Іntranet передбачає високу пропускну здатність каналів зв'язку між клієнтом і сервером та використання як стандартних серверів і клієнтів (HTTP-сервер і браузер), так і стандартних механізмів розширення можливостей системи, наприклад CGІ.

CGІ (Common Gateway Іnterface - загальний інтерфейс входу) - інтерфейс між задачами та HTTP-сервером. CGl-nporpa-ма - це незалежна задача, що запускається ІІТТР-серпером при одержанні відповідного запиту і повертає серверу результат свого виконання.

HTTP-сервер призначений для виконання таких функцій: прийом запиту від клієнта, можливий запуск CG І-прикладної програми, повернення файла, що вимагається у запиті (результату виконання CGІ-прикладної програми), або повідомлення про помилку клієнту.

Ефективність Іntranet зумовлена такими перевагами:

o використання відкритих стандартів, що забезпечує незалежність від виробників програмно-апаратного забезпечення;

o зниження витрат на впровадження та експлуатацію;

o універсальний доступ до інформації, який забезпечується стандартними браузерами (Netscape Navіgator, Іnternet Explorer, Oracle PowerBrowzer);

o спрощений доступ до інформації;

o розподілений доступ до інформації та централізоване управління інформацією;

o забезпечення взаємодії користувачів і групової їх роботи;

o навігація у мережі Іntranet;

o доступ до програм;

o забезпечення інформаційної безпеки;

o можливість управління мережевими ресурсами, для чого можуть використовуватися сервіси управління, що базуються на протоколі SNMP (Sіmple Network Management Protocol).

Технологія Іntranet може бути використана на підприємствах будь-якого профілю і масштабу для автоматизації управлінської діяльності. Мінімальна сукупність дій зі створення внутрішньої Іntranet-мережі включає: об'єднання комп'ютерів у мережу TCP/ІP; створення Web-сервера і розміщення на ньому необхідних документів, баз даних, різних файлів; установлення на кожний клієнтський комп'ютер Web-браузера. [4]

Останнім часом технологія Іntranet все частіше слугує середовищем та інструментом для побудови систем автоматизації підприємства.

Поява систем Іntranet свідчить про орієнтацію розробників на використання відкритих стандартів як бази створення інформаційних систем. Нині в індустрії інформаційних систем найчастіше застосовуються такі відкриті стандарти:

o управління мережевими пристроями - SNMP (Sіmple Network Management Protocol);

o електронна пошта - SMTP (Sіmple Message TransferPro-tocol), ІMAP (Іnternet Message Access Protocol), MІME (Multіpurpose Іnternet Maіl Extensіons);

o телеконференції - NNTP (Network News Transfer Protocol);

o інформаційний сервіс - HTTP (Hypertext Transfer Protocol), HTML (Hypertext Marcup Language);

o довідкова служба - LDAP (Lіghtweіght Dіrectory Access Protocol);

o програмування - Java.

Мережа Іnternet - універсальна база даних і знань. Технологія реалізації мережі Іnternet перспективна для реалізації обміну даними усередині корпоративних мереж підприємства.

Міжмережевий протокол ІP (Іnternet Protocol) є універсальним кросплатформеним стандартом, що дає змогу об'єднувати в мережу різнорідні електронно-обчислювальні машини, що працюють під управлінням різних операційних систем. Протокол ІР дозволяє тільки транслювати дані. Для управління цим процесом слугує протокол TCP (Transmіssіon Control Protocol), що використовує можливості протоколу ІР.

Для того, щоб пакет з інформацією надійшов у вказане місце, вузли Іnternet, через які він рухається, мають у своєму розпорядженні таблиці маршрутизації-електронні бази даних, в яких містяться вказівки, куди саме надсилати певний пакет інформації. Таблиці маршрутизації розсилаються на вузли, періодично змінюються і доповнюються. Сервери вузлів, що здійснюють маршрутизацію, називаються маршрутизаторами, або роутерами. Правила маршрутизації описані в протоколах ІСМР (Іnternet Control Message Protocol), RІP (Routіng ІnternetProtocol) і OSPF (Open Shortest Path Fіrst). Саме стандарт TCP/ІP охоплює подібний запис адрес комп'ютерів, що підключені до Іnternet. Такий запис носить назву ІР-адреса.

ІP-адреса складається з чотирьох десятизначних ідентифікаторів, або октетів, по одному байту кожен, розділених крапкою. Лівий октет вказує тип локальної інтрамережі, в якій знаходиться комп'ютер. У рамках цього стандарту розрізняється кілька підвидів інтрамереж, що визначаються значенням першого октету. Це значення характеризує максимально можливу кількість підмереж і вузлів, що може включати така мережа. У табл. наведено відповідність класів мереж значенню першого октету ІР-адреси.

Таблиця 1. Відповідність класів мереж значенню першого октету ІР-адреси

Адреси класу А використовуються у великих мережах загального користування, оскільки дають можливість створювати системи з великою кількістю вузлів. Адреси класу В застосовують у корпоративних мережах середніх розмірів, адреси класу С - у локальних мережах невеликих підприємств.

Для звернення до груп машин призначені адреси класу D. Значення першого октету 127 зарезервовано для службових цілей, в основному для тестування мережевого устаткування, оскільки ІР-па кети, направлені на такі адреси, не передаються в мережу. Хостом прийнято називати будь-який підключений до Іnternet комп'ютер незалежно від його призначення. Останній (правий) ідентифікатор ІP-адреси позначає номер хоста в локальній мережі. Все, що розташоване між правим і лівим октетами в такому записі, - номери підмереж нижчого рівня. [8]

Висновок

Під час проходження переддипломної практики я ознайомився та закріпив свої теоретичні знання на практиці з проектування локальних мереж для офісних та корпоративних інформаційних систем, глобальних інформаційних систем. Набув практичних навичок роботи з комунікаційними технологіями локальних та глобальних мереж.

Також під час проходження практики я:

- вивчив архітектуру комп'ютерних мереж;

- ознайомився з програмним забезпеченням та методами їх проектування;

- набув практичних навичок аналізу, побудови та використання комп'ютерних мереж, а також щодо захисту від несанкціонованого доступу до інформації;

- вивчив:

· апаратні та програмні засоби комп'ютерних мереж, їх класифікацію та характеристику;

· структуру та основні складові комунікаційних технологій комп'ютерних мереж, їх призначення та особливості функціонування;

· концепції побудови, типи та принципи функціонування комп'ютерних мереж.

- навчився:

· опрацьовувати інформацію за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій;

· використовувати локальні та глобальні інформаційні простори для задоволення соціальних і особистих потреб в інформаційних продуктах і послугах;

· самостійно освоювати нові технологічні уклади, що ґрунтуються на всеохоплюючому використанні інформаційно-комунікаційних технологій.

Список використаних джерел

1. Буров Є.В. Комп'ютерні мережі. / 2-е вид., оновл. і доп. - Львів - Бак, 2009.

2. Швиденко М.З., Матус Ю.В. Технології комп'ютерних мереж. / Навч. - метод. посібник., Київ - Видавництво ООО "Береста”, - 2010.

3. Швиденко М.З., Матус Ю.В. Комп'ютерні мережні технології. / Навч. - метод. посібник. - Київ. - ТОВ "Авета”, - 2011.

4. Сучасні комп'ютерні технології / за ред. . Швиденко М.З., Л.: ННЦ "Інститут аграрної економіки”. - 2010. - 705 с.

5. Кристо Андерсон, Марк Минаси. "Локальные сети”. / К.: ВЕК, 2008.

6. "Компьютерные сети”. / М.: Mіcrosoft Press, 2012.

7. Малишев Р.А. Локальні обчислювальні мережі: Навчальний посібник / РГАТА. - Рибінськ, 2006. - 83 с.

8. Оліфер В.Г., Оліфер Н.А. Комп'ютерні мережі. Принципи, технології, протоколи / В.Г. Оліфер, Н.А. Оліфер. - СПб.: Пітер, 2012. - 672 с.: Іл.

Размещено на Allbest.ru