Політична система Куби
Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Особливості політичної системи Республіки Куба, її структура, модель та тип. Поширені класифікації політичних систем. Становлення політичного режиму країни, його стан на початку XXI сторіччя.
| Рубрика | Политология |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.06.2011 |
| Размер файла | 856,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Якщо імпульси, що "виходять", відповідають оцінюванням населення, то суспільна підтримка політичної системи посилюється. Підтримка з боку народу рішень і дій системи є умовою її легітимності.
Істон виділяє два види легітимності:
дифузна (емоційна) легітимність є більш стійкою і може проявлятися у підтримці системи навіть в умовах криз;
інструментальна (специфічна) легітимність більш короткочасна і орієнтована на результат і заохочення.
І навпаки, відсутність підтримки може призвести до кризи політичної системи. Дестабілізуючим фактором можуть стати помилкові рішення влади, прийняті або в результаті досить слабких імпульсів (система не має достатньої інформації для прийняття оптимальних рішень), або в результаті досить високих вимог, що викликає перенасиченість системи інформацією.
Отож, політична система - це узаконена сила, яка пронизує всі “вхідні" та “вихідні” фактори суспільства, забезпечуючи його згуртованість як системи.
2.3 Класифікація кубинської політичної системи
Вивчення політичної системи включає не тільки виявлення істотних ознак, загальних рис, але також аналіз відмінностей, індивідуальних особливостей політичної системи, що розвиваються в конкретно - історичних умовах. Для цього розглянемо класифікацію політичних систем.
Типологія систем, створена на основі підходу марксиста, спирається на такі критерії, як тип формації і характер соціально - економічної структури. Відповідно, виділяються рабовласницька, феодальна, буржуазна і соціалістична політичні системи. Відмітною особливістю даної типології є досить жорстке протипоставлення кожного з виділених типів один одному.
Достатньо поширена класифікація політичних систем на традиційні, в їх основі лежить нерозвинене цивільне суспільство, слаба диференційована політичних ролей. І модернізовані, в них існують розвинуте цивільне суспільство і диверсифікація політичних ролей обґрунтовування влади.
Типологія, запропонована Р. Алмондом, спирається на різні політичні культури з виділенням 4-х типів: англо-американської, континентально-європейської, доіндустріальної, тоталітарної політичних систем [33].
Достатньо поширений розподіл систем на тоталітарні, автократичні і демократичні. Критерієм їх розмежування служить політичний режим як сукупність засобів і методів здійснення політичної влади на основі характеру і способу взаємовідношення влади, суспільства і особи.
Різноманіття типологій політичної системи свідчить про багатовимірність політичного світу, про можливість аналізу з позиції самих різних критеріїв, що робить пізнання політичних явищ більш глибоким і різностороннім.
Політичну систему Куби можна віднести до:
На підставі характеру взаємовідносин політичних систем із зовнішнім середовищем політичну систему Куби можна віднести скоріше до системи закритого типу, так як вона розвивається по обраному нею шляху, є самодостатньою, не сприймає цінностей інших систем, тобто ресурси розвитку знаходяться у неї в середині.
На підставі характеру і способів взаємодії влади, особи та суспільства, політичну систему Куби варто віднести до демократичного типу систем, які передбачають пріоритет прав особи, контроль суспільства над владою.
За змістом і формами управління політична система Куби відповідає типу - комуністичних систем, спрямованих на цінності рівності, соціальної справедливості.
За типом політичної культури і розподілом політичних ролей політичну систему Куби варто віднести до тоталітарної політичної системи, що функціонує на основі пріоритету класових, національних чи релігійних цінностей. Влада сконцентрована в руках монопольно правлячої партії (У випадку Куби - це комуністична партія) чи групи осіб, характеризується контролем всіх сторін життєдіяльності суспільства та індивіда.
Розділ 3. Особливості політичного режиму Республіки Куба
3.1 Становлення політичного режиму
Політичний режим (у загальному плані) - це сукупність методів і законів здійснення політичної влади.
Теоретична категорія - політичний режим - існувала лише в науці про державу і право, в тісному взаємозв'язку з категоріями: форма правління, форма державного устрою. В державно-правовій науці політичний режим розглядається як сукупність засобів та методів у здійсненні державної влади. В політичній науці поняття політичного режиму дуже тісно зв'язано з поняттям політична система і розглядається тільки у зв'язку з особливостями розвитку та функціонування політичних систем, хоча співвідношення понять викликає в політичній науці істотні розбіжності. Інколи політичний режим і політичну систему розглядають як синоніми. Іноді поняття політичного режиму взагалі не виділяється. Іноді політичну систему і політичний режим розводять досить далеко один від одного. Дати універсальне визначення політичного режиму досить складно.
Політичний режим - це спосіб функціонування та взаємозв'язку основних елементів політичної системи суспільства. Поняття політичний режим включає основні критерії: характер та міру здійснення влади; механізм формування влади; взаємовідносини суспільства та влади; роль та значення недержавних і неполітичних організацій та структур; характер існуючих в суспільстві заборон; роль ідеології у житті суспільства; характер політичного лідерства; співвідношення прав та свобод громадян; становище засобів масової інформації; роль політичних партій; типи політичної поведінки; співвідношення між законодавчою та виконавчою владами; роль і значення органів примусу [12, 52].
Дослідження політичного режиму скласти реальне уявлення про реалізацію політичної влади, ступінь свободи і правове становище особистості в конкретній країні в певний історичний період часу. У політології існують декілька трактувань політичного режиму.
1. Інституціональний (політико-правовий) підхід ототожнює політичний режим з формами правління і державного устрою та акцентує увагу на формально-юридичних характеристиках: особливостях поділу державної влади і співвідношення між гілками влади, на типах урядових структур.
2. Соціологічний підхід ставить акцент на характері відносин між державою і суспільством, які склалися реально і необов'язково відповідно до продиктованих конституцією та іншими правовими актами нормами політичної поведінки. В межах цього підходу звертається увага на соціальні обґрунтування влади, групи тиску, взаємовідносини еліт і народу.
3. Широке трактування політичного режиму виходить за межі тільки політико-правового або тільки соціологічного аналізу і розглядає його через співвідношення кількох компонентів, що дозволяє відрізняти одні типи політичних режимів від інших [12, 57].
Політичний режим включає в себе:
· політичні структури влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування віддається перевага - прямим чи непрямим, насильницьким чи методам переконання;
· реальний рівень свобод людини, обсяг її прав;
· методи вироблення політичних рішень;
· способи урегулювання конфліктів;
· плюралізм, у тому числі наявність або відсутність легальної (нелегальної) опозиції;
· конфігурацію партійної системи: однопартійні чи багатопартійні системи;
· ідеологію і те місце, яке відводиться їй у мобілізації суспільства;
· форми ставлення населення до політичної участі (політична пасивність, мобілізована або автономна участь);
· тип легітимності: харизматична, традиційна, раціонально-легальна, ідеологічна тощо;
· структурованість правлячої еліти: ступінь її згуртованості, відкритість і закритість, канали рекрутування [30, 21].
Режим вказує на соціальну природу влади: які групи пануючого класу знаходяться при владі, на підтримку яких соціальних верств опирається влада.
Тип політичного режиму Республіки Куби - комуністичний тоталітаризм. Однак спочатку, після приходу до влади Ф. Кастро у 1959 р. на Кубі був встановлений авторитарний політичний режим. Відповідна авторитаризму політична система займає як би проміжне положення між тоталітаризмом і демократією. Під впливом складного комплексу економічних, соціально-політичних, культурних і інших чинників він, кінець кінцем, еволюціонує у напрямі демократії або тоталітаризму. Так, авторитарний режим Ф. Кастро, встановлений на Кубі, переріс потім в тоталітаризм.
В числі основних ознак, якими характеризується тоталітаризм як політичний режим, Х. Арендт, К. Фрідріхс і З. Бжезінській виділяють наступні:
· централізоване керівництво і управління у сфері економічної;
· система загального контролю над поведінкою індивідів у сфері соціальної;
· визнання керівної ролі однієї партії у сфері політичної і здійснення її диктатури;
· панування офіційної ідеології у сфері духовної і примусове нав'язування її членам суспільства;
· зосередження в руках партії і держави засобів масової комунікації (преси, радіо, телебачення, кіно);
· культ керівної особи на всіх рівнях, влада на всіх рівнях знаходиться в руках не підзвітної народу номенклатурної адміністрації;
· зрощення партійного і державного апарату, контроль виконавськими органами виборних;
· вихід каральних органів з підкорення законам і суспільству і. як результат, свавілля у вигляді державного терору і масових репресій.
3.2 Політичний режим Республіки Куби на початку ХХІ ст.
Як вже зазначалося вище, на Кубі після визвольної революції 1953-1960 рр. була встановлена нова політична система та комуністичний режим. За формою правління Кубі є соціалістичною республікою. Глава держави - голова держради, вищий орган державної влади - однопалатна Національна асамблея народної влади, наділена законодавчими правами. Вона обирає із числа депутатів Державної ради, що представляють Асамблею в перерві між сесіями, і призначає членів Ради Міністрів - вищого виконавчого й адміністративного органу, що є урядом республіки.
Після того, як у 2009 р. президент Куби Фідель Кастро віддав свої повноваження за станом здоров'я брату Раулю, політичний режим країни лишився незмінним.
Керівництва Сполучений Штатів запропонувало новому президентові Куби відновити співпрацю в обмін на еволюцію політичного режиму останньої у бік демократичності. Однак, президент Куби Рауль Кастро заявив про готовність до діалогу зі США, але при цьому він відзначив, що зміна існуючого на Кубі ладу - не предмет для обговорення під час переговорів. Під час промови в парламенті Кастро підтвердив бажання Куби підтримувати зі США "поважний діалог на рівних" [35].
Раніше президент США Барак Обама говорив про необхідність змін у відносинах двох країн і призивав до реформ на Кубі. На зв'язок цих реформ із налагодженням діалогу між двома країнами вказувала і держсекретар США Хілларі Клінтон.
Кастро прокоментував слова Клінтон, заявивши, що питання про комуністичний режим Куби не буде обговорюватися. Своє завдання президент Куби сформулював як необхідність "захищати, підтримувати й поліпшувати, а не руйнувати соціалізм". Кубинський лідер сказав, що ті, хто думає, начебто політичний режим Куби зміниться після Фіделя, сильно помиляються [35].
Цього року США зм'якшили санкції у відношенні Куби. Обама заявив, що, як і попередні американські президенти, буде готовим повністю зняти з Куби торговельне ембарго лише в тому випадку, якщо кубинський комуністичний уряд продемонструє свою готовність до демократії. Наочним прикладом готовності до змін, вважають у Вашингтоні, можуть стати відкриті вибори [35].
політична система куба режим
Висновки
За формою державного устрою Куба є соціалістичною республікою парламентського типу. Це єдина соціалістична держава в Західній півкулі. Вся повнота влади в парламенті належить тільки одній партії - Комуністичної партії Куби.
Виконавча влада належить голові Державної Ради (главі держави), що одночасно є й генеральним секретарем Центрального Комітету (ЦК) Комуністичної партії Куби, і голові Ради Міністрів (главі уряду) - другому секретареві ЦК відповідно.
Уряд складається з державної ради й ради міністрів. Формує уряд, парламент республіки, називаний Національною асамблеєю. Він же призначає главу державної ради. Таким чином, вищим органом державної влади на Кубі є саме Національна асамблея.
Адміністративно республіка розділена на 14 провінцій, до складу яких входять 169 муніципій. Одна з муніципій - Хувентуд - підкоряється безпосередньо центральним органам влади, інші - місцевим адміністративним структурам.
На Кубі при наявності "захисної" твердої авторитарної оболонки політичного режиму одержали широкий розвиток різні форми демократичної участі мас в управлінні державою й суспільством. Це знаходить своє реальне втілення в суспільно-політичній діяльності рядових громадян на рівні місцевого самоврядування, трудових колективів, у здійсненні контролю знизу за роботою виборних органів влади на всіх рівнях, а також за призначуваною ними адміністрацією.
Органічною частиною функціонування громадського життя країни стали виробнича й низова демократія, пряма демократія. Одночасно слід зазначити, що для нової політичної системи Куби, яка була встановлена після революції 1953-1960 рр. характерна висока громадська активність значної частини населення, відкриті дискусії по нагальних питаннях, їхнє вільне обговорення в рамках конституційного поля.
У країні затвердилися широка релігійна свобода й невтручання в особисте життя. На Кубі ніколи не було масових репресій проти політичних супротивників режиму.
В основу ряду базових форм демократичної участі мас у керуванні суспільством на Кубі був закладений позитивний історичний досвід традиційної для країн іберо-романської культури "квартальної демократії" (сусідської громади). Особливо яскраво це виявилося при формуванні первинних організацій Комітетів захисту революції, виборчих округів, системи висування кандидатів у делегати й депутати органів народної влади. Сучасна інтерпретація "квартальної демократії" була використана при формуванні суспільного місцевого самоврядування.
У ході революційного процесу на Кубі сформувався інститут політичного лідерства. З моменту перемоги Кубинської революції в січні 1959 р. він став найважливішим скрепом нового суспільного ладу країни, гарантом його успішного розвитку в рамках вибраної більшістю народів парадигми розвитку. Політичне лідерство - це складний інструмент влади, яким віртуозно протягом п'яти останніх десятиліть управляв Фідель Кастро, а наразі - Рауль Кастро.
На нинішньому етапі соціалістичної модернізації оновлений інститут лідерства забезпечує наступність революційного курсу й стабільність у суспільстві. Події останніх років показали здатність сучасної політичної системи Куби до самовдосконалення, творчого розвитку принципів соціалістичної демократії на національному ґрунті, відторгненню несумісних з нею запозичень "бюрократичного соціалізму", відтворенню споконвічної революційної ідентичності.
Нинішня політична система країни при її модернізації на принципах соціалістичного плюралізму при одночасному збереженні ролі інституту політичного лідерства як гаранту конституційного ладу може виявитися досить життєздатною й ефективною. Саме вона здатна забезпечити стабільність і господарський ріст в умовах соціально-орієнтованої змішаної ринкової економіки.
Список використаних джерел та літератури
1. Бенетон Ф. Введение в политическую науку / Пер. с фр. - М.: Изд-во „Весь мир”, 2002. - 368 с.
2. Білоус А.О. Політико-правові системи: Україна і світ: Навч. посібник. - К., 1997. - 287 с.
3. Бородаев В.А. Преобразования и достижения четырех десятилетий // Латинская Америка. - 1999. - № 4.
4. Бородаев В.А. Роль политического лидерства в Кубинской революции // Латинская Америка. - 2008. - № 10.
5. Бородаев В.А. Очерки истории Кубы // Вопросы истории. - 1982. - № 5.
6. Бородаев В.А. Кубинская революция и становление новой политической системы. 1953-2006 гг. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 2007.
7. Бородаев В.А. Строительство социалистического государства на Кубе // ХХ лет Кубинской революции / Отв. ред. А.Д. Бекаревич. - М.: Наука, 1980.
8. Бородаев В.А. Политико-экономическое положение на Кубе // НИБ "Латинская Америка". - 1981. - № 5.
9. Гелів С.Д. Політико-правові системи світу: навчальний посібник. - К.: Знання, 2006. - 668 с.
10. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політико-правові системи світу: навч. посібник. - К.: Знання, 2006. - 668с.
11. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. - М.: ООО „Изд-во ЮКЭА”, 2002. - 832 с.
12. Давимука С., Колодій А., Кужелюк Ю., Харченко В. Політичні режими сучасності та перехід до демократії. - Львів, 1999. - 124 с.
13. Дахно І.І., Тимофієв С.М. Країни світу: Довідник. - К.: МАПА, 2005. - 608 с.
14. История Латинской Америки: Вторая половина ХХ века / [отв. ред. Е.А. Ларин]; Ин-т всеобщ. ист. - М.: Наука, 2004. - С.104 - 134.
15. Каноса Х.М. Перемены на Кубе: взгляд из эмиграции / Хорхе Мас Каноса, А. Устинов // Мировая экономика и международные отношения. - 1991. - № 12.
16. Кириченко В.П. Нова історія країн Азії, Африки та Латинської Америки: Навч. посіб. - К.: Либідь, 2002. - 168 с.
17. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (керівник авт. кол.), B. C. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред.В.О. Ріяки. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 512 с.
18. Конституция Кубы (1976г.) // Конституции социалистических государств, в 2-х тт. - Т.2. - М., 1987.
19. Ларин Е.А. Всеобщая история: Латиноамериканская цивилизация: учеб. пособие / Е.А. Ларин. - М.: Высш. шк., 2007. - С.312 - 327, 373 - 382.
20. Ларин Е.А. Политическая история Кубы ХХ века: учеб. пособие / Е. Ларин. - М.: Высш. шк., 2007. - 182 с.
21. Ле Риверенд Х. Кубинская республика. Зависимость и революция / Х. Ле Риверенд. - М., 1970.
22. Лісничий В.В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн. Навчальний посібник. - К.: Професіонал, 2004. - 335 с.
23. Свинарчук Є. Куба: шляхом інтеграції / Є. Свинарчук // Політика і час. - 2000. - № 1 - 2. - С.3 - 7.
24. Суарес Саласар Л. Кризис, структурная реорганизация и демократия на Кубе / Л. Суарес Саласар // Латинская Америка. - 1993. - № 12.
25. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. - М.: Юристъ, 1997. - 568 с.
26. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. - К., 1999. - 320 с.
27. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / Под ред.С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. - М.: Гардарики, 2002. - 928 с.
28. Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. - К.: Либідь, 1999. - 368 с.
29. Юрківський В.М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни: Підручник. - К.: Либідь, 2000. - 416 с.
30. Якушик В. Різновиди політичних режимів // Віче. - 1995. - № 9. - С.21-28.
31. http://ru. wikipedia.org/wiki/Куба#. D0.93. D0. BE. D1.81. D1.83. D0. B4. D0. B0. D1.80. D1.81. D1.82. D0. B2. D0. B5. D0. BD. D0. BD. D0. BE. D0. B5_. D1.83. D1.81. D1.82. D1.80. D0. BE. D0. B9. D1.81. D1.82. D0. B2. D0. BE - Википедия - Куба.
32. http://catalog. fmb.ru - Страноведческий каталог "Econrus".
33. http://news. bbc. co. uk/hi/russian/in_depth/newsid_4327000/4327689. stm - Куба, краткая справка.
34. http://www.day. kiev.ua/37060 - Лідія Чавез. Сила кубинського безсилля
35. http://www.bbc. co. uk/russian/international/2009/08/090802_castro_speech. shtml - ВВС. Кастро - политический режим на Кубе не измениться!
36. http://studentbooks.com.ua/content/view/125/78/1/20/ - Політична система та режим
Додатки
Додаток А
Схема макроструктури політичної системи Республіки Куба
Схема складена на основі Конституції Республіка Куба
Додаток Б
Схема мезоструктури політичної системи Республіка Куба
Размещено на http://www.allbest.ru/
Схема побудована на основі Конституції Республіки Куба
Додаток В
Схема мікроструктури політичної системи
Размещено на http://www.allbest.ru/
Схема побудована на основі конституції Республіки Куба
Додаток Г
Прапор Республіки Куба
Герб Республіки Куба
Адміністративний поділ Республіки Куба
|
16 |
Ісла-де-ла-Хувентуд (Острів Молодості) |
|||
|
1 |
Пінар-дель-Ріо |
9 |
Сьєго-де-Авіла |
|
|
2,4 |
Гавана (провінція Гавана) |
10 |
Камагуей |
|
|
3 |
Місто Гавана (м. Гавана) |
11 |
Лас-Тунас |
|
|
5 |
Матанзас |
12 |
Гранма |
|
|
6 |
Сьєнфуегос (провінція Сьєнфуегос) |
13 |
Ольгін |
|
|
7 |
Вілья-Клара |
14 |
Сантьяго-де-Куба |
|
|
8 |
Санкті-Спірітус |
15 |
Гуантанамо |
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Теоретичні та методологічні аспекти дослідження політичної системи Республіки Гондурас, її особливості та структура. Критерії та ознаки класифікації політичних систем. Визначення типу політичної системи Гондурасу, його політичний режим на початку XXI ст.
курсовая работа [234,7 K], добавлен 23.06.2011Стан наукового вивчення політичної системи і політичного режиму Грузії. Дефініції, структура та фундаментальні моделі дослідження політичних систем. Правові основи функціонування політичної системи Грузії на рівні вищих органів державної влади.
курсовая работа [64,7 K], добавлен 26.08.2013Політична система Аргентини: критерії визначення, типологія та структура. Особливості становлення та розвиток політичної системи Аргентинської республіки, характеристика основних її елементів. Історія політичних режимів Аргентинської республіки в ХХ ст.
курсовая работа [72,0 K], добавлен 02.06.2010Вивчення національних особливостей розвитку політичної системи і політичного режиму республіки Парагвай. Чинники та фактори, які впливають на швидке подолання трансформаційного переходу досліджуваної країни: від довготривалої диктатури до демократії.
курсовая работа [759,2 K], добавлен 23.06.2011Політична наука про загальну теорію політичних партій та партійних систем. Особливості думки теоретиків про визначення партій та їх необхідність. Розвиток загальної теорії політичних партій, партійних систем та виборчої системи сучасною політологією.
курсовая работа [27,1 K], добавлен 04.09.2009Елементи політичної системи суспільства. Особливості формування та розвитку політичних систем США і Великої Британії, їх спільні та відмінні риси, переваги та недоліки. Регіональні структури влади та місцевого самоврядування. Виборча та партійна системи.
курсовая работа [49,7 K], добавлен 30.12.2013Типологія ресурсів життєздатності політичних режимів. Матеріально силові та духовно-психологічні ресурси. Кореляція багатства і політичних устроїв. Стабільність політичного режиму. Стабілізація авторитаризму і демократії. Значення економічних ресурсів.
контрольная работа [24,1 K], добавлен 16.04.2011Політичні партії та їх роль в політичній системі суспільства. Функції політичної партії. Правові основи створення і діяльності політичних партій. Типологія політичних партій і партійних систем. Особливості становлення багатопартійної системи в Україні.
реферат [28,9 K], добавлен 14.01.2009Загальні підходи та характеристики типології політичних систем: військових та громадянських; закритих й відкритих; мікроскопічних та макроскопічних; авторитарних й тоталітарних. Основні ідеології політичних систем: неоконсерватизм, лібералізм, комунізм.
реферат [56,5 K], добавлен 10.06.2011Аналіз підходів до визначення поняття "політична культура" - системи цінностей соціуму та його громадян, системи політичних інститутів і відповідних способів колективної та індивідуальної політичної діяльності. Соціальні функції політичної культури.
реферат [21,0 K], добавлен 13.06.2010
