Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Вступ

Проблема конфлікту завжди була в тому чи іншому ступені актуальна для будь-якого суспільства. Однак в Україні на всіх етапах розвитку конфлікти залишали не просто помітне місце, а, як правило місце, яке впливало на її історію. Війни, боротьба за владу, боротьба за власність, міжособистісні і міжгрупові конфлікти в організаціях, вбивства, побутові і сімейні конфлікти, самогубства як способи вирішення внутрішньо особистісних та міжособистісних конфліктів - основні причини загибелі людей у нашій країні. Конфлікт і у доступному для огляду майбутньому буде вирішальним фактором, що впливає на безпеку України та її громадян, адже стрімкими темпами зменшується населення України, розпадаються молоді шлюби, зменшується народжуваність. В будь-якому конфлікті партнери відчувають змішані почуття (з однієї сторони, злість, ненависть, з іншої - приглушені доброзичливі почуття, породжені досвідом попереднього спілкування).

В останнє тридцятиріччя майже в кожній західній країні співвідношення розлучень до шлюбів катастрофічно підвищується. Шлюбні відносини в Україні характеризуються крайньою нестабільністю, рівень розлучень дуже високий: Україна лідирує в Європі за кількістю розлучень на 1000 жителів. Різке підвищення рівня розлучень в Україні сталося ще в 1970-ті роки минулого століття, і всі наступні роки її рівень залишався дуже високим, досягнувши пікових значень (4,2-4,3 %) в 1992-1993 роках. Хоча після 1995 року і намітилася певна тенденція до зменшення кількості розлучень, ця тенденція залишається слабкою і нестійкої. Так, після деякого спаду в 2001-2004 роках, в 2005 році коефіцієнт розлучень знову підвищився і склав 3,9 %, в 2006 році - 3,8 %, а станом на 2011 рік Україна стала абсолютним лідером у Європі з розлучень, коефіцієнт яких на 1000 жителів склав понад 5,3%.

Тим не менш, співвідношення розлучень до шлюбів не дає повного уявлення. В деяких випадках виникають розбрат і дисгармонія, в яких зазвичай залучаються всі, хто живе під одним дахом, як батьки, так і діти. В інших випадках, незважаючи на те, що зовні все здається спокійно, всередині "гниють рани гіркоти", а більшість психічних і емоційних проблем зазвичай призводять до напруги і дисгармонії в родині, головним чином у шлюбних взаєминах.

Таким чином, прогресуюче погіршення психічного та емоційного здоров'я є одним з багатьох симптомів сучасного суспільства, що свідчить про найбільш важливі соціально-психологічні проблеми наших днів - руйнування шлюбу і сім'ї.

Питання про зміцнення шлюбу та поліпшенні шлюбної структури населення набуває державного значення у зв'язку з проблемою народжуваності. Вирішення таких проблем немислиме без вивчення механізмів внутрішньосімейних відносин. Психологічний клімат сім'ї не є чимось незмінним, даним раз і назавжди. Його створюють члени кожної родини і від їхніх зусиль залежить, яким він буде, сприятливим чи несприятливим. Вихідною основою сприятливого клімату сім'ї є подружні стосунки. На державному рівні слід активно підняти питання "цивільних шлюбів", провести боротьбу з ідеєю, що шлюб був "помилкою" з самого початку, і що він більше не доречний в наших сучасних "передових" умовах соціального процесу. Спільне життя вимагає від подружжя вирішення конфлікту - готовності до видалення егоїзму в шлюбі, вміння рахуватися з потребами партнера, поступатися один одному, розвивати в собі такі якості, як взаємна повага, довіра, взаєморозуміння, а подібні, незаконні відносини, лише допомагають втекти від конфлікту , але не з метою його дозволу.

Тема курсової роботи: Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання.

Мета: дослідити сімейні конфлікти та з'ясувати шляхи їх подолання.

Об'єкт дослідження - родина, як мала соціальна група.

Предмет дослідження - конфлікти в сім'ї.

Для реалізації зазначеної мети представляється необхідним вирішити наступні завдання:

1) Розглянути психологічні особливості сім'ї, як малої соціальної групи, та особливості міжособистісних конфліктів в сім'ї.

2) Визначити методи досліджень сімейних конфліктів, описати їхню методику і провести аналіз результату дослідження.

3) Вказати методичні рекомендації щодо шляхів подолання сімейних конфліктів.



Розділ 1. Теоретичний аспект вивчення проблеми сімейних конфліктів

1.1 Психологічні особливості сім'ї як малої соціальної групи

Сім'я - це союз людей, об'єднаних любов'ю, спільністю інтересів, взаємовиручкою і взаємним розумінням проблем і радостей один одного. Сім'я як соціальний інститут сьогодні досягла вершини свого розвитку.

Цим пояснюються й більш повільні зміни в структурі сімейних

відносин у порівнянні з іншими соціальними реаліями. Криза сучасної сім'ї пов'язана з різкою зміною соціального статусу, у якому вона перебуває;

повільним переходом сім'ї до нових соціально-економічних умов життя;

тривалим процесом адаптації сім'ї до соціокультурних обставин, що змінилися. Результатом такого становища сім'ї є:

- різке зниження життєвого рівня малозабезпечених сімей, підвищення матеріальної забезпеченості, що є причиною виникнення суперечок, сварок, почуття заздрості, проявів недоброзичливого відношення один до одного;

- виникнення кримінальних підліткових й юнацьких організацій, ріст майнових злочинів, здійснюваних дітьми;

- різке збільшення дитячої злочинності, збільшення кількості дітей, що прилучаються до алкоголю, проституції, наркотиків;- збільшення бродяжництва дітей і підлітків;

- ріст фактів підліткового і юнацького суїциду й спроб до нього (причини неадекватні ситуації взаємодії в середовищі однолітків, у сім'ях, у школі);

- ріст конфліктності серед членів сім'ї, зниження авторитету батьків.

Структура й функції сім'ї різноманітні й залежать від соціальних

факторів, особистісних особливостей чоловіка й жінки, рівня їхньої культури й освіченості.

У психолого-педагогічній, філософській, соціологічній літературі

основні характеристики сучасної сім'ї представлені, як:

- переважна більшість світських, цивільних шлюбів, ріст числа церковних шлюбів;

- воля вступу у шлюб й розірвання шлюбу;

- рівноправність чоловіків і жінок у шлюбі;

- збільшення кількості нуклеарних сімей;

- створення здебільшого одно-дводітної сім'ї.

Якщо раніше був поширений тип багатодітної сім'ї, то в теперішній час

більше половини всіх сімей мають одну дитину або зовсім не мають дітей.

Дуже мало сімей, які мають двох або трьох дітей. Причин цього декілька:

розповсюдження міського способу життя, масова зайнятість жінок у виробничій сфері, ріст культури людей, збільшення потреб, різке погіршення матеріального становища основної маси населення, складнощі з житловими

умовами. Разом із зниженням народжуваності змінюється і структура сімей.

Аналіз літературних джерел і соціокультурних реалій дозволяють виділити наступну структуру сучасної сім'ї:

- наявність шлюбних партнерів (повна, формально повна, неповна);

- стадія життєвого циклу сім'ї (молода, зріла, літня);

- порядок вступу у шлюб (первинний, вторинний);

- кількість поколінь у сім'ї (одне або кілька поколінь проживає разом);

- кількість дітей (бездітна, малодітна й багатодітна). Як бачимо, сім'я являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, поєднує не тільки чоловіка й жінку, але і їхніх дітей, а також інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей.

Для сім'ї як малої соціальної групи характерна наявність ряду суспільних цілей, які змінюються на різних життєвих циклах; часткове розходження в інтересах, потребах й установках членів сім'ї; опосредкованність спільної діяльності. Отже, від того, якою мірою чоловік і

жінка й інші члени сім'ї здатні й готові піклуватися один про одного, співчувати, співпереживати, об'єднувати зусилля для подолання труднощів,

проявляти терпимість і поблажливість, залежать благополуччя й довголіття

сім'ї.

Інтегральними характеристиками сім'ї, які багато в чому визначають її

потенціали, вважаються: психологічне здоров'я, функціонально-рольова погодженість, соціально-рольова адекватність, емоційна задоволеність, адаптивність у мікросоціальних відносинах, спрямованість на сімейне довголіття.

Важлива роль у сім'ї приділяється спілкуванню в єдності трьох його складових: комунікативної (обмін інформацією), інтерактивної (організація взаємодії), перцептивної (сприйняття партнерами один одного). В реальному житті взаємовідносини між людьми складаються по-різному, а тому можливе існування різних варіантів сім'ї.

Найпоширенішою вважається нуклеарна сім'я, що складається з батьків і дітей, що перебувають на їхньому утриманні, або подружньої пари. Така сім'я може бути повною або неповною, що утворилася в результаті розлучення, вдівства, народження дитини поза шлюбом. Якщо сімейна структура крім чоловіка, жінки та дітей включає інших родичів (батьків чоловіка й жінки, їхніх братів, сестер, онуків), то її називають розширеною.

Сім'ї можуть розрізнятися за наявністю або відсутністю дітей й їхньої кількості: бездітні, однодітні, малодітні, багатодітні.

За характером розподілу сімейних обов'язків і за тим, хто в сім'ї є

лідером, виділяють три основних типи сім'ї.

1. Традиційна (патріархальна) сім'я, де під одним дахом проживають мінімум три покоління, і роль лідера приділяється старшому чоловіку. Тут існує економічна залежність жінки й дітей від чоловіка; чітко закріплені чоловічі й жіночі обов'язки; безумовно, визнається чоловіче верховенство.

2. Нетрадиційна (експлуататорська) сім'я: при установках на чоловіче лідерство, твердому розподілі чоловічих і жіночих ролей у сім'ї, розмежуванні обов'язків між подружжям, за жінкою закріплюється ще й право на участь у суспільній праці на рівні із чоловіком. Цілком природно, що в такій сім'ї через надмірну зайнятість жінки, її перевантажень з'являється свій комплекс проблем.

3.Егалітарна сім'я (сім'я рівних), у якій домашні обов'язки пропорційно діляться між подружжям, іншими членами сім'ї, рішення приймаються спільно, емоційні відносини пронизані турботою, любов'ю, повагою, довірою.

Всю безліч проблем, пов'язаних із сучасною сім'єю, можна розділити на наступні групи:

Соціально-економічні проблеми. До цієї групи можна віднести проблеми, пов'язані з рівнем життя сім'ї, її бюджетом (у тому числі споживчим бюджетом середньої сім'ї), питомою вагою в структурі суспільства малозабезпечених сімей і сімей, що живуть нижче рівня бідності, зі специфічними потребами багатодітних і молодих сімей, державної системи матеріальної допомоги.

Соціально-побутові проблеми. До даної групи відносяться проблеми, пов'язані із забезпеченням сім'ї житлом, з умовами проживання, а так самоспоживчим бюджетом середньої сім'ї.

Соціально-психологічні проблеми. Ця група включає найширший спектр проблем: вони пов'язані зі знайомством, вибором шлюбного партнера й далі - шлюбно-сімейною адаптацією, узгодженням сімейних і внутрішньо-сімейних ролей, особистісною автономією й самоствердженням у сім'ях. Крім того, до них відносяться й проблеми подружньої сумісності, сімейних конфліктів, згуртованості сім'ї як малої групи, насильства в сім'ях.

Проблеми стабільності сучасної сім'ї. Дану проблематику становлять стан і динаміка сімейних розлучень, їх соціально-типологічні й регіональні аспекти, причини розлучень, цінності шлюбу, задоволеність шлюбом як фактор стабільності сімейного союзу, її соціально-психологічна характеристика.

Проблеми сімейного виховання. У даній групі проблем можуть розглядатися стан сімейного виховання, типи сімей за критерієм виховання, батьківські ролі, положення дитини в сім'ї, умови ефективності й прорахунки сімейного виховання. Зазначені проблеми природно пов'язані із соціально-психологічними проблемами й проблемами стабільності сімей.

Проблеми сімей групи ризику. Фактори, що спричиняють соціальний ризик, можуть мати соціально-кономічний, медико-санітарний, соціально-демографічний, соціально-психологічний, кримінальний характер. Їхня дія призводить до втрати сімейних зв'язків, росту числа дітей, що залишилися без піклування батьків, постійного місця проживання, коштів до існування. Бездоглядність дітей продовжує становити одну з найбільш тривожних характеристик сучасного суспільства. До сімей групи ризику відносять: неповні сім'ї, сім'ї, що виховують або мають у своєму складі інвалідів, багатодітні сім'ї, незаможні й бідні сім'ї.

Сфера сімейної діяльності досить складна й знаходить своє змістовне вираження у виконуваних нею функціях.

До специфічних функцій сім'ї відноситься народження (репродуктивна функція), утримання і виховання дітей (функція соціалізації) зберігаються при всіх змінах суспільства.

До неспецифічних функцій сім'ї відносять накопичення й передачу власності, статусу, організацію виробництва і споживання, домогосподарство, відпочинок і дозвілля, турботу про здоров'я і благополуччя членів сім'ї, створення мікроклімату, що сприяє зняттю напруження і самозбереженню «Я» кожного. Ці функції розкривають історично минущу життєдіяльність сім'ї.

Все більшого значення дослідники сімейних відносин надають комунікативній функції сім'ї. Досить часто з комунікативною функцією пов'язують діяльність по створенню психологічного клімату сім'ї. А в сучасних умовах дуже зросло значення сім'ї як «психологічного захисту особистості». Характерний для тієї чи іншої сім'ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати, психологічним кліматом. Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім'ї, їх душевних переживань і хвилювань, відношенням один до одного, до інших людей, до роботи, до навколишніх подій.

Як суспільство впливає на сім'ю, створюючи визначений її тип, так і сім'я впливає на розвиток і спосіб життя суспільства. Сім'ї належить важлива роль в прискоренні економічного і соціального розвитку суспільства, в вихованні підростаючого покоління, в досягненні щастя кожною людиною.

1.2 Особливості міжособистісних конфліктів

До найбільш поширених конфліктів відносяться міжособистісні конфлікти. Вони охоплюють майже всі сфери людських відносин. Будь-який конфлікт в кінцевому результаті зводиться до міжособистісного. Навіть в міждержавних конфліктах відбувається зіткнення між лідерами чи керівниками держав. Саме тому знання особливостей протікання таких конфліктів і способи їх управління є важливим елементом у професійній підготовці фахівця соціальної сфери. Міжособистісні конфлікти виникають як між людьми, які незнайомі один із одним, так і між добре знайомими людьми. Міжособистісні конфлікти можуть проходити в різних сферах і областях: економічній, політичній, виробничій, побутовій, соціальній.

Таким чином, міжособистісний конфлікт - це зіткнення людей в процесі їх взаємовідносин. А.С. Кармин трактує поняття міжособистісного конфлікту як окремий випадок взаємодії людей у процесі їхнього спілкування та спільної діяльності. Міжособистісний конфлікт проявляється у взаємодії між двома і більше особами. Вони можуть відбуватися як між співробітниками, так і між близькими людьми. В цих конфліктах кожна сторона прагне відстояти свою думку, довести свою правоту, люди використовують взаємні звинувачення, напади один на одного, словесні образи, приниження. Така поведінка викликає у суб'єктів конфлікту гострі негативні емоційні переживання, які загострюють взаємодію учасників і провокує їх на екстремальні поступки, навіть після вирішення конфлікту, його учасники ще довго відчувають негативне самопочуття.

Як і будь-який інший вид конфлікту міжособистісний конфлікт виконує як конструктивні так і деструктивні функції. До конструктивних функцій відносять:

- функцію розвитку (конфлікт є важливим джерелом розвитку його учасників і він удосконалює сам процес взаємодії);

- пізнавальну (поява конфлікту виступає як симптом неблагополучних відносин);

- інструментальну (конфлікт виступає як інструмент вирішення протиріч);

- перебудовну (конфлікт знімає фактори, які провокують цей конфлікт, сприяє розвитку взаєморозуміння між учасниками).

Деструктивні функції, які виконує міжособистісний конфлікт полягають у:

- руйнуванні сумісної діяльності, яка існувала до конфлікту;

- погіршенні або повне руйнування відносин;

- негативному самопочутті суб'єктів конфлікту;

- низькій ефективності подальшої взаємодії.

Для виникнення міжособистісного конфлікту необхідна наявність протиріч, які можуть бути як об'єктивними так вигаданими. Як і для всіх інших конфліктів, для виникнення міжособистісного конфлікту необхідні привід. До суб'єктів цього виду конфліктів відносять тих учасників, які відстоюють свої особисті інтереси, прагнуть досягнути поставлену мету. Об'єктом міжособистісного конфлікту вважають те, на що претендують учасники конфлікту.

В будь-якому міжособистісному конфлікті існує як мінімум два учасники і певна конфліктна ситуація їх взаємодії, в якій відбувається початковий інцидент і розвиваються його наслідки. Для виявлення причин конфліктів потрібно провести всебічний і глибокий аналіз як дій, позицій і психологічних особливостей його учасників, так обставин, які виникають під час їх взаємодії. Побачити безпосередні причини і джерела міжособистісних конфліктів можна, звернувшись до базових потреб людини. Мається на увазі потреби в їжі, прив'язаності, безпеці, самоповазі, справедливості, доброті... Коли вони придушуються чи появляється загроза для їхнього задоволення, виникає напруга, а як наслідок конфліктна ситуація і конфлікт.

Конкретні причини міжособистісних конфліктів досить різноманітні. Так, на думку Н.В. Грішиної причини конфліктів можуть бути зведені до основних трьох груп: по-перше, сам зміст взаємодії (сумісна діяльність), по-друге, особливості міжособистісних відносин, по-третє, психологічні особливості учасників (темперамент, рівень особистісного розвитку, адекватність самооцінки, акцентуації характеру). А.С Кармін при класифікації основних причин конфліктів між особистостями виділяє такі групи причин:

обмеженість ресурсів - їх якісна і кількісна сторона;

різні аспекти взаємозв'язку (повноваження, влада);

відмінності в цілях;

відмінності в уявленнях і цінностях;

відмінності в манері поведінки і життєвому досвіді;

незадоволення в комунікації;

особистісні відмінності учасників сутички.

Дана класифікація дозволяє зрозуміти джерела конфліктів і ту сферу де вони виникають. На практиці, при аналізі конфліктів досить корисним є підхід, запропонований В. Лінкольном. Він виділяє п'ять груп причинних факторів, які впливають на конфлікт.

Інформаційні фактори - пов'язані із не сприйняттям інформації для однієї із сторін. В якості інформаційних факторів можуть виступати:

- слухи, мимовільна дезінформація;

- неповні, або неточні факти, запитання, які пов'язані із точністю викладення проблеми і історії конфлікту;

- передчасна інформація, або інформація передана із запізненням;

- ненадійність експертів, свідків, джерел інформації, неточність переводу і повідомлень засобів масової інформації;

- повідомлення конфіденційної інформації.

Поведінкові фактори - грубість, егоїстичність, та інші характеристики поведінки однієї із сторін. В якості поведінкових факторів можуть виступати:

- прагнення до переваги над іншою людиною;

- проявлення агресії;

- прояв егоїзму;

- погроза безпеці однієї із сторін конфлікту (фізичній, фінансовій, емоційній);

- підрив самооцінки;

- порушення обіцянок, недотримання вимог;

- постійні відволікання, викликання стресових ситуацій, дискомфортні дії.

Фактори відношень - незадоволеність від взаємодії між сторонами. В якості цих факторів можуть виступати:

- вклад сторін у відносини, баланс сил у відносинах;

- важливість відносин для кожної із сторін;

- дисбаланс у відносинах;

- несумісність по цінностях по інтересах, манерах поведінки і спілкування;

- різниця в освітньому рівні, класові відмінності;

- історія відносин, їх тривалість, негативний досвід від попередніх конфліктів;

- низький рівень довіри і авторитетності;

- цінності груп, до яких належать сторони, і їх тиск на відносини сторін.

Ціннісні фактори - протилежність принципів поведінки, яких притримуються сторони .В якості ціннісних факторів можуть виступати:

- системи віросповідань (пріоритети);

- групові чи професійні традиції, цінності, потреби і норми;

- релігійні, культурні, регіональні і політичні цінності;

- традиційні системи переконання і пов'язані з ними очікування: уявлення про добре і погане, способи і методи оцінки доцільності, ефективності справедливості, відношення до прогресу чи змін, до збереження старого порядку, до “статус-кво”.

Структурні фактори - відносно стабільні обставини, які існують об'єктивно, незалежно від нашого бажання, які важко і навіть неможливо змінити. Вони вимагають великих затрат матеріальних, фізичних, інтелектуальних. Сюди відносять такі фактори як: закон, вік, час, доходи, доступність техніки та інших засобів. В якості структурних факторів можуть виступати:

- влада, система управління;

- політичні партії та течії;

- право власності;

- система правосуддя, традиції, етичні норми;

- географічне положення, добровільна чи вимушена ізоляція, частота контактів із зовнішнім світом.

Наведена класифікація допомагає не тільки зрозуміти джерела конфліктів, але і намітити способи їх розв'язання. Зокрема, у випадку виникнення конфлікту на основі недостатньої кількості інформації, з метою подолання конфлікту, достатньо забезпечити її доступ.

Для практичної роботи з міжособистістими конфліктами доцільно провести класифікацію цих конфліктів. Таку класифікацію проводять за наступним чинникам: за сферами існування, за ефектом і функціональними наслідками та за критерієм реальності. Розглянемо більш докладно виділені нами групи.

За сферами існування конфлікти можна поділити на: ділові, сімейні, майнові, побутові. (наприклад: під час атестації начальник виступив із цілим рядом зауважень в адресу працівника, вказавши на серйозні прорахунки в роботі. Зауваження були серйозними і обґрунтованими. У відповідь працівник заявив, що його керівник зводить з ним особисті рахунки - діловий конфлікт).

За ефектом і функціональними наслідками міжособистісні конфлікти бувають: конструктивні і деструктивні. Зазвичай в такого роду конфліктах існують як конструктивна сторона так і деструктивна, різниця в тому, яка із сторін переважає в конфлікті. Конструктивна сторона полягає в тому, що сприяє проясненню взаємовідносин між сторонами і налагодженню способів покращення поведінки учасників конфлікту.

Деструктивна сторона проявляється тоді, коли один із опонентів використовує недозволені методи боротьби, прагне психологічно подавити партнера, дискредитує і принижує його в очах оточуючих.

Досить часто конфлікти такого роду виникають на роботі. Існує навіть спеціальний термін моббінг який означає пригнічення, переслідування, грубість, нападки і прискіпування, які часто носять прихований характер. За даними науковців тільки при прийомі на роботу 3-4 % кандидатів на посаду піддаються моббінгу. Число жертв моббінгу під час трудової кар'єри зростає в десятки раз. Деструктивне вирішення конфлікту має три негативних наслідки.

По-перше навіть якщо вам здається, що ви виграли, а ваш опонент програв, то найчастіше страждають дві сторони.

По-друге взаємовідносини в майбутньому стають напруженими, зберігається почуття образи в однієї із сторін, учасник, який програв звинувачує себе в тому, що він невміло вів конфлікт а тому програв, така поведінка негативно впливає на самооцінку.

По-третє нездатність до взаємного задоволення потреб всіх учасників конфлікту є шкідливою тому, що негативно впливає на здоров'я.

За критерієм реальності М. Дойч виділив такі типи конфліктів:

- істинний конфлікт, який існує об'єктивно і сприймається адекватно;

- випадковий або умовний конфлікт, який залежить від обставин;

- зміщений конфлікт, коли за конфліктом приховується інший, невидимий, який лежить в основі явного;

- невірно приписаний, конфлікт між сторонами, які помилково не вірно сприйняли один одного, а тому неправильно зрозуміли проблему;

- латентний (прихований) конфлікт, який повинен був би відбутися, але його немає, тому, що по певних причинах він не признається сторонами;

- неправдивий (обманний) конфлікт, тоді, коли відсутні об'єктивні основи конфлікту і він існує тільки через помилки сприйняття і розуміння.

Міжособистісні конфлікти мають свої особливості:

1. У цих конфліктах протистояння між людьми проходить безпосередньо тут і зараз на основі зіткнення їх особистих мотивів.

2. Міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодії є перевіркою характерів, темпераментів, здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально-психологічних особливостей.

3. Міжособистісним конфліктам характерна висока емоційність, вони охоплюють всі сторони відносин між конфліктуючими суб'єктами.

4. Міжособистісні конфлікти зачіпають інтереси не тільки конфліктуючих сторін, а й тих з ким вони безпосередньо пов'язані.

В першому розділі курсової роботи було дано визначення сім'ї, розглянуто її як малу соціальну групу.

Визначено причини і наслідки кризи, в якій знаходиться сучасна сім'я, основні характеристики сучасної сім'ї, структуру сім'ї та розділено сім'ї за характером розподілу обов'язків. Розглянуто поняття міжособистісних конфліктів, їх основні функції та елементи, а також причини міжособистісних конфліктів та їхні особливості.



Розділ 2. Емпіричне дослідження сімейних конфліктів та шляхи їх подолання

2.1 Методика дослідження

Для вирішення експериментальних завдань був використаний методичний інструментарій:

Методика К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки».

Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях».

Методика Томаса (додаток 1) дозволяє виявити якою мірою подружжю притаманні 5 стилів конфліктної поведінки: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування.

Американський психолог К. Томас розробив систему класифікації стилів поведінки індивіда в зовнішньому конфлікті. У цю систему включені п'ять основних стилів: суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування. З перерахованих стилів тільки один - співробітництво - є активним і ефективним в сенсі визначення результату конфліктної ситуації. Найбільш конфліктним вважається другий активний стиль - суперництво; уникнення і пристосування характеризуються пасивною формою поведінки. Компроміс займає як би проміжне положення, поєднуючи в собі і активну і пасивну форми реагування. Далі наведена характеристика основних систем поведінки людей в конфліктних ситуаціях:

1. Суперництво - стиль поведінки, більшою мірою властивий активним і агресивним представникам чоловічої статі з мотивацією активно-оборонної поведінки або самоствердження домінуючих мотивацій. Суперництво викликає часто максимальний опір у партнерів по спілкуванню, так як протиріччя дозволяється в односторонньому порядку. Це найбільш небезпечний стиль, який може перевести зовнішній конфлікт у пряму конфронтацію і зіткнення із застосуванням сили. Індивід, що демонструє цей стиль, як правило, стурбований ставленням до себе з боку оточуючих і прагне у всіх ситуаціях виглядати переможцем. Можна допустити, що при цьому стилі поведінки проявляється адекватне завищення самооцінки, збереження якої вдається за допомогою використання певних форм психологічного захисту.

2. Співробітництво - стиль, спрямований на вирішення суперечностей, що лежать в основі конфлікту. Характеризується тим, що суб'єкт конфлікту орієнтований на дозвіл завдання, а не на соціальні відносини і може в зв'язку з цим жертвувати своїми цінностями заради досягнення спільних цілей. Людина з таким провідним стилем вирішення конфліктних ситуацій здатна піти на ризик зниження своєї самооцінки в гострій життєвої ситуації. Як правило, цей стиль присутній у неформальних лідерів, здатних регулювати і контролювати поведінку не тільки інших людей, але й свою власну, що можливо завдяки тому, що в системі мотивацій домінуючу позицію займає мотив досягнення мети з хорошим розвитком соціального вольового контролю.

3. Компроміс - стиль поведінки обережних, раціонально мислячих людей, орієнтованих на збереження стабільних соціальних відносин. Люди з цим стилем прагнуть примирити суперечливі інтереси різних партнерів з власними. Протиріччя, яке зумовило конфлікт, природно, не дозволяється, а маскується і тимчасово заганяється всередину з допомогою часткових поступок і жертв з боку кожного учасника конфлікту. Тактика цього стилю - поступове зближення інтересів і зведення їх до спільного балансу сил і потреб, що можливо тільки у випадку, якщо інші учасники готові йти на поступки. Найменш активний в конфліктній ситуації спосіб поведінки, коли один з партнерів демонструє стиль суперництва. Компроміс вимагає від людини ясного розуміння ситуації і здатності відслідковувати розвиток подій, що вимагає добре розвиненого інтелекту й адекватної високої самооцінки.

4. Уникнення - стиль, орієнтований на збереження статусу свого «я», тому найбільш соціально пасивний, що зазвичай не визнає наявності зовнішнього конфлікту. Тактика суб'єкту з таким стилем поведінки зводиться до зменшення значимості подій, що викликали конфлікт. Існує ще один спосіб поведінки індивідів з цим домінуючим стилем, який зводитися до здібності виходити з конфліктних ситуацій. Природно, що цей стиль не здатний вирішити протиріччя, що лежить в основі конфлікту, оскільки особистість не визнає взагалі ці протиріччя як реально існуючі. Цей стиль властивий людям зі зниженою самооцінкою і недостатньо розвиненим соціальним інтелектом. Так само, як і інші, стиль уникнення породжує посилення внутрішніх конфліктів.

5. Пристосування - стиль, орієнтований на збереження соціальних відносин, домінує у представників жіночої статі, що займають підпорядковану соціальну позицію на тлі неадекватної, заниженої самооцінки. Суб'єкт з цим стилем поведінки усвідомлює наявність зовнішнього конфлікту і намагається до нього пристосуватися з допомогою різних тактик, в тому числі за участю психологічного захисту. Протиріччя, яке зумовило конфлікт, як би знімається за допомогою вчинків з боку індивіда зі стилем пристосування. Якщо зовнішній конфлікт розвивається без тимчасового дефіциту, то цей стиль може бути цілком ефективним. Однак занадто часте використання цього стилю, незалежно від змісту ситуації, позбавляє його носія ініціативи і здатності до активної соціальної дії, що рано чи пізно призводить до зростання напруженості внутрішніх конфліктів.

Конфліктологи помічають, що добре адаптована до соціального середовища людина зазвичай користується більшою частиною розглянутих стилів поведінки в залежності від конкретного змісту зовнішнього конфлікту. У сімейних відносинах одним з найбільш вдалих способів вирішення складних життєвий ситуацій може бути компроміс, який використовується в поєднанні з співробітництвом.

Методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» (додаток 2) дає можливість охарактеризувати пару на ряд параметрів: найбільш конфліктогенні сфери подружніх відносин, ступінь згоди (або незгоди) в ситуаціях конфлікту, рівень конфліктності в парі.

Досліджується 8 сфер взаємодії подружжя:

1. Проблеми відносин з родичами і друзями.

2. Питання, пов'язані з вихованням дітей.

3. Прояв прагнення до автономії.

4. Порушення рольових очікувань.

5. Неузгодженість норм поведінки.

6. Прояв домінування одним членом подружжя.

7. Прояв ревнощів.

8. Розбіжності у ставленні до грошей.

2.2 Результати дослідження та їх аналіз

сім'я конфлікт компроміс пристосування

В дослідженні взяли участь 60 чоловік, тобто 30 сімейних пар різного віку. Серед них 10 пар - молоде подружжя, середній вік якого складає 24 роки, 8 пар - подружжя середнього віку (33 роки), 7 пар зрілого віку (42 роки), 5 пар - подружжя похилого віку (53 роки).

В результаті досліджень за методикою К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки» було виявлено характерні стилі конфліктної поведінки окремо в кожного члена подружжя та проведено оцінку вираженості стилів конфліктної поведінки сім'ї на різних етапах подружнього життя.

Виходячи з цієї методики можна зробити висновки, що у чоловіків більшою мірою виражений стиль конфліктної поведінки суперництво (рис.2.1). Такий стиль поведінки, більшою мірою властивий активним і агресивним представникам чоловічої статі з мотивацією активно-оборонної поведінки або самоствердження як домінуючих мотивацій. У жінок цей стиль поведінки виражений менше. У чоловіків у меншій мірі виражений стиль пристосування, ніж у жінок.



Рис. 2.1 - Стилі конфліктної поведінки

Це може пояснюватися тим, що жінки більше, ніж чоловіки орієнтовані на збереження соціальних відносин. Суб'єкт за цим стилем поведінки усвідомлює наявність зовнішнього конфлікту і намагається до нього пристосуватися з допомогою різних тактик. Чоловіки не менше схильні до співробітництва та компромісу, ніж жінки. В рівній мірі у чоловіків і жінок присутні уникнення.

Для надання об'єктивної оцінки вираженості стилів конфліктної поведінки було проведено аналіз отриманих результатів і виявлено, що на етапі «Подружжя молодого віку» яскраво вираженим стилем є співробітництво, суб'єкт конфлікту орієнтований на вирішення завдання, а не на соціальні відносини і може в зв'язку з цим жертвувати своїми цінностями заради досягнення спільних цілей. Найменш виразним є суперництво ( рис.2.2).



Рис. 2.2 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сім'ї на етапі «Подружжя молодого віку»

На етапі «Подружжя середнього віку» домінують компроміс уникнення та суперництво, найменше сімей цього віку здатні до співробітництва та пристосування (рис.2.3).

Рис. 2.3 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сім'ї на етапі «Подружжя середнього віку»

Етап «Подружжя зрілого віку» характерний тим, що більшість сімей цього вікового періоду застосовують стиль уникнення під час конфліктної ситуації, а найменше сімей здатні до суперництва (рис.2.4).



Рис. 2.4 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сім'ї на етапі «Подружжя зрілого віку»

На етапі «Подружжя похилого віку» всі стилі виражені приблизно однаково, однак більш виражений стиль - уникнення, оскільки люди на цьому етапі подружжя орієнтовані на збереження статусу свого «я», менш виражений стиль суперництво, так як це найбільш небезпечний стиль, який може перевести зовнішній конфлікт до прямої конфронтації і зіткнення з застосуванням сили (рис.2.5).

Дослідивши стилі конфліктної поведінки сімей, можна помітити, що суперництво найвиразніше на етапах «Подружжя середнього віку», менш виразне на етапі «Подружжя молодого віку» і найменшої виразності набуває на етапах «Подружжя зрілого віку» та «Подружжя похилого віку» (рис.2.6). Співробітництво має стрибкоподібний характер: більш виражено на етапах «Подружжя молодого віку», а на всіх інших етапах набуває сталого значення. Компроміс однаковий на всіх етапах крім «Подружжя похилого віку», на цьому етапі він набуває мінімальної виразності. Уникнення максимальне на етапі «Подружжя зрілого віку» і набуває мінімального значення на етапі.



Рис. 2.5 - Вираженість стилів конфліктної поведінки сім'ї на етапі «Подружжя похилого віку»

«Подружжя похилого віку». Пристосування приблизно однаково виражено на всіх етапах «Подружжя середнього віку», «Подружжя зрілого віку», «Подружжя похилого віку», а на етапі «Подружжя молодого віку» набирає максимального значення.

Рис. 2.6 - Вираженість стилів конфліктної поведінки на різних етапах сімейного життя



З графіку (рис. 2.7.) можна зробити висновок, що чоловіки більш пасивні, ніж жінки за виключенням сфер пов'язаних з неузгодженістю норм поведінки і проявом ревнощів.

Рис. 2.7 - Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях

У сфері неузгодженості норм поведінки чоловіки і жінки однаково пасивні при сімейних непорозуміннях, але їх реакції при цьому позитивні, тобто вони більш налаштовані на вирішення такого роду проблем. У сфері прояви ревнощів у чоловіків реакції незначно негативніше, ніж у жінок. У сферах пов'язаних з відносинами з родичами і друзями, у прояві домінування одним з подружжя, чоловіки і жінки мають більш негативні реакції.

Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях, на різних вікових етапах, приблизно однаковий, у всіх випадках подружжя не приймають активної позиції (рис.2.8.).



Рис. 2.8 - Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах подружнього життя

Але на етапах «Подружжя середнього віку» і «Подружжя зрілого віку» можна відзначити, що подружжя більше готові йти на компроміс, дозволяти ситуації, пов'язані з неузгодженістю норм поведінки. Варто відзначити, що на етапі «Подружжя зрілого віку» по всіх сферах в цілому реакції менш негативні, більш пасивні, ніж на етапах «Подружжя молодого віку», «Подружжя середнього віку» і «Подружжя похилого віку».

Використання кореляційного аналізу дозволило виявити ряд залежностей. Був виявлений ??позитивний кореляційний зв'язок між компромісом і такою сферою взаємодії подружжя, як виховання дітей, тобто подружжя при вирішенні питань, пов'язаних з вихованням дітей частіше йдуть на компроміс. Позитивний кореляційний зв'язок між пристосуванням і питаннями, пов'язаними з вихованням дітей, так як подружжя орієнтовані на збереження соціальних відносин, тобто на збереження відносин зі своїми дітьми.

Також був виявлений зворотний кореляційний зв'язок між співпрацею і проявом автономії, тобто при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності, меншою мірою подружжя використовують такий стиль поведінки, як співробітництво. Зворотний кореляційний зв'язок між суперництвом і неузгодженістю норм поведінки, так як суперництво викликає часто максимальне опір у партнерів по спілкуванню, протиріччя вирішується в односторонньому порядку.

2.3 Методичні рекомендації щодо шляхів подолання конфлікту

Сімейні міжособистісні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді дискомфорту, стресів і депресій. Тому конфлікти краще попереджати. Для цього психологи і конфліктологи пропонують багато різних варіантів власної поведінки:

* витримка в будь-якій ситуації, не втягувати у конфлікт, дати повністю висловитися стороні, що провокує конфлікт:

* ставитися до будь-якого інциденту з пильною увагою, піддавати його аналізу:

* виключати зі спілкування будь-які претензії на перевагу, приниженням іншого не підносити себе, показуючи свою невихованість:

* визнавати і аналізувати відкрито свої помилки, не переносити свою провину на інших;

* не робити катастрофи для сім'ї, коли помиляються;

* надмірне переживання і співпереживання втрат загрожує фізичним руйнуванням організму кожного з членів сім'ї;

* будь-які зауваження один до одного з'ясовувати тільки наодинці, а всі претензії висловлюйте виключно в доброзичливій поважній формі;

* шукати недоліки в собі, а не у своїх близьких;

* всі непорозуміння між собою з'ясовувати в відсутність дітей, не втягувати у вирішення конфліктів родичів, друзів;

* зусилля у вирішенні конфлікту спрямовувати не на перемогу своєї близької людини, а на спільне вирішення ситуації, що створилася;

* позиція по відношенню до дій дітей повинна бути єдиною;

Якщо ж конфлікту уникнути неможливо, то слід виділити типові методи вирішення сімейних конфліктів:

- Пояснення (спокійна розмова про ситуацію в коректній формі із з'ясуванням причин проблем та шляхів їх подолання)

- Всяке утримання від конфліктних ситуацій;

- Згладжування (дозволяє зняти напруженість, добитися нормальних відносин);

- Адекватне реагування на будь-яку сімейну проблему з одночасною тенденцією вчитися на чужих помилках;

- Інтуїтивна (несистематично) взаємна поступка (поступливість подружжя у складних і простих ситуаціях сімейного життя).

Тактика подолання сімейного конфлікту, як правило, передбачає:

- Підтримку почуття особистої гідності. У старих російських інтелігентних сім'ях існував звичай: при сварках і конфліктах дружини переходили від спорідненого «ти» до холодно офіційним «ви». Такий перехід дозволяв зберігати почуття власної гідності і не принижував гідності іншої людини;

- Постійну демонстрацію взаємної поваги і вдячності;

- Прагнення викликати підйом, ентузіазм в іншого чоловіка, стримування в собі проявів дратівливості, злості, гніву;

- Не акцентувати уваги на помилках і прорахунках свого партнера;

- Не дорікати минулим взагалі, в тому числі у скоєних помилках;

- Зняття або гальмування наростаючої психічної напруги різними прийомами;

- Вирішення назріваючого конфлікту відволіканням на інші безпечні теми, перемикання уваги на інші менш конфліктні проблеми;

- Гасити в собі підозри в невірності партнера, його зраду, стримувати себе від самозвинувачень, ревнощів, підозріливості;

- Розуміння того, що в шлюбному і сімейному житті в цілому необхідні величезне терпіння, поблажливість, доброзичливість, увага й інші позитивні якості.

Виходячи із розглянутих методик і тих показників, що були досягнуті шляхом їх проведення, найпоширенішим способом вирішення конфліктів є компроміс та співробітництво. Виконуючи відповідні пункти тактики подолання сімейного конфлікту, можна досягнути цих способів і вийти із конфліктної ситуації. При раціональній поведінці подружжя сімейний конфлікт - це нормальний компонент здорового перебігу їхнього життя, який грає конструктивно-творчу роль. Вибір того чи іншого шляху розвитку конфлікту багато в чому залежить від психологічної культури подружжя, їх вміння усвідомити свої труднощі, в тому числі і психологічні.

В другому розділі курсової роботи було проведено дослідження сімейних конфліктів за методикою К. Томаса «Стилі конфліктної поведінки», та методикою «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях» і встановлено:

Існують відмінності в стилях поведінки в сімейних конфліктах між чоловіками і жінками: у чоловіків більше виражений стиль суперництво і менш виражене пристосування, ніж у жінок.

Не існує відмінності між стилем поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах шлюбу

Існує залежність між стилем поведінки в конфліктних ситуаціях і характером взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях: у процесі виховання дітей частіше використовуються такі стилі як пристосування і компроміс; при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності найменше використовується співробітництво.



Висновки

У даній роботі досліджена актуальна тема: Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання. У теоретичній частині визначено психологічні особливості сім'ї, як малої соціальної групи, та вказано особливості міжособистісних конфліктів.

Вивчені і застосовані в теоретичній частині роботи методика Томаса «Стилі конфліктної поведінки» і методика «Характер взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях»

За даними методиками було досліджено сім'ї, на різних етапах подружнього життя, що мають дітей і бездітні. Складені графіки та порівняльні таблиці.

У процесі дослідження поведінки подружніх пар в сімейних конфліктах виконані наступні завдання:

1) Розглянути психологічні особливості сім'ї, як малої соціальної групи, та особливості міжособистісних конфліктів в сім'ї.

2) Визначити методи досліджень сімейних конфліктів, описати їхню методику і провести аналіз результату дослідження.

3) Вказати методичні рекомендації щодо шляхів подолання сімейних конфліктів.

Зроблені наступні висновки:

1. Існують відмінності в стилі поведінки в сімейних конфліктах між чоловіками і жінками: у чоловіків більше виражений стиль суперництво і менш пристосування, ніж у жінок.

2. Не існує відмінності між стилем поведінки подружжя в конфліктних ситуаціях на різних етапах подружнього життя.

3. Існує залежність між стилем поведінки в конфліктних ситуаціях і характером взаємодії подружжя в конфліктних ситуаціях: у процесі виховання дітей, частіше використовуються такі стилі як пристосування і компроміс; при конфліктних ситуаціях, пов'язаних з самоствердженням, проявом незалежності найменше використовується співпрацю.

Розглянувши висновки, зроблені в даній роботі можна сказати, що мета дослідження досягнута. Актуальність даної теми полягає у важливості вивчати сімейні конфлікти, з метою їх запобігання, тому що вони роблять великий, частіше негативний, вплив на подружжя та їх дітей. На різних етапах шлюбу існують «свої» проблеми, які повинні враховуватися при розробці програм допомоги сім'ї.



Cписок використаної літератури

1. Ейдеміллер Е.Г., Юстицькіс В. Психологія і психотерапія родини.

2. Сіляева Є.Г. Психологія сімейних відносин з основами сімейного консультування.

3. Дяченко М.І., Кандибович Л.А. Психологічний словник-довідник.

4. Сисенко В.А. Подружні конфлікти. - М., 1983.

5. Сисоєнко В.А. Подружні конфлікти. 2-е вид., Перероб. і доп., М.: Думка, 1989.

6. Торохтій В.С. Психологія соціальної роботи з сім'єю. - М., 1996.

7. Орлова Е.А. Про дослідження сімейних конфліктів / / Проблеми соціологічного вивчення сім'ї. М.: Ін-т соціол. досл. АН СРСР, 1976.

8. Малярова Н.В. Сімейний конфлікт як об'єкт прикладного соціологічного дослідження: теоретичні та методологічні проблеми. Автореф. дис. ... канд. філос. наук. М.: Ін-т соціол. досл. , 2004.

9. Вітек К. Проблеми подружнього добробуту. - М., 1988.

10. Ковальов С.В. Психологія сім'ї. - М., 1988.



Додаток 1

Методика дослідження стилю поведінки в конфлікті К. Томаса

Інструкція. На кожне запитання виберіть і обведіть кружечком відповідь А або Б і перенесіть її після виконання методики в бланк для відповідей.

№ з/п	Варіант відповіді	Твердження
1	А	Іноді я даю змогу іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання
	Б	Замість того, щоб обговорювати наші розходження, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми погоджуємося
2	А	Я намагаюсь знайти компромісне вирішення питання
	Б	Я намагаюсь залагодити справу, враховуючи інтереси іншої людини та власні
3	А	Зазвичай я наполегливо намагаюся домогтися свого
	Б	Я намагаюся заспокоїти іншу людину і насамперед зберегти наші стосунки
4	А	Я намагаюсь знайти компромісне рішення
	Б	Іноді я жертвую власними інтересами заради інтересів іншої людини
5	А	Залагоджуючи спірну ситуацію, я весь час намагаюсь знайти підтримку іншої людини
	Б	Я намагаюсь зробити все, щоб уникнути марної напруженості
6	А	Я намагаюсь уникнути неприємностей для себе
	Б	Я намагаюсь домогтися свого
7	А	Я намагаюсь відкласти вирішення спірного питання, щоб потім вирішити його остаточно
	Б	Я вважаю можливим у чомусь поступитися, щоб домогтися іншого
8	А	Зазвичай я наполегливо намагаюся домогтися, свого
	Б	Насамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси й питання
9	А	Гадаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь суперечності
	Б	Я докладаю зусиль, щоб домогтися свого
10	А	Я твердо намагаюся досягти свого
	Б	Я намагаюсь знайти компромісне вирішення питання
11	А	Насамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси й питання
	Б	Я намагаюся заспокоїти свого опонента і насамперед зберегти наші стосунки
12	А	Здебільшого я уникаю займати ту позицію, яка може викликати суперечності
	Б	Я даю змогу співрозмовнику в чомусь не змінювати своєї думки, якщо він також піде мені назустріч
13	А	Я пропоную варіант серединної позиції
	Б	Я наполягаю на тому, щоб усе було зроблено по-моєму
14	А	Я ознайомлюю іншу людину зі своєю точкою зору і цікавлюся ЇЇ поглядами
	Б	Я намагаюсь продемонструвати іншій людині логіку і переваги моєї точки зору
15	А	Я намагаюсь заспокоїти іншу людину і насамперед зберегти наші стосунки
	Б	Я намагаюсь зробити все необхідне, щоб уникнути напруження
16	А	Я намагаюсь не вразити почуття іншої людини
	Б	Я намагаюсь переконати опонента у перевагах моєї позиції
17	А	Зазвичай я наполегливо намагаюсь домогтися свого
	Б	Я намагаюсь зробити все, щоб уникнути марної напруженості
18	А	Якщо це зробить партнера щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму
	Б	Я даю змогу співрозмовнику в чомусь не змінювати своєї думки, якщо він також піде мені назустріч
19	А	Насамперед я намагаюсь чітко визначити те, з чого складаються всі порушені інтереси і спірні питання
	Б	Я намагаюсь відкласти вирішення спірного питання, щоб потім вирішити його остаточно
20	А	Я намагаюсь негайно подолати наші суперечності
	Б	Я намагаюсь найкраще поєднати здобутки і втрати для нас обох
21	А	На переговорах я намагаюсь бути уважним до побажань співрозмовника
	Б	Я завжди схиляюсь до прямого обговорення проблеми
22	А	Я намагаюсь знайти серединну позицію між моїми поглядами і переконаннями іншої людини
	Б	Я відстоюю свої бажання
23	А	Як правило, я турбуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас
	Б	Іноді я надаю змогу іншим людям взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання
24	А	Якщо позиція іншої людини здається їй надзвичайно важливою, я намагатимусь піти назустріч таким побажанням
	Б	Я намагаюсь переконати партнера дійти компромісу
25	А	Я намагаюсь показати іншій людині логіку і переваги моїх поглядів
	Б	На переговорах я намагаюсь бути уважним до побажань співрозмовника
26	А	Я пропоную серединний варіант позиції
	Б	Я майже завжди турбуюся про те, щоб задовольнити побажання кожного з нас
27	А	Здебільшого я уникаю займати позицію, яка може викликати суперечності
	Б	Якщо це зробить мого партнера щасливим, я дам йому можливість наполягати на своєму
28	А	Зазвичай я наполегливо намагаюсь домогтися свого
	Б	Залагоджуючи спірну ситуацію, я зазвичай намагаюсь знайти підтримку іншої людини
29	А	Я пропоную серединний варіант позиції
	Б	Гадаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь розбіжності
30	А	Я намагаюсь не вразити почуттів іншої людини
	Б	Я завжди займаю таку позицію в спірному питанні, щоб ми разом з іншими зацікавленими людьми могли домогтися успіху

Обробка результатів

Дайте відповідь на кожне запитання тесту. Якщо ваша відповідь (А чи Б) збігається з варіантами в бланку для відповідей, позначте знаком +. Кількість балів, набрана учасником опитування за кожною шкалою, дає уявлення про те, наскільки виражена в нього та чи інша форма поведінки в конфліктних ситуаціях.

Бланк для відповідей

№ з/п	Суперництво	Співробітництво	компроміс	уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			А		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16	Б				А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А

Інтерпретація результатів:

За допомогою цього тесту можна визначити кілька основних способів поведінки людей в конфліктній ситуації, зміст яких встановлюється мірою співвідношення в поведінці конкретної людини двох показників: «орієнтація на задоволення власних інтересів» - та «орієнтація на задоволення інтересів опонента». Різний ступінь цих показників та їх поєднання дає можливість виділити п'ять основних типів поведінки особистості в конфліктній ситуації:

Суперницицтво - тип поведінки, за якого у конфлікті максимально враховуються і задовольняються власні інтереси і мінімально - інтереси опонента. Зміст такої поведінки можна охарактеризувати за допомогою приказок: «Сильний завжди правий, «Переможців не судять», а результат поведінки описати формулою «перемога - поразка» (власна перемога - поразка опонента).