Сімейні традиції та їх вплив на розвиток дитячого алкоголізму

Як правило, перша спроба алкоголю відбувається в ранньому підлітковому віці, коли дитина - ще не сформована особистість і не може повністю усвідомлювати ризиків, пов'язаних із споживанням наркотичних речовин. Навіть у багатьох дорослих існують хибні уявлення про те, що в невеликих дозах алкоголь може бути корисним для дитини.

Під тиском реклами, ЗМІ та вже усталених традицій щодо споживання спиртного у підлітків можуть сформуватись неправильні уявлення про алкоголь. Звичайна заборона споживати спиртне не досить ефективна; на якомусь етапі вона може призвести до того, що дитина спробує алкоголь в іншому місці.

Важливо говорити з дитиною про шкідливий вплив алкоголю ще до того, як вона спробує його. Така інформованість, можливо, і не втримає підлітка від споживання спиртного, проте надасть йому можливість сформувати свій погляд на алкоголь і підвищити здатність протистояти тискові з боку інших [34, с. 15].

Алкоголь - те саме, що й одноатомний спирт. Рідина без кольору, з характерним запахом і смаком, легкозаймиста, з температурою кипіння 78,3°.

Прийнято виділяти побутове пияцтво, хронічний алкоголізм, алкогольні психози. З медичного погляду алкоголь є наркотиком, з юридичного - ні. Тому в сучасній літературі іноді використовується термін інтоксикант, в якому одночасно фіксується і отруйна, і сп'яніюча дія алкоголю.

Алкогольні напої - це напої, які містять алкоголь (етиловий спирт), воду та речовини, що надають йому запаху та смаку. Загалом можна виділити п'ять типів алкогольних напоїв:

· слабоалкогольні напої: джин-тонік, бренді-кола, ром-кола, лонгери;

· пиво;

· вино (сухі, напівсухі, напівсолодкі, солодкі, кріплені вина, в тому числі шампанське);

· міцні алкогольні напої (горілка, коньяк, віскі, лікер, текіла, ром, джин);

· напої домашнього приготування (вина, лікери, самогон).

Але у різних алкогольних напоях неоднаковий вміст алкоголю: у пиві - близько 5%, у натуральному вині - 9-12%, а в міцних алкогольних напоях - мінімум 35%. Хоча все це залежить від конкретного напою.

Тому, у наркологів із цього приводу виникають думки: чи є безпечні дози? Європейські фахівці вважають, що безпечний рівень коливається в межах 20-60 г на добу в перерахунку на чистий 100-процентний спирт для чоловіків і 10-40 г для жінок.

Регулярне вживання алкоголю, що перевищує цю кількість, приводить до алкогольного отруєння організму. Більшість вітчизняних фахівців схильні вважати, що будь-яке регулярне вживання алкоголю вже є небезпечним. Тривале зловживання алкогольними напоями призводить до такого захворювання, як алкоголізм. Але зловживання спиртним - не єдиний фактор розвитку хвороби (алкоголізму); лише 10% людей, що регулярно споживають спиртне, хворіють на алкоголізм [34, с. 19].

Алкоголь потрапляє із шлунка в кров через 2 хвилини після вживання. Страждають передовсім клітини великих півкуль головного мозку. Більш як 30% алкоголю затримується у нервових клітинах головного мозку, що становлять лише 2% ваги тіла людини. Погіршується умовно-рефлекторна діяльність людини, уповільнюється формування складних рухів, змінюється співвідношення процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі. Людина втрачає здатність керувати собою. Порушення роботи нервової системи та внутрішніх органів спостерігається при будь-якому вживанні спиртного: одноразовому, епізодичному чи систематичному.

Кількаразове або часте вживання алкоголю справляє, буквально, спустошливий вплив на психіку підлітка. При цьому затримується не тільки розвиток вищих форм мислення, засвоєння етичних і моральних категорій та естетичних понять, а й втрачаються вже розвинені здібності. Підліток «тупіє» і інтелектуально, і емоційно, і морально.

Також негативно алкоголь впливає і на жіночий організм, тобто, порушує вироблення статевих гормонів та дозрівання яйцеклітини, менструальний цикл. Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує нервову й ендокринну систему і зрештою може призвести до безплідності [34, с. 22].

Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'ї майбутньої дитини. Уживання спиртних напоїв небезпечне протягом усього періоду вагітності, тому що алкоголь легко проникає крізь плаценту матері до дитини, а також у період годування грудьми.

Якщо мати під час вагітності вживає алкоголь, ймовірність порушень у розвитку плоду та ризик викидня значно підвищуються. Плацента, яка виконує захисну функцію для плоду, не може переробляти алкоголь, тому останній потрапляє у кров плоду. Оскільки печінка плоду розвинена недостатньо, вона також не в змозі розщеплювати алкоголь, в результаті чого він впливає на плід, тобто на дитину, більше, аніж на матір. Коли алкоголь досягає мозку плоду, утворення нервових клітин зупиняється, тому мозок росте повільніше і функціонує гірше. Ризик таких ускладнень тим більший, чим молодший вік жінки.

А також алкоголь порушує структуру клітин печінки, призводячи до переродження її тканин. При систематичному споживанні спиртного жирові зміни в клітинах печінки призводять до омертвіння печіночної тканини - розвивається цироз печінки, що майже завжди пов'язано з хронічним алкоголізмом. Ураження клітин печінки призводить до порушень у білковому і вуглецевому обміні та у синтезі вітамінів і ферментів. Алкоголь «роз'їдає» слизову оболонку стравоходу, шлунка, порушує секрецію і склад шлункового соку, що ускладнює процес травлення і, врешті решт, несприятливо відбивається на рості і розвитку підлітка.

Алкоголь володіє вираженою дією на епітелій, що вистилає стравохід, шлунок, порушує секрецію і склад шлункового соку, що, у свою чергу, веде до розладу переварюючої здатності шлунку і різних диспепсичних явищ.

Небайдужі до вживання алкоголю і швидкозростаючі в пубертатному віку легені. Адже близько 10% прийнятого алкоголю віддаляється з організму через легені, і, проходячи через них, він залишає після себе патологічно змінені клітки [34, с. 25].

Чуйно реагує на присутність алкоголю і серце зростаючої людини. Змінюються ритм, частота сердечних скорочень, змінні процеси в м'язі серця. Природно, що в таких умовах не може бути правильного і повноцінного формування як м'язового, так і нервового апарату серця підлітка.

Нарешті, токсична дія алкоголю позначається і на крові. Активність лейкоцитів, що грають важливу роль в захисті організму, знижується, сповільнюється рух еритроцитів, що несуть кисень до тканин, патологічно змінюється функція тромбоцитів, що мають велике значення для згортання крові.

Основним фактором сприйнятливості до алкоголю є ступінь сприйняття алкоголю організмом - толерантність до алкоголю. Цей фактор є вродженим і визначається особливостями організму. Підвищена толерантність - передумова хвороби на алкоголізм. Частіше підвищена толерантність до алкоголю спостерігається в тих дітей, батьки яких зловживали алкоголем. Переважно схильність до вживання алкоголю передається по чоловічій лінії: батько - син.

Спадковий характер полягає не в передачі «гена потягу до алкоголю», а в передачі механізмів, що відповідають за обмінні процеси. Порушення таких механізмів спричинюється не лише пияцтвом батьків, а й шкідливим впливом на генетичний код-радіаційним, хімічним, токсичним. Тобто невживання родичами спиртного - не гарантія того, що в дитини немає порушень у функціонуванні біохімічних процесів організму. Такі порушення і провокують хворобливий потяг до алкоголю. Саме тому, навіть перша спроба алкоголю може стати небезпечною [42, с. 31].

Алкоголь надає глибоку згубну дію на зростаючий організм в період отроцтва. Він ослабляє, гальмує і пригноблює правильний розвиток і дозрівання всіх буквально органів і систем.

І при цьому, чим молодше організм, тим більш згубна дія на нього алкоголю. Це обумовлено анатомо-фізіологічними і соціально-психологічними особливостями дитячого і підліткового віку. Зокрема, бурхливо протікаючі зміни в центральній нервовій системі, внутрішніх органах, ендокринній системі, пов'язані із зростанням і дозріванням організму, сприяють підвищенню його реактивності, в зв'язку с. чим алкоголь може привести до швидкого розвитку того або іншого патологічного процесу [42, с. 35].

Кажучи про особливості підліткового віку, не можна не торкнутися і такої важливої соціально-гігієнічної проблеми, як акселерація, яку інколи зводять до прискорення фізичного і статевого розвитку. Проте суть явища не лише в цьому. Сучасні умови життя надають на нервову систему дитяти інтенсивнішу дію, ніж півстоліття назад.

В той же час у підлітків зберігаються дитячі інтереси, емоційна нестійкість, незрілість цивільних вистав і так далі Виникає диспропорція між фізичним розвитком і соціальним статусом. І за наявності такої диспропорції вживання алкогольних напоїв в підлітковому віці нерідка сприяє загостренню таких рис вдачі, як дратівливість, агресивність, замкнутість, відчуженість.

Отже, анатомо-фізіологічні і психологічні особливості дитячого і підліткового віку, що полягають в посиленому розвитку організму, ендокринних зрушеннях, статевому дозріванні, формуванні особи і психіки, підвищують сприйнятливість молодої людини до різних негативних впливів, у тому числі алкогольних напоїв.

Соціальні наслідки алкоголізації підлітків проявляються, передусім, у прогулах за місцем навчання або роботи. Крім того, частішають конфлікти з батьками та родичами, додаються фінансові проблеми.

Розділ 3. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до вживання алкоголю

3.1 Соціально-педагогічна діяльність с сім'єю алкоголіків

Робота соціального педагога повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки і опікування. Сім'я алкоголіків, маючи низький соціальний статус в якій-небудь з сфер життєдіяльності або в декількох одночасно, не справляється в покладеними на неї функціями, адаптаційні здібності алкоголіків істотно понижені, процес родинного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно, малорезультативно. Даному типу сім'ї, зрозуміло, необхідна допомога з боку соціального педагога.

Перш за все, звичайно, соціальний педагог повинен починати свою роботу з вивчення сім'ї. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення в ній підлітка. В разі роботи з сім'єю алкоголіка діагноста виявляє основну причину зловживання спиртними напоями і супутні обставини.

Причини зловживання алкоголем можуть полягати в родинній схильності, в деяких особливостях особового статусу, в традиціях родинного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично спотвореної свідомості. У реальності, втім, всі ці причини можуть бути зв'язані один з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох з її членів може представляти спотворену картину: до пияцтва прибігають саме для того, щоб в такий спосіб здолати конфліктність, хоча в своїй уяві [35, с. 273].

Соціальний педагог складає «карту сім'ї» [Додаток А], де дається характеристика кожному членові сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати в сім'ї. Робота з питущими батьками ведеться по трьох напрямах: медико-фізіологічному, соціально-педагогічному і правовому .

Таким чином, основне завдання соціального педагога в роботі з сім'єю алкоголіків - зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності за виховання, дія на стан підлітка, коректування його поведінки. Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що відбуваються в сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкій ситуації, учить долати перешкоди на дорозі досягнення родинного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї [Додаток Б].

Визначається статус сім'ї, житлові умови, сусідство, релігійна і національна приналежність сім'ї. Доповненням «карти» є вивчення виховання підлітка в сім'ї [Додаток В].:

· як і скільки батьки проводять часу з підлітком. Чи є у них загальні справи, яка форма спілкування;

· чи проводять вони разом вільний час;

· що читають;

· чим цікавиться підліток;

· з ким дружить;

· які стосунки в класі, школі і т.д.;

· яке здоров'я підлітка;

· які у нього проблеми [35, с. 282].

Допомога у вихованні проводиться спеціальним педагогом, в першу чергу з батьками, шляхом їх консультування, а також з підлітками за допомогою створення спеціальних виховуючих ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї в цілях її зміцнення і якнайповнішого використання її виховного потенціалу. При роботі соціальний педагог використовує методи, які діляться на дві групи.

Першу групу методів складають методи повсякденного спілкування, ділової, довірчої взаємодії. Другу групу складають методи педагогічної і психологічної дії педагога на особу підлітка в цілях корекції його свідомості і поведінки.

Наступний вигляд допомоги - психологічна складова соціально-педагогічної допомоги - включає два компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію. Підтримка направлена на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період кризи. Найбільш ефективною робота буде у тому випадку, коли допомога сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособові стосунки сім'ї, положення підлітка в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством. Соціальний педагог повинен зробити так, щоб взаємодії були конструктивнішими [49, с. 108].

3.2 Робота соціального педагога з дітьми та підлітками по профілактиці схильності до алкоголізму

Дітям алкоголіків потрібна точна інформація про алкоголь, про інші наркотики, а також про алкоголізм як про хворобу. Дізнавшись про заперечення, провали пам'яті, рецидиви і зцілення, діти можуть не лише зрозуміти, що відбувається у них в сім'ї, а також зрозуміти, що вони не повинні себе за це винити, і що вони не можуть все змінити на кращий. Украй поважно піднести ці важливі факти дітям, враховуючи їх вік, аби вони не були більш приголомшені, обтяжені і не випробовували б замішання.

Ось те, що поважно чути дітям алкоголіків:

· Алкоголізм - це хвороба.

· Ти не можеш поліпшити положення, що створилося.

· Ти гідний того, аби тобі допомогли.

· Ти не один.

· Є надійні люди і організації, які можуть допомогти.

· Є надія [30, с. 142].

Діти алкоголіків потрапляють в групу підвищеної ризику відносно поведінкових і емоційних проблем. Наприклад, деякі діти стикаються з важкими ситуаціями, пов'язаними з биттям в сім'ї, із занедбаністю і іншими проблемами. Ці діти можуть виучитися всіляким методам подолання важкої ситуації і догляду за собою. Психолог може навчити їх, як виражати свої відчуття здоровим чином, особливо надійним людям, яким вони можуть довіряти. У інших дітей може не хапати упевненості і відчуття власної гідності. Ці діти можуть навчитися любити і поважати себе через життєві ситуації, які дають їм можливості досягти успіху і розцвісти.

Не дивлячись на те, що точна, відповідна для конкретного дитячого віку інформація і навчання безмежно допомагають дітям, найважливішим даром є ті встановлені зв'язки і прихильність, яких вони набувають через здорові стосунки з іншими людьми. Із-за порушених обіцянок, грубих слів і погроз жорстокого відношення до них діти, зростаючі в багатьох сім'ях алкоголіків, дуже добре вивчають правило «Не вір»; мовчання і ізоляція можуть стати їх постійними супутниками [8, с. 64].

Створення довіри - це процес, а не подія. Ключем до нього є час. При лікуванні у психолога цей процес може стати критично важливою подією в житті дитини з сім'ї алкоголіка. У міру розвитку терапевтичного процесу слова психолога починають набувати додаткового значення і важливість, оскільки дитина починає глибоко аналізувати джерело вимовних слів. Може виявитися, що дитина вперше чутиме точну інформацію про алкоголізм в абсолютно новому світлі. Більш того, дитина може укріпити власні сильні сторони і власну гнучкість в результаті свідомого моделювання поведінки дбайливого дорослого.

Особливо важливою для психолога має бути здатність дитини розвивати і підтримувати хороші основні стосунки з іншими. Цілком імовірно, що у багатьох дітей і підлітків, що лікуються у психологів, відсутні бажані взаємини з їх однолітками або з дорослими. У багатьох дітей алкоголіків є те, що психологи іменують проблемою «соціальної відчуженості». Їх стосунки з іншими людьми є поверхневими, а число і інтенсивність їх контактів з іншими людьми обмежені. Працюючи з такою проблемою, психолог має бути особливо чутливий в питаннях оцінки сильних і слабких сторін спілкування дітей алкоголіків з іншими людьми. Психологи повинні спиратися на вже існуючі стосунки, аби сприяти створенню міцніших, а також нових соціальних зв'язків для своїх клієнтів.

Психологи мають багато стратегій для оцінки природи взаємовідношення людини з іншими людьми. Наприклад, один метод оцінки рівня впливу інших людей на дітей алкоголіків - це соціограма. Соціограма - це ряд кіл, в яких суб'єкт, - або клієнт - представлений в центральному колі, або «яблуці мішені». Наступний крупний круг представляє «близьких людей» дитини - людей, найбільш емоційно близьких і важливих клієнтові. У цей круг зазвичай входять члени сім'ї і близькі друзі. У міру додавання інших кругів, кожен подальший круг надаватиме на дитину весь менший вплив. Заповнюючи імена людей в кожному крузі за допомогою дитини, психолог в змозі отримати інформацію про те, в якій мірі різні люди впливають на дитину [8, с. 69].

Проте психолог не повинен прагнути до досягнення батьками дитини тверезості і не повинен акцентувати увагу на тому, аби змінити батьків.

Взаємини з людьми поза сім'єю можуть також створити структуру для виживання дитини і для зростання її як особи. Дружба з однолітками зіграє важливу роль в здоровому особистому розвитку дитини. Тому психолог повинен приділити значну увагу тому, аби допомогти дітям алкоголіків розвинути стосунки з їх однолітками.

При роботі з дітьми, в яких мало здорових стосунків з однолітками, психолог може зосередитися на розвитку у них різних соціальних навиків. Наприклад, деякі психологи можуть заохочувати відвідини дитиною різних суспільних заходів, де він або вона може познайомитися з новими людьми. Діти з сімей алкоголіків, в яких погано розвинене відчуття власної гідності, явно бачать себе як людей нецікавих і вважають, що нікому не подобається з ними розмовляти.

Діти, зростаючі в сім'ї алкоголіка, часто переконані, що вони не володіють ресурсами або методами для зменшення п'янок або бійок свого батька. Ця втрата відчуття контролю, що відчувається, може перейти в інші аспекти життя, включаючи навчання в школі. Більш того, це відчуття безпорадності може проникнути у всі аспекти їх життя.

Одна із стратегій при роботі з дітьми алкоголіків полягає в тому, аби допомогти їм зрозуміти, що вони не можуть змінити чужу поведінку, дія якої їм може доведеться переносити. Проте вони можуть навчитися стримувати свою особисту поведінку, досягнення і відчуття. Якщо психолог допоможе дитині розвинути відчуття самовладання над власним життям, він сприятиме відкриттю клієнтом того, що він або вона - це особа з правильними відчуттями, якостями і здібностями. При роботі над відчуттям безпорадності, розвиток у дитини відчуття самоцінності може привести до знаходження клієнтом внутрішніх ресурсів. Ці ресурси можуть поліпшити здібності дитини визначати результати поведінки своїх батьків-алкоголіків, хоча вони не можуть стримувати поведінки своїх батьків [37, с. 10].

Іншими словами, важливо, аби діти алкоголіків, подібно до інших, розвинули відчуття особистої відповідальності за багато що, що з ними станеться.

Допомога дітям алкоголіків в тому, аби розібратися в своїх відчуттях і встановити ефективні стосунки з іншими людьми, буде дуже корисна для подолання дії батька-алкоголіка і запобігання розвитку алкоголізму у самої дитини. Якщо психологові удасться розвинути у своїх пацієнтів самовпевненість, то успіх психолога перевершить просто допомогу дитині в тому, як вижити в сім'ї алкоголіка. В такому разі, допомога психолога може означати, що дитина не стане одним з 25-30% дітей алкоголіків, хто самі стали алкоголіками.

Висновки

Сьогодні великою проблемою є вживання алкоголю в сім'ї, тому що від вживання алкоголю перш за все страждають діти. Дитина може постраждати вже під час зачаття, якщо жінка під час вагітності приймала спиртне - є великий ризик порушення центральної нервової системи і дефекту органів дитяти, аж до розумової відсталості. Крім того, алкоголізм в сім'ї створює комплекс негативних макросоціальних дій на дитину.

Тому навіть якщо фізичний стан дитини не викликає побоювань і розвивається благополучно, дитина насилу адаптується соціально, у таких дітей із-за неправильного виховання часто з'являються поведінкові і особові відхилення, які утрудняють розвиток нормальної поведінки і соціальної адаптації.

Алкогольна залежність - це хвороба. А значить, можлива схильність до неї, як до будь-якої іншої хвороби. Не завжди людина знає, які гени в нім закладені. За статистикою, якщо п'є батько, то у сина в чотири рази більше шансів отримати алкогольну залежність, чим у його однолітка з непитущої сім'ї.

Для підлітка небезпечна будь-яка доза. Але вже, зрозуміло, вона має бути менше дорослої. Грізний симптом реальної небезпеки - стан задоволення від сп'яніння. Ну, а як профілактика звикання до алкоголю необхідні хоч би найпростіші знання про нього. Якщо ж говорити про якусь загальну установку, то вона проста: пиття не повинне ставати нормою буття

Отже, як слідство «алкогольних» традицій в сім'ї стає розвиток алкоголізму у таких дітей. Кожна дитина чи підліток з різних причин починає вживати алкогольні напої, але у кожного молодого алкоголіка знайомство з алкоголізмом наводить до характерних змін залежно від віку.

У період до 10-11 років дитя стикається з алкоголем дуже рідко частіше в лікувальній меті - розтирання, знезараження, очищення рани, або це відбувається випадково, коли дитина пробує незнайому рідину, яка у результаті відразу викликає відразу.

Поступово дорослішаючи, дитина починає замислюватися про алкоголь, постійно помічаючи спиртні напої на родинних торжествах і багаточисельних святах, тепер алкоголь і свята стають для нього речами невіддільними один від одного. У віці 14-15 років підліток вже починає вживати алкоголь в компанії, намагаючись не відстати від своєї компанії, від своїх однолітків, показуючи тим самим свою «хоробрість» і «дорослість». В основному це властиво хлопчикам, у дівчаток же перше знайомство з алкоголем найчастіше обмежується парою чарочок на честь торжества без будь-якого роду похваляння і встановлення алкогольних рекордів.

Знайомство з алкоголем може зіпсувати підлітка, тому що стоїть раз доторкнутися до спиртного, і психологічний бар'єр залишається у минулому, а підліток починає вважати себе настільки дорослим, аби з ким завгодно і коли завгодно. Підліткову психіку відрізняє прагнення наслідувати старшим і своїм батькам і все частіше виникаюче відчуття дорослості, яке підштовхує їх до вживання алкоголю. Багато підлітків помилково уявляють собі початок дорослого життя, пов'язуючи її з початком вживання алкоголю.

Деякі підлітки вживають алкоголь для хоробрості або від нудьги, аби розвеселити себе і свою компанії, такий мотив формує алкоголізм як один з видів поведінки правопорушників. Такі підлітки більше хуліганять, порушують порядок, практично не цікавляться літературою, театром, музикою, суспільною діяльністю, втрачають інтерес до саморозвитку, в їх житті переважає порожнє проведення часу - самий відповідний ґрунт для розвитку дитячого алкоголізму.

Виділяють п'ять основних етапів розвитку алкозалежності у дітей:

1. На першому етапі, тривалість якого складає 3-6 міс., відбувається звикання до спиртовмістовних напоїв. При цьому чималу роль грає соціальне середовище, в якому перебуває дитина.

2. Для другого етапу, що становить порядку 1 рік, характерне регулярне вживання алкоголю, збільшення доз, кратності прийому. У цей період відбувається зміна поведінкових реакцій підлітка, проте припинення прийому алкоголю саме в цей період дає досить стабільний позитивний терапевтичний ефект.

3. Третій етап супроводиться розвитком стійкої психічної залежності. Його тривалість складає від декількох місяців до декількох років. Впродовж цього періоду, підліток втрачає контроль над кількістю алкоголю, що приймається, його якістю, зростає в 3-4 рази толерантність до етанолу, що наводить до формування першої стадії хронічного алкоголізму.

4. Четвертий етап характеризується хронічною стадією алкогольної залежності з досить яскравий вираженим синдромом абстинента. Причому на відміну від дорослих, абстиненція у дітей настає при вживанні великих доз алкоголю, а за часом - менш тривала.

5. На п'ятому етапі формується стійка алкозалежність, настає деменція, діти стають злісними (особливо, якщо є нейрофізіологічні передумови), асоціальними, інтелектуально деградують. Дуже часто на останньому етапі, на тлі підвищеної толерантності до алкоголю, відбувається приєднання вживання інших дурманних, токсичних речовин - ацетон, клей, наркотики.

Дитячий алкоголізм досить складний в плані лікування, оскільки особа дитини, як така ще не сформована, а ваговитих мотивацій, які дієві для дорослих, у дитини немає.