці?

4. Як привчаються діти до пунктуальності та акуратності в праці?

5. Як розподіляються трудові обов'язки в сім'ї?

Під час підготовки та проведення конференції велику увагу приділяють з'ясуванню утруднень у вихованні дітей. Важливо показати шляхи подолання їх. При цьому слід спиратися на наявний досвід сімейного виховання. У заключному слові треба залучити більше прикладів з практики виховання, давати поради про те, як правильно виховувати дітей. Якщо ці поради спираються на досвід виховання, вони виявляються конкретнішими й дієвішими. Так, наприклад, вчителька Хмельницької ЗОШ №15, Багрій Надія Іванівна часто проводить конференцію для батьків обдарованих дітей на тему «Виховання у обдарованих дітей культури поведінки». До конференції готується виставка педагогічної та художньої літератури з цієї теми стенди з картинами, які викривають недоліки у вихованні культури поведінки в сім'ї. Конференцію відкривається коротким вступним словом класного керівника. Який вказує на її завдання та характерні труднощі у вихованні культури поведінки. Батьки виступають з повідомленнями з таких питань: як ми виховуємо ввічливість у дітей, наш досвід виховання чуйного і дбайливого ставлення до людей (до старших, товаришів, до маленьких дітей), про виховання культурних навичок під час їжі, як ми викорінюємо некультурні звички у підлітків [63, 64].

Після цього виступають інші батьки. Вони діляться досвідом виховання, висловлюють міркування про подолання утруднень, що трапляються під час формування культури поведінки в підлітків. З ряду питань виникають гарячі дебати. Класний керівник у висновках вказує на цінний досвід, нагромаджений батьками, на необхідність широкого використання його, дає відповіді на запитання, з яких батьки не прийшли до одностайної думки.

З метою поширення педагогічних знань і подання допомоги батькам у вихованні дітей у школі проводять вечори запитань і відповідей. Запитання, як правило, подають у письмовому вигляді заздалегідь. Додаткові ж запитання можна ставити й в усній формі на вечорі. Для відповідей на запитання залучають не лише спеціалістів з педагогіки, а й психологів, медиків, юристів.

Окрім того, батьки набувають педагогічних знань не лише на зборах та конференціях, доповідях і лекціях, а й з літератури, присвяченої питанням виховання. Останнім часом видано чимало книжок, брошур та збірників статей про виховання в сім'ї. Важливе завдання школи - ознайомлювати батьків з цією літературою.

Вивчення досвіду роботи ЗОШ І-ІІІ ступенів, показало, що класні керівники організовують читання та обговорення окремих розділів з книжок або статей з журналів, присвячених питанням, що цікавлять батьків. Так, окремими вчителями проводяться колективні читання та обговорення окремих розділів з «Книги для батьків» А. Макаренка, його «Лекцій про виховання дітей».

З особливим інтересом слухають батьки й статті, які друкуються в сучасній періодиці. При цьому аналізуються помилки в сімейному вихованні, даються поради про різні заходи впливу, про правильну організацію життя дітей у сім'ї. Багато цікавого і повчального знаходять батьки у «Листах читачів», що публікуються у журналі. У них розповідається про досвід сімейного виховання, про утруднення у виховній роботі та про шляхи їх подолання.

Під час зустрічей з батьками слід рекомендувати їм нові книжки та брошури про виховання дітей. Можна попросити батьків виступити на батьківських зборах з доповідями, наприклад, такі теми: «Як у «Книзі для батьків» А.Макаренка висвітлюються питання трудового виховання дітей», «Лекція А.Макаренка про батьківський авторитет». Корисно підготувати й читацьку конференцію для обговорення проблем сімейного виховання. На цій конференції після вступного слова класного керівника виступають батьки з повідомленнями з окремих питань обговорюваних книжок.

У процесі співпраці з сім'єю школа має формувати уявлення батьків про те, що успіх виховання дітей великою мірою залежить від їхнього авторитету. Чим вищий авторитет дорослих, тим дужче впливають вони на формування характеру та на поведінку дітей. Авторитет не дається від природи. Він створюється наполегливою працею, завойовується доброю роботою. Основа батьківського авторитету - це життя і робота батьків, громадське обличчя, їхня поведінка. Авторитет батьків багато в чому залежить і від їхнього політичного та загальнокультурного рівня, від зростання їхньої громадської активності.

Зростання авторитету дорослих - необхідна умова ефективності їхнього виховного впливу. Відомо, що діти не народжуються хоробрими чи боягузами, працьовитими чи неробами, правдивими чи брехунами. Вони можуть стати такими під впливом виховання та навколишнього середовища і насамперед під впливом батьків. Звичайно, вони успадковують від батьків не лише колір очей, волосся, а й деякі риси темпераменту, що визначаються типом вищої нервової діяльності. Проте, вирішальний вплив на їхній розвиток справляв постійне спілкування з іншими людьми, передусім з батьками.

Батьківські читання - дуже своєрідна форма роботи з батьками, що дає їм можливість не тільки слухати лекції педагогів, але й самостійно вивчати літературу з проблеми. Батьківські читання допомагають багатьом сучасним батькам переглянути свої погляди на виховання, познайомитися з традиціями виховання дітей в інших родинах, по-іншому подивитися на свою дитину і своє ставлення до неї. У ході батьківських читань можна формувати батьківську культуру, кругозір у межах певної проблеми [66, 65].

Батьківські вечори - форма роботи, яка чудово згуртовує батьківський колектив: такі вечори проводяться в класі один-два рази на рік у присутності дітей або без них; це свято спілкування з батьками друзів дитини, свято спогадів власного дитинства й дитинства своєї дитини; це пошук відповідей на запитання, які ставить перед батьками життя. Батьківський вечір - це нагода класному керівникові знайти однодумців і помічників у вихованні дітей і формуванні дитячого колективу [66, 51].

Усі ці заняття сприяють підвищенню рівня педагогічної культури батьків, їхньої психолого-педагогічної компетентності в питаннях сімейного виховання, виробленню єдиних підходів усіх членів родини і педагога до виховання дитини. Дуже важливим є залучення батьків до визначення тематики занять і заходів.

Особливо ретельно спланованого індивідуального підходу потребує робота з багатодітними, неповними та неблагополучними сім'ями, у яких виховуються обдаровані діти. Якщо в школі одночасно навчається троє і більше дітей з однієї сім'ї, батькам складно відвідувати і всі батьківські класні збори, і заняття класного педагогічного всеобучу. Можливо, більш вдалими для них формами роботи стануть заняття загальношкільного педагогічного всеобучу, листування з класним керівником, відвідування консультативних пунктів. Школа повинна стати багатодітним сім'ям надійною опорою та партнером.

Допомогу таким сім'ям щодо поліпшення їхніх матеріальних умов, розв'язання фінансових питань, забезпечення навчального процесу і відпочинку дітей рекомендуємо організувати зусиллями громадськості (йдеться про піклувальні ради, батьківські ради школи).

2.4 Корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя

Одним із суттєвих напрямів діяльності вчителя початкової школи є корекція виховної роботи сімей з різним типом сімейного благополуччя, в яких виховуються обдаровані діти.

Ця робота повинна починатись з глибокого та змістовного вивчення вчителем обдарованих учнів, умов життя, побуту, взаємин між дорослими та дітьми, особистості кожного з батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури. Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем.

Її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага і взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажанню проводити разом вільний час, у довірливому спілкуванні вирішувати всі питання сімейного життя. Діти цінують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості.

Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки «формувати» особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в її індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета - підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крім цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а й внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини [78].

Важливо, щоб вчитель не тільки виявив основну причину неблагополуччя, а і його витоки, закладені в особистості батьків, визначив найбільш істотні помилки у сімейному вихованні та шляхи їх усунення, окреслення можливих застосувань індивідуального підходу до членів таких родин.

Класний керівник передусім звертає увагу на такі типи сімей:

- неповні сім'ї;

- дискантні сім'ї;

- сім'ї, що утворені внаслідок повторних шлюбів: діти виховуються нерідним батьком або матір'ю;

- сім'ї, в яких виховні функції здійснюють виховальники чи опікуни;

- сім'ї, які перебувають за межею бідності.

Завдання педагога - встановлення контакту з дитиною, аналіз стосунків, які складаються у сім'ї, залучення шкільного педагога та соціального педагога за необхідності. Як правило, класний керівник стикається з труднощами виховання учнів і з дисфункційних сімей (в яких батьки зловживають алкоголем або/та наркотиками, знаходяться в місцях позбавлення волі, спонукають дітей до асоціальної поведінки). Якщо змінити вплив такої сім'ї неможливо, класний керівник має право клопотати про ізоляцію дитини та позбавлення батьківських прав, залучення правоохоронних органів та громадськості [9, 11].

Корекція виховної діяльності дисфункційних родин повинна починатися з глибокого і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особистості кожного із батьків, рівня їх загальної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не лише виявити основну причину неблагополуччя, але й його витоки, що закладені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити найістотніші помилки в сімейному вихованні та шляхи їх усунення, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів таких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей родини, демонструючи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опорою на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, вірою у можливість поліпшення морально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи, розумінням специфічності випадку сімейного неблагополуччя, торкнутися проблеми і запропонувати обговорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).

Такий підхід вимагає від учителя спеціальних професійних умінь, обов'язкового дотримання педагогічного такту, доброзичливого ставлення до батьків і дітей у будь-яких ситуаціях [50].

Найважливішими умовами роботи вчителя з неблагополучними сім'ями є врахуванням індивідуальних особливостей кожної родини, вміння зрозуміти труднощі та негаразди, опора на позитивне в особистості кожного з дорослих і дитини, віра в можливість покращання морально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи з нею, розуміння специфічності кожного випадку сімейного неблагополуччя.

Учителю при організації корекції виховної діяльності в таких сім'ях необхідно враховувати, що останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості неповних сімей, які утворилися внаслідок розлучення, смерті одного з батьків тощо, такі родини повинні обов'язково бути на обліку психологічних служб, а робота з такими сім'ями має бути спланована класним керівником (учителем початкових класів) спільно із психологом, соціальним педагогом. Доцільно звернути увагу на сім'ї, що утворились у результаті повторних шлюбів, і діти в них виховуються нерідним батьком чи матір'ю, а також на сім'ї, у яких виховні функції здійснюють піклувальники чи опікуни. Завдання вчителя - допомогти встановити контакт з дитиною, проаналізувати стосунки, які складаються в сім'ї.

Допомогою в організації сімейного виховання одиноким матерям, батькам стануть спеціальні факультети університетів педагогічних знань, індивідуальні форми роботи, ретельно сплановані класним керівником. Необхідно тримати такі сім'ї на особливому обліку школи, піклувальної ради, у разі потреби здійснюючи потрібні заходи щодо матеріального забезпечення навчання, розвитку і виховання дітей.

Доцільно наголосити на необхідності тісної взаємодії психологічної служби школи і вчителя. Саме практичний психолог повинен допомогти педагогам і батькам знайти вихід з конфліктної ситуації, оволодіти навичками та прийомами міжособистісного спілкування.

Робота з батьками і сім'ями учнів - один з найважливіших напрямів діяльності сучасного вчителя і одночасно одна з «найвужчих» ланок у його практичній діяльності. В зв'язку з цим значно зростає актуальність підготовки вчителів, класних керівників до проведення роботи з батьками, організації їх педагогічного всеобучу.

Помилки в етичному вихованні обдарованих дітей нерідкі в сім'ях, де росте одна дитина. Єдині діти живуть серед дорослих, мало спілкуються з однолітками і поступово починають усвідомлювати винятковість свого становища, а іноді і користуватися цим. Часто батьки таких дітей самі займають неправильну позицію у відносинах з ними. У одних разах дітей понадміру балують, виконують всі їх примхи, постійними турботами обмежують самостійність, знижуючи тим самим можливість нормального розвитку. У інших, покладаючи на дитину всі свої надії і переоцінюючи її ще незміцнілі сили, батьки займають весь вільний від школи час сина або дочки заняттями музикою, іноземною мовою, фігурним катанням, художньою гімнастикою і т. д. В результаті - з життя дитини йдуть дитяча гра, забави, дитяча безпосередність, спілкування з однолітками. Оскільки ці діти спілкуються майже виключно з дорослими, у них згодом намічається тенденція до передчасного дорослішання. Вони ростуть маленькими резонерами: завжди все знають, про все мають власну думку, безцеремонно втручаються в розмову, безапеляційно відстоюють свої думки, прагнуть уразити співрозмовника великою кількістю відомостей, часто поверхневих знань [79].

Спостереження багатьох вчителів показують, що в сім'ях, де діти повсякденно спілкуються з братами і сестрами, вони ростуть більш життєдіяльними, швидше налагоджують контакти, знаходять своє місце в колективі. Розмовляючи з батьками, що мають одну дитину, доцільно зупинити їх увагу на наступних питаннях [61, 199]:

1. Розвиваючи здібності дитини, не треба виховувати в ньому свідомість своєї винятковості. Це майже завжди приводить до розчарування, незадоволення, конфліктів з товаришами. А нездійснені підвищені домагання, поразки в спорах, іноді і в сварках з однолітками хворобливо позначаються на таких дітях.

2. Приділяючи увагу єдиній дитині, треба стежити, щоб у нього не вкоренилися егоїстичні схильності. Егоїзм народжує вимогливість, претензії до навколишніх. Деякі батьки, засліплені любов'ю до своєї єдиної дитини, іноді не помічають або не вважають потрібним помічати недозволенність його вчинків. У інших же це викликає протест, недоброзичливість. Діти не люблять тих, хто прагне виділитися. І дитина, не привчена до справедливої оцінки своїх вчинків, більшість з яких оцінювалася дорослими позитивно (навіть якщо вони і не були такими), попадаючи в новий колектив, довгий час не може знайти в ньому своє місце, фактично і в колективі залишається самотнім.

3. У сім'ях, де росте єдина обдарована дитина, доцільно заохочувати і навіть самим організовувати його спілкування з однолітками: запрошувати їх в гості, декількома сім'ями ходити в театр, на екскурсії і т. д. Зустрічей з дітьми тільки в класі для задоволення потреби дитини в спілкуванні недостатньо. Вдома, в сім'ї, в кругу близьких людей в ньому розкриваються нові риси і якості. Тут він господар, що приймає гостей. Закони гостинності примушують бути більш поступливим, доброзичливим, дбайливим.

Про виховання в сім'ї єдиної дитини вчитель говорить в індивідуальній бесіді. Можна організувати консультацію для окремої групи батьків. У цьому випадку батьки зможуть обмінятися думкою, порадитися один з одним, перейняти чийсь досвід.

Зустрічаються труднощі у вихованні дитини, де конфлікти між батьком і матір'ю переходять кордони всередині - сімейних розбіжностей. Задача, яку повинна вирішити школа в роботі з неблагополучними сім'ями, - спробувати всіма засобами забезпечити охорону інтересів дитини. А це означає так вплинути на батьків, щоб вони усвідомили відповідальність за зростаючу людину, відчули б свою провину, згубність свого способу життя і, головне, щоб вони захотіли перебудувати життя, змінити сімейний устрій, характер взаємовідносин. Тут потрібно використовувати всі можливі форми і методи роботи: переконання, роз'яснення, приклад інших батьків, посилений контроль [13, 177].

Особливо великі труднощі представляють сім'ї, в яких батько або мати п'ють. І навіть якщо пияцтво не має злісної форми, а виражається в застіллях, періодичному вживанні спиртного, вчитель бере такі сім'ї під особливий контроль. Він регулярно відвідує цю сім'ю, цілеспрямовано проводить з батьками індивідуальні бесіди. З іншого боку, страх перед сімейними бешкетами робить дітей боязкими, невпевненими в собі. Часто в таких сім'ях діти через несправедливе поводження з ними зростають злісними, мстивими, брехливими. З'являються нервові тики, страхи, заїкання, нічне нетримання сечі, нав'язливі рухи, поганий сон. Такі умови сімейного життя дуже негативно позначаються на особистості обдарованої дитини.

Працюючи з різними типами сімей, у яких виховуються обдаровані діти, класний керівник має дотримуватися низки рекомендацій.

1. Сім'я, в якій «важкі» батьки. Це часто одинока мати, якій дитина заважає влаштувати особисте життя. Атмосфера в такій сім'ї характеризується холодністю, байдужістю. Для досягнення контакту з такою сім'єю класний керівник може застосувати таку стратегію:

- розташувати матір до себе, заручитися довірою, якщо вона поставиться насторожено, не поспішати ображатися;

- спробувати подивитися на себе очима матері. Це допоможе краще зрозуміти і контролювати своє до неї ставлення;

- зацікавити долею підлітка, пробудити відповідальність за його і її, матері, майбутнє;

- делікатно, тактовно доторкнутися до потаємних почуттів, природного бажання матері влаштувати своє особисте життя, пробудити в ній потребу в душевних контактах з дитиною, в обміні думками, спільному вирішенні повсякденних життєвих проблем. Спробувати відкритися дитині, розповісти їй про плани свого особистого життя.

2. Сім'я, де панує бездоглядність. У сім'ях цього типу батьки, як правило, вживають алкоголь. Для батьків і матерів характерною є обмеженість, бідність почуттів, відсутність духовних зв'язків з дітьми. Завдання класного керівника - терпляче, без повчання і докорів довести батькам згубність їх «способу життя» на зростаючу особистість, звернути увагу на випробувані підлітком переживання, біль, сором і образу за батька й матір, провідних аморального життя. З'ясувати, хто з батьків має найбільший авторитет у сім'ї, хто може стати опорою у зміні досвіду, умов життя. Підлітка необхідно включити в більш широке спілкування з оточуючими людьми, морально підтримати, встановити контроль.

3. Сім'ї, які характеризуються педагогічної неграмотністю батьків. У такій сім'ї батьки не розуміють дітей, виявляють повне незнання методів впливу, недооцінюють значення сімейного виховання, підривають авторитет школи і вчителів. Завдання класного керівника - сформувати у батьків потребу в педагогічних знаннях через проведення з ними консультацій, включення в систематичну і методичну роботу школи з батьками учнів. І ще: навіяти думку про те, що всі діти потребують освічених батьків.

4. Сім'ї, в яких віддається пріоритет матеріального благополуччя над духовним життям. У таких сім'ях діти, як правило, ростуть егоїстами, практичними споживачами. І батьки ці якості заохочують. Завдання класного керівника - змінити орієнтацію батьків тільки на матеріальні цінності, зацікавити внутрішнім духовним світом. Добре допомагає «дипломатичний підхід» при зустрічах з батьками вдома, у школі використовувати непрямий вплив, спираючись на їхні здорові інтереси, наводячи при цьому приклади з життя інших родин, на служіння людям, доброту, благородство вчинків.

5. Сім'ї, в яких батьки пред'являють дітям завищені вимоги, які межують з жорстокістю. У таких сім'ях дітей карають, часто фізично, за найменшу провину. І, як результат, діти ростуть жорстокими і озлобленими. Завдання класного керівника - довести батькам, що з дитиною необхідно спілкуватися як з рівним, відмовлятися від дій з позиції сили, ставитися до нього як до людини, яка має право на самостійність і повагу, що терпіння і поблажливість до дитини - головний засіб у вихованні.

Окрім зазначених рекомендацій, у роботі із неблагополучними сім'ями педагог має дотримуватись і низки принципів:

1. Незвинуваченість сім'ї.

2. Індивідуальний підхід.

3. Постійний контакт із сім'єю впродовж тривалого часу.

4. Правильно побудовані взаємовідносини між сім'єю та вчителем.

5. Повага до членів сім'ї.

6. Орієнтація на позитивний потенціал сім'ї, на її здатність до самовдосконалення.

7. Гнучке залучення широкого спектру методів і прийомів у роботі вчителя-вихователя [78].

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі сімейного виховання, залежить від типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з нею, пошуку можливостей щодо корекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від несприятливого впливу неблагополучної сім'ї.

Висновки

Організація спільної роботи школи і сім'ї у роботів з обдарованими дітьми є особливо актуальною і значимою проблемою сьогодення.

Сімейне виховання - це природна і постійно діюча ланка виховання, що обумовлює розвиток людини на всіх стадіях її життя. Тому у своїй виховній діяльності система освіти має спиратися на сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну культуру, активно впливати на взаємини між її членами.

Спільна робота школи з сім'ями у яких виховуються обдаровані діти має ґрунтуватися на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.

Проведена нами дослідницька робота з проблеми співпраці школи та сім'ї у роботі з обдарованими дітьми дала змогу дійти таких висновків:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблема співпраці школи та сім'ї знайшла своє відображення у працях давніх мислителів, педагогів-класиків та педагогів-новаторів, серед яких, зокрема: Аристотель, Я.Коменский, Ж.Руссо, Г. Песталоцці, М. Барановський, Я.Корчак, А. Макаренко, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.

2. Розкриваючи науково-теоретичні засади співпраці школи з батьками обдарованих учнів початкової школи ми з'ясували, що оптимізація взаємодії школи і сім'ї - необхідна умова успішного виховання і навчання дітей. Там, де вчителі і батьки виступають єдиним фронтом, там звичайно краще поставлена навчально-виховна робота школи і правильно організовано виховання дітей у сім'ї.

У цих відносинах школи та сім'ї нерідко зустрічається багато недоліків, серед яких: відсутність яких-небудь контактів в педагогічному впливі на дитину; вчитель іноді має невизначене уявлення про батьків учня, а батьки знають про вчителя тільки зі слів дитини; взаємне або одностороннє невдоволення один одним, мовчазне або відкрите несхвалення дій один одного, недовір'я і зневага аж до яскраво вираженої неприязні, часом перехідної у взаємні образи і приниження людської гідності, в гострий конфлікт, в який неминуче залучаються і діти, і який, внаслідок цього, не може не надавати руйнівної дії на педагогічний процес.

Окрім того, у процесі співпраці школи та сім'ї виникає низка протиріч: протиріччя, зумовлені труднощами і складностями процесу навчання і виховання; протиріччя, зумовлених відмінністю в типі відносин школи і сім'ї до дитини; протиріччя, пов'язані з різним рівнем педагогічної підготовки сторін; протиріччя, що виникають під впливом різної інформованості сторін про дитину та неадекватне встановлення вимог сторін. Їх усунення є важливим завданням вчителя початкової школи.

3. На основі вивчення психологічної літератури ми з'ясували, що поняття «обдарованість» є досить багатогранним,оскільки немає єдиного підходу до розкриття змісту цього поняття. Так, поняття «обдарованість» визначається науковцями як: якісно своєрідне сполучення здібностей (Б.Тєплов); індивідуальна своєрідність здібностей людини (Г.Костюк); набір здібностей (Н.Лейтес); сукупність особистісних характеристик людини (Л.Слободянюк); високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей (В.Чудновський В.Юркевич); індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини (С.Гончаренко); єдність трьох характеристик: інтелектуальні здібності, креативність і наполегливість (Дж. Рензуллі).

У контексті нашого дослідження під обдарованістю ми розуміємо комплекс задатків і здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми. Отже, обдарованість виступає як інтеграція різних здібностей з метою досягнення позитивних результатів конкретної діяльності.

4. На основі врахування недоліків в організації співпраці сучасної початкової школи із батьками обдарованих дітей нами було визначено та обґрунтовано напрями спільної роботи школи і сім'ї у роботі з обдарованими дітьми, а саме: вивчення сімей учнів, їх виховного потенціалу; організація педагогічного всеобучу батьків обдарованих дітей з метою формування їх педагогічної культури; корекція виховної діяльності сімей з різним типом сімейного благополуччя. У практиці сучасної початкової школи використовують найрізноманітніші форми і методи роботи з батьками обдарованих учнів, спрямовані на реалізацію вище перелічених напрямів: педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч, університет педагогічних знань, конференція батьків з проблем виховання обдарованих дітей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, листування, ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою, виконання батьками практичних рекомендацій, прохань.