Монтаж, налагодження і тестування апаратного забезпечення комп’ютерних систем і мереж

Размещено на http://allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія кафедри

2. Дослідження процесу складання, монтажу, налагодження і тестування створюваного апаратного забезпечення комп'ютерних систем і мереж

2.1 Класифікація КМ

2.2 Продуктивність

2.3 Надійність і безпека

3. Лабораторія програмного забезпечення комп'ютерних систем та мереж

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

Ще років 20 тому неможливо було уявити того розмаху комп'ютерних технологій, який ми спостерігаємо на даний момент. Комп'ютер став невід'ємною складовою майже кожного аспекту нашого з вами життя. Мегагерци перетворилися у гігагерци і можливості ЕОМ зросли не в сотні, а у тисячі разів. Зараз, фактично, ніяка галузь народного господарства не обходиться без комп'ютерної техніки. Машини виконують не те що левову, а частку роботи від усього того неймовірного об'єму, який мала б виконати людина. Те, що можуть комп'ютери, не може виконати ніхто, принаймні, з такою ж швидкістю, в мільйони операцій на секунду.

Сучасне народне господарство потребує спеціалістів високого рівня, які повинні володіти навиками роботи з найпоширенішими прикладними програмами, а також таких, хто вмів би монтувати, налагоджувати і демонтувати комп'ютерні мережі, адже зараз комп'ютер без мережі уявити дуже важко і він не виконує доброї половини усіх тих функцій, які може виконати.

В ТHТУ ім. І. Пулюя отримують освіту практично з усіх технічних напрямків, в тому числі і з комп'ютерної інженерії, студенти цього курсу саме такі завдання опрацьовували під час проходження навчальної практики.

1. ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Кафедра «Комп'ютерної інженерії» готує бакалаврів за напрямом «Комп'ютерна інженерія» і фахівців за спеціальністю «Комп'ютерні системи та мережі». Знання, здобуті випускниками кафедри комп'ютерної інженерії, дають змогу проектувати, розробляти та впроваджувати системи, що базуються на використанні сучасних технологій та здобутків у галузі локальних і глобальних обчислювальних мереж, різноманітних систем керування та управління автоматизованими процесами, розробки комбінованих комп'ютерних систем і програмного забезпечення для них. Кафедра комп'ютерної інженерії створена на базі Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя 1 червня 2004 р. і носила назву кафедри радіокомп'ютерних систем, оскільки готувала бакалаврів та спеціалістів за двома напрямами: «Комп'ютерна інженерія» та «Радіотехніка». Згідно наказу № 558-01 від 9 грудня 2008 р. та відповідно до планів реорганізації структурних підрозділів університету, кафедру радіокомп'ютерних систем реорганізовано у кафедру комп'ютерної інженерії, яка увійшла до складу факультету комп'ютерно-інформаційних систем та програмної інженерії.

Завідувачем кафедри радіокомп'ютерних систем, а пізніше кафедри комп'ютерної інженерії було призначено к.т.н., доц. Лупенка Сергія Анатолійовича. З 2010 року завідувачем кафедрою комп'ютерної інженерії було призначено доктора технічних наук, професора Приймака Миколу Володимировича.

Професорсько-викладацький склад кафедри створений в основному з викладачів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, які мають досвід роботи в даному напряму. Матеріальна база кафедри налічує 5 спеціалізованих науково-дослідних та навчальних лабораторій, обладнаних сучасним устаткуванням, забезпечених навчально-методичною літературою та оснащених понад 50 комп'ютерами, об'єднаними у єдину локальну мережу з доступом до електронних ресурсів бібліотеки ТНТУ ім. Івана Пулюя та мережі Internet:

· лабораторія комп'ютерних мережевих систем;

· лабораторія моделювання інформаційних систем і обробки даних;

· лабораторія архітектури комп'ютерів;

· лабораторія програмного забезпечення комп'ютерних систем та мереж;

· лабораторія комп'ютерних мереж і систем.

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ СКЛАДАННЯ, МОНТАЖУ, І ТЕСТУВАННЯ СТВОРЮВАНОГО ПРОГРАМНОГО АПАРАТНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ СИСТЕМ І МЕРЕЖ

Під архітектурою будемо розуміти сукупність принципів і правил у відповідності з якими будуються обчислювальні системи різних видів.

Розглядаючи питання архітектури комп'ютерних мереж (КМ), насамперед, необхідно визначити їх призначення та область застосування. Так основним призначенням комп'ютерної мережі є надання великому числу користувачів одночасного доступу до її обчислювальних ресурсів. Виходячи з цього, комп'ютерна мережа може бути визначена як система розподіленої обробки інформації, що складається з комп'ютерів, територіально-розосереджених і взаємодіючих між собою за допомогою засобів зв'язку. Комп'ютери, що входять до складу мережі, виконують досить широке коло функцій, основними серед яких є:

- організація доступу до мережі;

- управління передачею інформації;

- надання обчислювальних ресурсів і послуг абонентам мережі.

Відповідно до цього по функціональній ознаці всю безліч систем КМ можна розділити на абонентські, комутаційні і головні (Host) підсистеми.

Абонентська підсистема являє собою комп'ютер, орієнтований на роботу в складі КМ і забезпечує користувачам доступ до її обчислювальних ресурсів.

Комутаційні підсистеми є вузлами комутації мережі передачі даних і забезпечують організацію складових каналів передачі даних між абонентським підсистемами. Як керуючі елементи вузлів комутації використовуються процесори телеобробки або спеціальні комутаційні (мережеві) процесори. Великою різноманітністю характеризуються Host підсистеми або мережеві сервери. Сервером прийнято називати спеціальний комп'ютер, що виконує основні сервісні функції, такі як: управління мережею, збір, обробку, зберігання і надання інформації абонентам КМ. У зв'язку з великим числом сервісних функцій доцільне розділення серверів за їх функціональним призначенням. Наприклад, файл-сервер визначається як мережевий комп'ютер, що здійснює операції по зберіганню, обробці і наданню файлів даних абонентам КМ. У свою чергу, комп'ютер, що забезпечує абонентським системам ефективний доступ до КМ, отримав назву сервер доступу і т.д.

2.1 КЛАСИФІКАЦІЯ КМ

В залежності від основної класифікаційної ознаки покриття території всі КМ поділяють на групи:

- Локальні (Local Area Network);

- Глобальні (Wide Area Network);

- Регіональні (Metropolitain Area Network);

- Корпоративні КМ.

Головною вимогою, яка ставиться до мереж, є виконання мережею її основної функції - забезпечення користувачам потенційної можливості доступу до розділюваних ресурсів усіх комп'ютерів, об'єднаних у мережу. Всі інші вимоги - продуктивність, надійність, сумісність, керованість, захищеність, розширюваність і масштабованість - зв'язані з якістю виконання цієї основної задачі. Хоча всі ці вимоги дуже важливі, часто поняття «якість обслуговування» (Quality of Service, QoS) комп'ютерної мережі трактується більш вузько - у нього включаються тільки дві найважливіші характеристики мережі - продуктивність і надійність. Незалежно від обраного показника якості обслуговування мережі існують два підходи до його забезпечення. Перший підхід, мабуть, покажеться найбільш природним з погляду користувача мережі. Він полягає в тому, що мережа (точніше, персонал який її обслуговує) гарантує користувачу дотримання деякої числової величини показника якості обслуговування. Наприклад, мережа може гарантувати користувачу А, що кожен з його пакетів, посланих користувачеві В, буде затриманий мережею не більш, ніж на 150 мс. Або, що середня пропускна здатність каналу між користувачами А і В не буде нижче 5 Мбіт/с, при цьому канал буде допускати пульсацію трафіка в 10 Мбіт на інтервалах часу не більш 2 секунд. Технології frame relay і АТМ дозволяють будувати мережі, що гарантують якість обслуговування по продуктивності.

Другий підхід полягає в тому, що мережа обслуговує користувачів відповідно до їхніх пріоритетів. Тобто якість обслуговування залежить від ступеня привілейованості користувача чи групи користувачів, до якої він належить. Якість обслуговування в цьому випадку не гарантується, а гарантується тільки рівень привілеїв користувача. Таке обслуговування називається обслуговуванням best effort - з найбільшим старанням. Мережа намагається по можливості більш якісно обслужити користувача, але нічого при цьому не гарантує. За таким принципом працюють, наприклад, локальні мережі, побудовані на комутаторах із пріоритезацією кадрів.

2.2 ПРОДУКТИВНІСТЬ

Потенційно висока продуктивність - це одне з основних властивостей розподілених систем, до яких відносяться комп'ютерні мережі. Ця властивість забезпечується можливістю розпаралелення робіт між декількома комп'ютерами мережі. На жаль, цю можливість не завжди вдається реалізувати. Існує кілька основних характеристик продуктивності мережі:

* час реакції;

* пропускна здатність;

* затримка передачі і варіація затримки передачі.

Час реакції мережі є інтегральною характеристикою продуктивності мережі з погляду користувача. Саме цю характеристику має на увазі користувач, коли говорить: «Сьогодні мережа працює повільно». У загальному випадку час реакції визначається як інтервал часу між виникненням запиту користувача до якої-небудь мережної служби й одержанням відповіді на цей запит.

Очевидно, що значення цього показника залежить від типу служби, до якої звертається користувач, від того, який користувач і до якого сервера звертається, а також від поточного стану елементів мережі - завантаженості сегментів, комутаторів і маршрутизаторів, через які проходить запит, завантаженості сервера і т.п.

Тому є сенс використовувати також і середньозважену оцінку часу реакції мережі, усереднюючи цей показник по користувачам, серверам і за часом дня (від якого в значній мірі залежить завантаження мережі).

Час реакції мережі звичайно складається з декількох складових. У загальному випадку в нього входить час підготовки запитів на клієнтському комп'ютері, час передачі запитів між клієнтом і сервером через сегменти мережі і проміжне комунікаційне устаткування, час обробки запитів на сервері, час передачі відповідей від сервера клієнту і час обробки одержуваних від сервера відповідей на клієнтському комп'ютері.

Зрозуміло, що користувача розкладання часу реакції на складові не цікавить - йому важливий кінцевий результат; однак для мережного фахівця дуже важливо виділити з загального часу реакції складові, відповідним етапам мережної обробки даних, - передачу даних від клієнта до сервера через сегменти мережі і комунікаційне устаткування. Пропускна здатність відображає обсяг даних, переданих мережею чи її частиною за одиницю часу. Пропускна здатність вже не є користувацькою характеристикою, тому що вона говорить про швидкість виконання внутрішніх операцій мережі - передачі пакетів даних між вузлами мережі через різні комунікаційні пристрої. Зате вона безпосередньо характеризує якість виконання основної функції мережі - транспортування повідомлень - і тому частіше використовується при аналізі продуктивності мережі. Найчастіше при проектуванні, настроюванні й оптимізації мережі використовуються такі показники, як середня і максимальна пропускні здатності. Середня пропускна здатність окремого елемента чи всієї мережі дозволяє оцінити роботу мережі на великому проміжку часу, протягом якого в силу закону великих чисел піки і спади інтенсивності трафіку компенсують один одного. Максимальна пропускна здатність дозволяє оцінити можливості мережі справлятися з піковими навантаженнями, характерними для особливих періодів роботи мережі, наприклад ранкових годин, коли співробітники підприємства майже одночасно реєструються в мережі і звертаються до розділюваних файлів і баз даних. Пропускну здатність можна вимірювати між будь-якими двома вузлами мережі, наприклад між клієнтським комп'ютером і сервером, між вхідним і вихідним портами маршрутизатора. Для аналізу і настроювання мережі дуже корисно знати дані про пропускну здатність окремих елементів мережі. Важливо відзначити, що через послідовний характер передачі пакетів різними елементами мережі загальна пропускна здатність мережі будь-якого складеного шляху в мережі буде дорівнювати мінімальній з пропускних здатностей складових елементів маршруту. Для підвищення пропускної здатності складеного шляху необхідно в першу чергу звернути увагу на самі повільні елементи - у даному випадку таким елементом, швидше за все, буде маршрутизатор. Варто підкреслити, що коли переданий по складеному шляху трафік буде мати середню інтенсивність, яка перевершує середню пропускну здатність самого повільного елемента шляху, то черга пакетів до цього елемента буде рости теоретично до нескінченності, а практично - доти, поки не заповнитися його буферна пам'ять, а потім пакети просто почнуть відкидатися і губитися. Звичайно при визначенні пропускної здатності сегмента чи пристрою в переданих даних не виділяються пакети якогось визначеного користувача, чи додатка комп'ютера - підраховується загальний обсяг переданої інформації. Проте для більш точної оцінки якості обслуговування така деталізації бажана, і останнім часом системи керування мережами всі частіше дозволяють її виконувати.

2.3 НАДІЙНІСТЬ І БЕЗПЕКА

Однієї з перших цілей створення розподілених систем, до яких відносяться й КМ, було досягнення більшої надійності в порівнянні з автономними ПК.

Для оцінки надійності складних систем застосовується такий набір характеристик, зокрема: готовність, цілісність даних, узгодженість, імовірність доставки пакета, безпека, відмовостійкість.

Готовність, коефіцієнт готовності, означає частку часу, протягом якого система може бути використана. Готовність може бути поліпшена шляхом введення надмірності в структуру системи: ключові елементи системи повинні існувати в декількох екземплярах, щоб при відмові одного з них функціонування системи забезпечували інші.

Щоб систему можна було віднести до високонадійних, вона повинна як мінімум мати високу готовність, але цього недостатньо. Необхідно забезпечити цілісність даних і захист їх від спотворень. Крім цього, повинна підтримуватися узгодженість (несуперечність) даних, наприклад, якщо для підвищення надійності на декількох файлових серверах зберігається кілька копій даних, то потрібно постійно забезпечувати їхню ідентичність. Оскільки мережа працює на основі механізму передачі пакетів між кінцевими вузлами, то однією з характеристик надійності є імовірність доставки пакета вузлу призначення без спотворень. Поряд з цією характеристикою можуть використовуватися й інші показники: імовірність втрати пакету, імовірність спотворення окремого біта переданих даних, співвідношення загублених пакетів до доставленого. Іншим аспектом загальної надійності є безпека, тобто здатність системи захистити дані від несанкціонованого доступу. У розподіленій системі це зробити набагато складніше, ніж у централізованій. Іншим вразливим місцем можуть бути залишені без догляду персональні комп'ютери. Крім того, завжди є потенційна погроза взлому захисту мережі від неавторизованих користувачів, якщо мережа має виходи в глобальні мережі загального користування. Ще однією характеристикою надійності є відказостійкість . У мережах під відказостійкістю розуміється здатність системи приховати від користувача відмову окремих її елементів. Наприклад, якщо копії таблиці бази даних зберігаються одночасно на декількох файлових серверах, то користувачі можуть просто не помітити відмову одного з них. Розширюваність означає можливість порівняно легкого додавання окремих елементів мережі (користувачів, комп'ютерів, додатків, служб), нарощування довжини сегментів мережі і заміни існуючої апаратури більш потужною (продуктивною). При цьому принципово важливо, що легкість розширення системи іноді може забезпечуватися в деяких дуже обмежених межах. Масштабованість означає, що мережа дозволяє нарощувати кількість вузлів і довжину зв'язків у дуже широких межах, при цьому продуктивність мережі не погіршується. Для забезпечення масштабованості мережі доводиться застосовувати додаткове комунікаційне устаткування і спеціальним чином розподіляти структуру мережі. Прозорість мережі досягається в тому випадку, коли мережа представляється користувачам не як безліч окремих комп'ютерів, зв'язаних між собою складною системою кабелів, а як єдина традиційна робоча станція із системою поділу часу. Сумісність або інтегрованість означає, що мережа здатна містити в собі найрізноманітніше програмне й апаратне забезпечення, тобто в ній можуть співіснувати різні операційні системи, що підтримують різні стеки комунікаційних протоколів, і працювати апаратні засоби і додатки різних виробників. Мережа, яка складена з різнотипних елементів, називається неоднорідною чи гетерогенною, а якщо гетерогенна мережа працює без проблем, то вона є інтегрованою. Основний шлях побудови інтегрованих мереж - використання модулів, виконаних відповідно до відкритих стандартів і специфікацій.

3. ЛАБОРАТОРІЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕСПЕЧЕННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ СИСТЕМ І МЕРЕЖ

Забезпечує виконання навчального процесу при проведенні лабораторних робіт з дисциплін, що пов'язані з вивченням мов програмування, налаштуванням та адмініструванням комп'ютерних мереж, операційних систем, web-серверів. Дана лабораторія обладнана сучасною комп'ютерною технікою і розрахована на 12 робочих місць. Робочі станції об'єднані в одну кафедральну локальну обчислювальну мережу, мають доступ до ресурсів загально-університетської мережі та до глобальної мережі Internet. Програмне забезпечення як робочих місць студентів, так і сервера ліцензійне, або відкрите. Крім того, лабораторія оформлена графічним матеріалом, що дозволяє більш наочно представити інформацію по дисциплінах, які в ній проводяться.

До переліку дисциплін, що читаються у лабораторії «Програмного забезпечення комп'ютерних систем та мереж» і спрямовані на вивчення мов високого рівня програмування та системного програмування входять: об'єктно-орієнтоване програмування, web-програмування, візуальне програмування, системне програмування, організація баз даних. До переліку дисциплін, що пов'язані з проектуванням, моделюванням і захистом комп'ютерних мереж відносяться такі, як: автоматизоване проектування комп'ютерних систем, мережні інформаційні технології, розподілені бази даних, проектування комп'ютерних мереж та систем.

У лабораторії «Програмного забезпечення комп'ютерних систем та мереж» проводяться також науково-дослідні роботи, пов'язані з проектуванням мережеорієнтованого програмного забезпечення, розробкою методів і засобів тестування програмного забезпечення, оцінювання якості готових програмних продуктів.

ВИСНОВОК

програмний забезпечення комп'ютерний апаратний

Навчальна практика є джерелом накопичення досвіду роботи по вибраній спеціальності та закріплення теоретичних знань. Вона відіграє важливу роль у підготовці спеціалістів високого рівня, які б володіли сучасними технологіями, вміло використовували методики проектування інформаційних систем. Я навчився прокладати мережу, налаштовувати її, що значно допоможе мені в подальшому навчанні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Немет Э., Снайдер Г., Сибасс С., Хейн Т. Р., // Н50 UNIX: Руководство системного администратора. Для профессионалов / Пер. с англ. - СПб.: Питер; К.:Издательская група BHV, 2002. - 928 c.: ил.

2. Армстронг (мл.), Джеймс // А83 Секреты UNIX: 2-е изд.: Пер. с англ. - М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. - 1072 с.: ил. - Парал. тит. англ.

3. Олифер В.Г., Олифер Н.А. "Компьютернне сети: технологии, протоколы. Учебник." - Питер, 2000 - 672 с.

4. Николайчук Я.М., Яцків В.В., Гринчишин Т.М. Перспективи створення телефонних ліній на основі відкритого оптичного каналу зв'язку // Вісник Технологічного університету Поділля. - 2002. Т2- №3. - С. 47 - 50.

Размещено на Allbest.ru