Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на уроках музики та хореографії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра педагогіки

Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на уроках музики та хореографії

Курсова робота

студентки 33 групи

спеціальності "Хореографія"

Інституту мистецтв

Глас О. В.

Науковий керівник:

Смолюк С. В.

Луцьк - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ

1.1 Розвиток творчості дітей на уроках музики та хореографії

1.2 Робота над розвитком обдарувань дітей дошкільного віку

1.3 Особливості та труднощі виховання обдарованих дітей

Висновки до першого розділу

РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОШКІЛЬНЯТ НА УРОКАХ МУЗИКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ

2.1 Вплив педагога на розвиток творчої особистості

2.2 Наслідування батьків у творчих здібностях та досягненнях

Висновки до другого розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

творчий урок музика обдарування



ВСТУП

Актуальність теми. Процес розвитку творчих можливостей дошкільників дає змогу дитині не тільки прилучатися до культурних цінностей, удосконалюючи власний духовний світ, а й робити кроки до творення культури. Мистецтво має великий вплив на розвиток дітей дошкільного віку, адже сприяє не лише на емоційні відчуття краси реального світу, а й розвиває увагу, пам'ять, уяву, поставу, позитивно впливає на внутрішній стан дитини. Чималу роль у житті, не тільки дитини, а й дорослої самостійної людини, відіграє ранній розвиток творчого потенціалу. Діти роблять власні відкриття й створюють цікавий, часом оригінальний, продукт праці. Тому батьки повинні не проґавити той момент, коли дитина прагне чогось досягти сама, хоче і має стимул займатися чи хореографією, чи музикою, чи іншою галуззю. З іншої сторони - коли дитина не проявляє творчого потягу, то чи не варто самим батькам взятися за творчий розвиток власної дитини!? Тема буде актуальною доти, доки діти будуть творчо розвиватися, і знаходитимуться люди, які будуть працювати над цими проблемами та їх вирішенням.

Цією проблемою займалися видатні діячі мистецтва, такі як: С. Акішева, О.Мартиненко, В. Верховинець, А. Гуменюк, К. Орф та багато інших. А також педагоги - Н. Ветлугіна, Л. Виготський, Г. Доман, В.Давидов, О. Запорожець, В. Кудрявцев та В.Синельников, О. Кульчицька, М. Поддьяков, Є. Субботський, вітчизняний вчений О. Цибуля, психолог А. Маслоу.

Об'єкт дослідження: розвиток дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження: процес формування творчої особистості дитини дошкільного віку, прояв особистих бажань.

Мета дослідження: виявити потенціал дітей у музиці та хореографії, заохочувати до розвитку духовного світу; впливати на емоційний стан дитини, який може виражатися не лише мовленнєвими засобами, а й засобами міміки, жестів, пластики, творчих проявів; удосконалити вміння дошкільнят; обґрунтувати вплив музично-хореографічного мистецтва на формування особистості дитини.

Завдання дослідження:

1. проаналізувати ті чи інші творчі здібності дітей дошкільного віку;

2. обґрунтувати етапи творення дитячої творчості;

3. визначити шляхи вдосконалення умінь та навичок дітей.

Структура дослідження: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.



РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ

1.1 Розвиток творчості дітей на уроках музики та хореографії

Музичне виховання -- це не виховання музиканта,

а насамперед виховання людини.

В. О. Сухомлинський

На даному етапі розвитку дошкільної освіти музичне виховання потребує вагомих змін та внесків.. Суспільство потребує формування творчої особистості, здатної самостійно мислити й приймати нестандартні рішення. Тільки в атмосфері доброзичливості, взаєморозуміння, взаємоповаги між дитиною і дорослим можна виховати компетентну особистість. Педагогіка вчить нас не позбавляти дитину емоційного благополуччя дитинства та її індивідуальної особистості.

Метою багаторічної праці стає розвиток перш за все творчої особистості дитини. Природа настільки щедра до людини, що наділила кожного талантом. Дитина ще не встигла народитися, а в ній уже живе велика таємниця таланту. І високе призначення педагога -- допомогти маленькій людині розгадати секрети свого внутрішнього Я.

У світовій педагогіці є кілька відомих концепцій музичного виховання дітей, які стали основою для розробки різних програм і методик. Одна з них -- поширена концепція музичного виховання Карла Орфа, відомого німецького композитора. Як відомо, його концепція визначає пошук та об'єднання формувальних ситуацій у єдину систему, де активною ланкою виступає співтворчість педагога і дитини. Задумане ним півстоліття тому навчання дітей імпровізаційному музикуванню повною мірою є тим, що в нас називається особистісно орієнтованим підходом до організації навчально-виховного процесу, і спрямоване на розвиток пізнавальної активності кожної дитини. Діти мають можливість на кожному занятті виявити своє внутрішнє Я, не підкорюючись загальноприйнятим «шаблонам», створювати та втілювати художні образи, постійно граючись.

Система К. Орфа є ключем до розвитку дитячої музичної творчості. Він розробив систему дитячого музичного виховання, максимально наближену до можливостей та інтересів звичайної дитини. Її ключові позиції, сама специфіка, актуальні й досі, це:

* ставлення до дитини як до самоцінної особистості, повага до неї, прийняття будь-яких її індивідуальних творчих проявів;

* створення на занятті атмосфери гри; дотримання принципу «для дитини, а не над нею».

Він розкрив цілу систему естетичного виховання, яка базується на єдності музики, рухів і слова, на творчому самовираженні дітей через залучення до музики, на розкріпаченні творчих сил і розвитку природної музичності. К. Орфа можна назвати М. Монтессорі в музиці, адже «призначення дорослого -- допомогти душі, яка розпочинає свій життєвий шлях, жити власними силами».

Головна мета початкового музичного виховання за системою К. Орфа -- це формування творчої особистості дитини. Він пропонує розглянути музичне виховання ширше, ніж просто традиційне залучення дітей до виконання і слухання музики професійної традиції. Діти повинні не тільки слухати та відтворювати складену іншими музику, але й у першу чергу створювати та виконувати свою дитячу елементарну музику. Головним вважається саме музикування, бажання дітей спілкуватися з музикою, співати, дістаючи від цього задоволення. Цей процес виховання ґрунтується на розмаїтті музичних звуків та широкому спектрі їх використання у різних видах та змісті музичної діяльності дітей на заняттях. Вся здійснювана робота ґрунтується на ігрових завданнях, поєднує в собі дитячий фольклор (лічилки, дражнилки, кричалки, потішки, примовки тощо), класичну та сучасну музику, інноваційні технології ознайомлення з ними.

Головні завдання, які варто ставити на заняттях:

*допомогти дітям увійти у світ музики, відчути та пережити її чуттєво;

*сприяти практичному засвоєнню музичних знань;

*всіляко стимулювати самостійну творчу активність дитини;

*розвивати творчу фантазію та уяву;

*заохочувати дітей до творчості у повсякденному житті;

*залучати до українських народних джерел.

Буде доречним розглядання характерних особливостей дитячої творчості:

1) суб'єктивність новизни відкриттів та продукту (Н. Ветлугіна, М. Поддьяков, К. Чуковський та ін.);

2) діяльності дитини притаманні емоційність, прагнення шукати й багато разів пробовувати різні рішення та отримувати від цього особливу втіху, інколи значно більшу, ніж від досягнення кінцевого результату (О.Запорожець, Л. Парамонова, М. Поддьяков та ін.);

3) дитина легко й передусім практично починає діяти орієнтовно, інколи навіть не зовсім обдумано, і ця діяльність, поступово набуває більшої спрямованості, захоплює її пошуком та навіть дає позитивний результат. Надто пов'язана із першими двома особливостями (Л.Парамонова, М. Поддьяков, Г. Урадовських).

З молодшими дошкільнятами найкраще почати роботу в момент підвищеного шумового тла в ігровій кімнаті: можна запропонувати їм знайти, куди сховалася тиша. Попросити діток прислухатися до звуків у різних куточках кімнати, віднайти, де найтихіше, -- саме там і сховалася тиша. Діти ходять по кімнаті, прислухаються; якщо ті вказують на якесь місце, казати, що чується звук, а отже, тиші там немає. Потім запропонувати всім сісти й зачаїтися: хто найтихіше сидить? Підійти до принишклих малят. Зазирнути за їхні спинки, шукати, де ж та тиша сховалася. Потім пояснити, що тиша боїться кожного звуку, кожного шурхоту, і коли ми її шукаємо й рухаємося, то створюємо звуки, і вона лякається й тікає від нас.

Інструментальне музикування також сприяє загальному розвитку дошкільників: ознайомлення з різними музичними іграшками та інструментами збагачує пізнавальну сферу особистості, а безпосередня гра на таких інструментах розвиває дрібну моторику та координацію рухів.

Розвиваючи в дітей почуття ритму, ми приділяємо особливу увагу музичному руху. За тим, як дитина рухається, наскільки яскравими та виразними є її рухи, за тим, як упевнено вона імпровізує під музику, передаючи в русі певний образ, можна зробити висновок про ступінь розвитку у неї почуття ритму. Музичний рух ми розглядаємо як засіб розвитку емоційної чутливості до музики, ритмічності, виразності рухів, уваги, пам'яті.

Залучаючи дітей до музично-рухової діяльності, слід пам'ятати, що наша мета полягає не у технічному шліфуванні окремих танцювальних елементів, а у збагаченні музичного сприйняття рухливими реакціями. Тому рухи успішно використовуються як засіб активізації розуміння дітьми характеру музики та її образного змісту. Дошкільникам легше запам'ятати ті рухливі елементи, які відповідають певному сюжету і мають яскраві асоціації. Навіть рухи безсюжетних таночків варто пов'язувати зі знайомими життєвими явищами. Тому важливого значення набувають рухливі імпровізації та ігри.

Рухи під музику стимулюють поведінкові реакції, розвивають загальну моторику, удосконалюють координацію рухів та просторову орієнтацію, знімають рухову скутість у інертних і пасивних дітей. Дитяче музичне виконавство відіграє важливу роль у процесі навчання музиці дошкільників. У середній віковій групі це невеликі образні вправи, що містять у собі елементи імпровізації. У старшому віці в музичному русі за основу ми беремо образ, почуття, які передаються музикою. Спочатку діти ознайомлюються із музичним твором, уявляють та «проживають» цей образ, потім намагаються втілити його в русі. Саме тут простежується дитяча творчість та індивідуальність. Звичайно ж, доцільно пам'ятати, що творчість ґрунтується на вже існуючих навичках. Тому поступово, крок за кроком діти поповнюють свій музично-руховий досвід. При виконанні комплексу рухів, запропонованих педагогом, творчість може виявлятися в манері виконання руху, а імпровізуючи, дитина сама вигадує рухи, складає танцювальну композицію на звучну музику. Для виразної передачі образу ми вчимо дітей використовувати міміку, пантоміму, застосовувати голос, звуки мовлення. Звичайно ж, у всіх це відбувається по-різному, але радість та задоволення від колективної творчості є безцінним.

Я вважаю, що на музичному занятті потрібно дати дітям можливість бути самими собою. Тому головним є не створення музичних шедеврів, а власне творчий процес, можливість дітей зробити щось по-своєму, проявити свою індивідуальність і неповторність.

Один із видатних західних психологів А. Маслоу писав: «Ми мусимо вчити дітей бути творчими особистостями, здатними до сприйняття нового, а також до імпровізації». Керуючись цим висловом, варто навчати дітей вірити у свої сили, не боятися робити спроби та помилятися, варіювати, аж поки не буде знайдено правильне рішення [19, ст.22].

Насамкінець можна зазначити, що така робота є клопіткою, але дає велику наснагу та натхнення людям, а саме - педагогам, які працюють із дошкільниками. Ким би не стали ці маленькі люди у майбутньому, вони зможуть хоча б трішки підійти до своєї справи творчо. Діти вміють зосереджуватися, аналізувати, дивуватися, знаходити самостійні рішення за нестандартних умов, експериментувати та дарувати приємні моменти на уроках музики та хореографії зокрема, а ще вони - справжні, щирі своїми посмішками. А їхня цікавість та інтерес - це стимул для виховання.

1.2 Робота над розвитком обдарувань дітей дошкільного віку

Віддати дітям найкраще, найнеобхідніше,

підтримувати обдарованих, зацікавлювати здібних,

усебічно розвивати кожного.

В.О.Сухомлинський

Виходячи із цитати видатного українського педагога, поета та письменника, можна сміло сказати, що праця педагога - це велика робота над собою, насамперед. Адже, щоб розвивати дитину всебічно варто мати свій підхід до дітей, вміти знаходити з ними спільні теми, інколи навіть компроміси.

Порівнюючи дітей попередніх століть і дітей сьогодення, можна впевнено сказати, що теперішні діти - складні особистості. З ними важче працювати, вони невгамовні, вони занадто активні і не завжди прагнуть чогось досягти: нового, сучасного, цікавого і таке інше. Тому розвиток здібностей і обдарувань дітей дошкільного віку, насамперед, залежить від дорослих, якщо це урок музики, то чималу роль відіграє педагог (чи сам вихователь) музики, аналогічно до уроку хореографії.

Гадаю, що буде слушною думка академіка М.Амосова: "Суттєво підняти інтелектуальний потенціал цілого народу може правильно поставлена робота з дошкільниками (70рр. ХХ ст.)". Саме так, адже, кожна дитина потребує уваги до себе, вона емоційна, занадто активна, проте, якщо правильно спрямувати їхню активність у групі навчального закладу чи вдома, то результат буде очевидним і явно позитивним.

За визначенням ООН (2001 р.), дошкільний вік є віком, "коли в мозку людини утворюється величезна кількість сполучень між клітинами головного мозку, які визначають структуру мислення і поведінки на все життя". Очевидний той факт, що побудова навчально-виховного процесу та самої роботи із розвитком творчих здібностей і обдарувань в учнів початкової та середньої загальноосвітньої школи не може бути ефективною без налагодження аналогічної роботи із дітьми, починаючи з дошкільного віку.

Нині, Міністерство освіти і науки України орієнтує освітян на те, що сучасне суспільство потребує яскравих, творчих і талановитих особистостей. За даними соціологів , вперше в історії людства покоління ідей і покоління речей змінюються у часі швидше, ніж покоління людей! Тому в усіх країнах на перший план виходить розвиток особистості, власне людський розвиток. І саме ці обставини вже почали визначати конкурентоздатність кожної країни окремо [7, ст.5].

Звернувшись до сучасних наукових досліджень, можна із впевненістю казати про те, що як мінімум одна дитина із десяти народжується надто обдарованою настільки, що в майбутньому могла б стати видатною, інколи навіть генієм, у певній галузі. Половина зі всіх новонароджених дітей мають здібності вище середнього рівня. Отже, серед дітей є багато здібних та обдарованих. Серед підлітків їх уже менше, а серед дорослих - одиниці. Що ж відбувається із нашим талантом? Куди він дівається? Коли втрачається?

Відповідь можна знайти знову ж таки серед науковців. Так, за твердженням видатного американського педагога Глена Домана, директора Інституту розвитку потенційних можливостей людини (США), "до того, як дитині виповниться 6 років, її легко зробити генієм... Після 6-ти років зробити це надзвичайно важко". Дана думка підтримана не одним американським психіатром, зокрема Россом Кемпбеллом. Нині цю думку розділяють і наші вітчизняні науковці.

Якщо узагальнити рекомандації науковців, то система підходів до здійснення роботи зі здібними та обдарованими дітьми виглядає приблизно так:

І етап

"Пошукова робота"

1. Спостереження за вихованцями.

2. Психолого-педагогічна діагностика здібностей у кожної дитини.

3. Прогнозування домінантного розвитку певних здібностей у дитини.

4. Створення банку даних про нахили та здібності дітей групи (закладу).

ІІ етап

"Вирощування талантів"

1. Організація спеціалізованих занять з дітьми по підгрупах.

2. Організація різних видів діяльності з дітьми по підгрупах.

3. Робота за індивідуальними програмами розвитку здібностей дітей.

4. Залучання батьків до цілеспрямованого розвитку певних здібностей у дитини.

ІІІ етап

"Підтримка талантів"

1. Організація участі дітей у виставах, концертах, змаганнях тощо.

2. Інформування громадськості про здобутки дитини через ЗМІ.

3. Пошук спонсорів для подальшого розвитку здібностей у дитини.

4. Співпраця з майбутнім учителем дитини.

Якщо більш детально говорити про кожен з етапів роботи із дошкільниками, то, як і завжди, першим і головним етапом буде розглядання маленької людини як творчої особистості, спостереження над його проявами в певній галузі, чи то музика, чи то хореографія, чи щось інше. Другим етапом буде "крок" самого педагога (вихователя) на зустріч таланту дитини. Організація проведення заняття з певними програмами, інколи індивідуальними, для впливу на розвиток творчої обдарованості. Узагальнити можна так: дитина - прояв, вихователь - крок на зустріч (допомога). Третім етапом є показ дитиною свого набутого, розвиненого, прекрасного таланту, коли дитина хоче показати себе найкращим чином, вразити батьків, дідуся і бабусю. Що може бути кращим?

Саме така організація роботи із дітьми дошкільного віку дуже розповсюджена, дозволяє ефективно розвивати у дитини ті здібності і обдарування, які вже проявилися чи починають проявлятися, але не варто забувати, що в цей же час, можливості дитини можуть залишатися в тіні [7, ст.6].

Кандидат психологічних наук М.Гнатко наголошує на тому, що процес розвитку обдарованості у людини має свої закономірності і складається з трьох основних періодів:

¦ 1-й період припадає на дошкільні роки (до 6-7-ми років);

¦ 2-й період - на шкільні роки (7-17 років);

¦ 3-й період - післяшкільні роки (17-20 років і більше).

Отож, розглянемо докладніше 1-й період розвитку здібностей та обдарованості людини - дошкільний. Він поділяється на три фази:

1 фаза - вік 3-4/5 років - дитина має бути забезпечена умовами для вставлення достатньої кількості різноманітних якостей оточуючого світу, а також накопиченням інформації про нього. Дуже важливо слідкувати за наявністю активного пізнавального інтересу дитини.

2 фаза - вік 4/5 - 5/6 років - яскраво виражений спад пізнавальної активності, прояв зацікавленості тільки до окремих видів діяльності. Варто не пропустити моменту, коли у дитини проявляється вибірковість пізнавальних інтересів, адже згодом вони взагалі можуть зникнути.

3 фаза - вік 6-7 років - у цій фазі варто забезпечити дитину ефективними умовами для того виду занять, до якого у неї зберігається і не пропадає пізнавальний інтерес [15, ст.7].

Ефективним розвитком здібностей і обдарувань у дітей дошкільного віку є створення для дітей ефективного розвивального предметного середовища вдома і дошкільному навчальному закладі, а також - робота із батьками щодо підтримки і розвитку у дітей пізнавального інтересу.

Пізнавальний інтерес - мотив, що спонукає дошкільника маніпулювати предметами.

Варто більш детально розглянути етапи розвитку творчої діяльності дитини. Творча діяльність, на думку вчених (В. Дружиніна, Н. Хазратова), має певні етапи розвитку:

Перший етап -- становлення "первинної креативності" як загальної творчої здібності -- настає у віці 3-5 років. У цей час пряме наслідування значущого дорослого як креативного взірця є основним механізмом формування в дитини креативності. Потрапляючи у нову ситуацію, вона репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим задля досягнення бажаного результату.

Другий етап -- творче наслідування: внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у пропоновані іншими схему дій, зразок, ідею. Ось вона і є -- перша заявка про себе, своє бажання самовияву. Саме на цій стадії дитина ознайомлюється з різними варіантами інноваційної діяльності, визначає свої переваги відповідно до власних нахилів та вмінь.

Третій етап -- репродуктивна творчість: уміння взяти за основу пропоновану схему (ідею), але істотно переробити її, внести зміни. Тут дитина переробляє інновації на свій розсуд, перевіряє їхню відповідність вимогам ситуації, додає щось нове, своєрідне.

Четвертий етап -- справжня творчість, створення нового.

Вихователі наймолодших груп повинні проводити роботу починаючи із створення розвивального середовища в ігровій кімнаті; розмов із батьками щодо розвитку та підтримки у дітей дошкільного віку пізнавального інтересу. У молодших і середніх групах основними завданнями є забезпечення та насичення продуктами пізнавальної взаємодії з оточуючим світом; спостереження за активністю пізнавального інтересу кожної дитини; корекція навчально-виховного процесу при відсутності пізнавальної активності вихованців. У роботі з дітьми старших груп необхідно уважно вивчати певні індивідуальні інтереси дитини до окремих галузей роботи; прогнозування розвитку певних здібностей вихованців.

Таким чином, розвиток здібностей та обдарувань дітей дошкільного віку залежить від середовища, яке оточує дошкільнят; людей, які допомагають розпізнати талант та розвиватися дитині у певній галузі, впливають на пізнавальний інтерес та зацікавленість вихованців дошкільного навчального закладу до діяльності. Тому педагоги мають виконувати чималу роботу, клопітку та непросту, у співпраці із батьками для подальшого розвитку дошкільників.

1.3 Особливості та труднощі виховання обдарованих дітей

В народі кажуть: "Талант - це 10% природних здібностей і 90% праці". І недарма, адже аби розкрити і розвинути свій талант потрібно прикласти максимум зусиль, аби досягти усіх цілей.

Педагоги дошкільного навчального закладу мають справу з дітками, які лише починають працювати над собою. У цьому віці потрібен час, комусь більше, комусь менше, аби їхні потяги і здібності перетворилися на обдарування. Тут дуже важливими є праця педагогів і батьків.

Процес виховання обдарованих дітей у дошкільному навчальному закладі повинен здійснюватися та залежить від наступних напрямків:

1. формування позитивного ставлення дитини до себе;

2. виховання поваги до інших людей;

3. розвиток творчого підходу до діяльності.

Отже, розглянемо кожен із напрямів більш детально. Перший - формування позитивного ставлення дитини до себе передбачає, що без нього неможлива реалізація творчого потенціалу дитини. У процесі виховання почуття самостійності, самоповаги дитини не можна забувати про те, що обдаровані діти важко переносять свої невдачі. Це залежить від того, що завдяки своєму розумовому розвитку вони завжди прагнуть зробити краще, більше, аніж можуть. Невміння виконати щось викликає у дитини прикрощі. Тобто, коли одні дітки встигають у музику танцювати, а одна - ні, то коли їй це пояснюєш і ця дитина тебе розуміє, у глибині душі проявляються почуття власної неспроможності. Тому потрібно пояснити дитині так, аби в неї було бажання виправитись, дивитись, рівнятись на когось, насамперед та найкраще, коли дітям ставлять у приклад когось із дорослих, але не рівних по віку дітей. Щоб підтримати дитячі наміри, зберегти віру у себе і бажання ставити перед собою складніші задачі, вихователь повинен оцінювати наміри дитини, не підкреслювати її не вдачі та робити так, аби дитини їх менше помічала. Якщо малюк ставить перед собою нездійсненну мету, то краще все ж спробувати позайматися з цією дитиною, спробувати виконати дитячу мрію, справу, ціль. А раптом дійсно щось вийде! Ні в якому разі не варто заставити цього вихованця засумніватися у тому, чого він хоче добитися. Варто підтримувати його як словами, так і діями. Скільки б роботи не було здійснено у вашій співпраці дитиною, автором спільного успіху має відчувати себе дитина. Тобто, коли на уроці музики дитина проявляє чималий хист до сучасних пісень, не варто бачити у цьому лише погану сторону, адже світ не стоїть на місці, а діти повинні відповідати розвитку і йти з часом в одну ногу. Варто, спробувати сили того чи іншого вихованця, а інколи в дуеті, у різних амплуа. Якщо дитина проявляє наміри співати саме ту пісню, за умови, що їй це вдається, то чому ж не спробувати? В кінці кінців, може вийти непоганий результат вашої плідної праці.

Другий напрям - виховання поваги до інших людей передбачає, що у спілкування з оточуючими діти дуже спостережливі та чутливі. Їхнє прагнення бути лідером у всьому, оцінювати дії інших дітей часто призводять до міжособистісних конфліктів. Уже починаючи з трьох років доцільно пояснювати і навчати дитину висловлювати свої спостереження за діями інших і свої побажання у формі підтримки, але ні в якому разі не в роздратуванні і наказі, що часто властиве у такому віці. Найкращим прикладом слугують батьки, адже діти такого віку все схоплюють надзвичайно швидко. Вони помічають як спілкуються батьки чи інші дорослі люди, які їх оточують, і беруть з них приклад у свої дії, вчинки, слова. Кожен крок у міжособовому спілкуванні, зроблений спочатку деякими дітьми і схвалений вихователем, дуже швидко переймається всією групою, а отже, слугує і розвитку інших однолітків. Таким же чином це і випливає на заняттях хореографії чи музики, адже діти мають навчитися допомагати один одному в рухах чи словах, для підтримки і розуміння один одного.

Третій напрям - розвиток творчого підходу до діяльності передбачає, що у процесі розвитку інтелектуальних здібностей дошкільника, провідну роль відіграє його фізичне здоров'я, а також, коли дитина набуває процесу оволодіння моторною координацією, вільного дослідження пізнання предметів і взаємодії з ними. Саме це і передбачає розвиток розумових процесів з 3-4 років. Для вчасного інтелектуального розвитку та й самих можливостей, варто дитину заохочувати до пізнання різного типу предметів, речей, матеріалів, які його оточують. Це можуть бути непотрібні речі: одяг, прикраси, пляшечки, картон, шпалери, різні тканини, жолуді, каштани, листя тощо. Звичайно, при цьому не забувати про правила безпеки!

Зараз розглянемо самі труднощі у вихованні обдарованих дітей. Творча обдарованість дитини може проявлятися у різних сферах, таких як:

* інтелектуальна (кмітливість, логіка);

* академічна (чіткість запам'ятовування, зацікавленість до букв, цифр);

* спілкування (нові контакти і саме спілкування з іншими);

* рухова (витривалість і спритність дитини);

* художня (роботи цих дітей більш змістовні та досконалі з-поміж інших) тощо.

Для того, щоб допомогти дошкільнятам, у яких не всі названі здібності випереджують вікову норму, потрібно поступово залучати їх до праці, не квапити їх, не насідати над ними постійними нагадуванням про навчання, не давати прямих інструкцій, чим вони мають займатися.

Уже згодом, у середній групі (4-5 років) необхідне уважне ставлення до індивідуальних відмінностей, зокрема у темпі діяльності, поведінці вихованця та його зацікавленості, діяльності.

У старшому дошкільному віці (5-6, інколи 7 років), щоб допомогти дитині досягти рівня "Я" творчої обдарованості дитини, необхідно забезпечити дитину двома-трьома дітьми однолітками, рівними у творчих здібностях. У такій ситуації діти почуваються більш розкуто, вільно, вони можуть вступати у взаємини змагання і навіть співтворчості.

Обдарованим дітям дошкільного віку притаманна надмірна чутливість, яка провокує у них практичне ставлення не лише до себе, а й до оточення. Ці діти часто з нерозумінням ставляться до менш кмітливих дітей, можуть образити своїми висловлюваннями у їх адресу. В той же час, й обдаровані діти також не меш вразливі. Вони хворобливо переносять критику на свою адресу.

Допомогти дітям подолати перелічені труднощі без конфліктів між вихованцями і свою хоробливу реакцію у групі, де вони навчаються, можуть спеціальні рольові ігри, метою яких можна розвивати у дітях добрі почуття і взаємини, навчити висловлювати свою доброзичливість і розуміння один до одного. Наприклад такі ігри, "Лісова школа", "Мишка-боягузка", "Допоможи бегемотику". Чимало записаних народом пісень, яких можна навчати дітей на уроках музики. Вони також навчають дітей дружби між собою, взаємодопомоги, взаємовиручки тощо. Наприклад такі як, "Лісова школа" (народна пісня Поділля для малят), "Зайчику зайчику" тощо. Також у народі існує багато забавлянок та віршів, як закликають до танцю, їх можна використовувати як на занятті хореографії, так і для відпочинку у групі. Наприклад, "Пташко маленька", всім відома "Подоляночка" тощо.

Талановитим дітям, як і всім іншим, необхідно мати "рамки" у поведінці. Збалансовані межі поведінки запобігають агресії дітей, знижують емоційну напругу, дають дитині почуття захищеності.

Обдаровані діти залишають враження надто активних неслухів, вони досить часто відволікаються, можуть казати, що певне завдання, запропоноване вихователем, їм нецікаве. Тому в групі потрібно створити атмосферу будь-якої своєрідності дітей, підтримуючи дітей, які висловлюють іншу думку, не погоджуючись із вихователем, варто схилятися на творчий потенціал дошкільнят.

Під час уроку: а) музики; б) хореографії.

а) отож, під час уроку музики треба прагнути аби кожна дитина виявляла той творчий потенціал, який закладений у ній, а вихователь - повинен зробити вагомий вплив на те, аби дитина могла показати себе якомога ширше, розкутіше, доступніше для інших дітей. Адже, вони можуть співати хором, або по декілька вихованців. Тому необхідно, аби дитина довіряла самому вихователю, щоб той почув наскільки дитина талановита і міг посприяти цьому. Одні запам'ятовують краще, одні - гірше, але не можна залишати на цьому свою увагу. Потрібно експериментувати з дітьми, ні в якому разі над ними. І якщо праця вихователя буде замічена самою дитиною, то і неї проявиться величезний інтерес створити щось нове грандіозне, спробувати себе з іншої сторони, досягти успіху разом.

б) отож, під час уроку хореографії треба неодмінно заохочувати дітей виконувати оригінальні, самостійні, неповторювальні рухи під музику, яку вони чують на занятті. Запропонувати діткам обрати самостійно образ, запитати з ким (чим) асоціюється дана музика, самостійно видумати сюжет танку, рухи та побудову. Саме це дасть вихователю побачити дитину з іншої сторони, яка вона є насправді. Адже, коли група дітей виконує найпростіші танцювальні рухи, кроки, будови танцю, це зовсім відрізняється від того, що може зробити дитина самостійно у 3-6,7 років. У них розвивається фантазія, уява, порівняння тощо.

Отже, вихователь може ставити перед дітьми запитання, які будуть спрямовувати пошуки дитини за межі усім відомого рішення. Доцільно запитувати: "А як інакше можна зробити було це зробити?", "А ти можеш щось запропонувати?", до того ж ставити запитання позитивно і піднесено, аби дитина могла довіритись. Такі умови для самостійних творчих рішень потрібно передбачати у всіх видах діяльності, занять і життєвих ситуаціях.

Висновки до першого розділу

Таким чином, робота із вихованцями, і насамперед над їхньою творчість, хоч і є клопіткою, але дає велику наснагу та натхнення педагогам, які працюють із дошкільниками. Ким би не стали у майбутньому ці малюки, вони зможуть підійти до своєї справи творчо. Діти вміють зосереджуватися, аналізувати, дивуватися, знаходити самостійні рішення, експериментувати та дарувати приємні моменти на уроках музики та хореографії зокрема, а ще вони - справжні, щирі своїми посмішками. А їхня цікавість та інтерес - це стимул для виховання та співпраці. Розвиток здібностей та обдарувань дітей дошкільного віку залежить від середовища, яке оточує дошкільнят; людей, які допомагають розпізнати талант та розвиватися дитині у певній галузі, впливають на пізнавальний інтерес та викликають зацікавленість вихованців дошкільного навчального закладу до діяльності. Тому педагоги мають виконувати чималу роботу, клопітку та непросту, у співпраці із батьками для подальшого розвитку дошкільників.

Вихователь повинен ставити прямі завдання перед дітьми, аби ті могли проявляти свою творчість чим більше. Звичайно, співпраця вихователя та батьків, а також їхня співпраця по окремості з дитиною, надзвичайно важлива у досягненні чималих творчих взлетів у подальшому житті дитини.



РОЗДІЛ ІІ. РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДОШКІЛЬНЯТ НА УРОКАХ МУЗИКИ ТА ХОРЕОГРАФІЇ

2.1 Вплив педагога на розвиток творчої особистості

Дитина має жити у світі фантазії,

музики, барв, казок, творчості.

В.О.Сухомлинський

Цитуючи слова видатного українського письменника та педагога хотілося б додати ще й те, що цей казковий, загадковий світ дитини повинен створювати педагог на занятті у дошкільному навчальному закладі - садку, а батьки у свою чергу вдома, займаючись із дитиною, прищеплювати любов до творчості та прагнення творити. Педагог у групі дошкільного навчального закладу повинен визначити творчо сильніших і слабших дітей. Ні в якому разі не розподіляти їх на дві окремі групи. Головним у роботі зі слабшими дітьми є:

* уважне, тепле ставлення дорослих;

* вміння педагога виявити найкращі риси того чи іншого вихованця, і спиратися на це;

* постійне вираження довіри до учня. Діти відчувають та цінують, коли їм довіряють;

Перш ніж впливати на поведінку дитини, її творчі нахили, необхідно знати мету, яку переслідує дитина. Інколи дитина хоче досягти певних своїх цілей усвідомлено чи неусвідомлено. Часто це відбувається заради того, аби зняти напругу, розвіятися, принести зміни у життя.

Можна коротко перерахувати основні напрями виховної роботи з дітьми:

1) особистісно орієнтоване виховання;

2) тепле, дружнє ставлення до дитини;

3) заміна мотивацій;

4) допомога колективу групи;

5) проводження часу з певною ціллю;

6) підтримка сім'ї із педагогічної точки зору;

7) навчання та виховання позитивної поведінки у дітей;

8) покарання, заохочення, змагання [7, ст.29].

Безнадійних дітей не існує, потрібно тільки вірити у те, що все у них вдасться, і тоді чекають неодмінні зрушення у поведінці учнів, які трішки відстають, менш творчо розвинені з-поміж інших вихованців. Велика робота педагога і батьків, допоможуть дитині наблизитись до творчості та досягти немалих досягнень у майбутньому. Потрібно тільки вчасно звернути свою увагу на розвиток дитини.

Отже, навчально-виховний процес у дошкільних навчальних закладах має будуватися на принципах інтеграції родинного і суспільного дошкільного виховання, на засадах національної культури та загальнолюдських цінностях, сучасних досягненнях психологічних і педагогічних культур, надбаннях світового досвіду.

Гарантією активного впливу на розвиток творчих здібностей у дітей вважається побудова освітнього процесу з позиції особистісно-зорієнтованого підходу, створення умов для реалізації особистості дитини через задоволення базових потреб відповідно до соціокультурних норм, вибір змісту й освітніх технологій повинен здійснюватися з позиції урахування унікальності, індивідуальності кожної дитини.

Для забезпечення творчого розвитку дітей дошкільного віку педагог сам повинен бути підготовленим до цієї роботи, володіти новим педагогічним мисленням, будувати освітній процес відповідно до інтересів: виявити глибоку увагу, повагу, турботу, любов до кожної дитини, бачити в ній індивідуальність, забезпечувати умови для виховання дитини як особистості.

У сучасній дошкільній освіті позитивно зарекомендували себе серед педагогів такі методи і прийоми: розвивальні ігри й вправи, проблемні запитання, проблемно-пошукові ситуації, експериментальні дослідження, систематичні спостереження, логічні задачі тощо.

Неординарний, творчий підхід до виявлення творчих здібностей у дітей дошкільного віку та створення відповідних умов для їх розвитку - одне із пріоритетних завдань педагогічних працівників дошкільної галузі - є запорукою успіху у формуванні творчо спрямованої особистості дошкільника. Адже лише творча особистість здатна виховати іншу, так само творчо спрямовану особистість.

Виявлення та розвиток творчих здібностей у дітей дошкільного віку потребує розробки педагогічних технологій, метою яких є не накопичення знань та умінь, а постійне збагачення творчим досвідом і формування елементів самоорганізації кожної дитини. Досвід експериментальних навчальних закладів доводить, що творчості, творчому мисленню можна вчитися. Тільки в процесі самостійної діяльності в дитини можуть бути сформовані навички інтелектуального саморозвитку. 

Розглянемо більш детально вплив педагога на творчість дитини дошкільного віку на уроках музики та хореографії. Як вже і зазначалось у попередньому розділі, педагог має вплив на дитину різними засобами та методами. Звичайно, не кожен з них може гарантувати нам успіх, але якщо знайти спільну мову з вихованцями, то успіх у спільній справі гарантований.

Отож, розглянемо більш детально вплив педагога на уроці музики. Педагог має бути другом для дитини, яка може повністю довіритись йому. Музика - мистецтво. Кожна дитина - особистість. Педагог - музичний керівник (музкерівник). До чого я веду? Веду до того, що педагог повинен розумітись на всіх цих тонкощах, не забуваючи про жодну. Тому, якщо маленька особистість хоче навчитись передусім мистецтва, зокрема музики, доторкнутись до живого, нового, то музкерівник, який знається на своїй справі, повинен допомогти дитині досягти цього. Вплив педагога на особистість дитини має бути мінімальним, адже для цього є батьки, які повинні виховувати дитину належним чином. На уроці музики кожному із вихованців треба приділити певну увагу: комусь із запам'ятовуванням та заучування слів, комусь із послідовністю їх виконання, комусь із самою вимовою різних слів тощо. І не варто забувати, що діти розвиваються по різному, тому хтось потребує більше уваги з-поміж усіх вихованців групи. Насамперед, краще аби цих декілька дітей вивчили ту чи іншу пісню, могли проявити себе хоч на крок вище, тоді й буде помічена робота педагога-музиканта.

Провідна роль на занятті належить музкерівникові. Він послідовно організовує свою роботу, розробляє план та хід занять (наступного заняття), готує атрибути, якщо потрібні, шукає відповідні фонограми. Згодом, вже на самому занятті проводить перший етап - прослуховування музики з дітьми. Педагог повинен співати разом із дітьми, пританцьовувати, так вони швидше вчаться, звертають увагу на тонкощі виконання, розуміють як можна, а як - ні. Ще однією ланкою на будь-кому занятті, зокрема музиці, важливим є заохочення малят до співпраці із педагогом, адже що може досягти сам педагог без своїх вихованців? Тому, варто зацікавлювати дітей різними заохочуваннями на уроках.

У дошкільному навчальному закладі існують різні тематичні вечори для дітей та дорослих до певного свята, яке наближається. Наприклад, на даний момент актуальне свято Святого Миколая чи Нового року. Діти готуються виступати перед їхніми родичами із віршиками, піснями, іграми на цю тематику. Тому музичний керівник, який займається підготовкою пісень на свято, повинен швидко і вчасно навчити дітей виконувати слова пісні під музичний супровід. Так як свято у ДНЗ не одне на семестр навчання (наприклад, вересень-грудень), тому педагог із музики повинен навчити дітей іншої пісні, за невеликий проміжок часу. Діти виконують пісні: "У лісі, лісі темному...", "Зимонька", "Новий рік" тощо. Дітей можна заохочувати до праці запитаннями про те, що вони хочуть аби їм приніс Святий Миколай чи дід Мороз, казати, що треба слухатися і тоді неодмінно принесуть тобі те, що ти хочеш.

Можна розглянути більш детально урок хореографії при дошкільному навчальному закладі. Насамперед, хореографія - мистецтво синтетичне, в якому музика звучить у рухах, набуває чуттєвої форми. Також хочеться сказати, що не можна забувати про те, що не кожна дитина вловлює швидко, сприймає і може самостійно повторити рух. Інколи краще змінити рух взагалі, якщо у половини він не вдається ніяк. Не кажучи вже, що з кожним роком навчання хореографією, рухи мають ускладнюватися, тобто йти від простого до складного, і ніяким чином не навпаки.

Звичайно, так само як і на уроці музики, хореограф, який працює з дітьми, повинен побачити рівень дітей до занять хореографією. Комусь легко вдається будь-який найпростіший рух, комусь набагато складніше. Всі ми різні.

Недарма, танець - це один із засобів самовираження дитини. Тому наступним етапом буде прослуховування музики дітьми, так само як і на уроці музики. Адже, музика сприймається на слух дитини і в них при цьому працює уява, фантазія, порівняння різних дрібниць. Можна запропонувати дітям танцювати під цю музику - імпровізаційний момент, цей метод дозволяє побачити індивідуальність дитини, адже вона танцює те, що відчуває і так як розуміє і вміє. Після чого можна приступати до найважчого, на мою думку, етапу - виконання танцю за баченням хореографа. Чому найважчим? Тому що важко навчити дітей правильно, "чисто" володіти технікою, танцювати та слухати музику тощо. Таких проблем можна назвати багато.

Танець впливає на розвиток емоційної сфери дитини, удосконалює тіло фізично, виховує через музику духовно, допомагає набути впевненості у власних силах, дає поштовх до самовдосконалення. до постійного розвитку і праці над собою, своїм талантом.

Так само як і в музиці, так і тут, у дошкільних навчальних закладах хореографія виконується на різних тематичних вечорах чи ранках. Тому слід не забувати про розучування простих танцювальних кроків, рухів, комбінацій протягом усіх занять, які проводяться. Взяти до уваги те саме свято Нового року, то до нього проводиться розучування, наприклад, танку сніжинок.

Хореографія розвиває у дітей відчуття ритму, розуміння музики із синхронізацією власних рухів, тренує м'язову силу корпусу, правильну поставу, пластику рук, виразність та образність. А також вчить основі етикету і грамотної поведінки між людьми, своєрідна акторська майстерність.

"Для дітей молодшого шкільного віку форми хореографічної діяльності - танці, марширування, уроки ритміки, фізичні спортивні вправи - відповідають їхній природній потребі в русі. Рух стимулює діяльність організму, сприяє напруженню м'язів, активізації всіх органів. Потреба у русі в єдності з потребою нових вражень є провідною в розвитку дітей даного віку" [25, с. 217].

Завдання педагога-хореографа полягає в тому, щоб постійно підвищувати танцювальну культуру дітей, знайомити їх із кращими зразками хореографічного мистецтва, із діяльністю видатних людей цієї галузі. Також навчати своїх вихованців основ танцювального мистецтва, дати їм певні знання, навички, техніку, не забувати про вік дитини. Потрібно розробити річний план роботи із дітьми. Необхідно проводити бесіди із колективом, щоб виховати патріотичність, гордість за український танець, зацікавити до серйозної праці. Дитина бачить як налаштований його педагог, так і сам готується до уроку.

Хороша співпраця залежить від того як зарекомендувати себе серед дітей. На перших заняттях потрібно показати, що педагог (музкерівник чи хореограф) є серйозним, але не надто суворим, позитивним, але не надто веселим, дорослим, але в душі залишатися дитиною. Діти дуже відчувають ставлення до них, як я вже й казала, вони вміють аналізувати наші дії, слова і вчинки, інколи навіть краще дорослих. Дошкільники із творчими нахилами до певної галузі мистецтва бачать у педагогах своїх кумирів, наставників і майже завжди хочуть бути схожими на них. Тому слід не розчаровувати малечу і надавати їм приклад собою.

Потрібно мати терпіння та бажання працювати з дітьми, у цьому і буде заключатися ваш спільний результат плідної праці.

Також, не слід забувати про елемент гри на уроках, адже улюблене заняття дітей - гра. Тому, коли діти втомлюються або просто для розрядки давати невелику гру по тематиці заняття, пори року, свята тощо.

Слід не забувати про те, що педагог має прямий вплив на дитину на уроці, тому не можна підвищувати голос, карати, ні в якому разі не бити вихованця, давати зауваження лише з позитивними емоціями, час від часу хвалити, але не перехвалювати.

На занятті можна використовувати метод змагання, котрий допомагає дітям проявити себе ще більше. Сам метод ефективним вважається серед однолітків чи між людьми, в даному випадку дітьми, рівних за інших умов. Тому на уроках музики та хореографії можна просити дітей виконати ту чи іншу пісню, той чи інший рух. Цей метод буде дуже близький кожній дитині тим, що вона зможе проявити себе і можливо у подальшому ще й виграти певний приз. А діти люблять сюрпризи, призи, загалом подаруночки!

Загалом, потрібно проявляти любов і бажання працювати із дітьми, тоді буде видимий результат праці.

Отже, вплив педагога на розвиток обдарованості дитини величезний. Потрібна чимала праця педагога (музкерівника чи хореографа) над собою, насамперед. Самовдосконалення, володіння найпростішими комбінаціями чи піснями, манера виконання, лексика, взаєморозуміння із дітьми тощо - все це важливо педагогам для плідної праці і гарного успіху в роботі із дошкільнятами на уроках музики та хореографії. Потрібно вміти читати думки дітей, бути їхньою опорою, педагог як втілення найшаленіших ідей дитини. Варто не забувати, що педагог - це великий приклад для наслідування, так само як і їхні батьки.



2.2 Наслідування батьків у творчих здібностях та досягненнях

У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого

виростають потім і гілка, і квітка, і плоди...

В.О.Сухомлинський

Не можна не погодитися зі словами видатного українського педагога, адже так і відбувається, так і відбувалося раніше. Всі наші таланти передаються нам у спадковість від наших батьків, тому якщо дитина досягла успіху в певній галузі, чим у свій час займались батьки чи один із батьків, то велику роль тут відіграла спадковість.

Як показують наукові дослідження й досвід педагогів-практиків, творчі здібності виявляються з п'ятого року життя, але це зовсім не означає, що до цього моменту батьки не повинні займатися дитиною, їх слід розвивати. Навпаки, чим раніше дитину навчать спостерігати, пояснювати незвичайне, дивуватися оточуючим явищам, предметам, експерементувати тим ґрунтовніше підготують її до прояву власне творчих здібностей. Творчість багато в чому визначється вмінням по-різному висловлювати свої почуття та уявлення про наволишній світ. Для цього слід навчити дитину бачити предмет з різних боків, уміти, враховути різні ознаки предмета, створювати образ. Необхідно, щоб дитина не тільки вільно фантазувала, а й спрямовувала свою фантазію, творчі здібності на вирішення різноманітних завдань.

Сім'я - один із основних інститутів у формуванні особистості, який важко переоцінити. Без допомоги батьків педагогічний колектив не зміг би домогтися значних успіхів. Адже процес виховання відбувається вдома самими батьками, а у дошкільних навчальних закладах корегують поведінку дітей, вдосконалюють їхню творчість, навчають загальним предметам та етикету. Велике значення для розвитку творчих здібностей дітей має сім'я. Краса в усьому, що оточує дітей вдома, викликає почуття радості, впевненості, зміцнює прихильність дітей до батьків. Добре, якщо дитина в сім'ї має можливість розвивати свої художньо-творчі здібності: співати, танцювати, малювати і т. д.

У процесі різноманітної діяльності формуються естетичні почуття дитини, її творчі здібності, розвивається талант. Увага до будь-якого прояву дитиною інтересу до якогось виду діяльності з боку батьків обов'язково, особливо якщо цей інтерес має стійку форму. В такому випадку дітей треба заохочувати, всіляко стимулювати розвиток їх творчих здібностей.

Невичерпним джерелом художніх здібностей дітей є природа. Екскурсія в природу, поїздка за місто, прогулянка в міському парку або просто на вулиці міста можуть стати для них джерелом прилучення до прекрасного. Правильно роблять ті батьки, які під час прогулянки ведуть розмову про навколишній. Дитина вміє милуватися квітами й тваринами, їх забарвленням і звичками, розвиває здатність бачити прекрасне і у нього виникає бажання відобразити у своїх малюнках, виробах.

Батьки можуть сформувати в дитини інтерес до будь-якого (або декількох) видів діяльності, їм вдасться захопити вихованця процесом творчості, який буде спонукати їх до пошуків чогось нового і розвитку творчого потенціалу дитини дошкільного віку.

Іноді діти не можуть самі визначити, що їм дійсно подобається. Щоб визначити це, батьки повинні спостерігати за дитиною, коли вона діє самостійно, та спробувати дати відповіді на запитання: «Чим зайнята дитина?», «Чи проявляє вона самостійність у доборі матеріалів для діяльності?», «Чи вміє запросити до діяльності товаришів?», «Як домовляється про її хід?», «Чи проявляє дитина наполегливість у досягненні поставленої мети?», «Чи отримує дитина задоволення від самого процесу діяльності?», «Чи наявні в обраній дитиною діяльності продукти творчості?», «Чи радіє їм дитинна?», «Чи дивують вони малюка?».

Для розвитку творчості необхідно створити відповідні домашні умови, що впливають на позитивний стан та спричинять прояву у дошкільників розумової активності, витримки, саморегуляції. Насамперед це стосується належного психологічного оточення. Також слід пам'ятати про наявність необхідних для творчої діяльності матеріалів. Вони завжди мають бути доступними для дитини. При цьому не важливо, яким чином дитина буде їх використовуватиме (за власним призначенням чи якось інакше). Головним є факт дії, власне експерементування, пізнання властивостей, способів дії з тим чи іншим предметом або матеріалом.

За В. Сухомлинським: «Дітям не треба багато говорити, не слід багато їм розповідати, слово - не цяцька, а словесне перенасичення - одне з найшкідливіших перенасичень. Дитині треба не тільки слухати слово вихователя, але й мовчати; в цю мить вона думає, осмислює почуте та побачене». Обережно, лагідно, ненав'язливо батьки повинні підтримувати прагнення дитини до творчості. Співчувати невдачам малюка, підтримувати творчі пошуки дитини, ставитися до процесу із симпатією та теплотою. У жодному разі не давати негативної оцінки дитячій творчості. Бути терплячими до «дивних» ідей дитини.

Відповідати на численні дитячі запитання. Підтримувати бажання дитини пізнавати навколишній світ, особливо заохочують цікаві та глибокі запитання дітей. Час від часу залишати дитину на самоті. Надмірне опікування може заважати дитячій творчості, а нав'язування допомоги може сприйматися як порушення меж особистої свободи. У пізнанні навколишнього світу навчити дитину дослухатися власної інтуїції. Разом із «Як ти вважаєш?» і «Що ти думаєш з цього приводу?» - частіше цікавитися і тим «Що ти відчуваєш?».

Варто навчити дитину поважати іншу точку зору, пояснивши, що таке ставлення є необхідною умовою для того, щоб оточуючі поважали думки дитини. Уважно стежте за власним висловлюванням, не критикуйте інших, особливо - в присутності дитини. Позитивні відгуки створюють у дитини почуття захищеності. Навчити дитину керувати негативними емоціями й непіддаватися поганому настроєві. Вчити її помічати добре й красиве у житті. Відкрито висловлювати власні почуття дитині. Діти, які переконані у любові та повазі батьків, швидше розвиваються. Не боятися проявляти власну індивідуальність, не приховувати власні творчі прояви. Головне, щоб батьківська творчість була доброю, приносила радість та задоволення іншим. Стати взірцем неординарної творчості особистості для своїх дітей - неперевершено!