Навчання різних видів читання іноземною мовою учнів основної школи

2.Учні читають текст після попереднього усного опрацювання частини матеріалу, але вчитель не читає текст учням.

Таке читання практикується в 6-му класі, коли механізм читання вже в значній мірі сформований.

3.Учні читають текст уголос без попереднього його опрацювання.

Таке читання доцільно практикувати в 7-му і старших класах.

4.Учні читають уголос новий текст, побудований в основному на знайомому матеріалі, але в цьому тексті трапляються і нові слова, які можна прочитати по аналогії з уже вивченими лексичними одиницями або користуючись відомими правилами читання [5, c.259].

Таку вправу, яка має на меті навчити учнів самостійно читати нові слова, доцільно проводити, починаючи з 7-го класу. Якщо при читанні вголос учні роблять тривалі паузи, намагаючись прочитати те або інше слово, потрібно дати їм додаткові вправи з читання нових слів на основі вивчених правил.

Говорячи про розвиток навичок читання вголос, треба вказати на можливість прояву формалізму в цій роботі. Учні спрямовують свої зусилля на те, щоб правильно прочитати текст і тим самим виконати завдання, поставлене вчителем, звертаючи при цьому мало уваги на зміст тексту.

Така психологічна настанова зароджується на початковому етапі, коли правильне озвучення є центральним завданням і основною трудністю, яку учням доводиться долати. Тому увага учнів зосереджується саме на цьому. Але є ще й інші фактори. Зміст перших текстів, які читають початківці, дуже примітивний і не становить ніяких труднощів для розуміння, а якщо певні труднощі й виникають, то вони легко усуваються попереднім усним опрацюванням тексту. Все це і приводить іноді до того, що розвиток навичок читання набуває однобічного характеру.

Як бачимо, тренувальні вправи на читання вголос повинні супроводитися такими прийомами роботи, які примушують учнів уважно ставитися до змісту читаного тексту. Для цього треба використовувати тексти, зміст яких ще не відомий учням, і ставити завдання, які допомагають перевірити засвоєння цього змісту і спрямовують на нього увагу учнів.

До таких вправ можна віднести:

1. Відповіді на запитання вчителя.

Щоб не утрудняти учнів складанням відповідей іноземною мовою, доцільно ставити запитання, які потребують короткої відповіді: «так» чи «ні».

2. Висловлювання вчителем тверджень, які дещо змінюють зміст прочитаного.

Учні повинні або погодитися з тим, що сказав учитель, або не погодитись і внести відповідні поправки.

3.Переклад окремих уривків на рідну мову.

У навчанні читання вголос велику користь приносять магнітофонні записи, в яких текст фіксується невеличкими уривками з паузами після кожного з них. Використовуючи такий запис, учні спочатку слухають читання уривка диктором, потім, під час паузи, самі читають той самий уривок, намагаючись наслідувати зразок. Іноді той самий уривок записується двічі: перед паузою і після неї. Це дає учневі можливість почути читання диктора не тільки до того, як він сам читає, але й після. Таким чином здійснюється самоконтроль

2.3 Організація самостійної роботи учнів з іншомовного читання

Учні середньої школи вже оволодівають читанням відповідно до вимог чинної Програми та Державного стандарту з іноземних мов. На даному етапі навчання ми також не повинні забувати про читання як рецептивний вид мовленнєвої діяльності, який передбачає техніку читання й розуміння того, про що вони читають.

Основне призначення домашнього читання - отримання інформації з текстів іноземною мовою.

Під терміном домашнє читання можна розуміти обов'язкове для всіх, хто вивчає мову, додаткове по відношенню до підручника, постійне читання з метою отримання необхідної інформації. Домашнє читання повинно бути постійним, систематичним. Для того, щоб це читання було постійним, воно повинно бути універсальним (хоча постійно може з'являтись проблема з різним рівнем підготовленості школярі). Для цього тексти повинні бути легкими, адаптованими з художньої, науково-популярної літератури.

Систематичне та планомірне домашнє читання є важливим джерелом та засобом збільшення лексичного запасу та розвитку навичок усного мовлення школярів. За характером розуміння - це синтетичне читання, бо мовна форма текстів у цьому випадку не потребує значних розумово-вольових зусиль для його розкриття, а головна увага спрямована на отримання інформації.

Якщо говорити про домашнє читання, то слів звернути увагу також на аспект читацького сприйняття. А. Левідов аналогічно визначає три рівні читацького сприйняття («екстенсивний», «інтенсивний» і рівень «переносу» ), але будує свою концепцію на дещо інших підвалинах, ніж О. Лановенко. Критерієм читацького розвитку стає не характер якісних перетворень, що відбуваються з читачем у процесі літературної комунікації, а глибина проникнення реципієнта в художній світ твору. «Екстенсивний» рівень читацького сприйняття характеризується як «поверховий» і «констатуючий». «Інтенсивний» рівень є «аналізуючими виявляється у здатності до проникнення у глибокі формальні та змістові структури твору. Найвищим рівнем читацького сприйняття вважається здатність до «переносу», який контекстно розшифровується як «...переключення з процесу переживання на його причини, що забезпечує схоже чи навіть адекватне ставлення читача й письменника до зображених у творі явищ і фактів». В інтерпретації А. Левідова поняття переносу набуває дещо іншого значення, ніж в роботах з дидактики, де «перенос» розглядається як здатність до переносу набутих умінь і навичок на новий матеріал. А. Левідов використовує поняття «перенос» для опису динаміки переходу свідомості читача на якісно новий рівень, яким є осмислення викликаних емоцій і здатність до діалогу з автором твору.

Домашнє читання іноземної літератури має стати невід'ємним та рівнозначним компонентом усього процесу навчання іноземним мовам. Безсумнівно, що інтенсивне читання дає можливість проникнути значній кількості мовних комбінацій, граматичних структур та лексичних словосполук. через свідомість учнів за одиницю часу

Домашнє читання має відіграти головну роль у:

розвитку вмінь та потреб читання у школярів;

формуванні психофізіологічних механізмів читання як діяльності, процесу;

удосконаленості мовленнєвих навичок учнівв на базі прочитаного.

У процесі навчання іноземній мові читання є одним з основних джерел мовної та соціокультурної інформації. Використання книжок, окремих текстів для читання дозволяє не тільки перетворити процес вивчення іноземної мови в цікаву, захоплюючу справу, але й допомагає школярам ознайомитися з сучасними реаліями країни, мова якої вивчається.

Заняття з домашнього читання дуже корисні: по-перше, учень контактує з сучасною мовою, а не умовно-навчальною; по-друге, у школяра є можливість виказати свою точку зору та дати оцінку твору, головним діючим героям, фактам та ситуаціям, які викладаються.

Щодо мети організації домашнього читання, то на сьогодні визначається дві тенденції:

1) читання з метою зрозуміти текст;

2) читання як підготовка до бесіди за матеріалом прочитаного.

Існує точка зору, що домашнє читання повинно бути вправою лише в читанні і що його не треба ускладнювати іншими видами мовної діяльності (обговорення прочитаного). Таке судження викликає суперечності при розгляді доцільності використання домашнього читання. Тому, на нашу думку, ускладнення читання вправами та завданнями - необхідна умова, що мотивує у подальшому мовленнєву діяльність.

Читаючи текст, людина повторює звуки, букви, слова та граматику іноземної мови, запам'ятовує написання слів, значення словосполучень, а це є головним при удосконаленні знання мови, яка вивчається.

Велике значення при читанні «домашніх» текстів має робота з лексикою. Для того, щоб досягти правильного розуміння значення слова, потрібна додаткова робота з ним для оволодіння наступними вміннями:

- вміння працювати зі словом, яке має кілька значень. Необхідно навчити школяра працювати з цілим словниковим стовпчиком, використовуючи контекст, вміти обрати необхідне;

- вміння розбиратися у відтінках слів-синонімів та їх вживання в мові;

- вміння розгадати значення слова знаючи його антонім;

- вміння там, де немає точного перекладу слова, описати його значення;

– вміння зрозуміти слово по словотворчим елементам.

Даючи учням перші завдання з самостійного читання, учитель приносить у клас книжки в потрібній кількості примірників і роздає їх учням. Учні читають уголос першу сторінку по черзі. Деякі з прочитаних речень перекладають.

Після того як частину тексту прочитано, учитель пропонує розповісти зміст рідною мовою. Мета цієї роботи -- показати учням наочно, що знання вивченого лексичного та граматичного матеріалу дає змогу зрозуміти зміст прочитаного [7, c.784].

Тут же треба нагадати учням, що головне при читанні -- це розуміння змісту, і тому не обов'язково дошукуватись значення окремих незнайомих слів, якщо незнання їх не перешкоджає загальному розумінню тексту.

Слід також роз'яснити, що про значення незнайомих слів можна дізнатися не тільки за допомогою вчителя або використовуючи словник, але і самостійно, спираючись на зміст контексту, будову слова тощо. На матеріалі щойно прочитаних рядків доцільно навести приклади.

Після такої вступної роботи учні дістають перше завдання з самостійного читання.

Перед тим як дати чергове завдання, учитель переглядає текст і виявляє всі труднощі, які можуть зустріти учні під час читання. Справа в тому, що укладачі книжок для самостійного читання не можуть врахувати особливості засвоєння програмного матеріалу в окремих школах і класах. Отже, текст може бути перевантажений лексико-фразеологічними елементами, які через ті чи інші причини невідомі учням.

Тому вчителеві треба полегшити завдання, що стоїть перед учнями. Він виписує на дошці важкі слова, вислови з перекладом на рідну мову та частковим транскрибуванням. Тут же зазначає номер сторінки, на якій ці слова зустрінуться. Учитель пропонує учням записати це на окремих аркушиках, які потім закладаються на відповідній сторінці. Таким чином, під час читання учням не треба гаяти часу на відшукування слів у словнику [2, c.420].

Виконання учнями завдання контролюється періодично на спеціально виділених для цього уроках. Зважаючи на обмаль навчальних годин, звичайно обмежуються частиною уроку.

Проте слід пам'ятати, що перевіряти самостійне читання можна також і в поза урочний час. Основне завдання вчителя -- прищепити смак до читання іноземною мовою, і якщо це вдається, в учнів виникає бажання читати більше того, що є обов'язковим для всіх. В цих випадках доцільно влаштовувати і індивідуальні консультації для розмови про прочитане та визначення нового матеріалу для читання.

Вибираючи ту чи іншу систему контролю самостійного читання, учителеві треба враховувати, що успіх цієї роботи в школі забезпечується правильним ставленням учнів до самого процесу самостійного читання. Якщо учень читає з інтересом, з охотою, то й наслідки будуть відразу відчутні. Коли ж він читає лише тому, що його примушує вчитель, розраховувати на успіх не можна, бо тут немає потрібної психологічної основи самостійного читання.

Виходячи з сказаного, треба застерегти від дуже суворого, дріб'язкового контролю самостійного читання, який може викликати негативне ставлення до цієї важливої ланки навчальної роботи. Нехай учень прочитає лише частину того, що задано, але щоб це було справжнє читання. Тоді розвиватиметься вміння читати англійською мовою.

Контроль самостійного читання можна організувати по-різному, залежно від конкретних обставин і умов роботи в даному класі. Завдання, що ставиться перед учнями,-- це зрозуміти прочитане, запам'ятати зміст. Зважаючи на це, вчитель може обмежитись такими прийомами:

1. Учні читають окремі речення і перекладають їх. Вчитель підбирає для цього речення, що містять певні труднощі для розуміння і щодо змісту є ключовими для даного тексту.

2. Учні читають указані вчителем речення і пояснюють їх зміст на основі ознайомлення з попередньою частиною тексту.

3. Учитель розповідає англійською мовою певні частини тексту, частково змінюючи зміст. Учні повинні помітити ці відхилення від змісту і зробити відповідні виправлення.

4. Учитель розповідає зміст тексту. Час від часу він припиняє розповідь і пропонує учневі або закінчити почате речення або продовжити розповідь.

5. Учитель нагадує учням про певні факти, події, характеристики, подані в тексті, і пропонує знайти та прочитати відповідні уривки.

6. Учні дістають письмове завдання (в класі) відповісти на запитання, поставлені вчителем. Для складання відповіді можна дозволити їм користуватися текстом, але при цьому треба чітко визначити час, який відводиться для виконання завдання.

7. Учні усно відповідають на запитання вчителя по змісту тексту.

8. Учитель пропонує учням підкреслювати при читанні незнайомі для них слова. При перевірці він вимагає від учнів читати та перекладати речення з підкресленими словами [5, c.25].

Для ефективного застосування цього прийому треба перевіряти, чи точно учні виконують вказівку вчителя, оскільки іноді вони підкреслюють лише деякі незнайомі слова. Таку тенденцію можна легко усунути, перевіривши розуміння учнями певної кількості слів, не підкреслених ними.

Прийоми контролю учитель обирає залежно від конкретних умов і чергових завдань навчального процесу.

Велике значення має робота з лексичними вправами після тексту. Розширення словникового запасу відбувається безперервно при частому виконанні вправ, які забезпечують повторення нової лексики. При засвоєнні нової лексики важливо бачити та чути слово, тобто слово читається вголос та проговорюється про себе при аудіюванні.

У групах рекомендується опрацьовувати кожне речення тексту. Необхідно знайти лексичні й граматичні явища, які обумовлюють труднощі перекладу даного речення, а потім зробити переклад всього речення.

Таким чином можна сказати, що ми проаналізували основні практичні моменти навчання читання на іноземній мові, які, застосовуючись у сукупності і у відповідності до потреб школярів, сприятимуть оволодінню ними навичками спілкування іноземною мовою.

Висновки

В ході написання нашої курсової роботи ми ознайомилися з основними методичними принципами навчання читання в загальноосвітньому навчальному закладі, визначили психологічні та педагогічні аспекти навчання різних видів читання іноземною мовою учнів основної школи.

Нами були запропоновані практичні вправи до розвитку навичок читання іноземних матеріалів як адаптованого, так і автентичного характеру.

Проведене нами дослідження допомогло нам зробити висновки, які полягають у наступному.

Методика навчання читання в основному зводиться до навчання учнів розуміти основну інформацію, закладену в тексті. Під час навчання бажано задіювати не лише зорові, але й слухові органи чуттів. При цьому будуть засвоюватись і навички вимови звуків на іноземній мові. Вже на старших етапах навчання до учнів ставляться вищі вимоги, такі, як розуміння деталей прочитаного матеріалу.

На середньому етапі навчання також необхідно враховувати значні психологічні зміни, що відбуваються в учнів. Підлітковий вік характеризується низкою не лише фізичних, але й психологічних характеристик. Підлітки стають більш самостійними, починають більше цікавитися новими темами, проявляти свою дорослість. Це все має враховувати вчитель. На даному етапі доцільно поступово запроваджувати домашнє читання, пропонувати до огляду свіжі газетні та Інтернет-матеріали.

В ході даного дослідження ми визначили основні види читання. Ними є синтетичне, аналітичне та читання вголос. Всі вони тісно пов'язані між собою. При цьому слід відмітити, що під час навчання читання вчителеві необхідно використовувати комплексний підхід, оскільки з навчання одного виду читання витікає інше, а це, в свою чергу, розширює спектр набутих навичок.

Під час написання даної курсової роботи нами було розглянуто систему вправ на розвиток уміння читання у школярів основної школи, яка включає вправи на розуміння нової лексики, засвоєння принципів її вживання, розуміння загального змісту тексту. Також в цьому аспекті окремо виділяються такі підтипи вправ, як вправи, направлені на розвиток мовлення та письма. За опору в дослідженні даного питання ми взяли країнознавчі матеріали, оскільки вони найчастіше використовуються викладачами при навчанні читання на іноземній мові.

Відповідно до розглянутих вище різних видів читання нами була запропонована методика навчання цих видів читання. Зазначені практичні вправи допомагають розвинути, систематизувати та узагальнити навички читання учнів на середньому етапі вивчення іноземної мови.

Проведене нами дослідження дало нам змогу також зробити висновок, що самостійне читання школярами матеріалів на іноземній мові є дуже ефективним засобом навчання читання учнів підліткового віку. Вчителеві варто лише запропонувати цікаву інформацію, з якою учням необхідно буде ознайомитися, а також розробити певні вправи для закріплення нової лексики та навичок її вживання.

Таким чином можна сказати, що в ході даного дослідження нам вдалося комплексно дослідити навчання різних видів читання іноземною мовою учнів основної школи і виконати всі завдання, поставлені нами на початку дослідження.

Список використаної літератури

1. Беляева Л. И. К вопросу о типологии читателей// Проблемы социологии и психологии чтения. -- М.: Книга, 1975.-С. 143--161

2. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні //Іноземні мови. -- 1996. --№ 2. -- С. 3-8.

3. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам - М.: Аркти-Глосса, 2000.

4. Державний освітній стандарт з іноземної мови (загальна середня освіта) V-IX класи /керівн. автор. колективу С. Ю. Ніколаєва.-- К.: Ленвіт, 1998. -- 32 с.

5. Дидактика середньої школи. Деякі проблеми сучасної дидактики. Допомога для студентів пед. інститутів. Під ред. Данилова М.А. і Скатина М.Н. М.: Освіта, 1975, с.304.

6. Зольникова В. И. Самостоятельная работа учащихся над литературным произведением в 8 классе: Пособие для учителя/ Под. ред. Н. Д. Молдавской. -- М.: Просвещение, 1978.-- 74 с.

7. Методика интенсивного обучения иностранным языкам /под ред. Бухбиндера и Китайгородской. -- К.: Вища школа, 1988.

8. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. -- К.: Ленвіт, 1999.

9. Методика обучения иностранным языкам в средней школе / В.П. Кузовлев.: Просвещение., 1996. - 143 с.

10. Методика обучения иностранным языкам: Базовый курс лекций: Пособие для студентов пед. Вузов и учителей / Е.Н. Соловова. - М.: Просвещение, 2003. - 239 с

11. Миролюбов А.А. Майкл Уэст и его методика обучения чтению, Иностранные языки в школе, 2003, №2.- с. 46-47, 54

12. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие/ Е. А. Маслыко, П. К. Бабинская, А. Ф. Будько и др. -- Минск: Вышейш. школа, 1992.

13. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие / Е.А. Маслыко, П.К. Бабинская, А.С. Будько, С.И. Петрова.: Высшая школа., 1999. - 522 с.

14. Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия /Сост. А. А. Леонтьев. -- М.: Рус. яз., 1991.

15. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: пособие для студентов педагогических вузов.- М.: Просвещение, 2000.- 232с

16. Современная методика обучения иностранным языкам / Н.Д. Галльская - М.: АРКТИ, 2003. - 129 с

17. Ушаков Н.Н. Кружкова робота по вивченню іноземної мови. - М.: Освіта, 1979, с.371

Размещено на Allbest.ru