Главная База знаний "Allbest" Педагогика Формування національної свідомості учнів початкових класів

Формування національної свідомості учнів початкових класів

Обґрунтування на теоретичному та емпіричному рівнях системи педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості учнів початкових класів. Особливості моделі процесу свідомого оволодіння учнем початкових класів національними цінностями.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.08.2013
Размер файла 1,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

39

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування національної свідомості учнів початкових класів
  • 1.1 Стан досліджуваної проблеми формування національної свідомості учнів початкових класів
  • 1.2 Основні підходи формування національної свідомості учнів початкових класів
  • 1.3 Комплексний підхід формування національної самосвідомості учнів початкових класів
  • Висновки до першого розділу
  • Розділ 2. Педагогічні основи формування національної самосвідомості учнів початкових класів
  • 2.1 Національна самосвідомість учнів початкових класів, як важлива складова формування
  • 2.2 Форми, методи і засоби формування національної свідомості учнів початкових класів
  • 2.3 Ефективність формування національної свідомості учнів початкових класів
  • Висновки до другого розділу
  • Висновок
  • Список використаної літератури
  • Додаток 1
  • Додаток 2

Вступ

Актуальність теми дослідження. Національне виховання розглядається на державному рівні як головний пріоритет та органічна складова освіти (Закон України "Про освіту"; "Про загальну середню освіту", Національна доктрина розвитку освіти, Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти). Отримавши соціальне замовлення на залучення дітей до глибоких пластів національної культури й духовності, загальноосвітня школа розв'язує практичне завдання формування у вихованців національних цінностей на особистісному рівні, що вимагає безперервного створення умов для розвитку національної свідомості та самосвідомості особистості кожного з них, починаючи з молодшого шкільного віку. Великі можливості для внутрішнього сприйняття цінностей національної культури у ролі особистісних мають такі навчальні предмети, як українська мова та народознавство.

Виконання педагогами зазначеного соціального замовлення ускладнюється недостатньою кількістю загальноосвітніх закладів з українською мовою навчання у південному і східному регіонах країни. Як результат, є нагальна потреба в збільшенні кількості учнів, які засвоюють зміст освіти державною мовою.

Так, у Донецькій області на початок 2007/2008 навчального року їх було лише 32,9%. Найменша кількість таких учнів у цьому навчальному році зафіксована в містах Авдіївці (17,2%), Маріуполі (17,6%), Донецьку (19,9%), Єнакієвому (21,9%) та ін. Майже такі ж цифри фіксуємо і на початок поточного 2008/2009 навчального року. Досить велика кількість школярів погано володіє українською мовою, про що передусім свідчать продукти їх навчальної праці - твори, диктанти тощо. Є й факти незнання учнями народних звичаїв і обрядів, рідної історії та ін. За цих умов не всі педагоги усвідомлюють, що проблему стимулювання розвитку національної свідомості учнів слід розв'язувати на ґрунтовній теоретичній базі. Така база створювалась протягом тривалого часу. Зокрема, питання українського національного менталітету розглядали М. Грушевський, М. Максимович, О. Потебня, Г. Сковорода, П. Чубинський, П. Юркевич. На особливостях розвитку національної свідомості та самосвідомості учнів акцентували увагу такі вітчизняні педагоги, як Г. Ващенко, О. Дорошкевич, О. Духнович, П. Куліш, С. Русова, К. Ушинський. Важко переоцінити науковий доробок у сфері розвитку теорії формування національної свідомості громадян України таких вчених, як І. Дзюба, В. Дончик, М. Євтух, М. Стельмахович, Д. Тхоржевський та ін.

Значною мірою розв'язанню даної проблеми сприяли також дослідження В. Борисова, О. Вишневського, Г. Філіпчука. Різні її аспекти розглядалися такими українськими науковцями, як У. Нетаврована і Л. Ходанич (особливості формування національної свідомості на уроках української літератури), А. Терещук (особливості залучення національного компонента освіти під час організації позакласної роботи в школі), Л. Паламарчук (принципи і способи висвітлення українського етносу в процесі навчання шкільного курсу географії) тощо.

Обрана проблема є багатогранною і вимагає розв'язання на філософському, теоретичному й технологічному рівнях з урахуванням вікових особливостей учнів. Провідним її аспектом є висвітлення умов оволодіння учнями початкових класів цінностями національної культури як особистісними, що не було предметом спеціального наукового аналізу. Не вивчалася також і система педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості та самосвідомості особистості молодшого школяра як особлива цілісність.

Актуальність дослідження зумовлена спрямованістю його результатів на розв'язання суперечностей між: соціальним замовленням загальноосвітній школі на особистість учня з високим рівнем розвитку національної свідомості та недостатнім рівнем розвитку національної свідомості у більшості учнів східних та південних регіонів, потребою загальноосвітніх навчальних закладів у створенні умов для якісного засвоєння учнями цінностей національної культури і процесом оволодіння ними, який не має особистісно орієнтованого характеру; усвідомленням більшістю вчителів початкових класів необхідності в підвищенні власного рівня готовності до стимулювання розвитку національної свідомості особистості школяра і недостатньою розробленістю в теорії виховання моделі, змісту, форм, методів оволодіння учнем початкових класів національними цінностями, ефективних умов та технологій педагогічного забезпечення повороту його свідомості на власне національне "Я".

Утвердження народних традицій, пошуки нових педагогічних умов, найефективніших форм та методів роботи з формування національної свідомості кожного учня - це актуальне завдання нашого часу, яке потребує теоретичної та методичної розробки і, головне, - впровадження в практику роботи сучасної української школи.

Виходячи з актуальності й недостатньої науково-методичної розробленості проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, обрано тему дисертаційного дослідження: "Формування національної свідомості учнів початкових класів".

Мета дослідження - обґрунтувати на теоретичному та емпіричному рівнях систему педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості учнів початкових класів.

Досягнення поставленої мети здійснюється шляхом розв'язання таких завдань:

1) проаналізувавши філософську, психолого-педагогічну літературу з теми дослідження, узагальнити основні теоретичні положення щодо розвитку національної свідомості особистості, умов, методів та засобів її формування;

2) обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння учнем початкових класів національними цінностями;

національна свідомість початковий учень

3) з'ясувати відношення молодших школярів до національних цінностей і характер мотивів оволодіння ними;

4) визначити умови ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів.

Об'єкт дослідження - процес формування національної свідомості учнів початкових класів.

Предмет дослідження - система педагогічного забезпечення розвитку елементів національної свідомості особистості молодшого школяра.

Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети дисертаційного дослідження використано такі методи:

теоретичні: аналіз наукової літератури з обраної проблеми (для виявлення рівня її розв'язання); навчальних програм для початкових класів; аналіз і узагальнення можливостей навчального матеріалу у розвитку національної свідомості особистості учня;

статистичні: методи експериментальної статистики для обробки даних експериментального дослідження.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується: методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; відповідністю їх рівню сучасного розвитку психолого-педагогічної науки; орієнтацією на наукові принципи аналізу й узагальнення педагогічного досвіду; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його меті та завданням, доцільністю вибору напрямів експерименту; репрезентативністю експериментальних даних.

Розділ 1. Теоретичні основи проблеми формування національної свідомості учнів початкових класів

1.1 Стан досліджуваної проблеми формування національної свідомості учнів початкових класів

Необхідно здійснити аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, визначити сутність понять "національна свідомість", "національна самосвідомість", розкрити структурні компоненти національної свідомості особистості, обґрунтувати модель процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями.

Певна увага в процесі дослідження приділяється впливу традицій, національної мови, релігії, звичаїв, мистецької творчості в збереженні нації. Розглянута ідея К. Ушинського щодо принципу народності у виховному процесі, ролі суспільного виховання та його національного характеру в розвитку самосвідомості особистості, акцентовано увагу на сутності виховного ідеалу за Г. Ващенком, ідеях національного виховання В. Сухомлинського.

Серед загальнонаукових методологічних засад розв'язання проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів провідне місце посідає системний підхід. Цей підхід був базовим у дослідженнях національної свідомості особистості таких вчених, як В. Борисов, Д. Тхоржевський, Г. Філіпчук, М. Фурса та ін. Здійснюючи системно-структурний аналіз національної свідомості особистості, вони зробили предметом наукового пошуку й національну самосвідомість: обґрунтували її структуру, педагогічні умови розвитку самосвідомості тощо.

Національна свідомість у роботі як продукт суспільно-історичного розвитку нації, національного виховання і самовиховання, що виступає у формі психічного відображення особистістю національних цінностей на рівні самоцінних, особистісно значущих і забезпечує високий рівень усвідомлення нею гордості за приналежність до своєї нації й активності в національному культуротворенні.

Національна самосвідомість - це результат повороту свідомості особистості уже на своє "Я", формування нею образу "Я" як національно свідомої людини. Структурними елементами цього образу є знання рідної мови, українських звичаїв, обрядів та традицій, усвідомлення себе як представника певної нації, національної культури та історії.

Встановлено, що різні аспекти стимулювання розвитку національної свідомості особистості досліджувалися науковцями передусім з позиції культурологічного підходу (О. Батухтіна, О. Вишневський, Г. Гуменюк, Г. Кловак, В. Кузь, Ю. Руденко, З. Сергійчук, М. Стельмахович, Л. Ходанич). Результати аналізу показали, що методологічним ядром процесу формування національної свідомості та самосвідомості учня є вчення про націю як форму збереження національної самоідентифікації та історичної пам'яті, засіб історичного поступу саморефлексії нації, а методологічне підґрунтя розгляду проблеми педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості молодшого школяра ? гармонійне поєднання системного, культурологічного й особистісно орієнтованих підходів.

Результати аналізу обраної проблеми на теоретичному і методологічному рівнях стали підґрунтям для розробки моделі процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями (рис.1).

Представлена модель враховує теоретичні уявлення психологів про провідний психологічний механізм розвитку особистості як стрижень психологічного супроводу особистісно орієнтованого навчання й виховання учнів (передусім І. Беха).

Структура моделі - це цілісна множина компонентів національної свідомості та самосвідомості особистості молодшого школяра. Компонентами національної свідомості є емоційний і раціональний. Саме емоційне переживання учнем знань про рідну мову, звичаїв, традицій, обрядів свого народу, продуктів народної творчості (воно є результатом відповідного педагогічного впливу) забезпечує їх глибоке засвоєння.

Рис 1. Модель процесу свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями

Як результат усвідомлення культури як самоцінної в учнів початкових класів формуються смислотвірні мотиви оволодіння національними цінностями, а це сприяє повороту національної свідомості особистості молодшого школяра на національну самосвідомість. Йдеться про побудову учнем "Я - концепції" оволодіння національними цінностями. Остання має взаємопов'язані структурні компоненти - когнітивний, емоційний, поведінковий. Емоційно пов'язаний з відчуттям учнем самого себе у ролі суб'єкта оволодіння цінностями національної культури, а когнітивний - з усвідомленням способів досягнення цієї мети, розбіжності в оцінках національного образу "Я" і в його самооцінці. За умови активного самостимулювання молодшим школярем процесу розвитку національної самосвідомості, його поведінка спрямовується на розробку самозобов'язань у сфері оволодіння національними цінностями. Існують не тільки показані внутрішні зв'язки між компонентами цієї моделі, але й її зв'язки із зовнішнім середовищем.

Спираючись на структуру цієї моделі, визначені такі структурні компоненти системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів: створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної культури як особистісних; педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру; формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей свідомого українця-патріота; безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей в оцінках сформованості національного образу "Я" і в його самооцінці; стимулювання процесів проектування й реалізації "Я - концепції" самоформування цінностей національної культури.

1.2 Основні підходи формування національної свідомості учнів початкових класів

Критеріями сформованості національної свідомості молодшого школяра вважаються: ступінь самоцінного ставлення до української мови й інших національних цінностей; ступінь активності в утвердженні цінностей української культури у різних видах діяльності. Показники самоцінного ставлення учнів до української мови й інших національних цінностей: сформованість мотивів їх засвоєння; знання цінностей національної культури; зв'язок продуктів самостійної діяльності дітей з національними цінностями.

Показники активності учнів в утвердженні цінностей української культури в різних видах діяльності: наявність фактів утвердження дитиною в родинному колі та школі значущості національної культури для розвитку особистості та суспільства; систематичність та самостійність у створенні різних продуктів творчості в сфері національного мистецтва за власним бажанням; стійкість громадянської позиції у різних ситуаціях.

За цими критеріями сформованості національної свідомості молодшого школяра необхідно відмітити три групи учнів, які перебувають на високому, середньому, низькому рівнях оволодіння національними цінностями.

В ході практичної роботи над даною проблемою визначено ставлення молодших школярів до цінностей національної культури на початок експерименту, яке загалом свідчило про цілу низку проблем у сфері педагогічного стимулювання розвитку національної свідомості й самосвідомості учня. Зокрема, з 70 учнів, які брали участь в експерименті на його початку, 57,1% не знали "Гімн України", 60% не вважали, що українські пісні є одними із наймелодійніших у світі, 80% не усвідомлювали потребу у поглибленні знань про історію українського народу і таке інше. Результати реалізації завдання щодо встановлення рівнів сформованості у молодших школярів мотивів самоформування знань про національні цінності в кінці першого року експерименту показали, що треба продовжувати кропітку роботу зі створення умов для формування у дітей особистісного сенсу оволодіння національними цінностями, актів цілепокладання у цьому напрямі. Цікавими є отримані дані щодо рангів значущості основних національних цінностей для молодших школярів. Серед цінностей, які найбільше приваблювали дітей в ході формувального експерименту, на першому місті була літературно-народна творчість і тільки на другому - літературна мова. Народні традиції посіли лише п'яте місце, музична народна творчість - шосте, а декоративно-прикладне мистецтво - сьоме.

Серед умов, значущих для ефективного функціонування експериментальної системи, провідними виявилися: створення ситуацій внутрішнього сприйняття учнями знань про українську культуру як самоцінну засобами використання завдань, що містилися у розробленому навчально-методичному посібнику (власні почуття щодо конкретних думок героїв твору про патріотизм, оцінка дій героїв конкретного твору, твір-мініатюру на певну тему тощо); перенесення акценту у виховній роботі на засвоєння учнями народних традицій, сутності українських обрядів, народних свят, легенд, переказів, звичаїв на підґрунті їх участі в театралізованих уроках і позаурочних часах, театральних виставах шкільного театру "Вертеп"; підвищення питомої ваги такого виховного методу, як твір-мініатюра (учні писали твори: "Україна - моя Батьківщина", "Свято Водохреща", "Чому мені запали в серце певні рядки твору "Перебендя" Т. Шевченка" та ін.); поєднання оцінок і самооцінки молодшими школярами ефективності певного національно-орієнтованого виховного заходу; включення дітей у пошукову роботу, пов'язану з секретами народного календаря, випікання хліба, створення продуктів народної творчості й таке інше; практикування систематичного розв'язання учнями проблемних ситуацій, пов'язаних з продуктами народної творчості.

1.3 Комплексний підхід формування національної самосвідомості учнів початкових класів

Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження свідчить про те, що в кінці експерименту переважна кількість учнів глибоко усвідомлює потреби у засвоєнні національних цінностей. Змінився і ранг значущості основних національних цінностей для молодших школярів. У кінці експерименту перше рангове місце для дітей стала займати рідна мова, друге - літературно-народна творчість, третє - народні традиції, а четверте - музична народна творчість.

У роботі показані особливості позитивних змін рангу значущості для учнів мотивів самоформування національних цінностей до і після експерименту (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл учнів експериментальної групи за обраними ними мотивами самоформування національних цінностей в ході експерименту

№ п/п

Рангове місце до формувального експерименту

% опитуваних

Мотив

% опитуваних

Рангове місце після експерименту

1

5

17,2

Не можна жити в Україні без знання рідної мови та національних традицій і звичаїв

48,5

1

2

1

61,4

Займаюся самоформуванням знань про національну культуру, бо цього вимагають батьки

8,6

6

3

2

52,9

Займаюся самоформуванням знань про національну культуру, бо цього вимагає вчитель

27,1

5

4

3

35,7

У мене сформований інтерес до змісту народних свят, звичаїв та обрядів, народних ремесел

44,3

2

5

4

18,5

Займаюся самоформуванням знань про цінності національної культури, щоб принести користь Батьківщині

32,9

4

6

6

14,3

Хочу бути всебічно розвиненою, національно свідомою особистістю

38,6

3

За результатами аналізу розрахункових таблиць були отримані підсумкові дані, які відбивають особливості показників сформованості у молодших школярів національної свідомості на початку та в кінці експерименту (табл.2).

Таблиця 2

Результати сформованості національної свідомості у молодших школярів (членів експериментальної групи) на початку та в кінці експерименту

Рівні сформованості національної свідомості

Результати зрізу на початку експерименту

Результати зрізу в кінці експерименту

Кількість осіб

Кількість осіб (у%)

Кількість осіб

Кількість осіб (у%)

Високий

4

5.8

32

45.7

Достатній

31

44.2

36

51.4

Низький

35

50.0

2

2.9

Як видно з табл.2, в кінці експерименту кількість членів експериментальної групи з високим рівнем сформованості національної свідомості зросла в 7,8 разів. Збільшилась кількість молодших школярів, яких у кінці експерименту зафіксовано на достатньому рівні (51,4%). Це на 7,2% учнів більше, ніж на початку експериментальної роботи. Молодших школярів з низьким рівнем сформованості національної свідомості стало за час формувального експерименту на 47,1% менше.

У дослідженні теоретично узагальнено та розв'язано проблему педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, що полягає в: урахуванні психологічних механізмів формування елементів національної свідомості особистості, використання особистісно орієнтованого та цілісного підходів до організації формування національної свідомості молодшого школяра; функціонуванні системи та методів оволодіння учнями національними цінностями в умовах гуманізації навчально-виховного процесу.

Результати теоретичного аналізу обраної проблеми показують, що попередні дослідження, як правило, однобічно висвітлювали різні аспекти стимулювання розвитку національної свідомості особистості учня або її національної самосвідомості. Встановлено, що вагомими структурними компонентами національної свідомості вважаються емоційний та раціональний, а національної самосвідомості - " Я - образ" та "Я - концепція", а також чинники формування національної свідомості, комплекс національних цінностей, принципи національного виховання тощо. Проте більшість досліджень здійснювалися поза контекстом особистісно орієнтованого підходу, який зроблено стрижнем методологічного підґрунтя даного наукового пошуку.

Процес свідомого оволодіння учнем початкової школи національними цінностями - результат педагогічного впливу на розвиток його національної свідомості та самосвідомості. Таке положення враховане у побудові відповідної дворівневої моделі цього процесу. Структура моделі на першому рівні містить емоційний компонент (емоційне переживання знань про національну культуру як особистісну цінність) та раціональний компонент (осмислення цінностей української культури), функціональна єдність яких сприяє виникненню мотивів самоформування молодшим школярем відповідних цінностей. Поява таких смислотвірних мотивів забезпечує поворот свідомості особистості учня на своє національне "Я", формування ним "Я - концепції" якісного оволодіння українською мовою й іншими цінностями. Проектування й реалізація відповідної "Я - концепції" відбувається вже на рівні самосвідомості особистості (другому рівні). Структурними компонентами "Я - концепції" виступають когнітивний (усвідомлення власних потреб у оволодінні цінностями української культури й способів їх самоформування, розбіжності в оцінках національного образу "Я" і в його самооцінці), емоційний (наявність емоційного потенціалу щирості щодо відчуття самого себе як суб'єкта оволодіння національними цінностями; спрямованість вираження власних почуттів - позитивних і негативних - на самотворення) та поведінковий (налаштованість на розробку самозобов'язань у сфері оволодіння національними цінностями), відповідальність у цій роботі; побудова гуманних взаємин з однокласниками і педагогами.

Перехідною ланкою між відповідною теорією і практикою виступає система педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів, яка є адекватною розробленій моделі. Структурними компонентами цієї системи є: створення умов для емоційного переживання учнями цінностей національної культури як особистісних; педагогічне забезпечення процесу осмислення знань про українську культуру; формування у молодших школярів мотивів самоформування умінь та якостей свідомого українця-патріота; безпосередня організація усвідомлення учнями початкових класів розбіжностей в оцінках сформованості національного образу "Я" і в його самооцінці; стимулювання процесів проектування і реалізації "Я - концепції" самоформування цінностей національної культури.

Висновки до першого розділу

Позитивне відношення молодших школярів до цінностей української культури впливає комплекс чинників, стрижнем якого є організація різновидів діяльності, спрямованої на забезпечення їх емоційного переживання й осмислення в їх єдності. Серед мотивів самоформування учнями національних цінностей в ході експерименту переважали соціально і особистісно значущі мотиви, пов'язані з активністю в оволодінні такими цінностями, як рідна мова, знання змісту народних свят, звичаїв, обрядів та ремесел, уміння займатися самоформуванням власної особистості як національно свідомої.

Провідними умовами ефективного функціонування системи педагогічного забезпечення розвитку національної свідомості учнів початкових класів є: створення ситуацій внутрішнього сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; педагогічне забезпечення процесу формування у молодших школярів особистісного сенсу діяльності у напрямі оволодіння національними цінностями; застосування вчителем на уроках української мови, народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону, який стає засобом розвитку національної свідомості особистості молодшого школяра; сформованість у вчителя високого рівня знань теорії та технології організації навчально-виховного процесу молодшого школяра; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями: усвідомлення знань про національну культуру на самоцінному рівні; стимулювання розвитку в учнів поетичного слуху, відтворювальної уяви, "кольорового" бачення ними національних цінностей, вміння аналізувати образно-емоційний зміст творів, давати їм естетичну оцінку; орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі та ін.

Розділ 2. Педагогічні основи формування національної самосвідомості учнів початкових класів

2.1 Національна самосвідомість учнів початкових класів, як важлива складова формування

У Національній доктрині розвитку освіти зазначено, що "національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Його основна мета ? виховання свідомого громадянина, патріота, набуття молоддю соціального досвіду, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, формування у молоді потреби та уміння жити в громадському суспільстві, духовності та фізичної досконалості, моральної художньо-естетичної, трудової, екологічної культури".

Виховний ідеал, який "витримав іспит історії, найбільше відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості і в творах кращих митців і письменників, що стали духовними провідниками свого народу" [2, 104].

Крім того, Г. Ващенко всебічно характеризує в історичному контексті традиційно-український ідеал людини, а також завдання гармонійного виховання української молоді в контексті завдань, що стоять перед українським народом.

Дослідник і педагог К. Ушинський сформулював ідею щодо ролі визначення народності у виховному процесі, обґрунтування його змісту, формування національного характеру. Зокрема, вчений вбачає функцію суспільного виховання в укріпленні й розвитку в людині народності, стимулюванні розвитку її розуму й самосвідомості: "Суспільне виховання, яке зміцнює і, розвиваючи в людині народність, розвиває в той же час її розум і її самосвідомість, могутньо сприяє розвитку народної самосвідомості загалом, воно приносить світло свідомості в схованки народного характеру і сильно і благодійно впливає на розвиток суспільства, його мови, його літератури, його закони, словом, на всю його історію" [7, 133].

Важливе місце в педагогічній системі В. Сухомлинського посідають ідеї національного виховання. Саме у народній педагогіці вчений запозичає ідею звернення вчителя до серця і розуму дитини, шляхи розв'язання суперечностей між особистісними, національними та загальнолюдськими цінностями. Дослідник стверджує, що ціннісно-смислова сфера учня починає формуватися у сім'ї, а такі цінності, як любов, віра, краса, милосердя, добро, увага, істина, турбота про людей, є універсальними, морально-етичними поняттями, притаманними українцю [3, 485].

У народних звичаях, обрядах, традиціях В. Сухомлинський вбачав витоки духовності учня початкових класів, джерела його "духовного світу", "духовного життя". Сферу духовного життя людини в педагогічному і психологічному аспектах дослідник пов'язував із розвитком формування її моральних, інтелектуальних, естетичних запитів та інтересів у процесі активної діяльності, стверджуючи, що національне виховання повинне носити діяльнісний характер.

Необхідно розкрити процес національного виховання молодших школярів на уроках народознавства, визначити стан оволодіння учнями початкової школи національними цінностями у процесі вивчення народознавства.

Однією з ефективних форм роботи з розвитку національного виховання учнів початкових класів є робота на факультативних заняттях з народознавства.

Учитель ознайомлює дітей з представниками давніх професій: чумаками, пастухами, пасічниками, гончарями. Значний інтерес та емоційне піднесення в учнів викликають розповіді про мандрівки чумаків. Так, наприклад, лише біля теплих морів у давнину добували сіль. За нею чумаки приїжджали на волах, - долаючи сотні верст, із центральних районів України, а сіль потім вони розвозили по ярмарках і селах. Крім солі, крамарі-чумаки привозили з південних земель рибу, олію, а на виручені гроші купували зерно, шкіру, віск, дерево, дьоготь, з якими знову вирушали за сіллю. Вчитель ознайомлює своїх вихованців з народними висловлюваннями про давню професію - чумацтво: "Не хочеш козакувати, йди чумакувати", "Хто в світі не бував, той дива не видав", "Ой, чумаче, чумаче, життя твоє собаче", "Покинь сани, візьми віз", "Тихше їдеш - далі будеш від того місця, куди їдеш". Після розповіді вчителя про чумаків та ознайомлення з відповідними народними висловлюваннями учні за власним бажанням обирають такі завдання: написати твір-мініатюру з теми "Чумацьке життя"; намалювати малюнки (мальовничі краєвиди української природи, які проїжджали чумаки на волах); розтлумачити в своїх щоденниках українські народні висловлювання про нелегке чумацьке життя; знайти у бібліотеці додаткову літературу про чумаків та доповісти усно своїм однокласникам про факти чумацького життя.

Наведемо приклади відповідних доповідей учнів молодших класів. Так, Аліна розповідала про небезпечність чумацьких доріг: "Чумаки виїжджали із села вдосвіта. Ніколи один чумак не вирушав сам у подорож, а приставав зі своїми волами до чумацької громади, на чолі якої стояв досвідчений отаман. Дуже небезпечний був "Чорний шлях" для чумаків, який так в народі прозвали на честь чумацького ватага Шпака, що міцно тримав найскрутнішу дорогу".

З побутом чумаків ознайомила дітей Оля: "У кожній валці був свій кухар, який відповідав за казани, тагани, продукти, ложки. Дуже цікавим є те, як чумаки тримали свої ложки за халявками чобіт. Траплялося так, що халявка раптово могла необережно висмикатися, то чумаки сміялися з розкріпи, жартуючи, що він сало вкрав".

З особливостями від'їзду чумаків у дорогу ознайомила учнів Христина:

"Чумаки залишали свою домівку під вечір. Вони від'їжджали недалеко від села, розкладали багаття та починали готувати вечерю. Так вони робили для того, щоб поблизу від своєї оселі можна було перевірити особистий вантаж, підправити вози перед важкою дорогою, напоїти та нагодувати волів. У селян було особливе ставлення до худоби, яку запрягали у віз. Протягом століть ці невибагливі тварини тягнули крізь степи чумацькі вози. Чумаків дуже дратувала повільність волів, але українець, який звик до чумацького життя, цінував у цих тварин витривалість і невибагливість у харчуванні. Для чумаків віл був справжньою знахідкою".

За результатами вище сказаного можна зробити такі загальні висновки:

1. Встановлено, що в ході вивчення народознавства учні оволодівають такими цінностями, як рідна мова, знаннями змісту народних свят, звичаїв, традицій, обрядів.

2. Провідними умовами ефективного функціонування національного виховання учнів початкових класів є: сприйняття учнями знань про українську культуру на рівні самоцінних; застосування вчителем на уроках народознавства та у позаурочний час емоційно-естетичного фону; створення ситуацій емоційного переживання учнями педагогічних установок на оволодіння національними цінностями: усвідомлення знань про національну культуру на самоцінному рівні; стимулювання розвитку в учнів поетичного слуху, відтворювальної уяви, "кольорового" бачення ними національних цінностей, орієнтація дитини на позитивні результати діяльності щодо засвоєння певних національних цінностей у родині та в школі та ін.

2.2 Форми, методи і засоби формування національної свідомості учнів початкових класів

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед підростаючого покоління. Тому особливе занепокоєння нині викликає відсутність у більшості дітей віком від шести до десяти років усвідомлення себе як частини народу, співвіднесення своєї діяльності з інтересами нації. Зарадити справі може створення такої системи народної освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України. В Україні освіта з кожним роком енергійно набуває національного характеру: вона спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Цілі і зміст сучасної освіти важливо підпорядкувати системі національних інтересів, ідей, головним цінностям духового скарбу українського народу - національним звичаями, традиціям і обрядам.

Якості українського народу, його національного характеру досліджували Г. Сковорода, М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, К. Ушинський, Б. Грінченко, Г. Ващенко, Я. Ярема, П. Кононенко, В. Каюков, М. Стельмахович та інші відомі вітчизняні педагоги.

Національно свідомі, талановиті педагоги С. Ананьїн, О. Астряб, О. Дорошевич, Т. Лубенець, О. Музиченко, С. Русова, І. Стешенко, Я. Чепіга, І. Ющишин заклали міцне підґрунтя процесу виховання підростаючого покоління на основі національних ідей.

Звичайно, введення до шкільної програми такого предмета, як народознавство, вирішить більшість виховних завдань і дасть підґрунтя для майбутньої роботи у плані створення національної системи освіти і виховання молодших школярів. Розпочинати національне виховання потрібно з початкової школи. Певна річ, що для кожного етапу розвитку національної свідомості та самосвідомості дитини українське народознавство повинно мати різноманітні форми викладу, оскільки завдання курсу на цих етапах теж різне. У початковій школі діти зустрічаються з духовною спадщиною народу: народною піснею, казкою, дитячим фольклором, виробами народних майстрів, з обрядами, тобто втілення багатовікової культури і мудрості наших предків завдяки заняттям з народознавства. Народознавство, подане як система у початковій школі, дає можливість учням на певному етапі без труднощів орієнтуватись у складних образно-смислових символах давньоукраїнської літератури та у класичній українській поезії, розуміти і знати витоки різних видів мистецтва, зрештою, воно повинно стати частиною розуміння наукової картини світу.

Щоб виховати справжніх синів і дочок свого народу, палких патріотів держави, які були б віддані своїй Батьківщині, Україні, слід цілеспрямовано і систематично формувати у позанавчальному виховному процесі елементи національної самосвідомості особистості молодшого школяра на основі народних звичаїв, традицій і обрядів.

Насамперед необхідно висвітлити особливості формування елементів національної свідомості молодших школярів на основі народних звичаїв, традицій і обрядів у позанавчальному виховному процесі.

Реалізація цієї мети на першому етапі експерименту вимагала створення умов для формування у дітей елементів національної свідомості та самосвідомості учня. За гіпотетичним баченням, емоційне переживання учнями знань національних цінностей повинно було забезпечити і формування ними образу національного "Я". Провідним засобом, який сприяв відбиттю у свідомості учнів знань про звичаї, традиції і обряди українського народу на рівні особистісних цінностей, була організація роботи шкільного клубу "Барвіночок".

У процесі реалізації програми формуючого експерименту, спрямованого на забезпечення повороту національної свідомості особистості учня на національну самосвідомість, в позаурочний час та на факультативних годинах з народознавства у клубі "Барвіночок" вивчаємо духовні цінності: звичаї, традиції і обряди українського народу. У клубі члени експерименту з великою зацікавленістю вивчають українську побутову символіку (писанки, рушники та їх орнаменти), символіку квітів, рослин (легенди, повір'я, які з ними пов'язані), народні святки, народний календар, який є невід'ємною складовою частиною української нації. До виховних заходів, які ми проводимо у школі, постійно залучаємо не тільки учнів, але й їхніх дідусів, бабусь, батьків. Так, після вивчення учнями символіки квітів, за планом роботи необхідно провести свято "Без верби та калини нема України". Учні разом зі своїми родинами готують цікаві легенди про калину, вербу, волошку. Виступи дітей свідчать, що вони глибоко усвідомили зв'язок між національними квітами та традиціями, звичаями і обрядами народу. Учні підкреслювали, що саме такі квіти, як барвінок, мальви, цвіт калини, волошки, чорнобривці, мак, рута, оспівуються у фольклорі, застосовуються в різних звичаях і обрядах.

Емоційне переживання учнями символів національної культури, як показав експеримент, багато в чому залежить від самого вчителя. Цей процес буде більш інтенсивним, якщо педагог звертає увагу учнів на те, що калина є символом дівочості, ніжності та жіночості. Вчителю дуже важливо підкреслити, що з давніх-давен калину кладуть у першу купіль дитини, на хрещення дитини - затикають у калачі, шишки для кумів. А коли хлопець або дівчина закохувалися, то дарували один одному кетяги калини. З великим емоційним піднесенням діти слухають легенду про волошки. Особливо їх вражає те, як під час зелених свят дівчина-красуня, а насправді це була Русалка, перетворила хлопчика Василька з блакитними очима у квітку-волошку. Наступний крок у формуванні національної свідомості учнів є показ символічного значення дерев і кущів - дуба, верби, тополі, вишні, явора. Про вербу багато складено казок, переказів, віршів, прислів'їв, приказок. Тому цей крок пов'язаний з вивченням народних пісень, балад, творів багатьох поетів: Т. Шевченка, О. Олеся, Є. Маланюка, В. Симоненка, В. Сосюри, Д. Павличка, І. Драча, Л. Костенко, в яких оспівуються дерева-символи України.

Особливе завдання педагога у сфері формування у дітей національної свідомості - забезпечення вивчення ними народного календаря. Саме календар допомагає учням засвоювати культуру наших предків, національний характер та світогляд, цілі та зміст народних свят українців. Спостерігаючи за учнями, було помічено, що вони з великим інтересом ставляться до походження назв місяців. Кращий варіант вивчення народного календаря - це об'єднання народних свят у цикли: "Осінні свята", "Зимові свята", "Весняні свята", "Літні свята".

Результати експериментальної роботи показали, що народні прикмети, звичаї, традиції та основні обряди свят діти краще засвоюють, якщо у класі є народознавчий куточок. Так, веселий ланцюжок зимових свят, згідно з програмою експерименту, відкриваємо разом з учнями святом Різдва. Суттєва особливість проведення свята Різдва - активність учнів у його підготовці та проведенні. Заздалегідь учні разом з бабусями, дідусями, батьками приносять 12 пісних страв. Найважливіші серед них обрядові - кутя, узвар. Потім ми з дітьми готують свято: вчать колядки, майструють атрибутику (зірку, дзвіночки, ліхтарі), костюми чорта, ведмедя, кози та інших героїв, щоб показати вертеп. Це одне з найяскравіших явищ, яке дітям надовго запам'ятовується та подобається.

Головна мета вертепу - поздоровити глядачів із Різдвом, новорічними святами, розповісти про те, як народжувався Христос, про ті обставини, що супроводжували його появу на світ. Ангели, чередники, волхви, козак, цар Ірод, чорт, смерть - головні персонажі вертепу. Далі один з учнів, переодягнений у костюм Нового року, розповідає, що закінчуються різдвяні свята та приходить Новий рік. Найбільш позитивні емоції виникають у дітей тоді, коли вони не тільки знайомилися з передднем Нового року, який називали в Україні "Щедрим вечором", "Щедриком" і "Меланками", а коли самі брали найактивнішу участь у цьому святі.

Хлопці, члени експерименту, зранку ходили і засівали оселі, бажаючи господарям щастя, здоров'я, втіхи, злагоди у новому році. Їм подобалося кидати з порога зерно і промовляти: "На щастя, на здоров'я, на Новий рік, на нове літо сій, Боже; роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю!", "На щастя, на здоров'я, на той Новий рік, щоб було ліпше, як торік". Активна участь дітей у проведенні Щедрого вечора сприяла появі у них багатьох питань. Насамперед, ці питання стосувалися особливості закінчення святків. Затамувавши подих, учні слухали вчителя, від якого дізналися, що святки завершуються Хрещенням. У річці прорубували в кризі хрест, прикрашали його стрічками, а це місце називали "Іордань". Після освячення води деякі сміливці для того, щоб увесь рік бути здоровими, купалися в ополонці. Хрещенську воду приносили, кропили оселю, стайні, де знаходиться худоба, давали пити хворим людям. Ця водичка вважалася чарівною, її зберігали цілий рік, бо саме нею, за народними повір'ями, можна вилікувати хворобу. Така розповідь учителя закінчувалася, як правило, тим, що всі виходили на шкільне подвір'я і грали в народні ігри, ліпили чарівне місто Сніговиків, яке чекає через невеликий проміжок часу зустрічі з Весною.

2.3 Ефективність формування національної свідомості учнів початкових класів

Одним із завдань експериментальної роботи було підвищення активності дітей у процесі оволодіння цінностями народного календаря. Із цією метою ми орієнтували їх на підготовку доповідей, присвячених особливостям конкретних свят. Саме підготовка доповідей, їх обговорення в школі сприяли свідомому ставленню молодших школярів до свята Стрітення. Як правило, ці доповіді заслуховувалися вже після свята Водохрещення. І хоча зі святом Стрітення молодші школярі вже знайомилися на уроках народознавства, найбільший інтерес у дітей викликала театралізована вистава, присвячена зустрічі Зими з Весною (сценарій цієї вистави був розроблений за мотивами методики Олекси Воропая). Одна дівчинка, переодягнена в Зиму (стара баба весною), а інша - в Літо (молода дівчинка). Зиму веде старий дід Мороз, вона ледве йде, зігнулася, трясеться від холоду. Кожух у неї полатаний, чоботи подерті, а в хустці з дірочок, які прогризли миші, стирчить сиве волосся. В руках Зима тримає потрісканий горщик із льодом, а на плечах у неї - порожнісінька торба. А у Літа віночок на голові з гарних квітів, сорочка вишита мережаними квітами. Літо несе в руках серп і сніп жита.

Наведемо один з театралізованих діалогів повністю. Ось зустрічаються зима з літом і говорять між собою:

Боже, поможи тобі, зимо! - каже літо.

Дай, Боже, здоров'я! - відповідає зима.

Бач, зимо, - дорікає літо, - що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила! [1, 138].

Саме під час вистави діти емоційно переживали особливості зустрічі зими з літом, що сприяло їх самооцінному ставленню до змісту народного календаря (якщо до вечора стає тепліше - Літо перемогло Зиму, а якщо холодніше, то Зима ще не відходить). Свідомому ставленню до цього народного свята сприяє настанова на спостереження за прикметами цього дня. Діти, відзначаючи ясну і теплу погоду під час Стрітення, робили висновок, що вона свідчить про майбутній хороший врожай і роїння бджіл. На все життя учні запам'ятали народну прикмету - якщо на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекай на холоднечу [1: 139]. Головне, що свої судження про пізню весну вони аргументували наявністю в цей день вітру або відлиги.

Ще одним напрямом, значущим для засвоєння учнями звичаїв і традицій українського народу на особистісному рівні, був творчий підхід до усвідомлення сутності якогось зі свят. Продукти творчості дітей вже є результатом їх самоцінного ставлення до свята народного календаря. Перший крок - ознайомлення зі змістом певних традицій чи звичаїв. Розглянемо це на прикладі оволодіння молодшими школярами знань свята зустрічі весни. На факультативних заняттях з народознавства у клубі "Джерельце" ми вивчаємо веснянки, заклички, народні ігри, прикмети приходу весни, зміни у природі, зустрічаємо перших вісників весни - веселиків. Веселиками ми називаємо лелек весною, бо саме вони звеселяють наше око. Восени - журавлями від того, що ми журимося у зв'язку з відходом теплих днів. Діти розповідають легенду про журавля, про те, що в минулому це був чоловік, якого потім перетворив Бог. Окрім цього, діти на клубних годинах з народознавства пишуть твори-мініатюри за темами: "Зустрічаємо весну красну", "Прийди, Весно-паняночко", виконують творчі завдання, пишуть народні порівняння. Важливо поєднувати індивідуальну творчість дітей з колективною. Наприклад, наведемо продукт колективної творчості учнів: "Дуже давно на Україні весну порівнюють з молодою дівчиною. Вона одягнена в зелену сукню, розшиту квітами, вишиту червоною калиною. А на розкішному волоссі у весни-красуні зелений віночок, який сплетено з квітів ромашки, вишні, мальви. В народі говорять, що з приходом весни все оживає, пробуджується. Люди вірять, що цією справою керує весна. Вони її закликають веснянками, закличками. Сподіваються на весняні хороші, добрі зміни в особистому житті".

Вивчення циклу весняних свят ми закінчуємо Великоднем. Акцентуємо увагу дітей на Вербній неділі, писанках, писанкарстві як виду мистецтва та на самому святі Великодня (його зустрічі, обрядовій їжі, привітаннях: "Христос воскрес!", "Воістину воскрес!"). Приділяємо увагу народним іграм: "Трапки", "Битки", "Коточки", "Кидки".

З великим захопленням члени експерименту ставилися до вивчення та написання візерунків на писанках. Вони розписували, фарбували яйця в кольори, які мали свою мову: червоний колір - радість життя; жовтий - місяць і зорі, на врожай; блакитний - здоров'я; зелений - воскресіння природи. Учні дізналися, що пасхальні яйця називаються "крашанками", "писанками", "мальованками", "дряпочками". Із цікавістю діти сприймали інформацію про те, що для фарбування пасхальних яєць наші предки використовували відвари дикої яблуні, лушпиння цибулі, гречаної полови, горицвіту, звіробою.

За нашим концептуальним баченням, свідомість особистості учня тільки тоді буде спрямована на її самосвідомість, коли у нього сформується змістовно формуючі мотиви - оволодіння цінностями народного календаря.

Місяць травень - це кінець навчального року. Ми з учнями спостерігаємо за змінами у природі. Учні приходять до висновку, що сонечко зігріває своїм промінням землю, відчувають запашні пахощі трави, цвітіння дерев і квітів. Травень наповнює дітей радістю. На екскурсії, саме на лоні природи, де учнів оточує буяння весни, вони вивчають літні свята - "Зелені святки". Хлопчики збирають гербарій з квітів, листочків, а дівчатка - плетуть віночки. Плетіння вінків супроводжується розповіддю вчителя про "Зелені свята". Люди в давнину захищали свої садиби від польових духів, мавок, русалок, які, за їхнім повір'ям, могли впливати на майбутній врожай. А оберегом від злих сил була зелень. Охоронцями від нечистої сили вважалися клен, липа, дуб, явір. Головним звичаєм цих свят було прикрашання воріт, осель, долівок зеленим листям цих дерев. На Трійцю юні українки прикрашали свої голівки різнобарвними вінками, адже віночок - це не тільки прикраса на голові, а й символ молодості, вродливості, привітності, чистоти, дівочості. Учні запам'ятовують, що особливістю плетіння є наявність дванадцяти різних квітів. Ось на такому мажорному занятті ми прощаємося з учнями до першого вересня.

Йдучи на літні канікули, кожна творча група учнів отримує свої завдання. Приклади завдань: написати про назви літніх місяців та їх походження, прикмети цих місяців; записати в щоденнику результати спостережень щодо змін у живій та неживій природі; переказати з вуст дідусів та бабусь народні казки, загадки, прислів'я; записати народні звичаї, обряди, традиції, які присвячені збиранню врожаю хліба, тощо. А у вересні на перших наших зустрічах разом з їх батьками ми влаштовуємо творчі звіти, де кожна група на чолі з дорослим розповідає про свою роботу. Учнівські роботи ми старанно оформлюємо дитячими малюнками, зшиваємо та складаємо в народознавчі кишеньки класного куточка. На наступних уроках відбувається знайомство учнів зі звичаями, традиціями, обрядами, які пов'язані з осінніми святами.

Висновки до другого розділу

Роблячи висновки, зазначимо, що:

1. Календарні свята, ярмарки, конкурси звільнили молодших школярів від примусовості, бо виховання початківців, яке базується на народознавстві, проходить без психологічного тиску на дитину.

2. Завдяки засобам народознавства учні глибше усвідомлюють, що знання про свій народ - це пізнання самого себе, свого народу, його історії, культури. Дослідницька робота показала, що це відбувається тоді, коли учень знаходиться у позиції дослідника, а вчитель у ролі консультанта.

3. Особистісний підхід до формування у дітей цінностей народного календаря дозволяє вчителю краще розв'язувати такі завдання:

виховувати у молодших школярів прагнення продовжувати свій рід, дотримуватися заповідей дідів;

плекати любов до матері - берегині роду, батька, до своїх родичів та інших людей;

виховувати пошану до рідної мови, природи, історії, рідного краю, землі, Батьківщини;

формувати у дітей високі моральні чесноти, цінності, почуття віри, добра, справедливості;

пробуджувати і виховувати національну гідність, гордість, свідомість і самосвідомість, готувати з них справжніх патріотів своєї країни - України;

продовжувати відроджувати та примножувати народні звичаї, традиції та обряди;

виховувати в кожному учневі вміння гордитися славою своїх предків, готовність захищати честь свого народу, держави, боротися з ворогами, якщо вони нападають на нашу землю;

4. Учні самостійно приходять до висновку про необхідність підвищення рівня активності у здобуванні знань про народні звичаї, традиції і обряди, їх коло інтересів, пов'язане з вивченням національної культури.

Висновок

Проведене дослідження показало, що використання національних традицій у виховному процесі правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв'язання проблеми вдосконалення виховання у сучасних умовах початкової школи.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены