Шлях до ефективної професійної діяльності людини пов'язаний з відповідною мотивацією. Тільки знаючи те, що рухає людиною, які мотиви лежать в основі її дій, можна розробити ефективну систему форм і методів управління.

Для цього потрібно знати, як виникають ті чи інші мотиви, як та якими способами мотиви можуть бути приведені в дію, як здійснюється мотивування людей. Роль мотивів і мотивації у становленні та розвитку особистості досліджувало багато вчених. Це, зокрема, К.М. Гуревич, Е.П. Ільїн, О.М.Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, О.В.Петровський, Ш. Чхартишвілі, А. Маслоу та інші.

Будь-яка професійна діяльність ставить до людини певні вимоги, залежить від її мотивації та накладає своєрідний відбиток на особистість і спосіб життя. Характеристика мотиваційної сфери особистості працівника ОВС також залежить від особливостей професійного середовища. Професія слідчого передбачає певні стандарти, які зафіксовано професіограмою, етичними і моральними вимогами, тими загально-соціальними тенденціями, які впливають на його роль та імідж під час виконання професійних обов'язків. Адекватна мотивація впливає на успішність професійної діяльності.[17,с.149]

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури суб'єкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення.

У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М. Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Об'єктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.[18,с.304]

Мотиваційна сфера має досить складну структуру. При цьому мотивація вистроюється в певну ієрархію не тільки в межах кожного виду діяльності, але й відбувається ранжування мотивації різних видів діяльності. Численність, структурність та ієрархічність мотивації - найважливіші характеристики мотиваційної сфери особистості. Береться до уваги й сила, й стійкість мотивів.

Виділяють системи мотивів різних видів діяльності. Наприклад, у мотивах навчальної діяльності можна виділити загальні пізнавальні та конкретні - інтерес до різних предметів навчання. При аналізі професійної мотивації виділяють мотиви як трудової діяльності взагалі, так й певного її виду (навіть у певних виробничих умовах, на даному виробництві, у даному колективі). У цьому випадку першу групу мотивів іноді називають професійними, а другу - виробничими.

Особливе місце в мотиваційній сфері працівника ОВС посідають мотиви спілкування, які, з одного боку, тісно пов'язані з мотивами діяльності, так як у процесі спільної діяльності люди незмінно спілкуються; з іншого боку, вони пов'язані з мотивами поведінки, яка не обмежується рамками діяльності. У мотивах спілкування також можна виділити декілька видів наприклад: мотиви діяльності, "комунікативного" спілкування та ін.[21,с.98]

Взагалі мотиваційна сфера - це сукупність усіх мотивів особистості. Вона характеризує особистість лише з одному боку. Поряд з мотиваційною виділяються й інші сфери: емоційна, інтелектуальна й вольова. Усі вони важливі й не зводяться одна до одної, хоча є взаємозалежними. Наприклад, залежність мотиваційної сфери від інтелектуальної виражається в тому, що перша формується й розвивається за участю другої.

Емоційна сфера впливає на мотивацію з енергетичного боку. Від її особливостей залежить зовнішнє вираження мотивації, динаміка її перебігу в процесі поведінки й діяльності. Від особливостей вольової сфери значною мірою залежить стійкість мотиваційної сфери. У свою чергу, й мотиваційна сфера впливає на них. Її вплив на інтелектуальну сферу проявляється в пізнавальних процесах, визначаючи вибірковість сприймання, особливості пам'яті, уяви, мислення та мовлення людини.

Мотивація впливає й на емоції, визначаючи їх характеристики. У зв'язку з цим одні й ті ж явища викликають в одних людей радість, а в інших - гнів або злість.

Воля як здатність керувати своєю поведінкою також пронизана мотивами, що входять до вольової дії, та є одним з найважливіших її компонентів. Таким чином, зберігаючи свою самостійність, мотивація тісно пов'язана з іншими сферами особистості.

Під впливом мотивації відбувається також вибір і здійснення певної лінії поведінки, діяльності. Особистість прагне до досягнення конкретних цілей, вирішення певних завдань. У цьому сутність спрямовуючої функції мотивації, пов'язаною з її стійкістю.[10,с.98]

Мотиваційна сфера працівника ОВС характеризується стійкістю та динамічністю. Динаміка мотивів може бути як позитивною, так і негативною стосовно ефективності діяльності. Ці загальні характеристики динаміки мотиваційної сфери свідчать лише про формування, розвиток у певному напрямку зміцнення мотиваційної сфери або її послаблення, що може проявитися в зміні відношення до різних видів діяльності, переваги в їхньому виборі. Динамічність мотиваційної сфери проявляється в зміні сили як окремих мотивів, так і мотивації в цілому. Наприклад, існуюче раніше прагнення займатися певною діяльністю може згасати чи, навпаки, можуть змінюватися слабкі мотиви.[2,с.111] Процес виникнення й становлення мотивів передбачає засвоєння соціального досвіду, власний індивідуальний досвід, його осмислення, позитивні успіхи в даній діяльності, сприятливе відношення соціального оточення до даної діяльності або поведінки.

Зміцненню мотивації та її розвитку, підвищенню її стійкості сприяють багато факторів: пізнавання життя суспільства, існуючих суспільних відношень; цілеспрямоване виховання особистості, формування її спрямованості; систематична ефективна діяльність, оптимальна її організація, своєчасний оціночний вплив; позитивний вплив колективу та ін.

1.3 Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС

Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС, а саме - розкриття і розвиток здібностей особистості фахівця, зростання його професіоналізму та працездатності, зрештою - збереження здоров'я і самого життя правоохоронця при виконанні ним службових завдань - є актуальним та, безперечно, перспективним напрямком юридичної психології.

Діяльність працівника ОВС відноситься до тих складних об'єктів наукового дослідження, яке прийнято називати системними, тому уявлення про цю діяльність, як про складне, багатомірне та багаторівневе, з динамічним розвитком явище, може бути отримане за умови послідовної реалізації принципів системного підходу як конкретно-наукової методології, що є засобом пізнання і вирішення практичних завдань.

Так, В.О. Коновалова зазначала, що досліджуючи закономірості психічної діяльності людини у зв'язку з її професійною приналежністю (у силу необхідності або за покликанням), ми з'ясовуємо її особливості, що сприяють, з одного боку, пізнанню організаційних основ професійних функцій, які виконуються індивідом, а з іншого боку - удосконаленню організації цієї діяльності.

Аналізуючи правоохорону діяльність, слід зазначити, що їй притаманний перелік особливостей, що визначаються специфікою взаємодії в системі «людина - право». До чинників психологічного характеру слід, насамперед, віднести:

По-перше, це наявність правової регламентації діяльності - суворе правове регулювання процесу розкриття та розслідування злочинів, піднесене до норми закону і обов'язкове для виконання.

По-друге, це наявність владних повноважень, тобто права та обов'язку застосування влади від імені закону.

По-трете, це наявність елементів психологічного ризику, у тому числі й при прийнятті рішень, що можуть мати небажані службові та особистісні наслідки. Практика свідчить, що «вдалий» ризик заохочується керівництвом, а «невдалий» визнається невиправданим і призводить до відповідальності.

По-четверте, це багатоплановість службових ситуацій, неможливість чіткого планування й прогнозування результатів - у кожній ситуації можна виділити декілька аспектів (правовий, психологічний, моральний, соціально-економічний тощо), кожен іх яких потребує своєї оцінки, тому визначити власне ставлення до конкретного об'єкта (підозрюваного, свідка, потерпілого) не завжди просто.

По-п'яте, це «усічений» характер діяльності - з позиції психології управління будь-яка діяльність вважається повною, коли наявні такі її етапи, як пошук і перевірка інформації, прийняття рішення та його реалізація.[15,с.198]

Психологічна структура діяльності працівника ОВС може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності. Під час її здійснення кожен із зазначених різновидів (компонентів загальної структури) може виступати як самостійний елемент, у тісному взаємозв'язку з іншими видами, або як допоміжний. Конструктивна та комунікативна діяльність є інструментальним засобом, за допомогою якого добувається значуща інформація; організаційна - створює оптимальні передумови взаємодіі всіх учасників процесу розслідування, спрямована на здобуття та фіксацію процесуально значущої інформації, необхідної для успішного пізнания сутності злочину; засвідчувальна - надає можливість грамотного та коректного, з точки зору юриспруденції, закріплення та викладення результатів пізнавальної діяльності шляхом фіксації одержаних матеріалів у відповідних процесуальних документах .

Аналіз виявлених пріоритетів у кар'єрних орієнтаціях дозволяє зробити висновок, що працівникі міліції по мірі занурення у професійне середовище схиляються до таких кар'єрних орієнтацій, як стабільність місця проживання та роботи. Вони заявляють про прагнення працювати у підрозділах органів внутрішніх справ, припускаючи наявність стабільності (як фінансової, так і професійної), готовності робити свою кар'єру відповідно до вимог даного кар'єрного середовища. Причому відповідальність за планування, розвиток і управління власною кар'єрою покладають на систему органів внутрішніх справ, що засвідчує очікування від неї певної соціальної гарантії. Оскільки ця система сьогодні не в змозі надати працівникові будь-які гарантії, то й виникають такі тенденції, як плинність кадрів серед молодих праціників, незадоволення взаємних очікувань організації та особистості (що переважно обумовлюється браком можливостей реалізувати кар'єрні плани у зв'язку з особливостями кар'єрного середовища). Результатом цього є не тільки стан дезадаптації, вигоряння, зниження працездатності, але й прояв феномена неузгодженості між ідеальним уявленням про професію, реальним образом себе і тих витрат, яких молодому фахівцеві доведеться зазнати у процесі роботи.

1.4 Психологічні особливості особистості жінок-працівників ОВС

На державному рівні Україні прийнято низку правових документів щодо підвищення соціального статусу жінки. У 1999 році Верховною Радою України прийнято «Декларацію про загальні засади державної політики стосовно сім'ї і жінок». Урядом затверджено Національний план дій щодо поліпшення становища жінок та сприяння впровадженню гендерної рівності у суспільстві на 2001-2005 роки. Одним з наслідків цих процесів стала тенденція збільшення кількості жінок серед особового складу органів внутрішніх справ. Зміна соціальних і демографічних умов життя протягом останніх 100 років сприяло розширенню професійної сфери жінок, у тому числі жінки стали займатися тими видами професійної діяльності, якими раніше займалися лише чоловіка. У цьому змісті органі внутрішніх справ МВС України не стали виключенням. Усе більше молодих жінок, як у України так і в ряді закордонних країн, прагнуть зробити на службу в правоохоронні органі. Число їх настільки велике, що наявні можливості навіть не можуть задовольнити всіх бажаючих.[38,с.310]

Українськи силові структури не залишилися осторонь від загальних тенденцій. Останнім часом значна кількість жінок вступила на військову службу та на службу в ОВС МВС України. Подібна тенденція, імовірно, не випадкова.

Уперше залучення жіночого персоналу на службу в правоохоронну систему в України відбулося в 1919 році. Спочатку завдання співробітниць полягало в боротьбі зі злочинністю неповнолітніх і жінок.

У цей час жіночий персонал успішно використовується в різних підрозділах ОВС МВС України: МГБ (міліції громадської безпеки) - патрульно-постових службах міліції (ППСМ), на посадах дільничних інспекторів міліції, інспекторів по справах дітей, у ДАІ, у відділах дізнання; у КМ (кримінальної міліції) на посадах оперативних уповноважених ОУР, ОГСБЕП; у паспортно-візових службах; у слідчих підрозілах; у підрозділах тилу; фінансових службах; у якості працівників кадрового й виховного апаратів; на посадах психологів ОВС; у науково-дослідних і освітніх установах МВС.[43,с.12]

Однак, на нашу думку, не на всіх посадах жінки-працівникі ОВС служать однаково ефективно. Так, наприклад, служба по охороні громадського порядку, патрульно-постова служба, служба керування дорожнім рухом і ряд інших меншою мірою підходять для жінки. У системі МВС давно діє принцип: «ГУ МВС немає чоловіків і жінок, є співробітники». Цей принцип можна розглядати подвійно: начебто б жінки слабкостать, їм потрібні деякі привілеї, а з іншого сторони вони самі прагнуть до урівненню, здійсненню прав, яких позбавлені внаслідок дискримінації.

Виділення питань, що відносяться до прав жінки, у самостійний правовий інститут, як справедливо відзначає М.В. Щелкунова, обґрунтовано двома основними причинами: по-перше, у результаті цілого комплексу історичних умов жінки мають менші соціальні можливості, що чоловіка; по-друге, фізіологічні особливості жіночого організму, виконання жінкою особливої соціальної функції - материнства - вимагає надання їй особливих прав і додаткового захисту.[45,с.43]

На думку Р.Х. Кузиною професійно важливими якостями жінок, що полягають на службі у зброєних силах є:

- загальні якості: патріотизм, професійний кругозір, дисциплінованість, ретельність, завзятість, організованість, цілеспрямованість, самовладання й ін.;

- морально-бойові якості, необхідні для виконання службових завдань: духовність, моральність, порядність, активність, колективізм, витриманість, стресостійкість, витривалість, спритність, рішучість, самоконтроль, упевненість у собі, у своїх силах;

- якості військової спеціалізації: працездатність, спостережливість, уважність, посидючість, терпіння, стійка й оперативна пам'ять, компетентність, урівноваженість, точність, стійка швидкість розумових процесів, відданість професії;

- службово-посадові якості: ерудиція, працьовитість, справедливість, самостійність, почуття довгу, ретельність, комуникабельність, гнучкість мислення, здатність брати на себе професійну відповідальність.[16,с.157]

На жаль, у даний момент немає подібних даних про жінок-працівників ОВС. Але, проте, деякі дослідження проводилися. Як справедливо відзначає М.В. Щелкунова, завдяки своїм здатностям і особистісним якостям, жінки швидко адаптуються до умов служби, проявляють ретельність і готовність до дії, при застосуванні методу переконання дозволяють конфліктні ситуації, добре справляються з оформленням службової документації. На думку ряду працівників ОВС, перебуваючи на різних посадах, жінки-працівники ОВС демонструють різні здатності й психологічні особливості. Так, на думку М.В. Щелкунової, жінка - слідчий більш успішна при розслідуванні зґвалтувань, господарських злочинів, злочинів, зроблених малолітніми правопорушниками. Жінки терплячі, більш співчутливі й дисципліновані, менш агресивні, ворожі, уміють вислухати й надати відповідну допомогу.

Якщо ще не дуже давно, жінок ухвалювали на роботу в систему ОВС через нестачу особового складу, то зараз, у більш розвиненім суспільстві жінок усе частіше розглядають із погляду професіоналізму.

Спеціалізація співробітників ОВС повинна здійснюватися на принципах рівноправності й з урахуванням особистих якостей і здатностей кожного конкретного співробітника, а не приналежності його до того або іншій статі.

Розміщення персоналу, його раціональний розподіл по структурних підрозділах МВС повинні здійснюватися з урахуванням специфіки служб, відповідності психофізіологічних якостей співробітника змісту виконуваної роботи, що сприяє формуванню активно діючих службових колективів у рамках структурних підрозділів, перспективності розміщення кадрів, їх росту.

Потрібно враховувати при прийманні на службу жінок, що при входженні в трудовий колектив, особливо міліцейське чоловіче середовище, вони зазнають значних труднощів, від рівня яких залежить, яким образом жінка буде реагувати на всі пропоновані до неї вимоги, скільки енергії затратить на подолання стресових ситуацій і пристосування до трудової діяльності, який внесок внесе в цю діяльність.[16]

Щоб «вписатись» у чоловіче професійне середовище, жінкам раніше часто доводилося відмовлятися від шлюбу й створення родини, пригнічуючи в собі чисто жіночі особисті риси, зараз вони прагнуть поєднувати цікаву роботу з нормальним сімейним життям, не жертвуючи одним заради іншого.

Узагальнюючи все вищесказане, слід зазначити, що кількість жінок в ОВС із кожним роком збільшується. Одержавши професійну освіту й пройшовши спеціальну підготовку, вони мають якості, необхідні для виконання завдань, що постають перед працівниками ОВС МВС України.

Як і до будь-якого працівника, до жінки пред'являються наступні вимоги: сумлінно виконувати свій борг, демонструвати своєю поведінкою прихильність демократичному суспільному ладові, нести повну особисту відповідальність за правомірність своїх дій, дотримувати службової таємниці.

Постійне вдосконалювання жінки-працівника ОВС як посадової особи МВС можливо при своєчаснім законодавчім регулюванні з урахуванням змін в економічній, політичній і соціальної сферах життя суспільства. [38,с.313]

Таким чином, основними соціальними факторами, що впливають на вибір жінки поступати на службу в органі внутрішніх справ, є насамперед соціально-економічні фактори: високий рівень безробіття в країні, недостатнє матеріальне забезпечення, наявність соціальних і економічних пільг у працівників ОВС, можливість одержання раннього й підвищеного, у порівнянні з більшістю інших категорій жінок, пенсійного забезпечення. Разом з тим, слід зазначити, що в сучасних соціально-економічних умовах жінка, що вступила на службу в систему МВС, має певні можливості в самореалізації. Для неї відкриваються, можливості службової кар'єри й підвищення рівняосвіти, робота в колективі й ін.

ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 1

Вчені розуміють особистість як систему активних, вибіркових, свідомих, соціальних зв'язків з реальною дійсністю. Система відношень задає певні способи поведінки та відіграє в плані цілісної поведінки спрямовуючу і активізуючи роль. Таким чином, вона визначає соціальне функціонування та адаптацію особистості в самому широкому діапазоні. Розуміння особистості як системи відношень дозволили нам визначити специфіку міжособистісних відносин жінок-працівників ОВС.

Зміна соціальних і демографічних умов життя протягом останніх 100 років сприяло розширенню професійної сфери жінок, у тому числі жінки стали займатися тими видами професійної діяльності, якими раніше займалися лише чоловіки. У цьому змісті органі внутрішніх справ МВС України не стали виключенням.

Професійна діяльність - це одна з важливих областей, де людина розвивається як особистість і індивідуальність. Незважаючи на те, що аналіз гендерних досліджень свідчить про наявність у чоловіків і жінок фізіологічних і психологічних відмінностей, ці відмінності не є настільки значущими відносно професійної діяльності. Жінки цілком успішно займаються тими ж видами діяльності, що й чоловіки.

Icнyє думка, що адаптація жінок до умов професійної діяльності в ОВС, відбувається шляхом зростання їх агресивності, конфліктності, маскулінності, через професійну поведінку, що більше орієнтована на виконання завдань, ніж на міжособистісні стосунки. Проведені дослідження показали, що жінки-правоохоронці більш орієнтовані на встановлення позитивних відносин в соціально-професійному середовищі. Занадто підвищена маскулінність, агресивність, конфліктність їм не властива.

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА ВІДНОСИН ТА ХАРАКТЕР МОТИВАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

2.1 Загальна характеристика груп досліджуваних та методів дослідження

Професіоналізм високого рівня передбачає наявність певних загальних характеристик суб'єкта, на основі яких формуються спеціальні якості, важливі для специфічного виду діяльності. Рішення типових задач упродовж багатьох років не тільки вдосконалює професійні знання, але й формує професійні звички, певний склад мислення, стиль спілкування. Особливо це проявляється при виконанні задач у професіях підвищеного ризику.[2,с.112]

Відомо, що працівники ОВС знаходяться в специфічних умовах. Устрій їх життєдіяльності жорстко регламентований. Взаємини супідрядності, значні фізичні і емоційні навантаження призводять до зростання втоми і напруги, до нервових зривів, емоційних конфліктів, виникнення великої кількості негативних переживань. У той же час, особливості службової діяльності вимагають від працівників мобілізації всіх фізичних і психічних можливостей. У зв'язку з цим, можливо зробити припущення, що адаптація особистості до умов професійної діяльності в ОВС, відбувається через зростання їх маскуліднності, агресивності та конфліктності.

Ми вважаємо за необхідне проведення дослідження, спрямоване на вивчення питання щодо особливостей професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ.

Для проведення дослідження з вивчення особливостей системи відносин жінок та чоловіків нами була відібрана вибірка із 80 чоловік, з яких було опитано та протестовано - 40 жінок працівників Головного управління МВС України в Полтавській області та Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області віком від 21 до 50 років та 40 чоловіків працівників Лубенського МВ ГУМВС України в Полтавській області віком від 23 до 50 років.

У психологічній літературі накопичений численний емпіричний матеріал, який дає достатні підстави стверджувати, що особливості внутрішньої динаміки самосвідомості, структура і специфіка відношення особистості до власного «Я» здійснюють регулюючий вплив практично на всі аспекти поведінки людини, відіграють важливу роль у встановленні міжособистісних відносин. Під «Я-концепцією» розуміється сукупність усіх уявлень індивіда про себе. Вона має складну структуру. Більшість дослідників самосвідомості, незважаючи на термінологічну неоднозначність, виділяють в структурі Я-концепції:

1) образ Я (Я-картина) - уявлення індивіда про самого себе (когнітивна складова);

2) самосприйняття, самовідношення - афективна оцінка цього уявлення (емоційно-оціночна складова);

3) потенціальну поведінкову реакцію, тобто ті конкретні дії, які можуть бути викликані образом Я і само відношенням (поведінкова складова).

Набір методик здійснювався нами відповідно цілям і завданням дослідження та на основі аналізу особливостей службової діяльності працівників ОВС. Для дослідження сутності системи відносин та характеру мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок працівників ОВС використовувались наступні стандартизовані тестові методики:

1) «Діагностика мотиваційної структури особистості» Е. Мільман.

2) Тест Куна «Хто Я?»[25].

3) «Діагностика міжособистісних відносин» Т. Лірі (ДМВ).[36,с.85]

4) «Кольоровий тест відносин» (КТВ).[45,с.47]

Для проведення порівняльного аналізу нами застосовувавувалися непараметричні методи математичної статистики:

1) Метод кутового перетворення (ц - критерій Фішера).[35,с.254]

2) Математична обробка даних для встановлення вірогідності отриманих даних за методом Ст'юдента (t - критерій Фішера - Ст'юдента).[24,с.360]

Методика «Діагностика мотиваційної структури особистості» Е. Мільмана використовувалася нами для вивчення мотиваційної структури чоловіків та жінок працівників ОВС. Дана методика заснована на виділенні автором максимально узагальненої спонукальної типології, у якій реальність розділяється на 2 протилежні частини. Ці спонукальні фактори можна назвати функціональними тенденціями. Методика призначена для тестування мотиваційної структури студентів, учнів, дорослих. Тест. складається з 14 груп тверджень. Кожна з них розділяється на 8 альтернативних пунктів (а, б, в, г, д, е, ж, з). Випробуваний повинен виразити своє відношення до кожного з них по п'ятибальній системі. Сумарні діагностичні оцінки відносяться до мотиваційних шкал, які є складовими мотиваційного профілю особистості. Шкали мотиваційного профілю:

П - підтримки життєзабезпечення;

К - комфорт;

С - соціальний статус;

О - спілкування;

Д - загальна активність;

ДР - творча активність;

ОД - соціальна корисність.

Існують ще 2 шкали -- загальножиттєва й робоча, що представляють відповідні сфери життя.

Шкала корекції представлена питаннями, які вимагають докладної відповіді. Якщо опитуваний цього не робить, то кількість балів по даному питанню зменшується від 3 і 2 балів до 1 і 0 балів. На основі результатів тесту будується профіль.

Автор виділяє 5 мотиваційних профілів:

1. Прогресивний. Характеризується підвищенням загального рівня розвиваючих мотивів (соціальної корисності, творчої активності, загальної активності) над рівнем мотивів підтримки (підтримки життєзабезпечення, комфорту, соціального статусу).

2. Регресивний. Цей тип протилежний попередньому й характеризується підвищенням загального рівня мотивів підтримки над розвиваючими мотивами.

3. Імпульсивний. Характеризується різкими перепадами профільної лінії з трьома вираженими піками, найчастіше по шкалах «К», «О», «ДР», але можуть бути й інші співвідношення.

4. Експресивний. Також характеризується помітними перепадами профільної лінії з наявністю двох піків. Найчастіше зустрічаються комбінації піків по шкалах «К» і «ДР». У цьому типові спостерігається вибіркова диференціація мотиваційних факторів роздільно по групах підтримуючих і розвиваючих мотивів.

5. Сплощений. Характеризується досить плоским, маловиразним профілем без виразних підйомів і спусків, навіть наявність одного піка не міняє положення в цілому.

Тест двадцяти відповідей - методика виявлення особистісних установок, розроблена М.Кунем і Т.Макпартлендом в 1950-ті роки й більш відома за назвою тест “Хто Я”. Для його обробки традиційно застосовується метод контенту-аналізу.

Дана методика дала нам можливість виявити особистісні установки чоловіків та жінок працівників ОВС.

Тест був розроблений, виходячи з теорії Я, яка заснована на традиціях “айовскої школи” символічного інтеракціонизму. Передбачається також, що Я - Концепція є основою поведінкового вибору, отже тест дає можливість опосередковано судити про соціальну поведінку випробуваних.

Т.Макпартленд запропонував використовувати при роботі з тестом чотири основні категорії класифікації - А, В, С и D, перші дві з яких включають так звані “об'єктивні самовизначення, у той час як дві останні - “суб'єктивні. Відповіді категорії А представляють індивіда переважно як фізичний об'єкт. Відповіді категорії В визначають індивіда переважно як соціальний об'єкт, з погляду його ролей у групах взаємодії, а також статусів і позицій у суспільстві; ця категорія відповідей припускає наявність більш-менш структурованої соціальної ситуації. Категорія С включає суб'єктивні визначення, які проте пов'язані із соціально релевантними характеристиками поведінки. І, нарешті, до категорії D відносяться ті суб'єктивні самовизначення, які тією чи іншою мірою ірелевантні стосовно соціальної поведінки; сюди ж слід віднести відповіді, ірелевантні до поставленої тестом завданню самоідентифікації.

Підсумовуючи вище сказане, можна описати значення кожного типу особистісної установки в такий спосіб:

А - фізичне Я (Я як об'єкт у часі й просторі, що не припускає структурованої ситуації поведінки або відносини до інших);

В - соціальне Я (Я як об'єкт у соціальному світі, яка залучена у структуровані ситуації взаємодії й пов'язаний з іншими за допомогою норм, прав і обов'язків, обумовлених тієї або іншою роллю);

С - рефлексивне Я ( як об'єкт власної рефлексії: Я з погляду індивідуального стилю поведінки, а не ситуації поведінки; Я з погляду соціально розпізнаваних особливостей характеру й психології, настроїв і переживань);

D - трансцедентальне Я (Я як суб'єкт рефлексії, яка абстрагована від будь-якої конкретної соціальної ситуації)

Методика діагностики міжособистісних відносин створена Т. Лірі, Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 р. і призначена для дослідження уявлень суб'єкта про себе та ідеальне "Я", а також для дослідження взаємних стосунків у малих групах. За допомогою даної методики ми виявили переважний тип відношення досліджуваних до оточуючих.

Метод діагностики міжособистісних відносин (ДМО) являє собою модифікований варіант інтерперсональної діагностики Т. Лірі, автор якої є послідовником ідей Саллівена. Теоретичний підхід Г.С. Саллівена до розуміння особистості базується на виставі про важливу роль оцінок і думки значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація з "значимими іншими". У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й у здійсненні своїх бажань, людина погодить свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю, а також, неусвідомлено, із символікою ідентифікації. Ґрунтуючись на тому, що особистість проявляється в поведінці, актуалізованої в процесі взаємодії з навколишніми, американський психолог Лірі систематизував спостереження у вигляді восьми варіантів міжособистісної взаємодії.

Дані, отримані за допомогою методу ДМВ, дозволили по-новому підійти до проблеми самооцінки, критичності й самоконтролю особистості, а також значно збагатили соціально-психологічне дослідження малих груп, про що буде докладно розказане нижче.

Метод діагностики міжособистісних відносин відрізняється від оригінальної методики Т. Лірі в основному інтерпретаційним підходом. Також була проведена робота з адаптації вербального стимульного матеріалу методики. Розроблений більш зручний і швидкий спосіб реєстрації й підрахунку даних, крім того, значно розширена сфера застосування тесту в контексті соціометричного дослідження.

Опитувач містить 128 лаконічних характеристик, по яких випробуваний спершу оцінює своє актуальне "Я" на момент обстеження. Кожна із цих характеристик має свій порядковий номер. У модифікованому варіанті методики передбачена спеціальна сітка - реєстраційний аркуш, на якім номера від 1 до 128 розміщені таким чином, щоб подальший підрахунок балів по кожному з восьми октантів був максимально спрощений. Оцінивши себе по пунктах опитувача, випробуваний повинен на сітці закреслити хрестом номера, що відповідають тим рисам, які він у себе виявив, залишаючи не закресленими інші номери, що відповідають відсутнім у випробуваного властивостям.

Після того як випробуваний оцінить себе й заповнить сітку реєстраційного аркуша, підраховуються бали по восьми варіантам міжособистісної взаємодії. Для цього використовується ключ, за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів у кожному, що формують 8 октантів.

Кількість закреслених випробуваним номерів у кожному блоці вноситься в таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанту, що відбиває той або інший варіант стилю міжособистісної поведінки.

Октани:

I. Авторитарний (власно - лідируючий), II. Егоїстичний (незалежно-домінуючий), III. Агресивний (прямолінійно-агресивний) IV. Підозрілий (недовірливо-скептичний),V. Покірно-сором'язливий, VI. Залежно-слухняний, VII. Дружелюбний (співробітничо-конвенціальний). VIII. Альтруїстичний (відповідально- великодушний).

Результати тесту ДМВ підраховуємо в такий спосіб.

Кількісні показники по кожному з октантів варіюються від 0 до 16. Ті октанти, по яких бали виявилися високими, відповідають переважному стилю поведінки даного індивіда в міжособистісних відносинах. Характеристики, що не виходять за межі восьми балів, властиві гармонічним особистостям.

Показники, що перевищують 8 балів (до 12), свідчать про акцентуацію властивостей, що виявляються даним октантом. Бали, що досягають рівня 14-16, свідчать про виражені труднощі соціальної адаптації. Низькі показники по всіх октантах (0-3 бала) можуть бути результатом скритності й невідвертості випробуваного. Якщо немає октантів вище 4-х балів, то дані сумнівні в плані їх вірогідності: випробуваний не захотів оцінити себе відверто.

Перші чотири типи міжособистісних відносин - I, II, III і IV - характеризуються перевагою неконформних тенденцій, схильністю до диз'юнктивних (конфліктним) проявам, більшою незалежністю думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденцією до лідерства й домінуванню. Інші чотири октанти - V, VI, VII і VIII - дають протилежну картину: підкоряємість, непевність у собі й конформність, схильність до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з навколишніми.

Перевага показників по перших чотирьом октантам (I, II, III і IV) говорить про наявність неконформних тенденцій. Переважні показники в наступних чотирьох октантах (V, VI, VII і VIII) характеризують особистість, як конформну.

Інтерпретація даних ДМВ в основному повинна орієнтуватися на перевагу одних показників над іншими, і меншою мірою - на абсолютні величини.

Для дослідження ставлення чоловіків та жінок працівників ОВС до соціально-професійних понять була використана проективна методика "Кольоровий тест відношень" (КТВ), яка представляє собою невербальний компактний діагностичний прийом, що відображає як свідомий, так і частково неусвідомлюваний рівень відношень людини.

Теоретичну основу методики складає концепція відношень У.Н. Мясіщева, ідеї Б.Г. Ананьєва про образну природу психічних структур будь-якого рівня. Методичною основою КТВ є кольороасоціативний експеримент. Він базується на припущенні про те, що істотні характеристики невербальних компонентів відношень до значущих іншим - і до самого себе відбиваються в кольорових асоціаціях. Колірна сенсорика тісно пов'язана з емоційним життям особистості. Цей зв'язок, підтверджений в багатьох експериментальних психологічних дослідженнях, давно використовується у ряді психодіагностичних методів. При розробці КТВ був використаний набір кольорів з восьмикольорового тесту М. Люшера. Цей набір відрізняється достатньою компактністю, зручний в застосуванні. При відносно невеликій кількості стимулів в ньому представлені основні кольори спектру (синій, зелений, червоний і жовтий), два змішані кольори (фіолетовий і коричневий) та два ахроматичні кольори (чорний і сірий). Процедура тестування достатньо проста і полягає в необхідності для досліджуваного підібрати до кожної з категорій і понять відповідні кольори. КТВ має короткий і повний варіант проведення, що розрізняються за способом витягання колірних асоціацій. Розробка інтерпретації і дослідження валідності включали три етапи:

1) доказ того, що кожний з використовуваних кольорів володіє певним і стійким емоційним значенням, і опис цих значень;

2) вивчення закономірностей перенесення емоційних значень кольорів на стимули, з якими вони асоціюються;

3) досвід застосування КТВ в різних клінічних ситуаціях.

Досліджуваним пропонувалось в анкеті таким поняттям, як «Я», «Друзі», «Родина», «Робота», «Професіонал», «Чоловік», «Дружина», «Діти», «Дім» присвоїти відповідний до понять з восьми кольорів, потім прорангувати ці кольори від найбільш привабливого до найбільш непривабливого. В даному випадку ранг і є кількісним значенням відношення до цінності.

Для обробки результатів нами був використаний критерій ц - кутове перетворення Фішера. ц - критерій оцінює достовірність розходжень між відсотковими частками двох вибірок, у яких зареєстрований ефект, який нас зацікавив.

Для вивчення відмінностей між ранговими показниками ціннісних орієнтацій працівників ОВС застосовувався t-критерій Фішера-Ст'юдента з різними дисперсіями в комп'ютерній програмі Excel, який дозволяє виявити достовірність поширення отриманих відмінностей за певним показником на генеральну сукупність.

2.2 Особливості системи відношень та характеру мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок-працівників ОВС

Одним із ведучих принципів вивчення особистості є принцип вивчення в групі. Тому кожний індивідуальний зв'язок необхідно співвіднести не тільки з типовим, але й з комплексом відношень усього колективу чоловіків та жінок. Аналіз відношень в усіх членів колективу може показати, що прояв досліджуваних нами явищ у окремих чоловіків та жінок мало чим відрізняється від прояву їх у переважної більшості. В таких випадках мова може йти про діагностику низького рівня сформованості соціальних відношень у всього колективу або значної його частини. Тому ми вважаємо за доцільне представити результати проведеного нами дослідження в узагальненому вигляді.

2.2.1 Особливості структури мотивації професійної діяльності чоловіків та жінок-працівників ОВС

У процесі оволодіння професією, у ході навчання й трудової діяльності відбуваються розвиток і трансформація мотиваційної структури суб'єкта діяльності. Цей розвиток прямує за двома напрямками: по-перше, загальні мотиви особистості трансформуються у трудові; по-друге, у разі зміни рівня професіоналізації змінюється й система професійних мотивів. Під час професіоналізації особистість знаходить свій предмет у діяльності й, таким чином, відбувається формування структури професійних мотивів та їх усвідомлення. У результаті цього процесу встановлюється особистісний зміст діяльності (за О.М. Леонтьєвим) і окремих її аспектів. Усвідомлення особистісного змісту діяльності знаходить висвітлення у характері виконання окремих дій і діяльності в цілому. Якщо прийняття діяльності породжує прагнення виконати її певним чином, то встановлення особистісного змісту веде до її подальшого перетворення, що проявляється в установках на якість і продуктивність, у специфіці виконання діяльності, у її динаміці, напруженості та формуванні специфічної психологічної системи діяльності. Критичними моментами у генезисі мотивації є прийняття професії й розкриття особистісного змісту діяльності. Об'єктивні можливості задоволення потреб особистості, з яких складається діяльність, набувають індивідуального характеру і стають провідними залежно від етапів професіоналізації.

Шлях до ефективної професійної діяльності людини пов'язаний з відповідною мотивацією. Тільки знаючи те, що рухає людиною, які мотиви лежать в основі її дій, можна розробити ефективну систему форм і методів управління. Для цього потрібно знати, як виникають ті чи інші мотиви, як та якими способами мотиви можуть бути приведені в дію, як здійснюється мотивування людей.

Для дослідження мотиваційної структури особистості чоловіків та жінок працівників ОВС використовувалася методика В.Е.Мільмана, призначена для виявлення рівнів загально життєвого та робочого профілів особистості, а також окремих компонентів даних профілів.

Провівши тестування, результати якого представлені в таблиці 2.1 та на рисунку 2.1, маємо наступні результати. У опитаних обох вибірок загальний життєвий мотиваційний особистісний профіль більше виражений ніж робочий мотиваційний профіль, що вказує на провідне значення мотивації, яка пов'язана з життєвою сферою особистості. Найбільш значущими для жінок є мотиви спілкування (середній бал в групі 33,3±7,85), загальної активності (середній бал в групі 28,75±7,00), статусу (середній бал в групі 23,7±4,61) це свідчить про емоційність жінок, їх динамічність спілкування що приводить до того, що вони стають лідерами та ентузіастами групової діяльності. Найменш значущими у жінок виявилися мотиви творчої активності (середній бал в групі 25,3±6,26) та соціальної користності (середній бал в групі 24,0±6,30) що говорить про напруженість роботи та нестачу вільного часу, можливо це і вплинуло на такі низькі показники. Для чоловіків мотиви спілкування, комфорту та життєзабезпечення, найбільш вираженні показники (середні бали в групі 31,78±8,63, 28,72±8,97, 28,15±5,26 відповідно) виявилися актуальними та говорять про потребу чоловіків знаходитись в колі своїх близьких та рідних, тому що понаднормованість робочого дня та навантаженість на роботі і сприяли на показники. Мотиви соціальної користності, творчої та загальної активності (середні бали в групі 25,47±6,81, 24,7±7,70, 22,4±6,43 відповідно) є найменш значущими.

Таблиця 2.1 Показники мотивації досліджуваних, Х ±д балів

Мотиви	Чоловіки	Жінки	t-емп	p
Життєзабезпечення	28,15±5,26	25,06±7,26	2,09	0,05
Комфорту	28,72±8,97	25,82±5,42	2,05	0,05
Статусу	27,42±9,58	28,1±4,66	0,40	-
Спілкування	31,78±8,63	33,3±7,85	0,82	-
Загальної активності	22,4±6,43	28,75±7,00	2,89	0,05
Творчої активності	24,7±7,70	25,3±6,26	0,38	-
Соціальної корисності	25,47±6,81	24,0±6,30	1,00	-

Із показників, представлених у таблиці 2.1, ми бачимо, що середні показники типів мотивації життєзабезпечення, комфорту, загальної активності у чоловіків та жінок на середньому рівні статистичної достовірності р>0,05. Це може свідчити про достатній рівень задоволеності мотивів як у загальножиттєвій, так і в робочій сферах чоловіків та жінок працівників ОВС.

Рис.2.1 Узагальнений мотиваційний профіль чоловіків та жінок- працівників ОВС.

Умовні позначення: П-життєзабезпечення, К-комфорт, С-соціальний статус, О-спілкування, Д-загальна активність, ДР-творча активність, ОД-соціальна корисність. При проведені дослідження виявлено, що жінки більше прагнуть до спілкування та загальної активності, ніж вибірка чоловіків. Це характеризує жінок як таких, що більше прагнуть до спілкування. Вони намагаються частіше вступати в комунікативні відносини, цим самим збагачувати рівень освітніх знань, виходячи на нові ступені. Загальна активність у жінок є наслідком того, що вони завжди находяться в стані активної напруги та відповідальності за свою сім'ю, роботу тощо.

Причиною меншого прояву даних характеристик у чоловіків може являтися недостатня кількість вільного часу, напруженість роботи. Показники комфорту та життєзабезпечення свідчать про прагнення чоловіків побути з сімєю обо друзями після робочого дня та відпочити душевно, що буде в майбутньому впливати на продуктивність та плідність роботи.

Аналіз мотиваційної структури чоловіків та жінок працівників ОВС дозволяє більш глибоко вивчити характеристики спрямованості особистості, зібрати додаткову діагностичну інформацію про професійну мотивацію працівників ОВС.

2.2.2 Особистісні установки чоловіків та жінок-працівників ОВС

Особливої уваги заслуговують показники внутрішньо-особистісної сфери, оскільки саме відношення до себе виступає важливим внутрішнім фактором формування й повноцінності функціонування.

Високий рівень розвитку цієї підсистеми є джерелом високих показників у міжособистісній сфері та підсистемі відношень до світу.

Тест двадцяти відповідей М.Куна дав нам можливість виявити особистісні установки чоловіків та жінок.

Аналіз даних, отриманих за методикою «Хто Я?» (див. таблицю 2.2 та рис.2.2), свідчить, що у опитаних нами чоловіків, так і жінок - найбільш виражені показники, які пов'язані з індивідуальними характеристиками особистості, а останнє місце займає визначення себе як об'єкта в часі та просторі.

Таблиця 2.2 Узагальнення відповідей обстежених чоловіків та жінок-працівників ОВС (%)

Типи відповідей	Чоловіки	Жінки	ц-емп	p
А	8,3	10,0	1,55	-
В	32,3	20,0	5,43	0,05
С	51,9	39,3	4,71	0,05
D	7,5	31,7	13,55	0,01

Як відображено в таблиці 2.2, відповіді, які відображають фізичне Я (Тип А - Я як об'єкт в часі та просторі, що не передбачає структурованої ситуації поведінки або ставлення до інших) («людина», «особистість», ) та соціальне Я (тип В - Я як об'єкт в соціальному світі, залучений до структурованої ситуації взаємодії та пов'язаний з іншими за допомогою норм, прав і обов'язків, обумовлених тією або іншою роллю) («сусід», «чоловік», «слідчий») зустрічаються у 8,3% та 32,3% обстежених чоловіків відповідно. Необхідно відмітити, що чоловіки та жінки позначали свою стать на самому початку списку.

Це говорить про сформованість позитивної статевої ідентичності, певне різноманіття ролевої поведінки, прийняття своєї привабливості як представника статі, та дозволяє робити сприятливий прогноз відносно успішності встановлення і підтримки партнерських взаємовідносин. Визначення жінок як себе, які відображають фізичне Я (Тип А) («людина», «жінка») та соціальне Я (тип В) («майбутня мати», «кохана людина», «донька», «дружина», «міліціонер») зустрічаються у 10,0% та 20,0% відповідно. В обстеженій групі чоловіків суб'єктивні визначення складають 51,9%, у жінок - 39,3% (відповіді типа С - Я як об'єкт власної рефлексії: Я з точки зору індивідуального стилю поведінки, а не ситуації поведінки, та соціально розпізнаваних особливостей характеру і психології, настроїв і переживань), які пов'язані із соціально релевантними характеристиками поведінки. У жінок та чоловіків, які взяли участь у дослідженні, переважають позитивні ідентифікаційні характеристики («веселий-весела», «добрий-добра», «розумний-розумна»), що є ознакою адаптивного стану ідентичності, оскільки пов'язане з наполегливістю в досягненні мети, точністю, відповідальністю, діловою спрямованістю, соціальною сміливістю, активністю, упевненістю в собі.

Відповіді, які відображають трансцендентальне Я (група D - Я як суб'єкт рефлексії, абстрагований від будь-якої конкретної соціальної ситуації та від конкретних інших суб'єктів («король», «супер-мен» «зайчик», «сонечко», «принцеса») у обстежених жінок складає 31,7% , що може свідчить метафоричність мислення жінок, тоді як у чоловіків даний тип самосприйняття виявлений лише у 7,5% досліджуваних що є найменш значущим.

Рис. 2.2 Когнітивне самосприйняття чоловіків та жінок-працівників ОВС.

Загалом дані, отримані за методикою «Хто Я?» свідчать про середній рівень рефлексії випробуваних щодо їх власних індивідуальних особливостей, завищену самооцінку, занадто високий рівень домагань.

У ході дослідження ідентифікації з професією серед груп випробуваних визначено суттєві відмінності в обсязі їх відповідей щодо професійної ідентифікації у порівнянні з іншими.

Більшість жінок не осмислюють своєї ідентифікації з професійними ролями та їх професійними проявами. Для жінок є важливим належати до різних соціальних груп, де є можливість самовиразитися, що є природним для них.

У чоловіків є відповіді, що пов'язані з належністю себе до певної професійної групи і характеризування себе як професіонала за допомогою професійно-індивідуальних характеристик. Ця категорія досліджуваних вже має певний професійний досвід, орієнтується у професії і є більш професійно визначеною.

2.2.3 Гендерні особливості ставлення до оточуючих чоловіків та жінок-працівників ОВС

Теоретичний підхід Г.С. Саллівена до розуміння особистості базується на виставі про важливу роль оцінок і думки значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація з "значимими іншими". У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й у здійсненні своїх бажань, людина погодить свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю, а також, неусвідомлено, із символікою ідентифікації.

За результатами методики Т. Лірі узагальнені результати відображені в таблиці 2.3.

Як видно з таблиці 2.3 найвищий показник у чоловіків та жінок зареєрестрований за співробітничо-конвеціальним стилем відношень (середній бал в групі 6,1±3,28 та 6,35±2,7 відповідно), це свідчить про дружелюбні відносини з оточуючими людьми, прагненуть підкреслити свою причетність до інтересів більшості, що є помірним показником та виявляє стиль міжособистісних відносин.

Таблиця 2.3 Показники стилю міжособистісних відношень в групах досліджуваних Х ±д балів

Стилі відношень	Чоловіки	Жінки	t-емп	p
Власно-лідируючий	5,2±3,6	5,5±3,14	0,45	-
Незалежно-домінуючий	4,85±3,39	5,56±1,99	0,20	-
Прямолінійно-агресивний	3,95±2,83	4,6±1,93	1,19	-
Недовірливо-скептичний	3,82±2,68	3,2±2,34	1,10	-
Покірно-сором'язливий	5,95±3,11	3,4±1,78	1,20	-
Залежно-слухняний	3,75±2,63	5,7±2,82	3,22	0,05
Співробітничо-конвенціальний	6,1±3,28	6,35±2,7	0,36	-
Відповідально- великодушний	5,37±3,27	4,8±2,27	0,91	-

Альтруїстичний (відповідально-великодушний) варіант міжособистісної поведінки у чоловіків дорівнює 5,37±3,27 балів в групі, що також є високим балом та свідчить про мягкосердечність, зверхобов'язковість, гіперсоціальність установок, підкреслений альтруїзм.

Покірно-сором'язливий тип міжособистісних відносин у чоловіків дорівнює 5,95±3,11 балів в групі. Він відображає такі особливості міжособистісної поведінки як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки.

По авторитарному (власно - лідируючому) типові міжособистісних відносин у чоловіків дорівнює 5,2±3,6, що свідчить про упевненість у собі, уміння бути гарним наставником і організатором, присутні властивості керівника.

По егоїстичному (незалежно-домінуючому) типові міжособистісних відносин у чоловіків середній бал в групі дорівнює 4,85±3,39, що вказує на егоїстичні риси, орієнтацію на себе, схильність до суперництва.

Середній бал в групі чоловіків по залежно-слухняному типові міжособистісних відносин дорівнює 3,75±2,63, який характеризується потребою в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні.

Щодо прямолінійно-агресивного та недовірливо - скептичного стилю відношень середній бал в групі чоловіків становить 3,95±2,83 та 3,82±2,68 відповідно, що характеризується схильністю до конфліктних проявів, більшою незалежністю думки , завзятістю у відстоюванні властної точки зору, тенденцією до лідерства й домінування. Середній бал в групі жінок по залежно-слухняному типові міжособистісних відносин дорівнює 5,7±2,82, який характеризується потребою в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні.