Використання засобів народної педагогіки в естетичному вихованні дітей

Природа. Виростаючи серед природи, дитина вчиться бачити гармонійність, красу, багатство барв кожної пори року, відтворювати свої враження в усній розповіді, малюнках та ін. Усе це супроводжується розповідями педагога про те, що природа є наймогутнішим і найдосконалішим творцем прекрасного, у ній черпають натхнення живописці, композитори, письменники, використанням їхніх творів (наприклад, «Пори року» П. Чайковського, репродукції картин С. Васильківського, І. Шишкіна та ін.).

Ефективними є екскурсії в природу, адже пережиті дитиною у дошкільному віці враження залишають слід на все життя. В. Сухомлинський радив використовувати природу для виховання у дітей поваги до всього живого, з якої починається повага до людини, інтерес до її життя, гуманізм. Для педагога важливо підібрати такі слова для супроводу спостереження, які відповідали б завданням естетичного виховання.

Спеціальне навчання. Формуванню уявлень про прекрасне, навичок художньо-творчої діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і смаків сприяє спеціальне навчання дошкільнят у дитячому садку. Для цього використовують різні види занять, художньо-дидактичні ігри, свята, ранки, екскурсії, прогулянки, перегляди кіно і телепередач, спектаклів тощо.

Самостійна художня діяльність дітей. Є важливим засобом естетичного виховання дошкільників. У процесі художньої діяльності вони реалізують свої творчі задуми, задатки, які згодом можуть розвинутися у здібності до художньої творчості.

Розвиток самостійної художньої діяльності стимулюють такі чинники:

процес навчання на заняттях, його розвивальний характер, формування способів самостійних дій;

художні враження дітей, що спонукають до подальшого втілення їх у діяльності;

педагогічне доцільне естетичне предметне середовище;

заохочувальний вплив батьків, які стимулюють творчі пошуки і спроби дітей;

-- опосередкований вплив педагога, який ініціює самостійний пошук дітей.

Для розвитку самостійної художньої діяльності в групі створюють спеціальні зони (центри) з необхідним обладнанням, матеріалами, якими діти можуть вільно користуватися. Педагог при цьому дбає про урізноманітнення діяльності дітей, поєднання різних видів художньої діяльності: зображувальної, художньо-мовленнєвої, театрально-ігрової, музичної.

6. Свята. З ними пов'язані яскраві естетичні переживання дітей, прагнення випробувати себе у різних жанрах мистецтва. Підготовка до свята, участь дітей у створенні його програми, умов проведення, очікування святкового дійства формують особливий передсвятковий колективний настрій. До участі у підготовці та святкуванні часто залучають батьків дітей, що додає їм емоційної теплоти.

Дослідники пропонують використовувати в естетичному вихованні дошкільнят ігрові прийоми навчання, ігрові ситуації, обігрування дитячих робіт на заняттях, що створює позитивну емоційну атмосферу, сприяє ефективному оволодінню зображувальними навичками та вміннями, підвищує якість роботи та сприяє розвитку інтересу до зображувальної діяльності. Особливо важливо забезпечити поєднання різних видів діяльності у розвитку художніх умінь дошкільників.

Оскільки у дошкільному віці дитина налаштована передусім на гру, необхідно, радять дослідники (Н. Кириченко, Т. Науменко), широко використовувати з метою розвитку її творчості різноманітні ігрові прийоми:

Ігрові ситуації, які допомагають розвинути пізнавально-творчу активність;

пісні, загадки, вірші, казки, музичні твори;

демонстрування епізодів лялькових спектаклів, які зосереджують увагу, викликають позитивні емоції, інтерес до зображуваного, уяскравлюють, поглиблюють естетичне задоволення, але не впливають на результати роботи;

розповіді-малювання з елементами казки; пошукові ситуації; уявні ситуації.

Діти, в яких виявлено певні навички, інтереси до художньо-зображувальної діяльності, утворюють контингент дошкільних закладів художньо-естетичного спрямування, в яких під керівництвом педагогів з художньою освітою функціонують гуртки, студії, творчі майстерні. Залучають до участі у них дітей відповідно до їхніх задатків та інтересів. Художня діяльність створює неабиякі можливості для вияву індивідуальності дитини, тому її знання, розвиток художніх здібностей є першочерговою умовою усвідомлення дитиною себе як наділеної творчим потенціалом особистості, виховання в собі відповідальності за свій талант як Божий дар, прагнення, долаючи найжорсткіші випробування, неповторно реалізувати свій талант. Історія світової культури знає багато прикладів, коли все це дитина починала усвідомлювати у ранньому віці. Тому кожен педагог повинен виходити з того, що, можливо, і його вихованці виношують такі мрії.

Естетичний розвиток пов'язаний з формуванням усіх граней особистості. У дошкільному віці формуються основи потреб і смаків, народжується любов до мистецтва, заявляють про себе творчі здібності, якими різною мірою наділена кожна дитина. Для їх реалізації необхідне правильно організоване виховання і навчання, яке враховує особливості віку, індивідуальність.

4 Естетичне виховання учнів

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика -- наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра.

У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання -- створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери учнів. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Складною є проблема формування сприймання мистецтва.

Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного.

Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в учнів формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам'ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення має виховання у школярів естетики поведінки -- акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушене, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов'язані з моральністю особистості учня.

В естетичному вихованні школярів використовують різні джерела: а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в дитини розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: вона мислить, уявляє, "домальовує" зображене, бачить за картиною події, образи, характери; б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку; в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К.Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література -- важливий засіб розвитку інтелекту учнів; г) театр, кіно, телебачення, естраду, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю); ґ) поведінку і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій; д) природу: її красу в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі; е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з учнями; є) оформлення побуту (залучення дітей до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства, товариства народних умільців, школи і класи кобзарського, сопілкарського мистецтва, етнографічні групи, фольклорні ансамблі, вертепи; учителі проводять подорожі до витоків рідного слова, уроки на природі, години улюбленої праці, творчості, уроки емоційної культури, народознавства, людинознавства, мистецтвознавства, мандрівки в історію тощо.

Виняткову роль в естетичному вихованні школярів відіграють предмети естетичного циклу (малювання, співи, музика). На уроках з цих предметів учні не лише здобувають певні теоретичні знання з конкретних видів мистецтва, а й набувають відповідних практичних умінь та навичок, розвивають свої мистецькі здібності. Вагомим доповненням до цього циклу є уроки української мови, української та світової літератури, на яких учні засвоюють багатство і красу рідної мови, знайомляться з шедеврами рідної та світової літератури. На уроках природничо-математичних дисциплін відкриваються великі можливості використання краси природи, формування бережливого ставлення до неї. Краса фізики і математики -- в логічній чіткості наукових побудов і доведень, чіткості їх структури. Певне виховне Значення має як естетика праці учнів і продуктів праці, так і вміння та навички, набуті в процесі праці, що дають змогу особистості творчо виявити себе. На уроках фізичного виховання учні вчаться красиво і правильно триматися й ходити.

На розв'язання завдань естетичного виховання спрямована також позакласна виховна робота, Крім бесід, лекцій, диспутів, тематичних вечорів, вечорів запитань і відповідей на естетичну тематику, цінним в естетичному вихованні є участь школярів у діяльності шкільних клубів любителів мистецтв, гуртках художньої самодіяльності, літературних об'єднаннях, музичних ансамблях і шкільних оркестрах, шкільних театрах. Розширювати й поглиблювати свої естетичні знання, уміння й навички учні можуть у позашкільних освітньо-виховних установах: музичних і художніх школах, будинках і палацах школярів, студіях.

Важливу роль в естетичному вихованні школярів відіграє сім'я. Належне естетичне оформлення квартири, наявність бібліотеки, мистецьких журналів, телевізора, сімейних традицій з обговорення телепередач, прочитаних книжок, сімейний відпочинок на природі, спільне відвідування театру -- все це створює сприятливі умови для прищеплення естетичних смаків дітям.

Висновки

Роль естетичного виховання у формуванні особистості можна сформулювати у вигляді трьох аспектів:

1) естетичне ставлення до навколишньої дійсності виконує важливу пізнавальну функцію. Виділяють 2 шляхи пізнання навколишньої дійсності: а) наукове; б) естетичне.

Дійсність дана людині не лише у відчуттях, але й через цілісне емоційне сприймання. Процес пізнання включає не лише абстрактну, теоретичну суть явищ, але й їхній цілісний образ;

2) естетичні засоби розвивають самосвідомість і почуття особистості;

3) процес естетичного виховання сприяє моральному розвитку особистості.

Естетика - наука про прекрасне, про красу.

Прекрасне - це прояв досконалості і гармонійності форми й змісту в предметах і явищах природи та суспільного життя.

Естетичне виховання - це процес формування в учнів здібностей сприймати і правильно розуміти прекрасне в навколишній дійсності та в мистецтві, процес формування естетичної свідомості розвитку творчих здібностей і дарувань у різних галузях естетичної діяльності. Це процес формування естетичного досвіду особистості. Складові естетичного досвіду: це естетичні почуття, естетичний ідеал, естетичні погляди, смаки, інтереси, потреби, естетична діяльність.

Естетичний розвиток включає освоєння навколишнього світу, пізнання його естетичних якостей, а також створення гармонії у внутрішньому та навколишньому світі.

Естетична культура розглядається в тісному зв'язку з естетичним розвитком особистості, формуванням здатності перетворювати світ за законами краси.

Завдання естетичного виховання:

1) формування художньо-естетичних потреб. Із цією метою естетичне виховання дітей у школі необхідно організовувати так, щоб практичне ознайомлення із прекрасним викликало інтерес, зацікавлення учнів і спричиняло внутрішні протиріччя між новими естетичними потребами та наявним рівнем естетичного розвитку дитини;

2) розвиток естетичного сприйняття. Естетичне сприйняття - це процес сприймання краси, у результаті якого виникають естетичні почуття, емоції, переживання. Багатство почуттів є необхідною умовою різностороннього розвитку особистості. Естетичне сприйняття відбувається через органи чуття;

3) здійснення естетичної освіти учнів. Це ознайомлення з основними видами мистецтва, засобами відображення прекрасного в цих видах мистецтва.

У результаті естетичного споглядання вирішуються такі завдання:

а) загострюються емоційні сприйняття до краси;

б) збагачуються уявлення учнів чуттєвообразною інформацією;

в) формуються навички естетичної оцінки різноманітних проявів прекрасного, вдосконалюються моральні якості учнів.

Естетичне споглядання повинне передбачати осмислення сутності того, що споглядається. Тому надзвичайно важливо зосередити увагу учнів на таких істотних ознаках прекрасного, як різноманіття, гармонія, цілісність, оригінальність, виразність. Суттєвим моментом є викликати емоційний відгук на побачене;

4) розвиток естетичних уявлень, понять, оцінок, суджень та смаків. Головним засобом розвитку елементарної естетичної свідомості школярів є їхня естетична освіта. Необхідно постійно збагачувати знання та уявлення учнів, а також спонукати їх до висловлення власного ставлення до явищ, предметів, поділ шляхом бесід, диспутів, обговорень прочитаних книг, переглянутих кінофільмів.

Естетичний смак - здатність правильно оцінити прекрасне, відрізняти істинно прекрасне, гармонійне, змістовне від комічного, пустого, бридкого.

Естетичний ідеал - соціальне обумовлені уявлення про гармонію та красу в людині, в природі, суспільстві, мистецтві.

Формування естетичного смаку передбачає формування здатності людини до оцінки предметів, явищ, ситуацій, до виявлення їх естетичних якостей з позиції естетичного ідеалу. Формування оціночних суджень відбувається в процесі систематичного контакту з прекрасним, який супроводжується не лише спогляданням, а і його аналізом, порівнянням та оцінкою. Естетична оцінка особистості відображає одночасно суспільну свідомість, загальний світогляд людини, а також її морально-естетичні погляди та переконання;

5) нормування естетичного ставлення до дійсності. Воно передбачає три аспекти:

а) необхідно навчити учнів не лише сприймати красу, насолоджуватися нею, оцінювати красу, але й захищати її в повсякденному житті;

6) естетика поведінки учнів повинна пронизувати всі прояви життя дитини, одухотворювати спілкування з іншими людьми;

в) необхідно формувати прагнення і вміння творити красу в житті.

Вікові особливості естетичного розвитку пов'язані з різною чутливістю учнів до певних виховних впливів. Знання особливостей розвитку дітей різних вікових категорій дає можливість цілеспрямовано збагачувати їхній чуттєвий естетичний досвід.

Основа естетичного розвитку дитини закладається в дошкільному віці. У цей час дитина вразлива, емоційна, пластична, зацікавлена, але вона ще не здатна до цілеспрямованого естетичного споглядання. У дошкільному віці необхідно урізноманітнити види роботи з дітьми.

У молодшому шкільному віці інтереси дитини короткочасні, нестійкі, поверхневі, емоційні переживання прості та елементарні, увага не стійка. Тому тривале сприйняття творів мистецтва втомлює дитину. Необхідно залучати дітей до художньої творчості в процесі малювання, ліплення, до гри на музичних інструментах.

Шляхи естетичного виховання:

І) оволодіння естетичними знаннями в процесі вивчення навчальних предметів. Особливе навантаження лежить на предметах художнього циклу: музиці, живопису, літературі, їхні завдання - розвивати образне мислення, забезпечувати розуміння школярами прекрасного, виховання естетичного ставлення до дійсності, залучення дітей до художньої діяльності;

2) великі можливості формування естетичної культури школярів має організація факультативів. У деяких школах факультативне введено курс "Світова художня культура", у якому вивчаються питання літератури, музики, образотворчого мистецтва, театру, кіномистецтва. При цьому програма передбачає синхронне визначення вказаних напрямів, що дає можливість установлювати зв'язки між предметами гуманітарного циклу;

3) естетичне виховання в позакласній і позашкільній роботі. Основні завдання позакласної та позашкільної роботи: а) залучення школярів до прекрасного; б) ознайомлення їх із творами мистецтва; в) організація естетичної діяльності дітей.

Одні форми роботи з естетичного виховання охоплюють великі групи учнів, інші задовольняють їхні індивідуальні запити, нахили, інтереси: мистецтвознавчі гуртки любителів живопису, музики, літератури та ін.; лекторії, класи любителів мистецтва, шкільні лялькові театри, драматичні гуртки; олімпіади, конкурси, виставки, огляди талантів; організація і функціонування малих художніх музеїв.

Одні форми тісно пов'язані з навчальними предметами, поглиблюють і поширюють естетичну підготовку учнів, інші ж форми є цілком новими;

4) великі можливості впливу на формування естетичної культури школярів має сім'я, але, на жаль, на базі мистецтва явно недостатньо спілкування дітей і батьків у сучасних умовах життя суспільства;

5) спонукання школярів до естетичного самовиховання.

Засоби естетичного виховання: праця, природа, мистецтво, побут.

У праці виявляється естетичне ставлення до дійсності, формується ініціативна та творча особистість. Результат праці має бути естетично цінний. Природа - це джерело глибоких естетичних почуттів, що облагороджує людину. На естетичне виховання учнів впливає чистота та оформлення приміщення, його зовнішній вигляд, стосунки дитини з учителями, батьками. Усе це і є побут.

У 1993 році була розроблена Всеукраїнська державна комплексна програма естетичного виховання. У відповідності з нею естетичне виховання повинно бути:

1) всезагальним, тобто охоплювати всі вікові групи дітей;

2) безперервним - не припинятися протягом усього життя, комплексним - пронизувати всі сфери в життєдіяльності людини;

3) цілісним - здійснюватися всім суспільним життям та культурним середовищем в Україні.

Основні напрями розвитку естетичного виховання:

- естетичне виховання в сім'ї;

- естетичне виховання в навчальній сфері;

- естетичне виховання в суспільно-політичній діяльності;

- естетичне виховання в праці;

- естетичне виховання у побуті;

- естетичне виховання під час відпочинку людей.

Система естетичного виховання повинна базуватися на ініціативі та самоуправлінні, широкій творчій самодіяльності, різноманітності організаційних форм, варіативності методів, постійному оновленні змісту естетичного виховання.

Література

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. -- К., 1999.

2. Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі. -- К., 2002.

3. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. -- 1993. -- № 2.

4. Буре Р.С., Островская Л.Ф. Воспитатель й дети. -- М., 2003.

5. Венгер Л.А., Пилюгина 3.Г., Венгер Н.Б. Воспитание сенсорной культури ребенка от рождения до 6 лет. -- М., 1988.

6. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. -- 1993. -- № 44--46.

7. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3--7 років у дитячих закладах. -- К., 1992.

8. Запорожец А.В. Проблеми развития психики // Избраннне психо-логические труди. -- М., 1986.

9. Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології навчання. -- К., 1997.

10. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика. -- М., 2002.

11. Комарова Т.С. Изобразительное творчество дошкольников в детском саду. -- М., 1984.

12. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред. О.Л. Кононко. -- К., 2003.

13. Кононко О.Л. Стратегічна мета виховання -- життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. -- 1999. -- № 5.

14. Концепція безперервної системи національного виховання. -- К., 1994.

15. Концепція дошкільного виховання в Україні. -- К., 1993.

16. Котляр В.Ф. Изобразительная деятельность дошкольников. -- К., 1986.

17. Парамонова Л.А., Протасова Е.Ю. Дошкольное й начальнеє образование за рубежом. -- М., 2001.

18. Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку. -- К., 2001.

19. Проколієнко Л.М. Формування допитливості у дітей дошкільного віку. -- К., 1979.

20. Про дошкільну освіту: Закон України -- К., 2001.

21. Про освіту: Закон України // Освіта. -- 1991. -- 25 червня.

22. Русова С.Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. -- 1913. -- Кн. 8.

23. Сковорода Г. Пізнай у собі людину. -- Л., 1995.

24. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. -- К., 1996.

25. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. -- К., 1986.

26. Стрелкова Л.П. Уроки сказки. -- М., 1990.

27. Ушинський К.Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2-х т. -- Т. 1. -- К., 1983.

28. Художественное творчество й ребенок. -- М., 1972.

29. Шульга Л.М. Розвиток творчих здібностей дітей дошкільного віку на заняттях з малювання. -- К., 1995.

30. Эстетическое воспитание в детском саду. -- М., 1985.