Музичне виховання

Однак без педагогічної допомоги діти, як правило, використовують тільки найпростіший спосіб довільного запам'ятовування і відтворення - переказування. Спроби застосувати продуктивніші способи (переказування з використанням готового плану, смислове групування матеріалу тощо) ускладнюють роботу.

Розвиток довільної пам'яті не означає ослаблення мимовільної. Мимовільна пам'ять молодших школярів характеризується новими якісними особливостями, що зумовлюються новим змістом та формами діяльності. Мимовільне запам'ятовування і відтворення включається у систематичне виконання дітьми навчальних завдань, завдяки чому, а також внаслідок подальшого розвитку мислення, ці процеси стають систематичнішими і продуктивнішими.

Під впливом навчання у молодших школярів формується логічна пам'ять, внаслідок чого суттєво змінюється співвідношення образної та словесно-логічної пам'яті. Важливою умовою ефективності цього процесу є педагогічне керівництво, спрямоване на забезпечення розуміння (аналіз, порівняння, співвіднесення, групування тощо) учнями навчального матеріалу, а вже потім - заучування його [6].

У молодшому шкільному віці зростає продуктивність, міцність і точність запам'ятовування навчального матеріалу. Зумовлено це оволодінням учнями досконалішими мнемонічними прийомами.

Підвищується точність упізнання об'єктів, причому спостерігаються якісні зміни у цьому процесі. Наприклад, першокласники, впізнаючи об'єкти, більше спираються на їх родові, загальні ознаки, а третьокласники більшою мірою зорієнтовані на аналіз, виділення в об'єктах специфічних видових та індивідуальних ознак.

Уява в цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, із характерними рисами некерованості. У процесі навчання вона поступово розвивається, зокрема, вдосконалюється відтворювальна уява, яка стає реалістичнішою та керованішою.

Інтенсивно формується і творча уява. На основі попереднього досвіду виникають нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів.

Зростає швидкість утворення образів фантазії, а також вимогливість дітей до витворів власної уяви.

Діти цього віку дуже емоційні, але поступово вони оволодівають умінням керувати своїми емоціями, стають стриманішими, врівноваженішими.

Основним джерелом емоцій є навчальна та ігрова діяльність (успіхи і невдачі в навчанні, взаємини в колективі, читання літератури, перегляд телепередач, фільмів, участь в іграх тощо).

Емоційну сферу молодших школярів складають нові переживання: здивування, сумніви, радощі пізнання, які, у свою чергу, є базою розвитку допитливості та формування пізнавальних інтересів [7].

Поступово розвивається усвідомлення своїх почуттів і розуміння їх вияву іншими людьми (Н. Лейтес, П. Якобсон). Для молодших школярів загалом характерний життєрадісний, бадьорий настрій. Причиною афективних станів, які мають місце, є передусім розходження між претензіями і можливостями їх задовольнити, прагненням отримати вищу оцінку своїх особистісних якостей і реальними взаєминами з людьми тощо. Як наслідок, дитина може виявляти грубість, запальність, забіякуватість та інші форми емоційної неврівноваженості.

Молодші школярі емоційно вразливі. В них розвивається почуття власної гідності, зовнішнім вираженням якого є гнівне реагування на будь-яке приниження їх особистості та позитивне переживання похвали.

Розвиваються почуття симпатії, відіграючи важливу роль у формуванні малих груп у класі та стихійних компаній. Взаємини у класі виступають фактором формування у дітей моральних почуттів, зокрема, почуття дружби, товариськості, обов'язку, гуманності. При цьому першокласники схильні переоцінювати власні моральні якості і недооцінювати їх у своїх однолітків. З віком діти стають самокритичнішими [7].

Шкільне навчання сприяє розвитку вольових якостей молодших школярів, вимагаючи від них усвідомленого і виконання обов'язкових завдань, підпорядкування їм своєї активності, довільного регулювання поведінки, вміння активно керувати увагою, слухати, думати, запам'ятовувати, узгоджувати власні потреби з вимогами вчителя тощо.

Воля у цьому віці характеризується нестійкістю у часі. Молодші школярі легко піддаються навіюванню. Поступове обмеження дитини як суб'єкта імпульсивної поведінки відкриває можливості її розвитку як суб'єкта вольової поведінки, здатного довільно регулювати власні психічні процеси та поведінку.

Поступово зростає вимогливість до себе та інших, розширюється сфера усвідомлення обов'язків, розуміння необхідності їх виконання. Формуються такі вольові риси характеру як самостійність, впевненість у своїх силах, витримка, наполегливість тощо [10].

Ефективність формування вольових якостей залежить передусім від методів навчально-виховної роботи.

Характер у цьому віці лише формується, тому імпульсивність поведінки, примхливість, упертість спостерігаються досить часто. Зумовлено це передусім недостатньою сформованістю вольових процесів. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їх темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи. Водночас більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів.

Самооцінка молодших школярів конкретна, ситуативна, багато в чому визначається оцінкою вчителя. Якщо у навчальній діяльності дитини невдач більше, ніж успіхів, і подібні ситуацію вчитель до того ж постійно підкріплює низькими оцінками, то результатом стає розвиток почуття невпевненості в собі та неповноцінності, що мають тенденцію до поширення і на інші види діяльності [25].

Специфічною для молодших школярів є, поряд з ігровою, художня діяльність. Діти із задоволенням малюють, ліплять, танцюють, співають, слухають казки. Вони здатні відчувати виразність епітетів і порівнянь, спроможні розповісти про свої враження. Виконання пісень і танцювальних рухів набуває виразності, що свідчить про вміння дітей передати своє ставлення до музики. Помітними стають вияви музичних здібностей, особливо в сфері мелодичного слуху. Учні здатні вислухати невеликий твір від початку до кінця, запам'ятати і впізнати його.

Як правило, діти рано починають співати самі, наслідуючи маму, сестричку, аудіозапис. Але їхні пісеньки, здебільшого, не повторюють почуту мелодію, а співаються довільно, варіативно, залежно від настрою й обставин. Тобто, в них дитина мимоволі виявляє елементи творчості. Коли за допомогою вчителя учні дійдуть висновку, шо є мелодії сумні й веселі, спокійні й бадьорі тощо, їхні імпровізації стануть виразнішими й усвідомленішими. Цінність таких імпровізацій значна, адже вони приносять дітям естетичне задоволення і викликають захоплення музичними заняттями.

У розвитку творчих здібностей і здатності комбінувати музичний матеріал Б. Асаф'єв бачив один із шляхів музичного виховання дітей. «Виховувати музично-творчі навички слід, по-перше, тому, що кожний, хто хоч трохи відчув у будь-якій сфері мистецтва радість творчості, буде спроможним сприймати і цінувати все хороше, що робиться у цій сфері, і з більшою інтенсивністю, ніж той, хто тільки пасивно сприймає. Тому, як тільки у дітей накопичиться деяка достатня кількість слухових вражень, необхідно спробувати з ними імпровізувати» [3, с. 72]. Музична творчість дітей може виявлятися у тій найпростішій сфері ритмоінтонації й формоутворенні, яка дістала назву «елементарного музикування».

Нерідко вважається, шо у дітей спочатку розвивається конкретне мислення, а вже потім - абстрактне. Така позиція надто прямолінійна, оскільки означена послідовність розвитку конкретного й абстрактного в мисленні дитини досить умовна. Учень спостерігає, порівнює, виділяє істотні ознаки, аналізує, узагальнює, щось відкриває для себе, тобто, в його свідомості нідбувається значна робота по осмисленню того, шо відбувається навколо нього. Тому не слід недооцінювати здібностей молоділих школярів до абстрактного мислення. Адже навіть дошкільники нерідко вражають досконалістю й логічністю своїх суджень стосовно того, що їх зацікавило. Згадаймо численні приклади блискучого логічного мислення дітей, зібрані в книзі К. Чуковського «Від двох до п'яти».

Музичне навчання учнів має бути цікавим і радісним. Діти приходять до школи з різними музичними задатками і різною музичною підготовкою. Але у всіх дітей є деякий досвід слухання інструментальної музики, співу пісень, бачення і виконання танців, крокування під музику тощо. Їм розповідають і читають однакові казки, книжки, вони переглядають одні й ті ж телепередачі для дітей, кінофільми та мультфільми, стикаються з різноманітними подібними життєвими ситуаціями. Тому запас художніх і життєвих вражень дітей хоча й відрізняється кількісно, але в якісному плані він приблизно однаковий у всіх. Так складається життєвий досвід дитини, близький життєвому досвіду інших дітей. Це дозволило Д. Кабалевському зробити висновок про те, шо в умовах загальноосвітньої школи в музично-виховній роботі слід виходити не із здібностей дітей і їх підготовки, а з їхнього життєвого досвіду [15, с. 7].

Спостерігаються значні відмінності в музичному розвитку дітей залежно від їх індивідуальних особливостей. Одні з них «музичні» за всіма показниками, інші відрізняються своєрідним поєднанням окремих музичних здібностей. Так, здатність сприймати і переживати музику може поєднуватися з посередніми голосовими даними, добрий розвиток музичного слуху не завжди супроводжується схильністю до творчості. Одні діти можуть слухати музику не відволікаючись, інші навіть не уявляють, що це таке - спеціально слухати музику; деякі діти можуть чисто і виразно виконувати знайомі пісні, мають елементарні уявлення про музику, інші байдужі до неї, оскільки жили у несприятливих для цього умовах. Зрозуміло, що внаслідок цього можливості музичного розвитку дітей на уроках музики різні.

Водночас можна виокремити й загальні риси музичного розвитку, властиві молодшим школярам:

1. Діги мають певний досвід спілкування з музикою, різноманітнішою стає музична діяльність. Виконання пісень і танців, утілення музично-ігрових образів у русі набуває виразності, що свідчить про змогу учнів передати своє ставлення до музики. У них з'являються улюблені пісні, танці, ігри, вони здатні навіть мотивувати свої музичні вподобання, оцінювати твори, виявляти художні інтереси. У дітей помітними стають вияви музичних здібностей, особливо в царині мелодійного слуху. Учні можуть впізнати знайому пісню, визначити не тільки характер музики, але й її настрій. У них поступово налагоджується вокально-слухова координація, диференціюються слухові відчуття.

2.У сфері сприймання музики можливості дітей досить широкі: їм доступні такі основні жанри, як пісня, танець і марш, близька музика зображального і виражального характеру. Через незначний обсяг довільної уваги першокласників, твори повинні бути невеликими за обсягом, з яскравими музичними образами.

3. У сфері співу можливості дітей залежать від попередньої музичної підготовки: їх співацький діапазон може складатися від кількох звуків до октави і більше. Водночас у всіх дітей голосовии апарат тільки формується, дуже тендітний. Це вимагає обережного й послідовного розвитку діапазону голосу, обмеження сили звучання.

4. У сфері творчості можливості молодших школярів такі: вони легко відгукуються на різні творчі завдання, можуть імпровізувати на заданий образ, створювати ритмічні й мелодичні імпровізації на дитячих музичних інструментах, інсценізувати знайому пісню або інструментальну п'єсу зображального характеру [17, c. 199]

Від якості музичних занять у початковій школі значною мірою залежить музичний розвиток учнів у наступних класах. При цьому вчитель не має прагнути до вирівнювання учнів у їхньому музичному навчанні та вихованні, оскільки це неодмінно приведе до гальмування розвитку частини дітей. Приділяючи особливу увагу тим дітям, які менш обдаровані музично, він повинен всіляко сприяти розвитку дітей обдарованих, ставити перед ними індивідуальні завдання. Вимогливість до учнів відповідно до їх здібностей є однією з умов підтримки одних, і попередженням від «зіркової хвороби» інших, музично обдарованих дітей.

Слід враховувати, що молодший шкільний вік багатий на приховані можливості розвитку, які важливо своєчасно помітити і підтримати. Однаково недопустимо вважати дітей менш розвиненими, ніж вони є насправді, як і перебільшувати їхні можливості. Вдумливе ставлення до вікових особливостей, фізичного і психічного розвитку дітей дасть учителеві можливість цілеспрямовано, без шкоди для вихованців здійснювати їхнє музичне навчання і виховання.

Висновки

З давніх часів музика вважалася важливим засобом формування особистісних якостей людини, її духовного світу. Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що музичний розвиток впливає на загальний розвиток людини: формується її емоційна сфера, удосконалюється мислення, вона стає чуйною до краси в мистецтві і в житті.

Музичний світ безмежно багатий, щедрий і різноманітний. Свої скарби музика відкриває не відразу. Осягнення залежить від багатьох причин: від нашої культури, від запитів до життя, до мистецтва, від здібностей.

Загальновідомо, що у молодшому шкільному віці учні характеризуються великою вбираючою здібністю: вони легко сприймають нову, цікаву інформацію. Саме у цей період діти наслідують дорослих, один одного, відтворюють спочатку мимовільно, а потім свідомо інтонації голосу, мовні звороти, жести манеру спілкування, сприймають це елементом гри. Тому розвивати музичний смак у дітей потрібно з молодшого шкільного віку.

Успішність процесу формування музичного смаку молодших школярів знаходиться в залежності від наявності єдиної концептуальної основи в спілкуванні дітей з музикою.

Учитель музики покликаний формувати у молодших школярів основні особистісні якості: світогляд, волю, музичні смаки, переконання. При цьому підготувати до самостійної музичної діяльності, розвинути творчі здібності, ініціативу, відповідальність, або, інакше кажучи, сформувати музично-естетичну і музично-педагогічну культуру. Тому вчитель музики повинен бути зразком музичної вихованості та культури, він зобов'язаний створювати і творити на уроках музики музичну культуру учнів.

Однією з умов розвитку музичного смаку молодших школярів, є включення в зміст уроків шедеврів класичної музики, що дозволяють пояснити формування здатності адекватно сприймати і оцінити музичний твір.

У вихованні музичного смаку вагоме місце належить літературно-музичним темам, де поряд з бесідою про творчість певного письменника або поета показане віддзеркалення його творчості в музиці.

Велику роль у розвитку музичного смаку відіграють кіно і телефільми, а також музика у записах. Вплив цих видів мистецтва починається з раннього дитинства і не припиняється протягом усього життя. Діти дедалі частіше звертають увагу на сюжети музичних кліпів, аніж на музику і тексти пісень. Вчитель має враховувати це й стати путівником школяра в цьому мінливому світі музики, що частіше за все керується модними тенденціями, аніж естетичними ідеалами. Він має допомогти дитині при оцінюванні та виборі музики для слухання; своєю діяльністю формувати естетичний смак, виховувати дітей на кращих зразках сучасного музичного мистецтва.

Таким чином, щоб досягти значних успіхів у музичному розвитку дітей молодшого шкільного віку, необхідно розвивати в них музичний смак. Вчителеві необхідно зуміти зацікавити школярів уміло підібраним матеріалом, розвивати у дітей інтерес до музичного мистецтва, виховувати естетичний смак на кращих зразках музичного мистецтва. Розвиток музичного смаку - першочергове завдання у процесі становлення світогляду особистості.

Отже, прищеплення музичного смаку має вирішальне значення, бо від того, який досвід опанує підростаюче покоління, залежить рівень його духовності, вихованості, ставлення до оточуючого світу.

Список джерел

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. - М., 1997. - 115 с.

2. Апраксина О.М. Методика музыкального воспитания в школе: [Учебное пособие для студентов] / О.М. Апраксина. - М. : Просвещение, 1983. - 223 с.

3. Асафьев Б.В. О музыке Чайковского: Избранное / Б.В. Асафьев. - Л.: Музыка, 1972. - 375 с.

4. Ващенко Г. Виховний ідеал / Г. Ващенко. - Полтава: Полтавський вісник, 1994. - 191 с.

5. Веркалець М.М. Педагогічні ідеї Б.Д. Грінченка / М.М. Веркалець. - К.: Товариство «Знання» УРСР, 1990. - 48 с.

6. Вікова психологія / за ред. Г.С. Костюка. - К., 1976. - 147 с.

7. Гонтаровська Н.Б. Розвиток особистості в психолого-педагогічному контексті / Н.Б. Гонтаровська // Педагогіка і психологія. - 2005. - №1. - с. 32-41.

8. Джола Д.М., Щербо А.Б. Теорія і методика естетичного виховання школярів: [навч. пос]. / Д.М. Джола, А.Б. Щерба. - К.: ІЗМН, 1988. - 392 с.

9. Эстетическая культура и эстетическое воспитание: Книга для учителя / Сост. Г.Т. Лабковская. - М.: Просвещение, 1992. - 306 с.

10. Занков Л.В. Беседы с учителем: вопросы обучения в начальных класах / Л.В. Занков. - М.:Просвещение, 1975. - 96 с.

11. Кирило Стеценко: Спогади, листи, матеріали / Упор. Є. Федотов. - К.: Музична Україна, 1981. - 480 с.

12. Кулагина И.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет) / И.Ю. Кулагина. - М.: 1997. - 206 с.

13. Михайличенко О.В. Основи загальної та музичної педагогіки: історія та теорія [навчальний посібник] / О.В. Михайличенко. - Суми: вид-во «Козацький вал», 2009. - 208 с.

14. Мухина В.С. Детская психология / В.С. Мухина. - М.:Просвещение, 1985. - 79 с.

15. Назайкинский Е.В. О психологи музыкального восприятия / Е.В. Незанкийский. - М.: Музыка, 1972. - 367 с.

16. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання: навч.-метод. посібник / О.Я. Ростовський. - К.: ІЗМН, 1997. - 248 с.

17. Ростовський О.Я. Теорія і методика музичної освіти: навч.-метод. посібник / О.Я. Ростовський. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2011. - 640 с.

18. Ростовський О.Я. Педагогічні основи керування процесом музичного сприймання школярів: автореф. дис. д-ра пед. Наук: 13.00.01 /Ін-т пед.-ки АПНУ. - К., 1994. - 48 с.

19. Рудницька О.П. Основи викладання мистецьких дисциплін / О.П. Рудницька. - К.: АПН України, 1998. - 183 с.

20. Сапожнік О. Популярна естрадна музика в Україні: історичний екскурс / О. Сапожнік // Мистецтво і освіта. - 2003. - №3. - с. 11 - 13.

21. Стеценко К.Г. Луна: Збірник пісень для сім'ї і школи / К.Г. Стеценко. - 1907. - 93 с.

22. Сухомлинський В. Вибрані твори: В 5 т. - К, Рад. шк., 1976-1977. - Т.3. - 553 с.

23. Сухомлинський В. Серце віддаю дітям [Вибрані твори: В 5 томах] / В. Сухомлинський. -1977. - т. 3 - 297 с.

24. Татаркевич В. Історія шести понять [пер. з пол.] / В. Татаркевич. - К.:Просвіта, 2001. - 124 с.

25. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя / Л.М. Фридман, И.Ю. Кулагина. - М.: Просвещение, 1991. - 207 с.

26. Черноиваненко М.Н. Проблема формирования музыкального вкуса в теории музыкального воспитания школьников / М.Н. Черноиваненко. - Свердловск.: - 1974, - 202 с.

27. Шацкая В.Н. Отчет о музыкальной работе и очерки работы в опытной станции / В.Н. Шацкая // Революция - Искусство - Дети. Ч. 2. - М.: Музыка, 1988. - .97 с.

28. Шульгіна В.Д. Українська музична педагогіка: Підручник / В.Д. Шульгина. - К.: ДАКкіМ, 2005. - 271 с.

музичний смак виховання школяр

Размещено на Allbest.ru