Дослідження виховної роботу вузах системи МВС

Сутність виховання в контексті педагогіки, психології, філософії; основні етапи й напрямки розвитку соціології виховання. Особливість впливу на виховання соціального середовища в суспільстві на матеріалах дослідження виховної роботи у ВУЗах системи МВС.

Рубрика Психология
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.08.2011
Размер файла 87,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Відповідно до таких концепцій сформувалася й певна модель трудової мотивації, що ґрунтується па ідеї, що провідним мотивом, спонуканням до праці може служити бажання реалізації ідеологічних цілей, перемога соціалізму у світовому масштабі, боротьба зі світовою буржуазією й т.п. Матеріальні мотиви (статок, добробут, багатство) при цьому витіснялися із суспільної свідомості під пресингом потужної ідеологічної обробки. Подібна модель при всій своїй зовнішній привабливості придушувала природне прагнення працівника до забезпечення собі й родині гідного існування, до досягнення життєвого успіху не в майбутньої, а в дійсному, сьогоднішнім житті, до відчуття себе хазяїном своєї долі, що забезпечує собі економічну незалежність високими заробітками. До того ж така модель не могла по своїй суті забезпечити реалізацію соціалістичного принципу "кожному по праці".

У підсумку праця значною мірою втратив роль мотиву в побудові світлого майбутнього, а його роль мотиву заробітку виявилася багато в чому блокованою ідеологією "зрівнялівки". Здається, що це одна з вагомих причин спаду суспільного виробництва в період перебудованого відновлення суспільства.

Розробка адекватної моделі трудової мотивації, що опирається на досягнення сучасних мотиваційних концепцій і враховуючої особливості сучасної ситуації в сфері праці в нашій країні, висувається сьогодні як одне з головних завдань соціально-економічних наук. А формування мотиваційних механізмів трудового поводження, орієнтованих на загальнолюдські цінності трудової моралі, стає найважливішим завданням трудового виховання.

Орієнтиром у формуванні установок трудового поводження можуть служити тенденції в змінах подань про цінності в сучасній підприємницькій діяльності.

Відповідно до досліджень, проведеним інститутом Баттелле в 1984 р., з концепцій підприємництва усе більше виключаються такі загальновизнані цінності, як дисципліна, слухняність, ієрархія, досягнення, кар'єра, достатність, влада, централізація. На зміну їм приходять інші цінності - самовизначення, участь, колектив, орієнтування на потреби, розкриття особистості, творчість, здатність іти на компроміс, децентралізація. Зрозуміло, що зміна цінностей у цивілізованому підприємництві скоріше може служити далеким, стратегічним орієнтиром. Для нашої кризової економіки з величезним сектором тіньової й елементами злочинної економіки головне завдання трудового виховання бачиться у формуванні готовності заробляти собі на життя власною працею, щоб уберегти молодих людей, що вступають у життя, від прагнення "робити гроші" будь-яким, нерідко протиправним шляхом, щоб зберегти в трудовий, моралі цінність виробничої (у широкому змісті - розумової й фізичної) трудової діяльності й повага до людини праці, що заробляє на життя створенням матеріальних і духовних цінностей.

Відзначимо, що відгомони "зміни цінностей" доходять і до нас. Обнадійливі результати, наприклад, були отримані в соціологічних дослідженнях орієнтації молоді України на ринкову діяльність . От деякі з них.

Головне в роботі - можливість добре заробити. Так уважають сьогодні школярі й студенти, робітники та службовці, жителі райцентрів і столиці. Саме ця сторона всякої роботи найбільш значима для молоді, престижна в її середовищі. Як саму істотну характеристику роботи ця ознака вибрала кожен п'ятий з опитаних у районних й обласних центрах і кожен третій у Києві.

У той же час дослідження виявили розходження у виборі пріоритетів у трудовій діяльності залежно від соціальних умов і рівня культури опитуваних. Так, для молоді районних й обласних центрів в "п'ятірку" найбільш важливих ознак (крім зазначеного вище) входять: комфортні умови праці; робота "від і до" із прийнятною зарплатою; можливості для професійного росту й кар'єри; автономія на робочому місці, можливість відлучок з роботи, Як бачимо, прагнення гарне заробити сполучається з орієнтацією на роботу скоріше комфортну, чим напружену, розміряну - чим інтенсивну, мало організовану, ніж дисципліновану. Важко собі представити, як при такому відношенні до роботи можна розраховувати на високу зарплату й на чому буде ґрунтуватися очікуване професійне просування й кар'єра працюючих. До орієнтації на роботу представників цієї групи можна додати націленість скоріше на малозмістовну й низькоквалифіковану роботу, чим на творчу; на малопрестижну більше, ніж на суспільно значиму; виконавську скоріше, ніж на керівну. І все це, не забудемо, на тлі прагнення заробити якнайбільше. Зрозуміло одне що навряд чи можна при такому відношенні до роботи серйозно розраховувати на гарний заробіток, тим більше в ринкових умовах.

Другу групу опитаних - молодих киян - відрізняє більший реалізм. Дійсно, слідом за високою зарплатою в п'ятірці найбільш важливих характеристик роботи називають (дослідження проводилося в 1992 р. См.: Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. - К., 1993.) такі: самостійне прийняття відповідальних рішень і підприємницький ризик; висока кваліфікація й утворення і їхнє постійне відновлення; престиж професії й спеціальності. Особливо хочеться підкреслити відбиття в цій моделі такої "ринкової" цінності, як стабільність і гарантованість зайнятості, які, на наш погляд, більше інших указують на реальність підходів о із цієї групи. Високу зарплату, на їхню думку, можна заробити на високопрестижної і кваліфікованій роботі при готовності не тільки освоїти неї, але й постійно вдосконалюватися; трудитися напружено й продуктивно, менше думаючи про відпочинок і зручності за рахунок робочого часу, і більше про пошуки резервів. Ініціатива й виправданий ризик, відповідальність і заповзятливість - необхідні передумови вдалої трудової діяльності, кар'єри. Однієї з найважливіших цінностей самореалізації працівника при цьому виступає сама можливість працювати, гарантованість зайнятості, стабільність.

Порівняння обох моделей показують майже очевидну перевагу для роботи в умовах ринку орієнтації другої групи опитаних.

Очевидно, що формування цінностей ринкового трудового поводження вимагає взаємозв'язку трудового виховання з вихованням загальної культури людей, з поліпшенням умов соціальної сфери життєдіяльності.

Про соціальну сферу соціологи говорять звичайно в "широкому" й "вузькому" змісті.

В "вузькому" змісті соціальна сфера поєднує комплекс умов праці, побуту, дозвілля; доступність культурних благ і послуг, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, працевлаштування. В умовах командно-адміністративної системи функції соціальної сфери регулювалися й оплачувалися державою. Це створювало ілюзію "безкоштовності" соціальних послуг, хоча оплачувалися вони із грошей, зароблених трудящими. До того ж розміри і якість соціальних послуг відставали від сформованих світових стандартів. У виховному плані такий підхід переломлювався у формуванні почуття боргу й подяки за це "виняткове благо", що виходить від влада імущих.

В "широкому" змісті соціальна сфера охоплює простір соціальної справедливості, соціальної рівності й соціальних гарантій. Твердження про побудову в нашій країні суспільства, де всі ці проблеми практично вирішені, носили скоріше пропагандистський характер. Дійсно, навряд чи можна вважати справедливим відрахування близько 80% зароблених працівниками грошей на користь держави. Важко говорити про соціальну рівність представників партійно-адміністративного апарата й рядових громадян. А соціальні гарантії забезпечували підтримка досить низького рівня життя. У той же час засобами виховання підтримувалося й формувалося переконання в незаперечних перевагах наших завоювань у соціальній сфері. Хоча паралельно затверджувалася психологія утриманства, споживацтва, сподівання на державу, що повинне "усе забезпечити" й "усе надати".

Перехідний період до ринкових відносин загострив всю сукупність соціальних проблем, насамперед, через зниження фінансових можливостей реалізації колишньої соціальної політики. Наростання соціальної нерівності й поділ суспільства на бідних і багатих, посилення соціальної несправедливості, ослаблення й зникнення соціальних гарантій, перекладання їх на плечі самих трудящих - тільки деякі зі змін, що відбулися в цій сфері.

Актуальним у вихованні стає формування установок на соціальну "самозахист" за рахунок відрахувань від заробітків добре оплачувана праця сьогодні стає гарантом соціальної забезпеченості завтра. На зміну соціальній рівності приходить орієнтація на рівність можливостей у самозабезпеченні й самореалізації. У сполученні з нерівними здатностями людей у реалізації рівних можливостей лігітимізується правочинність соціальної стратифікації, нерівного положення людей у суспільстві.

Переходячи до завершальної - духовного - сфері громадського життя, підкреслимо виняткове значення для виховання всіх складових цієї сфери - утворення, науки й культури. Загальним їхнім недоліком у доперестроєчний період була заідеологізованість, тобто націленість на відбиття класового інтересу. Це вело до закритості, обмеженості, тенденційності духовного життя в країні, до перекрученого відбиття в суспільній свідомості реальності. Фінансування духовної сфери по "залишковому принципі" не дозволяло повною мірою реалізувати творчий потенціал народу.

Демократизація духовного життя сприяла її деідеологізації, доступу до невідомого раніше вітчизняним і закордонним досягненням культури, розширила можливості вільного творчого самовираження. Однак на хвилі цих прогресивних змін духовне життя країни наводнила маса низькопробних виробів різних жанрів. Доступ до дійсної духовної культури багатьом став "не по кишені". Знизилася державна підтримка утворення, науки й культури. Ознаки кризи витають й у духовній сфері. З навчальних закладів ідуть учителі й викладачі через матеріальні причини. Падає виховний потенціал системи утворення й виховання.

Отже, огляд виховної ситуації в кожній з розглянутих сфер громадського життя свідчить про її радикальну зміну. Докорінно змінюються цінності, норми, схвалювані зразки поводження. Все це вимагає змін у змісті й методах виховання, які повинні застосовуватися з урахуванням результатів соціологічних досліджень змін у виховному впливі навколишнього середовища.

Актуальною в контексті сказаного виглядає думка відомого французького педагога С. Френса про зв'язок виховання із соціальним середовищем. Виховна робота "потерпіла б повний крах, - затверджував він, - якби ми зневажали взаєминами людини з навколишнім соціальним середовищем. Наше завдання полягає в тім, щоб максимально пристосувати особистість із рє незаперечною цінністю до вимог життя в суспільстві, навіть якщо ці вимоги часом здаються нам нелогічними й абсурдними. Вони існують й їх не можна не враховувати в педагогічній діяльності .

Додамо на закінчення, що здійснення змін у системі виховання навряд чи здійснено без виділення їх у пріоритетні напрямки державної політики демократизації суспільства й переходу до ринкової економіки.

Розділ 2. Дослідження виховної роботи у вузах системи МВС

Виходячи з того, що ОВД України є воєнізованою системою, головною метою якої є охорона громадського порядку України, політичної й економічної системи, життя й здоров'я громадян, їхніх прав і воль від протиправних зазіхань у роботі в роботі з курсантами вузів системи МВС України, майбутніми практичними працівниками ОВД України, є виховання в них високої виконавчої дисципліни, особистісних якостей, які будуть забезпечувати найбільш ефективне виконання професійного боргу, які закріплені в нормативно-правових актах України (Законі України "Про міліції", Кодексі честі працівника ОВД, Присязі працівника ОВД України й т.п.).

Для успішного виконання цих завдань необхідна якісна підготовка працівників міліції яка можлива за допомогою організації освітнього процесу відповідно до загальноприйнятої системи утворення нашої країни й багатьох інших країн світового співтовариства.

2.1 Об'єкт вивчення

Поряд зі здійсненням навчання вмінням і навичкам у спеціалізованих навчальних закладах системи МВС нашої країни передбачене й здійснюється виховання. Виховання у вузах МВС є об'єктом дослідницької уваги. Виховання, як передумова, умова й причина нормального існування суспільства в цілому, конкретної громадської організації, соціального інституту до якимсь ставляться й органи внутрішніх справ. Заставою успішного існування організації й виконання нею функцій є виконання функціональних обов'язків, соціальних ролей, передбачених даною системою кожним учасником даної організації. Це є дуже важливою умовою в умовах існування тотальної інституції - ОВД. А тому стану виховної роботи повинне приділятися особлива увага безпосередніми виконавцями даного виду діяльності. Те, що виховання є заставою успішної діяльності ОВД говорить факт того, що після скасування виховних відділів, інституту замполітів, що існував у радянській міліції, порівняно недавно МВС було ухвалене рішення про відтворення відділів по безпосередньому заняттю вихованням особового складу - відділів ВСР і ПО при УМВД областей. Цей факт також доводить те, що існує необхідність у професійних вихователях, які не просто будуть займатися вихованням кожного співробітника ОВД, а зможе надавати компетентну допомогу по виробленню необхідних організаційно-виховних заходах конкретного підрозділу, зробити діагностику цієї діяльності, визначити недоліки й слабкі сторони. Виховання у вузах МВС - тема актуальна й досить проблематична, тому що в цей час замічений ріст злочинності в ОВД, погане виконання службових обов'язків, що, можливо, є наслідком недостатньої, погано організованої виховної діяльності. А тому що співробітники практичних органів готуються в навчальних закладах системи МВС, то недоліки у виховній роботі в цих закладах досить складно проявляються в безпосередній роботі на практиці.

2.2 Мети, завдання, гіпотези дослідження

Метою даного дослідження є вивчення виховної роботи у вузах МВС: стану, напрямку виховання, недоліки й виникаючі протиріччя, шляхи поліпшення якості здійснення даної діяльності.

Завданнями дійсного соціологічного дослідження є:

з'ясування стану дисципліни, як наслідку виховної діяльності;

установлення найпоширеніших серед курсантів дисциплінарних провин;

відносини до чинених провин;

причини й умови поширеності рецидивів здійснення дисциплінарних провин серед курсантів;

з'ясування стану виховної роботи з особовим складом;

установлення найбільш пріоритетних напрямків виховної діяльності, проблем і недоліків;

з'ясування напрямку виховання у вузах системи МВС;

спробувати визначити внутрішні й зовнішні причини й умови, що мають вплив на виховну роботу в цілому й стан виконавчої дисципліни, поширеність дисциплінарних провин серед курсантів системи навчальних закладів МВС.

Гіпотезами дослідження, які необхідно підтвердити або спростувати в ході дослідження є:

Стан виховної діяльності й дисципліна у вузах системи МВС мають істотні недоліки.

Стан дисципліни серед курсантів залежить від стану й здійснення виховної діяльності в навчальних закладах МВС, що у свою чергу залежить від стану суспільства в цілому.

2.3 Метод дослідження й вибірка

Методом дослідження, або, скоріше, діагностики стану виховної роботи у вузах системи МВС було обране соціологічне опитування, як один з найбільш прийнятних, на мій погляд, у даній ситуації, що дозволяє визначити напрямку, динаміку й загальну характеристику виховної роботи у вузах системи МВС. Для проведення вивчення стану виховної роботи був створений інструментарій - соціологічна анкета, що складається з різних питань, що охоплюють до деякої міри такий величезний об'єкт, як виховання.

Для проведення опитування курсантів Університету внутрішніх справ й Одеського інституту внутрішніх справ була розрахована вибіркова сукупність, для репрезентативного відбиття генеральної сукупності курсантів одержання результатів з помилкою в 1,5%.

У підсумку було опитано 700 курсантів Університету внутрішніх справ соціально-психологічного факультету, слідчо-криміналістичного, факультетів економічної й суспільної безпеки без випускних курсів (проводилося опитування у квітні-травні 1999 року), а також 300 курсантів Одеського інституту внутрішніх справ 1-го й 2-го факультетів без випускних курсів (проводилося опитування у квітні 2000 року). Відбір курсантів здійснювався по загальнокурсових списках, складених за абеткою, покроково.

2.4 Обробка й інтерпретація отриманих даних

Згідно складеного інструментарію було проведене опитування курсантів Університету внутрішніх справ й Одеського інституту внутрішніх справ. У результаті опитування були отримані дані, які в тім або іншому ступені характеризують стан виховної роботи в даних вузах.

Тому що дисципліна прямо залежить від виховної роботи, або, точніше, якості виховної роботи, те доречним було з'ясувати, що думають по питаннях стану дисципліни безпосередньо самі суб'єкти дисциплінарної практики, тобто курсанти цих навчальних закладів. Так згідно отриманих даних на думку курсантів у цей час стан дисципліни істотно не змінилося, а деякі відзначають навіть помітне поліпшення. Так 39% курсантів ОИВД й 35% курсантів УВС відзначають поліпшення стану дисципліни в даний момент, а 21% курсантів ОИВД й 12,86% курсантів УВС відзначили значне її поліпшення.

Найпоширенішими дисциплінарними провинами на дійсний момент є пропуски занять по неповажних причинах (35% - ОИВД й 36% УВС), що, можливо є на мій погляд наслідком загального падіння престижу вищого утворення в даний момент у нашому суспільстві, низький рівень затребуваності фахівців у виробництві, тому що переважає в основному середній бізнес у нашій країні, заняття яким не вимагає дуже високого рівня утворення, а також малою масштабністю бізнесу в наше країні в зв'язку з нестабільністю ситуації на законодавчому рівні в області оподатковування, настроєністю найближчого оточення курсантів і вихователів. Ще однією найпоширенішою дисциплінарною провиною є невиконання розпорядку дня, порушення форми й неохайний зовнішній вигляд, уживання спиртних напоїв, що говорить про те, що ОВД хоч і закритий соціальний інститут, однак всі зміни в суспільстві (загальний нігілізм, песимістичний настрій, загальна незадоволеність рівнем життя, падіння авторитету норм і цінностей суспільства, підтримуване досить довгий час державою й іншими соціальними інститутами суспільства) мають прямий зв'язок з даною організацією, тому що члени організації одночасно виконують інші соціальні ролі і є членами суспільства в цілому, те всі зміни відбиваються повністю або частково. Зухвала стурбованість є досить небезпечним є влучення в число найпоширеніших провин, чинених курсантами навчальних закладів МВС - уживання наркотичних засобів, що є наслідком наркотизації молоді України в цілому.

Важливим фактором є усвідомлене й досить часте здійснення дисциплінарних провин (так усього 32% курсантів ОИВД й 36% курсантів УВС відповіли, що практично ніколи не роблять дисциплінарних провин), що знову ж є лакмусовим папірцем правового нігілізму. Саме усвідомленість здійснення дисциплінарних провин підтверджує факт того, що з курсантів ОИВД 55 % у більше ступені згодні з висловленням, що багато хто роблять провини знаючи, що дане діяння є неправомірним і просто ігнорують установлені правила, тобто в наявності правовий нігілізм, негативне відношення до законності, невір'я в норми й правила як застава дотримання прав кожної людини. Однак інша частина курсантів ОИВД (33%) підтримують думку, що багато хто роблять провини з тієї причини, що вони не знають, що дане діяння є неправомірним, тобто в наявності юридична помилка, що виникає внаслідок недостатнього рівня правового виховання. Підтвердженням цього є також згода із твердженням, що “всі люди роблять різні провини й тому відповідати повинен за них той, хто попався, а не той хто їх робить” (18% курсантів Одеського інституту внутрішніх справ повністю із цим згодні й 28 % скоріше згодні, 30% скоріше не згодні, однак повністю висловили своя незгода з даним твердженням лише 19%). Тут же ховається й невір'я в загальну відповідальність і те, що поводитися потрібно правомірно навіть коли немає за тобою контролю. Хоча більшість із цих же курсантів дотримуються думки, що “міліціонер, самі здійснюючі провини, не повинен докоряти інших у їхньому здійсненні й займатися правоохоронною діяльністю” (тільки 9% із всіх курсантів ОИВД категорично не згодні з даним твердженням).

Небезпека представляє цей факт тому що це явище поширене серед майбутніх практичних працівників ОВД, які по своїх функціональних обов'язках є гарантом виконання законів всім населенням нашої держави, зобов'язані бути зразком у поводженні для навколишніх.

Що ж сприяє здійсненню усвідомлених провин і до того ж досить часто, чому даний процес ( є дестабілізуючим) не викорінюється? Щоб відповісти на це питання більш конкретно, спробувати встановити внутрішні причини цього процесу, необхідно більш глибоко вивчити стан виховної роботи більше конкретно в кожному окремому підрозділі, виробити найбільше сприйнятливі даного підрозділу варіанти дозволу даної проблеми. Причинами цих явищ є вплив як зовнішніх так і внутрішніх факторів. Так серед зовнішніх можна позначити зміна економічної й соціальної системи суспільства в цілому, зміна й трансформації цінностей, загально-соціальний правовий нігілізм та інше.

Можна також спробувати позначити внутрісистемні причини негативних процесів загалом на основі отриманих результатів соціологічного дослідження, проведеного серед курсантів ОИВД й УВС.

Так, серед важних причин, що підвищують дисципліну можна позначити: особистий приклад офіцерського складу (45% - ОИВД, 29% - УВС),організація дозвілля (34% - ОИВД, 18% - УВС), психологічний клімат у колективі (41% - ОИВД, 27% - УВС), особиста організованість курсантів (44% - ОИВД, 37% -УВС), а також вимогливість із боку керівництва, вимогливість молодших командирів, і, що досить цікаво, вимогливість батьків (21% - ОИВД) і відношення навколишніх до міліції й законності (24% - ОИВД). Дуже важливим на сьогоднішній день для визначення поведінки курсантів є саме особистий приклад їхніх командирів. Усього офіцерського складу, які повинні не просто стежити за виконанням курсантами всіх установлених правил, а самим надходити відповідно до правил. Так на думку більшості курсантів Одеси “виховувати можуть тільки ті люди, які самі поводяться відповідно до встановлених правил і можуть бути зразком для наслідування” (повністю із цим згодні 54%, скоріше згодні - 15% і скоріше не згодні - 13%; категорично ч цим не згодні всього 9%).

До причин, немаловажним на мій погляд, що негативно впливає на стан дисципліни серед курсантів навчальних закладів системи МВС можна віднести матеріально-фінансове забезпечення курсантів, що у даний момент перебувати на низькому рівні й підсилює песимістичний настрій і загальну апатію, негативне відношення до вимог керівництва. Усвідомлення низького рівня життя родини в цілому й свого безпосередньо до деякої міри визначають мотивацію на здійснення провин, підробітку й інші негативно впливають на виконавчу дисципліну й освітній рівень курсантів. Так серед курсантів Одеського інституту внутрішніх справ майже 9 % оцінили матеріальний статок своєї родини як «ледве зводимо кінці з кінцями», майже 17 % відповіли, що «на їжу вистачає, але придбання одягу й взуття вже викликає труднощів» і всього лише 13 % родин курсантів не відчувають матеріальних труднощів, і 53 % уважають, що їхній родині «у цілому на життя вистачає, але на придбання дорогих речей (меблі, холодильник, телевізор) грошей не вистачає». Більшість курсантів оцінюють матеріальний статок своєї родини в порівнянні з іншими родинами України як середній, а більшість родин нашої країни перебувають за рисою мінімального прожиткового рівня. От у ці умови багато в чому визначають протиправне поводження хоронителів порядку. Серед курсантів Одеси 29 % доводитися нелегально підпрацьовувати для одержання додаткових засобів на проживання.

Досить важливими й серйозними є латентні процеси, що відбуваються, у підрозділах вузів системи МВС, які є протизаконними. Самим примітним є те, що дані процеси відбуваються в колективах майбутніх практичних співробітників органів внутрішніх справ, які будуть боротися зі злочинністю, здійснювати профілактичну діяльність по попередженню злочинів, захищати права, законні інтереси громадян, виявляти й викорінювати причини злочинності. Тут досить очевидно погане здійснення виховної роботи, відхилення від цілей і завдань ОВД. Цьому сприяє загальний рівень дестабілізації, що озивається на суб'єктах виховної роботи й через них “впроваджується” у свідомість підростаючого покоління, формує правосвідомість, готовить курсанта до виконання найважливіших соціальних функцій.

Так дуже розповсюдженим як в Університеті внутрішніх справ так й в Одеському інституті внутрішніх справ є приховання порушень дисципліни. У такі ситуації попадало 63% курсантів УВС й 38% курсантів ОИВД. Але сама наявність приховання дисципліни не особливо тривожний факт, тому що не усе ще перейнялися духом правопорядку, не усвідомили важливість і необхідність здійснення правоохоронної діяльності. Важливим й особливо обеспокаивающим є приховання порушень керівництвом курсу (22% - Одеса, 30% - Харків), а саме керівництво є безпосереднім і першим суб'єктом виховної роботи, найближчими офіцерами, які зобов'язані стежити за дисципліною курсантів, карати винних, бути зразком для наслідування, і помічниками керівництва - молодшими командирами (28% - в Одесі, і 42% - у Харкові), які “впритул” здійснюють виховну діяльність, є найбільш підготовленою когортою курсантів, стежать за виконавчою дисципліною в курсантському колективі цілодобово.

Приховання порушень дисципліни відбувається звичайно ж з корисливих мотивів, а не зі шляхетних - не застосовувати покарання перший раз провинений або “входження в ситуацію, що створила,” і т.п. Підтвердженням цьому є той факт, що 15% ОИВД й 33% курсантів УВС доводилося робити певні “послуги” для рішення проблем, зв'язаних зі службовою діяльністю, а також проблем зв'язаних з навчанням і проживанням у вузі (27% курсантів ОИВД й 20 % УВС утруднилися відповісти на це питання). Підтверджує дана обставина також той факт, що на думку більшості курсантів ОИВД “карають частіше тих, хто не може заплатити або іншим образом “вирішити питання”” (повністю із цим згодні 35% курсантів, скоріше згодні - 21%, скоріше не згодні - 25%; категорично не згодних із цим висловленням - 9% респондентів).

Серед курсантів Одеського інституту внутрішніх справ 15% і курсантів Університету внутрішніх справ 48% уважають найбільш престижним видом трудової діяльності роботу в тіньових структурах, 32% респондентів з Одеси відзначили також престиж роботи за рубежем, серед респондентів Харкова таких - 18%. У найближчому ж майбутньому 3% одеситів й 3% харків'ян планують працювати в тіньових структурах, а 2% курсантів ОИВД й 7% курсантів УВС планують виїхати працювати за рубіж.

У такий спосіб можна відзначити, що в даний момент виховна робота здійснюється у вузах системи МВС більше формально, зводитися вся ця виховна діяльність до простого контролю за виконанням дисципліни, відмінюванню до “рішення” проблем шляхом надання певних “послуг”.

Внаслідок внутрішніх і зовнішніх факторів, на суспільство в цілому й соціальні організації даної спільноти людей, міняються норми й цінності, з'являється соціальна апатія, правовий нігілізм, загальний песимізм. Виключенням із цього не є й органи й підрозділи ОВД, у тому числі й навчальні заклади системи МВС. Якісна підготовка, виховання, т. у. успішна соціалізація працівників міліції на етапі утворення у вузах МВС є запорукою успішного виконання поставлених завдань на практиці, дотримання законності, високого рівня виконавчої дисципліни співробітників ОВД.

Висновки

Отже в ході проведеного дослідження був отримано ряд результатів, які в цілому характеризують, з'ясовують загальні закономірності, стан дисципліни й виховної роботи у вузах системи МВС. Основні проблеми й негативні явища, а також сторони, необхідні більше детальному вивченню встановлені. У ході дослідження підтверджені гіпотези дослідження. Так у ході обробки отриманих даних установлено, що виховна робота у вузах системи МВС має ряд недоліків, що виникли під впливом як зовнішніх факторів: зміна соціально-економічної структури нашого суспільства; перехід до якісно нових видів соціальні й економічні відносини; швидкість змін; неготовністю більшості самостійно ввійти в русло реформ і неможливістю держави забезпечити підтримку величезної маси песимістично настроєного населення, так і внутрісистемних, обумовлених тим, що учасники даної організації є членами суспільства в цілому, і виконують ряд соціальних ролей, які мають взаємний вплив один на одного, недостатню увагу такому важливому процесу як виховання, що, здебільшого перегукується із соціалізацією, неякісний підбор кадрів, що безпосередньо здійснюють виховну роботу, недолік професіоналів (педагогів, психологів, соціологів), покликаних безпосередньо здійснювати виховну роботу й багато чого іншого.

Також у ході соціологічного дослідження підтверджена гіпотеза, що негативне стану виконавчої дисципліни є наслідок неякісного здійснення виховної роботи, що багато в чому залежить від змін і загального стану суспільства. Так багато негативних явищ нашої держави, такі як правовий нігілізм, висока поширеність латентних процесів є надбанням і навчальними закладами системи МВС.

У результаті вивчення стану виховної роботи у вузах системи МВС - Університеті внутрішніх справ й Одеському інституті внутрішніх справ - можна зробити наступні висновки й дати такі рекомендації:

Людина як відкрита живаючи соціальна система не може не взаємодіяти з навколишнім середовищем, що впливає на життєдіяльність людини, у тому числі й на його виховання.

З розширенням можливостей впливати на природу змінювалися парадигми взаємодії "людина-природа". На зміну парадигмі "спостереження" прийшла парадигма "діяльність", що, у свою чергу, має потребу в заміні парадигмою "спілкування", змістом якої є діалогова взаємодія (співробітництво), спілкування в ім'я оптимізації системи "людина-мир", їхньої спільної еволюції. Ця парадигма визначає напрямок дослідження взаємовпливу навколишнього середовища й виховання.

Соціальне середовище як сукупність соціальних умов виховання впливає на поводження людини, а також на механізми регулювання поводження. Радикальні зміни в соціальному житті, пов'язані з її демократизацією й переходом до ринкових відносин, вимагають змін у змісті й формах виховання. Кризові явища в суспільстві ускладнюють умови виховання, проведення реформ у цій сфері.

Динамізм змін у навколишнім середовищі обумовлює необхідність внесення корекцій у виховну роботу, що, у свою чергу, може бути ефективним тільки при опорі на результати соціологічного моніторингу, що відслідковує зміни виховної ситуації в суспільстві.

Виховна робота є заставу успішного здійснення діяльності, функціонування організації. Соціалізація індивіда у відповідності із загальними вимогами всієї системи ОВС забезпечує якісне виконання ним покладених на нього функціональних обов'язків.

«Боротьбу» з дисциплінарними провинами необхідно проводити на більше глибокому рівні, чим простий вплив за допомогою системи стимулів. Для здійснення цього завдання необхідно організувати професійне вивчення причин, умов і динаміки процесів, виробити найбільш прийнятні й необхідні заходи в конкретному підрозділі, спрямовані на поліпшення якості виховної роботи.

Список використаної літератури:

Аза Л.А. Виховання як філософсько-соціологічна проблема. - К.: Наукова думка, 1993.

Бодалєв А.А. Розвиток сприйняття людини людиною в спілкуванні//Хрестоматія по віковій і педагогічній психології.-М., 1981.

Божович Д.И. Етапи формування особистості в онтогенезі// Хрестоматія по віковій і педагогічній психології.-М., 1981.

Гурова Р.Г. Про методологію й методи дослідження проблем виховання. М.: Педагогіка, 1981.

Гурова Р.Г. Про методологію й методи дослідження проблем виховання. - М., 1989.

Гурова Р.Г. Соціологічні проблеми виховання. - М.: Педагогіка, 1981.

Добрович А.Б. Вихователеві про психологію й психологічне спілкування.-М., 1987.

Инкельс А. Особистість і соціальна структура // Американська соціологія: перспективи, проблеми, методи. - М., 1972.

Як провести соціологічне дослідження. У допомогу ідеологічному активу // Під ред. М.Н.Горшкова й Ф.Э.Шереги. - М., 1985.

Ковальов С. В. Підготовка старшокласників до сімейного життя: Тести, опросники, рольові ігри.-М., 1990.

Лукашевич М.11. Про місце соціології в підготовці інтелегенції // Рідна школа. - 1993. - N 3.

Максимова Э. Ми, влада імущі//Звістки.- 1988.-13 верес.

Немов Р.С., Цегляр А. Г. Шлях до колективу: книга для вчителів про психологію учнівського колективу.-М., 1988.

Немов Р.С. Соціально-психологічний аналіз ефективної діяльності коллектива-м., 1984- С. 37-38.

Ольшанский Д.В. Соціальна психологія "винтиков" // Питання філософії. - 1989. - N 8.

Писаренко II.Я. Соціологія виховання// Соціологічний словник. - Мінськ: Університетське, 1991.

Система соціологічного знання // Отв. сост. Г.В.Щекин. - К.: МАУП, 1995.

Смелзер Н. Соціологія // Пер. с англ. - М.: Фенікс, 1994.

Сорокін II.А. Доступний підручник по соціології. Статті різного років. - М.: Наука, 1991

Соціальна педагогіка. Теорія, методика, досвід дослідження. - Свердловськ: З Урал. ун-та, 1989.

Соціологічний словник / Сост. А.Н. Елсуков, К.В. Шульга. Мінськ: Університетське, 1991.

Соціологічний довідник / Під общ. ред. В.И.Воловича. - К.: Политиздат України, 1990.

Соціологія / Г.В.Осипов (керівник авт. кіл.) і ін. - М.: Думка, 1990.

Соцілогія: Конспект лекцій для студентів гуманітарних вузів. - К.: ПМКВО, 1992.

Соціологія. Курс лекцій / За загальною ред. Безрідного. - К.: ІСДОУ, 1991.

Трипільський В.А. Соціальні інтереси й виховання особистості. - К.: "Политиздат України, 1985.

Філіппов Ф.Р. Соціологія виховання // Соціологія. Т.2. Словник-довідник // Отв. ред. Г.В.Осипов. - М.: Наука, 1990.

Френс С. Обрані педагогічні твори / Пер. с франц. - М., 1990.

Харчев А.Г., Алексєєва В.Г. Спосіб життя, мораль, виховання. - М., 1977.

Хомич И. И. Людина - живаючи система: Естественнонаучный і філософський підхід. - Мінськ: Бєларусь, 1989.

Шенель В.М. Соціально-психологічні проблеми виховання. - М.: Москва, 1987.

Эфендиев Л.Г. Соціальна природа й фактори виховання. -і М.: З Московського ун-та, 1983.

Якуба Е.А. й ін. Виховний процес у вищій школі, його ефективність: Соціологічний аспект. - К., 1988

Щепаньский Я. Елементарні поняття соціології. М.: Прогрес, 1969.

Галла К. Введення в соціологію виховання. - Прага, 1971.

Майер А. Соціологія утворення. - Берлін, 1974.

Історія буржуазної соціології XIX - початку XX століття. - М., 1979. - С.206.

Аникеева Н.П. Виховання грою.-М., 1987;

Кууси П. Цей людський мир. - М.: Прогрес, 1988.

Макаренко А.С. Про виховання -М., 1988.

Аникеева Н.П. Психологічний клімат у колективі.-М., 1989

Вернадский В.И. Початок і вічність життя. - М.: Сов.Росія, 1989.

Кухтевич Т.Н. Соціологія виховання: Уч.посібник. - М., 1989..

Чарноушек М. Психологія життєвого середовища. - М.: Думка, 1989.

Немов Р.С. Психологія. - М.: «Освіта», 1990.

Сучасна західна соціологія: Словник. - М.: Политиздат, 1990.

Харчев А.Г. Соціологія виховання. - М.: Политиздат, 1990.

Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. - М., 1993.

Історія соціології в Західній Європі й США. - М.: Наука, 1993.

Рюттингер Р. Культура підприємництва. - М., 1992. - С.13.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Дослідження поняття про соціальний інтелект як психічну якість особистості. З'ясування впливу порушень у процесі виховання молодшого школяра на формування структурних компонентів соціального інтелекту. Характеристика основних стилів сімейного виховання.

    дипломная работа [124,7 K], добавлен 22.06.2012

  • Теоретичний аналіз проблеми впливу стилю батьківського виховання на розвиток просоціальної поведінки молодших школярів. Організація експериментального дослідження впливу сім’ї на формування психології та поведінки дітей молодшого шкільного віку.

    дипломная работа [161,2 K], добавлен 16.05.2014

  • Загальна характеристика стилів виховання в сім’ї. Сутність та джерела агресії. Особливості виявлення агресивності у юнаків та дівчат. Експериментальне дослідження взаємозв'язку між стилем виховання і особливостями прояву агресивних реакцій у підлітків.

    дипломная работа [176,8 K], добавлен 04.08.2016

  • Аналіз поняття духовності і духовно-етичного розвитку особи в дослідженнях вчених в психологічній науці на сьогодні. Специфічність духовності як явища. Духовність в контексті сучасного виховання школярів, методи та результати дослідження даного явища.

    курсовая работа [375,0 K], добавлен 31.01.2011

  • Пізнавальні процеси психіки. Соціально-психологічні аспекти взаємовідносин у соціальних групах. Основи теорії виховання. Психічні стани та властивості. Тести для дослідження особистості. Емоційні процеси психіки. Форми організації і методи навчання.

    учебное пособие [513,2 K], добавлен 19.12.2010

  • Дослідження конкретних об'єктів і явищ в соціальній психології. Вплив меншостей і поляризація установок. Функція соціального впливу: зберігання й зміцнення соціального контролю. Аналіз процесів групового впливу як проявів конформності, однобічного впливу.

    реферат [22,2 K], добавлен 18.10.2010

  • Емоції як переживання людиною у даний час свого відношення до будь-якої ситуації, людей, самого себе. Виховання в дитини позитивних якостей для розвитку позитивних рис характеру і сповільнення негативних. Типові розходження емоційних особливостей особи.

    доклад [17,0 K], добавлен 27.03.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.