Особливості адаптації дітей раннього віку до умов дошкільного навчального закладу

Під час проведення занять головним завданням психолога або вихователя має бути знаходження найефективнішого способу встановлення контакту з дитиною. Адже в багатьох дошкільних закладах для дітей раннього віку не розроблена система встановлення контакту з дитиною у стресовій ситуації, насамперед у момент приходу дитини до групи і під час усього адаптаційного періоду. Принципово не сприймаються такі способи контакту, як торкання, взяття на руки та ласка, емоційно-тактильний контакт. Під час заняття потрібно використовувати будь-які форми контакту, які змінювали б стан дитини й давали їй хоча б часткове відчуття спокою і психологічного комфорту. Тому індивідуальний контакт малюка з дорослим має відбуватися впродовж усього адаптаційного періоду дитини. Спочатку малечі надається можливість самостійно подолати стресовий стан за невтручання дорослого. Потім, якщо дитина сама нездатна вийти зі стану дискомфорту, психолог пропонує їй різноманітні форми контакту, які сприятимуть її виходу зі стресу. При цьому психолог поводиться з огляду на потреби та бажання самої дитини раннього віку.

І етап - заняття «Знайомство»

Мета: оцінити емоційний фон, активність, ініціативність дитини у спілкуванні з дорослим, зняти емоційне напруження, подолати стресовий стан та змінити емоційне ставлення до контакту з дорослим.

Вправа «Пограймося разом!»

Психолог підходить до дитини та пропонує їй піти погратися. У випадку згоди психолог бере малюка за руку і підводить до столика, де лежать різноманітні іграшки. Дітей, які відмовляються від пропозиції «піти погратись», плачуть, психолог бере на руки, відволікаючи, заспокоюючи та приголублюючи. Емоційно-тактильний контакт триває до моменту повного заспокоєння й появи у дитини хоча б слабкого вираження інтересу до іграшок [22, c. 17].

Потім психолог намагається активізувати гру за допомогою мовного спонукання: «Поглянь, які цікаві іграшки, пограйся з ними!». Якщо цього впливу на дитину недостатньо, психолог сам починає захоплено гратися, сприяючи тому, щоб дитина копіювала його дії (катала машинку, годувала ляльку тощо), та намагається емоційністю своїх дій залучити дитину до гри. У випадку, якщо дитина й далі нічого не робить, психолог діє руками дитини або просить спільно завершити розпочату ігрову справу, тобто наступним рівнем допомоги є спільні дії.

Вправа «Кольорові м'ячики»

Дитина отримує завдання кинути маленькі кольорові м'ячики у прозору ємкість. Психолог спочатку сам показує дії: бере один м'ячик і опускає його до ємкості, після чого дитині пропонують зробити те саме з усіма іншими м'ячиками.

Вправа «Ігри-потішки»

Психолог садить дитину до себе на коліна і, лагідно усміхаючись, пропонує їй по черзі грати в емоційно забарвлені словесно-тактильні ігри-потішки «Коза-коза», «Ладушки», «Сорока-ворона», «Печу-печу хлібчик» тощо. Сміючись, лагідно торкаючись дитини, психолог намагається залучити її до спільної гри.

II етап - заняття «Лісові звірята»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність продуктивності пізнавальної сфери дитини від її емоційного стану та розвинути навички спільної ігрової діяльності.

Вправа «Хто-хто в будиночку живе ?»

На дитячому столику розташовані три-чотири (залежно від віку дитини) коробочки різної форми, закриті кришками. Всередині кожної коробочки знаходяться маленькі лісові звірята (зайчик, ведмедик, лисичка, вовк). Психолог пропонує дитині подивитися, що ж знаходиться в коробках. Відкривши коробочки, дитина знаходила там лісових звірят. Психолог пропонує вийняти звірят із коробок і повести їх до лісу на прогулянку. Після «прогулянки» втомлені звірі повертаються кожний до свого будиночка і психолог показує, що у кожного будиночка є свій дах, яким його потрібно накрити. Психолог сам складає звірят до коробки і накриває будиночки «дахом», при цьому дитину нібито вчать добирати кришку за допомогою спроб [22, c. 18].

Потім психолог розповідає дитині дещо цікаве супроводжуючи діями: «Звірі поспали, відпочили і знову хочуть погратись з Даринкою. Допоможи звірятам вийти з їхніх будиночків». Дитина дістає звірів, грається з ними в доганялки, хованки (спочатку за участю дорослого, а потім самостійно). Через деякий час звірі знову «просяться» додому. Тепер дитина повинна самостійно виконати їхнє прохання, тобто посадити кожну тваринку до будиночка, а потім накрити його дахом, який би підходив і за розміром, і за формою. Допомога дитині не надається, але психолог підтримує ігрову ситуацію, спонукаючи дитину довести дію до завершення і зберігаючи ігрову мотивацію («Зайчикам холодно і вони просять накрити їхні будиночки дахом» тощо). Самостійна гра з тваринками повторюється тричі під час збереження ігрової ситуації та емоційно позитивного настрою дитини. Таким чином здійснюється навчання дитини робити перцептивні спроби.

III етап - заняття «Пірамідки»

Мета: зняти емоційне напруження, виявити залежність емоційного стану дитини від рівня і характеру контакту з дорослим, розвинути ігрові та комунікативні навички.

Вправа «Склади пірамідку».

Психолог показує пірамідку і промовляє: «Дивись, яка у нас є гарна іграшка - пірамідка!» Після цього зібрану пірамідку психолог ставить на стіл перед дитиною і приблизно 2 хв. не втручається, не намагається вступити у контакт з дитиною або стимулювати її, просто спостерігає за діями малюка. Якщо час вийшов, а дитина не почала розбирати пірамідку або якось по-іншому гратися з нею, психолог пропонує розкласти її. Якщо ж дитина намагається відкрутити пірамідку, але не може цього зробити, психолог не поспішає на допомогу, а спостерігає, як дитина долатиме труднощі. У випадку, коли дитина сама звертається по допомогу до дорослого, той відкриває пірамідку і віддає її дитині. Якщо ж дитина зустрівшись із труднощами, певний час нічого не робить, психолог починає її стимулювати: «Спробуй, тобі зараз обов'язково вдасться!» Після того, як пірамідку тим чи іншим способом розібрали, психолог перемішує кружальця і просить дитину зібрати їх так, щоб була послідовно зібрана гарна пірамідка, як на початку гри.

Щойно дитина починає збирати пірамідку, психолог час від часу починає підбадьорювати похвалою: «Молодець, дуже добре». Похвала повторюється двічі впродовж 1 хв. Потім наступну хвилину психолог не підбадьорює малюка, а просто мовчки спостерігає за його діями. Через хвилину знову дорослий починає підбадьорювати дитину, а потім знову настає період мовчання.

Вправа закінчується самостійним складенням пірамідки, на яке дається 3-4 хв. Якщо вона так і не змогла зібрати пірамідку, психолог надає допомогу різного рівня: позитивна оцінка її дій, показування, спільність дій. По закінченню вправи дитину запитують, чи хоче вона ще погратися з пірамідкою, і дають їй час для вільної гри.



2.3 Аналіз результатів експериментальної роботи

Діти раннього віку емоційні й вразливі, їм властиво швидко заражатися сильними, як позитивними, так і негативними емоціями дорослих і однолітків, наслідувати їх діям. Ці особливості і лягли в основу побудови циклу занять наших.

Психолог приступав до проведення занять відразу після приходу дітей в дитячий сад. Саме в цей момент малюки знаходилися в стресовому стані, викликаному розставанням з батьками, незвичною обстановкою, появою незнайомих дорослих і великою кількістю дітей.

Щоб зменшити вплив стресогенних факторів, перші заняття проводили за участю батьків. У присутності батьків діти з більшою готовністю йшли на контакт з вихователем, психологом, взаємодіяли з однолітками, брали участь у спільних рухливих іграх, активно цікавилися навколишнім оточенням та іграшками.

Очікуваний результат по закінченню програми - благополучне входження дітей раннього віку у нову соціальну ситуацію; підвищення комунікативності з однолітками, придбання нових навичок спілкування з дітьми і дорослими, зниження тривожності дітей.



ВИСНОВКИ

Адаптація до дитячого садка - це процес пристосування дитини до умов нового середовища, а також формування умінь і навичок у повсякденному житті.

Тривалість періоду адаптації залежить від наступних причин: від особливостей вищої нервової діяльності і віку дитини; від рівня розвитку; від наявності чи відсутності попереднього тренування його нервової системи; від стану здоров'я; від різкого контрасту між умовами у дитячому садку і сім'ї; від різниці в методах виховання у сім'ї.

На успішну адаптацію дитини до умов ДНЗ впливають такі чинники:

- вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10-11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);

- стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

- індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

- рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

- досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Причини важкої адаптації малюків: несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого садка; несформованість навичок самообслуговування; несформованість ігрових навичок; несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками та дорослими; значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.

Кожна дитина проходить через три фази адаптації:

Перша фаза - гостра фаза чи період дезадаптації - організм вихованця відповідає бурхливою реакцією на нові впливи.

Друга фаза - поступового пристосування.

Третя фаза - компенсації - період відносно сталого пристосування.

Основні завдання та напрямки роботи практичного психолога в адаптаційний період:

1. Зняття психоемоційного напруження дитини.

2. Встановлення емоційного контакту з дитиною.

3. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу.

4. Зближення виховних заходів у сім'ї та дошкільному закладі.

5. Допомога дитині у встановленні адекватних відносин із ровесниками.

Усі заходи, які полегшують період адаптації до умов дошкільного закладу, можна поділити на дві групи: заходи з підготовки дітей до вступу в дитячий заклад; організація роботи із новоприбулими дітьми в період їхнього звикання до нових мікросоціальних умов.

З огляду на основні завдання адаптаційного періоду робота практичного психолога може проводитися за такими напрямками: участь в організації підготовки до прийому дітей у дитячий заклад; допомога вихователям із виявлення індивідуальних особливостей дітей; консультування вихователів щодо організації психологічного комфорту для новоприбулих дітей; створення умов для виникнення в дітей потреби у змістовній діяльності; визначення змісту подальшої корекційно-розвивальної роботи з новоприбулими дітьми.

Форми роботи для оптимізації процесу адаптації дітей раннього віку до нових умов у ДНЗ:

1. Створення емоційно сприятливої атмосфери в групі дошкільного закладу та сім'ї.

2. Робота з батьками, яку бажано розпочати ще до вступу дитини до дитячого садка.

3. Правильна організація ігрової діяльності в адаптаційний період, спрямована на формування емоційних контактів «дитина - дорослий» і «дитина - дитина».



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алямовская В.Г. Ясли - это серьезно / В.Г. Алямовская. - М.: ЛИНКА-ПРЕС, 1999. - 144 с.

2. Афонькина Ю.А. Психологическая безопасность ребенка раннего возраста. Современные технологии. Программа адаптации. Диагностические методики. Игровой материал. / Ю.А. Афонькина. - Волгоград: Учитель, 2013. - 105 с.

3. Белкина Л.В. Адаптация детей раннего возраста к условиям ДОУ / Л.В. Белкина - Воронеж: Учитель, 2006. - 236 с.

4. Ватутина Н.Д. Ребенок поступает в детский сад: пособие для воспитателей дет сада / Н.Д. Ватутина. - М.: Просвещение, 2003. - 104 с.

5. Галигузова Л.Н. Педагогика детей раннего возраста: учеб. пособие для студентов вузов, обучающихся по специальностям «Дошкольная педагогика и психология», «Педагогика и методика дошк. образования» / Л.Н. Галигузова, С.Ю. Мещерякова. - М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2006. - 301 с.

6. Гурковська Т. Вперше до дитсадка / Т. Гурковська // Дошкільне виховання. - 1998. - №11 - 12; 1999 - №2.

7. Гутова М.Ф. Практический психолог в детском саду. Пособие для психологов и педагогов. / М. Гутова, А. Веракса. - М.: МОЗАИКА-СИНТЕЗ, 2012. - 144 с.

8. Дмитришина Н. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ. Семінар-тренінг для вихователів та помічників вихователів. / Н. Дмитришина // Психолог. - 2008. - №3. - С. 7-10.

9. Жердева Е.В. Дети раннего возраста в детском саду (возрастные особенности, адаптация, сценарии дня / Е. В. Жердева. - Ростов н/Д: Феникс, 2007. - 192 с.

10. Заводчикова О.Г. Адаптация ребенка в детском саду : взаимодействие дошк. образоват. учреждения и семьи: пособие для воспитателей / О.Г. Заводчикова. - М.: Просвещение, 2007. - 79 с.

11. Захарова Н. Адаптація дітей до дитсадка / Н. Захарова // Дошкільне виховання. - 2006. - №4. - С. 8-10.

12. Калинина Р. Тренинг развития личности дошкольника: занятия, игры, упражнения. / Р. Калинина. - СПб.: Речь, 2004. - 160 с.

13. Кирюхина Н.В. Организация и содержание работы по адаптации детей в ДОУ: практическое пособие. / Н.В. Кирюхина. - М.: Айрис-Пресс, 2006. - 112 с.

14. Кожина А. Психолого-педагогічна допомога родині в адаптації дитини до умов дитячого садка / Анастасія Кожина // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2010. - №6. - С.20-28.

15. Козак Н. Як вибрати дитячий садок / Н. Козак // Дошкільне виховання. - 2007. - №1. - С. 9-10.

16. Кузьменко В.У. Зміст та організація роботи психолога дошкільного закладу: Методичні матеріали. - К.: Навчальні посібники, 1997. - 40 с.

17. Лаврентьева Т. В. Психолог в дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности / Под ред. Т.В. Лаврентьевой. - М.: Издательство «Гном и Д», 2004. - 144 с.

18. Лапина И.В. Адаптация детей при поступлении в детский сад. Программа, психолого-педагогическое сопровождение, комплексные занятия. / И.В. Лапина. - Волгоград: Учитель, 2013. - 127 с.

19. Левицька Г.М. Адаптація дітей раннього віку до дитячого садка / Г.М. Левицька // Бібліотечка вихователя дитячого садка. - 2011. - №3. - С.76-91.

20. Лобанова Е.А. Дошкольная педагогика: учебно-методическое пособие / Е. А. Лобанова. - Балашов: Николаев, 2005. - 76 с.

21. Лютова Е.К. Тренинг общения с ребенком (период раннего детства). / Е.К.Лютова, Г.Б. Монина.- СПб.: Речь, 2003. - 176 с.

22. Мазур О. Адаптація малюків до умов дошкільного закладу [Текст] / О. Мазур // Психолог. - 2006. - № 39 (жовтень). - С. 16-18.

23. Маценко Ж. Незабаром у дитячий садок / Ж. Маценко // Психолог. - 2002. - № 23-24 (вкладка).

24. Михайлицька О.І. Дитячий садок: перша школа життя / О. І. Михайлицька // Дитячий садок. - 2004. - № 24. - С. 5-6.

25. Морозова Е.И. Психологические подходы к изучению процесса адаптации детей раннего возраста / Е.И. Морозова. - СПб: Речь, 2003. - 274с.

26. Нурєєва О.С. Таємниці адаптації. Психологічні особливості дітей дошкільного віку. Третій рік життя / О.С. Нурєєва, З.І. Шейнфельд. - Х.: Вид. група «Основа»: «Тріалда+», 2008. - 160 с.

27. Програма розвитку та виховання дитини раннього віку «Зернятко» / Науковий керівник О.Л. Кононко. - К.: «Кобза», 2004. - 192 с.

28. Роньжина А.С. Занятия психолога с детьми 2-4 лет в период адаптации к дошкольному учреждению. / А.С. Роньжина. - М.: Книголюб, 2003. - 72 с.

29. Соколовская Н. В. Адаптация ребёнка к условиям детского сада: управление процессом, диагностика, рекомендации / Н.В. Соколовская. - Волгоград: Учитель, 2008. - 188 с.

30. Социальная адаптация детей в дошкольных учреждениях / Под ред. В.Тонковой-Ямпольской. - М.: Наука, 1990. - 240 с.

31. Теплюк С. Как подготовить малыша к детскому саду / С. Теплюк // Дошкольное воспитание. - 1991. - №8.

32. Терещенко І.А. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ [Текст] / І.А. Терещенко // Дитячий садок. - 2006. - №11. - С. 4 - 6.

33. Широбокова С.А. Проблемы адаптации детей раннего возраста к условиям ДОУ [Електронний ресурс] / С.А. Ширококова

34. Широкова Г. А. Справочник дошкольного психолога. / Г. А. Широкова. - Ростов н/Д: «Феникс», 2004. - 384 с.

35. Ясінська Х. Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ / Х. Ясінська // Психолог дошкілля. - №4 (21).



РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Передусім слід організувати життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному навчальному закладі.

2. Готуючись до дитячого садка, докладно розкажіть малюку, що вдень він буде ходити до дитячого садка, а ввечері ви разом з ним будете займатися вдома цікавими справами.

3. Варто зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди. Для цього під час прогулянок покажіть будівлю дошкільного навчального закладу, ігрові майданчики; разом поспостерігайте за грою дітей, розкажіть про їхнє життя в садочку. Не можна дитину залякувати садком, погрожувати: «Не слухатимеш - віддам у садочок». Це викличе страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршить стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати бажання в неї ходити до садка: «Якщо слухатимеш, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок». Про вступ до садка треба говорити в сім'ї як про радісну, очікувану подію.

4. Ідучи будь-куди, завжди розповідайте малюкові, що буде, коли ви повернетесь, щоб у нього була впевненість в тому, що він потрібен вам!

5. Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування та взаємодії. Дитина значно легше пристосується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволодіє елементарними навичками самостійності. Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Так діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

6. Обираючи дитячий садок, звертайте увагу на вихователів. Чи хочете ви щодень приводити сюди свою дитину? Якщо так, робіть це впевнено.

Щоб полегшити звикання, познайомте сина чи доньку з майбутнім вихователем, поговоріть з ним так, щоб дитина чула про те, що ваш малюк уже підріс і ходитиме до ясел, де про дітей піклується добра вихователька, яка гуляє і грається з ними. Слід викликати в дитини позитивні спогади про відвідування дошкільного закладу, бажання швидше підрости і піти в садочок.

7. Збираючись вести малюка до дитячого садка, домовтеся з вихователем, що певний час відвідуватимете його разом з дитиною, проте дослухайтеся до рекомендацій вихователя щодо цього.

Як допомогти дитині пережити період адаптації?

1. В перші дні перебування в дитячому садку залишайте дитину на 2-3 години, поступово збільшуючи час знаходження в дитсадку. Не запізнюйтесь, хоча б у перші дні забирайте дитину вчасно.

2. Не поспішайте відразу забрати дитину додому. Побудьте з дитиною на ігровому майданчику, разом подивіться, як гуляють діти, чим займаються, як спілкуються один з одним та вихователем.

3. Відводячи малюка до дитячого садка, дайте йому улюблену іграшку, сказавши при цьому: «Якщо ти захочеш, щоб я про тебе подумала, візьми і притисни її до себе. І я відразу про тебе подумаю». Ілюзія керування батьками дуже важлива для малюка. Вона знижує реакцію стресу на нову ситуацію. Нехай іграшка ходить із дитиною кожен день і знайомиться з іншими, розпитуйте, що з іграшкою сталося в дитячому садку. Хто з нею дружить, хто ображав, чи не було їй сумно. Таким чином ви багато дізнаєтеся про те, як ваша дитина звикає до садочка.

4. Пограйтесь з дитиною домашніми іграшками в дитячий садок, де якась з них буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і вирішіть проблеми дитини через неї, орієнтуючи гру на позитивні результати.

5. Не хвилюйтесь і не показуйте своє хвилювання дитині. Не забувайте надавати дитині емоційну підтримку і показувати значимість для вас її нового статусу.

6. Утримуйтесь від шумних масових вистав, аби зменшити емоційне навантаження.

7. Частіше говоріть дитині про свої почуття і проявляйте їх.

8. Завжди знаходьте час вислухати, що непокоїть вашу дитину, які у неї труднощі, чого вона досягла.

9. Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини в сім'ї та оптимальний режим дня. Оберігайте нервову систему дитини!

10. Повідомте вихователів про особливі звички дитини, що вона любить, що ні, які має захоплення.

11. Придумайте ритуал «прощання» й зустрічайте дитину з посмішкою.

12. Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає. Ніколи не з'ясовуйте відносин з вихователем (щоб не трапилось!) у присутності дитини.

13. Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

14. Найголовніше - почувайтеся компетентними батьками, тобто вірте, що з будь-якою складною ситуацією можна справитись, якщо її вирішувати, а не відкладати!

Головною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім'ї та дитсадку.

Рекомендаційна пам'ятка батькам, дитина яких вперше відвідує дитячий садок

Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, при потребі - залишитеся на час вкладання дитини до сну.

Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

Створіть спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.

Бережіть нервову систему дитини.

Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка (як любить засипати, що любить їсти, які продукти харчування провокують алергію і таке інше).

Проконтролюйте: аби початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

Відвідувати дитячий садок дитині треба лише здоровою.

Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини з раннього віку, привчайте її до ситуації, в якій треба змінювати форми поведінки.

Навчайте дитину вдома всіх необхідних навичок самообслуговування.

Допоможіть дитині виробити звичку дотримуватися такого режиму дня, як в дитячому садку.

Рекомендації вихователю для ефективної взаємодії з дитиною раннього віку, яка вперше буде відвідувати дошкільний заклад

Спробуйте планово і поступово заповнювати групу (прийом 2- 3 малюків у тиждень).

Кожного дня утримуйте контроль за станом здоров'я, емоційним станом, апетитом, сном дитини.

При відвідуванні батьками дошкільного закладу, виходьте їм на зустріч.

Запропонуйте батькам оглянути групу, ігрову кімнату, зверніть увагу на іграшки, посібники, які є в групі, покажіть шафи куди діти вішають свій одяг.

Обов'язково познайомте батьків з режимом дня в дитячому садку. Виясніть найяскравіші особливості і звички дитини: як називають її вдома, чим дитина більше всього любить займатися, особливості її поведінки.

Уточніть наступні правила при спілкуванні з батьками: дитячий садок - це відкрити система, в будь-який час батьки можуть прийти в групу і знаходитися в ній скільки їм це необхідно; батьки в подальшому можуть приводити та забирати дитину в зручний для них час; вихователь повинен виконувати прохання батьків, що стосуються харчування, сну, одягу дитини; всі загартовуючи процедури проводяться тільки за погодженням з батьками.



ДОДАТОК А

Занятия по адаптации с детским коллективом

Занятие 1. «Божья коровка»

Задачи:

- создание положительного эмоционального настроя в группе;

- развитие умения действовать соответственно правилам игры;

- развитие координации движений, общей и мелкой моторики, ориентации в собственном теле;

- развитие зрительного восприятия (цвета, формы, размера предметов);

- развитие внимания, речи и воображения.

Материалы: игрушечная божья коровка (желательно круглой формы); большие и маленькие машинки, матрешки, куклы, кубики и т.п.; черная краска для рисования пальцами или гуашь, смешанная с зубной пастой; лист с изображением божьей коровки (для каждого ребенка).

Ход занятия

- Приветствие.

Психолог показывает детям игрушечную божью коровку и говорит:

- К нам в гости прилетела божья коровка. Посмотрите, какая она красивая! Давайте поздороваемся с ней.

Дети рассматривают божью коровку, здороваются с ней.

Психолог предлагает определить цвет, форму и величину игрушки, затем вместе с детьми считает очки на сцинке божьей коровки.

Если дети затрудняются с ответом, психолог сам называет цвет, форму и величину игрушки.

- Ребята, представьте себе, что наша божья коровка полетела. Ну-ка, попробуем ее поймать!

Психолог, делая вид, что пытается поймать воображаемого жучка, выполняет хватательные движения над головой: одной рукой, другой, обеими руками одновременно. Дети повторяют показанные движения.

- Давайте разожмем кулачки и посмотрим, смогли ли мы поймать божью коровку.

Дети вслед за психологом медленно разжимают кулачки.

- Вот наш жучок! Подставьте ему обе ладошки. Дети вслед за психологом соединяют раскрытые ладони,

представляя, что держат воображаемого жучка.

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Божья коровка, Улети на небо,

Принеси нам хлеба, Черного и белого, Только не горелого!

Ритмично покачивают ладонями.

Делают взмахи перекрещенными кистями рук.

Машут кистями рук на себя. Ритмично хлопают в ладоши. Грозят указательным пальцем.

Как правило, на первом занятии многие дети не способны повторить некоторые движения за взрослым (скрестить кисти рук, погрозить указательным пальцем). В этом случае мамы, воспитатель, психолог сажают малышей к себе на колени и, поддерживая их ладони, делают вместе с ними вышеописанные движения.

- Замерзла божья коровка, не может взлететь. Давайте согреем ее нашим дыханием. Дети дышат на ладошки

Обучая этому дыхательному упражнению, психолог может попросить детей широко открыть рот и длительно произносить звук «А».

- Согрелась божья коровка, давайте сдуем ее с ладошки.

Дети делают несколько глубоких вдохов через нос и выдохов через рот. На выдохе вытягивают губы трубочкой, подставляют под холодные струйки воздуха ладошки.

На начальном этапе освоения этого упражнения можно предложить детям на выдохе длительно произносить звук «У».

- А теперь, ребята, давайте сами превратимся в божьих коровок.

Мы вокруг себя покружились. И в божьих коровок превратились.

Божьи коровки, покажите мне ваши Головки, носики, ротики, Ручки-крылышки, ножки, животики.

Кружатся. Показывают названные части тела.

- Замечательно! А теперь мы поиграем в игру «Божьи коровки и ветер». Светит солнышко, божьи коровки ползают по листочкам.

Дети встают на четвереньки и ползают по полу.

- Подул злой холодный ветер, перевернул жучков.

Дети переворачиваются на спину, шевелят расслабленными ногами и руками. Если психолог наблюдает у кого-то из детей напряженные, скованные, резкие движения, то он может поглаживанием и легким встряхиванием помочь ребенку снять излишнее напряжение.

- Подул добрый теплый ветерок, помог перевернуться жучкам.

Дети снова встают на четвереньки и ползают.

Игра повторяется 2-3 раза.

- Теплый ветер подул сильнее, поднял божьих коровок в воздух, и они полетели.

Дети, изображая полет божьих коровок, медленно бегают, плавно машут руками, жужжат.

- Воробей летит! Спасайтесь, божьи коровки! Дети бегут в объятия к психологу и воспитателю.

На детском-родительском занятии дети прячутся в объятиях у родителей.

Психолог выставляет перед детьми парные игрушки, различающиеся по величине (большие и маленькие машинки, матрешки и т.п.) и говорит:

- Ребята, божьей коровке захотелось поиграть с вашими игрушками. Помогите ей выбрать маленькие игрушки.

Дети выполняют задание.

- Давайте нарисуем божью коровку в воздухе, покажем ручками, какая она круглаяДети вслед за психологом рисуют в воздухе круг: одной рукой, другой, обеими руками одновременно.

При необходимости взрослые могут взять руки детей в свои и показать им, как выполняются вращательные движения.

* Дети садятся за столы. Психолог раздает краски и листы с изображением божьих коровок.

- Теперь нарисуем черные точки на сцинках божьих коровок.

Дети вслед за психологом обмакивают указательные пальцы в черную краску (гуашь, смешанную с зубной пастой) и закрашивают круги на спинках божьих коровок.

* Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

- Божьей коровке у вас очень понравилось, но пришла пора прощаться. До свидания!

На повторных занятиях можно предложить детям пальцем, большой кисточкой или поролоновым тампоном нарисовать: травку около божьей коровки; солнышко в верхней части листа.

Занятие 2. «Листопад»

Задачи:

- создание атмосферы эмоциональной безопасности;

- снятие эмоционального и мышечного напряжения;

- снижение импульсивности, повышенной двигательной активности;

- развитие умения двигаться в одном ритме с другими детьми, подстраиваться под их темп;

- развитие слухового внимания, произвольности, быстроты реакций;

- развитие речи, воображения, творческих способностей.

Материалы: большой зонт; магнитофон, кассета с записью шума дождя, кассета с записью медленной спокойной музыки; два кленовых листа (для каждого ребенка); желтая, красная, зеленая гуашь; лист с изображением осеннего пейзажа, кисточка (для каждого ребенка).

Ход занятия

Приветствие.

Психолог предлагает детям посмотреть, что происходит за окном. Он обращает внимание малышей на приметы осени (желтеющие деревья, опавшие листья, пасмурное небо) и говорит:

- Представьте, что мы идем гулять в осенний лес.

* Дети выстраиваются в колонну. Психолог говорит:

- Внимательно слушайте слова. Старайтесь двигаться дружно. Не обгоняйте друг друга

Идут друг за другом.

Бегут, стараясь

не обгонять друг друга.

Зашагали ножки: топ-топ-топ, Прямо по дорожке: топ-топ-топ. Ну-ка, веселее: топ-топ-топ, Вот как мы умеем: топ-топ-топ. Побежали ножки По ровненькой дорожке, Убегают, убегают, Только пяточки сверкают.

Игра повторяется 2-3 раза.

* Игра «Дождик и солнышко».

Дети ходят по комнате, изображая, что собирают листья. Как только психолог включает кассету со звуками дождя или дает команду «Дождик!», - дети бегут под большой зонт, который держит кто-нибудь из взрослых, и прячутся так, чтобы веем хватило места. Психолог может барабанить пальцами по поверхности зонта, имитируя звук дождя, слегка обрызгивать его из пульверизатора. (Детям доставляет огромное удовольствие наблюдать, как с зонта скатываются капельки, подставлять руки, чтобы их поймать.) Шум дождя прекращается или звучит команда «Солнышко!» - дети выбегают из-под зонта.

Игра повторяется 2-3 раза.

На датско-родительском занятии дети «прячутся от дождя» под зонтами своих родителей.

* Включается кассета с записью спокойной музыки. Дети берут в каждую руку по кленовому листочку. Психолог говорит:

- Представьте, что вы - кленовые листочки. Пришла осень - пора листопада, ветер сорвал листочки с деревьев, и они

закружились в воздухе. Покажите, как танцуют листочки на ветру.

Дети, изображая полет листьев, плавно движутся под музыку.

Психолог читает стихотворение и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Листопад, листопад, Листья желтые летят, Под ногой шуршат, шуршат,

Скоро станет голым сад.

Кружатся, изображая листочки. Подбрасывают листочки вверх.

Ходят по листочкам.

Ложатся на поя и слушают музыку.

* Дети садятся за столы. Психолог раздает краски, кисточки и листы с изображением осеннего пейзажа и предлагает нарисовать летящие по небу листья. Дети, рассказывая стихотворение «Листопад», в ритм стиха прикладывают кисточку к листу бумаги.

Все рассматривают рисунки, психолог хвалит детей за работу.

* Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог прощается со всеми до следующей встречи.

На повторных занятиях можно предложить детям:

докрасить пальчиком (поролоновым тампоном, кисточкой, карандашом) осенний лист;

обмакивать кленовые листья в тарелочку с краской и делать ими отпечатки на большом листе ватмана.

Занятие 3. «Зайка»

Задачи:

- создание положительного эмоционального настроя в группе;

- развитие умения подражать движениям взрослого;

- развитие координации движений, общей и мелкой моторики;

- развитие умений подчиняться правилам игры, отработка быстроты реакции;

- снижение излишней двигательной активности, импульсивности;

- развитие тактильного восприятия, внимания, речи и воображения.

Материалы: мягкие игрушки: заяц и лиса; магнитофон, кассета с записью веселой плясовой музыки; матерчатый мешочек с набором пластиковых овощей.

Ход занятия

Приветствие.

Психолог говорит:

- Какое сейчас время года? Правильно, зима. А чем вы занимаетесь зимой на улице? Катаетесь на санках, лепите снеговиков. А зайчиков вы умеете лепить? Я вас научу. Давайте соберем побольше снега - и начнем лепить.

Все делают вид, что сгребают снег ладошками.

Психолог рассказывает стихотворение и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Мы слепили снежный ком, Ушки сделали потом,

И как раз вместо глаз

Угольки нашлись у нас. Зайка вышел как живой: Он с хвостом и головой. За усы не тяни:

Из соломинок они. Длинные, блестящие, Словно настоящие!

Имитируют лепку. Изображают уши, прикладывая кисти рук к голове.

Подносят к глазам указательный и большой пальцы, соединенные в кольцо.

Ритмично хлопают в ладоши. Приседают, качают головой.

Показывают усы, грозят указательным пальцем.

Ритмично хлопают в ладоши.

Психолог показывает детям игрушечного зайца.

- А теперь давайте хлопнем три раза в ладоши и скажем: «Раз, два, три, зайчик оживи!»

Дети выполняют задание.

- Смотрите, ребята, зайчик ожил и хочет с вами поиграть.

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним

Зайка серенький сидит и ушами шевелит

Вот так, вот так он ушами шевелит.

Зайке холодно сидеть, надо лапочки погреть:

Хлоп-хлоп, хлоп-хлоп, надо лапочки погреть.

Садятся на корточки, прикладывают кисти рук к голове, сгибают и разгибают ладони.

Встают, ритмично хлопают в ладоши.

Зайке холодно стоять, Надо зайке поскакать: Прыг-скок, прыг-скок, Надо зайке поскакать.

Прыгают на месте.

- Психолог показывает игрушечную лису и говорит:

- Зайчикам нужно быть осторожными, ведь где-то притаилась лиса. Пока звучит музыка, вы прыгайте, веселитесь, но как только музыка остановится и вы услышите слова: «Лиса идет», сразу приседайте и сидите тихо. Кто пошевелится, того лисичка увидит.

Психолог включает и выключает музыку несколько раз, по окончании игры хвалит детей:

- Замечательно, ребята! Вы были очень внимательными и осторожными зайчиками.

Некоторым детям сложно сдержать желание убежать, спрятаться, им трудно сидеть неподвижно, молча. Психолог может предупредить малышей, что сидеть нужно тихо, пока он не сосчитает до трех.

- Психолог показывает детям матерчатый мешочек, в котором лежат пластиковые овощи, и говорит:

- Зайчик принес с собой мешок овощей. Давайте посмотрим, какие здесь есть овощи.

Психолог достает овощи из мешочка и показывает детям.

- А какой овощ зайчик любит больше всего? Верно, морковку! Подержите морковку в руках, потрогайте ее пальчиками. Какая она? Правильно, продолговатая, один конец острый. Теперь я все сложу обратно, а вы, не заглядывая в мешок, потрогаете все овощи и найдете морковку

Дети поочередно опускают руку в мешочек и на ощупь находят морковку.

- Спасибо, ребята, помогли зайчику отыскать морковку!

- Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

- Зайчику надо возвращаться в лес, давайте скажем ему: «До свидания, зайчик, приходи к нам еще!»

Занятие 4. «Мишка»

Задачи:

- сплочение группы, развитие эмпатии;

- снятие эмоционального и мышечного напряжения, тревожности;

- развитие умения согласовывать свои действия с действиями других детей, с ритмом стиха, с правилами игры;

- развитие координации движений, общей и мелкой моторики;

- развитие внимания, речи и воображения.

Материалы: игрушечный медвежонок; магнитофон, кассета с записью пения птиц; гуашь желтого цвета, лист с изображением банки (для каждого ребенка, кисточка (поролоновый тампон).



Ход занятия

Приветствие.

Психолог показывает игрушечного медвежонка и просит детей внимательно послушать что он скажет:

- Здравствуйте, ребята. Меня зовут Мишка. А фамилия моя - Топтыгин. А как вас зовут?

Дети называют свои имена и фамилии, пожимают «Мишке» лапку.

- Ребята, а вы знаете, где я живу? А где я сплю зимой? Правильно, в лесу, в берлоге. Давайте возьмемся за руки и встанем в круг -- это будет моя берлога. Кто хочет быть медвежонком и вместе со мной спать в берлоге?

Ребенок, играющий роль медвежонка, берет Мишку, ложится в центр круга и закрывает глаза.

Психолог и остальные дети водят вокруг него хоровод и поют:

Медвежонок, медвежонок спит в своей берлоге.

Громко не кричите, Мишку не сердите,

Тихо подходите, ласково будите.

Дети и психолог подходят к «медвежонку» и «будят» его (аккуратно, ласково прикасаются к нему, гладят). «Медвежонок» открывает глаза и улыбается.

- Мишка проснулся, друзьям улыбнулся, сладко потянуля

Все поднимают вверх сначала Левую, потом правую руку, встают на носочки.

Игра повторяется 2-3 раза.

Чтобы каждый ребенок побывал в роли медвежонка, можно предложить лечь в круг сразу нескольким детям. На детско-родительском занятии ребенок, изображающий медвежонка, входит в центр круга со своей мамой и садится к ней на колени. В конце игры взрослые водят хоровод вокруг прижавшихся друг к другу и сладко посапывающих «медвежат».

Психолог укладывает игрушечного медведя на бочок и говорит:

- Все медвежата уже проснулись, а Мишка все спит. Давайте расскажем про него стишок.

Дети садятся на стульчики. Психолог рассказывает стишок и показывает движения. Дети повторяют за ним.

Как под горкой Снег, снег, И на горке Снег, снег, А под снегом Спит

Медведь, Тише, тише, Не шуметь.

Подставляют ладонь под кулачок. Опускают руки, шевелят пальцами. Кладут ладонь на кулачок. Опускают руки, шевелят пальцами. Подставляют ладонь под кулачок.

Кладут ладони, сложенные «лодочкой», под щекуРазводят руки в стороны, переступают с ноги на ногу.

Подносят к губам указательный палец одной, затем другой руки.

Грозят указательным пальцем.

Психолог включает кассету с пением птиц и говорит: - Ребята, почему птицы запели? Какое время года наступило? Правильно, весна, а медведь все спит! Пора его будить/

Дети идут к «медведю», напевая песенку: У медведя во бору Я гуляю и пою, Медведь, вставай, Из берлоги вылезай!

Когда медведь» начинает рычать, дети прячутся в широко раскрытых объятиях воспитателя.

Игра повторяется 2-3 раза. На детско-родительском занятии дети «спасаются от медведя», забираясь к родителям на колени.

Психолог поднимает игрушечного медведя: - Кто меня будит? Кто мне спать мешает? Какое сейчас время года? Что? Уже весна? Ну, пора мне вставать, пора шишки собирать. Спасибо за то, что разбудили!

Психолог рассказывает потешку и показывает движения. Дети повторяют за ним. Тогда нужно раскрасить банки. Какого цвета мед? Какого цвета нужно взять краску? Правильно, желтого: Раскрашивайте так, чтобы ни одна капля мимо банки не упала!

Дети закрашивают банку желтой краской и дарят свои рисунки «медведю».

- Дети и взрослые вспоминают, какие игры и упражнения проводились на занятии, и обсуждают, что им больше всего понравилось.

Психолог говорит:

Наше занятие заканчивается. Мишка говорит вам «спасибо» за игры и за угощенье. До свидания!

На повторных занятиях детям предлагается: слепить для Мишки конфеты из пластилина и завернуть их в фантики; «угостить Мишку клубничным вареньем», закрасив банку красной краской .

Мишка косолапый по лесу идет, Шишки собирает, песенки поет:

Вдруг упала шишка прямо Мишке в лоб,

Мишка рассердился и ногою - топ!

Имитируют походку медведя.

Наклоняются, делая вид, что собирают шишки.

Хватаются за лоб. Топают ногой. Дети садятся за столы, на которых находятся гуашь, кисточки (поролоновые тампоны) и листы с изображением банок.

- Ребята, наш Мишка проголодался. Что медведи любят больше всего? Правильно, мед. Мишка принес пустые банки и просит налить ему меда. Вы хотите угостить его?

Размещено на Allbest.ru