Дослідження та аналіз вольової саморегуляції

Визначення волі в психології. Вольове регулювання поведінки. Аналіз впливу біологічних факторів на розвиток особистісних якостей людини. Дослідження психологічного впливу вольової організації і саморегуляції на досягнення студентами успіхів у навчанні.

Рубрика Психология
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.11.2014
Размер файла 99,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

U-критерій Манна-Уітні

Непов'язані або незалежні вибірки створюються, коли в цілях експерименту для порівняння застосовуються дані двох і більше виборок, проте ці вибірки можуть бути взяті із одної або різних генеральних сукупностей. Таким чином, для непов'язаних вибірок характерне, що в них обов'язково входять різні досліджувані.

Для оцінки достовірності відмінностей між непов'язаними вибірками використовується низка непараметричних критеріїв. Одним із найбільш поширеним є критерій Манна-Уітні. Він представляє непараметричну альтернативу t-критерію для незалежних вибірок. Опція припускає, що дані розташовані в такий же спосіб, що в й t-критерії для незалежних вибірок. Зокрема, файл повинен містити групуючу змінну, що має, принаймні, два різних коди для однозначної ідентифікації приналежності кожного спостереження до певної групи.

Критерій U-Манна-Уітні припускає, що розглянуті змінні виміряно, принаймні, у порядковій шкалі (ранжирувані). Бачимо, що у всіх рангових методах робляться виправлення на співпадаючі ранги.

Інтерпретація тесту, власне кажучи, схожа на інтерпретацію результатів t-критерію для незалежних вибірок за винятком того, що U-критерій обчислюється як сума індикаторів парного порівняння елементів першої вибірки з елементами другої вибірки.

U-критерій - найбільш потужна (чутлива) непараметрична альтернатива t-критерію для незалежних вибірок; фактично, у деяких випадках він має навіть більшу потужність, ніж t-критерій Ст'юдента.

Статистика Манна-Уитни обчислюється як:

(3.4),

де W - так звана статистика Вілкоксона,

1 якщо Хі<Yj

?ij=

0 в іншому випадку <>

Таким чином, статистика U вважає загальне число тих випадків, у яких елементи другої групи, наприклад, чоловіка, перевершують елементи першої групи, наприклад, жінок.

Коефіцієнт кореляції рангів Спірмена

Коефіцієнт кореляції рангів, запропонований К.Спірменом, відноситься до непараметричних показників зв'язку між змінними, обмірюваними в ранговій шкалі. При розрахунку цього коефіцієнту не потрібно ніяких припущень про характер розподілів ознак у генеральній сукупності. Цей коефіцієнт визначає ступінь тісноти зв'язку порядкових ознак, які в цьому випадку являють собою ранги порівнюваних величин.

Величина коефіціенту лінійної кореляції Спірмена також лежить в інтервалі + 1 й -1. Він, як і коефіцієнт 1 Пірсона, може бути позитивним й негативним, характеризуючи спрямованість зв'язку між двома ознаками вимірюваними в ранговій шкалі.

Ранговий коефіцієнт лінійної кореляції Спірменна підраховується по формулі:

?= 1- (6 ? ?(D2))/( n ? (n2 - 1)) (3.5),

п- кількість ранжированих ознак (показників, досліджуваних); D - різниця між рангами по двох змінним для кожного досліджуваного; ?(D2) - сума квадратів відмінностей рангів.

3.2 Порiвняльний аналiз індивідуально-психологічних показників студентів вищого навчального закладу. Вольова саморегуляція щодо потреби у досягненні успіху

З метою вивчення психологічного впливу волової саморегуляції на навчання студентів вищого навчального закладу проводилось методики для визначення вольової організації особистості та вольової саморегуляції. Методику проходили студенти ФФБС 1групи 2 курсу , 18 дівчат і два хлопці

П'ятеро із них відмінники а решта середнього рівня. Було отримано такі результати дослідження вольової саморегуляції

Таблица 1

Загальна шкала

1-, 2+, 3+, 4+, 5+,б-, 13- 14- 16-, 17+, 22-, 24+, 25-, 27+,

7+, 9+, 10-, 11+, 18+, 20+, 21-, 28-, 29-, 30-

«Настирливість»

1-, 2+, 5+, б-, 9+, 10 17+, 18+, 20+, 22-,

-, 11+, 13- 16-24+, 25- 27+

«Самоконтроль»

3+, 4+, 5+, 7+, 13-, 24+, 27+, 28-,

14-, 16-, 21-, 29-, ЗО-

Мета обробки результатів -- визначення величин індексів вольової саморегуляції за пунктами загальної шкали (В) й індексів за субшкалами «настирливість» (Н) і «самоконтроль» (С).

Кожен індекс -- це сума балів, отримана при підрахунку збігів відповідей досліджуваного з ключем загальної шкали або субшкали.

В опитувальнику шість маскувальних тверджень, тому загальний сумарний бал за шкалою «В» має перебувати у діапазоні від 0 до 24, за субшкалою «настирливість» -- від 0 до 16 і за субшкалою «самоконтроль» -- від 0 до 13. Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони становлять більшу половину максимально можливої суми збігів, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, настирливості або самоконтролю. Для шкали «В» ця величина дорівнює 12, для шкали «Н» -- 8, для шкали «С» -- 6.

Високий бал за шкалою «В» притаманний особам емоційно зрілим, активним, незалежним, самостійним. Для них характерний спокій, впевненість у собі, стійкість намірів, реалістичність поглядів, розвинене почуття власного обов'язку. Як правило, вони добре рефлексують особисті мотиви, планомірно реалізують наміри, вміють розподіляти зусилля і здатні контролювати свої вчинки; їм властива виражена соціально-позитивна спрямованість. Іноді можливе зростання внутрішньої напруженості, пов'язаної із прагненням проконтролювати кожен нюанс власної поведінки і тривогою з приводу її спонтанності.

Низький бал спостерігається у людей чуттєвих, емоційно нестійких, ранимих, невпевнених у собі. Рефлексивність у них невисока, а загальний фон активності, як правило, знижений, їм властива імпульсивність і нестійкість намірів. Це може бути пов'язано як із незрілістю, так і з вираженою витонченістю натури, яка не підкріплена здатністю до рефлексії і самоконтролю.

Субшкала «настирливість» характеризує силу намірів людини -- її прагнення до завершення розпочатої справи. На позитивному полюсі -- діяльні, працездатні люди, які активно прагнуть виконати заплановане, їх мобілізують перепони на шляху до мети, але відволікають альтернативи та спокуси, головна їх цінність -- розпочата справа. Таким людям притаманні повага до соціальних норм, прагнення повністю підпорядкувати їм власну поведінку. У крайньому разі можлива втрата гнучкості поведінки, поява маніакальних тенденцій. Низькі значення за цією шкалою свідчать про підвищену лабільність, невпевненість, імпульсивність, які можуть призводити до непослідовності і навіть хаотичної поведінки. Знижений фон активності і працездатності, як правило, компенсується у таких осіб підвищеною чутливістю, гнучкістю, винахідливістю, а також тенденцією до вільної трактовки соціальних норм.

Субшкала «самоконтроль» відображає рівень вільного контролю емоційних реакцій і станів. Високий бал за субшкалою набирають люди емоційно стійкі, які добре володіють собою у різних ситуаціях. Для них притаманний внутрішній спокій, впевненість у собі, які звільняють від страху перед невідомим, підвищують готовність до сприйняття нового, неочікуваного і, як правило, поєднуються зі свободою вчинків, тенденцій до новаторства і радикалізму. Прагнення до постійного самоконтролю, надмірне свідоме обмеження спонтанності може призвести до підвищення внутрішньої напруженості, переваги постійного занепокоєння і втоми.

На іншому полюсі цієї субшкали -- спонтанність і імпульсивність, поєднані з образливістю і наданням переваги традиційним поглядам, відгорожують людину від інтенсивних переживань та внутрішніх конфліктів, сприяють незворушному фону настрою.

Соціальна бажаність високих показників за шкалою неоднозначна. Високі рівні розвитку вольової саморегуляції можуть бути пов'язані з проблемами в організації життєдіяльності і відносинах із людьми. Часто вони відображають появу дезадаптивних рис і форм поведінки. Низькі рівні настирливості та самоконтролю у багатьох випадках виконують компенсаторні функції, проте також свідчать про порушення у розвитку властивостей особистості, її вміння будувати свої відносини з іншими людьми й адекватно реагувати на різноманітні ситуації.

Отримавши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розробити програму вдосконалення, зазначивши ті риси, які насамперед потребують розвитку або корекції.

Для дослідження вольової організації особистості проводилася наступна методика «ВОО». В досліджені приймало участь 20 студентів ФФБС 1групи 2 курсу.

Таблиця 3. Ключ до опитувальника „ВОО”

N

++

+

-

-

N

++

+

-

-

N

++

+

-

--

N

++

+

-

-

1

0

1

2

3

2

0

1

2

3

3

0

1

2

3

4

0

1

2

3

8

3

2

1

0

9

3

2

1

0

10

0

1

2

3

11

3

2

1

0

15

3

2

1

0

16

0

1

2

3

17

3

2

1

0

18

0

1

2

3

22

3

2

1

0

23

3

2

1

0

24

3

2

1

0

25

0

1

2

3

29

0

1

2

3

30

0

1

2

3

31

0

1

2

3

32

3

2

1

0

36

3

2

1

0

37

3

2

1

0

38

0

1

2

3

39

3

2

1

0

43

0

1

2

3

44

0

1

2

3

45

0

1

2

3

46

0

1

2

3

50

0

1

2

3

51

3

2

1

0

52

3

2

1

0

53

0

1

2

3

З

З

З

З

Ц =

О =

Р =

Н =

N

++

+

-

--

N

++

+

-

--

N

++

+

-

-

5

0

1

2

3

6

0

1

2

3

7

3

2

1

0

12

0

1

2

3

13

0

1

2

3

14

3

2

1

0

19

0

1

2

3

20

3

2

1

0

21

0

1

2

3

26

3

2

1

0

27

0

1

2

3

28

0

1

2

3

33

0

1

2

3

34

0

1

2

3

35

3

2

1

0

40

3

2

1

0

41

0

1

2

3

42

3

2

1

0

47

0

1

2

3

48

0

1

2

3

49

0

1

2

3

54

3

2

1

0

55

0

1

2

3

56

0

1

2

3

З

З

З

С =

См =

Щ =

Значення набраних сум балів по факторах

0-8 балів ? дана вольова якість потребує розвитку і тренування; її нерозвиненість заважає людині досягти поставленої мети;

9-16 балів ? дана вольова якість розвинена достатньою мірою;

17-24 бали ? вольова якість має найвищий розвиток, є однією з визначаючих у структурі вольової організації особистості. Але тобі слід звернути увагу на те, що без достатнього розвитку решти факторів постановка будь-яких особистих цілей, шляхи та способи їх удосконалення можуть бути ускладнені.

Набрані 17-24 бали з сьомого фактору „Щ” (неправда, щирість), говорять про те, що відповіді на питання були не достатньо відверті, тому отримані результати не відповідають дійсності. Пропонуємо заповнити опитувальник ще раз, даючи собі критичнішу оцінку.

Оцінка загальної характеристики вольової організації особистості „В”:

0-48 балів ? вольові якості потребують тренування та розвитку. Рекомендується серйозно працювати над собою. Особливу увагу слід приділити тим факторам, за яким найменша сума балів.

49-96 балів ? вольові якості розвинені достатньо.

97-144 бали ? показник високого рівня вольової організації, який свідчить про здатність з достатнім ступенем усвідомленості та почуття реальності визначити для себе цілі, шляхи та способи їх досягнення. Але нагадуємо, що постійно існує можливість послаблення вольових якостей.

Всі студенти відповідали на питання щиро тому в результаті ми отримали такі дані 30% студентів вольова якість потребує розвитку і тренування; її нерозвиненість заважає людині досягти поставленої мети;

20% студентів дана вольова якість розвинена достатньою мірою.

40% вольова якість має найвищий розвиток, є однією з визначаючих у структурі вольової організації особистості. Але тобі слід звернути увагу на те, що без достатнього розвитку решти факторів постановка будь-яких особистих цілей, шляхи та способи їх удосконалення можуть бути ускладнені.

Кореляційний аналіз вольової саморегуляції студентів ФФБС , показав наявність значущих зв'язків між вольовою регуляцією і наступними показниками: моральною нормативністю (r=0,59, р<0,01), коефіцієнтом адаптованості (r = 0,50, р<0,05), коефіцієнтом дезадаптованості (r=-0,46, р<0,05); між комунікативним потенціалом і наступними показниками: моральною нормативністю (r=0,74, р<0,001), інтернальністю у відношенні хвороби і здоров`я (r=0,45, р<0,05), стилем ухиляння (r= -0,47, р<0,05); між моральною нормативністю і наступними показниками: загальної інтернальності (r=0,38, р<0,05), інтернальністю у відношенні хвороби і здоров`я (r=0,42, р<0,05); між коефіцієнтом адаптованості і наступними показниками: коефіцієнтом дезадаптованості (r=-0,64, р<0,001), інтернальністю в області міжособистісних відносин (r=-0,15, р<0,05) і стилем ухиляння (r=-0,52, р<0,05); загальної інтернальності і наступними показниками: інтернальністю в області досягнень (r=0,45, р<0,05), інтернальністю в області невдач (r=0,55, р<0,01), інтернальністю у сімейних відносинах (r=0,48, р<0,05), інтернальністю в області міжособистісних відносин (r=0,64, р<0,001), стилем співробітництва (r=-0,58, р<0,01); інтернальність в області досягнень з інтернальністю в області невдач (r=0,47, р<0,05) і стилем співробітництва (r=-0,59, р<0,01); інтернальність в області невдач і наступними показниками: інтернальністю у сімейних відносинах (r=0,47, р<0,05), інтернальністю у області службових відносин (r=0,49, р<0,05) і інтернальністю в області міжособистісних відносин (r=0,45, р<0,05); інтернальність у сімейних відносинах з інтернальністю в області міжособистісних відносин (r=0,48, р<0,05) та інтернальністю у області службових відносин (r=0,41, р<0,05); інтернальність у відношенні хвороби і здоров`я зі стилем суперництва (r=0,40, р<0,05); стилем суперництва і наступними показниками: стилем компромісу (r=-0,49, р<0,05), стилем пристосування (r=-0,44, р<0,05); стилем співробітництва і стилем пристосування (r=-0,42, р<0,05).

Висновки до розділу

Одже, можна припустити, що адаптованим студентам властиві поведінка та комунікативні якості, залежні від рівня їх моральної нормативності та вольової саморегуляції, вони вважають себе відповідальними за стан свого здоров`я. Використання ухиляння у конфліктних ситуаціях не сприяє їх швидкій адаптації. Вони відчувають особисту відповідальність за життєво важливі події, в тому числі і у сімейних відносинах. Ці студенти визнають себе прихильниками стилів компромісу, ухиляння і співробітництва, не схвалюють суперництва.

Висновки

Саморегуляція -- це цілісне функціонування живих систем різних рівнів організації і складності. Саморегуляція є одним із рівнів регуляції активності цих систем, який виражає специфіку реалізуючих її психічних засобів відображення і моделювання дійсності, в тому числі рефлексії суб'єкта. Саморегуляція здійснюється в єдності енергетичних, динамічних і змістовно-смислових аспектів. При всій багатоманітності видів виявлення саморегуляція має наступну структуру:

* прийнята суб'єктом мета її доцільної активності;

* модель умов діяльності;

* формат власне виконавчих дій;

* інформація про реально досягнуті результати;

* оцінка відповідності реальних результатів критеріям успіху;

Під саморегуляцією в структурі самосвідомості у вузькому смислі мається на увазі така форма саморегуляції поведінки, яка передбачає момент включеності в неї результатів самопізнання і емоційно-ціннісного ставлення до себе, причому ця включеність актуалізована на всіх етапах здійснення поведінкового акту, починаючи від мотивуючих компонентів і закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки.

Розробкою проблеми саморегуляції поведінки особистості займалися вчені, які досліджували:

окремі прояви саморегуляції в різних видах діяльності - О.А. Конопкін, Г.С. Нікіфоров, А.К. Осніцький, І. А. Трофімова та ін.;

моральний розвиток особистості на різних вікових етапах - Л.І. Божович, І.В. Дубровіна, В.С. Мухіна, І.С. Кон, І. І. Чеснокова та ін;

моральна стійкість особистості - В.Е. Чудновський;

моральний розвиток дітей дошкільного та молодшого шкільного віку - В.К. Котирло Є. В. Суботський Г.С. Якобсон та ін.;

проблема соморегуляції в дослідженнях рефлексії - І.Д. Бех, В.В. Давидов, А.З. Зак, Б.В. Зейгарник, К.Н. Поливанова та ін.;

моральний вчинок як основа саморегуляції - І.Д.Бех, М.В.Савчин, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, В.А. Ядов, П.М. Якобсон та ін.;

вольову регуляцію особистості - Л.С. Виготський, А.И. Висоцький, В.А. Іванніков, В.К. Калін, В.К. Котирло, К. Левін, С.Л. Рубінштейн, В.І. Селіванов та ін.

Феномен “саморегуляція” став предметом пильної уваги багатьох дослідників, серед них - О.А. Конопкін. Завдяки його дослідженням на прикладі сенсомоторної діяльності були виділені індивідуально-типологічні особливості регуляторних процесів планування (ставлення мети), моделювання ситуацій досягнення, програмування дій, оцінювання результатів та корекції, тобто процесів, які реалізують основні компоненти системи саморегуляції активності і діяльності особистості.

Отримавши інформацію про усвідомлювані особливості саморегуляції, можна розробити програму вдосконалення, зазначивши ті риси, які насамперед потребують розвитку або корекції.

За результатами виконання цієї методики можна зробити висновок стосовно рівня розвитку вольових якостей. Співставивши вольові якості з тими, які висуває обраною професією. Ті вольові якості, які недостатньо розвинуті, потрібно систематично виховувати в себе.

У загальному вигляді під рівнем вольової саморегуляції мають на увазі міру володіння власною поведінкою у різних ситуаціях, здатність свідомо управляти своїми діями, станами та спонуканнями.

Рівень розвитку вольової саморегуляції може бути охарактеризований в цілому й окремо за такими властивостями характеру як настирливість і самоконтроль.

Рівні вольової саморегуляції визначаються у зіставленні з середніми значеннями кожної шкали. Якщо вони становлять більшу половину максимально можливої суми збігів, то цей показник відображає високий рівень розвитку загальної саморегуляції, настирливості або самоконтролю.

Список використаних джерел

1. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.,1968. - 464 с.

2. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. - Ростов н/Д.: Феникс. - 2010. - 391 с.

3. Кон И.С. Психология ранней юности. - М.: Просвещение. - 1989. - 255 с.

4. Кудрявцев Т.В., Шегурова В.Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности // Вопросы психологии. - 1983. № 2. - С. 51-59.

5. Чебышева В.В. Психологические проблемы профориентации школьников. // Вопросы психологии. - 2011. - № 1. - С. 14-19.

6. Шавир П.А. Психология профессионального самоопределения в ранней юности. - М.: Знание,1981. - 96 с.

7. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала. - М., 1991. - С. 3-26.

8. Пряжников Н.С. Профессиональное и личностное самоопределение. - М.,2009. - 256 с.

9. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности. // Психология формирования и развития личности. - М.: Наука, 1981. - 365 с.

10. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях. // Вопросы психологии. - 2007. - № 4. - С. 28-38.

11. Super D.Е. Theory of vocational development. - J. Amer. Phsychol - 1953. -v. 8, N 5.

12. Маслоу А. Самоактуализация. // Психология личности: Тексты. - М.,1982. - С.108- 117.

13. Ериксон Е. Идентичность: юность и кризис - М., 2008. - 344 с.

14. Кудрявцев Т.В. Психолого-педагогические проблемы высшей школы. // Вопросы психологии. 1981. - № 2. - С. 20-30.

15. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. - К.: Наукова думка,2010. - 144 с.

16. Климов Е.А. Общая типология ситуаций (казусов) и структура мыслительных задач, возникающих в практике работы профконсультанта. Научные труды ВНИИ профтехобразования. - Л., 1976. - № 32. - С. 5-25.

17. Климов Е. А. Психолого-педагогические проблемы профессиональной консультации. - М.: Знание -1983. - 96 с.

18. Крягжде С.П. Психология формирования профессиональных интересов. - Вильнюс. - 2011. - 196 с.

19. Филиппов Ф.Р. Социальная ориентация и жизненные планы молодежи//Молодежь: интересы, стремления, идеалы. - М., 1969. -С. 226-244.

20. Столяренко Л.Д. Педагогическая психология. - Ростов н/Д. -2003. - 544

21. Григорович Л.А. Введение в профессию “психолог”. - М., 2004. - 192 с.

22. Власова O.I. Педагогічна психологія: Навч. посібник. - К.: Либідь. - 2009. - 400 с.

23. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М: Просвещение -1982. - 207

24. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. - М., 1959. - 354 с.

25. Овсянникова В.В. Самооценка учащихся ПТУ как субъекта профессиональной деятельности. Автореф. дисс... канд. психол. наук. - М- 1982. - 16с.

26. Рубинштейн СП. Основы общей психологии. - СПб., 2009. - 705 с.

27. Сафин В.Ф. Структура оценочных суждений и ее динамика. /Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - М., 1979. - С. 122-123.

28. Сафин В.Ф. Динамика оценочных эталонов в подростковом и юношеском возрасте // Вопросы психологии. - 1982. - № 1. - С. 69-75.

29. Бодалев А.А. Восприятие человека человеком. - Л., 1965. -123 с.

30. Кон И.С. Открытие “Я”. - М: “Политиздат”. - 2008. - 367 с.

31. Пряжникова Е.Ю. Факторы профессионального самоопределения преподавателей педагогических вузов // Вопросы психологии. - 2010. - № 6. - С.65-73.

32. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. 2009. 400с. О

33. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Теорія і практика професійного психологічного відбору: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2008. 536с.

34. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2009. 580с.

35. Котик М.А. Психология и безопасность. -- Таллин: Валгус, 1981.

36. Психология труда / За ред. К.К. Платонова. -- М.: Профиздат, 2009.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Механізм та структура вольової дії. Розвиток волі у дошкільному віці. Формування довільності, як важливий фактор психологічної готовності до шкільного навчання. Експериментальне дослідження особливостей розвиненості довільної поведінки у дошкільників.

    курсовая работа [431,3 K], добавлен 14.12.2014

  • Дослідження впливу психологічних казок та арт-терапевтичних вправ до них на розвиток вольової регуляції поведінки молодших школярів. Розгляд фрагментів авторських методичних розробок, що можуть зацікавити спеціалістів, які працюють у даній сфері.

    статья [25,6 K], добавлен 11.10.2017

  • Загальнотеоретичні основи дослідження конфліктного поводження в сучасній психології. Психологічний аналіз особистісних чинників та методів вирішення конфлікту. Емпіричне дослідження особистісних чинників, що лежать в основі конфліктної поведінки людини.

    курсовая работа [90,4 K], добавлен 06.02.2012

  • Місце конструкта професійної мобільності в стильовій організації саморегуляції поведінки. Діагностування та обґрунтування в медичних сестер переважання середнього рівня професійної мобільності. Розвиток стилів саморегуляції поведінки з його наростанням.

    статья [118,7 K], добавлен 11.10.2017

  • Теоретичний аналіз проблеми впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Організація експериментального дослідження впливу сім’ї на формування психології та поведінки дітей молодшого шкільного віку.

    дипломная работа [161,2 K], добавлен 16.05.2014

  • Дослідження конкретних об'єктів і явищ в соціальній психології. Вплив меншостей і поляризація установок. Функція соціального впливу: зберігання й зміцнення соціального контролю. Аналіз процесів групового впливу як проявів конформності, однобічного впливу.

    реферат [22,2 K], добавлен 18.10.2010

  • Значення волі в діяльності та спілкування людини. Методологія дослідження вольових якостей особистості. Ключові категорії волі як психологічного феномену. Огляд методик експериментального дослідження. Рекомендації щодо формування сили волі особистості.

    курсовая работа [58,9 K], добавлен 04.06.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.