Творчість і уява

Аналіз проблеми творчого мислення у філософській літературі. Питання про можливість навчання творчості. Теорія особистості Г. Олпорта. Способи боротьби з власними патологічними домінантами. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку.

Рубрика Психология
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 15.10.2012
Размер файла 39,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

  • Творчість і уява

Вступ

Творча уява - це така ж універсальна здібність, як і здібність мислити у строгих поняттях. Певною мірою така здібність розвивається у кожній особистості. І саме нею в майбутньому буде визначатися рівень творчого начала в людині. Фантазія формується вже самими умовами життя людини. Насправді ж значення мистецтва неможливо принижувати поруч з наукою. Здібність емоційно сприймати оточуючий світ, мислячи образами - ось різниця між пізнанням раціональним і пізнанням чуттєвим. Безчуттєве розуміння світу - це така недосконала і неможлива річ, як і "мислення про мислення". Таким чином, ці дві здібності доповнюють одна одну, синтезуючи світ у цілісну субстанцію.

Свого часу у філософській літературі зросла увага до проблеми творчого мислення на підставі діалогу. Це ще один з аспектів проблеми творчості. В.С.Біблер у праці "Мислення і творчість" звертається до питання про вирішальну роль логіки діалогу у розвитку творчого мислення, особливо у розвитку теоретичної творчості. Кожна людина в тій мірі, в якій вона мислить творчо, здійснює своє мислення у внутрішньому, мисленнєвому діалозі з самим собою, і цей діалог подумки протікає як зіткнення радикально різних логік мислення. На діалогічності мислення свого часу акцентували свою увагу представники німецької філософії, а саме: Кант, Гегель, Фейєрбах. Зокрема, Л.Фейєрбах вважав, що “діалектика не є умоглядний монолог, але умоглядний діалог з досвідом. Мислитель лише постільки діалектик, оскільки він - противник самого себе. Мати сумніви у самому собі - найвище мистецтво й сила . Істина полягає лише у поєднанні "Я" з "Ти". Аналогічну думку висловив І.Кант: "Мислити . значить розмовляти з самим собою. Значить внутрішньо чути себе самого" [5,141].

Питання про можливість навчання творчості й досі залишається дискусійним, адже тут доводиться аналізувати певні протиріччя, так само, як і в класичному спорі про роль вродженого й набутого, роль наслідування та оточення. При аналізі цієї проблеми слід користуватися наступними положеннями:

1) творчість - це суб'єктивно значущий процес. Він буде творчим для того, хто робить щось уперше, й не буде творчим для того, хто робить це саме вдруге, втретє;

2) слід мати на увазі масштабність створюваних унаслідок творчого процесу продуктів: вони можуть бути творчими лише для самого суб'єкта-творця або для дуже вузького кола фахівців, а можуть бути і загальнолюдськими відкриттями чи винаходами, творами мистецтва, що є унікальними для всіх часів;

3) треба враховувати той факт, що мова йде або про систематичну творчість, або про окремі випадки створення чогось нового.

Отже, можна розглядати два види творчості: творчість як "відкриття для себе" і творчість як "відкриття для інших". У першому випадку результат (продукт) творчості не має суспільної значимості, у другому - він має цю властивість. Але й у тому і в іншому випадку процес творчості багато в чому подібний, бо приступаючи до розв'язання задачі, людина не знає її алгоритму, правил і способів дій.

1. Теорія особистості Г.Олпорта

Один з найбільш впливових прихильників диспозиціонального напрямку у вивченні особистості Гордон Олпорт вважав, що кожна особистість є унікальна і що її унікальність найкра-щим чином може бути зрозуміла через визначення конкретних рис особистості.

В основі диспозиціонального напрямку у вивченні особи-стості лежать дві ідеї:

1) люди володіють широким набором схильностей реагувати певним чином у різноманітних ситуаці-ях, демонструючи послідовність у вчинках, думках, емоціях незалежно від перебігу часу, подій, життєвого досвіду;

2) люди відрізняються поміж собою наявністю характерних рис.

Інди-відуальний підхід до вивчення особистості відображається у прагненні Олпорта зрозуміти і передбачити розвиток реальної, і сьогодні існують лише за інерцією. Ірраціональними їх ро-бить абсолютна категоричність, недопущення винятків. А коли реальність таким вимогам не відповідає, природно виникають порушення емоційного стану і, як наслідок, -- хронічний стрес.

Щоб полюбити людину, треба, щоб вона сховалася, а ледь покаже обличчя своє -- пропала любов. Чому так відбувається? Чи то від поганих якостей відбувається, чи від того, що така вже людська натура. Відносно можна любити ближнього і навіть іноді здалеку, але зблизька майже ніколи. Милуватися ним можна, але таки не любити.

Ф. Достоєвський

Більша частина наших спроб вирішити проблему фактич-них життєвих потреб лежить у площині внутрішніх, психоло-гічних просторів. Мова йде про визначення суті того, що ми вважаємо своїми проблемами. Якщо подивитися на ці "суті" уважно, то в переважній більшості випадків виявляється, що наші проблеми просто надумані. Тобто бажання, які їх ство-рили, зародившись колись в підсвідомості, зовсім не такі сильні і суттєві, як це здається свідомості. І, звичайно, абсолютно не варті тих сил, які вони у нас відбирають. Чому ж тоді ми так іноді страждаємо, що нас примушує страждати? Відповідь буде лаконічною. Уява.

Дотримуйтеся тієї волі і того шляху, які досвід підтверджує як ваші власні, тобто як справжнє вираження вашої власної індивідуальності.

К. Юнг

За допомогою уяви, яка іноді підігрівається страхом, нега-тивними очікуваннями, які у свою чергу побудовані на нереа-лістичних прогнозах стосовно подій і людей, які нас оточують, ми вибудовуємо у своєму внутрішньому світі "віртуальний простір" і фактично ведемо гру з самими собою. Ось, напри-клад, людина стурбована своєю хворобою, нерідко удаваною. Що вона робить далі? Вона весь час повертається до думки, чи все добре, чи немає якоїсь патології, чи не помилився лікар, може, треба проконсультуватися у більш компетентного ліка-ря, які дієти найбільше підходять (коли людина хоче схуднути і заганяє себе в "прокрустове ложе" якогось ідеалу). У даному випадку чим зайнята людина? Чим завгодно, тільки не своїм реальним життям. Правда, існує підозра, що саме цього життя людина і боїться і ховається від нього у своїх віртуальних (ви-гаданих) просторах. Як писав один відомий психіатр, деякі пацієнтки підсвідомо якраз і не хочуть лікуватися від депресії, адже з чим вони потім залишаться, коли її вилікують -- зі своєю самотністю?

Виключити із наших задоволень уяву -- значить, звести їх нанівець.

М. Пруст

Резюмуючи сказане, можна стверджувати, що одним із найбільш суттєвих способів боротьби з власними патологічни-ми домінантами (які панують в нашій свідомості і проявляють себе, як правило, через негативні емоції, а також надії і мрії, які не мають під собою реального підґрунтя) є визначення істинної потреби, яка лежить за всією цією психічною діяль-ністю. Тут часто з'ясовується, що завдання, яке ми вирішуємо (бажання, що стоїть за ним), або абсурдне, або недосяжне, або нічого не варте. Слід зауважити: робити з мухи слона -- це наша вельми специфічна людська забава, правда, досить дорога, не-вигідна. Чи не краще з усім цим покінчити просто, за допомо-гою елементарного вольового рішення -- закрити тему, поста-вити крапку і зайнятися реальною справою, що буде і цікаво, оскільки потребує напруження ваших моральних та інтелек-туальних зусиль, прояву вашого індивідуального "Я", яке ви ще до цих пір, може, зовсім і не знаєте; це ще буде і корисно, й продуктивно. Така пропозиція набагато реальніша, ніж спроба вирішити проблему фактичних життєвих потреб у своїх внутрішніх віртуальних просторах, у яких ви крутитеся, як муха в окропі.
О. Македонський саме так і вчинив -- він просто розсік гордіїв вузол мечем.

Відмова від домагань дає нам таке бажане звільнення, як і здійснен-ня їх насправді, і відмовлятися від домагань будуть завжди у тому випадку, коли розчарування безперервні, а боротьбі не видно кінця.

У. Джеймс

Все вищесказане підводить нас впритул до необхідності роз-криття механізму, що забезпечує виконання і реалізацію по-ставлених завдань, а саме -- інтелекту людини, який є цент-ром когнітивної (пізнавальної) сфери особистості і необхідною передумовою її, особистості, ефективної діяльності.

2. Психологічна структура особистості та особливості її розвитку

Когнітивна, тобто пізнавальна, сфера особистості має прин-ципове навантаження щодо побудови моделі світу, яка є цен-тральною частиною її психічного життя. Цю модель звичайно описують у вигляді взаємодії таких великих блоків, як психічні функції, структура цінностей, цензури і система психологічно-го захисту. Чому для нас важливо акцентувати увагу на мо-делі світу?

Безліч ситуацій, в яких ми опиняємося, вимагають від нас формування думки або судження про те, який він, -- навколиш-ній світ. Вузловим моментом, навколо якого в таких ситуаціях концентрується активність людей, є спільне визначення й утвер-дження образу світу або образу (моделі) "Я" і конкретних лю-дей. Поряд з цим формуються, змінюються або закріплюються різні способи поведінки в зовнішньому світі. Так відбувається тому, що ставлення людини до певної ситуації, а також її вчин-ки багато в чому залежать від того, що і як вона думає з приво-ду даної ситуації, як вона її оцінює. Світ для людини такий, яким вона його собі уявляє.

Надзвичайно важливою обставиною для людини є її внутрі-шня впевненість у правильності власних уявлень про різні еле-менти зовнішнього світу. Без цієї впевненості люди, як прави-ло, почувають себе розгубленими і погано орієнтуються в довкіллі.

Водночас людина, яка прагне пізнати світ, відшукати істину, повинна бути готова повністю змінити свої усталені погляди або навіть відмовитися від них, інакше вона ніколи не буде прогре-сувати у своїй розумовій еволюції, тобто не буде здатна до змін. Людина реально пізнає світ, освоює об'єктивне багатство його, змінюючи саму себе. Для уможливлення змін самої людини не-обхідна зміна обставин, приведення їх у відповідність до людсь-кої природи. Саме зміна довколишнього середовища у відповід-ності з природою людини і є освоєнням світу. У цьому акті лю-дина знаходить дієву опору буття, це реальна міць людини. Головними моментами освоєння світу виступають адаптація до нього та реальне його перетворення -- творчість. На цій ос-нові відбувається становлення особистості: необхідність адапту-ватися до світу для того, щоб згодом накласти на нього відбиток індивідуальності, неповторності свого буття.

Принципів немає, є тільки події. Немає законів, є тільки обставини і людина високого лету сама пристосовується до обставин і подій, щоб керувати ними. Якби існували непорушні принципи і закони, народи не міняли б їх, як ми міняємо сорочку. Той, хто вихваляється непохитністю своїх поглядів, завжди йде по прямій лінії, інакше ка-жучи -- це дурень, що вірить у свою непогрішимість.

О. Бальзак

Усвідомлюючи себе як самостійного незалежного суб'єкта, який має право розпоряджатися своєю життєвою територією на свій розсуд, реально виділяючись із навколишнього середо-вища, людина підвищує свій вплив на нього, змінюючи і свої взаємовідносини з ним, що виражається у збільшенні частки інтелектуальних моментів діяльності, основу яких становлять психічні (пізнавальні) процеси. Саме вони утворюють структу-ру інтелекту людини, хоча поняття інтелектуальної сфери особистості значно ширше, ніж когнітивної.

3. Творча уява

Уява -- це майстерня людського мозку, в якій моделюються всі плани, розроблені людиною; старі ідеї і встановлені факти перетворюються в нові комбінації і використовуються заново.

Уява -- це будівнича сила душі. Імпульс, бажання набува-ють форми і приводяться в дію за допомогою уяви.

Як дуб виростає із жолудя, так всі наші досягнення вироста-ють із організованого плану, створеного уявою. Спочатку йде думка; потім -- організація цієї думки в ідеї і плани; далі -- перетворення планів у реальність.

Ідеї -- початок всього. Ідеї -- продукт уяви.

Бажання є розумовий імпульс. Коли ви починаєте з цього імпульсу, ви ставите собі на службу те, що поки що піддається обмеженню -- вашу уяву. Людина ще не досягла межі у вико-ристанні своєї уяви. Вона тільки виявила її існування і навчи-лася використовувати найпримітивнішим способом.

Битва за успіх наполовину виграна, коли людина знає, чого хоче. Вона виграна повністю, якщо людина не просто знає, чого хоче (тобто у неї є план досягнення свого бажання), а і прийня-ла рішення домагатися свого будь-якою ціною, іноді ціною неймовірного напруження і неймовірних зусиль.

Поставте перед собою високу мету і приховуйте, як саме ви збирає-тесь її досягти, підбирайтесь до неї потайки. Станьте мисливцем, по-чувайте себе наче в засідці, чатуйте на здобич і щасливу нагоду, не шкодуйте ні себе, ні того почуття, яке називають гідністю, бо всі ми, зрештою, скоряємося, коли треба, або порокові, або необхідності. А головне, дотримуйтесь найвищого закону: бережіть таємницю.

О. Бальзак

Реалізація мети вимагає уяви, рішучості і наполегливості! Сила рішучості росте з використанням її. Тимчасові невдачі -- це своєрідний виклик. Багато людей при першій ознаці пораз-ки готові відразу відмовитися від своєї мети і своїх намірів. І тільки дехто бореться до кінця, зневаживши всі труднощі, поки не доб'ється свого.

Може скластися враження, ніби існує якась таємнича неви-димка, яка екзаменує людей на витривалість, випробовує їх, ставлячи перед ними важковирішувані проблеми. Невидимий незнайомець ще нікому не дав змоги досягнути великого успі-ху, не випробувавши його на наполегливість. Ті, хто успішно пройшов цей тест, отримують щедру винагороду -- у вигляді досягнення бажаної мети. Як казали мудрі люди, до мети, якщо вона дійсно відображає твої найвищі прагнення і бажання, не-обхідно вперто пробиватися, а якщо треба, то і доповзти, адже на фініші, як відомо, переможців не судять. У таких людей навіть тимчасові поразки перетворюються на перемоги: для них поразка -- не що інше, як поштовх до нового зусилля, поки мета не почне рухатися їм назустріч.

Я зрозумів, що успіх повинен визначатися не стільки становищем, якою людина досягла у своєму житті, скільки тими перепонами, які їй довелося подолати на шляху до успіху.

Б. Вашингтон

Неважко здогадатися, що наполегливість необхідно культи-вувати в собі шляхом цілеспрямованого самонавіювання, коли ви будете готові кинутися в бій без зайвих вагань.

Вір в себе, Всесвіту наперекір, і легкодухим відпусти їх гріх.

Р. Кіплінг

Наполегливість як прямий результат звички рано чи пізно трансформується у властивість характеру. Головне -- прий-няти рішення досягнути певної мети, а вже підсвідомість буде вас постачати всім необхідним матеріалом для її реалізації. Головне, щоб ця мета чітко і твердо укорінилася у вашій підсві-домості. Головне -- тренуватися. Ми мало знаємо про те, скільки затрачає нервових сил олімпієць, перш ніж піднятися на найвищу сходинку п'єдесталу пошани.

Наша психіка схожа на дику тварину, котра потребує дреси-рування. А в основі будь-якої дресури, як відомо, лежить пози-тивне підкріплення. В будь-якому випадку людина повинна відчувати, що вона вміє щось робити краще за інших. Пози-тивний досвід зміцнює віру в себе (ніхто нам її не піднесе на тарілочці). Щоб не залежати від інших, ми повинні вірити у свої сили, бо тоді і тільки тоді можемо вважати себе володаря-ми самих себе.

Чому, як ви вважаєте, я зобов'язаний своїм розвиненим мозком? Потребі рухатися? Анітрохи. Щур, у якого мозок розвинений вдвоє менше за мій, рухається так само, як і я. Головне тут не потреба щось робити, а потреба знати, що робити, щоб не знищити самого себе в сліпому прагненні жити.

Б. Шоу

Людський розум -- це інструмент творчий. З його допомо-гою ми створюємо або негативні моделі, які обмежують наші здібності і повторюються з холодною регулярністю, або нові можливості для позитивного розвитку нашого життя, переклю-чивши за допомогою уяви нашу увагу з наших слабкостей на наші сильні сторони і здібності.

У кожного з нас є три великі слабкості: ми любимо себе жаліти; ми любимо виправдовувати власні недоліки; ми чомусь думаємо, що нас недостатньо оцінили. Згодом ці слабкості, через повторення, перетворюються у погані звички. На противагу їм кожен із нас повинен сформувати в собі три головні позитивні звички, які з часом можуть витіснити негативні: це вміння трудитися, простіше кажучи, працювати в режимі пев-ної дисципліни; звичку до постійного здоров'я (здоровий спосіб життя адекватно відповідає нашій природній генетичній про-грамі); звичку до постійного навчання.

Але той, хто вступив на такий шлях, повинен пам'ятати: вам належить проявити дивовижну наполегливість, волю і без-жалісність до власної інертності, оскільки ці три властивості стоять біля витоків усіх наших майбутніх досягнень. Не мож-на чекати когось, хто прийде і допоможе вам. Тільки ви самі це можете зробити, щоб можна було розраховувати на щасливий результат.

Що ж необхідно робити для того, щоб створити потужну нервову силу, яка могла б бути запорукою реалізації задумано-го? Видресирувати свій розум! Мати сильний розум -- значить вміти контролювати свою свідомість. Сильний розум допома-гає тримати думку і враження під контролем. Чому це так важливо?

Тільки поєднавши в одному фокусі всю енергію нашого духу, тільки перетворивши всю нашу суть в одну-єдину силу, ми даємо цій силі крила і свідомо доводимо її набагато далі тих меж, які їй нібито поставила природа.

Ф. Шіллег,

Головний мозок є центром, який координує діяльність всьо-го організму. Благополуччя людини залежить від того, як функ-ціонує мозок. Життя схоже на величезну річку, яка розгалу-жується на два потоки. Один потік несе всіх до здоров'я, щастя, сили, мудрості. Інший тече в протилежному напрямку і виносить тих, хто потрапив у нього, до хвороб, нещастя, слаб-кості і невдач. Ця річка -- фантазія, вона існує так само, як і будь-яка інша річка на землі, тільки тече вона в мозку людини і утворюється не із води, а із думок людини. Перший потік представлений позитивними думками, інший -- негативними.

Так само, як щоденними вправами ми будуємо здорове тіло, так і наш розум може стати сильним завдяки його тренуванню спеціальними методами самонавіювання. творчий мислення особистість психологічний

Як часто ми ловимо себе на тому, що нездатні зупинити не-гативний потік думок, який несе нас за собою і кидає в безодню негативних емоцій. Як же з цим боротися? Головне, що необ-хідно у такому випадку -- це воля і знання. Воля змінити своє життя на краще і знання, як цього добитися.

Ми повинні закладати у свій мозок позитивні емоції. Їх тре-ба культивувати, бережливо вирощувати; необхідно привчити до них свій мозок. Будь-яка установка, яку ми прищеплюємо (навіюємо), врешті-решт укорінюється в головному мозку. Всі способи навіювання будуються за одним принципом: підсві-домість приймає як істину будь-яку багаторазово і пере-конливо повторену установку. Повторення -- метод закріп-лення необхідних формулювань (думок, тверджень) у підсвідо-мості. Вони притупляють глузд і впливають на несвідомі механізми, де зароджуються мотиви наших дій. Повторен-ня зводить до мінімуму міркування і швидко перетворює дум-ку на дію. Чому б нам не закласти у свою підсвідомість думку про успіх, щастя, замість того, щоб безкінечно впадати в сумні спогади і тонути в жалю до себе? Протягом довгих років ви руйнували себе жалістю до себе, образами, нервовими напру-женнями. Сьогодні, коли володієте волею і знаннями, ви здатні багато чого досягти.

Кожного дня відкрито заявляйте про те, чого ви хочете від життя, причому говоріть це у стверджувальній формі, ніби ви володієте тим, про що мрієте. Ми -- не що інше, як відобра-ження наших переконань. Кожна клітина нашого тіла реагує на кожну думку і на кожне слово. Те, чого ми намагаємося досягнути, слід формулювати в одній короткій фразі і повто-рювати її кожної вільної хвилини і обов'язково перед сном та після пробудження -- адже в цей час підсвідомість найбільш сприятлива, оскільки свідомість притуплюється і вже не здат-на заперечити установку, яка навіюється, або засумніватися в її достовірності. На зміну старим і безперспективним думкам повинні прийти нові, позитивні, яскраві.

Самосвідомість не може дати миттєвих результатів. Згадай-те, скільки часу ви витратили на негативні думки, як довго ви себе переконували, що ви -- найнещасніша людина. Тепер не-обхідно рухатися в протилежному напрямку, і це нелегко даєть-ся, але "дорога під силу тому, хто йде."

Мільйони людей проживають своє життя в надії на удачу, на щасливий прорив. Можливо, комусь удача і посміхнеться, але краще буде не надто на неї покладатися. Якщо ж вона таки прийде до вас, ваші зусилля, цілеспрямовані і натреновані, зроблять можливим, щоб удача здійснилася; іншими словами, ви вже будете готові зустріти її належним чином або, в проти-лежному випадку, гідно витримати удар, який завдає доля. Бажання має бути незвичним, щоб пережити розчарування, тимчасові поразки, скептицизм... Це має бути жагуче бажання -- Бажання-Одержимість, -- щоб довести задумане до кінця.

Якщо ви хочете засіяти у свою свідомість керівну ідею, яка буде вас проводити крізь рифи життя, її необхідно леліяти, спокушати і підлещувати, щоб вона вижила. Поступово ідея виростає, набирає сили і тепер уже вона буде підлещувати і спокушати вас. Ідеї саме такі. Спочатку ви даєте їм життя, переводите в дію, керуєте ними, але після того вони набирають сил і змітають всі перепони на своєму шляху. Досягнувши певної кондиції у своєму розвитку, вони породжують такий стан душі, коли нічого не буває неможливим і людина здатна йти "наперекір Всесвіту", аби тільки домогтися поставленої мети. Народжується саме такий стан, який ми описали вище, -- стан куражу, коли ти починаєш бути таким, яким би хотілося бачи-ти себе.

Окрім самонавіювання, корисно задіяти такий метод, як створення уявних образів; так, для поліпшення свого здоро-в'я необхідно моделювати в уяві ті зміни в організмі, яких ви хочете досягти в реальності. Розумовий образ, який закладається в підсвідомість, має бути дуже чітким і яскравим -- тоді підсвідомість зможе дати команду відповідним органам і тка-нинам. Чим частіше ви будете уявляти бажаний образ, тим швидше почнеться процес оновлення. А отриманий результат може вас просто вразити. Повторюючи якомога частіше, що ваше здоров'я і самопочуття поліпшується, ви з кожним днем "повільно, але впевнено" будете наближатися до того уявного образу, який ви створили для себе самі.

Здатність створювати образ допоможе прискорити досягнен-ня бажаних результатів у будь-якій сфері: здоров'я, сім'ї, ро-боти, взаємовідносин з людьми.

Ось як описує становлення свого життєвого шляху Арнольд Шварценеггер. "Все це було у мене в голові", -- каже він, маю-чи на увазі те, що майбутній успіх йому вдалося сконструюва-ти у своїй уяві. Тривалий час він активно розвивав у собі свідо-мість переможця. Бували часи, коли у нього не було нічого, крім твердої віри і психіки, зарядженої на успіх. "Ще зовсім маленьким хлопчиком я подумки уявляв себе таким, яким би мені хотілося бути. У своїх думках я ніколи не сумнівався, що стану саме таким. Ще до присвоєння мені титулу "Містер Всесвіт" я уже уявляв себе переможцем. Я стільки разів в уяві вигравав його, що вже не сумнівався, що так воно і буде. Те саме відбулося і з моєю кар'єрою в кіно. Я уявляв себе талано-витим актором, який заробляє багато грошей. Я буквально відчував успіх, відчував його на смак. Я просто знав, що так воно і буде".

Візуалізація -- так називається мисленне уявлення, бачен-ня себе в ситуації, яка ще не відбулася, прокручування цієї ситуації. Людина уявляє собі, що робить, або має те, до чого прагне, і отримує бажане. Вона живе у своїх думках так, ніби це вже відбувається з нею зараз.

Коли ви деякий час перебуватимете в новій своїй ролі, то ваша психіка дуже скоро до цього звикне, а з часом вам буде важко без неї обійтися, щось нове всередині вас буде спонукати вас удосконалювати набутий образ, з'явиться смак, відчуття цього образу, і він може вас повести за собою. Тут треба тільки спіймати той самий кураж і прокладати нову колію у своєму мисленні. Картинки, які ви малюєте у своїй уяві, стають плац-дармом для ваших цілей, формою, яка наповнюється енергією. Спочатку ми працюємо на ці картинки, потім вони працюють на нас. Так, як наше ім'я: спочатку ми працюємо на нього, потім воно працює на нас. Це вже аксіома.

Разом з тим уява -- здатність творча, а, значить, набагато менше, ніж мислення, підпорядкована дисципліні (логіці, тра-диції), що робить її більш вразливою для впливу ззовні. Велика частина людей піддана маренням, їх уява скочується до "неконтрольованої фантазії", яка відводить їх усе далі й далі від реаль-ності. У інших уява, навпаки, скута, вони відчувають труднощі у виробленні власних образів, шукають їх у готовому вигляді -- не можуть самостійно освоїти реальність мисленно. І перші, й другі найменш захищені від маніпулятивного впливу.

Набагато важче побачити проблему, ніж знайти її вирішення. Для першого вимагається уява, а для другого тільки вміння.

Д. Бернал

Перетворюючи в нашій свідомості отримані колись і десь від дійсності враження, уява створює образи -- і розумові, і чуттєві, в основі яких домінує чуттєве. Саме під впливом цього відчуття пересічна людина робить далекоглядні висновки, а в цивілізованої людини ці образи оформляються більш раціональ-ними поняттями; вони лише "запускають" той процес, який ми називаємо уявою. Звідси відомо, що якесь фатальне рішен-ня приймається людиною не на основі зрілого розуму, а під впливом бурхливих почуттів. Значить, завданням тих, хто хоче маніпулювати людиною, має бути перш за все намагання ви-кликати і розбурхати почуття та емоції людини, які заповню-ють її уяву без залишку і людина потрапляє в полон до своєї уяви. Таким чином, через уяву маніпулятор може вплинути і на мислення, і на почуття.

У психології розроблена детальна класифікація типів уяви: мимовільна та довільна, відтворююча і творча, конкретна й абстрактна. В більшості людей розвивається уява типу "сни наяву" -- здатність занурюватися у власні фантазії, відліт від реальності, про що ми вже писали.

Треба сказати, що в невеликих дозах приємні фантазії справ-ляють стимулюючий ефект, який спонукає до дії. Та коли лю-дина, віддаючись нездійсненним мріям, починає в них серйоз-но вірити, створені уявою образи стають для неї самодостатні-ми; вони заміняють реальні досягнення, займають місце дії і людина втрачає активність, уява паралізує її природну здат-ність до дії. Людина починає концентруватися на своєму вну-трішньому житті і активно відходить від зовнішнього світу. В окремих випадках це виробляє особливий тип мислення -- аутистичний, коли людина живе в штучно створеному внутрішньо-му світі, відмежовуючись від реальності.

Розрізняється уява і за видом діяльності: художня, науко-ва, технічна, релігійна. На відміну від аналітичного мислення, яке розчленовує предмет, концентруючи увагу на окремих його деталях, уява дає синтетичний образ -- враження від предмета в цілому. Аналітичне мислення -- особлива навичка, яка ви-робляється тренуванням. Буденне мислення тісно пов'язане з уявою і не потребує дисципліни. Тому і вплив на свідомість важче контролювати логікою.

Гра уяви дуже залежить від ступеня задоволення потреб людини. Задоволені потреби уяви не породжують, але коли людині чогось не вистачає, в її свідомості виникають образи -- як предмета, якого бракує, так і шляхів до оволодіння ним. Штучна зміна стану задоволеності найголовніших потреб лю-дини -- сильний спосіб контролю над її уявою і, таким чином, над її поведінкою. Поміркована нестача якогось ресурсу про-буджує активну уяву, змушує діяти, вирішувати проблему. Той, хто прагне контролювати поведінку людей, намагається заго-стрити невдоволення людей до стадії фрустрації -- відчуття пригніченості та безвихідності, розраховуючи, що людина свідо-мо займе залежну позицію і виступить в ролі прохача, що дає змогу таким чином тримати її в підвішеному стані.

Тут особливо слід акцентувати увагу на тому, що незадоволена потреба може бути штучно спровокованою або "наведе-ною" (навіяною), що визначається цілями маніпулятора. Вправ-но постачаючи поживу уяві, можна "навести" людині будь-яку потребу, наслідком чого може бути "звуження свідомості" -- коли вся увага зосереджується саме на незадоволеній потребі, і сприйняття дійсності різко спотворюється. Фрустрація породжує таку впертість і завзятість у людини, які збоку здаються патологічною тупістю. Як кажуть, коли тисне черевик, люди-на не думає, як приємно гріє пальто. В ролі об'єктів можуть виступати потреби, які називаються невротичними. До них належать потреби: у співчутті і схваленні, у владі, престижі, володінні, славі, популярності, сексі, при реалізації яких грань між нормою і патологією дуже тонка. Найбільший інтерес в цьому плані становлять такі потреби, як секс і самолюбство, в основі яких лежать певні неусвідомлені комплекси; з такими потребами пов'язані найсильніші, найгостріші і найбільш непередбачувані емоції, почуття й переживання. Люди, в яких загострені подібні потреби, схильні впадати в стан афекту.

Афект -- короткочасна, бурхлива, надзвичайно інтенсив-на емоційна реакція; для нього характерна надзвичайна сила прояву, внаслідок чого він захоплює людину повністю. Надзвичайна сила та яскравість афекту поєднуються з короткочас-ністю його прояву.

У стані афекту люди нерідко змінюють звичні свої установ-ки; події, що відбуваються, сприймаються незвично, у зовсім іншому світлі ("затуманюється мозок"), звичайна поведінка ламається. До таких афектів переважно схильні люди з неврівноваженою психікою, коли процеси збудження домінують над процесами гальмування. Афект розвивається в критичних умовах при нездатності людини знайти адекватний вихід із ситуацій, що виникають несподівано. Проблема ускладнюєть-ся ще й тим, що певна частина людей не навчилася уникати ситуацій, які породжують стан афекту.

Один із законів життя твердить, що як тільки зачиняються одні двері, відкриваються інші. Але вся проблема в тому, що ми дивимося на зачинені двері і не звертаємо увагу на ті, що відкриваються.

А.Жід

4. Творчість і уява

Життя доводить, що в складних умовах, в умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень). Творчість не виростає на порожньому місці, творчість -- властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у від-повідній галузі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і є його особистісним дериватом (про це вже йшлося вище).

Водночас готовність до творчості, творчого вирішення проблеми, креативність є загалом одним із механізмів пси-хологічного захисту людини в складних умовах -- як у тру-довій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях, таких як безробіття, соціальні та екологічні кризи, сімейні проб-леми тощо.

Творча самореалізація в широкому смислі становить ос-новну якість, невід'ємну характеристику психічно здорової людини. Так, за Л. Маслоу, психічно здорова людина -- це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, захищається, однак першою не напа-дає, любить навколишній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої здібності й обдарованість.

Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється твор-чий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для - суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не проти-діяти новому.

Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової но-визни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципово нового результату, нового для всього людства, а може, нового й у космічному масштабі. Це твори геніальних письменників, художників, композитори, винаходи та відкриття, які перетворюють життя людини й людства в найрізноманітніших напрямах (від атомної бомби до пеніциліну). Зрозуміло, що творчість такого рівня (абсо-лютна, об'єктивна новизна продукту творчості) властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства.

Другий рівень творчості стосується продукту, який є но-вим для досить великого кола людей, скажімо для певної країни світу. Деякі винаходи з'являються одночасно або з певним інтервалом у різних країнах, однак відповідний рі-вень творчості, безумовно, досить високий.

Третій рівень характеризує новизну творчого продукту для значно меншого, обмеженого кола людей. Найочевид-нішим прикладом творчості цього рівня є раціоналізатор-ська пропозиція, що реалізується, як правило, в межах яко-гось підрозділу підприємства, в найкращому випадку --га-лузі.

І, нарешті, четвертий рівень торкається творчості, новиз-на продукту якої є суб'єктивною, відносною, значущою тільки для самої людини, що творить. Однак такий обме-жений обсяг цього рівня творчості не заважає йому бути чи не найважливішим, початковим станом в оволодінні вищи-ми рівнями творчості, формуванні вмінь і навичок загальної креативності.

Критерій новизни й оригінальності не є єдиним для визначення творчості. Оскільки творчість -- це вид людської діяльності, то деякі спеціалісти наголошують на можливості виявляти мету творчості (творчої задачі), а також об'єктивні (соціальні, матеріальні) та суб'єктивні (особистісні якості -- знання, уміння, позитивна мотивація, творчі якості) переду-мови для творчості. Нарешті, багато дискусій викликає кри-терій соціальної й особистісної значущості та прогресив-ності творчості. Чи можна вважати творчого діяльністю та-лановито продумані та здійснені злочини або нові ідеї й винаходи, спрямовані проти спокою і добробуту людства?

На введенні критерію гуманності та прогресивності для визначення творчості наполягають ті, хто вважає, що коли цієї риси немає, то треба говорити про антитворчість, вар-варство. Справжня творчість має сприяти розвиткові людсь-кої особистості, людської культури.

Відоме розвинуте Г. С. Костюком та його учнями трак-тування діяльності як процесів розв'язування задач. Зро-зуміло, що досить логічним є екстраполювання його на творчу діяльність, що постає як процес розв'язування твор-чих задач.

Ще Л. С. Виготський: - обгрунтована потреба у виділенні в психологічному дослідженні одиниці як структури меншого обсягу, що зберігає водночас усі основні риси цілого. Таке виділення творчої задачі як кванта, одиниці творчої діяль-ності надає можливість дослідити творчість, яка поглинає всі особистісні сили людини, всю її діяльність і часто саме з цієї причини важко піддасться науково-психологічному до-слідженню.

Закономірності й механізми творчого процесу сьогодні проаналізовані далеко не повністю, відповідні дослідження тривають. Однак визначено центральну ланку психологіч-ного механізму творчості (дослідження Я. О. Пономарьова). Згідно з його підходом, ця ланка характеризується єдністю логічного (що розуміється як дії зі знаковими моделями) та інтуїтивного (що в даному разі розуміється як дії з оригі-налами). Функціонування механізму творчості проходить, за Я. О. Пономарьовим, кілька фаз, а саме:

1) логічного ана-лізу проблеми -- використання наявних знань, виникнення потреби в новому;

2) інтуїтивного розв'язування -- задово-лення потреби в новому;

3) вербалізації інтуїтивного рішення -- набуття нового знання;

4) формалізації нового знання --формулювання логічного рішення.

Принципове значення у творчому процесі має так зва-ний непрямий (або побічний) продукт творчої діяльності, який не відповідає безпосередній усвідомленій меті і є здебільшого неусвідомленим. Для роз'яснення цього поняття можна навести такий приклад. Скажімо, листи паперу, що лежать на столі, здуває вітер. У людини виникає бажання чимось їх придавити (книгою, папкою тощо). Виконавши відповідну дію, людина часто не може відповісти, яким пред-метом скористалася, де саме поклала його (це і є непрямий продукт). Деякі властивості цього предмета, суттєві з точки зору мети дії (обсяг, маса), людина усвідомлює. Тут ідеться про прямий продукт дії.

Цікаво, що людина не може безпосередню використати непрямі продукти в усвідомленій регуляції подальших дій. Безпосередню цей продукт виступає лише в об'єктивно за-фіксованому результаті дії -- перетвореннях об'єкта. Такі неусвідомлені перетворення, неусвідомлений досвід інколи містять у собі шлях до розв'язання творчої задачі (Я. О. Пономарьов).

Що ж сприяє тому, щоб неусвідомлений непрямий про-дукт дав поштовх інтуїтивному рішенню?

Нещодавно науковий світ вразила новина, яка, здається, не повинна цікавити людей у наш досить неспокійний час. Однак ця новина -- знайдено доказ останньої, або Великої, теореми Ферма -- схвилювала багатьох. Чому? Відповідь на це запитання дав д-р Коен, який керує відділенням мате-матики Прінстонського університету, де професор матема-тики д-р Ендрю Чайлз зробив своє відкриття. «Схоже, що великі духовні сили людства ще живі. Ми нібито присутні на виконанні одного з останніх квартетів Бетховена», -- заявив Коен.

Хто ж дав наприкінці XX ст. переконливий доказ того, що «великі духовні сили людства ще живі»? Д-р Чайлз прой-шов класичний шлях творчої людини. Він уперше позна-йомився з теоремою Ферма в десятилітньому віці. Теорема стимулювала його бажання стати математиком. Підлітком він витрачав багато часу на спроби довести теорему. «Вона завжди жила в моїй підсвідомості», -- згадує д-р Чайлз. Проте тільки ставши професійним математиком, він зрозу-мів, що йдеться про щось значно більше, ніж просто робота над задачею.

Далі була праця. «Задача тримала мене, не відпускаючи, майже сім років. Робота велася день за днем. Я майже забув, що можна думати про що-небудь ще, -- розповідає д-р Чайлз. -- Я не думав, що коли-небудь припиню роботу над нею».

Отже, тільки та творча робота, яка стає справою життя, знаходить своє рішення, бо вона цілком захоплює особис-тість, усю діяльність, свідомість і підсвідомість творчої лю-дини. Вирішення таких проблем, які стали життям людини, здійснюється інколи завдяки так званому «інсайту» -- ося-янню. Ідеї приходять до людини вві сні (таблиця Мен-делєєва), в зоопарку (формула бензолу Кекуле), у ванні (зга-даймо «Еврику!» Архімеда). Все це добре відомі в історії науки приклади того, як творча задача заволоділа особис-тістю і розв'язалася нібито раптово, ніби сама собою. Однак найчастіше творча задача (наукова, технічна, художня тощо) розв'язуєтеся систематичною, організованою, інтелектуаль-ною працею, поступовим проходженням усіх етапів і фаз.

Висновки

Здатність людини до творчості не характеризується якоюсь однією конкретною здібністю (виключаємо тут випадки прояву яскравої обдарованості: музичної, художньої тощо). Це інтегративна якість особистості, яка відображає її особливу внутрішню структуру: спрямованість, певні психічні процеси, характерологічні якості, уміння. Природжене і набуте виступає тут у діалектичній єдності і нерозривному зв'язку. Дослідники проблеми творчості, як правило, під поняттям «творчі здібності» розуміють синтез властивостей і особливостей особистості, які характеризують ступінь її відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і обумовлюють рівень результативності (продуктивності) такої діяльності. Тому, більш коректно, на нашу думку, використовувати термін «творчі можливості».

Головною ознакою творчої особистості вважаються її творчі якості, тобто індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають вимогам творчої діяльності і є умовою її успішного виконання. Тому проблема цілісного педагогічного впливу, який би забезпечував інтеграцію психолого-педагогічних умов навчання з внутрішньою «творчою» структурою особистості є надзвичайно складна для реалізації у системі масового навчання. Вихід тут, на наш погляд, полягає у створенні умов для варіативного вибору учнями форм і методів навчання, педагогів, з якими вони відчувають себе комфортно «на одній хвилі», збільшення часу на самостійну роботу за умови опосередкованого керівництва з боку викладача, проведення консультацій як «діалогу двох».

Критеріями здатності учнів до творчої діяльності можуть бути: застосування нових підходів до вирішення навчальних проблем; комплексне і варіантне використання в навчальній практичній діяльності всієї сукупності теоретичних знань і практичних навичок; бачення нової проблеми у зовні знайомій ситуації, знаходження варіативних шляхів її вирішення; застосування науково-доказового вибору дій у конкретній навчальній ситуації; проведення систематичного самоаналізу власної діяльності, дослідницької роботи з творчого узагальнення власного досвіду, досвіду інших; прояв гнучкості при виборі оптимального рішення у нестандартних (особливо конфліктних) ситуаціях.

Рівень розвитку творчих психічних процесів побачити досить складно. Разом з тим вони мають вирішальне значення для розвитку особистості як творчої. Тому існує проблема розробки і впровадження методик щодо вірогідного вивчення психічних процесів, які сприяють успішності у творчій діяльності.

Важливе значення має врахування і використання закономірностей протікання процесу творчості. Сам процес творчості впливає не тільки на результат, а й на творчий розвиток суб'єктів творчості, а значить навчальний процес повинен будуватися як творчий, в результаті якого виникає нове творче досягнення, що не міститься у вихідних умовах, повинен бути спрямований на розвиток творчого, зокрема дивергентного, мислення.

Список використаної літератури

1. Богоявленская Д. Б. Психология творческих способностей. - М.: Академия, 2002. - 320 с.

2. Богоявленская Д. Б. Теория деятельности и психология творчества // Теория деятельности: фундамент, наука и социальная практика. - М., 2003.

3. Кремінь В. Сучасна освіта в контексті реформування // Освіта України. - 1999 р. - №40 - с. 6.

4. Пономарев Я.А. Психология творчества: перспективы развития // Психол. журн. - 1994. - Т. 15. - №6. - С. 38-50.

5. Пономарев Я.А., Семенов И.Н., Степанов С.Ю. и др. Психология творчества: общая, дифференциальная и прикладная. - М., 1990. - 250 с.

6. Ильин Е. П. Эмоции и чувства. - СПб.: Питер, 2001.

7. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие под ред. Райгородского Д. Я. - Самара: Издательский дом „Бахрах", 1998.

8. Хьелл Л, Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер, 2002.

9. Циба В. М. Соціологія особистості: системний підхід. Навчальний посібник. - К.: МАУП, 2000.

10. Шорохова Е. В., Бибиева М. И. Психологические проблемы социальной регуляции поведения. - М.: Наука, 1976.

11. Основи загальної психології / За ред. Максименка С.В. - К.: НПЦ Перспектива, 1998. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Уява та творчість як психологічна проблема. Поняття творчості у дітей дошкільного віку в психологічної літературі. Психофізіологічні стани особистості, які впливають на розвиток творчого потенціалу дитини та методи стимулювання уяви у дошкільників.

    курсовая работа [56,5 K], добавлен 27.04.2011

  • Аналіз даних специфіки ціннісної сфери сучасних підлітків, особливостей розвитку їхнього творчого мислення у різних системах навчання: традиційній та розвивальній Ельконіна-Давидова. Вивчення психологічних підходів до проблеми творчого мислення.

    статья [236,1 K], добавлен 11.10.2017

  • Варіанти визначення особистості відомими персонологами. Можливість існування особистості без індивіда. Структура особистості, її форми спрямованості, психологічна сутність складових. Періоди психічного розвитку особистості, критерії її зрілості.

    презентация [4,7 M], добавлен 02.12.2013

  • Психологічні особливості профілю мислення особистості. Мислення як особлива форма психічного віддзеркалення дійсності. Характеристика основних факторів, що впливають на розвиток мислення особистості. Теорія детермінізму, поняття інформаційного підходу.

    курсовая работа [59,0 K], добавлен 04.11.2014

  • Особистість як об'єкт дослідження в психології, спроби її визначення, структура та елементи. Етапи формування та розвитку особистості людини як багатогранного процесу, фактори, що чинять вплив на нього. Проблеми, що негативно відбиваються на особистості.

    курсовая работа [31,9 K], добавлен 16.03.2010

  • Напрямки всебічного розвитку особистості. Завдання розумового, морального, трудового, естетичного та фізичного виховання. Розвиток особистості і освіта: історичний вимір. художня творчість і мистецтво як засоби духовного розвитку особистості дитини.

    курсовая работа [50,2 K], добавлен 12.03.2012

  • Історико-культурна теорія особистості. Як, коли і у зв'язку з чим виникає особа і індивідуальна самосвідомість? Історичні закономірності індивідуалізації людини і жанрові закономірності художньої творчості (лірика, епос, портрет). Генезис морального "Я".

    реферат [23,9 K], добавлен 03.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.