Політичний імідж як психологічний чинник впливу на електоральну поведінку громадян

Політичний імідж - це складний, багатофакторний феномен, його специфіка пов'язана з особливістю політики як видом діяльності, її місцем в житті людей і характером діяльності політичного лідера або організації. Роль ефективного політичного іміджу проявляється як у високому рейтингу популярності його носія, так і в можливостях впливу на формування громадської думки, дієвого формування політичної діяльності держави в цілому.

Говорячи про генезис іміджу, учені виділяють два основні механізми формування політичного іміджу: «стихійний» та «штучний». У першому випадку мають на увазі природне формування політичного іміджу «в головах» виборців, що відбувається за допомогою соціально-перцептивних механізмів сприйняття. Під «штучним» розуміють таке формування іміджу особистості, яке робитися опосередковано, цілеспрямовано і свідомо іміджмейкерами, фахівцями з області PR або самим політиком. При формуванні іміджу на початковому етапі доведена провідна роль візуальної інформації. На стадії першого враження створюється узагальнений імідж політика, що виражається в найбільш простих характеристиках: привабливий - непривабливий, добрий - злий і тому подібне. Відбувається його віднесення до певного типажу. Типаж - це свого роду одновимірний імідж. У основі подальшого формування іміджу лежать механізми (установки, стереотипізації, ідентифікації, фізіономічної редукції та ін.) та ефекти («ореолу», «первинності», «новизни» та ін.).

Імідж політика - це сформований у виборців образ, що є результатом його безпосереднього сприйняття, його політичній діяльності і просуванням в результаті PR-діяльності в ЗМІ [65].

Розглядаючи зміст іміджу особистості політика Е.В. Єгорова, О.В. Іваннікова, Г.Г. Почепцев, Е.Б. Шестопал та ін. пропонують різні варіанти трактування його складових.

Згідно Е.В. Єгорової, можна говорити про його трикомпонентну структуру. Першої складової структури іміджу стають персональні характеристики його як людину. Другої складової структури іміджу будуть його соціальні характеристики. Третьою компонентою іміджу є символічні характеристики іміджу, які є складником менталітету [61].

З точки зору Г.Г. Почепцева виділяються наступні компоненти змісту іміджу політика: минуле, сім'я, спорт, домашні тварини, хобі, слабкості. Ці компоненти дуже важливі, оскільки їх заповнення робить імідж політичного діяча живішим і наближає його до «населення». Їх заповнення може служити також і для того, що потримало символьного навантаження іміджу. Слід зазначити, що за відсутності інформації про «прості людські слабкості», вони заповнюються масовою свідомістю довільно [65].

О.В. Іваннікова запропонована чотирьохкомпонентна модель структури іміджу особистості політичного лідера, де включені моральні, ділові якості, якості сильного лідера і якості дбайливого лідера [72]. О.В. Іваннікова виділила три основні чинники формування іміджу політика.

Перший чинник - реальні особливості політика: зовнішні дані, привабливість, вік, здоров'я, манера одягатися, жести, міміка, наявність або відсутність харизми, темперамент, характер, здібності, а також особливості мотивації участі в політичній діяльності. Не менш важливі: політична позиції(приналежність до тієї іншої партії, руху), передвиборна програма і діяльність політика.

Другий чинник формування іміджу політика утворює спосіб і форми отримання інформації про діяльність і особу політика. Важливе співвідношення інформації і її несуперечність при вступі по каналах міжособистісні взаємодії, отримання від PR-дій і від незалежних ЗМІ, а також розхожих суджень, чуток, пліток, анекдотів.

Третій чинник - особливості електорату в конкретній соціальній ситуації розвитку суспільства. Тут важливі особливості менталітету в цілому, поточні соціальні очікування, переважаючі настрої, стан соціального самопочуття в суспільстві. Важливим є уявлення, що ідеалізується, про відповідного на певну посаду кандидата, співвідношення з ним формованого образу може як посилити, так і зменшувати привабливість і підвищувати шанси на успіх кандидата. Хоча результати вибору визначаються не лише якостями іміджу конкретного діяча, але і його місцем в загальному полі політичних іміджів [72].

З точки зору В.Г. Зазикіна та С.Е. Захарова, імідж політичної партії може описуватися за допомогою десятикомпонентної моделі. В порядку зменшення в ній представлені за мірою значущості:

- імідж лідера, сила особистості лідера, вираженість харизматичності лідера партії;

- ідеологія партії;

- образ діяльності партії;

- імідж членів партії (можливо, її яскравих прибічників);

- політичні, адміністративні і фінансові ресурси і можливості партії;

- імідж електорату партії;

- історія партії (чи історія ідеї, прийнятої партією за основу);

- особливості партійного політичного РR і реклами;

- особливості партійної риторики (яскрава образність, простота і доступність розуміння, внутрішня несуперечність висунених ідей, що мають консолідуючі властивості);

- символіка партії [30].

Згідно О.А. Петрової розвиток практики управління іміджем в сучасних умовах розвитку суспільства привело до появи спеціальної дисципліни, що отримала назву - паблік рилейшенз або зв'язок з громадськістю. Паблік рилейшенз об'єднує такі форми управління іміджем як технології формування громадської думки з окремих питань діяльності установи і професійної підготовки, реклами, ефективної взаємодії із сторонніми організаціями, пресою, телебаченням.

Призначення заходів по створенню керованого іміджу в цілому - підвищення конкурентоспроможності політика або організації.

Вважається, що PR-технології спрямовані на досягнення п'яти основних цілей: 1) позиціонування, 2) підвищення іміджу, 3) зниження іміджу конкурентів, 4) настроєння від конкурентів, 5) контрреклама.

Позиціонування включає констатацію свого існування, створення і підтримку зрозумілого оточенню іміджу. Відсутність такої діяльності у об'єкту заповнюється стихійним формуванням іміджу. Заходи по підвищенню іміджу сприяють «розкручуванню» об'єкта. При взаємодії з пресою і представниками інших громадських і адміністративних установ об'єкту не просто створюється позитивний образ, а часто імідж значніший, ніж це є насправді.

Зниження іміджу конкурентів - припускає введення сумніву у вірності інформації, відомої про конкурента, виявлення протиріч в його іміджі.

Контрреклама - може відбуватися по-різному, але у будь-якому випадку в основі лежить виявлення і надання гласності недоліків в роботі конкурентної сторони.

Технологія формування іміджу політичного лідера повинна ґрунтуватися: на розумінні суті феномену іміджу, врахуванні особливостей політика та особливостей тієї групи, на яку імідж спрямований [56].

З точки зору А.О. Деркач політичний імідж з'являється в узгодженні особливостей особистості лідера і соціальних очікувань мас, оскільки імідж це не стільки те, що пропагується, скільки те, кому пропагується. Основними характеристиками політичного іміджу є яскравість і виразність особистості, переконливість, образність, прагматичність, цілеспрямованість. Ефективний політичний імідж повинен задовольняти декільком загальним вимогам: в ньому мають бути риси переможця, риси «батька», цілісність різних стереотипів, які відповідають соціальним очікуванням різних груп, відкритість. Ефективний політичний імідж формується в результаті активних і різнопланових комунікацій.

Політичний імідж формується під впливом трьох груп чинників: особистість кандидата; відображення його в засобах масової інформації (ЗМІ); історичні події або труднощі цього періоду часу. Основними психологічними технологіями формування ефективного політичного іміджу є: 1) опора на ідеальний («спроектований») образ кандидата; 2) опора на психологічні моделі (в основному: інтелект-потенціал-моральні якості, або харизма-інтелект-потенціал-моральні якості); 3) використання соціально-психологічних феноменів «ореолу», «новизни», «контрасту» і «подібності»; 4) політична реклама. Політичний імідж у багатонаціональному регіоні повинен містити етнопсихологічні інваріанти (риси, які мають однакову привабливість для усіх народностей).

Формування ефективного політичного іміджу вимагає від політика розвитку специфічних професійно важливих якостей і умінь (комунікативних і телекомунікативних, яскравої образності, стресостійкості, спрямованості на взаємодії, артистизму). З часом політичний імідж повинен коригуватися. Ця корекція повинна здійснюватися строго цілеспрямовано відповідно до соціальних очікувань мас, що змінилися, але не носити радикального характеру [4]. Згідно З.М. Зотової первинний образ кандидата (первинна презентація іміджу) повинен мати тільки позитивне забарвлення у свідомості виборців округу. Виборець повинен пов'язати своє благополуччя в майбутньому саме з позитивними якостями кандидата.

Імідж ділиться:

- об'єктивний - реальне враження про кандидата;

- суб'єктивний - уявлення кандидата про себе;

- ідеальний - максимально ідеальний імідж кандидата для виборця;

- модельований - те, що виходить з кандидата після роботи з ним команди професіоналів.

Імідж з англ. «image», перекладається як «образ» - це цілеспрямовано формований образ якої-небудь особистості, явища, предмета, що виділяє певні ціннісні характеристики, покликаний зробити емоційно-психологічну дію на кого-небудь в цілях популяризації, реклами та ін.

Імідж політика - це спеціально формований образ в очах різних соціальних груп. Він виникає не спонтанно, а завдяки цілеспрямованим зусиллям, як самого політика, так і його PR-команди. Але іноді він виникає і усупереч їх волі і бажанням як результат діяльності інших недружніх політиків за допомогою різних засобів і передусім засобів масової інформації [33].

В.М. Шепель відносить імідж до візуальної привабливості особистсоті і вважає, що щасливий той, хто має від Бога привабливий імідж. Але, як правило, багато хто набуває симпатій людей завдяки мистецтву само презентації [79].

З точки зору П.С. Гуревич поняття «імідж» включає не лише природні властивості особистості, але й спеціально вироблені, створені пов'язане як із зовнішнім виглядом, так і внутрішнім змістом людини, його психологічним типом, риси якого відповідають запитам часу і суспільства [22].

Е.В. Абашкина виділяє три складові політичного іміджу:

- персональні характеристики лідера;

- соціальні характеристики;

- символічна навантаження;

- зовнішність [1].

З точки зору М.Н. Грачова імідж політика складається з цілого ряду компонентів, які, в ідеалі, повинні «працювати» на створення єдиного образу: програми, заяви, в яких відбиті основні ідеї лідера. У передвиборний період завдання пропонованого лідером політичного курсу виражається в короткій і доступній для розуміння формулі - гаслі.

Імідж створюється власною роботою кандидата, але найчастіше будується спеціально, розвивається і закріплюється в уявленні виборців за допомогою ЗМІ, засобів агітації і пропаганди. Фахівці, починаючи розробку іміджу виходять з того, що міняти потрібно не людини, яка виступає кандидатом, а враження про нього, яке більше залежить від ефективності діяльності засобів масової комунікації, чим від самого кандидата. Щоб перемогти на виборах, треба стати міфом або легендою. Досвід показує, що у багатьох випадках на виборах перемагає не конкретна людина, а міф про цю людину, потужне відображення розкручуваного образу в суспільній свідомості. Спочатку проводяться дослідження, які сприяють виявленню очікуваних якостей і здібностей кандидата. Фахівці в області виборчих технологій, іміджмейкери розробляють стратегічний образ кандидата. Фахівці в області агітації і пропаганди, використовуючи ЗМІ, друкарську і зовнішню рекламу, інші способи комунікації доводять цей образ до виборців. Довірені особи і агітатори у безпосередньому спілкуванні з виборцями закріплюють цей образ. Кандидат на зустрічах з виборцями демонструє цей образ, зміцнює свій імідж [20].

Г.В. Пушкарьова виділяє основні риси іміджу:

1. Індивідуально-особистісні риси: винятковість, упевненість в собі і своїй справі та сила;

2. Соціальні риси: позиція «служителя суспільства», турбота про людей, добре знання їх проблем, прагнення покращувати життя;

3. Особисто-енергетичні риси: ентузіазм, бадьорість, оптимізм, провокація позитивних емоцій;

4. Соціально-енергетичні риси: уміння впливати на людей, рішучість, енергія, воля, наполегливість;

5. Соціально-моральні риси: високі моральні якості, відповідність «громадському ідеалу» [69].

У іміджі важливими вважаються наступні характеристики політика:

- особистість (харизма, спрямованість, інтелект, моральність, потенціал);

- відношення(до країни, народу, соратників, самого себе);

- поведінка і діяльність (лідерська - як в екстремальні моменти, так і у буденному житті).

Електорат передусім, оцінює:

- зовнішність, міру вираженості чоловічих або, відповідно, жіночих якостей;

- виразність поведінки (міміку, жестикуляцію);

- упевненість, переконаність в тому, про що він говорить;

- професійні ораторські якості (темп і чіткість мови, розкутість, ораторські прийоми) і лише потім зміст виступу. Мова оратора. Про це часто забувають оратори, що бажають справити враження на аудиторію за допомогою вишуканої логіки і ерудиції;

- окрім названих якостей, глядачі реагують на харизматичні якості особистості, які примушують їх вірити і відчувати натхнення при спілкуванні з промовцем;

- важливе значення має і той образ, який вибирає кандидат для публічних виступів. Серед найбільш популярних образ такі, як: «проповідник» - людина, варта вище повсякденних турбот і пристрастей, така, що є еталоном моральних цінностей. Це дуже привабливий образ, проте реальним людям дуже важко йому відповідати. Інший образ - «учитель» - людина, що знає відповіді на усі питання. Послужний список політика повинен працювати на цей образ. Досить суперечливий образ - «свій хлопець». З одного боку, він дозволяє бути ближче до виборців, з іншого боку, змішується з образом «сусіда по сходовій клітині»;

- в цілому ж формування образу політика - складний процес. Чим талановитіше, яскравіше особа політика, тим менше йому потрібна «правка». Харизматичні особистості мають гіпнотичну здатність впливати на людей - цьому навчити не можна. У формуванні образу політика беруть участь багато елементів: особистість кандидата і біографія, його індивідуальна «легенда», політична платформа, виборча програма, склад команди підтримки, текст основної мови кандидата та ін. [69].

Згідно М.Е. Кошелюк існує декілька базових складових образу кандидата:

- морально-етичні якості, які мають величезне значення в умовах кризи довіри виборця до всякої влади: чесність, непідкупність, справедливість, відповідальність;

- ділові і професійні якості, компетентність: знання потреб виборців, володіння досвідом управління і успіхами на попередніх місцях роботи;

- «пробивні» якості кандидатів; вхожість в коридори влади, наявність потрібних знайомств, лідерські якості;

- зовнішні дані: особиста чарівливість, привабливість, солідність і показність, хороші манери;

- комунікативні якості: уміння переконувати співрозмовників і вести за собою людей, отримувати додаткову енергію від спілкування.

Зовнішність (одяг, особистість, фігура), манери, жестів, хода, красномовство. Стиль одягу покликаний підкреслити візуальний образ політика, зблизити його з якимись групами населення.

Віхи біографії мають вплив на електоральну поведінку громадян, а саме: походження, освіта, професія, партійність. Авторитет кандидата може підкріпити його посадовий статус і імідж тієї організації, з якою він в професійному плані пов'язаний. Підтвердити право на лідерство можуть і яскраві факти життєвого шляху, підтверджувальна сміливість і рішучість політика. Біографія, будучи первинною візитною карткою кандидата не має бути складена сухою, офіційною мовою, має бути ретельно відретушована і не містити нічого такого що могло б зробити несприятливе враження на виборців. Проте, створюючи іміджеву біографію, потрібно постійно прораховувати, як зможуть або не зможуть «вивернути»" її політичні супротивники. Обов'язкове завершення політичної біографії - пояснення мети політичної діяльності кандидата [41].

Важливим є формування позитивного образу. На вибір позитивного образу впливають три чинники: сам кандидат, виборці округу та конкурент.

Образ повинен відповідати біографії та життю кандидата.

Найбільш виграшні образи:

- «найсильніший»;

- «найчесніший»;

- «чудотворець» (людина зробила яку-небудь яскраву справу);

- «переможець» (людина, яка досягає успіху);

- «борець» (людина бореться за рішення яких-небудь конкретних і важливих для виборців проблем);

- «потерпілий за правду» (для нашої ментальності);

- «добрий начальник» (піклуватися про людей);

- «суворий начальник» (управляє твердою рукою, тримає «порядок») [41].

Під позиціонуванням розуміється політична позиція кандидата і ті соціальні групи, інтереси яких він представляє. Ці інтереси кандидат може представляти реально, а може тільки декларувати. Крім того, можливо, що на попередніх виборах кандидат позиціонував себе інакше, ніж на майбутніх виборах. Необхідно описати реальне і деклароване позиціонування кандидата, а також причини розбіжності позицій, якщо вони є.

Одна з найважливіших проблем для багатьох учасників передвиборної боротьби - це проблема впізнаваємості. Кандидат можна вважати впізнанним, якщо достатнє число активних виборців (тобто що голосують) можуть назвати його прізвище і хоч би приблизно відповісти на питання, що з себе кандидат представляє. Якщо за кандидатом популярна партія або популярний лідер. В цьому випадку перед кандидатом стоїть завдання «ототожнення».

Етапи просування політика складаються з трьох основних моментів: відбір тих характеристик, які аудиторія вважає важливими для кандидата на цей пост; впровадження цих характеристик в образ кандидата, «продаж» цього образу виборцям [25].

Таким чином, імідж політика - це спеціально формований образ в очах різних соціальних груп. У сучасній науці виділяють різні типи іміджів. Залежно від критерію, що лежить в основі класифікації іміджі ділять. Головними функціями іміджу є: екзистенціональна, соціокультурна, об'єктивування внутрішніх характеристик носія іміджу та аттитюдна. Існує три основні чинники формування іміджу політика: реальні особливості політика, спосіб і форми отримання інформації про діяльність і особу політика, особливості електорату в конкретній соціальній ситуації розвитку суспільства.

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ВПЛИВУ ПОЛІТИЧНОГО ІМІДЖА НА ЕЛЕКТОРАЛЬНУ ПОВЕДІНКУ ГРОМАДЯН

2.1 Методика та організація дослідження

Експериментальне дослідження проводилося в три етапи.

На першому етапі був проведений констатуючий експеримент з метою первинної діагностики досліджуваних.

На другому етапі був проведений формувальний експеримент з метою

корекції поведінки досліджуваних була проведена коригувально-розвивальна програма.

На третьому етапі був проведений контрольний експеримент з метою виявлення змін у поведінці досліджуваних після коригувально-розвивальної програми.

Вибірка досліджуваних: у дослідження брали участь 25 жінок у віці 30-45 років та 25 чоловіків у віці 30-45 років всього 50 чоловік.

В нашому дослідженні були використані наступні методики:

1. Методика «Mac-scale» (Н. Макіавеллі) (див. Додаток А) [32].

Методика призначена для виявлення схильності до маніпулювання у особистості.

Головні психологічні складники макіавеллізму: переконання суб'єкта у тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна і потрібно маніпулювати та навички маніпулювання (здатність переконувати інших, розуміти їх наміри та причини вчинків).

Високий рівень «синдром холоднокровності» - опір соціальному впливу, орієнтація на розуміння, ініціювання нових структур і контроль над ними. Особистості зберігають спокій і зібраність, мають низький рівень емоційності, вони більш ефективні в ситуаціях, які вимагають когнітивної імпровізації. Особистостям властива орієнтація на мету, прагнення досягати мети в конкурентній боротьбі з іншими, холодна раціональність і ініціатива. Зазвичай вони є лідерами. Вони в змозі переконати послідовників і направити їх дії в русло, потрібне для досягнення поставлених ними цілей.

Середній рівень - помірне вміння переконувати інших людей. Особистості менш схильні до емоційного залучення до проблем інших, до почуттів або збереженню репутації у скрутних обставинах. Їм властива непіддатливість грубому соціальному впливу.

Низький рівень «надмірна довірливість» - сприйнятливість до соціального впливу. Особистості дуже емоційні і швидко захоплюються, більш ефективні в ситуаціях з чітко визначеними правилами гри. Особистостям властива персоналізація кожної ситуації, орієнтація на індивіда, а не на абстрактні цілі, часте втручання емоцій в раціональну оцінку ситуації, залежність від цих емоцій і від тиску з боку.

Обробка проводилася за допомогою ключа, у дослідженні використовувалися усереднені дані.

2. Методика «F-scale» (Т. Адорно) (див. Додаток Б) [3].

Методика призначена для виявлення схильності до авторитарності особистості. Фактори авторитарності:

А - конвенціоналізм - непохитна прихильність до конвенціональних цінностей.

В - авторитарне раболіпство - некритичне підкорення ідеалізованим авторитетам власної групи.

С - авторитарна агресія - тенденція відшукувати людей, які порушили конвенційні норми, щоб осудити, наказати або відректи.

D - анти-інтерптерація - неприйняття всього суб'єктивного, наповненого фантазіями, чуттєвим.

E - суєвірність та стереопізація - віра в містичне призначення власної долі, схильність до мислення в жорстоких категоріях.

F - сила та «міць» - гіпертрофоване мислення в таких категоріях, як власність-підкорення, сильний-слабкий, вождь-послідовники, ідентифікація себе з фігурами влади, виставлення на показ сили та міці.

G - деструктивність та цинізм - узагальнююча ворожість по відношенню до людей.

H - проективність - схильність вірить в безглузді та небезпечні процеси, які відбуваються у світі, проекція несвідомих емоційних імпульсів у оточуючий світ.

I - сексуальність - надмірний інтерес до сексуальних «подій».

Обробка проводилася за допомогою ключа, у дослідженні використовувалися усереднені дані.

3. Методика «Діагностика міжособистісних відносин (Т. Лірі) (див. Додаток В) [70].

Методика призначена для вивчення уявлень особистості про себе і ідеальне «Я», а так само виявлення переважаючого типу ставлення до людей.

Методика складається з 128 оціночних суджень, згрупованих в блоки з I по VIII згідно 8 типам відносин і включає 16 пунктів, упорядкованих за висхідною інтенсивністю.

Обробка проводилася за допомогою ключа.

Інтерпретація результатів:

0-4 бала - низька адаптивність міжособистісної (соціальної) поведінки;

5-8 балів - помірна (адаптивна поведінка);

9-12 балів - висока (екстремальна поведінка);

13-16 балів - екстремальна (до патології).

Розраховуються показники за факторами домінування і дружелюбність.

Домінування = (I + V) + 0,7 * (VIII + II-IV-VI)

Дружелюбність = (VII-III) +0,7 * (VIII-II-IV + VI).

Типи ставлення до оточуючих визначаються за кожним з восьми блоків: I. Авторитарний

13-16 - диктаторський, владний, деспотичний характер, тип сильної особистості, яка лідирує у всіх видах групової діяльності. Всіх наставляє, повчає, у всьому прагне покладатися на власну думку, не вміє приймати поради інших. Оточуючі відзначають цю владність, але визнають її.

9-12 - домінантний, енергійний, компетентний, авторитетний лідер, успішний у справах, любить давати поради, вимагає до себе поваги.

0-8 - впевнена у собі людина, але лідер, завзятий і наполегливий.

II. Егоїстичний

13-16 - прагне бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакоханий, розважливий, незалежний, себелюбному. Труднощі перекладає на оточуючих, сам ставиться до них дещо відчужено, хвалькуватий, самовдоволений, зарозумілий.

0-12 - егоїстичні риси, орієнтація на себе, схильність до суперництва.

III. Агресивний

13-16 - жорсткий і ворожий по відношенню до оточуючих, жорстокий, різкий, агресивність може доходити до асоціальної поведінки.

9-12 - вимогливий, прямолінійний, відвертий, строгий і різкий в оцінці інших, непримиренний, схильний у всьому звинувачувати оточуючих, глузливий, іронічний, дратівливий.

0-8 - упертий, завзятий, наполегливий і енергійний.

IV. Підозрілий

13-16 - відчужений по відношенню до ворожого і злобному світу, підозрілий, образливий, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятний, постійно на всіх скаржиться, всім незадоволений.

9-12 - критичний, нетовариський, відчуває труднощі в інтерперсональних контактах через невпевненість в собі, підозрілість і побоювання поганого ставлення, замкнутий, скептичний, розчарований в людях, потайний, свій негативізм проявляє у вербальній агресії.

0-8 - критичний по відношенню до всіх соціальних явищ і оточуючим людям. V. Підкоряється

13-16 - покірний, схильний до самоприниження, слабовольний, схильний поступатися всім і у всьому, завжди ставить себе на останнє місце і засуджує себе, приписує собі провину, пасивний, прагне знайти опору в комусь сильнішому.

9-12 - сором'язливий, лагідний, легко ніяковіє, схильний підкорятися сильнішому без урахування ситуації.

0-8 - скромний, боязкий, поступливий, емоційно стриманий, здатний підкорятися, не має власної думки, слухняно і чесно виконує свої обов'язки.

VI. Залежний

13-16 - вкрай невпевнений у собі, має нав'язливі страхи, побоювання, тривожиться з приводу, тому залежимо від інших, від чужої думки.

9-12 - слухняний, боязкий, безпомічний, не вміє проявити опір, щиро вважає, що інші завжди праві.

0-8 - конформний, м'який, чекає допомоги і порад, довірливий, схильний до захоплення оточуючими, ввічливий.

VII. Доброзичливий

9-16 - доброзичливий і люб'язний з усіма, орієнтований на прийняття і соціальне схвалення, прагне задовольнити вимоги всіх, «бути хорошим» для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільний.

0-8 - схильний до співпраці, кооперації, гнучкий і компромісний при вирішенні проблем і в конфліктних ситуаціях, прагне бути в згоді з думкою оточуючих, свідомо конформний, слідує умовностям, правилам і принципам «хорошого тону» у відносинах з людьми, ініціативний ентузіаст в досягненні цілей групи, прагне допомагати, відчувати себе в центрі уваги, заслужити визнання і любов, товариський, проявляє теплоту і дружелюбність у відносинах.

VIII. Альтруїстичний

9-16 - гіпервідповідальний, завжди приносить у жертву свої інтереси, прагне допомогти і співчувати всім, нав'язливий у своїй допомозі і занадто активний по відношенню до оточуючих, приймає на себе відповідальність за інших.

0-8 - відповідальний по відношенню до людей, делікатний, м'який, добрий, емоційне ставлення до людей проявляє в співчутті, симпатії, турботі, вміє підбадьорити і заспокоїти оточуючих, безкорисливий та чуйний. Крім кількісного, проводиться також якісний аналіз.

Обробка проводилася за допомогою ключа, у дослідженні використовувалися усереднені дані.

2.2 Дослідження схильності до маніпулювання у особистостей

На етапі констатуючого експерименту при дослідженні схильності до маніпулювання у особистості застосовувалася методика «Mac-scale» (Н. Макіавеллі) [32]. Результати представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Виявлення схильності до маніпулювання у особистостей (констатуючий експеримент)

Рівні	Кіл-ість досл.	%
Високий	19	38
Середній	14	28
Низький	17	34

Дослідження схильності до маніпулювання особистості показало, що у більшості переважає високий рівень схильності до маніпулювання у 19 особистостей, що становить 38% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до опору соціальному впливу, орієнтації на розуміння, ініціювання нових структур і контроль над ними. Особистості зберігають спокій і зібраність, мають низький рівень емоційності, вони більш ефективні в ситуаціях, які вимагають когнітивної імпровізації. Особистості орієнтовані на прагнення досягати мети в конкурентній боротьбі з іншими, раціональність та ініціативу. Зазвичай вони є лідерами. Дані особистості в змозі переконати послідовників і спрямувати їх дії в русло, потрібне для досягнення поставлених ними цілей.

На другому місці низький рівень схильності до маніпулювання у 17 особистостей, що становить 34% від вибірки досліджуваних. Для особистостей характерна сприйнятливість до соціального впливу, вони дуже емоційні і швидко захоплюються, більш ефективні в ситуаціях з чітко визначеними правилами гри. Їм властива персоналізація кожної ситуації, орієнтація на індивіда, а не на абстрактні цілі, часте втручання емоцій в раціональну оцінку ситуації, залежність від цих емоцій і від тиску з боку.

На останньому місці середній рівень схильності до маніпулювання у 14 особистостей, що становить 28% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до вміння переконувати інших людей. Особистості менш схильні до емоційного залучення до проблем інших, до почуттів або збереженню репутації у скрутних обставинах. Їм властива непіддатливість грубому соціальному впливу.

Таким чином, на етапі констатуючого експерименту дослідження схильності до маніпулювання особистості показало, що у більшості переважає високий рівень схильності до маніпулювання.

2.3 Визначення домінуючих факторів авторитарності у особистостей

На етапі констатуючого експерименту при дослідженні схильності до авторитарності особистості застосовувалася методика «F-scale» (Т. Адорно) [3]. Результати представлені в таблиці 2.

Таблиця 2 Визначення схильності до авторитарності у особистостей (констатуючий експеримент)

Показники	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
	Кіл-ість досл.	%	Кіл-ість досл.	%	Кіл-ість досл.	%
А	17	34	6	12	27	54
В	7	14	14	28	29	58
С	9	18	11	22	30	60
D	14	28	5	10	31	62
Е	3	6	6	12	41	82
F	7	14	7	14	36	72
G	16	32	-	-	34	68
H	6	12	6	12	38	76
I	8	16	13	26	29	58

Дослідження схильності до авторитарності особистості показало, що у більшості переважає низький рівень за фактором E - суєвірність та стереопізація у 41 особистостей, що становить 82% від вибірки досліджуваних. Особистостям властива віра в містичне призначення власної долі, схильність до мислення в жорстоких категоріях, вони вірять у долю, власне призначення.

На другому місці за фактором H - проективність у 38 особистостей, що становить 76% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до схильність вірити в безглузді та небезпечні процеси, які відбуваються у світі, проекція несвідомих емоційних імпульсів у оточуючий світ.

На третьому місці за фактором F - сила та «міць» у 36 особистостей, що становить 72% від вибірки досліджуваних. Особистостям властиве гіпертрофоване мислення в таких категоріях, як власність-підкорення, сильний-слабкий, вождь-послідовники, ідентифікація себе з фігурами влади, виставлення на показ сили та міці. Вони вважають, що сильна особистість може сама будувати своє життя та подолати усі життєві труднощі.

На четвертому місці за фактором G - деструктивність та цинізм у 34 особистостей, що становить 68% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до ворожого відношення до людей.

На п'ятому місці за фактором D - анти-інтерптерація у 31 особистостей, що становить 62% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до неприйняття всього суб'єктивного, наповненого фантазіями, чуттєвим.

На шостому місці за фактором С - авторитарна агресія у 30 особистостей, що становить 60% від вибірки досліджуваних. Особистостям властива тенденція відшукувати людей, які порушили конвенційні норми, щоб осудити, наказати або відректи. На сьомому місці за фактором В - авторитарне раболіпство та I - сексуальність у 29 особистостей, що становить 58% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до некритичного підкорення ідеалізованим авторитетам власної групи. Особистості схильні до прояву надмірного інтересу до сексуальних «подій», їх хвилює стан сексуальної розпущеності сучасного суспільства, сексуальні злочини та гомосексуалізм, вони вважають неприємними для сучасного суспільства від яких потрібно позбутися, щоб суспільство могло розвиватися далі.

На останньому місці за фактором А - конвенціоналізм у 27 особистостей, що становить 54% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до непохитної прихильності до конвенціональних цінностей.

Таким чином, дослідження схильності до авторитарності особистості показало, що у більшості переважає низький рівень схильності до авторитарності за суєвірність та стереопізація.

2.4 Дослідження домінуючого типу відносин у особистостей

На етапі констатуючого експерименту при дослідженні міжособистісних відносин застосовувалася методика «Діагностика міжособистісних відносин (Т. Лірі) (див. Додаток В) [70]. Результати представлені в таблиці 3.

Таблиця 3 Виявлення міжособистісних відносин у особистостей (констатуючий експеримент)

Блоки	Кіл-ість балів	Кіл-ість досл.	%
I - авторитарний	13-16	11	22
	9-12	30	60
	0-8	9	18
II - егоїстичний	13-16	39	78
	0-12	11	22
III - агресивний	13-16	28	56
	9-12	14	28
	0-8	8	16
IV - підозрілий	13-16	26	52
	9-12	10	20
	0-8	14	28
V - підкоряємий	13-16	28	56
	9-12	13	26
	0-8	9	18
VI - залежний	13-16	28	56
	9-12	16	32
	0-8	6	12
VII - дружелюбний	9-16	32	64
	0-8	18	36
VIII - альтруїстичний	9-16	19	38
	0-8	31	62

Дослідження міжособистісних відносин у особистостей показало, що в авторитарному блоці у більшості переважає показник від 9-12 балів у 30 особистостей, що становить 60% від вибірки досліджуваних. Особистості схильні до домінування в міжособистісних відносинах, енергійні, успішні у справах. Мають якості, властиві авторитетному лідеру в групі, вимагають до себе поваги, дають поради іншим людям.

В егоїстичному блоці переважає показник від 13-16 балів у 39 особистостей, що становить 78% від вибірки досліджуваних. Особистості прагнуть бути над усіма, але одночасно в стороні від усіх, самозакохані, розважливі, незалежні. Труднощі перекладають на оточуючих, самі ставляться до них відчужено, хвалькуваті, самовдоволені, зарозумілі.

В агресивному блоці переважає показник від 13-16 балів у 28 особистостей, що становить 56% від вибірки досліджуваних. Особистості жорсткі і ворожі по відношенню до оточуючих, різкі, агресивні можуть доходити до асоціальної поведінки. У підозрілому блоці переважає показник від 13-16 балів у 26 особистостей, що становить 52% від вибірки досліджуваних. Особистості відчужені по відношенню до ворожого і злобного світу, образливі, схильний до сумніву в усьому, злопам'ятні, постійно на всіх скаржаться, всім незадоволені.

У підкорюючому блоці переважає показник від 13-16 балів у 28 особистостей, що становить 56% від вибірки досліджуваних. Особистості покірні, схильні до самоприниження, слабовольні, схильні поступатися всім і у всьому, завжди ставлять себе на останнє місце і засуджує себе.

У залежному блоці переважає показник від 13-16 балів у 28 особистостей, що становить 56% від вибірки досліджуваних. Особистості невпевнені у собі, мають нав'язливі страхи, побоювання, тривожність.

У доброзичливому блоці переважає показник від 9-16 балів у 32 особистостей, що становить 64% від вибірки досліджуваних. Особистості доброзичливі і ласкаві з усіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, «бути хорошими» для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільні.

В альтруїстичному блоці переважає показник від 9-16 балів у 31 особистостей, що становить 62% від вибірки досліджуваних. Особистості у меншому ступені схильні до гіпервідповідальності, прагненню приносити в жертву свої інтереси, допомагати і співчувати всім, до прийняття на себе відповідальності за інших.

Таким чином, дослідження міжособистісних відносин у особистостей показало, що переважає егоїстичний блок, особистості мають егоїстичні риси, орієнтовані на себе, схильні до суперництва.

РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ЕТАПІ ФОРМУВАЛЬНОГО ТА КОНТРОЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ

3.1 Структура коригувально-розвивальної програми «Лідер»

Мета програми:

1. формування відповідального підходу в житті за досягнення власних результатів;

2. усвідомлення стилів лідерства і уміння бути різним, залежно від поставлених цілей.

Завдання:

1. Усвідомити свої як обмежуючі, так підтримуючі життєві установки-переконання;

2. Виробити відповідальність за результати у своєму житті;

3. Навчиться справлятися з тиском з боку оточення і обставин; 4. Визначити пріоритетні напрями власного життя;

5. Визначити і розвинути свої лідерські якості.

Форми реалізації програми:

- тренингові вправи, у тому числі моделюючі проблемні ситуації;

- рольові ігри;

- групові дискусії;

- творчі завдання;

- практичні завдання з досягнення особистісних цілей і реалізації командного проекту;

- практичні завдання спрямовані на розвиток особистісних якостей, формування впевненості у собі і усвідомлення своєї значущості.

Програма включає 5 занять по 1,5 годині.

3.2 Результати контрольного експериментального дослідження

На етапі контрольного експерименту при дослідженні схильності до маніпулювання у особистості застосовувалася методика «Mac-scale» (Н. Макіавеллі) [32]. Результати представлені в таблиці 4.

Таблиця 4 Виявлення схильності до маніпулювання у особистостей (контрольний експеримент)

Рівні	Кіл-ість досл.	%
Високий	11	22
Середній	18	36
Низький	21	42

Дослідження схильності до маніпулювання особистості показало, що у більшості переважає низький рівень схильності до маніпулювання у 21 особистостей, що становить 42% від вибірки досліджуваних. Для особистостей характерна сприйнятливість до соціального впливу, вони дуже емоційні і швидко захоплюються, більш ефективні в ситуаціях з чітко визначеними правилами гри. Їм властива персоналізація кожної ситуації, орієнтація на індивіда, а не на абстрактні цілі, часте втручання емоцій в раціональну оцінку ситуації, залежність від цих емоцій і від тиску з боку.

На другому місці середній рівень схильності до маніпулювання у 18 особистостей, що становить 36% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до вміння переконувати інших людей. Особистості схильні до емоційного залучення до проблем інших, до почуттів або збереженню репутації у скрутних обставинах. Їм властива непіддатливість грубому соціальному впливу.

На останньому місці високий рівень схильності до маніпулювання у 11 особистостей, що становить 22% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про те, що особистості менш схильні до опору соціальному впливу, орієнтації на розуміння, ініціювання нових структур і контроль над ними. Особистості неспокійні та незібрані, мають високий рівень емоційності, вони не ефективні в ситуаціях, які вимагають когнітивної імпровізації. Особистості не орієнтовані на прагнення досягати мети в конкурентній боротьбі з іншими, раціональність та ініціативу. Зазвичай вони не є лідерами. Дані особистості в не в змозі переконати послідовників і спрямувати їх дії в русло, потрібне для досягнення поставлених ними цілей.

Таким чином, на етапі контрольного експерименту схильності до маніпулювання особистості показало, що у більшості переважає низький рівень схильності до маніпулювання.

На етапі контрольного експерименту при дослідженні схильності до авторитарності особистості застосовувалася методика «F-scale» (Т. Адорно) [3]. Результати представлені в таблиці 5.

Таблиця 5 Визначення схильності до авторитарності у особистостей (контрольний експеримент)

Показники	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
	Кіл-ість досл.	%	Кіл-ість досл.	%	Кіл-ість досл.	%
А	29	58	2	4	19	38
В	8	16	22	44	20	40
С	11	22	22	44	17	34
D	30	60	6	12	14	28
Е	6	12	24	48	20	40
F	11	22	24	48	15	30
G	16	32	-	-	34	68
H	12	24	23	46	15	30
I	18	36	21	42	11	22

Дослідження схильності до авторитарності особистості показало, що у більшості переважає високий рівень за фактором D - анти-інтерптерація у 30 особистостей, що становить 60% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до неприйняття всього суб'єктивного, наповненого фантазіями, чуттєвим. На другому місці за фактором А - конвенціоналізм у 29 особистостей, що становить 58% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до непохитної прихильності до конвенціональних цінностей.

Серед середнього рівня переважає за фактором E - суєвірність та стереопізація, F - сила та «міць» у 24 особистостей, що становить 48% від вибірки досліджуваних. Особистостям властива віра в містичне призначення власної долі, схильність до мислення в жорстоких категоріях, вони вірять у долю, власне призначення. Особистостям властиве гіпертрофоване мислення в таких категоріях, як власність-підкорення, сильний-слабкий, вождь-послідовники, ідентифікація себе з фігурами влади, виставлення на показ сили та міці. Вони вважають, що сильна особистість може сама будувати своє життя та подолати усі життєві труднощі.

На другому місці за фактором H - проективність у 23 особистостей, що становить 46% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до схильність вірити в безглузді та небезпечні процеси, які відбуваються у світі, проекція несвідомих емоційних імпульсів у оточуючий світ.

На третьому місці за фактором В - авторитарне раболіпство та С - авторитарна агресія у 22 особистостей, що становить 44% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до некритичного підкорення ідеалізованим авторитетам власної групи. Особистостям властива тенденція відшукувати людей, які порушили конвенційні норми, щоб осудити, наказати або відректи.

На останньому місці за фактором I - сексуальність у 21 особистостей, що становить 42% від вибірки досліджуваних. Особистості схильні до прояву надмірного інтересу до сексуальних «подій», їх хвилює стан сексуальної розпущеності сучасного суспільства, сексуальні злочини та гомосексуалізм, вони вважають неприємними для сучасного суспільства від яких потрібно позбутися, щоб суспільство могло розвиватися далі.

Серед низьких рівнів переважає фактор G - деструктивність та цинізм у 34 особистостей, що становить 68% від вибірки досліджуваних. Отримані дані свідчать про схильність особистостей до ворожого відношення до людей.

Таким чином, дослідження схильності до авторитарності особистості показало, що у більшості переважає високий рівень високий рівень за фактором D - анти-інтерптерація.

На етапі контрольного експерименту при дослідженні міжособистісних відносин застосовувалася методика «Діагностика міжособистісних відносин (Т. Лірі) [70]. Результати представлені в таблиці 6.

Таблиця 6 Виявлення міжособистісних відносин у особистостей (контрольний експеримент)

Блоки	Кіл-ість балів	Кіл-ість досл.	%
I - авторитарний	13-16	9	18
	9-12	18	36
	0-8	23	46
II - егоїстичний	13-16	8	16
	0-12	42	84
III - агресивний	13-16	6	12
	9-12	10	20
	0-8	34	68
IV - підозрілий	13-16	15	30
	9-12	11	22
	0-8	24	48
V - підкоряємий	13-16	17	34
	9-12	15	30
	0-8	21	42
VI - залежний	13-16	4	8
	9-12	10	20
	0-8	36	72
VII - дружелюбний	9-16	39	78
	0-8	11	22
VIII - альтруїстичний	9-16	13	26
	0-8	37	74

Дослідження міжособистісних відносин у особистостей показало, що в авторитарному блоці у більшості переважає показник від 0-8 балів у 23 особистостей, що становить 46% від вибірки досліджуваних. Особистості впевнені у собі є лідерами.

В егоїстичному блоці переважає показник від 0-12 балів у 42 особистостей, що становить 84% від вибірки досліджуваних. Особистості мають егоїстичні риси, орієнтовані на себе, схильні до суперництва.

В агресивному блоці переважає показник від 0-8 балів у 34 особистостей, що становить 68% від вибірки досліджуваних. Особистості при досягненні поставленої мети схильні проявляти завзятість, наполегливість і енергійність.

У підозрілому блоці переважає показник від 0-8 балів у 24 особистостей, що становить 48% від вибірки досліджуваних. Особистості критично налаштовані по відношенню до всіх соціальних явищ і оточуючим людям.

У підкорюючому блоці переважає показник від 0-8 балів у 21 особистостей, що становить 42% від вибірки досліджуваних. Особистості схильні до підпорядкування іншим, не мають власної думки, слухняно і чесно виконують свої обов'язки, поступливі і емоційно стримані.

У залежному блоці переважає показник від 0-8 балів у 36 особистостей, що становить 72% від вибірки досліджуваних. Особистості схильні до конформності, поступливості, мають м'який характер, очікують допомоги і порад від інших людей.

У доброзичливому блоці переважає показник від 9-16 балів у 39 особистостей, що становить 78% від вибірки досліджуваних. Особистості доброзичливі і ласкаві з усіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, прагнуть задовольнити вимоги всіх, «бути хорошими» для всіх без урахування ситуації, прагне до цілей мікрогруп, має розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільні.

В альтруїстичному блоці переважає показник від 9-16 балів у 37 особистостей, що становить 74% від вибірки досліджуваних. Особистості у меншому ступені схильні до гіпервідповідальності, прагненню приносити в жертву свої інтереси, допомагати і співчувати всім, до прийняття на себе відповідальності за інших.

Таким чином, дослідження міжособистісних відносин у особистостей показало, що переважає егоїстичний блок, особистості мають егоїстичні риси, орієнтовані на себе, схильні до суперництва.

3.3 Аналіз ефективності коригувально-розвивальної програми

На основі отриманих даних констатуючого та контрольного експериментів можна зробити наступні висновки про ефективність коригувально-розвивальної програми.

Дослідження схильності до маніпулювання особистості на етапі констатуючого експерименту показало, що у більшості переважав високий рівень схильності до маніпулювання у 19 особистостей, що становить 38% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - у більшості переважає низький рівень схильності до маніпулювання у 21 особистостей, що становить 42% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник з високого на низький рівень, показник кількісно збільшився на 4% даний показник не є статистично значимим (p ? 0,05).

На другому місці на етапі констатуючого експерименту був низький рівень схильності до маніпулювання у 17 особистостей, що становить 34% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - середній рівень схильності до маніпулювання у 18 особистостей, що становить 36% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник схильності до маніпулювання з низького на середній рівень, даний показник кількісно збільшився на 1%, даний показник не є статистично значимим (p ? 0,05).

На останньому місці на етапі констатуючого експерименту був середній рівень схильності до маніпулювання у 14 особистостей, що становить 28% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - високий рівень схильності до маніпулювання у 11 особистостей, що становить 22% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник з середнього рівня на високий, показник схильності до маніпулювання кількісно зменшився на 6%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,01). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.

Дослідження схильності до авторитарності особистості на етапі констатуючого експерименту показало, що у більшості досліджуваних переважає низький рівень за фактором E - суєвірність та стереопізація у 41 особистостей, що становить 82% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - переважає середній рівень у 24 особистостей, що становить 48% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився цей показник з низького рівня на середній, показник кількісно збільшився на 34%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,05). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.

На другому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором H - проективність у 38 особистостей, що становить 76% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - середній рівень у 23 особистостей, що становить 46% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник за фактором H - проективність з низького рівня на середній, показник кількісно зменшився на 30%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,05). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.

На третьому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором F - сила та «міць» у 36 особистостей, що становить 72% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - середній рівень у 24 особистостей, що становить 48% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник за фактором F - сила та «міць» з низького рівня на середній, показник кількісно зменшився на 24%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,01). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.

На четвертому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором G - деструктивність та цинізм у 34 особистостей, що становить 68% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - даний показник не змінився.

На п'ятому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором D - анти-інтерптерація у 31 особистостей, що становить 62% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - високий рівень у 30 особистостей, що становить 60% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми показник змінився з низького на високий, показник збільшився, показник кількісно зменшився на 2%, даний показник не є статистично значимим (p ? 0,05).

На шостому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором С - авторитарна агресія у 30 особистостей, що становить 60% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - середній рівень у 22 особистостей, що становить 44% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми змінився показник з низького на середній, показник кількісно зменшився на 16%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,05). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.

На сьомому місці на етапі констатуючого експерименту низький рівень за фактором В - авторитарне раболіпство та I - сексуальність у 29 особистостей, що становить 58% від вибірки досліджуваних, а на етапі контрольного експерименту - середній рівень В - авторитарне раболіпство у 22 особистостей, що становить 44% від вибірки досліджуваних, I - сексуальність у 21 особистостей, що становить 42% від вибірки досліджуваних. Після коригувально-розвивальної програми В - авторитарне раболіпство та I - сексуальність змінився показник з низького на середній, показник кількісно зменшився на 16%, даний показник є статистично значимим (p ? 0,01). Отримані дані свідчать про ефективність коригувально-розвивальної програми.