Відповідно до термінології ADO, будь-яке джерело даних (база даних, електронна таблиця, файл) називається сховищем даних, з яким за допомогою провайдера даних взаємодіє додаток. Провайдери ADO забезпечують з'єднання додатку, що використовує дані через ADO, з джерелом даних (сервером SQL, локальною базою даних, файлової системою і т. д.). Для кожного типу сховища даних повинен існувати провайдер ADO. Провайдер "знає" про місцеположення сховища даних і його зміст, вміє звертатися до даних із запитами та інтерпретувати службову інформацію і результати запитів з метою їх передачі додатку.

Технологія ADO завоювала популярність у розробників, завдяки універсальності - базовий набір інтерфейсів OLE DB є в кожній сучасній операційній системі Microsoft. Тому для забезпечення доступу додатка до даних достатньо лише правильно вказати провайдер з'єднання ADO і потім переносити програму на будь-який комп'ютер, де є необхідна база даних і, звичайно, встановлена ADO.

Так як технологія ADO заснована на стандартних інтерфейсах СОМ, які є системним механізмом Windows, це скорочує загальний обсяг працюючого програмного коду і дозволяє поширювання додатка без допоміжних програм і бібліотек.

У Палітрі компонентів Delphi є сторінка ADO, що містить набір компонентів, що дозволяють створювати повноцінні додатки БД, які звертаються до даних через ADO.

5.1.3 Опис архітектури програмної системи

Архітектура програмної системи представлена на рис.5.1.

Рис.5.1. Архітектура програмної системи.

Програмна система складається із БД Access, мови програмування високого рівня Delphi. Для доступу до бази даних Borland Database Engine і ODBC в додатках Delphi використовується технологія Microsoft ActiveX Data Objects (ADO).

5.1.4 Опис технічної архітектури системи

Технічне забезпечення - це комплекс технічних засобів, призначених для роботи інформаційної системи, а також відповідна документація на ці засоби і технологічні процеси.

Обгрунтування вибору складу й структури комплексу технічних засобів системи проектування автомобільної низькочастотної акустичної системи грунтується на наявних відомостях про експлуатацію аналогічних по класу систем, а також на вимогах пропонованих до технічних засобів програмним забезпеченням, яке використовується при функціонуванні системи.

При виборі технічних засобів керуються такими критеріями:

– сумісність технічних засобів з ОС;

– обсяги оброблюваної інформації, їх структура, час обробки;

– необхідність наявності засобів комунікації;

– структура вирішуваних завдань, їх взаємозв'язок;

– вимоги до умов експлуатації технічних засобів;

– система повинна функціонувати цілодобово і безперервно;

– продуктивність, параметри і характеристика технічних засобів.

Конфігурація проектованих систем і вживане обладнання повинні забезпечувати можливість нарощування за рахунок розширення апаратної і програмної частин без порушення їх працездатності.

Оптимальна конфігурація комп'ютера для робочого місця проектувальника автомобільної низькочастотної акустичної системи представлена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1.Конфігурація комп'ютера для робочого місця проектувальника автомобільної низькочастотної акустичної системи

ПАРАМЕТР	ЗНАЧЕННЯ
Системна плата	MSI P67A-GD53 Socket 1155 АТХ
Процесор	Intel Core i5-2400 3.1ГГц 95Вт tray
Кулер	Cooler Master Hyper TX3
Пам'ять	Corsair "CML4GX3M2A1600C9" 2x2048МБ DDR3 1600МГц CL9
Вінчестер	Samsung HD502HJ 500ГБ кэш 16МБ SATA2
Відеоадаптер	MSI N550GTX-Ti-M2D1GD5/OC
Привод DVD±RW	LITE-ON iHAS124-34 SATA Black
Корпус	Cooler Master Elite 370 500Вт Black ATX
Монітор	Samsung 21?
Мережева плата	Вбудована.

5.1.5 Опис структурної схеми програмного комплексу

Структурна схема программного комплексу складається із системного та програмного забезпечення (рис.5.2).

Системне програмне забезпечення включає:

– СУБД Access;

– Windows Vista.

Програмне забезпечення включає:

– Форми;

– Змінні/константи;

– Модулі.

Ри.5.2. Структурна схема программного комплексу.

5.1.6 Опис функціональної схеми програмних модулів підсистем

Програмне забезпечення сучасного комп'ютера являє собою набір програм, за допомогою яких реалізуються його численні функції:

– спеціальна організація обчислювального процесу;

– використання всіх можливостей апаратури комп'ютера і його периферійних пристроїв з метою найкращого і якнайшвидшого вирішення виникаючих завдань;

– ефективна організація багатокористувацького режиму роботи комп'ютерів і роботи в локальних і глобальних комп'ютерних мережах;

– реалізація зручного взаємодії комп'ютера з користувачем і користувача з комп'ютером (зручний інтерфейс);

– ефективна розробка нових програмних засобів;

– якісне та швидке вирішення типових завдань в різних областях предметної діяльності людини;

– ефективне рішення складних прикладних задач в різних областях предметної діяльності людини;

– рішення інтелектуальних завдань планування та прогнозування діяльності, проведення експертизи, навчання, тестування знань та ін. в різних областях предметної діяльності людини;

– комплексна автоматизація вирішення складних завдань оцінювання даних і прийняття рішень для різних систем об'єктів.

На основі вихідних даних, наведених при постановці завдання, можна виділити дві підмножини функцій:

– реалізують службові функції (перевірка пароля, архівація бази даних тощо);

– реалізують основні функції (введення первинної інформації, обробка та ведення довідників, відповіді на запити та ін.).

Дерево функцій представлено на рис 5.3.



Рис.5.3. Дерево функцій.

Найважливіша характеристика програмного забезпечення - зручність його користувальницького інтерфейсу, наявність і доступність необхідних елементів управління. В системі Delphi є спеціальний проектувальник форм, за допомогою якого вікна майбутньої програми готуються у вигляді форм. Проектувальник дозволяє підібрати оптимальні розміри вікон, розмістити і налаштувати всілякі елементи управління і меню, додати готові зображення, вказати заголовки, підказки, підписи і так далі.

Будь-яка робота в Delphi починається зі створення нового проекту. Як правило, з одного проекту виходить один додаток. Таким чином, проект являє собою фундамент або каркас, на який „кріпляться" всі потрібні деталі. Найменший проект являє собою тільки один файл із вихідним кодом проекту, що має розширення DPR, він називається головним файлом проекту. Серйозний великий проект містить десятки різноманітних форм, модулів, а також динамічні бібліотеки та ресурси і т.д.

У головному файлі міститься опис всіх модулів і форм, що входять до складу проекту. Крім того, в секції begin ... end може розташовуватися будь-який код, який повинен виконуватися перед початком роботи програми або в процесі її закриття.

Модулем називається текстовий файл з розширенням PAS, в якому міститься деякий вихідний код на мові Object Pascal. З модулем може бути пов'язана форма, яка являє собою окремо взяте вікно програми з розташуванням на ньому інтерфейсними елементами.

На основі розроблених даних структурна схема пакета містить наступні програмні модулі:

– модулі, які виконують службові функції;

– керуючі модулі, призначені для завантаження меню і передачі управління іншому модулю;

– модулі, пов'язані з введенням, зберіганням, обробкою і видачею інформації.

Опис програмних модулів наведено в табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Опис програмних модулів.

№ п/п	Идентификатор программного модуля	Выполняемые функции
1.	Unit1 (Form1 „ Speaker")	Відкриття форми головного меню
2.	Unit2 (Form2 „ Loudspeaker Parameters")	Відкриття форми для введення та редагування довідника "Параметри"
3.	Unit3 (Form3 „Minimum Loundspeaker Parameters")	Відкриття форми для введення мінімальних параметрів динаміків.
4.	Unit4 (Form4 „Loudspeaker Database")	Відкриття форми для введення основних параметрів динаміків.
5.	Unit5 (Form5 „Basic parameters")	Відкриття форми для перегляду та введення основних параметрів системи.
6.	Unit6 (Form6 „Optimum Vented Box")	Відкриття форми для введення оптимальних параметрів.
7.	Unit7 (Form7 „Custom Vented Box")	Відкриття форми для введення параметрів користувача.
8.	Unit8 (Form8 „Passive Radiator Box")	Відкриття форми для введення пасивних параметрів.
9.	Unit9 (Form9 „Internal Box Dimensions")	Відкриття форми для розрахунку параметрів корпусу сабвуфера.

У проекті Delphi крім модулів і форм можуть бути присутніми різні службові файли. Серед них важливе місце займають ресурси (розширення RES), які зберігають значки, курсори, рядки повідомлень, інформацію про версію програми і т.д.

5.1.7 Опис алгоритмів окремих програмних модулів

Для кожного виділеного модуля розроблена функціонально-технологічна схема і детальний алгоритм її кодування. Розглянемо алгоритм програмного модуля довідник „Моделі динаміків" (рис.5.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.5.4. Алгоритм програмного модуля довідник „Моделі".

В довідник „Моделі" вводяться наступні дані: код виробника моделі сабвуфера, найменування моделі динаміка; додаткова інформація.

Розглянемо алгоритм програмного модуля довідник „Параметри" (рис.5.5).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.5.5. Алгоритм програмного модуля „Параметри".

Для формування запису в довідник „Параметри" вводяться основні параметри динаміка.

Наступний шаг: Візуальний контроль даних.

Після контролю даних проводиться обробка даних. Введенні параметри записуються в базу даних.

Результатом процесу є формування основних параметрів в головній формі.

5.1.8 Опис інтерфейсу

При розробці структури інтерфейсу була передбачена можливість роботи з вхідною інформацією, формування вихідної інформації, коректування даних, що вводяться, перегляд введеної інформації, ведення файлів нормативно-довідкової інформації.

Інтерфейс автоматизованого вирішення поставленого завдання з використання основного меню надано на рис.5.6.

Інтерфейс усіх екранних форм уніфікований, і робота з однією екранної формою схожа з роботою інших екранних форм, що забезпечує комфортну роботу користувача.

Рис.5.6. Інтерфейс програми.

5.1.9 Опис варіантів використання - реальних прецедентів системи

UML і Rational Rose є універсальними засобами, які підходять і для моделювання бізнес-процесів.

Use case diagram (діаграми прецедентів) - дозволяє створити список операцій, які виконує система. Часто цей вид діаграм називають діаграмою функцій, тому що на основі набору таких діаграм створюється список вимог до системи і визначається безліч виконуваних системою функцій. Кожна така діаграма або, як її зазвичай називають, кожен Use case - це опис сценарію поводження, якому слідують діючі особи (Actors). Даний тип діаграм використовується при описі бізнес процесів предметної області, яка автоматизується, визначенні вимог до майбутньої системи. Відображає об'єкти як системи, так і предметної області та завдання, що ними виконуються.

Діаграма варіантів використання дозволяє створити список операцій, які виконує система. Часто цей вид діаграм називають діаграмою функцій, тому що на основі набору таких діаграм створюється список вимог до системи і визначається безліч виконуваних системою функцій.

Кожна така діаграма або, як її зазвичай називають, кожен Use case - це опис сценарію поводження, якому слідують діючі особи (Actors). Діаграма варіантів використання це наочне уявлення суб'єктів і варіантів використання разом з будь-якими додатковими визначеннями і специфікаціями.

На даному виді діаграм відображаються основні функції, які виконує система, особи, які надають вплив на систему - зовнішні сутності, а також зв'язки між ними. Діаграма варіантів використання являє собою не просто якусь схему, а є повністю документованою моделлю передбачуваної поведінки системи.

Переваги моделі варіантів використання полягають у тому, що вона:

– визначає користувачів та межі системи;

– визначає системний інтерфейс;

– зручна для спілкування користувачів з розробниками;

– використовується для написання тестів;

– є основою для написання документації користувача;

– добре вписується в будь-які методи проектування (як об'єктно-орієнтовані, так і структурні).

Діаграма варіантів використання являє собою не просто якусь схему, а є повністю документованої моделлю передбачуваної поведінки системи. Це вид діаграм особливо важливий при організації і моделювання поведінки системи. На них представлені прецеденти і актори (окремий випадок класів), а також відносини між ними. Актор - це роль, яку користувач грає по відношенню до системи.

В якості дійових осіб (акторів) інформаційної системи автомобільної низькочастотної акустичної системи (рис.5.7):

– проектувальник.



Рис.5.7. Діаграма варіантів використання.

Визначимо варіанти використання системи проектувальником:

– вибір типу динаміку (вибір акустичної системи, підбір параметрів);

– проектування корпусу сабвуфера (розрахунок геометрії корпусу сабвуфера, розрахунок фазоінвертора);

– виготовлення сабвуфера (операції по закінченню виготовлення сабвуфера, оформлення документації по проектуванню сабвуфера).

5.1.10 Опис класів

Діаграми класів (Class diagrams) - головний тип діаграм UML, які відображають логічну структуру програмної системи та суттєво впливають на процес генерації програмного коду. Основними елементами діаграми класів у Rational Rose є безпосередньо класи (classes) та відношення між ними (relations).

Клас - сукупність логічних об'єктів, які мають схожі характеристики і відрізняються однаковою поведінкою. В ООП характеристики об'єктів певного класу представлені сукупністю атрибутів, а поведінка - сукупністю операцій.

У Rational Rose кожен клас графічно представлений прямокутником, що має три секції: ім'я класу, перелік атрибутів та перелік операцій. Для кожного атрибуту задається тип даних, для кожної операції тип даних для значення, що повертається, та перелік параметрів. Атрибути та операції можуть бути визначені для кожного об'єкта класу, чи для класу в цілому (static attributes and operations).

Зазвичай для опису системи створюють кілька діаграм класів. На одних показують деяку підмножину класів і відносини між класами підмножини. На інших відображають ту же підмножину, але разом з атрибутами і операціями класів. Треті відповідають тільки пакетам класів і відносинам між ними. За замовчуванням існує одна діаграма класів, звана Головною, на якій показують пакети класів моделі (рис. 5.8).

Рис.5.8. Головна діаграма класів інформаційної підсистеми

На діаграмі класів "Проектування корпусу сабвуфера" представлені класи і взаємозв'язки між ними (рис.5.9).

Рис.5.9. Проектування корпусу сабвуфера.

У верхній частині прямокутника класу міститься його ім'я і (необов'язково) стереотип. Середній розділ включає в себе атрибути класу, тобто його дані. У нижній секції описуються операції, або поведінку, класу. Для спрощення діаграми атрибути та / або операції класу можна не показувати.

Зазначена множинність (кратність) показує, скільки примірників одного класу взаємодіють за допомогою цього зв'язку з одним примірником іншого класу в даний момент часу. Так само були додані атрибути та методи в деякі класи.

5.1.11 Опис структурної схеми програмних модулів у вигляді UML-діаграми

Діаграма компонентів забезпечує узгоджений перехід від логічного уявлення до конкретної реалізації проекту у формі програмного коду. Одні компоненти можуть існувати тільки на етапі компіляції коду, інші - на етапі його виконання. Головними графічними елементами діаграми компонентів є компоненти, інтерфейси і залежності між ними.

Діаграми компонентів відображають залежності між програмними компонентами, що виникають на етапі компіляції або в процесі виконання програми. На діаграмах компонентів зображується входження класів і об'єктів в програмні компоненти системи (модулі, бібліотеки і т.д.).

Головна діаграма компонентів зазвичай представляє певні для системи пакети. Компоненти вихідного коду - це програмні файли, що містяться всередині пакетів.

Компонента - вихідний код, бінарний код або run-time об'єкт.

Діаграми компонентів відображають типи компонентів і залежності між програмними компонентами, що виникають на етапі компіляції або в процесі виконання програми, зокрема зв'язок файлів вихідного коду з динамічними бібліотеками DLL. На діаграмах компонентів зображується входження класів і об'єктів в програмні компоненти системи (модулі, бібліотеки і т.д.).

Головна діаграма компонентів зазвичай представляє певні для системи пакети (рис.5.10).

Рис.5.10. Головна діаграма компонентів.

У системи може бути кілька діаграм компонентів в залежності від числа підсистем або виконуваних файлів. Кожна підсистема є пакетом компонентів. У загальному випадку пакети - це сукупності компонентів. На рис.5.11 показана діаграма компонентів проектування корпусу сабвуфера.

Рис.5.11. Діаграма компонентів проектування корпусу сабвуфера.

Діаграма компонентів проектування корпусу сабвуфера містить наступні класи: „Вибір типу динаміку", „Розрахунок параметрів", „Ескіз корпусу сабвуфера".

5.1.12 Опис UML-діаграм послідовностей для кожного прецеденту

Для діаграми послідовності ключовим моментом є динаміка взаємодії об'єктів у часі. При цьому діаграма послідовності має як би два виміри. Один представлено зліва направо у вигляді лінії життя (lifeline) (період часу існування) окремого об'єкта, який бере участь у взаємодії, а другий - вертикальною тимчасовою віссю, спрямованою зверху вниз.

Взаємодія об'єктів реалізується за допомогою повідомлень, що надсилаються одними об'єктами іншим. Повідомлення з'являються в тому порядку, в якому вони показані - зверху вниз.

У даній моделі для створення діаграми послідовності був використаний варіант використання проектування автомобільної низькочастотної акустичної системи (рис.5.12).

Рис.5.12. Діаграма послідовності "Проектування корпусу сабвуфера".

Для виготовлення сабвуферу в систему поступають дані про модель автомобіля, тип кузова, музичні смаки власника, місто установки сабвуфера.

На основі отриманих даних необхідно вибрати акустичне оформлення і параметри динаміка. Згідно отриманих параметрів проводиться проектування корпусу сабвуфера, в результаті якого розробляється ескіз моделі корпуса. На основі ескізу виготовляється корпус сабвуфера.

5.2 Опис інструктивних матеріалів користувача

Після запуску програми бачимо наступний інтерфейс (рис.5.13):

Рис.5.13. Головне меню програми.

Для роботи з програмою у режимі розрахунку корпуса сабвуфера під існуючий динамік, потрібно знати хоча б основні параметри динаміка це Fs, Vas і Qts. Вибрати цей режим можна в меню loudspeaker, і там будуть 2 пункти введення установок: це мінімум (коли потрібно ввести тільки Fs, Vas, Qts або повний (коли потрібно ввести всі параметри).

В програмі існує база даних сабвуферних динаміків різних фірм. Тому, якщо не відомі параметри динаміка, їх можна знайти в базі програми або ввести добавити новий тип динаміку. Це дає можливість з часом поповнювати і розширювати базу даних, що, в подальшому, полегшить роботу.

Для введення нового типу динаміку необхідно зайти в меню File і пункт New Design (рис. 5.14)

Рис.5.14. Форма введення параметрів нового типу динаміку в базу.

Для перегляду параметрів динаміку в базі даних використовується в меню Loudspeaker пункт Loudspeaker Database (рис.5.15)

Рис.5.15. Форма Loudspeaker Database.

Для стирання всіх параметрів гучномовця і корпусу поточної конструкції необхідно вибирати команду Clear Design в меню Edit. Програма перепитає, чи дійсно ви хочете стерти конструкцію, перед тим, як виконати команду, щоб запобігти випадковому стирання потрібних даних.

Далі необхідно задати параметри розрахунку. Для того щоб задати мінімальні параметри у верхньому меню вибираємо меню в меню Loudspeaker і пункт Parameters-minimum (рис.5.16)

Рис.5.16. Меню введення Parameters- minimum

Після вибору пункту Parameters- minimum відкриється вікно з наступним інтерфейсом (рис.5.17):

Рис.5.17. Форма введення Parameters- minimum

Мінімальні параметри включають в себе назву виробника (Manufacturer), назву моделі (Model), Fs, Vas і Qts. Номінальну ефективність або чутливість необхідно вводити тільки при конструюванні корпусів для гучномовців певної смуги частот з фазоінвертором. Серійний номер вводиться за бажанням.

Fs: (обов'язково) власна резонансна частота гучномовця в Гц (циклів в секунду).

Vas: (обов'язково) обсяг повітря, що має еквівалентну пружність, що і підвіс гучномовця.

Qts: (обов'язково) загальне значення Q для гучномовця для значення частоти Fs допускає всі електромагнітні та механічні втрати.

Reference Efficiency: необхідно для розрахунку корпусів для відтворення певної смуги частот, якщо не введена чутливість.

Sensitivity (SPL): необхідно для розрахунку корпусів для відтворення певної смуги частот, якщо не введена ефективність.

Для того щоб задати повний набор параметрів, у верхньому меню вибираємо меню в меню Loudspeaker і пункт Parameters-full (рис.5.18)

Рис.5.18. Меню введення Parameters- full

Після вибору пункту Parameters-full відкриється вікно з наступним інтерфейсом (рис.5.19):

Рис.5.19. Форма введення Parameters-full

В цій формі необхідно ввести всі відомі дані на динамік і тільки після цього натиснути кнопку (Accept).

Після того як ми натиснули на кнопку застосувати (Accept) в інтерфейсі програми ми бачимо введені дані в полях Vented Box (Optimum) і в полі Closed Box (Optimum).

Для редагування введених в базу параметрів динаміків та розрахунку параметрів низькочастотної акустичної системи використовується меню Loudspeaker Database (рис.5.20).

Рис.5.20. Форма введення та розрахунку параметрів акустичної системи

Програма виконала розрахунки і показала варіант корпусу сабвуфера. Якщо отримані дані не влаштовують, то в цьому випадку можна підібрати другий результат. Розглянемо це на прикладі ящика з оформленням типу Closed Box (Закритий ящик). Після вибору в меню Parameters меню Custom Closed відкриється вікно з наступним інтерфейсом (рис.5.21):

Рис.5.21. Інтерфейс Custom Closed Box.

Вводимо параметр Vc (обсяг закритого ящика), параметр Qtc розрахується автоматично. Натискаємо кнопку застосувати (Accept) і отримуємо результат. Програма заповнює необхідні дані в розділі Custom.

Для отримання розмірів корпусу цього ящика необхідно зайти в меню Parameters. Після вибору в меню Parameters меню Dimensions відкриється вікно з наступним інтерфейсом (рис.5.22):

Рис.5.22. Інтерфейс Box Dimensions.

Для закритого ящика вибираємо Custom Closed Design вибираємо з меню потрібний нам корпус ящика і натискаємо кнопку Calculate. Програма розрахує необхідні розміри.

Меню Parameters пункт Optimum Vented: дана команда вибирається для відкривання вікна Optimum Vented Box і введення або редагування параметрів корпусу для оптимального корпусу з фазоінвертором. Також можна натиснути на кнопку Optimum або двічі клацнути на одному з полів праметрів корпусу в колонці Optimum Vented Box (рис.5.23.)

Рис.5.23. Інтерфейс Optimum Vented Box.

Меню Parameters пункт Custom Vented:

Дана команда вибирається для відкривання вікна Custom Vented Box і введення або редагування параметрів корпусу для користувальницького корпусу з фазоінвертором. Також можна натиснути на кнопку Custom або двічі клацнути на одному з полів параметрів корпусу в колонці Custom Vented Box (рис.5.24).

Рис.5.24. Інтерфейс Custom Vented Box.

Меню Parameters пункт Band-Pass:

Дану команду вибирайте для відкривання вікна Band-Pass Vented Box і введення або редагування параметрів корпусу для корпусу з фазоінвертором, розрахованого на певну смугу частот. Порада: Також можна натиснути на кнопку Band-Pass або двічі клацнути на одному з полів параметрів корпусу в колонці Band-Pass Vented Box (рис.5.25).

Рис.5.25. Інтерфейс Band-Pass Vented Box.

Меню Parameters пункт Passive Radiator:

Дану команду вибирайте для відкривання вікна Passive Radiator Box і введення або редагування параметрів корпусу для корпусу з пасивним випромінювачем. Також можна натиснути на кнопку Custom або двічі клацнути на одному з полів параметрів корпусу в колонці Passive Radiator Box (рис.5.26).

Рис.5.26. Інтерфейс Passive Radiator Box.

Меню Parameters пункт Optimum Closed:

Дана команда вибирається для відкривання вікна Optimum Closed Box і введення або редагування параметрів корпусу для оптимального закритого корпусу. Також можна натиснути на кнопку Optimum або двічі клацнути на одному з полів параметрів корпусу в колонці Optimum Closed Box (рис.5.27).

Рис.5.27. Інтерфейс Optimum Closed Box.

Меню Parameters пункт Custom Closed:

Дана команда вибирається для відкривання вікна Custom Closed Box і введення або редагування параметрів корпусу для користувальницького закритого корпусу. Також можна натиснути на кнопку Custom або двічі клацнути на одному з полів параметрів корпусу в колонці Custom Closed Box (рис.5.28).

Рис.5.28. Інтерфейс Custom Closed Box.

Розділ 6. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ

Ефективність - це одна з можливих характеристик якості системи, а саме її характеристика з точки зору співвідношення витрат і результатів функціонування системи.

В якості економічної ефективності розглянемо співвідношення потреб і витрат.

Ефективність - це величина ефекту, що припадає на одиницю зроблених витрат. Ефективність системи обробки даних - міра співвідношення ціни і витрат, а ефект - може бути результатом впровадження якого-небудь заходу, вираженого у вартісній формі.

Існує реальний і розрахунковий ефект. Розрахунковий ефект розраховується, реальний можна отримати відразу. При визначенні ефекту (і реального і розрахункового) розраховується прямий і непрямий ефект.

Прямий ефект в системі обробки даних - це ефект, пов'язаний безпосередньо з системою обробки даних. Непрямий ефект може виявлятися через якісь непрямі чинники, наприклад через прибуток, ціну і т.д.

1) Очікуваний економічний ефект визначається за формулою:

(6.1)

де - річна економія на поточних витратах, грн;

- одноразові витрати на проект, грн;

- нормативний коефіцієнт ефективності одноразових витрат (може бути заданий господарюючим суб'єктом або приймається на рівні процентної ставки зі депозитними рахунками

2) Річна економія складається з економії поточних витрат і приросту прибутку у зв'язку із впровадженням проекту в такий спосіб:

, (6.2)

де - відповідно поточні витрати до й після впровадження проекту, грн;

- приріст прибутку господарюючого суб'єкта або його структурного підрозділу при впровадженні проекту, визначається експертним шляхом, грн.

3) Склад одноразових витрат у кожному конкретному випадку різний і залежить від специфіки проекту. У загальному вигляді ці витрати можна виразити формулою:

, (6.3)

де - одноразові витрати на розробку проекту, грн;

- одноразові витрати на спеціальне устаткування, грн;

- супутні одноразові витрати, грн.

4) Розраховується коефіцієнт ефективності одноразових витрат зі формулою:

, (6.4)

Якщо ?, то проект ефективний.

5) Розраховується термін окупності одноразових витрат проекту

, (6.5)

Якщо створення проекту вимагає часу більше року, то при визначенні величини одноразових витрат необхідно враховувати фактор часу, використовуючи коефіцієнт приведення - , що розраховується за формулою:

, (6.6)

де - нормативний коефіцієнт приведення, який дорівнює 0,2;

T - число років, що віддаляють вкладення коштів від початку розрахункового року, років.

1. Розрахунок одноразових витрат базовий варіант

Для споживача проекту одноразовими будуть усі витрати, які він повинен понести у зв'язку з переходом на експлуатацію продукту, що виник у рамках проекту. У загальному вигляді ці витрати можна виразити формулою (6.3)

Витрати на розробку проекту визначаються на основі тривалості кожного етапу, починаючи з розробки концепції проекту й включаючи етап впровадження проекту. Дану інформацію доцільно звести в табл. 6.1.

Таблиця 6.1.

Трудомісткість етапів розробки проекту

№ етапу	Найменування етапу	Зміст робіт	Виконавці	Т (календ. дні)
			категорія	кількість
1	Технічне завдання (ТЗ)	Мета та завдання проекту	програміст	2	5
2	Робочий проект (РП)	Розробка проекту	програміст	2	92
5	Впровадження проекту (ВП)	Впровадження проекту	програміст	1	14

Розрахунок одноразових витрат може бути представлений у вигляді кошторису витрат у таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 Кошторис витрат на проект

№ п п	Найменування статті	Сума, тис.грн.	Питома вага
1	Матеріали необхідні для розробки проекту	26,774	30,1
2	Транспортно-заготівельні витрати	2,6774	3,0
3	Основна заробітна плата учасників проекту	18,689	21,0
4	Додаткова заробітна плата учасників проекту	1,869	2,1
5	Нарахування на соціальне страхування	7,812	8,8
6	Накладні витрати	16,446	18,5
7	Разом виробнича собівартість	74,267	83,6
8	Інші комерційні витрати	14,853	16,4
9	Одноразові витрати на розробку проекту	88,821	100,0
10	Одноразові витрати на проект	88,821	100,0

Розрахунок поточних витрат

Поточні витрати необхідно розрахувати для базового ( ) і проектованого ( ) варіантів. Поточні витрати містять такі складові елементи:

- витрати на оплату праці персоналу, зайнятого розробкою проекту, грн;

- накладні витрати в розробці проекту, грн;

- інші витрати.

Розрахунок поточних витрат базового варіанта здійснюється за такою схемою.

Витрати на оплату праці персоналу:

а) Річний фонд основної заробітної плати персоналу (системний адміністратор, системний програміст):

, (6.8)

де - чисельність фахівців і-ї категорії, люд.;

- річний фонд оплати праці фахівця і-й категорії, грн.

б) Річний фонд додаткової заробітної плати:

, (6.9)

де - коефіцієнт додаткової заробітної плати (у розрахунках можна прийняти );

В розробці проекту приймають участь два програмісти.

Для працівників приймаємо такі тарифні оклади:

- перший програміст - 2,300 тис. грн.;

- другий програміст - 1,800 тис. грн.

Таким чином, фонд заробітної плати за 3 місяці становитиме:

З_осн = 3 • [2,300 • (1 + 0,42) • (1 + 0,07) + 1,800 • (1 + 0,42) • (1 + 0,07)] = = 18,689 тис. грн.

З_доп = 1,869 тис.грн.

в) Нарахування на соціальне страхування:

, (6.10)

де - коефіцієнт нарахувань на соціальне страхування:

- соціальне страхування на випадок пенсійного забезпечення (31, 8 %) = 6,537 тис.грн.;

- соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (2,9 %) = 0,596 тис.грн;

- соціальне страхування по безробіттю (1,3 %) - 0,267 тис.грн.;

- соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань

(умовно приймається 2,0 %) = 0,411 тис.грн.

К_нач (385) = 6,537 + 0,596 + 0,267 + 0,411 = 7,812 тис.грн.

Загальні витрати на оплату праці складуть:

. (6.11)

З_осн = 18,689 + 1,869 + 7,812 = 28,37 тис.грн.

Розрахунок накладних витрат

Накладні витрати можуть становити порядку 80 - 120 % від основної й додаткової заробітної плати персоналу, зайнятого експлуатацією об'єкта:

(6.12)

де - коефіцієнт, що визначає величину накладних витрат.

Розрахуємо накладні витрати згідно формули:

20,558 * 80% = 16,446 тис.грн.

Розрахунок інших комерційних витрат

Інші комерційні витрати становлять 20 % від виробничої собівартості:

74,267 * 20% = 14,853 тис.грн.

Таким чином, поточні витрати становлять: 88,821 тис.грн.

2. Розрахунок поточних витрат для проектного варіанту.

Розрахунок одноразових витрат може бути представлений у вигляді кошторису витрат у таблиці 6.3

Таблиця 6.3 Кошторис витрат на проект

№ п п	Найменування статті	Сума, тис.грн.	Питома вага
1	Матеріали необхідні для розробки проекту	26,774	19,2
2	Транспортно-заготівельні витрати	2,6774	1,9
3	Основна заробітна плата учасників проекту	29,172	20,9
4	Додаткова заробітна плата учасників проекту	2,917	2,1
5	Нарахування на соціальне страхування	12,194	8,8
6	Накладні витрати	25,671	18,4
7	Разом виробнича собівартість	99,405	71,4
8	Інші комерційні витрати	19,881	14,3
9	Одноразові витрати на розробку проекту	119,286	100,0
10	Одноразові витрати на проект	119,286	100,0

Витрати на оплату праці персоналу:

а) Річний фонд основної заробітної плати персоналу (системний адміністратор, системний програміст):

, (6.14)

де - чисельність фахівців і-ї категорії, люд.;

- річний фонд оплати праці фахівця і-й категорії, грн.

б) Річний фонд додаткової заробітної плати:

, (6.15)

де - коефіцієнт додаткової заробітної плати (у розрахунках можна прийняти );

В проекті приймають участь 2 програміста.

Для працівників приймаємо такі тарифні оклади:

- перший програміст - 2,300 тис. грн.;

- другий програміст - 1,800 тис. грн.

Таким чином, фонд заробітної плати за три місяці становитиме:

З_осн = 3 • [2,300 • 2 • (1 + 0,42) • (1 + 0,07) + 1,800 • (1 + 0,42) • (1 + 0,07)] = = 29,172 тис. грн.

З_доп = 2,917 тис.грн.

в) Нарахування на соціальне страхування:

, (6.16)

де - коефіцієнт нарахувань на соціальне страхування:

- соціальне страхування на випадок пенсійного забезпечення (31, 8 %) = 10,204 тис.грн.;

- соціальне страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (2,9 %) = 0,93 тис.грн;

- соціальне страхування по безробіттю (1,3 %) - 0,417 тис.грн.;

- соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань (умовно приймається 2,0 %) = 0,642 тис.грн.

К_нач (385) = 10,204 + 0,93 + 0,417 + 0,642 = 12,194 тис.грн.

Загальні витрати на оплату праці складуть:

. (6.17)

З_осн = 29,172 + 2,917 + 12,194 = 44,283 тис.грн.

Розрахунок накладних витрат

Накладні витрати можуть становити порядку 80 - 120 % від основної й додаткової заробітної плати персоналу, зайнятого експлуатацією об'єкта:

(6.18)

де - коефіцієнт, що визначає величину накладних витрат.

Розрахуємо накладні витрати згідно формули 16:

32,089* 80% = 25,671тис.грн.

Розрахунок інших комерційних витрат

Інші комерційні витрати становлять 20 % від виробничої собівартості:

99,405 * 20% = 19,881 тис.грн.

Таким чином, витрати на проект становлять: 119,286 тис.грн.

3. Визначення вихідної ціни товару, що виникає в результаті реалізації проектного рішення

На основі агрегатного методу проведемо визначення вихідної ціни товару (таб.6.4).

Суть агрегатного методу є в тім, що ціна визначається як сума цін на окремі конструктивні елементи товару.

Ціна товару = ціна елемента 1+ ціна елемента 2+ ...+ ціна елемента i +...+ ціна елемента n.

Даний метод застосовується:

1) по товарах, що складаються зі сполучень окремих виробів;

2) по товарах, що складаються з окремих елементів вузлів, деталей.

Таблиця 6.3. Модифікація даного методу

Ціна товару =	ціна загального блоку (базова ціна)	+	надбавки (знижки) за наявність (відсутність) окремих елементів
655,777 =	596,161	+	59,616

1. Техніко-економічні показники проекту

Таблиця 6.4 Основні техніко-економічні показники проекту

	Найменування показника	Одиниця виміру	Значення показника
	Результати проекту (обсяг реалізації робіт, послуг)	проектний варіант	грн, шт., позицій	119,286
	Трудомісткість проекту	чол./дн.	89,85
	Ціна проектного рішення (продукту)	грн	655,777
	Одноразові витрати	тис. грн	119,286
	Поточні витрати	базовий варіант	тис. грн	88,821
		проектний варіант		119,286
	Річна економія	тис. грн	30,465
	Очікуваний економічний ефект	тис. грн	12,572
	Коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат	розрахунковий	грн/грн	0,26
		нормативний		0,15
	Термін окупності одноразових витрат	місяців	3,9

Розрахунки показали, що коефіцієнт економічної ефективності > нормативного коефіцієнту. Це означає, що капітальні вкладення в систему абонентського доступу є ефективними.

Очікуваний економічний ефект становить 12,572 тис.грн. Термін окупності проекту 3,9 місяця.

Розділ 7. ОХОРОНА ПРАЦІ

Характерною ознакою сучасного науково-технічного прогресу практично у всіх сферах діяльності людини є широке застосування комп'ютерних технологій, заснованих на використанні електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). Сьогодення, а тим більше, майбутнє, вже важко уявити без комп'ютерів та іншої електронної техніки. Адже саме завдяки їм стала можливою швидка переробка величезних обсягів інформації, проведення необхідних розрахунків, виконання різних видів робіт, пов'язаних з обробкою текстових та ілюстраційних зображень, організація оперативного отримання та передачі інформації, збереження її значних обсягів електронним засобом. Стрімке впровадження комп'ютерів не тільки в сфері управління виробництвом, але також на транспорті, в банківській системі, бізнесі, системі освіти, галузі теле- та радіокомунікацій, у видавничо-поліграфічному комплексі, сфері обслуговування призвело до того, що десятки мільйонів людей у всьому світі виявились втягнутими у взаємодію людини з комп'ютером. Природно виникає запитання; наскільки безпечною є ця взаємодія для людини? Адже відома аксіома про те, що будь-яка взаємодія людини та засобів праці двостороння. Людина впливає на удосконалення засобів праці, а останні - на працюючу людину.

Отже, навіть сучасні технології та техніка, до яких безперечно належать комп'ютерні технології та ЕОМ несуть у собі певні потенційні небезпеки та шкідливості. У зв'язку з цим велике значення має вивчення фізіологічних, психологічних, соціальних та виробничих наслідків взаємодії у системі „людина - комп'ютер" та розробка і впровадження заходів щодо нормалізації праці та збереження здоров'я працівників на комп'ютеризованих робочих місцях.

Перелік шкідливих виробничих чинників, що впливають на користувачів ЕОМ класифікуються ГОСТ 12.0.003-74. Робота виконується сидячи, не вимагає фізичної напруги, а тому відноситься до категорії (I_а - легкої фізичної). Витрата енергії при такій роботі складає 139 Вт/ч.Розглянемо більш докладно шкідливі виробничі чинники, що впливають на користувачів ПЕОМ. Шум і вібрація, погіршують умови праці, надають шкідливу дію на організм людини. Джерелом виникнення підвищеного шуму і вібрації є джерела живлення, робота вентиляторів, кондиціонерів, принтерів, ксероксів, сканерів та ПЕОМ. Шум негативно впливає на організм людини, в першу чергу на його центральну нервову і серцево-судинну системи. Тривала дія шуму знижує гостроту слуху та зору, підвищує кров'яний тиск, стомлює центральну нервову систему, в результаті чого послаблюється увага, збільшується кількість помилок в діях працюючого, знижується продуктивність праці. Вплив шуму призводить до появи професійних захворювань і може з'явитися також причиною нещасного випадку. Допустимий рівень шуму в приміщені, де працюють з ПЕОМ встановлює ДСН 3.3.6.037-99. Стандарт встановлює класифікацію шуму, характеристики та допустимі рівні шуму на робочих місцях, загальні вимоги до захисту від шуму на робочих місцях, шумовим характеристикам машин, механізмів, засобів транспорту і іншого обладнання та вимірювання шуму. Допустимі рівні звукового тиску у октавних смугах частот, еквівалентні рівні звуку на робочих місцях наведені у таблиці 7.1.

Цей стандарт відповідає СТ СЕВ 1930-79 в частині допустимих значень рівнів звукового тиску і рівнів звуку на робочих місцях виробничих підприємств і їх вимірювань. Рівні звуку та еквівалентні рівні звуку| на робочих місцях у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати 50 дбА.

Мікроклімат робочої зони - це умови теплового і газового обміну людини з навколишнім середовищем на робочому місці при трудовій діяльності. Параметри мікроклімату (температура, швидкість руху повітря, відносна вологість повітря, теплове випромінювання) у приміщенні повинні відповідати ДСН 3.3.6.042-99. Їх визначають у залежності від категорії роботи і часу року.

Таблиця 7.1. Допустимі рівні шуму

№ п/п	Вид трудової діяльності, робоче місце	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах з середньогеометричними частотами, Гц	Рівні шуму та еквівалентні рівні шуму, дБА, дБАекв.
		63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Підприємства, установи, організації
1	Керівна робота, наукова діяльність, програмування, викладання та навчання, робочі місця у приміщеннях - дирекції, проектно-конструкторських бюро, програмістів обчислювальних машин для обробки даних.	71	61	54	49	45	42	40	38	50
2	Висококваліфікована робота, що вимагає зосередження, адміністративно-керівна діяльність, вимірювальні та аналітичні роботи у лабораторії: робочі місця у приміщеннях цехового керівного апарату, контор, лабораторій	79	70	63	58	55	52	50	49	60
3	Робота, що виконується з вказівками та акустичними сигналами, робота, що потребує постійного слухового контролю, операторська робота за точним графіком з інструкцією, диспетчерська робота, на телефонних та телеграфних станціях, у залах обробки інформації.	83	74	68	63	60	57	55	54	65

Мікроклімат робочого середовища впливає на процес теплообміну і характер роботи. Тривалий вплив на людину несприятливих метеорологічних умов різко погіршує самопочуття, знижує продуктивність праці і призводить до захворювань. При нормуванні метеорологічних умов в приміщеннях враховують час року і фізичну тяжкість виконуваних робіт. Необхідні параметри мікроклімату представлені в таблиці 7.2.

Таблиця 7.2 Оптимальні норми параметрів мікроклімату

Період року	Категорія робіт	Температура повітря,	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний період року	Легка - 1а	22-24	40-60	0,1
	Легка - 1б	21-23	40-60	0,1
Теплий період року	Легка - 1а	23-25	40-60	0,1
	Легка - 1б	22-24	40-60	0,2

Оптимальні мікрокліматичні умови являють собою поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального теплового стану його організму без напруги механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови являють собою поєднання кількісних показників мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати минущі та швидко нормалізується зміни теплового стану його організму, що супроводжуються напруженням організму терморегуляції, що не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не виникає погіршення або порушення стану здоров'я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття і зниження працездатності.

ВДТ є потенційним джерелом випромінювання кількох діапазонів електромагнітного спектра: рентгенівського, оптичного, радіочастотного. Кожний вид випромінювання відрізняється своїми особливими характеристиками впливу на організм людини.

Відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) гранично допустима потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5см від екрана відеотермінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв становить 7,74*10~12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/год).

Оптичні види випромінювання виникають завдяки взаємодії електронів з шаром люмінофору, нанесеного на екран ВДТ. Область оптичного випромінювання включає ультрафіолетове (УФ), світлове та інфрачервоне (ІЧ) випромінювання.

Більшість біологічних ефектів, пов'язаних з УФ-випромінюванням, спричинена актинічною областю УФ (довжина хвилі від 200 до 315 нм). Це випромінювання, як правило, впливає на шкіру та очі людини. Такий вплив на шкірі проявляється досить швидко, а для очей характерним є період прихованої дії. Окрім того, очі на відміну від шкіри, не набувають стійкості до повторного УФ-опромінення. Більша частина актинічного УФ-випромінювання поглинається рогівкою ока і лиш незначна частина надходить до кришталика.

Інтенсивність випромінювання видимого світла від ВДГ знаходиться у межах 0,1-2,5 Вт/м² та залежить від відстані. Найвищі рівні ближнього ІЧ-випромінювання становили 0,005 Вт/м². Дальнє ІЧ-випромінювання не зафіксоване. Виявлена теплова емісія, що не досягала 32 °С.

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону охоплюють широкий спектр хвиль різної частоти. Радіочастотне випромінювання впливає на хімічні та ферментативні реакції, порушуючи їх усталений хід. Радіочастотне випромінювання, впливаючи на центральну нервову систему, є вагомим стрес-фактором, нехтувати яким аж ніяк не можна.

Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону, що генеруються ВДТ пов'язані перш за все з частотою формування елемента зображення, а також з інтенсивністю електронного променя, що зумовлює яскравість точок на екрані. Проведені вимірювання радіочастотного випромінювання навколо ВДТ в діапазоні від 300 МГцдо 18ГГц показали, що у переважній більшості їх значення були нижчими 1 Вт/м².

Електробезпека - система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого й небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля й статичної електрики.

Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлені персональні комп'ютери відображені у ДНАОП 0.00-1.31-99. Відповідно до цього нормативного акту під час проектування систем електропостачання, монтажу основного електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), ГОСТ 12.1.045-84, ВСН 59-88 „Електрообладнання жилих приміщень". Під час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю виключити виникнення електричного джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Приміщення користувачів ПЕОМ з електробезпеки відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки, тому що немає можливості дотику до струмоведучих металевих частин обладнання, що може трапитися. Все електрообладнання, яке використовується у приміщені користувачів ПЕОМ, а це персональні комп'ютери і телефонних апарати, працює під напругою 220 В. Для захисту людей від ушкодження електрострумом, всі електричні пристрої в приміщенні заземлені. Електропроводка приміщення виконана потай під штукатуркою. Напруга розеток - 220 В, розетки розташовані на відстані 1 м від підлоги.

Статична електрика - особливий вид зарядів, що виникають при терті двох діелектриків або діелектрика і провідника. Заряди статичної електрики можуть виникнути при зіткненні або терті твердих матеріалів, під час подрібнення або пересипання однорідних і різнорідних непровідних матеріалів; під час розбризкування діелектричних рідин; під час транспортування сипких речовин і рідин трубопроводами тощо.

Статична електрика небезпечна щодо можливості електричного ураження людини, хоча струми досягають невеликого значення (10-6-10-8 А). Крім того, може бути небезпека пожежі і вибуху горючих і вибухонебезпечних речовин від іскрового розряду.

Несприятливий вплив електростатичного поля проявляється в тому, що воно здатне притягувати пил, бруд та інші частини, присутні в повітрі, навколо ВДТ. Не важко помітити, що після того. як очистити екран ВДТ від пилу він досить швидко покривається ним знову. Напруженість електростатичного поля миттєво зростає до максимуму в момент включення ВДТ і згодом поступово зменшується до стабільного рівня. Після вимикання ВДТ від'ємна напруженість поля поступово знижується.

Тривале перебування в електричному полі, що створюється цими зарядами може спричинити бронхо-легеневі захворювання, порушення серцево-судинної та нервової систем, ураження шкіри та ін.

Джерелом виникнення статичної електрики є висока напруга монітора ЕОМ, діелектричні поверхні. Допустимий рівень статичної електрики, де працюють з ПЕОМ встановлює ГОСТ12.1.045-84. Стандарт встановлює систему стандартів безпеки праці. Електростатичні поля. Допустимі рівні на робочих місцях і вимоги до проведення контролю.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 допустима величина напруженості електростатичного поля на робочих місцях із ПК (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) не повинна перевищувати 20 кВ/м. Вкрай допустимий рівень напруженості 60 кВ/м протягом годин.

Джерелом виникнення фізичного перевантаження статистичної і динамічної дії є монотонність праці, статистичність пози, багаторазове повторення одноманітних дій, перенапруження зору.

Тривале сидяче положення приводить до напруги м'язів шиї, голови, рук і плечей, остеохондрозу, у дітей - ще й до сколіозу. Остеохондроз виникає при порушенні міжхребцевих дисків, яке призводить до випинання в яку або сторону (грижі міжхребцевого диска). Грижа може зашкодить спинний мозок і нервові відростки. Наслідки можуть бути найрізноманітнішими, від болів в спині і кінцівках, до паралічу кінцівок і смерті. Одна з поширених причин остеохондрозу - дистрофія м'язів спини.

Тривала робота за комп'ютером - це величезне навантаження на очі, оскільки зображення на моніторі складається не з безперервних ліній, як на папері, а з окремих точок, які світяться і мерехтять. У користувача неминуче погіршується зір, очі починають сльозитися, з'являється головний біль, втома, зображення двоїться і спотворюється.

Перевантаження суглобів кистей рук приводить головним чином до такого явища, як синдром зап'ястного каналу.

Робота за комп'ютером є одним з факторів, що викликають стрес (стресором). Реакція організму на стрес являє собою запуск біохімічних процесів, які спрямовані на придушення екстремальній ситуації. Стресові ситуації і пов'язані з ними переживання викликають в організмі численні негативні зрушення.

Оптимальну робочу позу, перерви в роботі, спеціальні вправи для очей, рук встановлює НПАОП 0.00-1.28-10. Правила встановлюють вимоги безпеки до обладнання робочих місць операторів ЕОМ з ВДТ та ПП та до роботи із застосуванням ЕОМ з ВДТ і ПП.

Вимоги Правил є обов'язковими для роботодавців, операторів електронно-обчислювальних машин, операторів комп'ютерного набору, операторів комп'ютерної верстки та працівників інших професій, які у своїй роботі застосовують ЕОМ з ВДТ і ПП.

Робота користувачів комп'ютерів характеризується значним напруженням зорового аналізатора, тому виключно важливе значення має забезпечення раціонального освітлення робочих місць. У забезпеченні максимально комфортних умов зорової роботи вагома роль належить оптимізації кількісних та якісних показників освітлення.

Важливо також забезпечити однакові рівні освітленості екрана, клавіатури та документа (паперового носія інформації). Підраховано, що при інтенсивній зоровій роботі з документом та ВДТ, зокрема, при комп'ютерному наборі даних користувач до 20 тис. разів за зміну переводить погляд з документа на клавіатуру та екран. При неоднаковій освітленості цих трьох об'єктів переведення погляду у користувача викликає неминучу переадаптацію зорового аналізатора. Тому інтенсивність освітлення поверхні, де знаходиться документ та клавіатура не повинна перевищувати яскравості екрана ВДТ.

Нормування параметру природнього та штучного освітлення встановлюється згідно ДБН.В.2.5-28-2006 "Природне і штучне освітлення". На базі цих Норм розробляються галузеві норми освітлення, які враховують специфічні особливості технологічного процесу і будівельних рішень будівель і споруд галузі, які погоджуються і затверджуються відповідно до чинного порядку. Нормований рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документа становить 300-500 лк. В приміщенні, що розглядається, природне освітлення у світлий час доби ? бічне одностороннє, штучне освітлення у темний час ? загальне рівномірне. Допускається також вживання системи комбінованого освітлення - використовуються місцеві світильники. Світильники по світорозділу використані класу П - прямого світла, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами.