Аналіз вміння і готовність особистості до спільної групової діяльності

Розкріпачення інтелектуальних можливостей за рахунок ослаблення бар'єрів - магістральний шлях розвитку творчих здібностей людини. Зниженню впливу захисних механізмів на творчий процес допомагає робота в групі. При спільній діяльності знімаються вихідні установки деяких учасників на неможливість розв'язання поставленого завдання. Взаємна стимуляція партнерів приводить до підвищення в них рівня пізнавальної мотивації, що дозволяє підтримувати творчу спрямованість зусиль довше, чим при індивідуальній роботі.

Розв'язок завдань подолання психологічних бар'єрів втілений в наборі методів активного навчання, кожний з яких націлений на подолання певного різновиду бар'єрів. Один із цих методів - "мозкова атака" (або "мозковий штурм").

"Мозкова атака" знижує самокритичність і попереджає витиснення оригінальних ідей у підсвідомість як небезпечних для соціального оточення. Сама атмосфера мозкової атаки сприяє появі нових ідей, народжуючи почуття психологічної захищеності [12, с. 154].

Без тиску критики й самокритики в процесі мозкового штурму точка зору його учасників на те, як потрібно вирішувати поставлене перед ними завдання, модифікується й шліфується доти, поки в групі не виснажується запас нових ідей. Ведучий докладає спеціальних зусиль до того, щоб виключити внутрішнього критика в кожного, якщо той раптом активізується. Адже однієї зневажливої репліки буває досить, щоб знітився невпевнений у собі учасник і його цікава, але ризикована пропозиція на ходу буде замінена іншою - перевіреною, але нецікавою. Як відомо, ідея, що перебуває "в ембріональному" стані, може виглядати безпомічною, недоказовою й тому непривабливою не тільки для інших, але й для самого творця.

Метод "синектики" припускає здатність до імпровізації й спрямований на активізацію базових операцій підсвідомості. Щоб прискорити процес породження ідей, при синектиці завдання насамперед звільняється від контексту, звичних асоціацій. У синектиці широко використовуються аналогії, що сприяють реалізації базових операцій підсвідомості - прямі, суб'єктивні, символічні й фантастичні. Аналогії полегшують подолання суб'єктивних обмежень, пов'язаних зі сприйняттям основних закономірностей, уявлень про світобудову [9, с. 157].

За цією методикою бар'єри долаються за допомогою створення умов, при яких одночасно з пошуком розв'язку протікає інший процес, безпосередньо з першим не зв'язаний (аналогія, асоціація, метафора й т.п.). Накладення цих процесів і допомагає отримати відповідь на питання. Ключова ланка при цьому - перетинання в часі, що міняє ракурс розгляду проблеми. Мости між цими процесами допомагають навести метафори й аналогії. Використовувані типи аналогій витягають інформацію з різних джерел.

Прямі аналогії найчастіше знаходять шукані елементи в біологічних системах подібних до вирішуваних завдань. Суб'єктивні аналогії змушують звернути увагу на рухові відчуття, наприклад уявити своє тіло на місці створюваного об'єкта, відчути себе ним. При символічних аналогіях окремі характеристики одного предмета ототожнюються з характеристиками іншого, а фантастичні аналогії вимагають уявити собі речі такими, якими ми прагли б їх бачити, дозволяючи ігнорувати будь-які фізичні закони. Таким чином, синектика пробуджує й використовує аналогії як засіб зсуву процесу з рівня усвідомленого мислення на рівень підсвідомої активності.

Ще одним прикладом групового розвитку творчих здібностей є ділові ігри. Саме дух змагання розташовує до жаги досягнень, що дозволяють знаходити оригінальні розв'язки. Тут специфічним прийомом виступає прийняття ролі. Узята на себе роль дозволяє учасникові відіграти "іншого", не змінюючи висоти психологічних бар'єрів. Адже в далекій позиції можна дозволити собі й інші, нетипові критерії. Тому ігри сприяють формуванню іншої точки зору на ситуацію, ведуть до її переосмислення [9, с. 165].

Ігри допомагають засвоювати нові способи розв'язку питань. У них немає ризику, і можливою стає тимчасова або часткова зміна свого підходу до тривожних проблем, а значить, вносяться й деякі зміни в установки, тобто відкривається шлях для інформації, раніше недоступної. Нововведення в системі установок, у свою чергу, визначають метаморфозу, завдяки якій правило із зовнішнього стає внутрішнім.

Долати стереотипи й звичні способи вирішення проблем досить непросто. Адже вони недарма стали звичкою - багато років вони були корисними, вірними помічниками, виручали, у них вірили. І раптом вони стають перешкодою. Це вступає в серйозне протиріччя з усім попереднім досвідом і підриває уявлення про себе, порушуючи самооцінку. Виникає внутрішній конфлікт, який провокує включення механізму психологічного захисту, що приводить до того, що інформація, що травмує нас ("Ми рухаємося невірно, неграмотно, ми вже не можемо рухатися в ногу з часом") буде перероблена так, що людина знайде собі виправдання ("Нехай це роблять інші, ті, хто глупіше й ганяється за модою, або ті, хто більш молоді"). Якщо ж така раціоналізація не приспіла вчасно, то людина просто все "викине з голови" - постарається забути. Так чи інакше, відбудеться відторгнення - фахівець не реалізує можливість діяти по-новому, рухатися в ногу з часом [9, с. 169].

Зовсім інша ситуація складається, якщо без усяких декларацій щодо власного досвіду, у процесі розв'язку конкретних завдань ми переконуємося, що старі стратегії не годяться, і вчимося використовувати нові. Тоді новим прийомам не потрібно проламуватися через психологічний захист: актуальні відомості звичайним порядком включаються в ієрархію установок людини, коректуючи всю систему, і вже ця змінена система буде управляти подальшими вчинками, заохочуючи застосування нових стратегій.

Професійні стереотипи помітно впливають на особистість, приводять до особистісних деформацій, мають тенденцію поширюватися й захоплювати інші сфери, що несприятливо позначається на роботі й спілкуванні в побуті. Перенос робочих навичок в інші сфери спілкування (побутові, сімейні, дружні) і надмірне наповнення ними професійної діяльності впливають на самооцінку людини, його здатність критично ставитися до себе й своїх звичок і вчасно їх коректувати.

Зміцнені установки можуть приводити до того, що навіть простий й очевидний розв'язок не зауважується. Вони утворюють інерційну ланку, і нові підходи й методи засвоюються усе слабкіше, тому що потреба в них недостатньо усвідомлюється. Одна зі сторін деформації проявляється у виникненні неправильного уявлення, що й без нових знань накопичені стереотипи забезпечують необхідну швидкість, точність і успішність діяльності [13, с. 39].

Закріплюється зайва трафаретність у підходах, спрощеність у поглядах на робочі проблеми, що приводить до зниження професійного рівня. На це необхідно звертати особливу увагу при підвищенні кваліфікації фахівців, щоб спонукати їх вчасно відмовитися від застарілих стереотипів і установок, замінивши їх більш адекватними. Інша сторона деформації - перенесення професійних звичок, корисних у роботі, на дружнє й сімейне спілкування.

Характер деформації може визначатися не тільки самою професією, але положенням в ієрархії влади. Коли людина отримує певну владу над іншими, а зворотні зв'язки, критика, суспільний контроль над її поведінкою ослаблені, її особистість трансформується. Фахівець, що постійно віддає накази, схильний до небезпеки виникнення в нього почуття переваги або навіть зарозумілості, що послабляє його здатність до самокритики. При цьому відмічено, що насамперед страждає почуття гумору, зокрема розуміння жартів у свою адресу. Подібна нечутливість закриває йому шляхи інтелектуального розвитку. Адміністративна діяльність деяких службовців, посадова прихильність до правил і розпорядків, часто досить формальних, сприяють іноді загальному збіднінню їх емоційної сфери, появі формалізму й сухості в особистих взаєминах [13, с. 43].

Критичний фактор особистісної деформації - хронічне перевантаження. Через нього праця не приносить задоволення й позначається несприятливо на відносинах, насамперед у родині.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2

Команду можна охарактеризувати як певну групу людей, об'єднаних досягненням спільної мети, яка багато в чому відповідає особистим цілям кожного. Команда характеризується рядом ознак, основні з них такі:

- команда складається із трьох або більше чоловік;

- члени команди, відповідно до відведеної їм ролі, беруть участь, у міру своєї компетентності, у спільному досягненні поставлених цілей;

- команда має свою індивідуальність, своє обличчя, що не завжди збігається з індивідуальними якостями її членів;

- для команди характерний високий ступінь контактів усередині, у ній переважають неформальні відносини;

- команда має ясну, впорядковану структуру, зорієнтовану на досягнення поставлених цілей і виконання певних завдань;

- команда періодично оцінює свою ефективність;

- команда - довгострокова група, вона не може бути короткочасною, оскільки її основні характеристики не встигнуть одержати розвиток;

- команда для її учасників обов'язково є як групою членства, так і референтною групою. (Референтною є група, норми якої людина приймає для себе, хоча учасником її може й не бути. Група членства - це група, членом якої особа є, але норми її може й не приймати. Команда - це група, жоден учасник якої не може не приймати її норм).

Групова робота принципово змінює характер взаємодії членів творчого колективу. Взаєморозуміння при цьому можна досягти набагато швидше, ніж звичайними переговорами. Ніяк не обґрунтовуючи свою пропозицію, кожний учасник робить конкретні дії, обходячи тим самим обмеження вербалізації. Усі учасники працюють, як би поклавши руки на загальний ком глини, намагаючись спільними зусиллями виліпити щось, що відповідає загальному розумінню мети.

ВИСНОВКИ

Спільна діяльність вивчалася багатьма вченими як у нашій країні, так і за кордоном. Потреби практики свідчать про особливу актуальність проблеми психологічного забезпечення ефективної взаємодії всіх суб'єктів спільної діяльності на основі високого рівня психологічної сумісності. Питання цієї проблеми викладені в працях і дослідженнях вітчизняних вчених - О.М. Бандурки, В.А. Бодрова, М.І. Дьяченко, Ю.М. Забродіна, Н.Д. Завалової, О.В. Землянської, А.Д. Кандибовича, Є.А. Клімова, М.С. Корольчука, Б.Ф. Ломова, С.Д. Максименко, В.Д. Небиліцина, М.М. Обозова, К.К. Платонова, В.А. Пономаренко, М.І. Шевандріна, В.В. Ягупова, Р. Вінча; та зарубіжних - Е. Берн, Д. Граш, Р. Додж, С. Елдерсвельд, М. Шоу, В. Шутц.

На основі численних експериментальних досліджень стає можливим виділити основні стадії розвитку спільної діяльності дошкільника.

Перша стадія розвитку спільної діяльності припадає на ранній дошкільний вік. Діти цього віку, перебуваючи в суспільстві однолітків, дотримуються «дисципліни відстані»: вони зосереджені на собі й спостерігають один за одним здалеку; друга стадія розвитку спільної діяльності дошкільників специфічна для середнього дошкільного віку. У цьому віці з'являється спільна дія між дітьми, поки ще в значній мірі як механічне злиття дій; співучасть, взаємне узгодження виражені мінімально.

Третя стадія розвитку спільної діяльності характерна для старшого дошкільного віку, коли з'являються так звані «граючі колективи», у яких існує спільність вимог, погодженість дій, єдність «суспільної думки» із приводу тих або інших аспектів співробітництва в грі, суспільно корисній праці, навчанні.

Команда характеризується рядом ознак, основні з них такі:

* команда складається із трьох або більше чоловік;

* члени команди, відповідно до відведеної їм ролі, беруть участь, у міру своєї компетентності, у спільному досягненні поставлених цілей;

* команда має свою індивідуальність, своє обличчя, що не завжди збігається з індивідуальними якостями її членів;

* для команди характерний високий ступінь контактів усередині, у ній переважають неформальні відносини;

* команда має ясну, впорядковану структуру, зорієнтовану на досягнення поставлених цілей і виконання певних завдань;

* команда періодично оцінює свою ефективність;

4. Як показало дослідження. більшість випробуваних, що мають високу імпульсивність, також мають високий показник комунікативної агресивності (і навпаки). Ті випробувані, що мають високі показники імпульсивності та агресивності, здебільшого демонструють низьку здатність до прийняття інших (і навпаки). Ці тенденції, згідно із результатами дослідження, характерні як для чоловіків, так і для жінок.

5. Групова робота принципово змінює характер взаємодії членів творчого колективу. Взаєморозуміння при цьому можна досягти набагато швидше, ніж звичайними переговорами. Ніяк не обґрунтовуючи свою пропозицію, кожний учасник робить конкретні дії, обходячи тим самим обмеження вербалізації. Усі учасники працюють, як би поклавши руки на загальний ком глини, намагаючись спільними зусиллями виліпити щось, що відповідає загальному розумінню мети.

Як би не були розвинені інтелектуальні здатності особистості, вони не можуть вільно проявлятися у творчому процесі, коли на їхньому шляху споруджені численні психологічні бар'єри.

Покращенню ефективності спільної діяльності сприяють такі практичні прийоми, як мозковий штурм, метод синектики, ділові ігри та ін. Для цього необхідною умовою для кожного з учасників взаємодії є подолання стереотипів та покращення здібності до сприйняття інших, поважання думки співрозмовника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология: Учеб. пособие для студ. вузов / Г. С. Абрамова - М. : Слово, 1997. - 165 с.

2. Андреева Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреева -- М. : Аспект Пресс, 2008. -- 362 с.

3. Апенько С. Н. Организационное поведение / С. Н. Апенько -- Омск : БУКВижн, 2007. -- 132 с.

4. Арсеньев Ю. Н. Организационное поведение / Ю. Н. Арсеньев - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 398 с.

5. Бобнева М. И. Социальная психология личности / М.И. Бобнева, Е.В. Шорохова - М. : Наука, 1979. - 344 с.

6. Богословский В. В. Общая психология / В. В. Богословский - М. : Просвещение, 1981. - 428 с.

7. Бодров В. А. Нелинейная модель мотивационной среды личности / В. А. Бодров, Г.В. Ложкин, А.Н. Плющ - К. : Литера, 2004. - 242 с.

8. Бурнаренко Ф. М. Тренинг межличностного взаимодействия / Ф. М. Бурнаренко -- СПб. : Питер, 2001. -- 301 с.

9. Викентьева Е. Н., Емельянова Т. П. Психическое здоровье в организации / Е. Н. Викентьева, Т. П. Емельянова - Тверь: Тв. ГИУ, 2004. - 113 с.

10. Гамезо М. В. Возрастная и педагогическая психология / М. В. Гамезо, М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик - М. : Библос, 1984. - 374 с.

11. Журавлев А. Л. Психология коллективного субъекта / А. Л. Журавлев - М. : Изд-во „Per Se”, 2002. - 532 с.

12. Журавлев А. Л. Психология совместной деятельности / А. Л. Журавлев - М. : ИП РАН, 2005. - 321 с.

13. Калишенко К. Р. К проблеме формирования коллективных межличностных отношений / К. Р. Калишенко - К. : Думка, 1984. - 196 с.

14. Карпов А. В. Психология труда / А. В. Карпов - М. : Владос, 2004. - 350 с.

15. Коломинский Я. Л. Психология детского коллектива / Я. Л. Коломинский - Мн. : Народна асвета, 1984. - 239 с.

16. Коломинский Я. Л. О взаимоотношениях в группе детей / Я. Л. Коломинский - Мн. : Народна асвета, 1986. - 322 с.

17. Латфуллин Г. Р. Организационное поведение / Г. Р. Латфуллин, О.Н. Громова -- СПб. : Питер, 2007. -- 432 с.

18. Ломов Б. Н. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Н. Ломов, Г. А. Калиновская - М. : Наука, 1984. - 365 с.

19. Натаров В. И. Группоаналитическая психология: методы, принципы, методика / В. И. Натаров - К. : БукПресс, 2004. - 334 с.

20. Немов Р. С. Практическая психология: Влияние на людей / Р. С. Немов, Г. А. Поляков -- М. : ВЛАДОС, 2007. -- 318 с.

21. Петровский А. В. Социальная психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А. В. Петровский -- М. : Просвещение, 1993. -- 224 с.

22. Почебут Л. Г., Чикер В. А. Организационная социальная психология / Л. Г. Почебут, В. А. Чикер - СПб. : Речь, 2000. - 364 с.

23. Пузиков В. Г. Технология ведения тренинга / В. Г. Пузиков -- СПб. : Речь, 2007. -- 213 c.

24. Сергиева Т. Г. Совместная трудовая деятельность ребенка и взрослого / Т. Г. Сергиева - М. : Просвещение, 1985. - 421 с.

25. Столетов В. Н. Диалоги о воспитании / В. Н. Столетов - М. : Педагогика, 1998. - 265 с.

26. Таджиабаева Л. О. Формирование навыков коллективной деятельности на занятиях / Л. О. Таджиабаева - К. : Арт, 2001. - 317 с.

27. Татенко В. А. Психология в субъектном измерении. - К.: Изд. Центр „Просвіта”, 1996. - 404 с.

28. Третьяченко В. В. Колективні суб'єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка. К. : „Стилос”, 1997. - 585 с.

29. Шехова И. Е. Профессиональная пригодность: субъектно-деятельностный подход / И. Е. Шехова, В. А. Бодров - М. : Изд-во ИП РАН, 2004. - 320 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Питання до методики «Діагностика потенціалу комунікативної імпульсивності» (В.А. Лосенков)

1. Якщо ви беретеся за якусь справу, то завжди доводите її до кінця?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні, не завжди.

2. Ви завжди спокійно реагуєте на різкі або неточні зауваження у свою адресу?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

3. Ви завжди виконуєте свої обіцянки?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

4. Ви часто говорите й дієте під впливом хвилинного настрою?

а) дуже часто;

б) досить часто;

в) досить рідко;

г) майже ніколи.

5. У критичних, напружених ситуаціях ви добре володієте собою?

а) так, завжди володію;

б) мабуть, завжди;

в) мабуть, ні;

г) ні, не володію.

Продовження Додатку А

6. У вас часто без видимих або досить вагомих причин міняється настрій?

а) таке трапляється дуже часто;

б) буває час від часу;

в) таке трапляється рідко;

г) такого зовсім не буває.

7. Вам часто доводиться робити щось наспіх, коли підтискають строки?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

8. Ви могли б назвати себе цілеспрямованою людиною?

а) так, міг би;

б) мабуть, міг би;

в) швидше за все, не міг би;

г) ні, не міг би.

9. У словах і вчинках ви дотримуєтеся прислів'я «Сім раз відміряй, один раз відріж?»

а) так, завжди;

б) часто;

в) рідко;

г) ні, майже ніколи.

10. Ви байдужі до тих, хто несправедливо гарчить і задирає вас, наприклад, в автобусі або трамваї?

а) так я реагую майже завжди;

б) так я реагую досить часто;

в) я рідко так реагую;

г) я ніколи так не реагую.

11. Ви сумніваєтеся у своїх силах і здатностях?

а) так, часто;

б) іноді;

в) рідко;

г) майже ніколи.

12. Ви легко захоплюєтеся новою справою, але можете швидко до неї охолонути?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

13. Ви вмієте стримуватися, коли хто-небудь із начальства незаслужено вас дорікає?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

14. Вам здається, що ви ще не знайшли себе?

а) згодний, саме так воно і є;

б) швидше за все це так;

в) із цим я чи навряд погоджуся;

г) я із цим не згодний.

15. Чи може під впливом яких-небудь обставин ваша думка про себе змінитися?

а) напевно так;

б) досить імовірно;

в) малоймовірно;

г) майже неймовірно.

16. Звичайно вас важко вивести із себе?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

17. У вас виникають бажання, які зважаючи на різні обставини нездійсненні?

а) такі бажання виникають у мене часто;

б) такі бажання виникають час від часу;

в) у мене рідко виникають подібні бажання;

г) свідомо нездійсненних бажань у мене не виникає.

18. Обговорюючи з ким-небудь важливі життєві проблеми, ви зауважуєте, що ваші власні погляди ще не цілком визначилися?

а) так, часто зауважую;

б) іноді зауважую;

в) зауважую досить рідко;

г) ні, ніколи не зауважую.

19. Чи трапляється, що якась справа вам так набридає, що не закінчивши її, ви беретеся за нову?

а) так часто трапляється;

б) іноді так буває;

в) так буває досить рідко;

г) так майже ніколи не трапляється.

20. Ви трохи неврівноважена людина?

а) так;

б) мабуть, так;

в) мабуть, ні;

г) ні.

Таблиця А.1 Результати проведення методики «Діагностика потенціалу комунікативної імпульсивності» (В.А. Лосенков)

№	Стать	Бал	Значення за методикою
1	ж	34	середня імпульсивність
2	ч	68	висока імпульсивність
3	ж	41	середня імпульсивність
4	ч	25	низька імпульсивність
5	ж	73	висока імпульсивність
6	ж	51	середня імпульсивність
7	ч	48	середня імпульсивність
8	ж	31	низька імпульсивність
9	ж	33	низька імпульсивність
10	ч	72	висока імпульсивність
11	ж	69	висока імпульсивність
12	ж	77	висока імпульсивність
13	ч	35	середня імпульсивність
14	ч	78	висока імпульсивність
15	ж	21	низька імпульсивність

Додаток Б

Питання до методики «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» (В.В. Бойко)

Часом я зненацька «вибухаю» злістю, гнівом.

Якщо я бачу, що моє роздратування або злість передається іншим, то звичайно відразу беру себе в руки.

Щоб позбутися від злості, я придумав собі особливий ритуал: періодично б'ю подушку, боксую в стінку, бігаю навколо будинку й т.п.

На роботі звичайно стримуюся, а вдома буваю невитриманим.

Іноді я розумію, що викликаю в кого-небудь злість, роздратування, але мені важко змінити свою поведінку або я не прагну цього робити.

Якщо мені грубіянять, я, як правило, стримуюся від різкості.

Іноді я чесно зізнаюся собі: я погана людина.

Варто мені розлютитися, як я домагаюся свого від навколишніх.

Нерідко я виявляюся залученим у яке-небудь протиборче угруповання.

Час від часу мене немов тягне насваритися з ким-небудь.

Я часто розплачуюся за свою різкість або брутальність.

Часто яка-небудь дрібниця виводить мене із себе.

Розлютившись, я можу вдарити кого-небудь (дитину, партнера й т.п.).

Почуваючи приплив злості, я можу розрядитися на неживих предметах (б'ю кулаком по столу, що-небудь ламаю, б'ю посуд).

Я дозволяю собі злість або гнів там, де мене ніхто не знає.

Я думаю, що мій характер - не подарунок.

Якщо хто-небудь із колег погано відгукнеться про мене, я висловлю йому все, що думаю про нього.

Бувають хвилини, коли я ненавиджу або нехтую себе.

Щоб змусити себе зробити що-небудь важке або складне, мені іноді треба себе гарненько розлютити.

Бувало так, що я виявлявся членом негарної компанії (угруповання).

Частіше за все, коли я насварюся з ким-небудь, мені легшає.

Деякі люди скривджені на мене за мою різкість або злість.

Коли я дуже утомлююся, то легко можу розлютитися, вийти із себе.

Моя злість звичайно швидко проходить, якщо той, хто її викликав, вибачається або визнає свою неправоту.

Мені вдається гасити роздратування та інші напружені стани в активному відпочинку -- у спорті, туризмі, культурних заходах.

Буває, що я з'ясовую відносини із продавцем або клерком на підвищених тонах.

У мене гостра мова -- палець мені в рот не клади.

Я звичайно легко «заводжуся», коли зустрічаюся із брутальністю, агресивністю або злістю навколишніх.

Багато чого з того поганого, що трапилося із мною в житті, я напевно заслужив.

Злість найчастіше допомагає мені в житті.

Я часто лаюся в чергах.

Іноді мені говорять, що я злюся, але я цього не зауважую.

Переживання злості або гніву явно шкодить моєму здоров'ю.

Іноді я починаю злитися ні з того ні із сього.

Якщо я розлючуся, то найчастіше відходжу майже миттєво.

Щоб заспокоїти нервову систему, я часто спеціально починаю займатися якою-небудь справою (читання, телевізор, господарські турботи, професійна робота).

У транспорті або магазині я буваю більш агресивний, ніж на роботі.

Я людина різка або дуже категорична.

Якщо хто-небудь буде зло жартувати по моїй адресі, я швидше за все поставлю його на місце.

Я часто злюся на себе по якому-небудь приводу.

У спілкуванні вдома я часто спеціально надаю своїй особі суворе вираження.

Якби знадобилося піти на барикади, я б пішов.

Звичайно моя злість дає мені імпульс активності.

Буває, я по кілька днів переживаю наслідки того, що не зміг стриматися від злості.

Бувають моменти, коли мені здається, що я всіх ненавиджу.

Коли я почуваю приплив злості або агресії, то часто йду куди-небудь, щоб нікого не бачити й не чути.

Я часто заспокоюю себе тим, що зриваю зло на речах кривдника.

Іноді в транспортній товкотнечі або в черзі я буваю настільки агресивний, що потім переживаю незручність за себе.

Я часто буваю незговірливим, упертим, неслухняним.

Я легко лагоджу з людьми, які провокують брутальність або злість.

Якщо бог коли-небудь покарає мене за мої гріхи, то це буде заслужено.

Щоб вплинути на навколишніх, я часто лише зображую гнів або злість, але глибоко не переживаю, не відчуваю цих станів.

Я б взяв участь у стихійному мітингу протесту, щоб відстоювати разом з усіма свої насущні інтереси.

Після спалаху роздратування, злості я звичайно добре почуваю себе якийсь час.

Моя дратівливість негативним образом позначалася на відносинах із близькими або друзями.

Таблиця Б.1 Результати проведення методики «Визначення інтегральних форм комунікативної агресивності» (В.В. Бойко)

№	Стать	Бал	Значення за методикою
1	ж	25	середня агресивність
2	ч	7	низька агресивність
3	ж	21	середня агресивність
4	ч	16	невисока агресивність
5	ж	32	підвищена агресивність
6	ж	29	середня агресивність
7	ч	14	невисока агресивність
8	ж	15	невисока агресивність
9	ж	27	середня агресивність
10	ч	38	підвищена агресивність
11	ж	42	висока агресивність
12	ж	24	середня агресивність
13	ч	26	середня агресивність
14	ч	36	підвищена агресивність
15	ж	10	невисока агресивність

Додаток В

Питання до методики «Діагностика прийняття інших» ( за шкалою Р. Фейя)

Людей досить легко ввести в оману.

Мені подобаються люди, з якими я знаком(а).

У наш час люди мають дуже низькі моральні принципи.

Більшість людей думають про себе тільки позитивно, рідко згадуючи свої негативні якості.

Я почуваю себе комфортно практично з будь-якою людиною*.

Усі, про що люди говорять у наш час, зводиться до розмов про фільми, телебачення й інші дурні речі подібного роду.

Якщо хто-небудь почав робити ласку іншим людям, то вони відразу ж перестають поважати його.

Люди думають тільки про себе.

Люди завжди чимсь незадоволені й шукають що-небудь нове.

Примхи більшості людей дуже важко витерпіти.

Людям необхідний сильний і розумний лідер.

Мені подобається бути на самоті, удалині від людей.

Люди не завжди чесно поводяться з іншими людьми.

Мені подобається бути з іншими людьми*.

Більшість людей дурні й непослідовні.

Мені подобається бути з людьми, чиї погляди відрізняються від моїх*.

Кожний прагне бути приємним для іншого*.

Найчастіше люди незадоволені собою.

Таблиця В.1 Результати проведення методики «Діагностика прийняття інших» (за шкалою Р. Фейя)

№	Стать	Бал	Значення за методикою
1	ж	46	сер. з тенд. до високого результат
2	ч	35	сер. з тенд. до низького результат
3	ж	54	сер. з тенд. до високого результат
4	ч	45	сер. з тенд. до високого результат
5	ж	14	низький результат
6	ж	32	сер. з тенд. до низького результат
7	ч	41	сер. з тенд. до низького результат
8	ж	60	сер. з тенд. до високого результат
9	ж	61	високий результат
10	ч	25	низький результат
11	ж	70	високий результат
12	ж	42	сер. з тенд. до низького результат
13	ч	54	сер. з тенд. до високого результат
14	ч	38	сер. з тенд. до низького результат
15	ж	63	високий результат

Размещено на Allbest.ru