Автоматизація обліку, аналізу та контролю виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (на прикладі СГПП "МИР")

Науковий керівник:

ст. викладач

РІВНЕ - 2009

ЗМІСТ

Вступ

1. Системний аналіз сільськогосподарської галузі та підприємства

1.1 Стан та перспективи сільськогосподарської галузі

1.2 Характеристика СГПП «Мир»

1.3 Стан та перспективи використання комп'ютерних технологій в сільськогосподарському приватному підприємстві «Мир»

2. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства

2.1 Загальний аналіз структури та динаміки розділів балансу

2.2 Аналіз динаміки фінансових результатів за даними звіту про фінансові результати

2.3 Аналіз ліквідності СГПП «Мир»

2.4 Аналіз фінансової стабільності СГПП «Мир»

3. Бізнес-план впровадження на підприємстві СГПП «Мир» нових послуг

3.1 Впровадження маркетингової діяльності на підприємстві

3.2 Розширення асортименту послуг

4. Модифікація інформаційної системи

4.1 Обґрунтування та опис БД

4.2 Структура, функціональні можливості та інтерфейсу ІС

Висновки

Перелік використаних джерел

ВСТУП

комп'ютерна технологія інформаційний економічний

Тема даної дипломної роботи «Автоматизація обліку, аналізу та контролю виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (на прикладі СГПП «Мир»)». Найменування підприємства: «Сільськогосподарське приватне підприємство «Мир» (СГПП)». Місцезнаходження підприємства: вулиця Шевченка 2, село Костянтинівна, Сарненського району, Рівненської області.

Метою діяльності підприємства є отримання максимального прибутку при постійному нарощуванні виробничої та іншої господарської діяльності за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці.

Метою дипломної роботи є змістовне і глибоке вивчення сутності та порядку формування різних форм звітності підприємства, структура діяльності підприємства, його характеристика, історія, статус та форма власності. Визначити структуру діяльності підприємства, описати бізнес процеси виробництва підприємства. Виходячи з поставленої мети, завданням дипломної роботи є закріплення та набуття нових знань, умінь і навичок стосовно: закріплення теоретичних знань стосовно сутності та призначення документів, що відносяться до звітності. Модернізація інформаційної системи для покращення роботи та обліку діяльності підприємства. Опис бізнес процесів діяльності підприємства.

Стосовно структури роботи, то вона є такою: дана дипломна робота складається з двох частин: теоретична частина - структура діяльності підприємства, загальна характеристика, економічні дані, стан комп'ютеризації, економічний аналіз діяльності підприємства, пошук та оцінка шляхів підвищення прибутковості підприємства; практична - оновлення БД.

Завдання дипломної роботи:

· зібрати інформацію для розробки інформаційної системи;

· дати загальну характеристику діяльності СГПП «Мир»;

· дати характеристику організаційній структурі СГПП «Мир»;

· аналізувати фінансово-економічний стан підприємства;

· описати проблему підприємства, яку буде вирішено в даній роботі;

· розробити схему бази даних інформаційної системи для автоматизації прибутковості послуг СГПП «Мир»;

· розробити інтерфейс системи ;

· розробити інструкцію по користуванню розробленої інформаційної системи;

1. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СІЛ ЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ ТА ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Стан та перспективи сільськогосподарської галузі

Тема даної дипломної роботи «Автоматизація обліку, аналізу та контролю виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (на прикладі СГПП «Мир») ». Найменування підприємства: «Сільськогосподарське приватне підприємство «Мир» (СГПП)». Місцезнаходження підприємства: вулиця Шевченка 2, село Костянтинівна, Сарненського району, Рівненської області.

Метою діяльності підприємства є отримання максимального прибутку при постійному нарощуванні виробничої та іншої господарської діяльності за рахунок застосування нових технологій, ефективного використання землі та високого рівня організації виробництва та продуктивності праці.

Предметом діяльності підприємства є:

1. виробництво, заготівля, переробка, зберігання, транспортування і реалізація сільськогосподарської продукції;

2. закупка сільськогосподарської продукції, худоби, товарно-матеріальних цінностей, в тому числі у населення за готівку, або шляхом товарообміну на взаємовигідних умовах;

3. виробництво і реалізація будівельних матеріалів та виробів з них, товарів народного споживання;

4. виконання будівельних, будівельно-монтажних, ремонтних, транспортних та інших робіт, надання послуг населенню та суб'єктам підприємницької діяльності;

5. перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

6. розробка та освоєння технологій по переробці сировини та відходів власного виробництва, корисних копалин, тощо;

7. маркетингова, торгово-посередницька, науково-дослідницька, проектно-конструкторська діяльність, оптова і роздрібна торгівля;

8. фінансово-кредитна, облікова та інша діяльність, пов'язана із залученням і використанням грошових коштів, випуском і обігом цінних паперів тощо;

9. забезпечення взаємовигідних контактів на комерційній основі, зовнішньоекономічна діяльність до перерахованих напрямків, згідно з чинним законодавством України;

10. організація та здійснення громадського харчування.

Сільське господарство - одна з головних галузей матеріального виробництва, що має важливе значення для постачання продовольства для населення та сировини для промисловості. У світі спостерігається безперервний приріст сільськогосподарського виробництва, але це відноситься перш за все до економічно розвинених країн. В державах, що розвиваються, сільське господарство не в змозі прогодувати власне населення. Це пояснюється тим, що через низку соціально-політичних факторів науково-технічна революція поки ще слабко вплинула на сільське господарство економічно мало розвинутих країн.

Науково-технічна революція у сільському господарстві полягає у комплексній механізації усіх галузей сільськогосподарського виробництва, у хімізації сільського господарства, у застосуванні досягнень аграрної та біологічної науки. Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати великий економічний ефект при менших витратах праці та енергії. Уміле застосування мінеральних добрів, своєчасна та якісна машинна обробка землі, висока якість насіння дозволяють багаторазово підвищити врожайність у рослинництві. Економічний розвиток світового сільського господарства відбувається на підставі агропромислової інтеграції, тобто об'єднання безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції з підприємствами, що переробляють цю продукцію, а також з виробниками сільськогосподарських машин, мінеральних добрив, отрутохімікатів, з заготівельниками, транспортними, збутовими фірмами.[ 21,125]

Основу сільськогосподарського виробництва творять земельні ресурси. Землі, придатні для ведення сільського господарства, одержали назву сільськогосподарських угідь. Сільськогосподарські угіддя займають на земній кулі приблизно 1/3 суші, або 4,5 млрд. га. Угіддя складаються з ріллі (засів та пар, включаючи городи), перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. У складі оброблюваних земель на ріллю у світі припадає близько 1,4 млрд. га, на багаторічні насадження - до 0,4 млрд. Га.

В Європі оброблювані землі мають найбільшу питому вагу, що пояснюється історично тривалим землеробським освоєнням даної території, щільністю населення та сприятливими природними умовами.

В Азії середній показник освоєння земель також досить високий: розорані максимально можливо рівнини сходу, півдня та південного сходу, у той час як пустельні райони південного заходу та центру освоєні тільки у окремих оазах. У Північній Америці, Росії, Білорусії, Україні, Казахстані показники розораності змінюються від 6 % у зоні лісів до 35 - 40 % у зонах лісостепу та степу.

У Латинській Америці та Африці показники розораності земель майже однакові. У Південній Америці найнижчий показник припадає на найбільш зволожену частину материка - басейн річки Амазонки, а у Африці - на найпосушливішу частину, пустелю Сахару.

Територія Австралії слабко розорана, що пояснюється посушливістю клімату та незначною мережею внутрішніх вод. Але, з іншого боку, з тих же причин у Австралії найбільша питома вага кормових угідь: понад 50 % її території (середньосвітовий показник - 22 %).

В Азії кормові угіддя займають тільки 10 % земель, а в Африці - 26 %. Інші регіони займають проміжне положення. Слід сказати, що не всі регіони світу орієнтуються на кормову базу природних пасовищ. Так, у розвинених країнах тваринництво забезпечується кормами перш за все за рахунок продукції рільництва.

Традиційне сільське господарство ділять на дві галузі: рослинництво та тваринництво. Рослинництво вважається провідною галуззю, бо, окрім продуктів харчування та сировини для промисловості, воно виробляє корми для домашніх тварин. Мало залежить від рослинництва лише пасовищне та кочове тваринництво.

Зернові культури займають більшу частину посівних площ земної кулі. Найбільше поширені з зернових продовольчих культур пшениця та рис, а з кормових - кукурудза, жито та овес.

Тваринництво залежить від кормової бази. Тому воно прив'язано до рослинництва та харчової промисловості. Тільки в окремих районах, де нема розвиненого рослинництва, переважає кочове або пасовищне тваринництво. Тваринництво підрозділяється на галузі за основними видами тварин: розведення великої рогатої худоби, свиней, овець, птахів.

Агропромисловий комплекс України дає 95% продовольчих ресурсів, і за рахунок його продукції формується більше двох третин фонду народного споживання.

Перехід АПК до ринкової економіки вимагає створення єдиної системи різноманітних форм господарювання, здатної викликати у робітників сільського господарства інтерес до високопродуктивної праці. Від вибору ефективних форм господарювання залежить успіх організації сільськогосподарського виробництва.

Національна програма розвитку АПК в Україні спрямована на пошуки і підтримку оптимального співіснування господарств різних форм власності і розмірів, кожне з яких в конкретних природнокліматичних умовах має свої переваги і засоби ефективного функціонування.

Тепер в Україні є такі форми господарювання: колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), державні господарства (держгоспи), селянські (фермерські) господарства, акціонерні товариства, асоціації фермерських господарств, кооперативи.

У структурі сільськогосподарських угідь провідне місце належить ріллі, проте резерви її збільшення дуже незначні.

Україна має всі умови для розвитку сільського господарства, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона має власні особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських і лісових угідь.[22, 49]

Так, Полісся займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку сільського господарства, освоєння земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібно контурність, подрібненість, землекористування. Тут переважають дерново-підзолисті ґрунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі.

Сільське господарство України Складається з двох великих, взаємопов'язаних комплексів - рослинництва та тваринництва. До рослинництва належать виробництво зерна, буряку, льону-довгунця, соняшнику, картоплі, овочів, плодів, ягід, винограду тощо. У складі тваринництва переважають скотарство, свинарство, вівчарство, бджільництво, конярство, звіроводство, рибальництво.

1.2 Характеристика СГПП «Мир»

Сільськогосподарське приватне підприємство «Мир» створене за рішенням засновника Чиж М.А. 13 листопада 2002 року. Форма власності приватне підприємство. Підприємство є юридичною особою з дня його державної реєстрації. Здійснює свою діяльність у відповідності з чинним законодавством України. Майно підприємства складають основні фонди, обігові кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі підприємства. Підприємство є власникомУ майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав переданих йому засновником? майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав одержаних в результаті його фінансово-господарської діяльності, а також набутих на підставах на заборонених чинним законодавством. Підприємство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном у відповідності з метою своєї діяльності. Підприємство може самостійно купувати, передавати безкоштовно, продавати, обмінювати, передавати в оренду юридичним особам і громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку зі своїм найменуванням зареєстровані у встановленому порядку фірмову марку і товарний знак. Має право укладати угоди, набувати майнових і немайнових прав, нести обов'язки, виступати позивачем і відповідачем в суді. Організаційно-виробнича структура підприємства та умови діяльності його підрозділів визначаються внутрішніми документами. Створювані підприємством дочірні підприємства, філії та представництва можуть наділятися основними фондами та оборотними коштами, які є власністю підприємства. Керівництво їх діяльності здійснюється особами, яких призначає засновник підприємства.

Статутний фонд підприємства на момент створення складає 500 грн. він формується за рахунок разової передачі засновником майна і коштів, що є його власністю. Збільшення або зменшення розміру статутного фонду здійснюється за рахунок збільшення або зменшення вартості майна та інших активів, що належать засновнику у підприємстві. Рішення про зміну розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Для забезпечення діяльності підприємство залучає до роботи громадян на основі трудового договору (контракту, угоди). Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві за 2006 рік становить всього - 198 осіб. В тому числіУ в рослинництві - 50 осіб, в тваринництві - 148 осіб.

Об'єми виробничої собівартості по всіх видах діяльності підприємства за 2006 рік становить1766,5 тис. грн.

Витрати підприємства за 2006 рік загалом становлятьУ на рослинництво - 940.6 тис. грн., на тваринництво - 825,9 тис. грн..

Дохід від реалізації продукції становить 1421,1 тис. грн.. чистий прибуток становить 299,7 тис. грн.. Докладніше про фінансово-економічні показники ми дізнаємось у другій частині даної бакалаврської роботи.

Виробництво продукції в крупних підприємствах характеризується взаємодією великої кількості людей і механізмів, які створюють організаційні одиниці.

Організаційною одиницею підприємства є внутрігосподарський підрозділ, серед них виділяють:

підрозділи, що займаються основним виробництвом (цехи, відділки, бригади, ферми);

функціональні підрозділи (відділки які виконують одну або кілька споріднених функцій: планово-економічний, бухгалтерський, агрономічний, зоотехнічний, ветеринарний, інженерний, будівельний, відділ кадрів);

допоміжні та обслуговуючі підрозділи ( будівельні цехи, заводи по переробці продукції та виготовленню будівельних матеріалів, електростанція, пилорама, автогараж, майстерні, склади, тощо);

культурно-побутові підрозділи (їдальня, баня, дитячий садок, будинок культури).

Сукупність усіх підрозділів підприємства, їх розміри та територіальне розміщення становлять його організаційну структуру.

В організаційній структурі підприємства виділяють первинні і вторинні внутрігосподарські підрозділи.

Первинні внутрігосподарські підрозділи не можна поділити на постійно діючі інші структурні одиниці (бригади, ферми, механізовані загони).

До вторинних підрозділів (цехи, відділки, дільниці) входить кілька первинних.

Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв'язків покладені в основу організаційної структури підприємства. Відділення, цехи, виробничі ділянки, бригади і ферми виступають у сільськогосподарському підприємстві як ланки виробництва.

При класифікації виробничих підрозділів враховуються склад їх трудових колективів по професіях, принципах організації і спеціалізації.

Так, підрозділи, що складаються тільки з трактористів-машиністів, звичайно називаються механізованими бригадами або ланками. Якщо в трудовому колективі немає механізаторів, його відносять до підрозділів ручної праці. У сучасних умовах найчастіше зустрічаються змішані підрозділи.

У залежності від періодів і термінів функціонування внутрішньогосподарські підрозділи бувають постійні і тимчасові.

Прикладом постійних внутрішньогосподарських підрозділів є бригади, під якими розуміється колектив людей, що виконує роботи на основі поділу праці, що має закріплені на ряд років землі й інших засобів виробництва.

В аграрних підприємствах зустрічаються спеціалізовані, галузеві і багатогалузеві (комплексні) бригади.

Спеціалізовані бригади виробляють, як правило, один вид продукції. До них відносяться: бригади по вирощуванню цукрових буряків, бавовни, рису, винограду і тваринницькі по обслуговуванню визначених вікових груп тварин (наприклад, молочного поголів'я) або відгодівлі великої рогатої худоби.

Галузеві бригади виробляють кілька однорідних продуктів. Прикладом можуть служити тракторно-рільничі, тракторно-овочівницькі, кормодобувні й інші бригади. Багатогалузеві (комплексні) бригади виробляють продукти двох або більше галузей.

Порядок організації внутрішньогосподарських підрозділів визначається планом організаційно-господарського устрою, спеціалізацією господарства, прийнятою технологією вирощування сільськогосподарських культур, видами і кількістю худоби, наявністю робочої сили, машин і механізмів, рівнем механізації трудомістких процесів і іншими чинниками.

До вторинних внутрішньогосподарських підрозділів підприємства відносяться: відділення, виробнича ділянка, цех.

За відділеннями і виробничими ділянками закріплюються один або кілька масивів землі, близько розташованих один від одного, з машинно-тракторним парком і іншими засобами виробництва. До складу відділень входять бригади, ферми.

Вторинні виробничі підрозділи створюються тоді, коли на визначеній території є як мінімум два первинних виробничих підрозділи, діяльність яких необхідно координувати.

Відділення і виробничі ділянки є самостійними підрозділами підприємства, що здійснюють свою роботу на основі плану і внутрішньогосподарського розрахунку.

У галузях рослинництва усередині відділення і виробничої ділянки роботи ведуться постійними бригадами або механізованими ланками, а у тваринництві -- постійними групами або бригадами тваринників.

Обслуговування відділень і виробничих ділянок автотранспортом, ремонт тракторів і складних машин у більшості випадків забезпечуються відповідними централізованими підрозділами.

Відділення і виробнича ділянка здійснюють свою діяльність відповідно до положення, затвердженим директором підприємства. Цим підрозділам доводиться планове завдання на рік, що включає основні показники по рослинництву і тваринництву, засобах виробництва і ліміти по матеріально-технічному постачанню, чисельність і склад робочої сили, фонд заробітної плати й інші витрати. За збільшення виробництва і зниження собівартості продукції колективи одержують матеріальне заохочення. Розвиток аграрного виробництва на сучасному етапі характеризується появою нових організаційних форм виробничих підрозділів, однієї з яких є цех. Принципова відмінність цеху від відділення і виробничої ділянки полягає в тому, що для нього характерним є організаційний устрій за галузевим принципом. Цех являє собою вузькоспеціалізований підрозділ, що складається з однорідних по виробничому напрямку трудових колективів -- бригад і ферм. В основному створюються цех рослинництва, що поєднує всі рослинницькі бригади, цех тваринництва, у який входять усі ферми господарства незалежно від того, де вони розміщені. Цех овочівництва зосереджує виробничі підрозділи овочівництва закритого і відкритого ґрунту, цех механізації й електрифікації -- експлуатацію і технічне обслуговування машин і устаткування.

У великих вузькоспеціалізованих господарствах, наприклад у тваринницькому підприємстві, може бути кілька тваринницьких цехів -- молочного скотарства, по відгодівлі великої рогатої худоби і т.д.

До підрозділів допоміжного й обслуговуючого призначення відносяться ремонтні майстерні, автогараж, тракторний парк, складські приміщення, нафтогосподарство, культурно - побутові установи.

Використання машинно-тракторного парку в підрозділах основного виробництва органічно пов'язане з діяльністю ремонтних майстерень господарства, склад і устаткування яких обумовлюються складністю ремонту й обсягом робіт.

У великих господарствах, що мають велику кількість різноманітної техніки, доцільно, крім центральних ремонтних майстерень, створювати спеціалізовані бригади (ланки) і бригади майстрів-наладчиків, зайняті безпосередньо в тракторно-рільничих бригадах або відділеннях. Це дозволяє значно скоротити втрати часу, зв'язані з переїздами техніки з поля до центральної ремонтної майстерні, підвищити добову продуктивність тракторів різних марок. Для обслуговування виробництва в господарствах організуються також транспортні підрозділи. Їх розмір і склад залежать від обсягу вантажоперевезень, визначеного перспективним планом господарства по кожному виробничому об'єкту і виду транспорту. При цьому автомашини звичайно концентруються в гаражі і використовуються централізовано. Очолює роботу автогаража завідувач, у підпорядкуванні якого знаходяться автомеханіки, чисельність яких залежить від кількості машин.

Для збереження продукції, запасних частин і інших матеріалів у підприємстві є складське господарство. Житлові будинки й інші культурно-побутові об'єкти об'єднані в житлово - комунальне господарство, очолюване звичайно заступником директора по господарській частині. Залежно від наявності підрозділів та їх організаційного формування розрізняють дво -, три-,чотириступінчасту, а також змішану організаційну структуру, яка розчленовується по вертикалі на відповідну кількість рівнів управління, а по горизонталі на окремі ланки. Склад цехів та служб, що реалізують виробничий процес виготовлення продукції, форми їх взаємозв'язків покладені в основу організаційної структури підприємства. Основними рівнями типової організаційної структури є: цех - відділення - дільниця - бригада - робоче місце.

Організаційна структура перебуває у процесі постійного розвитку під впливом удосконалення техніки, технології, форм організації виробничих процесів та інших чинників.

У процесі формування організаційної структури необхідно враховувати чинники як зовнішнього, так і внутрішнього впливу, що створюють умови побудови раціональних структур

До зовнішніх чинників відносять економічні, правові, науково-технічні, соціально-культурні, екологічні, до внутрішніх -- цілі та стратегії розвитку підприємства, ресурсні обмеження, специфіку продукції та технології її виготовлення, чисельність персоналу, потужність виробництва тощо.

Проте вибір структурних рішень у виробництві визначається передусім такими чинниками:

1) формами спеціалізації та кооперування підрозділів;

2) орієнтацією виробництва;

3) організаційним середовищем;

4) місцем розташування виробництва.

Організаційна структура підприємства передбачає встановлення безпосередніх взаємозв'язків між її основними складовими та розподіл між ними прав і відповідальності. Схематичне зображення організаційної структури підприємства розглянемо нижче по тексту.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Схематичне зображення організаційної структури СГПП «Мир»

1.3 Стан та перспективи використання комп'ютерних технологій в галузі та на підприємстві

Протягом останнього двадцятиріччя в світі йде процес формування інформаційного суспільства, а тому все більше розвиваються обчислювальні та інформаційні мережі. З кожним днем активніше розвиваються сучасні інформаційні технології і в Україні. Людська цивілізація на межі тисячоліть вступила в еру інформації. Світовою системою комп'ютерних комунікацій щодня користуються сотні мільйонів людей. Інформація стає вирішальним чинником у багатьох галузях народного господарства. Саме вона є продуктом наукової та дослідницької діяльності, необхідним компонентом у ході наукових досліджень. Зростає потреба у засобах структурування, накопичення, зберігання, пошуку та передачі інформації - задоволення саме цих потреб і є метою створення та розвитку інформаційних мереж.

Комп'ютеризація та Інтернет зачепили майже всі аспекти діяльності людини від укладання договорів до особистих відносин, від придбання товарів через Інтернет - магазин до навчання. Комп'ютери значно спростили діяльність людини, виконуючи за неї машинну роботу. Світова павутина зменшили час на пошук необхідної інформації шляхом використання пошукових серверів - служб, що здійснюють пошук за заданим користувачем запитом.

В розвинутих країнах комп'ютеризовано всі галузі господарства, в тому числі державний сектор. За допомогою комп'ютерів здійснюється керування системами розподілу електроенергії, системами зв'язку, засобами авіації і фінансами. Комп'ютери використовують для збереження найважливішої інформації, починаючи з історії хвороби і бізнес - планів і закінчуючи даними про судимість. І хоча ми і довіряємо комп'ютерам, вони піддані ризику як випадкових збоїв у результаті недосконалої конструкції чи недостатнього контролю за якістю, так і що більш тривожно - ризику навмисних зазіхань.

Глобальна комп'ютеризація призвела до стрімкого розвитку ринку програмного забезпечення, що забезпечує як пошук так і захист інформації. Але одні з економічних гравців в цих галузях збільшують свої прибутки, інші навпаки несуть збитки. Особливе місце в цих галузях належить органам держави.

У прагненні до сумісного використання ресурсів обчислювальних та інформаційних центрів виникає необхідність її включення до світових інформаційних мереж. У цих умовах стає все важче, а інколи просто неможливо, отримувати необхідну інформацію, якщо не володієш потужними можливостями, що надаються інформаційними мережами світу.

Саме з цих причин 4 лютого 1998р. Верховна Рада України прийняла низку законів стосовно інформатизації всіх сфер суспільної діяльності в Україні.

В Указі президента України від 31 липня 2000 року зазначається, що з метою розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечити широкий доступ громадян до цієї мережі, ефективно використовувати її можливості для розвитку освіти, науки, культури, підприємницької діяльності, зміцнення міжнародних зв'язків.

У зв'язку з цією постановою установити розвиток національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет, забезпечити широкий доступ до цієї мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності в Україні, належне представлення в ній національних інформаційних ресурсів є одним з пріоритетних напрямів державної політики в сфері інформатизації, задоволення конституційних прав громадян на інформацію, побудови відкритого демократичного суспільства, розвитку підприємства.

У зв'язку з цим основним завданням щодо розвитку національної складової мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні визначити:

- створення у найкоротші строки належних економічних, правових, технічних та інших умов для забезпечення широкого доступу громадян, навчальних закладів, наукових та інших установі організацій усіх форм власності, органів державної влади та органів місцевого самоврядування,суб'єктів підприємницької діяльності до мережі Інтернет.

- забезпечення державної підтримки інфраструктури надання інформаційних послуг через мережу Інтернет, створення умов для розвитку підприємницької діяльності та конкуренції у галузі використання каналів електронного зв'язку, створення можливостей для задоволення на пільгових умовах потребу зазначених навчальних закладів, наукових установ та організацій, громадських організацій, а також бібліотек, музеїв, інших закладів культури, закладів охорони здоров'я, включаючи розташованих у сільській місцевості.

- розвиток та впровадження сучасних комп'ютерних інформаційних технологій у системі державного управління, фінансовій сфері, підприємницькій діяльності.

Таким чином, на початку 21-го століття інформація перетворюється на найдорожчий ресурс. Оперативне отримання інформації частіше і частіше визначає, хто буде лідером в конкурентному середовищі.

Для полегшення пошуку, обміну, обробки інформації як фізичні особи, так і фірми використовують персональні комп'ютери приєднані до мережі Інтернет. Інформація, збережена на комп'ютерних носіях більш уразлива до зовнішнього несанкціонованого доступу порівняно з інформацією на папері, тому не дивно, що і фірми і приватні особи намагаються захистити свою інформацію від недозволеного доступу, руйнівного впливу вірусів.

Глобальна інформатизація і комп'ютеризація призвели до стрімкого розвитку ринку програмного забезпечення, що забезпечує як пошук так і захист інформації.

Конкурентноздатність у цих галузях залежить від наступних факторів.

- Врахування потреб споживача;

- Авторитетність фірми - виробника;

- Підтримка продукту в експлуатації;

- Захищеність продукту патентами та ліцензіями;

- Здатність продукту виконувати якомога більше функцій;

- Вартість продукту;

- Можливість оновлення продукту;

Загалом конкурентноздатність продукції вища, якщо вона, маючи високі якісні показники, дешевша від аналогів, якщо вона краще задовольняє потреби споживача та якщо вона заснована на унікальній технології.

Комп'ютеризація Сільськогосподарського приватного підприємства „Мир” розвивається загалом дуже повільно. Підприємство не забезпечене комп'ютерною технологією, а також і програмами, які могли б полегшити роботу фінансово - господарської діяльності, тому комп'ютерні технології не застосовуються на підприємстві.

2. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Загальний аналіз структури та динаміки розділів Балансу

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємств слугують показники надходження і витрачання грошових коштів: виписки з рахунків установ банків, які обслуговують підприємство; картотека рахунків, які підлягають оплаті, платіжні календарі, складені фінансовим відділом підприємства; планові дані руху грошових коштів; звітно-статистичні дані бухгалтерського обліку. Враховуючи, що обліково-статистична інформація є пріоритетною і переважаючою в оцінках та діагностиці фінансового стану, то від її аналітичних можливостей суттєво залежить якість аналітичного забезпечення фінансового менеджменту та господарського керівництва на підприємстві в цілому.

У загальному вигляді аналітичні можливості бухгалтерського балансу подані у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Основні аналітичні можливості бухгалтерського балансу

Активи підприємства -- це засоби господарюючого суб'єкта, які погрібні для його функціонування у різних формах діяльності з метою одержання прибутку. Відповідно до принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності за міжнародними стандартами активи підприємства класифікуються за різними ознаками. Найважливіші такі ознаки:

1. За формою функціонування активи поділяються на: матеріальні, нематеріальні, фінансові. Матеріальні активи -- мають матеріально-речову форму (основні засоби, незавершене виробництво, незакінчене будівництво, запаси готової продукції, інші матеріальні цінності). Нематеріальні активи -- це права на використання окремих видів природних ресурсів, патентні права на використання винаходів, права на товарний знак чи товарну марку, права на використання програмних продуктів. Фінансові активи це грошові активи у національній та іноземній валюті, всі форми дебіторської заборгованості та фінансові інвестиції.

2. За характером участі у господарському обороті активи поділяються на: довготермінові (необоротні) і короткотермінові (оборотні). Саме за цією ознакою вони відображені у активі Балансу.

3. За характером обслуговування активи поділяють на операційні й інвестиційні. До операційних активів належать основні виробничі засоби, нематеріальні активи операційної діяльності, оборотні операційні активи. До інвестиційних активів відносять реальні інвестиції та коротко-і довгострокові фінансові вкладення.

4. За джерелами формування активи поділяють на валові та чисті. Валові активи - це вартість підприємства, утворена за рахунок власного і залученого капіталу. Чисті активи сформовані лише за рахунок власного капіталу.

5. За чутливістю до інформаційних процесів активи поділяються на: монетарні та немонетарні. До монетарних належать грошові кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення і засоби в розрахунках. Немонетарні активи - основні засоби, запаси, готова продукція, незавершене будівництво, товари. Монетарні та немонетарні активи відрізняються за необхідністю їх переоцінки при зміні цін.

6. За рівнем ліквідності активи класифікують залежно від можливостей їх переведення у засоби платежу. За цією характеристикою виділяють активи: абсолютно ліквідні, високо ліквідні, середньоліквідні, низьколіквідні, неліквідні.

Використовуючи дані про стан і зміну обсягу та структури активів СПП „МИР” (табл. 2.2) можна зробити основні висновки про фінансовий стан:

З даної таблиці видно, що величина активів протягом трьох (2005-2007) років мала стабільну тенденцію до зростання: спочатку збільшилась на 770,5тис.грн. (або на 5,5%), а потім на протязі 2007 року - на 460,3 тис. грн. (або на 3,1%). Це свідчить про зміцнення економічного потенціалу підприємства, його фінансової ваги на ринку.

Стосовно необоротних активів слід зазначити, що вони мають стійку тенденцію до росту, так на протязі 2006 року вони зросли на 398,4тис.грн. (або на 3,1), а на протязі 2007 - на 147,7 тис. грн. (або на 1,1%). Це досить позитивне явище з точки зору капіталізації підприємства. Проте, на фоні вартісного росту необоротних активів слід зауважити, що частка їх у валюті балансу на протязі аналізованого періоду мала тенденцію до зниження зь 89,84% у 2005 році до 86,17 % у 2007 році. Найбільшу частку у складі необоротних активів займають основні засоби, на другому місці - незавершене будівництво і на третьому місці є притаманний лише для сільськогосподарських виробників актив: довгострокові біологічні добавки, який фігурує в балансі лише у 2006-2007 роках і становить від 2,75 до 2,91% від вартості активів всього.

Таблиця 2.2

Характеристика зміни обсягу, структури та динаміки активів СГПП „МИР” за 2005-2007 роки (тис.грн.)

Це є позитивним фактором, оскільки свідчить, що підприємство стало більш ліквідним. Позитивним для зміцнення фінансового стану треба вважати підвищення частки оборотних активів, що зменшує ризик компенсації авансованого капіталу та підвищує його віддачу внаслідок прискорення оборотності коштів.

Рис.2.1 Структура активу балансу СГПП „МИР” у 2005 році

Рис.2.2 Структура активу балансу СГПП „МИР” у 2006 році

Рис.2.3 Структура активу балансу СГПП „МИР” у 2007

Що стосується оборотних коштів, то на протязі 2006 року вони збільшились на 372,1тис.грн (або на 26,1%), а на протязі 2007 року збільшилась на 312,6тис.грн. (або на 17,4%). Найбільшу частку у складі оборотних активів займають запаси, на другому місці - дебіторська заборгованість, на третьому товари та грошові кошти та їх еквіваленти. Враховуючи, що оборотних активів менше, ніж необоротних, слід зауважити, що спостерігається спад виробництва та зменшення ліквідності підприємства.

Згруповані дані таблиці 2.2 стосовно структури активу балансу зображено у вигляді діаграм (рис.2.1, 2.2, 2.3).

Головні завдання аналізу пасивів підприємства:

аналіз обсягу і динаміки капіталу підприємства;

аналіз структури капіталу та її зміни в оцінках до зміни фінансового стану;

аналіз складу та структурних змін власного і залученого (довгострокового та короткострокового) капіталів;

пошук резервів збільшення капіталу, підвищення рівня його віддачі та зміцнення фінансової стійкості підприємств.

Використовуючи дані пасиву бухгалтерського балансу, можна дати загальну характеристику джерел покриття активів підприємства. (табл.2.3).

У 2005 році основну частину у структурі джерел фінансування підприємства займав власний капітал: 95,73%, у 2006 році 93,6%, а у 2007 році власний капітал займав 96,3%.

На протязі аналізованого періоду у складі власного капіталу незмінна величина була статутного капіталу 39,8 тис.грн., а також незмінна величина пайового капіталу 9720,5 тис.грн., інший додатковий капітал мав позитивну тенденцію до росту від 3372,9 тис.грн у 2005 році до 3641,2 тис.грн. у 2007 році. Крім того, позитивну тенденцію до росту мав і нерозподілений прибуток : у 2005 році він становив 265,3 тис.грн, у 2006 році - 565 тис.грн, а у 2007 році 1267,7 тис.грн., що варто оцінювати позитивною

Таблиця 2.3

Аналіз джерел фінансування активів СГПП „МИР” за 2005-2007 роки

Рис.2.4. Структура капіталу СГПП „МИР” у 2005 році

Рис.2.5. Структура капіталу СГПП „МИР” у 2006 році

Рис.2.6. Структура капіталу СГПП „МИР” у 2007 році

Такий вид залученого капіталу як забезпечення наступних витрат і платежів відсутній у балансі, тому і аналіз по ньому не проводиться.

Довгострокові зобов'язання присутні у балансі лише у 2006-2007 роках, причому їх частка майже не змінна: на рівні 1%.

Динаміка поточних зобов'язань була такою: у 2006 році вони збільшились на 184 тис.грн. (з 604 до 788 тис.грн.), а у 2007 році навпаки зменшились на (-374,2 тис.грн.).

На рис.2.4-2.6 у вигляді кругової діаграми зображено структуру капіталу СГПП „МИР” у 2005-2007 роках.

2.2 Аналіз динаміки фінансових результатів за даними звіту про фінансові результати