Формування вмінь та навичок самостійної роботи в учнів початкових класів

Найважливіше у такій співпраці - не обійти увагою жодної дитини, дати кожному висловитись, вчасно підтримати, допомогти, похвалити, заохотити. Щоб учень не зневірився в собі, в своїх силах, слід запропонувати посильне завдання, стежити за рівнем його знань, вчасно перевести на порівняно вищий рівень. Цю проблему диференційованого підходу, психологи розглядають як гуманний підхід до розкриття здібностей учнів. Одним із дійових засобів розвитку творчої особистості є диференційований підхід при розв'язуванні вправ. Вважали, що диференційовані завдання мають різнитися насамперед ступенем самостійності прийомів розумової діяльності, необхідних для їх виконання. В даному випадку завдання можуть містити вказівки щодо прийомів роботи, їх послідовності, а в іншому орієнтуватися на повну самостійність учнів (так, учням, яким важко пропонували при розв'язуванні вправи звернутися до зразка, що є в "Робочому зошиті і т.д.). Проводили диференційованого характеру самостійні роботи, контрольні роботи, також давали домашні завдання диференційованого характеру. А учням, які цікавляться математикою пропонували серію задач на листках, що містять якусь цікавинку, якийсь додатковий матеріал і т.д[31,с.93].

Старалися вкраплювати в тканину своїх занять дидактичні ігри, оскільки "Гра є обов'язковою потребою людини, а особливо молодої" (М.Зарицький). Ці короткочасні ігрові ситуації - це продуктивно-пізнавальні пошукові проблемні завдання, які спонукають мислити, свідомо засвоювати і осмислювати вивчений матеріал, бо при розв'язуванні цих завдань, учнів навчали міркувати і робити висновки згідно правил Яна Амоса Коменського "від відомого до невідомого, від простого до складного, від загального до часткового" (це "Заморочки із срібної бочки", "Стежинкою до математичних узагальнень", задачі-загадки, задачі-жарти, "Слабка ланка" та інші) (Додаток 4,5).

Застосовували метод узагальнення, який залежить від рівня підготовленості до нього учнів. Тому ще до вивчення ними теми повідомляємо контрольні запитання, а перед узагальнюючим уроком даю домашнє завдання, в якому зазначені запитання для повторення і узагальнення матеріалу, необхідні навчальні посібники, інша література.

Для того щоб учні прагнули працювати, а отже і міркувати, вчитель має забезпечити моральну, психологічну атмосферу уроку, а тому, спонукаючи учнів до праці рекомендуюємо: "Спробуй, це тобі сподобається", "Ти добре вмієш це робити", "Спробуй, в тебе все вийде..." і т.д.

Вважаємо, що важливе місце на уроці має бути відведене оцінюванню, яке має бути тривалим, дієвим стимулом активності учнів на уроці, зрозумілим за змістом; вказувати (прямо чи опосередковано) на способи виправлення помилок, нести позитивні емоції, адже за словами В.Сухомлинського "Успіх у навчанні - єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для подолання труднощів, бажання вчитися".

Що ж дає така система?

По-перше, допомагає учню повніше виявити свою індивідуальність, позбутися страху перед опитуванням, або важким завданням, відчути інтерес доуроку й навчання в цілому[30,с.47].

По-друге, морально готує учнів до свідомого навчання у вищих навчальних закладах; дає можливість краще засвоїти навчальний матеріал шляхом багаторазового повторення теми чи розділу; забезпечує диференційований підхід до навчання в межах одного класу, і, нарешті, вона забезпечує розвиток від нижчого ступеня знань до більш продуктивного, та до оволодіння міцними знаннями.

Застосування індивідуально-масових форм роботи забезпечує самостійне виконання різних завдань всіма учнями одночасно. Вони інтенсифікують навчальний процес, дають змогу корисно розподілити робочий час.

Крім цього, ці методи ставлять учня віч-на-віч з певною проблемою, вимагають творчого переосмисленого підходу до набутих знань, розвивають мислення.

Зростає й інтерес учителя до таких нестандартних уроків, оскільки вони спонукають до творчості.

Таке раціональне поєднання стандартних і нестандартних форм і методів дало позитивний результат. Мої вихованці проявляють інтерес до математики.

Щодо форм роботи, то надавали перевагу самостійному виконанню навчальних завдань з наступною перевіркою, самоперевіркою, що дозволяє розвивати самостійність мислення, використовуючи власний досвід при розв'язанні, виділяти головне в інформації.

Програму з математики складено так, що через урок пояснення нового матеріалу. Тому перевагу надавали "комбінованим урокам",урокам формуванню знань і вмінь та навичок учнів, на яких учні поступово нагромаджують знання, удосконалюють вміння з наступним узагальненням, тобто рухаються від часткового до загального. Систему вивчення цих уроків, намагались спрямувати на поступове засвоєння учнями матеріалу паралельно з удосконаленням знань і навичок постійним контролем, узагальнення вивченого. Особливого значення надавали урокам перевірки оцінки і корекції знань, урокам систематизації і узагальнення, а також підсумковим урокам.

Висновки

Традиційна технологія навчання, яка є основою в сучасній загальноосвітній школі і базується на інформаційній моделі освіти, втрачає свою актуальність. Адже в епоху науково-технологічної революції об'єм навчальної інформації подвоюється кожні десять років і ставити за мету засвоєння всієї інформації стає недоцільним. На перше місце виступає завдання розвитку особистості учня, який стає суб'єктом навчально-виховного процесу. Основним методом навчання стає не передача готової інформації від учителя до учня, а самостійна навчальна діяльність учня. Ми дослідили процес навчання у початковій школі та опрацювали психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження, обґрунтували та охарактеризували основні методичні підходи до самостійної роботи. Розглянули всі вимоги до організації самостійної роботи для учнів початкової школи. Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що проблема організації самостійних робіт завжди була в центрі педагогічних пошуків. Але в залежності від рівня розвитку педагогічної теорії і педагогічної практики в різні періоди досліджувався цей феномен по-різному. Під самостійною роботою ми розуміємо таку форму організації процесу навчання, яка здійснюється з метою набування нових знань і вмінь у спеціально відведений час без посередньої участі вчителя, але під його керівництвом.

В ході аналізу психолого-педагогічної літератури, ми визначили, що основним компонентом готовності у дидактиці вважають: Комплекс опорних знань і вмінь; позитивна мотивація, яка спонукала б особистість до постійного самовдосконалення; високий рівень самоосвіти; комплекс умінь і навичок самоорганізації і самоконтролю.

У першому розділі розглянуто теоретичні засади формування вмінь та навичок самостійної роботи учнів молодших класів, а саме розвиток самостійності - актуальна проблема теорії і практики, та психолого-педагогічні особливості учнів 1-4 класів, і самостійну роботу як форму організації навчання. У другому розділі досліджено педагогічні умови формування вмінь та навичок самостійної роботи учнів початкової школи , де вивчено організацію самостійної роботи на уроках у молодших класах, та аналіз передового педагогічного досвіду з формування вмінь та навичок самостійної роботи в учнів початкових класів.Здійснено аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури з проблеми дослідження; опрацьовано стан розвитку самостійності учнів початкових класів.

Список використаних джерел

Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. - К.: Либідь, 1998. - 560с.

Баєв Б.Ф. Психологія навчання. - К., 1994. - С. 59-61.

Базарницька І. Самостійність учнів на уроках української мови як засіб особистісного зростання// Початкова школа. - 2007. - № 4. - С. 18 - 22.

Базелюк І. І. Організація групової самостійної роботи учнів на етапі засвоєння нових знань// Педагог.: Республ. наук. метод. зб-к. - К.: Рад. шк., 1988. - 117с.

Богданович М.В. Картки з математичними завданнями для самостійної роботи учнів 2 класу чотирирічної школи. - Тернопіль, 2001. - 64 с.

Бугрій О. Формування в учнів прийомів розумової діяльності// Рідна школа. - 2005. - № 8. - С. 25-28.

Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. - 2001. - № 9. - С. 49 - 51.

Буряк В. К. Самостоятельная работа учащихся. - М.: Просвещение, 1984. - 64 с.

Вашуленко М.С., Мельничайко О.І. Рідна мова: Підручник для 3 класу. - К.: Освіта, 2003. - Ч. ІІ. - 110 с.

Голант Е.Я Некоторые принципиальные вопросы развития самостоятельности школьников. - М., 1944. - С. 11-17.

Гончаренко С. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376 с.

Громцева А. К. Формирование у школьников готовности к самообразованию. - М.: Просвещение, 1983. - 144 с.

Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении. - М., 1972. - 268 с.

Демченко О. Реалізація основних підходів, методів та форм організації самостійної роботи у сучасній педагогічній практиці// Рідна школа. - 2006. - № 7. - С. 19 - 22.

Деснянська В.П. Самостійні роботи учнів 1-4 класів // Початкова школа. - 1998. - № 8. - С. 44-45.

Дидактика средней школы / Под ред. М. А. Данилова, М. Н. Скаткина. - М.: Просвещение, 1982. - 319 с.

Дідора М.І., Ковальчук Т.Г., Стельмах В.О. Умови формування самостійності молодших школярів //Початкова школа. - 1989. - № 3. - С. 15 - 16.

Есипов Б. П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. - М.: Учпедгиз, 1961. - 239 с.

Жарова А. В. Управление самостоятельной деятельностью учащихся. - Л.: ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1982. - 75 с.

Занков Л. В. Дидактика и жизнь. - М.: Просвещение, 1968. - 230 с.

Карпова В. А. Об изучении фундаментальных дисциплин. В основе - бригадно-модульная структура// Вестник высшей школы. - 1990. - № 5. - С. 47 - 48.

Кларк М. Технология образования или педагогическая технология?// Перспективы. Вопросы образования. - М., 1983. - С. 47 - 54.

Коваль Л. Г. Обгрунтування поняття “педагогічна технологія”// Гуманітарні аспекти реформування і розвитку національної системи освіти. - К., 1994. - С. 192 - 193.

Коваль Н.С. Самостійна робота учнів на уроках природознавства. - К.: Радянська школа, 1982. - 96 с.

Кононко О.Л. Як виявити рівень самостійності учнів //Початкова школа. - 1989. - № 1. - С. 40 - 44.

Крутецький В. А. Формування і розвиток здібностей учнів// Рад. школа. - 1972. - № 4. - С. 3 - 7.

Лернер И. Я. Внимание технологии обучения // Советская пеадгогика. - 1990. - № 3. - С. 139 - 141.

Лында А. С. Дидактические основы формирования самоконтроля в процессе самостоятельной учебной работы учащихся. - М.: Высшая школа, 1979. - 159 с.

Логачевська С.П. Диференціація у звичайному класі. - К.: Освіта, 1992. - 180 с.

Лозовая В. И. Познавательная активность школьников. - Харьков: Основа, 1990. - 88 с.

Махмутов М. И. Современный урок. - М.: Педагогика, 1981. - 190с.

Марчук Л.Б. Самостійна робота як метод урізноманітнення навчальної діяльності учнів // Рідна школа. - 2000. - № 4. - С. 84-88

Мелешко В., Мельник Ю. Формування логічних умінь як компонента алгоритмічної культури молодших школярів// Початкова школа. - 2006. - № 11 - С. 55 - 58.

Размещено на Allbest.ru