Предмет, структура і функції філософії
Співвідношення міфологічного і філософського способів мислення. Уявлення про філософські категорії, їх зв'язок з практикою. Філософія як основа світогляду. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального. Питання філософії по І. Канту.
Рубрика | Философия |
Вид | шпаргалка |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.08.2011 |
Размер файла | 113,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Поняття ноосфери (грец. noоs - розум, sphaira - куля) вперше використовував французький математик Е. Леруа 1927 р., але, за його визнанням, воно виникло у нього під впливом лекцій В. Вернадського про біосферу Землі. Цей термін зустрічається і в концепції «християнського еволюціонізму» французького натураліста й містика П. Тейяра де Шардена і позначає частину природи, яка була чисто духовне явище, тобто «мислячий пласт», що розгортається над світом рослин і тварин - поза біосферою й над ній.
У В. Вернадського ноосфера - це якісно новий етап еволюції біосфери, визначається історичним розвитком людства, його працею і розумом. У цьому процесі ноосфера виступає гарантом розумної діяльності людини у Всесвіті, що робить її моделлю абсолютної розумності та світової гармонії.
91. Щастя як найважливіший аспект прояву основної проблеми філософії
Розуміння сутності свідомості щастя заважає не тільки складність, цього явища духовного життя людини, але і те, що саме слово "щастя" вживається в ужитку в різних значеннях. Поняття щастя для кожної людини індивідуально. "Одним щастям здається чеснота, іншим - розсудливість, третім - відома мудрість, а іншим все це разом або що-небудь одне в з'єднанні з задоволенням або не без участі задоволення, є й такі, що включають в поняття щастя і зовнішнє добробут". ( Аристотель. Соч. в 4-х тт. Т. 4. - М., 1984. - С. 66).
Перераховуючи різні думки людей щодо щастя, можна сказати, що для більшості щастя полягає в чомусь наочному і очевидному: в удачі, в задоволенні, в пошані, в багатстві і т.п. "Щастя, говоримо ми, - це те ж саме, що благополуччя і гарне життя". (Арістотель. Соч. В 4-х тт. Т. 4. - М., 1984. - С. 302). Тому "питання про щастя - це не просто питання про те, як бути щасливим, задоволеним або навіть доброчесним, але перш за все в тому, в чому полягає хороша щасливе життя і до чого людині слід прагнути в першу чергу". (Гусейнов А.А., Апресян Р. Г. Етика. - М., 1998. - С. 295).
Існує ще й визначення щастя як "моральної свідомості, що позначає такий стан людини, яке відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті і свідомості життя, здійсненню свого людського призначення. Як і мрія, щастя є чуттєво-емоційною формою ідеалу, але на відміну від неї означає не устремління особистості, а виконання цих устремлінь. Поняття щастя не просто характеризує певне конкретне положення або суб'єктивний стан людини, але і виражає уявлення про те, якою має бути все життя, що саме є для нього блаженством. Залежно від того, як тлумачиться призначення і сенс людського життя, розуміється і зміст щастя. Тому дане поняття носить ще й нормативно-ціннісний характер "
Простеживши етимологію слова "щастя", можна помітити закономірність. Старогрецьке слово "Eudaimonia" (= справжнє щастя) складалося з двох слів - eu (добро) і daimon (божество), тобто дослівно означало, що доля людини знаходиться під заступництвом богів.
У Римі слово "щастя" означало ім'я богині - Фортуна. Саме слово "Fortuna" мало ще два значення - удача і доля. Богиня зображувалася з рогом достатку, колесом і рульовим веслом. Тобто, вона уособлювала божественну милість, яка може бути дана тільки гідному. Тому сприйняття щастя як категорії в Римській імперії було чисто практичним. Це був добробут, можливість виконання бажань і т.д.
Для нижчих верств суспільства часто щастя позначало есктатіческое єднання з богами, які можуть дарувати більш гідне життя. Пізніше подібне ставлення до щастя знайшло відображення у християнському вченні.
У російській мові слово "щастя" також має кілька значень:
1) рок, доля, доля, частка; тобто бути щасливим спочатку розумілося як "знаходитися під милістю вищих сил",
2) випадковість, бажана несподіванка, успіх у справах, тобто бути щасливим, може означати і те, що людина може бути як би з-учасником своєї долі.
Але є ще й третій варіант: щастя - благоденство, благополуччя, спокій і достаток; життя без горя і турбот - це вже більш приземлений варіант, щось схоже на "щастя для бідних".
"Удача" в російській мові має також кілька значень - це успіх, бажаний випадок, несподівано успішний результат справи, а також раптове щастя, хоча раннім значенням цього слова була покірність, поступливість долі. Тобто, в російській мові слова "успіх" і "щастя" з плином часу стали синонімами і означають приблизно те ж, що і раніше - перебування під заступництвом якихось вищих сил. Але, скільки людей, стільки й думок, тому можна виділити кілька найбільш поширених поглядів на щастя.
92. Чотири розуміння щастя, за В. Татаркевич. Використання діалектичного аналізу і синтезу для цілісного, конкретного розуміння феномену щастя
Поняття "щастя" має багатоаспектне, важко піддається систематизації зміст. Польський дослідник В. Татаркевич, який написав фундаментальну працю "Про щастя", виділив 4 основних значення цього поняття: 1) прихильність долі, удача; 2) стан інтенсивної радості, 3) володіння найвищими благами, позитивний баланс життя; 4) почуття задоволення життям. Татаркевич вказує, що ці чотири значення є найбільш поширеними, але жодне з них окремо, ні всі разом не вичерпують зміст поняття щастя. Крім того, по кожному пункту можна знайти контраргумент, який доводить, що щастя не обов'язково є, наприклад, удача або позитивний баланс життя. Можна навести інші розуміння поняття щастя. Гедонізм розуміє під щастям задоволення. Евдемоністи стверджують, що щастя є володіння вищими благами. Так на запитання Діотіми: "Що буде з людиною, що опанував благом?", Сократ відповідає: "Він буде щасливий". Моралісти говорять, що щастя в доброчесним поведінці. І нарешті психологічно щастя сприймається як почуття задоволення життям.
Мабуть людство весь час було настільки нещасливо, що навіть не зміг з'ясувати, що таке щастя. Шопенгауер, наприклад, вважав щастя поняттям негативним, а саме, щастя, за Шопенгауером, є відсутність страждань. Багатьом відомий вислів: "Щастя, як і здоров'я: коли його не помічаєш, значить воно є." Все той же Шопенгауер, похмуро зауважив: "Є одна для всіх вроджена помилка - це переконання, ніби ми народжені для щастя." Не знаю, чи читав Салтиков-Щедрін Шопенгауера, але як би відповіддю звучить його репліка: "Людина так вже влаштована, що і на щастя-то ніби неохоче і недовірливо дивиться, так що і щастя йому треба нав'язувати." І зовсім вже повним контрастом віддає фраза Людвіга Фейєрбаха: "Де немає прагнення до щастя, там немає і прагнення взагалі. Прагнення до щастя - це прагнення прагнень. "
Найбільш відомим з ходячих визначень є таке: "Щастя це, коли тебе розуміють." Саме слово "щастя" трактується як "співучасть" (у спільній справі, в загальній долі). На мою ж дилетантського думку, слово "щастя" походить від "зараз", тобто воно - "сейчастье". Людина щасливий живе тут і зараз, радісно переживаючи (не пережовуючи, а цілком) даний конкретний момент життя, неважливо чи викликана ця радість подіями, що відбуваються, або якимось спогадом, або ж передчуттям майбутнього. Таким чином, під щастям ми будемо розуміти стійке емоційний стан (короткочасну радість не можна назвати щастям), в якому домінуючою емоцією є радість. Інші емоції аж ніяк не придушуються і не забороняються. Щасливий може дозволити собі будь-які почуття - навіть печаль і смуток подібно до того, як в солодку кашу додають щіпку солі. Саме тим і цінне щастя, що в ньому доступні будь-які почуття, переживання, емоції.
Людина, яка стала щасливим подібний людині, яка глянув на небо після дощу і побачив веселку, але побачив її так, як побачив Ной, вийшовши з ковчегу; побачив не як набір кольорів спектру, а як символ Божественного заповіту і великої надії на тривалий щастя.
93. Зв'язок категорій щастя з категоріями істини і свободи
Щастя - це єдність, гармонія зовнішніх сприятливих обставин і максимального прояву душі. Проблема співвідношення буття і свідомості - питання щастя.
Основним критерієм істинності щастя є практика(історична практика). Проблеми щастя в остаточному рахунку розв'язуються не теоретично, не в схоластичних суперечках мудреців, а практично. Історичні не тільки роздуми про те, що ж таке щастя, але передусім шляхи формування, творення людського щастяю
Н-д існує форма анти громадянського щастя: солдат щасливий при виконанні своєї служби, але вона потрібна лише тоді коли іде війна, а це є нещастя для більшості людей.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Питання розуміння буття і співвідношення зі свідомістю як визначне рішення основного питання філософії, думки великих мислителів стародавності. Установка на розгляд буття як продукту діяльності духу в філософії початку XX ст. Буття людини і буття світу.
реферат [38,2 K], добавлен 02.12.2010Виникнення, предмет філософії та його еволюція. Соціальні умови формування та духовні джерела філософії. Філософські проблеми і дисципліни. Перехід від міфологічного мислення до філософського. Специфіка філософського знання. Філософська антропологія.
реферат [27,4 K], добавлен 09.10.2008Форми суспільної свідомості, принципи економії мислення. Співвідношення філософської, релігійної та наукової картин світу. Матеріалістичний та ідеалістичний напрямки в історії філософії від античних часів до сьогодення. Поняття філософського світогляду.
шпаргалка [645,5 K], добавлен 10.03.2014Субстанціальний і реляційний підходи до розуміння буття. Трактування категорій простору та часу у в античній філософії та філософії середньовічної Європи. Категорії простору та часу в інтерпретації німецької філософії та сучасної буржуазної філософії.
реферат [31,7 K], добавлен 05.12.2010Особливості філософії серед різних форм культури. Співвідношення філософії та ідеології, науки, релігії, мистецтва. Ведична релігія і брахманізм. Створення вчення про перевтілення душ. Процес переходу від міфологічно-релігійного світогляду до філософії.
контрольная работа [91,7 K], добавлен 04.01.2014Поняття і загальна характеристика соціальної психології. Філософія психології як світогляд, пізнання. Що визначає характер суспільного устрою. Взаємозв’язок соціальної філософії та філософії психології. Основні проблеми становлення філософії як науки.
реферат [35,0 K], добавлен 26.04.2016Предмет філософії. Функції філософії. Широкі світоглядні проблеми і водночас проблеми практичних дій, життя людини у світі завжди складали зміст головних філософських пошуків. Філософія - форма суспільної свідомості.
реферат [18,9 K], добавлен 28.02.2007Проблеми філософії, специфіка філософського знання. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія. Українська філософія XIX - початку XX століть. Філософське розуміння суспільства. Діалектика та її альтернативи. Проблема людини в філософії.
шпаргалка [179,5 K], добавлен 01.07.2009Китайська філософія як уявлення про людину й світ як співзвучні реальності. Початок китайського філософського мислення. Класичні книги китайської освіченості. Сто шкіл - період розквіту китайської філософії. Сторіччя, що передувало династії Цінь.
реферат [30,7 K], добавлен 30.07.2010Проблеми середньовічної філософії, її зв'язок з теологією та основні принципи релігійно-філософського мислення. Суперечка про універсалії: реалізм і номіналізм, взаємини розуму та віри. Вчення Хоми Аквінського та його роль в середньовічній філософії.
реферат [34,0 K], добавлен 07.10.2010