Високі показники: труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльності не пов'язаної із широким спілкуванням. Швидка дезорганізація в ситуаціях змушеного спілкування, інтриги не властиві. Повага до прав інших, чужій точці зору. Добре виконана робота розглядається як нагорода.

Низькі показники: екстравертованість, активність, честолюбство, прагнення до суспільного визнання, до лідерства, велика соціальна спритність, жива мова, вміла оцінка взаємин у колективі, здатність використовувати інших людей для досягнення своїх власних цілей.

- Фактор верхнього рівня «сензитивність» (шкала 14) призначений для виміру тонкості емоційних переживань і узагальнює інформацію від шкал нижнього рівня - естетичної вразливості і жіночності.

Високі показники: тонкість духовної організації, чутливість, ранимість, артистичність, м'якість, заглибленість у поезію, музику, фантазії. Незважаючи на ввічливість і чемність у поводженні, виражена тенденція вносити дезорганізацію і розбіжність у налагоджену групову діяльність, відволікати від основної діяльності членів групи, заважати групі йти реалістичним шляхом.

Низькі показники: емоційна зрілість, не схильність до фантазій, тверезе і реалістичне мислення, вузькість і однотипність інтересів, зневага до суб'єктивних і духовних цінностей, тенденція керуватися лише реально відчутними цілями, нічого не робити без особистої вигоди. У спілкуванні не вистачає тактовності, однак це навколишніх не кривдить, оскільки в цьому бачать не озлобленість, а прямоту і відвертість.

Методика особистісного диференціалу

Методика особистісного диференціала (ОД) сформувалася в нашій культурі у вигляді представлення про структуру особистості. Метою її розробки було створення компактного і валідного інструмента вивчення визначених властивостей особистості, її самосвідомості, міжособистісних відносин, що міг би бути застосований у клініко-психологічній і психодіагностичній роботі, а також у соціально-психологічній практиці.

ОД сформований шляхом репрезентативної вибірки слів сучасної російської мови, що описують риси особистості, з наступним вивченням внутрішньої факторної структури своєрідної «моделі особистості», що існує в культурі і розвивається в кожної людини в результаті засвоєння соціального і мовного досвіду.

З тлумачного словника російської мови Ожогова були відібрані 120 слів, що позначають риси особистості. З цього вихідного набору відібрані риси, найбільшою мірою полюси, що характеризують, 3-х класичних факторів семантичного диференціала:

1. Оцінки.

2. Сили.

3. Активності.

Випадковим образом вихідний набір рис був розбитий на 6 списків по 20 рис. Застосовувалося три рівнобіжних методи класифікації рис усередині кожного з цих списків.

1. Оцінка випробуваними (по 100-бальній шкалі) імовірності того, що людина, що володіє властивостями особистості А, володіє і властивостями особистості В. За результатом усереднення імовірностей індивідуальних оцінок отримані узагальнені показники представлень про спряженість рис особистості, що складають так звану імпліцитну структуру особистості, властиву для усієї вибірки в цілому.

2. Кореляції між самооцінками по рисах особистості. Випробувані заповнювали 6 бланків самооцінок, кожний з який був складений з 20 рис особистості і вимагав оцінити їхню наявність у випробуваного по 5-бальній шкалі.

3. 120 рис особистості оцінювалися по 3 шкалам (7-бальним), що представляють фактори семантичного диференціала, оцінки усереднювались.

У ОД відібрана 21 особистісна риса. У декількох випадках вихідний список не містив одного з членів необхідної антонімічної пари і був доповнений. Шкали ОД заповнювалися випробуваними з інструкцією оцінити самих себе по відібраних рисах особистості.

При застосуванні ОД для дослідження самооцінок значення факторів свідчать про рівень самоповаги. Високі значення цього фактора говорять про те, що досліджуваний сприймає себе як особистість, схильний усвідомлювати себе як носія позитивних, соціально бажаних характеристик, у визначеному змісті вдоволений собою.

Низькі значення фактора (О) вказують на критичне відношення людини до самої себе, його незадоволеність власним поводженням, рівнем досягнень, особливостями особистості, на недостатній рівень прийняття самого себе. Особливо низькі значення цього фактора в самооцінках свідчать про можливі невротичні чи інші проблеми, зв'язаних з відчуттям малої цінності своєї особистості.

При використанні ОД для виміру взаємних оцінок фактор (О) інтерпретується як свідчення рівня привабливості, симпатії, яким володіє одна людина в сприйнятті іншої. При цьому позитивні (+) значення цього фактора відповідають перевазі, що робиться об'єкту оцінки, негативні (-) - його відкиданню.

Фактор сили (С) у самооцінках свідчить про розвиток вольових сторін особистості, як вони усвідомлюються самим досліджуваним. Його високі значення говорять про впевненість у собі, незалежності, схильності розраховувати на свої власні сили у важких ситуаціях. Низькі значення свідчать про недостатній самоконтроль, нездатність триматися прийнятої лінії поводження, залежності від зовнішніх обставин і оцінок. Особливо низькі оцінки свідчать і вказують на астенізацію і тривожність. В взаємних оцінках фактор (С) виявляє відносини домінування-підпорядкування, як вони сприймаються суб'єктом оцінки.

Фактор Активності (А) у самооцінках інтерпретується як свідчення екстравертованості особистості. Позитивні (+) значення вказують на високу активність, товариськість, імпульсивність, негативні (-) - на інтровертованість, визначену пасивність, спокійні емоційні реакції. В взаємних оцінках відбивається сприйняття людьми особистісних особливостей один одного.

Фактор Успішність в роботі був введений для оцінки ефективності роботи працівників та для визначення взаємозв'язку з іншими факторами. Позитивні (+) значення вказують на високу ефективність працівників в роботі, негативні (-) - на низький рівень ефективності в роботі.

При інтерпретації даних, отриманих за допомогою ОД, завжди варто пам'ятати про те, що в них відбиваються суб'єктивні, емоційно-важливі уявлення людини про самого себе та інших людей, його відносини, що можуть лише частково відповідати реальному положенню справ, але часто самі по собі мають першорядне значення.

ОД може бути використаний у тих випадках, коли необхідно одержати інформацію про суб'єктивні аспекти відносин досліджуваного до себе і до інших людей. У цьому відношенні ОД зіставимо з двома категоріями психодіагностичних методів - з особистісними опитувальникам і соціометричними шкалами. Від особистісних опитувальників він відрізняється стислістю і прямотою, спрямованістю на дані самосвідомості. Деякі традиційні, одержувані за допомогою опитувальників характеристики особистості, можуть бути отримані і за допомогою ОД. Рівень самоповаги, домінантності-тривожності і екстраверсії-інтроверсії є досить важливим показником у таких клінічних задачах, як діагностика неврозів, пригранічних станів, диференціальна діагностика, дослідження динаміки стану в процесі реабілітації, контроль ефективності психотерапії і т.д. Стислість методу дозволяє використовувати його не тільки самостійно, але й у комплексі з іншими діагностичними процедурам.

Від соціометричних методів ОД відрізняється багатомірністю характеристик відносин і більшою їхньою узагальненістю. Як метод одержання взаємних оцінок ОД можна рекомендувати до застосування в двох областях: у груповій і сімейній психотерапії.

Методика портретних виборів Сонді

Методика Сонді належить до групи проективних методів, які дозволяють отримати обєктивну картину стану базисних, стрижньових, індивідуально-психологічних властивостей людини.

Теоритичні засади методу Сонді

Теоретичною базою методу є психодинамічна теорія З. Фрейда. Сонді вважає, що життя людини управляється, по-перше, латентною енергією ваблення, і, по-друге, енергією над-Я. Джерелом ваблення є гени. Генетично мінімальною одиницею ваблення є імпульсивна тенденція, яка не може бути успадкована одна, без відповідного батьківського партнера. Якщо на передній план виходить лише одна тенденція, то друга залишається латентною чекає свого прояву.

Таким чином, за Сонді, імпульсивні тенденції закладені завжди подвійно, як пари. Дві спадково зчеплені тенденції разом утворюють потребу або фактор.

Тест Сонді був задуманий як методика дослідження індивідуально-варіабельних механізмів ваблень і механізмів Я. Його основний принцип - інтерпретація простих імпульсивних виборів: з 6 серій по вісім фотографій обстежуваний вибирає ті, які здаються йому симпатичними і несимпатичними.

Фотографії представляють індивідів, які страждають на виражену тяжку патологію ваблень і клінічні діагнози яких точно відомі. Фотографії представляють хворих за вісьмома потребами (факторами). Хворі за кожним фактором зображені на шести фотографіях. Таким чином, загальне число фотографій розділено порівну між факторами, носіями яких є зображені на фотографіях хворі. Результат по певному фактору визначається спільним вибором симпатичних і антисимпатичних портретів.

Методика використання тесту Сонді

Тестовий апарат складається з 48 портретів по вісім у шести серіях. Кожен з восьми портретів, що складає серію, зображує індивіда, який за одним імпульсивним фактором явно хворий. В серії представлені усі вісім імпульсивних факторів, причому кожному фактору відповідає один портрет. Отже, в цілому тесті імпульсивні фактори представлені на шести фотографіях кожний.

Основне психодіагностичне обстеження ваблень за Сонді складається з двох частин. Перша частина полягає у виборі дванадцяти симпатичних і дванадцяти не симпатичних портретів, вона діагностує ті імпульсивні ваблення, які завдяки своїй епізодичній актуальності висуваються на передній план особистості.

Друга частина обстеження полягає у виборі тих 24 портретів, які залишились невибраними у першому відборі. За результатами другої частини складається висновок про імпульсивні ваблення тієї частини особистості, яка актуально і неусвідомлювано лишилась на задньому плані.

Літери на схемі профілю означають у закодованому вигляді ті потреби (фактори), яким відповідає кожен з восьми портретів певної серії, а саме:

H - сексуальна недиференційованість;

S - садизм;

E - епілептоїдні тенденції;

Hy - істеричні прояви;

K - кататонні тенденції;

P - параноїдні тенденції;

D - депресивно-меланхолічні риси;

M - маніакальні прояви.

За теорією Сонді, позитивні вибори свідчатьпро те, що обстежуваний задоволений данною тенденцією у собі і реалізації потреби заважають лише зовнішні обставини, людина лише чекає зручного моменту для задоволення цієї потреби.

Негативні вибори говорять про те, що людина не задоволена відповідною тенденцією, заперечує її прояви в собі, а реалізації даної потреби перешкоджають внутріособистісні заборони.

Фактор h - сексуальна недиференційованість (ерос фактор). Позитивні вибори свідчать про тенденцію до персональної любові і ніжності; негативні - про тенденцію до любові до людства, гуманізму.

Фактор s - садизм (фактор мужності або танатос фактор). Позитивні вибори свідчать про такі риси, як мужність, активність, агресивність, садизм; негативні - про протилежні риси - цивилізованість, пасивність, покірливість, готовність до самопожертви.

Фактор e - епілептоїдні тенденції (етос фактор). Позитивні вибори повязані з такими рисами, як доброта, справедливість, терпимість, готовність допомогти іншому; негативні - із такими, як збудливість, ревнощі, нетерпимість, ненависть.

Фактор hy - істеричні прояви (фактор моралі). Позитивні вибори свідчать про такі якості, як демонстративність, прагнення справити враження на навколишніх, артистизм; негативні вибори - про скромність, моральну цензуру, схильність до фантазування.

Фактор k - кататонні прояви (матеріальний фактор Я). Позитивні вибори означають присутність таких особистісних якостей, як егоцентризм, педантизм, нарцисизм, образливість; негативні вибори - про самовідречення, витіснення, індивідуально-деструктивні тенденції.

Фактор р - параноїдні тенденції (духовний фактор Я). Позитивні вибори свідчать про прагнення до лідерства, суперництва, завищену самооцінку; негативні про занижену самооцінку, заздрість, обережність, підозрілість.

Фактор d - депресивно-меланхолічні риси (фактор вірність - невірність). Позитивні вибори означають комунікабельність, активність, невірність; негативні - про песимізм, вірність, самовідречення, інтроверсію.

Фактор m - маніакальні прояви (фактор ваблення до контактів). Позитивні вибори підтверджують наявність прагнення до насолоди, веселощів, знаходження у групі; негативні вибори свідчать про тенденції до самотності, самостійність, незалежність.

Загальна математична обробка результатів дослідження проводилася з використанням методів математичної статистики. Підраховувалася середня арифметична варіаційного ряду і вірогідність відмінностей між середніми величинами за допомогою критерію Ст'юдента. Критерій Ст'юдента є параметричним і дозволяє прямо оцінити розходження в середніх, отриманих у двох вибірках, причому мінімальна вибірка повинна складатися з 5 чоловік. Різниця між показниками приймалася за статистичне достовірну при р< 0,05.

3. Дослідження особливостей проявів професійної деформації у працівників пенітенціарної системи різних підрозділів та з різним стажем роботи

3.1 Особливості проявів професійної деформації у працівників в залежності від умов професійної діяльності

Для аналізу впливу на процес формування та розвитку професійної деформації працівників пенітенціарної системи в різних умовах професійної діяльності було проведено дослідження, для участі в якому в було запрошено працівників, службова діяльність яких суттєво відрізняється. Це працівники Олексіївської виправно-трудової колонії №25 та Виправано-трудової колонії №42 м. Харкова, а саме-начальницький склад колонії, офіцерський склад чергових варт та рядовий і сержантський склад чергових варт.

Після обробки даних, отриманих за методикою Ямпольського, ми одержали такі результати (Табл. 3.1.).

Аналізуючи отримані результати ми бачимо, що серед рядового і сержантського складу чергових варт найбільший показник має фактор «розторможеності», який визначає ступінь стриманості соціалізованості поводження. Високі показники за цією шкалою свідчать про наявність у цих працівників розкутості, відсутності соціальної конформності, поганий самоконтроль, імпульсивність, прагнення до гострих афективних переживань.

Таблиця 3.1. Середні показники за методикою Ямпольського у працівників різних підрозділів

Назва шкали	Підрозділ пенітенціарної системи
	РтаССЧВ	ОСЧВ	НС
1. Шкала брехні	29,48	17,77	22.00
2. Невротизм	2,591,9	3,96 2,29	3,62 2,78
3. Психотизм	5,232,02	8,042,61	6,331,59
4. Депресія	5,001,79	5,522,29	5,622.01
5. Совіснісь	5,002,34	3,661,84	4,76 2,44
6. Розторможеність	7,571,78	7,77 1,15	8,24 1,44
7. Активність	6,432,73	6,702,69	6,47 2,78
8. Боязливість	3,512,46	3,33 2,72	3,242,68
9. Комунікативність	7,532,67	7,962,60	7,952,14
10. Естетична вразливість	4,812,96	4,96 3,45	6,71 3,05
11. Жіночність	5,152,32	4,26 2,49	5,43 2,53
12. Психічна неврівноваженість	3,26 1,55	4,00 2,08	3,86 1,75
13. Асоціальність	5,461,82	6,551,62	6,281,42
14. Екстраверсія	7,472,29	7,70 2,33	8,483,08
15. Сенситивність	4,172,12	3,96 2,59	12,95 8,69

Другу позицію займає шкала «комунікативності», яка спрямована на вимір широти й інтенсивності спілкування. Високі показники за цією шкалою говорять про яскравість емоційних проявів, природність і невимушеність поводження, готовність до співробітництва.

Високі показники за цими шкалами серед рядового та сержантського складу чергових варт пояснюються тим, що саме їхня специфіка умов служби полягає в тому, що ці працівники знаходяться в постійному оточенні людей. Тому це і призводить до того, що вони є більш комунікативними, відкритими для контактів, екстравертованими особистостями.

Найменша кількість балів серед працівників рядового та сержантського складу чергових варт була набрана за шкалою «невротизма», яка призначена для виміру рівня невротизації. Низькі показники за цією шкалою у представників рядового та сержантського складу чергових варт говорять про спокій, емоційну зрілість, об'єктивність в оцінці себе й інших людей, сталість у планах і прихильностях, загальна картина самовідчуття характеризується відчуттям сили, бадьорості, здоров'я.

Серед офіцерського складу чергових найбільш вираженим для даної групи є фактор «психотизму». Він призначається для виміру ступеня психічної адекватності особистості. Високий показник за даною шкалою говорить про наявність у працівників реакцій аутізму, відособленості, ексцентричності. А так як у офіцерського складу чергових низькі показники за шкалою невротизму, то це говорить про енергійність, крайній суб'єктивізм, агресивність, безцеремонність.

Низькі показники для офіцерського складу чергових має шкала «боязливості», яка призначена для виміру незручності, скутості в інтерособистісних відносинах. Показники за цією шкалою говорять про сміливість, рішучість, схильність до ризику, швидкість рішень та їхнє виконання, навіть, при зіткненні з незначними обставинами. Такі особливості поведінки працівників офіцерського складу чергових можуть бути одними з проявів професійної деформації, а це явище знову ж таки визначається специфікою умов трудової діяльності. Низькі показники у представників даного підрозділу має шкала «совісності» та «сензитивності». Це говорить про зрілість, врівноваженість, розсудливість, абстрактний тип мислення. Таки показники особистісних факторів можна пояснити тим, що одним з наслідків трудової діяльності є професійна деформація, яка є сама по собі пристосовуючим, адаптаційним механізмом. І якщо працівники офіцерського складу чергових будуть мати невідповідні показники по шкалам, то це призведе до деструкції особистісних механізмів цих працівників.

Серед працівників начальницького складу колонії найбільш вираженими за кількістю балів є шкали екстраверсії та розторможеності. Високі показники за цією шкалою говорять про труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльності не пов'язаної з широким спілкуванням, швидку дезорганізацію в ситуаціях вимушеного спілкування. У той же час працівники цього підрозділу мають поганий самоконтроль, є імпульсивними, що пов'язано з недостатньою соціалізацією.

Низькі показники мають працівники начальницького складу колонії за шкалою невротизму та психічної неврівноваженості. Ці показники говорять про відсутність внутрішньої напруженості, задоволеністю собою і своїми успіхами, готовність відповідати соціальним нормам та вимогам. Низькі показники за цією шкалою у працівників цього підрозділу говорять про сміливість, рішучість, схильність до ризику, незалежності у колективі. Такі поведінкові реакції для них не є характерними.

За результатами таблиці 3.1., використовуючи коефіцієт виявлення статистично-значимих розбіжностей Стьюдента, були отримані такі показники.

За шкалою невротизму між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерським складом розбіжності сягають р?0,05.

За шкалою психотизму між працівниками колонії були отримані розбіжності з достовірністю р?0,05.

За шкалою совісності між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерським складом розбіжності сягають р?0,05.

За шкалою естетичної вразливості між рядовим та сержантським складом чергових варт та начальницьким складом розбіжності сягають р?0,05.

За шкалою асоціальності між працівниками колонії достовірність розбіжностей сягає р?0,05.

За шкалою сенситивності між працівниками колонії розбіжності досягли рівня р?0,05.

За всіма іншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.

Аналізуючи дані методики «Особистісного диференціалу» були отримані наступні результати, які представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Вираженість факторів особистісної спрямованості у працівників різних підрозділів

Назва підрозділу	Оцінка	Сила	Активність	Успішність в роботі
Рядовий та сержантський склад чергових варт	6,06±2,34	3,14±1,25	4,10±1,94	1,27±0,53
Офіцерський склад чергових варт	5,48±1,88	3,33±2,70	3,52±1,28	1,03±0,34
Начальницький склад колонії	7,09±1,98	2,71±1,52	3,16±1,17	1,10±0,30

Аналізуючи дані таблиці 3.2 ми отримали такі результати: у працівників колонії найбільш вираженим є «Фактор оцінки» (О), представлений у начальницького складу. Це говорить про те, що працівники цього підрозділу в повному обсязі задоволені собою, сприймають себе як соціально-позитивну особистість.

Низькі показники за «Фактором оцінки» мають працівники колонії - офіцери чергових варт. Це пояснюється тим, що вони не задоволені власною поведінкою, рівнем досягнень, властивостями особистості, критичним ставленням особистості до самої себе.

За «Фактором сили» (С) найбільший показник мають офіцери чергових варт. Це свідчить про впевненість працівників в собі, їх незалежність, схильність розраховувати на власні сили у важких ситуаціях. Низькі показники за даною шкалою має начальницький склад колонії. Це говорить про їх недостатній самоконтроль, нездатність триматись прийнятої лінії поведінки, залежність від зовнішніх обставин і оцінок.

За «Фактором активності» (А) найбільший показник мають рядовий та сержантський склад чергових варт. Високі позитивні значення за даною шкалою вказують на високу активність, комунікативність та імпульсивність особистості. Низькі показники має начальницький склад колонії, це говорить про спокійність, інтровертованість особистості.

За «Фактором успішності в роботі» найбільш високі показники мають рядовий та сержантський склад чергових варт, найменш успішними є начальницький склад колонії. Це можна пояснити тим, що всі ці фактори пов'язані між собою, і якщо начальницький склад за «фактором сили» мають низький самоконтроль, невпевненість у собі, а за «фактором активності» є інтровертованими, пасивними особистостями зі спокійними емоційними реакціями, то звісно, що працівники з такими поведінковими реакціями не можуть бути успішними у роботі.

За результатами таблиці 3.2, використовуючи коефіцієнт виявлення статистично-значимих розбіжностей Стьюдента між працівниками колонії, були отримані такі показники.

За шкалою «Оцінки» між офіцерським складом чергових варт та начальницьким складом колонії вони досягли рівня р?0,05.

За шкалою «Активності» між рядовим та сержантським складом чергових варт та начальницьким складом колонії статистично-значимі розбіжності досягли рівня р?0,05.

За іншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.

Для дослідження індивідуально-варіабельних механізмів уподобань і механізмів «Я» працівників колонії була проведена методика портретних виборів Сонді.

Результати за даною методикою представлені в таблиці 3.3.

Аналізуючи дані за методикою Сонді були отримані такі результати: у рядового та сержантського складу чергових варт найбільш вираженим є фактор маніакальних проявів, який означає наявність у цих працівників прагнень до задоволення, веселощів, знаходження в групі, гедонізму, імпресивності. Також вираженим є фактор сексуальної недиференційованості. Позитивні виборі за цим фактором у рядового та сержантського складом чергових варт свідчать про тенденцію до персональної любові та ніжності. Найбільш вираженим, за негативними виборами, у досліджуваних є фактор депресивно-меланхолічних рис, який говорить про комунікабельність та активність працівників.

За негативними виборами найбільш вираженим є фактор сексуальної недиференційованості.

У офіцерського складу чергових варт вище згадані фактори виражені в тій же мірі. Найбільш вираженим за негативними виборами у офіцерів чергових варт є фактор сексуальної недиференційованості, який свідчить про тенденції працівників до гуманізму - любові до людства.

Таблиця 3.3. Середні показники факторів-потреб за методикою Сонді у працівників колонії

Назва шкали	РтаССЧВ	ОСЧВ	НС
Сексуальна недиференційованість (Н)	2,23 ± 1,07 - 0,89 ± 0,86	1,85 ± 1,00 - 0,62 ± 0,68	2,05 ± 0,91 -0,95 ± 0,87
Садизм (S)	1,23 ± 0,95 - 1,40 ± 1,06	1,44 ± 0,97 - 2,07 ± 1,30	1,52 ± 0,74 - 1,57 ± 0,78
Епілептоїдні тенденції (Е)	1,10 ±1,12 - 1,51 ± 0,86	1,26 ± 1,06 - 1,48 ± 0,75	1,0 ± 0,87 - 1,43 ± 1,02
Істеричні прояви (hy)	1,30 ± 0,88 - 1,87 ± 0,89	1,48 ± 0,89 - 2,14 ± 0,95	1,76 ± 1,99 - 1,38 ± 1,03
Ката тонні тенденції (К)	1,04 ± 0,75 - 1,72 ± 0,81	0,92 ± 0,68 - 1,88 ± 0,97	1,09 ± 1,10 - 1,86 ± 0,99
Параноїдні тенденції (Р)	1,64 ± 1,09 - 0,91 ± 0,74	1,33 ± 1,04 - 0,96 ± 0,85	1,34 ± 1,06 - 1,0 ± 0,95
Депресивно-меланхолічні риси (D)	0,68 ± 0,648 - 2,34 ± 1,16	0,66 ± 0,728 - 1,55 ± 0,97	1,09 ± 0,73 - 1,57 ± 0,78
Маніакальні прояви (М)	2,38 ± 1,27 - 1,21 ± 1,0	2,55 ± 1,27 - 1,22 ± 0,97	2,24 ± 1,07 - 1,14 ± 1,09

Серед начальницького складу найбільш вираженим є фактор сексуальної не диференційованості.

Таким чином, в результаті аналізу даних таблиці 3.3 можна зробити такий висновок: серед працівників колонії (рядовий та сержантський склад чергових варт) найбільш вираженим є фактор сексуальної не диференційованості, позитивні вибори якого свідчать про тенденції працівників посиленої уваги до себе, нарцисизму. Фактор садизму найбільш виражений у начальницького складу колонії він свідчить про такі риси характеру працівників як мужність, активність, агресивність. Фактор епілептоїдних тенденцій найбільш виражений у офіцерів чергових варт він говорить про такі риси, як доброта, справедливість, терпимість. Кататонні тенденції найбільш виражені у начальницького складу колонії, вони свідчать про наявність у досліджуваних таких особистісних якостей, як егоцентризм, нарцисизм, образливість. Фактор параноїдних тенденцій найбільш виражений у рядового та сержантського складу чергових варт, це говорить про наявність прагнення до лідерства, суперництва, завищену самооцінку, зверхність. Фактор депресивно-меланхолічних рис найбільш виражений у начальницького складу колонії, він означає наявність у працівників цього підрозділу таких рис характеру, як комунікабельність, активність. Фактор маніакальних проявів найбільш вираженим є у офіцерського складу чергових варт. Він свідчить про наявність прагнень знаходження у групі, імпресивність.

За результатами таблиці 3.3, використовуючи коефіцієнт виявлення статистично-достовірних розбіжностей Стьюдента були отримані наступні показники.

За шкалою депресивно-меланхолічних рис між рядовим та сержантським складом чергових варт та офіцерським складом були отримані розбіжності з достовірністю р?0,05. Між працівниками офіцерським складом чергових варт та начальницьким складом колонії розбіжності досягли рівня р?0,05.

За всіма іншими шкалами між працівниками колонії розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.

3.2 Особливості проявів професійної деформації у працівників колонії з різним стажем роботи

Дані, отримані за методикою Ямпольського для працівників з різним стажем роботи в пенітенціарній системі, представлені в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Середні показники за методикою Ямпольського у працівників з різним стажем роботи в пенітенціарній системі

Назва шкали	Стаж роботи в пенітенціарній системі
	До 5 років	5-10 років	10-15 років	Більш 15 років
1. Шкала брехні	24,42	23,83	27,08	28,8
2. Невротизм	3,412,96	3,182,27	3,252,52	2,442,07
3. Психотизм	6,432,23	5,491,89	5,582,1	11,556,29
4. Депресія	4,712,47	5,011,99	5,672,18	5,772,76
5. Совісність	5,02,41	4,162,08	4,502,69	58,442,67
6. Розторможеність	7,512,42	7,421,62	7,501,61	6,880,87
7. Активність	6,141,92	5,452,40	7,002,70	4,221,34
8. Боязливість	4,863,52	3,192,51	3,752,82	2,441,56
9. Комунікативність	4,572,09	7,062,75	8,422,82	9,04,24
10. Естетична вразливість	4,02,94	5,012,87	6,583,25	4,112,45
11. Жіночність	5,142,10	4,662,42	3,922,03	5,02,77
12. Психічна неврівноваженість	3,861,65	3,571,82	5,582,74	2,881,55
13. Асоціальність	5,572,07	5,761,84	6,01,47	4,882,06
14. Екстраверсія	6,142,61	7,102,31	8,02,61	8,881,22
15. Сензитивність	4,292,19	3,942,34	4,832,74	2,442,07

Аналізуючи результати таблиці 3.4 ми бачимо наступну картину. У працівників зі стажем роботи до 5 років найбільш характерною є шкала розторможеності та екстраверсії, тобто у працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи до 5 років найбільш притаманні такі риси, як розкутість, говіркість, відсутність соціальної конформності. За шкалою розторможеності - труднощі в контактах, замкнутість, прагнення до діяльності не пов'язаної з широким спілкуванням. Низькі показники у працівників колонії зі стажем роботи до 5 років має фактор невротизму та психічної неврівноваженості. Це говорить про наявність у працівників емоційної зрілості, спокою, сталості у планах. Низькі показники за фактором психічної неврівноваженості свідчать про відсутність внутрішньої напруженості, задоволеності собою та своїми успіхами, готовність відповідати соціальним нормам та вимогам.

У працівників колонії зі стажем роботи 5-10 років високі показники мають шкали екстраверсії та розторможеності. Тобто і у працівників зі стажем роботи до 5 років, і у працівників зі стажем - від 5 до 10 років в однаковій мірі переважають шкали екстраверсії та розторможеності. Це говорить про імпульсивність, прагнення до гострих переживань, замкнутість. Низькі показники у даній групі має шкала невротизму, це свідчить про спокій, емоційну зрілість, об'єктивність в оцінці себе та інших людей, за шкалою боязливості - сміливість, рішучість, схильність до ризику.

У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи від 10 до 15 років найбільш вираженими є шкали екстраверсії та комунікативності. Високі показники за цим фактором говорять про багатство та яскравість емоційних проявів, готовність до співробітництва. Вираженість шкали екстраверсії свідчить про труднощі в контактах, замкнутість, хоча це і протирічить шкалі комунікативності.

Найменш вираженою є шкала жіночності, показники по ній свідчать про сміливість, схильність до самоствердження, до швидких і рішучих дій без їх достатнього обґрунтування.

У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи більше 15 років найбільш характерним є фактор психотизму та екстраверсії. Показники за шкалою психотизму свідчать про такі риси у працівників колонії, як аутизм, відособленість. У сполученні з низьким невротизмом вони виражаються у вигляді агресивності, безцеремонності, суб'єктивізму. Високі показники за шкалою екстраверсії говорять про замкнутість, прагнення до діяльності непов'язаної з широким спілкуванням.

Найменш вираженим є фактори комунікативності, сензитивності та невротизму. Низькі показники за цими шкалами говорять про наявність у працівників тверезого та реалістичного мислення, тенденцій керуватись лише реально відчутними цілями. У спілкуванні фактор комунікативності проявляється у формальності між особистісних відносин, уникненні близькості, холодності поведінкових реакцій.

За результатами таблиці 3.4, використовуючи коефіцієнт виявлення статистично-значимих розбіжностей Стьюдента були отримані такі показники.

За шкалою психотизму між працівниками всіх стадій стажу роботи достовірність розбіжностей сягає р?0,05.

За шкалою активності між працівниками зі стажем роботи до 5 років та більше 15 років статистична значимість розбіжностей досяє рівня р?0,05, між працівниками зі стажем роботи 10-15 років та більше 15 років розбіжності сягають р?0,05.

За шкалою комунікативності між працівниками всіх стадій стажу роботи достовірність розбіжностей сягає р?0,05.

За шкалою психічної неврівноваженості між працівниками всіх стадій стажу роботи достовірність розбіжностей сягає р?0,05.

За шкалою асоціальності між працівниками зі стажем роботи 10-15 років та більш 15 років достовірність розбіжностей сягає р?0,05.

За шкалою сензитивності між працівниками колонії зі стажем роботи 5-10 років, 10-15 років та більш 15 років статистична значимість розбіжностей сягає р?0,05.

За іншими шкалами розбіжності не досягли рівня статистично значимих.

Таким чином, аналізуючи результати таблиці 3.4 можна зробити такий висновок: з тривалістю служби в пенітенціарній системі та збільшенням стажу роботи у працівників просліджується така тенденція - значно зменшується і звужується спектр таких професійно важливих якостей особистості, як загальна активність працівників, їхня коммунікативність, збільшується кількість невротичних та депресивних проявів.

Провівши методику «Особистісного диференціалу» серед працівників колонії за стажем роботи в пенітенціарній системі були отримані результати, які представлені в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5. Вираженість факторів особистісної спрямованості працівників з різним стажем роботи

Стаж роботи	Оцінка	Сила	Активність	Успішність в роботі
до 5 років	5,71±3,40	2,0±3,69	5,36±1,98	0,86±0,38
5-10 років	6,60±2,56	3,20±1,87	5,02±1,54	1,12±0,46
10-15 років	7,15±1,28	2,85±1,28	4,76±1,87	1,23±0,43
більше 15 років	7,12±1,05	3,25±0,89	3,27±1,47	1,14±0,12

«Фактор оцінки» найбільш виражений у працівників колонії зі стажем роботи 10-15 років. Це свідчить про те, що працівники з таким стажем адекватно обстановці оцінюють себе свої сили та можливості, вони є носіями соціально-позитивних якостей особистості. Низькі показники за даним фактором мають працівники колонії зі стажем роботи до 5 років це вказує на незадоволеність їх собою, своєю поведінкою, на недостатній рівень сприйняття самих себе.

За «Фактором сили» найбільш високі показники мають працівники колонії зі стажем роботи більше 15 років. Це свідчить про наявність впевненості, незалежності, схильності розраховувати на свої сили. Низькі показники за даним фактором мають працівники зі стажем служби до 5 років. Це говорить про залежність їх від обставин, недостатній самоконтроль.

За «Фактором активності» найвищі показники мають працівники колонії зі стажем роботи до 5 років. Це свідчить про наявність у них високої активності, імпульсивності, високого рівня спілкування. Низькі показники за даним фактором мають працівники колонії зі стажем роботи більш 15 років. Це є свідченням того, що працівники з таким стажем роботи є спокійними з низьким рівнем активності, пасивними інтровертованими особистостями.

За «Фактором успішності в роботі» найбільш успішними є працівники колонії зі стажем роботи 10-15 років, найменш успішними - зі стажем роботи до 5 років.

Таким чином, з вище сказаного можна зробити висновок, що з ростом стажу роботи в пенітенціарній системі зменшується активність працівників, що є одним із проявів професійної деформації. За даними наукових досліджень різних авторів простежується тенденція росту показників по даним факторам зі збільшенням стажу роботи, тобто працівник у якого стаж роботи в пенітенціарній системі досягає 10-15 років є найбільш соціально-адаптованим з високим рівнем ефективності роботи, ніж працівник колонії зі стажем роботи до 5 років. Отже період 10-15 років є найбільш сприятливим часом для самореалізації та самоактуалізації особистості.

Аналізуючи результати таблиці 3.5 та використовуючи коефіцієнт статистично-значимих розбіжностей Стьюдента були отримані результати.

За шкалою «Активності» у працівників зі стажем до 5 років та у працівників зістажем більше 15 років статистично-значимі розбіжності досягли рівня р?0,05.

За шкалою «Успішності в роботі» між працівниками зі стажем до 5 років та працівниками зі стажем роботи 10-15 років були отримані розбіжності з достовірністю р?0,05.

За всіма іншими шкалами та працівниками з іншим стажем роботи розбіжності не досягли рівня статистичної значимості.

За результатами методики портретних виборів Сонді працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи, спостерігаємо наступну тенденцію, яка представлена у табдиці 3.6.

Таблиця 3.6. Середні значення факторів-потреб за методикою Сонді у працівників колонії з різним стажем роботи

Стаж роботи працівників колонії
Назва шкали	До 5 років	5-10 років	10-15 років	15 років і більше
Н	1,57 ±, 97 - 1,28 ± 0,76	2,06 ± 1,04 - 0,85 ± 0,83	2,15 ± 1,06 - 0,62 ± 0,65	1,87 ± 0,84 -0,75 ± 0,70
S	1,14 ± 0,38 - 1,71 ± 1,10	1,45 ± 0,92 - 2,03 ± 1,1	2,0 ± 0,82 - 2,38 ± 1,38	1,75 ± 0,88 - 2,25 ± 1,03
Е	0,86 ± 0,89 - 1,71 ± 1,10	1,22 ±1,14 - 1,68 ± 0,9	1,08 ± 0,76 - 1,38 ± 1,04	1,25 ± 0,88 - 1,25 ± 0,46
hy	2,29 ± 1,38 -1,71 ± 0,95	1,49 ± 0,84 - 1,85 ± 0,89	1,15 ± 0,98 - 2,0 ± 1,0	1,25 ± 0,76 - 1,75 ± 1,03
К	1,29 ± 0,48 - 2,0 ± 0,58	1,0 ± 0,88 - 1,72 ± 0,97	0,77 ± 0,47 - 1,77 ± 0,83	1,13 ± 0,38 - 2,13 ± 0,85
Р	2,14 ± 0,89 - 1,29 ± 1,25	1,61 ± 1,1 - 0,94 ± 0,87	1,0 ± 0,82 - 0,23 ± 0,83	1,63 ± 1,19 - 1,0 ± 3,50
D	0,57 ± 0,78 - 0,86 ± 0,89	0,74 ± 0,67 - 1,72 ± 1,22	0,85 ± 1,21 - 1,69 ± 1,03	1,0 ± 1,0 - 1,38 ± 0,74
М	2,14 ± 1,21 - 2,0 ± 1,29	2,53 ± 1,20 - 1,4 ± 1,07	2,92 ±1,75 - 0,92 ± 0,86	2,63 ± 1,19 - 1,5 ± 0,76

Аналізуючи дані таблиці 3.6, ми отримали наступні результати: у працівників колонії зі стажем роботи до 5 років найбільш вираженим є фактор істеричних проявів. Показники за даним фактором свідчать про такі якості досліджуваних, як демонстративність, артистизм, прагнення справити враження на оточуючих. Найбільш вираженим за негативними виборами є фактор кататонних проявів. Такі показники свідчать про наявність тенденції витіснення, самовідречення, прагнення пристосуватися до колективу, індивідуально-деструктивні тенденції працівників. Також найменш вираженим є фактор маніакальних проявів. Показники за цією шкалою свідчать про тенденції до самотності, самостійності, незалежності. Кількісні показники за цими факторами, говорять про те, що дані риси особистості не характерні для працівників колонії зі стажем роботи до 5 років.

Серед працівників підрозділів колонії зі стажем роботи 5-10 років найбільш вираженим є фактор маніакальних проявів, це підтверджує прагнення працівників знаходитись у колективі. Найбільш вираженим за негативними виборами є фактор садизму, це говорить про те, що досліджувані з даним стажем роботи не задоволені даною потребою, заперечують її прояви в собі. Негативні вибори за цим фактором свідчать про цивілізованість, пасивність, готовність працівників до самопожертви.

У працівників пенітенціарної системи зі стажем роботи 10-15 років спостерігаються більш високі кількісні показники за фактором маніакальних проявів, що пояснює прагнення досліджуваних до задоволення та зайняття певного місця в колективі. В даній групі фактор садизму виражений на тому ж рівні, що і у працівників зі стажем роботи 5-10 років.

У підрозділах пенітенціарної системи серед працівників зі стажем роботи більше 15 років, домінуючим є фактор маніакальних проявів. У всіх вище згаданих групах даний фактор за кількісними показниками переважає інші, це говорить про те, що працівники колонії незалежно від стажу роботи в однаковій мірі задовольняють потреби, що підтверджує прагнення особистості до суспільної значимості, самоактуалізації, що досягається за рахунок соціалізації та адаптації працівника в пенітенціарній системі.

За негативними виборами у працівників зі стажем роботи більше 15 років найбільш вираженим є фактор садизму. Це говорить про те, що у працівників всіх досліджуваних підрозділів пенітенціарної системи показники за цим фактором є домінуючими над іншими шкалами. Слід зазначити, що фактор садизму є найбільш вираженим вже у працівників зі стажем роботи до 5 років. Така тенденція ще раз підтверджує, що садизм є одним з проявів професійної деформації у працівників колонії.

За результами таблиці 3.6, використовуючи метод математичної обробки даних (коефіцієнт Стьюдента) були отримані такі показники.

За фактором садизму між працівниками колонії зі стажем роботи до 5 років та 5-10 років розбіжності досягли рівня р?0,01. Достовірність розбіжностей за цією шкалою у працівників зі стажем роботи 5-10 років та працівників зі стажем роботи 10-15 років розбіжності досягли рівня р?0,05. Між працівниками зі стажем до 5 років та працівниками зі стажем роботи 10-15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р?0,05, між працівниками зі стажем до 5 років та більше 15 років розбіжності досягли рівня р?0,05.

За фактором істеричних проявів між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10-15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р?0,05.

За фактором кататоних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10-15 років розбіжності досягли рівня р?0,05.

За фактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем роботи до 5 років та 10-15 років були отримані статистичні розбіжності з достовірністю р?0,05.

За фактором параноїдних тенденцій між працівниками зі стажем 5-10 років та 10-15 років статистична значимість розбіжностей досягла рівня р?0,05.

Таким чином, з всього вище сказаного можна зробити такий висновок: найбільшу вираженість факторів за кількісними показниками мають працівники стаж роботи яких досягає 10 років і більше. Якщо припустити, що ці особистісні фактори є проявами професійної деформації, то спираючись на результати таблиць можна сказати, що дані фактори не залежать від специфіки підрозділу пенітенціарної системи, але залежать від стажу роботи. Аналізуючи результати таблиць, можна побачити тенденцію зросту кількісних показників за факторами сексуальної недиференційованості та садизму, епілептоїдних, депресивно-меланхолічних і маніакальних проявів, починаючи з першого року та до 10 років служби в колонії. Тобто до 10 років служби в підрозділах пенітенціарної системи у досліджуваних спостерігається процес адаптації працівників, що супроводжується формуванням іншого профілю особистості, який є найбільш оптимальним для даних умов служби та дозволяє працівникові більш ефективно виконувати свої функціональні та професійні обов'язки.

Отже, проведене нами дослідження дозволило зробити такі висновки:

Особливості проявів професійної деформації більше проявляються у працівників колонії з різним стажем роботи, ніж у працівників в залежності від умов професійної діяльності. Це підтверджується статистичною значимістю розбіжностей між досліджуваними групами.

Результати методик Ямпольського та Сонді довели, що рядовий та начальницький склад є менш невротизованими, врівноваженими, емоційно-зрілими особистостями. Офіцерському складу чергових варт більш притаманий профіль особистості з аутистичними рисами, досліджувані цієї групи є неврівноваженими, з нестійкою емоційною сферою людьми. Начальницький склад частіше відчуває труднощі в контактах, прагнуть до діяльності не пов'язаної з широким колом спілкування, для них характерні садистичні тенденції.

Результати методики «Особистісного диференціалу» довели, що у рядового та сержантського складу чергових варт найбільш вираженим є фактор «Активності», за шкалами «Оцінки» та «Сили» - середні показники. Офіцерського складу чергових варт - найбільші показники має фактор «Сили», середні - «Активність», низькі - «Оцінка». Начальницький склад - найбільш вираженим є фактор «Оцінки», найменш - «Активність», «Сила».

У працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи за методиками Ямпольського та Сонді спостерігається така тенденція: працівники колонії зі стажем роботи до 5 років є більш комунікативними, емоційними особистостям, які задоволені собою та прагнуть знаходитися у колективі. Із збільшенням стажу роботи (10-15 років) спостерігається тенденція готовності до співробітництва, схильності до самоствердження. Працівники стаж роботи яких сягає 15 та більше років є аутистичними, агресивними особистостями, у яких переважає тверезе та реалістичне мислення. Якщо враховувати. що особистісні фактори за методикою «Особистісного диференціалу» є факторами, які характеризують прояви професійної деформації, то за результатами даної методики можна побачити таку тенденцію: зі збільшенням стажу роботи в колоніїспостерігається зріст фактору «Оцінки», «Сили» та зменшення вираженості за фактором «Активності».

Висновки

психологічний особистісний професійний деформація

1. Професійний і особистісний розвиток певним чином співвідносяться між собою. Характеристики особистості можуть в тій або іншій мірі обумовити професійне становлення фахівця. В свою чергу виконання професійної діяльності викликає певні особові зміни. Можливим варіантом змін особистості в процесі професійної діяльності може бути розвиток професійної деформації.

2. Професійна деформація розвивається в результаті взаємного впливу особливостей службової діяльності і особистісних характеристик співробітників пенітенціарної системи. Особливості проявів професійної деформації більше проявляються у працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи, ніж у працівників в залежності від умов професійної діяльності. Це підтверджується статистичною значимістю розбіжностей між досліджуваними групами.

Результати методик Ямпольського та Сонді довели, що рядовий та сержантський склад чергових варт є менш невротизованими, врівноваженими, емоційно-зрілими особистостями. Офіцерський склад чергових варт більш притаманий профіль особистості з аутистичними рисами, досліджувані цієї групи є неврівноваженими, з нестійкою емоційною сферою людьми. Начальницький склад частіше відчуває труднощі в контактах, прагнуть до діяльності не пов'язаної з широким колом спілкування, для них характерні садистичні тенденції.

3. У працівників пенітенціарної системи з різним стажем роботи за методиками Ямпольського та Сонді спостерігається така тенденція: працівники пенітенціарної системи зі стажем роботи до 5 років є більш комунікативними, емоційними особистостям, які задоволені собою та прагнуть знаходитися у колективі. Із збільшенням стажу роботи (10-15 років) спостерігається тенденція готовності до співробітництва, схильності до самоствердження. Працівники стаж роботи яких сягає 15 та більше років є аутистичними, агресивними особистостями, у яких спостерігається тенденція зросту кількісних показників за факторами сексуальної недиференційованості, епілептоїдних, депресивно-меланхолічних і маніакальних проявів. У цієї же групи переважає тверезе та реалістичне мислення і зменшується активності в роботі.

4. Діагностика передумов професійної деформації співробітників пенітенціарної системи найбільш ефективна в тому випадку, якщо в слід за нею здійснюється комплексна профілактика даного явища. Психологічна профілактика професійної деформації може здійснюватися при проведенні із працівниками пенітенціарної системи соціально-психологічних тренінгів.

Список використаної літератури

1. Айламазьян А.М., Лебедева М.М. Деловые игры и их использование в психологическом исследовании. // Вопросы психологии. - 1983. - №2. - С 143-150.

2. Александров Ю.В. Профессиональная деформация, проявляющаяся у сотрудников органов внутренних дел, и пути ее преодоления. // Актуальные проблемы нравственного воспитания слушателей высших учебных заведений и практических работников ОВД. - Киев: КВШ МВД СССР, 1979. - С 56-64.

3. Ананьев А.М., Мельничук А.В. Эмоционально-волевая регуляция оперативно-служебной деятельности. // Ахмеров Р.А. Биографические кризисы личности. - Автореф. дисс. … канд. псих. наук. - М., 1994. - 19 с.

4. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. - СПб.: Питер, 2001. - 688 с.

5. Андреев Н.В. Психологические особенности личности и коллектива сотрудников отряда милиции особого назначения. / Автореф. дисс. канд псих. наук. - М., 1991. - 21 с.

6. Андреев Н.В. Психологическое обеспечение деятельности сотрудников ОВД в экстремальных условиях. - М.: Академия МВД России, 1997. - С 21-26.

7. Андросюк В.П., Козмиренко Л.Н., Медведев В.С. Профессиональная психология в ОВД. - Киев, 1995. - 111 с.

8. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности. - М., 1976. - 158 с.

9. Асеев В.Г. Структурные характеристики мотивационной системы личности. // Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М., 1976. - С 36-38.

10. Бандурка О.М. Організація діяльності ОВС. - Х.: Основа, 1996. - 398 с.

11. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Основы психологии управления. - Харьков: Изд-во Университета внутренних дел, 1999. - 528 с.

12. Бандурка О.М., Бочарова С.П. Юридична психология. - Харків, 2001.

13. Баранов П.П. Стереотипы профессионального правосознания работников органов внутренних дел и пути их преодоления. // Теоретические и организационно-правовые проблемы применения наказания. - Уфа: УВШ МВД СССР, 1990. - С 84-89.

14. Баранов М., Витрук Н. Правосознание работников милиции: мифы, деформация, стереотипы // Право и жизнь. - 1992. - №2. - С. 122-128.

15. Барко В.І., Шаповалов О.В. Стан психологічної готовності молоді до навчання в закладах МВС. // Практична психологія в органах внутрішніх справ: Матеріали респуб. наук.-практ. конф. - К.: РВВ КІВС при УАВС, 1995. - С 19-20.

16. Безносов С.П. Особенности деятельности сотрудников ОВД // Экспериментальная и прикладная психология. - 1987. - Вып. 12. - 281 с.

17. Безносов С.П. Профессиональная деформация и воспитание личности. // Психологическое обеспечение социального развития человека. Межвуз. сборник /Под ред. А.А. Крылова/. - Л.: ЛГУ, 1989. - Вып. 13. - С 34-45.

18. Безносов С.П. Профессиональная деформация личности (подходы, концепции, методы). // Автореф. дисс. …канд. псих. наук. - СПб., 1997. - 20 с.

19. Берден О. «Драчуны» в полицейской форме: результаты исследования национального института правосудия США. // Вопросы борьбы с преступностью за рубежом: Реферативный сборник. - ГИЦ МВД РФ, 1996 - Вып. 35. - С 17-19.

20. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности (структура, основы интерпретации, некоторые области применения).-М.: Фолиум, 1994.-231 с.

21. Бовин Б.Г., Рябов С.А. Профессиональный отбор сотрудников, работающих в условиях хронической экстремальности (психологический аспект). // Проблемы профилактики дезадаптации и профессиональной деформации у сотрудников органов внутренних дел: Сборник научных трудов. - М.: НИИ МВД России, 1993. - С 38-44.

22. Бодров В.А. Работоспособность человека-оператора и пути ее повышения. // Психологический журнал. - 1987. - №3. - С 43-48.

23. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. - СПб., 1996. - 365 с.