Методологічна модель диференціально-типологічної структури перфекціонізму

Перелік критичних аргументів С. Шафран та У. Мансел указує на те, що варто чітко визначити поняття перфекціонізму, види і джерела походження та на основі цього розробити інструмент для його діагностики й подальших досліджень [5, с. 19].

У ході теоретичного аналізу ми зробили висновок, що наявні підходи до розуміння перфекціонізму неповністю розкривають функціональне наповнення поняття, відштовхуються тільки від однієї базової характеристики. Тому сьогодні особливо гостро постає необхідність дослідження складників пер- фекціонізму - однофакторності чи багато- факторності його структури.

Так як перфекціонізм є новою і ще не до кінця вивченою категорією психологічної науки, то й адекватного методичного інструментарію для його дослідження розроблено досить мало, здебільшого це опитувальники, що визначають наявність-відсутність перфек- ціонізму без визначення глибокої структури й типології.

Для вітчизняних респондентів існує тільки один адаптований опитувальник - це «Ба- гатомірна шкала перфекціонізму» П. Х'юіта, Г. Флітта в адаптації І. Грачової, що дає змогу виміряти рівень перфекціонізму й визначити характер співвідношення його структурних складників. За основу типології перфекціонізму П. Х'юіта, Г. Флітта взято об'єднувальну характеристику - джерело походження феномена, тобто те, що саме є каталізатором до виникнення перфекціоністських суджень: сама особистість чи соціум.

На нашу думку, перфекціонізм варто розглядати як багатогранне явище, враховуючи і джерело походження, і функціональну наповненість і мотиваційний компонент.

Отже, розроблено опитувальник, що спирається на наукову модель двокомпонентної структури перфекціонізму Р. Слейні, яка подана за допомогою схеми - рис. 1.

Рис. 1. Двокомпонентна модель структури перфекціонізму (за Р. Слейні)

Спираючись на структуру перфекціонізму Р. Слейні, російський психолог Н. Гаранян запропонувала розглядати дизфункціональ- ний перфекціонізм як клінічний феномен [4, с. 41]. Але варто додати, що клінічний (дизфункціональний) перфекціонізм не можна розглядати як виключно одномірне явище, це обмежує дослідницьку активність і зводить це поняття лише до інтенсивності його впливу на особистість.

Важливо зазначити, що одномірність моделі перфекціонізму не враховує такий важливий фактор, як спрямовувальні механізми розвитку та підтримання перфекціонізму, тоді як багатофакторний підхід дає змогу більш точно диференціювати його за базовими ознаками, на які можна спиратися під час побудови типології й надалі для більш ефективного лікування психопатології, причиною якої є перфекціоністські установки.

Разом із тим потрібно відділяти функціональне прагнення людини до ідеалу, яке супроводжується позитивною мотивацією досягнення успіху і критичним співвідношенням об'єктивних вимог і власних сил, від клінічного перфекціонізму як дизфункціонального явища, що шкодить гармонійному розвиткові особистості.

«функціональний - дизфункціональний пер- фекціонізм», створення типології перфекціо- нізму за ознакою спрямованості особистості.

В основу типології покладено наукові розробки Н. Гаранян і Б. Сороцкіна, які виділяли невротичний і нарцисичний типи перфекціо- нізму. Обидва види пов'язані з різним способами досягнення «ідеальності», різною спрямованістю на діяльність і результат, різними мотивами, що лежать в основі їх активності [43]. Це дає нам змогу побудувати теоретичну модель опитувальника, що зображена на схемі - рис. 2.

Рис. 2. Теоретична модель опитувальника

Виділені типи покладено в основу трьох шкал опитувальника: нарцисичний, обсесив- но-компульсивний і функціональний перфек- ціонізм.

Нарцисичний тип визначається як домінування мотивації досягнення довершеності, отримання схвалення й захоплення з боку соціуму чи значимих людей, нехтуючи всіма іншими мотивами, перетворення досягнень і визнання в головний сенс життя.

При обсесивно-компульсивному пер- фекціонізмі ідеалізований образ не витісняє всі інші мотиви й змістові інтереси особистості. Така людина буде зацікавленою не тільки в результаті, а й у самій діяльності, акцент на досягнення буде пов'язаний із цінністю такої діяльності, а не тільки з однією нав'язливою потребою викликати захват в оточуючих. Об- сесивно-компульсивний тип перфекціонізму властивий людям, які прагнуть передусім досягнути ідеалу задля виправдання власних очікувань. Невротик може отримуватизадоволення від зробленого «недостатньо добре», хоча й переживає почуття провини.

Функціональний тип перфекціонізму передбачає постановку реалістично високих стандартів діяльності, але при цьому співвід- носячи власні сили з поставленими вимогами, відсутність вузько направленого мислення в категоріях «ідеал-невдача», зрілі й адаптивні когнітивні схеми, адекватну оцінку можливостей своєї особистості, здатність до децентрації, відсутність постійного порівняння себе з більш успішними іншими, прийняття критики стосовно діяльності і ставлення до помилок як до норми, що легко можна виправити.

Висновки

Нами розроблено методологічну модель перфекціонізму, його структурну та функціональну наповненість, описано диференціальну структуру й виділено типи. Опитувальник пройшов базові процедури валідизації і стандартизації, його результати є статистично значимими та успішно використовуються в клінічних дослідженнях задля встановлення впливу дизфункціонального перфекціонізму на виникнення афективних розладів.