Так, у роботі з Євгенією В., Дмитром С., Василисою Д., Артемом Л., Наташею Ч., Олею К., Васею Ч. та іншими дітьми нами застосовувалися різноманітні завдання, серед яких “Стоніжка” (Додаток З). Виконуючи його, дошкільники повинні були порахувати, скільки разів вихователь назве слово “сто”, читаючи вірш.

Завдання такого типу зацікавлюють дітей своїм змістом, викликають позитивні пізнавальні емоції, своєю формою спонукають до самостійності, ініціативи, а також оцінки правильності виконання.

Додатково проводились ігри-тренінги, які були покликані розвивати у дітей елементарний самоконтроль, здібність до саморегуляції своїх дій.

На цьому етапі приділялась увага завданням на розвиток образних форм пізнання, розширення кола об'єктів пізнання - предметів, що оточують дитину, людей, світ самої дитини, природи (“Портрет”, “Вернісаж”, “Дари ланів”, “Що уміє вітер” та інші).

Наприклад, гра “Портрет” мала на меті розвивати увагу і пам'ять дітей. На картці у вихователя з геометричних фігур було зображено портрет казкового персонажу. Деякий час діти його роздивлялися, а потім, коли він прибирався, діти повинні відтворити його на своїх картках: “В кого вийде краще?”. Гра також мала варіант ускладнення. Діти розбивалися на дві команди i після того, як портрет прибирався “ланцюжком” по черзі викладали на фланелеграфi чи на столі портрет своєї команди: “Чия команда швидше i точніше?”.

Поряд з цим дiтям пропонувалися вже відомі ігри типу “Танграм”, “Колумбове яйце”, “Квадрати”, “Майстер з молоточком” та інші. Метою цих ігор було розвинення логічного мислення, уваги, творчих здібностей, швидкості реакції, пам'ятi.

У результаті цього діти практично, на основі виміру на око, порівнювали, рахували різноманітні геометричні фігури, самостійно знаходили спосіб оцінки і виявлення відносин між ними, встановлювали зв'язки та залежності груп геометричних фігур, закономірності перетворення одних фігур в інші.

Експериментальна робота на цьому етапі передбачала коло завдань, що продовжували розв'язувати проблему розвитку дитячої уяви у окремих дітей в умовах підгрупи. Діти мали можливість при виконанні доступних пізнавальних завдань застосовувати різні способи та прийоми пізнання, знаходити варіанти їх застосування при передачі різноманітних образів. Ця група завдань була суто творчою, що не тільки впливало на позитивне зростання пізнавальної активності, але пробуджувало фантазію, стимулювало до спроб експериментування.

Наприклад, у творчому завданні “Як фігури у схованки грали” дошкільники отримували завдання “перетворити” предмет або вигадати нові образи, використовуючи форми кіл, квадратів, прямокутників, трапецій, трикутників, ромбів та інших. Причому, “перетворювати” можна як одну окрему фігуру (коло: сонечко, парасольку, яблуко, букву О, квітку та інші), так і об'єднуючи між собою декілька (два кола: колеса автомобіля, вишні, окуляри та інші).

Так, виконуючи це завдання, Ваня Г. намалював з допомогою кола: лампу, повітряну кульку, кнопку вмикання телевізора, бублик, обличчя, апельсин, колесо, рогалик і яблуко.

Ускладненням цього завдання було пропонування дошкільникам на листі паперу хаотично намальованих фігур, які дитина, перетворюючи в образи, повинна поєднати у певний сюжет. Виконуючи це завдання, Христина Ж. намалювала дерева з вишнями, повз яких їде машина, у яку люди збирають врожай. Таким чином, дошкільники у своїх малюнках демонстрували деяку схожість з предметами реального світу, передаючи як загальні, типові, так і характерні ознаки предметів або живих істот. Діти користувалися різними техніками і способами малювання, а також різними матеріалами: гуаш, акварель, кольорові олівці, крейди.

При ознайомленні дошкільників з буквами у творчому завданні “Весела абетка” вважалося за доцільне звертати увагу дітей на зовнішній вигляд графічних знаків. У зв'язку з цим ми пропонували дітям “перетворити” вже знайомі букви у казкових персонажів або вигадати щось зовсім незвичне. Наприклад, для стимулювання творчості дітей їм було запропоновано вірші. Таким чином, у ігровій формі дорослий звертав увагу дошкільників на особливості зовнішнього вигляду букв, їх різноманітність, а також окремі елементи написання; стимулював бажання дітей навчитися читати самостійно.

Подібні дії діти виконували з цифрами у творчому завданні “Цифри-фокусники”, перетворюючи одну за допомогою домальовування в іншу. Завдання з цифрами - подивитись уважно і сказати, на що схожа кожна цифра. Можна намалювати те, що діти помітили. Для полегшення завдання дітям пропонувалися вірші. Таким чином, подібні завдання стимулювали дитячу допитливість, активізуючи наявний досвід, образне мислення; уміння дати словесну характеристику; розвивали творчу ініціативу.

Після вирішення творчих завдань такого типу, діти стали виявляти інтерес до оточуючого, спостерігаючи у повсякденному житті за явищами живої та неживої природи. У самостійній вільній діяльності дітей з'явились ігри типу “Що на що схоже?”, де вони, спостерігаючи за будинками, рослинами, комахами, повинні були здогадатися, на яку букву, цифру чи фігуру вони схожі (Катя М., Кнарік Х., Мишко І., Микита Р., Альона Ж., Ліля М., Андрій Н., Віта Р. та інші діти). Крім цього, потреба пізнання нового тепер ще й поєднувалась з інтересом до нової соціальної позиції (“Хочу стати школярем”) у зв'язку з майбутнім навчанням у школі. Це сприяло становленню у дітей мотивації пізнавальної діяльності (навчитися новому, пізнати більше, відповісти краще), визначенню динаміки їх досягнень та пізнавальної активності.

Логічним продовженням педагогічної взаємодії дитини і дорослого були завдання на активізацію творчості у пізнанні.

У творчому завданні “Хто який будинок збудував?” дітям пропонувалось пригадати, в яких казках персонажі жили у своїх будинках, які були ці будинки, з чого можна збудувати справжній дім, а з чого - казкові будинки.

Дошкільники отримували завдання: пригадати свого улюбленого казкового персонажа та намалювати йому дім (або спорудити з будівельного матеріалу). Виконуючи завдання на конструювання, діти почали усвідомлено обирати предмети і матеріали у відповідності з їх якостями, властивостями, призначенням для створення споруд. Дитячі будівлі різнилися функціональністю, міцністю, красою; діти демонстрували розуміння ролі матеріалу, з якого вони конструюють певні частини споруд, елементи індивідуального творчого стилю у застосуванні різноманітних архітектурних прикрас (колони, арки, решітки, скульптури).

Вирішуючи творчі завдання такого типу, усі дошкільники намагались виконувати завдання самостійно, але часто спостерігалось і об'єднання між собою по 2-3 особи (Сашко О. і Костя К.; Аліна М., Настя Л. і Женя Я.; Віталік Т. і Ваня Г. та інші діти), що свідчило про наявність як самостійності, так і уміння рахуватися з думкою іншого, домовлятися, виявляти спільні пізнавальні інтереси, обмінюватися пізнавальною інформацією.

Продовжуючи роботу з дітьми, ми показували як емоційну, так і пізнавальну цінність спільного вирішення творчих завдань, де кожен учасник вносив щось своє, оригінальне, яке робило результат таким, що відрізнявся від інших. Наприклад, творче завдання “Веселі загадки” об'єднувало дітей, його організація давала дошкільникам змогу зрозуміти, що навчатися разом, не ображаючи один одного, дуже цікаво і весело. Ці загадки викликали велику зацікавленість у дітей, емоційний підйом. Дошкільникам пропонувалося уважно прослухати загадку. Її особливість у тому, що дитина відповідаючи римою, назве неправильну відповідь, і лише подумавши, назвавши відповідь, що не римується з текстом, відгадає загадку. Дітям пропонувалися загадки різних авторів.

У роботі з дітьми постійно створювалися ситуації, що спонукали їх до активного застосування знань і умінь. Перед ними ставилися все більш складні завдання, які розвивали волю, підтримували бажання долати труднощі, доводити почату справу до кінця, націлювали на пошук нових творчих рішень (“Що ми робимо?”, “Мандри фотографа”, “Жив собі клоун”, “Як прокидається сонце”, “Добери потрібне слово” та інші).

Так, творче завдання “Добери потрібне слово” було спрямовано на розвиток словесної дитячої творчості, привчало дітей до “почуття слова”. Дошкільникам пропонувалося пригадати, як Незнайко вірші писав (у випадку, якщо діти були незнайомі з цим твором - ми попередньо читали його). Після цього разом з дітьми педагог читав вірш Спайка Міллігана “Рими”.

Виявивши “секрети” римування разом з дітьми, вихователь давав завдання: “Спробуйте дібрати рими до слів: чайник, ковдра, люстерко, крісло, портфель”. Коли дошкільники засвоювали прийом римування, як варіант ускладнення дітям пропонувався початок вірша, до якого вони повинні скласти кінець. Ось декілька варіантів: Ми на місяць полетіли; Зварили кашу із сокири; Запитали ми в папуги; Не схотіло сонце умиватись та інші.

Виконуючи це завдання, діти демонстрували дотепність, відчуття рими, ініціативу у вигадуванні пригод, оригінальність. Наприклад, Марк С. склав віршик про космос.

Підвищений інтерес дітей до космічної тематики викликав багато запитань: “Що є у космосі?” (Софіта Ч.), “Скільки днів треба летіти до місяця?” (Ваня Г.), “Чи є люди на Марсі?” (Микита Р.), “Чому сонце гаряче, хто його запалює?” (Вітя І.). Це спричинило застосування дорослими засобів пізнання: дитячих енциклопедій, занять з космічною тематикою, наочності.

Останнім варіантом цього завдання була пропозиція до дітей скласти віршик на ту тему, яку вони оберуть самостійно: про маму, улюблену іграшку, про дитячий садочок, про свого товариша та інше. До словесної творчості педагог заохочував дошкільників колективним розгляданням сімейних фото, дидактичних картин про життя дітей у дитячому садку, листівок з домашніми тваринами. Так, Настя Л. склала віршик про свою кицьку.

Застосовані у роботі творчі завдання не тільки зближували дітей, але й допомагали їм виражати свої особистісні риси через ігровий персонаж. Дошкільники прагнули до самостійного визначення теми творчої діяльності, планували розвиток сюжету, за яким вона проходитиме. У своїх діях діти відображали як враження від реального життя, так і образи фантазії, що виникли під впливом казок, мультфільмів, власної уяви; почали передавати не тільки систему ігрових дій і взаємин, а й настрій, характери персонажів. У дошкільників явно розширився пізнавальний досвід, про що свідчили напрями їх захоплень: земля і космос, явища природи, різноманітні ігри, світ мистецтва, товаришування з однолітками, родинні стосунки.

Дошкільникам надавалась можливість самостійно застосовувати різноманітні матеріали для ігор та експериментування (як ті, що використовувалися дорослим у роботі з дітьми під час індивідуальних та під групових міні-занять, так і нові, з якими дошкільники ще не стикалися).

Сформоване уміння співпереживати, прислуховуватися один до одного допомогло виявити спiльнi пізнавальні інтереси дітей, враховуючи особливості кожної дитячої індивідуальності.

До роботи вихователя з формування пізнавальної активності дітей підключалися і батьки. Окрім надання дітям можливості задовольняти свої пізнавальні інтереси вдома (читання пізнавальної літератури, перегляд енциклопедій, малювання, опанування способами користування домашньою технікою та інше) батьки включалися у організацію пізнавального процесу в дитячому садку. Так, вони брали участь у окремих заняттях пізнавального циклу (“Навіщо потрібна вода на Землі?”, “Юні експериментатори”, “Кімнатні пригоди”). Залучення батьків дітей до участі у спільній пізнавальній діяльності збагачувало дошкільників знаннями про різноманітні професії, світ захоплень дорослих, цікаву спільну пізнавальну діяльність однолітків зі своїми батьками у сім'ї. Діти також засвоювали культуру поведінки та спілкування, стали виявляти інтерес до минулого своїх батьків.

Постійна підтримка, позитивна оцінка з боку дорослих проявів пізнавальної активності та самостійності дозволила покращити емоційний клімат у дитячому колективі, а також певною мірою впливати на їх самооцінку, статус кожної дитини у групі однолітків, пізнавальну сферу (особливо пам'ять, увагу та уяву). Це стало яскраво проявлятися під час занять дітей, їх ігор, інших видів діяльності. Як наслідок - підвищення пізнавальної активності дітей у різних видах діяльності, розширення кола пізнавальних інтересів, прояв дітьми самостійності, ініціативи, власної думки.

Для переводу кожної дитини на якісно новий рівень розвитку пізнавальної активності нами було застосовано творче завдання “Казка-гра”, за результатами якого експериментатором було зроблено відповідні висновки і планування подальшої роботи на третьому етапі. Розкриємо зміст та проаналізуємо виконання його дітьми експериментальних груп. Дітям пропонувалося прослухати казку (Л.Петрушевська “Заячий хвостик”). Під час читання робилися паузи і ставилися різноманітні запитання, які стимулювали дітей до творчого переосмислення змісту казки і вигадування варіантів продовження сюжету (Додаток). Під час проведення цього зрізу, спілкуючись одночасно з дитячими підгрупами, склад яких діти визначали самостійно, спостерігали особливості взаємодії кожної окремої дитини з іншими членами дитячої групи; слідкували за особливостями прояву пізнавальної активності дошкільників під час виконання завдання.

Показниками переведення на вищий рівень розвитку пізнавальної активності при виконанні цього завдання стали наступні особливості його виконання: більшість дошкільників (98%) виявили інтерес до завдання, слухали уважно, емоційно реагуючи на відповідні пригоди персонажів казки; окремі діти (24%) демонстрували дотепність, почуття гумору у відповідях на запитання дорослого і складанні варіантів розвитку подій; деякі діти (17%) виявили оригінальність при поясненні змісту сюжету і характерних рис персонажів казки; дошкільники включались у колективне обговорення почутого, давали оцінку окремим діям героїв казки; відповіді дітей мали характер самостійно зроблених умовиводів, здогадок, дошкільники виявляли ініціативу у формулюванні передбачень та гіпотез.

Таким чином, результати виконання дітьми експериментальних груп цього завдання демонструють позитивну динаміку пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

Перехід на третій етап експериментальної роботи було забезпечено результатами аналізу особливостей виконання дітьми творчих завдань протягом другого етапу, їх взаємодії у процесі спілкування один з одним та дорослим, а також даними зрізової ситуації, що представила більш чітку і повну картину пізнавальної активності кожної дитини.

Третій етап - широке впровадження пізнавального пошуку і реалізації творчих задумів.

Педагогічне середовище на даному етапі дослідження передбачало створення можливостей для розширення, поглиблення та варіативного застосування дітьми свого пізнавального досвіду.

Метою формування пізнавальної активності на цьому етапі стало створення відповідного педагогічного оточення для вирішення дітьми творчих завдань різних видів (зображувальних, музичних, словесних, логіко-математичних варіативного характеру, комбінованих).

Передбачуваний результат формування пізнавальної активності дітей полягав у: прояві бажання пізнавати нове, багато чому навчатися; прагнення вирішувати складні пізнавальні завдання у спілкуванні, грі, праці, навчальній та інших видах діяльності; активному оперуванні своїми знаннями, пізнавальними уміннями та навичками (уміння встановлювати різноманітні зв'язки, легко оперувати знаннями, робити структурно-функціональні, причинні, просторові та інші висновки; висувати передбачення про причини та результати явищ навколишнього життя, які спостерігалися дітьми; помічати протиріччя у судженнях; використовувати різні способи перевірки передбачень, досліди, евристичні розмірковування, робити маленькі відкриття; емоційності у пізнавальній діяльності, здатності до переживання, готовності прояву гуманного ставлення до оточуючих); самостійному застосуванні знань про навколишній світ у аналізі нових ситуацій (уміння відкривати у знайомих предметах і явищах нові незвичні сторони, доповнювати знання новими фактами, яскравими характеристиками); переході пізнавальної активності дитини на нову якість: цілеспрямованість, планомірність, сформованість інтелектуальних операцій, їх результативність, прагнення проникнути у сутність явищ; прийняття від дорослого або самостійне формулювання пізнавальних задач і використання для їх вирішення відомих способів (порівняння, синтез, аналіз, класифікація, вимірювання та інших), а також зрозуміле вираження у мовленні результату пізнання; потребі дитини у самоствердженні та визнанні своїх можливостей з боку дорослих; збагаченні пізнавального досвіду у межах позитивної гуманної взаємодії дошкільниками з навколишнім. Організація пізнання на даному етапі передбачала застосування широкого спектру засобів: розміщення обладнання за секторами, що дозволяло дітям об'єднуватися у підгрупи за спільними інтересами (у конструюванні, малюванні, аплікації, ручній праці, експериментуванні, театрально-ігровій діяльності); обов'язкова наявність матеріалів, що активізували пізнавальну діяльність: розвивальні ігри, технічні устрої та іграшки, моделі, предмети для дослідно-пошукової роботи (магніти, лупи, пружинки, терези та інші), великий вибір природного матеріалу для вивчення, експериментування, створення колекцій; застосування великої кількості “підручних” матеріалів (мотузки, дротики, коробочки, стрічки, колеса та інші); урахування пізнавальних інтересів хлопчиків та дівчаток: для хлопчиків пропонувались безпечні інструменти для роботи з деревом, деталі, елементи сучасної військової форми та предмети обмундирування, старовинного одягу козаків; для дівчаток - набори для рукоділля, предмети жіночого одягу, прикраси; знаходження у групі предметів, що спрямовували дошкільників до виявлення пізнавальної активності: листи-схеми, деталі устроїв, зламані іграшки, які потрібно полагодити, зашифровані записки та інші; добре ілюстрована книга як джерело пізнання посередництвом якої діти знаходили відповіді на цікаві та складні запитання про навколишнє життя, нові пізнавальні інтереси. Вона збуджувала прагнення дошкільників до оволодіння самостійним читанням.

Діяльність вихователя на третьому етапі мала на меті вивчення позитивних зрушень у розвитку пізнавальної активності дошкільників та визначення її перспектив через: стимулювання елементів творчості у пізнавальній діяльності (пропонування дітям різноманітних матеріалів, посібників для активізації самостійної пізнавальної діяльності дітей); педагогічну підтримку самостійності дітей; стимулювання активності, індивідуального стилю, самовираження у пізнавальній діяльності; здійснення педагогічної рефлексії. Діяльність батьків полягала у всебічній підтримці пізнавальної активності своїх дітей. Батькам пропонувалося надавати дітям можливість самостійно вирішувати завдання різних видів діяльності, застосовуючи широкий вибір іграшок, матеріалів, посібників для розширення знань про навколишнє, розвитку уяви, фантазії. Взаємодія педагогів дошкільного закладу та батьків породжувала розуміння необхідності становлення у дітей елементарного контролю, саморегуляції своїх дій, гуманних стосунків з навколишнім, розвиток у них почуття самоповаги і власної гідності.

Діяльність дітей передбачала становлення елементів творчості у пізнанні через прояв оригінального стилю мислення у розв'язанні творчих завдань різних видів (зображувальних, музичних, словесних, логіко-математичних варіативного характеру, комбінованих) в самостійній діяльності.

Оцінка дорослим пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку на цьому етапі передбачала урахування: виявлення дітьми всеосяжного інтересу та допитливості до пізнавальної діяльності у будь-якій формі; використання дошкільниками у самостійній діяльності широкого спектру засобів пізнання; прояв дітьми ініціативи, кмітливості, самостійності у вирішенні завдань, а також ініціюванні пізнавальної діяльності; активне оперування своїми знаннями, пізнавальними уміннями та навичками; реалізація потреби у самоствердженні, самореалізації, визнанні своїх можливостей з боку дорослих та однолітків.

У своїй роботі з дітьми вихователь спирався на уже сформований протягом першого і другого етапів більш високий рівень самостійності пізнання кожної дитини. Було враховано і те, що дитина вже має досвід успішної пізнавальної діяльності. Це давало багатьом дошкільникам впевненості у собі, вони прагнули до нових позитивних результатів та досягнень. Зважалось і на те, що діти могли самостійно проаналізувати пізнавальну ситуацію, планувати її хід, досягати результат.

Так, під час спостережень на ранковій, денній і вечірній прогулянці діти ініціювали спостереження за явищами живої та неживої природи. Прояви пізнавальної активності дошкільників використовувались для збагачення знань дітей, активізації пізнавальних процесів з допомогою такого матеріалу, у сприйманні якого брала участь максимальна кількість аналізаторів. Накопичені знання і враження від спостережень дошкільники використовували протягом дня у різних видах діяльності: під час самостійних ігор, на заняттях, у процесі виконання трудових доручень, самостійної творчої діяльності. Творчі завдання, які пропонувалися, спонукали дітей до прояву пізнавальної активності під час їх вирішення.

Наприклад, підгрупа дітей (Катя М., Настя Л., Женя Я., Аліна М., Дмитро С., Віталік І.) ділилися між собою накопиченими під час прогулянок враженнями від хмаринок, а також демонстрували знання: які вони бувають, який у них “настрій” в залежності від погоди, як можна зобразити хмарки. Діти пригадували зроблені фотографії хмарок у різну погоду, порівнювали, фантазували, на що вони схожі. На запитання дорослого “Чи є дві однакові хмарки?” дошкільники відповідали, що зовсім схожих хмарок немає, але є такі, що передають одні й ті ж самі образи (дим, пір'я, голова, крокодил та інші). Для посилення вражень дітям пропонувалося прослухати вірші.

Аліна М. запропонувала намалювати хмаринки, схожі на… (те, що діти помітили чи вигадали). Малювання ми супроводжували музичною п'єсою К.Дебюссі “Хмари”.

Виконуючи це завдання, діти користувалися широким діапазоном засобів передачі образу: лініями, штрихами, кольором, фоном, які передавали не тільки образи уяви дошкільників, а й їх емоційне ставлення до того, що вони зображують. Діти виявляли допитливість, прагнення до більш глибокого пізнання явищ природи. Вони ставили запитання “Чому з хмар іде дощ?”, “Звідки він береться?”, “Чому хмарки бувають світлі і темні?”, “Чому хмари пливуть по небу?”. Це дало підстави для проведення занять із застосуванням елементарних дослідів, на яких дошкільники дізнавалися про обертання води у природі, її значення у житті усього живого, необхідність природозбережувальної діяльності людини.

Підвищений інтерес дошкільників до спостереження за явищами навколишнього середовища використовувався для організації самостійної художньої діяльності у другу половину дня. Причому, добирались такі творчі завдання, які максимально розкривали знання та уміння дошкільників у процесі створення нового.

Наприклад, педагог, скориставшись запитанням Маші С. “Як можна намалювати сонечко?”, запропонував дітям проблемну ситуацію: “Засумувало якось сонечко: “Неначе б то усі мене люблять, усі мені радіють, але хотілось би мені, щоб діти мій портрет намалювали. Але не просто портрет. Мене дітки часто малюють олівцями і пензлями. А от якщо б вони вигадали, як ще мене можна намалювати. Я ж буваю дуже різним. Цікаво, яким знають мене дітки?”. Захоплені, діти (Андрій С., Даша Д., Ліля М., Аліса С., Сергій Т.-А.) почали висловлювати думки: крейдою на асфальті, гуашшю, маркером, пластиліном.

Для того щоб діти самостійно спланували свою діяльність, їм пропонувалося пригадати, яке буває сонечко з допомогою віршів (Додаток З). Аналізуючи художнє слово, педагог підводив дітей до того, якими зображувальними засобами можна намалювати сонце: чим можна намалювати, у якій техніці, які використати кольори. Далі дошкільники виконували завдання самостійно.

Результати виконання дітьми завдання показали стійкий інтерес (90%) до зображувальної діяльності, сформованість певних емоційно-естетичних смаків, почуття краси, орієнтації на прояв естетичного у малюнках. Діти демонстрували у малюнку розуміння образу, передавали міміку персонажів, користувалися кольором як засобом передачі настрою, стану і власного відношення до того, що зображено. Роботи дітей мали композиційну завершеність, показували обізнаність дітей з питань значення сонячної енергії для усього живого на Землі.

Працюючи з дітьми експериментальних груп на третьому етапі, педагог постійно стимулював наявний пізнавальний досвід дошкільників. Надання дітям можливості вільно користуватися матеріалами, що активізують їх пізнавальну діяльність, створювало простір для організації пізнання нових властивостей предметів. Так, зважаючи на захопленість старших дошкільників грою на дитячих музичних інструментах і пропозицію Ані Н. та Жені Є. підготувати концерт для малюків, дорослий запропонував включити у нього виступ оркестру.

Дошкільникам пропонували різноманітні предмети, якими можна “шуміти”: брязкальця, тертушки, кубики, коробки з горохом, дзвоники та інші, а також дитячі музичні інструменти: металофони, трикутники, маракаси, румби, бубони, дудки та інші. Діти отримували завдання спочатку прослухати твір, який пропонує дорослий, а потім вигадати “партитури” звучання для кожного інструменту. Після цього діти грають у оркестрі те, що вигадали.

Подібні завдання розвивали у дошкільників стійкий інтерес не тільки до конкретних музичних творів, а й до музичного мистецтва взагалі. Музично-слуховий досвід дітей збагачувався творами різних жанрів (класика, народна та сучасна музика). Дошкільники набували уміння різними способами виконувати один і той самий музичний твір, оцінювати звучання, порівнювати, обирати кращий варіант; висловлюватися про твір, передаючи власне ставлення до того, що звучить. У них з'явилися оцінки і судження з явно вираженим образним, розгорнутим і доказовим характером, з виявленням особистісного ставлення до конкретного музичного твору.

Крім того, гра у дитячому оркестрі потребувала сформованості навичок спілкування: доброзичливості, чуйності, уміння співпереживати, допомагати тому, кому важко, уміти навчити іншого тому, що умієш сам. Дошкільники самостійно розподіляли музичні партії між собою, пояснюючи, чому у однієї дитини вона звучить краще. Також діти проявили уміння дотримуватись дисципліни, елементарну відповідальність кожного за спільний результат діяльності. На спеціально організованих заняттях було застосовано особливі творчі завдання, в яких посилювалася тенденція до виявлення дітьми пізнавальної активності, самостійності, творчості. На третьому етапі дослідження діти показали інтерес до розв'язання більш складних завдань. Це показувало необхідність органічного включення їх у різні види занять (математики, розвитку рідної мови, читання, ознайомлення з оточуючим та інших), які пов'язані з пізнанням навколишнього. У цих завданнях, спираючись на інтерес дітей, особливості їх розвитку, педагог давав більш широку пізнавальну інформацію, що поглиблювало знання дітей з того питання, яке їх цікавило.

На одному із занять з малювання дошкільникам було запропоновано виконати творче завдання “Друзі-художники”. Після читання вірша (Додаток З) і малювання на дошці за його текстом образів, що побачили герої, дошкільникам пропонувалося об'єднатися у пари і виконати подібне завдання.

Наслідком роботи у парах стали малюнки, у яких по черзі кожен з дітей вносив власні елементи. Як правило, дитячі роботи (Артем Л., Аня П., Василиса Д., Віта Р., Оля К., Наташа Ч. та інші діти) передавали певні образи: метелик, квітка, архітектурні споруди, казкові феї та інші. У окремих дошкільників (Катя М., Віра К., Сашко О., Микита Р., Мар'яна П., Катя П. та інші) малюнки відображали нескладні сюжети: стосунки між дітьми, пейзажні композиції, фрагменти казок.

На занятті з навчання грамоти дошкільникам розповідали про пригоди дівчинки Таффі з казки Р.Кіпплінга “Як було написано перший лист”. Після читання казки дітям пропонувалося творче завдання “Напиши і ти листа”, в якому треба було з допомогою вигаданих дітьми простих символічних образів (Додаток З) намалювати:

· прохання Таффі до мами дати чужинцю багор; дорогу, яка приведе незнайомця до оселі дівчинки;

· листи різноманітного змісту. Наприклад, “Я дуже радий, що у мене багато друзів”, або “Як ми з мамою і татком до зоопарку ходили” та інші.

Виконуючи це завдання, дошкільники демонстрували уміння передавати нескладні сюжети за допомогою набору символів. Самостійно вигадані листи окремих дітей (Костя К., Вітя І., Віталік Т.) мали вигляд карти-плану, на якому, ідучи за напрямом стрілок, було зрозуміло, в якій послідовності треба рухатись. Дошкільники широко користувались як сформованими у них графічними образами, так і вигаданими самостійно. Деякі діти (Настя Л., Оля К., Сашко О., Ваня Г., Ригіна Г. та інші діти) до графічного зображення символів додавали кольорове забарвлення, передаючи тим самим настрій, риси характеру зображених персонажів. Це завдання дало сплеск у виникненні самостійних ігор дітей у подорожі по Землі, у космос, по казках, мультфільмах: діти стали вигадувати, як виглядатимуть чужинці з інших планет, імітували їх життя, фантазували, вигадуючи пригоди.

Особливого значення на третьому етапі формуючого експерименту набувала вільна самостійна діяльність дітей (під час прогулянок, у другу половину дня, у іграх між заняттями). Саме вільна форма спілкування, не регламентована межами навчальної діяльності, знаходила відгук у дітей, які поводили себе більш розкуто, безпосередньо, вільно висловлювали свої думки. Дошкільники самостійно у іграх вигадували різноманітні завдання, схожі за своїм змістом на творчі (“Малюємо музику”, “Абракадабра”, “Сонне царство”, “Сліди” та інші).

Так, зібравшись підгрупою (Христина Ж., Владік М., Іра Г., Віта Л., Софіта Ч., Юля М.), діти слухали грамплатівки. Іра Г. запропонувала малювати музику, що звучить. Для підвищення активності дітей дорослий пропонував дошкільникам малювати під музику із закритими очима. Після прослухування твору дитина обирала, які кольори стануть їй у нагоді під час малювання, заплющувала очі і малювала слухаючи музичний твір повторно.

При виконанні цього завдання у дошкільників закріплювалось уміння прислухатися до кожної фрази музичного твору, відчувати зв'язок між ними, зміну настрою, динаміку музичного образу. Діти навчились добирати різноманітні зображувальні засоби передачі образу, його втілення у лініях, мазках, кольорових плямах. Розумна ненав'язлива підтримка дорослим ініціативи дітей, спрямовувала їх пізнавальну активність у новий бік, зацікавлюючи своїм змістом і перспективою колективного експериментування.

Широке впровадження творчого пошуку дітей призвело до розширення тематики їхніх ігор: “Подорож в пустелю”, “Космос”, “Кіт у печері”, “Там, на незвіданих доріжках”.

Так, у грі “Там, на незвіданих доріжках”, цитуючи уривок з поеми О.Пушкіна “Руслан і Людмила”, діти уявляли, як виглядатимуть сліди Баби-Яги, Водяника, Кощія, Лісовика та інших персонажів, як вони поводять себе, чи товаришують один з одним. Діти вигадували звірів, які можуть ходити під цим чарівним дубом. Гра поступово переходила у зображувальну діяльність, де діти малювали звірів, їх сліди та вигадували, як вони називаються.

Спостерігаючи за дітьми, вихователі вказували на розширення кола пізнавальних захоплень дошкільників, підвищення їх самостійності; збагачення пізнавальної орієнтації новими знаннями та враженнями; діти стали користуватися різними засобами, в результаті чого відкривали для себе нові знання. Збагачення дитячого середовища новими невідомими для дошкільників предметами посилювало здібність дітей до здогадок, передбачень, ідей. Самостійний аналіз пізнавальних ситуацій старшими дошкільниками (Богдан Є., Костя К., Стас П., Ігор Т., Оля К., Тарас А., Артем Ж., Каріна К., Максим К., Поля В., Саша К., Мишко Б., Ригіна Г., Кирил Х., Даша Г., Віта Л., Ваня Г., Олена К. та інші діти) сприяв їх прагненню до подальшого проведення дослідів з об'єктами, вирішення нестандартних, творчих завдань.

На цьому етапі до організації пізнавальної діяльності дітей залучалися їх батьки. Зокрема, проводились спільні пізнавальні вечори (“Країна Чому-ляндія”, “Змагання-пізнання”, “Що? Де? Коли?”), на яких у формі змагання дошкільникам та батькам пропонувалися різноманітні творчі завдання.

У результаті широкого впровадження пізнавального пошуку і реалізації творчих задумів у дітей закріплювалися позитивні тенденції пізнавальної активності: збагатилась пізнавальна орієнтація старших дошкільників; діти виявляли стійкий інтерес до пізнавальної діяльності як з дорослими, так і з однолітками; уміння дітей самостійно ініціювати та організовувати пізнавальну діяльність сприяло їх об'єднанню за інтересами і спільному прояву допитливості; одержання задоволення від спілкування з оточуючими у пізнавальній діяльності сприяло виникненню у дошкільників оригінальних ідей, нестандартних підходів до розв'язання різноманітних завдань.

Про ефективність проведеного експериментального дослідження впливу творчих завдань на пізнавальну активність дітей старшого дошкільного віку будемо судити після проведення контрольного етапу експерименту і виявлення динаміки показників пізнавальної активності.

2.3 Аналіз результатів проведеного експериментального дослідження на контрольному етапі

дошкільний пізнавальний активність педагогічний

Після здійснення визначених умов було проведено контрольний етап педагогічного експерименту за тією методикою, що й констатувальний із застосуванням подібних завдань та ситуацій. Аналіз виконання дітьми експериментальної і контрольної груп спеціально сконструйованих завдань показав основні тенденції становлення пізнавальної активності старших дошкільників.

Завдання 1. “Заєць-цікавець”.

Мета: виявлення показників пізнавальної активності старших дошкільників (незалежність дитини, радість, подив, уміння дати пояснення, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, зацікавленість, бажання виконати завдання) на контрольному етапі педагогічного експерименту, порівняння з даними констатуючого етапу. Завдання було подібним до того, що проводилося на констатуючому етапі дослідження. Нами було змінено головний персонаж, кількість фрагментів малюнку збільшено до п'яти. Аналіз виконання дітьми завдання дозволяє зазначити, що:

· 26,5% дітей № 1 і 10,7% дітей № 2 самостійно виконали завдання, оригінально коментуючи варіанти розвитку подій, вигадуючи імена персонажів, даючи їм характеристики, виявляючи позитивні пізнавальні емоції, захопленість при складанні розповіді;

· 53,2% дітей № 1 і 26,8% дітей № 2 пропонували декілька варіантів розвитку подій, виявляючи при цьому компетентність, допитливість, уміння помічати дрібні деталі, вигадувати, фантазувати, пропонуючи декілька варіантів розвитку подій;

· 22% дітей № 2 і 37,5% дітей № 1 давали один варіант розвитку подій. При наданні дошкільникам деякої допомоги з боку дорослого, вони могли передбачити інший варіант, змінивши місцями дві картки із запропонованих п'яти;

· 11,5% дітей № 2 і 25% дітей № 1 самостійно визначили один варіант розвитку подій. При цьому вони виявили впевненість у тому, що цей варіант є єдиним можливим і правильним.

Завдання 2. “Місто-сад”.

Мета: виявлення показників пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку (незалежність, сміливість, зацікавленість, бажання виконати завдання, уміння застосовувати свої знання у практичній діяльності, старанність), порівняння з даними констатуючого етапу дослідження.

Завдання було подібним до того, що пропонувалося дітям під час констатуючого етапу дослідження.

Спостереження за конструктивною діяльністю дошкільників дало змогу виявити такі особливості виконання завдання:

· 15% дітей № 1 і 14,2% дітей № 2 із задоволенням прийняли пропозицію розпочати конструктивну діяльність. Слід вказати на те, що діти експериментальних груп під час конструювання більш широко користувалися різними деталями конструкторів, а також допоміжними матеріалами, що різнило дитячі будинки міцністю, функціональністю, елементами дизайну, творчими знахідками. У дітей експериментальних груп виникло дуже багато ідей, конструкторських знахідок, оригінальних пропозицій. Дошкільники не просто конструювали, а створювали споруди, піклуючись про естетику, міцність і корисність будівель;

· 53,2% дітей № 1 і 23,2% дітей № 2 демонстрували самостійність, уміння планувати і організовувати власну роботу, контролювати досягнення результату. Дошкільники застосовували наявний у них досвід роботи з різними видами конструкторів, знання про роботу будівельників, про різне функціональне призначення будівель;

· споруди 9,6% дітей № 1 та 31,2% дітей № 2 можна охарактеризувати як продукт ігрової діяльності. Цих дошкільників захоплював сам процес гри з конструктором, діти не підпорядковували свій задум якійсь ідеї, а просто грали.

Завдання 3. “Домалюй і розкажи”.

Мета: виявити показники пізнавальної активності дошкільників (гнучкість мислення, сміливість, кмітливість, радість, зацікавленість) на контрольному етапі дослідження, порівняти з даними констатуючого етапу.

Аналіз дитячих малюнків показав, що:

· 27,5% дітей № 1 12,5% дітей № 2 знаходили оригінальні ідеї при виконанні завдання. Дитячі роботи різнилися широкою тематикою: світ дитини та її захоплень, ігри, товаришування, казки, космічні пригоди, мандрівки та інші. Середній бал за оригінальність по цьому завданню становив: № 1 - 29,8 бали, № 2 - 30,4 бали.

· 57,5% дітей № 1 і 30,4% дітей № 2 виконували завдання самостійно, не відволікаючись, проявляючи ознаки зосередженості, уваги;

· 14,1% дітей № 1 і 32,1% дітей № 2 під час малювання намагались знайти у оточуючому предмети, схожі на запропоновані для малювання геометричні фігури, передати сюжет із навколишнього, яке вони повсякденно спостерігають, підкріплюючи свою діяльність запитаннями до дорослого, коментуванням і розмірковуванням вголос;

· 9,7% дітей № 1 і 25% дітей № 2 у своїх малюнках просто “перетворювали” геометричні фігури на знайомі предмети, не намагаючись об'єднати їх у певний сюжет.

При виконанні дошкільниками цих трьох завдань виявилось значне розширення пізнавальної орієнтації вихованців усіх груп, збагачення знань про оточуюче довкілля, набуття досвіду застосування у своїй діяльності різних матеріалів. Діти частіше проявляли допитливість, позитивні пізнавальні емоції, бажання спілкуватися з дорослими та однолітками. Однак, слід вказати на те, що більш чітко названі якості проявлялися у старших дошкільників експериментальних груп.

Діти, з якими у процесі формувального етапу експерименту застосовувалися творчі завдання, проявляли допитливість, схильність до нових завдань та оригінальні погляди на явища, часто ініціювали організацію пізнавальної діяльності підгрупами, намагалися відшукувати і пропонувати декілька варіантів вирішення пізнавальних проблем, їх запитання були спрямовані не тільки на предмет і явище, але й на причину, наслідки, принципи функціонування та інше; дошкільники творчо застосовували набутий ними досвід при вирішенні різноманітних завдань, відходили від шаблонів, штампів.

Результати виконання дітьми завдань 1-3 на контрольному етапі експерименту та їх порівняльний аналіз з даними констатувального етапу представлено в таблицях 2.2 та 2.3.

Таким чином, проведений аналіз показує можливість і доцільність визначених умов формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Проведений експеримент також показав, що пізнавальна активність як складне і багатогранне явище потребує створення відповідних умов та врахування низки чинників, які впливають на її становлення і розвиток: особливості пізнавальної діяльності дитини (уміння уважно слухати, розуміти навчальний матеріал, запам'ятовувати його, встановлювати звязки з попередніми знаннями; застосовувати набуті знання, уміння й навички у своїй практичній діяльності), особливості спілкування дитини з дорослими та однолітками і статусні позиції старших дошкільників у межах цих соціальних утворень; характер самооцінки дітей; особливості організації пізнання дітей старшого дошкільного віку під час занять та у повсякденному житті.

Таблиця 2.2 Рівні пізнавальної активності дітей групи № 1 на констатуючому і контрольному етапах експерименту

Завдання для виявлення показників пізнавальної активності	Рівні пізнавальної активності
	Низький	Занижений	Реальний	Завищений
	Констат. етап	Контрол. етап	Констат. етап	Контрол. етап	Констат. етап	Контрол. етап	Констат етап	Контрол. етап
“Пригоди ведмедика” / “Заєць-цікавець”	12 (48 %)	3 (12 %)	4 (16 %)	6 (24 %)	5 (20 %)	10 (40 % )	3 (12 %)	6 (24 %)
“Конструювання фортеці” / “Місто-сад”	6 (24 %)	2 (8 %)	2 (8 %)	4 (16 %)	9 (36 %)	15 (60 %)	1 (4%)	4 (16 %)
“Домалюй і розкажи”	11 (44 %)	2 (8 %)	5 (20 %)	3 (12 %)	6 (24 %)	12 (48 %)	2 (8 %)	7 (28 %)
Пізнавальна активність (середнє арифметичне)	10 (40 % )	2 (8 %)	6 (24 %)	5 (20 %)	7 (28 %)	12 (48 %)	2 (8 %)	6 (24 %)

Таблиця 2.3 Рівні пізнавальної активності дітей групи № 2 на констатуючому і контрольному етапах експерименту

Завдання для виявлення показників пізнавальної активності	Рівні пізнавальної активності
	Низький	Занижений	Реальний	Завищений
	Констат. етап	Контрол. етап	Констат. етап	Контрол. етап	Констат. етап	Контрол. етап	Констат. етап	Контрол. етап
“Пригоди ведмедика” / “Заєць-цікавець”	11 (44 %)	3 (12 %)	9 (36 %)	5 (20 %)	2 (8 %)	9 (36 %)	3 (12 %)	8 (32 %)
“Конструювання фортеці” / “Місто-сад”	9 (36 %)	1 (4%)	5 (20 %)	3 (12 %)	9 (36 %)	17 (68 %)	2 (8 %)	4 (16 %)
“Домалюй і розкажи”	13 (52 %)	2 (8 %)	7 (28 %)	4 (16 %)	3 (12 %)	12 (48 %)	2 (8 %)	7 (28 %)
Пізнавальна активність (середнє арифметичне)	11 (44 %)	2 (8 %)	7 (28 %)	4 (16 %)	5 (20 %)	13 (52 %)	2 (8 %)	6 (24 %)

Размещено на http://allbest.ru/

ВИСНОВКИ

Результати здійсненого дослідження дали можливість зробити наступні висновки:

Аналіз психологічних та педагогічних аспектів досліджуваної проблеми дозволив встановити, що пізнавальна активність - це риса особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності.

Виявлено, що у психолого-педагогічних дослідженнях розкривається низка особливостей становлення пізнавальної активності (Л.Божович, Л.Буркова, Л.Виготський, П.Гальперін, Д.Годовікова, Т.Дуткевич, М.Лісіна, Г.Люблінська, М.Матюшкін, Л.Обухова, К.Щербакова та інші), з урахуванням яких уточнено особливості пізнавальної активності дітей дошкільного віку:

пізнавальна активність проявляється з народження та інтенсивно розвивається протягом усього дошкільного віку, виходячи за його межі, забезпечуючи набуття дитиною різноманітного досвіду пізнання оточуючого;

вона виявляється у різних видах діяльності, як правило, не характеризуючись цілеспрямованістю пізнання у окремій галузі - дитину цікавить усе, що її оточує;

пізнавальна активність дитини дошкільного віку яскраво виявляється у постійних запитаннях, розмірковуванні, порівнюванні, експериментуванні, постановці та вирішенні найрiзноманiтнiших дитячих проблем, спрямованих на більш глибоке пізнання дитиною оточуючих предметів та явищ;

дитина дошкільного віку виявляє пізнавальний інтерес на рiвнi цікавості та всеосяжної допитливості від “Що це таке?” до “Хочу все знати!”. Пізнавальний інтерес є важливою складовою пізнавальної активності та підвищується з накопиченням дитиною досвіду пізнавальної діяльності. Від молодшого до старшого дошкільного віку пізнавальні інтереси набувають стійкості. Інтерес дитини прямо залежить від знань, якими вона володіє, а також від способів, якими дорослий передає їй нові знання;

у процесі формування у дитини пізнавального ставлення до оточуючого чітко простежується єдність інтелектуального та емоційного (як домінуючого) ставлення до предметів та явищ дійсності. Дитина під час пізнання виявляє емоції, що свідчить про її інтерес до цього процесу, бажання пізнати нове, захопленість i таке інше;

наприкінці дошкільного віку спостерігається присутність ознак самостійності, певної саморегуляції та самоконтролю пізнавальної діяльності дитини, що виявляється у самостійній постановці мети, знаходженні способу, контролю за процесом діяльності, самостійній оцінці результатів. Дитина все частіше перестає в усьому наслідувати дорослого, а іноді, у певних межах дозволеного, відходить від його вимог. З боку дитини можна спостерігати прояви iнiцiативи, окремих вольових зусиль, спрямованих на виконання завдань або регуляцію власної поведінки;

у процесі пізнання дитина виступає як повноцінна особистість, що здатна до визначення власної активності, до творчості у діяльності, реалізації власної волі, інтересів та потреб;

у дошкільному вiцi розвиток психічних процесів стає підґрунтям майбутнього шкільного навчання;

ефективним чинником формування пізнавальної активності є створення умов для виявлення дитини як суб'єкта власної діяльності та взаємодії з дорослими та однолітками;

після 4-5 років пізнавальна активність набуває вигляд iнiцiативної перетворюючої активності. Набуті у процесі життя дитини знання та практичний досвід дають змогу усвідомити власні можливості, а це, у свою чергу, породжує нові бажання, спонукає до iнiцiативних, а потім i творчих дій;

усі вказані особливості пізнавальної активності у дошкільному вiцi перебувають на рiвнi становлення i в подальшому стають міцним підґрунтям для розвитку пізнання у процесі майбутньої життєдіяльності.

У процесі аналізу наукової літератури визначено наступні критерії пізнавальної активності дітей дошкільного віку: пізнавальна орієнтація, ініціатива, інтерес, самостійність та оригінальність.

Виходячи з визначених особливостей, критеріїв пізнавальної активності дітей дошкільного віку можемо визначити її як таку, що формується і розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ і характеризується наявною пізнавальною орієнтацією, ініціативою, інтересом, самостійністю та оригінальністю.

Спостерігається недостатня розробленість проблеми творчих завдань як засобу становлення пізнавальної активності дітей дошкільного віку. Потребує уточнення визначення сутності пізнавальної активності стосовно дітей дошкільного віку, виділення особливостей становлення цієї риси особистості в дошкільному віці, а також з'ясування можливостей творчих завдань у процесі формування пізнавальної активності дошкільників.

Установлено, що творчі завдання - це завдання, що передбачають наявність суперечностей та утруднень, які в свою чергу посилюють пізнавальні інтереси, викликають дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук способів досягнення результату, стимулюють відкриття нового, пожвавлюючи пізнавальні процеси, посилюючи пізнавальні інтереси, пізнавальну активність.

Визначено види цих завдань для дітей дошкільного віку: зображувальні, музичні, словесні, логіко-математичні варіативного характеру, комбіновані.

З'ясовано, що формування пізнавальної активності дітей дошкільноговіку при вирішенні творчих завдань - це процес і результат педагогічних та стихійних впливів на особистість, що сприяють організації активного діяння, переживання, досягнення, творчого відкриття нового, самовираження.

Встановлено, що у сучасних дошкільних навчальних закладах робота з формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку ґрунтується на вимогах існуючих програм виховання та навчання дітей дошкільного віку. Результати спостережень, анкетувань працівників дошкільних навчальних закладів показують, що у вихователів існує потреба у набутті теоретичних знань і практичних умінь з питань формування пізнавальної активності дошкільників.

Для з'ясування рівня сформованості пізнавальної активності старших дошкільників було проведено констатуючий етап експерименту. Обстеження дітей старшого дошкільного віку проводилось за визначеними критеріями пізнавальної активності (пізнавальна орієнтація, ініціатива, інтерес, самостійність, оригінальність) та їх показниками, які дозволили визначити рівні її сформованості у дітей (низький, занижений, реальний, завищений). При цьому встановлено, що більшості старших дошкільників в умовах традиційного навчання властиві низький та занижений рівні. Ці діти характеризуються нестійким інтересом до пізнавальної діяльності, відсутністю або недостатньою сформованістю пізнавальної орієнтації, самостійності, допитливості, неадекватною самооцінкою, вузьким колом позитивних пізнавальних емоцій.

Встановлено залежність між рівнем пізнавальної активності старших дошкільників і рядом чинників:

особливості пізнавальної діяльності дітей (уміння уважно слухати, розуміти новий матеріал, запам'ятовувати його, встановлювати зв'язки з попередніми знаннями; застосовувати набуті знання, уміння й навички у своїй практичній діяльності);

особливості спілкування дитини з дорослими та однолітками (статусні позиції у цих соціальних утвореннях);

характер самооцінки старших дошкільників;

особливості організації пізнання дітей старшого дошкільного віку під час занять та у повсякденному житті.

Визначено умови формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань, які проходять три умовні етапи взаємодії дитини з дорослим при вирішенні творчих завдань:

перший етап - вирішення творчих завдань в умовах індивідуальної взаємодії дорослого і дитини;

другий етап - вирішення творчих завдань в умовах колективної взаємодії дитини з дорослим та групою однолітків;

третій етап - широке впровадження творчого пошуку і реалізації творчих задумів.

Кожен з цих етапів підпорядковується чіткій меті і визначеним завданням діяльності дорослих і дошкільників, а також передбачає всебічну підтримку і стимулювання пізнавальної активності дітей в умовах сім'ї.

Реалізація умов формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань дала позитивні результати. Про це свідчить отримана на контрольному етапі експерименту динаміка рівнів пізнавальної активності дошкільників.

У дослідженні доведено правомірність гіпотези про те, що застосування у роботі з дітьми старшого дошкільного віку творчих завдань сприятиме позитивній динаміці пізнавальної активності при дотриманні відповідного методичного забезпечення.