Налаштування комп'ютерної мережі для торгівельного підприємства

З точки зору технічної прогресивності, інформаційна система у вигляді веб-сайту досить інноваційна. Зараз інформаційні системи набули шаленої популярності завдяки розвитку комп'ютерних технологій. Зручність у користуванні, доцільність, економічність та інші не менш важливі характеристики зробили інформаційні системи одним з найголовніших інноваційних впроваджень у прогрес світової економіки. Оскільки в загальному для розробки інформаційних систем використовуються закордонні технології, мови програмування, то з точки зору програмної та апаратної відповідності інформаційна система доволі прогресивна та відповідна до найновіших технологічних рішень у сфері інформаційних технологій. Також з точки зору прогресивності інформаційна система має дуже велику ремонтоздатність, оскільки веб-програмування не потребує великих затрат чи зусиль.

З точку зору економічної доцільності інформаційна система у вигляді веб-сайту доволі інноваційне та оптимальне рішення. Оскільки утримання такої інформаційної системи є доволі дешевим і не потребує задіяння великих людських ресурсів, така система є досить потрібною у наш час. Експлуатація інформаційної системи, як готового продукту також є досить дешевою, оскільки для утримання достатньо купити домен та хостинг. Для обробки інформації достатньо одного адміністратора та кілька людей, до яких у разі необхідності звертаються користувачі з питаннями, на які не знайшли відповідь самотужки.

6.2 Огляд можливих рішень

У наш час для розробки інформаційних систем існує безліч способів. Програмні середовища, інтерпретатори, графічні додатки. Також існує велика кількість способів, мов програмування та різновидів баз даних. Зазвичай при розробці веб-сайтів використовують так звані "двіжки" - системи управління контентом. Це доволі громісткі програмні додатки, які спрощують роботу програмістів. При цьому майже не потрібні знання мов програмування. За допомогою таких додатків можна зробити веб-сайт за декілька днів і наповнити його інформацією. Для користування системами управління контентом не потрібно додаткових знань. Такі системи розробляються зі зручним графічним інтерфейсом завдяки якому користуватися такими системами стає простіше. Такі додатки розроблені, як для простих користувачів, так і для високого рівня розробників. Такі додатки підтримують безліч мов програмування, найпопулярніші з них це PHP, Ruby, Python, Perl. Існують різноманітні системи управління веб-сайтами серед яких зустрічаються як платні, так і безкоштовні додатки, найпопулярнішими системами управління є Joomla, DLE, WordPress. За типами такі додатки поділяються на:

Генерація сторінок за запитом. Системи такого типу працюють на основні зв'язки "модуль редагування, база даних, модуль представлення". Модуль представлення генерує з контентом при запиті на нього на основі інформації з бази даних. Інформація в БД змінюється за допомогою модуля редагування. Сторінки заново створюються сервером при кожному запиті, а це створює навантаження на сервер. Але це навантаження може бути багатократно зменшене при використанні методів кешування, які є в сучасних веб-серверах.

Генерація сторінок при редагуванні. Системи цього типу при редагуванні сторінок вносять зміну у вміст сайту та створюють набір статичних сторінок. При такому способі втрачається інтерактивність між відвідувачами сайтів та контентом даного сайту.

Змішаний тип. Як зрозуміло із назви, цей тип поєднує в собі переваги перших двох. Може бути реалізований шляхом кешування -- модуль представлення генерує сторінку один раз, надалі вона через деякий час буде в декілька разів швидше завантажуватися із кешу. Кеш може оновлюватись як автоматично, через деякий час чи при внесенні змін у певні розділи сайту, так і вручну за командою адміністратора. Другий підхід -- збереження певних інформаційних блоків на етапі редагування сайту і збирання сторінок із цих блоків при запиті відповідної сторінки користувачем.

Другим методом розробки інформаційної системи є метод розробки веб-сайтів без системи керування сайтом. Такий метод доволі складний, але і в одночас самий надійний. Розробка веб-сайта проводиться в ручну, тобто програміст повинен розробити кожен кусочок сторінки самотужки. Такий метод вимагає відповідних знань, таких, як:

Знання мови-розмітки(HTML)

Знання стилів(CSS)

Знання мови програмування(PHP, Perl, Python, Ruby)

Для програмістів цей спосіб вважається кращим, тому що він надійніший в плані безпеки. Системи управління сайтом не зовсім надійні в плані захисту, так як програміст не знає, як той сайт написаний і де в ньому є всілякі "лазівки". Другий спосіб кращий у навчальних цілях, оскільки він охоплює усі аспекти розробки інформаційних систем.

Також для розробки інформаційних систем важливу роль грає система управління базами даних(СУБД). Для даного проекту була обрана система управління базами даних Mysql. Це безкоштовна СУБД з всіма потрібними функціями для роботи з БД. Вона є власністю компанії MySQL AB, що здійснює розробку та підтримку додатку.

MySQL є рішенням для малих та середніх додатків. Звичайно MySQL використовується як сервер, до якого звертаються локальні або віддалені клієнти.

Гнучкість системи управління базами даних забезпечується підтримкою великої кількості таблиць: користувачі можуть вибирати як таблиці типу MyISAM, що підтримують повнотекстний пошук, так і таблиці InnoDB, що підтримують транзакції на рівні окремих записів.

Перевагами даного програмного забезпечення є велика кількість користувачів, які одночасно можуть користуватися системою управління базами даних, найкраща швидкість обробки даних, підтримка більшістю хостингових компаній.

Однією з основних переваг є відкрита ліцензія, що з точки зору розробки програмних продуктів дуже добре.

Не потрібно купувати дорогі та складні системи управління базами даних.

6.3 Розрахунок

Складаємо кошторис витрат на розробку програмного забезпечення;

Основна заробітна плата розробників (дослідників) З0:

де, М - місячний посадовий оклад конкретного розробника (дослідника), грн. В році величини окладів коливались в межах 1800-2000 грн. за місяць;

- число робочих днів в місяці; приблизно Тр = 21...23 дні;

t - число днів роботи розробника (дослідника).

Оплата за день:

;

де, - оплата за день;

- повна оплата;

Д - кількість робочих днів.

Програміст:

Оплата за день:

Дизайнер:

Оплата за день:

Зроблені розрахунки заведені до таблиці 6.3.1:

Таблиця 6.3.1 - Основна заробітна плата розробників

Найменування посади	Місячний посадовий оклад, грн	Оплата за робочий день, грн	Число днів роботи	Витрати на заробітну плату, грн
Програміст	2000	90,90	20	1818,18
Дизайнер	2000	90,86	15	1363
Всього витрати на заробітну плату: 3181,18 грн.

Додаткова заробітна плата всіх розробників та робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення.

Розраховується, як 12% від основної заробітної плати всіх розробників та робітників.

де, - додаткова заробітна плата.

Програміст, дизайнер:



Нарахування на заробітну плату розробників та робітників, які приймали участь в розробці нового технічного рішення.

Розраховуються як 40% від суми основної та додаткової заробітної плати всіх розробників та робітників.

де, - нарахування на заробітну.

Програміст, дизайнер:

Амортизація обладнання, комп'ютерів та приміщень, які використовувались для розробки нового технічного рішення.

В спрощеному вигляді амортизаційні відрахування по кожному виду обладнання та приміщенням можуть бути розраховані за формулою:

де, Ц - балансова вартість обладнання, приміщень, грн. Для комп'ютерів Ц = 3000...6000 грн.;

На - річна норма амортизаційних відрахувань для даного виду обладнання, приміщень, %:

для електронних, оптичних, електромеханічних приладів і інструментів, електронно-обчислювальних машин, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, конторського обладнання На = 25%;

для іншого обладнання - 15%; для приміщень - 5%;

Т - термін використання обладнання, приміщень, місяців;

- величина амортизаційних відрахувань, грн.

Розроблені розрахунки внесені до таблиці 7.3.2.

Комп'ютер:

Принтер:

Таблиця 6.3.2 - Амортизація обладнання, комп'ютерів.

Найменування обладнання	Балансова вартість,грн	Норма амортизації, %	Термін використання, міс	Величина амортизаційних відрахувань, грн..
Комп'ютер	6000	25	12	1384,61
Принтер	3500	25	12	807,69
Всього величина амортизаційних відрахувань: 2192,30 грн.

Оренда обладнання

Оренда обладнання обраховується за формулою:

де, Ц - балансова вартість даного виду обладнання, устаткування, приміщень, грн.;

Н0 - річна ставка орендної плати для даного виду обладнання, устаткування, приміщень, %. Річну ставку орендної плати рекомендується приймати на 5-10% більше за норму амортизації для даного виду обладнання (приміщень);

Т - термін використання обладнання (приміщень), місяці.

Зроблені розрахунки внесено до таблиці 7.3.3.

Таблиця 6.3.3 - Оренда обладнання

Найменування обладнання	Балансова вартість, грн.	Ставка орендної плати, %	Термін використання, міс.	Сума орендної плати, грн.
Комп'ютер	6000	8	2	80
Всього сума орендної плати:80 грн.

Витрати на силову електроенергію

Розраховуються за формулою:

- витрати на силову енергію;

Де, В - вартість однієї кіловатт-години електроенергії. В 2014 р. В = 0,6927 грн/кВт;

П - установлена потужність обладнання, кВт;

Ф - фактична кількість годин роботи обладнання, годин;

Кп - коефіцієнт використання потужності, Кп < 1

Отже, витрати на силову електроенергію:

 грн.

Сума всіх попередніх статей витрат дає загальні витрати на розробку нового технічного рішення:

Отже, сума всіх попередніх статей витрат:

грн = 6644,34 грн.

Розраховуємо експлуатаційні витрати при використанні нового програмного продукту.

Заробітна плата обслуговуючого персоналу:

Розраховується за формулою:

де 12 - число місяців;

М - місячний посадовий оклад інженерно-технічного працівника, грн. В 2014 році величини посадових окладів коливались в межах 1200...1500 грн.;

- частка часу, який витрачає працівник на обслуговування виробу з застосуванням даного програмного продукту, в загальному часі своєї роботи.

Отже, заробітна плата обслуговуючого персоналу:

Додаткова заробітна плата:

Розраховується за формулою:

де, - додаткова заробітна плата.

Отже, додаткова заробітна плата:

Нарахування на заробітну плату обслуговуючого персоналу

Розраховується за формулою:

де, - нарахування на заробітну.

Отже, нарахування на заробітну плату:

Амортизаційні відрахування для програмного продукту

Розраховується за формулою:

де Ц - балансова вартість нематеріального активу, за яку можна умовно прийняти вартість робіт зі створення нового програмного продукту, грн.

На - річна норма амортизації нематеріального активу, в %, яку можна прийняти На = 25%.

Отже, амортизаційні відрахування:

Інші витрати:

Розраховуються як 10% суми усіх попередніх витрат.

Отже, інші витрати:

Сума витрат за всіма попередніми статтями дає величину експлуатаційних витрат при використанні нового програмного продукту. .

де, - сума витрат за всіма попередніми статтями.

Отже:

Розраховуємо умовний обсяг роботи Q2, який може бути виконаний при застосуванні нового програмного продукту.

Для визначення умовного обсягу робіт Q2 при використанні нового програмного продукту потрібно знати час виконання конкретної функції (роботи) в умовах, коли буде використовуватись новий програмний продукт.

Для визначення умовного обсягу робіт Q1 без використання програмного продукту (або при використання існуючого програмного продукту) потрібно знати час виконання конкретної функції (роботи) при умові, що програмний продукт не буде застосовуватись (або при використанні відомого програмного продукту).

Умовні обсяги робіт Р можна розрахувати за формулами:

де Q1 - умовний обсяг робіт при застосуванні існуючого програмного продукту (або без його використання), умовних одиниць, штук тощо;

Q2 - умовний обсяг робіт при застосуванні нового програмного продукту, умовних одиниць, штук тощо;

F - ефективний фонд часу роботи за рік (для однозмінної роботи F = 1700...1800 годин, для двозмінної роботи Р = 3400...3600 годин);

- частка часу, який витрачає працівник на виконання конкретних робіт з застосуванням даного програмного продукту в загальному часі своєї роботи;

t1 та t2 - час виконання конкретної функції або роботи при застосуванні відповідно існуючого та нового програмного продукту, хвилин.

Отже, умовні обсяги робіт:



Розраховуємо річний економічний ефект від впровадження нового програмного продукту

Розрахунок проводиться за формулою:

де Е1 - експлуатаційні витрати при використанні існуючого програмного продукту (або без його використання взагалі), грн./рік;

Е2 - експлуатаційні витрати при використанні нового програмного продукту, грн./рік;

Q1 - умовний обсяг роботи, що виконується за рік при використанні існуючого програмного продукту або без його використання взагалі (умовні одиниці, кількість функцій тощо);

Q2 - умовний обсяг роботи, який виконується за рік при застосуванні нового програмного продукту (умовні одиниці, кількість функцій тощо).

Отже:

Розраховуємо термін окупності Т0 витрат, які були використані на розробку нового програмного продукту

Розрахунок проводиться за формулою:



Отож:

Розрахунок капітальних вкладень

Розрахунок капітальних вкладень та експлуатаційних витрат

Методом питомої ваги. Цей метод застосовується тоді, коли є можливість розрахувати одну із прямих витрат (наприклад, витрати на матеріали, комплектуючі, заробітну плату розробників або робітників тощо) і установити питому вагу даної статті витрат в собівартості аналога. Собівартість одиниці нової розробки S можна розрахувати за формулою:

де, Вп - величина певної статті прямих витрат для нової розробки, яка вибрана за основу, грн.

П - питома вага цієї статті витрат в собівартості аналога, %;

Кн - коефіцієнт, який ураховує конструктивні та технологічні особливості нової розробки, Кн = 1... 1,2.

Отож:

6.2) Розрахунок величини капітальних вкладень К.

Розраховується за формулою:



де, В - коефіцієнт, який ураховує витрати на розробку, придбання, транспортування, монтаж, налагодження нової розробки тощо,

А - коефіцієнт, який ураховує прогнозований прибуток та податки, які повинен сплачувати виробник, А 1,7 ... 2,3;

S - собівартість нової розробки, розрахована спрощеним способом, грн;

Ц - ціна реалізації нової розробки, якщо вона була відома або визначена раніше, грн.

Розрахунок величини капітальних вкладень К:

Розрахунок величин експлуатаційних витрат для одиниці нової розробки.

Експлуатаційними витратами є такі витрати, які забезпечують нормальне функціонування певного технічного рішення в період його експлуатації в розрахунку за рік.

Величина експлуатаційних витрат Е за рік може бути розрахована за формулою:

де, Ц - ціна реалізації нової розробки, якщо вона була відома або визначена раніше, грн/шт.;

k - коефіцієнт, який ураховує витрати на амортизацію, електроенергію, обслуговування, ремонти тощо, k = 0,2...0,4; для обчислювальної техніки k = 0,5-0,7; для технічних рішень, в яких значну питому вагу мають змінні елементи, наприклад, батарейки, k = 1...3;

А - коефіцієнт, який ураховує прогнозований прибуток та податки, які повинен сплачувати виробник, А 1,7 ... 2,3;

S - собівартість нової розробки, розрахована спрощеним способом; грн.;

- частка часу, який витрачає працівник на обслуговування нової технічної або інтелектуальної розробки в загальному часі своєї роботи.

Отже:

7. Безпека життєдіяльності

7.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці на підприємстві і розробка заходів щодо їх поліпшення

Умови праці собою сукупність елементів виробничого середовища, які мають вплив на здоров'я і працездатність людини, задоволеність працею а тому й на її результативність. Умови праці в тому числі санітарно-гігієнічні регулюються вимогами нормативних актів про охорону праці.

Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу ( далі - Гігієнічна класифікація) призначена для гігієнічної оцінки умов та характеру праці на робочих місцях з метою:

- контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам та видачі відповідного гігієнічного висновку;

1) атестації робочих місць за умовами праці;

2) встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

3) створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

4) розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

5) санітарно-гігієнічної експертизи виробничих об'єктів;

6) санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

7) застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

8) вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);

9) складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

10) розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

11) встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обґрунтування заходів соціального захисту працюючих.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт. [1]

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності.

Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.

2 клас - допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.

3 клас - шкідливі умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженості можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені:

1 ступінь (3.1) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань (останні відновлюються при тривалішій, ніж початок наступної зміни, перерві контакту з шкідливими факторами) та збільшують ризик погіршення здоров'я;

2 ступінь (3.2) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання виробничо-обумовленої захворюваності, появи окремих ознак або легких форм професійної патології (як правило, без втрати професійної працездатності), що виникають після тривалої експозиції (10 років та більше);

3 ступінь (3.3) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять, окрім зростання виробничо-обумовленої захворюваності, до розвитку професійних захворювань, як правило, легкого та середнього ступенів важкості (з втратою професійної працездатності в період трудової діяльності);

4 ступінь (3.4) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні призводити до значного зростання хронічної патології та рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також до розвитку важких форм професійних захворювань (з втратою загальної працездатності);

4 клас - небезпечні - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.

Якщо на робочому місці фактичні значення рівнів шкідливих факторів знаходяться в границях оптимальних або допустимих рівнів, умови праці на цьому робочому місці відповідають гігієнічним вимогам і відносяться відповідно до 1 або 2 класу.

Якщо рівень хоча б одного фактора перевищує допустиму величину, то умови праці на такому робочому місці, залежно від величини перевищення та відповідно до цих гігієнічних критеріїв, як по окремому фактору, так і при їх поєднаній дії можуть бути віднесені до 1-4 ступеня 3 класу шкідливих або 4 класу небезпечних умов праці. [1]

Віднесення факторів до класу визначається з врахуванням часу їх дії протягом зміни. Для факторів, що не мають регламентованих нормативів з врахуванням часу дії, дозволяється визначення класу умов праці за рівнями на постійному робочому місці. Для віднесення умов праці до 3 класу час дії фактора повинен бути не менше 50% часу зміни. При віднесенні фактора до 4 класу час дії шкідливого фактора не враховується.

При епізодичній дії шкідливого фактора, його облік та оцінка умов праці, залежно від мети атестації, виконується за погодженням з територіальним органом санепіднагляду.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів повинна виконуватись з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при адміністративному контролі за їх застосуванням (включення до технологічного регламенту, правил внутрішнього розпорядку з використанням заходів заохочення до їх застосування та/або адміністративним покаранням порушників). Застосування ефективних (при наявності сертифіката відповідності) ЗІЗ зменшує рівень професійного ризику ушкодження здоров'я, але не змінює клас умов праці робітника.

Всі виробничі об'єкти повинні бути забезпечені гардеробними, шафами для спецодягу і спецвзуття, приміщеннями для відпочинку і харчування, душовими або лазнями, умивальниками і пральнями, медичним пунктом, кімнатами особистої гігієни жінок, туалетами тощо. Виробничі і побутові приміщення, а також обладнання і інвентар, що знаходяться в них, необхідно утримувати у чистоті згідно з вимогами інструкції по санітарному утриманню приміщень і обладнання виробничих підприємств. Інструменти повинні утримуватися в чистоті і зручних для користування місцях. Цементну або цегляну підлогу на місцях постійного знаходження працівників необхідно покривати еластичними теплоізоляціями настилами або дерев'яними. У всіх приміщеннях необхідно мати внутрішнє опорядження, яке б включало накопичення і сорбцію парів, токсичних речовин і дозволяло прибирати їх будь-яким способом (вакуумним, вологим), а також підлогу з неслизькою поверхнею, яка легко очищається. Прибирати підлогу необхідно регулярно 1 раз на зміну.

Розлиті на підлогу паливно-мастильні матеріали і токсичні речовини потрібно негайно видалити. У душових та гардеробних приміщеннях стінки і перегородки необхідно облицьовувати на висоту не менш 2,5 м вологостійкими матеріалами, які легко піддаються миттю і чищенню гарячою водою. Для миття підлоги і стін слід встановити крани з шлангом. Кількість душових сіток визначається залежно від кількості працюючих у найбільш численній зміні згідно ДБН В.2.5.-28-2006 [14]. Кількість води на одну людину приймається 60 л. Тривалість роботи душової не повинна перевершувати 45 хвилин. Їдальні можуть бути розміщені в адміністративно-побутових комбінатах або за їх межами. Відстань від виробничих приміщень до їдальні повинно бути не більше 300 м при перерві тривалістю 30 хвилин і не більше 600 м - при перерві тривалістю 1 година. Кількість посадочних місць у їдальні залежить від кількості працівників і приймається такою, щоб тривалість перебування у їдальні не перевершувала 20 хвилин, а у буфеті - 12 хвилин. На кожні 50 посадочних місць необхідно мати один умивальник. Всі виробничі майданчики і територію селищ необхідно утримувати в чистоті. Збирати і зберігати виробничі та побутові відходи необхідно у спеціально відведених та пристосованих для цієї мети місцях. Ховати їх або знищувати треба у встановленому порядку. Сміттєві ями і контейнери повинні обладнуватись кришками, які щільно закриваються. Відходи отруйних речовин і речовин, що розкладаються, слід зберігати, транспортувати і знищувати з дотриманням санітарних правил. Сміттєві ями, контейнери і туалети необхідно влаштовувати не ближче 30 м від виробничих і житлових приміщень у місцях, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища.

Другим важливим фактором, що впливає на санітарно-гігієнічні умови праці є освітлення.

Природне і штучне освітлення території, виробничих та допоміжних будівель необхідно забезпечувати згідно з нормами природного і штучного освітлення. У виробничих і службових приміщеннях з постійним перебуванням працівників для денних робіт необхідно передбачати природне освітлення. В світлових отворах будинку необхідно передбачати пристосування і пристрої (сонцезахисні козирки, жалюзі, штори, тощо), які б усували на робочому місці засліплюючу дію прямого і відбитого світла. Освітлення постійних робочих місць необхідно забезпечувати стаціонарними джерелами загального освітлення: лампами розжарювання або люмінесцентними лампами. У разі недостатності загального освітлення робочі місця повинні бути забезпечені місцевим освітленням. Освітлення бурових і геофізичних робіт повинно відповідати вимогам. На випадок раптового відключення штучного освітлення об'єкти робіт безперервного виробництва, а також робочі місця з підвищеною небезпекою необхідно забезпечити аварійним освітленням з рівнем освітленості не нижче 10% від встановлених норм для даного виду виробництва. Аварійне освітлення повинно мати незалежне джерело живлення.

Третім важливим аспектом санітарно-гігієнічних умов є вентиляція.

У всіх виробничих приміщеннях необхідно мати вентиляцію згідно з вимогами будівельних норм і правил. Приміщення, де проводяться роботи з шкідливими речовинами 1 і 2 класів небезпеки, необхідно обладнувати окремою вентиляційною системою, не пов'язаною з вентиляцією інших приміщень. Концентрація шкідливих речовин і аерозолів у повітрі робочої зони не повинна бути вище встановлених чинними нормами. У виробничих приміщеннях, де можливо виділення вибухонебезпечних або токсичних речовин, необхідно організувати контроль складу повітря залежно від класу небезпеки шкідливої речовини. У разі виявлення отруйних газів або пари, концентрації яких можуть шкідливо вплинути на здоров'я людини, роботи в них необхідно зупинити, а працюючих вивести у безпечне місце.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці має відповідати вимогам стандартів, будівельних норм і правил, санітарних норм і забезпечується за рахунок:

1) організації періодичного контролю за санітарно-гігієнічними умовами праці;

2) атестації робочих місць з метою нормалізації санітарно-гігієнічних умов праці, а також реалізації заходів по мінімізації шкідливих, несприятливих та небезпечних виробничих факторів;

3) створення служби та організації постійного радіаційного контролю на виробництвах, де використовуються радіаційні речовини та джерела іонізуючого випромінювання;

4) виконання комплексних заходів щодо поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що передбачають нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці;

5) ліквідації виробництв, технологічних процесів, робочих місць та виведення з експлуатації обладнання, що не відповідають вимогам стандартів по санітарно-гігієнічних показниках;

6) застосування засобів колективного захисту (звукопоглинаючих облицювань, шумоізолюючих перегородок та амортизаторів) на робочих місцях з підвищеними рівнями шуму і вібрації;

7) забезпечення об'єктів робіт системами теплопостачання (опалювальними пристроями) для створення на робочих місцях нормальних показників мікроклімату (за винятком бурових установок відкритого типу);

8) обліку працюючих у шкідливих умовах праці, на тяжких роботах в т.ч. жінок, встановлення пільг і компенсацій за шкідливі умови.

Забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та засобами індивідуального захисту має здійснюватися у відповідності з чинними нормами шляхом: 21 - своєчасного придбання спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту; - перевірки, випробування, зберігання, обліку, видачі та користування спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту; - організації своєчасного ремонту, прання, дезінфекції та випробування спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту; - вивчення умов праці робітників, зайнятих у нових видах виробництва (технологічних процесах), для розробки і внесення обґрунтованих пропозицій щодо уточнення типових норм безплатної видачі спецодягу, спецвзуття та засобів індивідуального захисту. Роботодавець компенсує працівникові витрати на придбання спецодягу, спецвзуття, а також засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами термін видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

Забезпечення раціональних режимів праці і відпочинку передбачається для всіх категорій працюючих з урахуванням специфіки їх праці шляхом: - вивчення режимів праці і відпочинку працюючих, зайнятих у специфічних умовах геологорозвідувального виробництва, розробки і впровадження за погодженням з профспілковим органом підприємства фізіологічно обґрунтованих режимів праці і відпочинку; - забезпечення вахтових селищ, польових таборів, баз і підбаз санітарно-побутовими комплексами; - організації контролю за дотриманням режимів праці і відпочинку працівників, в тому числі жінок і підлітків.

Також доцільно забезпечити працівників санітарно-оздоровчим профілактичним лікуванням. Лікувально-профілактичне та санітарно-побутове обслуговування здійснюється шляхом:

1) забезпечення підприємств, цехів та виробництв з переважним складом працюючих жінок кімнатами гігієни;

2) навчання персоналу правилам надання першої медичної допомоги і забезпечення робочих об'єктів (робочих місць) медичними аптечками;

3) забезпечення вахтових селищ та польових таборів пунктами громадського харчування, оснащеними обладнанням та інвентарем;

4) забезпечення працюючих на роботах зі шкідливими умовами праці спецхарчуванням, молоком чи рівноцінними продуктами.

7.2 Надання першої допомоги при механічних ушкодженнях

Невідповідність вимогам безпеки або несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування є причинами механічного травмування. До загального відносять: електричні удари - уражається або створюється погроза поразки всього організму через порушення нормальної діяльності життєважливих органів (серця, мозку, легені). 4 ступеня електричного удару:

1) судорожне скорочення м'язів без утрати свідомості

2) судорожне скорочення м'язів із утратою свідомості, але зі збереженою роботою серця

3) утрата свідомості і порушення серцевої діяльності або подиху (або і того, і іншого)

4) клінічна смерть - (відсутність подиху і кровообігу). Перехідний процес від життя до смерті, що наступає з моменту припинення роботи серця і легень. У людини відсутні ознаки життя, розширені зіниці (мозок погано постачається кров'ю), проте життєві процеси йдуть на старому рівні (мозок ще живий). Це дозволяє шляхом впливу на органи повернути постраждалого до життя. Першими гинуть клітини головного мозку (нейрони), дуже вразливі до кисневого голодування. Тому тривалість коми обмежується з моменту припинення серцебиття 5-7 хвилинами.

Біологічна смерть - необоротне явище, що характеризується припиненням біологічних процесів у клітинах організму, розпадом білкових структур. Наступає після клінічної смерті.

При ураженні електричним струмом необхідно якомога швидше звільнити потерпілого від струмопровідних частин обладнання.

Дотик до струмопровідних частин (мережі під напругою) у більшості випадків призводить до судом м'язів, тобто людина самостійно не в змозі відірватися від провідника. Тому необхідно швидко відключити ту частину електрообладнання, до якої доторкається людина.

Будь-яке зволікання при наданні допомоги, а також невміння того, хто допомагає, надати кваліфіковану допомогу, призводить до загибелі людини, яка знаходиться під дією струму.

При звільненні потерпілих від струмопровідних частин або проводу в електроустановках напругою до 1000 В відключають струм, використовуючи сухий одяг, палицю, дошку, шапку, сухі рукавиці, рукав одягу, діелектричні рукавиці. Провідники перерізають інструментом з ізольованими ручками, перерубують сокирою з дерев'яним сухим топорищем. Потерпілого можна також відтягнути від струмопровідних частин за одяг, уникаючи дотику до навколишніх металевих предметів та до відкритих частин тіла потерпілого. Відтягуючи потерпілого за ноги, не можна торкатися його взуття, оскільки воно може бути сирим і стає провідником електричного струму. Той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати їх шарфом, натягнути на них рукав піджака або пальта.

При звільненні потерпілих в електроустановках з напругою понад 1000В слід користуватися діелектричними рукавицями і взути діелектричні боти; діяти ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами. Якщо є можливість, то вимкнути електроустановку. Можна замкнути або заземлити провідники (замкнути дроти накоротко, накинувши на них попередньо заземлений провід).

Якщо провід торкається землі, то необхідно пам'ятати про небезпеку крокової напруги. Тому після звільнення потерпілого від струмопровідних частин слід винести його з небезпечної зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної

Виділяють три стани людського організму внаслідок дії електроструму:

I стан - потерпілий при свідомості. Слід забезпечити повний спокій, 2-3 годинне спостереження, виклик лікаря.

II стан - потерпілий непритомний, але дихає. Людину покласти горизонтально, розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря.

III стан - потерпілий не дихає або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий. Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця.

Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання

Кожен працівник, обслуговуючий оперативний персонал повинні знати правила долікарської допомоги, способи штучного дихання і масажу серця.

Долікарську допомогу потерпілому надають на місці нещасного випадку. Констатувати смерть має право тільки лікар.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання "з рота в рот", та "з рота в ніс" в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об'єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують носовичок, марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання.

5) Звільнити потерпілого від одягу - розв'язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

6) Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл або підлогу.

7) Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу.

8) Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота. Обов'язково провести штучне дихання.

Також не менш важливим є виконання штучного дихання. Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо)

Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання "із легенів у легені" неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, - це ознака непрохідності шляхів дихання.

Основні заходи щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності поділяються на технічні та організаційні.

До технічних заходів належать заходи з виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки. Заходи з виробничої санітарії передбачають створення комфортного мікроклімату шляхом влаштування відповідних систем опалення, вентиляції, кондиціювання повітря; теплоізоляцію конструкцій будівель та технологічного устаткування; заміну шкідливих речовин та матеріалів нешкідливими; забезпечення оптимальної концентрації аероіонів; герметизацію шкідливих процесів; зниження рівнів шуму, інфразвуку, ультразвуку, вібрації, електромагнітних та електростатичних полів, іонізуючого випромінювання; влаштування раціонального освітлення; забезпечення необхідного режиму праці та відпочинку, санітарного та побутового обслуговування. До заходів з виробничої безпеки належать: розроблення та впровадження безпечного устаткування; механізація та автоматизація технологічних процесів; використання запобіжних пристосувань, автоматичних блокувальних засобів; правильне та зручне розташування органів керування устаткуванням; розроблення та впровадження систем автоматичного регулювання, контролю та керування технологічними процесами; запровадження принципово нових нешкідливих та безпечних технологічних процесів. До заходів з пожежної безпеки належать: запровадження системи попередження пожеж та системи протипожежного захисту. 3 Характерним прикладом визначення загального та групового ризику на виробництві може служити розрахунок числового значення виробничого травматизму. Виробничий ризик - це ймовірність ушкодження здоров`я працівника під час виконання ним трудових обов`язків. На відміну від оцінки виробничого ризику при оцінці професійного ризику враховується тяжкість наслідків (показники стану здоров`я і втрати працездатності працівників), тобто шкода. Згідно гігієнічної класифікації праці професійний ризик - це величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров`я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті несприятливого впливу факторів виробничого середовища і трудового процесу.

7.3 Розрахунок загального рівномірного штучного освітлення приміщення люмінесцентними лампами точковим методом

Завдання: Розрахувати штучне освітлення приміщення

Виробниче приміщення, що розташоване у м. Хмельницькому, розміром 20х15х3 відповідно. Розряд зорової роботи - IIIа. Тип світильників, що застосовуються - ПВЛМ-Д-2х40. Також дана висота підвісу світильників, над робочою поверхнею, , що складає 2,4м.

Необхідно: розрахувати систему загального робочого рівномірного штучного освітлення приміщення точковим методом.

Визначаємо тип лампи, яка буде використовуватися при розрахунках.

Відповідно рекомендований[4] та використовуваний тип ламп ЛБ40. Кількість ламп - 2.

Характеристики:

Діаметр колби - 38мм;

Довжина - 1213,6 мм;

Потужність - 40 Вт;

Напруга - 103 В;

Світловий потік - 2800 лм;

Визначаємо нормовану освітленість, Е.

Відповідно до типу зорової роботи IIIа, відповідно до ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення, Е = 500 лк.

Встановимо кілька довільних чоток для розрахунку освітленості приміщення відповідно до [5, рис. 3].

Координати (х, у) контрольних точок для виміру освітленості.

Т1 - 4-2, Т2 - 6-5, Т3 - 6-6, Т4 - 7-7, Т5 - 10-7, відповідно до х, у координат.

Розраховуємо декілька варіантів розташування світильників

Для розрахунків доцільно використовувати програму MathCad (Додаток А).

Окрім значень наведених у постановці завдання нам необхідні такі значення:

- коефіцієнт запасу 1,5;

- коефіцієнт, що враховує відбите світло, 1,2;

- коефіцієнт, що враховує відмінність розподілу світла від косинусного, 1,0;

- значення сили світла світильника, кд, при світловому потоці 1000 лм під кутами 0, 5, 15, 25, 35, 45, 55, 65, 75, 85 градусів відповідно: 175,175,170,170,168,160,145,135,120,80 [2, табл. 3-10].

- довжина ряду світильників 18 м;

Умовні позначення, що використовуються в програмі MathCad (Додаток А).

Таблиця 7.3.1 - Умовні позначення основних характеристик

Показник	Загально прийняте позначення	Позначення, прийняте у програмі
Довжина приміщення	А	А
Ширина приміщення	В	В
Висота розташування світильників на робочою поверхнею	h	h
Довжина ряду світильників	lр	lp
Довжина світильника	lс	ls
Кількість ламп у світильнику	m	kls
Нормована освітленість	E	E
Розрахунковий світловий потік лампи	Фл	Fl
Потужність лампи	Pл	Pl
Кількість світильників у ряду	ncр	ksr
Кількість рядів світильників	nр	kr
Світловий потік рядів світильників	Ф	F

Розрахунки за допомогою програми дають такі результати (розраховувалися 3 варіанти розташування світильників, коли відстані між рядами світильників рівні, а положення контрольних точок лишалися незмінними):

- при кількості рядів світильників 6 (ординати рядів: 2,25; 4,5; 6,75; 9; 11,25; 13,5м) потужність освітлювальної установки складає 3,12 Вт, загальна потрібна кількість світильників 78 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А. Лістинг 1);

- при кількості рядів світильників 8 (ординати рядів: 2; 4; 6; 8; 10; 12, 14, 16 м) потужність освітлювальної установки складає 3,52 Вт, загальна потрібна кількість світильників 88 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А. Лістинг 2);

- при кількості рядів світильників 9 (ординати рядів: 1,8; 3,6; 5,4; 7,2; 9; 10,8; 12,6; 14,4; 16,2 м.) потужність освітлювальної установки складає 3,6 Вт, загальна потрібна кількість світильників 90 шт. (лістинг даного варіанту розрахунку представлено у додатку А.Лістинг 3);

Таким чином, можна стверджувати, що з розглянутих трьох варіантів розташування світильників найближчий до оптимального - перший. Капітальні витрати і витрати на експлуатацію для цього варіанту будуть найнижчі. При цьому значення освітленості в усіх прийнятих для розрахунку контрольних точках будуть не нижчі за нормоване значення.

Накреслимо схему розташування світильників у приміщенні

Отже, за вихідними даними, які вказані вище накреслимо схему розташування світильників.

Рисунок 6 - Схема розташування світильників

Висновки

Під час виконання курсового проекту, було налаштовано мережу з чотирма ІР мережами. Три мережі обмінюються за допомогою технології віртуальної приватної мережі (VPN), що дозволяє обмінюватись даними на відстані в тисячі кілометрів і дозволяє заощадити кошти на придбання апаратури, щоб з'єднати дані мережі.

Дві мережі обмінюються даними за допомогою технології WI-FI. Ці дві мережі об'єднані за допомогою точки доступу і WI-FI адаптера, який працює по інтерфейсу ndis0.

В результаті виконання проекту було створено економічо-ефективну мережу, за допомогою якої можна обмінюватись даними з різних куточків Землі.

Список використаної літератури

1. "Теорія і проектування комп'ютерних систем та мереж", Мясіщев О.А., Красильников С.Р., Хмельницький 2010

2. Конспект лекцій із предмету "Теорія і проектування комп'ютерних систем та мереж"

3. Веб-сайт http://uk.wikipedia.org/wiki/

4. ДБН В.2.5-28-2006. Природне і штучне освітлення. - К.: Мінбуд України, 2006.

5. Справочная книга для проектирования электрического освещения / Под ред. Г.М. Кнорринга - Л.: Энергия, 1976. - 384 с.

6. Тищенко Г.А. Осветительные установки / Г.А. Тищенко. - М.: Высшая школа, 1984. - 244 с.

7. Гурский Д.А. Вычисления в MathCAD 12 / Д.А. Гурский, Е.С. Турбина. - СПб: Питер, 2006. - 544 с.

Размещено на Allbest.ru