Концепція політичної еліти В. Липинського

У поняття «національна аристократія» В. Липинський вкладає свій зміст, розуміючи останню як групу найкращих в даний історичний момент людей, що очолюють націю, яка визнає їх провід, тобто є легітимною (має моральний авторитет). Влада цієї верстви є синонімом власної держави, а остання, в свою чергу, творить націю. Ці субстрати автор розглядає в нерозривній єдності та взаємодії.

Під час написання курсової роботи було також виявлено методи, шляхи та джерела організації національної аристократії у теорії В. Липинського. В основі розуміння вченим методів організації провідної верстви лежить принцип взаємозв'язку між активною меншістю та пасивною більшістю. Є три методи формування політичної еліти: охлократія з диктатурою (механічний тип зв'язку), демократія з республікою (хаотичний взаємозв'язок) та класократія із «законом обмеженою та законом обмежуючою» дідичною монархією (гармонійний тип взаємовідносин). Однозначні симпатії В. Липинського на боці останньої. Кожна з цих форм має свою соціальну базу як джерело становлення еліти, окремі алгоритми її формування, циркуляції та реалізації влади.

Визначивши головні якості, завдання та функції політичної еліти в концепції В. Липинського, зробимо акценти на таких параметрах. Щоб виконувати відведені їй ролі, провідна верства повинна мати стихійне ірраціональне хотіння правити, незбориму волю до влади, певну харизму як моральний авторитет, вміти ризикувати і жертвувати партикулярними інтересами в ім'я всього суспільства, а також володіти матеріально-технічною базою, засобами виробництва для здійснення реального впливу на широкі соціальні верстви. Аристократія перетворює народ із аморфної біомаси у структуроване суспільство з власною державою, виступаючи ядром його політичної системи, «локомотивом нації». Еліта забезпечує поступ у суспільстві, інноваційність його розвитку, є просвітником народу, а також виконує функцію національно-державної ідентифікації, культивування базових цінностей нації, генерації та реалізації месіанської ролі останньої в загально історичному масштабі.

Резюмуючи сказане, можна зробити висновок: без власної (на цьому наголошує В. Липинський) національної аристократії неможлива своя держава, а значить і власна нація. Без автохтонної політичної еліти вона приречена віками бути поневоленою, стати літературою, а не реальністю.

Отже, особливостями даної концепції В'ячеслава Липинського є застосування своєрідних методологічних підходів та евристичних прийомів для розробки багатоаспектних характеристик національної аристократії. Ці засади синтезували елементи європейської філософської, політичної та соціологічної думки з українськими інтелектуальними традиціями та реаліями суспільного життя. В цілому концепція В. Липинського є оригінальною і такою, що в теоретичному розрізі намагається рефлектувати глибинні основи політичного, соціально-економічного, культурно-релігійного буття українського народу в надчасовому аспекті. Тому вона актуальна і потребує подальших досліджень сьогодні.

Список використаної літератури

1. Андрусяк Т. Вплив творчості Михайла Драгоманова на формування правових поглядів В'ячеслава Липинського (До питання про неперервність процесу розвитку української правової думки) //Липинський В. Студії. Т.1: В. Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна; Матеріали міжнародної наукової конференції. - Київ-Луцьк-Кременець. - К., 1994. - С. 115-118.

2. Білас Л. Краків, Женева і філяція «Кричевського». До родовідної мислення Липинського//Липинський В. Твори. Т.2.

3. Бондарук С. Елітарно-консервативна концепція В'ячеслава Липинського: спроба позитивного аналізу //Генеза. - 1997. - №(15).

4. Галушко К. Консерватор на тлі доби: В'ячеслав Липинський і суспільна думка європейських “правих”. - К.: Темпора, 2002. - 288 с.

5. Гирич І. Лицар української державності. Нарис життя і діяльності В'ячеслава Липинського // Архіви України. - 1992. - Ч.1-3. - С.35

6. Гордієнко М. Концепція політичної еліти В. Липиського як фактор національно-державної ідентичності України // Нова політика. - 1998. - №2. - С.44-48.

7. Забаревський М. Вячеслав Липинський та його думки про українську націю і державу. - Відень: Видано заходами О. Жеребка, 1925.

8. Заїкин В. В'ячеслав Липинський як історик//Союз гетьманців державників. В'ячеслав Липинський та його даба: Науковий збірник. Відповідальний редактор Ю. Терещенко. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2007.

9. Ісаїв В. Політична соціологія В'ячеслава Липинського// Сучасність, 1984. С. 81-95

10. Кралюк П.М. В'ячеслав Липинський: доля, вчення, актуальність//На конкурс «Україна духовні острови». - К. 2006.

11. Кухта Б.Л. З історії української політичної думки: [Текст лекцій: Навчальний посібник]. - К.:Генеза, 1994. - 368 с.

12. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму /За ред. Я. Пеленського. - Філадельфія, 1995.

13. Липинський В. Релігія і церква в історії України. Філадельфія, 1925.

14. Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім столітті. - К., 1997.

15. Липинський В. Хам і Яфет: з приводу десятих роковин 16/29 квітня 1918 р. - Л.: Накладом «Поступу», 1928.

16. Лисяк-Рудницький І. В'ячеслав Липинський//Історичні есе. - К., 1994. - Т.2.

17. Маркітантов В. Елітистська концепція В'ячеслава Липинського//Політична наука в Україні: стан і перспективи: матеріали всеукраїнської наукової конференції (Львів, 10-11травня 2007 року)/ Укл. Поліщук М., Скочиляс Л., Угрин Л. - Львів, ЦПД, 2008. - 308 с.

18. Осадчук В. В'ячеслав Липинський про роль еліти у формуванні концепції національної ідеї державотворення //Вісник Української Академії державного управління. - 2002. - №2. - С. 269-273.

19. Пеленський Я. Спадщина В'ячеслава Липинського і сучасна Україна // В'ячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна.- Київ; Філадельфія, 1994. - - Т.1.

20. Потульницький В.А. Політична доктрина В. Липинського // Український історичний журнал - 1992. - № 9. - С. 37-45.

21. Потульницький В.А. Історія української політології (Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці). - Київ.: Либідь. 1992. - 232 с.

22. Приходько С.М. Політичні аспекти теорії еліти в українській суспільно-політичній думці ХХ ст. - К.: Стилос, 1999.

23. Сікора І. Концепція «дідичного гетьманату» В'ячеслава Липинського у світлі сучасного трактування легітимності політичної системи// Липинський В. Студії. Т.1: В. Липинський: історико-політологічна спадщина і сучасна Україна; Матеріали міжнародної наукової конференції. - Київ-Луцьк-Кременець. - К., 1994. - С. 129-131.

24. Сторожук С.В. Перспективи політичної програми В. Липинського у світлі історіософських поглядів І. Лисяка-Рудницького //Мультиверсум. Філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, - 2006. - №58.

25. Шаповал М. Загальна соціологія. - К., 1996.

26. Філософія політики /За ред. В.П. Андрущенко. - Київ: Знання України, 2003. - 400 с.

Размещено на Allbest.ru