Особливості формування позитивної Я-концепції в юнацькому віці

ВИСНОВКИ

Наша робота є одною в спроб дослідження особливостей формування позитивної Я-концепції дітей юнацького віку. Проведене дослідження в цілому підтвердило сформульовану нами гіпотезу. Мета дослідження досягнута, задачі вирішені.

У результаті проведеного експериментального дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейна було встановлено, що більшість старшокласників мають адекватний чи завищений рівень самооцінки.

Занадто висока і занадто низька самооцінка порушують процес самоврядування, спотворюють самоконтроль, розвитку самосвідомості і формуванню позитивної Я-концепції. 29 % обстежених старшокласників показали слабку диференціацію між рівнем домагання і самооцінкою. 31% учнів ставлять перед собою такі цілі, які вони дійсно прагнуть досягнути, таким чином вони у результаті дослідження отримали помірну ступень диференціації між рівнем домагання і самооцінкою. 40% старшокласників мають сильну ступень розходження між рівнем домагання і самооцінкою. Таким чином, більшість старшокласників мають достатньо сформовані емоційно-оціночні компоненти, що сприятливо для формування позитивної Я-концепції.

При порівнянні результатів октант домінування-підпорядкованість, виділяють такі негативні психічні стани як виражена емоційна утягнутість, тривожність, що може носити більш поверхневий характер. Розходження цих основних октант призводять до розходження показників «Я» - реального і «Я» - ідеального і виникненню негативних емоційні станів.

В результаті дослідження особливостей прояву емоційних станів у дітей юнацького віку за допомогою методики самооцінки психічних станів дітей, було встановлено, що в середньому тривожність має низький рівень прояву (68%), фрустрація - середній (54%), агресія - низький (68%) та ригідність - середній рівень прояву (70%).

Таким чином, у юнацькому віці більша частина дітей має високий рівень тривожності, яку можна оцінити як стан відповідно ситуації подолання дійсних чи мнимих перешкод і ми бачимо, що рівень тривожності залежить від рівня самооцінки, тобто неадекватна самооцінка (завищена чи низька) приводить до зростання рівня тривожності. Найбільший відсоток дітей підліткового віку отримали негативні психічні стани за показниками методики стану тривожності, агресивності, фрустрації, ригідності.

Існують різні методи психічної регуляції психічних станів особистості. Нами були складені таблиці показників тривожності, самооцінки, Я-реального і Я-ідеального, рівнів самопочуття, настрою, активності старшокласників.

Була розроблена корекційна програма, направлена на зниження прояву негативних емоційних станів у дітей юнацького віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980.- 334с.

2. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание." - М.: Прогресе, 1986.-422с.

3. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности. - М.: Междунар. пед. академ., 1995.- 212с.

4. Брушлинский А.В. Проблема субьекта в психологической науке // Психологический журнал. - 1991. - Т. 12, №6. - С.3-11.

5. Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола.// Семья и формирование личности. Сборник научных трудов/ Под ред. А.А. Бодалева. - М.: АПН СССР, 1981.- С. 10- 15

6. Васютинский В.О. О некоторых закономерностях формирования полоролевых особенностей мальчиков и девочек в семье.//Психология: Респ. науч.- метод, сб./ Под ред. Л.Н. Проколиенко.- К.: Рад. шк., 1990.- Вьш. 34.- С. 73- 80.

7. Введение в практическую социальную психологию. / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. М., 1996г.- 325с.

8. Вилюнас В.К. Основные проблеми психологической теории эмоций / Психология эмоций: Тексти.- М., 1984 г.

9. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. -К.: Политиздат Украины, 1989г.- 231с.

10. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції. - Тернопіль: Економічна думка, 2002.-С.3-14.

11. Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. -Тернопіль: Економічна думка, 2004. - 310с.

12. Джеме У. Психология / Под ред. Л.А.Петровской. - М.: Педагогика, 1991 г.- 431 с.

13. Диянова З.В., Щеголева Т.М. Самосознание личности. -Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1993.- 56с.

14. Дубровина И.В. Проблема психологической подготовки молодежи к семейной жизни.// Вопросы психологии. - 1981. - №4.- СІ 46-151.

15. Захарова А.В. Структурно - динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. - 1989. - № 1. - С. 5-14.

16. Зимова И.А. Педагогическая психология: Учебное пособие. -Ростов на Дону: Изд-во «Феникс», 1997г.-342с.

17. Зинченко В.П. Мерьі сознания и структура сознания // Вопросы психологии. - 1991. - № 2. - С.24-36.

18. Ильин Е.П. Змоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752с.:ил. -(Серия «Мастера психологии»).

19. Карпюк И.А. Самоутверждение старшеклассников в коллективном общении.// Общение как педагогическая проблема./ Под ред. А.В. Мудрика. -М.: АПНСССР, 1974.-С.51-61

20. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. - Минск: Нар. асвета, 1987.-237С.

21. Кон И.С. В поисках себя.-М.: Политиздат, 1984.-336с.

22. Кон И.С. Дружба. Этико-психологический очерк. - М.: Политиздат, 1980.-199с.

23. Кон И.С. Открьітие "Я".-М.: Политиздат, 1978.-367с.

24. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1982.-207с.

25. Кон И.С. Психология юношеского возраста. - М.: Просвещение, 1979.-175с.

26. Кондратьев С.В. Педагогическая и возрастная психология. М., 1996г.-256с.

27. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьника / М. - 1988 г.- 214с.

28. Кулагина И.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - М.: ТЦ «Сфера», 2001.-464с.

29. Основи психології: Підручник / За ред.. О.В.Киричука, В.А. Роменця. - К.: Либідь, 1996. - 632.

30. Особенности обучения и психического развития школьников / Под ред. Дубровиной И.В., Круглова Б.С. М., 1988.- 214с.

31. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. - М: Политиздат, 1982г.-265с.

32. Прихожан А.М. К анализу генезиса самосознания в подростковом и раннем юношеском возрасте.// Воспитание, обучение и психическое развитие. - М., 1983, Ч.З.- С.672-674.

33. Психические состояния / Сост. И общая редакция Л.В.Куликова. -СПб: Узд-во «Питер», 2000. - 512 с: ил. - (Серия «Хрестоматия по психологи»).

34. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. -М.: Педагогика-Пресс, 1997. -440с.

35. Психологическая диагностика: Проблеми исследования / Под ред. К. М. Гуревича. - М.: Наука, 1981. - 232 с.

36. Психологія особистісно-орієнтованої професійної підготовки молоді. Науково-методичний посібник./ В.В. Рибалки.- Київ - Тернопіль: Підручники і посібники, 2002.- 388с.

37. Психология самосознания. Хрестоматия. - Самара: БАХРАХ - М, 2000. - 672с.

38. Психология состояний. Хрестоматия / Сост. Т.Н.Васильева, Г.Ш.Габдреева, А.О.Прохоров / Под ред.. А.О.Прохорова. - М.: ПЕР СЗ; СПб.: Речь, 2004.-608 с.

39. Рабочая книга школьного психолога./ Под ред. И.В. Дубровиной. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 376с.

40. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: Изд-во «Питер», 1999г.-542с.

41. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблеми становлення личности. - М.: Мир, 1994.- 320с.

42. Рогов Е.И. Настольная книга практйческого психолога в образовании. - М.: ВЛАДОС, 1995.- 529с.

43. Роджерс К.Р. Взгляд на терапию. Становление человека: Пер. с англ. - М.: Прогресе, Универс, 1994. - 480с.

44. Романов И.В. Особенности половой идентичности подростков.// Вопросьі психологии. - 1997.- №4.- С.39-47.

45. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983.-284с.

46. Теория и практика аутогенной тренировки./ Под ред. В.С.Лобзина.- Л.: Медицина, 1980.- 272 с.

47. Фельдштейн Д.И. Проблеми возрастной и педагогической психологии. - М.: Международная педагогическая академия, 1995.-368с.

48. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер-Пресс, 1997. - 608с.

49. Шевандрин Н.И. Социальная психология в образовании: Учебн. Пособие. 4.1. Концептуальные и прикладные основы социальной психологии. -М.: ВЛАДОС, 1995г.

50. Шибутани Т. Социальная психология. - Ростов н/Д.: Феникс, 1999.-544с.

51. Чебыкин А.Я. Эмоциональная регуляция учебно-познавательной деятельности.- Одеса: ОГПИ.- 168 с.

52. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. - М.: Наука, 1977.- 144с.

МЕТОДИКА ДИАГНОСТИКИ МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЙ Т. ЛИРИ

Методика создана Т. Лири, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 г. и предназначена для исследования представлений субъекта о себе и идеальном "Я", а также для изучения взаимоотношений в малых группах. С помощью данной методики выявляется преобладающий тип отношений к людям в самооценке и взаимооценке.

При исследовании межличностных отношений наиболее часто выделяются два фактора: доминирование-подчинение и дружелюбие-агрессивность. Именно эти факторы определяют общее впечатление о человеке в процессах межличностного восприятия. Они названы М. Аргайлом в числе главных компонентов при анализе стиля межличностного поведения и по содержанию могут быть соотнесены с двумя из трех главных осей семантического дифференциала Ч. Осгуда: оценка и сила. В многолетнем исследовании, проводимом американскими психологами под руководством Б. Бейлза, поведение члена группы оценивается по двум переменным, анализ которых осуществляется в трехмерном пространстве, образованном тремя осями: доминирование-подчинение, дружелюбие-агрессивность, эмоциональность-аналитичность.

Для представления основных социальных ориентации Т. Лири разработал условную схему в виде круга, разделенного на секторы. В этом круге по горизонтальной и вертикальной осям обозначены четыре ориентации: доминирование-подчинение, дружелюбие-враждебность. В свою очередь эти секторы разделены на восемь -- соответственно более частным отношениям. Для еще бо> лее тонкого описания круг делят на' 16 секторов, но чаще исполь* зуются октанты, определенным образом ориентированные относительно двух главных осей.

Схема Т. Лири основана на предположении, что чем ближе оказываются результаты испытуемого к центру окружности, тем сильнее взаимосвязь этих двух переменных. Сумма баллов каждой ориентации переводится в индекс, где доминируют вертикальная (доминирование-подчинение) и горизонтальная (дружелюбие-враждебность) оси. Расстояние полученных показателей от центра окружности указывает на адаптивность или экстремальность интерперсонального поведения.

Опросник содержит 128 оценочных суждений, из которых в каждом из 8 типов отношений образуются 16 пунктов, упорядоченных по восходящей интенсивности. Методика построена так, что суждения, направленные на выяснение какого-либо типа отношений, расположены не подряд, а особым образом: они группируются по 4 и повторяются через равное количество определений. При обработке подсчитывается количество отношений каждого типа.

Т. Лири предлагал использовать методику для оценки наблюдаемого поведения людей, т.е. поведения в оценке окружающих ("со стороны"), для самооценки, оценки близких людей, для описания идеального "Я". В соответствии с этими уровнями диагностики меняется инструкция для ответа.

Разные направления диагностики позволяют определить тип личности, а также сопоставлять данные по отдельным аспектам. Например, "социальное "Я", "реальное "Я"", "мои партнеры" и т.д.

Методика может быть представлена респонденту либо списком (по алфавиту или в случайном порядке), либо на отдельных карточках. Ему предлагается указать те утверждения, которые соответствуют его представлению о себе, относятся к другому человеку или его идеалу..

Максимальная оценка уровня -- 16 баллов, но она разделена на четыре степени выраженности отношения:

МЕТОДИКА ДІАГНОСТИКИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН Т. ЛИРИ

Методика створена Т. Лири, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 р. і призначена для дослідження уявлення суб'єкта про себе й ідеального "Я", а також для вивчення взаємин у малих групах. За допомогою даної методики виявляється переважний тип відносин до людей у самооцінці й взаємооцінки.

При дослідженні міжособистісних відносин найбільше часто виділяються два фактори: домінування-підпорядкування й дружелюбність-агресивність. Саме ці фактори визначають загальне враження про людину в процесах міжособистісного сприйняття. Вони названі М. Аргайлом у числі головних компонентів при аналізі стилю міжособистісного поводження й по змісту можуть бути співвіднесені із двома із трьох головних осей семантичного диференціала Ч. Осгуда: оцінка й сила. У багаторічному дослідженні, проведеному американськими психологами під керівництвом Б. Бейлза, поводження члена групи оцінюється по двох змінним, аналіз яких здійснюється в тривимірному просторі, утвореному трьома осями: домінування-підпорядкування, дружелюбність-агресивність, эмоційність-аналітичність.

Для подання основних соціальних орієнтацій Т. Лири розробив умовну схему у вигляді кола, розділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені чотири орієнтації: домінування-підпорядкування, дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці сектори розділені на вісім - відповідно більш приватним відносинам. Для ще більш тонкого опису коло ділять на' 16 секторів, але частіше використовуються октанти, певним чином орієнтовані щодо двох головних осей.

Схема Т. Лири заснована на припущенні, що чим ближче виявляються результати випробуваного до центра окружності, тим сильніше взаємозв'язок цих двох змінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підпорядкування) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центра окружності вказує на адаптивність або екстремальність интерперсональної поведінки.

Опросник містить 128 оцінних суджень, з яких у кожному з 8 типів відносин утворяться 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Методика побудована так, що судження, спрямовані на з'ясування якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим образом: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Т. Лири пропонував використати методику для оцінки спостережуваного поводження людей, тобто поведінка в оцінці оточюючих ("з боку"), для самооцінки, оцінки близьких людей, для опису ідеального "Я". Відповідно до цих рівнів діагностики змінюється інструкція для відповіді.

Різні напрямки діагностики дозволяють визначити тип особистості, а також зіставляти дані по окремих аспектах. Наприклад, "соціальне "Я", "реальне "Я"", "мої партнери" і т.д.

Методика може бути представлена респондентові або списком (за алфавітом або у випадковому порядку), або на окремих картках. Йому пропонується вказати ті твердження, які відповідають його поданню про себе, ставляться до іншої людини або його ідеалу..

Размещено на Allbest.ru