Вплив засобів масової інформації на формування особистості дитини

Найбільш нервові зриви трапляються з тими дітьми, які вірять у реальність насильства на екрані. За статистикою [36], 37% дітей у США (в обстеженні брали участь діти, які відвідують дитячий садок, і школярі від 1-го до 6-го класу) налякані або стривожені сюжетами теленовин. Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою настає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищення чутливості до несправедливості, співчуття до страждань інших однак, якщо насильство бачити на екрані кожного дня (тим більше люди часто дивляться телевізор у розслабленому стані, можуть при цьому їсти, пити), то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенсибілізації» - зниження чутливості [35]. Тому не дивно, що чим більше людина відчуває пристрасть до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до іншої людини.

Серед дослідників, які намагалися пояснити психологію теленасильства, варто згадати Альберта Бандуру та Леонарда Берковіца [3;5]. Перший запропонував так звану когнітивну теорію. Суть її полягає у тому, що екран навчає глядача, як треба діяти. Тобто глядач засвоює взірці насильницької поведінки з телебачення так само, як він засвоює певні моделі поведінки зі школи чи сім'ї. Натомість Л. Берковіц обстоював думку, що зображуване на телеекрані безпосередньо не впливає на зростання агресії. Вирішальний вплив, з його погляду, має внутрішній стан. Проте збудження, зумовлене телеекраном, може трансформуватися в реальну агресію, коли:

- екран демонструє невідплатність, безкарність насильницьких акцій;

- насильство виправдовують якимись позитивними міркуваннями;

- жертва чи агресор на екрані асоціюються з реальними особами;

- насильство не викликає осуду, заперечень, опору (найкраще, до речі, спрацьовує припинення насильства в добродушному чи навіть гумористичному тоні);

- насильницький сюжет залишає глядача в стані напруження і збудження.

Серед інших негативних ефектів теленасильства називають небезпечне звикання до насильницьких актів як до чогось ординарного. Група американських вчених на чолі з професором Колумбійського університету Дж.Джонсоном [29] в 1975-2000 рр. спостерігала за 700 нью-йоркськими сім'ями. Вчені дійшли висновку, що насильство і агресію провокує практично все, що показує нам «ящик»: новини, спортивні програми, реклама і навіть дитячі телепередачі, не кажучи вже про кінофільми. За даним вчених, під час ефірного часу на екрані відбувається від 3 до 5 актів насильства, а при демонстрації дитячих програм, зокрема мультфільмів, ця цифра збільшується до 20-25! В ході спостережень з'ясувалось, що є причиною, а що наслідком: телебачення викликає у людей агресію чи люди, що схильні до агресії, люблять дивитися телевізор. Виявилось, що люди, які в дитинстві вирізнялися агресивною поведінкою, з віком втратили схильність до агресивних дій, менше дивлячись телевізор. Це змусило припуститись думки, що саме тривалий перегляд телепрограм веде до агресії, а не навпаки [29].

Дослідження вирівняло дорослих і дітей: перетворитися на агресорів через телевізор можуть і ті, і інші. Бачачи, як ведуть себе герої на екрані, людина може часто поводитися так само.

Результати подібного дослідження в Росії з'явилися у 1999 році. За даними Центру соціології освіти Російської Федерації [29] в середньому на годину трансляції тоді припадало 4,2 сцени насильства або еротики, тобто кожні 15 хвилин телебачення транслювало акт агресії, насильства чи еротичну сцену. Якщо врахувати той факт, що тривалість щоденних телепереглядів у школярів в середньому складає 2,3 години, то шляхом простих арифметичних дій можна дізнатися, що підліток в середньому бачить не менше 9 «живих картинок» зі сценами насильства або агресії.

У підлітковому віці відмічається загострення агресивних суперечностей, що пов'язано з кризою періоду дорослішання, збільшенням фізичної сили та соціальної активності при загальній невпевненості, неврівноваженості, неадекватності (Л.І. Божович, І.С. Булах, Г.С. Костюк, А.В. Мудрик, М.С. Неймарк, Ф. Райс, Х. Ремшмідт, В.Г. Степанов, Т.М. итаренко, Д.І. Фельдштейн, Е. Еріксон) [47].

Найгостріше постає проблема агресивної поведінки у підлітковому віці, коли здійснюється перехід до нового щабля розвитку особистості; серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна стосовно дорослих поведінка, частішають випадки проявів жорстокості і агресивності. Треба зазначити, що агресія підлітків, безпосередньо не пов'язана з порушенням установлених правил і норм й відокремлюються від асоціальної поведінки.

Становлення агресивної поведінки - складний і багатогранний процес, в якому діє ціла низка чинників.

Тому, ми вирішили присвятити цій темі нашу роботу. Адже проблема поширення агресивності є дуже актуальною для нашого сучасного суспільства.

1.4 Ціннісні орієнтації та їх роль у житті людини

У контексті нової парадигми виховання проблема ціннісних орієнтацій молоді залишається однією з найактуальніших у педагогічній науці та шкільній практиці. Особливо гостро вона постала в сучасному суспільстві, для якого сьогодні характерними є соціальна нестабільність, криза духовності, моральності, нехтування правовими нормами тощо. Така ситуація на перший план висуває проблеми формування нової людини, її свідомості та самосвідомості, життєвих цінностей та ціннісних орієнтацій.

Поняття «цінність» було введено у науку в середині XIX ст. [7;13]. Згодом, на основі всебічної та детальної розробки цього поняття, сформувалася спеціальна галузь філософського знання -- теорія цінностей, або аксіологія (від гр. «axios» -- «цінність»). Одна з найпоширеніших дефініцій цінності визначає її як значущість певних реалій дійсності з точки зору потреб людини і суспільства. Ця категорія дуже тісно пов'язана з категоріями «потреба», «інтерес». Потреби, інтереси, цінності пронизують усі галузі суспільного життя. За їх допомогою можна дати відповіді на такі запитання: що людині потрібно, у чому вона зацікавлена, що людині дорого. Це дуже близькі, але не тотожні поняття. Потреби людини, перетворені на інтереси, у свою чергу, перетворюються» на цінності. Отже, цінність -- є дещо позитивне, з точки зору задоволення матеріальних та духовних потреб людини. Однак, якщо вважати феномен цінності як задоволення суб'єктивних потреб, то повністю нівелюється моральний аспект проблеми цінностей. Розуміння цінностей не може бути зведено тільки до задоволення будь-яких потреб особи. Точніше, самі цінності наповнюють сенсом існування людини і суспільства. Цінності не тільки і не стільки задовольняють потреби людини, а значною мірою духовно відтворюють саму людину. Виходячи з цього, можна виділити два типи цінностей: ті, які задовольняють насущні потреби людини, обслуговують самоствердження людської особистості, та ті, які творять та відроджують особистість у принципово новій якості. Можна класифікувати цінності на вітальні і соціальні, де людина та людство визначаються як вищі цінності буття, матеріальні та духовні. Серед духовних цінностей, у свою чергу, можна виділити моральні, естетичні, пізнавальні тощо. Духовні цінності -- це сфера суспільної свідомості, вони тяжіють до духовної сфери суспільного життя (так потреби людини здебільшого належать до матеріальної сфери життєдіяльності, а інтереси -- до соціальної) [7].

Що ж таке «ціннісна орієнтація»? Поняття це було залучене до наукового обігу американським соціологом Т. Парсонсом [13]. У радянській науковій літературі його розглядали в своїх працях В.Б. Ольшанський, А.Г. Здравомислов, В.О. Ядов [7]. Поняття "ціннісна орієнтація" містить у собі соціально-політичні, моральні, наукові, правові аспекти, отже, вивчається фахівцями відповідних профілів. Безперечно, процес зміни цих орієнтацій відбувається досить нерівномірно в різних соціальних групах людей.

Проблема ціннісних орієнтацій виникла на стику кількох наукових дисциплін: на рівні філолофсько-соціальних наук ці орієнтації співвідносяться з категоріями норм і цінностей, нормативно-ціннісних систем і соціальної дії; на рівні конкретно-соціологічних дисциплін - з категоріями мотивації і управління; в загальній і соціальної психології - з категоріями, що відображують механізм поведінки і регуляції діяльності людини.

Визначення сутності ціннісних орієнтацій у психологічній літературі [48] пов'язано з іншими компонентами особистості: інтересами, потребами, установками, відношеннями, спрямованістю, оціночно-орієнтованою діяльністю. Ціннісні орієнтації виступають елементами внутрішньої структури особистості, регулятором її мотивації і поведінки (І. Бех, Л. Божович, О Леонтьєв, В. Мясищев, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе).

Конкретизуючи позиції окремих дослідників, зазначимо, що В.Б. Ольшанський з'ясовував ціннісні орієнтації у контексті вибору цінностей, розглядаючи їх як спрямованість окремої особистості або групи на різні форми соціальної значущості.

А.Г. Здравомислов і В.О. Ядов [7] поняття ціннісної орієнтації пов'язували з психологічним поняттям установки особистості, але оскільки його об'єкт - цінність - мав, за їх визначенням, суспільний характер, то такі установки особистості надалі почали розглядати як соціальні, а сам феномен ціннісної орієнтації - як соціально-психологічний.

Як зазначав А.Г. Здравомислов [7], ціннісні орієнтації - це важливі елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда й усією сукупністю його переживань. Вони відокремлюють важливе для певної людини від несуттєвого.

Ціннісні орієнтації - складне утворення людської особистості, важливий компонент її спрямованості. Ціннісні орієнтації - це виділені і внутрішньо прийняті особистістю матеріальні та духовні цінності, схильність сприймати певним способом умови життя і діяльності в їх суб'єктивній значущості для суб'єкта [13].

Ціннісні орієнтації - це важливі елементи внутрішньої структури особистості, закріплені життєвим досвідом індивіда й усією сукупністю його переживань. Вони відокремлюють важливе для певної людини від несуттєвого. Сукупність ціннісних орієнтацій утворює своєрідну вісь свідомості, яка забезпечує стабільність особистості, спадкоємність певного типу поведінки і діяльності, виражену в спрямованості її потреб і інтересів. Внаслідок цього саме ціннісні орієнтації є важливим фактором, що зумовлює мотивацію дій і учинків особистості.

Основний зміст ціннісних орієнтацій особистості - це її світоглядні, моральні переконання, принципи поведінки. Саме завдяки цьому в будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації як елементи саморегуляції поведінки особистості є предметом виховання, цілеспрямованого впливу. Механізм дії і розвитку ціннісних орієнтацій пов'язаний із розв'язанням конфліктів і суперечностей у мотиваційній сфері особистості [13].

Розвинутість ціннісних орієнтацій засвідчує зрілість особистості, є індикатором міри її соціальності. Стійка і несуперечлива структура ціннісних орієнтацій зумовлює такі риси особистості, як цілісність, надійність, вірність певним принципам і ідеалам, а також активність життєвої позиції.

На підставі аналізу наукових досліджень ціннісні орієнтації [48] можна представити як інтегративну характеристику особистості, яка виражає її ставлення до цінностей, визначає поведінку і діяльність особистості в даний момент та прогнозує її світоглядну і життєдіяльнісну позицію в майбутньому.

Зупинимось на основних властивостях цінностей. Їх можна поділити на три категорії [7]:

1) Ті цінності, які для однієї людини є цінними, інша особа може недооцінювати, або зовсім не вважати за цінність. Таким чином, однією з найхарактерніших властивостей цінностей - є суб'єктивність.

2) Пріоритетне значення мають індивідуальні цінності людини над суспільними. Ієрархія індивідуальних цінностей є своєрідно ланкою, яка зв'язує окрему людину і суспільство. Тобто є духовний світ людини і певна культура суспільства, які взаємопов'язані і взаємодіють за допомогою цінностей окремої людини.

3) Ще одна особливість полягає у тому, що ціннісні орієнтації не можуть бути заданими чи принесеними кимсь ззовні. Вони - результат діяльності конкретної людини. І саме цінності задають спрямованості людському життю.

Цінності - це певна ієрархічна система зразків поведінки, ідеалів, моральних норм і цілей, якими керується кожна окрема людина в різних аспектах свого життя (в міжособистісному спілкуванні, у професійній сфері, у сім'ї, в щоденній поведінці) [13;20].

Ціннісні орієнтації є базовими установками для прийняття рішень і регуляції поведінки. Суб'єктивний вибір тих чи інших цінностей - це початок визначення їх ієрархії: сім'я, багатство, творчість, кар'єра, турбота про інших тощо. Для кожної людини така ієрархія є індивідуальною.

У системі ціннісних орієнтацій кожної людини відбуваються зміни, тобто існує своя динаміка і розвиток. Ціннісні орієнтації не є чимось вродженим, вони формуються під впливом уже наявних здібностей, інтересів та актуальних потреб людини.

Проблеми ціннісних орієнтацій торкалися у своїх наукових роздумах А. Маслоу (вважав, що найважливішою цінністю є правда і саме її пошуком повинні займатися всі науки); Г. Олпорт (розглядає життєві цінності людини як риси глибокого рівня її свідомості, виділяючи при цьому теоретичні, економічні, естетичні, соціальні, політичні, релігійні) [13]. Усі ці ціннісні орієнтації тією чи іншою мірою присутні у кожній людині та у кожному суспільстві і тісно взаємопов'язані між собою.

Віковий період 10-12 років позначається процесом активізації різноманітних здібностей дітей. Це час пробудження творчої активності. Споживання інформації та досвіду дорослих вони прагнуть врівноважити самореалізацією, отриманням власного досвіду у різних видах діяльності.

Період 12-річчя являє собою кульмінаційний період [8]. У людській природі прокидається самосвідомість, народжується особистість. Здатність брати відповідальність на себе, за близьких людей, за світ може явитися не скоро, але відтепер духовний розвиток стає більш усвідомленим. Результатом проходження 12-річчя є або самостійність, або подальше споживання чужих знань і досвіду, сліпа слухняність.

Оглядаючись із цієї вершини, дитина бачить, що сімейні межі, які нещодавно її задовольняли, тепер стають замалими. У період входження підлітків у доросле життя ідеальні уявлення вступають у протиріччя з реальністю. Випробуванню підлягають уявлення про добро і зло, установки батьків, про те, що слід бути слухняним, поважати дорослих. Прагнення єдності зумовлює опанування соціального рівня відносин, апробації отриманих знань, досвіду, засвоєних цінностей та смислів у власних вчинках та діяльності. Підліток відстоює власну незалежність, дискутує з батьками, все частіше не погоджується з їхніми поглядами, стає більш замкненим [13].

Якщо врахувати, що ціннісні орієнтації підштовхують особистість до соціальної активності і, безперечно, пов'язані з вибором цінностей, то це означає, що, обираючи цінність, людина тим самим формує своє ставлення до неї, обирає свою позицію. Ціннісні орієнтації виконують досить важливі для особистості функції, коригуючи процес її відносин із суспільством. Дієвість ціннісних орієнтацій виявляється в тому, що вони дають людині можливість задовольняти свої основні потреби за допомогою тих способів і цінностей, які існують у певному суспільстві.

На прийняття рішення, яке спонукує до дії, безпосередньо впливає те, як оцінює людина навколишній світ, своє місце в ньому і події, що відбуваються. При цьому, оскільки вона, зазвичай, живе і діє в своєрідному соціумі, з яким себе ідентифікує, можна твердити, що її ціннісні орієнтації зазнають впливу з боку цього соціуму, з боку групи, що є частиною суспільства.

Процес розвитку особистості дитини тісно взаємопов'язаний з процесом формування її ціннісних орієнтацій, тому ця проблема є дуже цікавою і актуальною. Ми хочемо побачити, чи впливає наше телебачення на формування ціннісних орієнтацій дитини.

У наступному розділі роботи буде ми звернемось до впливу телебачення на особистість людини, побачимо, чи можна оцінити такий вплив однозначно; визначимо, наскільки позитивне чи негативне забарвлення може мати такий вплив.

1.5 Телебачення як фактор психологічного впливу на особистість людини

Ускладнення соціально-економічних та культурних потреб суспільства змінює роль та співвідношення різних інститутів виховання в системі соціалізації молодого покоління. Поряд із зростанням їх кількості змінюється їх якісний склад. Так, нині важливим фактором соціалізації молоді стають засоби масової інформації (комунікації).

Масова комунікація - це процес розповсюдження соціальної інформації за допомогою технічних засобів (друк, радіо, телебачення, кіно та відеотехніка) [37]. Це особливий вид соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і є важливою передумовою суспільного розвитку та організації. Масова комунікація соціально обумовлена. За допомогою її засобів набувають масового тиражування духовні цінності та соціальні норми, які в систематизованому вигляді відбивають пануючі світоглядні уявлення. суспільний настрій. Розповсюдження інформації за допомогою масової комунікації є засобом політичного, економічного та інших впливів на свідомість (мислення) та діяльність (поведінку) людей.

Засоби масової інформації - один із соціальних інститутів, що тією чи іншою мірою виконують замовлення суспільства та окремих соціальних груп щодо певного впливу на населення в цілому, в тому числі й на окремі вікові та соціальні категорії. Можна зазначити два аспекти такого впливу. По-перше, ЗМІ істотно сприяють засвоєнню людьми різного віку широкого спектра соціальних норм та формуванню у них ціннісних орієнтацій у сфері політики, економіки, здоров`я, права тощо. По-друге, ЗМІ фактично є своєрідною системою неформальної освіти та просвіти різних категорій населення. При цьому користувачі ЗМІ здобувають досить різнобічні, суперечливі, несистематизовані знання, відомості з різних питань суспільного та політичного життя [45].

Вивчаючи поняття: “засоби масової інформації”, “засоби масової комунікації”, “преса”, “друковані засоби масової інформації”, можна сказати, що в них є багато спільного. До засобів масової інформації відноситься кіно, радіо, телебачення, періодичні друковані видання, реклама, мода, дизайн та ін. Преса - загальна назва періодичного друку, тобто газет і журналів. "Масова комунікація" (англ. - mass media) - систематичне поширення інформації за допомогою технічних засобів (через пресу, радіо, телебачення, кіно, звуко- і відеозапис) з метою утвердження духовних цінностей даного суспільства і здійснення ідеологічних, політичних, економічних та організаційних впливів на позицію, думки і поведінку людей [45].

Засоби масової інформації - технічні засоби (друковані видання, радіо, телебачення, кіно, комп`ютерні мережі тощо), за допомогою яких розповсюджуються різні види інформації щодо знань, духовних цінностей, моральних та правових норм і тощо, на кількісно великі і досить поширені у межах аудиторії людей різного віку та соціального стану [45].

Зміст повідомлень, одержаних через засоби масової інформації формується з урахуванням особливостей та закономірностей психологічного впливу в діапазоні під звичайного інформування до навчання, переконання та навіювання. Техніка масової комунікації орієнтується на задоволена потреб і запиту різних соціальних верств населення розповсюдження інформації, її ритм і масштаб визначаються характером розвитку та функціонування тієї чи іншої соціальної системи. Ці системи утворюють комплекси технічних засобів, які виробляють, зберігають, приймають і передають газетну, теле-, радіо-, відеоінформацію.

Неможливо переоцінити вплив сучасних засобів масової інформації на формування підростаючого покоління. Засобам масової інформації відводиться визначальне місце в системі відносин сучасного суспільства, оскільки вони перетворилися на необхідний елемент повсякденного життя людини, стали органічною частиною середовища його проживання. У зв'язку з прогресуючою "технологією життя", початком "комп'ютерного віку" у країнах Заходу не припиняється потік літератури, яка розглядає проблеми виховання молоді в цих умовах. Нові технології, насамперед мікроелектроніка, глибоко впроваджуються у виробництві, все активніше застосовуються у всіх типах навчально-виховних закладів, також у сферах дозвілля дітей та молоді [36].

З раннього дитинства людина опиняється в інформаційному полі, вона не може жити без інформації, сприймаючи її через безліч каналів, і на основі її обробки формує свою поведінку. ЗМІ створюють своєрідний інформаційний світ, в якому людина, зокрема молода людина, виробляє певний світогляд щодо життя, способу життя, стилю життя, типів поведінки тощо, хоча, як зазначалося, інформація ЗМІ має, здебільшого, несистематизований, а часом і суперечливий характер.

Засоби масової інформації відображають умови життя людей, системи їхніх спільних зв'язків і залежностей у макро- і мікромасштабі. Засоби масової інформації виконують два, на перший погляд, протилежних завдання: фіксують і розвивають інтереси як особистості, так і суспільства. Політологічний, соціальний та психологічний аспекти феномена “засобів масової інформації” важко відокремити. Існує абсолютний взаємозв'язок соціальних і психологічних підходів заради спільної поставленої мети. За допомогою технічних засобів відбувається розповсюдження повідомлень, інформації, що містять певні ідеї для подальшого формування (або впливу на формування) установок, оцінок, думок та поведінки людей. Нерідко в такому випадку засоби масової інформації виконують не стільки інформаційні та культурологічні, скільки ідеологічні функції [3].

Психологи стверджують, що за останні десятиріччя cформувалася величезна армія так званих пасивних глядачів. Такі люди, переступивши поріг свого помешкання, миттєво тикають пальцем у пульт і починають займатися своїми справами або відпочивати під акомпанемент телебурмотіння. Цим людям байдуже, про що розповідають з голубого екрану телевізора. Добре це чи погано? Важко сказати. Не все так однозначно у нашому житті. Чому б людині не проводити свій вільний час так, як їй хочеться? І потім, навіть бездумна «подорож» каналами здатна зафіксувати в пам'яті якусь інформацію. Хто знає, може колись вона тобі знадобиться. А ще психологи констатують, що сучасні школярі частіше скаржаться на страхи. Думається, і тут не обійшлося без телебачення.

Телебачення має велику привабливість для людини, формує уподобання, стиль мислення та поведінки. Це пов'язано з механізмами його впливу на людину [35;36]:

1. Телебачення серед усіх інших засобів інформації є засобом масової комунікації, що найлегше сприймається людиною, бо, порівняно з читанням газет або ж прослуховуванням радіо, тут людна докладає найменше розумових зусиль природно, що діти швидко потрапляють під вплив такого «гарного помічника» у процесі пізнання ними світу.

2. Телебачення найшвидше та найоперативніше інформує про події у світі, легко та комфортно може перенести людину в будь-який куточок світу. Чому б не подорожувати з таким «другом», тим більше, що навряд чи ми колись об'їздимо не те що весь світ, а хоча б маленьку його частинку?

3. Телебачення імітує тривимірний простір на екрані, одночасно використовує зорові та слухові образи, створює справжнє видовище, яке приносить відчутну насолоду людині. Як не любити такого домашнього «шоумена», тим більше, що й діти не пустують, а сидять собі тихенько на дивані та пильно стежать за подіями на телеекрані?

4. Не так уже й рідко телебачення стає чи не єдиним співрозмовником для самотніх, спустошених соціальними бідами людей. У них виникає ілюзія причетності до подій всесвітнього масштабу або до певної групи людей; людина після перегляду «мильних опер» поринає у світ рожевих мрій і сподівань на краще.

5. Нині телебачення стало найдоступнішим видом відпочинку для більшості населення, способом забуття. Для дітей, яких змалку дорослі намагаються залучити до світу абстрактних знань і навчання, для школярів та студентів - це відпочинок від холодної логіки, підрахунків, штучних понять.

Є обставина, на яку звертають увагу всі: телевізійні кадри надовго закарбовуються в пам'яті. Великою є сила побаченого нами. Особливо це стосується інформації про негаразди нашого життя: природні катаклізми з людськими жертвами, терористичні акти, вибухи, кров, людське страждання. Про все це віщують з телеекрану. Сказати, що після перегляду такої інформації відчуваєш дискомфорт - нічого не сказати, часто цьому відчуттю є цілком точне визначення - страх. Отже, виходить, що часто причиною наших страхів є телебачення [3].

Телебачення все частіше показує те, що люди не повинні бачити як таке, що протирічить глибинній, неусвідомленій, на генетичному рівні закладеній забороні, інстинкту самозбереження. Одна з найавторитетніших в світі аналітичних організацій - Центр з питань мас-медіа і суспільних відносин провела дослідження і виявила такі факти [29]. За чотири дні експерти Центру подивились 573 телепродукти: серіали, фільми. Спектаклі, відео кліпи. В них було зареєстровано 8350 сцен насильства, до того ж більша частина з них - 4204 - відноситься до категорії грубого насильства. Насильство в рамках даного дослідження - це будь-яке навмисне застосування фізичної сили або зброї при спробі досягти якоїсь мети або чиясь дія з метою самозахисту або в стані афекту. Згідно з дослідженнями цього Центру, насильство концентрується не тільки в рекламі чи звичайних фільмах, але навіть у мультфільмах. Результатами регулярного переглядання дітьми та підлітками сцен насильства на телеекрані є не тільки копіювання ними жорстокого стилю поведінки, а й втрата емоційної сприйнятливості до чужого болю, зміна уявлень про світ [27]. На сьогоднішній день виявлені умови, за яких екранне насильство підкріплюється та копіюється в реальному житті, а саме: якщо воно у фільмі винагороджується, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой. Для окремих людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі в суспільному житті, прогулянок.

Отже, телебачення за своєю природою та соціальними функціями має величезні можливості впливу на внутрішній світ і поведінку людини.

Тому, ми вирішили перевірити, як телебачення впливає на прояви агресії сучасних підлітків, побачити, чи телебачення має вплив на тривожність дітей, вивчити вплив телебачення на формування ціннісних орієнтацій особистості.

масмедіа телебачення підліток психологічний

РОЗДІЛ ІІ

2.1 Характеристика методик дослідження тривоги, агресивності та життєвих цінностей

У цій роботі ми користувалися різним діагностичним матеріалом, а саме: для визначення рівня агресивності і тривоги учнів ми використовували методику Г. Айзенка [26;40;41]; для визначення відношення учнів до телебачення ми використовували складену нами анкету; для визначення ціннісних орієнтацій ми скористалися методикою «Життєві цінності», автор - Н.Шевченко [11]. Тепер розглянемо всі ці методики більш детально.

Для визначення відношення учнів до телебачення ми скористалися анкетою, яку склали самостійно. Дана анкета являла собою опитувальник закритого типу,що складався з 7 питань. Учні повинні були вибрати певний варіант відповіді із запропонованих. Питання анкети були складені таким чином, щоб можна було отримати інформацію з наступних питань: скільки часу, в середньому, діти проводять біля екрану телевізора щодня; яким телепередачам віддають перевагу; наскільки довіряють тій інформації, яку отримують за допомогою засобів масової інформації; чи мають уявлення про ідеал тощо. Анкетування проводилося у груповій формі, участь у проведенні дослідження брали всі учні класу.

Для виявлення рівня агресивності і тривоги учнів ми використовували методику Г.Айзенка «Дослідження самооцінки психічних станів» [26]. Дана методика виступає як опитувальник, де учням пропонуються різні ситуації, а вони повинні визначити, наскільки така ситуація є для них хвилюючою. Методика складається з 40 запропонованих ситуацій, які стосуються різних сфер і допомагають визначити рівень тривоги, фрустрації, агресивності, ригідності. Учні читають кожне висловлювання, в якому описується певний психічний стан, і оцінюють, наскільки їм підходить цей стан, виставляючи певні бали: 0 балів - не підходить; 1 бал - не зовсім підходить; 2 бали - підходить.

Після проведення методики, відповіді учнів співвідносяться з ключем і визначається рівень загальної тривожності учнів; рівень агресивності; ригідності; фрустраціїї. В даній роботі ми використали результати тільки за двома шкалами: рівень тривожності і рівень агресивності.

Дана діагностика проводилася в груповій формі, брав участь у дослідженні цілий клас.

Для визначення ціннісних орієнтацій ми використали методику «Життєві цінності» [11], запропоновану Н.Шевченко. Ця методика є адаптованою Асоціацією практикуючих психологів Львівської області та Обласним центром практичної психології і соціальної роботи Львівського обласного інституту післядипломної освіти [11]. Методика призначена для використання вчителями і психологами. Дана методика спрямована на визначення ієрархії значущості життєвих цінностей учнів різних вікових груп. Учням пропонують перелік життєвих цінностей, який складається з 14 можливостей. До таких життєвих цінностей належать: навчання, батьки, здоров'я, друзі, щастя, іграшки, тварини, якості характеру, мир, природа, допомога іншим людям, багатство, віра в Бога, спорт, мистецтво. Учням пропонують загальне завдання - відповісти на запитання «Що для тебе є найважливішим у житті?». Потім за кожною цінністю учні повинні визначити її значущість шляхом ранжування. Найбільш вагома цінність отримує 14 балів, найменш вагома - 1 бал. Тобто учні приписують певний бал кожній з запропонованих цінностей. Таким чином, отримуємо перелік життєвих цінностей кожної окремої дитини.

Дана діагностична процедура проводилась в груповій формі. Нами були створені такі умови проведення цієї методики, щоб уникнути взаємовпливу учнів один на одного, діти сиділи по одному за партою. Таким чином, учні працювали самостійно.

Тепер ми можемо безпосередньо перейти до опису етапів наших досліджень.

Хід дослідження.

У роботі ми використали результати, які отримали при залученні до проведення досліджень учнів 6-х класів. Загальна кількість залучених до роботи діагностованих складала 48 учнів. Серед них було 21 дівчинка і 27 хлопців. Всі діагностовані були віком від 11 до 13 років, що виступало як необхідна умова для участі в даному дослідженні. Для участі в тестуванні ми обрали учнів як гімназійного класу, так і звичайних класів.

У дослідженні брали участь класи у повному складі, тобто не проводився попередній спеціальний відбір діагностованих. Кількість одночасно діагностованих дітей не перевищувала 30 чоловік, що відповідає вимогам проведення даних тестів.

Наше дослідження проводилося в декілька етапів, а саме: визначення відношення учнів до телебачення; виділення п'яти груп діагностованих для подальшої роботи; визначення рівня тривожності і агресивності учнів в різних групах; визначення ціннісних орієнтацій. Тепер опишемо кожен з цих етапів більш детально.

На першому етапі ми ставили перед собою завдання: виявити відношення дітей до перегляду телебачення. В якості інструментарію для даного дослідження ми вибрали метод анкетування. На даному етапі робота проводилася в класах, тобто мала групову форму.

АНКЕТА

1. Що вам найбільше подобається робити у вільний час?

1) читати книжки, газети;

2) дивитися телевізор;

3) зустрічатися з друзями;

4) слухати музику;

5) працювати на комп'ютері;

6) займатися спортом;

7) гуляти на вулиці.

2. Які ще телепередачі ти любиш дивитися:

1. інтелектуальні ігри;

2. дитячі телепередачі;

3. рекламу;

4. фільми-бойовики;

5. фільми жахів

6. художні фільми

3. Чи сниться тобі те, що ти бачив по телевізору перед сном?

1. так, часто; 2. рідко, 3. ніколи

4. Наскільки ти довіряєш тій інформації, яку отримуєш від ЗМІ:

	Повністю довіряю	Скоріше довіряю	Скоріше не довіряю	Повністю не довіряю	Важко відповісти
Газети
Телебачення

5. Як ти вважаєш, чи впливає на тебе те, що ти бачиш по телевізору?

1. так 2. ні

6. Скільки часу, в середньому, ти проводиш, переглядаючи телевізійні програми?

1. до 1 год. 2. 1-2 год.

3. 2-3 год 4. більше 3 год.

5. я не дивлюсь телевізор щодня

7. Чи є у тебе Ідеал?

1. так 2. ні.

За допомогою даного дослідження ми змогли виявити, яке місце засоби масової інформації займають у житті сучасних підлітків. Наші результати засвідчують, що учні дуже часто надають перевагу тому, щоб проводити свій вільний час біля екрану телевізора, перетворюючись на пасивних глядачів всієї продукції, яка транслюється на нашому телебаченні (таблиця 1).

Таблиця 1

Що тобі найбільше подобається робити у вільний час
Читати книжки	34%
Переглядати телевізор	36%
Зустрічатися з друзями	64%
Слухати музику	33%
Сидіти за комп'ютером	26%
Займатися спортом	33%
Гуляти на вулиці	33%

Відповідно, якщо підлітки так часто надають перевагу перегляду телевізійних програм, то нас зацікавило питання, яким програмам вони надають перевагу. Відповіді на дане питання можна побачити за допомогою таблиці 2.

Таблиця 2

Які телепередачі ти любиш переглядати?
Інтелектуальні ігри	25%
Дитячі телепередачі	11%
Рекламу	0%
Фільми-бойовики	43%
Фільми жахів	57%
Художні фільми	39%

Отже, за допомогою даної таблиці ми побачили, що найбільше полюбляють дивитись молодші підлітки. Але постає питання, чи довіряють діти тій інформації, яку отримують за допомогою засобів масової інформації, а особливо, за допомогою телебачення. Ці результати можна представити за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 3

Наскільки ти довіряєш тій інформації, яку отримуєш за допомогою телебачення?
Повністю довіряю	25%
Скоріше довіряю	38%
Скоріше не довіряю	31%
Не довіряю	7%

Отже, ми можемо побачити, що 63% підлітків повністю або частково довіряють тій інформації, яка подається з екранів телевізорів і тільки 7% не довіряють їй.

Наступне питання, яке ми поставило перед діагностованим - чи сниться їм те, що вони бачили по телевізору. Вважаємо, що таке питання є інформативним. Результати відповідей на це запитання можна побачити за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 4

Чи сниться тобі те, що ти бачив перед сном?
Так, часто	15%
Так, рідко	52%
Ніколи	33%

Отже, 67% опитуваних підлітків відмітили той факт, що навіть після закінчення перегляду певних програм, інформація, яку вони отримали за їх допомогою, продовжує впливати на свідомість дитини.

Підводячи підсумки анкетування, ми можемо констатувати той факт, що телебачення займає вагоме місце в житті сучасних підлітків. Більш повні результати проведеного дослідження можна побачити за допомогою діаграм

 

Для того, щоб при подальшій роботі можна було потім порівняти результати, ми відразу поділили діагностованих на 5 груп: перша група - учні, які не дивляться телебачення щодня; друга група - учні, які проводять біля екрану телевізора до 1 години; третя - учні, які щоденно перебувають перед екраном телевізора від 1 до 2 годин; четверта група - учні, які дивляться телебачення протягом 2-3 годин щоденно; п'ята група - учні, які більше 3 годин на добу проводять за переглядом телевізійних передач (таблиця 1).

Таблиця 1

	Кількість дітей	%
1 група - діти, які не дивляться телевізор щодня	4	8%
2 група - проводять біля телевізора до 1 години	11	23%
3 група - проводять біля телевізора від 1 до 2 годин	18	38%
4 група - проводять біля телевізора від 2до 3 годин	8	17%
5 група - щоденно проводять біля телевізора більше 3 годин	7	15%

Цей етап був тривалим. В результаті такого дослідження ми змогли поділити дітей на групи, щоб проводити наступні дослідження. Тепер для виявлення рівня тривожності і агресивності учнів ми використовували методику Г.Айзенка. Для обробки ми взяли тільки дві шкали, хоча сама методика включає чотири шкали. Поділ дітей на групи дозволив нам порівняти отримані за допомогою методики Г.Айзенка результати, які можна представити за допомогою наступної таблиці. (таблиця 2).

Таблиця 2

	Тривожність (середній бал)	Агресивність (середній бал)
1 група - діти, які не дивляться телевізор щодня	7	6,25
2 група - проводять біля телевізора до 1 години	7,64	6,82
3 група - проводять біля телевізора від 1 до 2 годин	6,72	7,39
4 група - проводять біля телевізора від 2до 3 годин	7,38	8,63
5 група - щоденно проводять біля телевізора більше 3 годин	8,0	9,0

За допомогою цієї таблиці ми можемо побачити, що існує зв'язок між тривалим переглядом телевізора і рівнем тривожності і агресивності. Отримані результати свідчать про те, що чим більше дитина проводить часу біля екрану телевізора, тим більше зростає рівень агресивності. Також ми можемо відзначити той факт, що існує різниця між рівнем тривожності в двох полярних групах діагностованих (а саме 1-а група і 5-а група). Ці результати роботи можна представити за допомогою діаграм



На цьому другий етап роботи був завершений. Ми перейшли до третього етапу дослідження на цьому етапі перед нами стояло завдання: визначити ціннісні орієнтації учнів. З цією метою ми скористалися методикою «Життєві цінності» [11]. За допомогою проведеного дослідження ми змогли виявити найбільш важливі для дітей цінності. Робота проводилася в груповій формі. Щоб побачити, чи впливає перегляд телебачення на формування ціннісних орієнтацій, ми вирішили показати результати тільки двох груп - 1-ої (не дивляться телевізор щоденно) і 5-ої (щоденно проводять біля телевізора більше трьох годин).

Результати роботи можна представити за допомогою наступної таблиці (таблиця 3) або діаграми

Таблиця 3

	І ГРУПА (сер. бал)	5 ГРУПА (сер. бал)
Навчання	10,5	7,1
Батьки	12,8	11,7
Здоров'я	12,8	11,9
Друзі	9,8	6,7
Щастя	8,5	6,9
Іграшки	1,5	2,6
Тварини	4,0	5,6
Якості характеру	5,5	6,3
Мир	8,3	8,4
Природа	6,0	6,0
Допомога іншим	6,8	6,9
Багатство	2,0	4,6
Віра в Бога	11,8	12,7
Спорт, мистецтво	5,0	7,7

За допомогою цієї таблиці ми можемо побачити, які цінності є найбільш вагомими для учнів різних груп.

За допомогою таблиць ми можемо побачити, які результати були отримані після проведення другого етапу роботи. Після опрацювання отриманих результатів, ми безпосередньо переходимо до їх інтерпретації.

2.2 Аналіз і інтерпретація результатів

Тепер ми можемо проаналізувати отримані результати. Перший етап роботи представляв собою визначення відношення учнів 6-х класів до телебачення. За допомогою проведеної анкети ми змогли побачити, що телебачення дійсно займає вагоме місце у житті підлітків, тому що тільки 8,3% учнів не дивляться телевізор щодня, тоді як 68,8% проводять біля екрану телевізора від 1 до 3 годин і більше. Отже, підлітки починають замінювати живе спілкування з друзями на електронного друга. Для таких дітей ЗМІ починають виступати не тільки як інструмент для отримання корисної інформації, але і як засіб, за допомогою якого вони проводять свій вільний час. Про це свідчать ті результати, що 36% підлітків вибрали перегляд телевізійних програм як найбільш улюблене заняття. Таким чином, діти поступово перетворюються на пасивних глядачів, для яких всі найцікавіші моменти життя крутяться навколо телевізора. Їм стає легше дізнатися про щось нове з екрану, ніж знайти це самостійно в літературі. Вони не хочуть замислюватись над новою інформацією, а просто починають сприймати її без належного критичного ставлення. Особливо це стосується дітей, яким ще важко відрізнити, де є реальний світ, а де - вигадка. А отже, такими людьми легше стає маніпулювати.

Серед запропонованих варіантів підлітки надають перевагу перегляду фільмів-бойовиків (43%) і фільмів жахів (57%), в той час, коли дитячі передачі полюбляють переглядати тільки 11% дітей. Відповідно такі результати повинні насторожити, адже найбільше підліткам подобається дивитися ті передачі, які наповнені сценами насильства. Отже, на другий план відійшли дитячі фільми, цікаві передачі, а наперед вийшли фільми, де все вирішує фізична сила, яка часто виступає як показник високого статусу. І як раз такі герої стають прикладами для наслідування: вони все вирішують в житті, стають успішними, тим більше, що для цього вони найчастіше використовують тільки свою силу.

А що тоді можна сказати за фільми жахів? Такі фільми мають дуже сильний деструктивний, руйнівний потенціал. І в першу чергу такий вплив зазнає психіка дитини, її морально-ціннісна і емоційно-почуттєва сфери. Реалістичність сюжету, психологічна невиправданість демонстрованих у фільмах сцен насильства, а особливо, коли підлітки стають свідками сцен насильства, страждань героїв - все це не може пройти без наслідків. Дуже часто дитяча психіка не готова сприйняти таку інформацію, а отже, піддається дуже сильному негативному впливу, що може призвести і підвищення рівня тривожності, агресивності.

Тим більше, що навіть самі учні підтверджують той факт, що такі перегляди впливають на них. Про це свідчить той факт, що 67% діагностованих говорить про те, що їм сниться те, що вони дивилися по телевізору. Це ще раз доводить ту тезу, що для дітей такі фільми найчастіше виступають, як певні реальні події, можливо, трохи прикрашені, але такі, що могли би статись.

На мою думку, необхідно ще відмітити той факт, що 63% дітей в більшій чи меншій мірі довіряють тій інформації, яку вони отримують за допомогою телебачення. Отже, така довіра може мати негативні наслідки. Підлітковий вік характеризується тим, що в дитини продовжує формуватися уявлення про світ. Переглядаючи сцени насильства на телеекрані, підлітки починають звикати до таких проявів почуттів. Не варто забувати, що часто телевізійні герої стають прикладами для наслідування, їх поведінка починає сприйматися підлітками як взірець. Відповідно, діти починають втілювати поведінку телегероїв у життя. В підлітків формується нове уявлення про світ, яке сильно відрізняється від тих поглядів, про які говорять вчителі в школі чи батьки вдома. Все це може призвести до появи недовіри до світу дорослих, а це, відповідно, призводить до виникнення непорозумінь, конфліктних ситуацій тощо.

Таким чином, ми бачимо, що дана анкета підтвердила нашу думку про те, що ЗМІ мають вплив на формування особистості дитини.

Тепер ми хочемо перевірити, чи існує зв'язок між часом перегляду телебачення і рівнем агресивності. За допомогою проведеного тестування ми можемо відзначити той факт, що рівень агресивності зростає в залежності від тривалості перегляду телебачення (1-а група - середній бал 6,25; 2- а група - 6,82; 3-а група - 7,39; 4-а група - 8,63; 5-а група - 9,0). Тобто ми можемо стверджувати в даному випадку, що час проведений біля екрану телевізора прямопропорційно впливає підвищення рівня агресивності підлітків. Агресія на екрані породжує агресію і в реальному житті.

Такі результати, на нашу думку, є закономірними. Найбільша проблема постає в тому, що часто виникає великий розрив між реальним і віртуальним життям дитини на користь останнього, в якому підліток прагне в кінці кінців знаходитись якомога довше і внаслідок цього починає уникати реалій. А так як в наших дослідженнях виявилося, що підліткам найбільше подобається дивитися фільми жахів і фільми-бойовики, то відповідно вони сприймають велику кількість сюжетів, переповнених насильницькими сценами. Стаючи свідком телевізійної агресії, підліток відкриває для себе нові вербальні і фізичні реакції, яких не було в його поведінковому репертуарі, а отже, він навчається, отримує новий досвід. І відповідно, діти починають сприймати таку поведінку як приклад для наслідування. Тим більше, що як правило, позитивний герой таких фільмів відрізняється від негативного тільки тим, що чинить ті самі насильницькі дії, але з метою захисту інших. Відповідно, насильницька поведінка сприймається підлітком як адекватна форма стосунків, варіант розв'язання конфліктних ситуацій. Чим більше людина відчуває пристрасть до фільмів жахів, тим менше вона проявляє співчуття, співпереживання до іншої людини. Сучасним дітям почуття жалості знайомо в набагато меншому ступені, ніж попереднім поколінням. Постійне спостереження за сценами насильства сприяє поступовій втраті емоційного сприйняття агресії і чужого болю, в результаті чого спостерігач не вважає насильство неприйнятною формою поведінки.

На нашу думку, ці результати дуже чітко пов'язують між собою такі параметри, як тривалий перегляд телевізора і рівень агресивності. Дані результати є підтвердженням нашої гіпотези про те, що у випадку дітей, які більше часу проводять біля екрану телевізора щодня, спостерігається вищий рівень агресивності, ніж в тих дітей, які не дивляться телевізор щодня. Телевізійні сюжети, перенасичені сценами насильства і жорстокості, обумовлюють зміну індивідуального образу реальності: підлітки починають сприймати світ вороже налаштованим до них. А відповідно це призводить не тільки до підвищення рівня агресивності, але і до виникнення почуття невпевненості, тривожності.

Тому на наступному етапі роботи ми ставили перед собою завдання побачити, чи є зв'язок між тривалістю перегляду телевізора і рівнем тривожності. Для отримання таких даних, ми знову скористалися методикою Г.Айзенка «Самооцінка психічних станів». Ми отримали такі дані: 1-а група середній бал - 7; 2-а група - 7,64; 3 група - 6,72; 4-а група - 7,38; 5-а група - 8,0. Якщо ми порівняємо результати двох полярних груп: 1-а група (діти, які не дивляться телевізор щодня) і 5-а група (діти, які щоденно проводять біля телевізора більше 3-х годин), то ми можемо побачити, що рівень тривожності в першій групі є меншим, ніж в п'ятій.

Чим більше людина проводить часу біля телевізора, тим більше негативних емоцій вона накопичує в собі. А такі емоції призводять до підвищення рівня тривожності, яка виникає через почуття невпевненості, незадоволення тощо. Спочатку людина ще може керувати своїми негативними емоціями, але, чим більше часу вона проводить біля телевізора, тим менше вона опирається цим емоціям. Пасивне сидіння біля екрану призводить до того, що людина перестає активно мислити, переключаюсь на стан певного розслаблення під звуки телевізора. Таким чином, відключається контроль над емоціями, поведінкою; людина просто сприймає інформацію, яка може призвести до негативних наслідків.

Наші результати, допомогли побачити цікавий факт: найнижчий рівень тривожності виявився в учнів 3-ї групи (діти, які проводять біля екрану телевізора від 1 до 2 годин), а найвищий - в учнів 5-ї групи. Відповідно, такі результати, на мою думку, можна пояснити саме фактом звикання дітей до проявів насильства. Підлітки стають менш емоційно вразливими, спостерігаючи за життям на екрані. Але, це відбувається тільки до певного моменту, далі тривожність починає зростати.

Отримані результати частково підтверджують нашу гіпотезу про зв'язок між тривалістю перегляду телевізора і рівнем тривожності.

На третьому етапі роботи ми ставили пере собою завдання: визначити ціннісні орієнтації підлітків. Для того, щоб побачити, чи існує зв'язок між тривалістю перегляду телевізора і формуванням ціннісних орієнтацій, ми вирішили порівняти результати тільки двох груп, а саме 1-ї і 5-ї. Отримані результати дозволяють нам стверджувати, що відмінності є.

Насамперед, ми виявили, що підлітки, які більше 3-х годин проводять біля телевізора щодня, з меншою цікавістю ставляться до свого здоров'я, батьків, навчання, друзів; в той же час їх більше, ніж дітей 1-ї групи, цікавлять іграшки, проблема накопичення багатства. Майже на одному рівні виступають такі цінності, як: природа, мир, допомога іншим, віра в Бога. Такі результати допомагають зробити висновок, що все-таки телебачення впливає і на формування ціннісних орієнтацій підлітків. Те, що пропагується засобами масової інформації, формує відношення дітей до оточуючого світу. І такий вплив не завжди є позитивним, а скоріше навпаки, тому що пропагуються в першу чергу матеріальні цінності, тоді як духовні відходять трохи назад. Те, що відбувається на екрані телевізора привертає до себе увагу, на задній план відходить живе спілкування з іншими, а саме з друзями, батьками. Пасивне сидіння біля телевізора сприяє тому, що підліток меншого значення надає своєму здоров'ю. Легке життя героїв сучасних фільмів приводить підлітка до думки, що необхідно мати гроші, за допомогою яких можна здійснити мрії. Тим більше, що в сучасних фільмах лише інколи можна побачити, що гроші чесно заробляються самою людиною, в основному, проблема грошей розв'язується за допомогою батьків чи шляхом швидкого накопичення.

Хоча дуже цікавим виявися той факт, що для підлітків 5-ї групи більш важливою, ніж для дітей 1-ї групи, виступили такі цінності як спорт. Але з іншого боку, часто спорт виступає як фізична сила, тому нам не зовсім відомі мотиви такого вибору.

Отримані за допомогою даної методики результати допомагають підтвердити нашу останню гіпотезу про те, що засоби масової інформації мають вплив на формування ціннісних орієнтацій підлітків, але часто такий вплив має негативне забарвлення.

Проведені дослідженні і отримані результати допомагають нам зробити висновки, що наші припущення, в цілому були вірними. А отже ми можемо перейти до підбиття підсумків.

ВИСНОВКИ

У даній роботі ми намагалися підвести до розуміння того, що проблема впливу телебачення є досить складною і неоднозначною. Наша робота є лише однією із спроб розібратися в даній проблемі більш глибоко. Більш глибоке розуміння такого впливу допоможе виділити напрямки для можливості позитивного керування ним.

Опрацювання теоретичного матеріалу підтвердило, що на сьогодні немає однозначної відповіді з питань впливу телебачення на процес формування особистості. Не можна однозначно і визнати, що телебачення має тільки негативний вплив на свідомість дитини. В роботі ми намагалися довести необхідність у більш детальному вивченні даної проблеми.

За допомогою проведеного анкетування ми змогли довести той факт, що телебачення займає важливе місце у житті сучасного підлітка. Більшість дітей (92%) щоденно звертаються до екрану телевізора. На жаль, вплив телебачення не завжди має позитивний характер. А тим більше вибір дітей у бік тих чи інших передач і фільмів (а саме фільмів жахів і бойовиків) доводить, що часто такий вплив має деструктивний характер, так як за його допомогою формується агресивна форма поведінки, що ми довели у дослідженнях.

Використовуючи певний інструментарій (а саме методику Г.Айзенка), ми змогли виявити рівень тривожності і агресивності підлітків. Ми побачили, що у випадку учнів, які щоденно протягом тривалого часу перебувають перед екраном телевізора, вищим є рівень агресивності, ніж в тих дітей, які не дивляться телевізор щодня, тобто ми виявили прямолінійний зв'язок між часом перегляду телебачення і підняттям рівня агресивності. В даному випадку, ми прийшли до висновку, що агресія на екрані часто породжує агресію і у житті. Позитивні, але агресивні, герої виступають певним зразком для наслідування, що має негативний вплив на формування особистості підлітка. Це підтвердило нашу першу гіпотезу.