3,3%

3,3%

0%

3,3%

4.16-і

26,7%

3,3%

3,3%

0%

6,7%

0%

13,3%

10%

0%

10%

5.17-і

3,3%

3,3%

3,3%

0%

13,3%

0%

10%

13,3%

3,3%

16,7%

6.18-і

6,7%

6,7%

3,3%

10%

10%

3,3%

20%

16,7%

10%

10%

7.19-і

0%

0%

3,3

0%

6,7%

0%

6,7%

6,7%

0%

3,3%

8.20-і

0%

10%

0%

0%

10%

3,3%

6,7%

13,3%

0%

13,3%

3.3 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресії за допомогою методики А. Басса і А. Дарки

Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані наступні результати 8 основних форм агресії:

фізична агресія - 16,7% (5 особа) випробовуваних: 1 дівчина і 4 хлопця, з них: 17-х - 2 особи, 18-х - 2 особи, 20-х - 1 особа;

вербальна агресія - 33,3% (10 осіб) випробовуваних: 3 дівчини і 7 хлопців, з них: 16-х - 1 особа, 17-х - 4 особи, 18-х - 3 особи, 19-х - 1 особа, 20-х - 1 особа;

непряма агресія - 13,3% (4 особи) випробовуваних: 3 дівчини і 1 хлопець, з них: 16-х - 1 особа, 17-х - 2 особи, 18-х - 1 особа;

негативізм - 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 5 хлопців і 6 дівчат, з них: 15-х - 1 особа, 16-х - 2 особи, 17-х - 2 особи, 18-х - 4 особи, 20-х - 2 особи;

роздратування - 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 4 дівчини, з них: 15-х - 1 особа, 16-х - 1 особа, 17-х - 4 особи, 18-х - 2 особи, 19-х - 1 особа, 20-х - 2 особи;

підозрілість - 36,7% (11 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 5 хлопців, з них: 16-х - 2 особи, 17-х - 4 особи, 18-х - 2 особа, 19-х - 1 особа, 20-х - 2 особи;

образа - 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат, з них: 16-х - 2 особи, 17-х - 5 осіб, 18-х - 5 осіб, 20-х - 1 особа;

аутоагресія - 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 16-х - 1 особа, 17-х - 4 особа, 18-х - 6 осіб, 19-х - 3 особи, 20-х - 2 особи.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Аналіз результатів виявлення показників та форм агресии

	Ф	В	Непряма	Н	Р	П	О	Ауто
1.дівчата	3,3%	10%	10%	20%	23,3%	20%	20%	23,3%
2.юнаки	13,3%	23,3%	3,3%	16,7%	13,3%	16,7	23,3%	30%
3.15-і	0%	0%	0%	3,3%	3,3%	0%	0%	0%
4.16-і	0%	3,3%	3,3%	6,7%	3,3%	6,7%	6,7%	3,3%
5.17-і	13,3%	13,3%	6,7%	6,7%	13,3%	13,3%	16,7%	13,3%
6.18-і	13,3%	10%	3,3%	13,3%	6,7%	6,7%	16,7%	20%
7.19-і	0%	3,3%	0%	0%	3,3%	0%	0%	10%
8.20-і	3,3%	3,3%	0%	10%	6,7%	0%	3,3%	6,7%



3.4 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму за допомогою опитувальника К.К. Яхина, Д.М. Мендельовича

Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані наступні результати по 3 рівням:

рівень алкоголізму - 30% (9 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 2 дівчини, з них: 15-х - 1 особа, 16-х - 2 особи, 17-х - 2 особи, 18-х - 2 особи, 19-х - 1 особа, 20-х - 1 особа;

рівень побутового пияцтва - 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців, з них: 16-х - 2 особи, 17-х - 4 особи, 18-х - 3 особи, 20-х - 3 особи;

рівень здоров'я - 30% (9 осбі) випробовуваних: 4 хлопця і 5 дівчат, з них: 16-х - 1 особа, 17-х - 3 особи, 18-х - 4 особи, 20-х - 1 особа.

Наочно результати дослідження наведені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Аналіз результатів виявлення ранішніх ознак алкоголізму

	Алкоголізм	Побутове пияцтво	Здоров'є
1.дівчата	6,7%	20%	16,7%
2.юнаки	23,3%	20%	13,3%
3.15-і	3,3%	0%	0%
4.16-і	6,7%	6,7%	3,3%
5.17-і	6,7%	13,3%	10%
6.18-і	6,7%	10%	13,3%
7.19-і	3,3%	0%	0%
8.20-і	3,3%	10%	3,3%

3.5 Методи профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою

Профілактика девіантної поведінки особливу значущість набуває в підлітковому віці. По-перше, це нелегкий кризовий період розвитку, що відображає не тільки суб'єктивні явища процесу становлення, але і кризові явища суспільства. А, по-друге, саме в підлітковому віці починають формуватися дуже важливі якості особи, звернення до яких могло б стати однією з найважливіших складових профілактики девіації. Це такі якості як прагнення до розвитку і самосвідомості, інтерес до своєї особистості та її потенціалів, здібність до самоспостереження. Важливими особливостями цього періоду є поява рефлексії і формування етичних переконань. Підлітки починають усвідомлювати себе частиною суспільства і знаходять нові суспільно значущі позиції; роблять спроби в самовизначенні.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові:

Діагностичний, включаючий діагностику особових особливостей, які можуть зробити вплив на формування девіантної поведінки (підвищена тривожність, низька стресостійкість, нестійка я-концепція, низький рівень інтернальності, нездатність до емпатії, некомунікабельність, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, стратегія уникнення при подоланні стресових ситуацій, спрямованість на пошук відчуттів, тощо), а також отримання інформації про положення дитини в сім'ї, про характер сімейних взаємостосунків, про склад сім'ї, про його захоплення і здібності, про його друзів та інші можливі референтні групи.

Інформаційно-просвітницький етап, що є розширенням компетенції підлітка в таких важливих областях, як психосексуальний розвиток, культура міжособових відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія і власне проблеми девіантної поведінки з розглядом видів девіантної реалізації, динаміки розвитку девіантного процесу та наслідків.

Тренінги особистого росту з елементами корекції окремих особових особливостей і форм поведінки, що включають формування і розвиток навичків роботи над собою [3, 160].

Профілактика девіантної поведінки повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: сім'ї, освітнього середовища, суспільного життя в цілому.

В сім'ї для підлітка значущими чинниками є емоційна стабільність і захищеність, взаємна довіра членів сім'ї. Підліток потребує помірного контролю його дій і помірної опіки з тенденцією до розвитку самостійності та уміння приймати відповідальність за своє власне життя. Роберт Т. і Джина Байярд у зв'язку з цим пишуть: "дивує контраст між тими дітьми, які чинять опір надмірному контролю батьків, і тими, хто не робить цього. Іноді здібна дитина виявляється настільки залежною від рішень, що приймаються батьками, що досягає зрілості абсолютно неготовим до самостійного життя" [7, 52].

У сфері освіти необхідний перегляд деяких підходів у вихованні і викладанні учбових предметів. У зв'язку з проблемою девіантної поведінки актуальні такі сторони шкільного життя, як адекватне учбове навантаження дітей, додання особливої значущості особистому аспекту, що стосується і дитячого, і педагогічного контингенту. Доцільне включення в освітній цикл предметів, інтегрованих курсів, спецкурсів і факультативів, спрямованих на розширення об'єму знань про реальне життя. Дана інформація необхідна для отримання свободи вибору, для розвитку адаптивних здібностей і розуміння важливості уміння жити в реальному житті і вирішувати життєво-важливі проблеми без страху перед дійсністю, і користуючись різноманітними активними стратегіями подолання стресу [28, 201].

Повноцінна профілактика девіантної поведінки не можлива без участі в ній засобів масової інформації - авторитетного і популярного пропагандистського органу. На представників цієї могутньої індустрії повинна бути покладена моральна відповідальність за якість інформаційної продукції та за її зміст. В друкарських виданнях і телепередачах інформація для підростаючого покоління в даний час носить в основному розважальний характер. Діти сприймають засоби масової інформації, особливо телебачення, тільки як розвага, що може відводити їх від проблем реального миру в цілому і проблем підліткового віку зокрема.

В підлітковому віці "вирішальне значення набуває прагнення дітей знайти своє місце в суспільстві" [8, 163], "підлітки прагнуть визначити своє місце в житті, активно шукають ідеал - робити життя з кого?" [8, 165]. У зв'язку з цим, дуже важливо, які зразки поведінки пропонує суспільство. В суспільному житті велику роль може грати система психологічної і соціальної підтримки підлітків, яка забезпечує допомогу молодому поколінню в становленні, в здоровому задоволенні потреб.

Спрямованість на людей - "своєрідна психологічна звертання до людей" в істотній мірі залежить від того, наскільки самі люди, суспільство в цілому спрямоване на підростаюче покоління. Тому формування таких важливих якостей для міжособових відносин, як емпатія, доброзичливість, готовність до співпраці, тощо потрапляє під залежність від готовності суспільства відповідати підліткам тим же [8, 65].

Неоцінимий внесок в профілактику девіантності може внести культура релігійних відчуттів, якщо вона орієнтована не на вихід з реальності тлінного світу, а, навпаки, наділяє людину вищою духовною і етичною силою для протистояння труднощам і девіантним потягам. А також для формування поважного відношення до своєї особистості і осібистостей оточуючих, що є міцним фундаментом для будівництва міжособових відносин.

Особливе місце в профілактичній роботі треба наділяти формуванню круга інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка - "часу дозвільного існування і неробства" за рахунок залучення до позитивно формуючих особистість занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, тощо.

При непродуктивній діяльності в період вільного часу - неминучий залучення підлітка до різних видів девіантної поведінки [22, 24].

Висновки до розділу 3

Щоб досягти мети роботи були підібрані методики: на виявлення акцентуйованої поведінки, виявлення показників та форм агресії, та виявлення ранішніх ознак алкоголізму. Вибіркою були студенти коледжу Східноукраїнського національного університету. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат - 40%(12 осіб), хлопців - 60%(18 осіб).

Згідно методики визначення акцентуйованої поведінки людини були отримані найвищі показники по 3 типам акцентуацій: циклоїдний тип - 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат; екзальтований тип - 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат; емотивний тип - 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат. Це свідчить про те, що для цих респондентів характерний широкий діапозон ємоційних станів та різка зміна настрою, вчинків і дій без видимих причин.

Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані найвищи результати по 2 формах агресії: образа - 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат; аутоагресія - 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 5 дівчат. Це свідчить про те, що респонденти проявляють заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно.

Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані найвищи показники по рівню побутового пияцтва - 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців. Це свідчить про те, що рівень молоді, яка зловживає психоактивними речовинами росте щорічно.

Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові: діагностичний, інформаційно - просвітницький, тренінги особистого росту.

Висновки

У бакалаврській роботі згідно з поставленої мети дослідження вивчалися питання впливу психоактивних речовин на прояв агресії у підлітків. В ході дослідження були отримані наступні результати:

1. Проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою у вітчизняній та зарубіжній літературі. Дану проблематику розробляли: І.С. Кон, А.Е. Лічко, К. Леонгард, Д.Б. Ельконін, Н.Я. Іванов, Б.М. Слуцкин, А.М. Яковльов, В.А. Шаповал та ін. З зарубіжних дослідників та вчених: Ш. Бюлер, Х. Ремшмідт, Г. Фрейд, З. Фрейд, В. Штерн та інші. Теоретичний аналіз робіт показує, що девіантна поведінка - поняття соціально-психологічне, оскільки позначає відхилення від прийнятих в даному конкретно-історичному суспільстві норм міжособових взаємостосунків: дій, вчинків, скоюваних в рамках психічного здоров'я. Девіантна поведінка підрозділяється на дві великі категорії. По-перше, ця поведінка, що відхиляється від норм психічного здоров'я, мається на увазі наявність явної або прихованої психопаталогії. По-друге, ця антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні та культурні норми, особлива правові.

2. Проаналізовані особливості прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. В становленні агресивної поведінки можуть грати помітну роль вікові особливості підлітка та соціальні чинники. Поєднання несприятливих біологічних, психологічних, сімейних та інших соціально-психологічних чинників спотворює весь спосіб життя підлітків. Підлітки попадають під сильний вплив підліткової групи, що нерідко формує асоціальну шкалу життєвих цінностей. Алкоголізація і наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Але чи приведе алкоголь до агресії залежатиме від взаємодії між індивідуальними особливостями того, хто вживає алкоголь, психологічними ефектами алкоголю та провокуючими і стримуючими чинниками в конкретній ситуації.

3. Проведене емпіричне дослідження особливостей прояву агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. Було проведене тестування за допомогою особистих опитувальників: визначення акцентуйованної поведінки людини (методика Леонгарда - Шмішека), виявлення показників і форм агресії (методика Басса - Дарки), виявлення ранніх ознак алкоголізму (опитувальник Яхина - Мендельовіча) ).

4. Зроблений аналіз отриманих даних. В дослідження брало участь всього 30 осіб, віком від 15 до 20 років, з них дівчат - 40%(12 осіб), хлопців - 60%(18 осіб). Згідно методики визначення акцентуьованої поведінки людини були отримані найвищі показники по 3 типам акцентуацій: циклоїдний тип - 60% (18 осіб) випробовуваних: 12 хлопців і 6 дівчат; екзальтований тип - 63,3% (19 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 8 дівчат; емотивний тип - 56,7% (17 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 6 дівчат. Це свідчить про те, що для цих респондентів характерний широкий діапазон емоційних станів та різка зміна настрою, вчинків і дій без видимих причин. Згідно методики виявлення показників і форм агресії були отримані найвищі результати по 2 формах агресії: образа - 43,3% (13 осіб) випробовуваних: 7 хлопців і 6 дівчат; аутоагресія - 53,3% (16 осіб) випробовуваних: 11 хлопців і 5 дівчат. Це свідчить про те, що респонденти проявляють заздрості і ненависті до оточуючих, обумовлені відчуттям гніву, виникаючі з можливого переконання самого обстежуваного в тому, що він є поганою людиною, поступає недобре: шкідливо, злобно або безсовісно. Згідно методики виявлення ранніх ознак алкоголізму були отримані найвищі показники по рівню побутового пияцтва - 40% (12 осіб) випробовуваних: 6 дівчат і 6 хлопців. Це свідчить про те, що рівень молоді, яка зловживає психоактивними речовинами росте щорічно. Для молоді алкоголь засіб для розкріпачення і подолання сором'язливості, від якої страждають багато підлітків, але за цим, нажаль, тягнеться низка проявів хуліганства.

5. Зроблені практичні рекомендації щодо профілактики агресії у підлітків з адіктивною поведінкою. Профілактика девіантної поведінки повинна торкнутися всіх сфер життя підлітка: сім'ї, освітнього середовища, суспільного життя в цілому. Етапами профілактичної діяльності можуть стати наступні складові: діагностичний, включаючий діагностику особових особливостей, які можуть зробити вплив на формування девіантної поведінки (низька стресостійкість, нестійка я-концепція, нездатність до емпатії, підвищений егоцентризм, низьке сприйняття соціальної підтримки, стратегія уникнення при подоланні стресових ситуацій, спрямованість на пошук відчуттів, тощо), а також отримання інформації про положення дитини в сім'ї, про характер сімейних взаємостосунків, про склад сім'ї, про його захоплення і здібності, про його друзів та інші можливі референтні групи; інформаційно - просвітницький етап, що є розширенням компетенції підлітка в таких важливих областях, як психо-сексуальний розвиток, культура міжособових відносин, технологія спілкування, способи подолання стресових ситуацій, конфліктологія і власне проблеми девіантної поведінки з розглядом видів девіантної реалізації, динаміки розвитку девіантного процесу та наслідки; тренінги особистого росту з елементами корекції окремих особових особливостей і форм поведінки, що включають формування і розвиток навичків роботи над собою. Особливе місце в профілактичній роботі треба наділяти формуванню круга інтересів підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Необхідно прагнути до максимального скорочення періоду вільного часу підлітка за рахунок залучення до позитивно формуючих особистість занять: читання, самоосвіта, заняття музикою, спортом, тощо.

Мета дослідження досягнута, всі завдання досліждення розв'язані.

Список використаної літератури

1. Агеев В.С. Влияние факторов культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопросы психологии. - 1985. - № 3. - С. 135-140.

2. Алмазов Б.Н. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних. - Свердловск: Мысль, 1986. - 207 с.

3. Анисимов Л.Н. Профилактика пьянства, алкоголизма и наркомании среди молодежи. - М.: Юридическая литература, 1988. - 278 с.

4. Анохина И.П. Биологические механизмы зависимости от психоактивных веществ (патогенез) / Лекции по наркологии. Под.ред. И.Н. Иванца. - М.: Нолидж, 2000. - С. 17.

5. Асеев В.Т. Мотивация поведения и формы поведения личности. М.: Наука, 1976. - 178 с.

6. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: Наука, 1990. - 269 с.

7. Байярд Р.Т., Байярд Д. - Ваш беспокойный подросток. - М.: Семья и школа, 1995. - 556 с.

8. Бодалёв А.А. Личность и общение. - М.: Наука, 1995. - 305 с.

9. Балцевич В.А. Семья и молодежь: профилактика отклоняющегося поведения. - Л.: Университетское, 1989. - 203 с.

10. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия. - М.: Академия, 2000. - 250 с.

11. Берн Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Альфа, 1986. - 280 с.

12. Богомолова Л.В. Подростковая культура: проблемы эстетического воспитания подростков. - М.: Академия, 1988. - 364 с.

13. Божович Е.Д. Психология особенного развития личности подростка. - М.: Медия, 1969. - 239 с.

14. Дьяченко М.И. Психология: Словарь-справочник. - Минск: Хэлтон, 1998. - 399 с.

15. Захаров А.И. Отклонения в поведении ребенка. - М.: МГУ 1993. - 355 с.

16. Ильин Д.Н. Девиантное поведение детей и подростков. - СПб.: Питер, 1999. - 390 с.

17. Колесов Д.В. Эволюция и природа наркотизма. - М.: Педагогика, 1991. - 267 с.

18. Кон И.С. Психология старшеклассника. - М.: Просвещение, 1988. - 260 с.

19. Кон И.С. Психология ранней юности: книга для учителя. - М.: Просвещение, 1989. - 280 с.

20. Короленко Ц.П. Аддиктивное поведение. Общая характеристика и закономерности развития. - СПб.: Обозр. психиат. и мед. психол., 1991. - С. 8-1.

21. Кудрявцев Г.А. Общая психологическая характеристика личности трудных подростков. - Алма-Ата: Наука, 1967. - 243 с.

22. Личко А.Е., Попов Ю.В. Делинквентное поведение, алкоголизм и токсикомании у подростков. - Москва: ВЛАДОС, 1988. - 405 с.

23. Макаренко А.С. О воспитании. - М.: Академия, 1988. - С. 47-48.

24. Максимова Н.Ю. Психологическая профилактика алкоголизма и наркомании несовершеннолетних. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 460 с.

25. Менделевич В.Д. Психология девиантного поведения. - М.: МЕДпресс, 2001. - 396 с.

26. Можгинский Ю.Б. Агрессия подростков: эмоциональный и кризисный механизм. - СПб.: Питер 1999. - 405 с.

27. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. - М.: МГУ, 1997. - 415 с.

28. Невский И.А. Учителю о детях с отклонениями в поведении. - М.: Наука, 1993. - 287 с.

29. Овчарова Р.В. Технологии образования практического психолога. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 349 с.

30. Основы психодиагностики: Учеб. пособие / Под общ. ред. А.Г. Шмелева. - Р-н-Д.: Феникс, 1996. - 544 с.

31. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др.; Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. - СПб: Питер, 2000. - 560 с.

32. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология. - Москва: МГУ, 2000. - 512 с.

33. Прутченков А.С. Социально-психологический тренинг в школе. - 2-е изд., дополн. и перераб. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - 640 с.

34. Психология развивающейся личности / Под ред. Петровского А.В. - М.: Академия, 1987. - 298 с.

35. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности // Психологический журнал. - 1996. - №5. - С. 3-18.

36. Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. - М.: ВЛАДОС, 1994. - 430 с.

37. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции. - М.: МГУ, 1996. - 401 с.

38. Сердюкова Н.Б. Наркотики и наркомания. - М.: Феникс, 2000. - 420 с.

39. Социальные отклонения. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрид. лит., 1989. - С. 69

40. Словарь терминов, относящихся к алкоголю, наркотикам и другим психоактивным средствам. - М.: Академия, 1996. - С. 57.

41. Словарь практического психолога. - Минск: Харвест, 1997. - 609 с.

42. Собкин В.С., Абросимова З.Б., Адамчук Д.В., Баранова Е.В. Проявление девиации в подростковой субкультуре // Вопросы психологии. - 2004. - № 3. - С. 3-18.

43. Степанов В.Г. Психология трудного школьника. - Москва: Феникс, 1998. - 469 с.

44. Сурков А. Семейные войны // Стрела. - №14 (143). - С. 6.

45. Фельдштейн Д.И. Проблемы возрастной и педагогической психологии. - М.: Академия, 1995. - 307 с.

46. Фрейд А. Психология "Я" и защитные механизмы // Фролов Ю.И. Психология подростка. - М.: Феникс, 1997. - С. 64 -90.

47. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - М.: Попурри, 1998. - 552 с.

48. Фром Э. Человек для себя. - Минск: Хэлтон, 1992. - 310 с.

49. Шипицына Л.М. Диагностика наркомании у подростков группы риска // Мир детства. - 2002. - № 1. - С. 29 - 30.

50. Эльконин Д.Б. Возрастные особенности младших подростков. - М.: МГУ, 1967. - С. 17-30.