Подолати корупцію можна не лише за рахунок зовнішнього впливу, а й за рахунок стимулюючих заходів спрямованих на підвищення рівня свідомості державних службовців та посилення їх громадянської позиції, а також шляхом додаткового матеріального стимулювання, тобто підвищення рівня заробітної плати. Виховання сумлінних громадян, які потім обійматимуть посади в органах державної влади має відбуватися в умовах позбавлення цих органів елементу «панібратства» та «кумівства», що отримали широкий розвиток за часів Радянського Союзу і продовжують своє існування разом із номенклатурним елементом, який залишився ще з радянських часів.

Нарешті перейдемо до розгляду шляхів подолання внутрішньо-організаційних конфліктів в державних установах, які з'являються внаслідок неефективного розподілу функціонального навантаження та непослідовного делегування повноважень і відповідальності між різними структурними підрозділами чи між різними інституціями у вертикалі виконавчої влади.

Більшість таких конфліктів виникають через непослідовний розподіл повноважень в установах та організаціях через створення структурних підрозділів, які за своєю суттю виконують подібну або навіть одну й ту ж функцію та їх забезпечення відповідним недосконалим штатним розписом, в якому функції багатьох спеціалістів дублюються, а механізм контролю настільки неефективний та обтяжливий, що замість виправлення помилок та корегування діяльності спричиняє лише надмірне навантаження та порушення цілісності процесу управління.

Окремої уваги заслуговує розгляд конфліктів пов'язаних із призначенням та зняття з посад голів місцевих державних адміністрацій. Суперечності пов'язані із зазначеною процедурою перебувають на перехресті адміністративних та політичних конфліктів.

Отже, законодавством, а саме ст. 8 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначена процедура згідно з якою голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України на строк повноважень Президента України [77].

Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій Прем'єр-міністру України вносяться головами відповідних обласних державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна кандидатура.

Конституція України визначає, що Президент України призначає голів місцевих державних адміністрацій, тобто фактично формує регіональний рівень органів виконавчої влади. Крім того Президент України не відноситься до жодної з гілок влади виступаючи гарантом суверенітету та державності країни. При цьому Кабінет Міністрів України, лише опосередковано може приймати участь у формуванні зазначених органів шляхом представлення кандидатур Президенту, однак затвердити кандидатуру представлену Урядом є лише право а не обов'язок президента. В аспекті функціонального розподілу повноважень та сфер впливу така суперечність породжує адміністративний конфлікт, однак з точки зору розпорядженням адміністративним ресурсом та його використання в політичних цілях породжує відповідно конфлікт політичний.

Аналізуючи зазначений порядок призначення голів місцевих державних адміністрацій приходимо до чіткого розуміння, що і весь апарат місцевої державної адміністрації також знаходиться в розпорядженні Президента, оскільки призначається головою місцевої державної адміністрації. Тобто регіональна політика, на етапі планування відповідає тим критеріям та цілям, які встановлює Уряд, однак на етапі реалізація вона відчуває суттєву корекцію в бік інтересів Президента.

Згадана ситуація несе в собі певні ризики для системи державного управління. Так, якщо на політичній арені складеться ситуація, за якої Президент та Прем'єр-міністр належатимуть до різних політичних сил, або матимуть особистісне протистояння, існують ризики перенесення такого протистояння та політичного конфлікту на регіональний рівень. Прикладом може бути електоральне протистояння Ющенко-Тимошенко, саме через яке Ющенко фактично втратив довіру населення західних регіонів України.

При цьому ця гіпотетична ситуація нівелюється у випадку, коли Президент та Прем'єр-міністр належать до однієї політичної сили. Прикладом може служити сучасний тандем Президента та Прем'єр-Міністра Янукович-Азаров.

Оскільки, в разі його ескалації регіональна влада буде практично неспроможна ефективно управляти регіоном та регулювати соціально-економічний його розвиток, то може з'явитися криза суспільно-політична чи навіть соціально-економічна на рівні регіону, яка швидко отримує загальнодержавний масштаб, що призведе до загострення системної кризи влади.

За існуючих умов, тобто при легітимності означеної вище норми найбільш ефективним заходом подолання зазначених конфліктних ситуацій буде обрання Президента та призначення Прем'єр-міністром представників однієї політичної сили. Однак практичне втілення цього сприятиме узурпації влади, і може призвести до негативних наслідків іншого порядку - загостренню суспільно-політичної боротьби та соціально-економічного протистояння регіональних еліт.

Отже вважаємо за доцільно змінити зазначену вище норму шляхом позбавлення Президента права призначати голів місцевих державних адміністрацій наділивши його при цьому правом усунення їх з посади. Це певною мірою суперечить теоретико-методологічним засадам теорії управління, оскільки за загальним правилом знімати з посади має той хто призначає, однак описана нами ситуація виходить за рамки суто управлінської, вона знаходиться скоріше в політико-адміністративній площині, а тому запропонований нами варіант є цілком виправданим.

Крім того, зняття з посади Президентом можна розглядати як певний вид конституційної відповідальності голів місцевих державних адміністрацій, що сприятиме розуміння ними виключної важливості та необхідності сумлінно дотримуватися конституції та законів України й протистояти проявам корупції.

Більш складними, з точки зору вирішення чи подолання негативних наслідків, є конфлікти політичні. В разі конфліктів адміністративних цілі органів державного управління зрозумілі та чітко визначені, а отже їх можна корегувати або віднайти компромісне рішення без великих витрат часу. Якщо ж конфлікт політичний, то інтереси та цілі конфліктуючих сторін визначити важко, а отже важко віднайти компромісне рішення чи хоча б точки перетину інтересів. За таких умов вирішення політичних конфліктів є процесом довготривалим, а наслідки до яких такий конфлікт може призвести, навіть на етапі спаду активності політичних супротивників, виходять далеко за межі сфери політичних відносин.

Що стосується юридичних процедур вирішення таких конфліктів, то слід звернути увагу перш за все на процедур легітимізації політичних партій та блоків, а також більш чітке регулювання процедури виборів до всіх інституцій представницької демократії та Президента України. Зокрема ми пропонуємо наступне:

– усунути всі суперечності та неточності законодавства про вибори, що можна зробити шляхом створення відповідного комітету Верховної Ради, який має чітко визначити масив норм стосовно планування, організації, проведення виборів, підрахунку голосів та оприлюднення результатів. Всі зазначені норми мають бути кодифіковані у Виборчому кодексі України, що ускладнить процедуру кон'юнктурної зміни нормативно-правового закріплення ряду окремих ключових етапів процесу виборів (реєстрація кандидатів, підрахунок голосів тощо);

– запровадити мажоритарну систему для місцевих виборів із закріпленням механізму відкликання депутата відповідної ради як елемента конституційної відповідальності;

– запровадити інститут відкликання народного депутата обраного за мажоритарною системою до Верховної Ради України, (що правда цей елемент можна буде впровадити лише після чергових виборів, оскільки нинішній склад Верховної Ради сформований за пропорційною системою);

– запровадити чіткі механізми відповідальності учасників політичних процесів;

– ускладнити процедуру переходу депутатів всіх рівнів від однієї фракції до іншої протягом одного строку повноважень.

Вище ми перелічили лише напрямки вдосконалення юридичних процедур в системі виборчих відносин, оскільки саме вибори є ключовим елементом в політичній боротьбі, а невизначеність та недосконалість цього процесу породжує потужні та всеосяжні політичні конфлікти які призводять до негативних наслідків соціально-економічного характеру в умовах країни в цілому.

Крім того це сприятиме подоланню конфліктів що виникають при реалізації політичних функцій державної влади пов'язані із протидією влади та опозиції на рівні боротьби інтересів еліт.

Однак слід зауважити, що вирішення політичних конфліктів не можливо лише за рахунок зміни інституціонального чи організаційно-правового аспекту політичних відносин. Слід звернути увагу також на посилення ролі громадськості у процесі подолання політичних конфліктів. Мається на увазі розвиток інститутів безпосередньої демократії, які знімають політичне напруження між інститутами представницької демократії, однак розвиток яких можливий лише за умов високої громадянської позиції населення та усвідомлення своєї визначальної ролі в політичному процесі. Необхідною передумовою розвитку інститутів безпосередньої демократії є горизонтальна інтеграція населення територіальної громади, яка обумовлена не лише економічними, політичними і правовими чинниками, що впливають на розвиток муніципальної демократії, але й інтересами міжособової взаємодії індивідів. В рамках цих зв'язків приводиться в дію механізм реалізації права на самоврядування. На муніципальному рівні зважаючи на єдність і спільність інтересів і потреб, виникають стосунки, що обумовлюють включення населення в муніципальний управлінський процес шляхом найрізноманітніших форм.

Оскільки громадянське суспільство ґрунтується на самоорганізації соціально-економічних і політичних відносин, що функціонують в правовому режимі соціальної справедливості, можна зробити висновок про необхідність їх розвитку з урахуванням приватних і публічних інтересів на основі розвинених форм самоорганізації населення. Вони мають бути відносно незалежні від держави: лише за цієї умови можливий їх активний розвиток. На розвиток демократії істотно впливають соціально-економічні чинники, головним серед яких - економічна самоорганізація населення. Необхідно по іншому оцінити і забезпечити розвиток відносин власності, що дають основу для розвитку демократії на загальнодержавному та регіональному рівні, визначити найбільш оптимальне поєднання приватних і суспільних інтересів. Найважливішою умовою фактичного втілення демократії є усвідомлення кожним членом територіальної громади своєї причетності до політичних процесів як на рівні регіону так і на рівні країни в цілому. Це обумовлює необхідність подолання дисбалансу між суспільним і приватним інтересами в розвитку політичних процесів, не абсолютизуючи окремі форми відносин, а оптимально поєднуючи їх. Це досягається через індивідуальні і колективні форми активності територіальної громади, наприклад, місцеві референдуми, загальні збори, народні обговорення проектів нормативних правових актів тощо.

Таким чином, подолання конфліктів пов'язаних із реалізацією органами державної влади адміністративних та політичних функцій та мінімізація їх негативних наслідків має зводитися до переосмислення самої парадигми управління конфліктами. Вважаємо, що акцент треба зробити на максимально ефективне використання конструктивної функції конфлікту та пошуку причин що породжують конфлікт і в першу чергу подолання саме їх. До того ж адміністративні конфлікти мають вирішуватися в комплексі із проблемами забезпечення належного функціонування органів державної служби, а політичні - в комплексі з проблемами становлення інститутів громадянського суспільства та розвитком демократичних процесів в країні.

Аналіз сучасного стану розвитку конфліктів в державному управлінні пов'язаних із реалізацією органами державної влади адміністративних та політичних функцій дав змогу зробити наступні висновки:

1. Сучасна практика врегулювання політичних конфліктів в системі державного управління виробила такі шляхи стабілізації системи, які дозволяють попереджувати політичні конфлікти: соціальне маневрування, політичне маневрування, політичне маніпулювання, інтеграція контр еліти, послаблення «системної опозиції». При цьому кожен з запропонованих шляхів відрізняється властивих лише їм набором механізмів та інструментів врегулювання конфліктів між учасниками політичних процесів, зокрема в процесі вибрів.

2. Визначено, що основними підходами для врегулювання конфліктів пов'язаних із реалізацією органами державного управління політичних функцій є: морально-правовий (нормативний), силовий, реалістичний, ідеалістичний, компромісний, консенсусний, інтегративний. На відміну від політичних інструментарій методологічна база вирішення адміністративних конфліктів має в своєму розпорядження лише такі підходи як: нормативний, реалістичний, компромісний, консенсусний. Суть відмінності шляхів вирішення політичних та адміністративних конфліктів полягає в тому, що адміністративні конфлікти в основному вирішуються за рахунок внесення зміно до нормативно-правової бази, з огляду на імперативний характер відносин з приводу реалізації адміністративної функції державного управління.

3. Запропоновано інституційні та юридичні інструменти врегулювання конфліктів як адміністративних, так і політичних, спрямовані перш за все на усунення причини виникнення конфлікту, а вже потім на подолання їх наслідків. При цьому, вважаємо, що вирішення політичних та адміністративних конфліктів в системі державного управління буде найбільш ефективним з урахуванням одночасного переосмислення самої парадигми організації політичного процесу в бік підсилення ролі інститутів громадянського суспільства, правової свідомості та громадянської позиції безпосередніх відносин з приводу реалізації органами державної влади їх політичних та адміністративних функцій.

ВИСНОВКИ

Аналіз конфліктних ситуацій та конфліктів у системі державного управління, причин і факторів, що їх спричиняють та практики вирішення різних видів конфліктів дають змогу зробити наступні висновки:

1. Визначена сутність та природа конфлікту, причини їх виникнення процес розвитку. Було уточнення поняття конфлікту в системі державного управління, під яким розуміється відносини сторін з приводу врегулювання соціально-економічних чи суспільно-політичних суперечностей або стосовно досягнення певних цілей. Конфлікти в системі державного управління, які витікають з реалізації органами державної влади своїх адміністративних та політичних функцій несуть в собі ризики дестабілізації суспільно-політичних та соціально-економічних відносин в країні, призводять до порушення рівноваги соціальної сфери.

2. Визначені особливості конфлікту у системі державного управління до яких зокрема відноситься: специфічне коло учасників конфлікту, а саме суб'єкти політичних відносин та органи державного управління; імперативний характер відносин в системі державного управління, що обумовлює особливості протікання таких конфліктів; системний характер; втягнення в конфлікт крім безпосередніх учасників окремі соціальні групи; наслідки таких конфліктів невідворотно призводять до негативних змін соціально-економічної ситуації чи порушення політичної стабільності.

3. Визначена сутність конфліктів які виникають внаслідок реалізації органами державної влади адміністративної функцій державного управління. Серед таких конфліктів найбільш часто зустрічаються конфлікти між: державно-адміністративними структурами й підприємствами державного й приватного секторів; державними органами й іншими організаційно оформленими ланками управління чи організації суспільства; державою й населенням; чиновниками й громадянами; внутрішньо організаційні конфлікти в державних установах; державними органами центрального, регіонального й місцевого рівнів. Головна відмінна риса таких конфліктів полягає в тому, що відносини з приводу реалізації адміністративної функції державного управління регулюються імперативними методами, а отже такі конфлікти частіше за все вирішуються зміною порядків здійснення окремих процедур та їх нормативне закріплення. Що стосується конфліктів де другою стороною виступають не органи державної влади, то тут головною їх особливістю є те, що вирішення таких конфліктів знаходиться суто в правовій площині.

4. Визначено особливості конфліктів, що виникають при реалізації політичних функцій державної влади. Такі конфлікти частіше за все пов'язані із боротьбою між різними політичними елітами та виразниками економічних інтересів різних груп з приводу заволодіння реальним впливом на політичні процеси в суспільстві та доступ до важелів державного управління, тобто до вищих державних посад. Крім того політичні конфлікти проявляються в боротьби влади та опозиції, а також в протистоянні різних гілок влади з метою встановлення більш широких контрольних функцій та підпорядкуванні більшої кількості органів державного управління стратегічного спрямування.

5. Визначені способи та форми розв'язання конфліктів у державному управлінні. Зокрема політичні конфлікти можуть бути врегульовані шляхом: соціального маневрування, політичного маневрування, політичного маніпулювання, інтеграції контреліти, послаблення «системної опозиції». При цьому основними підходами щодо врегулювання конфліктів пов'язаних із реалізацією органами державного управління адміністративних та політичних функцій є: нормативний, силовий, реалістичний, ідеалістичний, компромісний, консенсусний, інтегративний. При цьому по відношенню до адміністративних конфліктів не можуть бути застосовані силовий, ідеалістичний, інтегративний підходи.

6. Визначені напрямки удосконалення інституційних та юридичних процедур як інструментів урегулювання конфліктів. Запропоновано низку інструментів врегулювання адміністративних і політичних конфліктів в системі державного управління. Перш за все, слід завернути увагу на врегулювання конфліктів між органами державної влади та приватним сектором, для цього пропонується зокрема: вдосконалити податкове законодавство, створити координаційну раду з питань політики врегулювання підприємницької діяльності, яка б надавала конкретні пропозиції Уряду щодо вдосконалення господарського законодавства України. В аспекті адміністративних конфліктів між органами державної влади та громадськими організаціями, асоціаціями спілками та іншими інститутами громадянського суспільства пропонується: створити координаційні ради при кожному міністерстві, яка б складалася з представників відповідної галузі економіки кожного регіону; наділити функціями виконавчого органу такої ради структурний підрозділ міністерств чи відомств, який відповідає або за зв'язки з громадськістю, або за організацію роботи цього органу в цілому; надання резолюціям таких рад форми пропозицій та подань до відповідного галузевого міністерства спрямованих на вдосконалення законодавства; наділення таких рад функціями громадського контролю. Що стосується внутрішньо-організаційних конфліктів та конфліктів субординації інститутів державного управління пропонується внести зміни до законодавства щодо порядку призначення та зняття з посади голів місцевих державних адміністрацій. Зокрема пропонується наділення повноваженнями по призначенню голів Прем'єр-міністра, а повноваженнями щодо їх зняття з посади Президента України, що створить ефективний механізм регулювання та контролю за реалізацією засад регіональної політики. В аспекті подолання конфліктів між чиновниками та громадянами пропонується посилення відповідальності за корупційні діяння, впровадження солідарної відповідальності по всій вертикалі субординація в органі державної влади де виявлені корупційні схеми, посилення громадського контролю та активізації діяльності інститутів громадянського суспільства. Що стосується вирішення політичних конфліктів та подолання конфронтації між політичними елітами пропонується змінити систему виборів до представницьких органів влади з метою недопущення до участі в таких процесах суто формальних технічних політичних утворень. Зокрема пропонується підвищити виборчий поріг до 7%, впровадити конституційну відповідальність у вигляді інституту відкликання депутатів обраних на мажоритарній основі, впровадження заборони зміни депутатом політичної фракції протягом одного скликання.

На нашу думку аналіз існуючих конфліктів в системі державного управління пов'язаних із реалізацією органами державної влади адміністративних та політичних функцій та запропоновані напрямки їх подолання за умови їх реалізації значно посилять спроможність організаційно-правової та суспільно-політичної складової цієї системи протистояти проявам кризових явищ. Головною метою в управлінні зазначеними конфліктами має стати не стільки їх усунення скільки використання їх конструктивної функції з метою посилення політичної та соціальної стабільності країни та покращення її соціально-економічного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. 240 днів діяльності влади в новому форматі: оцінка неурядових аналітичних центрів // Національна безпека і оборона. - 2007. - №3. - С.4-11.

2. Авксентьев В. А. Этнические конфликты /А. В. Авксентьев//Социологические исследования. - 1996. -№ 12. - С. 43-49.

3. Административное право Украины. -- 2-е изд., перераб. и доп. Учебник для студентов высш. учеб, заведений юрид. спец./ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук и др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. -- Харьков: Право, 2003. -- 576 с.

4. Административное право. Душакова Л.А., Чепурнова Н.М.: учебно-методический комплекс. - М.: ЕАОИ, 2008 - 371 с.

5. Административное право. Звоненко Д.П, Малумов А.Ю, Малумов Г.Ю. - М.: Юстицинформ, 2007. -- 416 с.

6. Административное право. Под ред. Попова Л.Л. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2005. -- 703 с.

7. Административное право. Общая и Особенная часть: курс лекций. Бородин С.С., Громыко С.С. - СПб.: ГУАП, 2007. -- 432 с.

8. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии// Полис. - 1992.- №4

9. Андреев В. И. Конфликтология (Искусство спора, ведення переговоров, разрешенияконфликтов) /В. И. Андреев. -М.: Народное образование, 1995. - 128 с.

10. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Структура конфликта // Конфликтология -- М.: ЮНИТИ, 1999. -- С. 239. -- 551 с. -- 10000 экз. -- ISBN 5-238-00062-6.

11. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 16. - Спр. 5467б. - Арк. 1-53.

12. Архів Верховної Ради України. - Ф. 1. - Оп. 35. - Спр. 134.

13. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: курс лекций / Атаманчук Г.В. - М.: Юридическая литература, 1997. - 400 с.

14. Бандурка О. М. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть / О. М. Бандурка, В. А. Греченко. - Харків: УВС, 2000.- 303 с.

15. Бахрах Д. Н., Россинский Б. В., Старилов Ю. Н. Административное право: Учебник для вузов. -- 3-е изд., пересмотр, и доп. -- М.: Норма, 2007. -- 816 с.

16. Бойко В. В., Ковальов А. Г., Панфьоров В. М. Соціально-психологічний клімат колективу й особистість. М.: Думка, 1983. 207 с.

17. Бурдье П. Социолог под вопросом. Интервью с P. Thuillier / П. Бурдье // Социологическиеисследования. - 2003. -№ 8. - С. 104-113.

18. Ващенко К.О., Корнієнко В.О. Політологія для вчителя. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/politolog/194..htm

19. Вибори-2006: умови, суб'єкти, наслідки. Аналітична доповідь Центру Разумкова. - Національна безпека і оборона, 2005, №10, с.16.

20. Виступ голови ЦВК І. Ємця при відкритті першої сесії Верховної Ради України 11 травня 1994 р. // Голос України. - 1994. - 13 травня.

21. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть: Монографія. - Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. - 304 с.

22. Глухова А. В. Политические конфликты: основания, типология, динамика (теоретико-методологический анализ) / А. В. Глухова. - М.: Едиториал УРСС, 2000. -280 с.

23. Государственное управление: основы, теории и организации: под ред. В.А. Козбаненко. - М.: «Статут». - 2002. - 366 с.

24. Гришина Н. В. Психологаяюнфликга/Н. В. Гришина. - СПб.: Питер, 2000. - 464 с.

25. Гусарєв С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія: навчальний посібник. - К.: Знання, 2005.- 655 c.

26. Давлетчина С. Б. Конфликтология: Учеб. пособие. - Улан-Уде: Изд-во ВСГТУ, 2005. - C. 126.

27. Дарендорф Р. Злементьі теории социального конфликта / Р. Дарендорф // Социологическиеисследования. - 1994. -№ 5. - С. 142-147.

28. Дарендорф Р. Современньш социальный конфликт. Очерк политической свободы /Р. Дарендорф; [пер. С нем.]. -М.: РОССПЗН, 2002. - 288 с.

29. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник) / за заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 265 с.

30. Державне управління: Словник-довідник / [В.Д.Бакуменко, Д.О.Безносенко, І.М.Варвар, В.М.Князєв та ін. ]; за заг. ред. В.М.Князев, В.Д.Бакуленка. - К.: Вид-во УАДУ, 2002 - 228с.

31. Держалюк О. М. Політичний конфлікт як фактор внутрішньої загрози національній безпеці // Стратегічні пріоритети. - № 1. - 2006. http://old.niss.gov.ua/Strateg_pr/1/1-5.pdf

32. Донцов А. И., Полозова Т. А. Проблема конфликта в западной социальной психологи // Психологический журнал. - 1980. - Т.1; 6. - С. 120.

33. Думки голів Парламенту попередніх скликань // Національна безпека. - 2003. - №2 (38). - С. 30-35.

34. Ершов А. А. Личность и коллектив. - Л.: Знание, 1976. - С. 40.

35. Ємельяненко Л. М., Петюх В. М., Торгова Л.В., Гриненко А.М. Навч. посіб. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 315 с.

36. Журавський В. С. Принципи формування та термін повноважень палат двопалатного парламенту / В. С. Журавський // Правова держава. - 2001. - Вип. 12. - 175 с.

37. Зайцев А. К. Социальный конфликт. - изд. 2-е / А. К. Зайцев. -М.: Academia, 2001. - 464 с.

38. Запрудский Ю. Г. Социальний конфликт (политологический анализ). - Ростов-на-Дону, 1992. - С. 9-39.

39. Запрудський Ю. Г. Внутри конфликта // Социс. - 1993. - № 7. - С. 51.

40. Запрудський Ю. Г. Внутри конфликта // Социс. - 1993. - № 7. - С. 51.

41. Зубок Ю. А. Конфликты // Знание. Понимание. Умение. -- 2005. -- № 2. -- С. 179--182.

42. Каневський О. Принципи розподілу влади в механізмі сучасної демократичної держави / О. Каневський. - Севастополь: Вид-во СевДПУ, 1999. - 47 с.

43. Картунов О. В. Анатомія політичних конфліктів / О. В. Картунов, О. Маруховська//Віче. - 2001. -№ 11. -С. 155-159.

44. Картунов О. В. Концепции прав человека этнонациональных меншинств: от конфликта к компромису / О. В. Картунов // Политический менеджмент. - 2005. -№2. -С. 3-23.

45. Картунов О., Маруховська О. І спокій тільки сниться // Політичний менеджмент - 2003. - д№ 1 - С. 109.

46. Картунов О., Маруховська О. І спокій тільки сниться // Політичний менеджмент - 2003. - № 1 - С. 102-109.

47. Козер Льюис Функции социального конфликта / Пер. с англ. О. Назаровой; Под общ. ред. Л. Г. Ионина. - М.: Идея-Пресс, 2000. - С. 41-42.

48. Конфликты в сфере государственного управления.: [Электронный ресурс] Портал управления МГУ. - Режим доступа: http://www.bigmanage.com/?p=197

49. Конфлікти в державно-адміністративній сфері [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://refs.co.ua/61884-Konflikty_v_gosudarstvenno_administrativnoiy_sfere.html

50. Конфліктологія / За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. - Харків: Право, 2002. - С. 112.

51. Конфліктологія / За ред. професорів Л. М. Герасіної та М. І. Панова. - Харків: Право, 2002. - С. 112-119.

52. Концептуальні засади взаємодії політики й управління: навч. посіб. / авт. кол.: Е. А. Афонін, Я. В. Бережний, О. Л. Валевський та ін.; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Козакова. - К.: НАДУ, 2010. - 300 с.

53. Концептуальні засади взаємодії політики й управління: навч. посіб. / авт. кол.: Е. А. Афонін, Я. В. Бережний, О. Л. Валевський та ін.; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова, В. В. Голубь, В. М. Козакова. - К.: НАДУ, 2010. - 300 с.

54. Котигоренко В. Причинність етноконфліктів: впливи глобалізації / В. Котигоренко // Політична думка. - 2002. - № 1. - С. 97-113.

55. Котигоренко В. Сучасні концепції конфлікту як суспільного явища // Людина і політика. -2002. - № 3(21). - С. 75-87.

56. Котигоренко В. Сучасні концепції конфлікту як суспільного явища / В. Котигоренко // Людина і політика. - 2002. - № 3. - С.75-87.

57. Кремень В. Г. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду) / В. Г. Кремень, Д. В. Табачник, В. М. Ткаченко. - К.: АКС -ЦККАІМЕ, 1996. - 793 с.

58. Литвин В. М. Сучасна Україна у дзеркалі суспільно-політичних конфліктів // Урядовий кур'єр. - 2002. - 23 листоп. (№ 219). - С. 8.

59. Лукашевич М. П., Туленков М. В. Соціологія: загальний курс. - К.: Каравела, 2006.- 408 c.

60. Макарычев А.С. Стабильность и нестабильность при демократии: методологические подходы и оценки// Полис. - 1998. - №13

61. Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона/ В современной орфографии. - Петербург: Издательское общество "Ф.А. Брокгауз - И.А. Ефрон", 1907-1909 // [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://slovari.yandex.ru/~книги/Брокгауз%20и%20Ефрон

62. Мерлин В. С. Структура личности: характер, способности, самосознание: Учеб. пособие. - Пермь: ПГПИ, 1990. - С. 102.

63. Мороз О. У складних умовах домінувала тенденція зростання кількісних та якісних показників роботи парламенту: тези доповіді Голови Верховної XIII скликання про стан законодавчої бази в Україні / О. Мороз // Голос України. - 1998. - 14 травня.

64. Нижник Н.Р. Системний підхід в організації державного управління: навч. посібник / Нижник Н.Р., Машков О.А. - К.: Видавництво УАДУ, 1998. - 160 с.

65. Основні проблеми впровадження інституту державних секретарів в Україні // Аналітичні записки щодо проблем і подій суспільного розвитку. - [Електронний ресурс]: Національний інститут стратегічних досліджень. - Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Monitor_4/02.htm

66. Парламент в Україні: тенденції та проблеми становлення (аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека. - 2003. - № 2 (38). - С. 2-30.

67. Пахомова Т. І. Щодо механізмів управління кризами суспільного розвитку в системі державного управління. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2008-4/R_2/09ptisdu.pdf

68. Перебенесюк В. П. Соціальні конфлікти в Україні: потенціал, сфери розгортання, проблеми розв'язання (громадська думка молоді). - 1994. - Вип. 31. - С. 6. - (Сер. «Наукові доповіді»).

69. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / під ред.: Ф. М. Рудич та ін. - К.: Парламент. вид-во, 1998. - С. 169.

70. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / Редкол.: Ф. М. Рудич та ін. - К.: Парламент. вид-во, 1998. - С. 169-174.

71. Політичний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. - К., 1997. - С. 173.

72. Політичні конфлікти [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://lib.mdpu.org.ua/e-book/politologiya/eBook/modul_2/tema17.htm

73. Політичні партії: соціологічне дослідження. - Національна безпека і оборона, №3, 2005, с.14.

74. Полякова Л. Аспекти взаємодії Президента України і Верховної Ради. Спроба посилення президентської влади (1994-2004) // Схід. - № 5 (105). - 2010.

75. Полякова Л. І. Початок сучасного державотворення та основні моменти розвитку органів виконавчої влади в незалежній Україні (1991-1999 рр.) / Л. І. Полякова // Схід. - 2010. - №1 (101). - С. 79-83.

76. Прес-конференція Леоніда Кравчука // Урядовий кур'єр. - 1994. - 21 травня.

77. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV // Відомості Верховної Ради. - 1999. - № 20-21. - ст.190

78. Регіональний вимір політичного процесу в Україні у 2007 році: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції (Львів, 10 листопада 2007 року) / Укл. Романюк А.С., Скочиляс Л.С., Шиманова О.В. - Львів: Генеза-ЦПД, 2007. - 132 с.

79. Резолюція Європейського парламенту №1138 від 6 квітня 2006р. стосовно парламентських виборів в Україні (неофіційний переклад) - Офіційний сайт Міністерства закордонних справ України; http://www.mfa.gov.ua

80. Результати референдуму 16 квітня 2000 року [Електронний ресурс]. - режим доступу: www.cvk.gov.ua/ows-doc/doc-ref/rez.htm.

81. Саламатов В. П. Конфліктологічний моніторинг як інформаційно-аналітична система / В. П. Саламатов // Вісник ЖДУ - 1997. - № 2. - С. 64-70.

82. Скакунов Э.И. Методологические проблемы исследования политической стабильности//Междунар исследования. 1992. № 6. С. 35--36.

83. Скрипнюк О. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10 річчя незалежності України: [монографія] / О. Скрипнюк. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. - 600 с.

84. Соотл Г. Революция и конфликты в жизни общества: модели развития. - Таллінн: Сокала, 1990. - С. 94.

85. Сперанский В. И. Конфликт: сущность и особенности его проявления // Соц.-полит. журн. -1993. - № 5. - С. 155.

86. Станкевич І.П. Політичний конфлікт та технологія його запобігання / Станкевич І.П. // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2007. - Вип. 87 - 88. - С. 70-73.

87. Станкевич І.П. Шляхи та способи розв'язання політичних конфліктів / Станкевич І.П. // Вісник Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. - 2007. - Вип. 87 - 88. - С. 128-132.

88. Статус опозиції: вітчизняний та зарубіжний досвід, рекомендації: Інформаційно-аналітичне дослідження. - К.: Лабораторія законодавчих ініціатив - 2006. - 32 с.

89. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: Учеб. Пособие. - К.: МАУП, 2003. - 368с.

90. Ткач А. Політологія психологія комунікації // Освіта регіону - 2011. - №4. - С. 123.

91. Тодыка Ю. Н. Президент Украины: конституционно-правовой статус / Ю. Н. Тодыка, В. Д. Яворский. - Харьков: Факт, 1999. - 255 с.

92. Уткін О. І. Соціально-політична стабільність у регіоні: етнополітичні та міжконфесійні чинники /О. І. Уткін. -К.: НІСД, 1998. -Вип. 3. - 132 с.

93. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетили и путь к процветанию. - М.: АСТ:АСТ Москва: Хранитель, 2006. - 730с.

94. Шаповал В. М. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні / В. М. Шаповал, В. І. Борденюк, Г. С. Журавльова. - К., 2000. - 214 с.

95. Шаран П. Сравнительная политология. М., 1992. Ч. 2 С. 24.

96. Шубін С. П. Політичний конфлікт і безпека держави: [монографія] / С. П. Шубін. -Миколаїв: МДУ імені В. О. Сухомлинського, 2008. - 88 с.

97. Шубін С. П. Політичний маркетинговий аналіз сутності сучасного соціально-політичного конфлікту в державі // Теорія та практика державного управління. - 2010. - Вип. 1 (32). - С.114-122.

98. Юридическая конфликтология: под ред. В.Н.Кудрявцева - М.: Изд-во ИГиП РАН, 1995. - 316 c.

99. Якименко Ю., Литвиненко О. Політичні партії за рік до виборів: майбутнє, що починається сьогодні. - Національна безпека і оборона, 2005, №3, с.5-9.

100. Jaworsky J. Ukraine. Stability and Instability. - McNair Paper 42, INNS, August, 1995.

101. Zimmerman E. Government Stability in Six European Countries During the World Economic Crisis of the 1930: Some Preliminary Considerations// European Journal of Political Research. - 1987.- Vol.15, №1.

Размещено на Allbest.ru