Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Сучасні вчителя-методисти з зарубіжної літератури гостро ставлять питання про те, яким повинен бути сучасний урок літератури і як його модернізувати. Напевно, це урок, який побудований з урахуванням вимог сучасної школи і відповідає завданням виховання юної особистості, вихованної в дусі культури миру, злагоди і творчої співпраці. Тобто сучасний урок літератури - це засіб формування соціально компетентної особистості учня, здатної оцінювати явища класичного та сучасного мистецтва. Виходячи з цього, виникає проблема визначення яким чином цього можна досягти. І вчителі-практики, і методисти-науковці займаються пошуком тих оптимальних засобів навчання, які дозволять підвищити ефективність уроку літератури, зацікавити учнів художніми творами, формувати кваліфікованого читача та читацьку культуру школярів. Розробкою інноваційних технологій у методиці викладання зарубіжної літератури займаються Н. Волошина, О. Ісаєва, В. Кізенко, Ю. Ковбасенко, Л. Богдан, О. Куцевол. Одже, однією з актуальних проблем сучасної методики зарубіжної літератури є проблема вдосконалення процесу навчання на уроці. У нашому дослідженні ми спробуємо визначити найбільш еффективні інноваційні методи і прийоми, які дозволяють оптимізувати навчання, виховувати і розвивати учнів.

Мета дослідження - визначити найбільш оптимальні інноваційні технології на уроках зарубіжної літератури у середніх класах, а особливо звернути увагу на перспективу використання комп'ютерного навчання на уроках літератури.

Виходячи з теми і мети під час роботи над дослідженням треба вирішити наступні завдання:

· Вивчити і систематизувати наукові і практичні роботи з теми дослідження;

· Визначити загальні вимоги до сучасного уроку зарубіжної літератури;

· З'ясувати найпоширеніші форми інновацій на уроках зарубіжної літератури;

· Розглянути методи і прийоми, завдання інтерактивного навчання;

· Визначити особливості комп'ютерного навчання у вивченні творів літератури.

Об'єктом роботи є сучасні уроки зарубіжної літератури і методи їх проведення.

Предметом дослідження є інноваційні технології на уроках зарубіжної літератури у середніх класах.

Ми спробуємо досягти мету за допомогою методів критичного аналізу наукової літератури та вивчення досвіду вчителів-практиків.

Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можна використовувати при підготовці до практичних занять та лабораторних занять з методики викладання зарубіжної літератури, а також при підготовці до уроків літератури під час педагогічної практики.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і практичної розробки уроку з використанням комп'ютерного навчання.



РОЗДІЛ І. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ

1.1. Вимоги до сучасного уроку зарубіжної літератури

Україна останнім часом орієнтується на європейську та світову спільноту, а її освіта на Європейський і світовий освітній простір. Як наслідок цього, наша держава чим далі більше орієнтується на освітні стандарти, країн учасниць Болонського процесу. Саме зараз ми входимо до Європейського співтовариства, а не навпаки, тому українська освіта повинна враховувати європейські вимоги, стандарти і тенденції, зокрема - прагнення до технологізації освітнього процесу, в тому числі до використання інноваційних педагогічних технологій.

Дослідженню різних аспектів проблеми технологізації освітнього процесу, в т.ч. використання інноваційних педагогічних технологій досліджується як за кордоном (Л. Андерсон, Дж. Блок, Б. Блум, Р. Мейджер, А. Скетчер), так і в Україні (Н. Волошина, О. Ісаєва, В. Кізенко, Ю. Ковбасенко, А. Сітченко). Разом з тим, питання підвищення ефективності застосування інноваційних педагогічних технологій під час викладання предметів літературного циклу, потребують подальшої наукової розробки та апробації.

Методика викладання зарубіжної літератури у школі розглядається різними вченими-методистами по-різному. Перші розглядають її як прикладне літературознавство, інші - як мистецтво вчити, і треті - намагаються знайти в методиці поради, що допоможуть правильно організувати та провести урок з зарубіжної літератури.

Використовуючи інноваційні педагогічні технології в процесі вивчення літератури сучасна дослідниця Ю. Ковбасенко вважає, що «… важливо постійно дбати про те, щоб студенти не лише вивчали окремо взяті теми і розділи будь-якої навчальної дисципліни, а й набували під час їхнього опанування надпредметних, ключових компетентностей» [2,с.7], які можуть їм знадобиться в майбутній педагогічній діяльності.

Вивчення курсу зарубіжної літератури у навчальних закладах передбачає формування широкої читацької компетенції молодих поколінь, яка базується на знаннях і уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо, розвиток їхніх духовно-ціннісних орієнтацій та естетичних потреб, виховання особистості, здатної цінувати явища класичної й сучасної культури. Це дозволяє сприяти формуванню в учнів уявлень про єдність світового літературного, культурного й цивілізаційного процесу.

Мета нашої роботи - визначити перспективні шляхи спрямовані на упровадження інноваційних методів навчання на заняттях з зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах, враховуючи основні стандарти Болонського процесу.

Серед інноваційних педагогічних технологій важливо виділити інтерактивне навчання, використання інтернетних і комп'ютерних технологій та дослідницьку діяльність студентів.

Перед сучасними вчителями літератури постає питання про те, яким повинен бути сучасний урок літератури. Так, наприклад, О. М. Куцевол, вважає, що сучасний урок зарубіжної літератури повинен бути нешаблонним, недогматичним - таким, що грунтується на співтворчості вчителя та учнів [8,с.32]. Сучасна школа має рішуче відмовитися від стереотипів, тиражування одинакових „стандартних” уроків, під час яких нівелюються індивідуально-творчі здібності словесника та його вихованців.

Риси до сучасного уроку дослідниця пропонує сформулювати так:

· Дух творчих пошуків, широке залучення учнів до навчального процесу;

· Науковість;

· Емоційність;

· Раціональне використання методів і прийомів;

· Застосування інноваційних технологій;

· Урахування специфіки інонаціонального та іномовного твору, котрий подається у перекладі;

· Особисто зорієнтоване навчання учнів.

Відомий в Україні методист Н. Волошина стверджує, що урок літератури сьогодні - це витвір мистецтва, в якому присутні і краса, і натхнення думки, і радість пошуків, створені спільними зусиллями учня і вчителя [17,с.11]. Отже, ми бачимо, що сучасний урок літератури - це засіб формування соціально компетентної особистості учня, здатної оцінювати явища класичного та сучасного мистецтва. Головною умовою ефективності сучаного уроку є використання таких методичних підходів, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку. Таким чином, сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності. Тому закономірно, що перевага останнім часом надається різноманітнимінтерактивним формам роботи, серед яких поширення набуває навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що здебільшого застосовуються під час пошуку інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, семінарів, різноманітних творчих завданнь.

Деякі методисти дослідили і запропонували наступні ознаки сучасного уроку зарубіжної літератури:

· Дух творчого пошуку, залучення учнів до процесу навчання;

· Научність;

· Емоційність;

· Раціональне використання методів и прийомів;

· Використання інноваційнних технологій;

· Використання специфіки іншомовного твору, який вивчається у перекладі;

· Особистісна орієнтація на учнів.

Серед інноваційних технологій у сучасній школі набувають поширення наступні: інтерактивне навчання, компаративне навчання, комп'ютерне навчання.

1.2 Місце технології в навчальному процес

У сучасній методиці виникла полеміка про те, що термін „методика літератури” не відповідає завданням сучасного педагогічного процесу, тому треба замінити цей термін технологією. Але в той же час, вони вважають, що технологія не перекреслює методику, а значно підсилює її ефективність завдяки активізації наук. Теоретик і практик методики літератури А. Сітченко запропонував методику розглядати, як окрему прикладну область педагогічної науки, що дає загальне враження про зміст, методи і форми літературної освіти у школі. Він вважає, що технологія навчання і методика викладання співпадають, тому заміна термінів безпідставна. Інший вчений-методист А. Гончаренко, пропонує термін використовувати термін педагогічна технологія, бо він відображає не тільки передачу інформації, а й процес навчання, що для характеристики сучасних тенденцій має велике значення.

Розглядаючи місце технології в навчальному процесі, О. Сердюков пропонує наступну схему взаємодії педагогічних наук:

Психологія Дидактика

Технологія Методика

Навчальний процес

Отже ми бачимо, що навчальна технологія об'єднує і нові концепції навчання, і використання взаємовпливу засобів і методів навчання.

У сучасній науці поняття „технологія” використовується у двох головних значеннях:

· Це синонім визначення мистецтво, майстерність;

· Це бажання технологізувати навчальний процес, зробити його прогнозованим.

Для досягнення навчальної технології необхідно використовувати наступні методологічні вимоги:

· Концептуальності;

· Системності;

· Можливості планування;

· Ефективності;

· Можливості варіювати змістовними і процесуальними компонентами;

· Динамічності.



РОЗДІЛ ІІ. ІННОВАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО УРОКІВ ЛІТЕРАТУРИ.

2.1 Інтерактивне навчання

З метою надання школярам більших можливостей для спілкування, висловлювання власних думок і почуттів домінуючою формою навчання на уроках літератури у всіх класах має бути діалог, під час якого виявляється рівень знань учнів.

Проблема діалогізму уроку літератури набуває особливої актуальності. Розмірковуючи над передумовами створення діалогу під час вивчення художнього твору, доцільно звернути увагу на існуючі концепції сучасного літературознавства щодо діалогу автора твору та його читача, адже, як підкреслив О. Білецький, „... історія літератури не тільки історія письменників, а й історія читачів...” [7,с.47]. У цій роботі літературознавець сформулював концепцію діалогічності будь-якого творчого процесу. Сучасний урок літератури вимагає переосмислення пріоритету певних методів, прийомів та видів навчальної діяльності. Тому закономірно, що перевага останнім часом надається різноманітним інтерактивним формам роботи.

Під інтерактивним навчанням розглядається такий аспект спілкування, який побудований за принципами стратегій взаємодії партнерів.

Характерними ознаками інтерактивного навчання можна вважати наступні:

· організація навчального процесу, як вирішення серії взаємопов'язаних проблемних ситуацій;

· групова робота учасників навчального процесу;

· використання досвіду учасників навчального процесу і знання теми;

· незавершеність навчання, відсутність конкретного рішення;

· співпраця різних рівней (викладач - група студентів, викладач - студент, студент - група студентів, студент - студент);

· швидкий зворотній зв'язок (студент, спостерігаючи за реакцією викладача, отримує можливість миттєвої консультації);

· емоційне сприйняття, відкритість;

· діалог - провідний елемент навчання.

Використання інтерактивного навчання здійснюється за допомогою активних інноваційних методів, які дозволяють формувати читацьку культури, розвивати творчі здібності студентів, критичне мислення, навички самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного та сприяють ефективному формуванню майбутнього фахівця. На нашу думку, реалізується інтерактивне навчання за допомогою наступних методів: диспут, компаративні практичні заняття, культурологічні практичні заняття, конференції, рольова гра, моделювання ситуації.

Так, наприклад, практичні заняття розвивають вміння і навички в учнів самим здобувати знання, виступати перед аудиторією з усними повідомленнями і рефератами, використовуючи для їх підготовки матеріал одного чи кількох джерел. Крім того, практичні заняття досить важливі з погляду забезпечення наступності навчання і підготовки молоді до фахової діяльності. Вони дають змогу «учитися самому і вчити інших», адже основним джерелом знань на такому занятті є не діяльність викладача, а повідомлення і реферат, доповідь, захист наукового проекту, з якими виступають студенти.

Вони здебільшого проводяться з метою розвитку навичок самостійного опрацювання учнями певної теми, поглиблення чи узагальнення вивченого матеріалу. Практичне заняття потребує чималу підготовчу роботу викладача і студентів. Насамперед викладач визначає проблему семінару, а також питання, які слід на ньому обговорити. Для того, щоб забезпечити активність усіх студентів, пропонуємо їм для обдумування кілька інших запитань, здебільшого проблемного характеру.

Компаративні практичні заняття - це заняття, на яких домінуючим є компаративний шлях аналізу творів різних національних літератур. Його мета - глибше розкрити ідейно-естетичну концепцію кожного з порівнюваних творів чи літературних явищ, дати історико-літературне пояснення відповідностей або відмінностей літературних явищ. Так можна запропонувати наступні теми: «Образ Мазепи в світовій та українській літературах», «Дон Жуан як вічний образ світової літератури», «Інтерпретація образу Фауста в світовій літературі».

Культурологічні практичні заняття - це такий тип навчального заняття, що передбачає вивчення літературного твору з опорою на культурологічний контекст його епохи, тобто в координатах історико-культурної доби. Мета такого заняття - показати студентам, що художній твір - це явищє культури на певному етапі її розвитку, у ньому органічно поєднується багатовіковий досвід людства з особливостями творчої індивідуальної манери письменника, його особистісним поглядом на порушені актуальні проблеми. Найефективнішими останнім часом стають інтегровані методи занять, предметом вивчення яких є багатоаспектні проблеми, інформацію про сутність яких подають різні навчальні дисципліни. Так, наприклад, пропонуються наступні теми: «Твори українського фольклору в повісті М. Гоголя «Тарас Бульба», «Вплив творчості Вальтера Скотта на українську літературу ХІХ століття».

Практичні заняття дають змогу вдало запроваджувати міжпредметні зв'язки у викладанні літератури, виявляти і розвивати творчі здібності та кругозір, формувати ідейні переконання. Вони є важливим засобом самовиховання особистості.

Практика показала, що під час проведення практичних занять доцільно використовувати групові завдання. З метою залучення студентів до активної роботи, спрямованої на формування читацької компетенції студентів, на практичних заняттях зарекомендував себе такий прийом роботи як "мозкова атака".

Під "мозковою атакою" розуміється евристична бесіда на основі проблемної ситуації. Цей вид діалогу між учителем та учнями, учнів між собою, спрямований на активізацію творчих здібностей учасників бесіди під час колективних пропонувань ідей та формулювання контр-ідей. "Мозкова атака" (її доречно організовувати в старших класах) передбачає таку послідовність:

· оголошення мети та завдань уроку;

· формування малих груп, оптимальних за чисельністю і психологічною сумісністю (варто надати можливість розбитися на підгрупи з 5-6 осіб за власним вибором);

· створення проблемної ситуації;

· пропонування в малих групах різноманітних ідей стосовно розв'язання певної проблемної ситуації;

· вивчення ознак, за якими можна об'єднати запропоновані ідеї;

· систематизація ідей;

· перелік груп ідей, у яких висловлено загальні принципи, підходи до розв'язання проблемної ситуації;

· критичне обговорення ідей, розгляд можливих перешкод щодо їх реалізації;

· критична оцінка власних ідей у групах після обговорення та пропонування контр-ідей;

· формулювання висновків щодо розв'язання даної проблемної ситуації.

Так, під час вивчення новели Ф. Кафки "Перевтілення" на практичних заняттях "мозкову атаку" можна організувати на основі проблемної ситуації, що створюється навколо проблемного запитання: "Ким, на вашу думку, є Грегор Замза після свого перевтілення - людиною чи комахою?" Студентські групи пропонують різноманітні думки щодо з'ясування цієї проблеми. Студентам, щоб висловити свою позицію, слід ще раз уважно зануритися в текст твору, звернути увагу на окремі його художні деталі, проаналізувати їх і дати свою оцінку щодо порушеної проблеми. Після того, як усі варіанти відповідей будуть висловлені, викладач пропонує об'єднати окремі ідеї за спільними ознаками. Наприклад, майже всі студентські групи, говорячи про ознаки Грегора-людини, акцентують увагу на тому, як він сприймає гру на скрипці. Викладач разом зі студентами систематизує запропоновані ідеї. У подальшій роботі студентів у малих групах на основі обговорення, що відбулося на занятті, критично оцінюють власні ідеї. Можна запропонувати контр-ідеї та презентувати їх іншим учасникам обговорення проблеми. Отже, у такий спосіб студентам надається можливість переосмислити власні ідеї та контр-ідеї, що сприяє корекції читацького сприйняття студентів.

Також важливою формою розвитку логічного і творчого мислення студентів на заняттях з зарубіжної літератури, стимулювання їх активності і самостійності є диспут.

Він дає змогу зіставляти свої погляди з поведінкою і думками літературних героїв, використовувати виховну силу позитивного прикладу, формувати критичний погляд на науковий підхід вивчення літератури. Беручи участь у диспуті, студенти розвивають вміння і навички полемізувати, аргументовано захищати свої думки. Так, вивчаючи роман Ф.М. Достоєвського «Злочин та кара», пропонуємо на занятті взяти участь у диспуті за темою «Раскольніков - “жертва суспільства чи злочинець?”».

Успіх диспуту залежить від його вмілої підготовки. Насамперед слід добре продумати тему диспуту, яка б містила в собі чітку світоглядну проблему, що в житті чи в літературі вирішується по-різному, та формулювання дискусійних питань, що спонукали б студентів думати, сперечатися, доводити свою точку зору, використовуючи матеріал наукових розробок та теоретичних статей.

Викладач рекомендує студентам до диспуту ознайомитися з певною літературою, матеріалами з періодичної преси, монографіями, авторефератами, методичними вказівками.

література комп'ютерный інтерактивний школа



2.2 Активні форми занять у сучасній школі з літератури

Семінари

Семінарські заняття запроваджуються з 8 класу. Вони розвивають вміння і навички в учнів самим здобувати знання, виступати перед аудиторією з усними повідомленнями і рефератами, використовуючи для їх підготовки матеріал одного чи кількох джерел. Крім того, семінарські заняття досить важливі з погляду забезпечення наступності навчання і підготовки молоді до життя.

Особливий інтерес до семінарських занять виник у 60-70-х роках у зв'язку з проблемами розвитку творчої активності та пізнавальної самостійності школярів. «Основне завдання семінарських занять -- прищеплення учням смаку до самостійної роботи над текстом літературного твору, до збирання та осмислення літературних фактів», -- зазначали відомі методисти Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайко [15,с.111]. Особливістю їх є те, що результати самостійної роботи учнів на них обговорюються і оцінюються учителем або учнями-рецензентами. Вони, таким чином, дають змогу «учитися самому і вчити інших», адже основним джерелом знань на такому занятті є не слово вчителя, а повідомлення і реферат, з якими виступають учні.

Семінари органічно вписуються в класно-урочну систему, а не виключають її. Вони здебільшого проводяться з метою розвитку навичок самостійного опрацювання учнями певної теми, поглиблення чи узагальнення вивченого матеріалу. На уроках літератури їх варто запроваджувати за творчістю найвидатніших письменників, про яких є багата літературно-критична та мемуарна література. Щоб не переобтяжувати учнів, семінарські заняття у 8-10 класах проводяться не більше двох-трьох разів на рік.

Насамперед учитель визначає проблему семінару. На кожне з запропонованих питань визначається доповідач і опоненти. Опоненти можуть ознайомитись із текстом учнівської доповіді напередодні семінару. Для того, щоб забезпечити активність усіх учнів, пропонуємо їм для обдумування кілька інших запитань, здебільшого проблемного характеру

На семінарському занятті після невеликого вступного слова вчителя про завдання уроку виступають основні доповідачі, опоненти, а потім в обговоренні проблеми беруть участь інші учні класу. У ході такого семінару учні повинні дійти висновку самостійно.

Важливе значення мають семінарські заняття з узагальнюючих тем, особливо про вагомість творчості та вшанування того чи іншого письменника. Часом такі семінари переростають в уроки цікавих повідомлень за творчістю письменника, у творчі звіти старшокласників про результати своєї індивідуальної чи групової пошуково-дослідницької роботи. На підсумковому уроці учні матимуть змогу виступити із цікавими повідомленнями і рефератами, які розширюють знання учнів про життя і творчість письменника. Щоб залучити всіх учнів до пошуково-дослідницької, творчої роботи, варто їм запропонувати і такі завдання: знайти кілька висловлювань про значення творчості письменники і вміти їх прокоментувати; зібрати і оформити матеріал про творчість письменника. Під час підготовки до проведення семінару можна використовувати і групові завдання.

Семінарські заняття дають змогу вдало запроваджувати міжпредметні зв'язки у викладанні літератури, виявляти і розвивати творчі здібності та кругозір учнів, формувати їхні ідейні переконання. Вони є важливим засобом самовиховання особистості. «Під час семінару я спостерігала, -- пише учениця Сквирської середньої школи № 1 Київської області Марія С, -- як зосереджено працювали мої однокласники, заглиблюючись у серйозну творчу роботу. На те саме питання кожен відповідав по-своєму, а я сиділа і прикидала про себе, що правильно, а що, на мою думку, потребує доповнення чи зміни. Гостро сприймаєш на таких заняттях як мовні огріхи виступаючих, так і влучні вислови, гарно побудовані речення. Враховуючи це, шліфуєш і свою мову» [10,с.12].

Учнівські конференції

Крім семінарських занять, ефективною формою роботи із старшокласниками є й учнівські конференції. Вони здебільшого проводяться як уроки-бесіди з позакласного читання під час вивчення літератури в старших класах, але на конференцію виноситься обговорення не одного, а кількох питань певної проблеми. Учнівські конференції, як і уроки-бесіди з позакласного читання, сприяють вихованню «творчого, грамотного читача, залюбленого в книгу, такого, який прагне через книгу пізнавати життя і самовдосконалюватися».

Для проведення конференції учитель насамперед формулює проблему, яка об'єднує кілька прочитаних учнями творів, заздалегідь дає творчі завдання (підготувати розповідь про найцікавіші епізоди з книги, зробити записи про свої враження від твору у читацькі щоденники і т.п.), визначає основних доповідачів і рецензентів по кожному з питань конференції. Обговорення книг на конференції починається із виступу доповідачів, їх виступи оцінюються рецензентами, які звертають увагу на такі питання: що сподобалось у доповіді, а з чим не згодні? Що можна доповнити? Чим вам сподобалась книга?

Після цього вчитель запрошує виступити учнів, які мають сказати своє слово про книгу: доповнити виступи, розповісти цікавий епізод з книги і прокоментувати його, зачитати враження про книгу, яке зафіксоване в читацькому щоденнику тощо.

У кінці такого уроку бажано оглянути виставку книг про нашого сучасника, порекомендувати учням для читання інші книги.

Урок-диспут

Важливою формою розвитку логічного і творчого мислення учнів на уроках літератури, стимулювання їх активності і самостійності є диспут. Диспут - одна із форм урочної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість; формувати погляди та переконання особистості.

Він дає змогу зіставляти свої погляди з поведінкою і думками літературних героїв, використовувати виховну силу позитивного прикладу. Беручи участь у диспуті, учні розвивають вміння і навички полемізувати, аргументовано захищати свої думки.

Успіх диспуту залежить від його вмілої підготовки. Насамперед слід добре продумати тему диспуту, яка б містила в собі чітку світоглядну проблему, що в житті чи літературі вирішується по-різному, та формулювання дискусійних питань, що спонукали б учнів думати, сперечатися, обґрунтовано захищати свої думки. Учитель рекомендує учням до диспуту ознайомитися з певною літературою, матеріалами з періодичної преси, переглянути відповідні кінофільми.

Диспути дуже рідко тривають весь урок, здебільшого вони займають лише частину часу на уроці і органічно включаються у його зміст. Питання, які викликають різні думки в учнів, можуть пропонуватись їм у підготовці до диспуту.

Диспут на уроці здебільшого проводить учитель. Тут мають місце так само, як і на семінарі чи конференції, вступне і підсумкове слово вчителя, виступи учнів з обговорюваних питань. На відміну від семінару і конференції, учитель не визначає наперед учнів, що готують відповідне питання, інакше дискусійного обговорення проблеми на уроці не виникне.

Це найбільш характерні для вивчення літератури нові форми роботи, які запроваджуються на уроках в старших класах, а також активно використовуються і на факультативних заняттях, і в процесі позакласної роботи. Варто відзначити ще й такі ефективні форми позакласної роботи в процесі вивчення літератури в школі, які активно розвивають творче мислення і літературно-творчі здібності школярів: конкурси на кращий учнівський твір, літературні олімпіади, вечори власної учнівської творчості, видання шкільного літературного альманаху, організація роботи літературно-творчих гуртків та товариств тощо.

Особливо ефективними є літературні тижні і декади, під час яких планується проведення різноманітних конкурсів (декламаторів, на кращий учнівський твір, малюнок, на кращого читача, кореспондента), читацьких конференцій, літературних олімпіад, творчих вогників, вечорів власної творчості, вікторин, виставки учнівських робіт. Таким чином, літературний тиждень стає ніби оглядом літературно-мистецьких талантів у школі.

Диспут і конференція мають багато спільного. Перш за все вони розраховані на високий рівень ерудиції, активності та самостійності учнів. Разом із тим диспут суттєво відрізняється від конференції тим, що він меншою мірою запрограмований як за змістом, так і за формами проведення. Диспут вимагає чіткого окреслення предмета обговорення й забезпечує широкі можливості вирішення суперечок. Успіх уроку-диспуту забезпечують серйозна та старанна підготовка до нього вчителя й учнів, актуальність теми, характер його проведення.

Учителеві необхідно чітко визначити та сформулювати тему диспуту, поставити мету та завдання, розробити систему питань і контрпитань, які найбільш повно розкривають зміст теми; провести інструктаж для учнів, тобто ознайомити їх із темою диспуту, змістом питань, з яких вони повинні висловлювати свої думки, літературою та іншими матеріалами; порадити звернутись до інших можливих джерел інформації (батьків, учених, журналістів, ветеранів війни, героїв праці, засобів масової інформації). Зауважимо, що диспути не повинні бути широко плановими, громіздкими. У процесі підготовки до диспуту учні повинні самостійно осмислити проблему та її основні аспекти, підготувати необхідну та достатню інформацію про суть проблеми, прагнути до висловлювань своїх суджень з того чи іншого питання, обмінятись думками (індивідуально чи у групі), підготувати відповідний інформаційний матеріал для підтвердження своїх думок і суджень.

Технологія проведення уроку-диспуту така: повідомлення теми, цілей та завдань диспуту; ознайомлення з наочністю, виставкою та іншими дидактичними матеріалами; спрямування учнів на відвертість, уважне й шанобливе ставлення до інших думок; обґрунтування своїх переконань, висновків. Керівництво диспутом з боку вчителя вимагає тактовності, коректності, уміння спрямовувати виступ учнів на об'єктивне розкриття суттєвих сторін проблеми, формування вмінь учнів оперувати фактами, переконувати в істинності чи хибності висловлюваних суджень.

Зацікавленість учнів диспутом зростає, як правило, у процесі його проведення. Це залежить від того, як учитель ставить запитання, стимулює самостійність висловлювань і суджень учнів, спонукає до взаєморозуміння, співробітництва; забезпечує єдність цілей та устремлінь. Важливо також дотримуватись вимог до диспуту, це: вільний обмін думками; на диспуті всі активні; кожний виступає та критикує будь-які положення, з якими він не згодний; головне в диспуті - факти, логіка, уміння доводити; міміка, жести, вигуки в якості аргументів не приймаються.

Підбиваючи підсумки диспуту, слід оцінювати не тільки зміст виступів, а й форму їх виголошення; звертати увагу на сформованість умінь учнів правильно відстоювати свої думки та переконання.

У процесі спостереження та аналізу уроку-диспуту слід зосередити увагу на таких параметрах:

· доцільність вибору та постановки теми диспуту;

· якість підготовки до диспуту (вивчення учнями навчального матеріалу з теми, ознайомлення з літературою, консультації, обмін думками, аналіз анкетних даних, зосередження уваги учнів на провідній меті та аспектах диспуту);

· організаційна робота з підготовки до уроку-диспуту (психолого-педагогічна мотивація доцільності обраної теми диспуту, визначення часу та місця проведення, підготовка наочності, ТЗН, тематичної символіки);

· дотримання вчителем вимог до проведення диспуту;

· зміст диспуту (глибина знань учителем та учнями проблеми диспуту, основних теоретичних положень із теми диспуту відомих учених, письменників, діячів інших сфер науки та культури, теоретична та практична значущість теми диспуту, логіка та доказовість думок, зосередження уваги на головному, істотному; підведення учнів до самостійних висновків, узагальнень, їхкорекції; етика поведінки учасників диспуту);

· процедура проведення уроку-диспуту (постановка питань, мобілізація та активізація уваги, управління пізнавальною діяльністю учнів; дотримання такту та культури узагальнення різних думок, суджень);

· роль учителя в диспуті (провідна, непомітна, опосередкована, невимушена, авторитарна);

· порядок і дисципліна учнів у процесі диспуту, дотримання правил диспуту;

· підбиття підсумків диспуту (оцінка правильності розуміння та коментування теми учнями, її провідних ідей та аспектів; активність і самостійність суджень учнів; уміння учнів підкріплювати прикладами ті чи інші положення, судження, пов'язувати їх із життям суспільства, школи, класу).

Інтегровані уроки

Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яку вивчаємо. На такому уроці кожен учитель-предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета, точки зору. Не останню роль відіграє й оригінальність самої форми проведення уроків. Учнів відразу ж зацікавлює присутність кількох учителів на уроці. Дитяча психологія краще сприймає короткочасні повідомлення, відмінні за формою викладу та джерелом подачі. Особливість спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним поясненням незрозумілих понять.

Інтегровані уроки за змістом поділяються на три категорії:

а) вступні - до вивчення певного розділу;

б) вивчення нового матеріалу;

в) підсумкові.

На вступних уроках учням в описовій формі подається загальна картина тих явищ, які будуть вивчатися. Цей урок спарений. На ньому працюють кілька вчителів. Дається загальна картина, ставляться проблемні питання, основні запитання до цілої теми. Це збуджує інтерес учнів. Набуті спільно знання застосовуються на практиці.

Після вивчення певного розділу або теми, коли учні мають грунтовні знання даного матеріалу, проводяться підсумкові інтегровані уроки. На них, використовуючи вже відоме учням, пояснюється велика кількість нових фактів, різноманітних процесів, розкриваються перспективи одержання знань з даного розділу.

З особливо великою віддачею проходять уроки в кабінетах, де створені максимальні умови для засвоєння нового матеріалу. Наявність різноманітних макетів, унаочнень, інструментів, допоможе учням краще сприйняти та зрозуміти навчальний матеріал.

Серед різних форм проведення інтегрованих уроків найбільш зручною є бесіда. Вона може відбуватися між учителями, які розглядають певну проблему чи явище з різних позицій, поступово з'ясовують суть і закономірності.

Учні мимоволі стають учасниками бесіди: наводять нові факти з життя, запитують про незрозуміле, іноді допомагають у розв'язанні проблеми. У вигляді діалогу розглядається значна кількість прикладів. Кожен учитель розкриває певну частину теми. Розпочинається дискусія, в ході якої знаходять істину.

Тут роблять припущення і обгрунтовують свої думки не лише вчителі, але й учні. І нічого, що деякі з них бувають надто фантастичні за змістом. Це творчість знаходження істини в дискусії. Потім розглядаються і обговорюються різні питання і проблеми, що дозволяють людині пізнати Всесвіт.

Інтегровані уроки, які проводять у відповідних кабінетах, дають можливість учням більш глибоко зрозуміти практичне застосування вивченого.

Використання інтегрованих уроків приносить користь не лише учням, а й самому вчителеві. Спілкуючись з колегами, відкриваєш нові факти, іноді більш глибоко задумуєшся над явищами, на які раніше майже не звертав уваги.

Участь у підготовці та проведенні таких уроків з колегами збільшує багаж знaнь, дає можливість відчути інтеграцію між науками, жодна з яких не може існувати відокремлено від інших, від самого життя.

Процес інтеграції знань відображає загальну закономірність процесу пізнання, який не обмежується лише природничими процесами.

Науково-технічний прогрес, прискорюючи розвиток науки, сприяє цьому процесові, виступає в ролі потужного "інтегрованого фактора" прикладних наук. На всіх рівнях науки, техніки, народногосподарського механізму існують глибокі взаємозв'язки: всі галузі органічно пов'язані між собою, а НТР розвиває і ускладнює цей процес.

Концепція міжпредметних зв'язків навколо узагальнювальних навчальних проблем сприяє успішному їх розв'язанню, цілеспрямованому розвитку екологічних понять, комплексному висвітленню різних аспектів. Включення учнів в активну пізнавальну діяльність при вирішенні проблемних питань формує їхні переконання.

Урок-практикум

Він забезпечує проведення практичних робіт з використанням різних джерел інформації. На практикумі вдосконалюються спеціальні та загальнонавчальні вміння і навички, здійснюється застосування знань у нових ситуаціях. Учні розширюють свої уявлення про вивчені явища і процеси, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. На таких заняттях відсутня чітка регламентація навчальної діяльності, існує великий простір для прояву ініціативи і творчості. Учні вчаться планувати свою роботу, здійснювати самоконтроль. Це спонукає до розвитку пізнавального інтересу до предмета, розширює їхній світогляд. На практикумі учні виконують значно більше завдань, ніж на традиційному уроці.

Для організації самостійної роботи для практикуму бажано розробити спеціальні навчальні матеріали.

Їх повинен отримати кожен учень. Школярі ознайомлюються зі змістом заняття, переліком інформації з літератури, необхідної в процесі самостійної роботи. У матеріалах можуть бути використані статистичні таблиці, графіки, діаграми, схеми, фрагменти з науково-популярної літератури, картосхеми. Різний і спектр завдань за змістом, формою, рівнем складності, самостійністю виконання.

Зростає актуальність роботи із зошитом з друкованою основою і забезпечення ним кожного учня.

Урок-залік

Такі уроки допоможуть учителеві зрозуміти і розкрити індивідуальні здібності учнів, які, в свою чергу, покажуть начитаність, ерудицію. Підготовку до таких уроків треба починати вже з 5-го класу. А в наступних класах необхідно вдосконалювати вміння і навички читання серйозного тексту; зіставляти та аналізувати прочитане; працювати з каталогами, довідниками. Без цих умінь провести такий урок неможливо.

Перш, ніж планувати такі уроки, треба визначити, що ми ставимо собі за мету. Про залік повідомляємо учнів за три тижні. Треба вказати, з яких тем і розділів він буде проводитися, які питання потрібно опрацювати.

Залік допомагає перевірити знання учнів, вміння працювати з літературою і виконувати практичні завдання.

Проводити залік можна різними способами:

1. Екзаменаторами стають вільні від уроків учителі.

2. У ролі екзаменаторів виступають більш ерудовані учні, які добре засвоїли тему.

У кінці уроку підводять підсумки.

На уроках бажано використати колективний метод навчання. Наприклад, розв'язування завдань з наступною перевіркою. Клас ділять на 6 підгруп, призначають консультанта. Кожна підгрупа одержує різні картки із завданнями. Перше завдання розв'язує і пояснює консультант, решту завдань учні виконують самостійно. Консультанти координують і ведуть облік, а учитель слідкує за роботою учнів.

Наприкінці уроку консультант оголошує результати.

Уроки-рольові ігри

На уроці обговорюються ті чи інші проблеми, учні вчаться доводити правильність своєї думки і робити- висновки.

Ігри розвивають пізнавальний інтерес, активізують розумову діяльність. Ігра розвиває спостережливість, вчить робити висновки, зіставляти окремі факти.

Під час гри учні краще засвоюють матеріал, вчаться застосовувати набуті знання у нових ситуаціях.

Рольова гра вимагає від дітей прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за учнями.

Урок-фестиваль

Така форма уроку сприяє розвиткові навчальних здібностей і адаптуванню учнів до реалій сьогодення. Урок має ігровий характер, і гра максимально наближена до реалій сучасного життя. Можна організувати "кінофестиваль". Це буде свято шкільної творчості, учнівського інтелекту, урочистий огляд творчих практичних робіт дітей.

Урок-аукціон

"Товаром" на уроці-аукціоні є знання учнів. "Товар" на аукціоні - це "лот", продавець - "купець". Ведучим бажано бути вчителеві.

Урок-брейн-ринг

Брейн-ринг - відома телевізійна гра, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем - правильна відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже часприйняття рішення обмежений.

Урок-бесіда за "круглим столом"

У класі повинна бути група людей (учнів, ведучих), які могли б на себе взяти роль відповідачів на поставлені питання з теми заняття. І

Решта учнів становлять аудиторію, їхня роль зводиться в основному до постановки питань ведучим.

Негативним є те, що клас ділять на дві половини - активну і пасивну.

Підготовку до уроку проводять заздалегідь. Учням дають список рекомендованої літератури і теми, які треба повторити.

Урок-вікторина

До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми та привітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.

І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3-4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.

ІІ етап - конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.

ІІІ етап - змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин.

Учитель бере активну участь в обговоренні (то в ролі консультанта, то як учасник команди, інколи допомагає журі).

Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.

Урок-вистава

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретної ситуації. Знання, які учні засвоїли на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати ситуацію і зробити власні висновки.

Учні, які виконують ролі, заздалегідь готують собі костюми, ближче знайомляться з особою, яку будуть представляти, її характером, поведінкою, зовнішністю. Вони вивчають потрібні слова, вчаться, як себе поводити у відповідній ситуації. До уроку готують необхідне обладнання.

Урок починають з бесіди чи з характеристики певної ситуації.

Це підводить учнів до глибшого сприйняття вистави. Безпосередньо перед виставою учні отримують завдання та запитання, на які вони знайдуть відповіді, переглянувши виставу.

Тоді розігрується театралізована вистава.

Після перегляду вистави вчителеві треба повернутися до проблемних питань. Це можуть бути усні відповіді, складання таблиці або короткі записи у зошиті.

У кінці уроку проводиться бесіда з класом, учні роблять висновки.

2.3 Комп'ютерне навчання: перспективи застосування

Професія учителя тим і особлива, що вимагає постійної наполегливої роботи над собою, вічного незадоволення досягнутим і безперервного навчання. Мінливий і швидкісний світ передових технологій, з яким уже давно на «ти» навіть молодші школярі, не може залишатися для нас, педагогів, паралельною реальністю. Часи, коли для уроку достатньо було дошки і підручника, безповоротно канули в лету.

Більшість батьків переконана, що комп'ютер потрібен дитині для навчання, а насправді останні дослідження показали, що 86% підлітків годинами просиджують у соціальних мережах, від чого, зрозуміло, розумнішими не стають. Культура користування мережею в нашому суспільстві залишається надзвичайно низькою саме тому, що юних користувачів, як правило, ніхто цій культурі не навчає. Батьки або не мають достатніх навичок, або не мають часу і бажання, а вчителі, особливо досвідчені, не дуже поспішають братися за освоєння нової для себе царини знань, обгрунтовуючи своє небажання то браком часу, то організаційними чи то матеріальними проблемами. Не говоритиму, що у своїй роботі не стикалася із труднощами і перешкодами, але тут мені часто допомагали самі діти, тому процес навчання у нас був і залишається спільним.

Попередні намагання проводити навчання за допомогою комп'ютерних програм, що здійснювалися ще на початку та в середині 80-х років, закінчилися невдачею. Це було викликано тим, що недосконалість програмових засобів не дозволяло отримати явну перевагу комп'ютерних технологій перед традиційними формами навчання. Іншою важливою причиною являлося те, що комп'ютер не був доступним засобом навчання. Ні вчителя, ні учні не були готові сприйняти комп'ютер як регулярний навчальний засіб.

На даний момент ситуація змінюється, сучасні персональні комп'ютери і програми дозволяють не тільки організовувати найпростіші тести, але і моделювати навчальні ситуації, за допомогою анімації, звука, фотографічної точності.

Розглянемо питання про способи використання комп'ютера у навчанні.

Найприродніша форма роботи вчителя - урок. Урок, на якому в якості технічного засобу навчання використовується комп'ютер, можна назвати уроком з комп'ютерною підтримкою (УКП). Такі уроки мають особливу структуру, але теорія УКП, на жаль, ще не розроблена. УКП мають особливі цілі, форми і особливу методику визначення результативності. Головним завданням є організація такого уроку.

Ще одне важливе теоретичне питання: для яких категорій учнів комп'ютерні технології можуть дати найбільший ефект, а для яких використання комп'ютера не приводить до значних змін результатів навчання.

Однак використання комп'ютера в навчанні не обмежується уроками з комп'ютерною підтримкою. Уроки навіть не найважливіша частина цього процесу. Реальна перспектива - використання домашнього комп'ютера в якості навчального засобу, самостійна навчальна діяльність, активне втручання вчителя в домашню освіту через персональний комп'ютер при дистанційному навчанні.

Можна виділити позитивні особливості роботи з комп'ютерною навчальною програмою:

· скорочення часу вироблення технічних навичок учнів;

· збільшення кількості тренувальних завдань;

· досягнення оптимального темпу роботи учня;

· перетворення учня на суб'єкт навчання (так як програма вимагає від нього активного управління);

· застосування в навчальній діяльності комп'ютерного моделювання реальних процесів;

· забезпечення навчання матеріалами із віддалених баз даних, використовуючи засоби телекомунікацій;

· набуття діалогу з програмою характеру навчальної гри, що у більшості учнів підвищує мотивацію навчальної діяльності.

Потрібно враховувати і недоліки:

· відсутність емоційності діалогу з програмою;

· не завжди враховані програмістами особливості конкретної групи учнів;

· майже повна відсутність розвитку мовлення, графічної та писемної культури учнів;

· виникнення, крім помилок у вивченні навчального предмету, яких учень допускається і на традиційних уроках, також технологічних помилок - помилок роботи з комп'ютерною програмою;

· подання навчального матеріалу, як правило, в умовній, надто стиснутій та одноманітній формі;

· обмеження контролю знань кількома формами - тестами або програмованим опитуванням;

· наявність спеціальних знань самого вчителя.

Недоліків у комп'ютерного навчання не менше, ніж переваг. Відмовлятися від комп'ютера в навчанні не можна, але не можна і зловживати комп'ютеризацією. Потрібно виробити критерії корисності використання комп'ютерів на уроці для кожної вікової групи по окремих темах, критерії оцінювання програмових засобів.

Які ж особливості комп'ютеризованого уроку. Особливо потрібно виділити наступне: крім звичайної мети уроку, урок з комп'ютерною підтримкою має технологічну мету: навчання новому методу навчальної діяльності, використанню конкретної навчальної комп'ютерної програми. Головною особливістю такого уроку є те, що перевизначаються потоки інформації на уроці - діалог вчителя з учнем відбувається через комп'ютер, який виступає в ролі третього компоненту навчання, індивідуального для кожного учня.

Можна виділити три основні задачі, які необхідно розв'язати для успішного проведення комп'ютеризованого уроку: дидактичну, методичну та організаційну. Під дидактичним забезпеченням розуміють навчальні матеріали уроку, конкретна навчальна програма та апаратура. Методична задача - визначення методів використання комп'ютерів при викладанні теми, аналіз результатів уроку і постановка наступної навчальної мети. Організаційна задача, яка легко вирішується під час традиційного уроку, стає головною. Вона полягає в тому, щоб виробити і закріпити в учнів навички роботи з навчальною програмою, організувати роботу, уникаючи перевантаження учнів та нераціонального використання часу.

На уроках з комп'ютерною підтримкою не слід принижувати значення традиційного робочого зошита. При вивченні будь-якого матеріалу за допомогою комп'ютера потрібні означення, правила та інші властивості, які необхідно записувати в зошит, як на традиційному уроці.

Таким чином, перегляд фільмів, наукових програм, відеоекскурсії, пролуховування аудіозаписів, створення мультимедійних презентацій, можливість проведення он-лайн конференцій - усе це зробило навчальні заняття не тільки різноманітнішими, яскравішими, але й цікавішими та емоційнішими і змістовнішими.



ВИСНОВКИ

З виконаної роботи можна зробити висновок, що термін „інновація” означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових „переможних методик”, які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей, тощо. Загалом, технологія як феномен є важливою складовою історії людства, формою вираження інтелекту, сфокусованого на розв'язанні важливих проблем буття, синтезом розуму і здібностей людини. Отже, „інноваційні технології ” - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів.

У ході роботи ми визначила найбільш оптимальні інноваційні технології на уроках зарубіжної літератури у середніх класах.

Застосування активних та інтерактивних технологій навчання на уроці літератури сприяє розвитку навичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів, спонукає додослідницької діяльності.

На уроках, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань.

Саме за таких умов важливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв'язувати проблеми та приймати конкретні рішення.

Вважаю доцільним підсумувати, що сучасний урок - це продуктивний урок, на якому учень відтворює набуті знання при опануванні нового змісту.

Зазначимо, що застосування сучасних методів роботи робить процес навчання активним, а мислення учнів - творчим, самостійним.

Перегляд фільмів, наукових програм, відеоекскурсії, пролуховування аудіозаписів, створення мультимедійних презентацій, можливість проведення он-лайн конференцій - усе це зробило навчальні заняття не тільки різноманітнішими, яскравішими, але й цікавішими та емоційнішими і змістовнішими.

Використання комп'ютерних технологій до беззаперечних переваг цих мультимедійних засобів слід зарахувати такі:

наявність програми для конструювання уроків учителем на власний розсуд;

тестові програми, за якими учень самостійно може перевірити свій рівень засвоєння навчального матеріалу;

велика кількість ілюстративного матеріалу та аудіосупровід.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. С. О. Мухомеджанової, О. С. Рижко "Інтерактивні види та форми робіт під час вивчення постмодерністських творів"//Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2005. -- № 1. - С. 22 -- 23.

2. Ковбасенко Ю. І. Інноваційні педагогічні технології в процесі поглибленного вивчення літератури: «за» і «проти»// Зарубіжна література в школах України. - 2007. - №7. - С. 7 - 14.