Автоматизація встановлення та налаштування серверної компоненти (WEB-сервер Apache) ОС Linux (Debian)

Курсової роботи на тему: «Автоматизація встановлення та налаштування серверної компоненти (WEB-сервер Apache) ОС Linux (Debian) «

Курсова робота присвячена розробці скриптів, написаних на мові програмування Python, особливості встановлення та налаштування програмного забезпечення для Unix-подібних систем. Результатом роботи є скрипт для роботи з операційною системою у відповідності з завданнями, установкою та конфігурацією відповідних компонентів операційної системи.

ANNOTATION

HTTP - HyperText Transfer Protocol

HTML - HyperText Markup Language

URL - Uniform Resource Locator

SPOF - Single Point Of Failure

DNS - Domain Name System

IP - Internet Protocol

XML - eXtensible Markup Language

CSS - Cascading Style Sheets

CDN - Content Delivery Network

ПК - Персональний Комп'ютер

Лімнукс- загальна назва UNIX-подібних операційних систем на основі однойменного ядра. Це один із найвидатніших прикладів розробки вільного (free) та відкритого (з відкритим кодом, open source) програмного забезпечення (software). На відміну від власницьких операційних систем (на кшталт Microsoft Windows та MacOS X), їхні вихідні коди доступні всім для використання, зміни та поширення абсолютно вільно (в тому числі безкоштовно).

Linux, спершу розроблений для використання окремими ентузіастами на своїх персональних комп'ютерах, пізніше, завдяки підтримці таких компаній, як IBM, Sun Microsystems, HP, Novell та інших, набув неабиякої популярності як серверна операційна система (так, 8 із 10 найбільших компаній, що надають послуги веб-хостингу, використовують Лінукс на своїх веб-серверах).

Лінукс портовано на велику кількість апаратних платформ. Тепер ця ОС досить успішно використовується як на мейнфреймах та суперкомп'ютерах, так і вбудована в багато інших пристроїв (смартфони, планшетні ПК, маршрутизатори комп'ютерних мереж (роутери), пристрої автоматики, системи керування телевізорами та ігровими консолями тощо). Від середини 1990-х років Linux все частіше встановлюється і на настільні комп'ютери. Так, станом на березень 2015 року його частка складала 1, 21% світового ринку операційних систем на персональних комп'ютерах (без урахування використання на серверах та спеціалізованих пристроях).

Значна кількість спеціалізованих дистрибутивів Linux, які розробляють та підтримують різні спільноти, надає широкі можливості вибору програмного забезпечення.

У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU, щоб створити повноцінну Unix-подібну операційну систему і наповнити її лише відкритим програмним забезпеченням. На початок 1990-х проект зібрав майже всі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки, компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix, - за винятком основного компоненту - ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалась із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.

Тим часом, 1991 р., Лінус Торвальдс, фінський студент Університету Гельсінкі, як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix - спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Таненбаумом для навчання. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.

Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freak», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адміністрував FTP-сервер мережі фінських університетів, він дав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.

Графічна історія Unix систем. Лінукс є Unix-подібною операційною системою, однак її код не було запозичено з оригінальної Unix.

На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Функціональність Лінукс швидко перевершила можливості Minix; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи

Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, а інші підсистеми (як то компоненти GNU) розвиваються окремо (робота над ядром Лінукс не є частиною проекту GNU). Різні спільноти й компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти разом із додатковим прикладним програмним забезпеченням, знані як дистрибутиви Лінукс.

Лінукс та Проект GNU

Метою проекту GNU є створення Unix-сумісної операційної системи, що складається цілковито з вільного програмного забезпечення. Навіть найуніверсальніші дистрибутиви Лінукс залежать від бібліотек та програмного інструментарію, написаного в межах проекту GNU. Free Software Foundation (FSF) розглядає всі ці дистрибутиви Лінукс, як «варіанти» системи GNU, і просить, щоб усі ці операційні системи відносили до GNU/Linux або Лінукс системи на основі GNU. Хоча деякі дистрибутиви, наприклад Debian GNU/Linux, використовують таку назву, її використання за межами спільноти ентузіастів є дещо обмеженим, і Лінус Торвальдс назвав цей заклик FSF «просто смішним». Однією з причин використання простішої назви «Лінукс» є те, що відмінності між ядром операційної системи та її дистрибутивом заплутують новачків.

У березні 2003 року SCO Group (американська компанія-розробник системного й прикладного програмного забезпечення) розпочала судовий процес проти IBM, стверджуючи, що IBM додала до ядра Лінукс код, авторські права на який належать SCO Group, порушивши таким чином умови ліцензії на використання Unix. Додатково, SCO надіслала лист кільком великим компаніям із попередженням, що використання ними Лінукс без відповідної ліцензії SCO може стати причиною судового переслідування. Цей лист став наслідком появи припущення про можливість появи судових позовів проти пересічних користувачів Лінукс. Ця дискусія втягнула в судовий процес AutoZone та Red Hat. Питання про те, чи дійсно SCO володіє авторським правом на Unix, є спірним, і заперечується компанією Novell.

3 липня 2006 року окружний суд штату Юта відхилив 182 із 294 заяв, поданих SCO Group проти IBM.

Досі SCO Group не надала жодного доказу стосовно наявності в неї авторських прав на присутній у ядрі Лінукс код.

Створення Linux. GNU/Linux - складна система, що включає тисячі різних пакунків: від найпоширеніших (таких, як утиліти GNU, X. org, графічні середовища GNOME і KDE) до специфічних для якогось конкретного дистрибутиву. Команди розробників кожного проекту відрізняються чисельністю, підходом до роботи, застосованими інструментами і методами планування робіт. При цьому ядро Linux займає особливе місце серед усіх інших застосувань. Від нього залежить можливість роботи системи GNU/Linux на різних апаратних платформах і рівень підтримки різних пристроїв, тому характеристики процесу його розробки можуть якоюсь мірою слугувати індикатором для всієї системи GNU/Linux.

Linux Foundation провела дослідження, що охоплює трирічний період розробки ядра (від версії 2. 6. 11 до версії 2. 6. 24) і фокусується на таких характеристиках, як частота релізів і змін, розмір початкових текстів ядра, і, найголовніше, дозволяє отримати уявлення про тих, хто, зрештою, розробляє ядро Linux.

Статистика показує, що, в середньому, кожен новий реліз ядра виходить раз на 2, 5 - 3 місяці (60 - 110 днів). В першу чергу це пов'язано з вибраною в 2005 р. моделлю розробки, спрямованою на зведення до мінімуму тривалості проміжків між розробкою нових функцій, на зменшення потреби творців дистрибутивів у модифікаціях ядра, а також появою підтримки нових пристроїв і включенням їх у ядро.

При цьому число латок (патчів), що вносяться до ядра, має тенденцію до зростання. Зводячи воєдино ці дві характеристики, можна відзначити, що, в середньому, до ядра вноситься 2, 83 латки за годину, при цьому в код ядра щодня додається понад 3 тис. рядків і понад 1, 4 тис. рядків модифікується. Число розробників, що взяли участь у випуску версії 2. 6. 24, більш ніж удвічі перевищило цей показник для версії 2. 6. 11 і склало 1057 чоловік.

При цьому, проте, всього 10 провідних розробників спільно внесли майже 15% змін, а 30 провідних розробників - 30%. Це, однак, не означає, що поширене в деяких колах уявлення про Linux, як про систему, що розробляється аматорами, правильне. Незважаючи на те, що далеко не в усіх компаній, що займаються вільним ПЗ, є необхідність вносити зміни до ядра, число таких, що беруть участь у його розробці, росте. Чотири найбільші компанії-розробники ядра - Red Hat, Novell, IBM і Intel - внесли понад 32% зроблених за час дослідження змін, а сумарний відсоток змін ядра, внесених розробниками, що працюють на компанії, становить понад 70%.

При цьому серед компаній, що беруть участь у розробці ядра, виділяється декілька груп за основною метою участі в розробці:

Група компаній, що включає IBM, Intel, HP, SGI, MIPS та інших, яка орієнтується в основному на підтримку роботи Linux на власному устаткуванні.

Дистриб'ютори, - такі, як Red Hat, Novell, MontaVista - мають на меті додавання в ядро можливостей, на які існує попит серед користувачів, і які підсилюють конкурентоспроможність дистрибутивів як кінцевих продуктів.

Такі компанії, як Sony, Nokia, Samsung, Google працюють над ядром для поліпшення роботи систем на базі ядра Linux у власних пристроях.

Таблиця 1.1 Компанії, які найактивніше здійснюють доопрацювання ядра Linux

Таким чином, із дослідження Linux Foundation можна зробити висновок, що ядро Linux є безпрецедентним прикладом успішної співпраці різних за розміром і виробленою продукцією компаній та індивідуальних розробників. Кількість цих розробників і розподіл їх внеску в розробку може служити, в деякому розумінні, гарантією стабільності й незалежності розробки. Це наочно демонструє переваги як відкритої моделі розробки в цілому, так і гарантій, що надаються розробникам і кінцевим користувачам самою концепцією вільного ПЗ, закріпленою в ліцензії GNU GPL

Також доступні новіші версії статистики для ядер 2. 6. 30 та 2. 6. 33.

Захист Linux. Заснований у 2007 консорціум Linux Foundation захищає Лінукс через підтримку ключових розробників цієї ОС і надання юридичних послуг. Linux Foundation розпоряджається торговою маркою «Linux» і надає розробникам юридичний захист інтелектуальної власності за допомогою таких проектів, як Open Source as Prior Art, Patent Commons Project і спонсорства в Linux Legal Defense Fund.

2005 року IBM, Novell, Philips, Red Hat і Sony заснували компанію Open Invention Network, скорочено OIN (укр. Мережа відкритих винаходів) для формування портфеля патентів, який можна було б використати для захисту екосистеми Linux від патентних позовів. Цей портфель патентів використовують усі члени OIN на основі безплатного ліцензування. Пізніше до засновників приєдналися власники патентів NEC та Google. У 2007 році компанія Oracle ліцензувала патенти OIN, таким чином погодившись не використовувати патенти проти середовища на основі GNU/Linux, включаючи своїх конкурентів MySQL і PostgreSQL, в тому разі, коли вони задіяні в складі систем GNU/Linux.

У 2011 році Open Invention Network оголосила про перехід до її рук низки патентів, пов'язаних із ранніми розробками організації WebMate Foundation. В патентах фігурують одні з перших згадок технологій створення динамічного веб-вмісту, які передбачили появу таких систем, як ASP від Microsoft, JSP від Sun/Oracle і PHP.

Програмне забезпечення

Історично склалося так, що Лінукс використовувався переважно як серверна операційна система, однак низька вартість, висока гнучкість та чимало інших отриманих у спадок від UNIX переваг роблять її цілком придатною для широкого ряду застосувань.

Низька вартість та висока гнучкість сприяли використанню Лінукс у вбудованих системах, як то мобільні телефони, кишенькові ПК та інші ручні пристрої. Linux став конкурентом на цій арені пропрієтарній ОС Symbian, котра застосовується у мільйонах мобільних телефонів, і відмінною альтернативою лідерам ринку Windows CE та Palm OS. Популярний декодер цифрового відео TiVo використовує дещо модифіковану версію Лінукс. Деякі брандмауери та маршрутизатори, зокрема декілька моделей виробництва Linksys, також працюють під управлінням Лінукс.

Лінукс усе частіше використовується на суперкомп'ютерах. У списку 500 найпотужніших комп'ютерів світу 2005 року 371 (74. 2%) працювали під управлінням Лінукс, йому ж належать і 1 та 2 місця цього списку, та 7 місць із перших десяти.

Ігрова консоль PlayStation 3 типово працюватиме під Лінукс. Компанія Sony заздалегідь випустила PS2 Linux для PlayStation 2. Такі розробники ігор, як Atari та id Software, випускають свою продукцію для операційної системи Лінукс. Linux Game Publishing також займається переносом ігор із Microsoft Windows на Лінукс.

Проект Ноутбук за 100 доларів, метою котрого є забезпечення усіх дітей комп'ютерами задля допомоги в розвитку бідних та малорозвинених націй, використовує Лінукс як основну операційну систему.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ПРО DEBIAN