Особливості формування комунікативної компетентності у дошкільників із синдромом Дауна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Особливості формування комунікативної компетентності у дошкільників із синдромом Дауна

1.1 Формування процесу спілкування та мовлення в онтогенезі

1.2 Вплив своєчасного розвитку комунікативної функції та формування повноцінної особистості

1.3 Закономірності розвитку мови дітей раннього віку

1.4 Особливості розвитку мовлення та навичок спілкування у дошкільників із синдромом Дауна

Розділ ІІ. Комплексна корекційно-розвивальна робота з формування навичок спілкування та мовлення у дітей із синдромом Дауна

2.1 Етапи формування навичок спілкування дитини із синдромом Дауна

2.2 Організація роботи, спрямованої на стимуляцію активної мови дитини

2.3 Структурова система формування розуміння мови. Рівні складності фразової мови

2.4 Загальні рекомендації до формування навичок спілкування і мови у дитини з синдромом Дауна

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Мова допомагає нам зрозуміти один одного,поділитися своїми думками, почуттями, бажаннями. Іншими словами, наше спілкування і взаємодія з іншими людьми багато в чому залежить від уміння говорити і розуміти мову оточення.

Як дитина почуватиме себе в дитячому саду, чи зможе вчитися в школі, спілкуватися з друзями, відвідувати лікаря або здійснювати купівлі - усе це, як і багато що інше в житті дитини, залежатиме від того, наскільки розвинена його мова.

Батьки часто ставлять питання про те, як правильно розвивати мову дитини, чи потрібні додаткові заняття з логопедом і чи можуть вони самі, не маючи спеціальної освіти, допомогти малюкові навчитися говорити.

З перших митей життя дитина бачить перед собою обличчя мами. Вона дивиться на нього, посміхається, розмовляє з ним, співає йому пісеньки і усе це стає першими кроками до встановлення між ними розуміння, взаємодії, а значить, і розмови.

Підтримка і консультування сім'ї фахівцем, знайомим з методикою развитку спілкування і мови дітей раннього віку, звичайно, неоцінимі, але, на жаль, не завжди можливі.

Ця курова робота складається з двох розділів.

Перший розділ - "Спілкування і мова вашого малюка" - познайомить вас з тим, як розвивається спілкування і мова дитини раннього віку з синдромом Дауна, а також з сучасними підходами в наданні допомоги.

Другий розділ - "Поетапне формування навичок спілкування і мови у дитини раннього віку з синдромом Дауна" - містить практичні рекомендації по поетапному формуванню навичок спілкування і мови у дитини раннього віку з синдромом Дауна.

Розділ І. Особливості формування комунікативної компетентності у дошкільників із синдромом дауна

1.1 Формування процесу спілкування та мовлення в онтогенезі

З моменту народження дитини дорослі спонукають її до спілкування. Потреба у спілкуванні розвивається в дітей поетапно. Дитина різноманітними способами привертає увагу дорослих іще до того, як почне говорити. Про відчуття голоду, мокрі пелюшки, інші неприємні речі дитина сповіщає дорослих своїм криком. У місячному віці дитина пильно дивиться на обличчя матері. Двомісячна дитина посміхається у відповідь на ласкаве слово і посмішку дорослого. Тримісячна дитина іноді без видимих причин починає вередувати і заспокоюється тільки тоді, коли з нею заговорять. Спілкування з дорослими вже в такому віці є однією з головних умов психічного розвитку дитини.

Діти виражають свій емоційний стан, просять про допомогу, користуючись діями і жестами, тобто спілкуються ще до того, як навчилися розмовляти. Дитина, відштовхуючи жестом, виражає відмову або тягнеться до предмета, що вабить її. Ці жести можуть супроводжуватися і цілеспрямованими звуками. Разом вони передують мовному спілкуванню.

При правильних методах виховання дитина від спілкування, яке полягало в прагненні уваги дорослих, переходить до співробітництва з ними.

1. Потреба у спілкуванні створює основу для виникнення наслідування звуків людської мови. Під кінець другого місяця діти у відповідь на звернені до них слова починають агукати, а у віці п'яти - шести місяців у них виникає лепет. Перші слова дитина звичайно вимовляє приблизно в один рік. До півтора року діти вимовляють близько 50 слів. Ці слова означають те, що дитині здається важливим (дай, мама, тато, молоко тощо). [7,с.2-9]

Мова - це, насамперед, система об'єктивно наявних, суспільно зумовлених етапів, що співвідносять понятійний зміст і типове звучання, а також система правил їх використання і поєднання. Будь-яка особа оволодіває мовою, її фонетикою, словниковим фондом, граматичною будовою, навчається говорити, писати тощо. Процес оволодіння мовою впливає на всі аспекти психіки людини, є умовою формування її свідомості.[3,с.168-172]

Мовлення - це мова в дії, тобто мовлення - психофізіологічний процес реалізації мови.[3,с.175-176]

Мова є засобом спілкування, а мовлення - процесом спілкування.

За минулі півтора століття особливості формування мови в онтогенезі вивчалися багатьма дослідниками - психологами, лінгвістами, педагогами, дифектологами, фізіологами, представниками інших наук, в рамках яких з різних позицій вивчається мовна діяльність. Серед праць вітчизняних вчених слід насамперед назвати дослідження Л.С. Виготського, Д.Б. Ельконіна, С.Л. Рубінштейна, Ф.А. Сохина, Г.Л. Розенгард-Пупко, P.M. Боскіс та ін. У дослідженнях фахівців з лінгвістики дитячої мови визначена основна послідовність її формування: від стадії белькотіння до семи-дев'яти років (А.Н. Гвоздєв, Н.І. Лепская, С.Н. Цейтлін, А.М. Шахнарович).

У психолінгвістичні закономірності формування мовленнєвої діяльності в онтогенезі є предметом спеціального дослідження; останнім часом вони склали окрему область цієї науки - психолінгвістику розвитку. За кілька десятиліть існування психолінгвістики в рамках різних наукових шкіл було створено кілька теоретичних концепцій, в яких з психолінгвістичних позицій була зроблена спроба виявити загальні закономірності оволодіння дитиною мовою і навичками мовленнєвої діяльності. Найбільш об'єктивною та науково обгрунтованою концепцією про закономірності формування мовленнєвої діяльності в онтогенезі, на мій погляд, є теоретична модель, розроблена А.А. Леонтьєвим. В його працях дано також грунтовний критичний аналіз психолінгвістичних моделей мовної онтогенезу, розроблених зарубіжними фахівцями.[18,с.201-208]

У процесі мовленнєвого досвіду в дитини, яка розвивається нормально, формується здатність до мовлення. Як зазначає О.О. Леонтьєв, механізм мовленнєвої здатності формується на основі вроджених психофізіологічних особливостей людини та під впливом мовленнєвого спілкування. Лінгвістична здатність (здібність) - це сукупність мовленнєвих навичок та умінь, що сформувалися на основі повноцінних передумов їх розвитку. Розрізняють чотири види мовленнєвих умінь: вміння говорити, ауліювати (для усного мовлення), уміння читати і писати (для писемного мовлення). Компонентами лінгвістичної здатності є:

- добро виражена вербальна пам'ять, котра виявляється у процесі швидкого утворення вербальних асоціацій;

- швидкість і легкість утворення функціонально-лінгвістичних узагальнень, за допомогою яких забезпечується формування "відчуття правильності" мовлення.

Виокремлюють дві форми мовлення: зовнішнє (експресивне) та внутрішнє (імпресивне).

В онтогенезі внутрішнє (імпресивне) мовлення формується у дитини на основі зовнішнього (експресивного) і є одним із основних механізмів мислення.

За допомогою внутрішнього мовлення відбувається процес перетворення думки у мовлення і підготовка (планування) мовленнєвого висловлювання. Така підготовка має декілька етапів. Висхідним для кожного мовленнєвого висловлювання с мотив або задум, який відомий тому, хто говорить, у загальних ознаках. Потім у процесі перетворення думки у висловлювання починається стадія внутрішнього мовлення, що характеризується семантичними уявленнями. Далі з великої кількості потенційних смислових (змістовних) зв'язків виокремлюються найнеобхідніші й здійснюється вибір відповідних синтаксичних структур (Л .С. Виготський).[18,с.19-29]

М.І.Жинкін дає таке визначення сутності внутрішнього мовлення: "Це суб'єктивна мова-посередниця, за допомогою якої задум перетворюється у зовнішнє мовлення".[15,132-133]

На основі переструктурування шляхом семантичного плану будується зовнішнє мовленнєве висловлювання на фонологічному та фонетичному рівнях з розгорнутою граматичною структурою, тобто формується звучне мовлення. Такий процес може, відповідно, порушуватися па рівні будь-якого ланцюжка як у дітей, так і у дорослих, які мають недостатній мовленнєвий досвід або виражену патологію мовлення.

Нормальний розвиток мовлення без будь-яких порушень може мати кілька аспектів, пов'язаних із поступовим оволодінням мовою:

1) розвиток фонематичного слуху і формування навичок вимови фонем рідної мови;

2) оволодіння словниковим запасом і правилами синтаксису. Активне оволодіння лексичними і граматичними закономірностями починається у дитини з 2-З років і закінчується до 7 років. У шкільному віці відбувається удосконалення набутих навичок на основі засвоєння писемного мовлення;

3) цей аспект безпосередньо пов'язаний із другим, означає оволодіння смисловим аспектом мовлення. Найкраще він виявляється у період шкільного навчання.

У психічному розвитку дитини мовлення відіграє величезну роль, виконуючи комунікативну, узагальнювальну та регулювальну функції.[14,с.031-168]

1.2 Вплив своєчасного розвитку комунікативної функції та формування повноцінної особистості

Дошкільний вік є початковим етапом формування особистості.

Він характеризується потребою дитини в спілкуванні, в оволодінні навичками зв'язного мовлення, шліфуванні його на фонетичному та фонематичному рівнях, збагаченні лексичного запасу, що свідчить про її психічний розвиток. Цей вік найбільш ефективний для здійснення впливу дорослих, зокрема батьків на особистість дитини. У психолого-педагогічній науці та практиці особливої актуальності останнім часом набули експериментальні дослідження, спрямовані на вивчення родинного спілкування, та чинників, які сприяють особистісному зростанню і комунікативно-мовленнєвому розвитку дошкільника.

Питанням впливу комунікативно-мовленнєвого розвитку на формування особистості дитини займалися такі вчені, як Б.Г. Ананьєв, М.І. Лісіна, О.М. Леонтьєв, А.Г. Рузська та інші. Разом з тим, питання впливу комунікативно-мовленнєвого розвитку як одного з основних чинників на становлення особистості дитини майже не вивчалося, що й обумовило мету нашого дослідження.[9,с.116-120]

Проаналізувавши різні підходи до поняття спілкування, комунікативної діяльності та його функції й структури, можна говорити, що розвиток мовлення і спілкування взаємопов'язані: прагнучи задовольнити потребу у спілкуванні, дитина звертається до мовлення як до основного способу його здійснення. Цей сторонній зв'язок - основа паралельного комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини.

Взаємозумовленість базових основ комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини, які відображають поведінкові, лінгвістичні, особистісні надбання психологічного розвитку дитини, демонструє найважливіший закон потенціювання: вища психічна функція, якою є мовлення і характеристики досягнень особистісного рівня, починає керувати підструктурою психологічних якостей, з яких вони виросли (поведінкою, свідомістю).

У загальній картині психічного росту комунікативно-мовленнєвий розвиток демонструє низку істотних властивостей зв'язків і ознак, що забезпечують дитині можливість самовираження у всіх поєднаних з комунікацією видах діяльності (предметно-практичній, ігровій, пізнавальній). Рівень комунікативно-мовленнєвого розвитку дитини заявляє про причини реального процесу успішності або неуспішності, його взаємодії зі світом соціального і природного оточення.

В комунікативно-мовленнєвому розвитку відбивається поява новоутворень, що забезпечують успішність цілей взаємодії. Саме тому в характеристику новоутворень входять: мотиви, що відбивають конкретні потреби дитини до спілкування; раціональні компоненти когнітивного росту, що характеризують розуміння дитиною системи “людина-ситуація” і оволодіння адекватними засобами взаємодії в ній (експресивними і мовними).

Для досвідченого педагога цілком очевидно, що мовленнєвий розвиток дошкільника визначається мірою сформованості його знань, умінь та навичок, пізнавальних і соціальних мотивів, потреб та інтересів, а також інших психічних новоутворень, які становлять базис його особистісної культури.

Високий рівень мовленнєвих досягнень дає дитині можливість реалізувати як соціальну, так й інтелектуальну активність у колі однолітків та дорослих людей. Спрямованість на комунікацію, потреба й прагнення зрозуміти інших і бути зрозумілим їм змушують дошкільника будувати і перебудовувати мовленнєві висловлювання у таких повних формах, які забезпечують взаєморозуміння.

Спілкування (далі позначатимемо цей процес терміном “комунікативна діяльність”) є рушійною передумовою виникнення і розвитку специфічно людських форм і засобів психічної діяльності - свідомості та мови.

Психологи довели, що потреба спілкуватися з іншими людьми - одна з найперших у людини. Реалізується вона у взаєминах: “дорослий - дитина” і “дитина - ровесник”. Перша система в генетичному плані найбільш рання. Мотиви, які спонукають дитину до спілкування з дорослим, тісно пов'язані з трьома її основними життєвими потребами:

- потребою нових вражень;

- активної діяльності;

- визнання і підтримки.[5,с.218-225]

Значимість мови в становленні психіки дитини висуває проблему вивчення комунікативно-мовного генезису як найважливішої особистісної характеристики і вимагає розроблення необхідних критерійних одиниць аналізу явища, що дають можливість побачити тенденції особистісного становлення дитини.

Особистість - це синтез характеристик індивіда в унікальну структуру, яка визначається та змінюється в результаті взаємодії із середовищем. Особистість характеризується як особлива якість що набувається індивідом в сукупності суспільних за своєю природою відносин, та характеризує індивіда зі сторони його зв'язків з іншими індивідами у процесі спілкування з іншими людьми.[11,с.201-209]

Інакше кажучи, особистість - виражений феномен, що проявляється в ході спілкування з оточенням. Особистість дитини не тільки виражається в тому, як вона поводить себе або, що вона відчуває при міжособистісному спілкуванні, а й визначає характерний індивідуальний стиль поведінки в широкому спектрі ситуацій.

Комунікативно-мовленнєвий генезис дає змогу в характеристиці особистості врахувати такі важливі для визначення її суті критерії як комплексність, мінливість, структуру, організацію і найголовніше, її унікальність, неповторність. Результатом дослідження активності особистості дитини в спілкуванні з дорослими і однолітками як прояву можливостей і здібностей дитини дають підстави, розглядати комунікативно-мовний розвиток як потенціал збереження особистісного зростання дошкільника.[11,с.201-209]

Згідно з позицією Л.С.Виготського, органічно необхідною умовою людського розвитку є соціальний світ і доросле оточення, що виступають у ролі посередників між дитиною і культурою, абстрактними “носіями” знаків, норм та способів діяльності, але не як живі конкретні люди. Індивідуальні особливості, когнітивні оцінки, відносини, цінності, мотиви, типові способи емоційного реагування, відмінності в стилі поведінки - всі ці аспекти дають можливість відображення через комунікативно-мовну сферу особливостей і якостей, що характеризують в широкому визначенні особистість.

Отже, можливість вивчення комунікативно-мовленнєвого розвитку розширює характеристику особистісного становлення дитини через демонстрацію вікових та індивідуальних досягнень, що проявляються в мовленнєвій комунікації. Комунікативно-мовленнєва складова є важливою характеристикою особистості, оскільки визначає специфіку останньої через реалізацію та залучення дитини в суспільні відносини, в систему взаємовідносин людей.

1.3 Закономірності розвитку мови дітей раннього віку

Проблемою розвитку та виховання дітей раннього віку присвячені роботи В.М. Бехтерева, Н.М. Щелованова, Н.Л. Фігуріна, Н.М. Аксаріної, Є.І. Радіної, А.М. Фонарьова, С.Л. Новосьолова, Л.П. Павлової, Е.Г. Пилюгін, Г.Г. Філіппової та ін. Дослідники визначають ранній вік як період швидкого формування всіх властивих людині психофізіологічних процесів.

У дитини швидко змінюються антропологічні показники: вага, зріст, розміри окружності голови і грудної клітини; починають посилено функціонувати всі життєзабезпечуючі системи організму; прогресують темп, послідовність і якість рухів; вдосконалюється м'язовий апарат; з'являються зуби.

Н.М. Щелованов, Н.М. Аксаріна, Н.П. Сакуліна, Л.А. Венгер та інші вважають ранній вік сензитивним для сенсорного розвитку дітей. У цей період починають формуватися уявлення про сенсорні стандартах. До кінця раннього віку діти вже здатні розрізняти кольори, деякі геометричні фігури, яскраво виражену величину предметів, звуки, виділяти запахи.

Поряд з розвитком сприйняття при засвоєнні предметних дій у дитини формуються і основні компоненти мислення. У процесі маніпулятивної діяльності перед дитиною розкриваються зв'язки між предметами, формуються опосередковані дії. Досліджуючи розвиток мислення дитини, Ж. Піаже, Л.А. Венгер, С.Л. Новосьолова, В.С. Мухіна, А.В. Запорожець відзначають, що вирішення завдань шляхом зовнішніх проб (наочно-дієвого мислення) надалі замінюється їх рішенням у внутрішньому плані, на основі оперування образами.

У ранньому віці дитина опановує найбільшим надбанням людства - промовою. А.В.Запорожець відзначає, що дитина в ранньому віці проходить два етапи розвитку мови: підготовчий (гукання, гуління, лепет) і етап власне мовного розвитку, коли на основі формується потреби в мовному спілкуванні формується пасивна (розуміння) і активна мова, яка починає виконувати основні властиві їй функції: комунікативну, сигнифікативну, узагальнену.

До кінця третього року життя можливості дитини зростають, разом з ними зростає бажання діяти самостійно, виконуючи роль дорослого. Розв'язанню кризи сприяє перехід з сюжетно-рольовій грі, в якій дитина відображає дійсність і має можливість реалізувати бажання брати участь у «дорослій» життя.

Отже, можна виділити деякі закономірності в розвитку дітей на етапі раннього віку: швидкий темп фізичного і психічного розвитку, взаємозв'язок першого і другого; набуття дитиною первісного соціального досвіду, звичок поведінки; емоційність як провідна характеристика віку; потреба в індивідуальному контакті з дорослим; залежність розвитку від спадковості та розвиваючої соціального середовища та ін.

Поряд з ігровою у дошкільника формуються різні види художньої та трудової діяльності: характер, мотиви і спрямованість яких обумовлює зрослий рівень фізичного, розумового і вільного розвитку.

У дошкільному віці діти накопичують перший досвід моральної поведінки, воно ставати все більш усвідомленим, організованим і дисциплінованим; розширюються моральні уявлення і поглиблюються моральні почуття дітей.

До 6-7 років формується готовність до систематичного навчання в школі.

Таким чином, в якості закономірностей розвитку дошкільника можна виділити зміну форм мислення:

- наочно-дієве;

- наочно-образне;

- наочно-словесне;

- розвиток довільності пізнавальних процесів;

- розвиток емоцій, волі;

- формування пізнавальних інтересів як мотивів навчальної діяльності;

- становлення творчої гри як соціальної школи дитини.

1.4 Особливості розвитку мовлення та навичок спілкування у дошкільників із синдромом Дауна

Одна з основних особливостей розвитку мовлення дітей з синдромом Дауна -значне відставання експресивного мовлення. Навіть на тлі відставання в інших областях розвитку активна мова виявляється найслабшою ланкою. Крім зменшеного обсягу словника спостерігається грубе порушення формування граматичної будови.

Аналіз даних обстеження стану імпрессівной і експресивної мови дітей дошкільних груп дозволяє виділити сильні і слабкі сторони розвитку, що допомагає адекватно організувати систему роботи з розвитку мовлення:

1. Розуміння мови набагато випереджає розвиток активної мови.

2. Зорова пам'ять розвинена набагато краще слуховий.

3. Соціальний та емоційний розвиток є найбільш збереженими сферами.

4. Порушення мови може бути посилено порушенням слуху.

5. Знижений об'єм слухової пам'яті вимагає багаторазових повторень слів для їх запам'ятовування.

6. Знижений тонус і особливості будови мовного апарату створюють додаткові складності для формування чіткої вимови.

7. Відставання мови при відсутності інших форм спілкування (жести) вдруге впливає на інші сфери розвитку, особливо на соціальну та когнітивну.

Таким чином, формування навичок невербального спілкування, як часткової і тимчасової заміни усного мовлення, допомагає багато в чому уникнути перерахованих проблем.

В якості невербальних засобів спілкування найчастіше використовуються жести і таблички зі словами. Хороші результати дає поєднання двох цих методів. На ранніх етапах роботи ми використовуємо жести в поєднанні з усною мовою, на більш пізніх етапах паралельно використовуємо таблички зі словами (метод глобального читання).

Розвиток мови і спілкування реалізується як на спеціально організованих заняттях логопеда, дефектолога та вихователів, так і в процесі різних ігор, спільної діяльності та побутових ситуаціях.

Спеціальні заняття вчителя-логопеда носять індивідуальний характер і проводяться 2-3 рази на тиждень з кожною дитиною тривалістю приблизно по 30 хвилин.

· Основні завдання, які вирішуються на логопедичних заняттях:

· Формування спілкування «дорослий - дитина».

· Розширення обсягу розуміння зверненої мови.

· Формування засобів спілкування, доступних дітям з синдромом Дауна.

· Використання в спілкуванні вербальних і невербальних засобів: зоровий контакт, зосередження зорового і слухового уваги, спілкування за допомогою предметних дій, привернення до себе уваги, дотримання черговості, використання жестів і звуків. Усі види діяльності, ігри, пісеньки і забавлянки, супроводжувані рухами, підібрані з урахуванням даної задачі.

· Нормалізація рухів артікуляторних органів.

· Нормалізація дихання. Активізація вдиху і видиху.

· Активізація звуковимови. Це тривалий процес, що вимагає знання особливостей розвитку мови, як звичайних дітей, так і дітей з синдромом Дауна.

Основне правило, яке абсолютно необхідно дотримуватись для успішного розвитку розуміння мови: семантична спряженість слів. Співвіднесення слова і того, що воно означає, повинно бути максимально очевидним для дитини.

Накопичення словника дитини відбувається в наступній послідовності:

Іменники:

- Предмет пред'являється і називається.

- Дитину знайомлять з призначенням предмета.

- Організовується гра, під час якої предмет неодноразово називається.

- Дитина за словом знаходить предмет при виборі їх двох.

- Дитина знаходить предмет на прохання, вибираючи його з великої кількості

предметів.

- Для формування поняття дитині пред'являється аналогічні, але відрізняються за кольором,величиною, текстурі, і їх зображення.

- Назва предмета включається в ігри, пісеньки, потішки. Починається робота над включеннямслова в активний словник дитини.

Дієслова:

- Знайомство дитини з дією або з зображає дію картинкою. Наприклад,знайомство з дієсловом «їсть».

- Організовується гра, під час якої ця дія багаторазово обігрується і називається.

- Дитина вибирає одне з двох дій (ведмедик їсть - ведмедик спить). Звичайно проводиться попростим лаконічним сюжетним картинки.

- Вибір з великої кількості варіантів.

- Включення слова в побут та ігри.

- Включення слова в активний словник.

Знайомство з іншими частинами мови відбувається за аналогічною методикою.

Пропозиції.

Види простих речень:

Інструкції: Дай мені ведмедика.

Описи: Дай мені великого ведмедика.

Запитання: Ти хочеш ведмедика?

Заперечення: Це ведмедик? (дорослий вказує на зайця)

Приклади можливих питань:

* Хочеш ... ?

* Що ти хочеш? (вибір із двох)

* Де ... ?

* Який ... ? (великий або маленький)

* Хто спить?

* Хто не спить?

Складність пропозиції залежить від кількостей слів, які впливають на розуміння (так звані ключові слова).

Робота по викликанню звуків - спонукання дитини до самостійного проголошенню звуків - тривалий процес, який умовно можна розділити на ряд етапів:

· Повторення за дитиною наявних у нього звуків.

· Почергове проголошення з дитиною наявних у нього звуків.

· Спонукання дитини вимовляти нові звуки, наслідуючи дорослого з опорою на предмет або картинку в супроводі жесту. У разі необхідності використовується опора на тактильні відчуття.

· Імітація звуковимови слідом за дорослим з опорою на картинкою, із зображенням предмета і букви.

· Спонтанне проголошення звуків з опорою на картинку.

· Використання засвоєних звуків у мові.

· Включення звуків у склади і слова.

Таким чином, розвиток мови у дітей з синдромом Дауна - це складний багаторівневий і багатофункціональний процес, що вимагає від педагогів, які працюють з дітьми з синдромом Дауна, знань етапів формування мови у дітей в нормі, особливостей мовного розвитку дітей з обмеженими можливостями здоров'я, а також достатнього досвіду в побудові методики розвитку мовлення дітей з синдромом Дауна та організації єдиного мовного режиму серед всіх педагогів. Правомірно підкреслити немало важливість гуманного аспекту: тільки поважаючи і люблячи дитину, можна будувати спілкування з ним і, відповідно, сподіватися на «зворотний зв'язок» і зростання особистості дитини з обмеженими можливостями здоров'я.

Розділ ІІ. Комплексна корекційно-розвивальна робота з формування навичок спілкування та мовлення у дітей із синдромом дауна

2.1 Етапи формування навичок спілкування дитини із синдромом Дауна

Корекційна логопедична робота планується логопедом спільно з іншими педагогами. На групових заняттях педагоги закріплюють матеріал, пройдений і відпрацьований з логопедом на індивідуальних заняттях. Індивідуальні заняття з логопедом проходять один раз на тиждень, а цього недостатньо для того, щоб відпрацювати і закріпити набуті мовні навички. Тому систематична робота батьків та відвідування групових занять є необхідною умовою успішного мовного розвитку дитини. Індивідуальна логопедична робота включає в себе кілька етапів, які потрібно знати і враховувати не тільки логопедам, а й іншим фахівцям, а також, батькам дітей. Ось деякі основні етапи:

- Встановлення контактів з кожною дитиною з метою виявлення його мовних можливостей;

- Виховання слухового і зорового сприйняття, уваги і пам'яті;

- Формування уваги до немовних звуків, виховання вміння вслухатися в вимову і давати відповідні рухові і мовні реакції;

- Виховання почуття ритму, слухового уваги, розвиток зорової уваги (тактильний контакт дитини з досліджуваним предмета обов'язковий);

- Розвиток імпресивної мови (розуміння);

- Формування вміння вслухатися мова, розуміти її зміст, зосереджуватися і давати відповідні рухові і звукові реакції;

- Розширення обсягу розуміється чужої мови, накопичення пасивного словникового запасу на основі наочних предметних дій;

- Навчання дітей вмінню співвідносити (у пасиві) предмети та дії з їх словесним позначенням;

- Розвиток розуміння граматичних форм мови, розуміння питань "Де?", "Куди?" і т.д.;

- Навчання розумінню сенсу сюжетних картинок на яких люди здійснюють різні дії;

- Виховання загальних мовних навичок (розвиток подражательности);

- Розвиток у дітей подражательности, викликання мовного наслідування (мова з рухом);

- Навчання дітей розповідання віршів і співу пісеньок, містять звуконаслідування;

- Вироблення правильного мовного дихання (діафрагмального) і правильної артикуляції звуків;

- Розвиток виразності мовлення (модуляції голосу);

- Формування активного словника;

- Викликання у дітей потреби наслідувати словами дорослого;

- Формування звукослоголосної структури слова з правильним відтворенням ударного складу;

- Формування вміння називати імена дітей та членів сім'ї; називати предмети (картинки) по лексичним темами;

- Формування дієслівного словника;

- Поповнення активного словника дітей за рахунок прикметників, що позначають ознаки, які діти можуть відчути;

- Помацати, побачити, почути;

- Домовляння дітьми фраз, розпочатих логопедом (на зоровій опорі);

- Формування граматичного ладу мовлення;

- Навчання дітей двослівних і трислівні пропозиціям;

- Розвиток вміння правильно відповідати на запитання;

- Розвиток вміння погоджувати слова в словосполученнях;

- Навчання діалогу;

- Сприйняття змісту маленьких оповідань, казок, віршів (з опорою на картинки) і відповіді на найпростіші запитання за сюжетом;

- Домовляння слів, словосполучень у віршах і казках.

Терміни формування мови і подолання недоліків вимови залежать від ряду факторів:

· ступеня складності дефекту

· індивідуальних і вікових особливостей дитини

· регулярності занять

· допомоги з боку батьків.

Логопедичний вплив здійснюється поетапно, при цьому на кожному з етапів вирішується певна педагогічна завдання, підпорядкована спільної мети логопедичного впливу.

2.2 Організація роботи, спрямованої на стимуляцію активної мови дитини

Вже з перших місяців життя дитина може багато що повідомити уважному дорослому.

Про свій гарний настрій і бажання спілкуватися немовля може "сказати", використовуючи такі засоби:

- дивиться в очі дорослого;

- його очі широко розкриті, світяться ;

- губки витягнуті трубочкою;

- малюк видає протяжні звуки;

- його руки витягнуті і напружені, долоні розкриті;

- ніжки витягнуті, напружені ;

- малюк може повторювати за мамою її мімічні рухи.

Якщо немовля стомлене або хоче спати, він може заявити про своє бажання припинити спілкування . При цьому, найімовірніше, він

- відводить або закриває очі;

- відвертає голову;

- підносить руки до голови, заводить їх за голову;

- пхикає, потім починає плакати.

Усі ці сигнали допомагають дорослому орієнтуватися в потребах і бажаннях дитини.

Мова дитини далека від досконалості, але вже може служити засобом спілкування . Украй важливо, як ви віднесетеся до спроб малюка щось повідомити . Якщо не дати відповідь на його звернення до вас або віднесетеся до них критично, це надовго відіб'є бажання дитини звертатися до вас .

ЗАПИСУЙТЕ СЛОВНИК ДИТИНИ

Розуміння оберненої мови

Складіть список слів, які розуміє дитина. У тому випадку, коли малюк розуміє більше 100 слів, ведення такого списку необов'язкове.

Список 1. Активний словник. Складемо список, в нього ввійдуть слова, які уміє вимовляти дитина. Приклад такого списку .

	Слова дитини	Значення слів
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12	Мама Тата Баба Дядя Пампа А-а-а Дррр Сопе носом А_а_ (протяжно, розспів ) А_____ (з видихом ) Ка-ка Ба!	Мама Тато Бабуся і будь-яка інша жінка Будь-який чоловік Лампа, світло Собака ( ав -ав ) Машина Їжачок Спати Квіточки Ворона ( кар-кар) Впав, кинув ( бах!)

Список 2. " Лепетухи"

Запишіть лепетні ланцюжки дитини. Назвемо цей список "Лепетухи".

Приклад такого списку :

Вавава; Дадада; Уууу; Ма-ма-ма; Ееее.

Поповнюйте словник дитини новими словами, наприклад можна запропонувати дитині говорити «а-а», коли він хоче на горщик. Друге джерело поповнення словника - внесення сенсу в «Лепетухи», наприклад «уууу» - пила, гуде,пиляє («тато ууу»).

При переході від лепетних слів до слів дорослого лексикону дитині доводиться відтворювати складні поєднання складів, що особливо важко для дитини з синдромом Дауна. Тут ми опиняємося перед такою задачою: з одного боку - ми розумієм, що дитина неможе правильно повторити «Доросле» слово, з іншого - поки ми не повинні виголошувати йому неправильний зразок виголошення. Наведемо приклад. Дитині напевно важко буде правильно вимовити слово «собака». Поки мова йшла про лепетні слова, дорослий міг запропонувати дитині замінити складне слово звуконаслідуванням «Ав-ав», але неправильним буде запропонувати дитині повторювати за вами слова «бака» або «бабака».

Як же допомогти малюкові самому вибрати прийнятний для нього варіант виголошення складного слова?

В цьому випадку можна використовувати гру «повторялки», в якій дитина буде вчитися повторювати поєднання звуків і складів, пропоновані дорослим. Це дозволить дитині використовувати їх в якості слів дорослого лексикону. Наприклад, навчившись за дорослим вимовляти не тільки ба-ба, а й ба-ка, малюк зможе використовувати це як спрощене слово «Собака».

Для того щоб гра проходила успішно, потрібно дотримуватися слідуючих простих правил:

· Завжди починайте з одного і того ж звуку, наприклад зі звуку «а». Це дозволить дитині налаштуватися на гру, а також сказати вам, що він хоче пограти в «повторялки». Йому досить підійти до вас і сказати: «А!», щоб ви його зрозуміли.

· Говоріть лише ті звуки і склади, які є в репертуарі дитини.

· Використовуйте один, два або три повторювальні склади.

· Якщо дитина вимовляє не ті склади, які виголосили ви, наприклад замість «га-га» говорить «па-па », не виправляйте його, не кажіть «Ні», просто ще раз повторіть «га-га».

· Коли дитина буде легко повторювати за вами ланцюжки однакових складів, починайте вчити її переключатися з одного складу на інший: «Па-пу» (зміна голосного звуку), «па-та» (зміна приголосного звуку).

· Якщо і тут ви досягли успіхів, можна запропонувати малюкові повторювати прості слова з складів, добре вимовних дитиною: «па-па», «іди» і тд. Завжди самі кажете слова правильно, але приймайте будь вимовляння слів дитиною.

· Поступово розширюйте репертуар дитини, пропонуючи йому склади які він поки ще не почав сам вимовляти. Робіть це в такому порядку:

1) знайомий склад,

2) новий склад,

3) новий склад (той самий),

4) знайомий склад,

5) знайомий склад.

Такий порядок дозволить дитині відчувати себе успішним, оскільки він може повторити знайомі склади, навіть якщо у нього поки не виходить відтворити нові.

2.3 Структурова система формування розуміння мови. Рівні складності фразової мови

В основі наведеного тут матеріалу лежить структурована програма розвитку мови, яка, враховуючи етапи розвитку мови і інтелекту в нормі, орієнтована на дітей із затримкою мовного розвитку.

Ця програма може бути використане для визначення поточного рівня розуміння мови і підбору завдань для переходу на наступний рівень складності фрази.

Рівень складності фрази визначається за кількістю слів, які впливають на розуміння, - так званих ключових слів (далі вони виділені підкресленням).

1-й рівень складності фрази:

Обладнання: іграшкові ведмедик та зайчик.

Варіанти інструкцій: «Дай зайчика», «Дай ведмедика», «Покажи ведмедика», «Покажи зайчика».

Обладнання: іграшкові ведмедик та зайчик, ложка.

Інструкції: «Погодуй ведмедика», «Погодуй зайчика».

2-й рівень складності фрази:

Обладнання: іграшки та побутові предмети - зайчик, ведмедик, гребінець, ложка.

Варіанти інструкцій: «причешіть зайчика», «Причеши мішку», «Погодуй зайчика »,« Погодуй ведмедика ».

3-й рівень складності фрази:

Обладнання: іграшки та побутові предмети - зайчик великий і зайчик маленький, мочалка, рушник.

Інструкції типу: «Витри ручки великому зайчику», «Вимий ніжки маленькому зайчику»

4-й рівень складності фрази:

Обладнання: зайчики двох розмірів і медведик двох розмірів, коробки двох кольорів (червона і синя).

Інструкції типу: «Поклади великого ведмедика в червону коробку» і «Поклади маленького зайчика на синю коробку».

Організовуючи заняття з розуміння фразової мови, важливо виконувати слідуючі умови:

* Всі слова, використовувані у фразах, повинні бути добре знайомі дитині.

* Ускладнювати пропозиції можна тільки після того, як дитина буде легко справлятися з попереднім рівнем.

* Новий рівень відпрацьовується на спеціальному занятті, в той час як уже засвоєний використовується в побутових ситуаціях.

Використання картинок починається з розрізнення двох і більше простих предметних картинок (ведмедик, зайчик, машина).

Після того як дитина почне розрізняти прості наочні картинки, можна запропонувати йому вибір з двох простих сюжетних картинок. Рівні складності фраз визначаються також, як у завданнях з реальними іграшками і предметами, за винятком того, що замість виконання пропонованих дій дитина вибирає потрібну картинку.

1-й рівень складності фрази:

Пред'являються картинки: «Хлопчик їсть», «Дівчинка їсть».

Приклад інструкції: «Покажи, де хлопчик їсть».

2-й рівень складності фрази:

Пред'являються картинки: «Хлопчик їсть», «Дівчинка їсть», «Хлопчик

причісується ».

Приклад інструкції: «Покажи, де хлопчик їсть».

3-й рівень складності:

Пред'являються картинки: «Хлопчик одягає шапку», «Дівчинка одягає шапку», «Хлопчик вішає шапку», «Хлопчик одягає куртку».

Приклад інструкції: «Покажи, де хлопчик одягає куртку».

4-й рівень складності:

Пред'являються картинки: «Хлопчик одягає сині черевики», «Хлопчик одягає жовті черевики», «Дівчинка одягає сині черевики», «Хлопчик одягає сині чоботи», «Хлопчик чистить сині черевики».

Приклад інструкції: «Покажи, де хлопчик одягає сині черевики».

Працюючи над освоєнням кожного рівня, необхідно використовувати пропозиції різних типів, слова в них повинні виконувати різні функції наприклад:

* Належність: «Помий татову тарілку».

* Переміщення об'єкту: «Поклади ложку в коробку», «Постав тарілку на стіл».

* Передача предмета: «Дай м'яч Колі».

* Дія, скоєна над суб'єктом чи об'єктом: «Причеши тата», «Погладь ляльку».

* Запитання: «Де стоїть сумка?».

* Заперечення: «Покажи дівчинку, яка не спить».

2.4 Загальні рекомендації до формування навичок спілкування і мови у дитини з синдромом Дауна

Діти з порушеннями мовлення.

Загальні рекомендації

Не ігноруйте дитину, якій складно говорити. Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з нею потребуватиме більше часу. Не перебивайте, не квапте й не виправляйте її.

Дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення мовлення - показник низького рівня інтелекту, і що дитина, яка має мовленнєві порушення, не може зрозуміти вас.

Спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови («так», «ні»).

Не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли, й не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах.

Якщо у вас виникають проблеми в спілкуванні, запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб -- надрукувати, написати.

Діти із затримкою в розвитку (Синдром Дауна, Аутизм).

Загальні рекомендації

Використовуйте доступне мовлення, висловлюйтесь точно та лаконічно. Якщо вам потрібно пояснити щось складне, розподіліть інформацію на частини. Уникайте словесних штампів й образних висловів, якщо ви не впевнені в тому, що дитина їх знає. Не використовуйте сарказму й натяків.

Викладаючи новий матеріал, розповідайте покроково. Надайте дитині можливість усвідомити кожен етап після пояснення. Якщо необхідно, використовуйте ілюстрації. Будьте готовими повторити кілька разів. Не зневірюйтесь, якщо вас із першого разу не зрозуміли.

Ставтеся до дітей із затримкою в розвитку так само, як і до їхніх однолітків, обговорюйте з ни ми ті ж самі теми.

Деякі діти із затримкою в розвитку прагнуть догодити співрозмовнику й кажуть те, що, як їм здається, хочуть від них почути. Тому, щоб досягти достовірної інформації, ставте запитання на тему, яка вас цікавить, кілька разів, перефразовуючи їх.

мовлення спілкування даун фразовий

Висновок

Дитина з синдромом Дауна може народитися в будь-якій сім'ї. Вірогідність народження такої дитини не залежить від здоров'я або способу життя його батьків. Діти з синдромом Дауна народжуються і в сім'ях президентів (де Голль, Кенеді, Єльцина), і у простих смертних. Випадковий збій при об'єднанні чоловічих і жіночих хромосом у момент зачаття призводить до утворення додаткової хромосоми в кожній клітині тіла дитини. Через сорок сьому хромосому люди з синдромом Дауна мають відмінний від звичайних людей темп розвитку і характерну зовнішність. За офіційними даними Міністерства охорони здоров'я в Україні в 2006-2008 роках народилося 1182 дитина з синдромом Дауна. Фахівець-генетик може з дуже високою точністю визначити наявність синдрому Дауна за зовнішніми ознаками. Тому переважна більшість батьків дізнаються про це вже в пологовому будинку.

Кілька років тому від своїх дітей відмовлялися близько двох третин батьків. Зараз все більше дітей залишається в сім'ях. Діти з синдромом Дауна проходять ті ж етапи розвитку, що і звичайні діти, але з деякою затримкою. Батьки в змозі дуже сильно вплинути на розвиток такої дитини. Завдяки розвиваючим заняттям відставання в інтелектуальному і фізичному розвитку зводиться до мінімуму.

Усіх батьків хвилює розвиток їх дитини: вони радіють його першій посмішці, спостерігають за тим, як він спочатку випадково, а потім усе більш усвідомлено тягнеться до іграшки, з хвилюванням вслухуються в його перші звуки, нетерпляче чекають, коли ж з'являться перші слова.

Список використаних джерел

1. Авдеєва, Н. Корекція порушення образу себе в ранньому віці / Н.Авдеєва // Дошкільне виховання. - 2003. - №3. - с. 47-52

2. Барашнєв Ю.І., Барашнєва Ю.І., Синдром Дауна. Медико-генетический и социально-психологический портрет / Під ред. Барашнєва Ю.І. - виробництво: Триада-Х,- 2007. - с. 216 - 244

3. Баєнская Е.В., Виродова И.А., Разенкова Ю.А. Навчіться спілкуватися з немовлятами. М. : Просвіта,- 2010. - с. 168-172

4. Боряева Л.Б., Гаврилушкина О.П., Зарин А.П., Соколова, Н.Д. -Програма виховання і навчання дошкільників з інтелектуальною недостатністю / Л.Б. Боряева та ін. - Видавництво «СОЮЗ»,- 2001. -с. 286 - 294. - (Корекційна педагогіка).

5. Блонский П.П. Возрастная педология. - М.: Л.- 1980. - с. 218-219

6. Воробьева В.К. Методика розвитку зв'язного мовлення у дітей з системним недорозвиненням мови. - М.- 2009. - с.11-14

7. Гвоздьов А.Н. Вопросы изучения детской речи. - М.- 1961. - с.2-9

8. Горелов И.Н. Вопросы теории речевой деятельности. Талин,- 1987. - с.96-101

9. Громова О.Е. Шлях до перших слів і фраз. М. : Просвіта,- 2011. - с.116-120

10. Діти з відхиленнями у розвитку: методичний посібник для педагогів, вихователів масових і спец. установ та батьків / авт.-склад Н.Д.Шматко.- М.: Аквариум, 2001. - Библиогр.: с. 125-127

11. Долгова Л.А. Психологические основы развития навыков речевой коммуникации у учащихся. - М.- 1996. - с.201-209

12. Жиянова П.Л. при участии М.Ф. Гимадеевой. Социальная адаптація детей раннего возраста с синдромомДауна. Организация иметодика работы адаптационных групп: методическое пособие. М. : Монолит,- 2002. - с.

13. Жиянова П.Л., Поле Е.В. Малыш с синдромом Дауна. Книга для родителей. М. : Моноліт,- 2007. - с.

14. Жукова Н.С, Мастюкова Е.М., Филичева Т.Е., Логопедия: Подолання загального недорозвинення мовлення у дошкільників. - М.- 2008. - с.164-168

15. Ефименкова Л.Н. Формирование речи у дошкольников. - М.- 1985. - с.134-149

16. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. - М.- 2009. - с.164-168

17. Леонтьев А.А. Функции и формы речи // Основы теории речевой деятельности. - М.- 1974. - с.201-208

18. Леонтьев А.А. Сприйняття тексту як психологічний процес / / Психолінгвістична природа тексту і особливості його сприйняття. - Київ,- 1979. - с.19-29

19. Дитина з синдромом Дауна. Нове видання для батьків / під. ред. Сьюзан Дж. Скаллеран. М.- 2009. - с.7-16

20. Разенкова Ю.А. Потешки на все случаи жизни. Взаимопонимание с первых дней жизни; как установить эмоциональный контакт; приемы народной педагогики сегодня. М. : Карапуз,- 2010. - с.8-13

21. Супрун А.Е. Лекції з теорії мовної діяльності. - М.- 1996. - с.56-72

22. Шаховская С.Н. Развитие словаря в системе работы при общем недоразвитии речи // Психолингвистика и современная логопедия / Під ред. Л.Б. Халиловой. - 2007. № 1.- с.112-133

Размещено на Allbest.ru