Главная База знаний "Allbest" Педагогика Способи організації самостійної роботи в малокомплектній початковій школі

Способи організації самостійної роботи в малокомплектній початковій школі

Психолого-педагогічні основи, зміст поняття та види, стан проблеми організації самостійної роботи в масовому педагогічному досвіді. Врахування психологічних особливостей учнів. Способи організації самостійної роботи в школі та перевірка їх ефективності.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2009
Размер файла 3,9 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Керувати формуванням інтересу до навчання можна, якщо таке керування опирається на знання психологічних основ і механізму цього процесу.

Першою необхідною умовою формування інтересу до навчання є відпрацювання в учнів активної діяльності в групі її компонентів (розуміння навчального завдання, здійснення активних навчальних дій, дії самоконтролю і самооцінки). При оволодінні навчальною діяльністю у школярів утворюється активна позиція, уміння розрізняти способи і результати своєї навчальної діяльності удосконалювати їх; перебудовується система відношення до навчання. На цій основі створюється високий рівень інтересу до навчання - орієнтація школяра на способи роботи і їх перевтілення.

Крім орієнтації на способи активного перетворення навчальної діяльності інтересу до навчання повинен включати такі особистісні аспекти, як розуміння суті навчання для суспільства і для себе бажання ставити і досягати мети для реалізації своїх орієнтирів. Тому другою важливою умовою і механізмом формування інтересу до навчання є встановлення окремих компонентів мотиваційної сфери (мотиви, суть, ціль, емоції), які утворюються в середині механізму генезису інтересу.

Є різні шляхи формування мотивацій (через організацію реальних видів діяльності, спілкування і через розуміння еталонів, норм мотиваційних установок); забезпечити цілісність і по елементне формування мотивації; підкреслити доцільність вивчення мотивації в її формуванні (вивчення початкового рівня, динаміки, появи якісних змін, структурних новоутворень і виявлення їх стійкості); використовують для цього сукупність діагностичних методичних прийомів, які дозволяють об'єктивувати зміни в мотиваційній сфері.

При формуванні мотивації важливо не тільки вивчати, але і корегувати окремі сторони її розвитку, спів ставляти стратегію формування мотивації в ході експерименту і в процесі виховання її вчителем в школі.

При цьому необхідно враховувати систему показників, параметрів при оцінці результативності формування мотивації. Вчені Г.С. Абрамова, Б.М. Грицишин, А. К. Маркова і інші виходили з принципіальної можливості якісних зрушень в її розвитку [16;18].

Згідно з даними дослідження, проведеного групою наукових працівників Науково-дослідного інституту психології, молодшому школяру найбільш важче проявити творчу ініціативу під час вирішення навчального завдання або виконання творчого завдання. Спрацьовує звичка виконувати вимоги вчителя "Роби, як я вчила". Але йому легше щось "видумати" після їх закінчення - підкреслити, виділити, прикрасити і т. д. [17].

Кожний учитель повинен знати, з чим пов'язує учень успішне виконання роботи: об'єктивними показниками кінцевого результату праці чи звичної (бажаної) оцінки. Самостійні школярі вміють робити висновки про свою діяльність перш за все на основі досягнутого; вони в основному вимогливі до себе і оточуючих.

Для розвитку самостійності в навчанні потрібно формувати в молодших школярів такі якості:

Вміння спланувати і організувати свою роботу.

Ініціативність (вміння вносити в роботу елементи власних суджень, спостережень).

Оволодіння правильними прийомами роботи з матеріалом який вивчається.

Бажання і вміння своїми силами побороти труднощі в процесі виконання завдань.

Навички самоконтролю.

Щоб самостійна робота давала результат, сприяла розвитку здібностей школярів, необхідно дотримуватись певних умов:

o учні повинні бути підготовлені до виконання роботи яка передує завданням;

o новий вид роботи засвоюється спочатку за допомогою вчителя, який навчає прийомам роботи і порядку дій;

o недоцільно давати важкі або дуже легкі завдання;

o завдання потрібно давати так, щоб учні сприймали його як власну пізнавальну чи практичну мету;

o слід враховувати рівень підготовки кожного учня.

Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язання задачі, схема морфологічного і фонетичного розбору тощо), варто оформити їх у вигляді пам'ятки (зокрема, у формі настінної таблиці), яку вивішують на дошці [16; 18].

Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників, Один з найважливіших - складність, та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу.

Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організувати свою роботу, здійснювати її як най економніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок - організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних, що їх має набути школяр.

Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри у свої сили. Щоб учні правильно виконували самостійні завдання, треба давати їм чіткі настанови.

Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок на основі спостережень за самостійною роботою інших, а потім навичок самоперевірки й самоконтролю. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це - і підготовча робота до застосування правила, і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки [18].

Ефективний спосіб організації співробітництва на уроці - створення ситуацій вільного вибору учнями навчального завдання. У чому їхня мотиваційна цінність? У тому, що дитина приймає педагогічне необхідне навчальне завдання як вільно обране.

Інструментувати навчання як вільно обрану учнем діяльність - це й означає, по-перше, створити найкращі умови для його цілеспрямованого, соціальне і педагогічне значущого розвитку, виховання, збагачення знаннями, досвідом; а по-друге, керувати цим процесом відповідно до потреб його внутрішніх сил, тобто позиції самої дитини, її інтересів.

Уміле використання прийому вільного вибору доповнює традиційні форми постановки завдань, бо саме так в учнів точніше й швидше формується самооцінка, прийом ціле утворення, наполегливість і навіть почуття власної гідності.

Ідея вільного вибору учнями навчальних завдань виявляється у різних способах їх постановки, які пропонують вчені М.М. Скаткін, М.О. Данилов, В.П. Беспалько, а саме [16]:

- вибір учнями завдання серед варіантів, написаних на дошці;

- вибір учнями свого завдання серед аналогічних;

- вибір учнями об'єктів для спостережень;

- вибір з кількох ілюстрацій однієї, яка найбільше відповідає змісту твору.

Ситуація вільного вибору ефективна і для визначення домашніх завдань, які можуть бути спільними для класу і пропонуватися окремим учням. Власне, це один із способів самовизначення учнями своїх можливостей, заохочення сумлінних і працездатних.

Цікавою формою стимулювання активності сильних учнів можуть бути доручення самостійно дібрати завдання для наступного уроку. Такі доручення дуже корисні, адже учневі слід усвідомити мету діяльності й подбати про достатню навчальну насиченість завдання.

Отже, організація навчального співробітництва з учнями передбачає використання різноманітних прийомів: спільне визначення мети діяльності, використання рольової гри, навчального діалогу.

Велику роль у вихованні інтересу до предмета має використання на уроках та в позаурочний час цікавих матеріалів, уривків з художньої літератури, загадок, прислів'їв, повідомлень про неймовірне у природі й житті людей. Такі матеріали підтримують інтерес, дивують учнів, захоплюють [16].

Отже, проблема самостійності у навчанні молодших школярів - одна з кардинальних проблем не тільки дидактики початкової школи, а й психолого-педагогічної науки, тому що в ній знаходяться джерела багатьох проблем: навчання учнів мисленню, розвиток пізнавальних інтересів, формування самостійності, визначення розумових здібностей, прищеплення уміння вчитися, а також надбання таких якостей, як спостережливість, цілеспрямованість, відповідальність. Самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання і шлях активізації пізнавальної активності молодших школярів, її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

Врахування пам'яті, уваги та уяви, мислення, інших психічних процесів, а також вікових та індивідуальних особливостей необхідне для вдумливої організації самостійної роботи на уроці.

Розділ ІІ. Способи організації самостійної роботи в малокомплектній школі та перевірка їх ефективності

ІІ.1 Способи організації самостійної роботи

Самостійна робота на уроці - органічна частина навчального процесу. Тому методика її проведення визначається специфічними особливостями кожного предмета, змістом теми, рівнем підготовленості учнів [60].

Плануючи самостійну роботу, вчитель має [62]:

1) визначити її місце в структурі уроку;

2) знати вимоги до учнів на даному рівні оволодіння матеріалом;

3) передбачити труднощі, які можуть виникнути під час роботи у різних групах дітей;

4) правильно визначити зміст і обсяг завдань; форму їх подачі; тривалість самостійної роботи;

5) дібрати потрібний дидактичний матеріал;

6) знайти раціональний спосіб перевірки роботи.

Розглянемо можливості забезпечення цих умов.

Самостійну роботу залежно від її мети можна проводити на різних етапах уроку. Найчастіше вчителі відносять її до закріплення і повторення. І дуже рідко - до вивчення нового матеріалу, хоча він вивчається майже на кожному уроці. Щоб розвивати пізнавальні здібності дитини, їй слід пропонувати для самостійного ознайомлення і новий матеріал.

Форму самостійних завдань бажано урізноманітнювати, щоб працювали різні види сприймання і пам'яті: зорова, слухова, моторна. Не варто перевантажувати якийсь один вид сприймання. (Ця вимога стосується не тільки організації самостійної роботи, а й усього процесу навчання.)

Результативність самостійної роботи залежить і від того, як учитель зуміє поєднати способи виконання завдань: усні з письмовими, фронтальні з індивідуальними [50].

Ефективність самостійної роботи значною мірою залежить від способу постановки завдання (йдеться про розробку навчальних завдань, їх формулювання, вказівки щодо послідовності опрацювання матеріалу). Бажано, щоб інструктаж був детальним, особливо коли учням пропонують самостійно вивчити новий матеріал. Якщо вказівки мають загальний характер (алгоритм розв'язування задачі, схема морфологічного і фонетичного розбору тощо), варто оформити їх у вигляді пам'ятки (настінної таблиці), яку вивішують на дошці. Найчастіше молодшим школярам потрібне керівництво вчителя, коли вони опановують новий вид роботи. У цьому разі корисно записати рекомендований план міркування в індивідуальних картках чи на дошці.

Плануючи завдання для самостійної роботи, вчитель враховує можливості кожного виду роботи і його відповідність меті уроку. Так, коли самостійно виконуються тренувальні вправи, доцільно використати підручник чи картки з диференційованими завданнями; а коли йдеться про підготовку до сприймання нового матеріалу з читання, в пригоді стануть розповідь-бесіда, вправи з дошки тощо. Неправильне визначення часу на самостійну роботу може спричинити перебудову наміченого вчителем плану уроку.

Тривалість самостійної роботи зумовлюється рядом чинників. Один з найважливіших - складність та обсяг завдання. Воно може бути невеликим, якщо учні тільки-но почали засвоювати матеріал, і, отже, техніка виконання вправ у них опрацьована ще недостатньо. У такому разі на самостійну роботу слід відводити більше часу, ніж на етапі повторення матеріалу [61].

Для самостійної роботи учнів доступні й ефективні такі способи організації:

· підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу;

· самостійне засвоєння нового матеріалу;

· вправи на закріплення;

· тренувальні вправи.

Серед підготовчих вправ до вивчення нового матеріалу можна виділити повторення за підручником, роботу з картками, таблицями тощо.

Із самостійного засвоєння нового матеріалу можна виділити виконання вправ за чіткою інструкцією, ознайомлення з матеріалом підручника тощо.

Говорячи про вправи на закріплення вивченого матеріалу, слід вказати на вправи, що допомагають закріпити способи дії, роботу з таблицями, схемами тощо.

Прикладом такої роботи є також використання схеми (див. схему 1) для збагачення й активізація словника учнів під час написання твору про весну. Перша група дітей виконує завдання самостійно, друга - з допомогою вчителя.

Схема 1

- Доберіть прикметники, використовуючи схему.

Сонце (яке?) --, усміхнене, яскраве, привітне, тепле, оранжеве.

Небо (яке?) -- високе, синє, безмежне, дивовижне, ясне, бездонне.

Хмарки (які?) -- білі, легкі, химерні.

Тепло (яке?) -- щире, лагідне, добре, привітне.

День (який?) -- довший, світлий, сонячний.

Ніч (яка?) -- тиха, тепла, зоряна, місячна, коротка.

Струмочки (які?) -- ніжні, тендітні, несміливі, жовті, білі.

Дерева (які?) -- світлі, весняні.

Трава (яка?) -- росяна, зелена, ніжна, гостренька, духмяна.

Птахи (які?) - перелітні, співучі.

Для підтримання уваги, розширення її обсягу молодшим школярам слід пропонувати такі самостійні завдання, виконання яких потребує поєднання розумових дій з практичними. Наприклад, не тільки прочитати, а й поділити текст на частини; не тільки пригадати правило, а й записати в зошит власні приклади тощо.

Для виконання самостійних вправ, що передбачають формування комплексних умінь, доцільно пропонувати інструкції, які вказують на характер і послідовність розумових і практичних дій. Вони мають бути якомога більше чіткими й лаконічними.

Наприклад, інструкція для розрізнення іменників така:

Роби так:

1. Усно постав запитання до слова.

2. Вибери слова, які відповідають на питання хто? що?

3. Що ці слова означають? Якщо назви предметів, подій, почуттів, явищ природи, це - іменники.

4. Випиши іменники.

На уроках математики можна використати наступну інструкцію у вигляді схеми:

У процесі ознайомлення молодших школярів з новими правилами, поняттями важливо, щоб відбувалося одночасне засвоєння і способів користування цими правилами. Тому на етапі первинного закріплення доцільно дати дітям зразок міркування для виконання самостійних вправ.

Пробні вправи, які виконуються на етапі первинного закріплення, потребують "теоретичного випередження", що дає учневі змогу до початку роботи над завданням ще раз повторити правила, якими він має користуватися.

Прикладом пробної вправи може стати наступна. Роботу над нею доцільно запропонувати таку:

1 група (сильні учні) відразу записують назви істот (неістот).

2 група (слабші учні) спочатку ставлять запитання, потім, за допомогою вчителя - записують назви.

Мета організації самостійної роботи визначає її зміст і методику. Тому види самостійних завдань надзвичайно різноманітні й водночас вони відбивають специфіку формування основних умінь і навичок саме з конкретного предмета. Назвемо найхарактерніші види самостійних завдань.

На уроках читання самостійна робота над текстом має на меті [62]:

1) формувати в учнів повноцінні вміння і навички читання;

2) навчати розуміти зміст твору й засоби створення художнього образу.

Залежно від мети зміст завдань буде різним. У першому випадку це - тренувальні вправи на вдосконалення навичок свідомого, правильного, виразного й швидкого читання; в другому - завдання на усвідомлення змісту художніх образів, їх оцінку, вияв почуттів тощо. Але в обох випадках перед учителем постає проблема - організувати самостійне перечитування тексту з урахуванням його жанрової специфіки. Якщо під час читання науково-пізнавальної статті основна мета учнів - зрозуміти та засвоїти якнайповніше істотні ознаки, зв'язки між подіями, явищами, то при читанні художніх творів найголовніше - яскраве, образне й конкретне сприйняття художніх образів, бо через них найповніше передається багатство змісту твору [62].

Безперечно, всі компоненти навички читання взаємопов'язані, тому в процесі багаторазового перечитування тексту є умови для їх одночасного формування. І все-таки різні види самостійних завдань сприяють удосконаленню й певних якостей читання.

Найпоширеніші самостійні завдання - на відтворення прочитаного, вибіркове читання, розбір образних засобів за ілюстраціями підручника. І чим ширший у вчителя діапазон знань про види завдань у процесі самостійного читання, тим більше в нього можливостей для справді різноманітної і водночас цілеспрямованої роботи.

Які ж завдання найдоцільніші для організації самостійної роботи з текстами? Зокрема, рекомендуємо такі [60]:

1) відтворення фактичного змісту прочитаного;

2) підготовка до виразного читання;

3) словесне змалювання за уявою;

4) пошук, аналіз, порівняння, виділення головного, доведення, узагальнення;

5) знаходження взаємозв'язків між причиною і наслідком;

6) виявлення авторської позиції;

7) різного роду планування й перекази;

8) знаходження взаємозв'язку між прочитаним і фольклором; між прочитаним та ілюстраціями;

9) перечитування з метою виявлення оцінних суджень;

10) перечитування з метою логічного "сортування" текстового матеріалу.

Кожний з наведених видів завдань, зрозуміло, має чимало варіантів формулювань і може бути використаний для роботи над текстом будь-якого жанру. Треба лише правильно врахувати рівень підготовленості дітей.

Самостійна робота на уроках мови в початкових класах - це здебільшого різноманітні вправи. Поєднуючись з іншими методами навчання (аналізом висловлювань, евристичною бесідою, творчими роботами), вони займають більшу частину навчального часу й цілком чи принаймні частково пов'язані з орфографією і розвитком мовлення. Дуже важливо, щоб учитель добре усвідомлював функції кожного типу вправ, їх місце у системі уроків [41].

Для організації самостійної роботи використовують насамперед підручник, однак не варто недооцінювати й індивідуальні картки. Зокрема, їх застосування доцільне під час підготовки до вивчення нової теми, коли вчитель концентрує увагу учнів на певній орфограмі чи способі її перевірки. Такі картки допомагають вчасно виявляти прогалини в знаннях окремих учнів, вводити диференційовані завдання. Крім того, більшість завдань учні можуть виконувати і безпосередньо на картках (олівцем), що допомагає раціонально використати час, уникнути зайвої механічної роботи.

Особливо корисні картки із завданнями, в яких показано послідовність розумових і практичних дій.

Для тренувальних вправ і перевірки засвоєного корисно застосовувати також різноманітні види перфокарт. За їх допомогою можна практикувати вправи на визначення кількості складів у слові, слів у реченні, розпізнавання орфограм, частин мови тощо [61].

Перфокарти бувають різні. Це залежить від того, які навички формуються чи перевіряються. Наприклад, якщо в 3-му класі перевіряються навички правильного відмінювання іменників і змінювання за особами дієслів, учні можуть працювати з перфокартами А, Б, що мають відповідні прорізи (отвори) для вписування слів, відмінкових та особових закінчень при накладанні карток на чисту сторінку зошита (див. мал. 3).

Виконуючи завдання за такими картками, учні пишуть у зошитах цілі слова тільки по одному разу - у верхніх, горизонтальних, прорізах, а у вертикальних, навпроти позначень відмінка (особи) - тільки закінчення.

Мал. 3

Таку роботу можна дуже швидко перевірити, а головне - тренування з використанням перфокарт привертає увагу до виучуваної орфограми, розвиває пильність дітей, дає змогу заощаджувати час.

На уроках математики самостійна робота практикується дуже широко на всіх етапах навчального процесу - під час формування умінь і навичок виконання обчислювальних операцій, розв'язування задач, рівнянь, засвоєння геометричного матеріалу.

Визначаючи матеріал для самостійної роботи, вчитель має бути впевнений, що попередні знання, на яких тією чи іншою мірою ґрунтується вивчення нового, добре засвоєні дітьми. Так само уважно слід поставитися до способу подачі завдання. Інструкція до нього має бути лаконічною, але достатньою і точною, її зміст повинен відображати послідовний хід міркувань, практичних дій, що приводять до засвоєння нового поняття, обчислювального прийому тощо.

Самостійна робота з метою первинного закріплення має тривати не більш як 5 - 6 хв., щоб учитель міг зразу перевірити, наскільки учні зрозуміли новий матеріал, виявити помилки. На цьому етапі роботи важливо швидко зорієнтуватися, чому саме учень помиляється (не зрозумів способів обчислення, не знає попереднього матеріалу, через неуважність тощо). На уроках природознавства самостійна робота учнів різноманітна і за змістом, і за формою. Діти можуть самостійно опрацьовувати нові статті за підручником, проводити досліди за інструкцією, відповідати на запитання, малювати схеми, виконувати завдання з гербарієм, колекцією, працювати з календарем природи тощо [62].

Як і на інших уроках, учитель планує самостійну роботу на різних етапах навчального процесу. Залежно від рівня обізнаності школярів з матеріалом змінюватиметься й ступінь їх самостійності під час виконання завдань.

Відносно новим для початкової ланки є застосування на уроці групових форм самостійної роботи, коли діти виконують якесь завдання в парі або по троє-четверо. Це виховує вміння співробітничати в колективі, організовуватися на співпрацю. Діти тягнуться на уроці до спілкування у процесі виконання групових завдань, треба не тільки не присікати їхню природну схильність, а використати її для взаємного навчання. Тим більше, що в дитячому садку малюки дуже часто працювали у малих групах. Спостерігаючи за учнями під час виконання групових завдань, учитель відкриє для себе чимало нового в їхній поведінці, здібностях до навчання. Наприклад, учителька дає на парту один конверт. У ньому кілька літер, з яких можна скласти два слова, треба у парі розібрати, що не це за слова; або на уроці математики вдвох складають приклади з даного набору чисел, класифікують геометричні фігури тощо. Великі можливості для групових завдань є на уроках малювання і трудового навчання, де учні вдвох можуть виконувати роботу на одну тему (на одному аркуші або на двох, а потім об'єднати). Звичайно, цього молодших учнів треба вчити, не дратуючись їхніми наївними запитаннями, робочим шумом.

Щоб працювати самостійно, учень повинен уміти: організовувати свою роботу, здійснювати її якнайекономніше й раціональніше, перевіряти якість зробленого. За цим коротким визначенням стоїть величезна кількість умінь і навичок організаційних, загальномовленнєвих, загальнопізнавальних, контрольне-оцінних, що їх має набути школяр.

Уміння й навички, які сприяють формуванню повноцінної навчальної діяльності молодших школярів, мають міжпредметне використання. Щоб учні опанували їх, потрібна тривала копітка праця вчителя, вдумливе врахування ним можливостей кожної навчальної теми.

Так, звичка до зовнішнього порядку дисциплінує учня, сформує зосередженість, довільну увагу. Якість будь-якої роботи значно підвищується, коли учень чітко усвідомить її мету. (З чого треба почати роботу? Які засоби, матеріали для цього потрібні? Чи можна передбачити результат? Як себе перевірити?) [50].

Зрозуміло, що до розгорнутої форми планування діти прийдуть поступово, нагромаджуючи елементарний досвід планування різних видів праці. Проте очевидно, що без цієї складної й необхідної навички якісно виконати тривалу самостійну роботу неможливо.

Учитель має систематично перевіряти готовність класу до сприймання усного мовлення, розвивати у вихованців уміння точно й грамотно відповідати на запитання.

Неабияке значення у вихованні самостійності та потрібного темпу роботи мас дотримання єдиних вимог у веденні зошитів з усіх предметів. Привчені до певної послідовності в оформленні роботи, учні не ставлять зайвих запитань, не відвертають уваги всього класу. Досвід показує, що це суттєво впливає на кінцевий результат роботи.

Не можна виховувати самостійність у навчанні, не підтримуючи в учня віри у свої сили. Тому до кожного нового завдання дитину треба готувати, заохочувати її до самостійності. Учитель спочатку показує на прикладі, як виконувати певні дії. Потім учні вправляються під його керівництвом і, нарешті, цілком самостійно виконують аналогічні й нові завдання, де правила треба застосувати в змінених умовах.

Щоб учні правильно виконали самостійні завдання, треба давати їм чіткі настанови (пам'ятки, алгоритми) щодо послідовності роботи. З ними вчитель поступово ознайомлює учнів, прагнучи зробити їх надбанням власного досвіду кожної дитини. Спочатку пам'ятка використовується під час фронтальної роботи. Згодом її варто запропонувати як інструкцію до самостійного розв'язування задач.

Алгоритм у навчанні, як відомо, являє собою чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв'язання багатьох однорідних завдань. Алгоритмічні приписи визначають найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій і цим самим привчають дитину міркувати правильно й економне.

Для навчання дітей "діяти за правилом" найдоцільніше виділяти час, коли новий вид роботи вводиться вперше. А щоб це не набуло формального характеру, основним методом має бути не пояснення вчителя, а привчати дітей користуватись алгоритмом під час виконання завдань. Спочатку під керівництвом учителя, а потім і самостійно, учні виконують за алгоритмом аналогічні й нові завдання. Загальні алгоритми тривалої дії бажано оформити у вигляді настінної таблиці-пам'ятки (алгоритм застосування правила про ненаголошені голосні, сумнівні приголосні, визначення будови слова, відмінкових закінчень; алгоритми розв'язування задачі; ділення багатоцифрових чисел тощо).

Розчленування правила або способу дії на ряд послідовних операцій допомагає учням свідомо користуватися ним під час самостійного виконання завдань, сприяє організації розумових і практичних зусиль учнів.

Розвиток самостійності органічно включає формування в учнів умінь і навичок самоперевірки й самоконтролю. Ці якості розвиваються поступово, їх формують систематично, в певному комплексі. Самоконтроль у навчальній діяльності не можна розглядати як навичку, вироблену внаслідок багаторазових повторень. Це - і підготовча робота до застосування правила (осмислення його суті, усвідомлення послідовності операцій), і контроль за правильністю його застосування, формування вміння виявляти й виправляти допущені помилки [61].

Таким чином, самостійна робота в початкових класах - обов'язковий компонент процесу навчання, її роль, зміст, тривалість, способи керівництва визначаються метою вивчення певного матеріалу, його специфікою та рівнем підготовки школярів.

ІІ.2 Методика експериментального дослідження

Вивчення та узагальнення теоретичних основ досліджуваної проблеми та аналіз педагогічного досвіду у цій галузі дозволили сформулювати робочу гіпотезу нашого дослідження: якщо на уроках в умовах малокомплектної початкової школи використовувати такі способи організації самостійної роботи, як підготовчі вправи до вивчення нового матеріалу, самостійне засвоєння нового матеріалу, вправи на закріплення, тренувальні вправи тощо, то рівень навчальних досягнень учнів значно підвищиться.

Наше експериментальне дослідження проводилось на базі Криштопівської ЗОШ І-І ступенів та Трительницької ЗОШ І-ІІ ступенів Хмельницької області. Дослідження проводилося на матеріалі предметів "Українська мова" та "Математика". Уроки проводилися у класі-комплекті (2 і 3 класи), з використанням різних способів організації самостійної роботи, запропонованих нами. На початку і в кінці експерименту проводилися контрольні зрізи у 2 і 3 класах відповідно.

Характеризуючи клас-комплект, у якому проводився експеримент, слід наголосити на наступних аспектах (див. таблицю 3):

Таблиця 3

Клас

Кількість

учнів

З них дівчаток / хлопчиків

Загальний рівень навчальних досягнень

В

Д

С

П

2

6

2/4

1

3

2

0

3

5

3/2

0

3

2

0

У таблицях 4-7 подані теми уроків та відповідні завдання самостійної роботи, які ми використовували на цих уроках.

Таблиця 4

Завдання для самостійної роботи у процесі вивчення розділу

“Усне додавання і віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток” (математика, 2 клас)

№

Тема уроку

Завдання для самостійної роботи

1

Усне додавання двоцифрових чисел з переходом через десяток (загальний випадок) (№№ 478-487).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· опрацювання правила;

· самостійне закріплення вивченого матеріалу.

№ 481. Розглянь записи і прочитай пояснення.

28 + 59 = ?

20+8 50+9

20 + 50 = 70 8 + 9 = 17 70 + 17 = 87

Пояснення: 20 і 50 - сімдесят, 8 і 9 - сімнадцять, 70 додати 17, буде 87.

№ 482. Розглянь записи і поясни розв'язання.

35 + 48 = 30 + 5 + 40 + 8 = 70 + 13 = 83

Розгляд і аналіз прикладів (розклад чисел на зручні доданки). Розв'язування прикладів за зразком.

2

Застосування прийомів усного додавання двоцифрових чисел у процесі розв'язування прикладів і задач (№№ 488-494).

· робота з картками для письмового опитування (приклади і задачі на застосування правила усного додавання і віднімання із переходом через десяток);

· опрацювання прикладів і задач за зразком. Вирази виду 17+18;

№ 489. 17 + 18, 10 + 14, 18 + 19, 10 + 15

№ 490.

· диференційована самостійна робота над №№ 491, 493.

Щоб виготовити розчин для укладання цегли, взяли 13 кг цементу, а піску - на 39 кг більше. Скільки всього кілограмів цементу і піску витратили?

У майстерні було 18 котушок сірих ниток, білих - на 26 більше, ніж сірих, а чорних - на 37 більше, ніж білих. Скільки котушок чорних ниток було в майстерні?

Перша група учнів виконує обидві задачі самостійно (до одної, на вибір, придумує обернену). Друга група виконує задачу після пояснення вчителя, другу задачу - за зразком. У задачах учні мають розв'язати вирази виду 18+26.

18+26=(10+8)+(20+6)=30+14=44;

· формулювання підсумку уроку.

3

Усне додавання виду 38 + 4. Розв'язування задач двома способами (№№ 495-503).

· пошук і розв'язання прикладів, які відповідають темі уроку (із загальної кількості написаних на дошці);

· розв'язування задачі за зразком;

· диференційоване розв'язання задач двома способами. Задача: В автобусі їхали 20 пасажирів. На зупинці до салону зайшли ще 6 жінок і 7 чоловіків. Скільки пасажирів стало в автобусі? Першим способом учні почергово додають пасажирів, які зайшли (20+607=33). Другим способом учні шукають, скільки пасажирів зайшли на зупинці (6+7=13), а потім додають їх до тих, що їхали (20+13=33). Обчислення виконується шляхом розкладання на зручні доданки.

4

Усне додавання виду 76 + 4. Розв'язування задач на дві дії (№№ 504-511).

· пошук і розв'язання прикладів, які відповідають темі уроку (із загальної кількості написаних на дошці);

· розв'язування задачі за зразком;

· самостійне розв'язання задачі (диференційовано № 507).

У діжку можна налити 16 відер води, а в бочку - на 4 відра більше. Скільки відер води можна налити у дві такі бочки?

Учні виконують розв'язання задачі, використовуючи вираз 16+4. Далі учні подвоюють значення шляхом додавання того ж числа (20-20=40).

5

Усне додавання виду 38 + 52. Розв'язування задач на зустрічний рух (№№ 512-520).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· опрацювання правила;

· розв'язування задачі за зразком;

· самостійне розв'язання задачі (№ 519).

Учні самостійно читають умову задачі та розглядають малюнок до неї. Згодом діти шукають, на скільки зменшилась відстань між лисенятами (35+35=70). Далі, від загальної відстані віднімають ту, яка вийшла в першій дії (100-70=30);

· формулювання підсумку уроку.

6

Усне віднімання виду 40-8. Розв'язування задач на порівняння числа із сумою чисел (№№ 521-529).

· опрацювання правила;

· розв'язування прикладів (№ 524).

Знайди відповіді, коментуючи розв'язування.

50 - 4, 70 - 7, 90 - 2, 100 - 5

Із поданих прикладів учні записують лише ті, у яких відповідь менша за 40;

· самостійне розв'язання задач.

№ 526. За допомогою шкали лінійки знайди різниці.

10 - 3 30 - 3

Учні самостійно вимірюють відрізки та знаходять різниці, розв'язуючи вирази виду 30-3.

№ 527. Від будинку до ферми можна пройти навпростець або через міст. На скільки метрів коротша пряма дорога, ніж через міст?

Учні самостійно читають умову задачі та розглядають малюнок до неї. Згодом діти шукають, яка відстань від будинку до ферми через міст (45+50=90). Відповідаючи на запитання задачі, учні знаходять на скільки метрів коротша дорога навпростець (90-60=30)

7

Закріплення обчислень виду

40-8.

Порівняння виразу та числа.

Складання задачі за поданим виразом (№№ 530-536).

· робота з картками (приклади виду 40-8);

· завдання на порівняння виразу та числа (№ 531). Учні виконують порівняння виразу та числа виду 40-5 ? 35. Серед всіх виразів діти записують лише ті, в яких поставили знак ">";

· розв'язування задачі за зразком;

· самостійне розв'язання задачі за поданим виразом (№ 535).

Склади задачу за виразом: 40-(23+7).

8

Усне віднімання виду 53-8.

Творча робота над задачами (№№ 537-544).

· самоперевірка домашнього завдання;

· робота з картками (завдання на порівняння виразу та числа);

· опрацювання правила;

· творча робота над задачею за зразком (№ 543).

Брат, сестра і тато обкопували в саду дерева. Брат обкопав 7 дерев, сестра - 6, а тато - 20.

Ознайомившись із умовою задачі, учні відповідають на питання: "Про що дізнаємось, якщо обчислимо вирази?" (7+6, 20-7, 20+7+6, (20+6)-7). Окремі учні отримують завдання самим підібрати вираз і поставити до нього питання;

· формулювання підсумку уроку.

9

Загальний випадок усного віднімання двоцифрових чисел із переходом через десяток.

Розв'язування задач

(№№ 545-554).

· робота з картками (приклади на усне віднімання виду 53-8);

· самостійне розв'язування задач (вивчених видів №№ 548-551). Учні розв'язують вирази виду 84-29 (методом віднімання частинами). На закріплення дається задача, яку діти самостійно розв'язують за допомогою малюнка.

10

Закріплення прийому загального випадку віднімання двоцифрових чисел.

Творча робота над задачею

(№№ 555-559).

· робота з картками (приклади на закріплення прийому загального випадку віднімання двоцифрових чисел);

· контроль навчальних досягнень (самостійна робота на застосування знань із вивченого матеріалу №№ 555-558). Учні розв'язують задачі та вирази з вивченої теми (виду: 28+59, 38+4, 76+4, 38+52, 53-8, 84-29).

11

Віднімання виду 50-34.

Розв'язування складених задач (№№ 560-567).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· розв'язування прикладів виду 50-34 та прикладів на вивчені види (№ 561 та приклади, написані на дошці);

Розглянь записи і поясни розв'язання.

· творча робота над задачею за зразком (№ 565).

На одній ділянці посіяли кукурудзу, а на двох інших - жито і ячмінь. Восени зібрали 50 кг кукурудзи, а жита - на 22 кг менше. Ячменю зібрали стільки, скільки й жита. Скільки всього кілограмів жита і ячменю зібрали?

Учні добирають свої питання до задачі. Сильніші учні змінюють умову задачі;

· формулювання підсумку уроку.

12

Усне і письмове додавання та віднімання двоцифрових чисел.

Складання і розв'язування задач за скороченими записами і за малюнком (№№ 568-575).

· робота з картками (завдання на віднімання виду 50-34);

· робота над скороченим записом до задачі (№ 571);

Склади і розв'яжи задачу за коротким записом.

· розв'язання задачі за малюнком (№ 572).

13

Закріплення додавання і віднімання двоцифрових чисел.

Усні обчислення за таблицею (№№ 576-582).

· самоперевірка домашнього завдання;

· контроль навчальних досягнень (приклади та задачі на закріплення додавання і віднімання двоцифрових чисел);

· робота з таблицею (№ 578).

Після розгляду таблиці чисел учні додають до чисел другого стовпчика числа третього стовпчика, потім від чисел четвертого рядка віднімають числа першого рядка;

· формулювання підсумку за темою.

Таблиця 5

Завдання для самостійної роботи в процесі вивчення розділу

“Усне додавання і віднімання в межах 1000” (математика, 3 клас)

№

Тема уроку

Завдання для самостійної роботи

1

Додавання і віднімання круглих сотень. Додавання і віднімання круглих десятків із переходом через десяток. Задачі на дві дії першого ступеня.

Творча робота над задачами (№№ 554-563).

· розв'язання прикладів за зразком (№ 556).

200+700=900, 2 сот.+7 сот.=9 сот.

800-300=500, 8 сот. -3 сот.=5 сот.

Після розгляду зразка учні розв'язують приклади виду 1000-700, 300+300;

· взаємоперевірка розв'язаних прикладів;

· розв'язання задач за зразком (№ 558). Виконуючи вирази до теми уроку, учні знаходять масу покупки, яку зробила господарка (300+500+500=1300);

· диференційована творча робота над задачею (№ 561). Після розв'язання задачі учні змінюють запитання до неї так, щоб відповідь стала 900 г.

2

Додавання і віднімання круглих сотень та десятків. Розширена задачі на зведення до одиниці (перший вид)

(№№ 564-570).

· робота з картками (приклади на додавання і віднімання круглих сотень);

· заповнення цікавих квадратів.

Учні самостійно знаходять логіку побудови числового квадрату та доставляють пропущені числа;

· диференційоване розв'язання задачі (№№ 567, 568).

3 год - 18 дрилів

2 год - ? (за годину на 1 дриль більше)

Перша група учнів виконує обидві задачі самостійно (до одної, на вибір, придумує обернену). Друга група виконує задачу після пояснення вчителя, другу задачу - за зразком. У задачах учні мають розв'язати вирази виду 18:3, 7*2.

3

Усне додавання трицифрових чисел виду 520 + 340.

Розширені задачі на зведення до одиниці (перший вид)

(№№ 571-579).

· розв'язання прикладів за зразком (№ 573).

Ознайомившись із таблицею, в якій докладно пояснюється розв'язання прикладів методом розкладання на розрядні доданки, учні розв'язують вирази виду 520+340;

· взаємоперевірка розв'язаних прикладів;

· диференційована творча робота над задачами (№№ 576, 577).

4

Усне віднімання трицифрових чисел виду 470 - 320. Задачі і вправи на застосування прийомів обчислень. Складені задачі, що передбачають суми двох і трьох доданків (№№ 580-587).

· ознайомлення з новим матеріалом (робота в групах). Учні користуються малюнком, пояснюють розв'язування;

· розв'язання прикладів (№ 582).

280 - 130, 670 - 440, 170 - 110, 750 - 250

Використовуючи знання, набуті на попередніх уроках, учні розв'язують приклади з усного додавання і віднімання в межах тисячі;

· взаємоперевірка розв'язаних прикладів;

· розв'язання задач за малюнком (№ 585).

Після розв'язку задачі № 584 та розглянувши малюнок, учні переходять до самостійного розв'язку аналогічної задачі. При цьому використовують вирази виду 320+150.

5

Усне додавання і віднімання виду 430 + 500, 430 + 50, 760-400, 760-40. Складені задачі, що передбачають суми трьох і двох доданків

(№№ 588-596).

· робота з картками (приклади виду 470-320);

· розв'язання прикладів за зразком (№ 589).

430 + 500 = ?

400 30

Ознайомившись із таблицею, в якій докладно пояснюється розв'язання прикладів методом розкладання на розрядні доданки, учні розв'язують вирази виду 430+500, 760-400;

· ознайомлення з новим видом задач (робота в парах) (№ 593).

1) 890 - 760 = ?

2) 890 - 470 = ?

3) 760 - ? = ?

Прочитавши типові задачі, учні один одному ставлять запитання до них, після чого виконують розв'язання та взаємоперевірку;

· диференційована творча робота над задачами (№ 594, 595).

6

Різні способи усного додавання круглих трицифрових чисел; Обчислення значень буквених виразів. Розширені задачі на зведення до одиниці (№№ 597-603).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· контроль навчальних досягнень - розв'язання прикладів та задач (вивчені прийоми) (№ 597-600);

· складання буквених виразів.

7

Різні способи віднімання круглих трицифрових чисел.

Перевірка віднімання додаванням. Розв'язування задач на три дії (№№ 604-611).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· самостійне розв'язання прикладів (№№ 604, 605). Після розв'язання прикладів (№ 604) виду 770-40, учні шукають помилки у аналогічних виразах (№ 605);

· самостійне ознайомлення з новим матеріалом (№ 606);

· диференційована творча робота над задачею (№ 609). Прочитавши умову задачі та розглянувши таблицю, учні намагаються поставити такі питання, за допомогою яких можна закрити порожні клітинки.

8

Додавання і віднімання виду 230 + 70, 200 - 60.

Дії з іменованими числами. Розв'язування задач (№№ 612-618).

· розв'язання прикладів за зразком (№ 613);

· взаємоперевірка розв'язаних прикладів;

· диференційована творча робота над задачами (№№ 615, 616).

Перша група учнів виконує обидві задачі самостійно (до одної, на вибір, придумує обернену). Друга група виконує задачу після пояснення вчителя, другу задачу - за зразком. У задачах учні мають розв'язати вирази виду 1000-(400+400).

9

Віднімання круглих чисел із переходом через розряд виду 420 -70. Вправи і задачі на застосування вивчених випадків арифметичних дій (№№ 635-643).

· ознайомлення з новим матеріалом (робота в групах);

· розв'язання прикладів (№№ 637, 638);

· взаємоперевірка розв'язаних прикладів;

· самостійна робота над прикладами та задачами на застосування вивчених випадків арифметичних дій.

(№ 640-643). Учні розв'язують вирази виду 420-70, розкладаючи на зручні доданки зменшуване або від'ємник.

10

Віднімання трицифрових чисел виду 650 - 290. Розширені задачі на зведення до одиниці (№№ 644-652).

· робота з картками (приклади виду 420-70);

· розв'язання прикладів за зразком (№ 645).

Ознайомившись із новим видом прикладів, учні знаходять різницю чисел 730 і 280 та пояснюють прийом обчислення;

· ознайомлення з новим видом задач (робота в парах);

· диференційована творча робота над задачами (№№ 649, 650).

11

Віднімання трицифрових чисел виду 600 - 270. Задачі, що передбачають суми трьох і двох доданків. Периметр трикутника (№№ 653-662).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· ознайомлення із прикладами виду 600-270;

· диференційована творча робота над задачами (№№ 656, 659).

Сильніші учні розв'язують першу задачу та добирають до неї обернену. В другій задачі змінюють запитання. Слабші учні самостійно розв'язують лише другу задачу;

· формулювання підсумку уроку.

12

Узагальнення і систематизація знань.

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· самостійне розв'язання прикладів, записаних на дошці (вирази виду 310+250, 390-140, 420+80, 700-240);

· робота в групах (повторення та узагальнення вивченого).

Таблиця 6

Завдання для самостійної роботи в процесі вивчення розділу “Звуки і букви” (українська мова, 2 клас)

№

Тема уроку

Завдання для самостійної роботи

1

Звуки і букви. Алфавіт. Складання речень

(II, впр. 77-83).

· каліграфічна хвилинка;

· диференційоване виконання вправи 80. Сильніші учні називають будь-який звук і підбирають до нього відповідну букву, слабші учні виконують це завдання, використовуючи алфавіт;

· робота в групах (виконання вправи 82).

Має Гала добру звичку

Класти книжку на ….

Учні закінчують вірш Ігоря Січовика, дописане слово ділять для переносу. Після цього виконують взаємоперевірку.

2

Урок розвитку зв'язного мовлення. Опис картини природи.

· ознайомлення з матеріалом до уроку (використання зошита-посібника для уроків РЗМ);

· складання стислого опису природи, використовуючи малюнки.

3

Розташування слів в алфавітному порядку. Навчальний усний переказ тексту (II, впр. 84-87).

· каліграфічна хвилинка;

· повторення алфавіту;

· виконання вправи 86 із взаємоперевіркою. Учні записують назви українських міст за алфавітом. Після взаємоперевірки учні ставлять один одному запитання відповідно до помилок, які вони допустили;

· складання усного переказу за колективно складеним планом.

4

Робота з орфографічним словником. Пошук слів.

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· творча каліграфічна хвилинка (написання слів з великою літерою Ю);

· пошук слів у орфографічному словнику (робота в парах).

5

Голосні звуки, позначення їх буквами на письмі. Позначення голосних звуків буквами я, ю, є, ї (на початку складу)

(II, впр. 88-92).

· каліграфічна хвилинка;

· самостійне опрацювання нового матеріалу (робота в парах);

· виконання вправи 91 (із взаємоперевіркою). Учні списують пари слів (руки - роки) та підкреслюють букви, що позначають голосні звуки.

6

Перенос слів із буквосполученням йо

(II, впр. 93-98).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· творча каліграфічна хвилинка (написання слів з буквосполученням йо);

· опрацювання правила;

Букви я, ю, є можуть позначати по 2 звуки: [йа], [йу], [йе]. Буква ї завжди позначає 2 звуки - [йі].

· виконання вправи за зразком (вправа 96). Ознайомившись із правилом, учні ділять слова для переносу, переконуються в тому, що сполучення букв йо не можна розривати (га-йок).

7

Наголос. Наголошений склад. Навчальний усний переказ тексту

(II, впр. 99-102).

· творча каліграфічна хвилинка (написання слів з буквосполученням йо);

· складання усного переказу за колективно складеним планом та опорними словами.

8

Складотворна роль голосних звуків.

(II, впр. 103-104).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· каліграфічна хвилинка;

· виконання вправи за зразком (вправа 102). Після виконання вправи 101 учні самостійно шукають двоскладові, трискладові та чотирискладові слова. Ділять їх на склади;

· формулювання підсумку уроку;

9

Наголошені й ненаголошені голосні. Визначення наголосу в словах.

(II, впр. 105-109).

· каліграфічна хвилинка;

· вправи на визначення наголосу в словах (вправи 106, 107 (ІІ завдання), 108. Вправу 106 учні виконують усно, використовуючи правило про голосні звуки у наголошеному складі. Вправу 107 учні виконують у парах (впізнають слова за наголосом - золото - болото)

10

Добір спільнокореневих слів. Складання розповіді за малюнками

(II, впр. 110-114).

· формулювання очікувань від уроку;

· творча каліграфічна хвилинка (написання спільнокореневих слів з буквою в);

· складання розповіді за малюнками;

· формулювання підсумку уроку.

11

Роль наголосу в значенні слова. Правильне вимовляння слів

(II, впр. 115-119).

· взаємоперевірка домашнього завдання;

· виконання вправи 115 (добір спільнокореневих слів до слів береза, берег);

· виконання вправи 117 (розстановка наголосу в словах). Після виконання основної частини вправи учні складають речення зі словом доруга. Після цього добирають протилежне за значенням слово до слова дорогб.

12

Урок розвитку зв'язного мовлення. Складання усної розповіді за малюнками

· виконання підготовчих вправ із зошита-посібника;

· розгляд малюнків;

· складання розповіді за колективно складеним планом і початком.

13

Ненаголошені голосні звуки [е], [и] в корені слова, їх вимова порівняно з наголошеними

(II, впр. 120-123).

· каліграфічна хвилинка (вправляння у написанні слів через зміну їх значення шляхом зміни наголосу);

· опрацювання правила;

Зверни увагу: наголошені звуки [е] та [и] вимовляються чітко, виразно. Ненаголошений звук [е] у вимові наближається до [и]: вЕсна, сЕло. Ненаголошений звук [и] у вимові наближається до [е]: крИло, чИсло.

· виконання вправи 122 за зразком та опрацьованим правилом (правильно прочитати слова верба, зима тощо).

14

Контроль навчальних досягнень. Мовна тема.

· виконання поставлених завдань у зошиті для контрольних робіт (тести за темою "Звуки і букви");

· перевірка написаного.

Таблиця 7

Завдання для самостійної роботи в процесі вивчення розділу “Прикметник”(українська мова, 3 клас)

№

Тема уроку

Завдання для самостійної роботи

1

Загальне поняття про прикметник.

Значення прикметників у мовленні

(II частина, впр. 82-86).

· каліграфічна хвилинка;

· диференційоване виконання вправи 84. перша група (слабкі учні) списують текст, дібравши відповідні прикметники до виділених іменників, друга група (сильні учні) доповнюють текст кількома реченнями.

Летить на крилах весна. Будить землю, дерева, струмки. Незабаром спів пташок наповнить гаї і сади.

Весна приносить радість дорослим і дітям.

· робота в групах (виконання вправи 85). Після опрацювання вірша В. Каменчук учні шукають, у яких рядках вірша висловлено головну думку.

На білому світі, на чорній землі

є мова у квітів, є мова в зорі.

Є мова у бджілки, метелика й клена,

в бузкової гілки, в любистку зеленого.

· формулювання підсумку уроку.

2

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены