Локус контролю в системі особистісних характеристик жінок-матерів, які опинилися в складних життєвих обставинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Локус контролю в системі особистісних характеристик жінок-матерів, які опинилися в складних життєвих обставинах

Постановка проблеми. Материнство є феноменом, якій на сьогодні виступає об'єктом не тільки буденної рефлексії, але й наукового дискурсу, спричиняючи продуктивні досліди культурологічного, психологічного, соціологічного, філософського характеру. Активний інтерес до проблеми материнства обумовлений як приростом знань про психологічні засади і соціокультурні детермінанти материнської поведінки, так й запитами з боку суспільства, прагненням впливати на масштаби розповсюдження девіантного материнства засобами соціальної політики, соціальної роботи і психологічного консультування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Науковий фундамент дослідження материнства як відносно самодостатнього культурно-історичного і соціально-психологічного феномена закладено у роботах М. Мід, Р. Бенедикт, Е. Бадінтер, І. Кона, Л. Стоуна. Потужним доробком у висвітлення причин і характеристик девіант - ного материнства виступають праці зарубіжних (В. Брутман, С. Данилова, М. Єрміхіна, М. Кол - пакова, Т. Нікітіна, Р. Овчарова, Н. Пушкарева, В. Раміх, Г. Філіпова) та вітчизняних (Л. Гридковець, Н. Даниленко, Н. Кодацька, М. Нестеренко, О. Швець, Н. Яремчук) психологів і соціологів. Зміст і напрямки роботи з неповнолітніми матерями, молодими сім'ями, діяльність з формування у молоді навичок усвідомленого батьківства висвітлено Т. Алєксєєнко, І. Братусь, В. Кравець, Г. Бевз, Н. Делінгевич, І. Звєрєвою, З. Кияницею та ін. Питання організації ефективної соціально-профілактичної діяльності в системі роботи з сім'ями у складних життєвих обставинах (СЖО) та їх соціального супроводу піднімають у своїх дослідженнях О. Безпалько, С. Харченко, Г. Лактіонова, І. Трубавіна, Ж. Петрочко, Р. Вайнола, Р. Овчарова, В. Оржеховська та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Водночас, на сьогодні фахівці констатують наявність суперечності між спрямованістю соціальної політики держави і регіонів на зниження ризиків і пом'якшення наслідків СЖО для різних категорій сімей, націленістю на зменшення масштабів девіантного материнства й соціального сирітства, з одного боку, та недостатньою профілактичною роботою у цьому напрямі - з іншого; не забезпечується належний зв'язок між діяльністю мережі соціальних служб з попередження відмов матерів від немовлят й розвитком її наукових засад [5]. Враховуючи зазначене вище, мета дослідження була визначена як подальше розширення уявлень щодо особливостей материнської сфери жінок, які опинилися в СЖО, з метою організації ефективної соціальної, психолого-педагогічної і психокорекційної роботи з ними в умовах спеціалізованих формувань ЦСССДМ (консультпункти при пологових будинках і клінічних відділеннях лікарень), соціальних центрів матері та дитини й інших подібних закладів.

Виклад основного матеріалу. У своєму дослідженні ми відштовхувалися від розуміння материнської сфери жінок як складного комплексу уявлень і психологічних настанов, які відображають міру здатності матері до сприйняття дитини як самодостатньої цінності і обумовлюють формування відповідної моделі поведінки, що полягатиме або в безумовному прийнятті дитини, всілякому сприянні її нормальному розвитку, або ж в неможливості задовольняти її потреби належним чином [1].

Безумовно, на специфіці самосприйняття в ролі матері та ефективності материнської поведінки позначаються передумови, характер СЖО. Більших спотворень зазнає материнська сфера тих жінок, які спадкують слабкий педагогічний потенціал своїх батьків (опікунів), асоціальний спосіб життя найближчого оточення, відсутність шансів самостійно покращити матеріальне становище. Умови хронічного стресу, пов'язаного з нехтуванням, насильством, неможливістю задоволення навіть фізіологічних і елементарних матеріальних потреб і потреби у безпеці - все це перешкоджає формуванню установки базової довіри в малечому і ранньому дитячому віці та стійких прив'язаностей у подальшому. Відсутність навичок побудови конструктивних відносин і запитів щодо оточуючих, слабка суб'єктивна здатність впливати на хід подій особистого життя спонукає до перекладання відповідальності за власне благополуччя на інших. Це формує в таких жінок споживацькі настанови, небажання прикладати вольові зусилля для подолання життєвих складнощів і негараздів. Досвід емоційної депривації, неуміння планувати життя, реалістично дивитися в майбутнє робить їх вразливими навіть перед незначними життєвими труднощами. За подібних обставин дитина сприйматиметься матір'ю як підтвердження її драматичного життєвого прогнозу, ще більше впевняючи в безвихідності ускладнень, з якими вона постійно стикається.

Жінки, які не належать до категорії осіб з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, випускниць інтернатів та не мають досвіду розлучення з батьками, кривджень, втрат, відрізняються більш цілісною системою життєвих орієнтирів, почуттям відповідальності за свої вчинки й умінням передбачати їх наслідки. Вони, переважно, звертаються до фахівців за власною ініціативою, усвідомлюючи потребу в сторонній допомозі для вирішення тимчасових життєвих складнощів, пов'язаних з відсутністю підтримки близьких і втратою житла, вимушеним переїздом, неможливістю працевлаштуватися та ін.

Дослідження системи цінностей жінок в СЖО показують, що, незалежно від обставин, які спричинили життєві ускладнення (неблагополучна родина, втрата батьків, виховання в умовах інституційного закладу або ж хвороба, переїзд, розрив родинних зв'язків), їх ціннісній свідомості притаманні спільні риси: зовнішня орієнтованість, недооцінка значимих подій і явищ дійсності [2, с. 66]. На периферії ціннісної ієрархії опиняються цінності самоактуалізації - пізнання, розвиток, життєва мудрість.

Як було зазначено вище, однією з важливих передумов усвідомленого материнства слід вважати уміння жінки брати на себе відповідальність і виступати суб'єктом прийняття життєво важливих рішень. Представниками практично всіх психологічних шкіл і терапевтичних підходів дана риса підкреслюється як принципова у портреті соціально зрілої і психологічно здорової особистості. Особливо важлива вона для жінки - матері, завдання якої у перші роки життя дитини - бути для неї надійним відправним пунктом в спробах освоєння дійсності [4].

Як зазначає І. Ялом, концепція уникнення або прийняття відповідальності, як така, недостатньо розроблена в системі психодіагностики, тому одним з найбільш релевантних для даного поняття конструктом прийнято вважати локус контролю, якій дозволяє здійснити відповідні заміри. Зовнішній локус контролю може розглядатися як дефіцит прийняття відповідальності [6, с. 296]. Наявні дослідження, які демонструють, що екстерналам, у порівнянні з інтерналами, більш властиві почуття неадекватності, розлади настрою, високе напруження, тривожність, ворожість; більш скромними є їх досягнення й низьким - рівень соціальної і політичної активності. Вони мають слабко розвинуту уяву й легко підлягають навіюванню. Є дані, які вказують на обумовленість локусу контролю раннім сімейним оточенням: послідовне, тепле, чуйне оточення створює передумови для розвитку внутрішнього локусу контролю, в той час як непослідовне, непередбачуване і відносно несприятливе середовище породжує відчуття особистої безпорадності та сприяє формуванню зовнішнього локусу контролю [6, с. 298].

З метою емпіричного вивчення таких особливостей психологічної сфери жінок-матерів, як уміння брати на себе відповідальність і домінуючі копінгові стратегії, - нами у червні 2016 р. було проведене соціально-психологічне дослідження. В якості інструментарію використано методику діагностики рівня суб'єктивного контролю, розроблену на основі шкали Дж. Роттера, Є. Бажиним, О. Голинкіною, О. Еткіндом, та опитувальник «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амір - хана. В експериментальну групу (п=10) ввійшли жінки - підопічні Центру захисту життя та сімейних цінностей «За життя» м. Дніпро, в контрольну (п=10) - жінки, сім'ї яких не перебувають у складних життєвих обставинах.

Соціально-демографічні характеристики підопічних центру є такими: середній вік жінок - 29,5 років; 9 жінок мають середню освіту, одна жінка має вищу освіту; 5 жінок мають по одній дитині; 2 жінок мають по двоє дітей; 2 жінок мають по троє дітей; 1 жінка має п'ятьох дітей. Соціально-демографічні характеристики жінок, які не перебувають в СЖО: середній вік - 26,3 років; 5 жінок мають вищу освіту, 4 жінки мають середню спеціальну освіту, 1 жінка має середню освіту; 4 жінки мають по одній дитині; 5 жінок мають по двоє дітей, 1 жінка має трьох дітей.

Визначення специфіки локусу контролю жі - нок-матерів, які опинилися в складних життєвих обставинах, надзвичайно важливе з точки зору з'ясування їх здатності брати відповідальність за свої вчинки, а також сприйняття ними власної спроможності контролювати події, що відбуваються в їх житті, вирішувати проблеми в різних сферах життєдіяльності, в тому числі питання виховання дітей. Застосована нами модифікація методики діагностики рівня суб'єктивного контролю передбачає згоду / незгоду обстежуваного з кожним з 44 суджень опитувальника. Надання переваги дихотомічній формі питань (у порівнянні зі шкальною) було викликано намаганням врахувати особливості психоемоційного і соціального статусу обстежуваних. В результаті було отримано показники загальної інтернальності (Із) для двох груп обстежуваних (див. табл. 1).

Згідно ключу інтерпретації, діапазон балів від 12 до 32 вказує на середній рівень загальної інтернальності, 33-44 - на високий її рівень. Перевірка статистичної значущості розбіжностей між групами здійснювалася з використанням критерію Ст'юдента для незалежних вибірок. Одержане значення 1_емп = 5,60, тобто перевищує 1_кр: для р < 0,01 та df = 18 1_кр дорівнює 3,92.

За результатами обстеження жінки в СЖО, в цілому, в меншому ступені, ніж жінки з контрольної групи, схильні вважати значимі події їхнього життя результатом власної діяльності, а самих себе - спроможними керувати їх перебігом та нести відповідальність за хід та наслідки цих подій. Вочевидь, екстернальна локалізація причин, виходячи з яких пояснюються успіхи й невдачі діяльності, виступає і наслідком, і передумовою життєвих ускладнень. Сформоване, переважно, ще в період первинної соціалізації почуття власної безпорадності й непотрібності штовхає на шлях, повний суб'єктивно нездоланних життєвих перешкод. Сторінки особистих біографій жінок в СЖО - суцільне підтвердження їх тези про несправедливість долі, жорстокість і байдужість оточуючих. Означене спричиняє скептичні настрої підопічних соціальних центрів щодо працівників, ускладнює діалог з фахівцями («у них немає подібних життєвих проблем - що вони взагалі зможуть зрозуміти»), схильність ділити всіх на подібних собі, «товаришів по нещастю» та «благополучну решту».

Більш детальний аналіз результатів діагностики рівня суб'єктивного контролю за окремим шкалами (інтернальність в області досягнень, в області невдач, в області сімейних відносин, а також у виробничих відносинах, в міжособистісній сфері, в області здоров'я і хвороб) говорить про відмінності самооцінок жінок двох груп щодо здатності контролювати події в означених сферах. Найбільш суттєвими є розбіжності за субшкалою інтернальності в області сімейних відносин, адже ж досвід або перспектива народження і виховання дитини в умовах розриву відносин з партнером та, можливо, родичами, близькими, або ж небажане материнство виступають для самотньої жінки викликом, якій вона далеко не завжди здатна гідно прийняти. Це підтверджується замірами за шкалою міжособистісних відносин: жінки експериментальної групи демонструють за даним критерієм низький рівень інтернальності, на відміну від жінок контрольної групи. Під час особистого спілкування з жінками жодна не відзначила, що її поведінка або вчинки могли якимось чином мати вплив на факт розриву відносин з батьком дитини.

За шкалою інтернальності по відношенню до здоров'я та хвороб жінки першої групи отримали низькі результати. Це свідчить про те, що стан здоров'я розглядається як результат впливу випадкових, не залежних від суб'єкта чинників, а відповідальність за нього виноситься за межі сфери власного контролю і покладається, переважно, на оточення (наприклад, родичів, працівників медичних установ і соціальних служб, на державу).

Є відмінності між групами і за рівнем інтернальності виробничих відносин. Більша особистісна активність й націленість на високі результати діяльності закладається вже на ранніх етапах соціалізації і в подальшому визначає особливості професійного вибору і трудової поведінки особистості. Суттєвіших успіхів, а, значить, й вищого соціального статусу досягають працівники, які вважають, що невдачі можна контролювати [3, с. 314]. В свою чергу, зміст і результати професійної діяльності впливають на уявлення щодо власної значущості та спроможності вирішувати життєві ускладнення. Сумніви з приводу важливості продуктивної соціально корисної праці, притаманні людям з негативним життєвим досвідом, зменшують шанси професійної успішності, водночас розхитуючи важливу підвалину адекватної самооцінки особистості, її суб'єктивного відчуття спроможності власноруч визначати майбутнє своє і своєї сім'ї.

За методикою «Індикатор копінг-стратегій» Д. Амірхана нами було визначено рівень спроможності жінок справлятися з тривогами та стресом. Відповідно до зазначеної методики, вимірюванню підлягали такі складники копінг-стратегій: спроможність вирішення проблем; пошук соціальної підтримки; уникнення проблем. Максимально можлива кількість балів за кожним критерієм - 33.

Усереднений показник для жінок в СЖО за першим критерієм («спроможність вирішення проблем») дорівнює 21,8 балів, що відповідає середньому рівню, а для жінок не в СЖО - 31,7 балів, що є високий рівнем. За критерієм «пошук соціальної підтримки» жінки у СЖО, в середньому, набрали 18,4 балів, а жінки другої групи 14,9 (низький рівень). Жінки в СЖО, прагнучи розв'язати життєві негаразди, пов'язують таку можливість, скоріше, з вдалим перебігом подій, раптовим покращенням ситуації, - чинниками, які лежать поза зоною їх особистого контролю. Жінки не в СЖО націлені, в першу чергу, на розв'язання життєвих проблем з використанням власних ресурсів. Рівень прагнення уникати проблем у групі жінок в СЖО в середньому становить 25,1 балів (є середнім), у жінок не у СЖО - 14,8 балів (є низьким).

Таким чином, в цілому жінки не в СЖО демонструють, за результатами діагностики, більшу націленість на активне вирішення життєвих проблем та, переважно, інтернальну локалізацію причин, пояснюючих їх життєві досягнення і невдачі. Вочевидь, вони більш розсудливо й критично ставляться до себе у контексті виховання своїх дітей, реалістично оцінюють власний потенціал. Більшість з опитаних жінок даної групи мали вищу освіту, житло, підтримку з боку рідних та близьких, хоча при цьому, за результатами діагностики, не розглядають пошук соціальної підтримки як самоціль. Можемо припустити, що, на відміну від підопічних центру, вони відрізняються більшою впевненістю у власних силах, наявністю внутрішньої психологічної готовності до долання труднощів.

Що стосується жінок-матерів, які опинилися в СЖО, то їх умовно можна поділити на дві групи: ті, хто прагне змін у власному житті і навіть за певних обставин готові брати в них активну участь, та ті, хто «живе одним днем», не замислюючись про своє майбутнє та майбутнє власних дітей. Так, лише деякі підопічні скористались можливістю оволодіти навичками корисної діяльності (наприклад, швацької, перукарської і т. п.) або влаштувалися на роботу, інші ж, маючи таку можливість, воліли жити на державні соціальні виплати.

Висновки і пропозиції. В цілому ж, не зважаючи на очевидно обмежену спроможність долати складнощі, жінки в СЖО, як правило, мають певні внутрішні ресурси для покращення життєвої ситуації. В зв'язку з цим виявляється ефективним використання, зокрема, аксіологічного підходу в індивідуальному консультуванні жінок з різними ознаками життєвих ускладнень та розроблений і апробований фахівцями в рамках даного підходу тренінг актуалізації особистих ресурсів жінок [2, с. 66]. Він забезпечує зміни на всіх рівнях організації ціннісної системи людини (когнітивному, емоційному, поведінковому), сприяючи стійкому ефекту подолання травмуючих переживань і підтримки стійкості особистості в кризовій ситуації. Крім того, сама система організації надання допомоги жінкам в СЖО в умовах соціальних центрів матері і дитини потребує посилення медико-психологічної складової та використання більш диференційованого підходу до надання послуг підопічним залежно від етіології СЖО, індивідуальної біографії і сімейної історії. Більш пильна увага, вочевидь, повинна приділятися діагностиці особистісних ресурсів жінок-матерів, які опинилися в СЖО, з метою забезпечення ефективного соціального супроводу силами мультидисциплінарних команд фахівців.

Список літератури

жінка мати психологічний настанова

1. Борисова Ю.В. Особливості материнської сфери жінок, які перебувають у складних життєвих обставинах / Ю.В. Борисова // Актуальні проблеми філософії та соціології. - 2015. - №8. - С. 18-21.

2. Гунченкова Е.А., Кораблина Е.П. Ценностные ориентации женщин в контексте преодоления трудных жизненных ситуаций / Е.А. Гунченкова, Е.П. Кораблина // Психопедагогика в правоохранительных органах. - 2015. - №3 (62). - С. 62-67.

3. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий / Е.П. Ильин. - СПб: Питер, 2004. - 701 с.

4. Крейн У. Боулби и Эйнсуорт о человеческой привязанности / У. Крейн // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2002. - №1 [Електронний ресурс].

5. Постолюк Г.І. Розвиток соціальних служб з профілактики відмов матерів від немовлят в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / Постолюк Галина Іванівна. - К., 2012.

6. Ялом І. Екзистенційна психотерапія / І. Ялом. - М.: Класс, 2005. - 576 с.

Размещено на Allbest.ru