Роль сім'ї у вихованні дітей молодшого шкільного віку

В естетичному вихованні відіграє велику роль читання батьками цікавих дитячих книжечок, прогулянки на природі, вивчення пісень, віршів. Діти будуть естетично виховані за тих умов, якщо самі батьки будуть естетично освіченими людьми.

Естетичне виховання - це цілеспрямований, багатофакторний, систематичний процес, направлений на вирішення мети і завдання естетичного виховання.

Метою естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї є: високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності.

Змістом та завдання естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї є: прилучення учнів до різних видів мистецтва; пізнання прекрасного в житті, природі, моральному обліку і поведінці людини; забезпечення високої художньо - естетичної освіченості і вихованості особистості; формування основ естетичної культури, досвіду, сприйняття та емоційного ставлення до прекрасного у природі, відносинах між людьми, навчальній діяльності; також завданням є розширення списку прочитаних книг, почутих музичних творів, організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки. Реалізуючи зміст естетичного виховання, батьки повинні враховувати такі принципи:

1. Принцип творчої самодіяльності дітей. повинні знати, що виховання буде ефективним тоді, коли дитина буде вміти використовувати свої знання та навики на практиці.

2. Принцип врахування культурно - мистецького досвіду минулого. Відчуття належності до культури своєї країни є найпродуктивнішим засобом естетико-патріотичного. Саме цей підхід сприятиме формуванню всебічно-розвиненої особистості, яка має жити і працювати в умовах сьогодення.

3. Принцип усвідомлення своєї ролі у природі і суспільстві. Адже творити красу та сприяти її збереженню можна лише тоді, коли дитина усвідомлює свою роль у цьому світі, знає, для чого вона існує у суспільстві.

В естетичному вихованні дітей молодшого шкільного віку у сім'ї варто використовувати такі методи: переконання (пояснення, настанова, порада, розповідь, привчання, організація різних доручень), заохочення (похвала, подарунки, що є цікавими для дітей ( бажано, щоб ці самі подарунки мали вплив на естетичне виховання дитини, щоб дитина бачила красу у ньому, його цінність).

Також реалізувати зміст естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку у сім'ї допомагають такі засоби: слово батьків, праця, духовний і моральний клімат родини, адже це також впливає на виховання естетичних смаків, поглядів, переконань, дитячий фольклор, домашній побут, образотворче мистецтво, художня література, а також поезія, що торкає всі наші замисли, розворушує всі наші духовні сили, розбуджує почуття та ін. [6, c. 224]

Важливу роль батька і матері ми помічаємо у трудовому вихованні дітей. У сім'ї дитина одержує перші трудові навички. Батьки розвивають у дитині уміння цінувати і поважати працю, людей, які працюють, там вона здобуває досвід турботи про батьків, рідних і близьких, вчиться розумному споживанню різних матеріальних благ, накопичує досвід користування грішми. Батьки залучають дітей не лише до виконання певних видів праці,а й до раціональної її організації. Вони їх повинні навчити, як організовувати роботу, які для цього потрібні сили і засоби, як організовувати контроль за цією роботою, як враховувати результати цієї роботи, до чого дана робота приведе, як розприділяти свій час. Праця є джерелом і важливою передумовою фізичного та соціально-психічного розвитку особистості. [20]

Трудове виховання - це цілеспрямований, систематичний, багатофакторний процес, спрямований на вирішення мети та завдання трудового виховання, це - виховання свідомого ставлення до праці через формування звички та навиків активної трудової діяльності. Ці звички і навики починаються формуватися саме у процесі сімейного виховання. Праця - основний засіб людського виховання, джерело морального, естетичного розвитку людини, багатство життя. Вона діє не лише на людину, але й на ціле суспільство. Всі батьки прагнуть до того, щоб дитина їхня зросла працелюбною, доброю. Щоб цього досягти, батьки повинні забути про легке безтурботне дитинство. Життя дітей немислиме без праці, без фізичної та духовної напруги. Батьки повинні організовувати не гру в працю, а трудове життя. Особливу увагу батьків потрібно звернути на поступове формування в дітей відповідних знань, умінь і навичок, починаючи із праці самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею. Потрібно підкреслити значення спільної праці батьків та дітей, так як це сприятиме ефективній реалізації змісту трудового виховання в сім'ї. Трудове виховання в сім'ї має свою систему. До неї входять: мета, завдання, принципи, методи, зміст, засоби і форми.

Метою трудового виховання в сім'ї є: забезпечити психологічну готовність особистості дитини до праці, сприяти виробленню любові до праці, творчості.

У завдання і зміст трудового виховання входить формування в дітей розуміння ролі праці в житті людини, суспільства; формування творчої особистості, активної життєвої позиції, виховання цивілізованого господаря; розвиток потреби у творчій праці, діловитості, підприємливості; виховання дисциплінованості, організованості, вміння включатися у виробничі відносини; ознайомити дітей з різноманітними професіями і надання їм допомоги у професійному самовизначенні; психологічна підготовка до праці.

Основними засобами виховання працьовитості є активність дітей у роботі, слово батька і матері. Усі ці види праці повинні об'єднати завдання: виховати і вдосконалити в дітей прагнення до діяльності, не допускаючи неробства, оскільки “неробство - мати всіх вад”. Реалізувати зміст трудового виховання батькам допоможуть форми трудового виховання: творчі справи дітей, до яких можуть бути залучені батьки, домашня колективна робота, форми зв'язку сім'ї зі школою.

Принципи трудового виховання - це вихідні положення, на основі яких здійснюється трудове виховання в сім'ї. Отже, батьки повинні дотримуватися таких принципів трудового виховання молодших школярів:

1. Поєднання виховання працелюбності з моральним вихованням, з гуманним ставленням до людей. Тобто, батьки повинні вчити дітей цінувати не лише свою працю, але й труд інших людей, результати їх праці, відноситися до неї з повною відповідальністю, добросовісністю.

2. Праця в сім'ї не повинна бути важкою та примусовою. Вона має бути творчою. Батьки не повинні примушувати своїх дітей до тієї чи іншої роботи, а викликати у них бажання виконувати її, і робити це з творчістю, душею, прикладанням своїх зусиль.

3. У трудовому вихованні дітей слід виходити з того, що в праці дитина розвивається не тільки фізично, а й духовно. Праця пов'язує дитину духовними нитками обов'язку з іншими людьми. З почуття поваги до праці, з думки про те, що праця - творець щастя, народжується той стан повинності, без якого немислимо собі уявити елементарну моральну культуру людини, її відповідальність за своє майбутнє.

4. Трудове виховання молодших школярів в сім'ї повинно передбачати підготовку повноцінного громадянина, здатного брати участь у суспільній праці.

5. Залучення дитини до різних видів продуктивної праці.

6. Праця повинна бути посильною та безперервною. Так, як праця впливає на фізичний та духовний розвиток особистості дитини, то вона повинна бути безперервною. Це має вплив на якість розвитку, як фізичного, так і духовного.

7. Праця повинна бути поєднана з багатогранністю життя. Формами трудового виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї можуть бути: зв'язки школи з сім'єю, вишивання, в'язання, малювання, особливо, ці форми є ефективними, якщо батьки разом з дітьми залучаються до такої роботи, також формами трудового виховання можна назвати читання казок, оповідань, які мають виховну цінність, залучати дітей до спільної побутової праці з батьками, відвідування виставок творчих робіт видатних людей, дітей. [6, c. 224]

Методами трудового виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї найбільше виступає особистий приклад батьків, а також переконання, метод похвали. [20]

У процесі фізичного виховання молодшого школяра в сім'ї найефективнішими методами є ігровий та змагальний. Через ігрову діяльність дитина входить у світ знань, на позитивному емоційному тлі починає вивчати азбуку науки, оволодіває духовними цінностями. У народі кажуть: "Де гра, там і радість!". Те, в що звичайній, неігровій ситуації для дитини нудне, неприємне і стомлююче, у грі, завдяки її емоційній привабливості, долається успішно й легко. Розумно організована гра є дійовим методом формування важливих рис особистості: дисциплінованості, кмітливості, винахідливості, сміливості, витривалості, спритності, рішучості, наполегливості, організованості, стриманості. Гра вчить зосереджувати зусилля, керувати собою, бути точним. У грі моделюється свого роду мікросуспільство, в рамках якого діти одержують початкову підготовку в галузі суспільної поведінки. Граючись, діти відчувають радість від реалізації своїх фізичних і розумових сил, що є невід'ємною умовою розвитку. Особиста рухова участь у грі допомагає батькам скоротити відстань між собою і дітьми. Батьки-вихователі повинні вміти володіти ігровими ситуаціями, які дозволяють дитині увійти в духовний світ, направити їх ініціативу і творчу активність у потрібне русло. Гра-умова цілеспрямованого спостереження за дітьми, коли для батьків розкриваються здібності, інтереси, якості їх особистості, які залишаються прихованими за інших обставин. Зрозуміти природу ігрового методу можна на основі розуміння суті гри, тому що для нього притаманні ознаки, характерні для ігор, але набагато ширші від останніх за формами реалізації. Не використавши жодної відомої гри, можна провести все заняття ігровим методом. Характерною оцінкою методу є сюжетна організація рухової діяльності. Сюжет визначає змістовну канву поведінки і взаємодії тих, хто виконує тренувальне завдання. Виконання навчально-тренувальних завдань ігровим методом слід розглядати як систему різноманітних рухових дій, які виконуються у межах прийнятих правил. Найхарактернішими рисами ігрового методу є наступні: широкі можливості відтворювати стосунки між людьми у вигляді взаємодопомоги і гострого суперництва; яскраво виражена емоційність, що вимагає старанно регламентувати і регулювати стосунки між гравцями; швидка зміна ситуації, яка вимагає постійного внесення корективів у дії гравців з метою оперативного вирішення проблем, що виникають; можливість надання гравцям широкої самостійності вибору засобів діяльності і способів поведінки, прояву ініціативи і творчості в діях; комплексне використання рухових навичок, прояву фізичних, вольових і моральних якостей для досягнення успіху, що визначає комплексну дію гри на організм дитини. Практично будь-яку фізичну вправу можна виконати ігровим методом. [6, c. 225]

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ І ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ В СУЧАСНІЙ СІМ'Ї

2.1 Розумове виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї

Розумове виховання - цілеспрямований вплив батьків на розвиток розумових сил та мислення дітей, на вироблення культури розумової праці. Розумове виховання - процес тривалий та складний. Успіх його забезпечується багатьма чинниками. Провідне місце серед них займає живе спілкування з людьми. Саме такий обмін думками дуже потрібний у спілкуванні з малими дітьми, коли вони формуються у дітей у формі уявлень про навколишнє життя. По-справжньому піклуються про розумове виховання своїх дітей ті батьки, які з ними багато говорять, чітко й у доступній формі відповідають на численні запитання малят, всіляко підтримують їхню природну допитливість, пробуджують увагу. Ніколи не треба забувати й щедро використовувати такі чудові, перевірені багаторічним досвідом поколінь засоби розумового виховання, як пісні, загадки, перекази, казки, легенди, оповідання, байки тощо. Головне призначення розумового виховання родинна педагогіка вбачає в тому, щоб розвивати в дітей цікавість, допитливість розуму й формувати на їх основі пізнавальні інтереси. Розумове виховання в родині передбачає також підготовку дітей до школи, допомогу їм в організації домашньої навчальної діяльності, залучення їх до позашкільної навчальної роботи. Чи не головним в розумовому вихованні є пробудження в дитини інтересу до знань. [23]

Роль сім'ї у розумовому вихованні дітей молодшого шкільного віку розкриємо на основі досвіду сім'ї Нікітіних.

В основу розумового розвитку наших дітей входять всі ті ж наші «три кита»: багата для різноманітної діяльності обстановка, велика воля і самостійність дітей в заняттях та іграх і наша зацікавленість у всіх їх справах. Вони говорять про те, що вони не ставлять перед собою ціль навчити їх всьому як можна раніше, ми старалися створити умови для розвитку їх здібностей - по їх можливостях та бажаннях. Нікітіни найкращим фактором розумового виховання дітей молодшого шкільного віку визначають розгляд предметів та їх малюнків. Але чим більша дитина стає, тим менше задовольняють її такі речі. Також вони рекомендують давати дитині у ранньому віці олівці, крейду, папір, клей, молоточок, картон, фарби, все те, чим можна працювати. Вони вважають, що це збагатить умови для розвитку дитини. Замітивши, що дитина любить писати крейдою, - зробили з куска лінолеуму дошку; замітивши, що його цікавить в «Дитячій енциклопедії» карта - прикріпили велику карту півкуль на стіну. І так в них на стінах появилися таблиці сотні і тисячі, букви друковані і писані на плакаті, на кубиках, вимірні прибори, великі дерев'яні цеглини, конструктори, все можливі ігри і, звичайно, книги, більшість книг - від казок до енциклопедій та науково - популярної літератури. Це все вони називали багатою обстановкою для розумового розвитку їх дітей. У 6-7 років Нікітіни ознайомили своїх малюків з картою та планом, розмістивши в кімнаті глобус, план, фізичну карту світу та навчальну шкільну. Вже 6 - 7 річні малюки знаходять із задоволенням, де на плані дорога, ліс чи село. А коли вчаться читати, то задають один одному задачі по карті світу; знають не тільки, де материки, океани, моря, але й держави, столиці, ріки і гори. Реалізуючи зміст розумового виховання дітей, Нікітіни дають можливість дітям знайомитися з началами геометрії. Малі вихованці знайомляться з геометрією за допомогою різних геометричних фігур, вирізаних із кольорового паперу та приклеєних на стіну; і тут вказані основні лінії фігур та їх назви, висота, медіана, діаметр, радіус. «В нашій майстерні, - говорять батьки,- навчальними посібниками фактично служать і вимірні прибори: терези, динамометри, секундоміри і різні матеріали: від фанери до жесті, до все можливих пластмас; І різні інструменти для обробки дерева і металів, в тому числі електроінструменти, які потребують уміння та обережність у поводженні. В першу чергу це конструктори: пластмасові з великими деталями для дітей; конструктори-механіки, навіть великий електронний конструктор, яким захоплюються і старші. Особливе місце серед навчальних посібників займають наші розвивальні ігри, які ми назвали «сходинки творчості». Ці ігри незвичайні, вони виникли у спілкуванні з дітьми, при їх безпосередній участі. В них можна грати навіть на другому році життя, як тільки малюк починає розрізняти форму і кольори, і в них же із задоволенням грають підлітки і старші. [24; 16, c. 34]

2.2 Моральне виховання дітей молодшого шкільного віку у сім'ї

сімейний виховання педагогічний шкільний

Моральне виховання передбачає формування в дитини високої духовності та чистої моралі і включає в себе формування внутрішнього психічного розвитку дитини - свідомості, почуттів, волі, поведінки. В основі традиційної системи духовно-морального виховання дітей в сім'ї лежить антитеза: добро-зло, правда-брехня, милосердя-жорстокість, честь-ганьба, щедрість-скупість, любов-ненависть, мужність-боягузство, радість-горе тощо. Правильно формують моральну свідомість ті батьки які дбають, щоб їхні діти знали народну етику, тобто узвичаєні серед нашого народу норми поведінки, моральні заповіді, релігійні заповіді, мовленнєвий етикет. Морально-духовне виховання в родині здійснюється через формування загальнолюдських та національних вартостей: виховання в дитини гуманізму, милосердя, доброзичливості, правдивості, чесності, високої культури поведінки; через засвоєння народної моралі, в основі якої лежать народно-педагогічні традиції народно-родинного виховання: вшанування новонародженої дитини, її батьків, бабусів, хрещених батьків, святкування в сім'ї, родинних свят, вшанування пам'яті загиблих чи померлих родичів, відзначення календарних та обрядових свят тощо. [23]

Роль сім'ї в моральному вихованні аналізую на досвіді сім'ї Садових. У батьків дві дитини Марійка та Дарина віком 7 і 8 років. Зміст морального виховання вони почали реалізувати ще з самого народження, так, як діти, появившись тільки на світ відчувають все, що діється у світі, в якому вони з'явилися. Тому вони вважали, що дитина повинна відчувати з самого народження любов, доброту до неї. Адже якщо на дитину здійснюється такий позитивний вплив, то в той же час у ній закладаються перші моральні основи. Але все - таки батьки більше концентрують увагу на моральному вихованні дитини у молодшому шкільному віці, так, як вони в цей період переходять у новий світ, ширше пізнають його. Реалізуючи зміст цього напрямку виховання, Садові Тетяна та Сергій надають великого значення методу бесіди. Вони часто ведуть з дітьми бесіди на морально - етичні теми, наприклад, такі, як: «Що означає бути добрим?», «Чому потрібно бути добрим?», «Що означає ображати інших людей?», «Які правила існують в суспільстві?», «Для чого їх потрібно дотримуватися?», «Що таке ввічливість?», «Які слова ввічливості треба вживати» та інші подібні питання, які Сергій та Тетяна не обходять мимо, а повертаються до них все знову і знову. Так, як однією із підсистем морального виховання є екологічне виховання, батьки прищеплюють любов до природи, бажання берегти її та примножувати, формують навички і вміння діяльності у природі. Вони вважають, що метод прикладу у екологічному вихованні є дуже важливим. І це можна навести на конкретному прикладі, коли батьки дітей насаджували квіти на клумбі, а маленькі Марійка і Даринка підійшли до них і виявили бажання допомогти своїм батькам. Звичайно, вони не відмовили їм, а навпаки, дали їм роботу, яка під силу малим школярам. І так вони роблять завжди - подають позитивний приклад для дітей, щоб вони бачили, як саме потрібно залучатися до діяльності у природі, берегти її. Сергій та Тетяна навчили своїх дітей поливати кімнатні квіти, доглядати за ними, також вони разом пересаджують їх. [24; 20]

Крім цього, Садові Тетяна та Сергій виховують любов до старших, до батька, до матері, до бабусі, дідуся переважно за допомогою методу бесіди, але найчастіше - формою зв'язку сім'ї зі школою. Вони беруть активну участь у родинних святах, які присвячуються матерям, бабусям, батькам дітей Садові не лише беруть участь у таких заходах, але й допомагають їх організовувати разом з дітьми. Останній концерт за участі сім'ї Садових був організований 8 березня. Вони визначили таку мету заходу: виховання любові до найближчих: мами, бабусі, сестер…, вчити бути чемними, шанувати їх, завжди пам'ятати, формувати у дітей почуття обов'язку перед батьками. Цей захід був проведений у формі розважально-конкурсної програми. Вони допомагали класному керівнику складати сценарій свята: разом шукали вірші, влучні вислови, складали побажання, брали участь у загальній організації свята. У вступній частині учні разом із вчителем читали вірші, розповідали про свято 8 Березня, показали свою любов та шану усім жінка ,що були присутні в залі. В основній частині сім'я Садових допомогла організувати різноманітні конкурси, які виховували командний дух. Усі конкурси («Соковита естафета», «Малюнки у темряві», «Кухарі», «Кенгурята», «Господарочка», «Театр мініатюр») мали не тільки розважальний характер, а й розвивали дітей (наприклад, конкурс «Театр мініатюр») розумово (конкурс «Кухарі»), естетично (конкурс «Малюнки у темряві») та фізично (конкурс «Кенгурята»). На вечір були запрошені всі мами та бабусі учнів. На вечір були запрошені всі мами та бабусі учнів. [15]

Садові також вдаються до таких методів як: нагорода, похвала, догана. Вони вважають, що ці методи допомагають виховувати дисциплінованість у дітей.

2.3 Естетичне виховання дітей молодшого шкільного віку у сім'ї

Естетичне виховання передбачає формування в дітей естетичних смаків та почуттів через екскурсію в природу, саджання дерев, догляд за квітами, спільний перегляд телепередач, відвідування родиною музеїв, розвиток дитячої фантазії та творчості, залучення до народно-обрядового мистецтва, художньої самодіяльності, організація і проведення з дітьми всіх традиційних родинних свят. [23]

Роль сім'ї в естетичному вихованні дітей молодшого шкільного віку аналізую знову ж таки на досвіді сім'ї Садових, які виховують дві дівчинки. Вони досить вміло використовують методи виховання, реалізують завдання всіх напрямків виховання, дотримуються загальних принципів виховання, тобто мають високі педагогічні знання. Особливо я звертала увагу на виховання батьками дітей саме у естетичному напрямку. Вони використовують різні форми естетичного виховання, а саме: відвідують музеї, філармонію, екскурсії в природу - походи в ліс, прогулянки у парку, особливо, коли приходить літо і осінь, щоб ознайомити дітей з явищами цих пір року, адже ці пори року мають найяскравіші кольори. Завдання естетичного виховання вони реалізують кожну хвилину, спілкуючись з дітками на різні теми - про природу, тварин, який колір вони мають, якої бувають породи, описують їх зовнішню красу, про те, як слідкувати за своє зовнішністю, щоб бути красивим та приємним для спілкування для людей, які нас оточують, читаючи народні казки, які мають виховну цінність, особливо того напрямку, який ми розглядаємо.

Велику увагу в естетичному вихованні дітей молодшого шкільного віку Садові Тетяна та Сергій приділяють велику увагу образотворчому мистецтву і музиці, так, як за їхніми словами - це наступна сходинка в духовному розвиткові людини, у вихованні музикою виражається єдність моральної, емоційної сфери і естетичної сфер людини. Для того, щоб привити любов дітей до музики та образотворчого мистецтва, вони керуються конкретними формами виховання. Батьки разом зі своїми дітьми відвідують виставки картин, вишивок, роботи з бісероплетіння, ходять у театри, на музичні концерти, музеї. Але перед цим мати та батько радяться один з одним, чи сподобається їхнім дітям, чи справді той чи інший захід буде мати виховну цінність, тобто вони підбирають найкращі варіанти для своїх дітей, для того, щоб дитина не просто споглядала те чи інше дійство, а й сприймала його і отримувала емоції, почуття. Ще хочу виділити такий цікавий момент. Батьки разом з дітьми складають казки. За їхніми словами, створення дитиною казки - одне з важливих джерел формування естетичних почуттів, без яких немислиме благородство душі, краса почуттів і водночас засіб розумового розвитку. Даринці та Марії дуже подобаються прогулянки парком або походи до лісу разом з батьками. Яскраві, приємні спогади про такі мандрівки надовго залишаються в пам'яті дітей. Під час таких прогулянок вони збирають всілякий природній матеріал - листя, шишки та ін., що стає в пригоді під час створення різних виробів удома. Батьки сприяють тому, щоб після таких зустрічей з природою у дітей зазвичай з'являлося бажання намалювати те, що вони бачили, скласти віршик, обговорити з мамою, батьком побачене. Звичайно, вони допомагають їм в цьому. Батьки разом з дітьми читають та опрацьовують з дітьми вірші про природу, так, як мистецьки оспівана у віршах краса природа допомагає дитині побачити небесну блакить, красу дерев, квітів, який буває настрій у природі. Садові добирають поетичний матеріал для своїх дітей, ураховуючи те, що вірші мають бути доступними, зрозумілими дітям за тематикою, змістом, мовою. Я помітила, що найбільше вони керуються таким принципом естетичного виховання, як принцип суспільної спрямованості, зв'язку з життям. Вони ознайомлюють дітей з культурою, мистецтвом своєї країни та країнами світу, дивлячись різноманітні телепередачі та обговорюючи їх, розглядаючи енциклопедії, відвідуючи музеї. Також вони беруть активну участь у суспільному житті. Вони часто готуються до шкільних, міських виставок дитячих малюнків, де неодноразово займали призові місця. А також діють виставки родинних робіт. Це можуть бути вироби, виготовленні з природних матеріалів, іграшки, зроблені спільним трудом батьків і дітей та ін. [8, c. 2]

2.4 Трудове виховання дітей молодшого шкільного в сім'ї

Трудове виховання передбачає використання в родині трудових традицій українського народу через залучення дітей до посильної праці, визначення обов'язків дитини в сім'ї: самообслуговування, догляд за молодшими дітьми, приготування простих страв, виховання уміння накрити на стіл, допомога батькам до свят, спільна праця дітей і батьків, робота в домі, на городі тощо. [23]

Зміст трудового виховання молодших школярів у сім'ї можна реалізовувати за допомогою форм зв'язку школи з сім'єю. З цього питання я вивчала досвід вчителя Чебан Л. Д., яка організовує зустрічі з батьками, проводить бесіди, групові заняття. В її планових матеріалах є запланована робота з батьками у різних формах, тематика зустрічей на період навчання дітей в початковій школі. І саме в таких формах вона організовує роботу з батьками: систематичні зустрічі з усіма батьками (колективна форма); групові заняття з окремими підгрупами батьків (групові форми); індивідуальне спілкування з батьками (індивідуальна форма); організація практичної діяльності сім'ї у вихованні дітей.

Такі заходи організовувалися чотири рази в місяць, тобто один раз на тиждень. Наприклад, на січень були заплановані бесіди з батьками на такі теми: «Роль праці, побутової культури та декоративно-ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра», «Праця молодших школярів у сім'ї», «Недоліки і прорахунки батьків у привчанні дітей до праці та шляхи їх подолання», «Значення особистого прикладу батьків у трудовому вихованні молодших школярів». При перших зустрічах Чебан Людмила Дмитрівна зверталася до батьків з таким вступним словом: «Праця - великий творець людської особистості, справжнього духовного багатства, моральної чистоти. Ви, батьки, прагнете до того, щоб ваша дитина зростала працелюбною, доброю, отже, давайте цьому сприяти.» Велику зацікавленість викликають не тільки її бесіди та лекції, а й дискусії, семінари, виступи досвідчених батьків, оформлення класних кімнат, виставка дитячих та родинних робіт, що розкривали вподобання та інтереси сімей. Особливу увагу батьків класний керівник звертала на поступове формування в учнів відповідних знань, умінь і навичок, починаючи із праці з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею, підкреслювала й значення спільної праці батьків та дітей, наводила приклади методів та прийомів виховання, поради батькам щодо привчання школярів до праці в природі (догляд за рослинами, домашніми тваринами).

Враховуючи пропозиції батьків, вчителькою розроблений навчально - тематичний план роботи клубу «Батьківська світлиця». Діяльність клубу спрямована не тільки на надання батькам необхідної інформації щодо виховання особистості дитини загалом, а й на розгляд проблем, які стосуються трудового виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї засобами етнопедагогіки, раннього залучення їх до трудового життя в сім'ї, на розширення практичних навичок батьків у вихованні самостійності та працьовитості. У січні перший захід відбувся на тему «Роль праці, побутової культури та декоративно - ужиткового мистецтва у становленні особистості молодшого школяра». Людмила Дмитрівна, організовуючи цю зустріч, поставила перед собою мету: розширити знання батьків про способи формування трудових умінь та навичок дітей молодшого шкільного віку, збагачення уявлень про види декоративно-ужиткового мистецтва, виховання у дітей дбайливого ставлення до виробів народних ремесел. На занятті розглядалися такі питання:

1. Українська етнопедагогіка про виховання любові до праці у дітей молодшого шкільного віку;

2. Вплив народних ремесел українського декоративно - ужиткового мистецтва на розвиток і виховання молодших школярів.

Вчитель наголошувала на те, що декоративно - ужиткове мистецтво підвищує ефективність процесу праці, вчить дбайливо ставитися до художніх цінностей усіх народів, спонукає до продовження кращих традицій народного мистецтва. Також у ході занять Людмила Дмитрівна знайомила батьків з народними ремеслами, поширеними у нашому регіоні, їх багатогранністю. Опанування народними ремеслами розвиває самостійність, увагу, уяву, пам'ять, творчі здібності, формує нові нахили й знання, здібності до емоційного сприймання творів чи виробів мистецтва, розвиває духовні почуття. Обов'язково поряд з бесідами стояли практичні заняття. На них батьки отримували інструкцію з окремих видів української вишивки та виготовлення іграшок, які вони могли зробити разом з дітьми вдома. Виконані роботи завжди представлялися на виставках, на яких можна було переглянути роботи, які зроблені спільними зусиллями дітей і батьків, також, відвідуючи виставку таких родинних робіт, діти мали можливість порівняти свої роботи з роботами своїх ровесників.

Вчитель зазначала, що метою української етнопедагогіки завжди було і є плекання здорової, доброї, розумної та працьовитої особистості, головним критерієм вихованості якої слугували повсякденні поведінка та діяльність.

Ще звертаю увагу на те, що кожний із батьків на першій зустрічі отримав пам'ятку, розроблену Чебан Л. Д. по трудовому вихованню дітей молодшого шкільного віку в сім'ї. Ці пам'ятки говорять про те, що: потрібно привчати дитину до праці кожного дня; радіти успіхам дитини, заохочувати її трудові починання; ніколи не карати дітей працею; виховувати працелюбність і повагу до інших особистим прикладом, намагатися робити так, щоб у вас слово не розходилося з ділом; обов'язково розповідати дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю знайомих людей; не залишати поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи, які проводяться у класі, школі; сприяти участі дитини в трудових справах; намагатися надавати посильну допомогу класу й школі. Адже це позитивно впливає на дитину, особливо, у молодшому шкільному віці.

2.5 Фізичне виховання дітей молодшого шкільного віку в сім'ї

Фізичне виховання - діяльність батьків, спрямована на зміцнення здоров'я, сили та досягнення правильного фізичного розвитку дітей. Мета фізичного виховання диктується реальними потребами кожної людний бути здоровою, сильною, загартованою, спритною та витривалою для повноцінного власного життя, праці, переборення різних труднощів, оборони рідної землі. Реалізації цього напрямку виховання сприяє організація батьками здорових умов життя дитини в родині - забезпечення раціонального режиму дня, організація посильної праці, активного дозвілля і відпочинку, рухливих дитячих ігор, виховання навичок особистої гігієни. Родинна педагогіка виділяє дві групи засобів фізичного виховання дитини в родині: 1 - природні - сонце, повітря, вода, харчування, рух і відпочинок, одяг, чистота й охайність; 2 - штучні (спеціальні) - гімнастика, фізкультура та спорт, гартування тіла. Система фізичного виховання передбачає також знання і неухильне дотримання основ домашньої санітарії та особистої гігієни. Застосування народної медицини, зокрема народної педіатрії [23]

Розкриваючи роль сім'ї у фізичному вихованні дітей молодшого шкільного віку на основі досвіду сім'ї Сідлецьких, насамперед, хочу відмітити, що для реалізації змісту фізичного виховання Марина та Віктор Сідлецькі підбирають відповідні методи, прийоми, які вміло застосовуються ними у вихованні. Вони виховують донечку, дівчинку Софійку, якій зараз 8 років. Вони міняють умови і уклад своєї сім'ї так, щоб не тільки максимально задовільнити потребу в русі, але й розвинути цю потребу. Вони говорять, що цьому надзвичайно допомогло те, що вони не побоялися зробити спортивний куточок в однокімнатній квартирі.

Вперше батьки купили дитячий спортивний набір, коли дитині було два роки. Коли вдома є спортивні знаряддя, то їхня дитина почне використовувати їх як можна раніше - як тільки буде до цього готовою, а це говорить про те, що і раніше почне не тільки фізично, а й розумово розвиватися. Коли Сідлецькі переїхали жити у новий будинок, то насамперед, вони обладнали велику кімнату як спортивну. Вони розмістили на полицях цієї кімнати іграшки, книжки, ляльки, конструктори, але головними в кімнаті стали спортивні знаряддя. Вони встановили дві різні по товщині перекладини, висоту встановлення яких можна змінювати по бажанню, в залежності від росту дитини. Також сходинки з перекладинами встановили. Вони можуть стояти і вертикально, і можуть зніматися, і перетворюватися в міст, бар'єр, качалку, і навіть «літак» (якщо її підвішувати на канатах), «ліани»- зроблені з кабелю і канату. Також у спортивній кімнаті є гімнастичні кільця- найулюбленіші дитячі знаряддя. Вони підвішені на канатах до балки стелі. Спортивну кімнату займають і м'які матраци, на яких займаються «акробати», виконують вправи з йоги і просто так роблять різні перекиди.

Їхня дитина не покидає кімнату для спорту з ранку до вечора, батьки вчать її вчать обов'язково чергувати різні рухи, вправи. Сідлецькі не тільки приклали свої зусилля, обладнуючи кімнату спортивну, але й проводили, так би мовити, коротку бесіду про те, як правильно користуватися цими спортивними знаряддями, адже потрібно знати, як правильно поводити себе, займаючись на перекладині, виконувати будь - які вправи із спортивними знаряддями.

На мій погляд, батьки Софійки, Марина та Віктор досить - таки правильно реалізують завдання фізичного виховання. Вони виховують потребу у регулярних заняттях фізичною культурою і спортом, здоровому способі життя, формування правильної постави, охайності, вмінь і навичок збереження власного здоров'я. Сідлецькі створили сприятливі умови для народження здорової дитини, а тепер продовжують їх створювати для розвитку дитини, збереження її здоров'я та життя: слідкують за режимом харчування, праці і відпочинку, заняття фізичною культурою, спортом, адже все це сприяє психофізичному розвиткові дитини.

Батьки зі своєю донечкою стараються проводити більше часу разом, радіти життю. Дуже часто вони організовують відпочинок на свіжому повітрі, особливо полюбляють прогулюватися біля озера та слухати спів пташок, що так подобається їхній Софійці, на вихідних кожного ранку та увечері вони здійснюють прогулянку на велосипедах. Марина та Віктор Сідлецькі використовують ігровий метод у фізичному вихованні їхньої доньки, вони використовують такі ігри як: теніс, бадмінтон, грають у баскетбол на спортивному майданчику, неподалік двору. Батьки вчать свою дитину поєднувати спортивні заняття з всіма другими видами діяльності. Адже, як вони стверджують, фізичне здоров'я є основою можливостей виконання всіх інших видів діяльності. Найчастіше керуються методом прикладу. Вони вважають, що всі батьки, які виховують дітей повинні керуватися саме цим методом, тобто те, чого вони навчають дітей, повинні самі показувати на своїй практиці. [13; 16]

ВИСНОВКИ

Сім'я - надзвичайно важливий елемент соціальної структури суспільства. Зміни, які відбуваються в сім'ї, впливають на характер суспільних відносин, на стан і розвиток самого суспільства. В усі часи педагоги минулого відводили сім'ї одне з пріоритетних місць у формуванні особистості. І це не випадково. Адже саме сім'я виступає першим виховним інститутом, зв'язок з яким людина тримає впродовж всього життя. Саме в сім'ї закладаються основи моральності людини, формуються норми поведінки, розкривається внутрішній світ та індивідуальні якості особистості. Сім'я сприяє не лише формуванню особистості, але й самоствердженню людини, стимулює ї соціальну, творчу активність, розкриває індивідуальність. Від вирішення проблем сім'ї багато в чому залежить майбутнє кожної держави.

Видатні педагоги визначали сім'ю, як важливий фактор розвитку дитини. Вона є одним із центральних об'єктів різних галузей знань, особливо, в останні роки - педагогіки, головна мета якої - забезпечити її повноцінний вплив на формування особистості дитини. Вчені педагоги-філософи твердять, що в основному родина дає і повинна давати дитині родинну чуйність у формі особливої ніжності та люб'язності, яка є теплом душі й характеру.

Одним із представників соціальної педагогіки, прихильником сімейного виховання є Песталоцці. Педагог трактував поняття сім'ї як перший елементарний осередок соціального виховання, наголошуючи, що школи не можуть охопити виховання людини в цілому, повністю замінити собою сім'ю, вони можуть служити лише доповненням до сімейного виховання.

Видатний філософ-просвітитель Григорій Сковорода вважав, що першими вихователями дітей мають бути батьки. Обов'язковою та необхідною умовою морального виховання за Сковородою є виховання у дітей вдячності. Він вважав, що моральна, доброчесна, світла почуттями людина легше входить у людський світ, адаптується в ньому, ніж аморальна, з пустим внутрішнім світом, без любові людина.

Питання сімейного виховання хвилювали й закарпатського педагога О.В. Духновича, який головну відповідальність за дітей дошкільного віку покладав на батьків. Батьки повинні піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний та моральний розвиток. Духнович особливу увагу батьків звертав на важливість особистого прикладу, бо дитина «все сприймає, що бачить і чує». Великого значення Духнович надавав трудовому вихованню в сім'ї.

С. Русова надавала виняткового значення вихованню в сім'ї і особливо, ролі матері, яка є природною вихователькою своїх дітей. Педагог говорила про те, що сім'я повинна свідомо перетворитися на кооператив, у якому й у батька, й у матері, й у дітей є свій обов'язок, своя праця і своя воля, але всі об'єднані спільним шуканням добра і правди. Вона була переконана: відродження нації починається з виховання дитини в сім'ї.

Г.Ващенко, розглядаючи родину, як осередок морального виховання, зазначав, що виховання підростаючого покоління має носити гуманістичний характер, притаманний українському народу. Ващенко також розкриває роль батьків у фізичному вихованні.

Розвиток теорії сімейного виховання висвітлений і у педагогічній спадщині А.С.Макаренка. Макаренко вважав, що виховання дітей - найважливіша галузь нашого життя. «Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Правильне виховання - це наша щаслива старість; погане виховання - це наші сльози, майбутнє горе, провина перед суспільством, Всевишнім, усією країною (бо ми виховуємо громадянина України).» Особливу увагу він звертав на мету виховання в сім'ї. Те, що дитина здобуває в сім'ї, вона зберігає протягом усього свого життя. Важливість родини як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя. «Мета і мотив виховання дитини - це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини» - визначав Макаренко. Видатний педагог розробив цілу систему трудового виховання в сім'ї. Він вважав, що особливо важливою умовою для цього є участь дитини в господарських справах. Свою концепцію сімейного виховання А.С. Макаренко описав у роботі „Книга для батьків" (1937 рік) та „Лекції про виховання дітей", які педагог встиг прочитати по радіо, але в друкованому вигляді вони побачили світ вже після смерті автора.

В. О. Сухомлинський також розглядав виховання дітей у сім'ї, як важливу соціальну проблему. Видатний педагог наголошував, що сім'я - це найменша клітинка нашого суспільства, в якій, відображається все життя нашої країни. В.О.Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді. Наприкінці свого життя педагог розпочав роботу над дуже потрібною книжкою - енциклопедією сімейного виховання «Батьківською педагогікою», в якій повинні були висвітлюватися найактуальніші сучасні проблеми виховання дітей у сім'ї, педагогічної освіти батьків і дорослих, соціальної педагогіки. Та не встиг Василь Олександрович підготувати до друку задуману ним працю. Вже після його смерті вдалося зібрати рукописні та деякі надруковані статті й підготувати видання «Батьківської педагогіки». В.О.Сухомлинський вважав, що Батьківщина починається із сім'ї, що найважливіші риси і якості громадянина-патріота своєї Батьківщини зароджуються в сімейному вихованні, що діти - продовження не тільки нашого роду, а й нашого соціального ладу, наших завоювань і благородних намірів. І від того, які духовні цінності візьме від нас молодь, залежатиме майбутнє нашого народу і суспільства.

Ми бачимо, що педагоги досить чітко визначали важливі умови формування взаємин між батьками і дітьми, найголовніші напрямки виховання у родині, їх взаємозв'язок.

Сім'я може впливати позитивно на процес виховання формуючої особистості. Це можливо за умови, коли перед батьками буде стояти чітко визначена мета, яка відображає потреби суспільства в добре підготовлених до життя та праці громадян. Метою сімейного виховання є формування всебічно - гармонійно розвиненої особистості. Дана мета реалізується через зміст виховання дітей у сім'ї, основними компонентами якого є моральне, трудове, фізичне, естетичне, розумове виховання підростаючих поколінь. Тільки єдність всіх сторін може забезпечити бажані результати в сімейному вихованні і сприятиме вихованню особистості майбутнього громадянина, потрібного суспільству.

Отже, головною умовою сімейного виховання є міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх виховання, материнському покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті домашнього вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Життя сім'ї - це дуже складні і різноманітні процеси та сторони життя людини (біологічні, економічні, моральні, правові, психологічні, естетичні, релігійні). На цій підставі сім'я здатна виконувати певні функції.

Головні функції сім'ї: економічна,репродуктивна, реактивна, комунікативна, регулятивна, виховна, рекреативна.

Економічна функція забезпечує статус сім'ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів.

Репродуктивна функція сім'ї забезпечує відтворення й продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства. Репродуктивна (демографічна) функція сім'ї полягає у відтворенні життя, продовженні людського роду, тобто в народженні дітей.

Реактивна функція - це взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родин із метою збереження їх здоров'я, життєвого тонусу; дотримання режиму праці і відпочинку, харчування, особистої гігієни тощо; захист сім'ї і кожного з її членів від усіх негараздів і бід.

Комунікативна функція сім'ї передбачає створення сприятливого сімейного мікроклімату, необхідного для психічно-емоційного відтворення сил членів сім'ї, внутрісімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, сім'ї та оточуючого мікро- і макросередовища, а також її спілкування з духовними та інтелектуальними надбаннями суспільства (засоби масової інформації, література, мистецтво тощо). Психологічний клімат сім'ї - це стійкий емоційний настрій, результат особливостей і якості взаємостосунків членів сім'ї. Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату - згуртованість членів сім'ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім'ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім'ї має внутрісімейне спілкування.

Регулятивна функція забезпечує систему регулювання взаємовідносин між членами сім'ї, в тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім'ї та реалізацію влади й авторитету батьків.

Рекреативна функція сім'ї - це організація вільного часу та відпочинку сім'ї. Вона виконує роль збереження сім'ї як цілісної одиниці, зміцнює сім'ю, закріплює кращі традиції, має велике значення у вихованні дітей, емоційному єднанні подружжя. Крім того, ця функція має значення для розвитку інтересів і потреб особистості, виконує культурну роль, формуючи, розвиваючи та виховуючи культурні, моральні й виховні цінності та норми.

І основна функція - виховна. Вона полягає у передачі дітям дорослими членами сім'ї соціального досвіду, забезпечення їх входження в систему суспільних відносин. Виховання - велика справа - ним вирішується участь, доля людини. Правильне сімейне виховання розвиває здібності, здорові інтереси та потреби дитини, формує правильний світогляд, позитивне ставлення до праці, сприяє прищепленню гуманних, моральних якостей, розумінню необхідності дотримуватися правових і моральних норм життя, поведінки, що сприяє розвитку фізичної досконалості дітей, зміцненню їхнього психічного здоров'я, виробленню навичок санітарно-гігієнічної культури. Ця функція - одна з найважливіших. Її мета - передати підростаючим поколінням у процесі входження в систему суспільних відносин соціального досвіду, знань, орієнтацій, норм і ролей, умінь і навичок, необхідних для моральної життєдіяльності.

Отже, ми розглянули основні форми життєдіяльності сім'ї - її функції. Як видно, із зробленого аналізу, всі функції між собою тісно пов'язані. Неможливість виконання сім'єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої функції.

Отже, сім'я для дитини є середовищем, у якому формується її особистість. В залежності від атмосфери у сім'ї, характеру сімейних стосунків, освітнього рівня, професії батьків, їх життєвого досвіду, знання педагогіки сімейного виховання, розвиваються ті чи інші якості дитини. Саме у сім'ї формується сприймання дітьми людей, навколишньої дійсності, самих себе, досвіду сімейного життя, ставлення до них як найважливішої духовної цінності, закладаються основи політичної культури, здоров'я дитини, професійне самовизначення, здійснюється моральне, естетичне, трудове виховання. [14]

Отже, сім'я - це результат, і ще більшою мірою - творець цивілізації. Сім'я - найважливіше джерело соціального та економічного розвитку суспільства. Вона виробляє головне громадське багатство людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Н. Є. Мойсеюк // Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Київ, 2009 - 655.

2. А. С. Макаренко // Книга для батьків. - К.: Рад. шк., 1980 - .

3. С. Г. Карпенчук // Теорія і методика виховання. - К.: Київ. Вища школа, 2005.

4. О. Л. Савченко // Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів. - К.: Абрис, 1997

5. М. М. Фіцула // Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. - К.: Академія, 2010

6. Н. П. Волкова // Педагогіка: Посібник. -К.: Академія, 2011

7. В. В. Ягупов // Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 2002

8. А. А. Марушкевич // Родинна педагогіка / навчально-методичний посібник/ А. А. Марушкевич, В. Г. Постовий, Т. Ф. Алєкмєєнко. - К.: ПАРАПАН, 2002 - 216

9. Сухомлинський В.О. // Народження громадянина // Радянська школа, 1970 .-Т.3. - 582.

10. Сухомлинський В.О. // Батьківська педагогіка. - К.: Радянська школа, 1978. - 263с.

11. Макаренко А.С. // Книга для батьків. - К.: Радянська школа, 1980. - 327

12. А. І. Кузьмінський, В. Л. Омельяненко // Педагогіка родинного виховання: Навчальний посібник. -К.: Знання, 2006 - 324 - (Навчально - методичний комплекс з педагогіки)

13. Початкова школа, 2008, №5.- 16 с.

14. Початкова освіта, 2008, №21.- 3 с.

15. Розкажіть онуку, 2009, №3-4.- 57 с.

16. Соціальний педагог, 2009, №11.- 34 с.

17. Мистецтво виховання, 2009, №2 -2 с.

18. http//osvita.ua/home/upbring/293

ДОДАТКИ

Додаток А

Вислови видатних педагогів про значення сім'ї у вихованні дітей молодшого шкільного віку.

Песталоцці писав: «Велике значення має співпраця сім'ї та школи й для здійснення фізичного виховання дітей, оскільки в сім'ї мають місце його елементи - рухи суглобів, що є початком цього виду виховання.»

Г. Ващенко писав: «Сім'я може забезпечити нормальний розвиток дитини, ЇЇ всебічне виховання.»

«Бурчання наскучить, приклад научить»

«Приклад кращий за правило»

«Добрий приклад кращий за сто слів»

"В ранньому дитинстві людина повинна пройти велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин. Ці взаємовідносини - найголовніше моральне багатство сім'ї»

О.В. Духнович пише: «Початкове виховання належить батькам,- писав Духнович,- це найприродніший обов'язок і повинність…Батьки є першими вихователями своїх дітей»

"Важко виразити словами… - писав К. Д. Ушинський, - те особливе світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли".

Добрий дух рідного дому, тепло домашньої атмосфери, одруження з милою людиною - джерело щасливого життя, далі, успішного виховання дітей. Рідна домівка, рідне гніздо - так у народі називають батьківську хату, як особливе місце для людини, а тим більше для дитини. “Важко виразити словами… - писав К. Д. Ушинський, - те особливе світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда. До глибокої старості залишаються в нас якісь сердечні зв'язки з тією родиною, з якої ми вийшли”.

А. С. Макаренко писав: «Наші діти - це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Правильне виховання - це наша щаслива старість; погане виховання - це наші сльози, майбутнє горе, провина перед суспільством, Всевишнім, усією країною (бо ми виховуємо громадянина України).»

«Мета і мотив виховання дитини - це щасливе, повноцінне, творче, корисне людям життя цієї дитини» - визначав Макаренко.

В. О. Сухомлинський: «Своїх вихованців - юнаків і дівчат ми вчимо: моральне право на кохання має той, хто вміє відповідати за майбутнє - за своїх дітей». «Сім'я - це найменша клітинка нашого суспільства, в якій, як у фокусі, відображається все життя нашої країни. І, чим сильніший вплив на розвиток дитини робить сім'я, чим активнішу життєву позицію займають батьки в суспільстві, тим вищі їх моральні достоїнства та культурний рівень»