Психологія сімейних відносин

Розв'язання:

Експериментально-дослідницька робота з формування культури міжособистісних взаємин у батьків дітей підліткового віку проводилася у два етапи. Оскільки під час констатуючого етапу експерименту були виявлені певні труднощі вчителів початкових класів у роботі з батьками, ми поставили перед собою завдання знайти шляхи подолання цих недоліків та перевірити їх ефективність у роботі з батьками.

Розробляючи методику організації експериментальної роботи з батьками, виходили з того, що її ефективність має передбачати вибір найбільш оптимальних психолого-педагогічних умов. До таких умов було віднесено: забезпечення теоретичної обізнаності старших і молодших членів сім'ї щодо культури міжособистісних взаємин; формування у батьків і дітей позитивного емоційного ставлення до культури міжособистісних взаємин у повсякденному житті, прагнення до її вияву; розвиток практичних умінь і навичок культури міжособистісних взаємин (культура поведінки, культура спілкування, вміння виявляти гуманні почуття).

Педагогічні умови досліджувалися у нерозривному взаємозв'язку одна з одною. Проте для спрощення опису конкретної діяльності, що здійснювалася в експериментальних класах, напрями роботи - спрямованість на батьків і спрямованість на дітей - охарактеризуємо окремо.

Формуючий етап експерименту проводився у навчально-виховних комплексах (ШДС) “Кияночка", “Деснянка", “Сяйво", початкових класах гімназії № 48, 3 - 4-х класах ЗОШ І - ІІІ ступенів № 7, початковій школі № 322 м. Києва та ЗОШ І - ІІІ ступенів №1, №3 м. Кагарлика Київської області. Усього роботою було охоплено 156 батьків та 298 підлітків.

Програма роботи з батьками, що реалізовувалася на формуючому етапі експерименту, містила такі основні напрями:

опанування батьками психолого-педагогічних знань про особливості розвитку і виховання дітей підліткового віку;

ознайомлення батьків із сучасними виховними технологіями, навчання батьків застосовувати ці технології у практиці сімейного виховання;

формування усвідомленої мотивації на підвищення наявного рівня культури взаємин з дітьми, оволодіння відповідними практичними вміннями і навичками.

Для вирішення цих завдань ми розробили експериментальний план і програму постійно діючого педагогічного тренінгу для батьків “Культура взаємин батьків і дітей" (дод.1). Теоретичною основою педагогічного тренінгу з виховання культури взаємин батьків з дітьми були визначені такі принципи: культуровідповідність, природовідповідність, принцип зв'язку виховання з реальним життям. Перший принцип ґрунтується на теоретичних положеннях А. Дістерверга про культуровідповідність виховання, культурологічній концепції М.М. Бахтіна, теорії “діалогу культур" В. Біблера, де культура представлена як діяльність особистості й суспільства. Цей принцип реалізовувався під час ознайомлення з різними культурними регіонами, що давало батькам змогу відчути й усвідомити духовну спадкоємність поколінь, зв'язок зі своїм родом і народом, єдність національного, загальнолюдського та особистісно культурного у міжособистісних взаєминах.

Принцип природовідповідності стверджує унікальність особистості кожного учасника навчально-виховного процесу, передбачає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових, індивідуальних, психологічних та національних особливостей учасників міжособистісних взаємин. Принцип цей слугував підґрунтям для обирання методів і форм розкриття індивідуальності кожного учасника (виконання творчих робіт із викладом власного ставлення до проблеми, організація роботи у творчих групах, парах, індивідуально, залучення до проведення спільних зі школою позакласних заходів тощо).

Принцип зв'язку виховання з реальним життям обговорювався на заняттях, на яких з'ясовували культурологічні питання, спільні для культури міжособистісних взаємин минулого й сучасності. Застосування цього принципу давало змогу створювати ситуації зіткнення різних позицій, вибору морально-відповідальних рішень, постановки питань до минулого й сучасних проблем міжособистісних взаємин.

Заняття за експериментальною програмою проводилися поетапно.

I етап - підготовчий: запрошення батьків до участі у тренінгу, ознайомлення з орієнтовною програмою занять; визначення груп батьків з огляду на наявний у них рівень культури міжособистісних взаємин та вік дитини; виявлення батьків і матерів, які потребують особливої уваги, індивідуальних форм навчання. На цьому етапі здійснювалося насичення змісту програми відповідним матеріалом, розроблялися стратегія і тактика роботи з різними категоріями батьків.

II етап - основний: опанування батьками знань щодо виховання культури міжособистісних взаємин, формування у них позитивного емоційно-оцінного ставлення до інформації та відповідних умінь і навичок застосування набутого досвіду у власній сім'ї через виконання вправ і завдань, програвання різних ролей.

ІІІ етап - підсумковий: розробка рекомендацій, порад, інструкцій та пам'яток батькам у формі домашнього завдання для закріплення педагогічних настановлень.

Розпочинаючи роботу над експериментальною програмою тренінгу, визначили завдання: поглибити пізнання батьками самих себе, своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення власних думок і дій, формувати гуманістичні моральні якості, сприяти набуттю навичок культури поведінки в певних соціальних і сімейних ситуаціях; ознайомити з методиками вивчення індивідуальних особливостей дітей підліткового віку, способами пізнання своєї дитини; сформувати вміння застосовувати гуманні методи виховання і розвитку дитини у контексті виховання культури міжособистісних взаємин.

Особистісно орієнтований підхід до батьків передбачав якнайповніше використання їхнього творчого потенціалу з огляду на відмінності в сімейно-моральному мікрокліматі. Це дало змогу створити умови для морального та етичного збагачення сім'ї, варіювати час на опанування батьками того чи іншого матеріалу, враховувати рівень готовності батьків до виховання в себе та своїх дітях культури міжособистісних взаємин, проводити заняття за індивідуальними планами, обираючи оптимальні для кожного з батьків методи, форми й режими навчання.

Заняття педагогічного тренінгу проводилися у формі лекції-діалогу, розповіді-діалогу, лекції-дискусії тощо. Застосовували й різноманітні активні та інтерактивні методи організації роботи: “круглі столи", ділові та рольові ігри, творчі завдання, розв'язування проблемних і конфліктних ситуацій, інсценізації тощо. Особливу увагу ми приділяли індивідуальним формам роботи з батьками з метою надання їм можливості коригувати власний досвід міжособистісних взаємин.

Визначені структурні компоненти культури міжособистісних взаємин (когнітивний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний, саморегулятивний) стали вихідними при розробці змісту програми педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей”.

Реалізація когнітивного компонента передбачала набуття батьками теоретичних знань з питань, які стосувалися сутності культури міжособистісних взаємин у сім'ї, особливостей прояву цієї якості у повсякденному житті, засобів виховання її основ у дітей. Розпочинаючи роботу педагогічного тренінгу, враховували, що уявлення батьків і дітей про культуру взаємин у сім'ї складаються не стільки з розповіді про неї, скільки з тих реальних виборів, які вони роблять у повсякденному житті.

У реалізації емоційно-мотиваційного компонента одним із важливих завдань було створити в батьків систему позицій (моральна, етична, психологічна, гуманістична тощо) для формування щирих, гуманних взаємин із дітьми, виховання у дітей культури спілкування та культури мовлення, шанобливого ставлення до сімейних традицій, ритуалів їх збереження та примноження.

Діяльнісно-практичний компонент передбачав формування у батьків умінь і навичок виявляти гуманне ставлення до дітей, виховувати у них відповідні моральні поведінкові дії (елементи культури спілкування і культури поведінки).

Регулятивний компонент мав на меті розвинути у батьків уміння оцінювати рівень культури поведінки і культури спілкування дітей з рідними, знайомими, ступінь її упровадження у міжособистісні взаємини, контролювати дотримання основних моральних норм і правил, корегувати хибні прояви і можливі порушення міжособистісних взаємин.

Саморегулятивний компонент спрямовував батьків на особистісну готовність до самовиховання у сфері культури спілкування і поведінки з дітьми та друзями, прагнення до самопізнання, самовдосконалення, формування адекватної самооцінки.

Експериментальний курс педагогічного тренінгу “Культура взаємин батьків і дітей" містив актуальні і складні педагогічні ситуації виховання культури взаємин батьків і дітей. Під час їх розв'язання враховувались конкретний тип міжособистісних взаємин та рівень культури кожного з членів сім'ї. Далі представимо хід упровадження в практику програми і змісту цього курсу.

Зміст першої теми “Дитина - дзеркало життя своїх батьків" складали питання про роль спілкування в житті родини, типи такого спілкування та вплив кожного з них на взаємини дорослих і дітей. Після викладу теоретичного матеріалу організовували творчу роботу, одним із завдань якої було колективне формулювання правил культури спілкування в сім'ї. Батькам пропонували зразок “Правил", на основі якого вони створювали власний варіант.

Проблеми, які постали перед батьками під час складання “Правил", засвідчили недостатність у них відповідних знань. Водночас постановка запитань була підставою для продовження запланованої роботи для надання батькам теоретичної і практичної допомоги. Так, батькам було запропоновано скласти для їхньої дитини “Пам'ятку гарних рис характеру" і спробувати визначити, чи сприяють ці риси взаєморозумінню під час спілкування з дитиною.

Аналогічне завдання батьки виконували й щодо виявлення своїх моральних якостей. Відтак з ними проводили бесіди, під час яких розкривали зміст понять “культура взаємин" батьків і дітей, “культура спілкування", ознайомлювали з характерними виявами означених особистісних якостей, наслідками їх недотримання та методами коригування.

Зміст другої теми був безпосередньо пов'язаний із змістом першої. Батькам пропонували тести, виконання яких давало їм змогу виявити наявність (відсутність) певних моральних рис у себе та в своїх дітей. Цікаво проходили заняття з аналізу дитячих малюнків на тему “Моя сім'я". Щоб запобігти виникнення у батьків негативних емоцій з аналогічними наслідками під час споглядання малюнків, демонстрація та аналіз дитячих робіт на першому етапі роботи мали анонімний характер. Додаткова інформація, спеціально дібрані у кожному випадку аргументи, роз'яснення з боку вчителя допомагали батькам краще зрозуміти свою дитину, осмислити характер сприймання нею культури міжособистісних взаємин.

Завдання з написання творів “Моя дитина", “Я - вихователь” на початковому етапі роботи виконали лише 58 батьків. Але згодом батьки не тільки відгукувалися на пропозиції описати певні аспекти своїх взаємин з дитиною, а й були ініціаторами щодо впровадження такої форми роботи.

Ознайомлюючись із творами дітей на теми “Я і мій тато", “Я і моя мама", “Я і мої рідні", батьки мали змогу глибше зрозуміти риси характеру своєї дитини, поглянути на міжособистісні взаємини в сім'ї з її позиції. Часто реакція батьків виявлялася у висловлюваннях типу: “Я й не знав, що моя донька так мене сприймає", “У мене із сином завжди були добрі стосунки, а виявляється він... ” тощо. Відтак батьки намагалися з допомогою педагога налагодити взаємини з дітьми.

Були випадки, коли зміст дитячих творів у декого з батьків викликав обурення (“Ми все йому віддаємо, а він невдячний”), невдоволення (“Працюєш, працюєш, щоб купити щось дитині, а їй потрібно невідомо що”), розпач (“Начебто все робимо як треба, а виявляється син (донька) почувається самотньо, невпевнено”). Подолання таких негативних реакцій здійснювалося у процесі індивідуальних консультацій.

Під час розгляду теми “Сімейний кодекс культури взаємин батьків і дітей" обговорювали працю В.О. Сухомлинського “Батьківська педагогіка". На жаль, переважній більшості батьків був невідомий цей твір визначного українського вченого-педагога. Ми не пропонували прочитати книжку, а натомість цитували окремі її сторінки. Спершу реакція батьків зводилася до прослуховування, але поступово їхня зацікавленість зросла. Це виявилося у запитаннях “до письменника", у бажанні дістати відповіді не лише від учителя, а й з “педагогічної книжки”. Таке зацікавлення педагогічною літературою ми розцінили як вияв бажання до самоосвіти. З огляду на це батькам було запропоновано перелік книжок з різних питань сімейного виховання.

Ще однією формою зацікавлення батьків підвищенням рівня культури міжособистісних взаємин у сім'ї стало написання “Листа-послання дитині”, в якому вони висловлювали найважливіші свої думки. Під час його складання деякі батьки зверталися за допомогою до вчителя через “невміння письмово висловити думку", “побоювання, що дитина не зрозуміє” тощо. У цьому разі роз'яснювали, що зміст послання має бути відвертою розмовою з дитиною, а не перетворюватися на формальний виклад побажань і рекомендацій. Робота іноді ускладнювалась через небажання батьків щиро висловлювати власні міркування, судження, погляди. З такими батьками проводили індивідуальні бесіди, консультування.

Заняттю за темою “Стилі та типи батьківського авторитету, їх вплив на спілкування з дітьми” передувала практична робота - батькам було запропоновано скласти “карти” основних причин розладу їхніх взаємин з дитиною. Групи батьків з чотирьох - п'яти осіб обговорювали завдання і складали свою “карту”. Після цього групи обмінювалися “картами", аналізували причини, зазначені іншими, за потреби доповнювали їх. Коли до кожної групи поверталася розроблена нею “карта”, робота закінчувалася. Отримані результати слугували матеріалом для обговорення на заняттях “круглого столу".

Завданням групових та індивідуальних форм практичної корекційно-пропедевтичної роботи було виховати в батьків педагогічну допитливість та вдосконалити їхню виховну майстерність у дотриманні культури взаємин з дітьми, сприяти накопиченню досвіду гармонійних міжособистісних взаємин, сформувати вміння і навички виховування в дітей підліткового віку відповідного позитивного досвіду культури міжособистісних взаємин.

Результати проведеної дослідницької роботи.

Виконуючи завдання дослідно-експериментальної програми тренінгу, ми впроваджували різні форми практичної підготовки батьків з метою виховування у них поваги до дитини, набуття ними досвіду для самокорекції власної поведінки та створення умов для розвитку і вправляння у таких самих учинках їхніх дітей. З цією метою батькам було запропоновано для групового опрацювання систему психолого-педагогічних ситуацій, що потребували морально-етичного вибору і були актуальними для виховання культури міжособистісних взаємин. Нижче наводимо приклади психолого-педагогічних ситуацій.

1. “Початок дня підлітка”.

“Ви розпочали день із зарядки, водних процедур разом з дитиною. Ранковий час диктує темп Вашої поведінки: приготувати сніданок, нагодувати родину, вчасно прийти до школи і на роботу. Ви майже не усвідомлюєте своїх дій, усе давно стало звичкою".

2. “Підсумок дня підлітка"

“Робочий день закінчується. Режим дня сім'ї сприяє організації здорового способу життя: щире спілкування з дитиною перед сном, гігієнічні процедури на ніч, спокійне засинання дитини. Ви майже не помічаєте цього розпорядку дня, все давно ввійшло у звичку. Якого характеру ці звички? Чи брала Ваша дитина участь у приготуванні сніданку, вечері? Чи прибрала вона зі столу? З яким настроєм вона пішла до школи і повернулася після занять додому? З якими емоціями Ви розлучаєтесь, зустрічаєтесь із дитиною? З якими почуттями Ви думаєте про дитину?

Увечері час минає швидко. Саме ці хвилини сімейного життя розшифровують програму Вашої педагогічної технології: дбайливе ставлення або дратівливість, теплота або холодність, повага або байдужість тощо".

Під час такої роботи всі сім'ї за способом реагування та виконання конкретних дій було умовно поділено на три групи: перша група - надто реальна, де ранок і вечір приносять щастя, радість і надію; друга група - нейтральна, де ранок і вечір загалом не засмучує, кожен опікується собою, виконуючи свій обов'язок; третя група - скандально-дратівлива, де перші зустрічі заповнені відкритою неприязню, а вечір нагадує безлад і метушню, незадоволення тими, хто поруч, і т. ін.

Батькам пропонували побудувати і перевірити ефективність моделей взаємин з дітьми, щоб з'ясувати, що є доброго, а що поганого у власній технології повсякденних міжособистісних взаємин, переконатися у правильності чи неправильності вибору (за зразком таблиці 2.1).

У цих ситуаціях окреслилися найбільш характерні для сімейних взаємин проблеми, наслідки і причини. Ми домагалися, щоб усі батьки залучалися до аналізу розроблених нами варіантів, пропонували свої, яскравіші й типовіші ситуації. Наводимо приклади психолого-педагогічних ситуацій, запропонованих батькам додатково.

Таблиця 2.1. Моделі взаємин батьків і дітей у сучасній сім'ї

1. “Ви прийшли з роботи, а донька в розпачі: “Я не люблю тата (маму) ! Він (вона) весь час мене сварив (ла) за запис, який учитель зробив у щоденнику". Як Ви думаєте, що відчуває в цей час дитина? Що Ви зробите? Що потрібно робити? ”

2. “Ви разом з дитиною були свідком негарного вчинку знайомої (близької) дорослої людини. Запропонуйте можливі реакції на цю ситуацію, Ваші дії і пояснення”.

3. “Бабуся скаржиться, що просила онука зробити покупки, а він був чимось зайнятий, тому довелося їй іти до магазину самій. Розіграйте цю ситуацію разом із дитиною. Яких висновків дійшла дитина?"

4. Запитайте у дитини: “Як минув твій день?", використовуючи різні інтонації, міміку.

5. “Дитина дуже поспішала змайструвати до дня народження мами гарну річ на подарунок. Мама гаряче дякувала дитині за неординарний подарунок. Батько покрутив-повертів його в руках і сказав: “Що ж тут особливого? Дурничка". Які Ваші враження і пропозиції? Наведіть приклади відповідної батьківської критики".

6. “Мама одягла дитину в новий дорогий спортивний костюм. Через деякий час син (донька) повертається додому з діркою на коліні. Які будуть Ваші перші дії та слова? ”

7. “Дитина погано поводиться вдома: не хоче допомагати бабусі, обманює, не реагує на зауваження батьків. Уявіть себе на місці дитини і спробуйте з'ясувати, що є причиною такої її поведінки. Що потрібно робити, аби порозумітися з дитиною, поправити ситуацію, яка склалася?"

Аналіз і самоаналіз проблемних ситуацій показав, що переважній більшості батьків бракує елементарних педагогічних знань для правильної оцінки ситуацій. Колективне обговорення ситуацій дало батькам змогу поставити себе на місце дійових осіб, перейнятися відповідальністю за взаємини з дітьми, об'єктивно оцінити власні вчинки, висловити свої погляди на різні сімейні ситуації.

У програмі формуючого етапу експерименту підготовка до роботи над психолого-педагогічними ситуаціями мала певні особливості. У присутності батьків вони обіцяли не розголошувати інформацію (дод.2). Заняттям передували листування з батьками, індивідуальні консультації.

Зважуючи на те, що батьки мали різні рівні сформованості культури міжособистісних взаємин, широко застосовувалося виконання індивідуальних завдань. Наприклад:

1. “Як Ви сплануєте свої виховні дії, якщо дитина: а) не бажає дотримуватися режиму дня, відвідувати школу або гурток; б) неуважна до бабусі, неслухняна, уникає спілкування з дідусем; в) вороже ставиться до брата чи сестри, відмовляється доглядати молодших членів сім'ї?"

2. “Як Ви допоможете своїй дружині (чоловікові) у взаємодії: а) якщо дитина відмовляється допомагати, виконувати доручення, сімейні обов'язки; б) якщо дитина не хоче провідати хвору бабусю чи дідуся; в) якщо дитина весь вільний час проводить біля комп'ютера чи телевізора?"

3. Прочитайте твір В.О. Сухомлинського “Серце віддаю дітям". Уявіть себе на місці педагога під час розв'язання (взятої з тексту) конкретної ситуації. З'ясуйте суть конфлікту, мотиви поведінки дітей. Оберіть засоби впливу, які допоможуть отримати позитивний результат. Спробуйте “зіграти” це перед дзеркалом”.

Важливим елементом у контексті дослідження був пошук максимальних точок перетинання, зближення всіх позитивних чинників взаємовпливу. Отримана інформація вводилася у зміст занять тренінгу.

Так, на початку заняття на тему “Вчимося культури міжособистісних взаємин" батьків поділяли на групи з п'яти-шести осіб. Учитель ознайомлював їх з темою, правилами, яких потрібно дотримуватися. Кожній групі пропонувалося написати “Абетку сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах”, тобто перелічити ціннісні якості батьків і дітей, які, на їхню думку, є неодмінними для творення культури батьківсько-дитячих взаємин. У результаті колективної роботи були визначені сімейні моральні цінності у взаєминах батьків і дітей (табл.2.2).

Таблиця 2.2. Абетка сімейних моральних цінностей у батьківсько-дитячих взаєминах

З метою активізації отриманих батьками знань, налагодження зв'язку між тренінговими заняттями і реальним сімейним життям практикували різноманітні домашні завдання, наприклад:

1. Заповнити “Абетку сімейних моральних цінностей" за шкалою самооцінки:

А. Сімейна моральна цінність достатньо розвинена.

Б. Сімейна моральна цінність частково розвинена.

В. Спроби розвивати сімейні моральні цінності не дають успіху.

Г. Сімейна моральна цінність не розвинена, бракує прагнення до її розвитку.

Технологію визначення рівня досягнення (розвитку) сімейної моральної цінності відпрацьовували на занятті за темою “Сім'я без конфліктів” (за концепцією Е. Берна). Батькам пропонували оцінити рівень досягнення моральної цінності за п'ятибальною системою (А - 5 балів, Б - 4 бали, В - 2 бали, Г - 2 бали). Для з'ясування рівня досягнення цінності батьки додавали бали: найвищий сумарний бал означав високий рівень, найменший - низький рівень відповідно до однакової кількості визначених сімейних моральних цінностей учасниками експерименту. Після підведення підсумків (на останньому занятті) батьки знову заповнювали анкети, щоб порівняти рівні досягнення сімейної моральної цінності за час, що минув.

2. Заповнити “Аркуш мети” (за зразком).

Батьки малювали одноповерховий будинок (стіни, дах, стежка до дверей). На даху будинку пропонувалося написати мету, яку вони ставлять перед собою у процесі виховання культури взаємин із дітьми; на стіні - завдання, вирішивши які, можна досягти поставленої мети; на стежці - методи, способи вирішення завдань; праворуч і ліворуч від стежки - бар'єри, перешкоди, що заважають досягненню мети.

Аналогічна робота проводилася з виявлення типу подружніх взаємин і його впливу на формування особистості підлітка. Послуговуючись визначенням типів подружніх міжособистісних взаємин - співробітництво, змагання, паритет, конкуренція та антагонізм, коротко схарактеризували особливості подружніх взаємин та їх прояв у рисах характеру дитини. Так, співробітництво породжувало взаємну повагу, взаєморозуміння, любов, довіру в сім'ї; змагання - суперництво, боротьбу за домінування, деспотизм, диктаторську позицію; паритетні подружні взаємини - рівноправність, субординацію, стриманість, підприємливість; міжособистісна конкуренція батька і матері - бажання дитини домінувати, егоїзм, вимогу безумовного підкорення, боротьбу за лідерство, утвердження особистої переваги; антагоністичні подружні взаємини - постійну незгоду, суперечність думок і дій, конфліктність.

Під час бесіди аналізували сутність кожного з понять, прогнозували наслідки формування особистості дитини, зумовлені тим чи іншим типом подружніх взаємин. Скажімо, сповідування дорослими членами сім'ї взаємин співробітництва сприяє гармонійному природному розвиткові дитини, у неї виховується повага до батьків, поцінування їхньої думки та визнання батьківського авторитету, вона з довірою і чуйністю ставиться до рідних та інших людей. У випадку паритетних (рівноправних) подружніх взаємин діти часто отримують від батьків вказівки, їхня поведінка постійно контролюється, а це призводить до появи в них стану безпорадності тощо.

За умов змагального типу міжособистісних взаємин дитина зазвичай росте боязкою, легко піддається різним впливом, у неї розвиваються лицемірство, підлабузництво, нещирість. Диктаторська позиція батьків, подружні сварки негативно позначаються на психічному стані дитини. Конкуренція між батьками згубно впливає на всю життєдіяльність сім'ї. Подружні взаємини конкуренції поступово перетворюються на антагоністичні. Діти живуть в умовах постійної незгоди між батьками, мусять виконувати неузгоджені вимоги з боку матері й батька, що призводить до формування негативних рис її характеру.

Подальша дослідно-експериментальна робота спонукала батьків до самостійного, на основі наявних у них знань і життєвого досвіду, визначення рис характеру дитини, що виховується в умовах міжособистісних взаємин паритету, конкуренції чи антагонізму. Виконуючи це завдання, загал батьків відчував певні утруднення. Колективне обговорення, аналіз випадків із реального сімейного життя допомогли з'ясувати, що паритетні подружні взаємини не сприяють розвиткові в дитини самостійності, впевненості в собі, можуть викликати відчуття особистісної неповноцінності. Особливу увагу приділяли аналізові наслідків конкуренції між батьком і матір'ю. Відзначали, що такі подружні взаємини призводять до формування у дитини звички підкорятися волі сильнішого. Батькам роз'яснювали, що ті чи інші моральні якості син і донька виявлятимуть не лише стосовно своїх рідних, а й інших людей. Останній аргумент був вагомим під час розгляду будь-яких негативних рис характеру дитини. Адже дехто з батьків хибно вважав, що покірність дитини обмежуватиметься лише взаєминами в сім'ї. Щодо антагоністичних подружніх взаємин, то наслідком їх впливу стають черствість, байдужість, лицемірство дитини, зневажання інших людей. У результаті колективної роботи була складена таблиця-пам'ятка для батьків, що містила відомості про можливі риси характеру підлітка, що формуються на основі відповідного типу подружніх міжособистісних взаємин (табл.2.3).

Наприкінці заняття батьки з допомогою педагогів дійшли узагальнювального висновку: сімейне життя вимагає налагоджування взаєморозуміння, дотримання загальноприйнятих норм моральних взаємин і спілкування, прояву альтруїстичних почуттів і емоцій душевної теплоти, чуйності, взаємоповаги. Все це складає фундамент культури міжособистісних взаємин батьків і дітей.

Таблиця 2.3. Вплив типу подружніх взаємин на формування рис характеру підлітка

Для виконання дослідно-експериментальної програми на підсумковому етапі широко використовували різноманітні інтерактивні методи, які не тільки збагачували батьків знаннями, вміннями і навичками з формування культури взаємин з дітьми, а й сприяли виробленню відповідних пам'яток, інструкцій, порад і рекомендацій на закріплення педагогічних настановлень. Як приклад наведемо хід гри “Згоден - не згоден".

Біля протилежних стін кімнати виставляли таблички “Згоден" і “Не згоден”. Ведучий зачитував перелік тверджень. Учасники, які погоджувалися з цим твердженням, переходили до таблички “Згоден”, незгодні - до таблички “Не згоден”. Далі групи обстоювали свої позиції. Батьки, які змінили в ході дискусії свої погляди, могли змінювати й своє місцеперебування. Наводимо приклад основних тверджень:

1. ”Я вважаю, що повинен знати все, про що думає моя дитина”.

2. ”Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер".

3. ”Не можна бути другом власної дитини".

4. ”Треба постійно аналізувати взаємини батьків і дітей, шукати істину при виникненні незгоди".

5. ”За суворе виховання діти потім дякують".

Для полегшення виконання завдання батькам, які не погоджувалися із запропонованими твердженнями, пропонували розробити альтернативні твердження, настановлення, які потім разом обговорити. Такими твердженнями стали: ”Я вважаю, що повинен довіряти дитині і давати їй час для власних роздумів", “У сім'ї треба поважати таємницю, між її членами має бути певна дистанція", “Сперечатися, але не сваритися - обов'язкова умова культури сімейного виховання дитини”, ”Сімейні взаємини - не академія наук, згода вища за істину", “Культура подружніх взаємин формує доброзичливу особистість". Після закінчення обговорення узагальнювали висловлені думки, підсумовували.

5. У чому полягають відмінності між психологічним консультуванням і психотерапією?