Програма контролю наявності зв’язку комп’ютера з пристроєм через паралельний порт протягом 15 секунд

Наведемо деякі відомості про роботу паралельного адаптера.

Будь-який МП-системі необхідні засоби обміну даними із зовнішніми периферійними пристроями. В залежності від умов конкретного застосування та характеристик периферійного обладнання передача даних виконується в паралельному або послідовному форматі. Спільність функцій введення-виведення стимулювала розробку ВІС периферійних адаптерів, що являють собою гнучкі програмовані прилади, зорієнтовані виключно на введення-виведення. Зараз такі адаптери стали неодмінними компонентами практично всіх мікропроцесорних сімейств.

Як приклад типового паралельного периферійного адаптера, або програмованого паралельного інтерфейсу, нижче розглядається мікросхема КР580ВВ55А.

На рисунках 1.1 a) і 1.1 б) наведені структурна схема адаптера і його програмна модель. Підключення периферійного обладнання виконується через три двонаправлених 8-бітних порти (або канали)

A, B і C. Інтерфейс із системною шиною здійснюється за допомогою ліній:

D (0-7) - двонаправлена шина даних з тристабільними каскадами.

A1,A0 - лінії адреси, котрі вибирають внутрішній регістр адаптера, комутований на шину даних:

00 - порт A, 01 - порт B, 10 - порт C, 11 - регістр управляючого слова.

CS - активний вхід вибірки кристала; високий рівень забороняє, а низький дозволяє зв'язок приладу із системною шиною даних.

RD - активний вхід зчитування інформації із адресованого по лініям A0, A1 регістру на шину даних.

WR - активний вхід запису інформації з шини даних в адресований по A0 і A1 внутрішній регістр адаптера.

RESET - активний сигнал для приведення приладу у вихідний стан;

при дії сигналу регістр управління обнуляється, а всі три порти налаштовуються в режим введення.

Відмітимо,що зчитування з регістру управління (RD=0,A1=1,A0=1) не допускається, а одночасний запис та зчитування (RD=0,WR=0) призводять до непередбачуваних наслідків.

Програмування адаптера полягає в завантаженні управляючого слова в регістр управління. Формат управляючого слова визначення режиму, що ідентифікується умовою D7=1, наведені на мал. 1.2 Відмітимо, що 8-бітні порти A і B не разділені, а лінії порта C розділені на дві 4-бітні групи, що являють собою два незалежних порти.

Наприклад, управляюче слово конфігурації порту A на введення в режимі 0, порта B на виведення в режимі 1, біта 3 порту C на введення та біта 7 порту C на виведення матиме код 11010101b.

Управляюче слово з нульовим старшим бітом D7=0 використовується для встановлення і скидання будь-якого біту порта C. Біти D (6-4) в цьому випадку не використовуються і містять нулі, біти D (3-1) містять двійковий номер (адресу) модифікованого біта порту С, а біт D0 задає встановлення (D0=1) або обнулення (D0=0) адресованого біту.

Адаптер має 3 режими роботи - 0,1,2. Розглянемо кожний з них.

В режимі 0 (базового введення-виведення) можуть працювати всі три порти, причому порт C разділюється на два незалежних 4-бітных порти.

Всього, таким чином, виходить два 8-бітних і два 4-бітних порти паралельного введення або виведення, що забезпечує 16 можливих конфігурацій адаптера в режимі 0. Дані, що виводяться, фіксуються в регістрах-фіксаторах, що входять до складу всіх портів, а введені дані не запам'ятовуються, тобто в операціях зчитування вхідного порту на шину даних передаїться поточний стан вхідних ліній.

Режим 0 застосовується при програмно-управляємому введенні-виведенні з повільнодіючими периферійними пристроями.

Для організації введення-виведення необхідна підпрограма ініціалізації адаптера і три аналогічні підпрограми введення і виведення для кожного периферійного пристрою. Кожна з них виконує такі дії:

введення стану пристрою, перевірку готовності, виведення або введення даних і формування супроводжуючого стробу. Якщо пристрій не готовий до обміну, мікропроцесор входить в цикл очікування.

Режим 1 (стробоване введення-виведення) призначений для однонаправленої передачі даних, ініційованих перериваннями. Власне передача слів даних здійснюється через порти B і A, а шість ліній порту C використовуються для управління обміном. Даний режим надає користувачеві такі можливості: запрограмувати один або два паралельних порти з лініями квітування і переривання, кожний з яких може працювати на введення або виведення; при використанні тільки одного порту решту 13 ліній запрограмувати в режим 0; при встановленні двох портів в режим 1 інші 2 лінії використати для введення або виведення.

В режимі 2 (двонаправлена шина, що забезпечує введення і виведення даних) може працювати тільки група A. Порт A використовується для передачі власне 8-бітных даних, а п'ять ліній порту C виконують функції квітування і переривань. Загальна дисципліна квітування аналогічна режиму 1, але ї окремі тригери дозволу переривань по виводу INTE1 (управляється встановленням та скиданням біту PC6) та по вводу INTE2 (управляється через біт PC4). Дані, що вводяться та виводяться, фіксуються в регістрах-фіксаторах порту.

4. Реалізація проекту