Сучасні центральні процесори. Робота з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• 1. Сучасні центральні процесори
• 1.1 Теоретичні відомості про сучасні центральні процесори
• 1.1.1 Загальні відомості про центральний процесор
• 1.1.2 Презентація мобільних процесорів AMD. Енергоефективність й обчислювальна потужність в одному корпусі
• 1.1.3 Огляд архітектури центрального процесора AMDLlano
• 1.1.4 Огляд архітектури центрального процесора AMDTrinity
• 1.1.5 Огляд архітектури центрального процесора AMDRichland
• 1.1.6 Огляд архітектури центрального процесора AMDKaveri
• 1.2 Практична робота
• 1.2.1 Дослідження мобільного процесора компанії Qualcomm
• 2. Робота з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop
• 2.1 Теоретичні відомості про роботу з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop
• 2.1.1 Порівняльний аналіз програмних засобів, що дозволяють працювати з шарами
• 2.1.2 Шари. Типи шарів
• 2.1.3 Огляд палітри "Шари"
• 2.1.3.1 Огляд меню палітри "Шари"
• 2.1.4 Операції над шарами
• 2.1.5 Зв'язані шари. Вирівнювання і розподіл зв'язаних шарів
• 2.1.6 Режими накладання шарів
• 2.1.7 Стилі шарів. Ефекти шарів
• 2.1.8 Використовування масок шарів
• 2.1.9 Використовування коригувальних шарів
• 2.1.10 Робота з текстовим шаром
• 2.2 Застосування засобів роботи з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop при створенні фотокниги
• 2.2.1 Технічна характеристика зображень фотокниги
• 2.2.2 Вимоги до апаратного забезпечення
• 2.2.3 Мотивація вибору програми Adobe Photoshop для створення фотокниги
• 2.2.4 Послідовність створення фотокниги
• 3. Охорона праці
• 3.1 Організація робочого місця оператора ПК
• 3.2 Санітарні норми роботи з ПК
• 3.3 Правила техніки безпеки під час роботи на ПК
• 3.4 Електробезпека у виробничих приміщеннях
• Висновок

Перелік використаної літератури

Вступ

На сьогодні комп'ютер повністю здатен задовольнити потреби людства в передачі, зберіганні та обробці різних видів інформації: текстової, графічної, звукової та відео. Секрет універсальності такого пристрою як комп'ютер полягає в тому, що він здатен виконувати різноманітні програми. Серце комп'ютера - центральний мікропроцесор має певний набір команд по обробці та пересиланню даних. З цих команд можна складати найрізноманітніші програми. Саме програми і визначають функціональність комп'ютера і представляють для нас найбільший інтерес. Всі ж електронні пристрої, що входять до складу комп'ютера, призначені лише для того, щоб забезпечити роботу комп'ютерних програм.

Розвиток персональних комп'ютерів у світі спричинив за собою і розвиток мікропроцесорів. Тенденції розвитку сучасних технологій виготовлення процесорів і їх застосування з кожним роком набирають все більших обертів. Застосовуються нові нанотехнології, збільшується кількість ядер на одному кристалі, зростає розрядність процесорів, збільшується кеш пам'ять усіх рівнів, застосовуються нові набори інструкцій і багато іншого. Саме тому ця тема на сьогоднішній день вважається найбільш актуальною.

Центральний процесор - це основний компонент сучасного комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над ними. Центральний процесор - головна мікросхема на материнській платі, що виконує програмний код. Архітектура центрального процесора постійно прогресує і змінюється, постійними залишаються лише завдання, які стоять перед цим пристроєм. Основні функції сучасного центрального процесора:

* обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій;

* програмне керування роботою пристроїв комп'ютера.

Від характеристик процесора залежить швидкодія і продуктивність пристрою. Одним з головних показників роботи процесора є його тактова частота, тобто кількість команд, які він виконує за секунду. Ця величина вимірюється в Мега- і гігагерцах. Чим вища тактова частота процесора, тим швидше пристрій працює. Тактова частота сучасних процесорів досягає 4 ГГц.

Інша важлива характеристика - кількість обчислювальних ядер в одному корпусі або на одному кристалі інтегральної мікросхеми. Збільшення кількості ядер вважається одним з найперспективніших способів підвищення продуктивності процесора. Зараз вже можна побачити персональні комп'ютери, що працюють на 8-ядерних процесорах, і сервери - на 16-ядерних.

Швидкість роботи процесора також залежить від об'єму кеш-пам'яті, тобто вбудованої в кристал пам'яті, в якій зберігаються проміжні результати обчислень і найбільш часто використовувані дані. Наявність цього буфера збільшує швидкодію, оскільки процесору не доводиться звертатися за терміновою інформацією до оперативної пам'яті. Чим більший об'єм вбудованої пам'яті, тим вища швидкодія.

Сучасні процесори споживають до 130 Вт електроенергії. Відповідно, вони гріються під час роботи. Перегрів може вивести мікросхему з ладу. Для тепловідведення на процесори встановлюють радіатори (набір металевих пластин) та кулери (вентилятори).

Головними виробниками процесорів для персональних комп'ютерів зараз є Intel і AMD. Продукція Intel традиційно вважається більш надійною, але і дорожчою.

З появою більш продуктивних процесорів й архітектур комп'ютери стали застосовувати для рішення інших завдань, більш складних і таких, що потребують чималих системних ресурсів. У зв'язку із цим, виникло безліч програм, призначенням яких була робота із зображеннями - графікою.

Комп'ютерна графіка - це спеціальна ділянка інформатики, що вивчає методи і засоби створення та обробки зображень за допомогою програмно-апаратних обчислювальних комплексів.

Комп'ютерна графіка застосовується для візуалізації даних у різних сферах людської діяльності: медицина, наука, дизайн тощо. Сьогодні на перетині комп'ютерних, телевізійних та кіно-технологій стрімко розвивається комп'ютерна анімація. Значне місце посідає графіка для комп'ютерних ігор. Комп'ютерна графіка є однією з найважливіших ділянок інформатики що стимулює розвиток комп'ютерної індустрії.

Цифрові зображення, які використовуються у комп'ютерних технологіях, діляться на два великих класи: растрові й векторні.

У векторному форматі зображення задається як сукупність окремих об'єктів, описаних математично (як вектори на площині), а в растровому - по точках, як мозаїка.

Наприклад, той самий відрізок прямої: у векторному форматі задається координатами початку й кінця, кольором й товщиною, а у растровому форматі - координатами і кольором кожної точки, що входить у цей відрізок.

Растрові й векторні зображення мають свої переваги та недоліки. Можна сказати, що растрова й векторна графіки співіснують, оскільки за допомогою цих технологій вирішуються непересічні між собою завдання.

Растрова графіка застосовується у випадках, коли графічне зображення має багато напівтонів і інформація про колір важливіша за інформацію про форму (фотографії та поліграфічні зображення).

Растрові зображення складаються із сітки крапок, що і зветься растр. В основі сприйняття людиною растрової графіки лежить простий обман зору. У силу того, що крапки растру дуже дрібні, око не сприймає їх окремо, воно бачить всю картину в цілому.

Кожна точка растрового зображення характеризується кольором. При редагуванні растрових зображень, користувач змінює колір точок, а не форми ліній.

Джерелом растрових зображень є техніка, що може одержувати зображення прямо в цифровій формі. До пристроїв, що отримують безпосередньо цифрове зображення можна віднести цифрові фотоапарати й цифрові відеокамери, web-камери. Отримане цими пристроями зображення відразу, без будь-якого перетворення, зберігається у вигляді файлів на спеціальних носіях інформації.

Переваги растрової графіки:

· реалістичність переданого зображення;

· простота автоматизованого вводу (оцифровування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;

· можна застосовувати різні ефекти, такі як туман, розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.

Недоліки растрової графіки:

· розмір файлу є пропорційним до площі зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим;

· зменшення розмірів файлів супроводжується втратою якості зображення;

· складність управління окремими фрагментами зображення - потрібно самостійно виділяти ділянку, що є складним процесом;

· змінювати параметри кольорів растрових зображень можна лише у визначених межах і, як правило, із втратою якості зображення.

1. Сучасні центральні процесори

1.1 Теоретичні відомості про сучасні центральні процесори

1.1.1 Загальні відомості про центральний процесор

Центральний процесор - це основний компонент сучасного комп'ютера, призначений для керування всіма його пристроями та виконання арифметичних і логічних операцій над ними. Центральний процесор - це мікросхема, призначена для виконання програмного коду.

Найбільш відомими сучасними центральними процесорами є процесори компаній AMD та Intel.

Основні функції центрального процесора:

v обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій;

v програмне управління роботою пристроїв комп'ютера.

Продуктивність центрального процесора залежить від декількох складових:

· Тактова частота - основна одиниця виміру частоти тактів у синхронних колах, що визначає кількість елементарних операцій (тактів), що виконуються системою за одиницю часу. Тактова частота передових процесорів коливається від двох до чотирьох гігагерц. Вона визначається множенням частоти шини процесора на певний коефіцієнт.

Наприклад, процесор Intel Core i7 використовує множник х 20 і має частоту шини, рівну 133 МГц, в результаті чого тактова частота процесора складе 2660 МГц.

· Кількість ядер. На сьогоднішній день, основні виробники процесорів - Intel і AMD, визнали подальше збільшення числа ядер процесорів як один з пріоритетних напрямів збільшення продуктивності.

· Кількість та швидкість кеш-пам'яті.

Кеш-пам'ять - це високошвидкісна пам'ять довільного доступу, використовувана процесором комп'ютера для тимчасового зберігання інформації. Вона збільшує продуктивність, оскільки зберігає найбільш часто використовувані дані і команди "ближче" до процесора, звідки їх можна швидше отримати. Кеш-пам'ять безпосередньо впливає на швидкість обчислень і допомагає процесору працювати з більш рівномірним завантаженням.

Основні параметри центрального процесора:

· Багатоядерність процесора.

Вже давно минула ера одноядерних процесорів, тому зараз варто вибирати багатоядерні процесори (одноядерні ще треба постаратися знайти). Відповідно, кількість ядер потрібно підбирати, під конкретні завдання.

Наприклад, для простеньких завдань у вигляді офісних додатків і серфінгу в Інтернеті, двоядерного процесора вистачить більш ніж повністю. А от для таких завдань як професійна робота з графікою, знадобиться процесор з 4 або 8 ядрами - багато що вирішує конкретна модель процесора і специфіка завдань.

Еволюція кількості ядер в процесі виробництва компанії Intelвпродовж 2006 - 2011 років наведена нижче (рис. 1.1).

Рисунок 1.1. Еволюція кількості ядер в процесі виробництва компанії Intel

· · Техпроцес процесора.

Техпроцес - це розмір транзисторів. Основа продуктивності процесора полягає саме в транзисторах. Відповідно, чим розмір транзисторів менший, тим їх більше можна розмістити на кристалі процесора.

Процес переходу на нові технологічні норми дозволяє шляхом застосування нових матеріалів і нових схематичних рішень домогтися додаткового зростання продуктивності при одночасному зниженні енергоспоживання.

Нові процесори Intel виконані по техпроцесу 22 нм.

Нанометр (нм) - це 10 в -9 ступеня метра, що є однією мільярдної частиною метра. Щоб ви краще змогли уявити наскільки це мініатюрні транзистори, наведу один цікавий науковий факт: "На площі зрізу людського волоса, за допомогою зусиль сучасної техніки, можна розмістити 2000 транзисторних затворів!"

Розвиток технологічного процесу на доріжній карті Intelзгідно з стратегією "Тік-Так" зображений нижче (рис. 1.2).

Рисунок 1.2. Розвиток технологічного процесу на доріжній карті Intel

· · Тактова частота процесора - найбільш відома характеристика процесорів. Частотою процесора визначається кількість вироблених обчислень в одиницю часу і від неї безпосередньо залежить продуктивність процесора.

· Об'єм кеш-пам'яті

Кеш - це надшвидка енергозалежна пам'ять, яка дозволяє процесору швидко отримати доступ до певних даних, які часто використовуються.

Розрізняють кеш-пам'ять кількох рівнів. Кеш першого рівня є найшвидшим, але при цьому його розмір дуже обмежений. Кеш другого рівня трохи повільніший, але при цьому трохи більший за обсягом. Кеш-пам'ять третього рівня трохи повільніша за кеш першого і другого рівня, але все одно значно швидша за оперативну пам'ять. Зараз розмір кеш-пам'яті третього рівня досягає 12-16 Мбайт і більше. Обмеженість обсягу кеш-пам'яті проявляється в її дорожнечі через складний процес виробництва.

1.1.2 Презентація мобільних процесорів AMD. Енергоефективність й обчислювальна потужність в одному корпусі

У кожного з нас є власне бачення того, як повинен виглядати оптимальний ноутбук. В одних на першому місці зовнішній дизайн. Інші віддають перевагу продуктивній апаратній конфігурації, а третіх турбує лише час автономної роботи. Звичайно ж, привертають до себе увагу й кінцева вартість пристрою, і бренд виробника, і ряд додаткових характеристик.

Таким чином, у різній послідовності, але всі ці компоненти є важливими при доборі конкретної моделі ноутбука. Більше того, основні з них більшою мірою залежать від використовуваної платформи в цілому та від процесора зокрема. Судіть самі, саме центральний процесор задає тон обчислювальної потужності та енергоефективності роботи всієї системи. А від показника його коефіцієнту тепловіддачі прямо залежить конструкція системи охолодження, яка також є одним із визначальних факторів для товщини корпусу і його дизайну. І, звичайно ж, ціна процесора в багатьох випадках визначає собівартість і позиціонування створеного на його основі ноутбука. процесор intel графічний редактор

Саме тому презентація мобільних процесорів лінійки AMD Kaveri є дуже цікавою та пізнавальною, оскільки ці новинки вже в найближчому майбутньому будуть визначати формат і можливості нового покоління ноутбуків. Цього року, на мій погляд, в AMD з'явився хороший шанс потіснити компанію Intel на ринку мобільних комп'ютерів. Цьому сприяють як внутрішні, так і зовнішні фактори. До перших слід віднести випуск нового покоління процесорів, яке самою компанією та багатьма аналітиками оцінюється як найефективніше з усього модельного ряду AMD. А серед зовнішніх факторів відзначимо тимчасову відсутність на ринку 14-нанометрових мобільних процесорів Intel Broadwell, що дозволяє серії AMD Kaveri конкурувати з лінійками Intel Haswell і Haswell Refresh. Також слід пам'ятати, що концепція APU має дуже хороші шанси саме в сегменті мобільних систем. Адже основну її перевагу - продуктивне графічне ядро - не так вже й просто нівелювати дискретною відеокартою в умовах невеликого корпусу, компактної системи охолодження й обмеженої ємності акумулятора. Чи зможуть мобільні рішення серії AMD Kaveri виправдати покладені на них надії - покаже час.

Лінійка перших продуктивних мобільних рішень під кодовою назвою AMD Llano з'явилася в 2011 році. Вона принесла з собою високий рівень обчислювальної потужності графічної підсистеми. За нею пішли пристрої серій AMD Trinity і AMD Richland, які зміцнили лідерство серед мобільних процесорів у сегменті можливостей інтегрованого графічного ядра. І ось прийшов час серії AMD Kaveri - першого покоління APU з реалізованою підтримкою HSA-функцій (мова йде про технології AMD hUMA і AMD hQ. І якщо серія AMD Llano вважається відправною точкою в розробці дизайну гібридних процесорів, то AMD Kaveri - переходом на якісно новий рівень інтеграції та взаємодії складових компонентів між собою.

1.1.3 Огляд архітектури центрального процесора AMDLlano

Процесори AMD Llanoвиготовляються з використанням норми 32- нанометровий техпроцесу. Чотирьохядерний кристал має площу 228 кв.мм і містить 1,45 млрд. транзисторів.

На одному кристалі центрального процесора AMD Llano поєднують:

· декілька ядер центрального процесора архітектури AMD Husky;

· контроллер DDR3-оперативної пам'яті. Максимальна тактова частота підтримуваних модулів не перевищуватиме 1600 МГц;

· графічне ядро з підтримкою набору інструкцій Microsoft DirectX 11.

Існують дві моделі А 8 і дві А 6. Перша модель - А 8-3850 зі 100-ватним термопакетом, графічної відеокарти RadeonHD 6550D, чотирма ядрами, кожне з них по 1 Мбайт кешу другого рівня L2 і частотою 2,9 ГГц. Дана версія не підтримує режим TurboCore, тому єдиний спосіб змусити процесор працювати швидше 2,9 ГГц - це розгін. Ціна цієї моделі в районі 135 американських доларів.

Модель А 6-3650 володіє таким ж термопакетом у 100 Вт, проте у нього вже простіша відео карта - RadeonHD 6530D і менше частота - 2,6 ГГц (режим Turbo Core теж відсутній). У неї на борту ті ж чотири ядра, 4 Мбайт кешу другого рівня L2 і він підтримує пам'ять DDR3-1866, як і інші три моделі. Ціна продажу - 115 американських доларів.

Характеристики всіх моделей архітектури AMD Llano наведені нижче (рис. 1.3).

Рисунок 1.3. Характеристика моделей архітектури AMD Llano

1.1.4 Огляд архітектури центрального процесора AMDTrinity

Платформа Trinity заснована на чіпі, що складається з 1,3 млрд. транзисторів, виконаним на базі 32- нанометровий HKMG техпроцесу, і має площу 246 ммІ. Чіп має два виконання: FS1r2 722-контактний uPGA і FP2 827-контактний uBGA. Мобільний варіант Trinity має типове споживання енергії (TDP) від 17 до 35 Вт, залежно від моделі, а для настільних APU цей параметр сягає 100 Вт.

Характеристики моделей архітектури AMDTrinityнаведені нижче (рис. 1.4).

Рисунок 1.4. Характеристика моделей архітектури AMDTrinity

1.1.5 Огляд архітектури центрального процесора AMDRichland

Richland - еволюційний розвиток Trinity. Нові чіпи практично не відрізняються від попередників, тому виробник цілком логічно відносить Richland до другого покоління, так само як і Trinity. Якщо подивитися на базові технічні характеристики, нескладно помітити, що однойменні моделі серій Ax-6xxx відрізняються від таких Ax-5xxx підвищеними частотами обчислювальних блоків і графічного ядра.

У плані технічного оснащення у Richland все ідентично Trinity. Для виробництва даних чіпів використовується 32-нанометровий техпроцес, площа кристала за аналогією становить 246ммІ, на яких вміщується близько 1,3 млрд. транзисторів.

Характеристики моделей архітектури AMDRichlandнаведені нижче (рис. 1.5).

Рисунок 1.5 Характеристика моделей архітектури AMD Richland

Порівняння кристалів попередніх архітектур (Llano, Trinity, Richland) наведена нижче (рис. 1.6).

Рисунок 1.6. Порівняння кристалів вищезгаданих архітектур (Llano, Trinity, Richland)

1.1.6 Огляд архітектури центрального процесора AMDKaveri

Випуск процесорів Kaveri - це, поза всяких сумнівів, найголовніший анонс AMD в цьому році.

Разом з новим поколінням прискорювальних (гібридних) процесорів, що гармонійно об'єднують ресурси паралельних графічних і скалярних обчислювальних ядер, компанія представляє і більш досконалу стратегію їх спільного використання. З цієї точки зору Kaveri дуже далеко пішли від першого покоління прискорювальних (гібридних) процесорів, Llano, яке було представлено в 2011 році. Зробивши ставку на створення високоінтегрованих гібридних пристроїв, AMD змогла розробити новий клас процесорів, які, якщо все буде йти за наміченим компанією планом, можуть захопити лідерство як мінімум в сегменті масових рішень. Саме тому запуск Kaveri має таке значення: у цій новинці знаходять застосування всі ключові інновації - HSA, hUMA та інші, що роблять з комбінації представлених в гібридних процесорах різнорідних ядер єдиний сплав.

HSA об'єднує центральний і графічний процесори в єдину систему із загальною обчислювальною концепцією, що дозволяє розробнику вирішувати більшу кількість складних проблем більш легко.

hUMA - розподілення загальної системної пам'яті між обчислювальними і графічними ядрами. Відмінною особливістю роботи Kaveri з системною пам'яттю стане можливість узгодженого і незалежного звернення центрального і графічного процесорівдо загального пулу фізичної та віртуальної пам'яті.

На кристалі площею 245 ммІ вмістилося 2,41 млрд. транзисторів, 47% яких бере участь в роботі графічного ядра. Це означає, що за питомою щільності розміщення транзисторів Kaveri помітно перевершує Haswell і наближається до сучасних графічних прискорювачів. Однак такий підхід до проектування зажадав від AMD знизити тактові частоти процесорної частини. Номінальною частотою для старшої моделі Kaveri, A10-7850K, стала 3,7 ГГц, що на 400 МГц нижче частоти, досягнутої в APU покоління Richland.

Нижче наведене зображення кристалу процесора Kaveri та деякі його характеристики (розмір, кількість транзисторів, технологічний процес) (рис. 1.7).

Рисунок 1.7. Кристал процесора Kaveri та деякі його характеристики (розмір, кількість транзисторів, технологічний процес)

У новому поколінні своїх процесорів компанія AMD пропонує перехід на 28-нанометрову мікроархітектуру AMD Steamroller для процесорних ядер і AMD GCN для графічної частини. Також слід виділити підтримку HSA-функцій, контролера оперативної пам'яті DDR3-2133 МГц, API AMD Mantle і DirectX 11.2, технології AMD TrueAudio та інтерфейсу PCI Express 3.0.

Падіння обчислювальної продуктивності, викликане зниженням частоти, AMD компенсувала мікроархітектурними поліпшеннями, впровадженими в Steamroller. Інженери ліквідували найбільш критичні вузькі місця двоядерних модулів Piledriver. Найголовніше: кожне з ядер отримало власний незалежний декодер інструкцій, в той час як в Piledriver на двоядерний модуль припадав один декодер. В результаті мікроархітектура Steamroller збільшила свою ефективність за рахунок кращого завантаження виконавчих пристроїв, особливо цілочисельних, власний комплект яких є в кожному ядрі. Принагідно були виконані і інші оптимізації: об'єм кешу інструкцій збільшився з 64 до 96 Кбайт; а якість роботи блоку передбачення переходів покращилась на 20 відсотків за рахунок зростання обсягу буферів. Крім того, в Steamroller подвоєна пропускна здатність ядер на операціях збереження даних.

Графічна частина процесорів Kaveri переведена на найсучаснішу архітектуру GCN 1.1. При цьому максимальна версія графічного ядра, яка реалізована в A10-7850K, отримала в своє розпорядження 512 шейдерів, які розділені по восьми обчислювальним кластерам. За рахунок цього продуктивність графічного движка в черговий раз зросла, так як в старших версіях Richland були присутні не більше 384 шейдерів. З точки ж зору потужності графічного ядра процесор A10-7850K можна порівнювати з Radeon HD 7750, і це дозволяє сподіватися, що цей гібридний процесор дасть можливість будувати інтегровані ігрові системи з прийнятною для багатьох користувачів продуктивністю.

Процесори серії AMD Kaveri FX кидають виклик уже процесорам серії IntelCorei7. У цьому випадку порівнювалися рівні продуктивності версій AMDFX-7500 (4 процесорних ядра (2,1 - 3,3 ГГц) + 6 графічних ядер (553 МГц), 19 Вт TDP) і IntelCorei7-4500U (2 x 1,8 - 3,0 ГГц + Intel HD Graphics 4400 (200 - 1100 МГц), 15 Вт). Результати порівняння наведені нижче (рис. 1.8).

Рисунок 1.8. Результати порівняння моделі AMDFX-7500і Intel Core i7-4500U

Звичайно, для повноти порівняння не вистачає аналізу вартості даних процесорів. Офіційно відомо лише, що рекомендована ціна Intel Core i7-4500U - $393. Тому якщо кінцева вартість зазначених процесорів AMD Kaveri буде помітно нижчою, то в них є всі шанси на комерційний успіх, а в нас - на можливість одержати продуктивні та більш доступні ноутбуки.

Нижче наведена порівняльна характеристика цього процесора з попередніми флагманськими гібридними процесорами A10-6800K та A10-5800K покоління Richland і Trinity (рис. 1.9).

Рисунок 1.9. Порівняльна характеристика моделей гібридних центральних процесорів

На завершення давайте подивимося на весь модельний ряд (рис. 1.10) представлених мобільних гібридних процесорів лінійки AMD Kaveri.



Рисунок 1.10. Модельний ряд процесорів лінійки AMD Kaveri

Вони зручно розбиті на три групи. З самого низу розмістилися бізнес-рішення серії AMD Kaveri PRO (AMD PRO A6-7050B, AMD PRO A8-7150B і AMD PRO A10-7350B).

Трохи вище наведені повні характеристики енергоефективних моделей: AMD A8-7100, AMD A10-7300 і AMD FX-7500, показник коефіцієнту тепловіддачі яких заявлений на рівні 19 Вт. А на вершині представлені найпродуктивніші APU: AMD A8-7200P, AMD A10-7400P і AMD FX-7600P, тепловий пакет яких досягає 35 Вт. Як бачимо, у найбільш продуктивних моделях також заявлена підтримка більш швидкісної оперативної пам'яті (DDR3-1866 / 2133 МГц) та інтегрований контролер інтерфейсу PCI Express 3.0.

1.2 Практична робота

1.2.1 Дослідження мобільного процесора компанії Qualcomm

Qualcomm - велика міжнародна компанія, яка веде високотехнологічні розробки в багатьох напрямках. Одним з найбільш важливих, звичайно ж, є виробництво процесорів для мобільних пристроїв, де Qualcomm не знає собі рівних.

Пристрої з процесорами Snapdragon випускаються з 2007-го, до 2012 року змінилося чотири покоління процесорів, які мали такі маркетингові назви (у порядку черговості випуску і покоління): Snapdragon S1, Snapdragon S2, Snapdragon S3 і Snapdragon S4. До кожного покоління в різний час могло належати від кількох до майже пари десятків різних процесорів, тому, щоб дізнатися, який саме процесор використовується в тому чи іншому пристрої, потрібно знайти його точну назву. Кожне позначення складається з букв і цифр, знання розшифровки яких може багато сказати про процесор.

У більшості своїх останніх процесорів компанія Qualcomm використовує власні ядра - Krait. Однією з основних цілей Qualcomm при створенні мобільних процесорів є найкраща енергоефективність: саме тому виробник прийняв рішення ліцензувати у компанії ARM тільки набір інструкцій, але не її ядра з серії Cortex-Ax (які, до слова, таки використовуються в деяких бюджетних процесорах Qualcomm). Результатом роботи в цьому напрямку стала можливість асинхронної роботи ядер Krait на одному процесорі, тобто, кожне ядро незалежно від інших. Його ресурси будуть використовуватися тільки в міру необхідності. У цьому і полягає відмінність Krait від рішень інших виробників, яким, з метою зниження енергоспоживання, необхідно використовувати п'яте енергозберігаюче ядро й об'єднувати групи ядер.

Qualcomm Snapdragon 200

Snapdragon 200 -процесор у лінійці Qualcomm п'ятого покоління.

Характеристики:

· Запис і відтворення відео: HD

· Основна камера: до 8 мегапікселів

· Дисплей: до 720p (HD)

· Підтримка зовнішніх дисплеїв: HD

· Ядра: чотири або два ARM Cortex-A5 або ARM Cortex-A7 з тактовою частотою до 1,4 ГГц

· Графічний прискорювач: Adreno 203

· Цифровий сигнальний процесор: QDSP5 з частотою 384 МГц

· Оперативна пам'ять: LP-DDR2

· Графічні процесори: OpenGL ES 1.1 і 2.0, WebGL 1.0

· Бездротові та дротові з'єднання: Wi-Fi 802.11ac (2.4 / 5 ГГц), Bluetooth 4.0, USB 2.0

· Стільникові мережі: підтримка двох SIM-карт, CDMA / UMTS, HSPA, GSM / GPRS / EDGE, 1xRev.A, 1xEV-DO Rev. A / B

Процесори Snapdragon п'ятого покоління підтримують всі останні стандарти і бездротові з'єднання, у тому числі Bluetooth 4.0 і двохдіапазонний Wi-Fi 802.11, які підтримують і недорогі процесори, а також мультідіапазонний LTE мережі 4 покоління. Ну а найбільш потужні процесори мають настільки високу продуктивність, що на пристроях з такими процесорами можна грати в найсучасніші тривимірні ігри, виводячи зображення на зовнішні 4K дисплеї.

На ринку мобільних процесорів компанія Qualcomm є незаперечним лідером і на даний момент пропонує найбільш потужні процесори. Для того, щоб зрозуміти масштаб охоплення Qualcomm, досить навести лише кілька цифр: на сьогоднішній день або вже продаються, або скоро з'являться на ринку більше 850 різних моделей пристроїв з процесорами Snapdragon, а більше 200 пристроїв знаходяться в розробці. При цьому, на прийнятну продуктивність можуть розраховувати навіть власники пристроїв з процесорами Snapdragon 200, а смартфони початкового рівня, при цьому, залишені іншим компаніям. В цілому можна сказати, що придбання смартфона на процесорі Qualcomm - своєрідна гарантія, як люблять висловлюватися за кордоном, "хорошого користувальницького досвіду".

2. Робота з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop

2.1 Теоретичні відомості про роботу з шарами у растровому графічному редакторі Adobe Photoshop

2.1.1 Порівняльний аналіз програмних засобів, що дозволяють працювати з шарами

В даний час одними з найпоширеніших програм в області комп'ютерної графіки є дві: Corel Draw і PhotoShop. За допомогою цих програм можна здійснити, практично, будь-які проекти і фантазії на комп'ютері в області створення зображень. Програми Corel Draw і PhotoShop, будучи програмами комп'ютерної графіки, представляють, проте, два абсолютно різних принципи обробки комп'ютерних зображень.

Adobe Photoshop-потужний растровий редактор, основою роботи в якому є робота з шарами. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растрових зображень, і найвідомішим продуктом фірми Adobe. PhotoShop - це програма растрової графіки, в якій зображення формується з безлічі елементарних крапок на екрані, званих пікселями. В програмі PhotoShop можна розфарбовувати кожну з цих крапок окремо. У Photoshop кожен шар можна розглядати як лист прозорої плівки. На цій плівці можуть знаходитися пікселі, забарвлені в різні кольори, причому вони можуть бути як повністю непрозорими, так і напівпрозорими або цілком прозорими. Такий лист плівки можна вільно переміщати щодо інших шарів-плівок, проте елементи, розташовані на одному і тому ж шарі, не можуть змінити свого розташування один відносно одного.

Corel DRAW - надійне програмне рішення для графічного дизайну, яке підійде як початківцям, так і досвідченим користувачам. Пакет включає в себе середовище з обширним контентом і професійні програми для графічного дизайну, редагування фотографій і веб-дизайну. Corel Draw - це програма, що працює в, так званому, векторному режимі, при якому зображення створюється з окремих простих об'єктів, кожний з яких є самостійною одиницею. Таке зображення можна "розкласти" у будь-який момент часу на безліч простих складових, з яких, власне, і складається кінцевий об'єкт. Наприклад, якщо ми намалюємо три об'єкти - трикутник, круг і прямокутник і розмістимо їх один над іншим, то ми можемо сказати, що кінцевий наш малюнок складається з трьох простих об'єктів, які можна обробляти (розфарбовувати, видозмінювати, пересувати з місця на місце, компонувати і т.д.) кожен окремо, переходячи від одного до іншого, тим самим формуючи задуманий нами образ.

Роботу цієї програми можна порівняти з складанням мозаїки, де загальна картина складається з окремих складових, які можна кожну окремо перекладати, міняти і пересувати по поверхні.

2.1.2 Шари. Типи шарів

Нове зображення має один шар. Кількість додаткових шарів, ефектів та наборів шарів, які можна додати до зображення, обмежується лише обсягом пам'яті вашого комп'ютера.

Робота з шарами відбувається у палітрі "Шари". Групи шарів допомагають упорядковувати шари та керувати ними. За допомогою груп шари можна розташувати в логічному порядку, уникаючи таким чином мішанини у палітрі "Шари". Групи можуть містити в собі інші групи. Групи також можна використовувати для одночасного застосування атрибутів та масок до кількох шарів.

Кожен шар в Photoshop - це окреме зображення, яке можна переглядати і редагувати окремо від будь-якого іншого шару. Шари допомагають ефективно працювати та є важливими для неруйнівного редагування зображень. Разом, всі шари утворюють єдине зображення (рис. 2.1).



Рисунок 2.1. Візуальне зображення сукупності шарів

Довільне зображення в Photoshop містить хоча б один шар - фоновий. Одношарові зображення отримуються, наприклад, в результаті сканування. При відкритті довільного файлу растрової графіки (крім файлів формату Photoshop) зображення розміщується у фоновому шарі. Фоновий шар не містить прозорих областей і розташовується на найнижчому рівні. Усі інші шари розташовуються поверх фонового.

Типи шарів:

1. Шар малювання - в ньому розміщуються фрагменти довільного зображення. Він представляє собою повноцінні зображення, розмір, роздільна здатність, колірна модель якого є такою ж, як і всього зображення. Головною особливістю є те, що довільну частину такого шару можна зробити повністю чи частково прозорою.

2. Текстовий шар - слугує для редагування та форматування тільки текстової інформації. Текстовий шар може бути перетворений у растрове зображення, після чого до нього можна застосовувати засоби для обробки зображень.

3. Заливальний шар - зовні нагадує шар малювання, заповнений кольором (або градієнтом чи узором). Photoshop сприймає заливальні шари не як зображення, а як команду "додати в кожний піксель зображення деяку кількість певного кольору". При створенні заливального шару до нього автоматично підключається маска шару.

4. Коригувальний шар - призначений для тонової та колірної корекції зображення. Цей тип шару Photoshop теж сприймає як команду "додати в кожний піксель зображення деяку кількість певного кольору", але на відміну від заливальних шарів, коригувальні шари - невидимі у вікні відображення.

5. Відео-шар - використовується для додавання відео до зображення. Після імпорту відеокліпа в зображення, до шару можна застосовувати маску, трансформувати його, додавати ефекти, малювати на окремих кадрах або растеризувати окремий кадр, перетворивши його на стандартний шар.

6. Шар смарт-об'єкт - спеціальний тип шару, що містить один або більше шарів вмісту. Смарт-об'єкт можна трансформувати (масштабувати, нахиляти або перемальовувати), не змінюючи при цьому безпосередньо пікселі зображення. Крім того, смарт-об'єкт можна редагувати як окреме зображення навіть після його розміщення у зображенні Photoshop. Смарт-об'єкти також можуть містити ефекти смарт-фільтрів, які дозволяють недеструктивно застосовувати фільтри до зображень таким чином, що згодом ефекти фільтрів можна буде змінити або прибрати.

7. 3D-шар - дозволяє досить реалістично імітувати ефект тривимірного зображення.

8. Шар-маска - можна використовувати шар-маску для приховування частин шару і відкриття нижніх шарів. Маскування шарів - цінний метод компонування для поєднання кількох фотографій в єдине зображення або для виконання локальних виправлень кольору й відтінків.

2.1.3 Огляд палітри "Шари"

Для роботи з шарами призначена палітра Шарів та команди меню Шар. Щоб відкрити або заховати палітру Шарів, слід вибрати в меню Вікно пункт Показати палітру Шарів або натиснути клавішу F7. На палітрі Шарів (рис.2.2) зосереджені основні інструменти, необхідні для роботи з шарами (більшість команд для управління шарами також знаходиться в меню Шар). На палітрі Шарів перелічено всі шари, групи шарів та ефекти шарів на зображенні. Можна використовувати панель Шарів, щоб показувати та ховати шари, створювати нові шари, працювати з групами шарів, а також надається доступ до додаткових команд та параметрів.

Рисунок 2.2. Палітра Шарів

За допомогою палітри Шарів можна легко проводити основні операції з шарами - створювати і видаляти шари, маски шарів, змінювати прозорість і режим накладення шару, групувати шари, додавати різні ефекти і стилі шарів.

При відкритті будь-якого файлу за допомогою команди Відкрити, шар такого зображення в палітрі називається Фоновим і помічений піктограмою у вигляді замка. Фоновий шар має деякі відмінності від звичайних шарів, які за замовчуванням називаються Шар 1, Шар 2 і т.д.

Якщо звичайний шар можна порівняти з листом прозорої плівки, то фоновий шар - з листом паперу. Це легко помітити, якщо спробувати стерти інструментом Гумка частину зображення на фоновому шарі і на звичайному. На звичайному шарі гумка видаляє забарвлені пікселі, замінюючи їх прозорими (за замовчуванням прозорі пікселі відображаються в Photoshop у вигляді шахматки), а на фоновому шарі гумка малюватиме кольором заднього плану (колір заднього плану, за умовчанням білий, можна змінити за допомогою нижнього квадрата на палітрі Інструментів). Фоновий шар, на відміну від всіх інших, не можна переміщати за допомогою інструменту Переміщення.

Фоновий шар у будь-який момент можна перетворити в звичайний, для цього достатньо скопіювати його, перетягнувши на кнопку створення нового шару в нижній частині палітри Шарів, або двічі клацнути по ньому, з'явиться діалогове вікно у якому можна задати ім'я шару.

2.1.3.1 Огляд меню палітри "Шари"

В правому верхньому кутку палітри Шарів розташована кнопка із зображенням трикутної стрілки. Клацнувши по ній, можна викликати меню, в якому зібрані деякі команди (рис. 2.3):



Рисунок 2.3. Меню палітри Шарів

· Новий шар - Shift+Ctrl+N - створює новий шар. В діалоговому вікні створення нового шару можна задати його ім'я, прозорість, режим накладення, колір шару, яким він буде відзначений в палітрі Шарів, а також створити обмежуючу маску з попереднього шару;

· Створити дублікат шару - дублює шар зі всім, що на ньому розташоване. Діалогове вікно дублювання шару дозволяє задати ім'я шару і його місцеположення в тому ж документі, в новому або в якомусь з відкритих. Такий ж результат дає перетягування шару на кнопку створення нового шару в нижній частині палітри Шарів;

· Видалити шар - при виборі цієї команди виникає діалогове вікно, в якому можна підтвердити операцію видалення шару або відмовитися від неї;

· Видалити прихований шар - дозволяє видалити всі приховані шари;

· Нова група шарів - створює нову групу шарів;

· Нову група на основі шарів - створює нову групу шарів на основі вибраних;

· Перетворити в смарт-об'єкт - ця команда перетворює виділені шари в смарт-об'єкт із збереженням їх типу і порядку проходження;

· Редагування вмісту - ця команда призначена для редагування вмісту смарт-об'єкта;

· Параметри шару - викликає діалогове вікно параметрів шару;

· Параметри накладання - викликає діалогове вікно параметрів накладання;

· Створити обмежуючу маску - створює з шару маску, крізь контури якої видні верхні шари;

· Зв'язати шари - зв'язує виділені шари;

· Виділити зв'язані шари - виділяє всі шари, пов'язані з вибраним;

· Об'єднати з нижнім - Ctrl+E - зливає виділений шар з нижче лежачим шаром, в результаті вони стають одним єдиним шаром;

· Об'єднати видимі - Ctrl+Shift+E - зливає всі видимі шари (тобто ті, у яких активний значок "ока");

· Виконати зведення - команда зведення "склеює" шари зображення. При цьому пікселі верхніх шарів заміщають пікселі нижніх. Операція зведення незворотна, оскільки заміщені пікселі втрачаються назавжди.

· Параметри анімації - дозволяє приховувати або відображати на палітрі Шарів опції, пов'язані з анімацією зображення;

· Параметри палітри - керує відображенням мініатюр в палітрі Шарів. Тут можна вибрати відповідний розмір мініатюр або зовсім відключити їх для економії пам'яті і місця в робочій області. Можна задати вміст мініатюри, тобто відображати в мініатюрі весь документ або встановлювати межі ікони по межі шару, що дає можливість легко знайти шар навіть з невеликим зображенням;

· Закрити - команда закриває палітру Шарів.

2.1.4 Операції над шарами

1. Створення шарів

Новий шар з'являється або над виділеним шаром, або у виділеній групі у палітрі Шарів.

Для того, щоб створити новий шар, потрібно обрати найбільш зручний спосіб:

· Щоб створити новий шар, використовуючи стандартні параметри, натиснути кнопку "Створити шар" у палітрі Шарів;

· Розкрити меню палітри Шари, клацнувши на кнопці із стрілкою в правому верхньому кутку палітри, і вибрати команду Новий шар. З'явиться діалогове вікно у якому можна задати ім'я створюваному шару (у текстовому полі Ім'я), встановити (у полі Непрозорість) ступінь непрозорості шару, і вибрати потрібний режим накладення пікселів (у списку, що розкривається, Режим) (рис. 2.4).

·

Рисунок 2.4.Діалогове вікно Створення нового шару.

· натиснути комбінацію клавіш Ctrl+Shift+N;

· перетягнути шар з одного документа в іншій, інструментом Переміщення.

2. Перейменування шарів

Якщо назва шару описує його вміст, то це може допомогти в роботі, особливо якщо в малюнку десяток-другий шарів.

Шар можна перейменувати декількома способами:

· утримуючи клавішу Alt з подвійним кліком на назві шару, з'явиться діалогове вікно (рис. 2.5), у якому необхідно задати ім'я;

Рисунок 2.5. Діалогове вікно Параметри шару (Перейменування шару)

· за допомогою пункту Параметри шару у меню Шар;

· за допомогою меню палітри Шарів, де з'явиться аналогічне діалогове вікно.

3. Растеризація шарів

Неможливо застосовувати інструменти малювання або фільтри до шарів, які містять в собі векторний вміст (текстовий шар, контурний шар або векторну маску). Проте, можна растеризувати - перетворити вміст цих шарів в звичайне, точкове зображення. Для цього необхідно вибрати шар, і за допомогою меню палітри Шарів вибрати пункт Растеризувати шар (рис. 2.6).

Рисунок 2.6.Растеризація шару за допомогою меню Шар

4. Колірне кодування шарів

Колірне кодування шарів в складних малюнках дозволяє візуально розрізняти шари в палітрі Шарів (це кодування може бути абсолютно довільним, воно не впливає на вміст шарів і зроблено тільки для зручності) (рис. 2.7).

Рисунок 2.7. Колірне кодування шарів

Для призначення кольору шару потрібно вибрати пункт Параметри шару у меню Шар або в меню палітри Шарів, вибрати колір у діалоговому вікні (рис. 2.8) і натиснути OK. А також, задати колір шару можна утримуючи натиснуту клавішу Alt з подвійним кліком на назві шару (вибрати колір у діалоговому вікні і підтвердити).

Рисунок 2.8. Діалогове вікно Параметри Шару (Колірне кодування)

5. Зміна прозорості шару

В правій верхній частині палітри Шарів розташовано два поля-повзунки: Непрозорість і Заливка. Повзунок Непрозорість змінює прозорість всього шару цілком, а зміна прозорості, так само як і режиму накладення, діє на весь шар. Для настройки ступеня прозорості можна переміщати повзунок або вводити будь-які значення безпосередньо з клавіатури (рис. 2.9).

Рисунок 2.9.Зміна прозорості шару

6. Блокування шару

Кнопки Блокування, розташовані під списком вибору режиму накладення, дозволяють закріпити або захистити деякі властивості шару від небажаного редагування (рис. 2.10):

Рисунок 2.10. Кнопки блокування шару

· Зберегти прозорість пікселів - дозволяє захистити від редагування прозорі області шару. Якщо ця кнопка не натиснута, інструменти малювання будуть впливати на весь шар;

· Зберегти колір пікселів - забороняє малювати на всьому шарі;

· Закріпити місце розташування - забороняє переміщати шар;

· Зберегти все - повністю блокує шар.

7. Видалення шарів

Для того, щоб видалити шар, достатньо перетягнути його на кнопку з піктограмою корзини, або клацнути на значку корзини, розташованому в правому нижньому кутку палітри Шарів; також можна вибрати в меню Шар пункт Видалити шар або скористатися контекстним меню.

2.1.5 Зв'язані шари. Вирівнювання і розподіл зв'язаних шарів

Декілька шарів можна зв'язати разом, щоб виконати над ними загальні дії, наприклад, щоб перемістити їх або трансформувати як єдине ціле або щоб вирівняти їх, рівномірно розподілити по горизонталі або вертикалі. На відміну від декількох шарів, виділених одночасно, зв'язані шари залишають свій зв'язок, доки їх не звільнять. Для зв'язаних шарів можна створити загальну маску.

Щоб зв'язати декілька шарів разом, необхідно виділити шари, які треба зв'язати і клікнути на піктограму Зв'язування шарів у нижній частині палітри Шарів (рис. 2.11).

Рисунок 2.11. Зв'язані шари

Об'єкти на зв'язаних шарах можна вирівнювати щодо активного шару або щодо області. Крім того, їх можна рівномірно розподіляти по вертикалі або горизонталі.Для того, щоб вирівняти їх один щодо одного, в палітрі шарів необхідно виділити один з цих шарів і виконати команду Вирівняти зв'язані шари з меню Шарів (рис. 2.12).

Рисунок 2.12. Меню Шарів Вирівнювання шарів

Також можна вирівнювати та розподіляти вміст зв'язаних шарів застосовуючи інструмент Переміщення. Для цього призначені кнопки панелі інструмента Переміщення (рис. 2.13).

Рисунок 2.13. Кнопки панелі інструмента Переміщення

Група Вирівнювання шарів (доступна при виділенні двох і більше шарів):

1 - Верхні краї - Вирівнює верхній піксель виділених шарів за найвищим пікселем усіх виділених шарів або за верхнім краєм межі виділення (рис. 2.14);

Рисунок 2.14. Вирівнювання зв'язаних шарів відносно верхнього краю, щодо активного нижнього шару

2 - Вертикальні центри - вирівнює піксель вертикального центру на кожному виділеному шарі за пікселем вертикального центру всіх виділених шарів або за вертикальним центром межі виділення;

3 - Нижні краї - вирівнює нижній піксель виділених шарів за найнижчим пікселем усіх виділених шарів або за нижнім краєм межі виділення;

4- Ліві краї - вирівнює лівий піксель виділених шарів за лівим пікселем крайнього лівого шару або за лівим краєм межі виділення;

5 - Горизонтальні центри - вирівнює піксель горизонтального центру на кожному виділеному шарі за пікселем горизонтального центру всіх виділених шарів або за горизонтальним центром межі виділення (рис. 2.15);

Рисунок 2.15. Вирівнювання зв'язаних шарів відносно центру по горизонталі, щодо активного нижнього шару

6 - Праві краї - вирівнює правий піксель зв'язаних шарів за крайнім правим пікселем усіх виділених шарів або за правим краєм межі виділення.

Група Рівного розподілу шарів (доступна при виділенні трьох і більше шарів):

7 - Верхні краї - розподіляє шари рівномірно, починаючи з верхнього пікселя кожного шару;

8 - Вертикальні центри - розподіляє шари рівномірно, починаючи з пікселя вертикального центру кожного шару;

9 - Нижні краї - розподіляє шари рівномірно, починаючи з нижнього пікселя кожного шару;

10 - Ліві краї- розподіляє шари рівномірно, починаючи з лівого пікселя кожного шару;

11 - Горизонтальні центри - розподіляє шари рівномірно, починаючи з пікселя горизонтального центру кожного шару;

12 - Праві краї - розподіляє шари рівномірно, починаючи з правого пікселя кожного шару.

Команда "Автовирівнювання шарів":

13 - Автоматичне вирівнювання шарів зображення - дозволяє автоматично вирівняти шари, базуючись на однаковому вмісті різних шарів (наприклад, на кутах та краях). Можна призначити один шар як базовий або дозволити Photoshop вибрати цей шар автоматично. Інші шари буде вирівняно за базовим шаром таким чином, що відповідний зміст шарів перекриватиметься.

Використання команди "Автовирівнювання шарів" дозволяє комбінувати зображення кількома способами:

· Заміна або видалення частин зображень, що мають однаковий фон. Після вирівнювання зображень можна використовувати ефекти маскування або накладання, щоб скомбінувати частини кожного зображення в одне зображення.

· Об'єднання зображень, які мають вміст, що накладається.

· Кадри відеокадрів, знятих на статичному фоні, можна перетворювати в шари, а потім додавати чи видаляти вміст на кількох кадрах.

При натиску на кнопку Автоматичного вирівнювання шарів завантажується однойменне діалогове вікно (рис. 2.16).



Рисунок 2.16. Діалогове вікно Автоматичне вирівнювання шарів

· Авто - Photoshop проаналізує вихідні зображення і застосує до них макет "Перспектива" або "Циліндричний" залежно від того, який з макетів допоможе виготовити краще складене зображення.

· Перспектива - створює узгоджене складене зображення шляхом використання одного з вихідних зображень (за замовчуванням - середнього) у якості базового зображення. Інші зображення потім трансформуються (в разі потреби переміщаються, розтягуються або нахиляються), щоб перекриття вмісту по шарах було узгодженим.

· Монтаж кадрів - вирівнює шари та суміщає вміст, що накладається, не змінюючи форму об'єктів на зображенні (наприклад, коло залишиться колом).

· Циліндричний - зменшує деформацію у формі краватки-метелика, яке може виникнути під час використання макета "Перспектива", шляхом відображення кожного зображення як на розгорнутому циліндрі. Вміст, що накладається, так само співпадає на усіх шарах. Базове зображення розміщується у центрі. Цей тип макета найкраще годиться для створення широких панорам.

· Сферичний - вирівнює зображення з широкими полями зору (вертикальним і горизонтальним). Визначає одне з вихідних зображень у якості зображення та сферично перетворює інші зображення таким чином, щоб сумістити вміст, що накладається.

· Переміщення - вирівнює шари та суміщає вміст, що накладається, але не трансформує (не розтягує та не нахиляє) жодного з вихідних шарів.

2.1.6 Режими накладання шарів

Режим накладання, заданий у панелі параметрів, визначає як змінюються пікселі зображення в результаті дії інструмента для малювання або редагування. У ході візуалізації ефектів накладання кольорів корисно оперувати термінами кольорів:

· Основний колір - це початковий колір зображення.

· Сполучений колір - це колір, який наноситься інструментом малювання або редагування.

· Кінцевий колір - це колір після накладання.

В лівій верхній частині палітри Шарів знаходиться список вибору режиму накладення шару, що розкривається. Режими накладення призначені для створення різних художніх і спеціальних ефектів, одержуваних шляхом математичних операцій з колірними складовими пікселів, розташованих на різних шарах. Іншими словами, вони визначають спосіб взаємодії шару з нижче лежачим шаром. Режими накладення незамінні при створенні різних колажів. Завдяки ним, можна буквально за декілька секунд створювати яскраві, незвичайні картини і приголомшливі ефекти.

Для того, щоб змінити режим накладення шару, достатньо виділити шар в палітрі Шарів і вибрати потрібний з них в списку, що розкривається, в лівій верхній частині палітри (рис. 2.17).



Рисунок 2.17. Режими накладання

Шари, як листи плівки, можуть розташовуватися один над одним. При цьому кожний непрозорий піксель на шарі має ті або інші колірні координати (наприклад, в колірній моделі RGB).

Тепер уявимо, що у нас є два шари, верхній з яких, наприклад, жовтий (координати R: 252; G: 255; В: 0), а нижній - зелений (координати R: 33; G: 223; В: 56). Якщо обидва шари видимі (піктограма у вигляді ока включена) і для кожного вибраний режим накладення Нормальний, то ми будемо бачити тільки верхній жовтий шар, оскільки він повністю перекриває розташований під ним зелений шар.

Якщо змінити режим накладення верхнього жовтого шару на режим Різниця, то ми побачимо абсолютно новий, третій колір, не жовтий і не зелений, отриманий в результаті математичної обробки колірних значень верхнього і нижнього шарів (його колірні координати R: 219; G: 32; В: 56) (рис. 2.18).