Американський психолог Р. Дрейкурс виділяє чотири найбільш суттєві причини порушення дисципліни: дитина хоче звернути на себе увагу; не хоче підкорятися дорослим, хоче взяти верх над ними; мстить дорослим за те, що не любить і скривджений; демонстративно показує, що вона ні на що не здатний і нехай ї залишать у спокої [24]

Якщо у мами склалася установка на свою дитину як на хворобливу, що потребує постійної і невсипущої турботи істоту, вона буде формувати в неї зніженість, помисливість, боязкість.

Одна з найпоширеніших причин дитячої тривоги - надмірно високі і жорсткі вимоги батьків, які не враховують здібностей дитини, рівня її домагань, спрямованості інтересів. У дітей є уявлення про те, які форми поведінки очікують від них близькі люди, якою буде реакція на звичайні або незвичайні вчинки, чого можна очікувати від самих дорослих по відношенню до себе - схвалення або ж, навпаки, осуду, невдоволення, покарання. У сім'ях із суворими, холодними відносинами, де мало приділяється уваги особистісному спілкуванню, при якому між дитиною та дорослим виникає тісний двосторонній контакт, діти виявляють тривожні або невизначені очікування.

Виділяють впевнено-оптимістичні очікування дитини як переживання ню можливого успіху, похвали, схвалення з боку близьких дорослих і тривожно-песимістичні, які пов'язані з почуттям незахищеності, страху у зв'язку з прогнозованим їм негативним ставленням дорослого. Особистісні очікування - це результат спілкування дорослих і дітей в сім'ї. Негативні тривожно-песимістичні очікування дитини є серйозним "психологічнийм бар'єром" між дорослими і дітьми, вони можуть спровокувати впертість, небажання підкоритися вимогам дорослих, невпевненість, і тривожність. Такого роду очікування з'являються у дитини внаслідок частих сварок батьків або недооцінки ними особистісного спілкування з дитиною, при якому вона була б об'єктом доброзичливого і в той же час вимогливого оцінного ставлення [19].

У старшому дошкільному віці відбувається перехід від емоційного безпосереднього ставлення до навколишнього світу до відносин, які будуються на основі засвоєння моральних оцінок, правил і норм поведінки. У спілкуванні з дорослими дитина часто засвоює моральні поняття в категоріальній формі, поступово уточнюючи і наповнюючи їх конкретним змістом, що прискорює процес їх формування і разом з тим створює небезпеку їх формального засвоєння. Тому важливо, щоб дитина вчилася застосовувати їх в житті по відношенню до себе та інших. Це має суттєве значення, перш за все для формування в неї особистісних властивостей. При цьому важливі соціальнозначущі еталони поведінки, якими стають літературні герої і безпосередньо оточують дитину люди. Особливе значення в якості еталонів поведінки для дошкільника мають персонажі казок, де в конкретній, образної, доступній йому формі акцентуються позитивні і негативні риси характеру, що полегшує початкову орієнтацію дитини в складній структурі особистісних властивостей людини. Особистість складається в процесі реальної взаємодії дитини зі світом, включаючи соціальне оточення, і шляхом засвоєння ним моральних критеріїв, що регулюють його поведінку. Цей процес управляється дорослими, які сприяють відбору і тренуванню соціальнозначущих властивостей. Самостійність дитини починає проявлятися в тому випадку, коли вона застосовує до себе та інших моральні оцінки і на цій основі регулює свою поведінку. Це означає, що в цьому віці складається таке складне властивість особистості, як самосвідомість [24].

Б.Г. Ананьєв виділяв у генезі самосвідомості формування самооцінки [25]. Адекватність оціночних суджень дитини визначається постійної оцінною діяльністю батьків, а також вихователів у зв'язку з виконанням правил поведінки дітей у групі, в різних видах діяльності (ігри, чергування, заняття). Слід зауважити, що вплив оцінок батьків на самооцінку дошкільника залежить від розуміння дитиною компетентності матері, батька та стилю виховання, від характеру взаємин у сім'ї. Діти беруть і засвоюють оцінки того з батьків, який для них є значимим особою і носієм еталонів поведінки.

Старший дошкільник як і раніше має потребу в заохоченні і схвалення батьків, його вже набагато більше хвилює оцінка не конкретних умінь, а його особистості в цілому. У 6-7 років дитині важливо зрозуміти сутність вимог дорослого і утвердитися у своїй правоті. Тому діти старшого дошкільного віку хочуть розмовляти не лише на пізнавальні теми, а й на особистісні, що стосуються життя людей. До 7 років думку оточуючих дорослих безпосередньо визначають самоставлення дитини. Знання про себе і своєї спроможності дошкільник отримує через оцінки оточуючих.

Вивчення внутрішньосімейних відносин показує, що під впливом емоційного досвіду спілкування з батьками та їх оціночних впливів переживання дітей набувають різну емоційну спрямованість. Так, наприклад, в сім'ях, де дитину за кожну провину суворо карають або батьки ведуть себе непослідовно - то лають, то не звертають уваги, то вступають в суперечку, заступаючись за дитину, спостерігаються, яскраво негативні прояви особистості [12].

А.С. Співаковська підкреслює, що абсолютного ідеалу, норми у виховній діяльності не існує: відносини з дитиною глибоко індивідуальні і неповторні, однак можна сформулювати основні «правила», яким батькам необхідно слідувати - це любов і незалежність. З точки зору М.І. Лисиной взаємини між дітьми і батьками є психологічним продуктом їх спілкування.

Батьківська любов і впевненість дитини в батьківській любові є джерелом і гарантією його емоційного благополуччя, тілесного і душевного здоров'я: «Тільки любов здатна навчити любові». Надання дитині певної міри самостійності залежить від його віку і мотивів виховання.

Глава 3. Експериментальне дослідження рівня дитячо-батьківських відносин

Мета емпіричного дослідження: виявленя залежності рівня впливу дитячо - батьківських відносин на формування особистості дитини від типу виховання в родині.

Емпірична база дослідження:ДНЗ № 133 ВАТ «Мотор Січ», підготовча до школи група№ 9.

У дослідженні приймали участь 10 батьківських пар і 10 дітей старшого дошкільного віку (6-7 років).

У емпіричному дослідженні нами були використані наступні методики:

Тест Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї".

Анкета для батьків

Методика діагностики «Батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін)

3.1 Особливості використання Теста Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї" та анкети для батьків при виявлені рівня дитячо - батьківських відносин

Тест Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї".

Мета: дослідження міжособистісних відносин у сім'ї (очима дитини) та виявлення стосунків у сім'ї, що викликають тривогу у дитини.

Методика проведення: дитині пропонується лист паперу, олівці.

Ставиться умова: необхідно намалювати свою сім'ю так, щоб її члени були чимось зайняті

Інформативними особливостями вважається якість зображення: ретельність промальовування чи недбалість в малюванні окремих членів сім'ї, барвистість зображення, положення об'єктів на аркуші, заштрихованність, розміри.

Змістовними характеристиками малюнка є: зображення діяльності членів сім'ї, їх взаємне розташування по відношенню один до одного і до дитини, присутність або відсутність членів сім'ї і самої дитини, а також співвідношення людей і речей на малюнку.

1. Аналіз результатів малюнків здійснювався за наступними показниками:

2. Наявність занепокоєння у дітей про ставлення до них дорослих.

3. Емоційна напруга і дистанція.

4. Діскомфорт.

5. Наявність ворожості по відношенню до дорослих.

На підставі цих показників виявили рівні впливу сімейних відносин на дитину.

До високого рівня дитячо-батьківських відносин відносимо малюнки, де дитині комфортно в сім'ї, на малюнку присутні всі члени сім'ї, в центрі малюнка - сама дитина в оточенні батьків; зображує себе і батьків нарядними, ретельно промальовує кожну лінію, на обличчях дорослих і дитини - усмішка, простежується спокій у позах, рухах.

Середній рівень дитячо-батьківських відносин: відсутність будь-кого з членів сім'ї, наявність занепокоєння, дитина малює себе сумним, далеко від батьків, наявність ворожості по відношенню до дорослих через штрихування деталей, відсутність деяких частин тіла (рук, рота).

Низький рівень дитячо-батьківських відносин: наявність одного з батьків з предметом, загрозливим для дитини (ремінь), заляканий вираз обличчя дитини, відчуття емоційної напруги через використання в малюнку темних фарб.

Наявність ворожості по відношенню до батьків простежується через промальовування таких деталей, як розведені руки, розчепірені пальці,вискалений рот і т.д.

Також нами була розроблена і використана анкета для батьків, метою якої було виявлення рівня знань і уявлень батьків про виховання дитини.

Методика проведення: Батькам було запропоновано відповісти на питання, які дозволили нам виявити рівень їх знань.

3.2 Особливості використання методики діагностики батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Століна

Методика діагностики «Батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін) спрямована на виявлення батьківського відношення до дітей дошкільного віку.

Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків.

Опитувальник складається з 5 шкал:

1. «Прийняття-відкидання».

2. «Кооперація».

3. «Симбіоз».

4. «Авторитарна гіперсоціалізація».

5. «Маленький невдаха».

Текст опитувальника складається з 61 твердження, з якими батько може або погодитися (поставити «вірно» або «+»), або не погодитися (поставити «невірно» або «-»).

Ключі до опитувальника.

1. «Прийняття-відкидання»: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 52, 53, 55, 56, 60.

2. «Кооперація»: 6, 9, 21, 25, 31, 34, 35, 36.

3. «Симбіоз»: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

4. «Авторитарна гіперсоціалізація»: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

5. «Маленький невдаха»: 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

Порядок підрахунку тестових балів.

При підрахунку тестових балів за всіма шкалами враховується «правильно». Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як:

- Відкидання;

- Соціальна бажаність;

- Симбіоз;

- Гіперсоціалізація;

- Інфантилізація (інвалідизація).

3.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

В ході експериментального дослідження було обстежено 10 дітей старшого дошкільного віку та їх сімей за допомогою тесту Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї", анкети для батьків, а також методикою діагностики батьківського ставлення А.Я. Варга, В.В. Століна.

Аналіз малюнків показав, що з 10 сімей до високого рівня дитячо-батьківських відносин можна віднести тільки 3 родини (30%).

Софія Н.. поміщає себе в центр в оточенні тата і мами. Зображує себе і батьків веселими, щасливими, все лінії чітко промальовує, на малюнку багато квітів. Все це свідчить про благополуччя в дитячо-батьківських відносинах.

На малюнку Рити О.. зображена вся родина за вечерею. На обличчях дорослих і дитини - посмішки, лінії чітко промальовані, в позах дорослих і дитини простежується спокій. За малюнком видно, що дівчинці в цій сім'ї комфортно і затишно.

До середнього рівня дитячо-батьківських відносин можна віднести 5 сімей(50%). Як приклад розглянемо малюнок Віталіка М. Дитина намалювала всю сім'ю, всі члени сім'ї посміхаються, крім самого Віталіка (у нього взагалі відсутній рот). Руки у всіх розставлені в сторони. Все говорить про те, що дитині не дуже комфортно в цій сім'ї.

До низького рівня дитячо-батьківських відносин ми віднесли 2 сімей (20%).Розглянемо як приклад малюнок Антона В. Хлопчик зобразив тільки себе і тата, вони досить віддалені один від одного, що говорить про почуття знедоленості. Крім цього, тато займає досить агресивну позицію: руки розкинуті в сторони, пальці довгі, підкреслені. Мама на малюнку відсутня. Аналізуючи цей малюнок, можна зрозуміти, що дитина не задоволена своїм становищем у сім'ї та ставленням до нього батьків.

Результати тесту представленні в діаграмі.

Умовні позначення:

- Високий рівень дитячо-батьківських відносин(3 дітей)

- Середній рівень дитячо-батьківських відносин(5 дітей)

- Низький рівень дитячо-батьківських відносин (2 дітей)

За результатами цього тесту ми можемо судити, що далеко не у всіх сім'ях панує атмосфера позитивних дитячо-батьківських відносин. В основному вони носять змінний характер.

Обробка результатів анкети для батьків показала, що з 10 батьків тільки 1 (13%) має достатньо повні знання про виховання дітей.

7 осіб (67%) мають недостатньо знань про дитину, виділяють ту чи іншу сторону в її вихованні.

У 1 пари батьків (10%) часткові, уривчасті знання про дитину та її вихованні. А1 пара (10%) зовсім відмовилися від відповідей, що говорить про їх необізнаність з цього питання.

Результати представлені на діаграмі:

Таким чином, можна сказати, що більшість батьків не володіють достатнім рівнем знань про особливості віку своєї дитини, про форми, способи, методи виховання.

Методика діагностики «Батьківського відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Століна) дала нам змогу віділити найбільш оптимальний рівень батьківського відношення.

На наш погляд, найбільш оптимальним є такий рівень батьківського відношення, як кооперація - це соціально бажаний образ батьківського поводження. Батьки високо оцінюють здібності своєї дитини, випробує почуття гордості за нього, заохочує ініціативу і самостійність, намагається бути з ним на рівних.

До нейтрального рівня можна віднести відносини по типу «симбіоз» і «маленький невдаха». Батьки бачать свою дитину молодше в порівнянні з реальним віком, прагнуть задовольнити її потреби, відгородити від труднощів і неприємностей життя, не надають їй самостійності.

До негативного рівня батьківського відношння ми віднесли такий тип батьківських відносин, як «відкидання» і «авторитарна гіперсоціалізація». Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосован. Жадає від неї беззастережності слухняності і дисципліни. По більшій частині випробує до дитини злість, роздратування, досаду.

При проведенні методики діагностики «Батьківського відношення до дітей» (А.Я. Варга, В.В. Століна) серед батьків ми одержали наступну картину батьківського відношення до дітей:

· «кооперація»- спостерігається в 1 родині(10%)

· «симбіоз»- 4 родини(40%)

· «маленький невдаха» - 1 родина(10%)

· «авторитарна гіперсоціалізація» - 4 родини(40%)

Ці данні представленні на діаграмі:

За результатами цієї методики ми бачимо, що 40 % сімей (4сімей) використовують неефективні відносини з дитиною, що негативно впливає на формування особистості дитини.

Порівнюючі данні за ціею методикою та анкетою для батьків, яка дала нам змогу визначити рівень знань про виховання дітей, було виявленно, що родина в якій батьківські відношення мають тип «кооперації» має достатньо повні знання про виховання.

В тіх родинах, які мають недостатньо знань про дитину за результатами методики А.Я. Варга і В.В. Століна, преобладають відносини типу «симбіоз» та «авторитарна гіперсоціалізація». Тип батьківських відносин «маленький невдаха» був визначин у родині, яка відмовилась відповідати на запитання анкети для батьків.

На наступному етапі ми порівняли дані анкети для батьків і результати тесту Р. Бернса і С. Коуфмана "Кінетичний малюнок сім'ї"., спрямованого на обстеження дітей, виявлено, що порушення в батьківських відносинах до дітей впливають на їхній емоційний стан, зокрема, на прояв тривожності.

Таким чином, в результаті проведеного дослідження, підсумовуючи отримані результати, було виділено рівні дитячо-батьківських стосунків у сім'ї. Критеріями визначення рівнів дитячо-батьківських відносин були наступні:

· дитячі відносини до батьків;

· Знання батьків про виховання дитини;

· Батьківські ставлення до дітей.

Високий рівень - характеризується достатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Дитина в сім'ї відчуває себе комфортно і затишно. Батьки поважають свою дитину, схвалюють її інтереси і плани, намагаються в усьому допомогти йому, заохочують його ініціативу і самостійність.

Середній рівень - характеризується недостатнім обсягом знань і уявлень батьків про виховання дитини. Батьки порушують взаємини з дітьми, дитина відчуває себе самотнім, вони не надають йому самостійності.

Низький рівень - характеризується незнанням батьків про виховання дітей. Дитина не задоволений своїм сімейним станом, відчуває підвищену тривожність. Батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованим, невдахою, відчувають по відношенню до дитини дратівливість і образу.

Результати проведеного дослідження показали, що середній і низький рівні у розвитку дитячо-батьківських відносин мають родини, які використовують тип виховання «симбіоз» та «авторитарна гіперсоціалізація».

Тобто иходячи з цього ми можемо сказати, що ці батьки мають недостатню кількість знань щодо виховання дітей, вони постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їм маленькою і беззахисної («симбіоз»), або ж батьки жадають від дитини беззастережної слухняності і дисципліни. Вони намагаються в усьому нав'язати їй свою волю, за прояв свавілля дитину суворо карають (Авторитарна гіперсоціалізація»).

Висновки

Аналіз літератури показує, що, незважаючи на розмаїтість понять, що описують батьківські відносини, практично у всіх підходах можна помітити, що батьківське відношення по своїй природі суперечливо. Є.О. Смірнова та М.В. Бикова виділяють два протилежних моменти в батьківських відносинах: безумовний (містить такі компоненти, як прийняття, любов, співпереживання і т.д.) та умовний (об'єктивна оцінка, контроль, спрямованість на виховання визначених якостей).

Таким чином, у нас є всі підстави зробити висновок про те, що взаємини в сім'ї можуть носити різносторонній характер. На дитячо-батьківських відносинах позначається тип сім'ї, позиція, що займають дорослі, стилі відносин та роль, що вони відводять дитині в сім'ї. Під впливом типу батьківських відносин формується її особистість. Отже, ми можемо сказати, що наша гіпотеза підтвердилась: тип виховання дитини дошкільного віку впливає на рівень дитячо-батьківських відносин і тим самим на формування особистості дитини.

Дослідження А.Н. Леонтьєва, А.Р. Лурія, Д.Б. Ельконіна та інших показали, що психічний розвиток дитини визначається її емоційним контактом і особливостями співробітництва з батьками. Стиль відношення дорослих до дитини впливає не тільки на формування тенденції до певного стилю дитячої поведінки але й на психічне здоров'я дитини. Так, невпевненість дитини в позитивному відношенні до неї дорослого або, навпаки, впевненість саме в неактивній оцінці її як особистості, провокує пригнічену агресивність. Якщо дитина сприймає відношення дорослого до себе як негативне, то намагання дорослого викликати дитину на спілкування викликають у неї стан збентеження та занепокоєння. Тривалий дефіцит емоційно співзвучного спілкування навіть між одним з дорослих та дитиною породжує невпевненість останньої в позитивному відношенні до неї з боку дорослих взагалі, викликає почуття тривоги та відчуття емоційного неблагополуччя.

Як відомо, сучасна сім'я включена в безліч сфер життєдіяльності суспільства. Тому на клімат всередині сім'ї впливає безліч чинників і політичні, і соціально-економічні, і психологічні. Скорочення вільного часу батьків через необхідність пошуку додаткових джерел доходу, психологічні перевантаження, стреси та наявність безлічі інших патогенних факторів стимулюють розвиток у батьків дратівливості, агресивності, синдрому хронічної втоми, що позначається на емоційному самопочутті дитини і як наслідок накладає певний відбиток на особистість дошкільника.

Існує ряд факторів, які впливають на тип дитячо-батьківських відносин: особливості особистості батьків і форм їхньої поведінки; психолого-педагогічна компетентність батьків і рівень їх освіти; емоційно-моральна атмосфера в сім'ї; діапазон засобів виховного впливу (від покарань до заохочень), ступінь включеності дитини в життєдіяльність сім'ї; облік актуальних потреб дитини та ступінь їх задоволення.

Дошкільне дитинство - період інтенсивного психічного розвитку, появи психічних новоутворень, становлення важливих рис особистості дитини. Це період первісного формування тих якостей, які необхідні людині протягом усього подальшого життя. У дошкільному віці формуються не тільки ті особливості психіки дітей, які визначають загальний характер поведінки дитини, її ставлення до всього навколишнього

Отже, сім'я має вирішальний вплив на формування особистості дитини. Спілкуючись з мамою і татом, братами і сестрами, малюк засвоює ставлення до світу, думає і говорить так, як думають і говорять в його родині. Ставши дорослим, він може свідомо не приймати деякі риси своєї сім'ї, проте несвідомо все одно несе в собі манеру поведінки, мови, якості характеру, закладені родиною. Все це, стиль життя, унікальне з'єднання рис, вчинків і навичок, які в сукупності визначають маршрут руху дитини до його життєвим цілям.

Список використаних джерел

1. Азаров Ю.П. Семейная педагогика. - М.,1994.

2. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980.

3. Байков Ф.Я. Ответственность родителей: заметки о воспитании. - М., 1985.

4. Бодалев А.А., Столин В.В. Общая психодиагностика. - Спб,2000.

5. Батьки і діти: психологія взаємин / Под ред. Е.А. Савіної і Є.О. Смирнової. - М.: «Когіто-Центр», 2003.

6. Варга А.Я. Системна сімейна психотерапія. Короткий лекційний курс.- СПб.: Питер, 2001

7. Діагностика та корекція психічного розвитку дошкільника: навчальний посібник / Я.Л. Коломинский, Е.А. Панько, О.М. Білоус.- Мінськ: Університетська, 1997.

8. Захарова Є.І. Дослідження особливостей емоційного боку дитячо-батьківської взаємодії / / Психолог в дитячому саду.- 1998.- № 1.

9. Каган Е.В. Семейное воспитание и тоталитарное сознание: от психологии насилия к личностному росту. -- Современная семья: проблемы, решения, перспективы развития. -- М., 1992.

10. Лаврентьева Т.В. Психолог в детском дошкольном учреждении: Методические рекомендации к практической деятельности. М.: Новая школа, 1996.

11. Лесгафт П.Ф. Как помочь ребенку в обучении, в школе и семье. М., 1995.

12. Москаленко В.Д. Дитина в «алкогольної» родині:психологічний портрет / / Питання психології.- 1991.- № 4

13. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Пособие для студентов вузов.-М.,2000.

14. Островская Л.Ф. Педагогические знания - родителям. - М., 1989.

15. Піскоппель А.А. Природа людини в концепції А. Маслоу / / Питання психології. - 1999. - № 2.

16. Полонский И.С. Педагогические проблемы внешкольного общения подростков. -- В кн.: Комплексный подход к воспитанию школьников. -- М.: Просвещение, 1982.

17. Разумова А.В. Стилі сімейного виховання та сприйняття батьками своїх дітей // Вісник Московського університету.- 2000.- № 1

18. Самсонова О.В. Вплив сімейних відносин на спілкування дітей старшого дошкільного віку з однолітками / / Психолог в дитячому саду.- 2003.- № 3

19. Слобідська Т.П. Темперамент у ранньому віці: батьківські оцінки поведінки дітей / / Питання психології.- 1994.- № 6

20. Смирнова Е.О., Бикова М.В. Досвід дослідження структури і динаміки батьківського відносини / / Питання психології.- 2000.- № 3

21. Столін В.В., Соколова Е.Т., Варга А.Я. Психологія розвитку дитини і взаємин батьків і дітей як теоретична основа консультаційної практики / / Сім'я в психологічній консультації: Досвід і проблеми психологічного консультування / Под ред. А.А. Бодалева, В.В. Столина. - 1989.- № 3

22. Столяренко Л.Д., Самигин С.И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Ростова-на-Дона: Феникс, 2000.

23. Столяренко Л.Д., Самигин С.И. Сто экзаменационных ответов по педагогике./ Ростова-на-Дона, 2001

24. Флейк - Хобсон К., Робінсон Б.Є., Скін П. Розвиток дитини та її відносин з оточуючими.- М.:, 1998.

25. Фрідман Л.М. Психологія дітей і підлітків: довідник для вчителів і вихователів.- М.: Изд-во Інституту Психотерапії, 2003.

26. Шеляг Т.В. Социальные проблемы семьи. -- В кн.: Теория и практика социальной работы: проблемы, прогнозы, технологии. -- М., 1992.

Додаток 1

Методика діагностики «Батьківського ставлення» (А.Я. Варга, В.В. Столін)

Інструкція: уважно прочитайте твердження, напроти кожного поставте відповідь «вірно», якщо воно співпаде з вашою думкою, чи «не так», якщо не співпаде.

1. Я завжди співчуваю своїй дитині.

2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.

3. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

4. Потрібно якомога довше тримати дитину в стороні від реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують.

5. Я відчуваю до дитини почуття симпатії.

6. Я поважаю свою дитину.

7. Хороші батьки захищають дитину від труднощів життя.

8. Моя дитина часто мені неприємний.

9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.

10. Бувають випадки, коли недобре ставлення до дитини приносить йому користь.

11. По відношенню до своєї дитини я відчуваю досаду.

12. Моя дитина нічого не доб'ється у житті.

13. Мені здається, що одного? потішаються над моєю дитиною.

14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які заслуговують осуду.

15. Моя дитина відстає в психологічному розвитку і для свого віку виглядає недостатньо розвиненим.

16. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб дошкулити мені.

17. Моя дитина, як губка, вбирає в себе все погане.

18. При всьому старанні моєї дитини важко навчити хорошим манерам.

19. Дитину з дитинства слід тримати в жорстких рамках, тільки тоді з нього виросте хороша людина.

20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас у дім.

21. Я завжди приймаю участь в іграх і справах дитини.

22. До моїй дитині постійно «липне» все погане.

23. Моя дитина не доб'ється успіхів у житті.

24. Коли в компанії говорять про дітей, мені стає соромно, що моя дитина не такий розумний і здібний, як інші діти.

25. Я шкодую своєї дитини.

26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, то вони здаються мені воспитаннее і розумніше, ніж моя дитина.

27. Я з задоволенням проводжу з дитиною свій вільний час.

28. Я часто шкодую про те, що моя дитина дорослішає, і з ніжністю згадую той час, коли він був ще зовсім маленьким.

29. Я часто ловлю себе на тому, що з неприязню і вороже ставлюся до дитини.

30. Я мрію про те, щоб моя дитина досяг того, що особисто мені не вдалося в житті.

31. Батьки повинні не лише вимагати від дитини, але і самі пристосовуватися до нього, ставитися до нього з повагою, як до особистості.

32. Я намагаюся виконувати всі прохання та побажання моєї дитини.

33. При прийнятті рішень в сім'ї слід враховувати думку дитини.

34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

35. Я часто визнаю, що у своїх вимогах і претензіях дитина по-своєму правий.

36. Діти рано дізнаються про те, що батьки можуть помилятися.

37. Я завжди зважаю на дитиною.

38. Я відчуваю дружні почуття по відношенню до дитини.

39. Основна причина капризів моєї дитини - це егоїзм, лінь і впертість.

40. Якщо проводити відпустку з дитиною, то неможливо нормально відпочити.

41. Найголовніше - щоб у дитини було спокійне, безтурботне дитинство.

42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що хороше.

43. Я поділяю захоплення моєї дитини.

44. Моя дитина кого завгодно може вивести з себе.

45. Засмучення мого дитини мені завжди близькі і зрозумілі.

46. Моя дитина часто мене дратує.

47. Виховання дитини - це суцільна нервування.

48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

49. Я не довіряю своїй дитині.

50. За суворе виховання діти потім дякують своїх батьків.

51. Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.

52. У моєму дитині більше недоліків, ніж переваг.

53. Мені близькі інтереси моєї дитини, я їх поділяю.

54. Моя дитина не в змозі зробити що-небудь самостійно, і якщо він це робить, то обов'язково виходить не так, як потрібно.

55. Моя дитина виросте не пристосованим до життя.

56. Моя дитина подобається мені таким, яким він є.

57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.

58. Я захоплююся своєю дитиною.

59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.

60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від нього.

61. Дитина повинна бути з тими дітьми, які подобаються його батькам.

Тестові норми наводяться у вигляді таблиць процентільних рангів тестовихбалів за відповідними шкалами.

1 шкала: "принятие - отвердение"

"Сырой балл"	0	1	2	3	4	5	6	7	8
Процентильный ранг	0	0	0	0	0	0	0,63	3,79	12,02
"Сырой балл"	9	10	11	12	13	14	15	16	17
Процен-тильный ранг	31	53,79	68,35	77,21	84,17	88,60	90,50	92,40	93,67
"Сырой балл"	18	19	20	21	22	23	24	25	26
Процентильный ранг	94,3	95,5	97,46	98,1	98,73	98,73	99,36	100	100
"Сырой балл"	27	28	29	30	31	32
Процентильный ранг	100	100	100	100	100	100

2 шкала

"Сырой балл"	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Процентильный ранг	1,57	3,46	5,67	7,88	9,77	12,29	19,22	31,19	48,82	80,93

3 шкала

"Сырой балл"	0	1	2	3	4	5	6	7
Процентильный ранг	4.72	19,53	39,06	57,96	74.97	86,63	92,93	96,65

4 шкала

"Сырой балл"	0	1	2	3	4	5	6
Процентильный ранг	4.41	13,86	32,13	53,87	69,30	83,79	95,76

5 шкала

"Сырой балл"	0	1	2	3	4	5	6	7
Процентильный ранг	14,55	45,57	70,25	84,19	3,04	96,83	99,37	100

Додаток 2

Анкета для батьків

1. Скільки дітей у Вашій родині? ____

2. З них дошкільного віку? ____

3. Вік вашої дитини (рік, місяць) _____

4. Чи маєте Ви педагогічну, психологічну освіта?

А) так

Б) ні

5.чим подобається займатися вашій дитині більш за все?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Як розвинена Ваша дитина?

А) краще однолітків

Б) На одному рівні

В) Гірше, ніж його однолітки.

7. Хто в сім'ї в основному займається вихованням дитини? ________

8. Чи приймає участь у вихованні дитини ваш чоловік (дружина)?

А) Так, більше, ніж я

Б) Так, в рівній мірі зі мною

В) Так, епізодично

Г) Не приймає

9. Чи всі члени Вашої родини підтримують Ваш метод виховання?

А) Так, у нас не виникають розбіжності з питань виховання

Б) Так, підтримують, навіть якщо не згодні

В) Ні, кожен намагається виховувати по-своєму

10. З ким найчастіше Ви радитеся з питань виховання дитини? (тільки 1 відповідь)

А) Зі своїми батьками

Б) З друзями, у яких є діти такого ж або старшого віку

В) Звертаємося до фахівця (дитячого психолога, педагогам і тд)

Г) Шукаємо відповіді в спеціалізованій літературі

Д) Чи не радимося, питання не виникають або вирішуються самостійно

інше ___________________________________________

11. Основне джерело інформації з виховання дітей? (тільки 1 відповідь)

А) Газети і журнали для батьків

Б) Інформація з Інтернету

В) спеціалізовані книги

Г) Слухаємо (дивимося) передачі по радіо і телебаченню;

Д) На основі рекомендацій педагогів;

Е) Використовуємо життєвий досвід

інше____________________________

12. Чи знаєте Ви які-небудь методики, програми розвитку дітей

А) Так, знаю і використовую

Б) Так, знаю, але не використовую

В) Ні, не знаю

13. Чи проводите Ви з дитиною навчальні ігри, тематичні заняття? Якщо так, то,як часто?

А) щодня

Б) Декілька разів на тиждень

В) Раз на тиждень

Г) Не проводжу, тому вважаю, що в саду (центрі) дитина отримує достатньо інформації

Д) не проводжу

14. Метод сімейного виховання (тільки 1 відповідь)

А) Переконання (пояснення, навіювання, рада)

Б) Заохочення (похвала, подарунки, перспектива)

В) Спільна практична діяльність (спільна праця, відпочинок)

Г) Примусу (покарання, позбавлення задоволень)

інше _____________________________

15.Якими видами покарання користуєтеся Ви? (можливо кілька варіантів відповіді)

А) Можу не сильно вдарити по губах, руках та інш. місцях

Б) Ставлю дитини в кут,

В) Відводжу в іншу кімнату, ізолюю від себе, сім'ї

Г) Позбавляю задоволення (цукерки, іграшки)

Д) Позбавляю своєї уваги; ігнорую дитини

Е) Насварила, нагримаю

Є) Пригрожу віддати Бабі-язі, міліціонеру, відвести в садок і тд

Ж) Буду порівнювати з іншими дітьми, висміювати або соромити

інше ___________________________________

З) не караю

16.Який вид заохочення Ви використовуєте найчастіше? (тільки 1 відповідь)

А) Словесна похвала;

Б) Подарунки;

В) Ласки.

інше _______________________________

17.Чи обговорюєте ви з дитиною події дня, прочитані книги, переглянуті мультфільми.

А) Так, щодня

Б)і ноді

В) Ні, дуже рідко

Г) Важко відповісти

18. Як Ви можете охарактеризувати відносини у Вашій родині?

А) У нас дружна, згуртована сім'я, нам добре разом

Б) У нас не завжди все добре, але ми прив'язані один до одного, дбаємо один про одного

В) У нашій сім'ї кожен живе сам по собі, відносини стримано-байдужі

Г) Відносини в нашій сім'ї напружені, часом неприязні

Д) У нашій сім'ї нерідко бувають сварки і навіть скандали

Інше (напишіть) ____________________________________________

19. Чи прийнято у Вашій родині показувати свою любов до дитини (гладити, обіймати, цілувати)?

А) Так, часто

Б)Так, не часто, тільки в нагороду за що-небудь зроблене, за хороший вчинок,або коли необхідно пошкодувати, підбадьорити

В) Ні, у нас в родині так не прийнято

Г) Ні, не хочемо балувати дитини

20. Коли у Вас поганий настрій, як відображається це на спілкуванні з дитиною?

А) Ніяк не впливає, при дитині я намагаюся посміхатися, веселитися

Б) Вибираю тихі, спокійні ігри, читаємо

В) Намагаюся віддалитися від дитини, щоб випадково не образити його

Г) Стаю більш дратівливою, прискіпливою, можу за невеликий проступок насварити

Д) Часто зганяють весь негатив на дитину, можу накричати, вдарити

21. Чи знаєте Ви де можна отримати грамотну допомогу (рада) з виховання дитини?

1. та

2. немає

22. Як ви вважаєте, чи є виховання дітей цікавим заняттям? (Обведіть на 5-бальною шкалою одну з цифр, де 1 означає - зовсім не цікаво, а 5 - дуже цікаво)

1 2 3 4 5

23. Якою мірою Ви відчуваєте себе здатним / ою до виховання дітей? (Обведіть на 5-бальною шкалою одну з цифр, де 1 означає - зовсім не маю здібностей, а 5 - маю достатньо здібностей)

1 2 3 4 5

24. Чи вважаєте ви, що дитина-яким чином перешкодив вашій кар'єрі, особистим інтересам, вашій волі (незалежності)?

А) Так

Б) Ні

В) Важко відповісти

Размещено на Allbest.ru