Інтернет та комп'ютерно-ігрова залежність у підлітків та юнацтва

Симптоми інтернет-залежності. Психологічні причини цього явища. Вплив його на виховання школярів. Особливості рольових комп’ютерних ігор. Дослідження формування комп’ютерної залежності у людей з різним типом акцентуації характеру. Методика її запобігання.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 22.01.2014
Размер файла 407,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

2) Бажано навчитися підбирати методи лікування своїх захворювань внутрішньо, тобто примушувати свій організм самостійно займатися самолікуванням. Але робити це слід тільки тоді, коли заздалегідь відомо, що вилікуватися можна самому. Наприклад, застуда, безсоння, депресивні стани. Іншими словами, і сама залежна від Інтернету людина, і його родичі, які зацікавлені в його лікуванні, повинні вміти налаштовуватися на «хвилю самозцілення».

3) Наступним кроком має бути позитивне спогад про те, як у минулому аналогічному випадку проходило лікування ззовні, за допомогою сторонньої допомоги. Налаштовуючись на позитивний результат, організм самостійно програмується на аналогічні дії. Наприклад, тривала робота за комп'ютером закінчується постійним головним болем, і організм не може знайти правильні ресурси для боротьби із захворюванням. Пігулка знеболюючого препарату допомагає зняти хворобливі відчуття, і наступного разу людина повинна згадати цей процес, і організм вже сам «згадує», які ресурси були задіяні при головному болю, і застосовує їх. [13]

4) Необхідно навчитися розрізняти початковий стан захворювання і стан, коли процес самозцілення вже завершено. Треба чітко ділити ці дві різні ситуації, так, як розуміючи різницю між ними, людина може змусити свій організм працювати на благо. Для того щоб навчитися швидко розрізняти ці стани, можна використовувати стандартні запитання: «Що я відчуваю, коли в мене (що конкретно) болить?», «Що в мене болить і в чому причина?», «Як я можу самостійно усунути цю причину і що для цього мені потрібно?». [6]

Важливо пам'ятати й те, що момент ураження або захворювання кодується в нашій підсвідомості як негатив, і ті почуття, які ми відчуваємо при цьому, можуть бути сигналом для того, щоб вчасно зупинитися і не повторювати минулих помилок. Часто саме підсвідомість дозволяє нам вчасно зупинитися на порозі нової помилки.

Згадуйте аналогічні ситуації і те, що було причиною їх виникнення і що допомагало вилікуватися.

5) На цьому етапі людина повинна навчитися налаштовуватися на позитивне вирішення проблеми або на поступове позбавлення від проблеми. Завжди слід пам'ятати про те, що настрій має бути позитивним, інакше якщо «програмування» - негативне, людина сама собі нашкодить. Завжди потрібно щоб людина сама себе налаштовувала на краще. Допомогти у цьому можуть і родичі цієї людини, вони повинні вселяти їй, що вона зможе самостійно позбавитися від цієї прихильності до комп'ютерних ігор. Вони самі повинні в це вірити.

6) Тепер залежній людині потрібно перекласти свою хворобу на позитивний досвід в аналогічній ситуації, тобто налаштовуватися на те, що хто-то вже зміг вилікуватися від цього захворювання, позбутися від комп'ютерної залежності, отже, і він зможе.

7) На даному етапі слід ще раз перевірити, на саме чи дійсно проблема Інтернет-залежності спрямована на позитивний результат. Родичам і самій людині необхідно розуміти, що зцілення від цієї залежності саме не прийде, і починати треба зі своїх думок і самоконтролю. Рідні та близькі люди повинні спостерігати за поведінкою залежної людини, вже з його поведінки можна визначити, налаштований він на позбавлення від цієї залежності чи ні.

8) Цю вправу необхідно проводити під контролем людини, не обтяженого комп'ютерної залежністю, який зможе адекватно оцінювати стан, поведінку і всі зміни в житті людини яка залежить від комп'ютера та комп'ютерних ігор. [13]

У даний час можна легко сказати про те, що комп'ютеризація професійної і побутової життя йде повним ходом, і, напевно, не залишилося жодної сфери діяльності, яка б не була охоплена комп'ютерною мережею. А оскільки всі люди по-різному реагують на вплив комп'ютера, то й способів нейтралізувати цей вплив безліч. Кожен сам обирає для себе той чи інший метод, але тим не менше вже виробилися загальні прийоми для вільного і повсякденного застосування. Знімати комп'ютерну втому і психологічну залежність можна за допомогою психологічних програм, які можна використовувати кожному, хто хоче бути незалежним від комп'ютерної мережі і вчасно звільнятися від зайвих психологічних стресів. Нескладні і дієві психологічні вправи можна виконувати в будь-який час, особливо дієво це буде після завершення роботи за комп'ютером і вечорами. Кожна програма, яка допомагає зняти психологічні навантаження після роботи з комп'ютером, включає в себе декілька порад і нескладних вправ, які, допоможуть зберегти психологічну рівновагу і здоров'я. [6]

Якщо якась робота передбачає довго тривалу зайнятість за комп'ютером і використання Інтернету, то краще всього відразу підсвідомо налаштуватися на те, що це все лише робота і що, як тільки вона буде виконана, все це можна забути. Знайдений у мережі Інтернету матеріал повинен бути зафіксований не у вашій пам'яті (не слід її захламляти), а в пам'яті комп'ютера. При потребі її можна знайти, можна побачити і знову закрити.

Для того, щоб дитина не відчував болючу прихильність до Інтернету, можна використовувати таку вправу «Інтернет-склад». Розкажіть їй про те, як виглядає захаращений склад, в який складається все, що тільки можна в певному порядку або в безладді. Разом з дитиною намалюйте словесну картинку про те, які речі там можуть зберігатися і як там можна щось потім знайти. При складних випадках залежності можна додати кілька фраз про те, який у цьому складі безлад і як там брудно. А в багнюці копатися не дуже-то приємно. [16]

Програма зниження комп'ютерної залежності призначена для тих, хто прагне до свободи від комп'ютерної залежності, хоче стати незалежним від Інтернету, а також бути просто щасливою людиною. Для початку потрібно поставити людині питання про те, що важливіше для неї: реальний світ або віртуальний. Людині потрібно подумати над відповіддю, тому що від цієї відповіді багато що залежить. Якщо їй важливий реальний світ, то чому тоді так багато часу витрачає на віртуальний? Потрібно, щоб людина спробуйте чесно відповісти на це питання, а якщо не виходить, то треба попросити зробити це за неї людину, якій вона довіряє. Нехай вона напише на папері все, що її приваблює у віртуальному світі і чого вона можете боятися в реальному світі. Потрібно прочитати ці відповіді і зробити свої зауваження, висловивши свою думку на підставі готових відповідей. Запропонуйте людині уявити себе в ролі комп'ютерного наркомана, чи сподобається їй цей образ? Якщо не сподобався, то запропонуйте їй зробити над собою зусилля, попросити допомоги у тих, кому вона довіряє. Можна запропонувати зробити і так: намалювати від руки страшну істоту, яка сидить за комп'ютером, і потім перекреслити весь малюнок яскравим червоним кольором. Запропонуйте повісити його на саме видне місце як застережний малюнок. Поряд запропонуйте повісити ще один аркуш паперу, на якому намальована нормальна людина, або свою улюблену фотографію. Потім запропонуйте уважно подивитися на обидва малюнка і визначити, який з них повинен бути прикладом для наслідування, а який - ні. Хороший малюнок або фотографію, запропонуйте подумки зарядити потоком потужної позитивної енергії, при цьому запропонуйте вголос говорити фрази «Я хочу бути таким», «Я зможу стати таким», і т. д. А на негативний приклад запропонуйте виплеснути всю негативну енергію, для того , щоб у майбутньому він сам відштовхував людину і вселяв недовіру й відразу. Підсвідомо людина сама буде себе контролювати, дивлячись на ці малюнки.

На думку багатьох професійних психологів, напрямок психокібернетики розроблено і призначене спеціально для людей, що цікавляться методами розкриття внутрішніх сил і пробудження ресурсів. Спеціально для них розроблено кілька комплексів вправ, застосування яких не тільки допоможе людям більш ефективно використовувати комп'ютер, а й пробудити в собі нескінченні сили свідомості і здібності власного мозку. [13]

Вселити людині самій собі думку про те, що комп'ютер - це всього лише якесь її продовження, за допомогою якого можна шукати і отримувати нову інформацію. Людина повинна намагайтеся постійно вселяти в себе, що комп'ютер - це простий металевий прилад, за допомогою якого можна розкривати свої таємні здібності і отримувати нові знання. Так людина утверджується в думці про те, що ця машина винайдена лише з метою вирішення складних завдань, які вона поки самостійно вирішити не може. Якщо не виходить, то можна спробувати по-іншому: потрібно, щоб людина уявила, що той комп'ютер, за яким вона працює, представляє собою її власний внутрішній психокомпьютер. Дисплей комп'ютера необхідно порівняти з уявним екраном свого психокомпьютера, оперативну пам'ять - з короткочасною своєю пам'яттю з приводу простих і повсякденних подій. Комп'ютерну пам'ять легко уявити як людську свідомість, на найтонших стінках якої записана величезна кількість найрізноманітнішої інформації. Курсор комп'ютерної мишки - це увага, яку людина спрямовує на різні цілі та об'єкти. Комп'ютерні програми працюють за аналогією з людським глибинними психологічними програмами, якими ми всі користуємося на підсвідомому рівні. Всі думки, які ми зазвичай прокручуємо у своєму мозку, виводяться на екран дисплея комп'ютера, і їх можна прочитати стороннім людям, тому можна представити весь комп'ютер у вигляді нашого мозку і всі його функції - нашими діями. [6]

Людський мозок має практично ті ж функції, що й звичайний комп'ютер, проте чомусь користуватися комп'ютером вміють багато, а власними природними здібностями - ні. Головне завдання людини - це навчитися за допомогою комп'ютера використовувати свої здібності, а не чужі. Саме для цього створили комп'ютер. Можна спробувати разом зі своїми родичами або друзями програти таку гру: створити подумки кожен свою картинку і озвучити словами весь процес її малювання. Комп'ютер видасть алгоритм таких дій, а у вас вийде? Потрібно потренувати свою пам'ять і логічне мислення без допомоги комп'ютера (наприклад, у вільну хвилину людина може спробувати скласти кілька кроків, які необхідні для того, щоб зайти в магазин). А потім запитати себе про те, які дії їй треба зробити для цього. Поступово такі тренування увійдуть до звички, і прагнення все розрахувати на комп'ютері буде зменшуватися. [15]

У випадку, коли людині важко або вона не може обрати свій шлях позбавлення від комп'ютерної залежності, вона може звернутися по допомогу до тих, кому довіряє, або самі родичі і друзі можуть запропонувати їй свою допомогу. Людині потрібно уявити, що вона керує своїм внутрішнім комп'ютером і натискає на кнопку мишки, включаючи програми самонавідного пристрою, який з численних образів на уявному екрані безпомилково точно вибирає правильний напрямок. Людині треба натиснути на цю уявну кнопку стільки разів, скільки потрібно для того, щоб на екрані виник єдино точний й прийнятний для вас спосіб і вихід з проблемної ситуації. Подумки закріпити образ цієї програми, самонавідної на успіх. Потім людина може уявити собі образ своєї проблемної ситуації і себе в ній, завантажену негативними емоціями, важкими й непотрібними психологічними станами. Вона можне уявити себе як людину, на плечах якої висить безліч мішків з різними проблемами, ці мішки дуже важкі і тиснуть їй на плечі, вона відчуває цю фізичну і моральну вагу. Людині потрібно уявити, що цей негативний образ займає рівно половину уявного екрану. На іншій половині необхідно намалювати позитивний образ самого себе, що діє у правильному, потрібному їй напрямку. Для того щоб подолати ці перешкоди, які заважають їй діяти в реальній ситуації, треба привчити свій мозок до інших образів і програм. Далі людина натискає на кнопку своєї уявної мишки і замінює негативне зображення на позитивне. Якомога яскравіше уявляє, що позитивний образ збільшується і починає займати весь екран. Потім клацає мишкою ще раз і вмикає особливу програму, яка змушує цей позитивний образ випромінювати пучок спрямованої енергії на неї, заряджаючи її емоціями впевненості. [13]

Тепер людині потрібно уявити екран монітора свого внутрішнього комп'ютера в точності такий же, як і монітор звичайного комп'ютера. На цьому моніторі вона бачить такі ж стандартні папки з програмами, але ці програми вона встановлює самостійно. Наприклад, програми «Релаксація», «Активізація», «Натхнення», «Успіх», «Перемога над перешкодами», «Чарівність», «Здоров'я» та інші. На кожній з них зображені вона в цьому ідеальному стані і в благотворній обстановці . Подумки людина створює ці програми, малюючи в своїй уяві все, що позитивно на неї впливає, насичуючи їх яскравими образами і придумуючи фон, на якому розгортаються її дії. А далі людині може уявити, що вона клацанням миші запускає ці програми і починає споглядати послідовно виникають образи.

Робота з програмами йде поетапно:

* нагляд за прокрученням послідовністю образів свого ідеального психологічного стану і поведінки;

* встановлення більш глибокої психоемоційного і енергетичного зв'язку між собою - глядачем і собою - актором;

* перевтілення в будь-який з цих образів, в результаті якого вона залишає позицію глядача, стає актором і перевтілюється в який-небудь з образів, проживаючи всі намічені дії;

* вбирання енергії та психологічних ресурсів цього образу або стану з образу актора в образ глядача.

Потім вона завершує програму, в якій ввібрала всі накопичені під час уявної подорожі ресурси і повертається в реальність. Згодом вона може створювати сама будь-які програми. [6]

За принципом звичної всім мережі Інтернет можна створити власну програму, але вже на своєму підсвідомому рівні (наприклад, пошук необхідної інформації). Треба налаштуватися на уявлення, що ви черпаєте знання, мудрість і силу (енергію) з цього невичерпного психічного поля Всесвіту. Включайте цю програму частіше в ситуаціях, коли ви щось не знаєте, і через якийсь час у вас з'явиться відчуття, що ви знаєте і розумієте світ набагато краще.

Завжди треба пам'ятати про те, що яким би досконалим не був комп'ютер, дуже важливо, хто ним управляє. На даному етапі позбавлення від комп'ютерної залежності задача людини повинна полягати в тому, щоб працювати вже не з образом комп'ютера, а з собою, вживаючись в образ іншої людини, що володіє геніальним розумом і бездоганною свідомістю.

Спочатку необхідно вибрати кілька людей, які відомі своїм розумом, знаннями або видатними здібностями, і знання яких людина хоче наслідувати. Після цього людині треба спробувати виконати наступну операцію: у думках уявити, що це та людина, яку людина хоче наслідувати, вона дивиться на світ її очима, думає як вона. Також вона уявляє, наскільки змінюється її самовідчуття і наскільки могутнім стає її інтелект. Вона побачить, наскільки разюче змінилося її самовідчуття та стан розуму/[16]

Згідно Р. Ассаджіолі особистість складається з:

* нижчого несвідомого. Це примітивна частина особистості, заснована на інстинктах, пробудженням, комплексах, снах, фантазіях;

* середнього несвідомого (підсвідомого): навичок, засвоєння досвіду, плодів розуму;

* вищої несвідомого (супер без свідомого): натхнення, творчості, героїзму, альтруїзму, тобто вищих почуттів;

* полів свідомості (усвідомлювали частиною особистості): відчуттів, думок, бажань;

* свідомого «я»: центру свідомості людини (неусвідомлюваний частини особистості), його, вище «я», істинної сутності людини.

Субособистостей - це на пів автономні частини особистості, які утворюються навколо потреб, що використовують тіло, емоції, думки людини. Людина може стати сукупністю цих субособистостей. Завдання псіхосінтеза - формування і перебудова особистості навколо дійсного «я».

Саме формування повинно бути первиною ланкою в позбавленні від комп'ютерної залежності. Потім необхідно перебудувати звичні уже людині думки. [13]

Етапи психосинтеза:

* вибір нової особистості, до якої ми прагнемо - I етап;

* використання всіх наявних у розпорядженні енергій і можливостей - II етап;

* створення гармонійної цілісної особистості - III етап.

Псіхосінтез можна порівняти з нотами, при об'єднанні яких створюється музика. Від того, як поєднуються ноти, залежить загальне звучання пісні, тому правильне сполучення даного псіхосінтеза повинне підбиратися під наглядом фахівця, але для уточнення загальної картини стану можна використовувати цю вправу.

Вправу «Коло субособистостей» можна виконувати у вільний час разом з родичами, а також в якості дитячої гри. Вона допомагає виявити приховані бажання людини, його таємні мрії, сформувати точні образи і скласти план дії по її виконанню. [6]

Першим кроком буде усне висловлювання своїх цілей і потім фіксування їх на аркуші паперу. [2]

1) Людині необхідно перелічити свої самі сміливі бажання, які можуть бути у неї на даний момент часу, їх потрібно запишіть їх на папері по порядку.

2) Після того, як записані всі мрії, разом з помічником потрібно уважно перечитайте весь список.

3) В процесі читання цього списку людині необхідно зосередитися на своїх внутрішніх відчуттях, що вона відчуває, коли вголос промовляли своїх заповітні бажання. А потім запам'ятайте ці переживання і відчуття.

4) Скласти список основних бажань (10 - 20 бажань).

5) З цих бажань їй треба вибрати 5 - 6 найзаповітніших.

6) З цих 5 - 6 бажань виберати дуже важливі бажання.

7) Потім на великому аркуші паперу намалювати коло діаметром 20 см, всередині нього - коло менше (це кільце - вище «я» людини), в цьому кільці розмістіть ті 5 - 6 субособистостей, які є виразниками бажань.

8) Кольоровими олівцями або фломастерами людині потрібно намалювати символи, які відповідають і відображають власні бажання.

9) Дайте кожній субособистостей (5 - 6 бажанням в малих колах) назва, ім'я (наприклад, «Критик», «саботажників», «Любов», «Вічність» і т. д.).

10) Далі людині треба розфарбувати своє «Я» різними кольорами залежно від того, в якому колір вона бачите свої бажання. Вправу можна повторювати кілька разів, міняючи назви субособистостей.

Вправу «Слідами субособистостей» бажано (з дітьми - навіть обов'язково) виконувати в присутності людини, що досить добре знає людину яка підвернена комп'ютерній залежності. [13]

Стоячи в середині кімнати, людина повинна зобразити будь-яку зі своїх субособистостей з попереднього вправи і відповісти на питання, які буде ставити йому його помічник. Ці питання треба записувати в тому порядку, в якому вони ставилися. Питання можуть бути дуже різні, але вони повинні стосуватися тих сфер життя, в яких людина відчуває проблеми. Наприклад: «в яких життєвих ситуаціях з'являється ця субособистість?», «Як часто?», «Які обставини провокують появу цієї субособистостей?», «Чи допомагає субособистість діяти в будь-якій ситуації?», «Перешкоджає чи вона в чому-небудь?». Після того як всі питання і відповіді записані, можна зробити висновки по кожному пункту. Відповідно до поставлених цілей ті відповіді, які не можуть бути визнані правильними, необхідно детально вивчити і змінити тип даної субособистостей.

В кожній людині завжди «живе» критик, який в певні моменти життя перешкоджає через підсвідомість людини дії. Для того щоб виконувати цю вправу, необхідно знайти в собі свого критика, свій внутрішній голос. Закрийте очі і запитайте себе, чи є у вас внутрішній критик, потім дайте йому ім'я (прокурор, слідчий, великий Бєлінський), проаналізуйте, яким тоном він з вами розмовляє, чого вимагає від вас. Тепер станьте самі критиком, поясніть своєї особистості, як вона має потребу в критиці, що без критики на особистості буде панувати безлад, обговоріть з критиком, як зберегти особистість, використовуючи її цінні якості, зменшити негативні. Можна проводити подібні діалоги у вільний від основної роботи час. [16]

Використовуючи вправу «Храм тиші» [6], можна визначити своє ставлення до зовнішнього світу. Воно аж ніяк не складне. Треба взяти аркуш паперу, олівець або ручку і знайти тихе, відокремлене місце, де людині ніхто не зможе перешкодити. Ця вправа чимось нагадує заняття йогою: потрібно знайти собі зручне положення, розслабтеся і закрийте очі. У такому положенні дуже зручно думати і слухати свій внутрішній голос. Людина може уявити собі яскраву картину: вона знаходиться на гарній галявині біля підніжжя гори, до вершини якої їй необхідно піднятися по вузькій, звивистій стежці. Людині треба уявить собі, як вона піднімаєтеся по цій стежці на вершину гори і як з кожним кроком вона стає легше дихати.

Коли «підніметься» на вершину гори, то відразу відчуєте кожною клітинкою чисте гірське повітря і тишу. Саме ця тиша повинна стати основним фоном подальшої роботи із своєю підсвідомістю.

Якщо людині складно розмовляти одному (взагалі-то бесіди з самим собою даються не кожному), то вона може придумати собі співрозмовника, наприклад людину, який їй симпатичний. Можна уявити як співрозмовника близького друга, родича або просто незнайомця, який зовні вселяє довіру. «Мовчазний» розмова з цією людиною повинна будуватися на принципі «питання-відповідь», тобто людина сама від особи співрозмовника задає собі питання, яке її хвилює, і сама ж відповідає на нього. Така вправа допомагає зрозуміти свої проблеми, не використовуючи допомогу сторонніх людей, родичів, тому що можна задавати самому собі ті питання, які людина боїться почути від інших і на які чесно відповісти їм навряд чи зможете. Задаючи собі самі делікатні питання, людина, що знаходиться в комп'ютерної залежності, може відповідати хоча б самому собі чесно. Влаштовуючи собі такі прогулянки в «храм тиші», де можна поговорити і знайти відповіді майже на будь-які питання, людина відволікається від причини своєї хворобливої залежності.

Вправа «Що є "я" ? » використовується для того, щоб допомогти людині знайти своє «я», підвищити рівень своєї самооцінки. Дана вправа складається з декількох кроків. [15]

1) Перший крок полягає в пошуку усамітненого місця для занять. Для виконання цієї вправи необхідно взяти кілька аркушів паперу, олівець або ручку. На першому аркуші написати заголовок «Що є "я" ?». На поставлене питання необхідно дати розгорнуту відповідь у письмовому вигляді на цьому ж листі. З огляду на той факт, що людина, схильний до комп'ютерної залежності, не завжди може дати відвертий і чесний відповідь навіть на аркуші паперу, людину можуть контролювати родичі або близькі друзі, але тільки з його згоди. При цьому вони можуть задавати додаткові або навідні запитання так, щоб людина не відволікався від основної теми.

2) Після того як на перше питання відповідь отримана, можна перейти до другого етапу, який ґрунтується на зверненні до своєї підсвідомості. Для цього людині необхідно розслабитися, закрити очі, постаратися абстрагуватися від сторонніх думок. Подумки поставте собі це ж запитання і відпустіть свою свідомість, щоб вона могла видати людині всі можливі варіанти картинок, які знаходяться у її підсвідомості, і дуже ймовірно, що про них вона й не здогадувалась. Людині потрібно й не намагатися думати, просто спостерігати за роботою свого мозку і запам'ятовуйте всі картинки. Після того як всі картинки переглянуті, вона може повернутися до своїх записів і записати всі відповіді, що запам'ятали. Після кожного окремого опису картинки, людині обов'язково необхідно записати свої відчуття, які потім вона можна порівняти. Якщо сама людина не може порівняти, то можна зробити по-іншому: людина просто записує всі асоціації щодо даної теми, а хто-небудь із родичів потім допомагає їй порівняти її відчуття від кожної картини.

3) Третій крок цієї вправи - це закріплення позитивних емоцій і тих відчуттів, які підвищують самооцінку людини, що знаходиться в залежності від комп'ютерних ігор або Інтернету. Необхідно виділити окремі емоційні картинки з позитивними емоціями і постійно їх згадувати, детально розглядати і вивчати, для того щоб підсвідомо налаштовувати себе на все позитивне. Родичам і решті зацікавленим людям можна порадити нагадувати про те, що хорошого може придбати людина, поборів у собі комп'ютерну залежність.

Вправу «Психосинтетична автобіографія» необхідно для того, щоб виявити значимі зміни в житті і поведінці людини, яка схильний до комп'ютерної залежності. Хто-небудь із родичів або друзів цієї людини повинен допомогти цій людині скласти свою автобіографію. Або ж вона сама може скласти автобіографію, в якій вона повинна відобразити всі важливі моменти свого життя починаючи з того часу, як пам'ятає себе. Після того як автобіографія написана, людина за допомогою родичів чи близьких друзів може простежити всі зміни у своїй поведінці, у ставленні до життя, людей і самій собі.

Після того як уся автобіографія буде вивчена, можна зробити загальні висновки: що позитивного і негативного одержала людина разом з комп'ютерною залежністю, як збільшити позитивний ефект і зменшити негативний вплив цієї залежності. Для посилення ефекту від цієї вправи можна на чистому аркуші паперу, поділеному на дві рівні частини, записувати позитивні і негативні зміни в кожному конкретному проміжку часу.

Вправу «Перетворення проблеми в ціль» можна використати для того, щоб людина позбулася від комп'ютерної залежності за допомогою самої комп'ютерної залежності. [2, 43]

1) Першим кроком буде складання списку проблем, які з'являються або вже з'явилися в результаті дії цієї залежності.

2) Потім необхідно описати кожну проблему так, щоб іншим ця проблема також здавалася проблемою.

3) Для кожної проблеми необхідно сформулювати шлях її ліквідації, тобто поставити конкретну мету. Після цього проблему слід розглядати вже не як проблему, яка негативно впливає на людину, а як конкретну мету, яку можна досягти, доклавши деяких зусиль.

Таким чином, будь-яка проблема може стати простою метою, яка вже не приносить шкоди, а іноді навіть застосовується при усуненні від комп'ютерної залежності.

Вправу «Вивчення свого страху» можна застосовувати у випадках, коли людина відчуває певний страх або дискомфорт при відсутності поряд комп'ютера. Цій людині можна запропонувати намалювати свої страх і відчуття на аркуші паперу. Вголос проговорити всі свої відчуття з цього малюнку, описуючи словами кожен момент і кожен предмет. Наприклад, дуже ефективно буде застосування цієї вправи у разі, якщо любителі комп'ютерного світу будуть виконувати його разом. Колективна робота в даному випадку тільки вітається. Всі приймаючі участь можуть поділитися на дві групи: «пацієнти» і «терапевти». Першій групі пропонується озвучити свої страхи і негативні емоції, намальовані на аркуші паперу, а другій групі - зробити відповідні висновки. Потім обом групам бажано помінятися ролями і повторити вправу. Весь сенс цих дій полягає в тому, щоб навчити людей, що знаходяться в комп'ютерній залежності, знаходити конкретні страхи у своєму житті і розуміти їх сутність. А знаючи сутність свого страху, людина може при бажанні позбутися від нього. [13]

Певну проблему в сучасному суспільстві становить прихильність дітей та підлітків до комп'ютерних ігор. Для того щоб знизити ступінь цієї прихильності, батьки або дорослі родичі можуть використовувати деякі вправи. Можливо, ці вправи повністю не знімуть залежність, але допоможуть трохи відволікти дитину від монітора комп'ютера і зайняти її більш корисними для молодого організму справами, наприклад фізичною культурою. Регламентувати роботу дитини за комп'ютером батьки (дорослі родичі) можуть, самостійно встановлюючи час відпочинку та комп'ютерних ігор. Крім того, необхідно показувати своїм прикладом, що і як треба робити (наприклад, якщо час, відведений для комп'ютерних ігор, закінчилося, це не означає, що дитину треба відправити гуляти або робити уроки, а самому сідати за ті ж ігри). Треба йти з ним гуляти або ж разом з ним робити уроки або зайнятися домашніми справами. Можна спробувати метод батога і пряника, що, втім, і так повсюдно застосовується в кожній сім'ї, різниця полягає в тому, що не кожен батько вміє правильно застосовувати цю методику. В ідеальному варіанті батьки та дорослі родичі повинні стати більше другом дитині, ніж суворим вихователем, який тільки й знає, що карати за все підряд. Правил роботи за комп'ютером треба вчити дітей з перших днів, ясно і чітко (без зайвого жаху) пояснювати їм всі негативні й позитивні сторони впливу комп'ютерів на людину. [6]

У процесі того, як розвивається дитина і як він реагує на комп'ютерні ігри, можна судити з його ставлення до навколишнього середовища і загальному поведінки. Батькам необхідно приймати дієву участь: разом з дитиною вивчати новинки на «комп'ютерному» ринку, разом робити покупки і разом вчити нові програми. Тоді спільність інтересів зблизить не тільки на час вимушеного проведення часу, але і дасть додаткові можливості зрозуміти, чим хоче займатися дитина.

3.2 Розробка методичних рекомендацій щодо запобігання виникнення комп'ютерної залежності

Коли людина вже стала залежною від комп'ютера, родичі стикаються з певними проблемами. І коли вони кажуть про це людині яка стала залежною вона може не погоджуватися з ними, бо для неї така поведінка вже сала нормою. Навіть якщо вона розуміє, що люди якій кажуть про її проблеми праві, то вона може не погоджуватись з ними сперечатися, можуть виникати конфлікти. Тому що людині неприємно усвідомлювати свої помилки і тим паче вона може бути і не зацікавлена нічого особливо змінювати у своєму житті.[46]

Для того щоб такого не сталося потрібно знати які проблеми виникають при формуванні комп'ютерної залежності. Щоб завчасно можна було їх попередити. Для цього ми виділи з якими саме проблемами стикаються родичі, вчителі та близькі люди коли дитина стає на шлях комп'ютерної залежності - Небажання вирішувати життєві труднощі - дитини у відстороненні від повсякденних турбот та проблем, будь то проблеми в школі, з однолітками, в сім'ї або з вчителями. Будь-які переживання і неприємності сприймаються як безвихідні або катастрофічні.

- Незадоволення собою, тому що щось не виходить. Дитині хочеться грати, бути у віртуальному світі, а їй перешкоджають або забороняють це робити, вимагаючи від неї дій у реальному світі (зробити уроки тощо).

- Недисциплінованість. - дитина може запізнюватися до коли або пропускати їх мотивуючи це, тим що школа нікуди не дінеться, а гру вона може програти. Так само по відношенню до виконання будь яких справ вчасно.

- Невміння контролювати свої емоції: захоплення комп'ютерними іграми приводить до зайвої тривожності, дратівливості, підвищення рівня агресії, які дитина виплескую на інших людей.

- Надання переваги віртуальному світу. Комп'ютерна реальність дозволяє дітям здійснити легко свої мрії, не роблячи для їх досягнення особливих зусиль.

- Відсутнє розрізнення добра і зла. У світі ілюзій - віртуальному світі дитина відчуває себе всесильною. Гра дозволяє дитині робити будь що, навіть якщо це щось погане - і вона може залишитись не покараною, за що у реальному світі могла понести покарання.

- Відсутність розуміння як досягти своєї мрії та якими методами. [13]

Для вирішенні вище перерахованих проблем ми повинні орієнтуватись на досягнення наступних результатів:

- Постановка цілей та їх реалізація. Діти повинні вміти ставити та досягати цілей. Також вони повинні знати, що може досягти один, може досягти кожен. Але у кожний витрачає на досягнення цього різну кількість часу.

- Бажання вирішувати всі життєві труднощі, а не втикати від них. Включення азарту, яку проблему я ще можу вирішив і зробити своє життя ще кращим. І робити це на шляху досягнення певних цілей.

- Адекватна самооцінка. Тобто щоб не сталося відноситися до себе з повагою. Навіть у будь яких неприємних ситуаціях які можуть траплятися досить часто.

- Дисципліна та самодисципліна.

- Самоконтроль - контроль своєї поведінки, емоцій та своїх дій.

- Отримання позитивних емоцій - радості, щастя, отримання задоволення від життя в цілому, а не від комп'ютерних ігор.[15]

Потрібно відмітити що кожна людина хоче бути щасливою, для досягнення щастя необхідно виконати безліч умов. Перша умова це - необхідні правильні знання (куди йти, як, що и чому відбувається), знання які дозволяють людині позбавлятися від страждань і йти до вершин. Друга умова - це здатність людини ставити та досягати цілі. Це основний інструмент, щоб людина могла отримати що не будь у житті. Спочатку - постановка цілей, далі послідовність дій. Не можна зразу опинитися на вершині, потрібно пройти логічні етапи. В більшості випадків що виходить? Людина народилася, батько, мати, вулиця, школа його запрограмували, і він кудись рухається. Коли людина виростає, в багатьох випадках на питання: «Які цілі твого життя?» - він ображається. Більшість людей цілей не має.

Початковий етап розвитку людини - це формування: відсутня мета, самооцінки нема, батьки - це великі боги, дитина спостерігає та вбирає, те як вони себе ведуть, їх емоційні реакції. Якщо все проходить благополучно, то вона починає розуміти, як влаштований світ, чим відрізняються люди, ради чого вони взагалі живуть. У дитини з'являються питання: «За ради чого я живу? Чим я відрізняюсь від інших людей? За ради чого потрібно жити? Хто я такий?» Це етап самопізнання. Він завершується, тоді коли людина відповідає для себе - заради чого вона живе, який сенс її життя, яка в неї мета.

Далі наступає етап самореалізації частина людей застрягає на першому етапі, у них питання: «Хто я? За ради чого живу» не з'являється взагалі. Тому що картинка (як влаштований світ, чим відрізняються люди, які можливості у цьому світі, які існують соціальні рівні) у людини не вистроєна.

Знайти своє місце він не може - розуміння цілого немає. Як-то застряє на другому етапі - помучився, помучився: «Ну так добре, буду жити як усі». У багатьох випадках більшість цілей ставить соціум: «Добре вчись, закінчив вуз, іди працюй, одружись». А що далі.

Постановка і досягнення мети - це спосіб руху вгору. Спосіб робити себе розумнішим, кращим та щасливішим. Про що говорять цілі? Що людина хоча б трохи зрозуміла себе, зрозуміла, чого хоче її Душа, що у неї виходить у житті, зрозуміла для чого живуть люди.

Наявність цілей визначає - чи є сенс у житті людини. Це одне з перших питань, дозволяють зрозуміти, що це за людина, чого вона хоче. Якщо вона сама не знає, чого хоче, важко їй допомогти, вона нещаслива. Якщо людина хоче щось дріб'язкове в житті - це дріб'язкова людина, дрібна. Якщо у людини є прагнення до яких - не будь великих цілей, піднесених, якщо у неї є що не будь за душою - цікава людина. Один із перших показників: чи зможе людина розібратися, що вона хоче для себе, для інших, від інших - чи є цілі? Чи є сенс у житті цієї людини? Цілей нема - нема сенсу у своєму житті він не знайшов. Можливо й не шукає.

Коли людина ставить перед собою цілі, вона отримує прекрасну можливість перестати жити нудно и почати жити дуже цікаво. У більшості випадків людина отримує якусь освіту, і розпочинається монотонне життя: на роботі все знайомо, щось виходить, щось не виходить, лається за звичкою долає нудьга. И все починає набридати. Щоб нудьга пішла потрібно побачити нові горизонти. Щоб піднятися над звичною рутиною, потрібні знання і здібності - зробиш такий то крок, зробиш такі то дії, отримаєш ось це (змінилась робота, помінялись взаємостосунки з людьми, з'явились здібності, пішли хвороби).

Поставивши цілі, людина має можливість звільнитись від нудьги та перетворити життя на захоплюючу гру. Власне, що і потрібно зробити, щоб не засиджуватися на одному місці, а рухатися все далі і далі.

У кожного із людей є два можливих вибори у їхньому житті. Перший вибір, який ми можемо зробити - це бути менше, ніж ми могли б бути. Менше одержувати. Менше мати. менше мати. Менше мати і менше думати. Менше робити спроби і менше дисциплінувати себе. Це той вибір який веде до порожньої життя. Цей вибір, одного разу зроблений, веде до похмурих передчуттів, а не до чудесним очікуванням.

А в чому ж полягає вибір? Робити це все! Стати тим, ким ми можемо стати. Читати кожну книгу яку ми можемо прочитати. Давати і ділитися якомога більшою. Намагатися, створювати, удосконалюватися настільки, на скільки ми можемо. У кожного з нас є вибір.

Робити чи не робити. Бути чи не бути. Бути всім, бути менше або бути зовсім нічим.

Як і для дерево, для нас буде кращим випробування рости вгору і в ширину, використовуючи всі наші можливості. Чому б не робити все, що ми можемо, в кожен момент часу, коли можемо, робити найкращим способом, робити якомога довше?

Створити стільки скільки дозволяє нам талант, можливість, бажання - ось що повинно стати нашою життєвою метою. Почати робити менше, ніж ми можемо зробити, означає зазнати поразки в цій справі.

Результати являються кращим показником прогресу людини. Не розмова. Не пояснення. Не виправдання. Результати! І якщо наші результати менше, ніж це передбачає наш потенціал, то нам треба намагатися сьогодні стати більшим, ніж ми були вчора. Саме великі нагороди завжди достаються тим, хто привносить великі цінності в себе і в навколишній світ, як результат того, ким вони стали.

Розглянемо як правильно ставити цілі та здійснювати заплановане.

Щоб чого не будь досягти в цьому житті, не важливо, у якій сфері мало просто поставити мету. Для досягнення мети над нею потрібно багато працювати. А це має на увазі докладання зусиль, виконання обов'язків та самодисципліну. Але в той же час, побачити мета - означає на половину її досягти. Нижче будуть наведено декілька порад, які дозволяють людині більш успішно оволодіти ставити цілі, а головне, завжди досягати наміченого. Бо це - залог професійного и особистого успіху. Потрібно відмітити наступне якщо людина поставила собі мету, можна бути впевненим: у неї є все для її досягнення. «Бажання нам даються разом з можливостями для їх реалізації»

Правило перше: Мета повинна бути сформульована в стверджувальній формі.

Наприклад:

Невірно: «Я не хочу, щоб подібний випадок ще колись трапився зі мною».

Вірно: «Я хочу щоб у майбутньому усе налагодилось».

Правило друге: Велика мета повинна бути роздроблена на більш мілкі під цілі, тоді мета буде виглядати більш реалістичною, и буде вимальовуватись певний план дій.

Правило трете: необхідно повністю брати відповідальність за досягнення мети на себе і бути активним. Важливо завжди пам'ятати, що коли ситуація повністю знаходиться пі вашим контролем ви дієте з максимальною ефективністю. Переконайтеся, що ви контролюєте ситуацію, що можливість досягнення мети залежить від вас, а не від кого-небудь ще.

Правило четверте: дуже корисним і ефективним виявляється представити в письмовому вигляді заздалегідь чітко сформульовані цілі (а також під цілі). Правило п'яте: необхідно враховувати можливі перешкоджає на шляху до мети. Не варто випускати з уваги те, що вас може чекати поразки, ви не досягнете мети, щось вам завадить. Всі можливі перепони необхідно прорахувати і підготуватися до них попередньо. У будь-якому випадку негативний досвід - це теж досвід, і на помилки (як своїх, так і чужих) треба вчитися. І хто не пробує той нічого не досягає.

Правило шосте: Ви повинні визначити критерії досягнення успіху, що у ваших очах буде свідченням досягнення наміченої мети. Використовуйте всі наявну у вас сенсорну інформацію від ваших органів чуття (зір, слух, дотик, нюх, смак). Ваші відчуття і емоції також можуть служити доказом досягнутого успіху. Це зробить вашу мету ще більш відчутної, реалістичною, а значить привабливою.

Правило сьоме: Повірте в успішний результат задуманого вами справи і ведіть себе так, «як якби» успіх вам гарантований. Ви і душею і тілом повинні бути настоєм на сприятливий результат. Ви вже виконали всі шість попередніх кроків:

- сформулювали мету в ствердній формі;

- розбили її на більш дрібні під цілі (або способи здійснення задуманого);

- перевірили, що досягнення мети повністю залежить від Вас і, взяли на себе відповідальність за її реалізацію;

- представили вашу мету в письмовому вигляді;

- передбачили всі перешкоди і заготовили заздалегідь способи їх подолання;

- чітко уявили собі критерії вашого успіху. [22]

Тим самим ви запрограмована свій мозок на те, що б, врешті-решт, досягти мети.

Можете відповісти собі на кілька питань:

- Яка ваша головна стратегічна мета?

- Як ви її собі уявляєте? У яких образах, словах і звуках, відчуттях і діях?

- І чому мета відрізняється від мрії?

- Чому для вас важлива ця мета?

Ніхто крім вас не зможе відповісти на ці питання. Але відповідая на них людина зможе правильно поставити і сформулювати такі відповіді, які дозволять їй побудувати точні програми і плани досягнення своїх цілей.

І знайти спокійну впевненість і силу для їх досягнення.

- Що ви будете робити, що б прийти до своєї мети?

- Що буде відбуватися в процесі досягнення?

- Які труднощі можуть зустрітися вам на цьому шляху? Як би ви хотіли на них реагувати?

Розглянемо що таке самооцінка та впевненість у собі.

Впевнений в собі людина:

- Висловлює бажання і прохання прямо і від першої особи; його легко зрозуміти

- Позитивно оцінює свої можливості, ставить перед собою важкі цілі і досягає успіху

- Визнає свої заслуги і досягнення

- Серйозно відноситься до своїх та чужих словами і бажанням - шукає шляхи для загального задоволення, з огляду на свої і чужі потреби.

- Позитивно оцінює свої можливості, а, отже, може ставити перед собою важкі цілі і досягати успіху.

- Розглядає досягнуту мету, як успіх і досягнення. Якщо досягти бажаного немає можливості, він ставить більш реалістичні цілі і витягує урок і користь з виконаної роботи. Таке ставлення до успіху дає сили для подальших дій з постановки нових цілей і досягненню успіху. Хто хоче досягти мети-шукає засоби, хто не хоче - причину!

- Всі дії здійснює в міру потреби, не відкладаючи на "потім".

- Серйозно відноситься до своїх слів і дій. І так само серйозно ставиться до слів і дій інших людей. Вислухавши співрозмовника, він знаходить способи задоволення його потреб, і потреб тих, з ким спілкується.

- Впевненість у собі можна описати як позитивне відчуття себе і віру в свої можливості.

Щоб стати впевненим у собі потрібно мати адекватну самооцінку.

Адекватна самооцінка - це збіг очікувань щодо своїх можливостей і реальних можливостей. Формування адекватної самооцінки неможливо без дії та аналізу результатів цих дій. [53] Людина, що володіє адекватною самооцінкою відчуває себе гарним і як наслідок - вірить у свою успішність. Вона ставить багато цілей і вибирає адекватні засоби для їх досягнення. Відповідальність її не лякає, а віра в успіх дозволяє не звертати уваги на тимчасові невдачі і помилки.

Самооцінку можна розділити на дві складові:

- самовідчуття, образ себе

- самоаналіз себе і своїх можливостей

- Неадекватна самооцінка (завищена, або занижена) заважає у спілкуванні, перешкоджає самореалізації.

Завищена самооцінка ("манія величі") - це переоцінка себе і своїх можливостей, самоствердження за рахунок чужих досягнень. Людина із завищеною самооцінкою завжди вважає, що він має рацію і що навколишні повинні йому підкоряться. При заниженої самооцінки ("комплекс неповноцінності") людина не вірить у власний успіх, не вживає заходів, щоб досягти мети. При заниженої самооцінки з'являється маніпуляція: "Я не можу впоратися - допоможіть мені!" [44]

Завищена самооцінка так само шкідлива, як і занижена. При завищеній самооцінці формуються високі вимоги до себе, ставляться нереалістичні цілі, при недосягненні яких людина захворює.

Людина із заниженою самооцінкою відчуває себе поганим і недостойним успіху. Відсутність віри в себе на заваді досягненню цілей, роблячи їх скромними, але більш досяжними. Відповідальність викликає сильну тривогу. Непевність приводить до меншої продуктивності, а позитивні події приносять менше радості. Занижена самооцінка не дозволяє людині повністю використовувати свою енергію, яка виливається в підвищену тривожність і різні залежності.

Адекватна самооцінка - перший крок на шляху впевненості в собі, на шляху до успіху. [47]

Розглянемо що таке самодисципліна та дисципліна.

Одного разу у Серафима Саровського запитали: "Чого не вистачає сучасним подвижникам для того, щоб вони стали святими?" Він відповів так: "Тільки одного - рішучості".

Але це відноситься не тільки до святості, але й до всіх людських починань в житті. Люди завжди намагаються залишити собі трохи місця для кроку назад.

Хочеться бути здоровими, сильними, успішними, ми ставимо мету, малюємо плани, але часто піддаємося миттєвим бажанням, які абсолютно не відповідають обраному нами шляху. Чому?

Всі ми розуміємо, що корисно, що шкідливо, що веде до здоров'я і енергійності, а що до занепаду і невдачі, питання тільки в тому, на що ми готові, щоб слідувати наміченим курсом . Розглянемо одне з найважливіших понять будь-якої системи особистісного зростання або оздоровлення - самодисципліну.

Самодисципліна - це дисципліна власної поведінки, повний самоконтроль над ним. Що означає самоконтроль? Він може бути присутнім тільки при чіткому баченні кінцевої точки шляху. Скажімо, людина пристрасно бажаєте досягти чогось, ставите мету, плануєте передбачаєте дії, які, як людина вважає, приведуть її до бажаного результату, і ось тут включається самодисципліна. Для того щоб досягти своєї мети, людина повинна робити те, що вона запланували, навіть якщо в даний момент їй хочеться зворотного. [44]

Американський фахівець особистісного зростання Стів Павлина говорить, що самодисципліна - це здатність робити ті самі , заплановані людиною дій, не залежно від емоційного стану. Розглянемо більш детально його систему розвитку в цьому напрямку. Він вважає, що самодисципліну можна накачати подібно м'язі, застосовуючи ті ж принципи, що і в силовому тренінгу. Скажімо, починати краще з малих навантажень, поступово і постійно їх нарощуючи.

Самодисципліна по Стіву Павлині тримається на п'яти стовпах: сприйнятті, силі волі, тяжкій праці, старанності і завзятості .

Сприйняття під собою тверезу самооцінку свого справжнього рівня розвитку. Якщо, знову ж таки, проводити паралель із силовим тренуванням, то ви повинні будете деякий час, можливо довгий, працювати з невеликими вагами, розуміючи, що ваш організм ще слабкий і нетренований. Виявляючи непотрібне геройство, ви швидше за все повинні кинути заняття максимум через тиждень тренувань.

Сила волі, у відповідності з розумінням Стіва, не може діяти довгостроково, її функція задати напрямок, створити умови для бажаного способу життя. Наприклад, ви вирішили скинути зайву вагу. Людина зусиллям волі приймаєте тверде рішення, плануєте потрібні дії. Далі купуєте в магазині тільки ту їжу, яка не буде перешкоджати їй у досягненні мети, записуєтесь в спортзал, готуєте дієтичні страви на тиждень вперед і домовляєтеся з приятелем про ранкові пробіжки. Все! Це справа одного дня, далі їй залишається тільки котити по створеній нею колії, незначно коректуючи зусиллям волі відхилення від заданого курсу.

Важка праця полягає в тому, що ви не будете шукати легких шляхів. Припустимо, у людина є деякі проблеми зі спиртним, вона вважає, що ситуація починає виходити з під контролю і вирішуєте назавжди кинути пити. Можна піти двома шляхами: перший - наполеглива робота з подолання своїх бажань, другий - просто піти і закодуватися, не пити з страху. Останній варіант легше, але він недовговічен, швидше за все після терміну кодування ви знову зап'є, тому що не зможете за такого підходу достатньо попрацювати над самодисципліною. Якщо ж людина над чимось довго і важко працювали, то їй буде набагато складніше розлучитися з результатом своєї праці. [26]

Намагання, уважне ставлення до всіх своїх повсякденних справ. На відміну від важкої праці, справи ці зовсім не обов'язково повинні бути важкими. Намагання - це здатність ефективно організувати свій час, з огляду на все: порядок на робочому столі, готування, прання, прибирання і т.д. Це підвищення продуктивності в буднів життя.

І останнє в списку стовпів самодисципліни Стіва Павичі - завзятість. Продовжувати діяти, незважаючи ні на що. Тут, Стів чітко відокремлює завзятість від впертості. Бувають випадки, коли заради загального успіху справи потрібно коригувати цілі, відмовлятися від одних і ставити нові. Головне - розуміти, заради чого це робиться. [28]

Вправа «Позбавлення від негативних емоцій» допоможе зняти нервову напругу і позбавитися від негативних емоцій. Така вправа складається з декількох кроків. Ця вправа бажано виконувати спільно з дитиною, своїм прикладом показуючи, як можна позбавлятися від поганого настрою, таких негативних емоцій, як гнів, гнів, злість. Найчастіше цю вправу складається з декількох кроків.

Закривши очі і розслабившись, можна уявити собі картину, яка повинна нагадувати реальну негативну ситуацію. Можна абстрагуватися від самого себе в цій ситуації і подивитися на свої дії ніби з боку. Наступним кроком необхідно спробувати оцінити власні дії і вчинки, дати адекватну оцінку своєму «двійника». Прокручуючи негативну ситуацію повторно, але вже з боку, як спостерігач, а не учасник, людина може побачити те, що не бачив, перебуваючи в гущі подій. Таким чином, можна подумки виправляти ситуацію так, як це хочеться самій людині. А коли все йде саме так, то й настрій буде поступово виправлятися на краще. Таку вправу можна застосовувати перед сном, для того, щоб позбутися від поганого настрою. Особливо це корисно людям з нестійкою психікою і легко збудливим. [6]

Головний козир вправи «Робота із занепокоєнням» - це самонавіювання, яке допомагає регулювати свій стан в залежності від того, яких результатів необхідно досягти. Наприклад, перед виступом у великій аудиторії людина може вирішити, як він буде себе поводити, що буде говорити, де буде стояти і як буде реагувати на питання, які викликають у нього занепокоєння. Вибудувавши, таким чином, свою «віртуальну» поведінку, можна домогтися того, що рівень стресового стану і занепокоєння значно знизиться. Цю вправу можна використовувати не тільки перед виступами, а й у будь-який інший життєвої ситуації. Наприклад, у випадку, коли людина змушена не по своїй волі жити тривалий час без комп'ютера. [13]

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Небезпека для учнів при роботі з комп'ютером

Незважаючи на повне проникнення комп'ютера в професійну діяльність, в сферу навчання і відпочинку, сам комп'ютер обплутаний цілим клубком забобонів і пересудів, пов'язаних з його негативним впливом на здоров'я та психіку дитини. І мало хто наважується роз'яснити реальні проблеми, які пов'язані з тривалою роботою за комп'ютером. Противники використання комп'ютерів у навчанні дітей молодшого шкільного віку тільки наголошують, що повністю безпечних комп'ютерів не існує, не вказуючи в чому ж їх шкідливість. Виробники і особливо власники комп'ютерних клубів не вказують навіть на найменші характеристики комп'ютерів, що можуть бути шкідливими для здоров'я дитини чи дорослого, наголошуючи тільки на покращенні захисних якостей моніторів, системних блоків, ергономічних властивостей клавіатури чи маніпулятора миші.


Подобные документы

  • Сутність явища інтернет залежності, її симптоми та психологічні причини. Стадії та механізм формування психологічної залежності від комп’ютерних ігор. Особливості кібераддіктів в порівнянні з особами, які не страждають залежністю від комп'ютерних ігор.

    дипломная работа [969,0 K], добавлен 22.01.2014

  • Інтернет-залежність як психологічний феномен та вид адиктивної поведінки. Ознаки, типи, наслідки інтернет-залежності, чинники, що її провокують у юнаків. Програма та методи дослідження інтернет-залежності. Вибіркова сукупність, інструментарій дослідження.

    курсовая работа [185,6 K], добавлен 07.03.2013

  • Формування залежності від інтернету. Психологічні особливості особистості, що є характерними для осіб, залежних від інтернету. Заходи запобігання подальшому зростанню адиктивної поведінки, розробка ефективних стратегій подолання інтернет-залежності.

    презентация [124,5 K], добавлен 06.10.2009

  • Характеристики користувачів комп`ютерних мереж. Емоції та вербалізація уявлень в мережевій комунікації. Негативний та позитивний вплив інтернет-комунікацій. Проблема чистоти мови та елементарної грамотності. Інтернет-залежність: симптоми та наслідки.

    реферат [65,8 K], добавлен 23.07.2014

  • Медіа-освіта у сучасних школах. Соціально-педагогічні проблеми впливу ЗМІ на молодь. Дослідження актів насилля, демонстрованих глядачеві телебачення. Інтернет-залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва. Вплив мульфільмів на психіку дитини.

    курсовая работа [294,0 K], добавлен 17.05.2015

  • Проблема Інтернет-аддикції в сучасній психологічній науці. Особливості спілкування в мережі Інтернет. Поняття аддиктивної поведінки особистості. Психологічні дослідження явища Інтернет-аддикції. Психологічні причини та основні форми Інтернет-аддикції.

    курсовая работа [47,1 K], добавлен 16.01.2010

  • Теоретичний та експериментальний аналіз впливу комп’ютерних ігор на розвиток особистості підлітка. Методика діагностики рівня невербальної креативності школяра. Опис комп’ютерних ігор, які при раціональній грі покращують психічний розвиток особистості.

    курсовая работа [112,7 K], добавлен 01.06.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.